СЕМІНАРСЬКЕ

ЗАНЯТТЯ №1

ЛОГІКА
Ф.БЕКОНА
ДУБОВИК ТИМУР
ХТО ТАКИЙ БЕКОН?
Сер Фре́нсіс Бе́кон — англійський політик, державний
діяч, вчений, філософ і есеїст. Лорд-хранитель Малої
печатки і Лорд-канцлер Англії в 1617—1621 роках. Один із
творців емпіризму — філософського напряму, який
твердить, що головне — власний досвід.
Аспект розуміння логіки Беконом апелює до загальної
будови наукової діяльності. За Беконом, шлях науки в
цілому складається із чотирьох рівнів, на яких
проявляються різноякісні результати пізнання. Ці
результати такі:
а) враження й почуття,
б) підміна понять,
в) висновки про основи наук,
г) відкриття й перевірка.
 СКАЖИ “НІ”
АРІСТОТЕЛЮ
Френсіс Бекон (1561—1626) запропонував докорінно перебудувати
філософію і науку, метою якої, на його думку, є щастя людей, їх
могутність, досягнення влади над природою. Він піддав нищівній
критиці логіку Арістотеля, протиставивши їй свою логіку. Його
праця «Новий Органон» мала замінити старий арістотелівський
«Органон», який Бекон вважав не тільки некорисним, але й глибоко
шкідливим для науки.Місце науки Бекон вбачав у вирішенні
суспільних проблем і суперечностей сучасного йому суспільства.
Визначаючи місце науки, Бекон визначає цілі наукового пізнання:
"істинні цілі науки, щоб не займалися нею ні задля свого духу, ні
задля вчених дискусій, ні задля приниження інших, ні задля користі
та слави, ні задля влади, а задля того, щоб мати від неї користь та
успіх самого життя суспільства".
 ОСНОВНІ ІДЕЇ В ЛОГІЦІ
Ідея уно
«Ідея прерогативних інстанцій».
Ідеться про існування
прерогативних випадків, коли
досліджуване явище виступає
настільки в «чистому»,
«незмішаному» вигляді, що виникає
можливість швидко і легко
відрізнити випадкове від
необхідного, неістотне від
істотного.
Ідея дос Ідея трес
Наукові відкриття і Дослідження фактів, які не
винаходи узгоджуються з індуктивними
здійснюватимуться не висновками, бо, скільки б
випадково, а систематично позитивних фактів не було
зібрано для захисту того чи
іншого загального положення,
досить одного суперечливого
прикладу, щоб воно було
спростовано.
 ІДОЛИ
Бекон вирізняє чотири види ідолів:
ідоли роду,
ідоли печери,
ідоли ринку,
ідоли театру.
Ідолів роду та печери він визнає вродженими, такими, що
випливають з природних властивостей душі, тоді як ідоли
ринку та театру є набутими в інтелектуальному розвитку
людини. Ідоли роду криються в самих чуттях людини. Усі
чуттєві сприйняття, думки відносяться до властивостей
людини, а не до дійсності. Людина як криве люстерко
змішує свою природу та природу речей, не вирізняючи їх
чітко. Подолання вад людської природи полягає у
послідовному дотриманні правил нової індуктивної
логіки, яку запропонував Ф.Бекон.
ПОХОДЖЕННЯ ІДОЛІВ
Ідоли печери — це особисті вади конкретної людини,
причина яких може бути різною: погане виховання,

01 психічна неврівноваженість, власні уподобання, власні

упередження тощо.
Якщо ідоли роду є обумовленими загальною для усіх
людей природою — створювати судження за аналогією з
власними здібностями, то ідоли печери обумовлені
індивідуальною природою особи, властиві лише
відповідним групам, індивідам.
Ідоли площі — перешкоди, що виникають внаслідок
спілкування між людьми за допомогою слів. У багатьох
випадках значення слів були встановлені, не виходячи із
сутності речей, а на основі випадкового враження від
зустрічі з предметом.
Ідоли театру — перешкоди, що народжуються серед
вчених з причини некритичного засвоєння помилкової
думки. Ідоли театру не властиві людині від народження,
вони виникають внаслідок підкорення розуму хибним
уявленням.
“МИСТЕЦТВО ВІДКРИТТЯ ДОКАЗІВ”
Ф.Бекон поділяє “мистецтво відкриття доказів” на дві
частини: промптуарій і топіку.
Англійський філософ відзначає, що мистецтво не
займається винаходом доказів, оскільки вчить не
виявляти невідоме, а здобувати з пам’яті чи звертатися
до того, що вже було відомо.
Подібний розподіл зумовлений ще й тим, що топіка як
мистецтво постановки питань вказує шлях дослідження,
а промптуарій – рекомендує заздалегідь скласти й за
потребою використати докази, які найчастіше
зустрічаються. Важливим є також те, що топіку Ф.Бекон
розглядає в розділі, присвяченому логіці, а
промптуарій – переважно у розділі, присвяченому
риториці.
 ПІДСУМКИ
Традиція раннього вивчення логіки і риторики, на
думку Ф.Бекона, призводить до непотрібної
схематизації зазначених курсів. В результаті
спостерігається розрив між вправами, що спрямовані
на розвиток пам’яті, і вправами, що розвивають творчі
здібності учнів. Особливо яскраво це виявляється у
риториці. З одного боку, повністю підготовлені
промови не залишають місця винахідливості, а з
іншого – експромти не сприяють розвитку пам’яті.Він
піддав глибокій критиці схоластичну логіку, назвавши
її пустою. На думку Бекона, головним завданням
логіки є сприяння відкриттю нового. Він вважав, що
Органон Арістотеля не придатний для цього. Ф.Бекон
прагне подолати так званих „ідолів”, під якими він
розумів хибні уявлення про дійсність, але це для
нього було лише початком справи.І Бекон пропонує
індукцію як метод поступового сходження від
одиничних фактів до загальних положень.