Життя та творчість Є.

Гребінки
А тепер ми познайомимося з цією незвичайною людиною ближче.
Євген Гребінка – типовий представник доби романтизму. Його творчість позначена
стильовим розмаїттям. Байки написані в річищі просвітницького реалізму, вірші, поема
«Богдан», повісті «Чайковський», «Розповіді пирятинця», «Мачуха і панночка»,
«Ніжинський полковник Золотаренко» – романтизму; повісті «Кулик», «Лікар», «Записки
студента» – реалізму. Великі заслуги Гребінки в організації літературного процесу, виданні
альманаху «Ластівка», «Кобзаря» Тараса Шевченка та викупі поета з кріпацтва.
Дрібний поміщик Павло Іванович Гребінка – колишній гусарський штаб-ротмістр,
пішовши у відставку, оселився на хуторі Убіжище коло річки Оржиці, і одружився з дочкою
пирятинського козака Надією Іванівною Чайковською. 2 лютого 1812 року в них народився
син Євген.
Ріс майбутній письменник в атмосфері козацьких бувальщин, переказів,
романтичних легенд, які оповідала йому мати. Особливе світосприймання сформувала в
допитливого Євгена рідна природа. Згодом таку гармонійну єдність людини зі світом
Гребінка чудово описав у нарисі «Так собі до земляків». Серед природи він відчував себе
творцем всесвіту. Краєвиди України, її героїчна історія були джерелом патріотизму Євгена
Гребінки. Навчався Євген спочатку вдома, 1825 року вступив до Ніжинської гімназії вищих
наук, де в той час здобував освіту й Микола Гоголь.
У гімназії панувала творча атмосфера: студенти цікавилися літературними
новинками, жваво обговорювали їх, видавали рукописні журнали, в яких вміщували свої
твори. У гімназії Євген Гребінка почав писати вірші, переклав українською мовою поему
«Полтава» Олександра Пушкіна.
У 1831 році Євген Гребінка відбував військову службу. Проте полк було
розформовано, тож Євген Павлович оселився в рідних Убіжищах. Він присвятив свій час
літературній творчості, зокрема писав байки та ліричні твори. З'явилися друком перші твори
- байки «Будяк да Коноплиночка» і «Пшениця». Молодий поет зневажливо ставився до
провінційного життя поміщиків – «банальних людей», які жили дрібними інтригами,
плітками й сварками. У його уяві формується романтична двосвітність: піднесений,
мрійливий герой протиставляється людям з вузьким, обивательським світоглядом.
Тільки 1834 року Євгену Гребінці вдалося переїхати до Петербурга. Земляки з
Ніжинської гімназії вищих наук посприяли йому влаштуватися чиновником Комісії
духовних училищ міністерства освіти. Павло Гребінка мріяв побачити сина професором.
Незабаром Євген Павлович здійснив це побажання: викладав російську мову та літературу в
навчальних закладах Петербурга.
У північній столиці Росії Євген Гребінка розгорнув широку літературну діяльність.
Він познайомився з багатьма літераторами, художниками, відвідував літературні салони й
вечори.
У своєму помешканні Євген Павлович також організовував літературні салони,
відвідувачами яких були знані письменники Олександр Пушкін, Петро Єршов, художники
Карл Брюллов, Василь Штернберг, Іван Сошенко, Олександр Венеціанов, Тарас Шевченко.
Діяльну участь взяв Гребінка в улаштуванні долі молодого Тараса Шевченка, з яким
познайомився в 1837 році, перейнявся його кріпацьким станом. Євген Павлович запрошував
Тараса до себе, давав книги для читання, допомагав грішми, а також сприяв викупові
Шевченка з кріпацтва. У його салоні виник задум видати Шевченкового «Кобзаря». Тому не
дивно, що вірш «Перебендя» поет присвятив Гребінці.