155.

Здійснюючи перевірку фірми «Зоря», яка нещодавно офіційно задекларувала

власну стійку фінансову неспроможність, співробітники правоохоронних органів
встановили, що її керівник Б. є фактичним власником декількох підприємств,
зареєстрованих ним на підставних осіб.
Маючи в особистому користуванні установчі документи та печатки цих
псевдопідприємницьких утворень, Б. укладав з ними завідомо нездійсненні угоди з
великими штрафними санкціями, внаслідок чого утворилася велика кредиторська
заборгованість реально діючого підприємства «Зоря».
Цими діями Б. була заподіяна матеріальна шкода дійсному кредитору підприємства
«Зоря» в сумі 5 500 000 грн.
Кваліфікуйте дії Б.
Дану задачу можна було б вирішити однією дією, проте статтю 205 про фіктивне
підприємництво прибрали
ПОПЕРЕДНЯ: Ч.1 ст.205-1 - ч.1 ст.206-2 - ч.1 ст.219
ЩОДО СКЛАДУ Ч. 1 ст. 205-1
Об’єкт встановлений законом порядок реєстрації юридичної особи або фізичної особи -ПІДПРИЄМЦЯ
предмет документи, що подаються щодо такої реєстрації, ПЕРЕЛІК ЗАЗНАЧЕНИЙ
У ЗУ Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських
формувань

екземпляри відповідних установчих документів;

оригінальний екземпляр рішення уповноваженого органу чи засновників, у якому закріплено
питання створення юридичної особи (ці випадки прямо передбачені у законі);
заповнену за встановленим зразком реєстраційну картку.
Об’єктивна Б. є фактичним власником декількох підприємств, зареєстрованих ним на підставних
сторона осіб.;
Внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації
юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання для проведення
такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості
Суб’єкт ЗАГАЛЬНИЙ
Суб’єктивна ПРЯМИЙ УМИСЕЛ
сторона
- ч.1 ст.206-2
Маючи в особистому користуванні установчі документи та печатки цих
псевдопідприємницьких утворень, Б. укладав з ними завідомо нездійсненні угоди з
великими штрафними санкціями, внаслідок чого утворилася велика кредиторська
заборгованість реально діючого підприємства «Зоря».

Об’єкт встановлений порядок здійснення господарської діяльності, свобода підприємницької діяльності

предмет майно підприємства "Зоря".

Майно - це окрема річ або сукупність речей, які є об'єктом права власності і можуть виступати
предметом різних цивільно-правових ,так само як і господарсько-правових договорів.
 Як особливі види майна виділяються тварини, підприємство як єдиний майновий комплекс, гроші
(грошові кошти), валютні цінності
Об’єктивна
сторона у формі протиправного заволодіння майном шляхом укладення незаконних угод з
використанням підроблених або викрадених документів, печаток, штампів підприємства,
установи, організації. Під підробленням документа розуміється як повне виготовлення
сфальсифікованого документа, так і часткова фальсифікація змісту справжнього
документа.

Суб’єкт ЗАГАЛЬНИЙ
Суб’єктивна ПРЯМИЙ УМИСЕЛ
сторона

ч.1 ст.219
Об’єкт встановлений законодавством порядок здійснення господарської діяльності у частині
убезпечення інтересів громадян, юридичних осіб та держави від ризиків, пов'язаних з
неплатоспроможністю (стійкою фінансовою неспроможністю) суб'єктів господарської
діяльності, яка юридично фіксується під час розгляду справ про банкрутство такого
суб'єкта.

Банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити

свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як
через застосування ліквідаційної процедури.

Об’єктивна вчинення громадянином - засновником (учасником) або службовою особою суб'єкта

сторона господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта
господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору, -

Примітка. У статтях 219, 222 цього Кодексу матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у
п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
1514х500=757.000- дійсно, велика матеріальна шкода

Під фінансовою неспроможністю розуміється такий фінансовий стан боржника, за

якого виконання ним своїх зобов\’язань перед кредиторами та бюджетом є
неможливим взагалі або без застосування передбаченої законом особливої
процедури відновлення платоспроможності (санації).

Суб’єкт Громадянин-засновник підприємства

Суб’єктивна ПРЯМИЙ УМИСЕЛ
сторона

У чому полягають особливості кримінального правопорушення у сфері господарської

діяльності з похідними наслідками?
Особливістю їх об’єктивних ознак є те, що такі злочини мають два види наслідків:
основний (прямий) і додатковий (похідний), які настають послідовно, один за одним у
результаті вчиненого особою діяння.
Усі злочини з похідними наслідками мають матеріальний склад, а тому встановлення
причинного зв’язку в них є обов’язковим.
 До суб’єктивних ознак злочинів із похідними наслідками належить подвійна (або
змішана) форма вини: до прямого наслідку - умисел, а до похідного – необережність.
Як і всі одиничні злочини, злочин із похідними наслідками завжди кваліфікується за
однією статтею (частиною статті) Особливої частини КК України.
156. К. вирішив позбавитись від свого основного конкурента на ринку підприємця
У., який більш успішно здійснював реалізацію аналогічного товару, і з цією метою
запропонував йому переїхати на інший ринок, погрожуючи «великими
неприємностями» у разі незгоди.
Отримавши відмову, К. умовив свого знайомого Б. за грошову винагороду залякати
У. і примусити виконати вимогу. Виконуючи це замовлення, Б. увечері зустрів У, і
спочатку пошкодив його автомобіль, а потім заподіяв йому тілесні ушкодження, що
спричинили розлад здоров’я потерпілого протягом 15 днів.
При цьому Б. пообіцяв позбавити У. життя у випадку продовження останнім
підприємницької діяльності на цьому ринку. К. не злякався, свою підприємницьку
діяльність не припинив, однак повідомив у поліцію про дії К. і Б.
Кваліфікуйте дії К. і Б.
К- ч.1 ст. 206
К. вирішив позбавитись від свого основного конкурента на ринку підприємця У., який
більш успішно здійснював реалізацію аналогічного товару, і з цією метою запропонував
йому переїхати на інший ринок, погрожуючи «великими неприємностями» у разі незгоди.
У даному випадку була присутня погроза, однак відповідно до диспозиції ст. 206 дана
погроза повинна поєднуватись з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому
особами, пошкодження чи знищення їхнього майна або захоплення цілісного майнового
комплексу, його частини, будівель, споруд, земельної ділянки, об’єктів будівництва, інших
об’єктів та незаконне припинення або обмеження діяльності на цих об’єктах та обмеження
доступу до них.
К- ч.1 ст. 206
Об’єкт  встановлений порядок здійснення господарської діяльності у частині
забезпечення свободи підприємницької діяльності.
 психічна недоторканність особи.
Об’єктивна характеризується пред'явленням протиправної вимоги, поєднаної з погрозою
сторона застосування насильства щодо потерпілого або близьких йому осіб, пошкодження чи
знищення їх майна. Вимога може полягати у категорично висловленій пропозиції:
припинити займатися господарською діяльністю;

Суб’єкт загальний
Суб’єктивна ПРЯМИЙ УМИСЕЛ
сторона

Б- ч.3 ст. 206

Далі К. підмовив Б. щоб прибрати конкурента з ринка. Б. спричинив ушкодження
автомобіля, та наніс легкі тілесні ушкодження, що є небезпечними для життя та здоров’я
(легкі «кваліфіковані» ч. 2 ст. 125) та погрожував вбивством.
 При погрозі вбивством або заподіянням тяжких тілесних ушкоджень винний,
пред’являючи відповідну протиправну вимогу, погрожує тим, що у випадку її невиконання
позбавить життя або заподіє тяжкі тілесні ушкодження потерпілому або близьким йому
особам. Погроза вчинити вбивство охоплюється ч. 3 ст. 206 КК і додаткової кваліфікації за
ст. 129 КК не потребує.
Діяння Б будуть кваліфікуватись за ч. 3 ст. 206 ККУ.
У даному випадку К. виступить підбурювачем до вчинення Б. злочину. Отже його дії
будуть кваліфікуватись за ч. 4 ст. 27 та ч. 1 ст. 206 ККУ (але ми не знаємо що малось на
увазі під залякуванням, немає конкретизації умислу, домовленості та співучасті, значить він
і відповідати за ст. 206 не буде. Це проблема)

Об’єкт  встановлений порядок здійснення господарської діяльності у частині

забезпечення свободи підприємницької діяльності.
 психічна недоторканність особи.
 здоров'я особи
 відносини власності.
Об’єктивна спочатку пошкодив його автомобіль
сторона « ті самі дії. Пов’язані з пошкдженням майна»
заподіяв йому тілесні ушкодження, що спричинили розлад здоров’я потерпілого протягом
15 днів
Насильством, що не є небезпечним для життя і здоров ’я потерпілого, визнаються:
легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу
здоров’я або незначної втрати працездатності, завдання удару, побоїв,
обмеження або позбавлення волі, інші насильницькі дії, за умови, що такі дії не були
небезпечними для життя і здоров’я у момент їх вчинення
Наказ МОЗ №6
Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень
2.3.3. Короткочасним належить вважати розлад здоров'я
тривалістю понад шести днів, але не більше як три тижні (21 день).
За фабулою- 15 днів

Суб’єкт загальний
Суб’єктивна ПРЯМИЙ УМИСЕЛ
сторона
Чи зміниться кваліфікація дій К. і Б. залежно від виду тілесних ушкоджень, заподіяних У.?
Так, бо якщо це були б середні або тяжкі, то кваліфікація для Б була б за ч.3 статті

157. За вироком суду директора транспортного підприємства П. визнано винним в тому,

що він, знаючи, що підприємство має великі борги перед кредиторами, подав банку
завідомо неправдиву інформацію про відсутність боргів, одержав кредит у сумі 90 тис. грн.
і використав його для здійснення господарської діяльності підприємством. Суд
кваліфікував дії П. як шахрайство з фінансовими ресурсами за ч. 1 ст. 222 і як легалізація
(відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, за ч. 1 ст. 209 КК.
Чи правильно кваліфіковані судом дії П.? Чи має значення для кваліфікації дій П. мета
одержання ним кредиту ?
 За ст. 190 та 222 краще говорити про те, що у особи були корисливі мотиви, щоб отримати
менше покарання
Ст. 222 ККУ
Об'єкт:

Об’єктивна сторона:
Об\’єктивна сторона злочину полягає в активній поведінці – у наданні вказаними у
диспозиції ст. 222 особами органам державної влади, органам влади АРК чи органам
місцевого самоврядування, банкам, іншим кредиторам свідомо неправдивої інформації з
метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків.
Відповідальність за ст. 222 виключається у тому разі, коли обман має пасивний характер і
полягає у приховуванні інформації, яку особа зобов\’язана була повідомити на підставі
закону чи договору.
Інформація, що надається особою, яка вчинює шахрайство з фінансовими ресурсами,
повинна бути неправдивою, тобто має не відповідати дійсності, приховувати або
перекручувати у гірший або, навпаки, у кращий бік справжній стан речей і стосуватись тих
обставин, які дають змогу отримати дотації, субсидії, субвенції, кредити або податкові
пільги.
Наприклад, у сфері банківського кредитування завідомо неправдива інформація – це дані,
які, впливаючи на волю кредитора, відповідно до вимог чинного законодавства, локальних
нормативних актів банків і усталеної практики ділового обороту, враховуються в процесі
прийняття рішення про надання кредиту та його умови (розмір кредиту, розмір відсотків,
строк повернення кредиту, його забезпечення тощо). Якби позичальник надав правильні
відомості, банк не надав би кредит взагалі, або надав у меншому розмірі, або збільшив
відсоток за кредитом у зв\’язку з великим ризиком, або вимагав більш якісного
забезпечення його повернення тощо.
У даному випадку підприємство отримало кредит в банку, завдяки поданню завідомо
неправдивої інформації, про те, що вони не мають боргів.
Суб’єкт злочину:
 Суб\’єкт злочину спеціальний, Це: 1) громадянин, який займається зареєстрованою
підприємницькою діяльністю індивідуально, без створення юридичної особи; 2) засновник
або власник суб\’єкта господарської діяльності; 3) службова особа юридичної особи –
суб\’єкта господарської діяльності.
Суб\’єктом злочину є також службові особи тієї юридичної особи, яка виступила як
засновник чи власник юридичної особи суб\’єкта господарської діяльності.
Суб’єктивна сторона:
Суб\’єктивна сторона злочину характеризується виною у вигляді прямого умислу та
спеціальною метою – отримати вказаний у ст. 222 різновид фінансових ресурсів.
Головними критеріями розмежування злочинів, передбачених ст. ст. 222 і 190, є
спрямованість умислу та момент його виникнення. У разі шахрайства з фінансовими
ресурсами умисел винного спрямований на тимчасове отримання кредитних коштів з
наступним, можливо, несвоєчасним їх поверненням. У разі шахрайства винна особа укладає
кредитний договір лише для того, щоб приховати злочинний характер своїх дій,
спрямованих на безоплатне заволодіння назавжди чужим майном.
СТ. 209:
Відповідно до ПП ВСУ Про практику застосування судами законодавства про
кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним
шляхом
Відповідно до ч. 1 ст. 209 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ) (далі - КК)
обов'язковою умовою, за якої настає відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів,
одержаних злочинним шляхом, є одержання таких доходів унаслідок вчинення визначеного
у п. 1 примітки до ст. 209 КК суспільно небезпечного протиправного діяння (далі -
предикатне діяння).
За змістом п. 1 примітки до ст. 209 КК ( 2341-14 ) предикатним діянням може бути:
- діяння, яке згідно з КК ( 2341-14 ) є злочином і за яке відповідною статтею (частиною
статті) цього Кодексу передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не менше
трьох років;
Тому, Не можуть вважатись одержаними внаслідок вчинення предикатного діяння кошти
або інше майно, якими особа не заволоділа (які не отримала) шляхом вчинення злочину, а
які вона незаконно утримала, приховала, не передала державі за наявності обов'язку це
зробити, а саме: кошти, не сплачені як податки, збори, інші обов'язкові платежі; не
повернена чи прихована виручка в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів (робіт,
послуг) або приховані товари чи інші матеріальні цінності, отримані від такої виручки,
оскільки в подібних випадках має місце не одержання коштів та іншого майна злочинним
шляхом, а незаконне (злочинне) розпорядження ними (якщо право власності на них особа
набула законно).
Не є предметом легалізації кошти (незалежно від їх розміру), одержані як субсидії,
субвенції, дотації чи кредити внаслідок надання неправдивої інформації суб'єктами,
зазначеними в диспозиції ч. 1 ст. 222 КК ( 2341-14 ), вказаним у цій нормі Закону
кредиторам, хоча з такими коштами надалі і вчинюються діяння, перелічені у ст. 209 КК,
оскільки ці кошти одержуються офіційно (легально) і злочин, склад якого передбачений ч.
1 ст. 222 КК, не містить усіх ознак предикатного діяння, визначеного у п. 1 примітки до ст.
209 КК.
Отже, дії П. точно не будуть кваліфікуватись за ч. 1 ст. 209 ККУ.

Щодо кваліфікації діянь

22. Звернути увагу судів на те, що відповідальність за ст. 222 КК можуть нести лише ті
суб’єкти, коло яких визначено у ч. 1 цієї статті. Якщо завідомо неправдива інформація
надана юридичною особою — засновником чи власником суб’єкта господарської
діяльності, відповідальність за шахрайство з фінансовими ресурсами несе та службова
особа, яка надала таку інформацію. Це стосується і тих випадків, коли засновником чи
власником суб’єкта господарської діяльності є ті юридичні особи, на яких не поширюється
дія Закону “Про підприємства в Україні” (об’єднання громадян, благодійні фонди тощо).
Не можуть визнаватися суб’єктами злочину, передбаченого ст. 222 КК, не зареєстровані
як суб’єкти підприємництва фізичні особи, які для одержання субсидій, кредитів (у тому
числі споживчого) та пільг щодо податків надали зазначеним у диспозиції ч. 1 ст. 222 КК
органам завідомо неправдиву інформацію. За наявності підстав вони можуть нести
відповідальність за злочини проти власності.
23. При відмежуванні шахрайства з фінансовими ресурсами від злочинів проти власності,
зокрема від шахрайства та заволодіння чужим майном шляхом зловживання особою своїм
службовим становищем, слід виходити зі змісту і спрямованості умислу особи, мотиву,
мети та моменту їх виникнення.
Чи має значення мета?

Якщо винна особа надавала завідомо неправдиву інформацію з метою привласнення

коштів у вигляді субсидії, субвенції, дотації чи кредиту, її дії потрібно кваліфікувати як
готування до заволодіння чужим майном шляхом шахрайства чи замах на вчинення цього
злочину, а в разі фактичного обернення одержаних коштів на свою користь чи на користь
інших осіб – як закінчене шахрайство за відповідною частиною ст. 190 КК.
 Кошти чи майно, правомірно одержані суб’єктом господарської діяльності як субсидії,
субвенції, дотації, кредити, переходять у його власність з моменту їх фактичного
одержання. В разі, коли після одержання цих коштів чи майна в службової особи такого
суб’єкта виникає умисел на їх привласнення, її дії належить кваліфікувати за ст. 191 КК.
Якщо зазначені кошти були одержані з цією метою неправомірно, то такі дії треба
кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами статей 222 та
190 КК. Так само кваліфікуються дії особи, яка мала умисел на привласнення лише частини
одержаних коштів.
Щодо кваліфікації ст. 358 та 366 ККУ.
У даному випадку не відомо усіх обставин справи, щоб кваліфікувати ст. 358 та 366 ККУ.
Відповідно до умови, П. використав підроблений документ, однак з умов задач у нас не
відомо, хто саме його підробив.
При кваліфікації сукупності ст. 222 та 358 сам процес підробки офіційного документу
отримує окрему кваліфікацію, однак використання підробленого документа охоплюється
диспозицією статті 222 ККУ.
Тому ми не можемо говорити, що у даному випадку 100% виникне сукупність
кримінальних парвопорушень.