Єдність свідомості та діяльності

В 30-ті роки формуються основні принципи психологічної науки і саме в цей час Рубінштейн
сформував принцип свідомості та діяльності на основі вивчення марксистського поняття
«діяльність», означає, що будь-яке явище свідомості формується і проявляється в діяльності. Він
писав, що "діяльність і свідомість - це не два в різні боки звернених аспекту, вони утворюють
органічне ціле - не тотожність, але єдність".

Хоча в той час цей принцип ще не співвідносився з принципом розвитку, тим не менш він відразу
придбав важливе методологічне значення. У ньому стверджувалося, що не може бути діяльності
без свідомості і свідомості без діяльності. Тим самим захищалося положення про можливість
через діяльність вивчати свідомість і відкривалася дорога для об'єктивного дослідження психіки і
свідомості: від діяльності, її продуктів - до що виявляється в ній психічним процесам. Таким чином,
принцип єдності свідомості і діяльності стає основою всіх об'єктивних методів психології.

Введення цього принципу ставило теоретичні та методологічні завдання розкриття складу і

структури діяльності. Необхідно було подолати йде від психології свідомості точку зору, що психіка
- це внутрішнє, а діяльність - це зовнішнє. У дійсності психіка, свідомість не є чимось внутрішнім.
Точно також як діяльність аж ніяк не зводиться тільки до зовнішнього: вона має зовнішню сторону,
але ця сторона не характеризує діяльність однозначно.

Єдність свідомості і діяльності виражається в тому, що свідомість і всі психічні властивості індивіда
у діяльності не тільки виявляються, але і формуються: психічні властивості особистості - і
передумова і результат її поведінки.

За визначенням С.Л. Рубінштейна, сама діяльність є єдністю зовнішнього і внутрішнього.

Свідомість і психіка в такому випадку виявляються внутрішньою характеристикою діяльності, а
властивість діяльності - протікати у формі ззовні спостережуваного поведінки - може розглядатися
як характеристика самої психіки.

Отже, говорячи про психіку, психолог має на увазі не окреме самостійне явище, але сторону або
невід'ємну частину діяльності. Говорячи ж про психіку, він повинен мати на увазі деяку цілісну
систему, яка характеризується і з внутрішньою і із зовнішнього боку. Діяльність, навпаки,
виявляється тією системою, всередині якої функціонує психіка.

Принцип єдності свідомості і діяльності дозволяє вченим, вивчаючи поведінку, діяльність,

з'ясовувати ті внутрішні психологічні механізми, які забезпечують успішність досягнення цілей
діяльності, тобто відкривати об'єктивні закономірності психіки.

Застосування принципу єдності свідомості та діяльності до вивчення психічних процесів,

властивостей і станів дозволило пояснити багато явищ, перш здавалися незрозумілими, виявити
деякі важливі закономірності психічного розвитку людини.

У світлі цього принципу розробляються понятійний апарат психології та методи конкретно -

наукових досліджень.

Таким чином ми можемо зробити кілька висновків. По - перше, психіка і діяльність людини
нерозривно пов'язані між собою, тому вивчення психіки і дослідження закономірностей її
розвитку доцільно будувати на принципах діяльнісного підходу. По - друге, діяльність, якою
займається людина, в значній мірі визначає розвиток його мотивів і життєвих цінностей, що
визначають загальну спрямованість суб'єкта. Отже, особливі види діяльності впливають на
закономірності психічного розвитку людини.

Включивши діяльність у сферу психологічного вивчення, Рубінштейн в той же час вказував, це не

означає, що поведінка, діяльність людини в цілому є предметом психології. Діяльність людини - це
складне явище і різні її сторони вивчаються різними науками. С.Л. Рубінштейн відрізняв діяльність
від поведінки, причому для Рубінштейна поведінка - це особлива форма діяльності. Діяльність стає
поведінкою тоді, коли мотивація людських дій з предметного плану переходить до плану
особистісно - суспільних відносин. С.Л. Рубінштейн описував діяльність через цілі, мотиви, дії,
операції.

Отже, цей принцип вказує на тісний зв'язок між свідомістю і поведінкою людини: будь-яке
психічне явище формується і проявляється в діяльності. Це відкрило шлях для об'єктивного
вивчення психіки через діяльність, розширивши методологічні можливості психології. При цьому
діяльність не розглядалася лише як зовнішній прояв, але і як внутрішній процес, що сприймається
у формі поведінки. Цей принцип дозволяє вивчати внутрішні психічні механізми через зовнішні
прояви діяльності та поведінки, розкриваючи об'єктивні закономірності психіки. Таким чином,
принцип єдності свідомості і діяльності став основою об'єктивних методів психології та дозволив
пояснити багато явищ психічного розвитку людини.