Читання є складним психофізичним процесом, в якому проявляється акт

усного мовлення (як вихідної бази читання) і письмового мовлення (як

графічного відображення усного мовлення).

Операції процесу ЧИТАННЯ.

Читання як вид діяльності визначається як процес декодування графічної

(буквеної) моделі слова в усномовленнєву форму (технічна сторона читання),
а також як процес розуміння письмових висловлювань (смислова сторона
читання).

Першою операцією читання є впізнавання, розрізнення букв та їх

співвіднесення з відповідними звуками.

Перше важливе для читання просторове мислення — це специфічний вид

розумової діяльності, спрямованої на виконання завдань, що потребують
орієнтації в практичному просторі (як у реальному, так і в уявному). У своїх
найбільш розвинених формах це мислення образами, в яких фіксуються
просторові ознаки й відношення. Уміння орієнтуватись у просторі — це одна
з умов успішної соціально-побутової адаптації дитини. Оперування
просторовими образами є тим умінням, що забезпечує належний рівень
різних видів ігрової, навчальної та трудової діяльності школярів.

Просторове орієнтування включає такі компоненти, як ознаки (форма,

величини), відношення (напрямки, положення, віддаленість). Уміння
орієнтуватись у просторі забезпечує успішність розвитку різних видів
діяльності: ігрової, навчальної, трудової.

Просторове орієнтування — це знання власного тіла, розрізнення

просторових ознак і відношень предметів, сприймання простору й
оцінювання відстані, визначення віддаленості предмета та його
місцезнаходження, орієнтування в просторі, визначення просторових
відношень між предметами.

Достатня сформованість просторових уявлень є необхідною передумовою

розрізнення та засвоєння букв дитиною.

У дітей з дислексією зорово-просторове сприймання суттєво не страждає.

Однак спостерігаються труднощі просторової орієнтації у всіх просторових

напрямках, змішування понять «право - ліво», «верх - низ», «попереду -
позаду», «над - під», утруднення у виконанні просторово організованих
рухів.
Особливо яскраво це проявляється у експресивному мовленні. Діти з
дислексію майже не користуються прийменниками «над», «між»,
прикметниками «широкий», «вузький», «товстий», «тонкий», прислівниками
«попереду», «позаду», часто замінюють їх або використовують неадекватно.
На думку багатьох авторів, порушення вербалізації просторових
уявлень відіграють важливу роль у механізмах порушення читання. Причому
рівень мовленнєвого розвитку не є визначальним фактором в оволодінні
поняттями «право» - «ліво».

а) фонематичного сприймання (диференціації, розрізнення фонем);

Порушення читання, пов’язане з недорозвитком слухової диференціації

фонем, тобто з нечітким розрізненням звуків мови. Деякі школярі з
труднощами диференціюють звуки, які схожі акустично і артикуляторно.
Найбільш складними для диференціації є такі пари звуків: дзвінкі і глухі,
тверді і м’які. Особливо часто труднощі виникають в диференціації
свистячих і шиплячих звуків. В процесі читання в цих дітей виявляються
труднощі в засвоєнні і розрізненні відповідних букв, що проявляються в
замінах букв, що позначають фонетично схожі звуки. Наприклад, замість
давати – «тавати», замість яйце – «яйсе».
б) кінестетичного аналізу (правильної вимови звуків);

в) фонематичного аналізу (можливості виділяти звуки змовлення);

Порушення читання, пов’язане з недорозвитком фонематичного аналізу і

синтезу, що проявляється в побуквенному читанні, спотворенні звукової
структури слова (вставки, пропуски, переставляння звуків), труднощі в
читанні зворотного складу. Недорозвиток фонематичного аналізу і синтезу
може бути різного ступеня вираженості. Найчастіше у дітей з порушеннями
читання виявляється несформований найскладніший вид фонематичного
аналізу: визначення кількості, послідовності і місця звука в слові.
При фонематичних дислексіях у більшості дітей відмічається суттєвий
недорозвиток усного мовлення (поліморфне порушення звуковимови,
обмежений словниковий запас, неправильне використання граматичних
форм).

г) зорового аналізу та синтезу (здатності визначати схожість та різницю

букв);

При порушенні звукоскладового синтезу, читаючи слово по складах, дитина

не може поєднати ці склади в єдине слово, співвіднести штучно поділене на
частини слово і відповідне слово усного мовлення, тобто не впізнає його. В
цьому випадку школяр читає механічно, не розуміючи змісту прочитаного. У
дітей із семантичними порушеннями читання недостатньо сформована
здатність синтезувати, відновлювати в своїй уяві поділені на склади слова.

д) зорово-просторового гнозису та просторових уявлень (здатності

розрізнювати букви);

У дітей із порушеннями читання відмічається неточність у визначенні форми

та розміру. Несформованість оптико-просторових уявлень проявляється в
малюванні, при складанні цілого із частин. Так, під час конструювання
геометричних фігур за зразком спотворюються кутові відношення між еле-
ментами ламаної лінії або спостерігається неправильне розташування фігур.
При цьому помітних спотворень форми фігур майже не спостерігається.
Виконання ж цих завдань по пам'яті часто видається непосильним.

Однією з найбільш яскравих патологічних ознак у дітей-дислексиків є

порушення пропорцій як між частинами одного зображення, так і між
окремими зображеннями. Часто малюнки непропорційно малі в порівнянні з
простором листа паперу.

Основною причиною низького рівня зображувальної діяльності у дітей з дис-

лексію, за результатами досліджень, проведених О.М.Корнє-вим, є незрілість
складних, довільних форм зорово-моторної координації.

д) зорової пам'яті (можливості запам'ятовувати зоровий образ букви).

Особливості Когнітивних Порушень

У дітей з дислексією відмічаєть;і нерівномірність розумового розвитку.

Найбільше страждають такі передумови інтелекту: пам'ять, увага, зорово-
просторова орієнтація, симультанно-сукцесивні функції та мовленнєві на-
вички.

У дітей з дислексією переважають відповідні порушення: операцій

мислення (84,6%), структурних компонентів уваги (швидкості, точності
(60%), динаміки уваги у часі (73,3%), працездатності (66,7%), сприйняття,
моторики, у вигляді порушень динамічного праксису (70%), дрібної
моторики, процесів розрізнення, запам’ятовування, відтворення часових та
просторових послідовностей, вербальних стимулів (73%), дій чи символів
(94%), звукових ритмів (74%).
1. Особливості когнітивних порушень у дітей з грду та дислексією
Перепада
2. О.М. кандидат психологічних наук,старший науковий співробітник
кафедри прикладної психології освіти УНМЦ практичної психологіїта
соціальної роботи
3. Барищук Г.С. Усунення вад письма. Тернопіль: Навчальна книга –
Богдан, 2003. – 40с.
4. https://naurok.com.ua/referat-na-temu-porushennya-pismovogo-movlennya-
disgrafiya-ta-disleksiya-170712.html