Сміливі завжди мають щастя" - стверджувала Сірчиха.

Сміливці ті, хто не

боїться заглянути своєму страхові у вічі, кинути виклик власній долі. Ці
люди знають заради чого вони ризикують і не дарма. Адже сміливість - це
незламність і сила духу, яка не дає відчаю заполонити серце. А ще вони
вільні, не залежні від страху й сумнівів. Власне це нам і доводить Іван
Багряний у своєму романі 'Тигролови' на прикладі Григорія, Наталки та сім’ї
Сірків. Ми з великим захопленням спостерігаємо, як головні герої борються
за своє щастя.

Григорій Многогрішний, будучи приреченим на загибель, мужньо витримує

усі життєві випробування. Його нескореність та сила духу справді вражають,
а відчайдушний вчинок надихає інших полонених. Хоча вони й не змогли
втекти разом з ним, але щось зажевріло в їхніх серцях і вселило надію, а
слова хлопця для багатьох стало життєвим кредо: ліпше вмирати біжучи, ніж
жити гниючи. Сміливість Григорія привела його до волі - до щастя.

Наталка теж знайшла своє щастя. Вона сама просить благословення батьків
бути разом із Григорієм. Дівчина знала, що її життя не буде легким, але вона
наважилася на це заради свого щастя.

Так само й Родина Сірків має щастя, загартоване болючими втратами, проте
здобуте та збережене в тайзі. Не дивно, що вони почувають себе щасливими
у своїй маленькій Україні. Вони ж бо мають велику силу - смідивість
залишатися ураїнцями далеко від ріного краю.

Підсумувавши, можна зробити висновок, що життя винагороджує сміливих

за їхні відчайдушні вчинки, за те що ті у скрутний час не боялися ризикнути
чимось заради чогось більшого - свого щастя.