Будівництво малоповерхових житлових будинків із СІП-панелей 2021р

2021
Н Е Л Е Й
І П - П А
ІЗ С
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має

Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
Ігор Ципріанович
Олександр Старченко
Дмитро Гулін
Сергій Клименко
Т В О
Б УД І Х Ш В
ВНИЦ ПО РУД Ж УВАНИ
ИДКОС И Х БУД И Н К І
Х,
В
Й
ВИ В
ОВЕРХО Ж И ТЛ О
А Л О П Ч И Х
Е Л Е
-ПАН
М АЮ
Е Р Г О ЗБЕРІГ
ІЗ СІП
ЕН
Навчальний посібник
для здобувачів професійної (професійно-технічної) освіти
Схвалено для використання в освітньому процесі
Чернівці
«Букрек»
2021

УДК 821.161.2’06–31
Ц 67

(рішення експертної комісії з професій будівництва, житлово-
комунального господарства, деревообробки, виробництва меблів
та целюлозно-паперової промисловості
від 14 травня 2021 року (протокол №2))
Зареєстровано у Каталозі надання грифів

навчальній літературі та навчальним програмам за № 5.0005-2021
Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено
Ципріанович І. В., Старченко О. Ю., Гулін Д. В., Клименко С. В.

Ц 67 Будівництво малоповерхових швидкоспоруджуваних,
енергозберігаючих житлових будинків із СІП-панелей:
навчальний посібник для здобувачів професійної
(професійно-технічної) освіти. Чернівці: Букрек, 2021.
264 с.: іл.
ISBN 978-966-997-054-1
У посібнику розглянуто найсучасніші технології зведення малопо-
верхових швидкоспоруджуваних енергозберігаючих житлових бу-
динків із СІП-панелей.
Зміст навчального посібника відповідає вимогам Державного
стандарту професійної (професійно-технічної) освіти підготовки ква-
ліфікованих робітників з професій: монтажник систем утеплення буді-
вель; монтажник гіпсокартонних конструкцій; монтажник санітарно-
технічних, опалювальних, вентиляційних систем і устаткування; опо-
ряджувальник будівельний, а також підготовки фахівців з монтажу
сучасних дахів і покрівель.
Посібник «Будівництво малоповерхових швидкоспоруджу ваних,
енергозберігаючих житлових будинків із СІП-панелей» призначе-
но також для викладачів, кваліфікованих робітників-будівельників,
інженерно-технічних працівників, проєктувальників, які спеціалізу-
ються у галузі легкого будівництва.
УДК 821.161.2’06–31
© Ципріанович І. В., Старченко О. Ю.,

Гулін Д. В., Клименко С. В., 2021
ISBN 978-966-997-054-1 © МПП «Букрек», 2021

Шановні майбутні колеги-будівельники! 3
Шановні майбутні колеги-будівельники!

Ви щойно розгорнули не просто цікавий, а надзвичайно потрібний посіб-
ник. Він допоможе вам стати справжніми фахівцями зі зведення швидкоспору-
джуваних малоповерхових житлових будинків із використанням СІП-панелей.
При його написанні ми скористалися українським та іноземним досвідом будів-
ництва такого житла.
Навчальний посібник складається з 14 розділів. Вони містять детальну інфор-
мацію, яка стане для вас покроковою інструкцією.
Вступна частина пропонує загальні відомості про інноваційний метод зведен-
ня малоповерхових житлових швидкоспоруджуваних будинків із використанням
СІП-панелей.
У першому розділі книги подано стислу загальну інформацію щодо процесу
зведення будинку — етапи і стадії будівництва.
У другому розділі посібника йдеться про фундаменти під малоповерхові жит-
лові будинки. Тут висвітлено основні поняття і визначення, види й типи фундамен-
тів та їхніх основ. Також йдеться про матеріали, які застосовують для улаштування
фундаментів малоповерхових будинків.
Детальну інформацію щодо СІП-панелей як композитного виробу подано
у третьому розділі посібника.
Наступний розділ ознайомить вас із матеріалами для виробництва СІП-пане-
лей, а також з технологіями виробництва, транспортування та зберігання панелей;
їхніми фізико-технічними характеристиками та споживчими властивостями.
П’ятий розділ містить вказівки щодо зведення огороджувальних конструкцій
будинків із СІП-панелей.
У шостому розділі наведено схеми складання будинку та певні вузли з'єднань
основних конструктивних елементів будівлі.
У наступних п’яти розділах йдеться про монтаж основних конструктивних
елементів будівлі із СІП-панелей: міжповерхових перекриттів, стін, перегородок,
як безкаркасних, так і каркасно-обшивних, та дахів.
Який же будинок без опорядження і оздоблення? Саме про ці роботи дванад-
цятий розділ посібника.
Тринадцятий розділ книги містить цікаву інформацію про сучасні опалюваль-
ні, вентиляційні, сантехнічні й електротехнічні мережі в СІП-будинках, що забезпе-
чують у приміщенні потрібні параметри мікроклімату й комфортні умови перебу-
вання мешканців.
Як виконувати будівельні роботи без шкоди для здоров’я — наведено в чотир-
надцятому розділі.
Сподіваємося, навчальний посібник не лише ознайомить вас із сучасними тех-
нологіями зведення малоповерхових житлових будинків із СІП-панелей, що сприя-
тиме розширенню ваших професійних компетентностей, а й спонукатиме якомога
швидше застосувати їх на практиці.
Бажаємо успіхів!
Автори

4
Вступ
Як відомо, одним із можливих шляхів розв’язання житлової проблеми є
активне розширення будівництва малоповерхових швидкоспоруджуваних
енергоощадних будинків із високоефективних сучасних будівельних матеріа-
лів. Для швидкого зведення такого житла доцільно використовувати технології
легкого будівництва, яке не потребує важкої техніки й затратних механізмів та
апаратів. Швидкому спорудженню буде також суттєво сприяти метод сухого
будівництва (без мокрих технологічних процесів) з максимальним викорис-
танням комплексних систем сухого будівництва.
Суттєва економія коштів на опалення завжди була вельми важливим по-
казником при купівлі будинків. Швидкоспоруджувані малоповерхові житлові
будинки (1-3 поверхи) можна поділити на каркасні (з металевим або дерев’я-
ним каркасом), каркасно-панельні, панельні та модульні. Варто зазначити,
що зведення таких будинків, окрім швидкості й економії коштів, має у пріори-
теті екологічність будівель і здоров’я їхніх мешканців.
Каркасні будинки складаються з каркаса, стінових панелей обшивки й уте-
плювача. У каркасних будинках утеплювач закріплюють до каркаса, який
з обох боків обшивають плитами. У каркасно-панельних будинках утеплювач
вже у заводських умовах закріплений до обшивок панелей. Стіни панельних
будинків збирають із готових панелей (так званих сендвіч-панелей), які зазви-
чай виготовляють заводським способом. Модульна технологія відрізняється
тим, що будинки збирають із об’ємних блоків (модулів), які заздалегідь зібрано
на заводі з каркаса й сендвіч-панелей з уже вбудованими в них інженерними
комунікаціями.
Таким чином зовнішні шари (обшиття) і вну-
Сендвіч-панелі — це буді- трішній шар, до якого під тиском приклеєні плити
вельний виріб, який має три- обшивки, утворюють разом суцільну панель. Об-
шарову структуру: дві плити, шиттям цієї панелі можуть бути плити ОСП (орієн-
між якими розташовано уте- товно-стружкова плита); СТЛ (скломагнезіальний
плювач. лист, або інакше магнезитова плита); оцинкований
сталевий лист; гіпсокартонні й гіпсоволокнисті
плити та плити з інших матеріалів. Сердечник сендвіч-панелі найчастіше виго-
товляють із мінеральної вати, скловолокна, пінополістиролу, пінополіуретану та
інших теплоізоляційних матеріалів.
ÂÂ За функціональним призначенням сендвіч-панелі поділяють на:

●● стінові, дахові, утеплювальні (використовують під час реконструкції і ремонту
будинків);
●● холодильні (для теплоізоляції холодильних і морозильних камер).
Основним конструктивним елементом безкаркасних будинків є секція, яка
складається з двох стінових і однієї дахової сендвіч-панелей. Стінові панелі при
цьому бувають віконні, дверні або брамові технологічні отвори. Отвори можуть
мати й дахові сендвіч-панелі. Дахові панелі обпираються на стінові панелі або на
крокви.

Вступ 5
Використання безкаркасних технологій дає змогу відмовитись від зве-

дення металевого або дерев’яного каркаса, що скорочує і здешевлює буді-
вельні процеси. Спроможність сендвіч-панелей витримувати значні наванта-
ження: на стиск більше 10 тонн і більше двох тонн на згин, дозволяє
використовувати їх замість каркаса.
Завдяки високій міцності Стіни із сендвіч-панелей мають лише рівні по-
будинки із сендвіч-панелей верхні, цей чинник значно полегшує умови і швид-
витримують урагани й земле- кість фінішного опорядження стін як зовні, так
труси, а їхня відносна легкість і всередині будинку. При цьому можна використо-
значно сприяє економії тру- вувати будь-які оздоблювальні матеріали.
дових затрат і матеріалів на Важливою характеристикою стін із сендвіч-
будівництво фундаментів. панелей є великий рівень звукопоглинання. Також
за своїми теплофізичними характеристиками сен-
двіч-панелі значно перевищують характеристики традиційних стінових матеріа-
лів, таких як легкі бетони, порожниста цегла, арболіт, деревина та інше.
Будівельні конструкції із сендвіч-панелей є ремонтопридатними, що дає
змогу замінювати пошкоджені панелі без шкоди усій конструкції будинку. Також,
як і пересування каркасних перегородок під час експлуатації будинку, сендвіч-па-
нелі дозволяють змінювати планування приміщень, сприяючи потрібним змінам
технологічних режимів або призначення будинку. Необхідно також зважити на
те, що завдяки розмірам сендвіч-панелей можна швидко будувати будинки будь-
якої конфігурації, надавати їм потрібної виразності та функціональності, що знач-
но розширює можливості архітекторів.
Товщина сендвіч-панелей також нерідко залежить від ширини пиломате-
ріалів, які використовують при виготовленні з’єднувальних вкладок (шпонок)
для стикування сусідніх панелей під час влаштування безкаркасних огоро
джувальних конструкцій.
Структура сендвіч-панелей Будинки із сендвіч-панелей пожежобезпечні
достатня для ізоляції примі- завдяки виготовленню з негорючих матеріалів або
щень будинку від зовнішніх матеріалів, схильних до самозгасання (шлакова-
перепадів температури від та, скловата, полістирол, магнезит, сталевий
-50 до +50°С. лист, гіпсокартон, гіпсоволокно та ін.). Служать
огороджувальні конструкції із сендвіч-панелей
в умовах не завжди сприятливого клімату України не менше 50 років.
Отож при цілеспрямованому проєктуванні малоповерхові швидкоспору-
джувані будинки з енергоощадними огороджувальними конструкціями із сен-
двіч-панелей відповідають умовам стійкості, міцності, ремонтопридатності,
довговічності та концепції здорового житла, принципами якого є ефективне ви-
користання ресурсів, відповідальний підхід до довкілля, економія енергії, еконо-
мічна доступність і доцільність.

6
1 Процес будівництва малоповерхового енергозберігаючого
швидкоспоруджуваного безкаркасного панельного будинку
РОЗДІЛ 1.
ПРОЦЕС БУДІВНИЦТВА
МАЛОПОВЕРХОВОГО ЕНЕРГОЗБЕРІГАЮЧОГО
ШВИДКОСПОРУДЖУВАНОГО БЕЗКАРКАСНОГО
ПАНЕЛЬНОГО БУДИНКУ
Чи правильно ми розуміємо слово «процес»? З латинської процес — це про-
ходження, просування вперед. Отже, процесом є послідовна закономірна зміна
станів у розвитку явищ і предметів у результаті систематичних дій, спрямованих
на досягнення кінцевого результату.
Процес будівельний — це Особливості будівельного процесу поляга-
процес зведення будинків ють у методах і технологіях проведення робіт,
і споруд на місці їхнього май- тісно пов’язаних з видами будівельних матеріа-
бутнього функціонування. лів і виробів.
1.1. Етапи будівництва

Будівництво такого типу малоповерхових житлових будинків з урахуван-
ням вже набутого досвіду його виконання можна умовно поділити на два са-
мостійних етапи.
І етап — підготовчий. Він складається з вибору типового або розроб-
ки індивідуального проєкту будинку; отримання всіх необхідних дозволів на
будівництво; укладання договору з підрядником; роботи з реалізації під’їзду
до будівельного майданчика, забезпечення тимчасового енергопостачання,
огородження ділянки будівництва, її розчищення, планування, розбивки і ви-
несення будинку в натуру, а також розбивки котловану під фундаменти та ви-
значення його глибини згідно з проєктом фундаментів.
ІІ етап — здійснення будівництва згідно з прийнятою проєктною до-
кументацією.
Оскільки витрати часу на здійснення усіх стадій робіт підготовчого етапу
визначити у повному обсязі заздалегідь практично неможливо, то до календар-
ного плану (графіку) зазвичай включають тільки ті, які можна визначити в часі.
Другий етап будівництва можна поділити на ряд послідовних стадій, які по-
требують чіткої організації їхнього здійснення у погоджені з замовником терміни.
ÂÂ О
крім деяких стадій робіт першого етапу будівництва, до другого етапу та-
кож входить:
●● виїмка ґрунту з котловану та улаштування фундаментів;
●● зведення фундаментних стін (якщо вони запроєктовані) з виконанням гідроізо-
ляції, улаштуванням дренажу (якщо в ньому є потреба), а також зі здійсненням

1.2. Опис стадій і графік будівництва об’єкта 7
зворотної засипки ґрунту в пазухи котловану (траншеї) або окремі котловани під
фундаменти колон, стійок, стовпчасті фундаменти;
●● монтаж стінових сендвіч-панелей зовнішніх, внутрішніх стін і перегородок, а та-
кож перекриття підвалу, улаштування міжповерхових перекриттів, горищного
перекриття і покриття будинку;
●● прорізання віконних, дверних і брамових отворів та їхнє подальше заповнення;
●● монтаж інженерних мереж (водопостачання і каналізації, встановлення сантех-
нічних приладів і арматури, опалення, повітроводи та інша арматура);
●● зовнішнє опорядження стін (обшивка плитами, оштукатурювання, облицювання
керамічною або кам’яною плиткою, сайдингом, фасадними касетами, цеглою та
ін.); покрівельні роботи;
●● виконання гідроізоляційних паро- і повітроізоляційних робіт у процесі монтажу
сендвіч-панелей огороджувальних конструкцій та інженерних мереж;
●● внутрішнє опорядження приміщень (обшивання стін, перегородок, стель
оздоблювальними матеріалами, облицювання керамічною плиткою, оштука-
турювання та фарбування поверхонь огороджувальних конструкцій), улашту-
вання підлог;
●● опорядження території (огорожа, озеленення, доріжки).
На будівельному майданчику на весь термін будівельних робіт повинно
бути забезпечено належне складування та збереження будівельних виробів
і матеріалів.
Контрольні запитання
1. Що означають терміни «процес» і «процес будівництва»?

2. Назвіть етапи будівництва малоповерхових житлових будинків.
3. Н
азвіть стадії робіт зі зведення малоповерхового житлового будинку з огороджу-
вальними конструкціями із сендвіч-панелей.
1.2. Опис стадій і графік будівництва об’єкта

Після розв’язання питань з проєктною документацією, дозволів на будів-
ництво, складання договорів з підрядником і субпідрядниками можна перехо-
дити до завершальних стадій робіт першого етапу будівництва.
Для визначення відступів меж володіння від червоних ліній доцільно ско-
ристатися послугами землеміра.
Необхідно також точно визначити границі та глибину котловану або тран-
шей під фундаментами будинку згідно з відповідними кресленнями проєкту. При
плануванні ділянки забудови варто враховувати її орієнтацію.
Заходи з гідроізоляції передбачають місцеве дренування ґрунтів за допомогою
супутнього (пристінного) дренажу. Залежно від гідрогеологічних умов може бути
залучено береговий, головний, кільцевий дренажі з метою відвернення зволожен-
ня ґрунтів основи будинку або затоплення його підвалу.

8
1 Процес будівництва малоповерхового енергозберігаючого
швидкоспоруджуваного безкаркасного панельного будинку
Теплоізоляцію фундаментів використовують з метою зменшення глибини про-

мерзання ґрунтів, що піддаються морозному здиманню.
На улаштування гідроізоляції, дренажу, теплоізоляції фундаментів (якщо
в цьому є потреба) може знадобитись 1,5–2 тижні.
Зворотну засипку пазух котловану або траншей здійснюють виритим ґрун-
том з пошаровим ущільненням.
Сендвіч-панелі, виготовлені на заводі, доставляють на будівельний май-
данчик у заводському пакуванні.
Прорізання отворів для дверей, вікон і брам у сендвіч-панелі здійснюють
згідно з розміткою спеціальним різальним інструментом. Після цього панелі
монтують у проєктне положення. Встановлення дверей і вікон відбувається
по закінченню монтажу сендвіч-панелей. На ці технологічні операції потрібен
час від 1 до 2 тижнів.
Зовнішнє опорядження навкруги рам виконує встановлювальник вікон і две-
рей. Внутрішнє ущільнення пустот виконує субпідрядник з повітро- і пароізоляції.
Зовнішнє опорядження будинку полягає в обшитті стін фасадними касета-
ми чи керамічною плиткою, оштукатурюванні, фарбуванні.
Одночасно виконують обробку країв, закріплення карнизних жолобів та
водостічних труб, ущільнення навколо дверних і віконних блоків. На все це по-
трібно 1–2 тижні.
Якщо залучити до будівництва субпідрядників, процес можна прискорити.
Графік будівництва звичайного житлового малоповерхового будинку з двома
спальнями при його індивідуальній забудові представлено на рис. 1.1.
Улаштування водопроводу, каналізації, опалення, електричної проводки
та інших мереж зазвичай починають, коли закінчено монтаж сендвіч-панелей
огороджувальних конструкцій. Змонтовані внутрішні мережі водопроводу
й каналізації підключають до зовнішніх мереж. Одночасно встановлюють ван-
ни, душові кабіни або вузли та сантехнічні прилади. Монтують також мережі
газопостачання, системи опалення, вентиляції та кондиціонування повітря.
В усіх приміщеннях будівлі виконують електричну, телефонну, радіо, телеві-
зійну та комп’ютерну проводки з відповідним обладнанням. На виконання цієї
стадії зазвичай потрібно два тижні.
У цю стадію будівництва не входить встановлення дров’яних груб і ка-
мінів. Внутрішнє опорядження приміщень будинку починають після обшиття
поверхонь стін, перегородок і стель плитами, наприклад, гіпсокартоном, та
переходять до їхнього шпаклювання, ґрунтування, обклеювання шпалерами,
фарбування або оштукатурювання, облицювання плиткою.
Після закінчення улаштування підлог їх оздоблюють покриттями, такими
як лінолеум, ламінат, паркет, ковролін, пробка та інше.
1. Опишіть стадії та графік будівництва об’єкта.
2. З якою метою розробляють графік будівництва об’єкта?

1.2. Опис стадій і графік будівництва об’єкта 9
Тривалість будівництва
Етап
Стадії будівництва
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18
I Підготовчі роботи, вине
сення будинку в натуру,
розбивка котловану
II Риття котловану, побудова
фундаментів
Фундаментні стіни, гідро
ізоляція, дренаж і зворотна
засипка ґрунту
Монтаж сендвіч-панелей
стінових, дахових перекрит
тів, перегородок
Прорізання віконних, двер
них і брамових отворів та
їхнє подальше заповнення
Монтаж інженерних мереж
(водопровід, каналізація,
опалення, вентиляція)
Зовнішнє опорядження стін
будинку, покрівельні роботи
Виконання гідроізоляцій
них, паро- і повітроізоляцій
них робіт у процесі монтажу
панелей та інженерних
мереж
Внутрішнє опорядження
приміщень. Улаштування
підлог
Опорядження території
Рис. 1.1. Графік будівництва житлового малоповерхового будинку (з двома спальнями)
з огороджувальними конструкціями із сендвіч-панелей
 Тестові завдання
1. На скільки етапів можна поділити будівництво малоповерхових будинків?
а) Два; б) три; в) більше ніж три.
2. Скільки типів дренажів залежно від гідрогеологічних умов будівельного майдан-
чика можна залучити, щоб запобігти зволоженню ґрунтів основи будинку?
а) Три; б) чотири; в) більше ніж чотири.
3. Скільки видів інженерних систем можна залучити у малоповерховому житлово-
му будинку?
а) Три; б) п’ять; в) шість.

10
2 Фундаменти малоповерхових житлових будинків
РОЗДІЛ 2.
ФУНДАМЕНТИ МАЛОПОВЕРХОВИХ
ЖИТЛОВИХ БУДИНКІВ
2.1. Основні поняття і визначення. Види фундаментів

Фундаментом називають Верхня площина фундаменту, на яку спира-
підземну частину будівлі, яка ються надземні конструкції, називається обрізом
сприймає навантаження від фундаменту, а нижня площина, що контактує
споруди й передає їх на осно- з ґрунтом, — підошвою.
ву, утворену ґрунтами. Висота фундаменту (Нф) є відстанню від його
підошви до обрізу.
Відстань від поверхні ґрунту до підошви фундаменту називається глибиною
закладання фундаменту.
Під шириною підошви фундаменту, або під шириною фундаменту розуміють
менший розмір його підошви.
Ширина фундаментів по обрізу є, як правило, більшою за товщину стіни,
а ширину підошви визначають в результаті розрахунку.
Розширення фундаментів до підошви за необхідності здійснюють уступами
або улаштуванням похилих граней (рис. 2.1).
Фундаменти проєктують індивідуально для кожної окремої споруди з ураху-
ванням фізичних і механічних характеристик ґрунтів.
У процесі проєктування обирають найбільш доцільні тип, конструкцію, ма-
теріал, глибину закладання, розміри, технологію спорудження та економічність
фундаменту. Вибір типу основи або конструктивного рішення фундаменту вико-
нують за результатом порівняння техніко-економічних показників, отриманих за
допомогою варіантного проєктування.
ÂÂ За своїми ознаками фундаменти поділяють на такі види:

●● за матеріалом фундаменти можуть бути кам’яні (бутові), бутобетонні, бетонні, за-
лізобетонні, цементно-ґрунтові, цегляні, дерев’яні;
Рис. 2.1. Уступчастий і пі-

рамідальний фундаменти:
Нф — висота фундаменту;
Н — глибина закладання;
в — ширина підошви; h —
висота уступу; l — винос
уступу; L — винос фунда-
менту; 1 — підошва фун-
даменту; 2 — обріз фунда-
менту

2.1. Основні поняття і визначення. Види фундаментів 11
●● за формою підошви в плані — квадратні, прямокутні, круглі, складної форми;

●● за характером роботи під навантаженням — стиснені та стиснені зі згином;
●● за здатністю піддаватися згину — негнучкі (масивні), жорсткі та гнучкі, нежорсткі;
●● за умовами виготовлення фундаменти поділяють на монолітні, збірні, кладкові
(кам’яні та цегляні);
●● за місцем і глибиною закладання в ґрунті — фундаменти, що споруджують
у котлованах, або фундаменти мілкого закладання (неглибокі) і фундаменти, які
улаштовують в ґрунті, або фундаменти глибокого закладання (пальові, опускні
колодязі, оболонки, кесони);
●● за типом основи — фундаменти на природній основі, фундаменти на ущільненій
або штучно закріпленій основі;
●● за конструкцією фундаменти поділяють на: стрічкові, стовпчасті, окремі, суцільні
плити (рис. 2.2).
Попередню оцінку сфери використання різних типів фундаментів залежно
від ґрунтових умов можна виконати за допомогою табл. 2.1. У ній зазначено ви-
падки безумовного застосування фундаментів відповідного типу або випадки,
коли необхідне варіантне проєктування.
Основою фундаментів можуть бути будь-які ґрунти. Не рекомендова-
но обирати мул, торф, пухкі піски та текучо-пластичні глинисті ґрунти, тобто
слабкі ґрунти.
Якщо планують спорудження пальового фундаменту, ґрунти основи мають
давати змогу максимально використовувати міцність матеріалів паль при міні-
мальному їхньому перерізі, довжині та заглибленні підошви ростверка.
Таблиця 2.1
Сфера застосування фундаментів різних типів
Ґрунтова товща Ґрунти товщі Тип фундаменту
Які Основа На природній На ущільненій Пальові
прорізають основі або закріпле-
ній основі
Одношарова Слабкі вв+ вв- вв-
Середні
Міцні
Двошарова Слабкі Середні вв вв вв
Міцні
Середні Слабкі -в в- вв
Міцні
Міцні Слабкі вв вв --
Середні
Примітка. Умовні позначення: + рекомендовано для застосування; в — потрібне варіантне проєктування;
- не рекомендовано для застосування.
Прийняті типи фундаментів мають бути технологічними та характеризувати-
ся мінімальними витратами, матеріало-, енерго- і трудомісткістю.

12
1. Що називають фундаментом споруди?
2. Що таке уступ фундаменту?
3. Що називають глибиною закладання фундаменту?
4. На які види поділяють фундаменти за матеріалом?
5. На які типи поділяють фундаменти за конструкцією?
6. Які бувають фундаменти за типом основи?
2.2. Фундаменти для малоповерхових легких будинків і споруд

Для малоповерхових легких житлових будинків каркасного і безкаркасного
типів зазвичай застосовують фундаменти мілкого закладання, які споруджують
у попередньо відритих котлованах або ізольованих виїмках.
ÂÂ Найбільш поширеними типами фундаментів мілкого закладання є:

●● стрічкові фундаменти під стіни будинку;
●● стовпчасті фундаменти з фундаментними балками (рандбалками);
●● окремі фундаменти під колони;
●● суцільні плитні фундаменти;
●● пальові фундаменти (застосовують у деяких випадках, обумовлених інженерно-
геологічними умовами)
Стрічкові фундаменти Доцільність застосування стрічкових фун-

(рис. 2.2 а) призначено для даментів у задовільних інженерно-геологічних
сприйняття і передачі на ос- умовах визначають відношенням потрібної пло-
нову безперервного наванта- щі підошви фундаменту до площі контуру будів-
ження від стін споруди. лі. Якщо це відношення не перевищує 0,5...0,6,
то є сенс застосовувати стрічкові фундаменти.
Можна застосовувати як збірні, так і монолітні стрічкові фундаменти.
Збірні фундаменти на 15–20% дешевші від монолітних. Трудомісткість
збірних фундаментів утричі менша ніж монолітних. Підвальні приміщення мож-
на збільшити шляхом меншого об’єму тіла фундаменту. Крім того, суттєво полег-
шується робота при низьких температурах. Застосування збірних фундаментів
сприяє відчутній економії часу будівництва.
Рис. 2.2. Типи фундаментів для малоповерхових будинків: а — стрічковий; б — стовпчастий;

в — окремий під колону; г — суцільний плитний; д — пальовий (з буронабивними палями)

2.2. Фундаменти для малоповерхових легких будинків і споруд 13
Монолітні фундаменти доцільно улаштовувати за відсутності умов для за-

стосування збірних фундаментів (транспорт, вантажопідйомні механізми, відсут-
ність типових блоків, виготовлених місцевою промисловістю тощо).
Стовпчасті фундаменти під стіни Стовпчасті фундаменти застосову-
(рис. 2.2 б) рекомендують улаштовувати ють у випадках, коли для стрічкового
при незначному навантаженні від стін фундаменту не використовується пов-
будівлі або коли основу фундаментів ста- ною мірою несуча здатність основи.
новлять ґрунти з високою міцністю і ма- Найбільш економічними є фунда-
лою деформативністю. менти, які складаються з одного еле-
мента (блока). При розрахунку фунда-
Окремі фундаменти під колони є мо-
менту обчислюють основні й додаткові
нолітними або збірними з типових блоків
поєднання навантажень.
фундаментів стаканного типу.
ÂÂ Для кожного з них визначають такі комбінації зусиль:

●● найбільша нормальна сила (Nромакс) і відповідні їй момент і поперечне зусилля;
●● найбільший додатний момент (Mpо макс) і відповідні йому нормальна сила і по-
перечне зусилля;
●● найбільший від’ємний момент (Mpо мін) і відповідні йому нормальна сила і попе-
речне зусилля.
Міцність фундаменту повинна задовольняти будь-яке зі вказаних сполучень.
Їх використовують на слабких ґрунтах з метою вирівнювання можливо-
го нерівномірного осідання колон і стін, оскільки такі ґрунти характеризу-
ють неоднорідні нашарування. Плитні фундаменти під частиною будівлі
улаштовують з метою отримання водонепроникних підземних приміщень,
наприклад, підвалів, днищ резервуарів, басейнів тощо при високому стоян-
ні підземних вод.
З економічної точки зору плитні фунда-
Суцільні плитні фундаменти менти доцільні, якщо сумарна розрахункова
(рис. 2.2 г) улаштовують під всією площа окремо розташованих або стрічкових
спорудою або під її частиною залі- фундаментів перевищує 50–75% загальної
зобетонними плитами певної тов- площі забудови.
щини.
Пальові фундаменти застосовують у тих
Пальові фундаменти (рис. 2.2 д) випадках, коли безпосередньо під будівлею
складають із паль і ростверка, на залягають ґрунти, неспроможні витримати на-
якому зводять всю споруду або її вантаження від споруди, або коли її споруджу-
зовнішні і внутрішні стіни, тобто ють на акваторії. У деяких умовах будівництва
ростверк може бути плитним або використання паль дає змогу отримати най-
стрічковим. більш економічно вигідні рішення.
1. Які ґрунти не рекомендують використовувати як основу фундаментів?
2. Які типи фундаментів зазвичай застосовують для малоповерхових легких будинків
каркасного типу?

14
2.3. Матеріали для фундаментів малоповерхових будинків

Для улаштування фундаментів малоповерхових житлових будинків застосо-
вують переважно бетон, бутобетон, кам’яну (бутову) кладку, збірні бетонні фун-
даментні блоки (подушки та стінові блоки), ґрунтоцемент, а також, там, де це най-
більш доцільно, — деревину.
Залізобетон для фундаментних балок (ранд-балок) застосовують при
спорудженні окремих (стовпчастих) фундаментів під стіни, при улаштуванні су-
цільних плитних фундаментів і пальових ростверків.
Бетонні та бутобетонні фундаменти роблять монолітними або збірни-
ми. Ці фундаменти допускають відносно невелике розширення підошви. В ок-
ремих випадках можливе використання полегшених і легких бетонів, цементо-
ґрунту. Мінімальні класи міцності та марки цих матеріалів обирають залежно від
ступеня довговічності споруд і водонасичення ґрунтів.
Кам’яну кладку (бутову або зі штучного каміння) використовують для
фундаментів, які не зазнають значних розтягувальних напружень.
Бутову кладку застосовують за наявності дешевого місцевого бутового ка-
міння і малого об’єму фундаментів.
У деяких випадках, переважно на щільних і міцних ґрунтах за відсутності
агресивних підземних вод фундаменти під легкі малоповерхові будинки (до
трьох поверхів), які працюють на стиск, будують з керамічної повнотілої цегли.
А в разі відсутності на місці піску, бутового каміння, гравію, жорстви, щебеню —
з цементно-ґрунтової суміші. Найбільш придатні для цього лесові ґрунти,
лесоподібні суглинки і супіски.
За гранулометричним складом при- Матеріали, із яких зроблено фундамен-

датними вважають ґрунти, які містять ти будинків і споруд, зазнають деформації
не більше ніж 30% частинок дрібніше під дією різних зовнішніх чинників: впливу
0,005 мм, від 15 до 90% частинок роз- ґрунтових та поверхневих вод, а також дії
міром 0,05-0,005 мм і не більше ніж поперемінного замерзання і відтавання во-
75% частинок розміром 0,05-2 мм. логи в порах матеріалів. Для забезпечення
надійності та довговічності фундаментів
у таких умовах обирають матеріали, які чинять опір вказаним зовнішнім впливам.
Види матеріалів для фундаментів обирають з огляду на їхню міцність. Міні-
мальні марки матеріалів за міцністю на осьовий стиск для фундаментів мають
бути не нижчі від наведених у табл. 2.2.
Таблиця 2.2
Класи й марки матеріалів фундаментів
Мінімальні класи й марки для споруд класу
I II III
Матеріал
Ґрунт
а б в а б в а б в
Важкий бетон C 8/10 C 8/10 C 16/20 C 8/10 C 8/10 C 8/10 C 8/10 C 8/10 C 8/10
Бетон на пористих CL 8/9 CL 8/9 - CL 8/9 CL 8/9 - CL 8/9 CL 8/9 -
заповнювачах

2.3. Матеріали для фундаментів малоповерхових будинків 15
Продовження таблиці
Мінімальні класи й марки для споруд класу
I II III
Матеріал
Ґрунт
Силікатна маса - - - 100 150 - 75 100 -
Природне каміння 150 150 200 100 150 200 75 100 150
Цегла 150 150 - 100 150 - 75 100 150
Цементоґрунт - - - 100 150 - 75 100 100
Примітка. Умовні позначення ґрунтів: а — крупноуламкові й піщані маловологі, супіски тверді, суглинки і гли
ни тверді; б — крупноуламкові та піщані вологі; супіски пластичні, суглинки і глини тугопластичні та м’якопластичні;
в — крупноуламкові й піщані, насичені водою, супіски текучі, суглинки і глини текучопластичні та текучі.
Мінімальні марки розчинів за межею міцності на стиск для кладки фундамен-

тів треба обирати нижчі від наведених у табл. 2.3.
Таблиця 2.3
Марки розчинів
Розчин Ґрунт Мінімальна марка для споруд класу
I II III
Цементний а 25 10 10
б 50 25 10
в 75 50 25
Цементно- а 25 10 10
вапняний б 50 25 25
в 100 75 50
Цементно- а 25 10 10
глинистий б 50 25 25
в 100 75 50
При улаштуванні залізобетонних монолітних і збірних фундаментів треба ви-
користовувати бетон класу не нижче ніж C 16/20.
Для виготовлення порожнистих фундаментних стінових блоків, а також бу-
тобетонних блоків застосовують матеріали, класи яких і марки за міцністю на
стиск мають бути не меншими від зазначених у табл. 2.4.
Таблиця 2.4
Класи бетону й марки бутобетону за міцністю на стиск
Мінімальний клас бетону для споруд класу

I II III
Блоки
Ґрунт
Порожнисті
З важкого бетону C 16/20 - - C 8/10 - - C 8/10 C 8/10 -

16
Мінімальний клас бетону для споруд класу
I II III
Блоки
Ґрунт
З бетону на пористих CL 16/18 - - CL 16/18 - - CL 12/13 CL 12/13 -
заповнювачах
Із силікатної маси - - - 150 - - 100 100 -
Бутобетонні з бутовим камінням
Марки 200 і вище 75 75 100 50 50 75 50 50 75
Марки 150–200 100 100 150 75 75 100 150 150 75
Марки 75–150 150 150 200 100 100 150 75 75 100
Бутобетонні на щебені 150 150 200 100 100 150 75 75 100
з добре обпаленої цегли
марки 100 і вище
Примітка. Умовні позначення ґрунтів ті ж самі, що і в табл. 2.2.
Проєктні класи бетону й каміння за морозостійкістю приймають за кількістю

циклів заморожування і відтавання їхніх зразків за табл. 2.5.
Таблиця 2.5
Марки бетону за морозостійкістю
Розрахункова Мінімальна марка для споруд класу
зимова темпера- I II III
тура зовнішньо- Ґрунт
го повітря, t, ˚ а б в а б в а б в
t<-40 F75/ F50 F100/ F75 F150/ F100 F50/ F35 F75/ F50 F100/ F75 F35*/ F25 F50/ F35 F70/ F50
-40<t<-20 F75/ F35 F75/ F50 F100/ F75 F35/ F25 F50/ F35 F75/ F50 F25*/ F15 F35/ F25 F50/ F35
-20≤t<-5 F35*/ F25 F50/ F35 F75/ F50 F25/ F15 F35/ F25 F50/ F35 –/ F10 F25*/ F15 F35*/ F25
t>-5 F25*/ F15 F35*/ F25 F50/ F35 –/10 F25/ 15 F35/ F25 –/10 –/10 F25*/ 15
Примітка. Зірочкою позначено марки, які для важкого бетону не нормують. Знак «-» означає, що марки не
нормують. Перше значення — потрібні марки для бетону, цементоґрунту та штучного каміння; друге — для
природного каміння. Умовні позначення ґрунтів ті ж самі, що і в табл. 2.2.
У табл. 2.2–2.5 згідно з ДБН В. 2.1–10-2009 наведено класи споруд за відпо-

відальністю при проєктуванні конструкцій: I — великі промислові та суспільні
споруди, житлові будинки від 9-ти поверхів з підвищеними експлуатаційними
вимогами; II — більшість невеликих суспільних і промислових споруд, житлові
будинки до 9-ти поверхів; III — будівлі з середніми експлуатаційними вимогами,
житлові будинки до 5-ти поверхів.
Клас відповідальності споруди призначає організація, що розробила проєкт
цієї споруди, або організація, яка видала завдання на проєктування.
1. Я
кі матеріали є найпоширенішими для улаштування фундаментів малоповерхових
будинків?

2.3. Матеріали для фундаментів малоповерхових будинків 17
2. Я
кий клас бетону треба використати при улаштуванні залізобетонних монолітних
і збірних фундаментів?
3. На які класи (рівні) поділяють споруди за відповідальністю?
4. Хто має право призначати клас споруди?
5. Від чого залежать проєктні класи бетону й каміння за морозостійкістю?
6. У яких випадках доцільно використовувати монолітні фундаменти?
1. На скільки видів поділяють фундаменти за матеріалом?
а) Три; б) чотири; в) шість; г) більше ніж шість.
2. На скільки видів поділяють фундаменти за формою підошви?
а) Два; б) три; в) чотири; г) більше ніж 4.
3. На скільки видів поділяють фундаменти за глибиною залягання?
а) Два; б) три; в) більше ніж 3.
4. На скільки типів поділяють фундаменти за конструкцією?
5. На скільки типів поділяють основи для фундаментів?
6. С
кільки видів фундаментів використовують для малоповерхових каркасних і без-
каркасних будинків?
а) Три; б) чотири; в) п’ять; г) більше ніж п’ять.
7. При якому співвідношенні поперечної площі фундаментів до контуру споруди до-
цільно використовувати стрічкові фундаменти?
а) 0,1–0,2; б) 0,3–0,35; в) 0,35–0,4; г) 0,65–0,7.
8. При яких умовах доцільно використовувати стовпчасті фундаменти для малопо-
верхових будинків?
в) при незначному г) коли для стрічкового
а) На слабких б) на міцних навантаженні від фундаменту не вико-
ґрунтах; ґрунтах; огороджувальних ристовують несучу
конструкцій; здатність ґрунту.
9. П ри яких ґрунтових умовах використовують плитні фундаменти для малоповерхо-
вих будинків?
а) На слабких, б) при значних в) коли сумарна площа стрічкових або окре-
неоднорідних об’ємах зем- мо розташованих фундаментів становить
ґрунтах; ляних робіт; 35–40% від контуру будівлі.
10. Який клас бетону треба використовувати при улаштуванні монолітних або збірних
фундаментів?
а) С 8/10; б) С 12/13; в) С 16/18; г) С 18/20.

18
3 СІП-панелі у будівництві малоповерхових житлових
швидкоспоруджуваних енергозберігаючих будинків
РОЗДІЛ 3.
СІП-ПАНЕЛІ У БУДІВНИЦТВІ МАЛОПОВЕРХО-
ВИХ ЖИТЛОВИХ ШВИДКОСПОРУДЖУВАНИХ
ЕНЕРГОЗБЕРІГАЮЧИХ БУДИНКІВ
3.1. Сендвіч-панель як новий конструктивний матеріал

огороджувальних конструкцій будинку
Огороджувальні конструкції бу- Огороджувальні конструкції також є те-
динку — це конструктиви, які скла- пло- і звукоізоляційним бар’єром. Вони мо-
дають його зовнішню оболонку або жуть мати різну висоту й конфігурацію, бути
розділяють будинок на окремі при- суцільними або ґратчастими, монолітними
міщення і поверхи. Ці конструкції або збірними. Матеріалами для огороджу-
виконують також охоронну й деко- вальних конструкцій можуть бути каміння,
ративну функції. Можуть слугувати цегла, бетон і залізобетон, метал, дере-
несучими конструкціями, які поді- вина і пластик. Використання таких матері-
ляють на вертикальні (стіни та пере- алів досить часто спричиняє значні трудові,
городки), горизонтальні (перекрит- матеріальні й енергетичні затрати. Для робо-
тя) та похилі (покриття). ти з ними треба використовувати важку буді-
вельну техніку, а виконання деяких процесів
є тривалим і складним у різні пори року. Також більшість з цих матеріалів через
їхню значну теплопровідність погано зберігають тепло, через що потрібні значні
затрати палива.
Отже, будівельники наполегливо шукали шляхи підвищення ефективності бу-
дівництва, зниження затрат енергії, води, будівельних матеріалів, суттєвого скоро-
чення термінів зведення об’єктів. Зрозуміло, що для цього були потрібні новітні,
легкі будівельні матеріали з достатньою міцністю, низькою теплопровідністю,
стійкістю проти вивітрювання, волого- і вогнестійкістю, які би сповна відпові-
дали вимогам легкого й сухого будівництва у будь-який сезон. Пошук видався вда-
лим. Як будівельні вироби з ефективних, міцних, легких, технологічних, теплозбері-
гальних матеріалів було розроблено панелі тришарової структури.
Уперше вироби у вигляді тришарової панелі з’явилися у США 1930 року як
винахід архітектора Франка Райта. Новий будівельний виріб виявився легким, ес-
тетичним, але мав низку недоліків. Проте першочерговим його завданням було
поєднання естетичності виробу з легкістю роботи з ним і, як виявилося пізніше,
непоганої експлуатаційної якості. Варто зазначити, що цей винахід було зроблено
з метою більш ефективного використання деревини.
Згодом Франк Райт винайшов новий матеріал для обшивки стін і настилу
покрівлі — композитну панель зі стільниковим наповнювачем. Незважаючи
на недоліки, панелі Райта все ж таки відповідали його основній меті — були
легкими, міцними, дешевими й естетичними. Згодом такі тришарові вироби
через схожість з бутербродом отримали назву сендвіч-панель.

3.1. Сендвіч-панель як новий конструктивний матеріал 19
1950 року американський архітектор Олден Б. Доу, учень Райта, створює

ергономічні тришарові сендвіч-панелі з поліестеровим сердечником і обшив-
кою з фанери.
У травні 1959 року американська компанія Koppers Inc. уперше розпочала
масове виробництво сендвіч-панелей для будівництва житлових будинків.
1960 року американська компанія Aside Home Program спромоглась ско-
ротити час виготовлення сендвіч-панелей з декількох годин до 20 хвилин.
За даними асоціації ERIC, технологія сендвіч-панелей з сердечником із пі-
нополізоціонурату (PIR) і поліуретану (PUR) з’явилась у 1970-х роках. До сере-
дини 80-х років такі панелі виробляли безпосередньо на місці будівництва,
проте на початку 90-х років з’явились перші сендвіч-панелі з сердечником із
поліуретану як кінцевий продукт заводського виготовлення. Технології виго-
товлення і застосування у будівництві сендвіч-панелей пройшли довгий шлях
і стали невід’ємною частиною будівельної індустрії в США. З 1980 року у Вели-
кій Британії побудовано тисячі будинків із сендвіч-панелей. Інтенсивно будують
будинки із сендвіч-панелей у Північній Європі. Із сендвіч-панелей споруджують
житлові й допоміжні будівлі на полярних станціях в Антарктиді.
Сендвіч-панелі так само склада- Листи жорсткої обшивки забезпечують
ються з шару теплоізоляційного жорсткість і міцність панелі, захист сердечни-
матеріалу, який замкнутий поміж ка (утеплювача) від руйнівних процесів виві-
двох листів жорсткої обшивки — трювання, а також декоративний вигляд.
це може бути оцинкована сталь У житловому будівництві сендвіч-панелі
або алюмооцинкована сталь тов- застосовують для зведення швидкоспоруджу-
щиною 0,6–0,7 мм, пластини (полі- ваних енергоощадних будинків панельно-кар-
естер, пластизол та ін.), плити ОСП касного і безкаркасного типів з використан-
(SIP-панелі), гіпсокартон, фіброце- ням структурно-ізольованих панелей СІП (від
ментні плити тощо. англійського SIP, Structural Insulated Panel), які
складаються із двох орієнтовно-стружкових
плит (ОСП), між якими під тиском приклеюють шар твердого утеплювача (піно-
полістиролу).
У промисловому, цивільному і транспортному будівництві сендвіч-панелі
застосовують для зведення швидкоспоруджуваних будівель з несучим карка-
сом, до якого їх закріплюють. Такі сендвіч-панелі є самонавантаженими й роз-
раховані на сприйняття поперечних вітрових і снігових тимчасових наванта-
жень на стіни і покрівлю будівлі (промислові об’єкти, торговельні і спортивні
центри, сільськогосподарські будівлі, ангари, транспортні павільйони, склад-
ські споруди, холодильники та ін.). Сендвіч-панелі також використовують для
ремонту й реконструкції наявних будівель з метою їхнього утеплення, звукоізо-
ляції, опорядження фасадів та ін.
Використання сендвіч-панелей стало популярним завдяки їхнім унікаль-
ним властивостям: швидкості будівництва, екологічності, надійності, можли-
вості застосування у будь-яку пору року, довговічності.
1. Що називають огороджувальними конструкціями будинку?

20
2. Із яких матеріалів будують огороджувальні конструкції будинків і споруд?

3. Що зумовило потребу в новітніх матеріалах огороджувальних конструкцій?
4. Що таке сендвіч-панель?
5. Назвіть сфери застосування сендвіч-панелей.
6. Завдяки яким властивостям сендвіч-панелі часто застосовують у будівництві?
3.2. Класифікація сендвіч-панелей

Нині будівельна індустрія виготовляє багато видів сендвіч-панелей, які мають
свою сферу застосування залежно від типу об’єкта й умов експлуатації.
ÂÂ Н
а основі досвіду використання сендвіч-панелей у будівництві й подальшої їх-
ньої експлуатації у різних кліматичних умовах було запропоновано таку кла-
сифікацію сендвіч-панелей:
●● за типом використання теплоізоляційного матеріалу (пінополіуретан, пінополіс-
тирол, мінеральна вата, скловата);
●● за типом складання (заводське, полистове);
●● за функціональним призначенням (стінові, покрівельні, облицювальні, теплоізо-
ляційні, холодильні);
●● за геометричними параметрами (горизонтальні й вертикальні; з відкритим або при-
хованим кріпленням; з різними видами зовнішніх декоративних мікропрофілів);
●● за типом використання обшивки (сталь тонколистова оцинкована, сталевий лист
з полімерним покриттям (поліестер, пластизол, пурал), гіпсокартон, пластик, фа-
нера, фіброцементні плити, магнезитові плити, ОСП).
Важливою складовою частиною сендвіч-панелі є її сердечник, виготовлений
із тепло- і звукоізоляційних матеріалів. Він визначає рівень теплопровідності, во-
допоглинання, паропровідності, міцності та горючості панелі. Так, мінеральна
вата забезпечує пожежостійкість, низьку теплопровідність і щільність.
Сендвіч-панелі зі скловолокном щільні- Сердечники з експандованого й ек-

стю 64 кг/м3 не поступаються за техніч- струдованого пінополістиролу, а також
ними властивостями сендвіч-панелям із поліуретану мають значно меншу те-
з мінераловатним сердечником щільні- плопровідність, вони більш міцні й менш
стю 120 кг/м3. При цьому такі панелі на деформативні, але належать до пожежо-
20% легші, ніж панелі з мінераловатним небезпечних матеріалів. Для виробництва
сердечником. Сендвіч-панелі з мінера- СІП-панелей найчастіше використову-
ловатним і скловатним сердечником ють пінополістирол суспензійний без
належать до негорючих виробів. пресовий, самозагасальний ПСБ-С25 із
щільністю 25 кг/м3. За кордоном без
пресовий пінополістирол має назву EPS (Expanded Polysterene). В Україні також ви-
робляють екструдований пінополістирол XPS (Exstruded Polysterene). Екструдо-
ваний пінополістирол за показниками міцності й теплопровідності перевершує
експандований пінополістирол та має нижчий коефіцієнт водопоглинання. Вод-
ночас експандований й екструдований пінополістирол мають схожі властивості

3.2. Класифікація сендвіч-панелей 21
та невелику вагу; їх легко обробляти; вони займисті при контакті з вогнем, але не
підтримують горіння; мають низькі відсотки абсорбції води.
Стінові й покрівельні панелі, а також СІП-панелі виробляють одним із трьох
способів — складання із елементів на напівавтоматичному обладнанні,
спінення і конвеєрне виробництво.
Стінові сендвіч-панелі закріплюють до металевого або дерев’яного кар-
каса, збудованого по периметру будівлі. Стінові сендвіч-панелі мають стандарт-
ні розміри. Їхня вага залежить від розмірів і матеріалів, з яких їх виготовлено.
Для зовнішніх шарів стінових сендвіч-панелей застосовують оцинковану сталь,
алюміній, магнезит, фіброцементні листи, гладкі пластикові плити та інші виро-
би. За фактурою зовнішнього шару обшивки сендвіч-панелі бувають гладкими,
профільованими і декоративними (під плитку або декоративну штукатурку). Сен-
двіч-панелі з металевою обшивкою обов’язково оснащують спеціальним типом
замка для стикування їх між собою.
Покрівельні сендвіч-панелі використовують для улаштування похилих да-
хів швидкоспоруджуваних будинків. Вони мають обшивку із оцинкованої тонко-
листової рулонної сталі з полімерним покриттям товщиною 0,5–0,7 мм. Для біль-
шої жорсткості металеву обшивку покрівельних сендвіч-панелей профілюють на
виробничій лінії типом профілювання, який називають покрівельним стандар-
том. Таке профілювання також сприяє спрямованому і швидкому стоку дощових
і талих вод з покрівлі. Сердечник покрівельних сендвіч-панелей виготовляють із
пінополістиролу, пінополіуретану, мінеральної або скловолокнистої вати. Покрі-
вельним панелям можуть надавати нахил від 5° (8,8%) і вище.
Окремою групою є теплоізоляційні і облицювальні сендвіч-панелі. Тепло-
ізоляційні сендвіч-панелі призначено для утеплення стін готових будівель. Вони
складаються із зовнішнього металевого листа із захисним покриттям, шару те-
плоізоляції товщиною 25 мм (при застосуванні пінополіуретану) до 225 мм (при
використанні мінеральної вати), внутрішнього пароізоляційного шару товщи-
ною 0,05 мм або фанери чи крафт-паперу. Зовнішні листи обшивки можуть мати
структуровану поверхню. Панель із поліуретану товщиною 50 мм замінює 200 мм
деревини або 1000 мм кладки із повномірної цегли.
Облицювальні сендвіч-панелі закріплюють до несучого каркаса будинку як
горизонтально, так і вертикально. Наприклад, СІП-панелі зазвичай мають верти-
кальну орієнтацію, а теплоізоляційні панелі — горизонтальну з максимальним
наданням щільності у стиках.
Кріплення стінових, теплоізоляційних і облицювальних сендвіч-панелей до
несучої основи, наприклад, фахверхової конструкції будівлі, буває двох типів:
приховане (коли кріплення під закріплюваним листом панелі) і видиме (коли
кріплення видно ззовні, але воно є частиною самої панелі).
Для кріплення застосовують спеціальні кріпильні елементи за розміром
панелей — добірні елементи. Невеликі проміжки між конструкціями заповню-
ють утеплювальним матеріалом і обробляють монтажною піною. Під час монта-
жу сендвіч-панелей використовують спеціальний інструмент та пристосування
для їхнього підйому — струбцини та присмоктувачі. Шви і стики можуть до-
датково заповнювати герметизуючою мастикою, прокладками із поліуретану,
неопрено-поліуретановою стрічкою або поліуретановою піною. Торцеві шви

22
сендвіч-панелей заповнюють монтажною піною або мінеральною ватою і закри-

вають нащільником. При монтажі панелей використовують також фасонні еле-
менти. Ці дуже міцні металеві вироби застосовують для закриття швів, які утво-
рюються при монтажі панелей.
1. Як класифікують сендвіч-панелі?
2. Із яких матеріалів виготовляють сердечники сендвіч-панелей?
3. Яку обшивку і фактуру мають покрівельні сендвіч-панелі?
4. Розкажіть про теплоізоляційні сендвіч-панелі.
5. Що таке облицювальні сендвіч-панелі?
6. Як використовують кріплення сендвіч-панелей до несучої основи?
7. Чим заповнюють стики між сендвіч-панелями?
3.3. Структурно-ізольовані панелі (СІП-панелі)

У проєктуванні малоповерхового житлового швидкоспоруджуваного енерго-
ефективного будинку особливо важливими є два моменти: огороджувальні кон-
струкції повинні бути з одного боку міцними, а з іншого — теплозахисними. У таких
будинках взимку зберігається тепло, а влітку — прохолода, що дає змогу економи-
ти значні кошти на опалення в холодну зимову погоду і на кондиціювання повітря
у літні спекотні дні. Досягти такої ефективності функціонування будинку з викорис-
танням традиційних будівельних матеріалів практично неможливо.
Поліпшення збереження тепла Але найбільш вдалий приклад демонструють
у житловому будинку можна каркасні будинки, в яких навантаження ваги будів-
забезпечити збільшенням ма- лі та зовнішніх впливів несе міцний каркас, а віль-
теріаломісткості огороджу- ний простір між елементами каркаса заповнюють
вальних конструкцій, коли один обшивними стінами з ефективним утеплювачем.
матеріал, наприклад цегла, за- У більшості будівельних огороджувальних
безпечує міцність стіни, а дру- конструкцій утеплювач не впливає на міцність кон-
гий, наприклад утеплювач (пі- струкції. Отже, виникає завдання створення нових
нополістирол, мінеральна або будівельних матеріалів, міцність яких можна підви-
скловата), — тепловий захист. щити і завдяки утеплювачеві за принципом компо-
зитних виробів із різних матеріалів. Високі міцнісні
властивості композитних матеріалів фахівцям уже давно відомі. У СІП-панелі ком-
позитність виробу досягають приклеюванням обшивки до утеплювача. Ця міцна
монолітна тришарова конструкція складається із двох плит ОСП-3 і шару щільного
пінополістиролу ПСБ-С25, скріплених двокомпонентним спеціальним клеєм. Про-
цес кристалізації клею відбувається під тиском від 5,5 до 6,5 т/м2.
Тонка деревостружкова плита ОСП-3 може витримати досить велике розтя-
гувальне навантаження, а при повздовжньому стисканні плита легко вигинається
і втрачає стійкість. Пінополістирол ПСБ-С25 теж не може сприйняти вертикальне
навантаження від конструкцій, які лежать вище. Але якщо ці матеріали поєднати
у СІП-панель, то композитний виріб витримує повздовжній тиск вище 10 тонн на
погонний метр і поперечний тиск більше 2 тонн на квадратний метр.

3.4. Складові СІП-панелей 23
У процесі склеювання СІП під пресом плити ОСП-3 стають плоскими (втрача-
ють початковий прогин), а щільний пінополістирол змушує їх працювати під на-
вантаженням сумісно. При повздовжньому стиску (і при зсуві) пінополістирол не
дозволяє вигинатись обшивці, яка сприймає все навантаження на себе. Що жор-
сткіший середній шар, то менше вигинання стиснутих зовнішніх шарів. Отже, не-
суча здатність тришарової панелі збільшується з підвищенням жорсткості се-
реднього шару. Для міцності СІП-панелей важливе значення має міцність клеєвого
з’єднання шарів. Для того щоб мати впевненість у міцності з’єднання шарів панелі,
треба, щоб ця міцність перевищувала міцність матеріалу.
1. За якою технологією виготовляють СІП-панелі?
2. У чому полягає метод фабричного (конвеєрного) виробництва сендвіч-панелей?
3. Розкажіть про композитні матеріали.
4. Яку міцність на стиск має СІП-панель як композитний виріб?
5. Завдяки чому СІП-панель може витримувати значні повздовжні й поперечні тиски?
6. З якого матеріалу роблять зовнішню і внутрішню обшивки СІП-панелі?
3.4. Складові СІП-панелей
3.4.1. Матеріали обшивки СІП-панелей

При виготовленні конструкційних структурно-ізольованих панелей (СІП-па-
нелей) як зовнішню і внутрішню обшивки ізоляційного сердечника переважно
використовують орієнтовно-стружкову плиту (ОСП), яку створюють шляхом
склеювання дерев’яної стружки під високим тиском. Сьогодні виготовляють чо-
тири види плит ОСП:
●● ОСП-1 — призначено для використання в умовах зниженої вологості (меблі, па-
кування);
●● ОСП-2 — використовують при виготовленні несучих конструкцій у сухих примі-
щеннях;
●● ОСП-3 — виріб, який витримує складніші режими експлуатації при виготовленні
несучих конструкцій в умовах підвищеної вологості. Отже, саме плити ОСП-3 ви-
користовують при виготовленні СІП-панелей для каркасного, каркасно-панель-
ного і безкаркасного малоповерхового будівництва;
●● ОСП-4 — використовують при виготовленні конструкцій, які витримують значне
механічне навантаження в умовах підвищеної вологості.
Орієнтовно-стружкова плита (ОСП) Стружка в шарах має різну спря-

від англійського OSB (Oriented Strand мованість — повздовжню і попереч-
Board) — це виріб, який складається з кіль- ну. Довжина стружки у плиті складає
кох шарів стружки деревних порід, склеє- 75–180 мм, ширина 15–25 мм, а тов-
них спеціальними смолами з додаванням щина — 0,4 мм. Чергування спрямо-
синтетичного воску і борної кислоти. ваності волокон забезпечує високі

24
міцнісні характеристики (у 2,5 раза більше, ніж у ДСП). ОСП виробляють пре-
суванням плоскої деревної стружки, змішаної з полізоціанітним клеєм, який
не містить фенолформальдегіду. Цей клей реагує з гідрогенами деревини,
утворюючи поліуретан, який надає плиті додаткової надійності й твердості.
Однакові крупні розміри стружки і сучасний метод пресування забезпечують
однорідність матеріалу по всій плиті, відсутність порожнин і тріщин в її товщі
і сколів по краях. Дрібні відходи стружки видаляють, через що зменшується
кількість клею у складі ОСП — не більше ніж 3%. Отже, ОСП — це практично
повністю деревний виріб.
Відомо, що деревина при тривалій дії на неї води вбирає її, в результаті
чого збільшує об’єм, тобто набухає, втрачаючи при цьому міцність. Але завдя-
ки водостійкості клею, який використовують для склеювання стружки під тис-
ком при виготовленні ОСП, ступінь їхнього набухання коливається від 25 до
12% (ОСП-1 — 25%, ОСП-2 — 20%, ОСП-3 — 15%, ОСП-4 — 12%) при зануренні
плит у воду на одну годину. Отже, щоб плити ОСП не втрачали міцності, їх ізо-
люють, наносячи водовідштовхувальні речовини.
Завдяки різній спрямованості стружки в ша-
Плити ОСП-3 і ОСП-4 можна
рах ОСП має високу механічну міцність. Міцніс-
зарахувати до вологостій-
ні характеристики ОСП регламентує стандарт
ких, які при набуханні повні-
EN 300 за допомогою таких показників: модуль
стю зберігають свою форму
пружності, міцність на вигин і міцність на розрив
й міцність.
(табл. 3.1).
Таблиця 3.1
Значення модуля пружності ОСП
Тип ОСП Одиниця виміру Модуль пружності при Модуль пружності при
згинанні. Повздовжня вісь згинанні. Поперечна вісь
ОСП-1 2500 1200
Н/мм2
ОСП-2 3500 1400
ОСП-3 3500 1400
ОСП-4 4800 1800
Плити ОСП-2 і ОСП-3 за міцнісними характеристиками рівні, але за волого

стійкістю помітну перевагу має плита ОСП-3, тому саме її найбільш часто вико-
ристовують для виробництва СІП-панелей. Що стосується плити ОСП-4, то вона є
найкращою і за вологостійкістю, і за міцністю. Проте її ціна суттєво вища, ніж ціна
ОСП-3, тому плиту ОСП-4 використовують при великих навантаженнях в умовах
підвищеної вологості.
Коефіцієнт паропроникності ОСП складає 0,0031 м2/мгПа. Стандартними
розмірами ОСП є довжина 2500 мм і ширина 1250 мм, а товщина коливається від
6 до 40 мм з кроком 2 мм.
Завдяки складу і структурі ОСП піддають різним видам обробки. Їх можна
стругати, свердлити, шліфувати, пиляти, фрезерувати. ОСП можуть обробля-
ти як стаціонарними, так і переносними електричними і ручними інструментами,
які варто оснащувати лезами із твердих сплавів.

Плити ОСП мають привабливий зовнішній вигляд. Тому за потреби їх можна

використовувати без декоративної обробки. Плити ОСП легко обробляти, можна
склеювати і наносити спеціальні фарби, призначені для деревини.
Плити ОСП — це екологічно і гігі- У той же час ОСП позбавлені недоліку чи-
єнічно чистий нешкідливий мате- стої деревини — біологічного вивітрювання.
ріал, який зберіг найкращі якості Плити ОСП зі знаком ЕКО містять нетоксичні для
натурального дерева. людини клеї, тому вони не виділяють у повітря
формальдегіду. Дрібні відходи стружки при ви-
робництві плити видаляють і використовують для виготовлення інших виробів.
Сировиною для ОСП є неділова хвойна деревина, яку вирощують на спеціаль-
них лісових угіддях.
Щодо пожежної безпеки, то плита ОСП є важкозаймистим виробом. Термін
служби плит ОСП практично необмежений при дотриманні нормальних умов
їхньої експлуатації.
ÂÂ Текстура плит ОСП, а також покриття воском їхньої поверхні гарантують:

●● високу механічну стабільність;
●● стабільність розмірів у вологих умовах;
●● поверхню Conti Fine (світла щільна поверхня з тонкою стружкою, приваблива
текстура при покритті оліями і воском);
●● шліфовану або нешліфовану поверхню;
●● застосування у дизайні;
●● застосування як чорнової підлоги або покриття підлоги з лаковою обробкою.
У порівнянні з іншими будівельними матеріалами обшивок СІП-панелей пли-

та ОСП має досить високі показники тепло- і звукоізоляції. У всьому світі СІП-па-
нелі із утеплювача ПСБ-С25 і плит ОСП-3 отримали найбільше поширення в інди-
відуальному житловому будівництві як оптимальний варіант.
Магнезитова плита RMS — це Для виробництва СІП-панелей, замість
комбінована система із оксиду маг- ОСП, можуть використовувати магнезитові
нію, карноліту та інших з’єднань. плити RMS.
Магнезитова плита — це негорючий, вологостійкий, звукопоглинний ма-

теріал. Цей виріб не містить азбесту, формальдегіду, фенолів та інших шкідли-
вих речовин. Завдяки своїм антисептичним властивостям магнезитова плита
не піддається біологічному вивітрюванню. Вона також не викликає алергічних
реакцій. Отже, магнезитову плиту можна вважати екологічною системою буді-
вельних виробів.
Термін служби магнезитової плити сягає 50 років. Магнезитові плити також,
як і ОСП, легко різати, забивати в них цвяхи та скоби, склеювати та фарбувати,
ламінувати плівкою, обклеювати шпоном, шпалерами, плиткою.
Характеристики магнезитових плит, які випускають в Україні, наведено
у табл. 3.2. Показники міцності магнезитових плит показано у табл. 3.3.

26
Таблиця 3.2
Характеристики магнезитових плит, вироблених в Україні
Характеристика Класи магнезитових плит
E D
Товщина, мм 8,10,12 8,10,12
Лінійні розміри, м 2,4 х 1,2 2,4 х 1,8
Площа листа, м2 2,88 2,88
Щільність матеріалу плити 900 1200
Водопоглинання, % 35 28
Пористість, % 23–26 20–25
Коефіцієнт теплопровідності, Вт/м, К 0,3–0,4 0,24
Звукоізоляція, дБ 29 32
Лінійне розширення у насиченому водою стані, не більше, % 0,18 0,12
Таблиця 3.3
Показники міцності магнезитових плит товщиною 10 мм класу D
Міцнісна характеристика Одиниця виміру Показник
Модуль пружності при вигині MПa 6240
Модуль пружності при розтягу MПa 1850
Міцність при вигині (перпендикулярно площині плити) MПa 11,6
Міцність при вигині (до площини плити) MПa 6,9
Міцність при стиску (перпендикулярно площині плити) MПa 16,5
Міцність при стиску (до площини плити) MПa 14,0
Міцність на розтягнення (перпендикулярно площині плити) MПa 2,4
Міцність на розтягнення (до площини плити) MПa 3,7
Протиударність кДж/м 2
≥3
Магнезитові плити також мають високу морозостійкість. Багаторазове на-
мокання, заморожування, нагрівання і відтавання не спричиняють розтріскуван-
ня плити, її осипання, руйнування чи розпад на частини.
Магнезитова плита має високу паропроникність і здатність регулювати по-
глинання і віддавання вологи, що створює комфортні умови для проживання
у приміщеннях, обшитих магнезитовими плитами.
Жорсткий ПВХ-лист найчастіше Як зовнішній шар ПВХ сендвіч-панелей
використовують у пластикових можуть застосовувати різні матеріали:
сендвіч-панелях, а саме у відкосах. жорсткий ПВХ лист; спінений ПВХ лист; ша
Щільність такого листового матері- руватий пластик (HPL), фіброцементні плити,
алу білого кольору — 1,4 г/см .
3 гіпсокартонні плити, гіпсоволокнисті плити,
цементно-стружкові плити.
Спінені ПВХ-листи мають пори- При екструдованому виробництві
сту внутрішню структуру. Тому листів у їхній товщі утворюється дрібно-
ПВХ-листи мають малу щільність чарункова структура, яка містить велику
(0,6 г/см3) і добру теплоізоляцію. кількість замкнутих бульбашок повітря. Че-

рез цю структуру спінені ПВХ-листи й отримали таку назву. Спінені та жорсткі

ПВХ-листи мають потрібну вологостійкість. При від’ємних температурах удар-
на міцність спінених пластиків зменшується.
З усіх пластиків, про які йшлося вище, для облицювання утеплювача в сен-
двіч-панелі шаруватий пластик HPL є найбільш міцним і надійним матеріа-
лом, який використовують в умовах найбільших експлуатаційних навантажень
на матеріал. Абревіатура HPL означає спосіб виробництва матеріалу: збирають
пачку паперу (крафт-папір для внутрішніх шарів, декоративний — для поверх-
ні, оверлей — для захисту поверхні), просочують фенолформальдегідними
й аміноформальдегідними смолами і спресовують під тиском від 90 до 110 кг/
см2. Під час пресування застосовують технологічну оснастку, яка визначає тек-
стуру поверхні. Це можуть бути спеціальні прокладкові металеві листи й ма-
триці, поверхня яких містить рельєфні зображення, що імітують пори дерева,
поверхню каменю та ін. Ці рельєфи переносять на поверхню листа пластику.
Це дає змогу отримати різні типи поверхні: глянець «сатин», пори дерева, ас-
фальт та ін. HPL виробляють тільки в листах. Товщина листового шаруватого
пластику для виробництва сендвіч-панелей найчастіше складає 2 мм.
Будь-який із вищезгаданих облицювальних пластиків може бути покритий
реналітною плівкою, яка зробить його придатним для декорування. Найчасті-
ше з метою декорування використовують сендвіч-панелі із HPL. Для відкосів
вікон найчастіше використовують жорсткий листовий або глянцевий ПВХ-лист
білого кольору. Нечасто використовують панелі зі спіненим ПВХ.
Фіброцементні плити виготовляють із Волокниста целюлоза, яку дода-
фіброцементу — сучасного композитно- ють до цементу, надає матеріалу висо-
го матеріалу, який складається із цемен- кої міцності. Панелі, вироблені з цього
ту (80-90%), піску й волокон целюлози матеріалу, не підтримують горіння,
та має однорідну структуру. протистоять ультрафіолетовому й маг-
нітному випромінюванню, стійкі до хімічного й біологічного вивітрювання.
На цементно-волокнисті (фіброцементні) плити наносять водовідштовху-
вальні й декоративні шари. Водовідштовхувальний шар забезпечує довговіч-
ність виробу та зберігає його ізоляційні властивості.
У процесі експлуатації фіброцементні плити не втрачають своєї форми,
протистоять фізичному вивітрюванню (опади, перепад температур, вітер, за-
мерзання і відтавання, сонячна радіація), мають низький коефіцієнт теплово-
го розширення і є екологічно чистим будівельним виробом, оскільки не міс-
тять радіоактивних, канцерогенних та інших шкідливих речовин.
Фіброцементні плити — це легкі, негорючі, міцні вироби, які служать понад
50 років.
Гіпсокартонна плита (ГКП) — це плитко- Гіпсокартон — хімічно інертний
вий оздоблювальний матеріал, виготов- матеріал, його кислотність дорівнює
лений із будівельного гіпсу β-модифікації, кислотності шкіри людини, він не
армований мінеральним волокном і об- містить і не виділяє у зовнішнє середо-
клеєний з обох боків високоякісним пре- вище шкідливих хімічних сполук. Різ-
сованим картоном, товщиною не більше новидом або більш сучасною модифі-
ніж 0,6 мм за допомогою клеєвої речовини кацією звичайної плити гіпсокартону є
(докстрин, казеїновий клей, рідке скло).

28
пофарбований або ламінований гіпсокартон, гіпсовініл або гіпсолам — гіпсо-

картон кольоровий з вініловим покриттям. Це принципово новий виріб, який
має ексклюзивний зовнішній вигляд з широким вибором декору. Застосовують
для внутрішнього облицювання стін, зашивання віконних відкосів, створення
перегородок, вітрин і виставкових стелажів без додаткового опорядження.
На основі гіпсокартону виготовляють сендвіч-панелі з теплоізоляційним
шаром пінополіуретану товщиною до 50 мм. Їх використовують для внутрішньої
обшивки зовнішніх стін без подальшого утеплення і пароізоляції, що значно ско-
рочує терміни будівництва.
Переваги гіпсокартону: екологічна й санітарна безпека; легко обробляти; рі-
зати, свердлити, не горить. Недоліками гіпсокартону є низька міцність,
крихкість; низька вологостійкість, втрата міцності при зволоженні.
Її виробляють методом напівсухого пресу-
Гіпсоволокниста плита
вання суміші гіпсу й целюлозної макулатури.
(ГВП) — це сучасний екологіч-
Це міцний, твердий, вогнетривкий виріб, одно-
но чистий матеріал, який має
рідний за складом. Завдяки універсальності
відмінні технічні характери-
його широко застосовують у будівельній сфері
стики.
для улаштування перегородок, чорнових під-
лог, підвісних стель, облицювання дерев’яних
поверхонь з метою підвищення їхньої вогнестійкості. Використовують для об-
шивки сендвіч-панелей.
Цементно-стружкова плита має твер-
Цементно-стружкова плита —
ду і гладку поверхню, її можна штукатурити
це виріб, який ідеально підходить
для зовнішньої обшивки каркаса і облицьовувати плиткою, негорюча, стійка
і перегородок у вологих примі- до вологи і коливань температури. Постача-
щеннях, а також для вирівнюван- ють у листах 3600 х 1200 х 10 (12, 16, 20 і 26)
ня основ під покриття підлог. мм. Можна застосовувати як обшивку СІП-
панелей.
1. Які матеріали використовують для зовнішніх шарів стінових сендвіч-панелей?
2. Що таке орієнтовно-стружкова плита?
3. Яким методом виробляють ОСП?
4. Який вид ОСП використовують для виробництва СІП-панелей?
5. Яку сировину використовують для виробництва ОСП?
6. Які плити для обшивки СІП-панелей можуть використовувати замість ОСП?
7. Назвіть переваги магнезитових плит.

3.4.2. Тепло-, звукоізоляційні матеріали для сердечника

СІП-панелей
Для сердечника сендвіч-панелей широко використовують газонаповнені
полімери.
Газонаповнені полімери — ма- Залежно від пружних властивостей розріз-
теріали, що складаються із твердої няють жорсткі, напівжорсткі й еластичні (газо-
полімерної матриці, в якій розподі- наповнені полімери). Ці полімери мають низьку
лено замкнуті або сполучені чарун- щільність і високі (особливо пінопласти) тепло-,
ки, наповнені газом. Газонаповнені звуко- і електроізоляційні характеристики.
полімери з такими чарунками нази- Широке розповсюдження отримали га-
ваються також паропластами. зонаповнені полімери на основі поліуретанів
і полістиролів.
Пінополіуретан (ППУ) серед теплоізоляційних матеріалів має найбільш
низький коефіцієнт теплопровідності й високу гідроізоляційну властивість (до 99%
закритих пор), які дають змогу використовувати його навіть як покрівельний ма-
теріал. ППУ — хімічно нейтральний до кислотних і лужних середовищ. Матеріал
з класом горючості Г1. Відрізняється високою стійкістю до хімічних сполук. Порів-
няння характеристик ППУ з іншими теплоізоляторами наведено у таблиці 3.4.
Таблиця 3.4
Порівняння характеристик ППУ з іншими теплоізоляторами
Середня щільність Коефіцієнт теплопро- Робоча тем-
Теплоізолятор Пористість
кг/м3 відності Вт/мК пература °С
ППУ жорсткий 30–150 0,019–0,028 закрита -160..+150
Пробкова плита 220–400 0,5–0,6 закрита -30..+90
Пінополістирол 40–150 0,04–0,06 закрита -100..+80
Мінеральна вата 55–150 0,052–0,058 відкрита -40..+120
Пінобетон 250–400 0,145–0,160 відкрита -30..+120
Теплоізоляційна здатність ППУ дуже висока при малій товщині ізоляційного
шару. Щоб розрахувати порівняльну теплозахисну ефективність різних будівель-
них матеріалів, достатньо поділити їхні коефіцієнти теплопровідності. Наприклад,
для пінополістиролу і ППУ це 0,04 / 0,028 = 1,43, тобто 10 см ППУ дорівнюють за
теплопровідністю 14,3 см полістиролу. Для пінобетону і ППУ це 0,16 / 0,028 = 5,71,
тобто 10 см ППУ еквівалентні 57,14 см пінобетону; для цегли і ППУ це 0,8 / 0,028 =
28,57, тобто 10 см ППУ еквівалентні 285,7 см цегли.
Для волокнистих теплоізоляційних матеріалів такий розрахунок не є ко-
ректним, оскільки при зволоженні їхня теплопровідність збільшиться у де-
кілька разів.
Технічні характеристики ППУ наведено у табл. 3.5.
Таблиця 3.5
Технічні характеристики пінополіуретану
№ п/п Найменування показників Показник
1 Щільність, кг/м 3
18...300

30
2 Теплопровідність, Вт/м К3
не більше 0,019...0,03
3 Руйнівна напруга, МПа, не менше при стиску 0,15...1; при згині 0,35...1,9
4 Вологопоглинання, % об’єму 1,2...2,1
5 Кількість закритих пор, % не менше 85...95
6 Горючість важкогорючі
Нанесене покриття з ППУ не потребує оновлення і ремонту протягом усього
терміну служби. Воно також не потребує кріплення. Проте ППУ треба захищати
від прямих сонячних променів.
Довговічність ППУ оцінюють у 25–30 років, хоча закордонні спеціалісти, роз-
бираючи конструкції стін, дахів, фундаментів, зрізають з труб зразки ППУ, який
був використаний у 70-х роках минулого століття. Під час досліджень жорсткий
ППУ показав високу стійкість до старіння у вологому змінному кліматі без знач-
ного погіршення теплоізоляційних властивостей.
Вогнестійкість ППУ належить до класів горючості Г1. Оскільки у компоненти
ППУ включено антипирени, то він горить лише там, куди потрапляє полум’я зо-
внішнього джерела вогню, і горить, доки є полум’я. Якщо полум’я прибрати, ППУ
гасне і тліє, запобігаючи поширенню вогню.
ППУ стійкий до біологічного вивітрювання (гризуни, грибки, мікроорганізми,
проникнення коріння рослин, комахи).
Пінополізоціанурат (ПІР) — ПІР має чарункову структуру, містить мікро-
це теплоізолятор нового поко- капсули вуглецю, які роблять його майже него-
ління поліуретану. рючим. Має низьку теплопровідність (0,02–
0,022 вт/мК). За показниками теплопровідності
ПІР у півтора раза ефективніший, ніж полістирол, і у два рази — ніж мінеральна
вата. Має високу вологостійкість, стійкість до біологічного вивітрювання, не бо-
їться перепаду температур та інших агентів атмосфери. Має підвищений пара-
метр вогнестійкості (Е 145), що більше, ніж показник ППУ (Е 115).
Пінополістирол — це газо- Пінополістирол є розповсюдженим різнови-
наповнений матеріал, який дом пінопласту, як його зазвичай і називають у по-
отримують із полістиролу буті. Звичайна технологія отримання пінополісти-
і його похідних, а також із со- ролу пов’язана з первісним заповненням гранул
полімерів стиролу. стиролу газом, який розчиняють у полімерній масі.
У подальшому відбувається нагрів маси парою, її
спінення і багатократне збільшення гранул у розмірах — доки вони не знімуть усю
блокформу і не відбудеться спікання між гранулами. У традиційному пінополісти-
ролі використовують добре розчинений у стиролі природний газ для заповнення
гранул, у пожежостійких варіантах — гранули заповнено вуглекислим газом.
Також існує технологія отримання вакуумного пінополістиролу, у якому газу
немає. Усередині гранул пінополістиролу є мікропори, а поміж гранулами — по-
рожнини.
Механічні властивості пінополістиролу залежать від його удаваної щільнос-
ті: чим вище удавана щільність матеріалу, тим більша його міцність і нижче водо-
поглинання, гігроскопічність, паро- і повітропроникність.

До основних видів пінополістиролу, які виробляють в Україні, належать: без-

пресовий екструдований пінополістирол EPS (Expanded Polysterene), а саме ПСБ
(пінополістирол суспензійний безпресовий); ПСБ-С (пінополістирол суспензійний
безпресовий самозгасальний), а також винайдений BASF 1951 року екструдова-
ний пінополістирол: XPS (Extruded Polysterene). У табл. 3.6 наведено характеристи-
ки безпресового пінополістиролу.
Таблиця 3.6
Характеристики безпресового пінополістиролу
Марка пінополістирольних плит
Технічні показники
ПСБ-С15 ПСБ-С25 ПСБ-С35 ПСБ-С50
Щільність матеріалу, кг/м3 до 15 15–25 25–35 35–50
Міцність на стиск при 10% лінійної дефор 0,07...0,15 0,15...0,18 0,18...0,26 0,26...0,38
мації, МПа
Міцність на згин МПа, не менше 0,15...0,23 0,32 0,30...0,38 0,38...0,42
Теплопровідність при температурі 25 ± 5°К 0,032...0,036 0,029...0,033
і нормальній відносній вологості Вт/мК, не
більше
Вологість плит у %, не більше > 2 2 2 2
Експандований пінополістирол Експандований пінополістирол також

(EPS) виготовляють і широко вико- можна застосовувати при виготовленні
ристовують у виробництві різних ма- СІП-панелей для будівництва зовнішніх
теріалів для утеплення фасадів буді- огороджувальних конструкцій малоповер-
вель, які зводять або ремонтують чи хових швидкоспоруджуваних будинків.
реконструюють.
ÂÂ Пінополістирольні плити мають такі характеристики пожежної безпеки:

●● група горючості Г1 (з додаванням антипиренів) за ДСТУ БВ.2.7–19-95;
●● група займистості B1 за ДСТУ БВ.1.1–2-97;
●● група димоутворювальної здатності Д3 (висока) за ДСТУ 8829:2019;
●● група токсичності Т1 за ДСТУ 8829:2019.
Експандований (білий) пінополістирол, який також називають піноплас-
том, — це звичайний і найбільш розповсюджений матеріал для теплоізоляції
огороджувальних конструкцій будинків і споруд. На відміну від мінеральної вати,
він міцніший, його легко обробляти, перевозити й закріплювати на конструкціях.
Матеріал не піддається фізичному й біологічному вивітрюванню.
Результатом новітніх досліджень застосування експандованого пінополісти-
ролу як тепло- і звукоізоляційного матеріалу і складової частини структурно-ізо-
ляційних панелей з метою поліпшення його властивостей стало винайдення
1995 року нового теплоізоляційного матеріалу на основі експандованого піно-
полістиролу.
Процес його виготовлення майже нічим не відрізняється від процесу виго-
товлення експандованого пінополістиролу (полістирену) EPS, за винятком однієї
добавки у склад нового матеріалу — високочистого графіту.

32
Полістиролові кульки разом з уведеними в них графітовими частинками по-

міщають у форму з водяною парою, яка спонукає їх розширюватися, поки вони
не заповнять усю форму. Після витягання з форми утвореної в ній плити її па-
кують або розрізають на частини потрібних розмірів. Через сірий колір виробів
і його схожість з кольором платини цей матеріал називають платиновим графіто-
вим полістиролом (GPS).
Отриманий жорсткий утеплювач працює майже так само, як і традицій-
ний експандований пінополістирол (EPS). Відмінність у тому, що графітові час-
тинки надають новому ізоляційному матеріалу відбивальних властивостей,
завдяки чому зростає його енергоефективність. Теплові промені, які надхо-
дять всередину GPS, спрямовують свій рух у напрямку холодного екрану (зо-
внішнього повітря). Але проходять свій шлях не по прямій, як у звичайному
пінополістиролі (EPS), а ламаним шляхом через відбиття теплових променів
від поверхні графітових частинок. У результаті проходження через огороджу-
вальну конструкцію тепло суттєво уповільнюється, що і пояснює підвищення
енергоефективності нового матеріалу.
Експандований платиновий графітовий пінополістирол має кращі
теплоізоляційні властивості, ніж інші теплоізоляційні матеріали. Водночас
при його виготовленні забезпечується економія сировини до 50% у порів-
нянні зі звичайним експандованим пінополістиролом EPS. Це сприяє захисту
довкілля й економії коштів ще на стадії його виробництва.
На теплопровідність сердечника СІП-панелі впливає щільність його матеріалу.
Графітові платинові утеплювачі виготовляють відповідно до вимог євро-
пейських норм, за якими матеріал вважають важкозаймистим.
У будівництві платинові утеплювачі мають універсальне застосування,
особливо у будівельних конструкціях, де передбачено обмеженість за товщи-
ною утеплювача. До того ж вони не вигорають під дією сонячного випроміню-
вання, їх легко обробляти (різати, шліфувати без утворення пилу). Особливі
властивості цього матеріалу й досвід його застосування свідчать про довго-
вічність і надійність виготовлених з нього будівельних виробів.
Екструдований пінополістирол Екструдований пінополістирол отримують

(XPS) має рівномірну, закриту по- шляхом змішування гранул полістиролу при
ристу структуру з діаметром чару- підвищених температурі й тискові з додаван-
нок 0,1-0,2 мм. ням спінювального агента з подальшим вичав-
люванням з екструдера.
ÂÂ Основними властивостями екструдованого пінополістиролу є:

●● низька теплопровідність;
●● висока морозостійкість;
●● низька паропроникність;
●● низьке водопоглинання;
●● висока механічна міцність (не розсипається на гранули при ударах, розтягненні
або стискові);
●● стійкість до цементу, аміаку, рослинних масел, неорганічних і органічних кислот,
їдких лугів, спиртових барвників, біологічного вивітрювання;

●● довговічність (тривале зберігання первісних характеристик — теплоізоляційні

властивості не змінюються; після численних циклів заморожування і відтавання
усі фізичні характеристики залишаються незмінними);
●● безпека для людини;
●● можливість зберігання екструдованого пінополістиролу на відкритій місцевості;
●● екологічна чистота матеріалу.
ÂÂ До недоліків екструдованого пінополістиролу відносять:

●● руйнування при контакті зі складними вуглеводами, наприклад, полівінілхлори-
дом (сайдинг);
●● горючість (компенсацією є здатність до самозгасання);
●● підтвердженість дії ультрафіолетового випромінювання (зокрема і застосування
у відкритому вигляді);
●● обмеження при утепленні похилих покрівель, лазень, саун (температура вище
75° С не повинна досягати утеплювача).
ÂÂ Екструдований пінополістирол використовують у таких галузях будівництва:

●● промислове, цивільне, індивідуальне (утеплення покрівельних і підлогових по-
криттів, фундаментів, стін, підземних споруд, комунальних систем, а також ре-
конструкція будівель промислового призначення і житлового фонду);
●● дорожнє й аеродромне (теплоізоляція, утеплення та ремонт дорожніх і аеро-
дромних покриттів);
●● сільське (тваринницькі ферми, овочесховища, парники, теплиці);
●● виготовлення сендвіч-панелей;
●● холодильна промисловість (рефрижераторні секції, ізометричні контейнери, хо-
лодильники промислового призначення).
Отже, екструдований пінополістирол (XPS) має суттєві відмінності
від експандованого пінополістиролу (EPS).
У пінопласту й екструдованого пінополістиролу різні коефіцієнти теплопро-
відності. Залежно від марки у пінопласту він складає 0,042–0,036 Вт/мС, а у екс-
трудованого пінополістиролу 0,035–0,026 Вт/мС. Це свідчить про те, що можна
утеплити ту ж саму площу огороджувальної конструкції більш тонкими листами
й отримати той самий ефект теплозберігання як і при використанні більш товстих
шарів пінопласту. До того ж екструдований пінополістирол значно твердіший,
ніж експандований пінополістирол. Технічні характеристики плит із екструдова-
ного пінополістиролу представлено у табл. 3.7.
Таблиця 3.7
Технічні характеристики плит із екструдованого пінополістиролу (XPS)
Характеристика Розмірність Показник Метод випробування
Щільність кг/м 3
від 33,0 до 38,0 ДСТУ БВ.2.7-8
Міцність на стиск при 10% ліній
МПа 0,25 ДСТУ БВ.2.7-8
ній деформації, не менше

34
Характеристика Розмірність Показник Метод випробування
Межа міцності при статичному
МПа 0,4-0,7 ДСТУ БВ.2.7.38
вигині
Водопоглинання за 24 години, не
% за об’ємом 0,1 ДСТУ БВ.2.7.38
більше
Водопоглинання за 30 діб, не
% за об’ємом 0,4 ДСТУ БВ.2.7.38
більше
Категорія вогнестійкості група Г1; В2; Д3; РП1 –
Коефіцієнт теплопровідності при
Вт/м·С 0,03 ДСТУ БВ.2.7-105
(25±5)° С
Коефіцієнт паропроникності мг/м·год·Па 0,018 ДСТУ БВ.2.7-253
Стандартні розміри: ширина 600
довжина мм 1250 –
товщина 20, 30, 40, 50, 60, 80, 100
Температурний діапазон
°С -50...+70 –
експлуатації
Плити із екструдованого пінополістиролу можна зберігати на відкритих май-

данчиках в оригінальній упаковці. При виборі клеєвих складів варто керуватись
вказівками виробника. Плити є хімічно стійкими до сумішей речовин на водній
основі для захисту деревини, вапна, цементу. Деякі органічні речовини (ацетон,
етилацетат, нафтовий толуол), а також кам’яновугільна смола, речовини для захи-
сту деревини, розріджувачі фарб можуть призвести до розм’якшення або усадки
екструдованих пінополістиролів.
ÂÂ П
орівнюючи платиновий графітовий експандований полістирол (GPS) зі зви-
чайним екструдованим пінополістиролом (XPS), можна констатувати, що:
●● платинові плити GPS не зменшуються у розмірах з плином часу, що свідчить про
сталі умови теплозбереження при використанні утеплювача GPS. При цьому ви-
трати на опалення на 10–25% менші, ніж при використанні (XPS);
●● забезпечують довгострокове зберігання вологостійкості;
●● забезпечують виняткову паропроникність, що дає змогу утеплювати огороджу-
вальні конструкції, збудовані із паропроникних матеріалів (керамічної цегли,
блоків поризованої кераміки, чарункового бетону) без ризику їхнього зволожен-
ня конденсованою вологою;
●● матеріал (GPS) ідеально підходить для утеплення просторово-обмежених зон,
завдяки більш високому значенню R (теплового спротиву) для тієї ж товщини
утеплювача;
●● ізолювальні значення R збільшуються зі зниженням температури.
У таблиці 3.8 наведено порівняльні характеристики теплоізоляційних мате-
ріалів із XPS, EPS, пінополіуретану і мінеральної вати.

Таблиця 3.8
Порівняльна характеристика теплоізоляційних матеріалів із XPS, EPS,
пінополіуретану і мінеральної вати
EPS Пінополіуретан Мінеральна вата Плити XPS
Екстраплекс
Відкрита чарункова Існує як відкрита, так і за Волокна розташовано Закрита (герметична)
структура крита чарункова структура хаотично в горизонтальному чарункова структура
і вертикальному напрямках
Погано пропускає вологу Майже не пропускає вологу Не поглинає вологу через Не пропускає вологу
гідрофобізацію
Легкий матеріал Легкий матеріал Легкий матеріал Середньо легкий
матеріал
Середня міцність Низька міцність Середня міцність Висока міцність
Середній показник стійко Низький показник стійкості Показники стійкості на стиск Високий показник стій
сті на стиск на стиск від низьких до середніх кості на стиск
Не токсичний Не токсичний, при темпера Не токсичний Не токсичний
турі 500° С виділяє чадний
і вуглекислий газ
Придатний для вико Придатний для використан Не придатна для вико Придатний для вико
ристання під високим ня під високим наванта ристання під високим ристання під високим
навантаженням женням навантаженням навантаженням
Достатньо довговічний Достатньо довговічний Довговічний Довговічний
Підпадає під вплив уль Практично не підпадає під Стійка до ультрафіолету Практично не підпадає
трафіолету вплив ультрафіолету під вплив ультрафіолету
Щільність 25 кг/м3 Щільність 54–55 кг/ м3 Щільність 100–120 кг/ м3 Щільність 33,0–38,0 кг/ м3
Термічний спротив залеж Термічний спротив залежно Термічний спротив залежно Термічний спротив
но від товщини шару від від товщини шару від від товщини шару від залежно від товщини
1,35 при товщині 50 мм до 1,85 при товщині 50 мм до 1,19 при товщині 50 мм до шару від 1,66 при тов
6,76 при 250 мм Вт/м2К 9,26 при 250 мм Вт/ м2К 5,95 при 250 мм Вт/ м2К щині 50 мм до 8,33 при
250 мм Вт/ м2К
Коефіцієнт теплопередачі Коефіцієнт теплопередачі Коефіцієнт теплопередачі Коефіцієнт теплопереда
Вт/мК 0,037 Вт/мК 0,029 Вт/мК 0,042 чі Вт/мК 0,03
З метою покращення фізико-механічних характеристик екструдованого пі-

нополістиролу у склад XPS було додано частинки високочистого графіту. У ре-
зультаті досліджень, проведених з екструдованим графітовим полістиролом, ви-
значили показники його фізико-технічних характеристик.
Варто зазначити, що домішки графіту до екструдованого пінополістиролу
сприяють зменшенню коефіцієнта теплопровідності до значення 0,029 Вт/мК
і підвищенню міцності матеріалу.
1. Які особливості газонаповнених матеріалів?
2. Схарактеризуйте теплоізоляційну здатність пінополіуретану.

36
3. Схарактеризуйте теплопровідність пінополіізоціанурату.

4. Що таке пінополістирол?
5. На які властивості пінополістиролу впливає його щільність?
6. Що таке експандований полістирен?
7. Який пінополістирол використовують при виготовленні СІП-панелей?
8. Що таке платиновий графітовий полістирен (GPS), чим він відрізняється від зви-
чайного експандованого пінополістиролу?
9. Як отримують екструдований пінополістирол (XPS)?
10. Чим відрізняється екструдований пінополістирол (XPS) від експандованого піно-
полістиролу (EPS)?
1. Яку товщину має полімерне покриття металевої обшивки покрівельних сен-
двіч-панелей?
а) 0,2–0,4 мм; б) 0,3–0,4 мм; в) 0,5–0,7 мм; г) більше ніж 0,7 мм.
2. Який нахил можна надавати покрівельним сендвіч-панелям?
а) 2°; б) 3°; в) 4°; г) від 5° і вище.
3. Я
ка товщина цегельної кладки заміняє сендвіч-панель з пінополіуретаном
товщиною 50 мм?
а) 30 см; б) 50 см; в) 80 см; г) 100 см.
4. Який повздовжній тиск може витримати СІП-панель?
а) 5 т; б) 7,5 т; в) 10 т; г) більше ніж 10 т.
5. Який поперечний тиск на 1м2 може витримати СІП-панель?
а) 400 кг; б) 700 кг; в) 1000 кг; г) 2000 кг.
6. Скільки видів ОСП виробляють?
а) Два; б) три; в) чотири г) більше чотирьох.
7. Яка довжина стружки при виготовленні ОСП?
а) 40 мм; б) 60 мм; в) 75 мм; г) більше ніж 75 мм.
8. Яка ширина стружки при виготовленні ОСП?
а) 10 мм; б) 15–25 мм; в) 40–60 мм; г) більше ніж 60 мм.
9. Яке набухання мають плити ОСП-3?
а) 10%; б) 12%; в) 15%; г) більше ніж 15%.
10. Який модуль пружності при вигині по повздовжній осі має плита ОСП-3?
а) 2800 н/мм2; б) 3000 н/мм2; в) 3500 н/мм2; г) більше ніж 3500 н/мм2.

11. Який модуль пружності при вигині по поперечній осі має плита ОСП-3?
а) 800 н/мм2; б) 1000 н/мм2; в) 1200 н/мм2; г) 1400 н/мм2.
12. Яку товщину мають магнезитові плити?
а) 6–8 мм; б) 8–12 мм; в) 10–14 мм; г) більше ніж 14 мм.
13. Як оцінюють довговічність пінополіуретану?
а) 15–20 років; б) 25–30 років; в) 30–50 років; г) більше ніж 50 років.
14. Яку теплопровідність має пінополіізоціанурат?
а) 0
,01– б) 0
,015– в) 0,02– г) більше ніж 0,02–
0,015 Вт/мК; 0,018 Вт/мК; 0,022 Вт/мК; 0,022 Вт/мК.
15. Який коефіцієнт теплопровідності має екструдований пінополістирол?
а) 0 ,045– б) 0 ,035– в) 0,03– г) м енше ніж
0,036 Вт/мК; 0,026 Вт/мК; 0,025 Вт/мК; 0,025 Вт/мК.
16. Який коефіцієнт паропроникності має екструдований пінополістирол?
а) 0,014; б) 0,015; в) 0,018; г) більше ніж 0,018.
17. Яку щільність має екструдований пінополістирол?
а) Від 45 до б) від 40 до в) від 33 до
г) від 25 до 30 кг/ м3.
48 кг/м3; 45 кг/ м3; 38 кг/ м3;

38
4 Виробництво СІП-панелей і сендвіч-панелей
РОЗДІЛ 4.
ВИРОБНИЦТВО СІП-ПАНЕЛЕЙ
І СЕНДВІЧ-ПАНЕЛЕЙ
4.1. Технологічні операції з виробництва СІП-панелей

Виробництво СІП-панелей (рис. 4.1) — це складний процес, під час якого
необхідно склеїти між собою дві плити ОСП-3 і плиту з пінополістиролу ПСП-С25.
Цей процес вимагає точного дотримання технологічних етапів (операцій).
Основний етап процесу виробни- Отже, дуже важливою є міцність з’єднання
цтва СІП-панелей — це нанесення складових елементів сендвіча, а саме ОСП-3 і
клею на елементи СІП-панелі. Його пінополістиролу ПСП-С25. Надійність цього
можна вважати визначальним ета- з’єднання визначається адгезією підготовле-
пом створення панелі, зважаючи них матеріалів, клеєм і його точним нанесен-
на те, що забрусована СІП-панель ням у визначеній кількості на кожний квадрат-
виконує функцію несучого буді- ний метр матеріалу. Доза клею, яку треба
вельного елементу огороджу- нанести на матеріал, згідно з технічними умо-
вальної стінової конструкції. вами повинна дорівнювати 110–140 г на 1 м2.
Такої точності можна досягти тільки завдяки
Рис. 4.1. Виробництво, штабелювання та підготовка СІП-панелей до транспортування на

будівельний майданчик

4.1. Технологічні операції з виробництва СІП-панелей 39
автоматичному нанесенню. Тому головним

устаткуванням для виробництва СІП-панелей є
автоматичний пристрій для нанесення клею.
Конструкцією пристрою для нанесення
клею враховано цілу низку необхідних умов,
за яких зроблена СІП-панель відповідає не-
обхідній міцності й довговічності. Дотримано
основні параметри підготовки й нанесення
клею, а саме: необхідний температурний ре-
жим і точно визначену кількість клею і води.
Ці параметри зазначають на пульті управлін-
Рис. 4.2 Пульт управління установки
для нанесення клею
ня установки (рис. 4.2).
Для склеювання СІП-панелей використо-
вують однокомпонентний поліуретановий
клей. Часу відкритої витримки клею, при яко-
му не починається хімічна реакція, достатньо,
щоб сформувати в одному пресі стос із семи
панелей товщиною 160 мм кожна (рис. 4.3).
Для завантаження другого преса опе-
рації повторюють. Після витримування під
пресом протягом 10 хвилин готову панель
транспортером подають на приймальний
Рис. 4.3. Сформований стос із СІП-па- стіл, з якого вручну або вантажопідйомни-
нелей під пресом ми механізмами із пневмоприсмоктувачами
складають у цеху. За одну зміну можна виго-
товити до 120 панелей. Цієї кількості СІП-панелей достатньо, щоб сформува-
ти комплект для спорудження будинку площею забудови у 100–120 м2. Кожна
панель додатково проходить через підгонний верстат, який вичищає потрібні
відступи пресованого пінополістиролу. В результаті забезпечують однаковий
відступ пінополістиролу від краю плити ОСП-3 на усій партії панелей (рис. 4.4).
Окрім панелей, у будинковий комплект входить закладний брус (рис. 4.5).
Рис. 4.4. Підгонний верстат, який формує Рис. 4.5. Брус, заготовлений для з’єднан-
відступ пінополістиролу від краю обшивки ня між собою СІП-панелей і стійок каркаса
СІП-панелей каркасно-панельного будинку

40
Його закладають між сусідніми панелями під час їхнього монтажу й утворюють
просторовий каркас, гарантуючи ще більшу міцність огороджувальних кон-
струкцій. Використовують тільки висушені, калібровані, оброблені антисепти-
ком й антипіреном бруси із сосни, оскільки при будівництві каркасно-панель-
ного будинку практичніше застосовувати хвойні породи дерев.
Як правило, виробничі процеси оптимізують так, що виробництво СІП-пане-
лей і заготівля окремих частин будинку відбуваються паралельно з закладкою
фундаменту. За цей час можна встигнути підготувати будкомплект, перевірити
його якість і відправити на будмайданчик.
1. Яка послідовність технологічних операцій з виробництва СІП-панелей?
2. Які параметри задають з пульта управління при виготовленні СІП-панелі?
3. Скільки часу витримують СІП-панель під пресом?
4. Для чого використовують підгонний верстат?
5. Із якої деревини виготовляють закладний брус і для чого його використовують?
4.2. Технології виробництва сендвіч-панелей

При будівництві каркасних малоповерхових енергоощадних житлових бу-
динків, окрім СІП-панелей, можна також використовувати сендвіч-панелі стіно-
ві й покрівельні, структуру яких показано на рис. 4.6 і 4.7.
Окрім житлових каркасних будинків, сендвіч-панелі широко використову-
ють для спорудження огороджувальних конструкцій промислових, сільськогоспо-
дарських, комерційних, складських, спортивних, виставкових та інших будинків
каркасного типу.
Стінові й покрівельні панелі зазвичай мають металеву обшивку й сердечник
з ефективних утеплювачів, мінеральної вати, скловати, пінополістиролу. Металева
Рис. 4.6. Структура стінової сендвіч-пане- Рис. 4.7. Структура покрівельної сендвіч-па-
лі: 1 — оцинкована тонколистова рулонна нелі: 1 — оцинкована тонколистова рулонна
сталь з полімерним покриттям товщиною сталь з полімерним покриттям товщиною
0,5–0,7 мм; 2 — захисна прозора поліети- 0,5–0,7 мм; 2 — захисна прозора поліетиле-
ленова плівка; 3 — ламелі вати з базаль- нова плівка; 3, 3а — трапецієвидна вставка
тового волокна; 4 — лабіринтове замкове з пінополістиролу або з поліуретану; 4 — лабі-
з’єднання «Z-LOCK»; 5 — двокомпонент- ринтове замкове з’єднання «Z-LOCK»;
ний клей HUNTSMAN 5 — двокомпонентний клей HUNTSMAN

4.2. Технології виробництва сендвіч-панелей 41
обшивка сендвіч-панелей може бути профільованою або гладкою. Для надання

сендвіч-панелі стійкості до негативних впливів природних чинників й естетичного
вигляду стінові (фасадні, теплоізоляційні) поверхні покривають захисними обо-
лонками, такими як пурал, полідітмонаріад, пластизол, алюцинк тощо.
Сендвіч-панелі відрізняються малою питомою вагою, міцністю, довговічні-
стю, високими тепло- і звукоізоляційними властивостями, стійкістю до хімічних
сполук і атмосферних опадів.
Сендвіч-панелі з металевою об- Процес виробництва сендвіч-панелей
шивкою виготовляють у завод методом спінювання починається з його під-
ських умовах методом спіню- готовки. Матеріали обов’язково проходять
вання або на неперервних лабораторний контроль. Також суворо від-
конвеєрних лініях. стежують дотримання усіх вхідних параметрів
і технологічних режимів.
Листовий метал постачають на завод у рулонах, отже, перед тим як починати
безпосередню роботу, їх потрібно розмотати. Для цього використовують роз-
мотники у складі системи безперервної подачі металевого листа, яка забезпечує
безперервність і високу швидкість роботи (рис. 4.8).
Наступна ділянка безперервної автоматизованої лінії — вузол профілю-
вання. Він може складатися з 12 або 24 клітин (відповідно для стінових і по-
крівельних сендвіч-панелей). На профільовані металеві листи наносять прай-
мер — тонкий шар клею, склад якого близький до поліуретану і при цьому має
підвищену адгезію до металу.
У поліуретан додають спінювач (пентан). Компоненти змішують і формують
піну. Її наносять рівномірно по площі панелі на праймерний шар. Далі панель по-
трапляє під гусеничний прес. Поки вона рухається у пресі довжиною 26 м, від-
буваються реакції хімічних компонентів та обмеження розширення піни. У цей
час формують геометрію панелі. Готові сендвіч-панелі треба правильно укласти
й запакувати. Готову продукцію транспортують на склад. Там вона не тільки че-
кає замовника, але й продовжує формуватись, оскільки процес триває ще де-
Рис. 4.8. Вузол

розмотки сталевих
рулонів з двома
розмотувальними
барабанами

42
кілька діб. Отже, готовим сендвіч-панелям необхідно відстоятись на складі при

контрольованому температурному режимі. У кінці знову перевірка. ВТК здійснює
суворий контроль якості готової продукції.
Сендвіч-панелі (а також і СІП-панелі) можна транспортувати будь-яким видом
транспорту в горизонтальному положенні згідно з правилами перевезень вантажів.
ÂÂ Т
ранспортування панелей здійснюють у пакетованому вигляді. При наванта-
женні й розвантаженні сендвіч-панелей необхідно виконувати такі умови:
●● переміщувати тільки по одному пакету панелей;
●● використовувати тільки стропи з розпірками;
●● при навантаженні у транспортні засоби, наприклад, в автомобілі, треба захищати
пакування панелей від прилягання до бортів автомобілів;
●● усі переміщення окремих сендвіч-панелей варто проводити тільки за допомо-
гою спеціальних монтажних пристосувань (вакуумні присмоктувачі, затискачі
важільного або струбцинового типу з використанням страхувальної стрічки);
●● заборонено штовхати або тягти пакети, класти на них важкі предмети, ходити по
пакетах.
Сендвіч-панелі й комплек- Можливе тимчасове зберігання не більше одно-
туючі деталі треба зберігати го місяця на відкритих майданчиках; під навісом —
у фабричному пакуванні на не більше шести місяців. Нахил горизонтальної
складах закритого або напів- площини складів і майданчиків має бути не менше
закритого типу з дотриман- ніж 1%. Поверхня майданчика повинна бути рівною,
ням встановлених вимог по- з твердими покриттям, без доступу води. Макси-
жежної безпеки. мальна висота при складанні не має перевищувати
висоту двох пакетів.
Склад сендвіч-панелей повинен бути належно обладнаний для підіймання
й опускання панелей на землю або стелажі.
Рекомендовано, щоб не менше двох робітників здійснювали підйом і опус-
кання панелей при їхньому завантажуванні й розвантажуванні.
Конвеєрне виробництво сендвіч-панелей дозволяє випускати вироби з най-
більш високими експлуатаційними характеристиками. Схему потокової автома-
тичної лінії, призначеної для виробництва стінових і покрівельних панелей із
сердечником, показано на рис. 4.9.
Рис. 4.9. Схема автоматичної лінії з виготовлення сендвіч-панелей

4.3. Властивості та характеристики СІП-панелей 43
1. У яких випадках доцільно використовувати сендвіч-панелі з металевою обшивкою
і ламелями з мінеральної вати?
2. Я кі захисні оболонки використовують для надання сендвіч-панелям стійкості до
негативних впливів природних чинників?
3. Перелічіть властивості сендвіч-панелей.
4. Як виготовляють сендвіч-панелі з металевою обшивкою?
5. Як здійснюють транспортування і зберігання сендвіч-панелей?
6. Із яких основних вузлів складається конвеєрна лінія для виробництва сендвіч-па-
нелей з металевою обшивкою?
4.3. Властивості та характеристики СІП-панелей

Малоповерхові швидкоспоруджувані енергоефективні будинки, зведені за
СІП-технологією, набули великої популярності в Канаді, США та Європі завдяки їх-
нім численним перевагам і відносно невисокій ціні. Основними елементами кон-
струкції таких будинків є СІП-панелі. Завдяки своїм властивостям СІП-панелі мають
багато переваг над іншими конструкціями будинків. За міжнародними нормами
СІП-технології присвоєно вищий клас енергоефективності Energy Star.
4.3.1. Теплоізоляційні властивості

СІП-панель складається з двох плит Що менше теплопровідність стіни, то
обшивки ОСП-3 і вклеєного між менше енергії будуть витрачати на обігрів
ними шару пінополістиролу, який будинку й менше коштів на енергоносії. У се-
використовують як утеплювач. редньому витрати на опалення будинку із
СІП-панелей у 6–8 разів менші, ніж на опален-
ня звичайних будинків (дерев’яних або цегляних з утепленням).
У СІП-технології великий потенціал у сфері будівництва. СІП-стіни, СІП-дах,
СІП-перекриття зберігають тепло за принципом термоса. Узимку вони добре
Рис. 4.10. Порівняння товщини

стін з різних матеріалів при
однаковій теплопровідності

44
утримують тепло, а влітку — прохолоду. У порівнянні з енергоефективними бу-

динками з дерев’яним або металевим каркасом і каркасно-обшивними стінами,
утепленими мінеральною ватою, стіни, побудовані з СІП-панелей, мають мен-
ше містків холоду. Американська дослідницька лабораторія OAK Ridge National
Laboratory встановила, що за однакової товщини стіни із СІП-панелей тепліші
каркасно-обшивних стін, утеплених мінеральною ватою, більш як у 1,5 раза,
а утеплених скловолокном — у 2 рази.
ÂÂ Це пояснюють двома причинами:

●● щільні утеплювачі у СІП-панелях значно ефективніші, ніж звичайні мінераловатні
та скловатні утеплювачі каркасно-обшивних стін. Потрібно 250 мм мінеральної
вати, щоб досягти еквівалентності зі 100 мм пінополістирольного сердечника
СІП-панелі;
●● з плином часу відбувається зниження теплоізоляційних характеристик каркасно-
обшивної стіни через зволоження й осідання мінеральної вати.
Ще одна перевага СІП-технології полягає у товщині стін, які набагато тонші,
ніж, наприклад, цегляні. При однаковій площі забудови у будинку із СІП-пане-
лей корисна площа приміщень більша завдяки меншій товщині стін. Так, корис-
на площа будинку із СІП-панелей більша на 25–30%, ніж у будинку з цегляними
стінами.
Теплова інерція житлового будинку залежить від двох чинників: кількості
накопиченого тепла всередині будинку і швидкості його теплообміну з зо-
внішнім середовищем. У теплозберігальних СІП-будинках теплова інерція нако-
пичується завдяки високому тепловому обміну стін. Навіть у сильний мороз і при
вимкненому опаленні за добу температура в будинку із СІП-панелей знизиться
всього на кілька градусів. Цей показник значно поліпшується, коли встановлю-
ють енергоощадні вікна і двері, які підвищують теплову інерцію. Системи венти-
ляції будинку з рекуперацією також зменшують витрати тепла від вентиляції.
4.3.2. Фізико-механічні властивості СІП-панелей

СІП-панелі є композитним виробом, склеєним поліуретановим однокомпо-
нентним клеєм із двох плит обшивки ОСП-3 та ізоляційним сердечником із піно-
полістиролу ПСБ-С25.
ÂÂ У
наслідок випробування СІП-панелей розміром 2500х1250х170 мм отримано
такі значення їхньої несучої здатності:
●● тиск горизонтального навантаження — 2,5 тонни;
●● тиск вертикального навантаження — 18 тонн.
Структурно СІП-панель можна порівняти з двотавровою балкою, у якій піно-
полістирольний сердечник працює як стінка двотавра, а зовнішні тверді шари
обшивки — як його полиці (рис. 4.11). Що товстіший сердечник, то краще панель
чинить спротив поперечному згину. При поперечному згині пінополістирол
надійно приклеєний до плит і не дозволяє їм вигинатись. При поперечному зги-

Рис. 4.11. Порівняння роботи

двотавра і сендвіч-панелі
ні завдяки пінополістиролу одна із зовнішніх плит обшивки стискається, а друга

розтягується, забезпечуючи усій конструкції високу міцність на згин.
Один погонний метр стіни із СІП-панелей має несучу здатність, яка дорів-
нює 14,4 т. Якщо прийняти, що будинок має розміри 10х10 м, то його стіни спро-
можні витримати навантаження 576 т. На рис. 4.12 продемонстровано міцнісні
показники СІП-панелей.
Особливо треба відзначити, що у СІП-панелях сполучається міцність і вод-
ночас гнучкість. Це дає змогу будинкам витримувати навіть сильні вітрові (типу
торнадо) навантаження і землетруси без пошкодження конструкції.
Важливою є і мала вага СІП-панелей. 1 м2 СІП-панелі товщиною 174 мм ва-
жить всього від 19 кг, у той час як вага 1 м2 стіни із цегли (товщиною 25 см) буде
важити від 300 до 475 кг. Отже, будинок, побудований із СІП-панелей, приблизно
у 20 разів легший, ніж цегляний. Це зумовлює можливість використання полег-
шених типів фундаментів під СІП-будинки.
Вага стандартної СІП-панелі становить 60 кг, а це свідчить про те, що будів-
ництво можна вести без застосування важкої вантажопідйомної техніки. Мала
вага СІП-панелей і водночас їхній великий розмір дає змогу швидко зводити бу-
динки, що також зменшує вартість будівництва.
315 тонн
Рис. 4.12. Демонстрація високих

показників міцності СІП-панелей

46
4.3.3. Пожежостійкість СІП-будинків

Малоповерхові енергозберіга- Герметичність будинку і щільні стикові з’єд-
ючі житлові СІП-будинки мають нання панелей перешкоджають задимленню
третій ступінь вогнестійкості, приміщень і розповсюдженню вогню. Під час
який забезпечує стримування горіння СІП-панелі продукують у 7 разів мен-
вогню протягом однієї години. ше теплової енергії, ніж деревина, і на порядок
СІП-панелі мають властивість са- менше отруйних речовин, що суттєво знижує
мозгасання завдяки антипірену. небезпеку задухи у випадку перебування людей
усередині будинку під час пожежі.
Варто мати на увазі, що навіть негорючі цегляні стіни не захищають будинок
ні від пожежі, ні від підпалу. Пожежі можуть відбуватися у будь-яких будинках не-
залежно від матеріалу стін. Цегляні стіни не горять. За статистикою саме домашні
речі й матеріали внутрішнього опорядження огороджувальних конструкцій ста-
ють об’єктами загоряння і саме вони є джерелом поширення вогню.
Головною вимогою до будівельних об’єктів є забезпечення під час їхнього про-
єктування, спорудження, реконструкції і подальшої експлуатації таких умов, реалі-
зація яких перешкоджала би виникненню і розповсюдженню пожежі та створила
максимальні можливості для рятування людей, тварин і матеріальних цінностей.
Окрім забезпечення вимог з вогнестійкості будівельних конструкцій будин-
ків і споруд, для запобігання збитків від пожежі необхідно проводити профілак-
тичні протипожежні заходи, зокрема роз’яснювальну і просвітницьку роботу,
встановлення попереджувального, сповіщувального, запобіжного обладнання
і такого, що ліквідуватиме пожежу, а також улаштування протипожежних пере-
шкод на основних шляхах евакуації та протипожежного захисту.
4.3.4. Звукоізоляційні властивості СІП-панелей

Звук виникає й поширюється у вигляді механічних коливань (хвиль) у твер-
дому, рідкому й газоподібному середовищах. Частота одного коливання за секун-
ду дорівнює одному герцу (1 Гц).
Будівельна фізика займається вивченням звуку в діапазоні частот, доступних
людському слуху, — від 16 до 20 000 Гц.
Надмірний або небажаний Шуми як звукові хвилі можуть поширюватись

звук називають шумом. Шум у повітрі, й у цьому випадку вони називаються
створює дискомфорт і може повітряними шумами; у твердих тілах йдеться
бути серйозною загрозою про корпусний шум. Корпусний шум, що виник
здоров’ю людей. у матеріалах перекриттів і сходових маршів, на-
зивають ударним шумом. Ударний шум може та-
кож передаватися через матеріали стін і перегородок.
Опір огороджувальної конструкції (стіни, підлоги, стелі, дах), що перешкод-
жає передачі й поширенню шуму, називають звукоізоляцією. Залежно від сере-
довища поширення звуку звукоізоляція може бути ізоляцією від повітряного
шуму або ж ізоляцією від корпусного (ударного) шуму. Захист людей від шуму
в житлі й на робочих місцях є одним з головних завдань будівельної фізики, про-

єктування і зведення будинків та споруд. Здатність матеріалів пропускати звук

залежить від його частоти.
У будівельній акустиці роз- Для ефективної боротьби з шумом використо-
глядають діапазон частот від вують спеціальні звукоізоляційні матеріали.
100 до 3 500 Гц. Саме в цьому Як і всі аналогічні шаруваті вироби, СІП-пане-
діапазоні перебуває більшість лі ізолюють від повітряних шумів в області висо-
звуків у приміщеннях будинків. ких частот (до 70 дБ). Для підвищення ефектив-
ності шумоізоляції використовують багатошарові
конструкції. Так, наприклад, оздоблення СІП-стін гіпсокартоном значно покра-
щує звукоізоляцію. Через СІП-панель товщиною 160 мм, оброблену гіпсокарто-
ном в один шар, шум від телевізора або гучної розмови з сусідньої кімнати прак-
тично не проникає. Шум з вулиці проникає в будинок переважно через прорізи
вікон і дверей і поширюється у приміщення через нещільно зачинені двері між
сусідніми кімнатами. Отже, загальним правилом для усіх будинків незалежно від
стінових матеріалів є ретельна звукоізоляція прорізів вікон і дверей.
Ударний шум у будинках передається через міцні конструкційні матеріа-
ли, через перекриття, у тому числі крізь СІП-перекриття. Тому СІП-перекриття
улаштовують тільки на першому поверсі. Ударний шум проникає через пере-
криття у вигляді повітряного шуму, а крізь стіни, що прилягають до перекрит-
тя, — як власне ударний.
Проєктуючи звукоізоляцію приміщень від повітряного шуму, необхідно мати
на увазі, що звук розповсюджується не тільки безпосередньо через огороджу-
вальну конструкцію, але й непрямими шляхами звукопередачі, наприклад, через
несучі примикаючі тверді стіни й перекриття, через вентиляційні шахти й канали,
трубопроводи й нещільності в місцях з’єднання огороджувальних конструкцій.
4.3.5. Екологічність СІП-будинків

СІП-панелі — це відносно новий будівельний виріб для України. Проте він
довів свою ефективність уже в багатьох країнах. СІП-панелі складаються із мате-
ріалів, які задовольняють високі вимоги екологічної безпеки.
Плити ОСП-3 на 90% склада- На дрізку використовують не будівельний

ються із доброякісної дрізки ліс, а спеціальні дерева, які швидко ростуть.
дерев, а не із відходів, решта Отже, сучасні плити ОСП не містять фенолу,
10% — це натуральні смоли, формальдегіду, бутанолу. Звісно, формальдегід є
наповнювачі, синтетичний віск у СІП-панелях, як і у будь-яких натуральних мате-
і сіль борної кислоти, яка підси- ріалах, зокрема і в деревині, але його вміст усього
лює захисні властивості ОСП. 0,1 ррm. Такий показник відповідає будівельному
матеріалу класу Е1. Цей клас є свідченням високо-
го показника безпеки.
Пінополістирол виробляють зі стиролу — екологічно безпечної речовини,
яка міститься у певних продуктах харчування, наприклад, у суниці, деяких горі-
хах і фруктах. Цей матеріал — гіпоалергенний. У світовому виробництві його ви-
користовують навіть для виготовлення харчового пакування і посуду.
Дослідили, що будинки із СІП-панелей потребують на 50% менше енер-
гії для теплообміну, ніж будинки з каркасно-обшивними стінами або з бруса.

48
Кам’яні (цегляні) або шлако-газоблочні будинки ще більш енергозатратні й тому

порівняння їх з будинками із СІП-панелей взагалі не має сенсу. Це значить, що
при експлуатації СІП-будинків витрачають менше палива і, відповідно, значно
менший викид в атмосферу парникових газів. Оскільки СІП-будинки — справ-
ді термоси, то це дозволяє знизити потужність систем обігріву й охолодження
приміщень, роблячи СІП-будинок ще більш екологічним. Дуже суттєвим є і той
факт, що після спорудження СІП-будинку залишається значно менше будівель-
ного сміття, що сприяє збереженню довкілля.
Що стосується пиломатеріалів, які використовують при стикуванні СІП-пане-
лей, виготовленні перекриттів, крокв, покрівлі, підлог, перегородок, сходів, то це
чистий хвойний ліс, оброблений згідно з науковими рекомендаціями і вимогами
чинних будівельних норм.
За даними сайту Eco Holdings engineering services, Texas, USA-2007, будинки
із СІП-панелей за використанням будівельних матеріалів і подальшим обслугову-
ванням належать до «зелених» будинків (Green Houses).
4.3.6. Довговічність СІП-будинків

ÂÂ Насамперед надійність і довговічність будь-якої будівлі залежить від:
●● клімату місцевості, де побудовано будинок;
●● якості проєктної документації, у тому числі інженерно-геологічних умов основ будівлі;
●● якості матеріалів, які використовують при будівництві;
●● кваліфікації, досвіду і майстерності будівельників;
●● дотримання чинних будівельних правил і норм у процесі будівництва;
●● точного виконання технологічних операцій при зведенні будинку за СІП-
технологією;
●● правильної експлуатації житлового будинку.
Як свідчить практика зведення та експлуатації будинків із СІП-панелей за
кордоном, вони не тільки витримують тривалі атмосферні опади і навіть повені,
але також протистоять сильним вітрам. Вони також значно краще переносять
руйнівні землетруси, ніж будинки інших конструкцій.
Проєктну документацію на Якісні будівельні матеріали, із яких вироб
будинок повинні розробляти ляють СІП-панелі, а також необхідні для їхнього
з додержанням будівельних монтажу кріпильні вироби та заводські умови
норм, рекомендацій виробни- виготовлення СІП-панелей позитивно впливають
ка СІП-панелей, з урахуванням на термін служби будинку. Особливо це стосуєть-
кліматичних та інженерно-ге- ся матеріалу обшивки СІП-панелей. Оптималь-
ологічних умов будівництва, ним матеріалом обшивки СІП-панелей є плити
урахуванням умов замовника. ОСП-3, які у складі СІП-панелі витримують основні
конструктивні навантаження.
Другою складовою СІП-панелей є пінополістирол високої щільності. Замов-
ник СІП-панелей може обрати як сердечник звичайний білий експандований пі-
нополістирол ПСП-С25. Він стійкий до дії вологи, що дає змогу використовувати
його у вологому кліматі. Для покращення цієї властивості СІП-панелі покривають
спеціальним водовідштовхувальним розчином. Сертифікований пінополістирол,
за свідченням виробника, має термін служби не менше 100 років.

Третій за рахунком матеріал, який впливає на міцність і довговічність СІП-

будинку, — це калібрований брус. Наприклад, сухий клеєний брус, вологість яко-
го не перевищує 12%. Брус одночасно виконує два призначення. Він є стиковим
елементом для з’єднання сусідніх СІП-панелей і стійкою каркаса стінової огоро
джувальної конструкції. Брус по всій його висоті захищений від агентів атмосфери
якісною ОСП, фасадним матеріалом і внутрішнім опорядженням стіни. Зазначмо,
що перед створенням СІП-панелі усі її складові частини проходять суворий лабо-
раторний контроль. Вони повинні мати сертифікати, які засвідчують їхню якість.
Не менш важливим чинником, який суттєво впливає на довговічність будівлі,
є кваліфікація, досвід і майстерність будівельників, їхня обізнаність з прави-
лами поводження з СІП-панелями, закріпленими у проєктному положенні. Вод-
ночас виконання технологічних процесів, їхня послідовність і точність потребує
ретельного контролю з боку досвідченого майстра або виконроба.
Можна зробити висновок, що СІП-будинки споруджують із високоякісних
і надійних матеріалів та виробів, тому вони можуть служити не менше як цегля-
ний будинок (75 років), будинок із газоблоків (50 років), дерев’яний будинок
(100 років). Вважають, що сучасні СІП-будинки матимуть термін служби не менше
80–100 років.
Довговічності СІП-будинків сприяє також і той факт, що їх не пошкоджують
гризуни. Це підтверджено багатьма десятиліттями експлуатації цих будинків не
тільки як житла, але і як складів, магазинів тощо. Будинки із СІП-панелей герме-
тичні, вони не мають щілин, що обмежує вільний доступ гризунів у приміщення.
Крім того, під підлогою із СІП-панелей не утворюється теплий простір, бо пане-
лі майже не проводять тепла. Прогризти ОСП також не можна, оскільки друзка
у складі ОСП тверда і крихка, як скло. Отже, ОСП є непереборним бар’єром для
гризунів. Щодо утеплювача (пінополістиролу), то він надійно захований за ОСП
плитами, його не засвоюють тварини й мікроорганізми, тому не використовують
як корм. Крім того, пінополістирол не створює середовища для грибків і бакте-
рій, а обшивка панелей запобігає розповсюдженню мікроорганізмів і комах.
4.3.7. Швидкість спорудження СІП-будинків

Темпи будівництва малоповерхо- Швидкого спорудження (від 15 днів до
вих споруд із СІП-панелей наба- 3–4 місяців) досягають завдяки високому сту-
гато перевищують зведення буді- пеню заводської готовності конструкцій будин-
вель із традиційних матеріалів за ку, які виготовляють у заводських цехах згідно
традиційними технологіями. з проєктною документацією.
Поки на заводі готують домокомплект, бу-
дівельники закладають під СІП-будинок легкий фундамент зі стовпів з рандбал-
ками.
На готовому фундаменті бригада Для зведення будівлі не потрібні ні під-

із 6–8 робітників збирає коробку йомні крани, ні велика кількість робітників,
будівлі з покрівлею за 10–15 днів. ні мокрі технологічні процеси. Установлення
СІП-панелей охоплює одразу декілька проце-
дур: установлення дерев’яного каркаса, внутрішньої та зовнішньої обшивки,

50
утеплювача, вітрозахисту, що у порівнянні з каркасно-обшивними стінами

значно скорочує час будівництва.
ÂÂ Г іпсокартон монтують на внутрішню обшивку СІП-панелі без використання

металевих профілів. Це, крім економії коштів, забезпечує надійний ефект:
●● підвищується пожежна стійкість будинку;
●● покращується шумоізоляція.
Оскільки СІП-будинки практично не дають осадки, то відразу після завер-
шення спорудження коробки будинку можна починати оздоблювальні роботи.
1. Схарактеризуйте теплоізоляційні властивості СІП-панелей.
2. Якими заходами забезпечують пожежну безпеку СІП-будинку?
3. Чим характеризують вогнестійкість будівельних конструкцій?
4. Що називають шумом? Які бувають шуми у будинках?
5. За допомогою чого можна значно покращити звукоізоляцію у будинку?
6. Чим доведено високі екологічні якості СІП-будинків?
7. Від чого залежить швидкість спорудження СІП-будинку?
4.4. Основні характеристики стінових і покрівельних

сендвіч-панелей
4.4.1. Матеріали для обшивки стінових і покрівельних

Оптимальним вибором матеріалу обшивки сендвіч-панелей є оцинкована
сталь з полімерним покриттям, яке забезпечує довгий термін експлуатації зі
збереженням експлуатаційних характеристик.
ÂÂ З
алежно від призначення й умов експлуатації сендвіч-панелей використову-
ють декілька видів полімерного покриття. Найбільш поширеними є такі:
●● поліестер (РЕ) — стандартне покриття для опорядження більшості будівель без
специфічних вимог. Виробляють із поліефірів, має волокнисту структуру. Добре
витримує вплив високих температур. Таке покриття не вигорає, має стійкість до
механічних впливів;
●● полівінілхлорид (PVC) — плівкове покриття, яке застосовують на об’єктах з під-
вищеною вологістю у харчовій і фармацевтичній промисловості в агресивних
умовах впливу миття і прання. Пластизол — це модифікований за допомогою
пластифікаторів полівінілхлорид. Застосовують як для зовнішнього, так і вну-
трішнього опорядження поверхонь;
●● поліуретан PURAL — речовина, яку отримують із модифікованого поліамідом
поліуретану. Захищає поверхню від корозії, вигорання, має підвищену стійкість

4.4. Основні характеристики стінових і покрівельних сендвіч-панелей 51
до механічних пошкоджень і дії хімічно активних речовин. Застосовують як зовні,

так і всередині будівель;
●● полівінілдіфторид PFDF (HIARC) — стійке до вицвітання покриття, яке довго
зберігає кольорове насичення, тому його рекомендують для фасадів будівель,
розташованих у зоні підвищеної сонячної активності;
●● алюцинк — це сплав алюмінію і цинку (56% алюмінію, 43,4% цинку, 1,6 % крем-
нію). Покриття відбиває ультрафіолетове випромінювання.
На рис. 4.13 зображено структуру листового
сталевого покриття.
Як сердечник (утеплювач) у стінових і покрі-
вельних панелях можуть використовувати міне-
ральну вату.
Мінеральна вата — це один із найбільш за-
требуваних утеплювачів для сендвіч-панелей. Це
волокнистий матеріал, який отримують із розпла-
ву шлаків і гірських порід або їхньої суміші.
Рис. 4.13. Структура листової сталі:
Через негорючість мінеральну вату вико-
1 — сталевий лист; 2 — цинк; 3 — ристовують у стінових і покрівельних панелях
шари пасивації; 4 — ґрунт; 5 — полі- з металевою обшивкою як тепло-, звукоізоляцію
мерне покриття; 6 — захисний лак сердечника панелі — зокрема мінеральну вату
у вигляді плит. Для підвищення несучої здатності
стінових і покрівельних сендвіч-панелей плити мінеральної вати розрізають на
смуги (ламелі) і розвертають на 90°.
ÂÂ Плити мінеральної вати мають такі властивості:
●● низька теплопровідність;
●● високий коефіцієнт звукопоглинання;
●● негорючі;
●● стійкі до дій мікроорганізмів і гризунів;
●● хімічно нейтральні — не підвищують корозійну активність зовнішнього середо-
вища при контакті з металами;
●● зберігають об’єм і форму при зміні температури;
●● не насичуються водою — гідрофобізовані у всьому перерізі;
●● потребують зберігання із захистом від атмосферних опадів;
●● середні показники міцності на стиск, зсув, розшарування.
Плити мають такі стандартні розміри: товщина — 102, 118, 122 мм; шири-
на — 627 мм; довжина — 1200, 1500 мм. Нестандартний розмір — за погоджен-
ням із виробником.
4.4.2. Профілювання металевої обшивки стінових і покрі-

вельних сендвіч-панелей та їхні стикові з’єднання
Виробничі лінії заводів сендвіч-панелей дозволяють виготовляти різні
типи профілювання верхньої та нижньої обшивки стінових і покрівельних па-
нелей. Для стінових сендвіч-панелей пропонують такі типи профілів: гладкий,

52
А. Гладкий профіль Б. Мікрохвиля
В. Стандарт Г. Трапеція
Д. Покрівельний стандарт Е. V-профіль
Рис. 4.14. Типи профілювання стінових і покрівельних сендвіч-панелей
мікрохвиля, стандарт, V-профіль, трапеція. Для покрівельних сендвіч-панелей

використовують покрівельний стандарт (рис. 4.14).
Високі експлуатаційні характеристики будинків і споруд із сендвіч-пане-
лей залежать від стиків панелей, які забезпечують міцність з’єднання кон-
струкції, відсутність містків холоду, не допускають проникнення водяної пари
в утеплювач і сприймають термічні зміни розмірів сендвіч-панелей. Для рі-
шення цих задач виробники сендвіч-панелей розробили різні конструктивні
замкові з’єднання.
4.4.3. Основні характеристики, несуча здатність

і теплоізоляційні показники стінових
і покрівельних сендвіч-панелей
ÂÂ До основних переваг стінових і покрівельних сендвіч-панелей належать:

●● тривалий термін служби;
●● невелика питома вага;
●● естетичний зовнішній вигляд;
●● оптимальні тепло- і звукоізоляційні властивості;
●● вогнестійкість;
●● швидкість і легкість монтажу;
●● висока практичність і простота експлуатації.

4.4. Основні характеристики стінових і покрівельних сендвіч-панелей 53
Несуча здатність стінових сендвіч-панелей, які навішують на каркас

будівель, залежить від товщини теплоізоляційного сердечника, товщини ме-
талевої обшивки і типу профілювання сендвіч-панелей, ширини майданчика
обпирання, перепаду температур (у нерозрізних схемах). Розрахункову несу-
чу здатність стінових сендвіч-панелей з сердечником з мінеральної вати при
рівномірно розподіленому навантаженні й однопрогоновій схемі обпирання
наведено у табл. 4.1.
Таблиця 4.1
Розрахункова несуча здатність стінових сендвіч-панелей
з сердечником із мінеральної вати при рівномірно розподіленому
навантаженні, кг/м2
Розрахунко-
ва товщина Довжина прогону
сендвіч-
панелі, мм 1,5 2,0 2,5 3,0 3,5 4,0 4,5 5,0 5,5 6,0 6,5 7,0 8,0 9,0
60 180 135 105 85 70 50 30 - - - - - - -
80 207 170 150 124 105 90 71 - - - - - - -
100 336 246 198 165 142 128 110 90 75 60 48 38 27 -
120 340 238 196 170 152 130 110 90 78 68 56 40 28
150 325 255 212 185 168 145 108 98 84 70 50 35
200 340 286 250 212 190 152 122 105 90 68 52
250 370 315 270 229 186 150 128 110 82 65
При проєктуванні будинків необхідно дотримуватися сучасних вимог щодо

теплової ізоляції будівель (ДБН В.2.6–31:2016). У табл. 4.2 і 4.3 наведено теплоізо-
ляційні характеристики стінових і покрівельних сендвіч-панелей.
Таблиця 4.2
Теплоізоляційні характеристики стінових сендвіч-панелей
з сердечником із мінеральної вати
Найменування показника Значення показників теплоізоляційного сердечника
Товщина сердечника, мм 60 80 100 120 150 200 250
Розрахунковий опір теплопередачі, м2•°С/Вт 1,24 1,51 1,9 2,39 3,07 3,99 5,17
Виміряний опір теплопередачі, м2•°С/Вт - 1,91 2,32 2,96 3,16 4,38 -
Таблиця 4.3
Теплоізоляційні характеристики покрівельних сендвіч-панелей
з сердечником із мінеральної вати
Найменування показника Значення показників теплоізоляційного сердечника
Товщина сердечника, мм 60 80 100 120 150 200 250
Розрахунковий опір теплопередачі, м2•°С/Вт 1,24 1,51 1,9 2,39 3,07 3,99 5,17
Виміряний опір теплопередачі, м2•°С/Вт - - 2,4 2,82 3,45 - -
Тришарові стінові й покрівельні сендвіч-панелі відповідають усім сучасним

вимогам теплозахисту будівель і забезпечують вищу якість теплоізоляції, ніж тра-
диційні будівельні матеріали (цегла, пористий бетон, керамзито-бетон тощо).

54
Мінімально допустиме значення коефіцієнта теплопередачі для будівель

різного призначення і різних кліматичних регіонів регламентовано ДБН В.2.6–
31:2011 «Теплова ізоляція будівель». Ступінь теплозахисту будівель і споруд зале-
жить від числа градусо-діб опалювального періоду конкретного регіону за ДБН
В.1.2–7–2008.
4.4.4. Вогнестійкість стінових і покрівельних

Будівельні конструкції характеризуються вогнестійкістю і пожежною безпе-
кою відповідно до ДБН В.1.2–7-2008 «Основні вимоги до будівель і споруд. По-
жежна безпека».
Показником вогнестійкості є межа вогнестійкості, пожежну безпеку характе-
ризує клас її пожежної небезпеки.
ежа вогнестійкості будівельних конструкцій встановлюють за часом (у хви-

ÂÂ М
линах) настання однієї або послідовно декількох ознак граничних станів:
●● втрати несучої здатності (R);
●● втрати цілісності (E);
●● втрати теплоізоляційної здатності (I).
Цифрове значення відповідає часу досягнення граничного стану у хвилинах.
У результаті натурних випробувань сендвіч-панелей отримано протипожеж-
ні характеристики сендвіч-панелей, які наведено у табл. 4.4 і 4.5.
Таблиця 4.4
Вогнестійкість стінових сендвіч-панелей
Найменування показників Значення показників для типів панелей
Товщина панелей, мм 50 60 (80) 100 120 150 200 250
Вогнестійкість панелей, хв. EI 30 EI 45 EI 90 EI 150
Таблиця 4.5
Вогнестійкість покрівельних сендвіч-панелей
Найменування показників Значення показників для типів панелей
Товщина панелей, мм 100 120 150 180 200
Вогнестійкість панелей, хв. RE 90
1. Назвіть властивості плит мінеральної вати.

2. Що повинні забезпечити замкові з’єднання сендвіч-панелей при експлуатації бу-
динків і споруд?
3. Від чого залежить несуча здатність стінових сендвіч-панелей?
4. Які основні переваги сендвіч-панелей?

4.5. Монтаж сендвіч-панелей 55
4.5. Монтаж сендвіч-панелей

Суттєву увагу будівельники повинні приділяти підготовці монтажу. Сен-
двіч-панелі можуть відрізнятися між собою через різні технології виробни-
цтва, тому важливо заздалегідь отримати інструкції з їхньої установки та ви-
вчити умови зберігання й експлуатації кожного різновиду.
Безпосередньо перед початком робіт панелі треба очистити від усіх
можливих забруднень і перевірити їх на наявність зовнішніх і внутрішніх де-
фектів. Протирати поверхню треба сухою ганчіркою, не допускаючи викори-
стання хімічно активних реагентів і їдких рідин.
Наступний етап — це вимірювання каркаса майбутньої будівлі. Це не-
обхідно для розрахунку будівельного матеріалу й виробів та перевірки пра-
вильності всієї конструкції. Після визначення потрібного об’єму робіт, схеми
розташування панелей можна починати їхнє розрізання і сортування за роз-
мірами і формою.
Отже, необхідно отримати і вивчити усі необхідні інструкції, у тому
числі й з техніки безпеки монтажних робіт, схеми розташування (розкладки)
панелей, а також креслення кріплення панелей до несучих елементів каркаса.
Будівельні роботи можуть призвести до виникнення різноманітних травм
робітників, а також негативно вплинути на міцність і надійність будівлі. Щоб
цього не відбулося, рекомендують дотримуватись усіх необхідних заходів
безпеки, а також залучати до робіт тільки кваліфікованих робітників і фахів-
ців.
Монтаж сендвіч-панелей не Для швидкого і якісного монтажу сен-

можна виконувати у туман і сніг, двіч-панелей необхідні такі інструменти:
а також за вітряної погоди. При шаблева пилка (застосовують для поверхне-
швидкості вітру більше ніж 9 м/с вої обробки матеріалу); електролобзик; шу-
усі роботи треба припинити. рупокрут; плунжерний пістолет (використо-
вують при герметизації швів і стиків у місцях
з’єднання панелей); струбцини та вакуумні присмоктувачі (для підняття сен-
двіч-панелей до проєктного положення).
Каркас будівлі може бути бетонним, дерев’яним або металевим. Перед
монтажем стінових панелей попередньо готують основу, на яку будуть опи-
рати і закріплювати сендвіч-панелі. Це й ділянки металевих конструкцій бу-
дівлі, і спеціально змонтовані для кріплення панелей металеві конструкції,
які повинні утримувати сендвіч-панелі у проєктному положенні. Таку основу
називають фахверком.
Технологія монтажу сендвіч-панелей передбачає їхнє кріплення до несу-
чих елементів за допомогою спеціальних шурупів-саморізів під кутом 90 гра-
дусів. Кількість кріпильних шурупів розраховують, зважаючи на тип об’єкта,
кількість матеріалу й прогнозоване вітрове навантаження. Кріплення може
бути зовні (видиме) і всередині панелі (під кріпильним листом). Тоді воно
зветься прихованим. У першому випадку панелі кріплять до рейок зверху
і знизу; у другому — в панелі із внутрішньої сторони висвердлюють отвори,
в яких закріплюють тримачі. На них і монтують панель.

56
Основною проблемою кріплен- Від стиків залежать багато чинників: міц-

ня сендвіч-панелей є отримання ність з’єднання елементів стінового огоро-
прийнятного стику між ними. дження, відсутність навіть маленьких зазорів,
Прийнятний стик залежить від крізь які буде проходити повітря, і найвища
вдалого рішення замкового з’єд- щільність конструкції та огородження для за-
нання сендвіч-панелей. побігання проникненню вологи й водяної пари
в утеплювач.
Процес монтажу сендвіч-панелей зазвичай починається від кута споруди.
Невеликі проміжки між панелями, шви і стики можуть додатково заповнювати
мастикою, прокладками із поліуретану, неопрено-поліуретановою стрічкою
або поліуретановою піною.
У деяких системах також додатково встановлюють алюмінієву фольгу, яка
на стиках запобігає дифузії газів і проникненню пари в утеплювач. Торцеві шви
сендвіч-панелей заповнюють монтажною піною або мінеральною ватою і закри-
вають нащільниками.
Сендвіч-панелі мають невелику вагу — 50–80 кг, що обумовлює їхню порів-
няно високу ціну, зате вони дуже надійні та зручні у користуванні. На будівель-
ному майданчику цокольні стінові панелі можна монтувати без використання
важких механізмів. Для підняття сендвіч-панелей рекомендують застосовувати
спеціальні пристроїї — вакуумні присмоктувачі.
Зовнішні стінові панелі можуть встановлювати не тільки горизонтально, але
й вертикально. Цей спосіб використовують при монтажі перегородок, оскільки
панелі легко кріпити до підлоги і стелі без додаткових балок.
Покрівельні сендвіч-панелі монтують також вертикально. При цьому треба
стежити, щоб вони розташовувались внапуск і точно пазом униз.
Сендвіч-панелі можуть деформуватись унаслідок умов зовнішнього сере-
довища, тому важливо ретельно припасовувати усі стики й кути, щоб уникнути
дефектів у складанні всієї огороджувальної конструкції.
1. За яких погодних умов можна здійснювати монтаж сендвіч-панелей?
2. Які підготовчі роботи виконують перед монтажем сендвіч-панелей?
3. Які інструменти потрібні для монтажу сендвіч-панелей?
4. Перелічіть методи кріплення сендвіч-панелей до каркаса будівель.
5. На що впливає якість стиків між сендвіч-панелями?
6. Які чинники сприяють герметичному закриттю швів і стиків між сендвіч-панелями?
7. Звідки треба починати монтаж сендвіч-панелей?
8. Чим заповнюють стики між сендвіч-панелями?
1. Яку дозу клею потрібно нанести на 1 м2 матеріалу?
а) 50–70 г; б) 80–100 г; в) 110–140 г; г) більше 140 г.

4.5. Монтаж сендвіч-панелей 57
2. Скільки часу витримують під пресом СІП-панель?

а) 5 хв; б) 8 хв; в) 10 хв; г) більше 10 хв.
3. Скільки СІП-панелей можна виробити за одну зміну?
а) 80; б) 100; в) 120; г) 150.
4. Яку несучу здатність мають СІП-панелі на горизонтальний тиск? (Розмір панелей
2,5х1,25х0,17 м).
а) 1,5 т; б) 2 т; в) 2,5 т; г) більше 2,5 т.
5. Яку несучу здатність мають СІП-панелі на вертикальний тиск? (Розмір панелей
2,5х1,25х0,17 м).
а) 10 т; б) 12 т; в) 15 т; г) більше 15 т.
6. Скільки важить 1 м СІП-панелі товщиною 174 мм, яка складається з ОСП-3, піно-
2
полістиролу ПСБ-25С?
а) 25 кг; б) 22 кг; в) 19 кг; г) менше 19 кг.
7. У скільки разів менше важить будинок, побудований із СІП-панелей, ніж буди-
нок, побудований із цегли? Товщина стін із СІП-панелей — 174 мм, товщина стін
із цегли — 250 мм.
а) У 10 разів; б) у 15 разів; в) у 20 разів; г) більш ніж у 20 разів.
8. Скільки важить стандартна СІП-панель?
а) 40 кг; б) 50 кг; в) 60 кг; г) більше 60 кг.
9. Який термін служби вважають реальним для СІП-будинків?
а) 40 років; б) 50 років; в) 60 років; г) більше 60 років.
10. Якої товщини сталеві листи використовують при виготовленні сендвіч-панелей?
а) 0,1–0,3 мм; б) 0,4–0,7 мм; в) 0,8–1,0 мм; г) більше 1 мм.
11. За якої швидкості вітру не можна здійснювати монтаж сендвіч-панелей?
а) 6 м/с; б) 8 м/с; в) 9 м/с; г) 10 м/с.

58
5 Загальні вказівки з конструювання і будівництва огороджувальних
конструкцій будинків із СІП-панелей
РОЗДІЛ 5.
ЗАГАЛЬНІ ВКАЗІВКИ З КОНСТРУЮВАННЯ
І БУДІВНИЦТВА ОГОРОДЖУВАЛЬНИХ
КОНСТРУКЦІЙ БУДИНКІВ ІЗ СІП-ПАНЕЛЕЙ
5.1. Технічні характеристики СІП-панелей

і способи їхнього з’єднання
СІП-панелі у вигляді прямолінійних і криволінійних (зігнутих) виробів є
окремим будівельним матеріалом і альтернативою відомих стінових і покрівель-
них конструкцій. Вони характеризуються високим рівнем теплової ізоляції з об-
меженою кількістю теплових містків і значною перекривальною здатністю.
СІП-панелі переважно складаються із пінополістирольного сердечника
й орієнтовно-стружкових плит (ОСП), які з обох сторін покривають теплоізоля-
ційний сердечник. Прикладом можуть бути структурно-ізоляційні панелі SPA
(Австралія), Enersip (Канада), Ozone panel (Нова Зеландія), а також СІП-панелі, які
виробляють у європейських країнах, зокрема і в Україні.
Структурно-ізоляційна панельна система MagRoc Sip, яку виготовляють
у Новій Зеландії, складається із теплоізоляційного полістиренового сердеч-
ника і покриття з обох сторін із MagRoc дощок, виготовлених із окису магнію.
Порівняльні показники, які характеризують ефективність структурних ізоля-
ційних панелей у порівнянні зі стійковими будівельними конструкціями малопо-
верхових будинків зі SPA з дерев’яним каркасом, наведено у табл. 5.1.
Таблиця 5.1
Порівняльні показники SPA малоповерхових будинків
із дерев’яним каркасом
СІП панелі SPA Стійкові будівельні конструкції каркасних
малоповерхових житлових будинків
Більш дорогі вироби Дешевші пиломатеріали
Швидкий монтаж. Скорочення термінів будівництва Тривалий час будівництва. Значні трудовитрати
Щільна будівельна оболонка будинку Оболонка будинку зі значними витоками тепла
Ізоляцію оболонки будинку виконують після
Високий показник теплоізоляції будинку
зведення будівельних конструкцій
Велика кількість теплових містків, через які
Мінімум теплових містків
втрачають теплову енергію
Необхідність в упаковці виготовлених СІП-панелей –
Економія пиломатеріалів –
СІП-панелі — відносно легкі будівельні вироби, які у багатьох випадках мож-
на монтувати вручну без залучення вантажопідйомної техніки. У табл. 5.2 наведе-
но значення ваги 1 м2 SPA залежно від товщини панелі та її покриття з ОСП.

5.1. Технічні характеристики СІП-панелей і способи їхнього з’єднання 59
Таблиця 5.2
Вага 1м2 панелей SPA залежно від товщини панелі і її покриття
Товщина SPA, мм 115 145 165 215 265 315
Товщина ОСП, мм Вага панелей, кг/м2
11 16,14 16,75 17,12 18,10 19,07 19,56
16 22,50 23,11 23,48 24,45 25,43 26,41
19 26,90 27,51 27,88 28,86 29,83 30,32
Для з’єднання СІП-панелей між собою при улаштуванні огороджувальних

конструкцій використовують шпонки із ОСП, MagRoc дошки, фанери, дерев’я-
ні шпонки з пиломатеріалів, а також СІП-шпонки (рис. 5.1). У таблицях 5.3 і
5.4 наведено значення осьового навантаження на стіни із SPA-панелей, з’єднані
SPA-шпонками і дерев’яними шпонками.
Таблиця 5.3
Допустиме осьове навантаження (кг/м) на стіну зі SPA
при з’єднанні стінових панелей SPA-шпонкою
Сердечник панелі Стінова панель SPA висотою, мм
товщиною, мм 2440 3060 3660 4880 6100 7320
93 5208 3799 3649 – – –
143 6324 6014 5019 4997 – –
193 7316 6436 6656 6241 5202 –
243 6250 6250 6250 6250 5043 –
293 5788 5788 5788 5788 5788 –
Таблиця 5.4
Допустиме осьове навантаження (кг/м) на стіну зі SPA
при з’єднанні стінових панелей дерев’яною шпонкою
товщиною, мм 2440 3060 3660 4880 6100 7320
93 7028 5808 4604 3497 – –
143 8703 8763 6366 6415 – –
193 10193 9093 8207 7709 7194 –
Рис. 5.1. А — з’єднання

SPA-панелей: а — за допомо-
гою SPA-шпонки; б — за допо-
могою дерев’яної шпонки.
Б — з’єднання панелі
MagRoc: в — дерев’яною
шпонкою з капелюшком із
дошки MagRoc; г — шпонкою
MagRoc; д —дерев’яною шпо-
нкою без капелюшка
В — з’єднання Enersip-пане-
лей: е — дощатою шпонкою;
ж — дерев’яною шпонкою

60
товщиною, мм 2440 3060 3660 4880 6100 7320
243 8139 8139 8139 8139 8139 6324
293 6696 6448 6200 5580 5580 4960
Окрім кріплення за допомогою шпонок, СІП-панелі кріплять між собою
нижньою і верхньою обв’язками.
Панелі з горизонтальними і вертикальними елементами каркаса (шпонка-
ми і обв’язками) скріплюють такими кріпильними елементами як цвяхи і скоби,
які можна замінити так само міцними гвинтами. Гвинтові з’єднання потребують
мінімум один дюйм (2,54 см) проникнення в опору. Нижні обв’язки кріплять до
фундаменту болтами діаметром 12 мм з кроком 500 мм по центру обв’язуваль-
ного бруса. Довжина болта має забезпечити закладання його у бетон фунда-
менту на глибину не менше 100 мм. Головки болтів треба занурювати в обв’язку
врівень з верхньою гранню нижнього обв’язувального бруса або у матеріал
сердечника стінової панелі залежно від прийнятої конструкції з’єднання СІП-
панелі з фундаментом. Разом з цими кріпленнями повинні застосовувати клеї.
Крім цього, під час встановлення обв’язок і шпонок використовують пінний
ущільнювач.
1. Які елементи використовують для з’єднання СІП-панелей між собою?
2. Намалюйте можливі схеми з’єднань стінових СІП-панелей між собою.
3. Який показник характеризує тепловий опір СІП-панелей?
4. Як кріплять нижні обв’язки до фундаменту СІП-панелей?
5.2. Фундаментні стіни й обрізи фундаментів

Фундаментні стіни мають відповідати проєктним кресленням, бути рівними,
вертикальними і прямокутними.
Важливо, щоб настил підлоги було укладено акуратно, якісно, згідно з проєкт
ними вимогами щодо його рівності і горизонтальності.
Нерівна поверхня настилу ста- Отже, горизонтальність і рівність поверхні обрі-
не причиною нерівної основи зів фундаментів і настилу підлоги може сприяти збе-
стіни або перегородки, які об- реженню часу на виправлення помилок і своєчасно-
пирають на нижню обв’язку, му початкові монтажу огороджувальних конструкцій.
прикріплену до обрізу фунда- Дуже важливе значення має також розмітка
менту або фундаментної стіни місць встановлення анкерних болтів для кріплення
чи настилу підлоги першого опорних лежнів до обрізів фундаментів, розмітка
поверху. Ігнорування цього укладання панелей або балок перекриття підлоги,
призведе до зміни загальної розташування обв’язувальних брусів і відступів між
довжини стін і невертикаль- ними. Точність розмітки сприяє якості монтажу пе-
ності стиків панелей. рекриття першого поверху і подальшому монтажу

5.3. Способи підйому й опускання СІП-панелей. Вигинальні навантаження 61
огороджувальних конструкцій. Зрозуміло, що розмітка має точно відповідати про-

єкту. Периметр зовнішніх стін розмічають крейдовою лінією. Плити перекриття
розмічають чорним маркером. Також проводять маркування вікон, дверей, місць
прикладання навантажень. Не варто недооцінювати важливість цього процесу,
щоб не повертатися для усунення допущених під час розмітки помилок.
Стіни із СІП-панелей зазвичай точно розрізають і підганяють у заводських
умовах згідно з планом настилу підлоги. Вірогідність помилок в очікуваних роз-
мірах при розмітці настилу підлоги може викликати необхідність регулювання
довжини стіни або перегородки.
ÂÂ Потрібне регулювання можна здійснити у місцях з’єднання панелей так:

●● якщо стіна виявиться надто довгою, то варто відрізати частину панелі, щоб забез-
печити потрібний розмір;
●● якщо стіна виявиться надто короткою, то витягування у довжину на 10 см мож-
на зробити шляхом регулювання ширини шпонки (до 18 см) та ущільнювальної
піни. Ширину шпонки можна відрегулювати до потрібної довжини за рахунок
сердечника панелі (по 4 см) з кожного боку дерев’яної шпонки.
1. Яким вимогам повинні відповідати фундаментні стіни?
2. Перелічіть вимоги до укладання настилу підлоги.
3. Чим розмічають периметр зовнішніх стін і плит перекриття?
4. Як регулюють довжину стіни із СІП-панелей?
5.3. Способи підйому й опускання СІП-панелей.

Вигинальні навантаження
Склад СІП-панелей мусить мати належне обладнання для підйому й опускан-
ня панелей на землю або на стелажі.
Цим підіймачем можна монтувати як стіно-
Для підйому та монтажу СІП-панелі ві, так і покрівельні сендвіч-панелі. Із його засто-
в проєктне положення використо- суванням на будівельному майданчику зростає
вують сучасний пристрій для ва- швидкість монтажу сендвіч-панелей.
куумного захоплення — присмок-
тувач (рис. 5.2). ÂÂ Необхідно заздалегідь передбачити
окремі умови доставки СІП-панелей:
●● ширина транспорту;
●● площа повороту;
●● дренаж, труби під настилом і міцність мостів;
●● дерева й нависання рослинності;
●● нависання дротів;
Рис. 5.2. Стропування СІП-панелі ●● площа паркування і стабілізаційний простір;

62
●● розташування майданчиків для складування і зберігання панелей. На розванта-

женні панелей повинні працювати не менше 2 робітників.
Панелі можна розвантажувати вилковими
підйомниками або підйомним краном на май-
данчик складування. При навантаженні / роз-
вантаженні панелі можуть вигинатись ниж-
ньою площиною (рис. 5.3 а) і деформуватись
Рис. 5.3. а — можливе згинання дна на торцевих ділянках (рис. 5.3 б). Не допуска-
СІП-панелі вилами підйомника при на- ють розшарування СІП-панелей!
вантаженні; б — можливе пошкодження Коли підйомний кран використовують для
торців панелей при розвантаженні /
підіймання і розвантаження панелей на піддо-
навантаженні
ні або палеті, варто звертати увагу, щоб при
цьому не пошкодити краї.
При навантаженні, розвантаженні, підйо-
мі або опусканні панелей підйомним краном
в жодному разі не можна стояти під панеллю.
Панелі доставляють на будівельний майдан-
Рис. 5.4. Регулювальна розсувна балка
чик вантажними автомобілями і трейлерами, що
для підйому палет із СІП-панелями іноді може створювати труднощі при їхньому
розташуванні у монтажній зоні.
Використання розсувної балки (рис. 5.4) унеможливить пошкодження пане-
лей на піддонах і палетах при навантажувально-розвантажувальних операціях.
Довжина балки мусить бути достатньою для підйому палет довжиною до
2,8 м. Зберігання палет на будівельному майданчику повинно відбуватись у міс-
цях, які не заважають процесам будівництва і доставці на склад.
На складі панелі необхідно оберігати від вологи. Їх треба підняти над поверх-
нею ґрунту. У складі варто зробити належне вертикальне планування для відве-
дення поверхневих вод. Панелі також необхідно укривати водотривким матері-
алом перед їхнім використанням. На складі панелі зберігають за типами (панелі
перекриття, стінові, покриття).
Вигинальне навантаження і межа прольотів для SPA-панелей та інших буді-
вельних виробів мусять відповідати їхній товщині. Технічні й навантажувальні
таблиці, які стосуються SPA, можуть бути орієнтовними даними для СІП-подібної
конструкції інших виробників. У таблицях 5.5 і 5.6 наведено допустимі наванта-
ження на SPA у кПа та прольоти і прогини, які їм відповідають при з’єднанні SPA
за допомогою SPA і дерев’яних шпонок.
Таблиця 5.5
Граничні вигинальні навантаження залежно від прольотів і прогинів
панелей SPA, з’єднаних SPA-шпонками
Сердечник панелі, Прогин Вигинальне навантаження (кПа) SPA-шпонка
товщина, мм Проліт панелі, мм
1220 1840 2440 3060 3660 4280 4880 5500 6100 6700
L/360 4,74 1,82 1,34 1,01 0,77 0,68 – – – –
93 L/240 7,23 2,59 2,06 1,53 1,15 0,97 – – – –
L/180 7,37 2,92 2,73 2,15 1,63 1,21 – – – –

5.3. Способи підйому й опускання СІП-панелей. Вигинальні навантаження 63
Сердечник панелі, Прогин Вигинальне навантаження (кПа) SPA-шпонка
товщина, мм Проліт панелі, мм
1220 1840 2440 3060 3660 4280 4880 5500 6100 6700
L/360 4,88 2,35 1,82 1,44 1,15 1,06 0,67 0,53 – –
143 L/240 7,61 3,73 2,73 2,15 1,53 1,50 1,05 0,77 – –
L/180 7,95 3,83 2,87 2,20 1,92 1,83 1,39 1,01 – –
L/360 5,70 2,83 2,87 0,96 1,63 1,44 0,96 0,72 – –
193 L/240 7,66 4,02 3,59 2,87 2,39 2,07 1,48 1,10 – –
L/180 7,66 4,07 3,59 3,30 2,87 2,59 1,96 1,48 – –
L/360 6,61 4,73 3,06 2,54 1,96 1,78 1,29 1,05 0,96 0,81
243 L/240 7,66 4,12 3,11 2,73 2,44 2,40 1,96 1,63 1,39 1,20
L/180 7,66 4,12 3,11 2,73 2,44 2,40 2,01 1,87 1,77 1,63
L/360 5,31 4,50 3,59 2,44 2,35 2,45 1,82 1,34 1,15 1,01
293 L/240 7,66 4,50 3,64 2,82 2,63 2,64 2,15 1,87 1,72 1,48
L/180 7,66 4,50 3,64 2,82 2,63 2,64 2,15 1,87 1,72 1,58
Таблиця 5.6
Граничні вигинальні навантаження залежно від прольотів і прогинів
панелей SPA, з’єднаних дерев’яними шпонками
Сердечник па- Прогин Вигинальне навантаження (кПа) дерев’яна шпонка
нелі, товщина, Проліт панелі, мм
мм 1220 1840 2440 3060 3660 4280 4880 5500 6100 6700
93 L/360 4,69 2,15 1,53 1,15 0,77 0,53 – – – –
L/240 10,77 3,21 2,25 1,63 1,15 0,77 – – – –
L/180 14,27 4,31 2,92 2,11 1,63 1,05 – – – –
143 L/360 11,54 6,13 2,79 1,96 1,53 1,20 0,96 0,72 – –
L/240 13,79 8,71 4,12 2,87 2,35 1,77 1,39 1,05 – –
L/180 18,79 8,71 5,36 3,78 3,11 2,35 1,87 1,39 – –
193 L/360 11,54 8,04 3,83 3,11 2,59 2,01 1,58 1,15 – –
L/240 13,79 9,00 6,03 4,74 3,88 2,92 2,35 1,63 – –
L/180 13,79 9,00 6,37 5,60 5,03 3,89 2,97 2,11 – –
243 L/360 13,12 9,00 5,55 4,79 3,83 2,78 2,25 1,72 1,53 1,34
L/240 15,64 9,00 7,04 6,42 5,75 4,31 3,35 2,49 2,20 1,96
L/180 15,61 9,00 7,04 6,42 5,79 5,17 4,45 3,26 2,92 2,54
293 L/360 15,66 9,00 8,00 6,70 5,55 4,31 3,59 2,73 2,25 1,72
L/240 15,66 9,00 8,00 7,33 6,32 5,27 4,64 3,97 3,30 2,54
L/180 15,66 9,00 8,00 7,33 6,32 5,27 4,64 3,97 3,94 3,35
1. Які способи застосовують при підйомі й опусканні СІП-панелей?
2. Я
к організувати доставку, розвантаження і монтаж СІП-панелей на будівельному
майданчику?
3. Які умови зберігання панелей на будівельному майданчику й на складі?

64
5.4. Клеї та ущільнювачі

Виробники зазвичай рекомендують вико-
Клеї, які використовують при
ристовувати відповідний до клею ущільнювач,
монтажі СІП-панелей з обшивкою
який замовник постачає разом з панелями.
із ОСП, мають ефективно склею-
Ціна клею є частиною їхньої вартості. Будів-
вати деревину з деревиною і бути
ництво СІП-будинків потребує використання
нейтральними щодо теплоізоля-
монтажної піни для герметизації при вико-
ційного сердечника і полістире-
нанні будівельних робіт. Наприклад, Isofoam
нової піни.
Pro65 застосовують для заповнення невели-
ких порожнин, швів, коли встановлюють дверні блоки, віконні рами, для ізоляції
стінових панелей. Можна також застосовувати літню професійну монтажну піну
і пінополіуретановий клей-піну «Піноклей», який застосовують для фіксування
плит теплоізоляції на поверхні цоколю або стін підвальних приміщень, для за-
повнення щілин по периметру теплоізоляційних плит, щоб запобігти утворенню
містків холоду в місцях стиків.
ÂÂ Піноклей відповідає українським стандартам:
●● ДСТУ БВ.2.6–36:2008. «Конструкції зовнішніх стін із фасадною теплоізоляцією та
опорядженням штукатурками. Загальні технічні умови»;
●● ДСТУ БВ.2.7–150:2008. «Поліуретани монтажні (монтажні піни). Загальні технічні
умови».
Піноклей пройшов державну санітарно-епідеміологічну експертизу й отри-
мав висновок про безпечність для людини. Його виробляють відповідно до євро-
пейських будівельних регламентів.
Ніколи не варто використовувати клеї на основі сольвенту, оскільки вони
можуть реагувати з полістиреном сердечника панелі. Без таких клеїв СІП-панелі
зберігаються максимально довго в екологічному стані.
Місця стиків панелей потребують надійної ізоляції. Вона запобігає утворен-
ню конденсату й проникненню холодного повітря у приміщення. Для вирішення
цієї проблеми використовують ущільнювальну стрічку і герметик. Гідроізоляція
та ущільнення вузла сполучення нижньої обв’язки (напрямної каркаса стінових
панелей) з залізобетонною плитою фундаменту можна здійснювати ущільню-
вальною прокладкою із поліетилену товщиною 10 мм або іншими матеріалами
з аналогічними властивостями.
При сполученні віконного блоку (з ПВХ, алюмінію або дерева) зі стіновою
панеллю для захисту теплоізоляційного шару з пінного утеплювача застосову-
ють гідровітрозахисну стрічку або інші матеріали, які мають низькі водо- та по-
вітропроникність і прийнятну паропроникність. При сполученні віконних блоків
з елементами каркаса (стійками) стіни для захисту теплоізоляційного шару від
дій, спрямованих всередину приміщення, застосовують, наприклад, багатоцільо-
ву водостійку ущільнювальну стрічку Tescon Exstora.
1. Які вимоги до клеїв при монтажі СІП-панелей з обшивкою із ОСП?
2. Якими матеріалами ущільнюють огороджувальні конструкції із СІП-панелей?

5.5. З’єднання СІП-панелей нижньою і верхньою обв’язками. Кріпильні вироби 65
5.5. З’єднання СІП-панелей нижньою і верхньою обв’язками.

Кріпильні вироби
Вузли з’єднання СІП-панелей Як кріпильний матеріал можна застосовува-
між собою нижньою і верх- ти цвяхи і гвинти-саморізи. Прийнято вважати,
ньою обв’язками є важливими що цвяхи є більш дешевим кріпленням, а саморі-
елементами огороджувальних зи — більш надійним. Хоча завжди можна вибра-
конструкцій, від якості яких за- ти типорозмір, щоб кріплення було надійним не-
лежить міцність, стійкість до залежно від його виду, наприклад, при з’єднанні
ударних і вітрових наванта- панелей зі шпонками (стійками) або обв’язками
жень, довговічність СІП-будинку. (напрямними дошками). СІП-панелі при улаш-
туванні кутів будинку в усіх випадках доцільно
кріпити конструкційними саморізами, оскільки цвяхи не забезпечать потрібної
надійності цього вузлового з’єднання.
В Україні з’єднання СІП-панелей з дошками і шпонками здійснюють оцинко-
ваними йорженими цвяхами довжиною 50 мм з поперечною накаткою, яка робить
міцність кріплення у 4–5 разів більшою від міцності з’єднання гладкими оцинко-
ваними цвяхами. Зусилля прямого висмикування становить 65 фунтів (30 кг).
Панелі нижнього перекриття (підлоги) кріплять до фундаменту анкерами ді-
аметром 25 мм з кроком 250 см.
Саморізи — це самонарізальні У шурупа під головкою є гладка частина
гвинти з круговою різьбою по стрижня перед різьбою, у саморіза — немає.
циліндричній поверхні стриж- У гвинта трикутна різьба повністю закриває ци-
ня. Вони відрізняються від гвин- ліндричну поверхню стрижня, тоді як у саморі-
та і шурупа. за — ні. Отже, саморіз — це різновид шурупа,
який відрізняється більш тонким стрижнем
і збільшеною висотою різьби. Є два головні різно-
види саморізів: по дереву і по металу (рис. 5.5).
Нарізка на стрижні у саморіза по дереву має
а
більший крок, ніж у саморіза по металу.
Саморізи виготовляють із нержавіючої вугле-
цевої сталі або латуні. Поверхню саморіза підда-
ють термічній обробці, а кінцеву частину стриж-
б
ня виконують у вигляді свердла, через що вони
Рис. 5.5. Гвинти саморізи: а — по можуть нарізати різьбу навіть у бетоні й металі.
дереву; б — по металу З метою запобігання корозії поверхню саморізів
покривають жовтим або білим цинком. Якщо по-
верхню саморізів фосфатувати, то вона стане чорною. Такий колір мають оксидо-
вані саморізи, які використовують в умовах підвищеної вологості.
Конструкції саморізів розрізняють за формою головок, різьбою, наконечни-
ком і шліцом.
ÂÂ Головки саморізів мають різні форми:
Головка — це верхня частина
саморіза, яка має виїмки для ●● потайна головка абсолютно плоска за формою,
викрутки. через що вона врізається у стіну і зливається з її
поверхнею, роблячи саморіз непомітним;

66
●● напівпотайна головка має гладкий і зручний перехід до різьби, що дає змогу

приховати її в стіні;
●● шестигранну головку призначено для можливості використання електроінстру-
мента (шурупокрута).
ÂÂ Бувають такі різьби:
Різьба на саморізах — це спі-
ральна огранка стрижня, зав- ●● рідка різьба діаметром не більше ніж 5 мм, дов-
дяки якій саморіз укручують жина коливається від 1,6 до 15 см. Призначено
у матеріал і зчіплюють з ним. для укручування в гіпс, м’яку деревину, азбест,
пластик;
●● середня різьба найбільш поширена, саморізи з такою різьбою є універсальними.
Має діаметр до 6 мм, довжина від 1,2 до 16 см;
●● часту різьбу (діаметр від 3 до 8 мм, довжина від 12 до 20 см) використовують для
кріплення один з одним металевих листів товщиною не більше 9 мм.
Гострий кінчик застосовують для робо-

Наконечник — це кінчик са-
ти з м’якими матеріалами (гіпсокартон, дере-
моріза, який може бути го-
стрим і свердловим. во, азбест, пластик); свердловий — для роботи
з твердими матеріалами.
Шліц — це призначена для ко- Шліц може бути прямим, хрестоподібним,
ристування викруткою виїмка шестигранним тощо.
на зовнішньому краї головки Універсальний саморіз має стандартний
саморіза. хрестоподібний шліц. Наконечники такого са-
моріза зазвичай гострі, оскільки вони призначені
для універсального використання. Оцинковане покриття дає змогу використову-
вати саморіз у вологому середовищі.
Саморізи для деревини (фанери, дерева, ДСП, ДВП, ОСП тощо) мають по-
тайну або напівкруглу головку, хрестоподібний шліц, рідку різьбу, гострий на-
конечник. Для надійного скріплення елементів з деревини потрібно, щоб само-
різ увійшов у сусідній елемент на глибину не менше ніж 1/4 його товщини. При
кріпленні гіпсокартону використовують саморізи з двозахідною різьбою, яка
чергує високі й низькі завитки. Це дозволяє з’єднувати матеріали з різною щіль-
ністю. Саморізи для гіпсокартону використовують для кріплення його на карка-
си. Для дерев’яного каркаса потрібен саморіз з рідкою різьбою і гострим кін-
цем. Для металевого каркаса потрібен саморіз з частою різьбою і свердлом
по металу. Цей саморіз повинен занурюватись у гіпсокартон поверхнею своєї
головки не більше ніж на 1 мм. Саморіз по металу має свердловий наконечник.
Головка саморіза повинна щільно прилягати до поверхні, через що використо-
вують саморізи з головкою у вигляді прес-шайби. Для металу товщиною до
10 мм використовують саморізи зі свердловим наконечником і шестигранною
головкою.
Саморіз по бетону повинен мати оцинковану поверхню. Наконечник само-
різа добирають залежно від структури матеріалу: для роботи з вологим покрит-
тям підходять гострокінцеві гвинти, а для твердої застиглої бетонної суміші необ-
хідно поперечне просвердлювання. Шліц саморіза має бути хрестоподібним або
шестигранним для можливості докручування гвинтів викруткою.

5.6. Термальні бар’єри. Пожежна безпека 67
У таблиці 5.7 наведено середні значення міцності саморізів на зсув, пряме

висмикування і бічні зусилля у фунтах/кг залежно від діаметру саморіза і товщи-
ни плити ОСП.
Таблиця 5.7
Середні значення міцності саморізів у фунтах/кг
Розмір саморіза Товщина плити ОСП у дюймах/см
Номер Діаметр різьби,мм 7/16"/1,1 см 5/8"/1,6 см 3/4"/1,9 см
№6 3,572 198/90 273/124 295/134
№8 3,972 118/53,5 197/89,35 224/101,6
№ 10 4,762 143/64,8 200/118 301/136,53
№ 12 5,556 436/198 581/263,5 561/254,5
№ 14 6,350 466//211 630/286 797/361,5
Для приєднання цокольного перекриття до нижнього бруса, як і для стягу-
вання кутових стінових панелей, використовують конструкційні саморізи. Там,
де потрібно утопити саморіз нарівні з поверхнею, використовують потайну го-
ловку, а там, де потрібне потужне силове затягання, наприклад, кутових панелей,
використовують саморізи з тарілчатою головкою.
Для кріплення лежнів і нижніх обв’язок (напрямних дощок або брусів) стін
будинку із СІП-панелей використовують фундаментні болти прямі й зігнуті
з діаметром різьби 12 мм і більше, які призначено для кріплення будівельних
конструкцій і обладнання. Крок розташування болтів призначають проєктом за-
лежно від діаметру болтів і навантаження на стіни: від 40 до 240 см. У районах
з сильними вітрами відстані між анкерними болтами не повинні перевищувати
1,8 м, а їх заглиблення у бетон фундаменту мусять бути не менше 20 см.
1. Які кріпильні вироби використовують при монтажі СІП-панелей?
2. Які кріпильні елементи використовують при улаштуванні кутів будинку?
3. Як кріплять панелі нижнього перекриття (підлоги) до фундаменту?
4. Що таке саморізи і чим вони відрізняться від гвинтів?
5. Із якого матеріалу виготовляють саморізи?
6. Чим відрізняються між собою саморізи?
7. Якими можуть бути наконечники саморізів і у яких випадках їх використовують?
8. Що таке шліц і для чого його використовують?
9. Які саморізи підходять для гіпсокартону; для деревини; для бетону?
5.6. Термальні бар’єри. Пожежна безпека
ÂÂ Пожежна безпека будинку із СІП-панелей залежить від таких чинників:

●● обробка дерев’яних елементів стін, перекриття, даху й усіх інших конструкцій
вогнезахисними сумішами — прямий вогнезахист;

68
●● неухильне виконання усіх норм з організації електричної проводки;

●● при улаштуванні камінів і печей треба дотримуватись усіх протипожежних умов;
●● обов’язкове виконання пожежних норм у процесі будівництва (протипожежні
відступи, розриви між будівлями, використання брандмауерів);
●● дотримання загальних правил і норм пожежної безпеки при здійсненні будів-
ництва або складання будинку із домокомплекту.
СІП-панелі, як і будь-який виріб з елементами деревини, мають третій ступінь
вогнестійкості К3. Для підвищення ступеня вогнестійкості СІП-будинку внутріш-
ню поверхню стін із СІП-панелей облицьовують негорючими матеріалами: гіпсо-
картонними плитами (ГКП), гіпсоволокнистими плитами (ГВП), скломагнезитови-
ми листами (СМЛ). Найбільш дешеві й доступні — ГКП. Після обшивки
гіпсокартонними плитами внутрішніх поверхонь будинок автоматично набуває
другого класу пожежної безпеки.
Випробування СІП-панелей, Більш сучасною модифікацією звичайної

облицьованих ГКП, показали, ГКП є пофарбований або ламінований гіпсокар-
що вони здатні витримувати тон, гіпсовініл або гіпсолам — гіпсокартон ко-
відкрите полум’я протягом льоровий з вініловим покриттям. Ці матеріали
90 хвилин, а це є показником використовують для внутрішнього облицюван-
першого класу пожежної без- ня стін, віконних укосів, спорудження перего-
пеки — К1. родок без додаткового оздоблення. На осно-
ві гіпсокартону виготовляють сендвіч- панелі
з теплоізоляційним сердечником із пінополіуретану товщиною 50 мм. Їх вико-
ристовують для внутрішньої обшивки зовнішніх стін без подальшого утеплен-
ня і пароізоляції, що значно скорочує терміни будівництва.
Обшивку гіпсокартоном поверхні стін із СІП-панелей здійснюють безкаркас-
ним методом (з відсутністю повітряного проміжку під гіпсокартоном), що суттєво
ускладнить як займання ОСП, так і подальше поширення вогню. Використання ГКП
як термального бар’єра сприятиме внутрішньому опорядженню зовнішніх стін бу-
динку шпалерами, фарбуванням, плиткою, декоративним каменем тощо.
1. Від чого залежить пожежна безпека будинку із СІП-панелей?
2. Як підвищити ступінь вогнестійкості СІП-панелі?
1. Якого мінімального проникнення в опору потребують гвинтові з’єднання?
2. Болтами якого діаметру кріплять нижні обв’язки до фундаменту?

5.6. Термальні бар’єри. Пожежна безпека 69
3. З яким кроком розташовують болти кріплення нижньої обв’язки до фундаменту

по центру обв’язувального бруса?
а) 30 см; б) 40 см; в) 50 см; г) 60 см.
4. На яку глибину у бетон фундаменту закладають болти кріплення нижньої
обв’язки?
а) 50 мм; б) 80 мм; в) 100 мм; г) 150 мм.
5. Яким має бути діаметр стрижнів стропових болтів при стропуванні СІП-панелей?
а) 100 мм; б) 120 мм; в) 140 мм; г) 150 мм.
6. Яке занурення різьби конструкційного саморіза в основу повинно бути при ви-
борі потрібної довжини саморіза?
б) не менше в) не менше чоти-
а) Не менше двох г) не менше п’яти
трьох діаметрів рьох діаметрів
діаметрів різьби; діаметрів різьби.
різьби; різьби;
7. Скільки головних різновидів мають саморізи?
а) Чотири; б) три; в) два; г) п’ять.
8. Скільки форм мають головки саморізів?
а) Дві; б) три; в) чотири; г) більше чотирьох.
9. Скільки існує видів наконечників для саморізів?
а) Два; б) три; в) чотири; г) більше чотирьох.
10. Яким має бути мінімальне занурення різьбової частини саморіза у матеріал
основи?
б) н
е менше
а) Не менше 20 мм; в) не менше 40 мм; г) не менше 50 мм.
30 мм;

70
6 Конструкція будинку із СІП-панелей
РОЗДІЛ 6.
КОНСТРУКЦІЯ БУДИНКУ ІЗ СІП-ПАНЕЛЕЙ
6.1. Схема складання будинку із СІП-панелей

Зведення будинку із СІП-панелей відбувається у декілька етапів, на кожно-
му з яких у технологічній послідовності здійснюють улаштування основних кон-
структивних вузлів або частин будинку, показаних на рис. 6.1.
Така схема допомагає правильно орієнтуватися у послідовності будівельних
операцій під час монтажу будинку із СІП-панелей.
Процес монтажу будівельних конструкцій СІП-будинків вирізняється висо-
кою екологічністю завдяки використанню будівельних виробів заводського
виготовлення, сучасних інструментів і технологій, методів сухого будівництва.
Практично усі відходи утилізують на місці. Максимально зберігають дерева, кущі
й зелену рослинність. Може здаватися, що складання СІП-будинків — це просто і
не потребує спеціальної підготовки монтажників, хоча насправді не так. Від ква-
ліфікації монтажників залежать якість, точність, терміни складання оболонки бу-
динку, яка впливає на енергоефективність. Будувати СІП-будинки можна в будь-
яку пору року.
1. Назвіть основні конструктивні вузли або частини будинку із СІП-панелей.
2. Як визначають екологічність процесу будівництва малоповерхових швидкоспору-
джуваних енергоефективних будинків із СІП-панелей?
Рис. 6.1. Схема складання СІП-

будинку із зазначенням основних
конструктивних вузлів.
Вузол 1: фундамент — пере-
криття нижнього поверху — зов-
7
нішня стіна із СІП-панелей або
фундамент — стіна із СІП-пане- 6
лей; вузол 2 — пряме з’єднання 8
сусідніх СІП-панелей зовнішніх
стін; вузол 3 — обрамування вікон
і дверей; вузол 4 — улаштування 9
міжповерхового перекриття; вузол 5
5 — з’єднання зовнішньої стіни
з дахом СІП-будинку; вузол 6 — 4
3
облаштування з’єднання гребеня
даху з СІП-панелями даху; вузол 2
7 — перетинання димаря з дахом;
вузол 8 — облаштування карниза
1
даху; вузол 9 — з’єднання зовніш-
ньої стіни з перегородкою

6.2. Вузол 1. Фундамент — перекриття нижнього поверху —
зовнішня стіна із СІП-панелей або фундамент — стіна із СІП-панелей 71

зовнішня стіна із СІП-панелей або фундамент — стіна із
Рішення цього вузла залежить від типу фундаменту, типу перекриття з під-
логою (або без перекриття) і подальшого їхнього з’єднання із зовнішньою сті-
ною будинку із СІП-панелей. Найчастіше використовують стрічковий фунда-
мент, мілкозаглиблений фундамент, суцільну плиту на ґрунті,
стовпчастий і пальовий фундаменти, коли елементами контактування, за-
мість обрізу фундаменту або плити, служать рандбалки або ростверк.
На рис. 6.2 показано рішення вузла 1 —
з’єднання стрічкового фундаменту (фунда-
ментної стіни) (19) з перекриттям нижнього
поверху і чорновою підлогою (14, 13) та зов-
нішньою стіною СІП-будинку (10) з викорис-
танням структурних панелей (Австралія).
Опорний лежень (16) із просоченої ан-
тисептиком деревини розташовують на шарі
гідроізоляції (17) і закріплюють на фундаменті
анкерними болтами (18), діаметр яких, глибину
закладання у бетон і відстань між ними визна-
чають розрахунком або чинними будівельни-
ми нормами. На шарі гідроізоляції (15), який
покриває лежень (16), розташовують СІП-па-
нелі перекриття (14). На СІП-панелі укладають
чорнову підлогу (13).
Конструкційні саморізи (3) закріплюють
перекриття (14) і чорнову підлогу (13) до опор-
ного лежня (16). На поверхні СІП-перекриття
або чорнової підлоги розмічають і укладають
обв’язувальні дошки (12) на клеєву основу.
Нижню обв’язку (12) закріплюють до чор-
Рис. 6.2. Вузол 1. З’єднання фунда- нової підлоги (13) і СІП-панелей перекрит-
менту, СІП-панелей зовнішніх стін, тя (14) двома рядами цвяхів 90 мм з кроком
підлоги (перекриття) нижнього поверху
40 см, а також (необов’язково) конструкцій-
будинку: 1 — вимостка; 2 — фартух;
3 — конструктивний саморіз; 4 — кон- ними саморізами (4) до лежня (16). Після запі-
структивний саморіз (необов’язко- нювання монтажною піною поверхонь стіно-
вий); 5 — торцева дошка; 6 — цвяхи вої панелі (10) і нижньої обв’язки зовнішньої
66 мм; 7 — ущільнювач; 8 — зовнішня стіни (12) встановлюють стінові панелі (10)
обшивка; 9 — електрокабелі; 10 — сті- у проєктне положення, після чого їх закріп
нова СІП-панель; 11 — гіпсокартон;
люють до нижньої обв’язки цвяхами 60 мм
12 — нижня обв’язка; 13 — чорнова
підлога; 14 — СІП-панель перекриття; з кроком 15 см.
15 — гідроізоляція; 16 — просочений На рис. 6.3 показано вузол 1 з’єднання сті-
антисептиком лежень; 17 — гідроізоля- ни із СІП-панелей з фундаментною плитою.
ція; 18 — анкерний болт; 19 — бетонна На бетонній фундаментній плиті улашто-
або цегляна фундаментна стіна вують гідроізоляцію, теплоізоляцію типу EPS

72
(розширеного полістирену) або пінополісти-

ролу ПСБ-С25, чорнову і чисту підлоги.
На поверхню плити (9) укладають капіляр-
ний переривач — просочений антисептиком
гідрофобізований лежень (8), який дорівнює
ширині стінової СІП-панелі (4). На нього укла-
дають нижній з’єднувальний брус (7) (нижня
обв’язка стіни). Обидва елементи обв’язки (7)
і лежень (8) скріплюють між собою цвяхами
90х4 мм (6) з обох сторін (крок 40 см) і анкер-
ними болтами, діаметр, глибину закладання
яких в бетон плити і відстань між якими визна-
чають чинними нормами і розрахунками. Піс-
ля запінювання монтажною піною (2) нижньої
обв’язки стіни (7), а також нижнього паза сті-
нових панелей (4) відбувається їхнє встанов-
лення у проєктне положення і закріплення до
Рис. 6.3. З’єднання фундаментної
плити на ґрунті з СІП-панелями
нижньої обв’язки (7) 60 мм цвяхами з кроком
зовнішньої стіни: 1 — товсті цвяхи 15 см.
90х4 мм; 2 — ущільнювач; 3 — ка- Розташування анкерних болтів (10) у тілі фун-
нал електропроводки; 4 — стінова даментної плити має позиціонуватися так, щоб
СІП-панель; 5 — гіпсокартон; 6 — цвя- вони були встановлені по осьовій лінії лежнів.
хи 90х4 мм; 7 — з’єднувальний брус На рис. 6.4 вузол 1 зображено з’єднанням
нижньої обв’язки зовнішньої стіни із
стрічкового фундаменту, СІП-панелей зовніш-
СІП-панелей; 8 — капілярний перери-
вач (просочений лежень) тієї ж шири- ніх стін, підлоги і перекриття нижнього повер-
ни, що і СІП-панелі; 9 — фундаментна ху будинку. Перекриття виконано не із СІП-па-
плита на ґрунті; 10 — анкерний болт нелей (як на рис. 6.2), а з типових дерев’яних
8
6
5 9
Рис. 6.4. Вузол 1. З’єднання фундаменту,
СІП-панелей зовнішніх стін (підлоги, перекрит-
тя) нижнього поверху будинку: 1 — вимостка; 4 10
2 — фартух; 3 — цвяхи 60 мм з кожного боку
стіни; 4 — з’єднувальний брус нижньої обв’язки 3
зовнішньої стіни із СІП-панелей; 5 — ущільню-
вач; 6 — зовнішня обшивка; 7 — канал елек-
тропроводки; 8 — стінова СІП-панель; 9 — гі-
псокартон; 10 — чорнова підлога; 11 — типова
дерев’яна балка, укладена перпендикулярно 2
зовнішній стіні; 12 — просочений антисептиком 11
лежень; 13 — гідроізоляція; 14 — анкерний 12
болт; 15 — бетонна або цегляна фундаментна 13
стіна 1
14
15

зовнішня стіна із СІП-панелей або фундамент — стіна із СІП-панелей 73
балок (11). Балки укладають на опорний лежень (12), розташований на шарі

гідроізоляції (13). Лежень (12) прикріплюють до стрічкового фундаменту (15)
анкерними болтами, розташованими по осі опорного лежня (12), а балки (11)
та опорний лежень скріплюють цвяхами 90х4 мм. На змонтовані балки (11) на-
стилають чорнову підлогу (10), а на підлогу — нижню обв’язку (з’єднувальний
брус) (4) зовнішньої стіни із СІП-панелей (8). Нижню обв’язку (4) закріплюють
цвяхами 90х4 мм до дерев’яних балок перекриття.
Після запінювання монтажною піною (5) нижнього паза СІП-панелей (8)
і нижньої обв’язки зовнішньої стіни (4) виконують встановлення у проєктне по-
ложення СІП-панелей (8), зовнішніх стін, які закріплюють до нижньої обв’язки
(4) цвяхами 60 мм з кроком 15 см.
Анкерні болти (14), їхній діаметр, глибину закладання у бетон фундаменту
(15) і відстані між ними визначають за нормами і розрахунками.
На рис. 6.5 вузол 1 зображено з’єднанням стрічкового фундаменту з балко-
вою фермою перекриття, підлогою і зовнішньою стіною із СІП-панелей.
На обрізі стрічкового фундаменту (17) по його осі укладають опорний ле-
жень (15), просочений антисептиком на шарі гідроізоляції (16). Лежень (15)
прикріплюють до фундаменту (17) анкерними болтами, які встановлюють у бе-
тонні плити по осьовій лінії опорного лежня (15). Ферми з’єднують з опорним
лежнем цвяхами 16d. На поверхні ферми перекриття (14) укладають чорнову
підлогу (13), а по ній — нижню обв’язку (6) зовнішньої стіни із СІП-панелей
(10). Вісь нижньої обв’язки (6) збігається з віссю опорного лежня (15). Після за-
пінювання нижнього паза (7) і нижньої обв’язки (6) СІП-панелі встановлюють
у проєктне положення, утворюючи зовнішню стіну, і закріплюють цвяхами 8d
(12) з кроком 15 см з обох боків до нижньої обв’язки стіни (6).
9
8 10
7 Рис. 6.5. Вузол 1. З’єднання фундаменту,
11
12 балкової ферми перекриття (підлоги) і зовніш-
13 ньої СІП-стіни: 1 — теплоізоляція фундаменту;
6
2 — цементна обмазка по насічці; 3 — герметик;
4 — фартух; 5 — цвяхи кріплення торця бал-
кової ферми; 6 — з’єднувальний брус нижньої
14 обв’язки СІП-стіни; 7 — ущільнювач (клей) на
кожному боці та днищі бруса; 8 — зовнішнє
5
фінішне оздоблення; 9 — гіпсокартон; 10 — сті-
нова СІП-панель; 11 — цвяхи 16d; 12 — цвяхи
8d; 13 — чорнова підлога; 14 — в’язь балкової
4 15 ферми; 15 — просочений антисептиком лежень;
16 — гідроізоляція; 17 — бетонна або цегляна
16
3 фундаментна стіна; 18 — анкерний болт, вста-
17
новлений по осьовій лінії лежня
2
18
1

74
Таблиця 6.1
Цвяхи загального призначення (common nails)
за американськими стандартами
позна- 2d 3d 4d 5d 6d 7d 8d 9d 10d 12d 16d 20d 30d 40d
чення,
мм
d 1,83 2,03 2,57 2,57 2,87 2,87 3,34 3,34 3,77 3,77 4,06 4,88 5,26 5,72
D 4,37 5,16 6,35 6,35 6,75 6,75 7,14 7,14 7,94 7,94 8,73 10,32 11,11 11,91
L 25,4 31,8 38,1 44,4 50,8 57,1 64,5 69,8 76,2 82,5 88,9 101,6 114,3 127,0
На рис. 6.6 вузол 1 зображено з’єднанням стінової СІП-панелі з фундаментом

«плита на ґрунті».
На поверхню фундаментної плити (15) укладають шар гідроізоляції (14), на
якому розташовують просочений антисептиком лежень (13). На лежень (13) укла-
дають нижню обв’язку зовнішньої стіни будинку (5). Лежень (13) і нижню обв’язку
зовнішньої стіни (5) з’єднують між собою монтажним клеєм (6) і двома рядами
цвяхів 16d з кроком 40 см. Лежень (13) і нижню обв’язку (5) з’єднують з фунда-
ментною плитою анкерними болтами (16), розташованими з розрахунковим кро-
ком по осі зовнішньої стіни (нижньої обв’язки (5) лежня (13)). Після запінювання
нижнього паза СІП-панелей і поверхні нижньої обв’язки (6, 11) стінові СІП-панелі
установлюють у проєктне положення і закріплюють цвяхами 8d з кроком 15 см
до нижньої обв’язки з обох боків.
1. Від чого залежить рішення конструктивного вузла 1 СІП-будинку?
2. Які фундаменти використовують найчастіше?
Рис. 6.6. Вузол 1. З’єднання стінової

СІП-панелі з фундаментом «плита на
ґрунті»: 1 — теплоізоляція фундаменту;
2 — цементна обмазка по насічці; 3 —
герметик; 4 — фартух; 5 — з’єднувальний
брус нижньої обв’язки зовнішньої стіни;
6 — ущільнювач (клей) по всій довжині
стіни; 7 — зовнішнє фінішне оздоблення;
8 — гіпсокартон; 9 — стінові СІП-панелі;
10 — цвяхи 16d; 11 — ущільнювач (клей)
з кожного боку; 12 — цвяхи 8d (крок
15 см); 13 — просочений антисептиком
лежень; 14 — гідроізоляція; 15 — бетонна
плита; 16 — анкерний болт

6.3. Вузол 2. Пряме з’єднання сусідніх СІП-панелей зовнішніх стін
малоповерхового житлового будинку. Вузол 3. Обрамування вікон і дверей 75
3. Ч
им відрізняється конструкція вузла 1 з використанням для перекриття СІП-пане-
лей від перекриття із типових дерев’яних балок?
4. Н
амалюйте варіанти рішень конструкції вузла з’єднання фундаментної стіни, бал-
кової ферми і зовнішньої стіни СІП-будинку.
5. Н
амалюйте варіанти рішень конструкції вузла з’єднання стінової СІП-панелі з су-
цільним плитним фундаментом будинку із СІП-панелей.
6.3. Вузол 2. Пряме з’єднання сусідніх СІП-панелей зовнішніх

стін малоповерхового житлового будинку.
Вузол 3. Обрамування вікон і дверей
Питання з’єднання сусідніх СІП-панелей в огороджувальній конструкції
СІП-будинків у навчальному посібнику описано дуже детально. Частково про це
йшлося у розділі 5 (пункт 5.1). Більш детально з’єднання з використанням різних
конекторів розглянемо в розділах 8 і 10.
На рис. 6.7 зображено вузол 3, на якому показано схему віконного і дверно-
го прорізів у розрізі площини зовнішньої стіни СІП-будинку.
У СІП-панелях за допомогою термоножа роблять вибірку утеплювача на
глибину 45 мм. В утворений таким чином паз по периметру прорізу укладають
брус 45х145 мм, який закріплюють саморізами з кроком 15 см. Усі шви запіню-
ють. Після висихання піни зовні усі шви покривають герметиком.
Усе частіше на будівництвах застосовують монтажні піни, які використову-
ють для заповнення стиків при монтажі віконних і дверних коробок. Вони бува-
ють звичайними та швидкотвердіючими. Одночасно монтажні піни виконують
роль шумозахисного і теплоізоляційного матеріалу. При укладанні бруса нарівні
Рис. 6.7. Схема об-

рамування дверних
і віконних прорізів
у розрізі площини
стіни

76
з краєм панелі важливо забезпечити його вирівнювання, що значно полегшить

наступний монтаж вікон. При монтажі стін СІП-будинку нижній кріпильний (обв’я-
зувальний) брус залишається на підлозі до закінчення монтажу усіх ділянок сті-
ни. Це необхідно для забезпечення рівної площини стіни. По закінченню обрам-
лення дверного прорізу кріпильний брус у ньому випилюють і видаляють. При
монтажі дверей потрібно забезпечити єдину площину стін обабіч прорізу. Для
цього треба вчасно закріпити верхній з’єднувальний (обв’язувальний) брус, який
укладають на верхні пази стінових панелей. Зазначмо, що допускається робити
обрамлення дверного прорізу, використовуючи дошки перерізом 145х25 мм
з вибіркою пазів на глибину всього 25 мм.
1. Як виконують обрамування дверних і віконних прорізів у стіні із СІП-панелей?
2. Які типи фундаментів застосовують при спорудженні СІП-будинків?
6.4. Вузол 4. Улаштування міжповерхового перекриття у бу-

динку із СІП-панелей
Найчастіше для перекриттів використовують СІП-панелі шириною 625 мм,
що дає змогу збільшити кількість з’єднувальних брусів (лаг) і міцність міжповер-
хових перекриттів. З’єднувальний брус стелі першого поверху, підлоги другого
поверху і лаг підлоги може мати переріз як 45х145 мм, так і 90х145 залежно від
потрібної міцності будівлі.
На рис. 6.8 показано вузол 4 — улаштування міжповерхового перекриття
у будинку із СІП-панелей. Панелі перекриття (16) укладають на верхню обв’яз-
ку стіни першого поверху (2) або на необов’язкову прокладку (17), яка потріб-
Рис. 6.8. Вузол 4. Улаштування міжповерхового пере-

криття з використанням СІП-панелей: 1 — безперерв-
ний ущільнювач; 2 — верхня обв’язка стіни першого
поверху; 3 — торцевий блок із деревини; 4 — безпе-
рервний ущільнювач; 5 — клей; 6 — нижня обв’язка
стіни другого поверху; 7— клей з кожного боку; 8 — зо-
внішнє фінішне опорядження; 9 — безперервний ущіль-
нювач; 10 — гіпсокартон; 11 — стіна другого поверху;
12 — цвяхи 16d з кроком 40 см; 13 — цвяхи 8d з кроком
15 см з обох боків; 14 — чиста підлога; 15 — конструк-
ційний саморіз; 16 — панель міжповерхового перекрит-
тя; 17 — прокладка (необов’язкова) при використанні
гіпсокартонної обшивки; 18 — гіпсокартон; 19 — стіна
першого поверху із СІП-панелей

6.4. Вузол 4. Улаштування міжповерхового перекриття у будинку із СІП-панелей 77
на у випадку використання стандартних восьмифутових гіпсокартонних плит.

Торці панелей перекриття (16) зашивають торцевим блоком (3), виготовленим
із дощок потрібного перерізу, з попереднім ущільненням паза панелей пере-
криття (16) і торцевого блоку (3) по всій його довжині (4) і торцях. Міжповерхові
перекриття із панелей шириною 625 мм закріплюють до верхньої обв’язки стін
першого поверху (2) двома конструкційними саморізами (15) потрібної довжи-
ни на кожну панель.
На змонтовані панелі міжповерхового перекриття (16) згідно з розбивкою
укладають з’єднувальні бруси (нижня обв’язка) зовнішніх стін другого поверху на
клей (5), після чого нижню обв’язку стін другого поверху (6) закріплюють двома
рядами цвяхів 16d з кроком 40 см (12) до міжповерхових панелей перекриття (16).
Нижні пази стінових панелей другого поверху (11) і поверхню нижньої
обв’язки стінових панелей запінюють монтажною піною (клеєм) (7), (9). Після
цього установлюють у проєктне положення стінові панелі (11), які закріплю-
ють з двох сторін цвяхами 8d (крок 15 см) до нижньої обв’язки стін другого
поверху (6).
На рис. 6.9 показано вузол 4 — улаштування міжповерхового перекриття
з використанням дерев’яних несучих балок з обпиранням на стінові СІП-панелі.
Таке рішення вузла 4 нерідко застосовують при бажанні зменшити удар-
ний шум у порівнянні з тим, коли міжповерхове перекриття виконують із
Дерев’яні балки (16) укладають на оброблені лежні (17), закріплені клеєм
і цвяхами до верхньої обв’язки стін першого поверху (2). Укладені балки пере-
криття (16) зашивають торцевим блоком (із дерев’яних дощок) (5). Між балками
перекриття (16) установлюють заглушку із полістирену (15).
На чорнову підлогу (14) укладають нижню обв’язку зовнішньої стіни дру-
гого поверху (11). Її встановлюють на клей (7) і прикріплюють до несучих ба-
лок (16) цвяхами 16d (12). Після запінювання нижньої обов’язки стіни другого
Рис. 6.9. Вузол 4. Улаштування міжповерхового пе-

рекриття з використанням дерев’яних несучих балок
з обпиранням на стінові СІП-панелі: 1 — безперервний
ущільнювач; 2 — верхня обв’язка стіни першого поверху;
3 — ущільнювач; 4 — клей на обох торцях торцевого
блоку; 5 — торцевий блок; 6 — цвяхи згідно з нормами;
7 — ущільнювач (клей) з кожного боку і на днищі; 8 — зо-
внішнє фінішне опорядження; 9 — безперервний ущіль-
нювач; 10 — гіпсокартон; 11 — стінова панель другого
поверху; 12 — цвяхи 16d з кроком 40 см; 13 — цвяхи 8d
кроком 15 см з обох боків; 14 — чорнова підлога; 15 —
балкова заглушка з полістирену; 16 — балка перекриття;
17 — оброблений лежень; 18 — цвяхи 8d з кроком 15 см
з обох боків; 19 — гіпсокартон; 20 — стіна першого по-
верху із СІП-панелей

78
Рис. 6.10. Вузол 4. Улаштування міжповер-

хового перекриття з використанням СІП-па-
нелей: 1 — ущільнювання з кожного боку;
2 — конструкційні саморізи (крок 40 см);
3 — необов’язковий конструкційний саморіз
(крок 40 см); 4 — торцевий блок СІП-панелей;
5 — ущільнення з кожного боку; 6 — зовнішнє
фінішне опорядження; 7 — канал для елек-
тропроводки; 8 — стінова СІП-панель; 9 —
гіпсокартон; 10 — цвяхи 90 мм (крок 40 см);
11 — цвяхи 60 мм (крок 15 см); 12 — чорнова
підлога; 13 — СІП-панель перекриття; 14 —
верхня обв’язка стін нижнього поверху; 15 —
цвяхи 60 мм (крок 15 см); 16 — гіпсокартон
або гіпсова штукатурка; 17 — стінова панель
нижнього поверху
поверху і нижніх пазів СІП-панелей встановлюють СІП-панелі (11) на нижню

обв’язку і закріплюють до неї цвяхами 8d з кроком 15 см. Змонтовані стіни
першого і другого поверхів із СІП-панелей опоряджують зовнішнім фінішним
декоративним покриттям (8).
На рис. 6.10 зображено вузол 4 — улаштування міжповерхового пере-
криття із СІП-панелей.
Панелі шириною 625 мм (13) укладають на верхню обв’язку (14) сті-
нових СІП-панелей (SPA) нижнього поверху (17), закріплену в пазах. Піс-
ля запінювання пазів дошки обв’язки (13) прибивають цвяхами 60 мм (15)
з кроком 15 см. Установлені на верхню обв’язку панелі перекриття (13)
з торців зашивають дощатим торцевим блоком (4), який вставляють у пази
міжповерхових панелей (13) після запінювання монтажною піною-клеєм.
Установлені панелі міжповерхового перекриття (13) закріплюють до верх-
ньої обв’язки стін нижнього поверху (14) конструкційними саморізами по-
трібної довжини (2). До поверхні панелей міжповерхового перекриття (13)
згідно з розміткою закріплюють дошки нижньої обв’язки стін верхнього
поверху (12) монтажною піною-клеєм і двома рядами цвяхів 90 мм (10). Ок-
рім того, додаткове закріплення нижньої обв’язки стін (12) можна здійсню-
вати конструкційними саморізами (3) до верхньої обв’язки стін нижнього
поверху з кроком 40 см. На нижню обв’язку стін (12) верхнього поверху
після її запінювання монтажною піною-клеєм, а також нижніх пазів стіно-
вих СІП-панелей другого поверху, встановлюють СІП-панелі стіни верхньо-
го поверху (8), які закріплюють до нижньої обв’язки (12) цвяхами 60 мм (11)
з кроком 15 см. Після завершення зведення зовнішніх стін виконують їхнє
опорядження фінішним покриттям (8).
На рис. 6.11 показано фрагмент вузла 4 зі з’єднанням між стіновими
СІП-панелями і конструктивними елементами міжповерхового перекриття.

6.5. Вузол 5. З’єднання зовнішньої стіни з дахом СІП-будинку 79
Рис. 6.11. Вузол 4. З’єднання між стіновими панелями Ozone і конструкцією міжповерхового
перекриття: 1 — СІП-панелі нижньої стіни; 2 — гвинтові цвяхи (крок 15 см); 3,6 — стрічка для
шумозахисту; 4 — настил із ОСП; 5 — гвинтові цвяхи згідно з розрахунком; 7 — торцевий блок;
8 — балкова заглушка з полістирену; 9 — подвійна верхня обв’язка стін нижнього поверху;
10 — Ozone панелі стіни нижнього поверху; 11 — дерев’яна несуча балка міжповерхового
перекриття
1. Чим скріплюють сусідні СІП-панелі зовнішніх стін будинку?
2. Чим закріплюють стінові СІП-панелі до верхньої і нижньої обв’язок стін?
3. Які герметики використовують для ущільнення швів і стиків СІП-панелей?
4. Р
озкажіть про особливості з’єднання стінових панелей і конструкції міжповерхо-
вого перекриття.
6.5. Вузол 5. З’єднання зовнішньої стіни з дахом СІП-будинку

Дахи СІП-будинків будують переважно з використанням СІП-панелей, які
укладають перпендикулярно до гребеня. При використанні кроквяної систе-
ми СІП-панелі можуть укладати і паралельно гребеню. При використанні на-
скрізних і кроквяних ферм можуть використовувати покриття з настилом як із
СІП і сендвіч-панелей, так і суцільним дощатим настилом або з латами.
Приклади конструювання вузлів з’єднань стін і даху СІП-будинків, а також
окремих інших з’єднань покриттів з використанням зарубіжних матеріалів на-
ведено на рис. 6.12–6.17.
На рис. 6.12 показано вузол 5 — з’єднання покрівельної СІП-панелі з маг-
незитовою обшивкою зі стіновою СІП-панеллю.
Дах має похилий софіт під кутом 65°. Верхня обв’язка (верхня плита) сті-
нової СІП-панелі (14) має нахил, який дорівнює кутові схилу даху. Її закріплю-
ють до обшивки стінової СІП-панелі саморізами 8G — 32 мм з гальванічним
покриттям обабіч з кроком 15 см. Зазначмо, що чорні саморізи для з’єднання
панелей MagRoc не варто використовувати. Дерев’яні двотаврові балки (8) за-
кріплюють до верхньої обв’язки (14) крізь магнезитову плиту (13) саморізами

80
Рис. 6.12. Вузол 5. З’єднання СІП-панелі даху із

похилим софітом під кутом 65° зі стіновою панеллю
MagRoc: 1 — штукатурка; 2 — фартух софіту з відсту-
пом 6 мм; 3 — покрівельна стрічка на торцевій дошці;
4 — накладка софіту по 30х70 мм рейками; 5 — дошка
фасції; 6 — зовнішня торцева дошка; 7 — магнезитова
рейка; 8 — двотаврова дерев’яна балка (крок 1200 мм),
яка проходить крізь СІП-панелі даху назовні до фасції;
9 — внутрішня торцева дошка; 10 — покрівельне залізо;
11 — лати; 12 — СІП-панель даху; 13 — магнезитова
дошка; 14 — верхня обв’язка (верхня плита) зовнішньої
стіни; 15 — сердечник стінової СІП-панелі MagRoc;
16 — магнезитова обшивка стінової СІП-панелі
по два з кожного боку (див. також рис. 6.16). До балок (8) закріплюють саморізами
СІП-панелі даху (12) по верхньому і нижньому поясах двотаврової дерев’яної балки
(8). Через магнезитові рейки (7) і лати (11) до дерев’яних балок і СІП-панелей даху
(12) кріплять залізну (або іншу) покрівлю. З торця дерев’яні балки (8) зашивають
зовнішньою торцевою дошкою (6), до якої, своєю чергою, закріплюють саморізами
дошки фасції (5). Внутрішня торцева дошка (9) закриває торці СІП-панелей даху (12)
покрівельною стрічкою, з’єднаною з дошкою (9) згідно з інженерним рішенням.
Знизу софіт обмежують накладкою (4), закріпленою саморізами до рейок.
На рис. 6.13 зображено фрагмент вуз-
ла 5 з’єднання СІП-стіни з елементами даху із
Внутрішня торцева дошка MagRoc (1) за-
криває торці СІП-панелей (2). Дерев’яні дво-
таврові балки (3) з’єднують сусідні СІП-пане-
лі даху й утворюють його звис. Відстань між
осями двотаврових балок даху — 1200 мм.
Закріплення елементів даху здійснюють галь-
ванізованими саморізами.
На рис. 6.14 показано вузол 5 — з’єд-
Рис. 6.13. Вузол 5. Фрагмент з’єднання нання кроквяної дерев’яної ферми холодно-
СІП-стіни і елементів даху СІП-будинку: го даху з прямокутним софітом зі стіновою
1 — внутрішня торцева дошка; 2 — СІП-панеллю.
СІП-панель; 3 — дерев’яна двотаврова СІП-панель зовнішньої стіни будинку (11)
балка; 4 — дерев’яна дошка верхньої
обв’язки стіни нижнього поверху
має подвійну верхню обв’язку (5), закріпле-
ну саморізами 8G — 32 мм до магнезитової
обшивки СІП-панелей з обох боків з кроком 15 см. За допомогою покрівельної
накладки (6) здійснюють закріплення кроквяної ферми до подвійної верхньої
обв’язки (5). Облицювання софіту (2) з’єднують з дошкою фасції (3) і закріпленою
до стіни консольною дошкою (12). Покрівельне залізо (8) закріплюють до лат
гальванізованими саморізами, а облицювання стелі (9) — до кутика, який кріп
лять до подвійної верхньої обв’язки зовнішньої стіни (11) верхнього поверху
СІП-будинку.

6.5. Вузол 5. З’єднання зовнішньої стіни з дахом СІП-будинку 81
Рис. 6.14. Вузол 5. З’єднання кроквяної ферми даху

з прямокутним софітом зі стіновою СІП-панеллю:
1 — штукатурка; 2 — облицювання софіту; 3 — до-
шка фасції; 4 — кроквяна ферма даху; 5 — подвійна
верхня обв’язка (плита); 6 — покрівельна наклад-
ка з’єднання верхньої обв’язки стіни з кроквяною
фермою; 7 — лата; 8 — покрівельне залізо; 9 — кут-
ник для кріплення облицювання; 10 — монтажна
піна-клей; 11 — стінова СІП-панель; 12 — консольна
дошка
На рис. 6.15 показано вузол 5 з’єднан-

ня кроквяної дерев’яної ферми теплого
даху з прямокутним софітом зі стіновою
СІП-панеллю.
Кроквяну ферму (4) зв’язують з тор-
цевою дошкою (7) покрівельною наклад-
кою (5). Торцеву дошку (7) закріплюють
до СІП-панелі (9) теплого даху монтажною
піною-клеєм і гальванізованими саморіза-
ми 8G — 32 мм з кроком 15 см. Панелі пе-
рекриття (теплий дах), окрім покрівельної
Рис. 6.15. Вузол 5. З’єднання кроквяної
ферми теплого даху з прямокутним софі- накладки (5), треба закріпити до верхньої
том зі стіновою СІП-панеллю: 1 — штука- обв’язки стіни верхнього поверху конструк-
турка; 2 — облицювання софіту; 3 — дошка ційними саморізами. Решту з’єднань еле-
фасції; 4 — кроквяна ферма даху; 5 — по- ментів даху між собою і зовнішньою стіною
крівельна накладка з’єднання верхньої здійснюють так само, як і в попередньому
обв’язки стіни з кроквяною фермою; 6 —
лата; 7 — безперервна торцева дошка
прикладі, зображеному на рис. 6.16.
теплого даху; 8 — покрівельне залізо; 9 — На рис. 6.16 зображено вузол 5 — з’єд-
СІП-панель MagRoc теплого даху; 10 — нання стінової СІП-панелі (1) з СІП-панеллю
верхня обв’язка зовнішньої стіни; 11 — сті- даху (5).
нова СІП-панель; 12 — консольна дошка На верхній обв’язці (плиті) зовнішньої
стіни (2), закріпленої до стіни з двох боків
8d цвяхами з кроком 15 см (8), змонтовано опорну п’яту (мауерлат) (9) для СІП-па-
нелі даху. П’ята (мауерлат) має скіс з кутом схилу даху. Її закріплюють цвяхами
90 мм (7) з кроком 30 см зверху — до СІП-панелі даху, знизу — до верхньої плити
зовнішньої стіни. Проміжок між п’ятою (9), панеллю даху (5) і верхньою плитою
зовнішньої стіни заповнюють (якщо потрібно) монтажною піною-клеєм. Частина
проміжку може бути використана для прокладання в ньому електропроводки.
СІП-панель даху (5) закріплюють до верхньої плити (2) конструкційними саморі-
зами (3) з кроком 30 см. Під час монтажу елементів будинку використовують мон-
тажну стрічку (6): наприклад, на стику стіни (1) і панелі даху (5) з боку приміщень
СІП-будинку.

82
6 Конструкція будинку із СІП-панелей 82
Рис. 6.16. Вузол 5. З’єднання стіно-

вої СІП-панелі з СІП-панеллю даху:
1 — стінова СІП-панель; 2 — верхня
обв’язка стіни верхнього поверху; 3 —
ущільнювач (SPA); 4 — конструкцій-
ний саморіз (проникнення у обв’язку
не менше 30 мм); 5 — СІП-панель
даху; 6 — СІП-стрічка (монтажна);
7 — цвяхи 90 мм (крок 30 см); 8 —
цвяхи 8d з кроком 15 см; 9 — запо-
внення монтажною піною і п’ята; 10 —
монтажна піна-клей (ущільнювач)
1. Н амалюйте конструкцію вузла з’єднання СІП-панелей даху з похилим софітом зі
стіновою СІП-панеллю.
2. Намалюйте конструкцію вузла з’єднання кроквяної ферми теплого даху з прямо-
кутним софітом зі стіновою СІП-панеллю.
3. Намалюйте конструкцію вузла з’єднання стінової СІП-панелі із СІП-панеллю даху.
4. Намалюйте з’єднання зовнішньої стіни із СІП-панелей з СІП-панеллю даху.
6.6. Вузол 6. Улаштування з’єднання гребеня даху

із СІП-панелями даху. Вузол 7. Перетинання димаря з дахом
Гребінь даху — це основний не- На рис. 6.17 показано конструкцію гребене-
сучий елемент даху, який розта- вого вузла двосхилого даху із СІП-панелей, які
шований на вершині (зламі) даху мають конструктивну опору (1) для з’єднуваль-
в місці перетину його схилів. них брусів, які одночасно є кроквяною систе-
мою.
Рис. 6.17. Вузол 6. Улаштування

з’єднання гребеня даху із СІП-панел-
лю даху: 1 — конструктивна опора
90х40 мм; 2 — ущільнення (монтажна
піна); 3 — СІП-панель даху; 4 —
гребінь із монтажною піною-клеєм;
5 — цвяхи 60 мм з кроком 15 см; 6,7 —
конструкційні саморізи з кроком 30 см;
8 — кришка даху; 9 — ущільнювач;
10 — СІП-панель даху; 11 — будівель-
на ущільнювальна плівка; 12 — ущіль-
нення розширювальною піною; 13 —
дерев’яна скошена планка

6.6. Вузол 6. Улаштування з’єднання гребеня даху із СІП-панелями даху.
Вузол 7. Перетинання димаря з дахом 83
Рис. 6.18. Вузол 6. З’єднання гре-

беня даху із СІП-панелями даху
і кроквами: 1 — гребенева балка;
2 — кроква; 3 — гіпсокартон;
4 — СІП-панелі даху; 5 — мон-
тажна піна-клей; 6 — гребеневий
з’єднувач; 7 — ущільнювач краю
панелей; 8 — гвинтові цвяхи; 9 —
конструкційні саморізи; 10 — тов-
щина панелі даху
З’єднувальні бруси опираються на дерев’яну скошену планку (13). Кінці

панелей даху (шириною 625 мм) фіксують конструктивними саморізами (6) до
опори (1) через дерев’яну скошену планку (13). Саморізи мають заглибитись
у конструктивну опору (1) не менше ніж на 40 мм. Проміжок між торцевими
дошками панелей даху заповнюють розширювальною піною (4) і накривають
кришкою (8). Після твердіння монтажної піни гребеня (4) кришку (8) пригвинчу-
ють конструктивними саморізами (7) до торцевих дощок СІП-панелей даху (3)
і (10). На рис. 6.18 показано вузол 6 — з’єднання гребеня даху із СІП-панелями
даху і кроквами.
Таке рішення можливе при розташуванні панелей даху паралельно до гре-
беня. Панелі даху (4) закріплюють до гребеневого з’єднувача (6) монтажною
піною-клеєм (5), а також кріплять ущільнювач краю панелей (7) гвинтовими
цвяхами (8) з кожного боку згори і знизу з’єднувача (6). До крокв (2) панелі
даху кріплять конструкційними саморізами (9) з кроком 30 см (уздовж крокв).
Між панелями даху і кроквами укладають шар гіпсокартону.
Особливої уваги потребують ділянки даху, де відбувається перетинання
димарів або вентиляційних труб з покриттям даху. Герметизація обох повер-
хонь потребує ретельності й акуратності. На рис. 6.19 показано вузол 7 —
Рис. 6.19. Вузол перетинання димаря

з дахом: 1 — гіпсокартон; 2 — вогнеза-
хист (гіпс); 3 — димар; 3 — гідроізоля-
ція; 4 — СІП-панелі даху

84
Рис. 6.20. Вузол перетинання венти-

ляційної труби з дахом: 1 — повільно-
розширювальна піна; 2 — панель даху;
3 — фартух—ізоляція; 4 — вентиляцій
на труба; 5 — отвір у даху ˃300 мм без
заклинювання
перетинання димаря з дахом. Вузол перетинання вентиляційних труб з дахом

наведено на рис. 6.20.
Отвір для пропуску димаря крізь дах має бути ширше за діаметром (у світлі)
не менше ніж на 10 см. Простір між краями димаря і краями отвору заповнюють
вогнезахисним матеріалом, наприклад, гіпсом.
По верху покрівлі навкруги димаря (3) із цього матеріалу (2) улаштовують
відкоси, які покривають гідроізоляційним матеріалом (4). Простір між поверхнею
вентиляційної труби і краями отвору у дахові заповнюють повільнорозширю-
вальною піною (1), яка є ізоляційними матеріалом, здатним захистити сердечник
СІП-панелі від температури 70°С і вище. Якщо діаметр отвору в даху із СІП-па-
нелей для пропуску вентиляційної труби не перевищує 300 мм, то цей простір
не потребує заклинювання в ньому тіла вентиляційної труби. Після затвердіння
повільнорозширювальної піни на поверхні покрівлі даху в місці проникнення
вентиляційної труби (4) улаштовують металевий фартух (3) навкруги вентиляці-
йного стояка.
1. Намалюйте вузол перетинання димаря з дахом із СІП-панелей.
2. Чим відрізняються вузли перетинання вентиляційної труби та даху?
3. Як здійснюють герметизацію щілин між поверхнями димаря і даху?
4. Які герметики можна використовувати для зовнішніх швів у зоні даху?
6.7. Вузол 8. Улаштування карниза даху

Карниз — це горизонтальний ви- Карниз має також декоративне значен-
ступ на стіні будинку, який підтри- ня. У малоповерхових будинках карниз не-
мує звис покрівлі та захищає по- рідко називають звисом, який підтримують
верхню зовнішньої стіни від стічної так звані кобилки, що продовжують крокви.
води.

6.7. Вузол 8. Улаштування карниза даху 85
Рис. 6.21. Вузол 8. Улашту-

вання карниза даху: 1 — со-
фіт; 2 — фасція; 3 — слізник;
4 — призначено для захисту
фасції від снігу або води;
5 — з’єднувальна смуга; 6 —
конструкційний саморіз (крок
30 см); 7 — ущільнювач-клей;
8 — СІП-панелі даху; 9 — тор-
цева дошка; 10 — безперервне
ущільнення (клей); 11 — стіно-
ва СІП-панель; 12 — 8d цвяхи
(крок 15 см); 13 — подвійне об-
рамлення; 14 — кобилка; 15 —
торцева з’єднувальна рейка
На рис. 6.21 зображено вузол 8 — улаштування карниза (звису) даху із

СІП-панелей, де карниз формують кобилкою (14), подвійним обрамленням (13),
софітом (1) і фасцією (2). Кобилка (14) і СІП-панель даху (8) з’єднують смугою
(5). СІП-панель даху (8) закріплюють до верхньої плити (обв’язки) (9) конструк-
ційними саморізами (6), які треба загвинчувати у верхню плиту (9) не менше
ніж на 40 мм. Крок конструкційних саморізів (6) дорівнює 30 см. Торцеву до-
шку СІП-панелі даху (9) з’єднують з обшивками і сердечником монтажною пі-
ною-клеєм (7) і 8d цвяхами з обох боків. Кобилку (14) та подвійне обрамлення
(13) з’єднують з СІП-панелями даху (8) і зовнішньої стіни (11) через дошки цвя-
хами 12d з кроком 30 см. До подвійного обрамлення (13) софіти (1) закріплюють
цвяхами 8d з кроком 30 см. До торцевої з’єднувальної дошки (15) цвяхами 8d
з кроком 30 см приєднують фасцію (2).
На рис 6.22 зображено вузол 8 — улаштування карниза холодного даху бу-
динку із СІП-панелей, в якому дах будують з використанням крокв’яних ферм, а не
Кроквяні дерев’яні ферми (4) обпирають нижнім поясом на дерев’яні проклад-
ки (10) (необов’язкові) або безпосередньо на подвійну дерев’яну обв’язку (верхню
Рис. 6.22. Вузол 8. Улаштування карни-

за холодного даху: 1 — софіт; 2 — фас-
ція; 3 — настил покрівлі; 4 — кроквяна
дерев’яна ферма; 5 — накладна в’язь;
6 — паробар’єр; 7 — гіпсокартон;
8 — безперервне ущільнення (клей);
9 — стінова СІП-панель; 10 — дощата
прокладка (необов’язкова); 11 — 8d цвя-
хи (крок 15 см); 12 — подвійна верхня
плита; 13 — з’єднувальна дошка; 14 —
подвійне обрамлення; 15 — з’єднуваль-
на торцева дошка карниза

86
Рис. 6.23. Вузол 8. Улаштування карниза

плоского даху: 1 — софіт; 2 — фасція; 3 —
слізник; 4 — при потребі улаштовується
сніговий або гідрозахист; 5 — СІП-панелі
даху; 6 — конструкційний саморіз (крок 30 см);
7 — ущільнювач-клей з кожного боку; 8 — по-
двійна верхня плита; 9 — стінова СІП-панель;
10 — безперервне ущільнення (клей); 11 — 8d
цвяхи (крок 15 см); 12 — дощата прокладка
(необов’язкова); 13 — виліт карниза 1200 мм
макс; 14 — торцева дошка
плиту) зовнішньої стінової панелі (9), яку закріплюють до обшивки стінової СІП-па-
нелі монтажною піною-клеєм (8) зверху і знизу та обох боків, а також цвяхами 8d
з кроком 15 см. До верхнього поясу кроквяної ферми (4) торцевої з’єднувальної
дошки (15) і з’єднувальної дошки (13), закріпленої цвяхами 12d до зовнішньої стіни
із СІП-панелей, монтують подвійне обрамлення карниза (14) цвяхами 12d з кроком
30 см. Софіт з отворами в ньому (1) і фасцію (2) закріплюють цвяхами 8d з кроком
30 см. За необхідності здійснюють облаштування для захисту фасції від дощової та-
лої води, снігу і льоду.
На рис. 6.23 показано вузол 8 — улаштування карниза плоского даху будинку.
Карниз є консольним виступом СІП-панелей даху (5), закріплених до сті-
нових СІП-панелей зовнішніх стін (9) конструкційними саморізами (6) з кроком
30 см, які мають загвинчувати у подвійну верхню плиту (обв’язку) зовнішньої сті-
ни не менше ніж на 40 мм.
СІП-панель даху (5) спирають на дощату прокладку (12), укладену на подвійну
верхню плиту (обв’язку) (8), які зв’язані між собою монтажною піною-клеєм (10). По-
двійну верхню плиту (8) закріплюють до стінової СІП-панелі монтажною піною-кле-
єм (7) та цвяхами 8d (11) з обох боків. Торцеву дошку СІП-панелей даху з’єднано
з ними (5) монтажним клеєм-піною і цвяхами 8d з кроком 15 см. До виступу СІП-па-
нелі даху закріплений софіт (1) цвяхами 8d з кроком 30 см. Фасцію (2) кріплять
до торцевої дошки (14) цвяхами 8d з кроком 30 см. Виліт карниза плоского даху
СІП-будинку не має перевищувати 120 см.
1. Намалюйте конструкцію улаштування карниза даху із СІП-панелей.
2. Дайте визначення карниза даху.
3. Що таке софіт і фасція?
4. Намалюйте улаштування карниза плоского даху.
6.8. Вузол 9. З’єднання зовнішньої стіни з перегородкою

Вузол 9 є конструкцією з’єднання зовнішньої СІП-стіни малоповерхового бу-
динку з каркасною обшивкою або СІП-перегородкою під прямим кутом.

6.8. Вузол 9. З’єднання зовнішньої стіни з перегородкою 87
4
Рис. 6.24. Вузол 9. З’єднання зовнішньої стіни із
3
СІП-панелей зі стандартною каркасною-обшивною
стіновою перегородкою (гіпсокартонну обшивку
не показано): 1 — нижня базова плита (обв’язка)
зовнішньої стіни; 1 — електроканали; 2 — верхня
плита (обв’язка) зовнішньої стіни; 3 — гіпсокартон
на внутрішній поверхні зовнішньої стіни; 4 — каркас
перегородки; 5 — цвяхи 8d з кроком 20 см або са-
2 морізи по дереву № 10 потрібної довжини з кроком
6
30 см
1 5
Каркасно-обшивні перегородки у СІП-будинках є одним із варіантів улашту-

вання внутрішніх огороджувальних конструкцій. Бокові стійки внутрішніх стін або
перегородок прикріплюють до зовнішніх СІП-стін (рис. 6.24) цвяхами 8d з кроком
20 см або саморізами по дереву № 10 (6) потрібної довжини з кроком 30 см.
Проміжні стійки таких перегородок (5) встановлюють на відстані 50–90 см
одна від одної. Для забезпечення потрібної звукоізоляції простір між стійками
заповнюють мінеральною ватою. Внутрішні поверхні зовнішніх стін обшивають
тепло- і звукобар’єром у вигляді гіпсокартонних плит, які також можуть служити
обшивкою внутрішніх стін або перегородок.
Замість дерева, каркас внутрішніх стін або перегородок можна виконати із
легких сталевих тонкостінних конструкцій (ЛСТК). Особливостями металевих
профілів є те, що вони по всій довжині прямолінійні, однаково міцні, пожежобез-
печні, не підлягають жолобінню, корозії, їх не пошкоджують шкідники, не підда-
ються тріщиноутворенню, мають доведену довговічність. Металевий каркас є
зручним у роботі, він не потребує конструювання кутів, встановлення додатко-
вих елементів, оскільки гіпсокартон сам сприяє стягуванню суміжних стін. Для
підсилення жорсткості перегородки гіпсокартонні плити кріплять на каркасі
врозбіг. По закінченні монтажу стики між ГКП
ретельно шпаклюють, обробляють, після чого
перегородка готова під фарбування або об
клеювання шпалерами. Зазначмо, що з гіпсо-
картону можна зробити перегородку не тільки
прямою, але й криволінійною.
На рис. 6.25 зображено вузол 9 — з’єднан-
ня зовнішньої стіни (7) із СІП-панелей з перего-
родкою із СІП-панелей (Ozone) (3) під прямим
Рис. 6.25. Вузол 9 (план). З’єднання кутом у плані.
зовнішньої стіни із СІП-панелей (Ozone) З’єднання між ними здійснюють за до-
з перегородкою із СІП-панелей: 1 — помогою конектора (з’єднувача) (5) і кон-
зовнішня стіна; 2 — гвинтові цвяхи
структивних саморізів (8) потрібної довжини
з кроком 15 см; 3 — СІП-панель пере-
городки; 4,6 — гіпсокартон; 5 — конек- з кроком 30 см. Конектор (5) з’єднують із пане-
тор; 7 — СІП-панель зовнішньої стіни; лями перегородки (3) гвинтовими цвяхами (2)
8 — конструкційні саморізи потрібної з кроком 15 см з обох боків та монтажною пі-
довжини з кроком 30 см ною-клеєм. Внутрішню поверхню зовнішньої

88
стіни будинку (7) і поверхню перегородки (3) (з обох боків) облицьовують гіпсо-
картонними плитами (4,6) з метою підвищення пожежної безпеки і звукоізоля-
ції приміщень СІП-будинку.
Контрольні запитання і завдання

1. Намалюйте вузол з’єднання зовнішньої стіни із СІП-панелей зі стандартною вну-
трішньою каркасно-обшивною стіною.
2. Намалюйте конструкцію вузла з’єднання зовнішньої стіни із СІП-панелей з перего-
родкою із СІП-панелей.
1. Якими цвяхами закріплюють стінову СІП-панель до нижньої обв’язки?
а) 40 мм; б) 60 мм; в) 80 мм.
2. З яким кроком забивають цвяхи, якими закріплюють стінові СІП-панелі до нижньої
обв’язки?
а) 15 см; б) 20 см; в) 25 см; г) 30 см.
3. Якими цвяхами закріплюють нижню обв’язку СІП-стіни до дерев’яних балок ниж-
нього перекриття будинку?
а) 80 мм; б) 90 мм; в) 100 мм і більше.
4. Якими саморізами закріплюють обрамування дверного прорізу до ОСП обшивки
СІП-панелей?
а) 40 мм; б) 60 мм; в) 70 мм; г) більше 70 мм.
5. Які дошки використовують для обрамлення віконних і дверних прорізів?
а) 145х25 мм; б) 145х30 мм; в) 145х40 мм.
6. З яким кроком встановлюють конструкційні саморізи для кріплення СІП-панелей
до верхньої обв’язки СІП-стіни?
а) 20 см; б) 25 см; в) 30 см; г) 30 см і більше.
7. На яку глибину в деревину треба загвинчувати конструкційні саморізи?
а) 20 мм; б) 30 мм; в) 40 мм; г) 50 мм і більше.
8. Якої ширини СІП-панелі використовують для улаштування даху будинку?
а) 50 см; б) 60 см; в) 62,5 см; г) 120 см.

7.1. Вибір фундаменту для СІП-будинку 89
РОЗДІЛ 7.
ВИБІР ФУНДАМЕНТУ ДЛЯ СІП-БУДИНКУ
І МОНТАЖ ЦОКОЛЬНОГО ПЕРЕКРИТТЯ
ТА СТІН ПЕРШОГО ПОВЕРХУ
7.1. Вибір фундаменту для СІП-будинку

Зважаючи на відносно невелику вагу СІП-будинку, рекомендованими ти-
пами фундаментів для нього є: монолітний бетонний або збірний стріч-
ковий фундамент, суцільна плита на ґрунті, стовпчастий фундамент
з рандбалками на збірних або монолітних бетонних стовпах, на бурона-
бивних палях.
Остаточний вибір фундаменту залежить від багатьох умов: рівня ґрун-
тових вод, наявності верховодки, слабких ґрунтів, можливості придбання
і використання тих чи інших будівельних матеріалів та їхньої доставки на
будівельний майданчик. Окрім того, важливою є наявність у проєкті будинку
підвальних приміщень. Неабияке значення має максимальне зменшення зем-
ляних робіт, від чого залежить вибір типу фундаменту й технології його зве-
дення.
Після завершення робіт з улаштування фундаменту велику увагу приділя-
ють питанням гідроізоляції. Особливо це стосується опирання на фундамент
обв’язувального опорного бруса під перекриття першого поверху або цоко-
лю і безпосередньо зовнішніх стін із СІП-панелей, перегородок із СІП-панелей
або каркасно-обшивних перегородок всередині будинку.
При спорудженні фундаменту необхідно приділяти увагу рівності його
обрізів, рівності поверхні ростверку, рандбалок, верхньої грані обв’язуваль-
ного бруса, від точності укладання якого залежить простота і якість або по-
дальша складність монтажу зовнішніх і внутрішніх несучих стін, перегородок
та інших конструкцій СІП-будинку.
Для гідроізоляції фундаментів і опорних обв’язувальних брусів можна
використовувати обклеювальні й обмащувальні гідроізоляційні матеріали,
такі як руберойд, пергамін на бітумній основі, бітум та інші.
1. Н
а що треба звернути увагу після завершення робіт з улаштування фундаменту
СІП-будинку?
2. Які матеріали можна використати для гідроізоляції?

90
7 Вибір фундаменту для СІП-будинку і монтаж цокольного
перекриття та стін першого поверху
7.2. Монтаж обв’язувального опорного бруса

для цокольного перекриття, напрямних обв’язувальних
брусів для зовнішніх стін і перегородок.
Монтаж цокольного перекриття
Монтаж конструкцій СІП-будинку починають з розмітки на поверхні фун-
даментів ліній і осей обв’язувального контуру згідно з проєктом. Потім за ша-
блоном просвердлюють у фундаменті отвори, в які встановлюють анкерні
болти, центрують їх по осі і закріплюють цементуванням. При цьому можуть
використовувати анкерні болти з гайками. Якщо у проєкті передбачено загнуті
болти, то їх встановлюють у проєктне положення та надійно закріплюють вер-
тикально під час бетонування фундаментів. Зазвичай діаметр болтів — 12 мм.
Відстань між болтами з гайками — 50 см. Зігнуті болти встановлюють з кроком,
визначеним проєктом. Довжина болтів має бути такою, щоб забезпечити їхнє
занурення у бетон не менше ніж на 100 мм.
Між анкерними болтами прокладають стрічку з еластичного гідро
ізоляційного матеріалу (наприклад, із руберойду у два шари на бітумі), на
який укладають бруси довжиною 4–6 м, шириною 100 мм, товщиною не менше
40 мм, в яких попередньо висвердлюють отвори за шаблоном для проходжен-
ня анкерних болтів. Бруси кріплять до фундаменту і вирівнюють по горизон-
талі шляхом затягування анкерних болтів. Головки болтів утоплюють в обв’я-
зувальний брус нарівні з його верхньою гранню. Якщо нижній обв’язувальний
брус має переріз 40х150 мм, то головки анкерних болтів утоплюють не у дере-
вину бруса, а в сердечник СІП-панелі. На кутах і перетинах елементи опорно-
го бруса об’єднують між собою врізками-скобами і кріплять конструктивними
саморізами, якщо брус має переріз 100х100 мм або 200х200 мм. Зазначмо, що
обв’язувальний опорний брус виготовляють із сухої деревини, просоченої
вогнебіозахисним складом.
При використанні металевих гвинтових паль як фундаменту СІП-будинку
обв’язувальний опорний брус (рандбалку) встановлюють на горизонтальні
металеві оголовки, приварені до металевої труби палі. Рандбалку кріплять до
оголовків болтами відповідно до проєктних креслень. Важливо, що граничне
відхилення гвинтових паль від вертикалі не має перевищувати 2°.
Гвинтові палі виготовляють з електрозварних прямошовних труб перері-
зом 108х5 мм. Лопаті палі виготовляють за ДСТУ 2651:2005, ДСТУ 8540:2015.
На нижньому обв’язувальному опорному брусі монтують цокольне пере-
криття, яке складається з дерев’яних лаг, подвійних вставок, укладених у ви-
брані пази СІП-панелей, і самих СІП-панелей. Це нижнє цокольне перекриття
називають нульовим. При розробці проєкту будівлі від рівня поверхні цоколь-
ного перекриття здійснюють відлік решти висоти і розмірів. Цокольне пере-
криття забезпечує утеплення першого поверху, захищає його від холодного
повітря підвалу.
Опорним елементом цокольного перекриття є обв’язувальний опорний
брус, змонтований на фундаменті, як показано на рис. 7.1.

7.2. Монтаж обв’язувального опорного бруса для цокольного перекриття,
напрямних обв’язувальних брусів для зовнішніх стін і перегородок. 91
Рис. 7.1. Обв’язувальний

опорний брус на цокольній
частині фундаменту СІП-бу-
динку: а — змонтована 3
частина обв’язувального
опорного бруса; б — частина
обв’язувального опорного
бруса, який монтують; 1 —
цокольна частина стрічково-
го фундаменту; 2 — змон-
тований обв’язувальний 2
опорний брус; 3 — обв’язу-
вальний опорний брус, який 1
монтують
Монтаж починається зі встановлення СІП-панелей перекриття в будь-яко-

му куті цокольної частини фундаменту будинку (рис. 7.2).
У спеціально вирізаний в сердечнику СІП-панелі паз укладають подвій-
ну вставку з двох дощок перерізом 40х200 мм, до якої з протилежного боку
вставляють наступну СІП-панель. Перед вкладанням подвійної вставки обидва
торцеві пази СІП-панелей запінюють піною-клеєм для запобігання утворенню
містка холоду. Вставку кріплять крізь обшивку із ОСП шурупами по дереву діа-
метром 3,5 мм і довжиною 40 мм з кроком 15 см.
Після з’єднання і закріплення першого ряду СІП-панелей цокольного пе-
рекриття у боковий паз зрощених СІП-панелей вкладають лагу із двох дощок
перерізом 40х200 мм. Перед цим повздовжні пази СІП-панелей знов заповню-
ють монтажною піною. Для того щоб піна добре затверділа, перед її нанесенням
поверхні треба збризнути водою із розпилювача. Це сприяє полімеризації піни.
Лаги є несучими елементами Тому для отримання потрібної міцності підло-
цокольного перекриття. ги використовують СІП-панелі шириною 625 мм,
щоб збільшити кількість лаг. Для з’єднання па-
нелей з дерев’яними лагами перекриття використовують саморізи по дереву
3,5х40 мм з кроком 150 мм.
Рис. 7.2. Схема монтажу

СІП-панелей перекриття
цокольної частини фун-
даменту СІП-будинку:
1 — стрічковий фунда-
мент будинку; 2 — по-
двійна вставка із дощок;
3 — лага із двох дощок;
4 — брус для зашивання
торців цокольного пере-
криття

92
Вставки для поперечних стиків СІП-панелей кріплять до лаг саморізами по

дереву 4,2х75 мм — по одному саморізу на кожний торець кожної вставки. Цо-
кольне перекриття кріплять до кожного обв’язувального опорного бруса са-
морізами 8х280 мм через кожну здвоєну лагу. Усі торці перекриття зашивають
антисептованим брусом 40х200 мм. Для забезпечення гідроізоляції нижню по-
верхню панелей цокольного перекриття покривають шаром бітумної мастики.
За кордоном простір між ґрунтом і нижньою поверхнею цокольних панелей
вентилюють крізь продухи у стінах фундаментів. Проєкт фундаменту має вра-
ховувати наявність точок опори і обв’язувального бруса під усіма внутрішніми
стінами й перегородками. Після завершення монтажу СІП-панелей цокольного
перекриття утворюється рівний міцний суцільний щит, на якому згідно з попе-
редньо розробленою схемою роблять точну розмітку нижньої з’єднувальної
обв’язки першого поверху.
1. З чого починається монтаж конструкцій СІП-будинку?
2. Як вирівнюють обв’язувальні опорні бруси на фундаменті?
3. Як кріплять елементи обв’язувального опорного бруса на кутових ділянках фундаменту?
4. Із яких елементів складається цокольне перекриття?
5. Від якої поверхні здійснюють відлік усіх висотних відміток будівлі?
6. З якого місця починається монтаж цокольного перекриття?
7. Для чого використовують лагу при монтажі СІП-панелей перекриття?
8. Чим подвійні вставки і лаги скріплюють із СІП-панеллю?
7.3. Монтаж нижньої обв’язки стін першого поверху.

Монтаж стінових панелей
Монтаж нижньої обв’язки стін першого поверху наведено на рис. 7.3.
Нижню з’єднувальну обв’язку стін першого поверху виконують із сухого
бруса перерізом 45х145 мм або 90х145 мм залежно від проєктного рішення. При
Рис. 7.3. Монтаж нижньої

обв’язки стін: 1 — кон-
структивний саморіз
TORX MSX 280 мм; 2 —
СІП-панель цокольного
перекриття; 3 — цокольне
перекриття; 4 — нижня
обв’язка стін першого
поверху СІП-будинку

7.3. Монтаж нижньої обв’язки стін першого поверху. Монтаж стінових панелей 93
Рис. 7.4. Вузол з’єднання цокольного перекриття, опорно-

го бруса на фундаменті й нижньої обв’язки стіни першого
поверху: 1 — стрічковий бетонний фундамент; 2 — гідро-
ізоляція; 3 — опорний обв’язувальний брус; 4 — саморіз
4х60мм; 5 — торцева дошка 40х200 мм; 6 — спінений
поліетилен; 7 — саморіз 4,2х75 мм; 8 — обшивка СІП-па-
нелі із ОСП; 9 — сердечник СІП-панелі; 10 — конструктив-
ний саморіз TORX 280, крок 400 мм; 11 — саморіз TORX
4,8х60 мм, крок 150 мм; 12 — анкер кріплення опорного
обв’язувального бруса довжиною 200 мм, діаметром
12 мм, крок 400 мм для кріплення обв’язувального бруса
стіни першого поверху
цьому варто звернути увагу на те, що між брусами (дошками) нижньої обв’язки
необхідно залишати проміжки, рівні товщині обшивки СІП-панелі, наприклад із
ОСП, що обов’язково треба позначити на схемі монтажу.
Установлення нижньої з’єднувальної Напрямний брус запінюють знизу

обв’язки треба виконувати ретельно, і кладуть на СІП-панелі цокольного пере-
точно за розбивкою, оскільки при від- криття. Хоча відома технологія, коли між
хиленні виникатимуть проблеми в по- цим з’єднувальним напрямним брусом
дальшому монтажі стін будинку. (балкою) і СІП-панеллю цокольного пере-
криття укладають рулонний утеплювач зі
спіненого поліетилену товщиною 2–3 мм по ширині обв’язки. З’єднувальний на-
прямний брус обв’язки закріплюють високоміцним саморізом TORX M8x280 мм
(рис. 7.4). Довжина саморіза має бути такою, щоб він проходив крізь цокольну
СІП-панель до середини обв’язувального бруса цокольного перекриття. Крок
кріплення нижнього обв’язувального з’єднувального і напрямного бруса для
кріплення стіни має бути не більше ніж 400 мм. Необхідно також пам’ятати, що
нижній обв’язувальний брус має бути зміщено на 12 мм (товщина ОСП стінової
панелі) від краю цокольного перекриття в напрямку середини будинку.
Іншим рішенням кріплення обв’язувальної напрямної дошки перерізом
40х150 мм до цокольного перекриття є кріплення саморізами діаметром 4,2 мм
і довжиною 75 мм з кроком не більше ніж 40 см. Також треба звернути увагу на
те, що обв’язувальні дошки укладають без проміжків у місцях розташування
дверних прорізів з метою підвищення точності і швидкості їхнього встановлення
у проєктне положення. У подальшому після монтажу стінових СІП-панелей у цих
місцях роблять вирізи. При розташуванні саморізів необхідно це враховувати.
1. Для чого використовують нижню обв’язку стін першого поверху?
2. Із чого роблять нижню обв’язку стін першого поверху?
3. На що треба звернути увагу в процесі монтажу нижньої обв’язки стін?
4. Як закріплюють напрямний брус нижньої обв’язки стіни першого поверху?

94
7.4. Монтаж стін першого поверху СІП-будинку

Після закінчення монтажу нижньої обв’язки стін починають монтаж стін,
які складають зі шпонок-стійок і стінових СІП-панелей. Перед цим треба уваж-
но вивчити схему їхнього розташування і маркування. Основний етап складання
стін треба починати з будь-якого кута СІП-будинку. Спочатку встановлюють вер-
тикальну крайню шпонку-стійку — із сухої деревини перерізом 100х150 мм, яку
прикріплюють до нижньої обв’язувальної дошки двома саморізами діаметром
4,2 мм і довжиною 75 мм. Потім до цієї крайньої шпонки-стійки, яка буде закри-
вати торець стіни, закріплюють першу стінову панель. Перед її встановленням
у вертикальне положення запінюють поверхню нижньої обв’язки. Піною також
покривають боковий паз першої стінової СІП-панелі. Шпонка-стійка повинна
щільно увійти у боковий паз СІП-панелі.
Після перевірки вертикальності положення панелі виском або рівнем її при-
кріплюють до обв’язувальної дошки по нижньому краю і шпонки-стійки з кожно-
го боку знизу оцинкованими шурупами по дереву діаметром 3,5 мм і довжиною
40 мм, а також по бічному краєві з кроком 15 см. Таким чином встановлюють ще
одну шпонку-стійку перерізом 40х150 мм (рис. 7.5 а) і другу стінову панель, яка
примикає до першої стінової панелі з іншого боку до кута будинку. Як і в першому
випадку, поверхню нижньої обв’язки і бокового паза другої стінової СІП-панелі
покривають піною. Після перевірки вертикальності обидві кутові стінові СІП-па-
нелі додатково закріплюють одну до одної конструкційними саморізами діаме-
тром 8 мм і довжиною 200 мм з кроком 50 см.
Можуть бути інші рішення встановлення двох кутових СІП-панелей
(рис. 7.5 б, в). Спочатку двома саморізами 4,2х75 мм кріплять крайню шпон-
ку-стійку перерізом 40х150 мм, яка буде закривати торець стіни. Потім до неї
кріплять стінову СІП-панель. Перед встановленням СІП-панелей поверхню
нижньої обв’язки і бокового паза покривають піною. Шпонка-стійка входить
у боковий паз СІП-панелі. Після перевірки вертикальності панель кріплять до
стійки і нижньої обв’язки оцинкованими саморізами 3,5х40 мм з кроком 15 см. По-
Рис. 7.5. Варіанти з’єднання під прямим кутом стінових СІП-панелей: 1 — стінова
СІП-панель; 2 — обшивка СІП-панелей; 3 — саморіз 3,5х40 мм; 4 — брус 100х150 мм;
5 — конструкційний саморіз 8х200 мм; 6 — клей-піна; 7 — дошка 40х150 мм

7.4. Монтаж стін першого поверху СІП-будинку 95
тім встановлюють і аналогічно кріплять шпон-

ку-стійку та панель з іншого боку кута будинку.
Після перевірки вертикальності обидві кутові
панелі стягують між собою конструкційними
саморізами 8х200 мм з кроком 50 см.
Далі, починаючи від першої і другої кутових
СІП-панелей, у кожний бік послідовно монту-
ють шпонки-стійки і рядові СІП-панелі зовнішніх
і внутрішніх стін (рис. 7.6).
Перед монтажем кожної панелі бокові
Рис. 7.7. Фрагмент монтажу СІП-панелей пази і нижню обв’язувальну напрямну дошку
на останньому куті будинку: 1 — стінові
СІП-панелі; 2 — шпонка-стійка; 3 — перерізом 40х150 мм запінюють. СІП-пане-
крайня стійка; 4 — цоколь будинку лі прикріплюють по бокових краях до шпо-
нок-стійок, а знизу — до обв’язки оцинковани-
ми саморізами по дереву 3,5х40 мм з кроком
15 см. Кути і Т-подібні стики несучих стін стягу-
ють конструктивними саморізами 8х200 мм по
висоті. Якщо використовують шпонки-стійки зі
здвоєних дощок, то їх кріплять між собою са-
морізами 4,2х75 мм з кроком 40 см і до ниж-
ніх обв’язок — двома саморізами 4,2х75 мм.
Вертикальність шпонок-стійок контролюють
виском або рівнем.
Монтаж стін першого поверху СІП-будин-
Рис. 7.8. Фрагмент монтажу верхньої ку закінчують на останньому, як правило, по-
обв’язки стін СІП-будинку: 1 — стінові передньо обраному куті будинку (рис. 7.7).
СІП-панелі; 2 — дошки верхньої обв’язки Після закінчення монтажу усіх стін (у тому
стін; 3 — цоколь будинку; 4 — конструк- числі і всередині будинку) верхні пази СІП-па-
ційні саморізи 8х500 мм для стягування нелей запінюють монтажною піною, після чого
стін на куті будинку
в них вкладають верхню обв’язку стін першого
Рис. 7.6. Послідовний монтаж шпонок-стійок і рядових стінових СІП-панелей

96
поверху перерізом 40х140 мм. Верхню обв’язку кріплять до усіх шпонок-стійок

першого поверху саморізами 4,2х75 мм. Усі панелі першого поверху пришива-
ють до верхньої обв’язки оцинкованими саморізами 3,5х40 мм з кроком 150 мм
з обох боків (рис. 7.8).

1. Я кі технологічні операції і в якій послідовності виконують при монтажі стін зі
СІП-панелей?
2. Після якої технологічної операції останній кут зовнішніх стін будинку стягують
конструктивними саморізами?
3. Як закріплюють усі панелі зовнішніх стін до верхньої обв’язки стін СІП-будинку?
4. За допомогою чого і як контролюють вертикальність шпонок-стінок?
5. Яка технологічна операція передує монтажу кожної панелі?
6. Як кріплять між собою Т-подібні стики несучих стін?
1. Який діаметр зазвичай приймають для анкерних болтів при закріпленні обв’я-
зувального бруса?
а) 8 мм; б) 10 мм; в) 12 мм; г) 15 мм.
2. З яким кроком розташовують болти з гайками?
а) 30 см; б) 40 см; в) 50 см; г) 60 см.
3. На яку глибину має бути занурено у бетон фундаменту анкерні болти?
а) 80 мм; б) 100 мм; в) 120 мм; г) 120 мм і більше.
4. Який переріз у гвинтових паль для фундаменту СІП-будинків?
а) 102х5 мм; б) 108х5 мм; в) 114х5 мм; г) 127х5 мм.
5. Який переріз у дощок подвійної вставки для з’єднання СІП-панелей перекриття?
6. Із дощок якого перерізу виготовляють лаги для з’єднання між собою СІП-пане-
лей перекриття?
а) Д
ві дошки б) дві дошки в) дві дошки г) чотири дошки
25х200 мм; 30х200 мм; 40х200 мм; 40х200 мм.
7. Якої ширини СІП-панелі використовують для улаштування перекриттів
у СІП-будинках?
а) 1250 мм; б) 625 мм; в) 600 мм; г) 500 мм.
8. Які саморізи використовують для з’єднання СІП-панелей перекриття з дерев’я-
ними вставками і лагами?
а) 3,5х40 мм; б) 3,5х45 мм; в) 3,5х55 мм; г) 4,0х45 мм.

7.4. Монтаж стін першого поверху СІП-будинку 97
9. З яким кроком виконують кріплення саморізами СІП-панелей перекриття з де-

рев’яними вставками і лагами?
а) 150 мм; б) 200 мм; в) 250 мм; г) 300 мм.
10. Якими саморізами кріплять цокольні перекриття до обв’язувального бруса?
11. Яким брусом (дошкою) зашивають усі торці цокольного перекриття?
12. Брусом якого перерізу виконують нижню з’єднувальну обв’язку стін першого
поверху СІП-будинку?
13. Якого перерізу має бути вертикальна крайня стінка-шпонка, яку встановлю-
ють в одному із кутів будинку на початку монтажу стін?
а) 100х100 мм; б) 100х150 мм; в) 80х150 мм; г) 2х50х150 мм.
14. Якими саморізами закріплюють вертикальну крайню стінку-шпонку до ниж-
ньої обв’язувальної дошки?
15. Якими саморізами закріплюють першу стінову панель до крайньої стійки-
шпонки і нижньої обв’язувальної дошки?
16. З яким кроком встановлюють саморізи, які кріплять першу стінову СІП-панель
до стійки-шпонки і обв’язувальної напрямної дошки?
а) 100 мм; б) 150 мм; в) 200 мм; г) 250 мм.
17. Якими конструкційними саморізами з’єднують між собою кутові СІП-панелі?
18. З яким кроком розташовують конструкційні саморізи при з’єднанні куто-
вих стінових СІП-панелей?
а) 300 мм; б) 400 мм; в) 500 мм; г) 600 мм.

98
8 Монтаж міжповерхових перекриттів СІП-будинку.
Монтаж стін другого і решти поверхів
РОЗДІЛ 8.
МОНТАЖ МІЖПОВЕРХОВИХ ПЕРЕКРИТТІВ
СІП-БУДИНКУ. МОНТАЖ СТІН ДРУГОГО
І РЕШТИ ПОВЕРХІВ
8.1. Монтаж міжповерхового перекриття

Якщо будинок із СІП-пане- Нижню поверхню міжповерхового пере-
лей дво- або триповерховий, криття обшивають стелею, а верхню накривають
то після закінчення монтажу підлогою. Від якості виконання міжповерхових
конструкцій першого повер- перекриттів залежить міцність і енергоефек-
ху монтують міжповерхове тивність будинку. Останнім монтують горищне
перекриття — горизонталь- перекриття, яке відділяє останній поверх від
ну конструкцію, яка відділяє горища.
один поверх від іншого. Для улаштування міжповерхових перекрит-
тів у СІП-будинках використовують дерев’яні
балкові перекриття або СІП-панелі. Хоча СІП-панелі є стіновою конструк-
цією, розрахованою на сприйняття повздовжніх навантажень, але їхньої міц-
ності вистачить для перекриття відносно невеликих прогонів для малих буді-
вель, де СІП-панелі будуть оптимальним рішенням для нульового і горищного
перекриттів. Що стосується міжповерхових перекриттів приміщень з велики-
ми прогонами у житлових будинках, то з точки зору міцності, стійкості і де-
формативності, а також забезпечення протиударної звукоізоляції краще ви-
користовувати перекриття на дерев’яних балках. Щоб запобігти небажаним
деформаціям дерев’яних балок через їхню анізотропну структуру під дією во-
логи або сухого повітря, використовують бруси з клеєного шпона або дерев’яні
двотаврові балки.
Для улаштування перекриття терас використовують винятково дерев’яні
балки, які обшивають обробленими дошками, стійкими до негативного впли-
ву зовнішніх чинників — дощу, снігу, пилу.
1. Що таке міжповерхові перекриття?
2. Які конструкції використовують для улаштування міжповерхових і горищних пе-
рекриттів?
3. Коли доцільно використовувати перекриття із СІП-панелей, а коли — перекриття
на дерев’яних балках?
4. Які деревоматеріали варто використовувати для улаштування перекриття терас?

8.2. Балкові настили перекриттів 99
8.2. Балкові настили перекриттів

Балки виготовляють з дерев’яного бруса на
Балки зі струганого бруса —
спеціальному обладнанні. У процесі виготов-
найбільш вживаний і розпо-
лення балок важливо правильно висушити де-
всюджений матеріал, з якого
ревину — тоді вона не буде гнити, розсихатися
улаштовують перекриття.
і тріскатись. Якщо цього не зробити, термін екс-
плуатації будинку суттєво знизиться.
Типове розташування балок перекриття
для житлового будинку з несучими повздовжні-
ми зовнішніми стінами і проміжною опорою для
двопрольотного балкового настилу показано
на рис. 8.1.
Зазначмо, що складені з дощок балки і про-
гони суцільного перерізу можна замінити більш
економічно вигідними й ефективними фермами
або двотавровими балками (рис. 8.2). Вони за-
безпечують більш жорсткі й міцні та менш скрипу-
чі конструкції і, крім того, полегшують виконання
монтажних робіт з розводки інженерних мереж.
Рис. 8.1. Типова схема двопрольот- Суттєвою перевагою таких готових будівельних
ного настилу перекриття житлового виробів є і те, що їхнє застосування дає змогу пе-
будинку: 1 — несуча повздовжня рекривати відносно великі площі всередині бу-
стіна; 2 — поперечна (торцева) стіна динку. Завдяки цьому виникає потреба у викорис-
будинку; 3 — несуча опора (прогін); танні колон і внутрішніх несучих стін.
4 — лежні (опорні дошки); 5 — балки Саме це робить внутрішнє планування бу-
перекриття (підлоги); 6 — ділянка
отвору сходової клітки; 7 — ділянка
динку більш гнучким та різноманітним і при
частини настилу цьому в багатьох випадках знижує матеріало-
місткість і трудомісткість будівництва.
Балки перекриття повинні мати потрібні міц-
ність і жорсткість, які визначають залежно від
навантаження, яке балки сприйматимуть у про-
цесі експлуатації будинку. Жорсткість балок пе-
рекриття має забезпечити тріщиностійкість стелі
та зменшити небажані деформації підлоги при
виникненні прогинів під дією тимчасових і ви-
падкових навантажень, а також шкідливої вібра-
ції підлоги від динамічних навантажень. Балки
перекриття виготовляють, як правило, з дощок
товщиною 38 мм і шириною (висота балки) 140,
184, 235, 286 мм. На потрібну висоту балки, окрім
навантаження і прогону, впливають порода, сорт
деревини і величина допустимої деформації. За
наявності цементних стяжок по перекриттях пе-
Рис. 8.2. Вироби заводського виготов-
лення: а — дерев’яна ферма; рехресні вертикальні в’язі у прольотах балок пе-
б — дерев’яна двотаврова балка рекриття не передбачають.

100
Розміри поперечних перерізів дерев’яних про-

гонів складеного перерізу залежно від прийнятої
ширини вантажної площі та від кількості поверхів,
навантаження від яких передається на прогін, тре-
ба приймати не меншими, а розміри прогонів — не
більшими від тих, що вказані у таблицях 8.1, 8.2 і 8.3.
Максимальні розміри перерізу та максимальні
довжини прогонів із двотаврової сталі визначають
за результатами розрахунків. Так само на основі
розрахунків необхідно визначати мінімальні роз-
міри перерізу та максимальні прогони балок, кон-
Рис. 8.3. Деревостружкові двотав-
струкція яких відрізняється від передбаченої у та-
ри різних розмірів
блицях 8.1–8.3, — наприклад, балок двотаврового
профілю з полицями з пиломатеріалів і стінкою із
деревоволокнистої плити.
Замість звичайних дощок можна використову-
вати дошки із ламінованої фанери, ферми із пара-
лельними поясами або двотаврові балки різної не-
сучої здатності, виготовлені з деревини (полиці),
та деревостружкової плити (стінки) (рис. 8.3).
Встановлення балок у місцях виступів (кон-
Рис. 8.4. Схема розташування кон- сольних ділянок) нижнього або міжповерхового
сольної ділянки перекриття: 1 — перекриття відбувається у процесі улаштування
опорна дошка; 2 — контур виступу балкового настилу відповідно до проєкту. Схему
(консольної ділянки); 3 — балки розташування консольної ділянки міжповерхового
перекриття
перекриття показано на рис. 8.4.
Відстані між двотавровими дерев’яними балками перекриття (рис. 8.2 і 8.3)
зазвичай становлять від 400 до 600 мм. На рис. 8.5 наведено фрагмент балково-
го настилу перекриття над підвалом з використанням двотаврових дерев’яних
балок підлоги.
Рис. 8.5. Перекриття над підвалом з використан-

ням двотаврових балок, виготовлених з дереви-
ни: 1 — двотаврова балка перекриття (підлоги);
2 — поперечна вертикальна в’язь двотаврового
перерізу з розташуванням перпендикулярно до
балки підлоги; 3 — розташування врозбіг стиків
плит чорнової підлоги; 4 — плити чорнової підло-
ги; 5 — килимове покриття з підкладкою (чиста
підлога); 6 — кінцева балка перекриття; 7 — про-
сочений антисептиком лежень (опорна дошка);
8 — фундаментна стіна; 9 — пазогребеневе
з’єднання або шов товщиною 3 мм на опорній
дошці, закріпленій до полиць двотаврової балки;
10 — клеєве з’єднання балок і плит чорнової
підлоги за потреби

Таблиця 8.1
Максимальні довжини прогонів перекриттів складеного перерізу, які
служать опорою для не більше як одного поверху
Максимальний прогін, м
Ширина
Вид Розмір перерізу прогонів, мм
Сорт вантажної
деревини 3х 4х 5х 3х 4х 5х 3х 4х 5х
площі, м
38 х 184 38 х 235 38 х 286
2,4 3,25 3,75 4,19 3,97 4,59 5,13 4,61 5,32 5,95
3,0 2,90 3,35 3,75 3,55 4,10 4,59 4,12 4,76 5,32
Деревина 3,6 2,65 3,06 3,42 3,24 3,74 4,19 3,76 4,34 4,86
хвойних 2 4,2 2,45 2,83 3,17 3,00 3,47 3,88 3,48 4,02 4,50
порід 4,8 2,30 2,65 2,96 2,81 3,24 3,63 3,26 3,76 4,21
5,4 2,17 2,50 2,80 2,65 3,06 3,42 3,07 3,55 3,97
6,0 2,05 2,37 2,65 2,51 2,90 3,24 2,91 3,37 3,76
Таблиця 8.2
служать опорою для не більше ніж двох поверхів
Ширина
площі, м
38 х 184 38 х 235 38 х 286
2,4 2,46 2,85 3,18 3,01 3,48 3,89 3,50 4,04 4,51
3,0 2,20 2,55 2,85 2,70 3,11 3,48 3,13 3,61 4,04
Деревина 3,6 2,01 2,32 2,60 2,46 2,84 3,18 2,85 3,30 3,69
хвойних 2 4,2 1,86 2,15 2,40 2,28 2,63 2,94 2,64 3,05 3,41
порід 4,8 1,74 2,01 2,25 2,11 2,46 2,75 2,38 2,85 3,19
5,4 1,61 1,90 2,12 1,93 2,32 2,59 2,18 2,69 3,01
6,0 1,49 1,80 2,01 1,78 2,20 2,46 2,02 2,50 2,85
Таблиця 8.3
служать опорою для не більше ніж трьох поверхів
Ширина
площі, м
38 х 184 38 х 235 38 х 286
2,4 2,06 2,38 2,67 2,52 2,92 3,26 2,93 3,38 3,78
3,0 13,85 2,13 2,38 2,26 2,61 2,92 2,61 3,03 3,38
Деревина 3,6 4,68 1,95 2,18 2,00 2,38 2,66 2,27 2,76 3,09
хвойних 2 4,2 4,29 1,80 2,02 1,78 2,20 2,46 2,03 2,51 2,86
порід 4,8 4,35 1,68 1,88 1,62 2,00 2,30 1,84 2,27 2,67
5,4 ? 1,53 1,78 1,49 1,83 2,17 1,70 2,08 2,46
6,0 6,75 1,42 1,68 1,39 1,70 2,00 1,59 1,93 2,27

102
ÂÂ В
иступ перекриття, перпендикулярний
щодо балок перекриття, реалізують
шляхом виконання таких технологічних
операцій:
●● встановлення опорних дощок (поперечних
в’язей);
Рис. 8.6. Встановлення поперечних до- ●● встановлення поперечних балок консоль-
щок консольного виступу: 1 — опорна ного виступу (рис. 8.6) ;
дошка; 2 — спарені крайні поперечні
балки; 3 — поперечні балки; 4 — вста- ●● кріплення обв’язувальної балки до торців
новлення крайніх спарених поперечних балок виступу (рис. 8.7);
балок у проєктне положення ●● встановлення поперечних в’язей (упорів) за
необхідності;
●● встановлення балок перекриття за допомо-
гою металевих з’єднувальних елементів.
На рис. 8.8 показано можливий варіант
міжповерхового перекриття дерев’яного жит-
лового будинку з консольними ділянками ви-
ступів балкового настилу.
Рис. 8.7. Кріплення обв’язувальної Зазначмо, що консольна довжина балок
балки: 1 — балка перекриття; 2 — спа- перекриття не повинна перевищувати 400 мм
рені крайні балки консольного виступу; з дощок 38х184 мм і 600 мм з дощок більшого
3 — обв’язувальна балка; 4 — попе-
речні балки; 5 — спарені крайні балки
перерізу. У будь-якому випадку консольні ді-
консольного виступу; 6 — встановлен- лянки балкового настилу не мають сприймати
ня решти балок перекриття навантаження від вищого поверху.
Рис. 8.8. Балковий настил міжповерхового перекриття дерев’яного житлового будинку з кон-
сольними виступами: 1 — спарені консольні балки всередині будинку; в межах консольного
виступу; 2 — спарені балки перекриття по боках консольного виступу; 3 — кутове з’єднання
балок перекриття; 4 — металеві балкові з’єднувачі; 5 — лежень (каркаса перекриття першого
поверху, закріплений анкерами до фундаменту) або спарена дошка верхнього перекриття для
підтримання консольних балок; 6 — крайові в’язи (розпірки), які можна встановити на відстані
2,5 см від краю лежня; 7 — спарені бічні дошки, одну з яких заводять у балковий настил, роз-
ташований усередині будинку, на дві довжини консольного виступу

У процесі улаштування балкового настилу перекриття виникає необхід-

ність (зумовлена проєктом) виконання каркаса отвору для сходового майдан-
чика або каміна.
ÂÂ П
роцес улаштування каркаса отвору в перекритті складається з трьох
частин:
●● встановлення бічних балок отвору;
●● встановлення пересувних (торцевих) балок отвору;
●● встановлення балок перекриття.
На місці отвору спочатку встановлюють бічні
балки. Зазвичай бічні балки каркаса отвору, якщо
на них встановлюють пересувні (торцеві) балки
довжиною понад 800 мм, складаються з подвійних
або навіть з потрійних дощок.
Отвори обрамлюють за допомогою балкових
черевиків (башмаків). Їх треба прибивати до біч-
них і пересувних балок заздалегідь, що полегшує
монтаж балок, які кріплять пізніше. На рис. 8.9 по-
казано монтаж пересувних балок.
Рис. 8.9. Монтаж пересувних балок Якщо потрібно встановити ізоляцію пере-
каркаса отвору: 1 — бічні балки криття підвального приміщення або підпілля,
отвору; 2 — пересувні (торцеві) то як опору для опорних щитів використовують
балки; 3 — балки перекриття опорні дошки, які прикріплюють цвяхами до балок
перекриття (підлоги). Надалі необхідно виконати:
виготовлення несучих щитів; встановлення несу-
чих щитів на опорні дошки; шпарування щілин (за
необхідності). Нижні опори для ізоляції підлоги
можна зробити, наприклад, з пористих деревово-
локнистих плит товщиною 25 мм, які розрізають
на частини потрібних розмірів для можливості їх-
нього встановлення у проміжки між балками (рис.
8.10). При встановленні опорних плит варто праг-
Рис. 8.10. Опорні деревоволок нути до мінімізації відходів. Плити прибивають до
нисті плити для підтримання ізоля- опорних дощок цвяхами. Щілини між плитами за
ційного матеріалу необхідності зашпаровують.
Дерев’яні лати закріплюють цвяхами через
30–40 см. Металеві прутки встановлюють із кроком 30 см. Лати, прутки, сітку
або тканину закріплюють до нижньої поверхні балок підлоги.
Для того щоб не допустити холодне повітря до поверхні чорнової підлоги,
треба встановити теплоізоляцію або зверху проміжку між балками підлоги на
контакті з нижньою поверхнею чорнової підлоги, або розташувати її у нижній
частині проміжку між балками підлоги із заведенням теплоізоляції угору біля
обв’язувальної крайньої балки (рис. 8.11).
На консольних ділянках балкового настилу обшиття підлоги продовжують
на тому ж рівні, який має підлога решти приміщення (рис. 8.12).

104
Рис. 8.11. Варіанти розташування тепло

ізоляції підлоги над підвалом: 1 — тепло-
ізоляцію розташовано у верхній частині
проміжку між балками підлоги; 2 — чорнова
підлога; 3 — теплоізоляцію розташовано
у нижній частині проміжку між балками під-
логи; 4 — заведення теплоізоляції угору біля
крайньої обв’язувальної балки; 5 — підпілля
будинку або підвальний поверх
Теплоізоляцію треба ретельно укласти поверх стельової плити (панелі) під

підлогою між прикінцевою і внутрішніми балками. Вологоізоляційний матеріал
розташовують на теплому боці утеплювача, ретельно вирівнюють і закріплю-
ють. Якщо висота балок перекриття досить велика, то поміж верхом утеплювача
і низом обшиття підлоги залишають простір, в якому циркулює тепле повітря.
Так досягають рівномірної температури по усій площі підлоги. Для запобігання
інфільтрації зовнішнього повітря у простір під підлогою стеля консольної ді-
лянки та усі щілини решти деталей консолі ретельно ущільнюють мастикою
або обгортають повітронепроникною плівкою.
1. Які особливості балок зі струганого бруса?
2. Які балки можна використовувати, замість балок зі струганого бруса, при улашту-
ванні міжповерхових перекриттів?
3. Якою має бути гранична консольна довжина балок перекриття із дощок 38х184 мм
і дощок більшого розміру?
4. Як улаштовують отвір у перекритті?
Рис. 8.12. Утеплення балкового настилу

консольної ділянки перекриття: 1 — при-
кінцева балка; 2 — настил перекриття
(чорнова підлога); 3 — ущільнення масти-
кою; 4 — балка перекриття; 5 — жорстка
теплоізоляція на мастиці; 6 — волого-
захисний бар’єр; 7 — гіпсокартон; 8 —
довжина вильоту консольного виступу
перекриття; 9 — обшивка стелі; 10 — при-
кінцева обв’язувальна балка; 11 — те-
плоізоляція на всю висоту простору між
чорновою підлогою і стелею

8.3. Перекриття, які монтують із СІП-панелей 105
8.3. Перекриття, які монтують із СІП-панелей
СІП-панелі — оптимальний ва-

ÂÂ Д
ля створення перекриття із СІП-панелі
ріант для улаштування горищних
потрібні такі елементи:
і нульових (цокольних) пере-
криттів у СІП-будинках, а також ●●СІП-панелі;
будинках, зведених за іншими ●●стиковий брус або лага;
технологіями. Для перекриттів за- ●●вставки для поперечних стиків СІП-панелей;
стосовують стандартні СІП-панелі ●●торцева дошка.
товщиною 174 або 224 мм.
Надійність перекриття із СІП-панелей суттєво залежить від якості бруса —

він має бути добре висушений і оброблений спеціальними складом, який запо-
бігає розсиханню деревини. Стандартний номінальний розмір бруса становить
100х200 мм. Такий брус щільно поміщається у боковий паз СІП-панелей і надійно
тримає конструкцію.
ÂÂ Перекриття із СІП-панелей мають такі переваги:

●● швидкість монтажу — досвідченим професіоналам для встановлення одного пе-
рекриття потрібно не більше двох днів;
●● простота і чистота монтажу: на будівельному майданчику утворюється мінімаль-
на кількість сміття у порівнянні з улаштуванням балкового перекриття;
●● низька вартість СІП-панелі;
●● екологічна безпека: СІП-панелі не виділяють шкідливих для здоров’я і життя ре-
човин, не погіршують якість повітря у приміщенні і не викликають алергії;
●● мала вага — панелі не створюють додаткового серйозного навантаження на фун-
дамент і витримують високе експлуатаційне навантаження;
●● високі теплоізоляційні властивості: пінополістирол (полістирен), який є сердеч-
ником СІП-панелі, захищає приміщення від холоду.
Попри ці переваги, СІП-панелі рідко використовують як міжповерхове пе-
рекриття, оскільки вони не забезпечують ударної звукоізоляції і належного ком-
форту в будинку. З цим завданням краще впораються перекриття на дерев’яних
балках. У СІП-будинках є сенс застосовувати СІП-панелі для перекриттів над під-
валами і цокольних перекриттів, а також для перекриття останнього поверху над
горищем, якщо його не будуть експлуатувати.
Потрібної жорсткості у конструкцію перекриття додають проміжні балки
(лаги), які значно підсилюють СІП-панелі або підвищують товщину СІП-панелей
до 224 мм і роблять їх вузькими — зазвичай удвічі вужчими, ніж ширина СІП-па-
нелей, тобто 625 мм. СІП-панелі з’єднують короткими або довгими сторонами за
допомогою вставок і балок (лаг), які вставляють у запінювані пази в сердечни-
ку панелей і закріплюють у них саморізами 3,5х40 мм або йоржованими цвяхам
з кроком 15 см до обшивки.
Для СІП-панелей товщиною 174 мм використовують балки (дошки з суше-
ного дерева) перерізом 150х50 мм, для панелей товщиною 224 мм — перерізом
200х50 мм.

106
Рис. 8.13. Вузол міжповерхового горищного пере-

криття на з’єднанні стіни і даху: 1 — стінова СІП-па-
нель; 2 — клей-піна; 3 — обшивка стінової СІП-па-
нелі; 4 — торцева дошка 50х150 мм; 5 — саморіз
TORX 4х60 мм; 6 — СІП-панель; 7 — торцева дошка
50х150 мм; 8 — конструкційний саморіз 240 мм;
9 — мауерлат; 10 — конструкційний саморіз 280 мм;
11 — міжповерхова СІП-панель;12 — саморіз TORX
4х60 мм; 13 — верхня обв’язка стіни із СІП-панелей
Монтаж СІП-панелей у перекриттях починають на опорному обв’язувальному

брусі (дошці) з установлення кутової панелі. До цієї панелі з другого боку закріп
люють наступну панель. Так викладають і зрощують по довжині через вставки
між торцями панелей весь крайній ряд. Далі у боковий паз після його запінюван-
ня вставляють з’єднувальну балку (брус, дошку), до якої послідовно прикручують
СІП-панелі і починають складання наступного ряду. При цьому необхідно точно
дотримуватися плану монтажу перекриття із СІП-панелей. На рис. 8.13 показано
вузол міжповерхового горищного перекриття на з’єднанні стіни і даху.
Горищне перекриття із СІП-панелей виконують так само як цокольне або
підвальне, лише опорою для нього служить не фундамент, а стіни першого або
другого поверху. Горищне перекриття із СІП-панелей, як і міжповерхові пере-
криття на дерев’яних балках і прогонах, крім основної функції, зв’язує зовнішні
і внутрішні несучі стіни, надаючи конструкції будинку потрібної жорсткості.
На міжповерховому перекритті виконують ретельну розмітку та розкладку
нижнього обв’язувального напрямного бруса другого або мансардного повер-
хів. Брус закріплюють конструкційними саморізами крізь перекриття до верх-
нього балкового бруса стін із СІП-панелей першого поверху.
1. Від чого залежить надійність перекриттів із СІП-панелей?
2. Які переваги мають перекриття із СІП-панелей?
3. Якого перерізу має бути з’єднувальний брус (лага) для перекриття із СІП-панелей?
4. У чому полягає головний недолік СІП-панелей у складі міжповерхових перекриттів?
5. Чим закріплюють СІП-панелі перекриттів до лаг і вставок?
6. У якій послідовності здійснюють монтаж міжповерхового перекриття і з якого міс-
ця його починають?
8.4. Монтаж стін другого та наступних поверхів будинку із

Монтаж стін із СІП-панелей решти поверхів виконують аналогічно до монта-
жу стін першого поверху. На рис. 8.14 показано основні кріплення несучих стін
будинку із СІП-панелей.

8.4. Монтаж стін другого та наступних поверхів будинку із СІП-панелей 107
Рис. 8.14. Кріплення несучих стін будинку

із СІП-панелей: 1 — обшивка СІП-панелі;
2 — шпонка-стійка 2х40х140 мм; 3 — саморіз
4,2х75 мм з кроком 40 см; 4 — СІП-панель; 5 —
конструкційний саморіз 8х200 мм; 6 — саморіз
3,5х40 мм, крок 15 см; 7 — торцева дошка, 8 —
саморіз 3,5х40 мм, крок 15 см; 9 — монтажна
піна; 10 — СІП-панель; 11 — торцева дошка;
12 — нижня обв’язка; 13 — саморіз 4,2х75 мм;
14 — верхня обв’язка; 15 — саморіз 4,2х75 мм
З’єднання стінових СІП-пане- СІП-панелі сполучають між собою з’єдну-

лей можна здійснювати під вальним брусом. Його розміри залежать від тов-
різними кутами залежно від щини сердечника СІП-панелі: для панелі з тов-
архітектурного рішення плану щиною сердечника 150 мм з відносно великим
СІП-будинку. Найбільш поши- вертикальним навантаженням використовують
реним є з’єднання СІП-пане- сухий струганий антисептований брус перерізом
лей під кутом 180°. 145х90 мм (рис. 8.15 а). Вибірки пазів у сердечни-
ку роблять глибиною 40–45 мм.
Легконавантажені конструкції можуть з’єднувати дошкою перерізом
145х45 мм (рис. 8.15 б). Такий же полегшений варіант використовують для СІП-па-
нелей даху. Глибина вибірки паза при такому рішенні становить 20–25 мм. Перед
вставленням бруса/дошки у паз СІП-панелі потрібно зволожити поверхні паза во-
дою із розбризкувача і після цього нанести монтажну піну-клей. Якщо правильно
обрано розмір перерізу бруса і глибину вибірки сердечника у СІП-панелі, то те-
пловий шов між панелями становить 3–5 мм.
Усі шви між стінами СІП-панелей мають бути належним чином герметизова-
ні. Для цього можна використати шнур Ізолон і герметик. У цьому випадку буде
Варіант № 1 для з’єднання СІП-па- Варіант № 2 для з’єднання СІП-па-

нелей з великим навантаженням нелей з легким навантаженням
Варіант № 3 при неможливості вико- Варіант № 4 при неможливості вико-

ристання бруса потрібного розміру ристання бруса потрібного розміру
Рис. 8.15. Варіанти з’єднання СІП-панелей під кутом 180°: 1 — обшивка СІП-панелі; 2 — сер-
дечник СІП-панелі з пінополістиролу ПСБ-С-15Т (полістирену); 3 — термошов; 4 — саморізи
TORX 4x60 мм, крок 15 см; 5 — брус перерізом 90х145 мм; 6 — клей-піна; 7 — брус 45х145 мм,
8 — скріплені дошки 2 шт. 45х145 мм; 9 — саморізи TORX 4x75 мм, крок 40 см; 10 — скріплені
дошки (3 шт.) перерізом 45х95 або 50х100 мм з підгонкою під розмір панелі

108
Рис. 8.16. З’єднання стінових СІП-панелей під

кутом 90°: 1 — брус 45х145 мм; 2 — термо-
шов; 3 — саморізи TORX 4х60 мм, крок 15 см;
4 — обшивка СІП-панелі із ОСП-3; 5 — саморіз
TORX 4х60 мм, крок 15 см; 6 — брус 45х145 мм;
7 — сердечник СІП-панелі; 8 — конструкційний
саморіз TORX 8х200 мм, крок 40 см
одержано так званий термошов. Він буде еластичним,

повітронепроникним, що забезпечить потрібний тер-
мін експлуатації СІП-будинку. Більш дешевий спосіб
герметизації швів полягає у запінюванні їх монтажною
піною, яку після висихання обрізають. Вада цього спо-
собу полягає у тому, що піна під дією кисню поступово
руйнується і кришиться. У шов буде потрапляти волога,
через що він стане не тільки містком холоду, але й пе-
Рис. 8.17. З’єднання стінових ретвориться у місце пошкодження бруса і торця панелі
СІП-панелей під кутом 140°: 1 — грибками. Отже, треба використовувати панелі з обро-
обшивка СІП-панелі із ОСП-3; бленими краями або самостійно їх обробляти при роз-
2 — саморізи TORX 4х60 мм,
крок 15 см; 3 — термошов;
пилюванні суцільної панелі.
4 — брус 90х200 мм із запилю- З’єднання будівельних конструкцій під прямим,
ванням під кут; 5 — сердечник гострим і тупим кутом з мінімальною кількістю термо
СІП-панелі; 6 — саморізи TORX швів показано на рис. 8.16, 8.17, 8.18.
4х60 мм, крок 15 см На рис. 8.16 зображено з’єднання стінових СІП-па-
нелей під прямим кутом з сердечником-утеплювачем
шириною 150 мм з одним термошвом. Для з’єднання двох панелей під кутом 90°
з одним термошвом необхідно зробити виріз внутрішньої частини однієї з пане-
лей під розмір другої панелі. Використання тільки саморізів 4х60 мм для з’єднання
двох панелей недостатньо. Тому основним кріпильним елементом цього вузла є
конструкційний саморіз TORX 8х200 мм, який кріплять через другу панель у крі-
пильний брус першої панелі з кроком 40 см.
З’єднання СІП-панелей під тупим кутом 140°, наприклад при будівництві ерке-
ра, з одним термошвом на фасадній частині можна здійснювати за аналогією з’єд-
нання СІП-панелей під кутом 180° (рис. 8.15). Його показано на рис. 8.17.
З’єднання СІП-панелей під гострим кутом 50° з одним термошвом зображено
на рис. 8.18.
Рис. 8.18. З’єднання стінових СІП-панелей під кутом

50°: 1 — обшивка СІП-панелі з ОСП-3; 2 — саморізи
TORX 4х60 мм, крок 15 см; 3 — конструкційні саморізи
TORX 8х200 мм, крок 40 см; 4 — термошов; 5 — само-
різи TORX 4х60 мм, крок 15 см; 6 — брус 50х200 мм;
7 — брус 50х200 мм; 8 — сердечник СІП-панелі; 9 —
саморізи TORX 4х60 мм, крок 15 см. Бруси позицій 6 і
7 встановлюють із запилюванням під кут

8.4. Монтаж стін другого та наступних поверхів будинку із СІП-панелей 109

1. Як здійснюють з’єднання стінових СІП-панелей з великими навантаженнями?
2. Розкажіть про герметизацію швів між стиками СІП-панелей?
3. Як виконують термошов між стиками панелей?
4. Намалюйте з’єднання стінових СІП-панелей під кутом 90°.
5. Чим відрізняється з’єднання СІП-панелей під тупим і гострим кутами?
1. Зі скількох елементів складається перекриття із СІП-панелей?
а) Двох; б) трьох; в) чотирьох; г) більше чотирьох.
3. Із дощок якого перерізу зазвичай виготовляють балки перекриття?
4. Яку граничну консольну довжину може мати балка перекриття перерізом
38х184 мм?
а) 300 мм; б) 400 мм; в) 500 мм; г) 600 мм.
5. Яку граничну консольну довжину може мати балка перекриття перерізом
40х235 мм?
6. Зі скількох дощок товщиною 38 мм складаються бічні балки отвору в перекритті,
якщо на них встановлюють пересувні (торцеві) балки довжиною більше ніж 800 мм?
а) Одної; б) двох; в) трьох; г) більше трьох.
8. Скільки складових елементів потрібно для створення перекриття із СІП-панелей?
а) Два; б) три; в) чотири; г) п’ять.
9. Якими саморізами прикріплюють СІП-панелі перекриттів до лаг і поперечних
вставок?
10. Якої ширини СІП-панелі зазвичай використовують для улаштування цокольно-
го і горищного перекриттів?
а) 150 мм; б) 174 мм; в) 190 мм; г) 200 мм.
11. Якого перерізу дошки використовують для СІП-панелей товщиною 174 мм?
12. Якого перерізу дошки використовують для СІП-панелей товщиною 224 мм?
13. Які конструкційні саморізи використовують для кріплення СІП-панелі даху до
СІП-панелі перекриття?
14. Які конструкційні саморізи використовують для кріплення мауерлату до верх-
ньої обв’язувальної дошки стінової СІП-панелі?

110
9 Каркасно-обшивні та СІП-перегородки у СІП-будинках
РОЗДІЛ 9.
КАРКАСНО-ОБШИВНІ ТА СІП-ПЕРЕГОРОДКИ
У СІП-БУДИНКАХ
9.1. Каркасно-обшивні перегородки у СІП-будинках

Будинок із СІП-панелей усередині поділяється на окремі приміщення. Функ-
ціональні зони будинку мають чіткі просторові межі у вигляді перегородок.
Перегородки у СІП-будинках зазвичай є
Перегородки — внутрішні вер-
тикальні огороджувальні кон- самонесучими. Перегородки бувають глухі
струкції, які служать для роз- й з прорізами, повні і неповні (які не дохо-
ділення суміжних приміщень, дять до стелі). За функціональними вимога-
їхньої звукової та візуальної ізо- ми перегородки можуть бути стаціонарними,
ляції. положення яких залишається незмінним, і пе-
ресувними, або такими, що трансформуються,
їхнє розташування може змінюватися без переробки інших конструкцій.
Перегородки або виготовляють із панелей, або можуть бути поелементного
складання. Каркасно-обшивні перегородки складаються з металевого або де-
рев’яного каркаса й обшивки із ГКП або ГВП, яку кріплять до каркаса саморізами.
Для підвищення тепло- і звукоізоляційних характеристик перегородки порож-
нину між її обшивками заповнюють теплоізоляційним матеріалом, як правило,
мінеральною або скляною ватою. Індекс ізоляції повітряного шуму таких перего-
родок, залежно від призначення, має бути в межах від 40 до 55 дБ.
У табл. 9.1 наведено конструктивні схеми типів каркасно-обшивних перего-
родок, які найбільш часто застосовують у малоповерхових житлових будинках.
Таблиця 9.1
Конструктивні схеми типів каркасно-обшивних перегородок
Горизонтальний розріз Типи каркасно-обшивних
Конструкціяперегородок
перегородок
перегородки
Одинарний металевий каркас, обшитий одним шаром ГКП (ГВП) з обох боків.
Висота перегородки до 7,8 м. Маса 1 кв. метра перегородки — 28 кг.
Система W111.
Одинарний металевий каркас, обшитий двома шарами ГКП (ГВП) з обох боків.
Одинарний дерев’яний каркас, обшитий одним шаром ГКП (ГВП) з обох боків.
Одинарний дерев’яний каркас, обшитий двома шарами ГКП (ГВП) з обох боків.

9.2. Гіпсокартонні плити 111
За звукоізоляційними характеристиками розрізняють акустично одно-

рідні і неоднорідні перегородки. Однорідні складаються з одного шару ма-
теріалу. Неоднорідні виготовляють у вигляді шаруватої та порожнистої кон-
струкції. Найбільшу будівельну готовність мають перегородки із СІП-панелей
і гіпсоплит. Отже, міжкімнатні перегородки можуть бути побудовані із різних
матеріалів, мати різні конструкції. Їм властиві переваги і недоліки, через що
замовник будинку має змогу на власний розсуд зробити обґрунтований вибір
і прийняти рішення про те, як саме треба улаштувати міжкімнатні перегород-
ки — за каркасною або СІП-технологією.
Випробування виробів з гіпсокартону і гіпсоволокна щодо реакції на во-
гонь (визначення теплоти згорання) має відповідати вимогам ДСТУ EN ISO
1716:2019. Зрозуміло, що гіпсокартонні та гіпсоволокнисті обшивки перего-
родок мають мати високу якість поверхні, відповідати гігієнічним вимогам,
мати належні властивості для роботи в умовах підвищеної вологості повітря
та інших впливів навколишнього середовища (температура, біологічне й хі-
мічне вивітрювання). Цим же вимогам мають відповідати й елементи каркаса
та кріплення.
1. Що таке перегородки? Для чого їх використовують?
2. Як поділяють перегородки за функціональними вимогами?
3. Які є перегородки за звукоізоляційними характеристиками?
4. Перелічіть вимоги, яким відповідають перегородки комплектних систем.
5. Я
ким має бути індекс ізоляції повітряного шуму для житлових будинків з каркасно-
обшивними перегородками?
9.2. Гіпсокартонні плити

Гіпсокартонні плити (ГКП) складаються із негорючого гіпсового сердечника,
усі площини якого, крім торцевих країв, облицьовано картоном, що міцно при-
клеєний до сердечника. Сердечником є гіпс. Він має невисоку щільність, низьку
теплопровідність, добру звукоізоляційну здатність, високу паро- і газопроник-
ність, що забезпечує комфортність житлових приміщень.
Гіпс — це негорючий вогне- У гіпсовий сердечник додають спеціальні

стійкий матеріал. Він не містить компоненти, які покращують його експлуатацій-
токсичних компонентів і має ні властивості.
кислотність, яка дорівнює кис- Другим важливим компонентом ГКП є
лотності людської шкіри. Його картон облицювальний, зчеплення якого із
використання не є шкідливим сердечником забезпечує застосування клеє-
для довкілля. вих додатків. Картон виконує роль армуваль-
ного каркаса і чудової основи для нанесення
будь-якого опоряджувального матеріалу. За своїми фізичними і гігієнічними
властивостями картон ідеально підходить до застосування у житлових при-
міщеннях.

112
ÂÂ З
алежно від властивостей і сфери застосування гіпсокартонні плити поділя-
ють на такі типи:
●● плити гіпсокартонні звичайні — застосовують переважно для внутрішнього
опорядження приміщення з сухим і нормальним режимами вологості;
●● плити гіпсокартонні вологостійкі (ГКПВ) — мають знижене водопоглинання
(менше 10%) і підвищений спротив просоченню вологи; застосовують у помірно
вологих приміщеннях згідно з чинними нормами будівельної теплотехніки;
●● плити гіпсокартонні з підвищеним спротивом дії відкритого полум’я
(ГКПО) — плити, які мають більший, ніж звичайні, спротив вогневій дії; застосо-
вують у приміщеннях з підвищеною пожежною небезпекою;
●● плити гіпсокартонні вологостійкі з підвищеним спротивом дії відкритого
полум’я (ГКПВО) — мають одночасно властивості плит ГКПВ і ГКПО.
Вологісний режим приміщень будинків і споруд у зимовий час залежно від
відносної вологості й температури повітря всередині будинку варто встановлю-
вати за табл. 9.2.
Таблиця 9.2
Режими приміщень будинків
Режим Вологість внутрішнього повітря, %, при температурі
до 12° С більше 12° С до 24° С більше 24° С
Сухий до 60 до 50 до 40
Нормальний більше 60 до 75 більше 50 до 60 більше 40 до 50
Вологий більше 75 більше 60 до 75 більше 50 до 60
Мокрий більше 75 більше 60
Гіпсокартонні плити виготовляють з різними за формою повздовжніми краями
(рис. 9.1), що обклеєні картоном і визначають спосіб і якість обробки стиків між
сусідніми ГКП. Поперечні краї ГКП, що утворюються в результаті заводського розрі-
зання гіпсокартонної стрічки, обробляють або на заводі, або на місці їхнього вико-
ристання за допомогою рубанків косого обрізання і рашпилів шліфування.
Властивості та експлуатаційні характеристики ГКП наведено у Національно-
му стандарті України ДСТУ EN-520:2018 «Плити гіпсокартонні. Визначення, вимо-
ги та методи випробування».
УК — скошений (обтиснутий) повздовжній потоншений край, призначений для

обклеювання армувальною стрічкою й шпаклювання швів
ПК — прямокутний повздовжній край для монтажу насухо без закладення швів
ЗК — закруглений повздовжній край, призначений для шпаклювання стиків без

обклеювання армувальною стрічкою
ПЛУК — напівкруглий повздовжній потоншений з лицьової сторони край, призначе

ний для закладання швів із застосуванням і без застосування армувальної стрічки
ПЛК — напівкруглий повздовжній край, призначений для закладання швів без

застосування армувальної стрічки
Рис. 9.1. Повздовжні краї гіпсокартонних плит

9.3. Гіпсоволокнисті плити 113

1. Із яких елементів складаються гіпсокартонні плити?
2. Які властивості має гіпсовий сердечник гіпсокартонної плити?
3. Яку роль виконує облицювальний картон гіпсокартонної плити?
4. На які типи поділяють гіпсокартонні плити?
5. Назвіть можливі температурно-вологісні режими приміщень будинку.
6. Яку форму можуть мати повздовжні краї гіпсокартонних плит?
9.3. Гіпсоволокнисті плити

Для обшиття металевих і дерев’яних каркасів міжкімнатних перегородок
СІП-будинків, крім гіпсокартонних, використовують також гіпсоволокнисті пли-
ти (ГВП). Цей конструктивний матеріал застосовують у сухому будівництві для
облицювання стін, підвісних стель, мансард, збірних стяжок підлог.
Гіпсоволокнисті плити одержують у заводських умовах методом напівсухого
пресування із суміші гіпсового в’яжучого і розпушеної макулатури. ГВП виготов-
ляють двох видів: звичайні (ГВП) і вологостійкі (ГВПВ), які призначено для викори-
стання відповідно у приміщеннях із сухим і нормальним вологісним режимами
і у приміщеннях з вологим режимом. У приміщеннях з мокрим режимом застосо-
вувати гіпсоволокнисті плити заборонено.
Гіпсоволокнисті плити виготовляють із повздовжнім краєм двох типів
(табл. 9.3).
Таблиця 9.3
Типи країв ГВП
Ескіз краю Тип краю Позначення
Фальцевий край ФК
Прямий край ПК
ГВП є вогнестійкими будівельними виробами з такими пожежно-техніч-

ними характеристиками: група горючості — Г1; група займистості — В1; група
димоутворювальної здатності — Д1; група токсичності продуктів горіння — Т1;
група поширення полум’я — РП-1. Ці показники свідчать, що ГВП, порівняно з ін-
шими широко застосовуваними в новому будівництві виробами і матеріалами,
мають досить високі пожежно-технічні властивості. Це робить їх найкращими для
застосування у спорудженні нових будівель, а також при реконструкції або сана-
ції будинків і споруд, зокрема при обшиванні каркасів внутрішніх несучих стін
і перегородок.
Питання визначень, вимог і методів випробування плит гіпсових з волокни-
стою арматурою викладено у ДСТУ EN 15283–2:2019.

114
1. Із яких матеріалів і яким методом виготовляють гіпсоволокнисті плити?
2. Де використовують гіпсоволокнисті плити?
3. З якими типами країв випускають ГВП?
4. Які пожежно-технічні характеристики мають ГВП?
9.4. Каркаси перегородок, елементи металевого каркаса

Через невеликий модуль пружності ГКП і ГВП, необхідність підвищення жор-
сткості, міцності та стійкості огороджувальних конструкцій і зниження прогинів
підвісних стель із урахуванням необхідних умов звукоізоляції й вогнестійкості
для установлення обраних конструкцій необхідно застосовувати каркаси.
Елементи металевих каркасів (напрямні, стоякові профілі, балкові) з’єднують
між собою сталевими шурупами, заклепками, виштамповкою. Елементи дерев’я-
них каркасів з’єднують за допомогою шипогніздових, шпонкових, шпунтових спо-
лучень, а також за допомогою цвяхів, шурупів, скоб, з використанням клею.
Кріплення ГКП і ГВП до металевих каркасів здійснюють за допомогою само-
нарізних шурупів, а до дерев’яних — за допомогою цвяхів, шурупів, шурупів-са-
морізів, кріпильних скоб. Стикові з’єднання металевих або дерев’яних елементів
каркасів розташовують урозбіг. Стики ГКП і ГВП не повинні збігатися зі стиками
каркаса як із міркувань забезпечення максимальної міцності й технологічності
всієї системи загалом, так і пожежної безпеки. В останньому випадку вогнезахис-
ний ефект гіпсокартонного облицювання помітно послаблюється. Якісно змон-
тований каркас не тільки забезпечує надійність всієї системи загалом, але й дає
гарантію одержання рівної основи, а отже, рівної лицьової поверхні обшивки
і нормального стикування плит. При цьому варто зазначити, що помилки, допу-
щені при монтажі каркаса, у більшості випадків неможливо виправити ні при об-
шиванні ГКП і ГВП, ні в результаті шпаклювання швів між ними.
онтаж каркасів треба здійснювати з неодмінним дотриманням таких

М
умов:
ÂÂ
каркас має бути достатньо жорстким, що визначає відстані з одного боку —
між точками його кріплення до несучих конструкцій будинку, а з іншого — між
основними та несучими елементами;
ÂÂ
елементи каркаса повинні бути недеформованими й рівними (погнуті металеві
елементи непридатні для використання в каркасі), дерев’яні бруски (рейки) не
можна виготовляти з косошарової деревини або застосовувати з послаблен-
ням їхніх перерізів. Дерев’яні елементи каркаса мусять мати достатні розміри
для забезпечення мінімальної ширини обпирання на них ГКП або ГВП;
ÂÂ
за необхідності підвішування до каркасів устаткування, меблів, світильників їх
посилюють допоміжними елементами, спареними профілями стійок з належ-
ною орієнтацією один щодо одного.

9.4. Каркаси перегородок, елементи металевого каркаса 115
Металеві каркаси для огороджувальних конструкцій і підвісних стель з вико-

ристанням ГКП і ГВП виготовляють із металевих профілів і деталей, які випуска-
ють за єдиними стандартами. Профілі виготовляють із оцинкованої гальванічним
способом м’якої нелегованої сталі методом холодної прокатки. Товщина профі-
лів — 0,56...1 мм. Елементи каркаса, що застосовують, наприклад, для обрамлен-
ня дверних прорізів, можуть виконувати з металевих профілів з товщиною стінки
2...2,5 мм.
Профілі випускають з U-подібним і С-подібним поперечним перерізом, при-
чому в більшості випадків твердість стінових і стельових профілів збільшують
шляхом гофрування їхніх полиць і стінки в повздовжньому напрямку в процесі
холодної прокатки.
Рекомендовані до використання при улаштуванні каркасів металеві профілі
залежно від призначення поділяють на марки, що мають відповідні позначення
(табл. 9.4).
Таблиця 9.4
Форма перерізу й марки металевих профілів для гіпсокартонних
і гіпсоволокнистих конструкцій
Найменування Маса 1 пог.
Переріз Марка Сфера застосування
профілю м кг
UW 50/40 0,61
UW 65/40 0,68 Напрямні профілі каркаса
Напрямний
UW 75/40 0,73 перегородок і облицювання стін
UW 100/40 0,85
CW 50/50 0,73
CW 65/50 0,81 Стійки каркаса перегородок та
Стійковий
CW 75/50 0,85 облицювання стін
CW 100/50 0,97
Каркас підвісної стелі й облицю
Стельовий CD 60/27 0,6
вання стін
Напрямний Каркас підвісної стелі й облицю
UD 28/27 0,4
стельовий вання стін
Захист зовнішніх кутів перегоро
Кутовий ПУ 31/31 0,2
док та облицювання стін
Гнутий (опуклий, CD 60/27 з радіусом Каркас підвісних стель і облицю
0,6
увігнутий) гнуття > 500 мм вання стін
Примітка. У марках профілів перше число позначає ширину, друге — висоту полички профілю.
Профілі марки UW (рис. 9.2 а) призначено для улаштування стельових (верх-

ніх) і підлогових (нижніх) напрямних при обладнанні перегородок. У них немає за-
гнутих країв, для того щоб стояковий профіль щільно (без зазорів) входив у верхні
й нижні напрямні. Напрямні профілі мають U-подібну форму. Їх також використо-
вують для улаштування перемичок між стояковими профілями в каркасах пере-
городок та облицювань. Напрямні профілі виробляють з готовими отворами діа-
метром 8 мм у стінці профілю. Ці отвори призначено для встановлення дюбелів,

116
що полегшує кріплення профілю до основи. За необхідності

можна просвердлити додаткові отвори для дюбелів.
Профілі стійкові CW (рис. 9.2 б) мають загнуті всереди-
А. Напрямний профіль UW ну краї. У їхніх стінках можуть бути Н-подібні просічки, які
дають змогу шляхом відгину ділянок у межах просічок одер-
жати отвори для кабелів, проводів, труб. Ці просічки, однак,
не повинні надмірно послабляти перетин стійки, тому від-
стань між сусідніми отворами становить 50 см.
Б. Стійковий профіль CW CD-профілі (рис. 9.2 в) слугують як вертикальні стій-
ки каркаса перегородок і облицювань, що обшивають
ГКП і ГВП. Монтують стояковий профіль у парі з відповід-
ним за розміром напрямним профілем типу UD. Розташу-
вання гофрів на полиці профілю — один у центрі й два по
В. Стельовий профіль CD
краях на відстані 10 мм від центрального — забезпечують
необхідну жорсткість і зручність в установленні шурупів
при кріпленні ГКП або ГВП. Центральний гофр є орієнти-
ром — як при установленні каркаса, так і при його обши-
Г. Профіль напрямний ванні. Стінка профілю також має три гофри — один у цен-
стельовий (UD) трі і два ширших по краях.
Профіль напрямний стельовий (UD) (рис. 9.2 г)
використовують для монтажу каркаса підвісних стель
й облицювання стін. При монтажі каркасів підвісної сте-
лі UD-профіль кріплять по периметру приміщення. При
установленні каркаса облицювання його кріплять до під-
Д. Профіль кутовий (ПК)
логи і стелі. У стінці профілю є отвори діаметром 8 мм. Їх
розташовано із кроком приблизно 250 мм і призначено
для кріплення профілю до стін дюбелями.
Профіль кутовий (ПК) (рис. 9.2 д) призначено для
захисту зовнішніх кутів гіпсокартонних або гіпсоволок-
Е. Арковий гнутий профіль нистих обшивань від механічних ушкоджень. Переріз
Рис. 9.2. Типи профілів
ПУ-профілю виконано у формі гострого кута (85°), що за-
залежно від призначення безпечує його щільне прилягання до поверхні кута пере-
городки. Встановлення ПУ-профілю на кути гіпсокартон-
них або гіпсоволокнистих обшивок можна здійснити також
за допомогою спеціального пристосування для кріплення кутових профілів.
Також використовують арковий гнутий профіль (рис. 9.2 е) для створення
криволінійних гіпсокартонних поверхонь.
Визначення, вимоги та методи випробувань металевих профілів для гіпсокартон-
них систем наведено у Національному стандарті України ДСТУ Б EN 14195:2005 (EN
14195:2005/АС 2006, IDT) «Профілі металеві для гіпсокартонних систем».
1. Для чого застосовують каркаси в огороджувальних конструкціях?
2. Чим елементи металевих і дерев’яних каркасів кріплять між собою?
3. Як треба розташовувати стики каркасів і стики ГКП і ГВП?
4. Які є вимоги до каркасів та їхніх елементів?
5. З якими формами поперечного перерізу випускають елементи металевих каркасів?

9.5. Елементи дерев’яного каркаса 117
9.5. Елементи дерев’яного каркаса

Каркаси з дерева для сухого будівництва варто передбачати в приміщеннях
без особливих вимог до пожежної безпеки. Елементи дерев’яних каркасів вико-
нують із рейок, брусків, дощок.
Для виготовлення дерев’яних каркасів найчастіше використовують перерізи
дерев’яних брусків, зазначені в табл. 9.5.
Таблиця 9.5
Переріз брусків для монтажу дерев’яних каркасів
з використанням ГКП і ГВП
Каркас (риштування каркаса) для підвісних стель, Стійки для перегородок із ГКП
Конструкція
ригелів, балок перегородок із ГКП та ГВП та ГВП
Ширина, мм 48 50 60 60 80 48 48 60
Висота, мм 24 30 40 50 60 60 80 60
Для дерев’яних каркасів треба використовувати високоякісну деревину, без де-
фектів і деформацій. Вадами деревини, що знижують її технічну цінність, є косоша-
рість, тріщини, відмерлі сучки́, гниль. За необхідності допускається додаткова оброб-
ка елементів каркасів (обстругування, вибірка пазів) для закріплення опор, підвісів,
фіксаторів та інших кріпильних пристосувань.
При виготовленні дерев’яних каркасів гіпсокартонних систем потрібно зверта-
ти увагу на вологість деревини. Свіжозрубане дерево містить приблизно 60% води
(хвойні породи). При більш-менш тривалому сушінні дерева на повітрі в штабелях
частина природної вологості втрачається, і до моменту його розпилювання дерево
перебуває в напівсухому стані (містить від 20 до 30% вологи). Після розпилювання
дерева і зберігання пиломатеріалів у сухих і провітрюваних приміщеннях одержу-
ють повітряно сухі пиломатеріали, що містять не більше ніж 10–15% вологи. Воло-
гість деревини при застосуванні пиломатеріалів у конструкціях повинна бути в ме-
жах 12±3%.
Для улаштування дерев’яних каркасів потрібно використовувати пиломатеріа-
ли з антисептованої деревини не нижче 2-го сорту за ДСТУ EN 336:2003 «Пиломатері-
али конструкційні із хвойних порід та тополі. Розміри. Допустимі відхилення».
Проєктування дерев’яних конструкцій треба здійснювати згідно з ДСТУ НБ EN
1995–1-1:2010 Єврокод 5. «Проєктування дерев’яних конструкцій. Частина 1–1. За-
гальні правила і правила для споруд» (EN 1995–1-1:2004, IDT).
При використанні дерев’яних каркасів для гіпсокартонних і гіпсоволокнистих
обшивок у вологих приміщеннях необхідно брати до уваги властивість деревини
розбухати при зволоженні. У зв’язку з цим до початку обшивання каркаса ГКП або
ГВП має пройти час, необхідний для адаптації деревини до мікроклімату приміщен-
ня. При зміні вологості деревини на 1% відбувається зміна в повздовжніх розмірах
елементів до 0,01%, а в поперечних — до 0,24%.
Усі деталі дерев’яного каркаса мають бути захищені від ураження грибками
й точильниками завдяки просоченню антисептиками. Вогнестійкість деревини
можна підвищити шляхом її пофарбування антипиренами. Якість усіх засобів, які
використовують для захисту деревини, повинна бути підтверджена відповідни-
ми сертифікатами.

118
Дерев’яний будівельний матеріал, який використовують для каркасів гіпсокар-

тонних і гіпсоволокнистих систем, складують у штабелі на підкладках, що забезпе-
чують його провітрювання, в сухих закритих приміщеннях, убезпечених від пожеж.
9.6. Комплектувальні матеріали та вироби

Для улаштування огороджувальних конструкцій у комплекті з елементами
каркаса необхідні кріпильні вироби, самонарізні шурупи, клеєві та шпаклю-
вальні суміші, ущільнювачі, герметизуючі засоби, звуко- і теплоізоляційні
матеріали.
До кріпильних виробів належать: підвіси для каркасів підвісних стель, дюбелі й
анкерні елементи для кріплення каркаса до несучих конструкцій, з’єднувальні еле-
менти для елементів каркаса, а також дюбелі та гачки для кріплення різних пред-
метів до перегородок, облицювання і підвісних стель.
Номенклатуру гвинтів (шурупів) самонарізних наведено в табл. 9.6. Довжина
шурупів для кріплення ГКП і ГВП до каркасів залежить від виду каркаса й товщини
обшивки (табл. 9.7). Номенклатуру дюбелів для кріплення елементів каркаса й під-
вісів до несучих конструкцій і навісного обладнання безпосередньо до обшивок із
ГКП і ГВП наведено в табл. 9.8.
Кріплять елементи дерев’яного каркаса між собою цвяхами з преференцій-
ним застосуванням накладок з вуглецевої холоднокатаної оцинкованої сталі тов-
щиною не менше ніж 0,6 мм.
Таблиця 9.6
Номенклатура самонарізних гвинтів для конструкцій
з використанням ГКП і ГВП
Загальний вигляд Найменування Сфера застосування
Гвинт самонарізний (тип TN) з потайною Для кріплення ГКП до металевого і дерев’яного
головкою, хрестоподібним шліцом каркаса з товщиною стінки профілю менше ніж
і загостреним кінцем 0,7 мм. Довжина гвинтів залежить від виду
каркаса і товщини обшивки
Гвинт самонарізний (тип MN) з потай Для кріплення ГВП до металевого і дерев’яного
ною головкою, хрестоподібним шліцом каркаса з товщиною стінки профілю менше ніж
і загостреним кінцем 0,7 мм. Довжина гвинтів залежить від виду
каркаса і товщини обшивки
Гвинт самонарізний (тип TB) з потайною Для кріплення ГКП і ГВП до металевого каркаса
головкою, хрестоподібним шліцом з товщиною стінки профілю 0,7÷2,2 мм. Довжи
і виcвердлювальним кінцем на гвинтів залежить від виду каркаса і товщини
обшивки.
Гвинт самонарізний (тип LN) з хрестопо Для з’єднання між собою металевих деталей
дібним шліцом і загостреним кінцем з товщиною сталі ≤0,7 мм
Гвинт самонарізний (тип LB) з хрестоподіб Для з’єднання між собою металевих деталей
ним шліцом і виcвердлювальним кінцем з товщиною сталі 0,7÷2,2 мм

9.6. Комплектувальні матеріали та вироби 119
Таблиця 9.7
Необхідна довжина самонарізних гвинтів
для улаштування обшивки з ГКП і ГВП
Тип гвинтів для кріплення ГКП і ГВП до каркаса Тип гвинтів
Матеріал Кількість Метал для кріплен-
Товщина
обшивки шарів Дерево Товщина Товщина ня металевих
обшивки
до 0,7 мм 0,7÷2,2 мм елементів
ГКП До 12,5 TN 35 TN 25 TB 25
15 TN 35 TN 25 TB 35
Один
18÷20 TN 45 TN 35 TB 35
25 TN 45 TN 35 TB 45
LN 9
12,5+12,5 TN 35+TN 45 TN 25+TN 35 TB 25+TB 45
LN 11
15+12,5 TN 35+TN 45 TN 25+TN 45 TB 25+TB 45
Два
18+15 TN 45+TN 55 TN 35+TN 45 TB 35+TB 45
25+18 TN 45+TN 70 TN 35+TN 55 TB 45+TB 55
Три 12,5+12,5 +12,5 – TN 25+TN 35+ TN 55 –
ГВП 10 MN 30 MN 30 TB 25
Один
12,5 MN 35
LN 9
10+10 MN 30+MN 45 MN 30+MN 45 TB 25+TB 35
Два LN 11
12,5+12,5 MN 45+MN 45 MN 30+MN 45 TB 25+TB 45
Три 12,5+12,5+ 12,5 – MN 30+MN 45+ MN 55 TB 25+TB 45+ TB 55
Для ущільнення зазорів між напрямними профілями металевого каркаса
перегородок, підлогою та стелею і забезпечення необхідної звукоізоляції реко-
мендують застосовувати ущільнювальні стрічки з пінополіуретану й латексної
піногуми щільністю до 150 кг/м3 (ТУ 38.106599).
Для звукоізоляції перегородок рекомендують застосовувати мінераловатні
плити на синтетичному зв’язному за ДСТУ Б В.27.-56:2010.
Таблиця 9.8
Номенклатура дюбелів
Розміри гвинтів
Найменування дюбеля Призначення дюбеля Діаметр, Довжина, Загальний вигляд
мм мм
Дюбель для порожнистих Кріплення профілів і навісного устат 49...77,

11, 13
конструкцій кування до порожнистих конструкцій 51....79
Дюбель універсальний Кріплення профілів і навісного устат 35, 40, 50,

6, 8
(з межею вогнестійкості 45 хв) кування до порожнистих конструкцій 70,80
Дюбель анкерний пластмасовий 35, 40, 50,

6, 8
(з межею вогнестійкості 45 хв) Кріплення профілів і навісного устат 70,80
Дюбель анкерний металевий кування до порожнистих конструкцій
6 49
(з межею вогнестійкості 45 хв)

120
Розміри гвинтів
Найменування дюбеля Призначення дюбеля Діаметр, Довжина, Загальний вигляд
мм мм
Дюбель для навішування Кріплення навісного устаткування до
12 39
предметів на ГВП гіпсоволокнистих плит
Для закладання стиків, утворених фальцевими краями ГВП, застосовують
сітчасту або перфоровану склотканинну армувальну стрічку (серп’янку).
У санітарно-технічних приміщеннях (ванні, душові тощо) поверхні ГВП і ГКП,
що перебувають під безпосереднім впливом вологи, рекомендують покривати
гідроізолюючим матеріалом, а в місцях сполучення стін між собою і стіни з під-
логою використовувати самоклейку гідроізоляційну стрічку.
Як тепло-, звукоізоляційний матеріал у конструкціях перегородок, облицю-
вань стін і мансардних приміщень, а також у конструкціях підвісних стель варто
застосовувати мінераловатні плити на синтетичному зв’язному за ДСТУ БВ.2.7–
56:2010 і ТУ 5762–005-45757203–00 або скловатні плити на синтетичному зв’яз-
ному за ДСТУ БВ.7.7–56:2010.
Найважливішою складовою частиною комплектних систем сухого будівниц-
тва є інструменти, необхідні для якісного виготовлення конструкцій перегоро-
док, облицювань, підвісних стель, мансард, сухої штукатурки. Більшість із висо-
коякісних інструментів для сухого будівництва придатні для робіт як із ГКП, так
і з ГВП (табл. 9.9).
Таблиця 9.9
Інструменти та пристосування для роботи й улаштування конструкцій
комплектних систем сухого будівництва
Загальний вигляд Найменування Призначення
Пристосування для перене Для перенесення плит й утримування їх

сення ГКП і ГВП у вертикальному положенні
Візок для перевезення ГКП

Для перевезення плит
і ГВП
Пристосування шнуровід
Для розмітки проєктного положення конструкцій
бійне
Ніж зі змінними лезами Для різання ГКП
Ніж складаний Для різання ГВП та ГКП
Різак великий для різання

Для відрізання смуг шириною до 630 мм
ГКП

Пристосування проколю
Для утворення отворів невеликого діаметра в ГКП
вальне
Різак малий для різання ГКП Для відрізання смуг ГКП шириною до 120 мм
Пилка вузька для прорізання

Для утворення отворів невеликого діаметра в ГКП
отворів в ГКП
Ручні ножиці по металу Для різання частин металевого профілю
Електроножиці для різання

Для різання профілів каркасів
профілю
Для вирівнювання та шліфування обрізних країв

Рубанок обдирний гіпсокартонних і гіпсоволокнистих плит. Рубанок має
змінні полотна
Рубанок для обробки країв Для зняття фаски на обрізаних краях при
22,5° і 45° улаштуванні стиків
Для улаштування ГКП або ГВП у монтажному поло

Пристосування монтажне женні, для улаштування зазору при кріпленні їх до
каркаса перегородок і облицювання стін
Для підйому ГКП і ГВП у проєктне положення при

Підіймач рамковий
улаштуванні підвісних стель
Пристосування
Для монтажу ГКП і ГВП, вимірювання довжини і рівня
«Метростат 300»
Для вирівнювання сухої засипки при улаштуванні

Набір нівелювальних рейок
збірних основ підлоги
Для проколювання поверхні ГКП при виготовленні

Валик голчастий
гнутих елементів

122
Для скріплення металевих профілів методом просі
Просікач
кання з відгинанням
Для угвинчування шурупів при закріпленні ГКП або

Шурупокрут ГВП до каркасів, а також металевих або дерев’яних
елементів каркаса між собою
Набір фрез Для утворення круглих отворів у ГКП і ГВП
Для приготування шпаклювальної суміші. Місткість

Шпаклювальний короб короба дає змогу раціонально використовувати
заготовлений заміс шпаклівки
Для приготування шпаклювальної суміші в коробі.
Шпатель-кельма Для зручності роботи шпатель-кельма має розмір,
трохи менший від дна короба
Шпатель із викруткою шири Для шпаклювання стиків ГКП і ГВП, заглиблень від
ною 15 см шурупів і їхнього додаткового затягування
Шпатель широкий, шириною Для нанесення накривних шарів шпаклівки при

200, 250 і 300 мм фінішній обробці всієї поверхні
Шпатель для внутрішніх

Для шпаклювання внутрішніх кутів конструкцій
кутів
Шпатель для зовнішніх кутів Для шпаклювання зовнішніх кутів конструкцій
Для отримання гладких поверхонь гіпсових штука

Оздоблювальний шпатель
турок
1. Я
кі кріпильні вироби застосовують для улаштування каркасів огороджувальних
конструкцій?
2. Які матеріали використовують для звукоізоляції перегородок?
1. Яку максимальну висоту може мати перегородка з металевим каркасом і обшив-
кою з обох боків одним шаром ГКП?
а) 5 м; б) 6 м; в) 57 м; г) 8 м.

2. Яку максимальну висоту може мати перегородка з металевим каркасом і обшив-

кою з обох боків двома шарами ГКП?
а) 7 м; б) 8 м; в) 8,5 м; г) до 9 м.
3. Яку максимальну висоту може мати перегородка з дерев’яним каркасом і об-
шивкою з обох боків одним шаром ГКП?
а) 2,5 м; б) 8 м; в) 3 м; г) більше ніж 3,5 м.
4. Яку максимальну висоту може мати перегородка з дерев’яним каркасом і об-
шивкою з обох боків двома шарами ГКП?
а) 3 м; б) 3,2 м; в) 3,0 м; г) 4,2 м.
5. Який індекс ізоляції повітряного шуму повинен бути для житлового малоповер-
хового будинку?
а) 45 Дб; б) 50 Дб; в) 55 Дб; г) 60 Дб.
6. Яку мінімальну товщину стінки може мати металевий профіль?
а) 0,5 мм; б) 0,55 мм; в) 0,56 мм; г) 0,6 мм.
7. Яку максимальну відстань між H-подібними просіканнями допускають у про-
філі CW?
а) 30 см; б) 35 см; в) 45 см; г) 50 см.
8. Який крок мають отвори у стінці металевого профілю UD?
а) 200 мм; б) 250 мм; в) 300 мм; г) 400 мм.
9. Від чого залежить крок стійок у перегородках?
б) т ипу і товщини в) матеріалу уте- г) навантаження
а) Від породи дерева;
обшивки; плювача; на перегородку.
10. Яку вологість деревини допускають при застосуванні пиломатеріалів у кон-
струкціях?
а) 9±3%; б) 12±3%; в) 5±3%; г) 18±3%.
11. Яку масу має стельовий профіль CD 60/27 довжиною 1 м?
а) 0,6 кг; б) 0,7 кг; в) 0,75 кг; г) 0,8 кг.

124
10 Перегородки із СІП-панелей
РОЗДІЛ 10.
ПЕРЕГОРОДКИ ІЗ СІП-ПАНЕЛЕЙ
10.1. Види перегородок із СІП-панелей та їхні переваги

СІП-панелі для перегородок виготовляють заводським способом разом
з іншими елементами СІП-будинку. Для їхнього виготовлення застосовують
високоякісні матеріали — сухий калібрований брус або сухі обрізні дошки, піно-
полістирол ПСБ-С-25 з емісією формальдегіду Е1 (безпечно), вологостійкі ОСП-3
із класом емісії Е1. Перегородки із СІП-панелей органічно уписуються в загаль-
ний конструктив СІП-будинку і додають надійності усій його конструкції.
За своєю конструкцією перегородки із СІП-панелей нічим не відрізняють-
ся від конструкції стінових СІП-панелей або СІП-панелей перекриттів і дахів.
По периметру СІП-панелей перегородок передбачено пази для з’єднувальних
і напрямних (обв’язувальних вінцьових) брусків або дощок, завдяки чому буди-
нок із СІП-панелей монтують легко і швидко.
Сьогодні, окрім СІП-панелей з обшивкою ОСП-3, використовують відносно нові
СІП-панелі з обшивкою із магнезитових плит. Ці панелі мають хорошу вогнестій-
кість, звукоізоляцію і покращену готовність до чистової обробки. Їх застосовують
для будівництва пожежонебезпечних приміщень (котелень, камінних стін). Вони та-
кож надають привабливого вигляду огороджувальним конструкціям гаражів, саун,
лазень, а також приміщень, які не потребують вартісної обробки. Стіни з магнезиту
доволі просто фарбувати, а стики магнезитових плит — закривати дерев’яними
накладками. Разом з тим СІП-панельні перегородки не можна вважати закінченими
без їхнього обшиття гіпсокартонними плитами. Це стосується як СІП-панелей з об-
шивкою плитами ОСП-3, так і СІП-панелей з обшивкою магнезитовими плитами. З од-
ного боку гіпсокартонна обшивка необхідна для штроблення під електропроводку,
а з іншого, — для підвищення вогнестійкості СІП-панелей з обшивкою ОСП-3. Якщо
відмовитися від штроблення для електропроводки, то для її прокладання буде по-
трібна побудова додаткового металевого або дерев’яного каркаса під облицювання
СІП-перегородок гіпсокартоном або іншим плитним вогнестійким матеріалом.
Рис. 10.1. Міжкімнатні

перегородки із СІП-панелей

10.2. З’єднання перегородних СІП-панелей між собою 125
До переваги СІП-панельних перегородок можна віднести їхню здатність

втримувати доволі велику вагу навішуваних на них предметів. Один саморіз
довжиною 30 мм може витримувати вагу до 100 кг. Поверхня стін і перегородок
із СІП-панелей завдяки їхній рівності і гладкості має високу готовність для будь-
якої подальшої внутрішньої і фасадної обробки.
Найбільш часто для перегородок у СІП-будинках використовують спеціаль-
ні СІП-панелі товщиною 70 і 124 мм з товщинами пінополістирольного (полісти-
ренового) ізоляційного сердечника 50 і 100 мм, хоча для підвищеної звукоізо-
ляції як перегородки використовують панелі товщиною 174 мм з сердечником
товщиною 150 мм (рис. 10.1).
За допомогою гіпсокартону будівельники виводять перегородки із СІП-пане-
лей на той рівень звукоізоляції, який відповідає вимогам будівельних норм і не
поступається європейським і американським нормам шумоізоляції квартир ба-
гатоповерхових житлових будинків.
Відомо, що стіни будь-яких приміщень з вологим режимом експлуатації по-
требують покриття вологостійкими матеріалами. СІП-панелі — не виняток, тому
для захисту від вологи доцільно їх покривати вологостійкими ГКПВ.
1. Із яких матеріалів виготовляють СІП-панельні перегородки?
2. Чому СІП-перегородки треба обшивати гіпсокартонними плитами?
3. Якої товщини СІП-перегородки найчастіше використовують у СІП-будинках?
10.2. З’єднання перегородних СІП-панелей між собою

З’єднання СІП-панелей у перегородці між собою здійснюють шляхом вкле
ювання за допомогою поліуретанової монтажної піни бруса, який рівномірно за-
глиблюють у пази сусідніх СІП-панелей.
Кріплення СІП-панелей перегородок до платформи підлоги або перекриття
також здійснюють за системою шип–паз, при цьому роль шипа виконують бру-
си (дошки) нижньої і верхньої обв’язки (напрямні) відповідних розмірів. Їх попе-
редньо заповнюють піною (рис. 10.2).
Рис. 10.2. Установлення

СІП-панелей за системою шип–
паз на напрямну дошку, закріп-
ОСП-3 лену на платформі підлоги
Закладні Кріплення
елементи
Монтажна піна
Пінополістирол

126
На рис. 10.3 показано нанесення монтажної

клей-піни на з’єднувальні поверхні паза СІП-панелі
перегородки і нижньої обв’язки (напрямної, вінця)
на платформі підлоги перекриття першого поверху
або міжповерхового перекриття СІП-будинку.
СІП-панельні перегородки з’єднують між со-
бою за допомогою з’єднувачів L-типу і S-типу
(Ozon panel, Австралія), з’єднувальними шпонками
(Enersip, Канада); SPA-шпонками і шпонками з пи-
Рис. 10.3. Нанесення монтажної
ломатеріалів (Structural Panels, Австралія); шпон
піни на з’єднувальні поверхні паза ковою втулкою і дерев’яною шпонкою (MagRoc,
СІП-панельної перегородки і ниж- Нова Зеландія). В Україні переважно використову-
ньої обв’язки (напрямної, вінця) ють дерев’яні шпонки і рідше термошпонки (сму-
на платформі підлоги: а — на паз ги-вставки) із СІП-панелей або так званих ізоляці-
СІП-панелі перегородки; б — на- йних шпонок (рис. 10.4–10.8).
прямної дошки (вінця); 1 — нижнє
Перегородки із СІП-панелей, облицьовані гіпсо
нанесення (з двох боків); 2 — верх-
нє нанесення (з двох боків); 3 — се- картоном без повітряного проміжку, за міцністю
реднє S-нанесення схожі до обштукатурених кам’яних стін. На таку пе-
регородку звичайними саморізами по дереву можна
підвісити важкі предмети, наприклад, із сантехнічного обладнання. Це сприяє широ-
кому застосуванні перегородок із СІП-панелей при спорудженні СІП-будинків.
Для підсилення жорсткості перегородок із СІП-панелей гіпсокартон до їхньої
поверхні кріплять врозбіг. Після закінчення монтажу стики гіпсокартонних плит
шпаклюють, шліфують наждачним папером, після чого поверхню перегородки
можна фарбувати або обклеювати шпалерами.
Рис. 10.4. З’єднувачі (Ozon panel): а — L-тип; б — S-тип

Рис. 10.5. З’єднувальні плоскі шпонки
Рис. 10.6. З’єднувальні дерев’яні шпонки

128
Рис. 10.7. З’єднувальні шпонки SPA СІП-панелей: а — з’єднання панелей SPA шпонкою;
б — з’єднання дерев’яною шпонкою із двох дощок або одного цільного бруса
Рис. 10.8. З’єднання стіно-

вих і СІП-панелей перего-
родки MagRoc: з обшивкою
із магнезитових плит за
допомогою: а — коробчастої
(ізоляційної) шпонки; б —
дерев’яної шпонки із дощок
у горизонтальному поло-
женні


1. З якою метою монтажний клей-піну наносять на з’єднувальні поверхні перегородки?
2. Як з’єднують між собою СІП-панелі перегородок?
3. Намалюйте схему з’єднання СІП-панелей у перегородці з’єднувачами L-типу і S-типу.
4. Як кріплять гіпсокартон до поверхні СІП-перегородок?
5. Як обробляють стики ГКП після обшивання ними поверхні СІП-перегородки?
1. Якої товщини СІП-перегородки найчастіше використовують у СІП-будинках?
а) 74 мм; б) 100 мм; в) 124 мм; г) 184 мм.
2. Який вид ОСП використовують для виробництва СІП-панелей?
а) ОСП-1; б) ОСП-2; в) ОСП-3; г) ОСП-4.
3. Яку товщину має сердечник із пінополістиролу у СІП-панелях перегородок?
4. Яку вагу може витримувати саморіз 30 мм, загвинчений у обшивку СІП-па-
нелі з ОСП?
а) До 20 кг; б) до 40 кг; в) до 50 кг; г) до 100 кг.
5. Якої глибини має бути паз у СІП-панелі перегородки для з’єднання сусідніх
СІП-панелей перегородки з’єднувачем L-типу або S-типу?
а) 2–3 см; б) 4–5 см; в) 5–6 см; г) 6–8 см.
6. На яку глибину в сердечнику СІП-панелі перегородки потрібно заглиблювати
шпонку із ОСП при з’єднанні сусідніх СІП-панелей?
а) 3 см; б) 4 см; в) 5 см; г) більше 5 см.
7. Якої довжини має бути шпонка із ОСП при з’єднанні сусідніх СІП-панелей?
а) 6 см; б) 8 см; в) 10 см; г) більше ніж 10 см.
8. Як закріплюють шпонки із ОСП, які з’єднують сусідні СІП-панелі?
а) Цвяхами або б) ц
вяхами або саморі-
в) цвяхами або саморізами з кроком
саморізами з кро- зами з кроком 15 см
20 см і клеєм.
ком 10 см і клеєм; і клеєм;
9. Якої глибини має бути паз у сердечнику СІП-панелі перегородки для з’єднання
сусідніх панелей дерев’яною шпонкою?
а) 2,5 см; б) 3,8 см; в) 4,5 см; г) 5 см.
10. Як кріплять дерев’яні шпонки і СІП-панелі перегородок між собою?
а) Цвяхами або
б) ц
вяхами або саморі- в) цвяхами або саморізами з кроком
саморізами
зами з кроком 15 см; 20 см.
з кроком 10 см;
11. Як з’єднують між собою сусідні стінові або СІП-панелі перегородок?
а) SPA-шпонкою; б) дерев’яною шпонкою; в) шпонками із ОСП.

130
11 Монтаж дахів
РОЗДІЛ 11.
МОНТАЖ ДАХІВ
11.1. Види дахів та їхні конструктивні елементи
Дах — це покриття будинку, верх- Дах складається з несучих елементів

ня огороджувальна конструкція (крокви, ферми, балки, прогони, мауерлат)
будівлі, надбудова над покриттям і зовнішньої оболонки-покрівлі. Похилі площи-
останнього поверху у вигляді од- ни називають схилами, місця їхнього перети-
нієї або кількох похилих площин, ну — ребрами (якщо кут між схилами менший
що утворюють разом із перекрит- від 180°) і розжолобками (якщо кут між схи-
тям замкнений простір — горище лами перевищує 180°). Верхнє горизонтальне
або мансарду. ребро називають гребенем, нижній край схи-
лу, який виступає за площину зовнішньої сті-
ни, — звисом. Трикутний схил з торця будинку, який іде від гребеня до карниза,
називають вальмою, а той, що не доходить до карниза, — напіввальмою.
Форма даху залежить від конструкції зовнішніх стін будинку, кількості та кута
схилів, типу несучих конструкцій.
Дахи можуть бути похилими або плоскими із зовнішнім або внутрішнім во-
достоком.
Плоска конструкція даху найчастіше є практично рівною поверхнею, нахил
якої не більше 5 °. Такі дахи характеризують малою витратою будівельних матеріа-
лів і застосовують для зведення господарських споруд, сараїв, альтанок або дачних
будинків. Вони не містять горищ, а утеплити їх можна тільки зсередини. Перевагою
таких дахів можна назвати те, що вони можуть бути використані в подальшому як
підставка для інших допоміжних споруд або майданчиками для людей.
До похилих належать дахи з нахилом 1:6 і більше, до плоских — дахи з нахи-
лом менше ніж 1:6. Плоскі дахи повинні мати нахил не менше ніж 1:50 для забез-
печення стоку дощової і талої води.
Рис. 11.1. Конструкція і еле-

менти похилого даху (злі-
ва — з холодною покрівлею по
приставних кроквах (балках),
справа — з теплою покрівлею
по висячих кроквах)

11.1. Види дахів та їхні конструктивні елементи 131
Конструкцію похилого даху з покрівлею та його конструктивними елемен-

тами показано на рис. 11.1. Основними і найбільш розповсюдженими формами
похилих дахів є: односхилий, двосхилий, вальмовий, шатровий, мансардний, ба-
гатосхилий тощо.
Односхилий. Це найбільш економний і простий тип даху. Це одна площина,
сперта на 2 несучі стіни будівлі, які мають різну висоту. Такі дахи найчастіше за-
стосовують для оформлення промислових будівель, гаражів, складів і подібних
приміщень. Вони чудово розв’язують класичні завдання: захищати будівлю від
опадів і вітру. Такі дахи рідко бувають експлуатованими.
Конструкція двосхилого даху має дві площини, сперті на стіни з однаковою
висотою. Одну з одною ці площини об’єднано по одній зі сторін, таким способом
виходить вільний простір з різним об’ємом. Бічні сторони даху закривають фрон-
тонами, які оберігають будівлю з двох інших сторін. У дахів можуть бути різні по-
казники нахилу і параметр схилу.
Конструкцію мансардного даху має 2 схили, проте кожен з них розташований
на двох площинах, з’єднаних одна з одною під тупим кутом. Переважно подібні по-
крівлі створюють для отримання просторого горища. Ламані дахи також можуть
бути оснащені мансардними вікнами, які розташовують на верхній частині схилу.
Конструкцію вальмового даху оснащено двома маленькими і двома ве-
ликими схилами. Великі об’єднують за типом двосхилих дахів, однак, замість
фронтонів від торця коника спускається ще бічний схил, який називають вальма.
У випадках, коли вальми не досягають стін, таку покрівлю прийнято називати на-
піввальмовою. Вальмові дахи чудово витримують легкі навантаження. Таку кон-
струкцію також може бути оснащено мансардним вікном. Відрізняється покрівля
складністю під час проєктування та улаштування.
Шатрова конструкція даху містить різноманітні незвичайні формати, що мо-
жуть мати одночасно 4 однакових схили, які об’єднуються один з одним в одній
точці вгорі. Кожен зі схилів має трикутну форму, завдяки чому така конструкція
повністю симетрична щодо всіх напрямків. Більше того, кожний похилий дах може
мати різну висоту. Великий розмір дає змогу створювати не просто житловий про-
стір під дахом, але також сприяє простому і швидкому відведенню опадів.
Основні форми дахів показано на рис. 11.2.
а б в г
д е ж з
Рис. 11.2. Приклади найбільш розповсюджених форм дахів: а — односхилий, б — двосхилий;

в — плаский; г — вальмовий; д — напіввальмовий; е — мансардний; ж — шатровий; з — бага-
тосхилий

132
ÂÂ Усі ці дахи можна також поділити на кілька видів за конструкцією:

●● з вентиляцією. Є вільна зона між гідроізоляцією і утеплювачем, завдяки чому
можна отримати вільний доступ повітря до шарів теплоізоляції. Це допомагає
дуже швидко видаляти зайву вологу;
●● без вентиляції. Вона представлена у вигляді герметичного покрівельного пиро-
га, в якому немає доступу повітря ззовні;
●● інверсійна. Це тип конструкції даху, коли застосовують зворотний порядок розта-
шування шарів покрівлі. Такий варіант вважають вдалим рішенням для створен-
ня експлуатованих дахів або зелених покриттів на покрівлі.
Спільним знаменником для всіх видів дахів мож-

на назвати покрівельний «пиріг» і перекриття верхніх
поверхів.
Дах будинку складається з дерев’яного несучого
каркаса, до якого кріплять: зверху — суцільний покрі-
вельний настил або лати, на яких улаштовують покрів-
лю, що забезпечує необхідний захист від проникнення
атмосферних опадів і талої води; знизу — підшивка сте-
лі, над якою розташовують пароізоляцію та утеплювач.
У будинках висотою у три поверхи підшивку стелі має
бути виконано із гіпсокартонних плит типу ГКП або
гіпсоволокнистих плит типу ГВП товщиною не менше
ніж 12,5 мм (за вимогами пожежної безпеки). У складі
конструкцій схилових і плоских дахів треба передбачи-
ти карнизи для забезпечення часткового відводу води,
яка стікає з покрівлі, від зовнішніх стін.
У конструкціях дахів житлових будинків необ-
хідно передбачати вентиляційні отвори для відводу
Рис. 11.3. Несучі каркаси назовні вологого повітря, яке проникає на горище із
похилих дахів та їхні елементи: опалюваних приміщень.
1 — гребенева дошка; 2 — Несучий каркас похилого даху складається із ба-
кроква; 3 — опорна стійка або
лок горищного перекриття, крокв, а також гребеневих
стіна мансарди; 4 — суцільний
брус між балками покриття; 5 — дощок або балок і, за необхідності, проміжних опор
балка горищного перекриття; крокв. Нижні кінці крокв спирають на каркас зовнішніх
6 — в’язь із дошки перерізом стін, а верхні можуть з’єднувати між собою через гре-
не менше ніж 19 х 89 мм; 7 — беневу дошку без вертикальних опор або з обпиран-
кроквяна бантина перерізом не ням на гребеневу балку, яку, своєю чергою, спирають
менше 19 х 89 мм; 8 — пере- на стійки, які передають навантаження на внутрішню
городка; 9 — стійка перерізом
не менше ніж 38 х 89 мм через
несучу стіну або прогін. Як проміжні опори крокв мож-
1,2 м; 10 — стиснений розкіс на використовувати кроквяні бантини; стіни мансарди,
перерізом не менше ніж 38 х які передають навантаження на каркас горищного пе-
89 мм під кожною кроквою; 11 — рекриття; стиснуті розкоси (рис. 11.3).
несуча стіна Передбачають також можливість використання
дерев’яних кроквяних ферм заводського виготовлення
або ферм, які складають на місці з готових елементів. До кроквяної системи є низ-
ка вимог, зокрема жорсткість, невелика вага, висока якість матеріалів.

11.2. Монтаж даху із СІП-панелей 133
Кроквяні дахи вважаються «холодними», однак вони найбільш розповсю-

джені. Будувати їх швидко і без значних матеріальних та грошових витрат. Їх вста-
новлюють на будинки, в яких утеплення горища не потрібне, а поверхи захищені
від негоди й шуму перекриттями і стінами.
Для запобігання зволоженню і біологічному вивітрюванню деревини крокв
у дахах роблять необхідну вентиляцію. Для цього у дахові мансарди передба-
чають щілини, а у дахові горища — продухи. Якщо кроква має довжину більш
як 4,5 м, то вона має обпиратися на стійку або розкіс перерізом не менше ніж
38х89 мм під кожною кроквою.
ÂÂ До основних етапів монтажу кроквяних систем належать:

●● попереднє розкроювання на заводському обладнанні елементів даху за потріб-
ними розмірами, які передбачено проєктом; камерне сушіння деревини і її об-
робка антисептиком; доставка готових елементів на будівельний майданчик;
●● складання елементів та обробка стиків ущільнювачами;
●● укладання вітробар’єру, теплоізоляції та пароізоляції.
ÂÂ У
сі дахи малоповерхових житлових будинків можна поділити на два основних
типи:
●● кроквяні;
●● СІП-панельні.

1. Дайте визначення поняття даху.
2. Назвіть несучі елементи даху.
3. Що таке вальма і напіввальма?
4. Які бувають дахи будинків за формою?
5. Які вимоги до дахів передбачено будівельними нормами?
6. На що обпираються верхні кінці крокв?
7. Які дахи найбільш часто застосовують при будівництві малоповерхових будинків?
8. Назвіть основні етапи монтажу кроквяних систем.
11.2. Монтаж даху із СІП-панелей

У СІП-будівництві монтаж даху — це Дах можна монтувати традиційним
один із завершальних етапів зведення способом шляхом зведення кроквяної
огороджувальних конструкцій будин- системи. Це доволі складний і трудоміст-
ку. Дах має характеризуватися міцні- кий процес. Проте витрати праці й часу
стю, стійкістю, високими ізоляційними на будівництво даху таким способом
властивостями і належним спротивом можна значно скоротити, якщо, замість
дії агентів атмосфери. дерев’яних конструкцій, застосувати
сучасні композитні вироби у вигляді

134
СІП-панелей. Такий дах завдяки легкості і у той же час

міцності не потребує встановлення кроквяних систем.
Панелі монтують зі стикувальним брусом, який грає
роль несучої балки і працює як кроква. Отже, система
а б даху із СІП-панелей є еволюційною формою кроквяної
Рис. 11.4. Системи даху системи (рис. 11.4).
малоповерхового будинку: Крім того, властивості СІП-панелей гарантують ство-
а — кроквяна система; рення теплого даху, який не потребує додаткового уте-
б — СІП-система плення, паро-, вітро- і шумоізоляції.
ÂÂ Я
к показує набутий досвід будівництва й експлуатації СІП-будинків, до ос-
новних переваг і вигод даху із СІП-панелей належать:
●● відсутність необхідності у додатковому утепленні й повітро- і пароізоляції даху;
●● висока енергоефективність;
●● висока герметизація огороджувальних конструкцій;
●● невелика власна вага СІП-панелей даху;
●● ідеальна придатність для мансардних поверхів і будинків з плоским дахом;
●● можливість будівництва в будь-який сезон року;
●● придатність для будинків з огороджувальними конструкціями із будь-яких буді-
вельних матеріалів;
●● можливість використання будь-якого покрівельного покриття;
●● швидкість монтажу;
●● можливість монтажу без застосування важкої вантажопідйомної техніки;
●● мінімальний вплив людського фактору на якість будівельної продукції;
●● можливість збільшення корисної площі мансардних поверхів;
●● біостійкість СІП-панелей даху (панелі не гниють, не пліснявіють, їх не пошкоджу-
ють комахи).
Перш ніж почати улаштування даху, необхідно врахувати обмеження щодо
його нахилу. Зазвичай похилі дахи приватних будинків мають нахил не мен-
ше 10°, завдяки чому вони здатні до самоочищення від снігу.
Плоскі дахи мають нахил 2–3°. Вони мають значну міцність, що витримує
снігове навантаження у регіонах з великою кількістю опадів. При виборі нахилу
даху варто враховувати особливості клімату у регіоні будівництва. Якщо опади
випадають у значній кількості, оптимальним буде значення кута нахилу в 40°
або більше — в цьому випадку ризик потрапляння вологи у стики між панеля-
ми буде найменшим. У регіонах з теплим і сухим кліматом дахи із СІП-панелей
встановлюють з нахилом до 25°, що сприятиме здешевленню будівництва даху.
Починати монтаж даху можна тоді, коли повністю закінчено монтаж зов-
нішніх стін і перекриттів. Нижньою опорою СІП-панелей даху служитиме верх-
ня обв’язка стін або мауерлат. Це елемент конструкції даху, який укладають
по верху стін будинку. Він є опорою кроквам або СІП-панелям, з’єднаним ме-
тодом шип-паз за допомогою стикувальних брусів, які працюють як елементи
кроквяної системи. При спорудженні будинків із СІП-панелей мауерлат вигля-
дає нетрадиційно, оскільки він одночасно є з’єднувальним брусом стінових па-
нелей. Верхню його частину роблять зі зрізом, який відповідає нахилові даху.

Гребенева балка (гребінь) служитиме верхньою опорою кроквам або

СІП-панелям зі стикувальними брусами. Верхня частина гребеня має нахили,
які дорівнюють нахилам даху.
На мауерлат і гребеневу балку укладають СІП-панелі даху, торці заши-
вають дошками і герметизують монтажною піною. Анодованими саморі-
зами закріплюють укладені панелі. Усі шви і стики нахилу даху старанно гер-
метизують і гідроізолюють. Таким чином будують двосхилий дах без прогонів
(рис. 11.5). Після монтажу мауерлата переходять до монтажу гребеневої балки,
які кріплять до фронтонів, виконаних із розкрійних СІП-панелей.
Якщо відстань між гребеневою балкою і мауерлатом не перевищує 4 м,
прогони, які укладають між фронтонами паралельно мауерлату і гребеневій
балці, не ставлять. При більшій довжині цієї відстані роблять проміжні прогони
(рис. 11.6).
Якщо нахил даху перевищує 15°, то під панеллю, біля звису, монтують упор,
який запобігає зсуванню панелі (під час її закріплення до елементів даху), обпи-
раючись на мауерлат (рис. 11.7).
5 4
4 3
3 2
2 2
1 1
Рис. 11.5. СІП-будинок з двосхилим дахом Рис. 11.6. Дах з проміжними прогонами:
без прогонів: 1 — мауерлат; 2 — фронтон; 1 — мауерлат; 2 — фронтон; 3 — гребенева
3 — гребенева балка; 4 — СІП-панелі даху балка; 4 — СІП-панелі даху; 5 — прогони
Рис. 11.7. Упор для запобігання зсуванню СІП-панелі:

1 — софіт; 2 — карнизна дошка; 3 — стикувальний
брус; 4 — торцева дошка; 5 — панель даху; 6 — упор;
7 — мауерлат; 8 — стінова СІП-панель

136
3
4
Рис. 11.8. Схема монтажу двосхило-
5 6
го даху з прогонами: 1 — мауерлат
100х150 мм; 2 — саморізи 8х280мм;
7 3 — гребенева балка 100х150 мм; 4 —
1
стикувальний брус 40х200 мм; 5 —
проміжні прогони 100х150мм;
6 — СІП-панель даху; 7 — подвійна
ставка 40х200 мм
На рис. 11.8 показано схему монтажу двосхилого даху з прогонами. Для бу-
дівництва СІП-дахів використовують СІП-панелі з розмірами 2500х625х200 мм,
2800х625х200 вагою 33–35 кг. Отже, для даху нормою вважають СІП-панелі
товщиною 224 мм. СІП-панелі даху з’єднують між собою стикувальним брусом,
зібраним із дощок 40х200 мм або 50х200 мм із сухого каліброваного лісомате-
ріалу камерного сушіння, обробленого вогнебіозахистом. Крок стикувального
бруса — 625 мм.
Для кріплення СІП-панелей даху можна використовувати «жовті» саморізи
по дереву, оцинковані цвяхи, оцинковані йоржовані цвяхи. Не варто застосо-
вувати чорні загартовані саморізи — вони обламуються і швидко піддаються
корозії.
У практиці будівництва СІП-бу- Якщо передбачено декілька схилів даху, на-

динків вважають браком ступною дією є встановлення розжолобків і ре-
застосування СІП-панелей бер. У більшості випадків укладання дахів із
тонших 174 мм, панелей з тов- СІП-панелей роблять перпендикулярно гребеню.
щиною ОСП менше 12 мм, Це нормально, якщо дах будують без прогонів
монтаж непідсилених панелей і з прогонами. При використанні кроквяної сис-
з кроком 1250 мм. теми існує варіант укладання СІП-панелей пара-
лельно з мауерлатом (рис. 11.9).
На завершення монтажу даху виконують
оформлення гребеневого вузла (рис 11.10).
Просвіт між торцями панелей заповнюють
пінополіуретановою монтажною піною. Якщо
сендвіч-панелі даху заповнено мінеральною ва-
тою, то гребеневий вузол треба заповнити тим
же утеплювачем. Заповнений просвіт накрива-
ють зверху пластиковою накладкою, яку кріплять
саморізами, а потім — гребеневою планкою із
Рис. 11.9. Монтаж підсилених пане- оцинкованої сталі.
лей даху паралельно з мауерлатом Для покращення герметичності усі шви (ди-
латаційні проміжки) на поверхні даху додатково
промащують водостійким герметиком. Спочатку зрізають застиглу піну нарівні
з поверхнею даху, потім наносять герметик. З метою запобігання проникненню

Рис. 11.10. Оформлення

гребеневого вузла
водяної пари всередину СІП-панелей із при-

міщення будинку необхідно зробити якісну
обробку швів і стиків на внутрішній обшивці
панелей з використанням герметиків і паро-
ізоляційної стрічки (рис. 11.11).
Після того як дах із СІП-панелей збудо-
вано, його покривають суцільною гідроізо-
ляцією, наприклад, руберойдом. При якіс-
Рис. 11.11. Пароізоляція покриття із ній паро- і гідроізоляції даху вентиляційний
СІП-панелей всередині приміщення проміжок між покрівлею і підпокрівельною
гідроізоляцією не роблять. На гідроізоляцію
можна укладати покрівельне покриття.
Ідеально рівна поверхня СІП-панелей
дозволяє використання будь-яких покрівель-
них матеріалів. Найчастіше використовують
бітумну черепицю, цементно-піщану, полі-
мерпіщану, композитну, металочерепицю,
а також ондулін (бітумний шифер) і керамічну
черепицю. Новітнім варіантом енергоощад-
Рис. 11.12. Покрівля із СІП-панелей з со-
ного будинку є будинок із сонячними панеля-
нячними панелями ми (рис. 11.12).
1. Чому СІП-система даху не потребує встановлення кроквяної системи?

2. Що можна вважати основними перевагами і вигодами даху із СІП-панелей?
3. Які нахили мають плоскі дахи малоповерхових будинків?
4. Як клімат у районі будівництва впливає на нахил даху?
5. Коли треба починати монтаж даху СІП-будинку?
6. На що укладають СІП-панелі даху?
7. Які СІП-панелі використовують для будівництва СІП-дахів?
8. Які кріпильні елементи застосовують для кріплення СІП-панелей даху?

138
11.5. Покрівля будинку із СІП-панелей

Покрівлю складають з водоізоляційного
Покрівля — важлива і відпові-
шару (рулонні покрівельні матеріали, азбоце-
дальна для конструкції і зовніш-
ментні хвилясті листи та плоскі плити, ондулін,
нього вигляду всієї будівлі части-
глиняна і цементно-піщана черепиця, метало-
на даху.
черепиця, бітумна черепиця, металеві (сталеві,
алюмінієві, мідні хвилясті і плоскі листи, проф
настил)) і основи (лати, суцільний настил із до-
щок, фанери, ДСП тощо), яку укладають на не-
сучі конструкції або утеплювачі (у суцільних
покриттях).
Від якості будівельних матеріалів і майс-
терності їхнього використання залежить довго-
вічність і надійність даху. Серед великої різно-
манітності покрівель найчастіше застосовують
вироби із черепиці: керамічну, цементно-піща-
ну, полімер-цементну, бітумну, композитну і ме-
талочерепицю. Окрім черепиці, використову-
ють профнастил і бітумний шифер (ондулін),
Рис. 11.13. Схема кріплення елементів
черепиці: 1 — кроква, 2 — клямер (дро-
а також хвилясту азбофанеру. Покрівлю укла-
тяна скрутка); 3 — цвях; 4 — черепиця; дають відразу після встановлення настилу даху
5 — лата і суцільної його гідроізоляції до початку будь-
яких внутрішніх і зовнішніх опоряджувальних
робіт. Це дає змогу захистити внутрішні примі-
щення будинку від атмосферних опадів і ство-
рює сприятливі умови для субпідрядників ви-
конувати свої роботи.
Одним із найбільш уживаних видів чере-
пиці є керамічна. Її популярність пов’язана
з екологічністю, пожежобезпечністю, доброю
шумоізоляцією. Цю черепицю виготовляють
із глини шляхом випалювання. Термін служби
цієї черепиці — більше ста років. Керамічна че-
Рис. 11.14. Черепична покрівля мало- репиця має високу ремонтопридатність. Вона
поверхового будинку стійка до сонячних променів, перепадів низь-
ких і високих температур. Їй властива добра
водонепроникність. Недоліками керамічної черепиці є висока собівартість і ве-
лика маса виробу, а також крихкість, яка впливає на підвищення вартості робіт та
їхню тривалість. Черепиця буває декількох видів: пазова штампована, пазова
стрічкова, плоска стрічкова, хвиляста стрічкова, гребенева тощо. Розмір
черепиці у середньому 330 мм (довжина) на 200 мм (ширина). Маса одного ква-
дратного метра становить приблизно 50 кг.
Роботи треба вести одночасно на двох схилах даху для забезпечення рівно-
мірного навантаження стін будинку. Уздовж карнизів і фронтонів черепицю кріп
лять шипами і клямерами. У решті випадків її кріплять при нахилові, що дорівнює

11.5. Покрівля будинку із СІП-панелей 139
1, — у всіх рядах, а від 0,5 до 1 — через ряд. Розжолобки черепичних покрівель

виконують з оцинкованої сталі або із плоскої черепиці. Ряди черепиці розташо-
вують паралельно з повздовжньою віссю розжолобка. Ширина розжолобка має
бути не меншою від подвійної ширини черепиці. На рис. 11.13 показано схему
кріплення елементів черепиці.
Коміри навколо димарів заповнюють жорсткою цементно-піщаною розчи-
новою сумішшю марки 200 на висоту 150 мм. Трудомісткість улаштування
черепичних покрівель становить 0,5 людино-години на 1 м² покрівлі. На
рис. 11.14 зображено черепичну покрівлю.
Улаштування покрівель з азбестоцемент-
них хвилястих листів складається з підготов-
чих робіт і процесу укладання листів. До підго-
товчих робіт належать: підготовка до укладання
азбестоцементних листів; подача листів на дах;
облаштування риштування; умовна розбивка
площі схилів даху на ряди. Листи перевіряють
на відповідність вимогам якості, розмічають
і обрізають по шаблону їхні кути. Кути та хвилі
азбестоцементних листів обрізають комбінова-
ними молотком-ножівкою-сокиркою або диско-
вими пилками.
Лати під азбестоцементні листи розташову-
ють залежно від розмірів листа. При використан-
ні стандартних листів розмірами 1750 х 1125 мм
їх обпирання мають здійснювати мінімум у трьох
точках з урахуванням накидання. Укладають
Рис. 11.15. Схема укладання азбесто- азбестоцементні листи на схилах даху зі зміщен-
цементних листів (шиферу): 1 — ням їхніх повздовжніх кромок у горизонтальних
кроква, 2 — брус лати; 3 — азбесто-
рядах на одну хвилю з обрізанням кутів. Кути
цементний лист; 4 — обрізаний кут
листа; 5 — цвях; 6 — шнур; І–ІV — по- обрізають для того, щоб утворити тришарове
слідовність укладання листів накидання в місцях стикування кутів (рис. 11.15).
Залежно від спрямування панівних вітрів укла-
дання листів виконують справа або зліва (щоб
вітер не задував у шов).
Укладання рядів листів виконують по за-
здалегідь натягнутому шнуру. Листи уклада-
ють горизонтальними рядами або кутовим
способом.
Покриття гребенів виконують з азбестоце-
ментних гребеневих деталей або металевих
елементів. Гребеневий стик додатково конопа-
Рис. 11.16. Схема улаштування тять клоччям, просоченим цементною розчино-
покриття гребеня: 1 — кроква; 2 —
вою сумішшю (рис. 11.16). Азбестоцементні гре-
дошка гребеневої лати; 3 — азбесто-
цементний лист; 4 — цвях; 5 — гребе- беневі деталі укладають на розчинову цементну
нева деталь; 6 — цементна розчинова суміш, а металеві кріплять цвяхами або шурупа-
суміш; 7 — клоччя ми до гребеневої дошки лати.

140
Карнизні звиси зазвичай улаштовують з органі-

зованим водостоком. Для збору дощових і талих
вод у більшості випадків улаштовують дахові навіс-
ні водоприймальні лотки або жолоби, що значно
спрощує спорудження карнизних звисів порівняно,
наприклад, з улаштуванням звису при використан-
ні настінного жолоба на даху (рис. 11.17 і рис. 11.18).
На рис. 11.19 показано елементи водостічної
Рис. 11.17. Даховий настінний системи. Поряд із виготовленням труб, жолобів і де-
жолоб (схема встановлення): талей водостічних систем на підприємствах багатьох
1 — існуюча стіна; 2 — карнизна фірм виробляють комплекти різних елементів для
картина із оцинкованої сталі; 3 —
дахів, таких як драбини, гребеневі елементи, витяжні
лати; 4 — настінний жолоб; 5 —
азбестоцементний лист; 6 — брет- труби, пожежні люки, елементи огородження тощо.
наль (якір) для підтримки звису Масового поширення сьогодні набули покрівлі
з профільованих настилів, які умовно можна поділити
на дві групи: 1) профнастил — металеве профільо-
ване листове покриття товщиною 0,45–1,25 мм з кіль-
кома захисними шарами товщиною від 1 до 9 мм і 2)
металочерепиця — сталеві або алюмінієві листи зі
спеціальним захисним покриттям, колір якого схожий
на колір черепичного покриття.
Профнастил і металочерепиця складаються
Рис. 11.18. Навісний водо- з металевого листа, покритого пасиваторами, ґрун-
приймальний жолоб з воронкою товками і поліестером, пуралом або пластизолом.
і водостічною трубою Сталеві листи зазвичай оцинковані. Як покриття
можна використовувати різні суміші, наприклад, су-
міш кварцевого піску і поліестеру, яку наносять на лист при температурі 250 °С,
що надає металочерепиці практично повної аналогії з керамічною черепицею.
Структуру покрівельного профільованого настилу представлено на рис. 11.20.
Рис. 11.19. Водостічна

система даху: А — жолоб;
В — хомут; С — зовнішній
кутовий елемент; Д — бічна
кришка; Е — рогач-гачок;
F — водостічна труба; G —
воронка; H — відвід водо-
стічної труби; І — випуск

Покрівельні матеріали мають різні форми про-

філів, розміри і крок хвиль, досить широку кольо-
рову гаму.
Укладання покрівельних профілів здійснюють
доволі просто завдяки вже добре відпрацьованій
технології. Усі ці листові матеріали доцільно екс-
плуатувати при нахилах дахів, які перевищують
10°. Профнастил укладають на заздалегідь улашто-
Рис. 11.20. Структура покрівельно- ваних латах або прогонах з металевих профілів чи
го профільованого настилу дерев’яних брусків.
Відстань між прогонами або дерев’яними
брусками лат залежить від типу та несучої здатно-
сті профілю і становить 860–1000 мм. Заздалегідь
підігнані (обрізані за розміром) листи покрівель-
них профілів кріплять до лат (прогону) болтами
діаметром 4–6 мм з підкладками під шайби полі-
мерних або гумових ущільнювачів.
Рис. 11.21. Схема улаштування
покриття гребеня: 1 — кроква; Різання покрівельних профілів виконують зви-
2 — дошка гребеневої лати; чайними ручними або електричними ножицями для
3 — азбестоцементний лист; покрівельних робіт. Для того щоб легко сумістити
4 — цвях; 5 — гребенева деталь; отвори, покрівельник зверху встромляє болт, на який
6 — цементна розчинова суміш; одразу загвинчують гайку. При цьому кріплять одно-
7 — клоччя часно два суміжних ряди профілів. Болт встановлю-
ють у гребені покрівельного профілю (рис. 11.21).
Накидання у поперечному напрямку виконують способом «на хвилю»,
у повздовжньому накидання роблять на 100–150 мм. Укладання листів викону-
ють по шнуру. Особливо це важливо при укладанні листів металочерепиці, коли
необхідно дотримуватись відповідності профілю покриття.
На рис. 11.22 показано кілька варіантів профнастилу та металочерепиці.
Металочерепиця
Профнастил
Рис. 11.22. Різні варіанти покрівельних профілів

142
Окрім покрівельних профілів (профнастил, металочерепиця), доволі часто

для улаштування та ремонту покрівель використовують бітумний шифер (євро-
шифер) і бітумну черепицю.
Бітумний шифер — це багато- Діапазон нахилів дахів, при яких можна

шаровий покрівельний матеріал використовувати ондулін, становить від 4 до
на основі бітуму, який має форму 90°. Плити кріплять до основи цвяхами із під-
хвилястих листів. Цей матеріал кладками. Стандартні розміри листа ондулі-
також широко відомий як онду- ну — 2 х 0,95 м, товщина листа — 3 мм, вага —
лін — від назви французької фір- 5,75 кг. Матеріал абсолютно водонепроникний.
ми, яка розпочала його виробни- Він витримує температуру повітря від 70 до
цтво понад 50 років тому. 100 °С, протистоїть поривам вітру швидкістю
до 190 км/год, має малу теплопровідність, не
підлягає ультрафіолетовому старінню, погли-
нає шум, чинить спротив ударам, не гниє і не
кришиться. Ондулін використовують на по-
крівлях із радіусом кривизни від 5 м. Цей мате-
ріал легко різати ножівкою, швидко монтувати.
Термін служби — до 50 років.
Улаштування покрівель з використанням
бітумного шиферу аналогічне укладанню зви-
Рис. 11.23. Основні шари бітумної
чайних азбестоцементних листів.
черепиці: 1 — мінеральна посипка
(базальт, сланець); 2 — модифікований До ефективних покрівельних матеріалів
бітум; 3 — скловолокно; 4 — модифіко- належить і бітумна черепиця, яка, як і бітум-
ваний бітум; 5 — захисний шар ний шифер, з’явилась на будівельному ринку
50 років тому. Бітумну черепицю називають
гнучким покриттям через гнучкість, що дозволяє використовувати її для будин-
ків зі складною формою даху. Вона складається з невеликих плоских листів, які
мають фігурні вирізи з одного краю. Виробники виготовляють це покриття най-
різноманітніших форм: у вигляді шестигранних стільників, прямокутників, три-
кутників, овалів, лусочок і таке інше.
Гнучка черепиця прекрасно виглядає на дахах будівель різного призначен-
ня — від приватних до промислових. Її основою є насичене бітумом склово-
локно (іноді — органічна целюлоза), що виконує роль своєрідної арматури для
з’єднання шарів окисленого бітуму з різними полімерними добавками та моди-
фікаторами. Саме вони забезпечують черепиці пластичність, міцність і стійкість
до деформації. Верхній шар бітумної черепиці покрито кольоровим базальтовим
гранулятором, мінеральною крихтою або сланцевою посипкою, які надають ма-
теріалові різного кольору і захищають від кліматичних впливів та ультрафіолето-
вого випромінювання. На зворотний бік нанесено своєрідний захист. Ним може
бути або клейкий шар, захищений поліетиленовою плівкою (самоклейна черепи-
ця), або кремнієвий пісок (традиційна черепиця), щоб під час транспортування
або зберігання плитки не склеювалися між собою (рис. 11.23).
Найкращою основою для укладання бітумної черепиці є листи фанери або
дошки. Можливе також укладання на бетонну основу, цементно-мінеральну пли-
ту типу аквапанель або на старе бітумне покриття (у разі ремонту покрівель).

У порівнянні з іншими покрівельними матеріалами бітумна черепиця має

певні переваги: економічність, доступна ціна; мала вага, зручність транспортуван-
ня, простий монтаж; водонепроникність; стійкість до корозії, біоагентів (грибки,
мохи, лишайники), хімічних кислот, перепадів температур, сильних вітрів. Щоб
уникнути проявів недоліків м’якого гнучкого покриття, необхідно пам’ятати: що
вища якість матеріалів основи даху, то надійніше і довше буде термін експлуатації
бітумної покрівлі.
Важливою будівельною властивістю бітумної черепиці є її відносно невелика
вага (10–18 кг/м2), що дає змогу отримувати легкі та економічні конструкції даху,
з використанням ЛСТК або пиломатеріалів.
Матеріал легко укладати на дахи складної конфігурації з різними нахилами
(від 12 і до 90°) і кривизною. Завдяки невеликим розмірам складових елементів
покрівлі бітумна черепиця стійка до температурних деформацій. Вона також
водо- і вогнетривка, добре працює на розтягування, вирізняється стійкістю ко-
льору. Гарантована міцність бітумної черепиці — до 40 років.
На рис. 11.24 зображено будинок із дахом складної конфігурації та з покрів-
лею з бітумної черепиці.

1. Які матеріали можна використовувати для покрівлі СІП-даху?
2. Що таке покрівля будинку?
3. Що впливає на довговічність і надійність даху?
4. Д
ля чого роблять покрівельний настил та які матеріали використовують для його
улаштування?
5. Назвіть переваги й недоліки керамічної черепиці.
6. Які роботи і в якій послідовності треба виконувати при застосуванні азбестоце-
ментних хвилястих листів?
7. Назвіть особливості покрівлі металочерепицею і профнастилом.
8. Чим від інших покрівель відрізняються бітумний шифер і бітумна черепиця?
На які основи їх укладають?
Рис. 11.24. Будинок з да-

хом складної конфігурації
та покрівлею із бітумної
черепиці

144
1. Дахи з яким нахилом належать до похилих?
а) 1:6; б) 1:7; в) 1:5; г) 1:8.
2. З яким мінімальним перерізом дошки треба улаштовувати в’язі несучого
каркаса даху?
а) 16 х 90 мм; б) 19 х 89 мм; в) 22 х 89 мм; г) 25 х 80 мм.
3. З яким мінімальним перерізом дошки варто улаштовувати кроквяну бантину?
4. Який мінімальний переріз стійки каркаса даху?
5. Яку мінімальну ширину можуть мати звиси даху?
а) 0,4 м; б) 0,6 м; в) 0,8 м; г) 1,2 м.
6. Який нахил повинен мати дах із СІП-панелей у місцевості, де випадає багато опадів?
а) 30°; б) 35°; в) 40°; г) більше ніж 40°.
7. Який нахил повинен мати дах із СІП-панелей в районі з теплим і сухим кліматом?
а) До 30°; б) до 35°; в) до 25°; г) менше ніж 25°.
8. При якій швидкості вітру можна монтувати СІП-панелі даху?
а) 12 м/с; б) 10 м/с; в) 9 м/с; г) 8 м/с.
9. При якому нахилі даху використовують упори під СІП-панеллю даху?
а) 10°; б) 12°; в) 15°; г) 20°.
10. Із яких матеріалів можуть виконувати зовнішні шари СІП-панелей даху?
а) Із металу; б) із ОСП-3; в) із магнезиту; г) із плит ГКПВ.
11. Яку товщину повинні мати СІП-панелі даху?
12. Брус якого перерізу з’єднує між собою СІП-панелі даху?
13. З яким кроком встановлюють бруси для з’єднання СІП-панелей даху?
а) 625 мм; б) 700 мм; в) 1200 мм; г) 1250 мм.
14. Яку масу має квадратний метр керамічної черепиці?
а) 30 кг; б) 40 кг; в) 50 кг; г) більше ніж 50 кг.
15. Яку масу має квадратний метр бітумної черепиці?
а) 5 кг; б) 10 кг; в) 18 кг; г) більше ніж 18 кг.
16. Який термін служби має ондулін?
а) 50 років; б) 60 років; в) 100 років; г) 75 років.
17. Скільки часу служить бітумна черепиця?
а) 20 років; б) 40 років; в) більше ніж 40 років.

12.1. Особливості опоряджувальних робіт у СІП-будинках 145
РОЗДІЛ 12.
ОПОРЯДЖУВАЛЬНІ РОБОТИ
12.1. Особливості опоряджувальних робіт у СІП-будинках

Опоряджувальні роботи у бу- До опоряджувальних робіт належать
дівництві малоповерхових бу- штукатурні, малярні, шпалерні, скляні та
динків — це комплекс робіт, які ліпні роботи, а також роботи з улаштуван-
виконують з метою підвищення ня покриттів підлог, облицювання повер-
довговічності, покращення екс- хонь плитковими, листовими й рулонними
плуатаційних, санітарно-гігієнічних матеріалами.
і декоративних якостей будівель. Для виконання оздоблювальних робіт
використовують оздоблювальні матеріали,
які підвищують експлуатаційні та декоративні якості будинків та їхній захист від
вивітрювання (дії атмосфери, хімічних і біологічних чинників). У сучасному бу-
дівництві застосовують оздоблювальні матеріали із природного каменю, скла,
кераміки, пластмас, деревини, бетону, металу, будівельних розчинових сумішей,
паперу, картону, гуми тощо.
Малоповерхові житлові СІП-будинки не тільки швидко зводити. У них зручно
виконувати оздоблювальні роботи як зовні, так і всередині.
Завдяки притаманній їм технології панельного складання огороджувальних
конструкцій СІП-будинки мають винятково рівні поверхні стін і перегородок, на
яких майже не помітні стики між сусідніми СІП-панелями. Завдяки тому, що нема
потреби у вирівнюванні поверхні стін, їхньому зачищенні, встановленні маяків,
можна зекономити час, а всі зовнішні та внутрішні поверхні будинку цілком гото-
ві до оздоблення будь-яким матеріалом.
Підлоги із СІП-панелей завжди будуть не тільки рівними, але й теплими.
Вони не потребують утеплення завдяки пінополістирольному сердечнику. Тому
на них можна одразу укладати ковролін, ламінат, паркет, лінолеум та інші по-
криття. У приміщеннях з вологим режимом на шар гідроізоляції, цементної або
полімерної стяжки можна укладати керамічну плитку або плити із природного
каменю.
Найчастіше зовнішні СІП-стіни житлових будинків оздоблюють такими ши-
роко відомими матеріалами як: штукатурка, сайдинг, вагонка, різноманітна плит-
ка, панелі (фіброцементні, фасадні, металеві, декоративні, цокольні, пластмасові,
поліфасад), а також використовують блок-хаус, планкен, гнучке каміння, декора-
тивне і натуральне каміння, натуральну цеглу. Останнім часом для оздоблення
зовнішніх стін будинків і споруд використовують цементно-мінеральні плити, які
можна фарбувати, штукатурити, облицьовувати керамічною плиткою.
Зовнішнє опорядження СІП-будинків здійснюють поетапно.
Перший етап є комплексним. Він поєднує формування ціни — розраху-
нок вартості зовнішнього опорядження на основі вибору матеріалу і технології
монтажу.

146
12 Опоряджувальні роботи
Другий етап — це придбання матеріалу з урахуванням усіх індивідуаль-

них особливостей проєкту.
Наступний етап — підготовка зовнішньої поверхні обшивки стін із ОСП.
Залежно від обраної технології, це може бути ґрунтування і шпаклювання
СІП-панелі, а далі — штукатурення цементною або цементно-вапняною шту-
катуркою; покриття крафт-папером або просоченим бітумом картоном; по-
криття теплоізоляційним матеріалом; улаштування лат; якщо потрібно — ви-
конують додаткове утеплення зовні.
Фінішний етап опорядження — покриття поверхонь обраним мате
ріалом.
1. З якою метою здійснюють оздоблювальні роботи при спорудженні малоповерхо-
вих будинків?
2. Які роботи належать до опоряджувальних?
3. З якою метою використовують опоряджувальні будівельні матеріали?
4. Що впливає на якість будівельних поверхонь?
12.2. Опорядження поверхонь штукатурними сумішами
Штукатурка — нанесений і Призначення штукатурки — вирівнювання

вирівняний на вертикальній поверхонь будівельних конструкцій і підготовка
основі шар затверділої роз- їх до подальшого оздоблення (фарбування, на
чинової суміші, який зміцнює клеювання шпалер); захист конструкцій від агентів
основу, захищає від шкідливих атмосфери, вогню, підвищення їхніх тепло- і звуко-
атмосферних і техногенних ізоляційних якостей, надання поверхням декора-
впливів, створюючи необхідні ційних властивостей (фактури, форми, кольору).
санітарно-гігієнічні та естетич-
Штукатурні роботи, пов’язані з нанесенням
ні умови функціювання будівлі.
вручну на будівельні поверхні штукатурної роз-
чинової суміші та подальшою її обробкою (мокра
Штукатурні роботи — це
штукатурка), характеризуються великою трудо-
процес нанесення покриття
місткістю і необхідністю в технологічних перервах.
на огороджувальні конструк-
ції будівель зовні та всереди-
ÂÂ Залежно від використання штукатурки
ні них у пластичному або рід-
з мокрим технологічним процесом поділяють:
кому стані з вирівнюванням,
затиранням або загладжуван- ●●за призначенням — звичайна, декоративна, спе-
ням його поверхні. ціальна (термо-, звуко- і гідроізоляційна), захисна
(від різних шкідливих дій і впливів), армована;
●● за видами в’яжучих — цементна, цементно-вапняна, вапняна, вапняно-глиниста
і гіпсова;
●● за складністю і якістю виконання — проста, покращена та високоякісна;

12.2. Опорядження поверхонь штукатурними сумішами 147
●● за технологією нанесення розчинової суміші — накидання вручну кельмою і ме-

ханізована.
Звичайні штукатурки наносять на поверхні окремими шарами з основною
метою — вирівнювання поверхонь будівельних конструкцій для їхнього подаль-
шого фарбування або опоряджування шпалерами.
Оскільки робити накидання штукатурної розчинової суміші на всю товщину
шару неможливо через її стікання з поверхні, то її наносять пошарово.
Перший шар — набризк — заповне- Середня товщина усіх разом шарів
ння порожнин і тріщин, швів та сти- простої штукатурки — до 12 мм, покраще-
ків розчиновою сумішшю рідкої кон- ної — до 15 мм, високоякісної — до 20 мм.
систенції. Просту штукатурку наносять не більш як
двома шарами, поліпшену та високоякіс-
Другий шар — ґрунт — потрібний для
вирівнювання поверхні пластичною ну — трьома. Шари штукатурки наносять
розчиновою сумішшю й отримання по- із дотриманням технологічних перерв.
трібної товщини шару штукатурки. Вапняно-цементні та цементні розчинові
суміші наносять після тужавлення попе-
Третій (верхній) шар — накривка —
реднього шару; вапняні — після побілення
наносять рідкою розчиновою суміш-
попереднього шару. Свіжу штукатурку обе-
шю на дрібному піску для утворення
загладженого й ущільненого оздоблю- рігають від намокання, замерзання, пере-
вального шару товщиною 2 мм. сушування, ударів, струсів.
У сухих умовах для штукатурення
дерев’яних і гіпсових поверхонь, а також бетонних і кам’яних стін усередині
приміщення можна застосовувати вапняно-гіпсові розчинові суміші. Товщина
розчинової суміші, яку наносять за один раз, не повинна перевищувати 15 мм,
цементної — 10 мм.
Найкращою для виконання штукатурних робіт вважають температуру +20 °С
і максимальну відносну вологість повітря 65%.
Сучасні штукатурні роботи важко уявити без застосування сухих бу-
дівельних сумішей (СБС), які виготовляють заводським способом на сучасному
обладнанні з застосуванням сучасних технологій і за рецептурами, розроблени-
ми таким чином, щоб фасадний матеріал міг протистояти діям негативних зов-
нішніх чинників: дощу, вітру, морозу, перепадів температур, УФ-випромінювання
тощо. За видом в’яжучого СБС поділяють на мінеральні й органічні.
До мінеральних в’яжучих належать: цемент (здебільшого — білий), гіпс,
вапно. У декоративних штукатурках вапно у чистому вигляді використовують
дуже рідко, значно частіше воно входить до складу комплексних вапняно-гіпсо-
вих і вапняно-органічних матеріалів.
Під органічними в’яжучими розуміють синтетичні полімери та співполіме-
ри на основі акрилу, бутадієн-стиролу, стирол-акрилу, епоксидних смол, поліві-
нілацетату і поліуретану. Ці полімери містяться у складі штукатурок або у вигляді
порошку, здатного до диспергування у воді (коли треба отримати СБС), або вод-
них емульсій (латексів) для отримання пасти, готової для використання. Існують
також силіконові штукатурки на основі силіконових смол і силікатні — на основі
рідкого скла.

148
За крупністю наповнювача штукатурні суміші поділяють на велико-, серед-

ньо- та дрібнозернисті. Як наповнювач використовують пісок. Від крупності зе-
рен наповнювача залежить товщина нанесення шару штукатурки. Розрізняють
штукатурки товстошарові, середньої товщини і тонкошарові, які ще називають
шпаклівками. Від товщини шару штукатурки, яку наносять на оздоблювальну по-
верхню, залежить її фактура та виразність рельєфу.
Окрім крупності, наповнювачі характеризують такою цінною ознакою як ко-
лір. Існують так звані мозаїчні штукатурки з кольоровою мінеральною або полі-
мерною крихтою.
Важливою властивістю штукатурки є стійкість до дії води.
ÂÂ Штукатурки можуть бути:

●● неводостійкі (наприклад, гіпсові);
●● водостійкі (цементні);
●● водовідштовхувальні (гідрофобні) на базі сіланів і сілоксанів.
Ці властивості визначають сфери використання штукатурки. Неводостійкі
штукатурки придатні для оздоблення приміщень усередині будинку, а водостійкі
та гідрофобні можна використовувати зовні будинку.
ÂÂ Штукатурки можна також класифікувати за зовнішнім виглядом поверхні:

●● гладкі, отримані завдяки складові з дрібним наповнювачем;
●● фактурні — уже при нанесенні деякі з них утворюють рельєфну поверхню
завдяки наповнювачу. За виглядом і глибиною рисунку такі штукатурки поділя-
ють на «шагрень», «короїд», «руно». До цієї групи належать так звані рельєфні
інтер’єрні штукатурки. У них декоративний ефект досягають не наповнюва-
чем, який формує фактуру, а використанням інструмента — пензля, валика,
шпателя, губки.
ÂÂ Штукатурки також поділяють за наявністю пігменту в масі:

●● фарбовані;
●● нефарбовані.
ÂÂ За призначенням штукатурні покриття бувають:

●● звичайними (вирівнювальними);
●● декоративними.
Особливістю декоративних штукатурок є те, що їх наносять тонким шаром.
Вони зазвичай є фінішним етапом покриття поверхні. Саме цей тонкий шар шту-
катурки формує фактуру поверхні та створює її архітектурне обличчя. Наносити
тонкошарову штукатурку можна тільки на рівну основу. Якщо ж основа потребує
попереднього вирівнювання, то застосовують комплектну штукатурну систему,
яка може складатися з двох або більше шарів. Шари, які входять до комплектної
системи, мають бути сумісними між собою, тому для вирівнювання поверхні, а та-

12.2. Опорядження поверхонь штукатурними сумішами 149
кож її ґрунтування необхідно використовувати штукатурки та ґрунтовки одного

виробника.
Для запобігання цьому вдаються до поперед
Оштукатурювання поверхні
ньої підготовки будівельної основи під штукату-
плит ОСП має свої особли-
рення, а саме до підготовки поверхні ОСП. Ця під-
вості. Унаслідок того, що їх
готовка полягає у відокремленні шару штукатурки
основа змінює об’єм і по-
від поверхні.
глинає воду, штукатурне по-
криття з часом може розтрі-
ÂÂ Існують такі способи цього відокремлення:
скуватися і відшаровуватися
від неї. ●● закріплення на поверхні плит ОСП шару утеплю-
вача;
●● покриття поверхні плит ОСП і закріплення до неї крафт-паперу або картону, про-
соченого бітумом;
●● оштукатурювання поверхні ОСП підстеленою штукатуркою, наприклад, цемент-
ною, латексною або акриловою. Поверхню підстеленої штукатурки ґрунтують
для покращення її зчеплення з наступним шаром (накривним) штукатурки (це-
ментної або полімерної). По рівній основі цементної штукатурки у подальшому
можна укладати різні штукатурно-декоративні суміші на акриловій, полімерній,
мінеральній силіконовій, силікатній основах;
●● застосування еластичної штукатурки для фасадів. Така штукатурка розтягуєть-
ся, як гума, і тому не розтріскується, навіть якщо її наносять на непідготовлені
поверхні ОСП. Акрилати у її складі забезпечують еластичність. Еластичну штука-
турку наносять на поверхню ОСП, оброблену акриловою ґрунтовкою. Еластична
штукатурка має велику палітру кольорових відтінків і численну різноманітність
фактур поверхні. Для нанесення акрилової ґрунтовки на поверхню використо-
вують валик, щітку або фарбопульт. Еластичну штукатурку наносять шпателем,
кельмою або структурним валиком.
ÂÂ У
середині приміщень пінополістирольні листи приклеюють безпосередньо до
поверхні внутрішньої обшивки із ОСП зовнішніх стін за такою технологією:
1. Поверхню ОСП знежирюють і очищають від бруду.
2. Калібрувальним шпателем наносять на поверхню ОСП клеєву розчинову суміш.
3. Утеплювач притискають до основи і чекають висихання клею.
4. Основу армують пластиковою або скловолокнистою сіткою із самоклейною основою.
До початку оббивки поверхні ОСП крафт-папером або просоченим карто-
ном усі стики СІП-плит промащують герметиком, після чого відбувається насти-
лання крафт-паперу або просоченого картону. Кріплення здійснюють степлером
на скоби. Потім на поверхню оббивки приклеюють пластикову або скловолокни-
сту армувальну штукатурну сітку.
Процес виконання робіт більше схожий на шпаклювання поверхонь. Він од-
наковий як для робіт зовні будинку, так і всередині. Шар штукатурки товщиною
від 1,5 до 5 мм наносять шпателем.
Зазвичай використовують штукатурні суміші з високою адгезією. У більшості
випадків ці суміші мають полімерну основу, яка зумовлює їхню довговічність.

150
Отже, штукатурки зовнішніх стін із СІП-панелей можуть бути акриловими, си-

лікатними, силіконовими, мінеральними, комбінованими. Вони мають різну ціну
і різні технології нанесення на будівельні поверхні.
1. Що називають штукатуркою і яке її призначення?
2. Назвіть роботи, що входять до штукатурного процесу.
3. Що таке одношарові штукатурки?
4. Як звичайні штукатурки наносять на будівельні поверхні?
5. Яку товщину мають звичайні штукатурки залежно від їхньої якості?
6. Від яких впливів оберігають свіжу штукатурку?
7. Від чого залежить вибір розчинової суміші для оштукатурювання?
8. Які температуру і вологість повітря вважають найкращими для виконання штука-
турних робіт?
9. Що таке СБС? Які їхні переваги порівняно з розчиновими штукатурними сумішами,
що виготовляють безпосередньо на будівельному майданчику?
10. Як поділяють штукатурки за видом в’яжучого?
11. Я к впливає крупність заповнювача розчинової штукатурної суміші на товщину нане-
сення шару штукатурки? Як розрізняють штукатурки за товщиною нанесення шару?
12. Як розрізняють штукатурки за стійкістю до дії води?
13. Я кі штукатурки називають фактурними? Як їх поділяють за виглядом і глибиною
малюнка?
14. Які основні властивості варто брати до уваги при виборі декоративної штукатурки?
12.3. Оздоблення СІП-будинку сайдингом, вагонкою

Найбільш поширеними видами зовнішнього оздоблення фасадів малопо-
верхових будинків є вініловий або цокольний сайдинг — найпрактичніші варіан-
ти опорядження зовнішніх стін СІП-будинків. Сайдингові системи належать до
комплектних. Вони охоплюють усі необхідні елементи опорядження кутів, вікон-
них і дверних прорізів, звисів даху.
Сайдинг — доступний ÂÂ Будівельна індустрія випускає декілька видів сай-

і порівняно дешевий ва- дингу з широкою кольоровою гамою:
ріант зовнішнього оздо-
блення житлових мало- ●● пластиковий на основі акрилового або вінілового
поверхових будинків. полімеру, стійкий до деформації і утворення тріщин,
вогнестійкий, стійкий до УФ-випромінювання;
●● пластиковий або вініловий — це панелі із замками або пазами для складання,
що передбачає монтаж внапуск. Вініловий сайдинг вирізняється різноманітністю
кольорів і відтінків. Мінусом цього виду оздоблення є погана сполучуваність з ін-
шими фасадними матеріалами.
●● дерев’яний, який має високі теплоізоляційні, звукопоглинальні та декоративні
властивості. Він не є довговічним і потребує регулярної обробки спеціальними

12.4. Зовнішнє опорядження фасадів СІП-будинків фасадними панелями 151
сумішами від займання, деревних жуків і гнильних бактерій. Окрім того, дерев’я-
ний сайдинг не є зручним в роботі і досить дорого коштує;
●● металевий — із оцинкованого алюмінію або заліза — відзначається міцністю,
вогнестійкістю, довговічністю. Проте він більш складний при монтажі, має погану
шумоізоляцію і схильність до корозії;
●● фіброцементний — має високу міцність, стійкість до органічного вивітрювання,
опір до замокання, тривалий термін експлуатації. Проте він має більш високу
ціну, ніж інші види сайдингу.
До популярних способів опорядження будинку із СІП-панелей належать схо-
жі на сайдинг натуральні матеріали — дерев’яна вагонка, блок-хаус і планкен.
Вони коштують значно дорожче, ніж вініловий сайдинг, і потребують додатково-
го захисту від зволоження і займання. Дерев’яні матеріали мають велику масу
і більш складні в роботі. У кожному елементі дерев’яної вагонки, блок-хаусу
і планкену є спеціалізовані замки, якими їх фіксують між собою.
Монтаж цих натуральних матеріалів можна здійснювати безпосередньо на
поверхню ОСП або на систему вертикальних лат.
Блок-хаус — декоративний елемент з деревини з округленим перерізом.
Оздоблення стін блок-хаусом ззовні нагадує рублений будинок з колод. По суті,
блок-хаус є різновидом сайдингу, тобто дошкою з опуклою поверхнею, яка з од-
ного боку імітує форму колоди. Кріплення до СІП-панелей здійснюють на крон-
штейни або оцинковані цвяхи.
Окрім блок-хаусу, для оздоблення зовнішніх стін під дерево можна застосо-
вувати планкен — імітацію бруса. Це простий і недорогий спосіб опорядження
фасаду. Планкен кріплять до СІП-панелі так само, як і блок-хаус.
Найбільш поширеним у Північній Америці та Канаді варіантом оздоблен-
ня СІП-будинків є застосування цокольного сайдингу. Це полімерні панелі —
пластикові, вінілові та інші, які імітують структуру цегляної або кам’яної кладки.
Будинки, оздоблені цокольним сайдингом, якими би вони не здавались, — де-
рев’яними, цегляними чи кам’яними — насправді є будинками, облицьованими
пластиком. Цей варіант зовнішнього оздоблення не із дешевих. Він майже удвічі
дорожчий, ніж оздоблення декоративною штукатуркою.
Зазначмо, що технологія та особливості монтажу сайдингової системи
оздоблення фасадів дають змогу здійснити додаткове утеплення зовнішньої
частини стіни будинку мінеральною ватою або екструдованим пінополістиро-
лом. Крім того, між латами зручно ховати електричну проводку для зовнішньо-
го освітлення будинку.
12.4. Зовнішнє опорядження фасадів СІП-будинків

фасадними панелями
Фасадні панелі виготовляють із багатьох будівельних матеріалів, таких як
метал, пінополістирол, пінополіуретан, деревина, пластик, натуральне і штучне
каміння, армований цемент.

152
ÂÂ Панелі, які виробляють із цих матеріалів, поділяють на такі види:

●● композитні;
●● термопанелі;
●● полімерні з імітацією каміння, цегли;
●● вінілові;
●● деревні;
●● металеві з полімерним покриттям;
●● панелі з покриттям із каміння і керамогранітним напиленням;
●● панелі з домішками скла;
●● панелі зі спіненого поліуретану;
●● фіброцементні фасадні системи;
●● цементно-мінеральні плити (аквапанель).
Як правило, більшість названих виробів використовують у навісних (венти-
льованих) фасадах, хоча технічні можливості СІП-панелей дають змогу монтувати
фасадні панелі безпосередньо на поверхню ОСП.
Щодо облаштування фасадів без вентиляційного повітряного простору
між оздоблювальним шаром і поверхнею плит ОСП завжди виникає багато су-
перечок. З відсутністю такого повітряного прошарку можна погодитись за
умови проведення робіт на такому рівні, щоб унеможливити зволоження по-
верхні ОСП. Саме вентиляційний простір і робить це неможливим; завдяки
створеним умовам волога, що з’явилася, швидко випаровується, запобігаючи
появі гниття і плісняви на деревних ОСП. Через це при виконанні оздоблення
СІП-будинків рекомендують використовувати системи фасадів з вентильова-
ним проміжком, оскільки їх вважають більш
2 надійними і не примхливими в експлуатації.
3 Надійність циркулювання повітря у цьому
1 проміжку забезпечують вертикальні лати.
Повітря у проміжок надходить знизу, а вихо-
дить із нього вгорі.
Варто мати на увазі, що оздоблення фа-
4 саду СІП-будинку треба виконати у перші пів
року після завершення загальнобудівельних
робіт.
7
Система вентильованого фасаду є «сухим»
6 способом зовнішнього оздоблення, суть яко-
5 го полягає у встановленні на поверхню стіни
вентиляційного каркаса із дерев’яних або ме-
Рис. 12.1. Фрагмент вентильованого талевих елементів (лат), на які можна кріпити
фасаду: 1 — зовнішній шар обшивки будь-який оздоблювальний матеріал. Це може
СІП; 2 — внутрішній шар обшивки бути сайдинг, будь-які панелі, вагонка, блок-ха-
СІП; 3 — сердечник СІП (пінополісти-
рол); 4 — лата (металевий профіль);
ус або плити з азбестоцементу із лакофарбо-
5 — напрямок потоку повітря; 6 — фа- вим покриттям тощо. Такий фасадний комп-
садна панель або плита; 7 — фасадні лекс з вертикально розташованими латами
саморізи (рис. 12.1) успішно вентилюється природним

12.5. Обшивка фасадів СІП-будинків цементно-мінеральними плитами 153
шляхом, має добрі енергоощадні властивості

і привабливий зовнішній вигляд.
Водночас особливості СІП-технології з успі-
хом дозволяють монтувати фасадні панелі
безпосередньо на поверхню ОСП. Наприклад,
термопанелі з клінкерною плиткою, які, крім
декоративності, забезпечують додаткове уте-
плення фасадів, монтують на стіни із СІП-пане-
Рис. 12.2. Зовнішнє оздоблення лей звичайними саморізами, гарячою сумішшю
фасадними термопанелями (якщо у структурі термопанелі є шар утеплюва-
ча) або клеєм (рис. 12.2).
12.5. Обшивка фасадів СІП-будинків

цементно-мінеральними плитами
Для спорудження каркасно-обшивних стін малоповерхових житлових бу-
динків з дерев’яним або металевим каркасом, а також для облицювання зов-
нішніх стін СІП-будинків з точки зору легкості їхнього монтажу, екологічності,
пожежостійкості, зручності оздоблення використовують цементно-мінераль-
ні плити. Завдяки високим водоізолювальним властивостям цей виріб дістав
назву аквапанель. Внутрішні стіни і перегородки, а також стелі та підлоги таких
будинків обшивають гіпсокартонними, гіпсоволокнистими або цементно-міне-
ральними плитами.
ÂÂ В
икористання цементно-мінеральних плит для захисту від вивітрювання
і оздоблення зовнішніх стін СІП-будинків дає змогу:
●● підвищити просторову жорсткість огороджувальних конструкцій;
●● здійснити їх монтаж вручну, не потребуючи навіть легких вантажопідйомних ме-
ханізмів;
●● суттєво знизити займистість і підвищити вогнестійкість огороджувальних кон-
струкцій СІП-будинків;
●● збільшити міцність, вологостійкість і стійкість елементів оздоблення СІП-будин-
ків до дії агентів атмосфери;
●● спростити фінішну декоративну обробку зовнішніх стін.
Усередині СІП-будинків цементно-мінеральні плити доцільно використову-
вати для обшивки каркасно-обшивних стін і СІП-стін у приміщеннях з вологим
і мокрим технологічними режимами. Їх легко обробляти, свердлити, пиляти, рі-
зати, згинати і кріпити до металевих і дерев’яних лат або безпосередньо до ОСП
гвинтами, саморізами і цвяхами.
Залежно від способу кріплення плит до зовнішніх стін СІП-будинків розріз-
нять стіни двох типів (табл. 12.1).

154
Таблиця 12.1
Типи зовнішніх стін СІП-будинків
Тип Ескіз Опис конструкції
СІП-стіна з повітряним проміжком. Кріплення
1 плит до вертикально закріплених шпонок-стійок
СІП-стіни.
СІП-стіна без повітряного проміжку. Кріплення плит
2
безпосередньо до шпонок-стійок СІП-стіни.
Кріплення плит до шпонок-стійок СІП-стін або до лат цвяхами чи фасадними

саморізами треба виконувати з урахуванням даних табл. 12.2.
Таблиця 12.2
Вимоги до кріплення плити обшивки до елементів дерев’яного
каркаса, лат, шпонок-стійок СІП-стін цвяхами або гвинтами
Мінімальна гли- Розташування цвяхів або гвинтів
Відстань
бина закладання Крок, мм
Матеріал плит від краю
цвяха або гвинта у На крайній На середній плити
деревину, мм опорі опорі
Гіпсокартонні або гіпсоволокнисті
(20) 200 (300)* 10*
плити
Цементно-стружкові плити 40 200 (300)* 10/200**
Тверді деревноволокнисті плити,
40 200 (300)* 10/200**
фанера
Цементно-мінеральні плити (аква
(20) 200 12
панель)
* Допускається при кріпленні гвинтами / ** Відстань до стелі
Конструкцію зовнішньої вентильованої СІП-стіни типу 1 (горизонтальний
розріз) з повітряним проміжком і захисним оздобленням цементно-мінеральни-
ми плитами відтворено на рис. 12.3.
Рис. 12.3. Конструкція зовнішньої вентильованої СІП-стіни типу 1 (горизонтальний розріз)

з повітряним прошарком і захисним оздобленням цементно-мінеральними плитами: 1 — шпон
ка-стійка; 2, 5 — обшивка СІП-панелі ОСП-3; 3 — гіпсокартонна плита; 4 — теплоізоляційний
сердечник СІП-панелі з пінополістиролу ПСБ-С25; 6 — цементно-мінеральна плита; 7 — шту-
катурна система; 8 — лата; 9 — повітряний проміжок

12.6. Опорядження зовнішніх поверхонь
обшивки каркасно-обшивних стін із цементно-мінеральних плит 155
Рис. 12.4. Конструкція зовнішньої невентильованої СІП-стіни типу 2 (горизонтальний розріз)

без вентиляції з безпосередньою обшивкою цементно-мінеральними плитами: 1 — теплоізоля-
ційний сердечник СІП-панелі з пінополістиролу; 2, 5 — обшивка СІП-панелі ОСП-3; 3 — гіпсо-
картонна плита; 4 — шпонка-стійка; 6 — гідровітрозахисний матеріал; 7 — цементно-мінераль-
на плита; 8 — штукатурна система
Конструкцію зовнішньої невентильованої СІП-стіни типу 2 (горизонтальний

розріз) без вентиляції з безпосередньою обшивкою цементно-мінеральними
плитами показано на рис. 12.4.
12.6. Опорядження зовнішніх поверхонь обшивки

каркасно-обшивних стін із цементно-мінеральних плит
Обшивка цементно-мінеральними плитами каркасно-обшивних стін
є основою для нанесення тонкошарової штукатурки як базового штукатурного
шару під фінішне декоративно-оздоблювальне покриття. Залежно від типу де-
коративно-оздоблювального покриття розрізняють декоративне штукатурення
зовнішніх поверхонь, фарбування і облицювання плитними виробами (рис. 12.5).
Оздоблювальні роботи виконують при температурі повітря не нижче ніж +5°С.
Перед нанесенням базового штукатурного шару треба додатково укріпити
А Б В
Рис. 12.5. Типи фінішного декоративно-оздоблювального покриття зовнішньої поверхні каркасно-об-

шивних стін малоповерхового будинку. А) Декоративне штукатурення зовнішньої обшивки: 1 — це-
ментно-мінеральна плита ; 2 — гвинт самонарізний; 3 — стрічка для швів; 4 — шпаклівка для швів;
5 — базовий штукатурний шар; 6 — склосітка, втоплена у базовий штукатурний шар; 7 — ґрунтовка;
8 — декоративна штукатурка. Б) Фарбування зовнішньої обшивки: 1 — цементно-мінеральна плита;
2 — гвинт самонарізний; 3 — стрічка для швів; 4 — шпаклівка для швів; 5 — базовий штукатурний
шар із склосіткою; 6 — фарба. В) Облицювання плитковим матеріалом зовнішньої обшивки:
1 — цементно-мінеральна плита; 2 — гвинт самонарізний; 3 — стрічка для швів; 4 — шпаклівка для
швів; 5 — базовий штукатурний шар зі склосіткою; 6 — плитковий клей; 7 — плитковий матеріал

156
зовнішні кути та кути прорізів (віконних і дверних)

кутовим профілем. Установлення кутових профілів
з армувальною сіткою здійснюють за допомогою
втиснення у шар попередньо нанесеної штукатур-
ної клеєвої суміші.
Місця обшивки у кутах дверних і віконних
прорізів додатково армують шматками склосітки
розміром 500 х 300 мм, укладеними у попередньо
нанесену клеєву суміш.
Нанесення базового штукатурного шару
а
товщиною 5–7 мм на всю поверхню здійснюють
вручну або механізованим способом. Армуваль-
ну склосітку втискують у нанесений штукатурний
шар приблизно на третину його глибини. Після
цього виконують вирівнювання і загладжування
поверхні базового шару (рис. 12.6).
Після висихання базового штукатурного шару
(час висихання залежить від температури і вологос-
ті повітря, у середньому 1 мм/день товщини шару)
б можна починати фінішне оброблення: декоратив-
Рис. 12.6. Нанесення на поверхню не штукатурення, фарбування, плиткове покриття,
зовнішньої обшивки каркасно-об-
шивної стіни базового штукатурного вага якого не повинна перевищувати 40 кг/м2.
шару й армувальної сітки: а) ар- Для декоративного штукатурення використо-
мування зовнішнього кута кутовим вують різні суміші, призначені для зовнішнього за-
профілем; б) армування обшивки стосування.
зовнішньої поверхні стіни в кутах
Перед нанесенням декоративної штукатур-
дверних і віконних прорізів
ки поверхню базового шару штукатурки обро-
бляють ґрунтовкою, яку попередньо ретельно
перемішують. Ґрунтовку наносять валиком або пензлем. При цьому необхід-
но керуватися рекомендаціями виробників та постачальників щодо ґрунту-
вання поверхні, нанесення фарби або укладання плитки.
Приготовлену декоративну штукатурну суміш наносять на оздоблюваль-
ну попередньо заґрунтовану поверхню вручну або штукатурною машиною.
Варто зауважити, що штукатурення фасадів будинку краще доручати професі-
оналу. Дилетант навряд чи впорається з усіма тонкощами штукатурення і до-
сягне високого рівня естетики покриття зовнішніх стін.
ÂÂ Отже, наводимо лише основні правила нанесення декоративної штукатурки:

●● штукатурну суміш накладають на напівтерок або шпатель з нержавіючої сталі за
допомогою кельми або шпателя, після чого наносять на стіну;
●● під час нанесення штукатурної розчинової суміші на основу напівтерок необхід-
но тримати під невеликим кутом;
●● штукатурку наносять на рівні заґрунтовані поверхні з товщиною шару, яка дорів-
нює величині фактурного зерна;

12.6. Опорядження зовнішніх поверхонь
обшивки каркасно-обшивних стін із цементно-мінеральних плит 157
●● штукатурну суміш наносять на таку частину поверхні стіни, де їй можна буде на-
дати фактури і з’єднати з наступною частиною, поки вона ще мокра;
●● після нанесення штукатурки у момент початку тужавіння (5–10 хвилин), коли
розчинова суміш вже не буде прилипати до інструмента, необхідно за допомо-
гою пластикової терки, губки, щітки, жорсткого пензля, рельєфного валика почи-
нати формування фактури її поверхні;
●● у місцях планової технологічної перерви або з’єднання з іншою штукатуркою не-
обхідно приклеїти до основи паперову самоклейку стрічку. Нанесення штукатур-
ки і фактури виконують з легким заходом на стрічку;
●● після затирання штукатурки й отримання бажаної фактури потрібно зразу ж зня-
ти приклеєну раніше стрічку. Потім на край штукатурки, яка вже схопилася, зно-
ву наклеюють захисну паперову стрічку. Після технологічної перерви на наступ-
ну нештукатурену ділянку наносять штукатурну розчинову суміш;
●● після формування фактури штукатурки на цій ділянці стіни захисну стрічку одра-
зу ж видаляють. Таким чином, ділянки нанесеної штукатурки щільно з’єднують,
утворюючи однорідну рівну поверхню;
●● формування фактури «короїд» при використанні декоративної штукатурки вико-
нують пластиковою теркою. Напрямки руху терки можуть бути доволі різнома-
нітними: вертикальними, горизонтальними, круговими. Зусилля натиску і напря-
мок рухів інструмента нададуть неповторності малюнку на поверхні стіни після
її штукатурення;
●● формування камінцевої фактури при використанні декоративної штукатурки ви-
конують круговими рухами пластикової терки;
●● формування фактури поверхні має виконувати один майстер, інакше буде втра-
чено однорідність фактури.
Після закінчення штукатурення фа- Контролюють не тільки завершені шту-

садів будинку можна приймати ро- катурні покриття, а й так звані приховані
боту. Порядок контролю робіт рег- операції. Так, на початкових етапах контро-
ламентує відповідна нормативна люють підготовку поверхні до штукатурен-
документація. Зокрема контроль ня, ґрунтування і нанесення окремих шарів
виконання робіт щодо штукатурок штукатурки.
здійснюють відповідно до вимог
ДСТУ-НБВ.2.6–2012:216 «Настанова ÂÂ Готові штукатурні покриття спочат-
з виконання робіт із застосуванням ку оглядають візуально, при цьому:
сухих будівельних сумішей». ●● колір, відтінок і фактура декоративної шту-
катурки мають відповідати проєктному зразку;
●● не допускають смуг, що відрізняються за кольором або тоном від основного ко-
льору штукатурки;
●● місця стиків або меж захватів декоративної штукатурки необхідно розташову
вати там, де вони найменш помітні (за водостічними трубами, колонами, пі-
лястрами). На межах захватів не допускають рваних країв. Далі за допомогою
контрольно-вимірювальних пристроїв здійснюють вибірковий контроль штука-
турного покриття. Наявність відшарування від поверхні перевіряють легким про-
стукуванням дерев’яним молотком, у окремих випадках дозволено контрольне

158
Рис. 12.7. Поверхні декоративних штукатурок: а, б — фактурні штукатурки; в, г — рельєфні

штукатурки
розкриття штукатурки. Такі дефекти готового штукатурного покриття як тріщи-

ни, дутики і пропуски не допускають узагалі.
Необхідно звертати увагу саме на фінішний шар штукатурки, який формує
фактуру поверхні стіни, ще й тому, що від його надійності залежатимуть герме-
тичність і довговічність теплоізоляції будинку, виконаної за методом скріпленого
фасаду. Отже, якість нанесення штукатурки на систему скріпленого фасаду по-
требує особливо ретельного виконання. На рис. 12.7 показано зразки фактурної
та рельєфної поверхні штукатурного покриття.
ÂÂ О
крім цементної декоративної штукатурки, мінеральних і дисперсійних
штукатурок, для зовнішнього оздоблення фасадів малоповерхових будинків
використовують:
●● цементну фасадну штукатурку;
●● цокольну штукатурку;
●● штукатурно-клеєву суміш на основі цементу.
Цементна фасадна штукатурка призначена для вирівнювання фасадів
будинків. Наявність у ній фракційованого піску дає змогу уникнути усадки і трі-
щиноутворення при максимальній товщині штукатурного шару. Ця штукатурка
оберігає поверхні стінових конструкцій від негативної дії вологи й агресивних
хімічних сполук, які містяться в атмосфері.
Цокольна штукатурка також належить до цементовмісних штукатур-
них сумішей. Це суха суміш, зроблена на основі цементу, фракційованого піску
та хімічних додатків. Вона призначена для вирівнювання високоміцних повер-
хонь цоколів будинків і основ, що зазнають дії високих динамічних навантажень,
перед нанесенням декоративних покриттів. Допускають як ручне, так і машинне
нанесення штукатурної розчинової суміші (до 15–20 мм за один намет). Цокольна
штукатурка вирізняється підвищеною морозостійкістю та не має схильності до
тріщиноутворення.
Штукатурно-клеєву суміш на цементній основі застосовують для зовніш-
ніх і внутрішніх робіт. Вона містить фракційований пісок, спеціальні волокна і по-
лімерні додатки, які забезпечують готовому шару розчину високу адгезію, тріщи-
ностійкість і водовідштовхувальні властивості. Водовідштовхувальна властивість

12.7. Фарбування поверхні зовнішньої обшивки стін 159
захищає утеплювач і кладку та інші стінові матеріали від промокання і завдяки

низькому опору дифузії водяної пари не погіршує житловий мікроклімат. Засто-
совують при улаштуванні систем зовнішньої теплоізоляції будинків для приклею-
вання на звичайні будівельні основи теплоізоляційних плит із пінополістиролу
або мінеральної вати і нанесення на них захисного шару, армованого склосіт-
кою, з подальшим покриттям декоративними штукатурками. Штукатурно-клеєву
суміш можна наносити на структуровані ретельно очищені від пилу мінеральні
штукатурки, штукатурки на основі штучних смол вручну і машинним способом.
1. Н
азвіть типи фінішного декоративно-оздоблювального покриття зовнішньої по-
верхні каркасно-обшивних стін з обшивкою цементно-мінеральними плитами.
2. Я
кі роботи необхідно виконати перед нанесенням на поверхню цементно-міне-
ральних плит базового штукатурного шару?
3. Я
к здійснюють нанесення на поверхню зовнішньої обшивки каркасно-обшивної
стіни базового штукатурного шару й армувальної сітки?
4. К
оли можна наносити на базовий штукатурний шар декоративну штукатурку, фар-
бування, плиткове покриття?
5. Я
кі суміші використовують для декоративного штукатурення поверхні зовнішньої
обшивки із цементно-мінеральних плит?
6. Н
азвіть основні правила нанесення декоративної штукатурки.
7. Я
к здійснюють контроль виконання штукатурних робіт? Які дефекти штукатурних
робіт є неприпустимими?
12.7. Фарбування поверхні зовнішньої обшивки стін

Оздоблення зовнішніх поверхонь оштукатурених стін можна також викону-
вати лакофарбовими сумішами, до яких належать малярні та лакофарбові мате-
ріали. Їх у рідкому стані наносять на опоряджувальні поверхні тонкими шарами,
які утворюють після висихання і твердіння плівку, міцно зчеплену з основою.
Утворену щільну міцну плівку з нанесених макрофарбних матеріалів називають
малярним або лакофарбовим покриттям. Його товщина залежно від мети на-
несення лакофарбового покриття може становити 60–500 мкм.
ÂÂ До лакофарбових матеріалів належать:

●● фарби-суспензії, які утворюють покриття потрібного кольору. Вони містять
у своєму складі зв’язні (плівкоутворювальні) речовини, пігменти-розчинники,
розріджувачі, наповнювачі, різні хімічні додатки;
●● лаки-розчини зв’язних речовин в органічних розчинниках або у воді, які утво-
рюють плівку. За типом плівкоутворювача лаки поділяють на олійні, алкідні, ефі-
роцелюлозні тощо. Лаки використовують для отримання прозорих захисних
і декоративних покриттів емалевих фарб, ґрунтовок, шпаклівок. До складу лаків
можуть входити пластифікатори, каталізатори та ініціатори плівкоутворення;

160
●● емалі (емалеві фарби) — суспензії пігментів у лаках. При висиханні утворюють

тверду блискучу плівку. Залежно від типу плівкоутворювальної речовини розріз-
няють олійні, ефіроцелюлозні, алкідні емальові фарби з різним блиском і факту-
рою поверхні;
●● допоміжні речовини — шпаклівки, ґрунтовки, підмазки, отверджувачі,
пластифікатори тощо.
До основних компонентів лакофарбових матеріалів належать оліфи,
пігменти, розчинники, розріджувачі, наповнювачі.
Оліфу використовують для отримання
Оліфа — це зв’язувальна речовина
ґрунтовок, шпаклівок, фарбових сумішей.
для олійних сумішей, масляна ріди-
Оліфи отримують з рослинної олії, яка ви-
на, яка після нанесення фарби на
сихає (лляної, конопляної, горіхової), на-
поверхню висихає, утворюючи міцну
піввисихає (соняшникової) або не висихає
еластичну водонепроникну плівку.
(касторової), а також жирів і органічних
продуктів.
Усі пігменти поділяють на неорганічні
Пігменти — високодисперсні по-
(мінеральні) й органічні. Їхні найважливіші
рошки різних кольорів, нерозчинні
характеристики — яскравість, насиченість
у воді та фарбувальних середовищах.
кольору, покривність (здатність перекрива-
ти колір поверхні, яку фарбують), світлостій-
кість, стійкість до дії хімічних речовин, розмір частинок (дисперсність). Пігменти
можуть бути неорганічними (діоксид титану, цинкові та свинцеві білила, вохра, су-
рик тощо). Органічні пігменти (фталционінові, азопігменти тощо) використовують
при фарбуванні пластмас, гуми.
Розчинники — індивідуальні хімічні Найбільш поширені — бензин, скипи-
сполуки або їхні суміші, здатні пере- дар, сольвент, уайт-спірит. Для олійних
творювати різні речовини у розчин. Їх фарб розчинниками є бензин, уайт-спірит,
поділяють на неорганічні (найважливі- скипидар, ксилол; для перхлорвініло-
ший з них — вода) і органічні (арома- вих — ацетон; для клеєвих і водоемульсій-
тичні вуглеводні, спирти, ефіри та ін.). них — вода.
Природні неорганічні наповнювачі

Наповнювачі — високодисперсні,
отримують шляхом подрібнення, збага-
порошкуваті неорганічні природні
чення та термічної обробки гірських порід
або синтетичні речовини, нерозчинні
і мінералів (крейда, тальк, каолін, діоксид
у воді та розчинниках, а також у дис-
кремнію та ін.). Синтетичні неорганічні на-
персних середовищах.
повнювачі отримують у результаті хімічних
реакцій і складної технології. Наповнювачі
Розріджувачі, на відміну від розчин-
підвищують адгезію пігментів з основами,
ників, не розчиняють плівкоутворю-
надають лакофарбовим покриттям щіль-
вальну основу і служать для змен-
ності, міцності, атмосферостійкості, водо-,
шення в’язкості густотертих фарб
вогне-, кислото-, лугостійкості, блиску або
або розведення сухих мінеральних
матовості, а також пришвидшують висихан-
фарб-пігментів. Розріджувачами фарб
ня фарб.
є оліфи та різні емульсії.

12.7. Фарбування поверхні зовнішньої обшивки стін 161
ÂÂ До основних властивостей лакофарбових матеріалів належать:

●● вміст олії — характеризується кількістю олії, яку треба додати у 100 г пігменту,
щоб отримати однорідну масу;
●● антикорозійна стійкість — здатність запобіганню корозії металів;
●● паропроникність — здатність пропускати водяну пару; що менша паропроник-
ність, то вищі антикорозійні властивості лакофарбових покриттів;
●● розлив — властивість лакофарбового матеріалу після нанесення на поверхню
розтікатись і вирівнювати свій поверхневий шар;
●● адгезія — властивість лакофарбового покриття прилипати до поверхні, яку вимі-
рюють величиною зусилля для відокремлення гнучкої пластини від лакофарбо-
вого покриття.
Лакофарбові покриття складаються зазвичай з кількох шарів, які наносять на
оздоблювальну поверхню у певній технологічній послідовності: шпаклівка або
підмазка, ґрунтовка, фарба (в один або два шари), фінішне покриття (наприклад,
лак або зовнішня вирівнювальна фарба на кремнійорганічній основі).
Вирівнювальну фарбу на кремнійорганічній основі розроблено спеціально
для мінеральної декоративної штукатурки. Ця фарба глибоко проникає у штука-
турний шар, має високу водовідштовхувальну здатність. Вона доступна у 212 ко-
льорових відтінках.
Ґрунтовки — це лакофарбові Вони призначені для забезпечення належ-
матеріали, які наносять на ви- ного зчеплення основного лакофарбового по-
рівняні поверхні (наприклад, криття з поверхнею, яка підлягає пофарбуван-
базових штукатурок) першим ню. При цьому вони сприяють отриманню
шаром. якісного, рівного й чистого пофарбування. Від
фарб ґрунтовки відрізняються меншим вмістом
пігментів. Більшість ґрунтовок мають конкретне призначення: під олійне, клеє-
ве або вапняне фарбування, хоча випускають і універсальні ґрунтовки, придат-
ні як для клеєвого, так і вапняного фарбування. Сучасна будівельна індустрія
випускає такі ґрунтовки: глибокопроникні для укріплення старих основ; для
вирівнювання та зменшення гігроскопічності основи; для покращення адгезії;
ізоляційні, антикорозійні.
Фарби — це суспензії на осно- Для фарбування заґрунтованої поверхні

ві пігментів з наповнювачами базового штукатурного шару використовують
в оліфі, олії, емульсії, латексі, фарбові суміші, призначені для зовнішніх робіт
які утворюють кольорову не- (полімерні, дисперсійні, силікатні, поліуретанові,
прозору однорідну плівку. епоксидні, на основі рідкого скла, матовий лак
та ін.). Заборонено використання алкідних фарб.
Лаки застосовують для надан- При виконанні фарбування необхідно дотриму-
ня виробам і поверхням деко- ватись рекомендацій виробників фарбувальних
ративного вигляду і захисних сумішей.
властивостей. До фасадних фарб висувають особливі, дуже
високі вимоги. Покриття повинні мати естетич-
ний зовнішній вигляд і витримувати жорсткі агресивні дії навколишнього середо-
вища. Лакофарбова плівка фасадних покриттів має перешкоджати проникненню

162
вологи всередину конструкцій і водночас легко випускати назовні водяну пару,

яка виходить зсередини будинку. Крім того, необхідно, щоб фасадне покриття
мало велику лугостійкість, високу адгезією до поверхні, стійкість до ультрафіоле-
тового випромінювання, технологічність при нанесенні, довговічність.
1. Які речовини належать до лакофарбових матеріалів?
2. Як здійснюють оздоблення зовнішніх поверхонь оштукатурених стін лакофарбо-
вими сумішами?
3. Назвіть основні властивості лакофарбових матеріалів.
4. З яких шарів складаються лакофарбові покриття?
5. Назвіть властивості лакофарбових покриттів?
12.8. Опорядження плитковим матеріалом зовнішньої

обшивки каркасних стін малоповерхових будинків
Обшивка каркасних стін малоповерхових будинків дає змогу здійснення їх-
нього зовнішнього опорядження плитковими матеріалами. Це зумовлено легкістю
та зручністю роботи з ними, а також їхніми експлуатаційними властивостями.
Найбільш поширеними сучасними облицю-
Стіни, облицьовані плиткови-
вальними матеріалами, які широко застосовують
ми матеріалами, добре захи-
для зовнішнього оздоблення стін, є керамічна,
щені від впливу атмосфери,
кам’яна, полімерна, клінкерна, керамогранітна,
дії агресивних хімічних речо-
фіброцементна плитка, а також склогранульо-
вин, відповідають найвибаг-
вані плитки, які вже пройшли практичну апро-
ливішим естетичним вимогам.
бацію у різних кліматичних зонах і довели свою
Вони зручні при очищенні та
цілковиту придатність і технологічну доцільність
митті, а також мають чудові
використання на міцних, рівних, недеформованих
екологічні властивості.
основах, таких як цементно-мінеральні плити, це-
ментно-вапняна штукатурка або цементовмісна штукатурка. Розміри облицюваль-
ної плитки не повинні перевищувати 30 х 30 см.
Для кріплення плитки зовні будинків використовують тонкошарові роз-
чинові суміші. Це може бути клей плитковий тонкошаровий для приклеювання
облицювальної плитки (штукатурні основи мають бути одношаровими товщиною
не менше ніж 10 мм); клей плитковий швидкотвердіючий, який застосовують для
укладання на тонкий шар клеєвої розчинової суміші плитки з кераміки, природ-
ного і штучного каменю в місцях, які потребують швидкої готовності; клей для
плитки — застосовують для укладання на тонкий шар клеєвої розчинової суміші
облицювальних плит з мармуру, природного каменю і напівпрозорої плитки, на-
приклад, скляної плитки або скломозаїки на звичайні основи стін і підлог; клей
будівельний для плитки — застосовують для укладання природного каменю, кера-
мічної плитки на стіни і підлогу.
Клеєву добавку використовують при замішуванні СБС для плитки клеїв з ме-
тою підвищення їхньої міцності та при підвищених вимогах до волого- і морозо-
стійкості клейного шару. У таких випадках добавку використовують замість води.

12.8. Опорядження плитковим матеріалом зовнішньої обшивки
каркасних стін малоповерхових будинків 163
При цьому вона скорочує час коригування положення плитки приблизно на 5 хви-
лин та збільшує час тужавіння розчинової суміші приблизно на один день.
Технологія улаштування плиткового покриття
Плитку треба приклеювати на чисту суху поверхню цементно-мінеральних
плит. Клей необхідно викласти тонким шаром за допомогою лопатки, потім роз-
чинову клеєву суміш потрібно вирівняти на поверхні зубчастим шпателем (для
плитки 15 х 15 см використовують шпатель із зубцями висотою 6 мм, для плитки
30 х 30 см — 8 мм). Мінімальна ширина шва має дорівнювати 2 мм. Коригувати
положення плитки можна протягом 10 хвилин. Зволожувати плитку водою пе-
ред укладанням не потрібно. При виконанні зовнішніх робіт на великих площах
з огляду на коливання температури повітря облицювання треба передбачати
з улаштуванням компенсаційних швів. Вказівки щодо приготування розчинової
суміші зазвичай наводять на упаковці СБС.
Плитку потрібно укласти впродовж 20 хвилин, інакше розчинова суміш під-
сохне і втратить клейні властивості. На ці 20 хвилин треба розраховувати потріб-
ну кількість розчинової суміші клею для плитки.
Після укладання плитки на усій поверхні або при великих обсягах робіт на
визначеній захватці роблять технологічну перерву на 24 години для набуття роз-
чиновою сумішшю міцності та її перетворення на розчин. Далі готують розчинову
суміш для затирання швів між плитками. Розчинову суміш для заповнення і зати-
рання швів готують із сухих затирочних сумішей, які обирають з урахуванням ко-
льору плитки та ширини швів. Затирочні сухі суміші — цементовмісні матеріали,
які замішують на чистій воді до пастоподібної однорідної маси, а у разі необхід-
ності — на еластичній добавці (зовнішнє облицювання, опалювані підлоги). Не-
рівномірний розподіл вологи у розчиновій суміші та залишкова волога можуть
стати причиною утворення плям на швах.
При нанесенні розчинової суміші шви мають бути чистими, знепиленими,
рівномірної глибини. Тому їх треба прочистити дерев’яним клином. Дуже гі-
гроскопічні поверхні керамічних плиток до заповнення швів потребують зволо-
ження водою. Шовну масу наносять на поверхню плитки затиркою для швів і роз-
тирають по діагоналі. Щойно шовна суміш на покритті стає тьмяною і починає
тверднути, необхідно виконати чистку швів. Вологою губкою або затиркою з губ-
кою потрібно вирівняти розчинову суміш строго по краях і стерти її з поверхні
плиткового покриття.
Після повного висихання шовного розчину облицьовані глазуровані поверх-
ні додатково очищають м’якою ганчіркою і полірують. Залишки розчину на по-
верхні плиток усувають не раніше ніж через два тижні.
При затиранні швів треба уникати потрапляння сонячних променів і протя-
гів на свіжооброблені шви. Інтенсивне використання води (душ) можливе тільки
через два тижні після закінчення робіт із затирання швів.
1. Я
кі захисні властивості мають плиткові покриття каркасно-обшивних стін? Чи від-
повідають вони сучасним вимогам щодо естетики, експлуатації й екології?
2. Назвіть найбільш поширені сучасні облицювальні матеріали.

164
3. Яку мінімальну ширину швів допускають поміж плитками?

4. Як кладуть облицювальну плитку на оздоблювальні поверхні?
5. Який клей використовують для наклеювання облицювальної плитки?
6. Які інструменти використовують для приготування плиткового клею і нанесення
його на оздоблювану поверхню?
7. Що таке затирочні суміші? Як їх готують? Від чого залежить їхній вибір?
8. Як здійснюють нанесення шовної суміші на поверхню плитки? Як і коли виконують
чистку швів?
9. За яких умов треба виконувати затирання швів?
12.9. Облицювання обшивки перегородок і стін керамічною

плиткою
Технологічну послідовність облицювання стін керамічною плиткою пред-
ставлено на рис. 12.8–12.9. На рис. 12.10 показано поверхню стіни, оздобленої
керамічною плиткою.
Для приклеювання плитки до заґрунтованої поверхні цементно-мінераль-
них плит застосовують клеї на цементній основі. Клей наносять зубчастим шпа-
телем на поверхню, яка підлягає облицюванню. Товщина шару клею залежить від
товщини приклеюваної плитки, її вказують на упаковці. Зазвичай клей наносять
як мінімум у два шари. Його готують змішуванням трьох об’ємних частин сухої
клеєвої суміші з однією частиною води, тобто потрібно 1,4 л води на 5 кг поро-
а) б) в) г)
д) е) ж) з)
и) Рис. 12.8. Облицювання стін керамічною плиткою усередині приміщення:

а — нанесення ґрунтовки на поверхню плит обшивки; б — нанесення клею
на висохлу ґрунтовку; в — прочісування клею зубчастим шпателем; г —
укладання плитки; д — встановлення хрестовин; е — вирівнювання плиток
по шнуру; ж — нанесення шовної суміші затиркою на поверхню плитки;
з — вирівнювання розчинової суміші у швах на краях; и — очищення м’якою
ганчіркою поверхні плитки після повного висихання шовного розчину і полі-
рування поверхні плитки

12.10. Фарбування поверхні обшивок перегородок і стін усередині приміщень 165
шку клею. Після витримування суміші протягом

10 хвилин її знову перемішують міксером. Час ро-
боти з клеєм — 5 годин.
Облицювальна плитка придатна і для обли-
цювання обшивки із цементно-мінеральних плит
у сантехвузлах та басейнах із хлоруванням води.
Плити аквапанель мають високі антикорозійні
властивості, зокрема підходять для басейнів з со-
лоною водою. Плити кріплять до каркаса із де-
Рис. 12.9. Заповнення швів гермети- рев’яних стійок і обв’язок.
ком у санвузлах Для підвищення міцності та водостійкості
плиткової кладки у клей, замість води, вводять
клеєву добавку. Витрата добавки: відро 8 кг на
25 кг (мішок) плиткового клею. Треба мати на ува-
зі, що добавка скорочує час роботи (коригування
положення плитки приблизно на 5 хвилин) і збіль-
шує час тужавіння розчинової суміші приблизно
на 1 день.
Рис. 12.10. Стіна з плитковим Затирання швів між плитками виконують роз-
покриттям: 1 — цементно-мінераль- чиновою сумішшю, так само як і для плитки, яку
на плита; 2 — шуруп; 3 — клейова наклеюють на зовнішні поверхні обшивки стін
суміш для стиків; 4 — ґрунтовка для будинку. Місця сполучень облицювань із кераміч-
цементно-мінеральних плит; 5 — ною плиткою між собою, а також примикання до
клейний склад для кахля; 6 — кера- підлоги, стелі, ванни зашпаровують нетвердіючи-
мічні плитки
ми герметиками-ущільнювачами.
Щоб уникнути забруднення поверхні стін, перед шпринцюванням місць спо-
лучення (швів) їх краї необхідно заклеїти клейкою стрічкою.
1. Я
к виконують оздоблення керамічною плиткою вологих приміщень, зокрема якщо
зволоження може бути тривалим?
2. Я
кі матеріали для забезпечення потрібної адгезії та гідроізоляції плитки вико-
ристовують у вологих приміщеннях?
3. Я
к облицьовують керамічною плиткою поверхню цементно-мінеральних плит? Які
матеріали при цьому застосовують?
4. Назвіть технологічну послідовність облицювання стін керамічною плиткою.
12.10. Фарбування поверхні обшивок перегородок і стін

усередині приміщень
Підготовка до фарбування поверхні обшивки стін приміщень цементно-мі-
неральними плитами перш за все передбачає її ґрунтування адгезійною ґрун-
товкою, а обшивки плитами ГКП, ГВП — ґрунтовкою Тіфенгрунд. Оброблювані
поверхні покривають ґрунтовками за допомогою валика або пензля. На проґрун-

166
товану поверхню обшивки стіни наносять шар шпаклівки (товщина шару — мінімум
4 мм). При цьому в шар шпаклівки за допомогою мулярської лопатки укладають
армувальну сітку. Для отримання гладкої фінішної поверхні на нанесений раніше
шар шпаклівки після його висихання треба нанести тонкий шар білої шпаклівки.
Після нанесення цього тонкого шару поверхня цілком готова до фарбуван-
ня. Перший шар шпаклівки дозволяє отримати поверхню з рівнем якості Q1-Q3
(табл. 12.5, с. 172). Її можна фарбувати або наносити на неї декоративну штукатурку.
Для отримання гладкої поверхні, що відповідає високим візуальним вимогам
рівня якості Q4, треба використовувати білу фінішну шпаклівку.
ÂÂ При цьому передбачено такі технологічні операції:

●● армування стиків плит стрічкою зі скловолокна;
●● шпаклювання отворів від шурупів;
●● шліфування поверхні стиків і кріплень;
●● шпаклювання усієї поверхні, яку готують під фарбування.
За допомогою мулярської лопатки з нержавіючої сталі шириною 15 см білу
фінішну шпаклівку наносять на видимі стики, заповнені клеєм для швів. У нанесе-
ну шпаклівку укладають стрічку зі скловолокна так, щоб вона перекривала стики.
Поверх стрічки наносять тонкий шар фінішної шпаклівки і видаляють надлишок
матеріалу. Далі виконують шпаклювання отворів (лунок) від шурупів.
Після заповнення лунок шпаклівкою в разі необхідності виконують шліфу-
вання нерівностей поблизу шурупів. Після завершення цієї операції необхідно
зашліфувати усі нерівності на поверхні, покритій шпаклівкою при обробленні та
армуванні стиків. Потім наносять тонкий шар фінішної шпаклівки шириною міні-
мум 20 см (з виступами за межі першого шару по 5 см) і виконують шліфування
усіх нерівностей після висихання шпаклівки.
Надалі наносять цю шпаклівку на всю поверхню стіни або її частину, не
облицьовану плиткою, використовуючи мулярську лопатку шириною 20 см. Піс-
ля висихання цього шару наносять наступний шар фінішної шпаклівки. Через
24 години після висихання й цього шару виконують шліфування наждачним па-
пером (зерно 120 або нижче) чи шліфувальною машиною. Зазначмо, що части-
на стіни, облицьованої плиткою, має становити більше ніж половину загальної
висоти стіни. При експлуатації приміщення, наприклад, ванної кімнати не можна
допускати потрапляння водяних бризок на необлицьовану поверхню.
Для фарбування можна використовувати різні фарбувальні суміші: водо
емульсійну фарбу, матову емаль, полімерні дисперсійні кольорові суміші, полі-
уретанові, епоксидні фарби, фарби на основі рідкого скла, матовий лак тощо. Не
допускають застосування алкідних емалей, несумісних із підготовленою для фар-
бування основою.
Перед початком фарбування поверхня має бути сухою. Її треба очистити від
пилу і плям різного походження, які знижують адгезію фарбувальної суміші до
основи. Не можна виконувати фарбування під дією прямих сонячних променів.
Для нанесення фарби на підготовлену поверхню використовують пензлі або
валики, можна також застосовувати механічні методи з використанням розпилю-
вачів, фарбопультів, компресорів.

12.11. Шпалерні роботи 167
Для досягнення рівномірного кольору при роботі на однорідних і великих

поверхнях рекомендують використовувати фарбувальні матеріали однієї партії,
яку позначають на упаковці фарби.
1. Я
кі підготовчі роботи виконують перед фарбуванням поверхні обшивки із цемент-
но-мінеральних плит ?
2. Я
кі фарбувальні суміші можна використовувати для фарбування обшивки із це-
ментно-мінеральних плит? Які інструменти використовують для нанесення фар-
бувальної суміші?
3. Я
кі матеріали і знаряддя потрібні для підготовки до штукатурення цементно-міне-
ральних плит ?
4. Я
к відбувається приготування розчинової штукатурної суміші та штукатурення по-
верхонь із цементно-мінеральних плит?
5. Які інструменти потрібні для штукатурення?
6. Як армують шпаклювальний матеріал у стиках ГКП і ГВП?
7. Як гідроізолюють і герметизують гіпсокартонне обшиття?
12.11. Шпалерні роботи

Шпалери — це рулонний Розрізняють шпалери друковані, які ви-
оздоблювальний матеріал на готовляють нанесенням малюнка безпосе-
основі паперу для обклеюван- редньо на папір або кольоровий ґрунт, яким
ня стін і стель житлових примі- попередньо покривають папір (ґрунтовані
щень і громадських будівель. шпалери); шпалери, що можна мити, з деко-
ративним шаром із синтетичних матеріалів,
які надають шпалерам вологостійкості; ворсисті (велюрові), лицьовий шар
яких утворено з ворсу волокнистих матеріалів (бавовна, віскоза). Для нак-
леювання шпалер зазвичай застосовують водорозчинні синтетичні клеї або
клейстери з відходів борошномельного виробництва. Призначення шпа-
лер — відповідати вимогам декорування поверхонь та естетичним потре-
бам, а також гігієнічним нормам.
ÂÂ Шпалери класифікують за різними характеристиками:

●● за матеріалом: паперові, вінілові, текстильні, з металевої фольги;
●● за зовнішнім виглядом (фактурою): гладкі, спінювані, ворсисті, рельєфні, гофро-
вані та ін.;
●● за призначенням: дотримання естетичних і гігієнічних вимог, захист поверхонь
стін і стель; звукоізоляція, гідроізоляція, пароізоляція;
●● за умовами експлуатації, догляду й очищення (сухі, вологі, придатні для миття);
●● за масою 1 м2: легкі, середні та важкі.

168
Обклеювання поверхонь приміщень шпалерами, завдяки таким їхнім ри-

сам як різноманітність кольорів, малюнків, фактури, матеріалу застосовують
дедалі частіше у практиці будівництва малоповерхових житлових будинків.
Цьому також сприяють нескладне виконання робіт з використанням простих
засобів та інструментів, проста експлуатація шпалерних покриттів і тривалий
термін їхньої служби.
ÂÂ Наклеюванню шпалер завжди передує підготовчий етап робіт, який охоплює:

●● підготовку інструментів і пристосувань для обклеювання;
●● звільнення приміщення від зайвих предметів, сміття, пилу;
●● вимірювання розмірів приміщення, визначення потрібної кількості рулонів шпа-
лер і шпалерного клею;
●● підготовку поверхні, щоб цілковито її очистити; шпаклювання тріщин, подряпин,
дутиків, вибоїн;
●● тимчасове вимкнення електрики у приміщенні;
●● розкрій шпалер.
Практичний досвід обклеювання стін і стель шпалерами, які випускають
у стандартних рулонах довжиною 10,05 м і шириною 0,52 м, дає змогу визначити
необхідну кількість рулонів (табл. 12.3 і 12.4).
Таблиця 12.3
Потрібна кількість рулонів шпалер для стелі
Периметр, м 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23
Кількість рулонів 2 2 2 3 4 4 4 4 5 5 5 6 7 7
Таблиця 12.4
Потрібна кількість рулонів шпалер для стін
Периметр приміщення
Висота, м
9 10 12 13 14 15 16 17 19 20 21 22 23 25 26 27 28 ЗО
2,15–2,30 4 5 5 6 6 7 7 8 8 9 9 10 10 11 12 12 13 13
2,30–2,45 5 5 6 6 7 7 8 8 9 9 10 10 11 11 12 13 13 14
2,45–2,60 5 5 6 7 7 8 9 9 10 10 11 12 12 13 14 14 15 15
2,60–2,75 5 5 6 7 7 8 9 9 10 10 11 12 12 13 14 14 15 15
2,75–2,90 6 6 7 7 8 9 9 10 10 11 12 12 13 14 14 15 15 16
2,90–3,05 6 6 7 8 8 9 10 10 11 12 12 13 14 14 15 16 16 17
3,05–3,20 6 7 8 8 9 10 10 11 12 13 13 14 15 16 16 17 18 19
Примітка. Вказано кількість стандартних рулонів. Периметр включає дверні та віконні прорізи.
Шпалерами обклеюють тільки внутрішні сухі поверхні. Шпалерні роботи ви-

конують після закінчення усіх загальнобудівельних робіт. До початку шпалерних
робіт треба закінчити усі малярні роботи, за винятком останнього фарбування
підлог, встановлення й остаточного фарбування наличників і плінтусів. Оштука-
турені або зашпакльовані поверхні повинні мати вологість не більше ніж 8 %. Щі-
лини біля плінтусів і наличників треба добре підмазати.

12.11. Шпалерні роботи 169
Технологія обклеювання шпалерами приміщень

Наклеювання паперових шпалер починають від дверей у кімнату біля на-
личника. Тоді збій візерунка, який неминуче станеться біля дверей після про
клеювання усієї кімнати, буде найменш помітним саме на короткій ділянці над
дверима.
Перед початком наклеювання на стіні приміщення необхідно зазначити
олівцем місця майбутніх стиків, використовуючи рулон шпалер як мірку.
Стики не повинні припадати на зовнішні кути, а також на краї віконних прорі-
зів. Якщо це сталося, то початкову точку необхідно зрушити приблизно на 50 мм
і знову виконати розмітку місця стиків по усьому периметру кімнати. Після роз-
мітки місць стиків потрібно провести з початкової точки вертикальну лінію за
виском. Неточне розташування шпалери відносно цієї лінії може призвести до
збою малюнка, який буде збільшуватись з наклеюванням.
У верхній частині стіни відмічають горизонтальну лінію. Шпалери укладають
на підлозі або столі купкою, лицьовим боком донизу. Щоб при намазуванні клеєм
лицьовий бік не забруднювався, шпалери кладуть зі зміщенням одного полотни-
ща відносно другого на 2–3 см. Клей намазують на шпалери маховим пензлем.
При цьому необхідно ретельно промазувати краї. Приклеювати шпалери можна
тільки після того, як полотнище просочиться клеєм. Перед приклеюванням краї
промазують удруге.
При наклеюванні шпалер внапуск край полотнища має бути спрямований до
світла, тому наклеювання можна починати й від кута, утвореного стіною, в якій
розташовані вікна.
Наклеювання шпалер виконують двоє робітників. Один із них намазує шпа-
лери і подає полотнище другому. Прийнявши полотнище, цей робітник розпускає
його і, притуливши до поверхні, приклеює так, щоб край збігся з вертикальною
лінією, яка була відбита на стіні, або з кутом. У цей час перший робітник, стоячи
на підлозі, спочатку підтримує нижній кінець полотнища, а потім приклеює його
до стіни. Щоб на шпалерах не залишались пухирці та зморшки, їх розрівнюють
жорсткою щіткою рухом від центру до країв і згори вниз. Замість щітки, можна
застосовувати чисті ганчірки.
Друге полотнище при наклеюванні внапуск має перекривати перше на ши-
рину необрізаного краю. При наклеюванні впритул щілина між полотнищами не
повинна бути помітною з відстані 3 м. Крім того, друге і наступні полотнища необ-
хідно клеїти так, щоб не було зміщення малюнка.
Для запобігання здійманню шпалер кути не можна заклеювати широким по-
лотнищем. Тому кут заклеюють розрізаним уздовж полотнищем так, щоб після
приклеювання воно заходило на другу стінку не більш ніж на 2–3 мм. Обклею-
вання другої стіни починають з кута, а не з того місця, де закінчилося попереднє
полотнище. Після обклеювання стіни приклеюють бордюр або фриз.
Бордюрний рулон спочатку розрізають уздовж на окремі смуги довжиною
1,5–1,7 м. Підготовлений кусок бордюру намазують клеєм і приклеюють до стіни
так, щоб край збігався з горизонтально відбитою лінією. Розрівнюють кусок бор-
дюру спочатку повздовжніми рухами щітки, а потім поперечними. Навислі кінці
шпалер на плінтусах і наличниках обрізають гострим ножем, переміщуючи його
уздовж прикладеної до плінтуса металевої лінійки.

170
Поверхні, які обклеюють синтетичними шпалерами, готують, так само як під

високоякісне фарбування: розрізають і підмащують тріщини, шліфують підмаще-
ні місця, шпаклюють і шліфують поверхню. Підготовлену поверхню проклеюють
клеєм або ґрунтують.
Готуючи синтетичні шпалери на паперовій основі, спочатку розрізають руло-
ни на полотнища. Потім обрізають краї одночасно у кожній парі полотнищ. З цією
метою внапуск на ширину краю накладають одне полотнище на інше і під лінійку
одночасно відрізують два краї: правий від лівого полотнища і лівий — від пра-
вого. Потім на друге полотнище накладають третє і виконують ту саму роботу.
Полотнища з обрізаними краями нумерують.
Підготовлені полотнища послідовно намазують клеєм, витримують кожне
15 хвилин і приклеюють до поверхні впритул одне до одного.
Готуючи синтетичні шпалери на тканинній основі, рулони розрізають тіль-
ки по довжині, а краї обрізають на стіні після приклеювання. Клей наносять на
полотнище шпалер так, щоб на краях залишалася суха смуга шириною 1–2 см.
Намазане полотнище витримують 20–30 хвилин, після чого приклеюють до по-
верхні. Сусіднє полотнище приклеюють так само, але внапуск на 1,5–2 см. Через
3–4 години переходять до обрізання країв. З цією метою на край накладають ста-
леву лінійку і спеціальним ножем, який забезпечує проріз на потрібну глибину,
обрізають краї одночасно на двох полотнищах. Відрізані краї видаляють, а краї
полотнищ відгортають, намазують клеєм і притискають до поверхні. Надлишок
клею, що виступає на поверхню шпалер, видаляють вологою ганчіркою.
1. Що таке шпалери? Які існують види шпалер?
2. Які підготовчі операції передують наклеюванню шпалер?
3. Які клеї застосовують для наклеювання шпалер?
4. Як наклеюють шпалери?
12.12. Приклади остаточного оздоблення екстер’єрів

та інтер’єрів стін і перегородок малоповерхових будинків
Фасадні матеріали постійно зазнають руйнівної дії агентів фізичного вивіт
рювання (дощ, вітер, мороз, спека, УФ-випромінювання, перепади температур).
Отже, ці матеріали мають протистояти руйнації і надійно захищати від неї буді-
вельні конструкції на досить тривалий період.
Зовнішні стіни з обшивкою цементно-мінеральними панелями сполучають-
ся практично з усіма типами остаточного оздоблення фасадів будинків. Доступ-
ні варіанти зовнішніх комплектних систем фасадних покриттів представлено на
рис. 12.11–12.13.
На рис. 12.14–12.18 представлено варіанти остаточного оздоблення інтер’є-
рів з різними рівнями якості.

та інтер’єрів стін і перегородок малоповерхових будинків 171
Рис. 12.11. Зовнішня система оздоблення Рис. 12.12. Зовнішня система оздоблення
фасаду будинку штукатуркою: 1 — зовнішня фасаду будинку з пофарбуванням: 1 —
штукатурка; 2 — ґрунтовка базового покрит- пофарбування; 2 — базове покриття біле
тя; 3 — базове покриття біле з армуваль- з армувальною сіткою; 3 — шпаклівка сіра
ною сіткою; 4 — шпаклівка сіра зі стрічкою зі стрічкою (10 см); 4 — цементно-мінераль-
(10 см); 5 — цементно-мінеральна плита на плита
Рис. 12.13. Зовнішня система оздоблення Рис. 12.14. Внутрішня система оздоблення
фасаду будинку тонким цегляним шаром на стіни будинку керамічною плиткою. Рівень
еластичному клеї: 1 — облицювання шаром якості оздоблення — Q1: 1 — цементно-мі-
цегли; 2 — еластичний клей для приклеюван- неральна плита; 2 — шуруп; 3 — клей для
ня керамічної плитки; 3 — базове покриття швів; 4 — ґрунтовка для плит; 5 — клей для
біле з армувальною сіткою; 4 — шпаклівка плитки; 6 — кахельна плитка
сіра зі стрічкою (10 см); 5 — цементно-міне-
ральна плита
Рис. 12.15. Внутрішня система оздоблення Рис. 12.16. Внутрішня система оздоблення
стіни декоративною штукатуркою. Рівень стіни шпалерами. Рівень якості оздоблен-
якості оздоблення — Q2: 1 — плита; 2 — шу- ня — Q2: 1 — гіпсокартонна плита; 2 — шу-
рупи для ГКП; 3 — шпаклівка; 4 — ґрунтовка рупи для ГКП; 3 — шпаклівка; 4 — ґрунтов-
Тіфенгрунд; 5 — декоративна штукатурка ка Тіфенгрунд; 5 — шпалери

172
Рис. 12.18. Внутрішня система оздоблення

Рис. 12.17. Внутрішня система оздоблення стіни пофарбуванням. Рівень якості оздоб
стіни пофарбуванням. Рівень якості оздоб лення — Q4: 1 — цементно-мінеральна
лення — Q3: 1 — гіпсокартонна плита; 2 — плита; 2 — шурупи; 3 — клей; 4 — ґрунтов-
шурупи для ГКП; 3 — шпаклівка; 4 — ґрун- ка; 5 — армувальна стрічка зі скловолокна;
товка Тіфенгрунд; 5 — фарба 6 — фінішна шпаклівка під фарбування
Під інтер’єром розуміють архітектурно і художньо оформлений внутрішній

простір будинку, поєднання задумів і рішень щодо забезпечення комфортного
життя людини у цілісній та естетично досконалій формі.
ÂÂ Інтер’єр складається з трьох основних компонентів:
●● будівельної оболонки (підлога, стіни, стеля);

●● предметного наповнення (обладнання, меблі);
●● функціональних процесів, які формують простір і атмосферу, тобто декоративно-
го наповнення простору.
Отже, до формування інтер’єру приміщень будинку необхідно підходити
творчо і водночас прагматично, обміркувати можливості застосування тих чи ін-
ших будівельних матеріалів і обладнання.
Стиль інтер’єру та зовнішній вигляд будинку мають взаємодіяти і доповнювати
один одного. Архітектурний стиль екстер’єру повинен відображатись і в інтер’єрі.
Внутрішні системи оздоблення мусять відповідати певним рівням якості
оздоблення, що наведено у таблиці 12.5.
Таблиця 12.5
Рівень якості Q1 Q2 (стандарт) Q3 Q4

Оздоблення З’єднана поверхня Гладка поверхня зі Гладка поверхня для Гладка поверхня для
звичайними оптични підвищених візуаль високих візуальних
ми властивостями них вимог вимог

12.13. Опорядження стель 173
12.13. Опорядження стель
Стеля — це нижня частина Стеля може бути спеціальною конструкці-

міжповерхового перекриття єю, відокремленою від перекриття і закріпле-
або покриття будинку, поверх- ною до нього додатковими деталями (підвісна
ня конструкції перекриття, стеля), або конструкцією, що спирається на
іноді додатково опоряджена стіни та колони (самонесуча стеля). Самонесу-
шаром штукатурки, гіпсокар- чу стелю виконують подібно до підвісної або
тонними плитами, фарбуван- у вигляді тонкостінної залізобетонної панелі.
ням, шпалерами. У просторі між перекриттям і підвісною або
самонесучою стелею можна прокладати по-
вітропроводи, кабелі, трубопроводи тощо. Відповідно до загального рішення
інтер’єрів приміщень і конструкцій перекриттів, поверхні стель можуть бути
плоскими, криволінійними, східчастими, ребристими, касетними тощо, зверне-
ними всередину приміщення.
ÂÂ Отже, сучасним рішенням оздоблення поверхні стелі може бути:

●● побілка, фарбування, шпалери;
●● підвісна стеля (гіпсокартонна, дзеркальна, скляна, рейкова, панельна);
●● натяжна стеля;
●● самоклейна стеля.
Існують різні варіанти оформлення поверхні
Побілка і фарбування — це
гіпсокартонних стель. При улаштуванні обшивки
найпростіші й найбільш до-
із плит, що мають гладеньку лицьову поверхню,
ступні способи оздоблення
стель, які полягають у нане- можна використати квадратні плити; прямокутні
сенні на поверхню стелі фі- плити з різним співвідношенням довжини і ши-
нішного покриття побілки, рини; плити на всю довжину стелі з повздовжнім
водоемульсійної фарби або краєм, що має фаску; комбінації плит різної тов-
наклеюванні шпалер. щини.
Використовуючи перфоровані та шлицьова-
ні плити, можна варіювати обшивку квадратни-
ми та прямокутними плитами, комбінаціями перфорованих і не перфорованих
плит, плитами з різноманітним характером перфорації та її реалізації. Іноді за-
стосовують декоративні плити з різним покриттям лицьової поверхні.
Різні поєднання підвісних стель можуть водночас відповідати найвищим
вимогам дизайну та декору, звукоізоляції та акустики, вогнестійкості та тепло
ізоляції.
Серед матеріалів, із яких виготовляють пли-
Підвісні стелі бувають з від- ти для стель, — мінеральні волокна (мінеральна
критими і прихованими про- вата), гіпс, метал, дерево.
філями каркаса. Вони бувають Є чимало систем підвісних стель. Розгляне-
різного дизайну та технічних мо найпопулярніші. До них належать: протипо-
рішень. жежні системи F30 mono, F30 dual, F90 dual
і F90 функціональна стеля, а також система А зі

174
схованими профілями каркаса; система В — протиударна конструкція зі сховани-

ми шинами; система С — видима система зі знімними плитами; система F — без
підвіски профілю; система І — коридорна система і система К — система охоло
джувальної стелі.
Підвісні стелі з відкритим Ця система поєднує в собі швидкий і раціо-

каркасом (система С) — нальний монтаж та невелику вартість. У ній мож-
це комплектна система, яка на використовувати стельові плити з усіх мате-
містить не тільки термо-, звуко- ріалів (мінеральна вата, метал, гіпс, деревина).
ізоляційну плиту, а ще й необ- Стельові плити встановлюють у чарунки мета-
хідні матеріали, конструктивні левого каркаса, видима ширина профілів якого
елементи, а також технічні рі- становить 24 мм. Більш стримане оптично при-
шення та рекомендації щодо вабливе оздоблення стелі системи С можна от-
виконання робіт. римати за допомогою видимих рейок шириною
15 мм. Кожну стельову плиту можна демонтувати
окремо, чим забезпечують доступ до міжстельо-
вого простору в будь-якій точці для робіт з монтажу і обслуговування інженерних
мереж.
При системі С можна застосовувати будь-який дизайн поверхонь. Завдяки ра-
стровим форматам квадратної і панельної форми можливості оздоблення стель
забезпечують багатьма варіантами. Стелю легко доповнити такими функціональ-
ними елементами як світильники, гучномовці, вентиляційні решітки тощо.
На рис. 12.19 показано приклади дизайну плит із різних матеріалів.
а)
б)
в)
Рис. 12.19. Стельові плити:

а — мінеральна вата; б —
гіпс; в — метал; г — дерево
г)

Важливо знати, що підвісні стелі не є кон-

Підвісні стелі з гіпсокарто- структивними (несучими) елементами будівлі,
ну — це облицювання, які при- проте, крім декоративного опорядження, ма-
кріплюють або підвішують до ють різноманітне функціональне призначення.
несучої конструкції перекрит- За допомогою підвісних стель вирішують пи-
тя за допомогою підвісних крі- тання щодо акустики приміщення, підвищен-
пильних пристосувань. ня звукоізоляції і вогнестійкості перекриття,
приховування електропроводки та інших ін-
женерних комунікацій, усунення нерівностей перекриття і його опорядження;
можливість декоративного опорядження стелі, зокрема створення поверхонь
складних форм. У стандартних житлових будинках з невеликою висотою при-
міщень, щоб не зменшувати ще висоту, використовують зазвичай гладкі пря-
молінійні підвісні стелі.
Гіпсові плити укладають тільки тоді, коли приміщення повністю просох-
ло. Треба закінчити штукатурні роботи, покласти підлогу, встановити і заскли-
ти двері та вікна. Система опалення мусить забезпечувати температуру в ме-
жах 15–30 °С. Відносна вологість повітря не повинна перевищувати 90 % при
температурі повітря 22–23°С.
Окрім гіпсових плит, популярними є плити на основі акустичного гіпсу.
Вони забезпечують покращення акустики приміщень завдяки поглинанню
звуку в різних межах частот, рівномірності реверберації звуку та поліпшенню
його якості. Також сприяють поліпшенню клімату всередині приміщень завдя-
ки поглинанню і виділенню вологи, відсутності у складі гіпсу небезпечних ре-
човин, які мають алергічний вплив на організм людей. Стельові та стінові пли-
ти й панелі на основі акустичного гіпсу також забезпечують рівномірне
розсіювання світла завдяки перфорації та шорсткості їхньої поверхні й мато-
во-кольоровій обробці. Такі стелі виготовляють як із прихованою, так і з види-
мою решіткою каркасних систем. Плити мають пофарбовану поверхню. По-
верхня стель може мати структуру квадратів 600х600 мм, прямокутників
300–400х600–2400 мм; 600/625х1200/1250 мм. Мінімальна висота встановлен-
ня — 150 мм (місцями — 65 мм).
Стельові плити з деревини Спеціальною сферою застосування цих
мають 100 % вологостійкість, плит можуть бути кінотеатри. Їх також доціль-
займистість з показником В1, но використовувати у протиударних конструк-
низьку теплопровідність. Їх ціях стель.
виготовляють із деревного во- Досить популярним сучасним рішенням
локна, зв’язаного екологічно оздоблення стель є натяжні стелі, що склада-
чистим цементом. ються із каркаса і плівки на основі ПВХ (поліві-
нілхлориду), яку натягують на нього за спеці-
альною технологією. Такі стелі особливо ефективні для кімнат із низьким
перекриттям.
Самоклейні стелі — це великі Із плит можна створити будь-який непо-

за розміром плити, що клеють- вторний візерунок.
ся на попередньо очищену по- На рис. 12.20 показано оздоблення стель
верхню спеціальним клеєм. у приміщеннях будинків.

176
а б
в г
Рис. 12.20. Приклади оздоблення стель: а — підвісна стеля з гіпсокартону; б — натяжна стеля;
в — підшивна стеля; г — скляна підвісна стеля
Економне витрачання матеріалів, а також використання готових матеріалів

для оздоблювальних робіт сприяють зниженню їхньої собівартості.
1. Що таке стеля?
2. Назвіть сучасні рішення опорядження поверхні стелі.
3. Чим підвісні стелі відрізняються від самонесучої стелі?
4. Що таке підвісна стеля з відкритим каркасом?
5. Що таке підвісні стелі з гіпсокартону?
1. Скільки рівнів якості остаточного оздоблення поверхні стін і перегородок роз-
різняють при їхній обшивці плитами?
а) Два; б) три; в) чотири; г) більше ніж чотири.
2. Яка середня товщина усіх шарів простої штукатурки?
а) 8 мм; б) 10 мм; в) 12 мм; г) 15 мм.
3. Яку середню товщину мають усі шари покращеної штукатурки?
а) 12 мм; б) 15 мм; в) 18 мм; г) 20 мм.

4. Я ку температуру повітря вважають найкращою для виконання штукатурних

робіт?
а) 10°; б) 15°; в) 20°; г) 22°.
5. Я
ку відносну вологість повітря вважають найкращою для виконання штукатур-
них робіт?
а) 45 %; б) 50 %; в) 60 %; г) 65 %.
6. С
кільки основних властивостей і параметрів штукатурки потрібно оцінити, щоб
зробити комплексний вибір щодо її застосування?
а) Чотири; б) п’ять; в) шість; г) більше ніж шість.
7. Скільки основних властивостей лакофарбових матеріалів треба брати до ува-
ги для оцінювання можливості їхнього застосування для оздоблення зовнішніх
і внутрішніх поверхонь оштукатурених стін і перегородок?
8. Скільки основних компонентів містять лакофарбові матеріали?
9. Для розрівнювання шару клеєвої розчинової суміші під час укладання плитки
розміром 30х30 см ззовні фасаду необхідно використовувати шпатель із зубцями
висотою:
а) 6 мм; б) 8 мм; в) 10 мм; г) 12 мм.
10. Клеєву тонкошарову суміш зовні фасаду треба використати протягом:
а) 5 хв; б) 10 хв; в) 20 хв; г) 30 хв.
11. Під час облицювання стін з аквапанелі усередині приміщення зазвичай клеєву
суміш наносять як мінімум у:
а) один шар; б) два шари; в) три шари; г) чотири шари.
12. При наклеюванні шпалер впритул щілина між полотнищами не повинна бути
помітною з відстані:
а) 1 м; б) 3 м; в) 5 м; г) 6 м.
13. Якому рівню якості внутрішніх систем оздоблення мусить відповідати гладка
поверхня для підвищених візуальних вимог?
а) Q1; б) Q2; в) Q3; г) Q4.
14. Чи може сучасним рішенням опорядження поверхні стелі бути:
г) плиткове облицю-
а) побілка; б) підвісна стеля; в) фарбування;
вання?

178
13 Опалювальні, вентиляційні, сантехнічні
й електротехнічні системи у СІП-будинках
РОЗДІЛ 13.
ОПАЛЮВАЛЬНІ, ВЕНТИЛЯЦІЙНІ, САНТЕХНІЧНІ
Й ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНІ СИСТЕМИ У СІП-БУДИНКАХ
13.1. Монтаж електропроводки в СІП-будинках

Проєктування і монтаж систем опалення, кондиціонування, вентиляції
повітря, водопостачання, каналізації, газопостачання і електропостачання бу-
динку треба здійснювати відповідно до чинних будівельних норм і правил. На
відміну від малоповерхових будинків з каркасно-обшивними стінами, в яких
можна використовувати простір між елементами каркаса у стінах, перегород-
ках, перекриттях для зручної і економної проводки електротехнічних систем,
санітарно-технічних трубопроводів, коробів опалювання і вентиляції, у СІП-бу-
динках усі інженерні системи можна монтувати тільки зовні огороджувальних
конструкцій, побудованих із СІП-панелей.
По закінченні зведення коробки будинку переходять до його внутрішньо-
го оснащення. Електромонтажні роботи є важливою частиною внутрішнього
оснащення будь-якої будівлі.
Проводку у СІП-будинках виконують у чіт-
Електромонтаж — це сукуп- кій відповідності до норм пожежної безпеки
ність усіх робіт, пов’язаних і з дотриманням техніки безпеки. Усі роботи
з електрикою: від прокладання виконують згідно з розробленим проєктом
кабельних ліній до підключення електромонтажних робіт. Існують два способи
усіх електричних приладів. монтажу електропроводки — відкритий і за-
критий.
При відкритому способі елект Кабель для електропроводки у СІП-будин-
рокабель прокладають у ка- ках має бути у потрійній негорючій ізоляції,
бель-каналах, металевих рука- наприклад, марки NYM або ВВГнг. Абревіату-
вах або гофроканалах із ПВХ, ра NYM означає: N — стандарт (німецький)
електротехнічних плінтусах, які Normenleitung; Y — ізоляція полівінілхлоридна
прокладають поверх стін і пере- (ПВХ); M — монтаж можливий у різних умовах.
городок. Варто зазначити, що маркування кабелю NYM
може мати різновиди з літерою «J» або «О», які
відповідно означають наявність у кабелі жовто-зеленого або синього кольору
провода (заземлення або нуль).
До переваг відкритої проводки можна віднести непомітність усіх механіч-
них пошкоджень, можливість у разі потреби встановити додаткову розетку
або змінити схему без ризику пошкодити проводку або оздоблення поверхні
стіни. Відкрита проводка найбільш пожежобезпечна через помітність місця її
займання.

13.1. Монтаж електропроводки в СІП-будинках 179
При прокладанні внутрішньої Ця абревіатура означає: В — матеріал ізоля-

закритої проводки треба вико- ції жил (тут — ПВХ), друга літера В — матеріал
ристовувати тільки негорючий зовнішньої оболонки (тут — ПВХ), літера Г свід-
кабель ВВГнг. чить про те, що додатковий захист провідника
відсутній; «нг» — кабель не розповсюджує горін-
ня. Якщо перед абревіатурою літера «А» відсутня, то це значить, що жили мідні.
Закриту проводку у СІП-панелях можна здійснити, якщо її приховати за гіпсо-
картонною обшивкою облицювання стін. Недоліком цього способу є незначне
зменшення площі приміщення. Зрозуміло, що цей спосіб є доволі вартісним, зате
він не тільки приховує проводку, але й суттєво підвищує рівень пожежної без-
пеки і шумоізоляції від повітряного й ударного шуму у приміщеннях. Приховати
електропроводку у СІП-будинку можна також за допомогою гіпсокартонних плит.
На поверхню стіни або перегородки із СІП-панелей закріплюють перший шар із
гіпсокартонних плит. На цей шар накладають і закріплюють до нього другий шар,
на який наносять розмітку електропроводки. По нанесеній розмітці у гіпсокарто-
ні другого шару штробують борозни й отвори під кабель-канали або гофротру-
бу, крізь які проходить проводка або кабелі. Завершальним етапом є нанесення
третього (захисного) шару гіпсокартону. Цей варіант закритої проводки не тільки
підвищує рівень пожежної безпеки і шумоізоляції у приміщенні, а також є глад-
кою і рівною основою під будь-які оздоблення поверхні стіни або перегородки.
Недоліком цього способу є витрати на середній і зовнішній шари гіпсокартону,
а також незначна втрата площі приміщення. При прокладанні електропровод-
ки у дерев’яних будинках за гіпсокартонними підвісними стелями або у просторі
під підлогами згідно з вказівками ПУЕ (Правила улаштування електроустановок)
усі приховані кабелі та проводи необхідно розташовувати у металеві рукави або
у гофротрубу.
Велике значення для якісної електропроводки мають місця розташування
вимикачів і штепсельних розеток. Вимикачі зазвичай розташовують усередині
кімнати біля вхідних дверей так, щоб після відкриття дверей вимикач можна було
дістати рукою. Вимикач може обслуговувати не тільки звичайну стельову люстру
або настінне бра, але й штепсельну розетку для настінної лампи або торшера.
Вимикачі зазвичай ставлять на висоті 1,4 м над підлогою. Вимикачі з декількома
входами — зручні, оскільки дозволяють вмикати й вимикати світло з різних місць
будинку. У сучасному будинку з великою кількістю приладів електричні мережі
треба розраховувати на 200 ампер.
При виконанні електропроводки у СІП-будинках необхідно дотримуватись

низки правил:
ÂÂ
треба використовувати тільки негорючі марки кабелю, такі як NYM, ВВГнг-15,
ВВГгнд, ППГнг(А)-НГ, ППГнг(А)-FRHF;
ÂÂ
при монтажі відкритої проводки у СІП-будинку варто використовувати кабель-
ні канали із вогнезахисних або самозагасальних полімерів;
ÂÂ
електропроводка в СІП-будинку повинна мати якісний контур заземлення і за-
хист від розряду блискавки;

180
ÂÂ
з метою підвищення пожежної безпеки необхідно встановити пожежну сигна-
лізацію та систему пожежогасіння;
ÂÂ
з метою запобігання витоку струму треба улаштувати захисні вимкнення, авто-
матичні пробки й автоматичні вимикачі (АВ).
ÂÂ
з метою зниження навантаження на електромережу варто відмовитись від ви-
користання ламп розжарювання на користь світлодіодів;
ÂÂ
при проведенні електромонтажних робіт необхідно дотримуватися ПУЕ (Пра-
вил улаштування електроустановок).
1. Що таке електромонтаж?
2. Які існують способи електромонтажу?
3. Який кабель для електропроводки застосовують у СІП-будинках?
4. Як прокладають електрокабель у процесі відкритої електропроводки?
5. Назвіть переваги відкритої електропроводки.
6. Як прокладають закриту електропроводку в СІП-будинках?
7. Де варто розташовувати вимикачі?
8. Яких правил треба дотримуватися при виконанні електропроводки у СІП-будинках?
9. Які завдання повинні вирішувати інженерні системи у СІП-будинках?
13.2. Системи водопостачання у СІП-будинку
Для водопостачання використовують

Сукупність інженерних споруд, які природні джерела води: поверхневі (річки,
виконують завдання водопостачан- озера, водосховища) і підземні води (ґрун-
ня, називають системою водопо- тові, артезіанські води), джерела.
стачання, або водопроводом. Система водопостачання може бути
централізованою і автономною.
Централізована система забезпечує водою з міського водопроводу усіх
споживачів будинків у потрібній кількості з необхідним напором.
Автономна система найчастіше притаманна малоповерховим приват-
ним будинкам, які не можуть з тих чи тих причин бути підключеними до цен-
тралізованої системи водопостачання і каналізації.
Каналізація — це комплекс інже- Систему каналізації у СІП-будинку роз-
нерних споруд для забезпечення робляють за тією ж схемою, що і систему
забору і відведення у призначені водопостачання. Система водопостачання
місця забруднених стічних вод, у СІП-будинку складається із зовнішнього
а також їхнє очищення та знеза- контуру і внутрішньої розводки труб. Зов-
раження перед утилізацією і ски- нішній контур — це система водозабору,
данням у знижені місця рельєфу яка бере воду із джерела і транспортує її
(дощові канали, дренажні колодязі, у будинок по трубопроводу.
придорожні канави).

13.2. Системи водопостачання у СІП-будинку 181
ÂÂ К
омунікації у будинку монтують за попередньо розробленим проєктом, який
містить:
●● загальні дані;
●● план розташування місць сантехнічних приладів і трас трубопроводів;
●● план детального розташування сантехнічних приладів у приміщеннях;
●● аксонометричну схему підключення водопостачання;
●● специфікацію обладнання.
ÂÂ До проєкту водопостачання додають:

●● план прокладання трас трубопроводів на прибудинковій території;
●● аксонометричну схему прокладання зовнішніх трубопроводів;
●● специфікацію обладнання.
Також, за бажанням замовника, до проєкту можуть додати матеріали щодо
обладнання систем водопостачання до резервуарів для збереження води, ко-
лекторів для розпилювачів води влітку і поливу газонів, кущів і дерев, а також
проєкт басейну тощо.
Якщо централізованої подачі гарячої і холодної води немає, то воду дове-
деться брати, наприклад, зі свердловин, забезпечуючи при цьому достатній її
тиск. Для такої системи водопостачання будуть потрібні: труби; насосне облад-
нання; гідроакумулятор; фільтри.
Для реалізації гарячого водопостачання потрібний двоконтурний газовий
або електричний котел, електричний водонагрівач (бойлер) або газові колонки.
Вибір того чи іншого агрегату цілком залежить від виду системи опален-
ня у СІП-будинку. Якщо джерелом постачання є ґрунтові води, то свердловину
варто розташовувати на відстані не менше ніж 20 м від вигрібної ями або сеп-
тика при глинистих ґрунтах ділянки забудови і 50 м — при піщаних ґрунтах.
Артезіанські свердловини можна розташовувати неподалік будинку або в ме-
жах його периметра. Залежно від глибини занурення свердловини добирають
оптимальне насосне обладнання. Головним елементом схеми водозабору є на-
сос, який можна розмістити безпосередньо у свердловині (заглибний тип) або
на поверхні (поверхневий тип). Заглибні насоси можуть забирати воду з ве-
ликої глибини, а поверхневі — з глибини 6–8 м. Варто також враховувати, що
транспортування води по горизонталі на відстань 10 м дорівнює 1 м підйому із
свердловини. Піднята насосом підземна вода надходить у сталевий або плас-
тиковий резервуар гідроакумулятора. У ньому є гумова місткість, в яку нака-
чують повітря. Цей стиснутий об’єм створює тиск у системі та витискає воду до
точок розбору. Як відомо, вода не стискається, а повітря таку властивість має,
через що в системі виникає тиск. Автоматика стежить за його перепадами. При
падінні тиску нижче потрібного вона вмикає насос, при досягненні потрібно-
го тиску — вимикає. Саме таким чином створюють стабільний тиск у системі
й нормальну подачу води до точок розбору.
Потужність і об’єм гідроакумулятора і потужність насоса добирають
з невеликим запасом, виходячи із пікового варіанту витрат, які визначають

182
Рис. 13.1. Схема водопостачання СІП-будинку зі свердловини: 1 — свердловина; 2 — насос;

3 — зворотний клапан; 4 — поверхня землі; 5 — трубопровід; 6 — фільтр; 7 — гідроакумулятор;
8 — манометр; 9 — реле тиску; 10 — реле сухого ходу; 11 — колба з картриджем очищення;
12 — редуктор тиску; 13 — 220 В; 14 — водонагрівач; 15 — змішувач; 16 — до споживача
складанням втрат води в усіх точках: туалети, раковини, ванни, душі, пральні
машини поливи та ін. Схему водопостачання СІП-будинку наведено на рис. 13.1.
Частину обладнання насоса заглибного типу доцільно встановити у кесо-
ні — спеціальному колодязі біля свердловини. Це забезпечує тишу в будинку
і мінімальну відстань транспортування води до гідроакумулятора. Кесон за-
глиблюють нижче межі промерзання ґрунту. Для системи водопостачання зі
свердловини доцільно використовувати пластикові труби. Вони легкі, довго-
вічні, не бояться корозії, на їхній внутрішній поверхні не утворюється бакте-
ріальний наліт. Їх можна згинати і різати, а також укладати в ґрунт. Для запобі-
гання замерзанню труби треба закладати нижче глибини промерзання ґрунту.
Ввід труб у будинок необхідно утеплювати.
У СІП-будинку усі труби треба прокладати на поверхні обшивки СІП-пане-
лей. При монтажі труб прорізують отвори у СІП-панелях. Зазвичай план кому-
нікацій складають на етапі проєктування будинку, тому місця пропуску труб
крізь СІП-панелі визначають заздалегідь. Для захисту труб використовують
гофровані рукави. У будинку можна використовувати будь-які труби. Тради-
ційними матеріалами є сталеві, чавунні, оцинковані, мідні, з нержавіючої сталі.
Проте останнім часом доволі широко розповсюджено полімерні труби, напри-
клад, поліпропіленові.

1. Що таке система водопостачання у СІП-будинку?
2. Які джерела води використовують з метою водопостачання?
3. Розкажіть про системи водопостачання для мешканців будинку.
4. Що означає термін «каналізація»?
5. Із яких частин складається система водопостачання у СІП-будинку?
6. Що містить план комунікацій СІП-будинку?

13.3. Системи каналізації у СІП-будинках 183
7. Яке обладнання потрібне для отримання води зі свердловини?

8. Що потрібно для реалізації гарячого водопостачання СІП-будинку?
9. Як добирають оптимальне насосне обладнання?
10. Від чого залежить потрібна потужність гідроакумулятора і насоса?
11. Намалюйте схему водопостачання СІП-будинку.
12. Де треба прокладати труби у СІП-будинку?
13.3. Системи каналізації у СІП-будинках

Як інші інженерні комунікації у СІП-будинку, каналізаційні труби прово-
дять по поверхні СІП-панелей. При цьому основну увагу треба приділяти спо-
лученням, яких має бути якомога менше, щоб забезпечити надійність системи.
ÂÂ В
становлюючи каналізаційні труби у СІП-будинку, доцільно дотримуватися
певних правил:
●● установлення каналізаційних труб потрібно здійснювати згідно з розробленим
проєктом, в якому визначено нахили труб, місця для встановлення сантехніки;
●● під час укладання каналізаційних трубопроводів усі труби й інші елементи систе-
ми треба міцно і надійно закріпити до поверхні СІП-панелей або іншої монтажної
поверхні;
●● необхідно використовувати тільки якісні матеріали, при цьому труби та з’єдну-
вальні деталі мають бути одного виробника.
Розташування водопровідних і каналізаційних труб по стінах і перегород-
ках погіршує зовнішній вигляд приміщень будинку. Для того щоб приховати
змонтовані по стінах труби, у більшості випадків використовують системи
облицювання стін гіпсокартонними плитами по металевому або дерев’яному
каркасу або прикривають їх гіпсокартонними коробами. Це незначно зменшує
площу приміщення, зате поліпшує звукоізоляцію і пожежну безпеку. Якщо є
можливість підключення систем каналізації СІП-будинку до центральної систе-
ми, проблем з водопостачанням не виникає. У цьому випадку необхідно про-
вести труби випуску до центральної каналізації і підключити до неї будинок
згідно з проєктом. Труби всередині будинку можна прокладати під підлогою
або в конструкції підлоги, якщо це можливо.
Якщо до центральної каналізаційної системи підключення не можливе,
треба побудувати автономну систему каналізації на земельній ділянці будинку.
ÂÂ Існує кілька варіантів каналізаційної системи. Їх можна поділити на дві групи:

●● накопичувальні споруди — вигрібні ями і герметичні баки для стоків, вода
в яких не проходить процедуру очищення;
●● очисні споруди — різноманітні септики, які певним чином очищають стоки до
їхнього потрапляння у ґрунт.
Накопичувальні системи прості у встановленні, проте мають низку сут-
тєвих недоліків. Залежно від конструкції вони потребують постійного, доволі

184
Рис. 13.2. Вигрібна яма
частого обслуговування асенізаційною машиною, купівлі фекальних або дре-

нажних насосів. Найпростіші варіанти накопичувачів без герметичної кришки
забруднюють верхній шар ґрунту і розповсюджують неприємні запахи у вели-
кому радіусі.
Очисні системи у вигляді септиків позбавлені цих недоліків, проте фінан-
сові втрати на їхнє встановлення більш значні. До накопичувальних місткостей
належать вигрібна яма і герметичний бак.
Цей варіант каналізації має низку недолі-
Вигрібна яма (рис. 13.2) — ків — жорстке обмеження витрат води мешкан-
найпростіший і мінімально цями будинку, забруднення ґрунту земельної ді-
ефективний варіант. Це від- лянки, розповсюдження неприємних запахів,
критий котлован невеликої неможливість використання колодязя на воду,
глибини, у якому накопи- необхідність регулярного очищення. Вигрібні
чують побутові та фекальні ями переважно використовують на дачах під час
маси. тимчасового перебування в них дачників пере-
важно у теплу пору року.
Герметичний бак (рис. Завдяки герметизації корпусу з поліетилену,

13.3) — більш сучасний варі- поліпропілену або склопластику витоки рідини
ант каналізаційної споруди. і газів зведено до нуля, що оберігає ґрунт від за-
бруднення небезпечними для довкілля стоками.
Його недоліки — необхідність економії води у бу-
динку і потреба у регулярному очищенні. Перевагами можна вважати можли-
вість підібрати бак потрібної місткості, а також розташування споруди під зем-
лею. Стоки з герметичного бака не можна зливати у ґрунт або зливні канави.
Рис. 13.3. Герметичний бак

13.3. Системи каналізації у СІП-будинках 185
Рис. 13.4. Однокамерний септик
Однокамерний септик Закопаний у ґрунт септик не пропускає кисень

(рис. 13.4) — доволі проста до себе. Під дією анаеробних бактерій у побутових
і відносно дешева спору- і фекальних масах, що накопичуються у септику,
да у вигляді бака, до якого починається бродіння і осідання.
приєднують стічну трубу, Суттєвим недоліком однокамерного септика
яка виходить із будинку. є генерація великого об’єму метану і сірководню
у процесі бродіння, через що навіть при наявності
вентиляційного каналу вони можуть потрапити у будинок по стічній трубі.
Двокамерний септик Після потрапляння у перший бак, де важкі
(рис. 13.5) більш сучасний фракції осідають на дно, вони поступово загнива-
і технологічний варіант од- ють і вимиваються під дією руху води у другий бак
нокамерного. по з’єднувальній трубі, де осідає легка завись. Дру-
гий бак забезпечує очищення стоків до рівня 55–
60%. Проте щоб очистити стоки краще, трохи нижче другого бака можна розміс
тити третій бак і потім скинути їх у ґрунт або через трубу на поле фільтрації.
Септик-аеротенк — це Цей варіант септика дає високоефектив-
більш складний пристрій, не очищення стічних вод. Усередині конструк-
який має активні частини, ція має 5–6 секцій, в кожній з яких відбувається
що працюють від електрич- очищення води. В одній з місткостей є біологіч-
ної енергії. но активний мул з анаеробними бактеріями. Ці
мікроорганізми набагато швидше перероблять
стоки, але їм потрібне постійне підживлення киснем, для чого у систему вбу-
довано аератор, в який компресором нагнітають повітря. Він також виконує
Рис. 13.5. Двокамерний септик

з третім баком

186
Рис. 13.6. Септик аеротенк
функцію аероліфта, який підіймає маси мулу з дна місткості і перемішує з но-
вими стоками.
При переливі між баками вода все більше освітлюється. Крім того, кон-
струкція аеротенка передбачає наявність відстійника-жироловки для збору
густих субстанцій, крупного піску і жирів. Очищену у такий спосіб воду можна
використовувати для технічних цілей або зливати у ґрунт.
Септик з біофільтром ÂÂ Принцип роботи системи біологічного
(рис. 13.7) призначено для очищення:
біологічного очищення
стоків з допомогою анае- ●● Усередині місткість розділено на 2 або 3 секції
робних бактерій. одна в одній або поруч одна з одною, як показано
на рис. 13.7. Усі вони з’єднані переливами.
●● Перша секція призначена для збору основної маси відходів твердого типу. Стоки
з будинку течуть в неї.
●● У другій місткості встановлено колбу з нерозчинним заповнювачем (засипкою).
Це може бути керамзит, каміння, полімерні нитки, кокс, пінопласт тощо. Засипка
є основним місцем бактерій, яких запускають усередину.
●● При перетіканні вода контактує з бактеріями, які активно розмножуються і пере-
робляють відходи людської життєдіяльності.
●● Далі вода тече по системі вже очищеною.
Анаеробні бактерії не потребують кисню, вони дуже життєздатні, але їм
потрібне постійне підживлення. Тому якщо залишити септик без роботи надов-
го, бактерії можуть загинути.
Рис. 13.7. Трикамерний енерго-

незалежний септик біологічного
очищення

13.4. Опалювальні системи у СІП-будинках. Загальні положення 187
Рис. 13.8. Система очищення

зі встановленим септиком із
біофільтром
Септики біологічного очищення зручні тим, що нову порцію бактерій мож-

на запустити через каналізацію. Вони самостійно знайдуть заповнювач, у яко-
му і залишаться.
Септик з біофільтром є найкращим вибором для організації каналізації
у СІП-будинку протягом тривалого часу (рис. 13.8). Він має: високий ступінь
очищення стоків, нейтральний запах; просту і зрозумілу технологію монтажу
конструкції та здатність тривалої роботи в автономному режимі.
1. Як прокладають каналізаційні труби у СІП-будинках?

2. Яких правил треба дотримуватися при прокладанні каналізаційних труб?
3. Як можна приховати водопровідні й каналізаційні труби у СІП-будинку?
4. Як відводять неприємні запахи від каналізації?
5. У якому випадку влаштовують автономну каналізацію СІП-будинку?
6. Які види септиків використовують для автономної каналізації?
7. Для чого призначені вигрібна яма і герметичний бак?
8. Що таке однокамерний і двокамерний септики?
9. Що таке септик-аеротенк?
10. Я
кий септик використовують для біологічного очищення стоків за допомогою
анаеробних бактерій?
11. Що таке септик з біофільтром? Які він має переваги?
13.4. Опалювальні системи у СІП-будинках. Загальні положення

У будинках із СІП-панелей можливе встановлення і використання будь-
якого джерела тепла при дотриманні усіх норм і правил пожежної безпеки.
Це можуть бути дров’яні печі та каміни, електричні й газові котли, рідинно-па-
ливні (на мазуті, солярці, скрапленому газі, рапсовій олії) і твердопаливні
агрегати (на дровах, торф’яних брикетах, вугіллі, палетах), а також конвекто-
ри, інфрачервоні обігрівачі, «теплі підлоги», кондиціонери, які працюють від
електромережі. Чим би не опалювали СІП-будинок, витрати на його опалення

188
будуть значно меншими, ніж у будинку з інших будівельних матеріалів (цегли,

бетону, газобетону, дерева). Його високі теплоізоляційні властивості забезпе-
чують швидкий прогрів і тривале збереження тепла після відключення дже-
рела тепла. Варто також зазначити, що важливими чинниками при обранні
опалювального агрегату є вартість комунікацій, регулярне постачання палив-
них ресурсів. Тому у кожному будинку варто мати декілька джерел тепла. На-
приклад, газовий котел, дров’яну піч, електричний обігрівач. Сьогодні через
високу вартість альтернативних джерел енергії СІП-будинок ще потребує тра-
диційної системи опалення, яка складається із опалювального агрегату, сис-
теми трубопроводів, приладів опалення та, в певних випадках, складів палива
і димаря. Додаткове опалення за допомогою, наприклад, електрики у такому
будинку необхідне тільки в особливо холодні дні.
Для реалізації системи опалення СІП-будинку необхідно розробити її про-
єкт. Головне завдання проєктувальника полягає у створені працездатної, на-
дійної, комфортної і екологічної системи опалення.
Якість роботи системи опалення залежить не тільки від ретельного її роз-
рахунку, але й також від якості її монтажу і пусконалагоджувальних робіт. Якщо
монтаж опалення виконують без заздалегідь підготовленого проєкту і добира-
ють обладнання навдогад, зазвичай дуже завищують потужність і відповідно
вартість обладнання. При експлуатації паливної системи завищують потребу
в енергоносії (газі, твердому паливі, електриці) та можливі її відмови.
Утеплення житла — це основа комфортного мікроклімату в будинку. Але,
щоб забезпечити його на тривалий час, потрібно, щоб процес встановлення
дверей, склопакетів, оздоблення стін, покриття максимально відповідав про-
єкту, розробленому спеціалістами.
13.4.1. Газове опалювання СІП-будинків

Отримання тепла за допомогою спалення природного газу є найбільш за-
требуваним варіантом опалення приватних будинків, зокрема і СІП-будинків.
Газові прилади складаються із газового пальника, підвідного газопрово-
ду теплообмінника і, за необхідності, улаштування для видалення продуктів
згорання газу. Все інженерне обладнання встановлюють в окремому примі-
щені. До цього обладнання належать: газовий котел, нагромаджувальний бак,
водонагрівачі, розподільна група для водопостачання і опалювання, фільтри.
Газові котли можна класифікувати за потужністю — малі до 65 кВт, середні до
1700 кВт, найбільші до 15000 кВт. Для використання у малоповерхових житло-
вих будинках зазвичай застосовують малі та середні газові котли, найбільші
котли застосовують на промислових підприємствах. За розташуванням газові
котли бувають настінними і наземними. Настінні котли зазвичай розташовують
у невеликих будинках, наземні — у приміських житлових будинках. Наземні
котли мають більший розмір і більшу потужність, ніж настінні.
Газові котли класифікують також за кількістю контурів. Це одноконтурні
і двоконтурні котли.

Рис. 13.9. Схема двоконтурного газового котла:

1 — подача газу; 2 — гаряча вода для побутових
потреб; 3 — подавальний трубопровід опален-
ня; 4 — триходовий клапан; 5 — теплообмінник
повторний; 6 — газовий пальник; 7 — димар;
8 — теплообмінник; 9 — мембранний бак; 10 —
циркуляційний насос; 11 — зворотний трубопровід
опалення; 12 — холодна вода
За принципом роботи га- Одноконтурні котли застосовують тіль-

зові котли поділяють на ат- ки для систем опалення. Двоконтурні
мосферні, конденсаційні та котли — для системи опалення й поста-
турбовані. чання гарячої води (рис. 13.9).
Атмосферні газові котли осна- Атмосферні газові котли мають низький

щено атмосферними газовими рівень шуму при експлуатації і широкий діа-
пальниками, вони працюють на пазон роботи при коливанні тиску газу
зрідженому або природному газі. у трубопроводі.
Якщо у звичайних газових котлах гази,
Суть конденсаційних котлів —
що відходять разом з парою, нагрівають те-
у максимальному використанні
плоносій у теплообміннику і виводять назо-
енергії продуктів згорання.
вні, то у конденсаційних котлах пару відво-
дять у додатковий контур, де відбувається додатковий відбір тепла, і у такий
спосіб вивільняють приховану у процесі теплообміну теплоту (у таких котлах
витрату газу знижено на 30%). Крім того, в них на 70% знижено викид оксидів
азоту і чадного газу у порівнянні з іншою опалювальною технікою.
Турбовані котли оснащено ви- Тяга створюється внаслідок природної
тягальним вентилятором, який різниці атмосферного тиску з висотою дима-
створює тягу, необхідну для ви- ря. Турбонадув дозволяє використовувати
киду продуктів згорання і нагні- горизонтальні димарі для викиду продуктів
тання у камеру згорання повітря. згорання, що спрощує монтаж котла і не по-
требує зведення капітального димаря.
Котли бувають з відчиненою і зачиненою камерою згорання. Якщо котел
з відчиненою камерою, то він бере повітря із приміщення. При цьому у примі-
щенні треба забезпечити потрібну вентиляцію, щоб відпрацьовані гази успіш-
но його покидали. У котли із зачиненою камерою повітря подають за допомо-
гою спеціального вентилятора, а виводять через димар. Принцип роботи
такого котла можна умовно назвати «труба у трубі». По одній із труб повітря

190
покидає приміщення, а по другій забирають (для таких котлів повітря беруть

не тільки із приміщення, але й з вулиці).
Поширеним видом опалення Це система із газового обігрівального

СІП-будинків є радіаторний котла, насоса труб і радіаторів. Радіатори,
обігрів. в які надходить теплоносій, займають багато
місця і потребують додаткового декоруван-
ня. Радіатори і труби для транспортування теплоносія закріплюють до стін із
СІП-панелей, які завдяки своїй міцності спроможні витримати і важкі батареї,
і труби. Цей вид опалення не є дешевим, якщо враховувати вартість енергоре-
сурсу, батарей, труб, фітингів, котла і насоса, вартість установлення обладнан-
ня і підключення до газової мережі. Тому замість радіаторного обігріву нерід-
ко використовують систему «тепла підлога».
13.4.2. Система «тепла підлога» при газовому опаленні

СІП-будинку
Система «тепла підлога» більш трудомістка у встановленні, однак не по-
требує протяжної розводки труб, радіаторів, простору для них. Вона однаково
прогріває площу приміщення, зручна в експлуатації: завдяки сучасним термо-
регуляторам здатна підтримувати різну температуру в різний час доби, може
переходити на економний режим вночі. Система «тепла підлога» дозволяє обі-
гріти більшу площу з меншими витратами.
Трубки «теплої підлоги» прокладають рів-
«Тепла підлога» — це система номірно на всій площі приміщення, через що
трубок, прокладених під підло- зменшують перепади температури у різних
гою і з’єднаних з компресором. частинах приміщення. Ця система може змен-
У них циркулює тепла вода. шувати витрати на опалення за рахунок того,
що воду нагрівають у межах 30–50 °С. Швид-
кий нагрів приміщення здійснюється завдяки рівномірному підняттю теплого
повітря від підлоги до стелі, що сприяє комфорту перебування людини у при-
міщенні. Для забезпечення у приміщенні нормального клімату достатньо під-
тримувати температуру підлоги у діапазоні 25–35 °С, тоді як радіатор повинен
бути нагрітим до температури 65 °С. «Теплі підлоги» можна розташовувати зо-
нами, наприклад, у кухні, ванній, у відкритій частині спальні, на балконі, у зоні
відпочинку вітальні.
Існує дві основні технології улаштування «теплої підлоги» — мокра
і суха.
Сухий спосіб улаштування «теплої підлоги» полягає в укладанні труб у спе-
ціальні металеві ламелі. Цей спосіб застосовують, якщо є обмеження щодо тов-
щини «теплої підлоги» або навантаження на перекриття.
У більшості випадків застосовують мокру технологію — замонолічуван-
ня нагрівальних труб у стяжку (рис. 13.10).
Пошарово типова «тепла підлога» складається з утеплювача (пінополі
стирольної плити), товщина якого залежить від того, що розташовано під ним.

Рис. 13.10. Конструкція теплої підлоги:

1 — перекриття; 2 — труба теплої підло-
ги; 3 — кріпильний профіль; 4 — фольга;
5 — цементна стяжка; 6 — чиста підло-
га; 7 — утеплювач; 8 — стрічка на краю;
9 — перегородка
Якщо це земля або неутеплене перекриття, то приймають максимальну товщи-

ну — 7–10 см, неутеплене приміщення — 5–7 см, житлове приміщення — 2–5 см.
Поверх утеплювача (7) укладають фольгу (4) з розміткою або піноплен (мати)
з уже приклеєною фанерою. На поверхні фольги укладають кріпильний профіль
(3), а поверх нього — нагрівальні труби (2) «теплої підлоги» за розрахованою схе-
мою і з визначеним кроком. Крок укладання труб коливається від 10 до 20 см. По
периметру приміщення розташовують крайову стрічку із поліетилену (8), яка за-
побігає розтріскуванню стяжки, коли вона зміщується від нагріву.
Досвід експлуатації СІП-будинку дав змогу зробити висновок, що газові
колонки, газові котли та інше потужне обладнання більше підходять для мало-
поверхових цегляних будинків. Газове опалення розраховано на великі тепло-
витрати і через високу вартість газифікації СІП-будинку може стати для нього
обтяжливим. Отже, його встановлення у СІП-будинку у більшості випадків вия-
вилося недоцільним і невигідним.

1. Які джерела тепла можуть застосовувати у СІП-будинках?
2. Які чинники необхідно враховувати при обранні опалювального агрегату?
3. Із чого складається традиційна система опалення СІП-будинку?
4. У
чому основне завдання проєктувальника опалювальної системи у СІП-будинку?
5. Від чого залежить якість роботи системи опалення?
6. Як класифікують газові котли?
7. Намалюйте схему двоконтурного газового котла.
8. Як працюють конденсаційні газові котли?
9. Як працюють турбовані газові котли?
10. Що входить до системи радіаторного обігріву при газовому опаленні?
11. Що таке система опалення «тепла підлога»?
12. Намалюйте конструкцію «теплої підлоги».
13. Про що свідчить досвід використання газового опалення у СІП-будинках?

192
13.5. Електричне опалення СІП-будинків

Електричне опалення житлового будинку — це не тільки можливість обі-
гріти житло, а ще й найбільш екологічний тип перетворення одного виду енер-
гії в інший без забруднення довкілля.
Електричне опалення найчастіше використовують там, де неможливо
підключити житловий будинок до газової магістралі, оскільки потрібні великі
кошти для підведення до нього газової труби, або існують точні вимоги щодо
екологічності приладів для обігріву. Опалення будинків із СІП-панелей з вико-
ристанням електроенергії можна здійснювати кількома способами: за допо-
могою електричних котлів і застосуванням електричних улаштувань, таких як
система «тепла підлога», повітряне опалення, приладів опалення, а саме: раді-
аторів, конвекторів, тепловентиляторів, кондиціонерів. Сьогодні ринок про-
понує сучасні, ще більш економічні й екологічні рішення для обігріву житлових
будинків за допомогою нестандартних обігрівальних систем — сонячних ко-
лекторів, теплових насосів, вакуумних радіаторів, інфрачервоних обігрівачів.
13.5.1. Електричні котли

Найбільш поширеною системою обігріву є система з електричними котла-
ми і радіаторами.
Конструктивно електричні котли поділяють
Електричний котел — це на класичні, іонні та індукційні. Названі типи
прилад, в якому для нагрі- електричних котлів відрізняються один від одно-
ву води, що використовують го способом нагріву теплоносія. Теплоносій — це
поза цим улаштуванням, за- рухоме рідке або газоподібне середовище, яке
стосовують теплоту, яка ви- використовують для теплообміну. Теплоносієм
діляється при перетворен- в електричних котлах є вода або незамерзаючі
ні електроенергії в теплову рідини — антифризи, дозволені для використан-
енергію. ня в опалювальних системах будинків.
Принцип дії класичного котла засновано на
перетворенні електроенергії у теплову за допомогою ТЕНів (трубчастих нагрі-
вачів), вмонтованих у сталевий бак-теплообмінник (рис. 13.11).
Рис. 13.11. Схема електричного класичного котла: 1 —

гідрогрупа; 2 — запобіжний клапан; 3 — розширюваль-
ний бак; 4 — ТЕН; 5 — бак-теплообмінник; 6 — теплова
ізоляція; 7 — повітряний вентиль; 8 — насос; 9 — датчик
тиску; 10 — випуск гарячого теплоносія; 11 — вхід холод-
ного теплоносія

13.5. Електричне опалення СІП-будинків 193
ТЕН поступово нагріває теплоносій, який, циркулюючи в опалювальній

системі, потрапляє в радіатори (батареї) опалення і обігріває приміщення.
Процес опалення регулюють за допомогою кімнатного регулятора, який ре-
агує на зниження температури сигналом про необхідність її підвищення. Вну-
трішній температурний датчик контролює потрібну температуру теплоносія.
Якщо у приміщеннях досягнуто потрібної температури, подальший нагрів ви-
микається, а через установлений час вимикається циркуляційний насос і ра-
зом з ним — рух теплоносія.
Функціонування кімнатних терморегуляторів дозволяє отримати еконо-
мію електроенергії від 20 до 30%. Перевагою класичного котла є те, що в ньому
практично відсутній струм витоку, тому можна застосувати аварійну автома-
тику, наприклад, УЗВ (улаштування захисного вимкнення). Класичні (однокон-
турні) ТЕНові котли призначено тільки для опалення малоповерхових житло-
вих будинків, побудованих із СІП-панелей, але вони не вирішують проблему
відсутності гарячої води, коли немає централізованого водопостачання. Отже,
власники СІП-будинків мусять зігрівати воду самостійно або користуватися
електричними проточними чи накопичувальними водонагрівачами — бойле-
рами.
Класичні одноконтурні ТЕНові котли мають низку незаперечних пе-
реваг. Вони більш дешеві, ніж газові, компактні, безпечні та безшумні, крім
того, простіші у монтажі й експлуатації. Через невелику вагу і компактність їх
можна монтувати на стіни у підсобних приміщеннях, кухнях, підвалі і навіть
у житлових кімнатах. Вони економічні, не створюють запахів і шкідливих ви-
кидів. У них відсутнє відкрите полум’я, через що не потрібен димар, а також
місткість для палива.
Недоліками цих котлів вважають залежність від стабільного електропо-
стачання, необхідність окремої електропроводки, високу вартість електрое-
нергії. Крім того, треба зазначити, що ресурс ТЕНів обмежений. Можлива жор-
сткість води руйнує ТЕНи. Для подовження термінів служби треба встановити
фільтр води для запобігання утворення накипу на їхній поверхні.
Найбільш часто у СІП-будинках використовують радіаторну систему опа-
лення, яка складається із класичного ТЕНового котла, насоса, труб і радіаторів.
Двоконтурні ТЕНові агрегати класичних котлів є оптимальним рішен-
ням для одночасного забезпечення опалення і гарячого водопостачання. Зро-
зуміло, що цей варіант підійде для місцевості, де електрика — єдине джерелом
енергії. На рис. 13.13 зображено схему системи опалення і водопостачання,
у складі якої присутній двоконтурний ТЕНовий котел. Робота агрегату полягає
в тому, що електрика перетворюється на тепло за допомогою ТЕНів, встанов-
лених у теплообміннику для нагріву теплоносія, циркуляцію якого здійснює
насос.
У двоконтурних ТЕНових агрегатів є дві камери з незалежними контурами.
Один контур нагріває воду для потреб мешканців, а другий — для опалення
будинку.
Обладнання двоконтурного котла містить: два терморегулятори, роз-
ширювальний бак, запобіжний клапан, повітропровід, по якому повітря ви-
даляється із системи, циркуляційний насос і автоматика. Двоконтурний,

194
Рис. 13.12. Схема системи опа-

лення і гарячого водопостачання
СІП-будинку: 1 — двоконтурний
котел; 2 — умивальник; 3 —
душ; 4 — ванна; 5 — трубопро-
від; 6 — радіатор
як і одноконтурний, котел працює в автоматичному режимі. Якщо датчик фік-

сує зниження температури у будинку, то за його сигналом вмикається котел
і насос. Коли потрібної температури у приміщеннях будинку досягнуто, здій-
снюють вимкнення окремих блоків.
Різні за потужністю електричні котли використовують різну кількість енер-
гії. Вони можуть бути однофазні або трифазні. Електрокотли потужністю до
12 кВт виготовляють однофазними (живлення 220 В), а котли потужністю біль-
ше 12 кВт — тільки трифазними (живлення 380 В). Потрібну потужність елек-
трокотла можна приблизно розрахувати: 1 кВт потужності є достатнім для обі-
гріву 10 м2 добре утепленого приміщення при висоті його стелі до 3 м.
13.5.2. Електрична «тепла підлога»

Використання електрики дає можливість улаштувати «теплу підлогу»,
в якій тепло виділяють спеціальні багатошарові нагрівальні кабелі, які прокла-
дають під підлогою (рис. 13.13). Їх температуру регулюють термостатом. Ка-
бельна система є нагрівальним матом, який складається із сітчастої основи
і закріпленого до неї кабелю. Таку систему обігріву підлоги можна використо-
вувати як додаткове джерело тепла і як основне.
Рис. 13.13. Нагрівальний кабель

теплої підлоги: 1,5 — з’єдну-
вальна муфта; 2,4 — монтаж-
ний провід; 3 — нагрівальний
кабель; 6 — зовнішня оболонка
із ПВХ пластифікату; 7 — нагрі-
вальні жили; 8 — екран із мідних
дротів; 9 — прикінцева муфта

Рис. 13.14. Теплий мат: 1 —

сітчаста основа; 2 — нагрі-
вальний кабель
Теплий мат (рис. 13.14) розкручують на підготовлену рівну основу, покриту

теплоізоляцією, яка потрібна для того, щоб мінімізувати втрати тепла і запобігти
обігріву перекриття. Отже, теплоізоляція відбиває тепло і спрямовує його всере-
дину зони обігріву.
Якщо треба зробити поворот, надрізають сітку. Потім закладають датчик
температури підлоги у гофровану трубку або металорукав. Система «тепла
підлога» рівномірно розподіляє тепло на поверхні й створює оптимальний те-
пловий режим у приміщенні: тепло для ніг людини, приємну температуру на рівні
тіла і найбільш прийнятну на рівні голови.
Якщо кабельну підлогу на сітці закладають під ламінат, ковролін або ліно-
леум, то стяжка під покриття підлоги буде потрібна, проте товщина її не переви-
щуватиме 3 см. Зазначмо, що кабелі підлоги не укладають у зонах розташування
меблів або сантехнічного обладнання.
Інший тип електричних «теплих підлог» — інфрачервоні підлоги. Такі під-
логи виробляють у вигляді двошарової плівки з вуглецевими нагрівальними
елементами і струмопровідною мідною фольгою, яка має товщину 0,5 мм, що дає
змогу майже цілком зберегти висоту приміщень у незмінному вигляді — на від-
міну від інших «теплих підлог».
Інфрачервона підлога під час її експлуатації дозволяє економити до 60%
електроенергії, яку витрачають на обігрів приміщення. Інфрачервону плівку для
«теплої підлоги» з електричним обігрівом показано на рис. 13.15.
Рис. 13.15. Інфрачервона

нагрівальна плівка для теплої
підлоги

196
Використовуючи «теплу підлогу» з кабельною системою обігріву, треба

ретельно обирати матеріал чистої підлоги. Основними матеріалами чистої під-
логи для СІП-будинків є: паркет, ламінат, ковролін, керамічна і кам’яна плитка.
Нагрівальний мат — це виріб, який максимально спрощує монтаж. Його
можна укладати як у нові підлоги, так і такі, що підлягають ремонту, на стяжку
або старе кахельне покриття, у шар клею для плитки. Працює система в авто-
матичному режимі і підтримує комфортну температуру підлоги за допомогою
терморегулятора. Терморегулятори для встановлення всередині приміщення
можуть керувати системою «теплої підлоги» (використовують датчик темпера-
тури підлоги) або системою повного опалення (використовують датчик темпе-
ратури повітря і підлоги), рідше — датчик тільки температури повітря. Сучасні
системи «теплої підлоги» дають змогу дистанційно керувати усіма системами
обігріву будинку за допомогою центральної сенсорної панелі.
1. Назвіть способи електричного опалення СІП-будинків.
2. На які типи поділяють електричні котли?
3. Що таке теплоносій?
4. Як контролюють процес опалення приміщення будинку і потрібну температуру
теплоносія?
5. Назвіть переваги і недоліки класичних електричних котлів.
6. Що входить у систему радіаторного електричного опалення СІП-будинку?
7. Як можна приблизно визначити потрібну потужність електрокотла?
8. Намалюйте конструкцію кабельної підлоги на сітці з теплим матом і покриттям із
ламінату, ковроліну чи лінолеуму.
13.5.3. Конвекторне опалення СІП-будинків

Конвекція (від лат. convectio — Розрізняють природну (вільну) конвек-
принесення, доставка) — перемі- цію, яку викликає неоднорідність середови-
щення макроскопічних частинок ща (градієнтами температури і щільності),
середовища (газу, рідини), яке і вимушену, зумовлену механічною дією на
спричиняє масо- і теплообмін. середовище.
Принцип дії конвекції — природна ци-
Конвектор — це вид опалюваль- ркуляція повітря у приміщенні через те, що
них приладів системи опалення, щільність теплого повітря менша ніж холод-
в якому майже усе тепло від тепло- ного. Тепле повітря підіймається угору. Кор-
носія передається в приміщення пус конвектора зроблено так, що холодне
конвекцією. повітря, проходячи крізь отвори у кожній
його частині, контактує з ребрами нагрі-
вального елемента і, нагріваючись, виходить назовні крізь отвори у верхній
частині корпусу. Отже, завдяки спрямованому рухові теплого повітря відбува-
ється швидкий і рівномірний обігрів приміщення.

Рис. 13.16. Спрямування руху повітря-

них потоків у приміщенні при обігріві
його внутрішнім підлоговим конвекто-
ром: 1 — віконні прорізи; 2 — настил
підлоги; 3 — ОСП-обшивка СІП-панелі;
1 4 — сердечник СІП-панелі; 5 — чиста
підлога (покриття підлоги)
2
5
4
3
Існують декілька видів конвекторів: підлоговий (наземний), плінтус-

ний, внутрішній підлоговий, настінний. Внутрішні підлогові конвектори поді-
ляють на два види: з вентилятором, який інтенсифікує теплообмін, і без венти-
лятора, з природною циркуляцією повітря.
У найбільш спрощеному варіанті конвектор виглядає як прямокутний ме-
талевий корпус, усередині якого розташовано нагрівальний елемент — тепло-
обмінник, вентилятор, спеціальні пластини, фільтри. До конвектора надають
декоративну решітку і пульт дистанційного керування.
Опалення приміщення будинку конвекторами засновано на принципі
спрямування руху повітряних потоків (рис. 13.16), коли тепле повітря завжди
підіймається вгору, а холодне опускається униз через різні їхні щільності.
Конструкція електричного настінного конвектора доволі проста. Нагрі-
вальний елемент, який підключено до електромережі, розташовано усередині
металевого або керамічного корпусу (конвекційній камері). Термостат (меха-
нічний або електронний) із зовнішнього боку передньої панелі дозволяє регу-
лювати температуру нагріву.
Підлогові конвекторні обігрівачі за конструкцією не відрізняються від на-
стінних. Але на відміну від настінних, вони мають ролики для зручності пере-
сування на потрібне місце у приміщенні.
Окрім електричних нагрівачів у вигляді ТЕНів, які широко використовують
в електричних конвекторах настінного, підлогового або внутрішньо-підлого-
вого типу, у конвекторах можуть використо-
вувати водяні й парові теплоносії, які переда-
ють тепло повітрю через трубчасті нагрівачі
з ребрами із алюмінію. До конвекторів з водя-
ним теплоносієм належать системи опалення
«теплий плінтус».
Систему «теплий плінтус» також вважа-
ють різновидом водяного опалення, радіатори
якого виконано із мідно-алюмінієвих сплавів.
Ці радіатори мають висоту до 20 см. Їх прокла-
Рис. 13.17. Фрагмент системи опален- дають уздовж усіх стін приміщення і прикри-
ня «теплий плінтус»

198
вають декоративним захисним профілем. Тепло від такого плінтуса рівномірно

розподіляється в усьому приміщенні, через що в ньому відсутні холодні зони.
ÂÂ Для комфортної та безпечної роботи конвектор повинен мати такі функції:

●● датчик перекидання. Якщо конвектор перекинувся, то спеціальне пристосуван-
ня всередині корпусу автоматично вимикає живлення;
●● таймер. Дає можливість встановлення потрібного часу для обігріву;
●● регулювання температури. Користувач може задавати потрібну температуру.
Конвектори придатні для опалення приміщень будь-якого типу: кімнати кварти-
ри малоповерхового будинку і, зокрема, СІП-будинку; кімнати квартири багато-
поверхового будинку, офісне приміщення, гараж, павільйон. Площа обігріву цих
приміщень залежить від моделі конвектора і коливається від 5 до 27 м2. Потуж-
ність конвекторів для їхнього обігріву може коливатися від 500 до 2500 Вт.
13.5.4. Теплові вентилятори для обігріву приміщень

малоповерхових будинків
Використання теплових вентиляторів — це доволі простий, зручний
і швидкий спосіб покращення теплового балансу в приміщеннях малоповер-
хових будинків і, зокрема, СІП-будинків.
Теплові вентилятори відрізняються за
Теплові вентилятори — це повіт типом теплообмінника, функціональністю
ряно-опалювальні агрегати, які і використанням.
поділяють на два типи: водяні те- У корпусі цих пристроїв в один або де-
плові вентилятори та електричні кілька рядів розташовано теплообмінники
теплові вентилятори. різної конструкції, частіше трубчасті з плас-
тинчастим ребруванням для ефективного
теплозйому. Встановлені позаду осьові вен-
тилятори захоплюють повітря із приміщення
і проганяють повітряний потік крізь калори-
фери-теплообмінники. Повітряний потік від
них за допомогою жалюзі спрямовують у по-
трібному напрямку.
У водяних теплових вентиляторах
використовують тепло гарячої води, яку на-
грівають за допомогою віддалених котлів
(електричних, газових або твердопаливних)
і подають у теплообмінник через систему
трубопроводів. На рис. 13.18 зображено во-
дяний тепловий вентилятор.
Рис. 13.18. Водяний тепловий В електричних тепловентиляторах
вентилятор у ролі теплообмінників різної потужності ви-
ступають ТЕНи або електронагрівачі у вигляді
металевої спіралі чи керамічної пластини. Підбір тепловентиляторів здійсню-
ють на основі технічних розрахунків і проєктних рішень з урахуванням усіх

Рис. 13.19. Побутові теплові електричні вентилятори
характеристик будівлі, режиму її функціонування та умов експлуатації опалю-

вального обладнання.
У побуті (житлові будинки, квартири) використання тепловентиляторів
має широке і різноманітне розповсюдження. Існує низка побутових електрич-
них тепловентиляторів невеликої потужності для використання в заміських
будинках, на дачах, під час будівельних робіт, у гаражах. Вони зручні, мобільні,
продуктивні, не потребують великої потужності електромережі (рис. 13.19).
Розрізняють стаціонарні й переносні тепловентилятори. До стаціонарних
належать підлогові, настінні, стельові тепловентилятори. Стельові тепловен-
тилятори використовують для обігріву приміщень з високими стелями і ви-
рівнювання температури між підлогою і стелею. Настінні швидко нагрівають
повітря у кімнатах.
Сучасні побутові тепловентилятори мають багато додаткових функцій і мож-
ливостей управління: фільтри повітря, термостати, іонізатори повітря, таймери.
За стандартної висоти приміщення (до 2,7 м) на обігрів 10 м2 площі знадобиться
1 кВт потужності побутового тепловентилятора.
ÂÂ До переваг побутових тепловентиляторів належать:
●● швидке нагрівання і розподіл повітря у приміщенні;
●● компактність і естетичність;
●● відключення у випадку падіння;
●● захист від перегріву.
ÂÂ Недоліками тепловентиляторів є:
●● шум при роботі, особливо на підвищених обертах;
●● пересушування повітря у приміщенні;
●● неприємний запах від пилу, який згорає на металевій спіралі; керамічні нагрі-
вальні елементи мають нижчу температуру і не спалюють пил.
До тепловентиляторів належать
теплові завіси. Це агрегати, які ство-
рюють плоский і потужний потік повітря
в локальній області. Вони створюють
повітряний бар’єр у відкритому прорізі
Рис. 13.20. Тепловий вентилятор «повітряна
для запобігання втрат теплого повітря
завіса»
у приміщенні (рис. 13.20).

200
Швидкість потоку настільки велика, що він створює повітряну перепо-

ну для холодного зовнішнього повітря, через що тепле повітря залишається
всередині приміщення. Теплові завіси використовують для розділення зон
з різною температурою. Вони ефективні для споруд загального користування:
супермаркетів, офісних центрів, павільйонів. Використовують їх у приватних
будинках також.

1. Що таке конвектор?
2. За рахунок чого відбувається швидкий і рівномірний прогрів приміщення конвек-
тором?
3. Із яких частин складається конвектор?
4. Як визначити потрібну потужність конвектора для обігріву певного приміщення?
5. Назвіть переваги конвекторного опалення.
6. У чому відмінність електричного конвектора від масляного обігрівача?
7. Що пришвидшує нагрів приміщення масляним нагрівачем?
8. Як працюють тепловентилятори?
9. Які теплоносії використовують у тепловентиляторах?
10. Яку потужність повинна мати теплова гармата?
11. Де використовують тепловентилятори?
12. Що таке теплові повітряні завіси?
13.5.5. Інфрачервоні обігрівачі

Серед опалювальних приладів окрему нішу займають інфрачервоні обі-
грівачі (ІЧ-обігрівачі). Щоб зрозуміти, як вони працюють, варто звернути ува-
гу на способи передачі теплової енергії.
ÂÂ Таких способів є два:

●● Конвекція: будь-який предмет, температура якого вища, ніж температура дов
кілля, передає своє тепло повітрю, яке, нагріваючись, втрачає свою щільність,
через що спрямовується вгору і витісняє більш щільне холодне повітря. Отже,
у просторі приміщення виникає циркуляція повітряних мас різної щільності
і температури.
●● Променисте тепло: поверхня предметів, температура яких перевищує 60 °С,
починає інтенсивно випромінювати електромагнітні хвилі у діапазоні 0,75–
100 мкм, які несуть теплову енергію. На цьому ґрунтується робота інфрачер-
воних обігрівачів, нагрівальні елементи яких продукують такі хвилі. Теплові
промені інфрачервоного спектра і визначеної спрямованості за своїми власти-
востями найбільше наближені до променів Сонця. Вони прогрівають не пові-
тря, а предмети, людей і тварин, які розташовані у зоні їхньої дії. Прогрів три-
ває 5–10 хвилин. Вже прогріті інфрачервоним промінням предмети віддають
накопичене тепло повітрю, яким заповнене приміщення. Так поступово відбу-
вається прогрів усього приміщення. Використовуючи ІЧ-обігрівачі, спочатку

прогрівають предмети і стіни безпосередньо в зоні перебування людини (по-

близу робочого місця, у зоні відпочинку, біля спального місця). Такий принцип
роботи дає змогу прогрівати приміщення з меншими затратами електроенергії.
За типом енергоносія усі ІЧ-обігрівачі поділяють на електричні, газові, рі-
диннопаливні. Для обігріву побутових приміщень використовують електричні
й газові ІЧ-обігрівачі.
Електричні ІЧ-обігрівачі використовують нагрівальні елементи різних
видів: карбонові спіралі; трубчасті ТЕНи; галогенні лампи; плівкові мікатерміч-
ні панелі.
Електричні ІЧ-обігрівачі умовно поді-
ляють на світлові й темнові.
Світлові, або короткохвильові мають
нагрівальні елементи у вигляді скляних тру-
бок зі спіралями всередині. Вони можуть
нагріватися до температури більше 600 °С
і випромінювати яскраве світло (рис. 13.21).
Рис. 13.21. Світловий ІЧ-обігрівач Ці прилади продукують великий інтенсив-
ний обігрів у тому напрямку, куди спрямо-
вано їхні нагрівальні елементи.
Темнові, або двохвильові обігрівачі
мають робочу температуру менше 600 °С.
Їх випускають у вигляді плівок або те-
пловидільних панелей (рис. 13.22). На
рис. 13.23 показано електричний стельо-
Рис. 13.22. Темновий ІЧ-обігрівач
вий двохвильовий обігрівач з живленням
від електромережі.
Газові ІЧ-обігрівачі є джерелом інф-
рачервоного випромінювання, яке виділяє
нагрітий керамічний елемент. Найбільш
комфортний для людини діапазон інфра-
червоного випромінювання — від 5,6 до
100 мкм. Ці обігрівачі треба встановлювати
Рис. 13.23. Електричний стельовий двохви-
на відстань 6–12 м від цілі. На рис. 13.24 по-
льовий ІЧ-обігрівач
казано будову газового ІЧ-обігрівача. Прин-
цип його роботи аналогічний електричному, але отримання теплової енергії відбу-
вається від газового пальника, який нагріває керамічну пластину до 900 °С.
Рис. 13.24. Будова газового ІЧ-обігрі-

вача: 1 — подача газу; 2,8 — повітря;
3 — дифузор; 4 — змішувальна камера;
5 — корпус із нержавіючої сталі; 6 — ке-
рамічна пластина; 7 — система кратер-
них отворів

202
Нагріта керамічна пластина випромінює інф-

рачервоні промені у приміщення. Газові ІЧ-обігрі-
вачі більш мобільні, ніж електричні, оскільки вони
працюють, беручи газ від балона, який встановлю-
ють поруч або віддалено від обігрівача завдяки
довгому шлангу. Конструкція деяких обігрівачів
передбачає розташування балона всередині кор-
пусу. На рис. 13.25 показано газовий ІЧ-обігрівач
з балоном.
Якщо встановити масляний обігрівач на від-
Рис. 13.25. Газовий ІЧ-обігрівач критому повітрі, то майже все тепло, яке він про-
побутового призначення дукує, буде звітрюватись угору, а при дії легкого
вітерцю його не буде відчутно навіть на близькій
відстані. Інфрачервоне випромінювання навіть при сильному вітрі проникає
крізь повітря і продовжує обігрівати людей. Це свідчить про можливість обі-
гріву на відкритому просторі: веранді, терасі, у вуличних кафе, патіо, відкритих
місцях, де проводять роботи.
На рис. 13.26 наведено приклад розташування стінового ІЧ-обігрівача,
спрямованого на обігрів відкритої ділянки.
13.5.6. Кондиціонер як спосіб опалення

СІП-будинки можна також обігрівати зви-
чайними кондиціонерами, які широко вико-
ристовують для охолодження повітря в кімнатах
малоповерхових житлових будинків або квар-
тир та офісів багатоповерхових будівель.
Отже, у міжсезоння кондиціонери здатні
не тільки охолоджувати повітря у кімнатах, але
й швидко зігрівати його без серйозних витрат
електроенергії. На відміну від працюючих те-
Рис. 13.27. Кондиціонер з дистан-
плових вентиляторів, кондиціонери майже не
ційним пультом керування продукують шуму. Вони не займають багато міс-
ця. У малоповерхових будинках їх можна мон-
тувати на зовнішніх стінах і стінах кімнат. Кондиціонери мають привабливий
вигляд і тому у більшості випадків непогано вписуються в інтер’єр (рис. 13.27).
Рис. 13.26. Встановлення ІЧ-обігрівача

для обігріву відкритої ділянки

13.6. Каміни, печі й димарі 203

1. Назвіть способи передачі теплової енергії.
2. На чому ґрунтується принцип роботи ІЧ-обігрівачів?
3. Як відбувається прогрівання приміщень ІЧ-обігрівачем?
4. Які ІЧ-обігрівачі використовують для обігріву побутових приміщень?
5. яких діапазонах (мкм) працюють ІЧ-обігрівачі з короткою, середньою і дальньою
У
діями?
6. Намалюйте схему улаштування стельового двохвильового ІЧ-обігрівача.
7. Як працює газовий ІЧ-обігрівач?
8. Які переваги мають ІЧ-обігрівачі?
9. Які недоліки є у ІЧ-обігрівачів?
10. За яких умов використовують кондиціонер для опалення приміщень?
13.6. Каміни, печі й димарі
13.6.1. Загальні відомості про каміни й камінні топки

Камін (грец. вогнище) — відкрита Каміни не тільки зігрівають будинки, а й
піч, яка зігріває кімнати безпосе- дарують естетичну насолоду, оскільки деякі
редньо полум’ям палива, що в ній з них є справжніми витворами мистецтва.
згорає. Каміни поділяють на дві великі групи —
з відкритою топкою, спорудженою з вог-
нетривкої цегли, і закритою топкою, яку виготовляють з чавуну або сталі
з футеруванням вогнетривкою цеглою.
Отже, за способом опалення будинку каміни можуть бути з відкритою
топкою, з повітряним опаленням і з водяним опаленням (рис. 13.28).
Рис. 13.28. Варіанти опалення камінами: а — камін з відкритою топкою; б — камін з повітряним
опаленням; в — камін з водяним опаленням; 1 — димар; 2 — зуб; 3 — портал; 4 — колосник;
5 — канал-розподільник теплого повітря; 6 — труба димаря; 7 — решітки для виводу нагрітого
повітря; 8 — корпус каміна; 9 — водяний плащ; 10 — закрита камінна топка; 11 — холодне повіт
ря; 12 — холодна вода; 13 — нагріта вода

204
Рис. 13.29. Схема повітряного

опалення каміном з топкою,
оснащеною вентилятором: 1 —
розподільник повітря; 2 — фільтр;
3 — вентилятор; 4 — розподільна
коробка; 5 — трійник; 6 — ане-
мостат; 7 — коліно; 8 — дросель
Топку каміна може бути оснащено повітряним вентилятором, що підвищує

ККД каміна. У конструкції каміна передбачено додатковий кожух, який концентрує
нагріте повітря і розподіляє його по приміщеннях, які прогріваються досить швид-
ко. Тепло у приміщеннях зберігається при роботі вентиляторів і під час опалення
каміном. У разі відсутності електрики камін працює так, як із закритою топкою.
Схему роботи камінного повітряного опалення з топкою з повітряним вен-
тилятором показано на рис. 13.29. Топка з водяним контуром (рис. 13.28 в) та-
кож має ККД вищий, ніж у відкритої топки. Така топка не може бути основним
джерелом тепла в будинку. Але при правильному підключенні до наявної сис-
теми опалення вона може її суттєво розвантажити. Схему роботи камінного
водяного опалення показано на рис. 13.30.
Більшість камінів, які побудовано за останніх 5 років, — це каміни із закри-
тою топкою. Безсумнівними перевагами закритих топок є пожежна безпека,
ефективна акумуляція тепла й неможливість викиду сажі з топки у приміщен-
ня при виникненні зворотної тяги. Зазначмо також, що за умови правильного
Рис. 13.30. Схема роботи повітря-

ного камінного водяного опалення
будинку: 1 — циркуляційний насос;
2 — трубопровід; 3 — водяний плащ;
4 — нагріта вода; 5 — охолоджена
вода; розширювальний бак; 7 —
тверде паливо

розташування вентиляційних каналів закриті топки здатні обігріти кілька су-

міжних приміщень, а топки з водяним контуром можуть стати гарною альтер-
нативою стандартному способу обігріву будинку.
За формою каміни бувають фронтальними, кутовими і фронтально-куто-
вими, а також підвісними. За способами оформлення й опорядження розріз-
няють мармурові каміни, каміни з природного каменю, каміни з черепашника,
каміни із кахлю.
13.6.2. Камінні димарі

Для забезпечення нормального функціонування камінів необхідно мати
димарі. Димарі та каміни можна споруджувати з цегли. Через досить вели-
ку вагу їх розташовують на окремому фундаменті. Сьогодні найчастіше вико-
ристовують каміни та димарі заводського виготовлення, які не потребують
окремого фундаменту й можуть бути розташовані на міжповерхових пере-
криттях. Димар повинен створювати необхідну тягу для забезпечення і під-
тримування горіння палива та викиду продуктів згорання.
Димарі та каміни розташовують усередині будинків, а не на зовнішніх сті-
нах, що дає їм такі переваги: збереження тепла; відносно незначна руйнація
цегляної кладки через конденсат топкових газів. Димар із теплими стінками
забезпечує кращу тягу й більш ефективний викид топкових газів і диму. Роз-
міри димаря залежать від кількості димових каналів, їхньої величини і розта-
шування у димарі. Товщина стінок димаря із повнотілої цегли має дорівнюва-
ти 75 мм. Камін повинен мати окремий димар. Цегляний з часом руйнується,
що робить його подальшу експлуатацію небезпечною. Для можливості про-
довження експлуатації димаря у таких випадках застосовують гільзівку ди-
марів.
Найбільш поширеним способом гільзівки каналу димаря на випадок від-
воду газів і диму від камінів і газових котлів є використання нержавіючих труб,
які поміщають у наявний цегляний димар, забезпечуючи при цьому герметич-
ність каналу, який улаштовують. Термін експлуатації такого каналу — кілька
десятків років. Недоліком цього способу гільзівки є те, що необхідно частково
розбирати стіни, а потім їх відновлювати, і це потребує додаткового часу.
Більшість металевих труб заводського виготовлення для утворення ка-
налів димарів випускають секціями, які з’єднують між собою під час вста-
новлення. Ці труби мають порівняно невелику вагу, завдяки чому їх можна
обпирати на балки перекриття і закріплювати за допомогою спеціальних ан-
керних болтів.
Димовий канал димаря має бути досить високо над дахом, щоб дим не
зносило униз при зміні напрямку вітру. Труба повинна підійматись на висоту
не менше ніж 900 мм над найбільш високою точкою її перетину з дахом і не
менше ніж на 600 мм над гребенем або іншою точкою даху в межах 3 м від
труби. Розмір димаря залежить від розміру прорізу каміна й повинен дорів-
нювати десятій частині площі цього прорізу. Проте зовнішні розміри димаря
не повинні бути меншими ніж 200 х 300 мм.

206
13.6.3. Конструкція цегляного каміна

При будівництві каміна з цегли з одним прорізом і відкритою топкою тре-
ба керуватися певними правилами.
На рис. 13.31 показано розріз цегляного каміна з одним прорізом в аксо-
нометрії, який дає змогу побачити розташування різних частин каміна.
Відкрита передня частина каміна має бути ширшою від задньої стінки. Зад
ню стінку у верхній частині має бути нахилено уперед до димаря для сприяння
кращому режиму горіння палива. Висота вертикальної частини задньої стін-
ки каміна (до початку її нахилу) має дорівнювати половині висоти переднього
прорізу, а ширина — двом третинам ширини прорізу. Для зменшення проти-
тяги роблять димову полицю, яку утворюють максимальним зміщенням горло-
вини уперед. Горловина має бути максимально широкою і неглибокою, проте
її загальна площа повинна дорівнювати площі димаря.
Сторони каміна вище горловини утворюють зрізану піраміду, яка перехо-
дить у димар, розташований зазвичай над серединою ширини каміна. Кут на-
хилу сторін пірамідальної частини не повинен перевищувати 45° до вертикалі.
Футерування топки каміна виконують із матеріалу, який має високий тепловий
опір. Цій вимозі відповідають призначені для цього сталеве футерування або
вогнетривка цегла товщиною 50 мм. Якщо використовують цеглу, то її кладуть
на вогнетривкому цементі. При використанні футерування з вогнетривкої цег-
ли — товщиною 50 мм. Задня стінка і боковини каміна повинні мати товщину
190 мм, у тому числі футерування. Окремі частини задньої стінки, якщо вони
входять до складу зовнішньої стіни, можуть мати товщину 140 мм. При засто-
суванні сталевого футерування з повітряною камерою для циркуляції повітря
навколо топки товщина задніх і бічних стінок із повнотілої цегли може стано-
вити 90 мм, а із пустотілої — 190 мм.
Рис. 13.31. Цегляний камін з одним прорізом:

1 — футерування димаря; 2 — димова камера;
3 — димова полиця; 4 — засув; 5 — горловина;
6 — вогнетривка цегла; 7 — отвір зольника;
8 — задня частина підлоги топки (черінь);
9 — зольник; 10 — дверцята для прочистки
зольника; 11 — передня частина підлоги топки;
12 — облицювання каміна; 13 — камінна
дошка; 14 — внутрішнє опорядження стіни
будинку

Димова заслінка — це великий клапан у горловині каміна, яким можна ке-

рувати зовні для регулювання тяги. Існує багато типів димових заслонок. При
виборі заслінки необхідно брати до уваги, що якість функціонування каміна за-
лежить від розмірів заслінки та її відповідності до розмірів горловини. Заслінку
необхідно повністю і дуже щільно зачиняти, щоб у зачиненому положенні не
допускати втрат тепла через димар, коли каміном не користуються.
Підлогу топки (черінь) можна розташовувати на рівні підлоги кімнати
або трохи вище. Вона складається з двох частин: передньої з опорядженням
і задньої вогневої. Оскільки задня частина підлоги топки зазнає теплових на-
вантажень, то її зазвичай роблять з вогнетривкої цегли. Передня частина під-
логи топки служить для захисту від іскр, її роблять із залізобетону товщиною
100 мм, який покривають декоративними керамічними плитками. Передня
частина має виходити за проріз каміна принаймні на 400 мм перед ним і на
200 мм з боків.
1. Назвіть основні правила, яких треба дотримуватись при будівництві каміна.
2. Що таке димова заслінка і для чого вона призначена?
3. Що треба брати до уваги, встановлюючи каміни заводського виготовлення?
4. Як треба сполучати вихідні діаметри топки каміна з діаметром димаря?
5. Я
ку масу має витримувати перекриття, щоб можна було встановити камін завод-
ського виготовлення?
6. У яких місцях варто встановлювати каміни та інші опалювальні прилади?
7. Як розрізняють каміни за формою і способами оформлення та опорядження?
8. Який варіант опалення будинку каміном є найгіршим і чому?
9. Я
кі переваги при опаленні будинку мають каміни зі сталевою або чавунною топ
кою? Що є недоліком таких камінів?
10. Я кими можуть бути димарі камінів? Для чого їх використовують, і де доцільно
розташовувати?
11. Як здійснюють гільзівку димарів? Яка гільзівка димарів найбільш поширена?
12. На якій висоті над дахом має бути димовий канал димаря?
13.6.4. Печі. Елементи конструкцій і класифікація

Попри величезну кількість сучасних опалювальних систем, багато хто оби-
рає саме печі. Пічне опалення малоповерхових будинків нині стало настільки
досконалим, що досить відчутно впливає на вибір опалюваної споруди та її
планування.
Перш ніж встановлювати у споруді піч, необхідно визначитися з її архітек-
турними особливостями і призначенням. На можливість встановлення печей
як опалювальних приладів впливає багато чинників: це і місце розташування
споруди, і матеріал, з якого їх зроблено, і кількість поверхів у будинку. Часто
використання печі за прямим призначенням доповнюється декоративною
функцією.

208
Піч — це споруда, у якій в результа- Пічна конструкція складається з кіль-

ті горіння палива або перетворення кох елементів і частин. Перший елемент
електричної енергії виділяється те- створює оптимальні умови для згорання
плота, яку використовують для опа- палива, а другий призначено для якнай-
лення, теплової обробки продуктів кращого використання теплової енергії,
харчування і різних матеріалів. отриманої в результаті згорання енерго-
носія.
Конструкція печі складається з двох
основних частин — надтопкової і підтоп
кової. До першої належать камера (повіт
ряна і варочна), конвективна система, бак,
витяжка і димар. До другої — зольник, гід-
роізоляція, шанці, фундамент.
Залежно від джерела теплоти печі мо-
жуть бути плазмовими чи електричними.
До основних ознак пічних улаштувань
належать експлуатаційні характеристики,
функціональне призначення та технологіч-
Рис. 13.32. Конструкція печі для будинку: ні особливості. За функціональним призна-
1 — дверцята піддувала; 2 — дверцята ченням печі бувають як одно-, так і багато-
топки; 3 — ніша; 4 — заслінка (шибер); цільовими.
5 — прочисні дверцята
Одноцільові пічні конструкції розра-
ховані на виконання тільки однієї функції,
наприклад: обігрів приміщення, сушіння чо-
го-небудь або ж приготування їжі.
Двоцільові печі — це такі споруди, які
можуть виконувати більше ніж одну функ-
цію, а саме: термічні операції, сушіння чо-
го-небудь, опалення. Такі печі можна вико-
ристовувати для випікання хліба, а також
обробки сільгосппродукції й отримання
кисломолочних продуктів.
Печі поділяють також за теплоємні-
стю. Вони можуть бути теплоємнісними
(рис. 13.32) і нетеплоємнісними (рис. 13.33).
Завдяки своїй здатності акумулювати теп
Рис. 13.33. Конструкція печі для лазні: ло теплоємнісні печі можуть підтримува-
1 — колосникова решітка; 2 — зольник ти у будинку постійну температуру. Такі
(піддувало); 3 — топка з термостійкої пристосування дають змогу розпалювати
нержавіючої сталі; 4 — закрита кам’янка вогонь частіше, ніж один раз на добу. Печі
для первинного випаровування; 5 — ка-
нал для подачі вторинного повітря; 6 —
використовують зазвичай для обігріву бу-
труба; 7 — дозатор для води; 8 — димар; динків, у яких постійно перебувають люди.
9 — каміння для отримання сухої легкої Щодо нетеплоємнісних печей, то їх виготов-
пари; 10 — зовнішній кожух-конвектор; ляють з чавуну або сталі. Такі печі, як прави-
11 — виносний паливник; 12 — самоохо- ло, характеризуються або повною відсутніс-
лоджувальні топкові дверцята; 13 — ви- тю здатності акумулювати тепло, або ж вона
сувний ящик для золи (попелу)

незначна. Ці пристосування складаються з паливника без димооберту, тому

температура газу, який відходить від печі, значно вища, ніж у теплоємнісних
печей. Їх використовують найчастіше для обігріву споруд із короткочасним пе-
ребуванням людей.
За формою у плані пічні улаштування можуть бути квадратними або пря-
мокутними, багатогранними або круглими кутовими. Тип палива, яке вико-
ристовують у печах, є ще однією ознакою, за якою їх можна розрізняти. Таким
паливом може бути вугілля, дрова, газ, тирса, солома, торф, рідке паливо і лу-
шпиння.
13.6.5. Пічне опалення приватного будинку

На сьогодні опалення у дерев’яному житловому приватному будинку здій-
снюють із використанням різних опалювальних систем. Це можуть бути прила-
ди, які працюють на газі, рідкому паливі або електриці. Здебільшого ці системи
обходяться власнику житла досить дорого.
Тому багато людей обирають печі для пові-
тряного опалення. Як і багато років тому, піч-
не опалення малоповерхових будинків є до-
волі популярним, оскільки це найбільш
проста система опалення. Особливо для при-
ватного дерев’яного будинку. Для того щоб
прогріти приміщення, достатньо кинути дро-
ва у топку і затопити піч.
Найбільш популярними є сучасні печі для
опалення будинку, які працюють на твердому
паливі тривалого горіння. Ці печі вирізняють-
ся привабливим зовнішнім виглядом і просто-
Рис. 13.34. Піч, яка працює на твердому
тою в експлуатації (рис. 13.34).
паливі тривалого горіння Їх виготовляють заводським способом із
чавуну або сталі. Часто перед споживачем ви-
никає питання: яку піч придбати — сталеву чи чавунну? Відповідь на це запи-
тання неоднозначна, оскільки обидва варіанти мають свої «за» і «проти».
Чавун має високу теплопровідність і у
Чавун — це матеріал, що має чу-
дові ливарні якості, тому з нього 1,5 раза швидше від решти печей перено-
можна виготовляти усі елементи сить тепло. Конструкція з чавуну на 60 %
печі, не тільки внутрішні, а й зов- ефективніше нагріває приміщення порівня-
нішні, з орнаментом та іншими но зі сталевою. Чавун не деформується при
елементами обробки. різких змінах температури, як сталь, чим
вигідно відрізняється від сталевих виробів.
Печі з чавуну вирізняються не- Чавунна топка або піч із чавуну довговічна:
перевершеною довговічністю, у середньому вона служить 10–30 років без
оскільки чавун менше, ніж сталь, здійснення додаткової герметизації. Кон-
піддається корозії і, крім того, струкції з чавуну доцільно встановлювати
більш жаростійкий. у приміщеннях, які потребують швидкого
прогрівання.

210
ÂÂ Водночас чавунні печі мають низку недоліків:

●● При сильному нагріві та різкому охолодженні виріб з чавуну може луснути,
оскільки чавун характеризується великою крихкістю і низьким коефіцієнтом
лінійного розширення. Через це стінки усіх елементів чавунних печей роблять
товщиною від 10 до 14 мм, що забезпечує чавунній печі велику масу — від 180 до
220 кг і більше.
●● Чавун дуже важко зварювати, тому конструкцію печі неможливо обладнати
конвекційними каналами та іншими пристосуваннями для підвищення обігріву
приміщення. Тож кам’янки чавунних печей роблять зі сталі досить великими,
здатними вмістити 300–400 кг каміння, щоб забезпечити ефективне прогріван-
ня приміщення. Отже, в підсумку маса чавунної печі з кам’янкою, заповненою
камінням, становить 500–600 кг на 1 м2, тому піч треба встановлювати на фун-
даментну плиту або посилювати підлогу. Усе це: витрати на каміння для кам’ян-
ки, значне дорожчання робіт з монтажу, відмова від застосування нових техно-
логій через неможливість зварювати чавун — причина високої вартості
чавунних печей.
Сталеві печі теж мають свої Перевагою сталі є те, що її легко зварю-
переваги, головною з яких є вати, і це робить можливим конструювання
їхня невелика вага — 70–120 кг, печі з різноманітними улаштуваннями для
оскільки для виготовлення усіх ефективної конвекції, тому в кам’янки стале-
елементів печі використовують вих печей не треба укладати велику кількість
сталеві листи товщиною від 4 до каміння, що разом з невеликою масою самої
8 мм. печі робить її монтаж простим і доступним
у будь-якій частині приміщення, без улашту-
вання фундаменту або посилення підлоги. Застосування жаростійкої нержаві-
ючої сталі для зовнішньої обробки створює широкі можливості для дизайне-
рів, а для прихильників ретро зовнішній кожух печі облицьовують шляхетним
полірованим каменем. Сталеві печі більш доступні за ціною, ніж дорогі печі
з чавуну.
Недоліками сталевих печей тривалий час вважають високу корозію сталі,
імовірність деформації при нагріванні, більш низьку, порівняно з чавуном, жа-
ростійкість. Проте це було актуально раніше. З використанням сучасних тех-
нологій недоліки звели до мінімуму.

1. Що беруть до уваги при оцінці можливості встановлення печей у будинках?
2. З яких елементів і частин складається піч?
3. За якими ознаками здійснюють класифікацію печей?
4. Як поділяють печі залежно від джерела теплоти?
5. Які є печі за функціональним призначенням?
6. Які варіанти існують при розташуванні печей у приміщенні?
7. Назвіть вимоги, яких треба дотримуватись при розташуванні печей у приміщеннях.
8. Яку систему опалення варто використовувати у малоповерхових дерев’яних при-
ватних будинках?

13.7. Теплові насоси 211
9. І з яких матеріалів виготовляють печі у заводських умовах для використання твер-

дого палива із тривалим горінням?
10. У яких приміщеннях доцільно використовувати чавунні печі?
11. Назвіть переваги і недоліки сталевих печей.
12. Схарактеризуйте сучасні печі, які працюють на твердому паливі тривалого горіння.
13.7. Теплові насоси
13.7.1. Робота теплового насоса

Тепловий насос — це система, Для забезпечення роботи теплового насо-
яка здатна перенести тепло від са потрібна витрата енергії, яка не повинна пе-
менш нагрітого тіла до більш на- ревищувати об’єм виробленої енергії. Робота
грітого, підвищуючи його темпе- теплового насоса ґрунтується на оборотному
ратуру. циклі Карно (французький фізик, 1796–1832),
який є оборотним круговим процесом, що
складається з двох ізотермічних процесів і двох
адіабатичних процесів (рис. 13.35).
У зворотному циклі Карно довколишнє
середовище є джерелом низькокондиційного
тепла. Нагрітий у трубах теплоносій, напри-
клад, соляний розчин, за допомогою цирку-
ляційного насоса спрямовують у випаровувач
Рис. 13.35. Цикл Карно, який чинить (теплообмінник) (рис. 13.36).
ідеальний газ. У процесі 1–1’ ізотерміч- У випаровувачі теплового насоса є холодо-
ного розширення при термодинамічній агент, який перебуває у стані рідини під низьким
температурі Т1 газу надають теплоту
тиском. Процес випаровування потрібен для
(Q1 >0), а в процесі 2–2’ ізотерміч-
ного стиснення при термодинамічній того, щоб холодоагент поглинув тепло із тепло-
температурі Т2 <Т1 від газу відводять обмінника.
теплоту (Q2<0)
Рис. 13.36. Схема роботи тепло-

вого насоса: 1 — випаровувач;
2 — компресор; 3 — конденсатор;
4 — переохолоджувач; 5 — дро-
сель (розширювальний клапан)

212
Згідно з другим законом термодинаміки, тепло передається від тіла з ви-

сокою температурою до тіла з низькою температурою. Саме на цьому етапі
роботи теплового насоса холодоагент з низькою температурою, проходячи
по теплообміннику (випаровувачу), відбирає тепло від теплоносія (соляного
розчину), який піднявся по трубах зі свердловини, де відібрав низькоконди-
ційне тепло гірських порід (випадок з використанням ґрунтового теплового
насоса). У зоні постійних температур у будь-який час року температура гір-
ських порід становить 9–11 °С. У свердловину опускають труби, у яких цирку-
лює соляний розчин (теплоносій) під дією циркуляційного насоса. У процесі
циркуляції теплоносій нагрівається до максимально можливої температури.
Після відбору тепла з гірських порід теплоносій надходить у випаровувач,
в який по найтонших капілярах під високим тиском потрапляє спеціальний
холодоагент, подібний до фреону. Оскільки у випаровувачі тиск значно мен-
ший, відбувається швидке випаровування холодоагенту і активний відбір те-
пла від теплоносія.
Зазначмо: поглинання тепла можливе під час випаровування речовини,
а віддача тепла відбувається під час конденсації. Під час нагріву холодоаген-
та від теплоносія він змінює стан, переходячи із рідкого у газоподібний через
закипання і випарування. Отже, зі стану рідини холодоагент перейшов у газ,
який відібрав тепло у теплоносія.
На наступному етапі холодоагент у газоподібному стані потрапляє у ком-
пресор, який стискує холодоагент (фреон), через що різко підвищується його
температура (до 80–120 °С). Далі холодоагент з високою температурою над-
ходить у конденсатор, який теж є теплообмінником. У конденсаторі під час
конденсації відбувається віддача тепла від холодоагента до теплоносія опа-
лювального контуру (у систему «теплої підлоги» або в радіатори водяного опа-
лення). У конденсаторі холодоагент із газової фази знову переходить у рідкий
стан з виділенням тепла, яке використовується для системи опалення і гарячо-
го водопостачання.
Холодоагент, який частково втратив тепло, надходить до переохоло
джувача, де він втрачає тепло, нагріваючи воду в системі гарячого водопоста-
чання. Далі відбувається зниження тиску холодоагента та його розширення,
тобто холодоагент готується до повернення робочого циклу. Для цього його
пропускають через дросель (вузький отвір терморегулювального вентиля —
розширювального клапана). У результаті холодоагент розширюється, через
що падає його температура і тиск, при якому він знову готовий закипати і по-
глинати тепло.
Цикл повторюється доти, поки система опалення і гарячого водопоста-
чання не отримає від теплового насоса необхідний об’єм тепла.
13.7.2. Типи теплових насосів. Сфери використання

За видом передачі енергії теплові насоси бувають компресійні і адсорб-
ційні.
До основних елементів компресійного теплового насоса належать:
компресор, конденсатор, розширювач, випаровувач. У роботі теплового

13.8. Вентиляція СІП-будинків 213
насоса використовується цикл стиснення — розширення теплоносія з ви-

діленням тепла. Компресійні теплові насоси найбільш розповсюджені у по-
буті та промисловості.
До адсорбційних теплових насосів належать машини нового покоління.
Як робоче тіло вони використовують пару адсорбент–хладон. Використання
адсорбента підвищує ефективність роботи теплового насоса. За джерелами те-
пла виділяють насоси: геотермальні, для яких тепло беруть із ґрунту або води;
повітряні (теплова енергія — з повітря); насоси, що використовують повторне
тепло (повітря, води, каналізаційних стоків).
Поширення теплових насосів у побуті і промисловості пов’язано з таки-
ми їхніми перевагами: економічність (для передачі в опалювальну систему
1 кВт год теплової енергії насоса потрібно всього 0,2–0,35 кВт год електрое-
нергії); простота експлуатації (спрощення вимог до систем вентиляції при-
міщень, підвищення рівня пожежної безпеки, можливість переключення із
зимового режиму опалення на літній режим кондиціювання); компактність
і безшумність (потребує мало місця і не продукує шуму під час роботи).
Загальним недоліком теплових насосів є не дуже висока температура води
в системі гарячого водопостачання — 50–60 °С.
Усе вище викладене свідчить про те, що використання теплового насо-
са — це ефективне, практичне у монтажі, екологічне й економічне рішення для
організації опалення і гарячого водопостачання у малоповерховому енерго
ефективному житловому будинку.

1. Як залежно від глибини розподіляється температура у земній корі?
2. Що таке тепловий насос?
3. На чому ґрунтується робота теплового насоса?
4. Намалюйте схему теплового насоса.
5. На які типи поділяють теплові насоси?
6. Що належить до основних елементів компресійного теплового насоса?
7. Що підвищує ефективність роботи адсорбційних теплових насосів?
8. Що таке коефіцієнт перетворення?
9. За яких умов тепловий насос буде ефективним?
10. Які переваги сприяють поширенню теплових насосів у побуті та промисловості?
11. Назвіть загальний недолік теплових насосів.
13.8. Вентиляція СІП-будинків

СІП-будинки дуже схожі на термоси, в яких відсутність щілин і продухів
у конструкції хоч і дуже сприяє збереженню тепла всередині будинку, але
практично зовсім унеможливлює потрібний повітрообмін. На жаль, не завжди
питання вентиляції належним чином проробляють ще у процесі проєктування,
через що побудований будинок практично не має потрібного повітрообміну.
Це суттєво погіршує умови проживання в ньому і не сприяє санітарним ви-

214
могам його експлуатації. Ось чому в європейських та інших країнах будинки

з СІП-панелей заборонено запускати в експлуатацію без повноцінної системи
вентиляції. Тому у вартість квадратного метра СІП-будинку необхідно додавати
вартість системи його вентиляції, без якої будинок-термос буде неповноцін-
ним і проблемним під час експлуатації.
Питання вентиляції у СІП-будинках треба вирішувати до початку опоря-
джувальних робіт у ньому, а саме тоді, коли вже закінчено зведення огороджу-
вальних конструкцій.
Вентиляція — це система Разом із прийнятною якістю повітря венти-

заходів із забезпечення по- ляція повинна забезпечувати потрібний рівень
вітрообміну у приміщеннях його вологості. Нормальну якість повітря забез-
будинку для створення пові- печує видалення забруднень і запахів.
тряного середовища, сприят- Підвищений рівень вологості у будинку та-
ливого для здоров’я людини кож негативно впливає на здоров’я мешканців,
і відповідного до вимог збе- якщо внаслідок нього виникають умови для
реження обладнання і буді- утворення плісняви. Крім того, підвищена воло-
вельних конструкцій, матері- гість спричиняє пошкодження огороджувальних
алів, продуктів тощо. конструкцій будинку, особливо його дерев’яного
каркаса та інших елементів із деревини.
13.8.1. Типи вентиляції СІП-будинків

Розрізняють вентиляцію з природним спонуканням, коли рух повітря від-
бувається завдяки різниці температур внутрішнього і зовнішнього повітря і дії
вітру, і з механічним спонуканням, яке забезпечує вентиляційна система, що
витягає повітря з будинку назовні або втягує повітря у приміщення, чи робить
і те й інше разом.
Механічну вентиляцію потрібної потужності доцільно встановлювати
в усіх призначених для цілорічного проживання будинках, в яких готують їжу,
купаються і миють підлогу. Для видалення значної кількості вологи може зна-
добитися постійна механічна вентиляція на повільній швидкості. У деяких ви-
падках механічна вентиляція, що постійно працює на великій швидкості, необ-
хідна для видалення забруднень, які виникають у результаті фарбування стін
або присутності великої кількості людей. У будинках, мешканці яких ведуть ма-
лоактивний спосіб життя або відсутні протягом тривалого часу, для підтримки
чистоти повітря механічну вентиляційну систему можна вмикати періодично
і на нетривалий час.
Для житлових малоповерхових будинків можна використовувати само-
стійні вентиляційні системи та вентиляційні системи, об’єднані з повітряним
опаленням.
Самостійні вентиляційні системи (не пов’язані з повітряним опаленням)
складаються з вентиляторів, коробів, решіток і регулювань, які витягують пові-
тря із одних кімнат і подають його в інші кімнати будинку. Такі системи мають ту
перевагу, що вони призначені тільки для вентиляції й не пов’язані з опаленням
або кондиціюванням. Повітря, яке надходить ззовні, треба підігрівати або охо-

лоджувати, щоб у приміщенні зберігалась нормальна температура. Самостійні

вентиляційні системи зазвичай встановлюють у будинках, які не опалюють по-
вітряною системою опалювання.
Вентиляційні системи, поєднані з повітряним опаленням, відрізняються
від самостійних систем тим, що у них і у системи опалення спільні розподіль-
ні короби, через які свіже повітря подають в опалювані кімнати. При цьому
регулювання вентиляції й опалювання є сумісним, тобто вентилятор опалю-
вальної установки змішує повітря (свіже і нагріте), яке надходить у розподіль-
ні короби.
13.8.2. Типи вентиляторів з рекуперацією тепла

Вентилятори з рекуперацією тепла (ВРТ) є частиною системи повітряного
опалення будинку.
Рекуператори бувають із прямотоком, про-
Рекуператор — це теплооб-
титоком і з перехресним током, із пласкими
мінник поверхневого типу
або циліндричними поверхнями (гладенькими
для використання теплоти
чи ребристими). Рекуператори широко засто-
газів, що відходять, в якому
совують як повітронагрівачі. Вентилятори з ре-
теплоту від гарячого теплоно-
куперацією тепла відбирають тепло з повітря,
сія безперервно передають
яке викидається з будинку, і передають його
холодному через стінку, яка їх
повітрю, що надходить у будинок ззовні. Чис-
розділяє.
ленними дослідженнями встановлено, що при
тривалому використанні ВРТ є рентабельною
альтернативою звичайним системам, і економія енергії компенсує віднос-
но значні початкові капітальні вкладення. Ці вентилятори настільки підви-
щують температуру повітря, яке подають у будинок, що додатковий підігрів
уже не потрібний.
Сьогодні випускають два типи ВРТ: пластинчасті й колісного типу.
Пластинчасті теплообмінники працюють за принципом паралельно-
го або протитічного потоку тепла (рис. 13.37) через осердя з пластмасових
Рис. 13.37. Вентилятор

з рекуперацією тепла плас-
тинчастого типу: 1 — пластин-
частий теплообмінник; 2 —
подача зовнішнього повітря
в будинок; 3 — викид повітря
назовні; 4 — дренажна труба;
5 — вентилятор подачі повіт
ря; 6 — забирання повітря
ззовні; 7 — вентилятор вики-
ду; 8 — викид назовні

216
Рис. 13.38. Вентилятор

з рекуперацією тепла
колісного типу: 1 — теплове
колесо; 2 — подача повітря
у будинок; 3 — викид повіт
ря назовні; 4 — вентилятор
забирання повітря; 5 — за-
бирання повітря; 6 — вен-
тилятор викиду; 7 — викид
назовні
або металевих пластин. Потоки зовнішнього і внутрішнього повітря обтікають

перемінні сусідні пластини. При обміні тепла між сусідніми пластинами волога
конденсується і стікає у дренажний трубопровід. З огляду на це при викорис-
танні пластинчастих теплообмінників часто потрібне зволоження повітря для
підтримання вологості на прийнятному рівні.
У теплообмінниках колісного типу використовують колесо, зроблене
зі зневоднюваного матеріалу (рис. 13.38). При проходженні внутрішнього по-
вітря через теплообмінне колесо цей матеріал вбирає утримувану у внутріш-
ньому повітрі вологу, а коли колесо потрапляє у потік зовнішнього повітря,
воно віддає йому вологу та тепло. При використанні вентиляторів цього типу
зволоження повітря у приміщеннях зазвичай не потрібне, як і не потрібна дре-
нажна труба.
Обидва типи ВРТ можна встановлювати як у вигляді окремої вентиляцій-
ної системи, так і у вигляді системи, з’єднаної з повітряним опаленням. Якщо
система правильно змонтована, то вона забезпечує збалансовані потоки пові-
тря, яке входить у будинок і виходить із нього, причому повітряний тиск усе-
редині будинку залишається на нормальному рівні. Ця особливість робить їх
ідеально придатними для встановлення у будинках з такими пристосуваннями
на тязі як печі й каміни. Окрім того, деякі типи ВРТ можуть працювати у ре-
циркуляційному режимі, розподіляючи тепло від твердопаливних установок
по всьому будинку. Потоки повітря при роботі рекуператора не змішуються,
і завдяки цьому повітря в кімнаті залишається чистим і свіжим, а головне —
теплим.
1. Чим небезпечна підвищена вологість повітря у будинку?

2. Які є способи вентиляції будинку?
3. Назвіть способи підвищення ефективності природної вентиляції будинку.

4. У
яких випадках доцільно встановлювати механічну вентиляцію приміщень бу-
динку?
5. Коли доцільно встановлювати самостійні вентиляційні системи?
6. Ч
им відрізняються вентиляційні системи, поєднані з повітряним опаленням, від
самостійних вентиляційних систем?
7. Що таке рекуператори тепла?
8. Для чого застосовують рекуператори?
9. Як працюють вентилятори з рекуперацією тепла (ВРТ)?
10. Ч им відрізняються вентилятори із пластинчастими теплообмінниками від венти-
ляторів з теплообмінниками колісного типу?
11. Від чого залежить ефективність роботи вентиляційних систем будинку?
1. Скільки способів електропроводки буває у СІП-будинках?
а) Один; б) два; в) три; г) чотири.
2. На яку силу струму розраховують електромережі у СІП-будинках з вели-
кою кількістю електроприладів?
а) 100 ампер; б) 150 ампер; в) 200 ампер; г) 250 ампер.
3. На якій відстані треба розташувати свердловину від вигрібної ями або
септика, якщо джерелом постачання є ґрунтова вода?
а) 10 м; б) 15 м; в) 20 м; г) 50 м.
4. Де можна розташовувати артезіанські свердловини?
а) Усередині бу- б) н
еподалік від в) н
а відстані не менше 50 м від бу-
динку; будинку (5–10 м); динку.
5. З якої глибини можуть підіймати підземну воду поверхневі насоси?
а) 5 м; б) 8 м; в) 10 м; г) 15 м.
6. На якій висоті вище покрівлі монтують вентиляційний стояк?
а) 50 см; б) 1 м; в) вище гребеня даху.
7. До якого рівня забезпечує очищення стоків двокамерний септик?
а) 40–50 %; б) 55–60 %; в) 65–70 %. г) 70–75 %
8. Які матеріали вважають пріоритетними для каналізаційних систем?
а) Кераміка; б) чавун; в) поліетилен; г) склопластик.
9. Зі скількох шарів складається конструкція «теплої підлоги» з водяним
теплоносієм?
а) Із 3 шарів; б) із 4 шарів; в) із 5 шарів; г) із 6 шарів.
10. Я ку економію електроенергії забезпечує функціонування кімнатних тер-
морегуляторів при використанні електричного опалення СІП-будинку?
а) 10%; б) 15%; в) 20%; г) 25%.

218
11. Електричну «теплу підлогу» якої потужності встановлюють у ванній кімнаті?

а) 100 кВт; б) 120 кВт; в) 150 кВт; г) 200 кВт.
12. У
яких межах коливається площа приміщень, які можна обігріти кон-
вектором?
а) 5–20 м2; б) 5–27 м2; в) 5–30 м2; г) 5–40 м2.
13. Скільки секцій можуть мати масляні радіатори?
а) 4; б) 8; в) 12; г) 15.
14. Я
ка потужність масляного радіатора потрібна, щоб обігріти приміщення
площею 10 м2 і висотою до 3 м?
а) 0,5 кВт; б) 0,8 кВт; в) 1,0 кВт; г) 1,5 кВт.
15. До якої температури нагріваються масляні радіатори?
а) 40 °С; б) 50 °С; в) 60 °С; г) 80 °С.
16. З а якої температури поверхня предметів починає випромінювати елек-
тромагнітні хвилі у діапазоні 0,75–100 мкм?
а) 50 °С; б) 60 °С; в) 70 °С; г) 80 °С.
17. На якій відстані від цілі треба встановлювати обігрівачі з дальньою дією?
а) 4–5 м; б) 6–12 м; в) 10–15 м; г) 8–14 м.
18. Скільки існує форм камінів?
а) Шість; б) п’ять; в) чотири; г) три.
19. Якою має бути товщина стінок димаря каміна із повнотілої цегли?
а) 60 мм; б) 120 мм; в) 250 мм; г) 75 мм.
20. На яку висоту димар повинен підійматись над дахом?
а) 900 мм; б) 1000 мм; в) 800 мм; г) 700 мм.
21. Якими мають бути зовнішні розміри димаря?
22. Якою має бути товщина передньої частини підлоги топки із залізобетону?
а) 50 мм; б) 80 мм; в) 100 мм; г) 150 мм.
23. Я
кий ККД мають сучасні печі, виготовлені з чавуну або сталі, що працю-
ють на твердому паливі?
а) 50 %; б) 70 %; в) 80 %; г) 90 %.
24. Назвіть середній показник геотермального ступеня.
а) 20 м; б) 33 м; в) 40 м; г) 45 м.

25. Під яким тиском знаходиться холодоагент перед його потраплянням

у компресор?
а) 1 кг/см2; б) 2 кг/см2; в) 3 кг/см2; г) 5 кг/см2.
26. Яку температуру має холодоагент у конденсаторі?
а) 50 °С; б) 60 °С; в) 70 °С; г) 80 °С.
27. До якої температури нагрівається теплоносій у конденсаторі, який цир-
кулює по трубах радіаторної системи опалення на вході в радіатор?
а) 40 °С; б) 50 °С; в) 60 °С; г) 70 °С.
28. Яку температуру має гаряча вода на виході з переохолоджувача?
а) 30 °С; б) 40 °С; в) 50 °С; г) 60 °С.
29. Скільки видів вентиляції може бути застосовано у СІП-будинку?
а) Один; б) два; в) три; г) більше трьох.
30. Скільки типів рекуператорів можна використовувати у СІП-будинку?
а) Один; б) два; в) три; г) більше трьох.
31. З і скількох основних частин складається рекуператор пластинчатого
типу?
а) Із п’яти; б) із шести; в) із семи; г) із восьми.
32. За скількома принципами працюють теплообмінники рекуператорів
пластинчатого типу?
а) За одним; б) за двома; в) більше ніж двома.

220
14 Основні правила охорони праці при виконанні будівельних робіт
РОЗДІЛ 14.
ОСНОВНІ ПРАВИЛА ОХОРОНИ ПРАЦІ
ПРИ ВИКОНАННІ БУДІВЕЛЬНИХ РОБІТ
14.1. Загальні вимоги щодо охорони праці та техніки

безпеки у будівництві
ÂÂ Д
о монтажно-опоряджувальних робіт допускають осіб, які досягли вісімнад-
цяти років і пройшли:
●● професійну підготовку та навчання безпечних методів і прийомів робіт;
●● попередній медичний огляд відповідно до вимог Міністерства охорони здоров’я
України;
●● вхідний інструктаж з безпеки праці, виробничої санітарії, пожежної та електро-
безпеки.
Для гарантування безпеки під час виробничих процесів необхідно:
ÂÂ
дотримуватися технологічних процесів (видів робіт), а також прийомів і режи-
мів виконуваних робіт;
ÂÂ
застосовувати надійні контрольно-вимірювальні прилади, устаткування проти
аварійного захисту та регулярно їх перевіряти;
ÂÂ
раціонально організовувати робочі місця з розташуванням обладнання, що
застосовують;
ÂÂ
безпечно зберігати та транспортувати матеріали, які застосовують;
ÂÂ
здійснювати професійний відбір, навчання працівників і постійно перевіряти
їхні знання та навички безпечного проведення робіт;
ÂÂ
застосовувати індивідуальні засоби захисту робітників;
ÂÂ
проводити технічні та організаційні заходи з протипожежної безпеки;
ÂÂ
позначати небезпечні зони виконання робіт на будівельному майданчику;
ÂÂ
включати вимоги безпеки у проєктно-конструкторську та технічну доку-
ментацію;
ÂÂ
проводити дослідження й контроль шкідливих і небезпечних виробничих факторів;
ÂÂ
дотримуватися установленого порядку на виробництві, організації робочого
місця та високої виробничої, технологічної, трудової дисципліни.

14.1. Загальні вимоги щодо охорони праці та техніки безпеки у будівництві 221
Основні заходи, що забезпечуватимуть вимоги безпеки праці

до початку робіт
а будівельному майданчику треба здійснювати основні заходи,

Н
які забезпечуватимуть вимоги безпеки праці до початку робіт, а саме:
ÂÂ
створення умов для дотримання гігієни праці;
ÂÂ
визначення місця складування та зберігання матеріалів, обладнання, інстру-
ментів на будівельному майданчику;
ÂÂ
підготовка необхідних засобів індивідуального захисту та перевірка їхньої справ-
ності;
ÂÂ
перевірка робочого місця та підходів до нього на відповідність до вимог безпеки;
ÂÂ
підбір технологічних пристроїв, інструмента, які необхідні при виконанні ро-
біт, і перевірка їхньої відповідності до вимог безпеки;
ÂÂ
забезпечення чергового освітлення будівельного майданчика;
ÂÂ
забезпечення об’єкта технічною та питною водою;
ÂÂ
встановлення попереджувальних знаків у місцях, наявність яких створює
небезпеку;
ÂÂ
перевірка стану підйомних механізмів, кабелів, шлангів;
ÂÂ
перевірка роботи обладнання та ручного електричного й пневматичного ін-
струмента на холостому ходу.
Основні заходи, що гарантуватимуть вимоги безпеки праці

у процесі роботи
У процесі роботи опоряджувальники повинні дотримуватися таких вимог

безпеки праці:
ÂÂ
ручний і механізований інструмент мусить бути справним;
ÂÂ
усі машини та механізми, що працюють під тиском, перед початком роботи пе-
ревіряють на тиск, у півтора раза більший від робочого;
ÂÂ
при застосуванні абразивного інструмента необхідно переконатися у відсутності
тріщин на абразивному крузі, перевірити міцність його закріплення на корпусі;
ÂÂ
під час роботи з електроінструментом потрібно стежити за станом електрока-
белів, відсутністю різких перегинів, утворенням петель;
ÂÂ
при перервах у роботі з застосуванням електро- або пневмоінструмента, а та-
кож за необхідності переміщення інструмента з одного місця на інше, його тре-
ба вимкнути;

222
ÂÂ
при виявленні пошкоджень шлангів чи відмови роботи пневмоінструмента
робітники повинні припинити роботу та перекрити подачу повітря вентилем.
Перекриття подачі повітря шляхом перегину шлангів не допускається;
ÂÂ
як засоби підмощування необхідно застосовувати, як правило, інвентарні за-
соби (риштування збірно-розбірне та пересувне), обладнані огородженням.
Забороняється застосовувати для риштування випадкові засоби підмощуван-
ня (ящики, бочки, відра та ін.);
ÂÂ
забороняється на робочому місці зберігати матеріали в кількості, яка переви-
щує потреби для роботи певної робочої зміни;
ÂÂ
забороняється брати руками розчинову суміш, у складі якої є вапно та цемент;
потрібно остерігатися потрапляння вапняної розчинової суміші в очі. Якщо це
сталося, необхідно негайно промити їх розчином борної кислоти (1 чайна лож-
ка на 1 склянку кип’яченої води);
ÂÂ
розчинові суміші, що використовують для опорядження, та суміші, які застосо-
вують для очистки поверхні від забруднень, необхідно готувати на відкритому
повітрі або у приміщенні, обладнаному притоково-витяжною вентиляцією;
ÂÂ
забороняється складувати матеріали на підмостках і риштуванні в кількості,
яка перевищує максимальне навантаження, вказане в паспорті заводу-вироб-
ника певного засобу підмощування;
ÂÂ
усі роботи виконувати, застосовуючи засоби індивідуального захисту відповід-
но до вимог ГОСТ 27575–87, ГОСТ 27574–87, ГОСТ 12.4.010–75, ГОСТ 12.4.028–
76, ГОСТ 12.4.013–85, ДСТУ 3835–98.
Після закінчення робіт потрібно:
ÂÂ
від’єднати електроінструмент від електромережі, вимити і просушити насадки
(міксера);
ÂÂ
очистити та вимити ручний інструмент, прибрати його в ящик для інструмен-
тів; очистити інвентар та пристосування;
ÂÂ
прибрати робоче місце від розчину; відходи матеріалів, які застосовували
у штукатурних роботах, необхідно утилізувати згідно з вимогами ДСанПіН
2.2.7.029 — 99 «Державні санітарні правила і норми, гігієнічні вимоги щодо по-
водження з промисловими відходами та визначення їхнього класу небезпеки
для здоров’я населення».
14.2. Охорона праці при виконанні бетонних

і залізобетонних робіт
Матеріали, які використовують для виготовлення бетонних сумішей (це-
мент та ін.), негативно діють на організм людини, спричиняючи захворюван-

14.2. Охорона праці при виконанні бетонних і залізобетонних робіт 223
ня шкіри обличчя і рук. Крім того, під час обробки, транспортування та інших
операцій з цементом утворюється значна кількість пилу, що шкідливо впливає
на дихальні шляхи людини. Окремі механізми для виготовлення бетонних су-
мішей продукують значний шум, що має негативний вплив на органи слуху та
нервову систему працівників.
Збагачення інертних матеріалів і виготовлення бетонних сумішей пере-
важно здійснюють механізованим шляхом на центральних бетонних заводах
і в установах. Проте на деяких будівництвах бетонні суміші все ще виготов-
ляють на приоб’єктних механізованих бетонозмішувальних установках. Зайня-
тий на бетонних роботах персонал забезпечують засобами індивідуального
захисту: спецодягом, окулярами і респіраторами.
Арматуру для залізобетону зазвичай заготовляють у добре оснащених
механізмами спеціалізованих цехах і доставляють на будівельний майданчик
у готовому вигляді. При невеликих обсягах арматурних робіт арматуру заго-
товляють у майстернях на будівництві, які має бути оснащено механізмами
і верстатами. Для безпеки робіт основні операції в арматурній майстерні відо-
кремлюють від підсобних, а також розташовують верстати з таким розрахун-
ком, щоб унеможливити контакти потоків арматури і розвертання стрижнів
для обробки другого кінця.
При ущільненні бетонної суміші вібратором необхідно перед початком
робіт ретельно перевірити справність вібраторів і вжити запобіжних заходів
щодо ураження електричним струмом. Не можна притискати руками поверх-
неві вібратори, а переміщення вібраторів вручну під час віброущільнення до
зволяється тільки за допомогою гнучких тяг. Під час перерв у роботі або під
час переходів на нове місце електровібратори вимикають. При ущільненні
бетонної суміші електровібраторами із гнучким валом необхідно забезпечити
прямий або з невеликими плавними вигинами напрямок валу. При застосуван-
ні вібромайданчика заборонено ставати на нього під час роботи, підтягувати
гайки, перевіряти справність вібратора і поливати бетонну суміш водою. Під
час роботи необхідно стежити за міцністю кріплення самого вібратора до май-
данчика. Для бетонних робіт застосовують інвентарне риштування, виготовле-
не за типовими проєктами.
Вантажно-розвантажувальні роботи, знімні вантажнозахоплювальні
пристрої, стропи і тара, призначені для подавання бетонної суміші ванта-
жопідіймальними кранами, повинні відповідати вимогам ДБН А.3.2–2-2009,
НПАОП 0.00–1.01.
1. Я
кі матеріали негативно впливають на організм людини при виконанні бетонних
робіт?
2. Я
кими засобами індивідуального захисту треба забезпечувати персонал, зайня-
тий на бетонних роботах?
3. Я
к заготовляють арматуру для залізобетону при спорудженні фундаментів та ін-
ших конструкцій будівель?
4. Яких правил необхідно дотримуватися при ущільненні бетону електровібраторами?

224
14.3. Заходи безпеки під час робіт із деревиною
ÂÂ З
а статистикою, нещасні випадки під час складання й монтажу дерев’яних
конструкцій та інших робіт трапляються з таких причин:
●● несправність деревообробних верстатів, механізованого і ручного інструменту
або невміле поводження з ними;
●● неправильне улаштування риштувань;
●● виконання робіт без захисних засобів;
●● захаращеність робочих місць.
Дерев’яні конструкції та частини будівель і споруд, а також столярні ви-

роби зазвичай виготовляють на деревообробних заводах або у майстернях
за межами будівельного майданчика, на який їх доставляють вже у готовому
вигляді. На будівельному майданчику здійснюють складання, підготовку до
монтажу і монтаж дерев’яних конструкцій або деталей. Тому заходи щодо тех-
ніки безпеки під час монтажу несучих дерев’яних конструкцій і частин будин-
ків у певному сенсі аналогічні до тих, яких необхідно дотримуватися під час
монтажу збірних залізобетонних конструкцій. При підійманні та встановленні
дерев’яних конструкцій не допускається порушення з'єднань і виправлення
елементів, а також перекіс конструкцій.
Антисептичну і вогнетривку обробку деревини, виготовлення сумішей
для цих робіт, а також навантаження, розвантаження і розпакування хімічних
матеріалів здійснюють тільки робітники, які відповідно навчені та пройшли
медичний огляд. До цих робіт не можна допускати людей із пошкодженням
шкіряного покриву.
Робітникам, які працюють з антисептичними і вогнезахисними сумішами,
надають окреме приміщення для зберігання спеціального й особистого одягу.
Приміщення обладнують сантехнічними пристосуваннями. Місця розташуван-
ня приміщень і майданчиків для збереження, розігрівання і виготовлення су-
мішей і місць улаштування приймачів для відпрацьованих розчинів має бути
погоджено з органами пожежної і санітарної інспекції. Під час виготовлення
сумішей на відкритих майданчиках робітники повинні перебувати з навітряно-
го боку, у приміщеннях має бути улаштовано примусову вентиляцію. Робітни-
кам видають протигази або респіратори, окуляри і гумові рукавички.
Для захисту шкіри від шкідливої дії олійних антисептиків застосовують
спеціальні пасти і мазі. Ванни, заповнені антисептичним або вогнезахисним
розчином, щільно закривають кришками. Ходити по краях ванни або по де-
талях, які містяться у ваннах для просочення, заборонено. Після закінчення
робіт із просочення деревини антисептиками ванни звільняють від розчину
і промивають водою.
Під час антисептування встановлених конструкцій під і над ними не мож-
на виконувати роботи. Місця зберігання хімікатів і виконання робіт із анти-
септування, а також тару з-під хімікатів, обладнання та інструмент очищають
від залишків матеріалів і знешкоджують. Обладнання й інструмент зберігають
в окремому приміщенні.

14.4. Охорона праці при роботі з сендвіч-панелями і СІП-панелями 225
1. Що спричиняє нещасні випадки при складанні та монтажі дерев’яних конструкцій?

2. Ч
ого не можна допускати при підійманні та встановленні у проєктне положення
дерев’яних конструкцій?
3. Х
то може виконувати антисептичну і вогнетривку обробку деревини та виготов-
ляти суміші для неї, а також здійснювати навантаження і розвантаження хімічних
матеріалів?
4. Я
ких вимог необхідно дотримуватися при виконанні антисептичної та вогнезахис-
ної обробки деревини?
5. Я
кими індивідуальними засобами захисту має бути забезпечено робітників, зайня-
тих на виготовленні антисептичних і вогнезахисних сумішей, а також просоченні
ними деревини?
14.4. Охорона праці при роботі з сендвіч-панелями

і СІП-панелями
Одним із найбільш вдалих винаходів у будівництві справедливо вважають
сендвіч-панелі. Сьогодні з них будують торговельні центри, спортивні спору-
ди, лікарні, промислові приміщення. Із СІП-панелей успішно зводять швидко
споруджувані, енергоощадні житлові будинки. Проте дотримання правил охо-
рони праці і техніки безпеки під час монтажу панелей та при виконанні інших
технологічних процесів згідно з ДБН А.3.2–2-2009 є обов’язковою умовою.
За відповідальність і безпеку робіт на будівництві згідно з законодавством
відповідають технічні керівники будов, виконроби і майстри.
Адміністрація будівельних підприємств зобов’язана створювати при спо-
рудженні будинків, споруд і будівель здорові та безпечні умови праці, а інже-
нерно-технічні працівники повинні інструктувати з техніки безпеки усіх нових
робітників, які прибувають на будівництво, безпосередньо на робочому місці,
без чого допуск до роботи не дозволяється. Щорічно перевіряють знання ін-
женерно-технічного персоналу в галузі охорони праці. Крім того, на будівни-
цтві складають інструкції та пам’ятки для робітників різних професій щодо без-
печного проведення робіт, вивішують плакати з техніки безпеки і спеціальні
написи, що попереджають про небезпеку. Мінімальні вимоги з охорони праці
на тимчасових або мобільних будівельних майданчиках потрібно виконувати
згідно з НПАОП 45.2–7.03–17.
На будівельному майданчику усі зобов’язані бути одягненими у робочий
одяг, носити захисні каски для запобігання випадкових травм від падіння зго-
ри предметів, що особливо важливо при виконанні робіт на висоті. Робітники,
які виконують монтаж панелей на висоті, повинні мати на собі утримувальні
пояси зі швидко роз’єднуваними карабінами. Карабіни з’єднують зі страхо-
вим тросом, натягнутим по периметру споруджуваної конструкції. Взуття по-
винно бути нековзким.

226
При роботі із сендвіч- і СІП-панелями нерідко потрібна їхня підгонка

під потрібний розмір і форму, що пов’язано із їхнім різанням, під час якого
з’являється пил. Для захисту верхніх дихальних шляхів необхідно надягати
респіратор, а для запобігання подразненню шкіри носити одяг з довгими
рукавами і рукавиці.
До зведення будівель із сендвіч і СІП-панелей допускають осіб не молод-
ших 18 років, які пройшли спеціальну підготовку з техніки безпеки, а також
медичний огляд. Техніка безпеки під час монтажу панелей передбачає пра-
вильний підбір кадрів. Робітники-монтажники повинні мати фізичну силу, ви-
тривалість, відчуття рівноваги, точну рухову координацію, окомір, бути емо-
ційно стійкими.
Різання панелей виконують спеціальними шаблевими пилками, робота
з якими має бути гранично акуратною, оскільки бувають випадки, коли пальці
потрапляють під пилку. Шар зайвого пінополістиролу після різання СІП-пане-
лі виймають спеціальним терморізаком, під час роботи з яким необхідно бути
обережним, бо його петля сильно нагрівається.
Додержання послідовності усіх будівельно-монтажних робіт і якість з’єд-
нання та герметизації усіх стиків — важлива умова безпеки діяльності усіх
робітників у зоні будівельних робіт.
собливо важливе значення має належна підготовка й убезпечення робочо-

О
го місця такими діями:
ÂÂ
позначення небезпечних зон;
ÂÂ
обгороджування прорізів;
ÂÂ
встановлення написів, які попереджають про небезпеку;
ÂÂ
монтаж, за необхідності, будівельних риштувань з висотою огороджування не
нижче 1 м;
ÂÂ
заборона монтажу панелей при швидкості вітру більше 6 м/с;
ÂÂ
забезпечення стійкості монтажних механізмів;
ÂÂ
перевірка подвійними навантаженням усіх такелажних застосувань. Пожежна
безпека на будівельному майданчику забезпечується відповідно до вимог Зако-
ну України «Про пожежну безпеку» НАПБ Д 01.001, ДБН В 1.1.-7, ДБН В 1.2.-7.
1. За яких умов можна виконувати монтаж панелей на висоті?
2. Згідно з яким стандартом повинні виконувати вимоги з охорони праці на тимчасо-
вих або мобільних будівельних майданчиках?
3. Які ділянки на будівництві є найбільш небезпечними?

14.5. Охорона праці при монтажі будівель 227
14.5. Охорона праці при монтажі будівель

Монтажні роботи треба виконувати згідно з ДБН А.3.2–2-2009 і, зокрема,
розділом 7 цих норм, а також НПАОП 0.00–1.80–18 «Правила охорони праці під
час експлуатації вантажопідіймальних кранів, підіймальних пристроїв і відпо-
відного обладнання».
Закладні скоби для стропування елементів збірних залізобетонних кон-
струкцій необхідно виготовляти з м’якої сталі з трикратним запасом міцності.
Вони не повинні мати тріщин, надломів, раковин та інших дефектів. Збірні за-
лізобетонні елементи (плити з односторонньою арматурою, прямокутні бал-
ки та ін.) мусять мати маркування, яке вказувало б на правильне стропування
і монтаж.
Монтаж збірних залізобетонних конструкцій кожного наступного повер-
ху допускається лише після встановлення перекриттів попереднього ярусу.
Отвори, які залишають у перекриттях, треба перекривати тимчасовим насти-
лом або огороджувати.
Загальнобудівельні та спеціальні роботи всередині приміщень потрібно
виконувати тільки в місцях, над якими розташовано не менше ніж два змон-
тованих перекриття. Роботи із закріплення сталевих і дерев’яних конструкцій
на висоті необхідно виконувати з огороджених помостів або риштувань. Для
переходу між фермами має бути улаштовано перехідні містки з огорожею.
Розстропування елементів при розвантаженні або завантаженні допус-
кається тільки після перевірки їхньої стійкості, а при монтажі — тільки після
закріплення: колон — не менше ніж чотирма анкерними болтами; кроквяних
ферм — в’язами або розчалками.
ÂÂ Основними причинами травматизму під час монтажних робіт є:

●● недотримання технологічної послідовності монтажу конструкції, передбаченої
у проєкті виконання робіт;
●● несправність такелажних пристроїв і неправильне стропування конструкцій;
●● відсутність огороджувальних улаштувань, пристосувань і обладнання для мон-
тажних робіт;
●● відсутність індивідуальних захисних засобів і пристосувань, а також нагляду за
їхнім застосуванням.
Усі монтажні роботи на висоті понад 1 м виконують із помостів.
Монтаж конструкції при силі вітру 6 балів і більше, при ожеледі та грозі не
допускається. При монтажі вертикальних глухих панелей і плит роботу припи-
няють за сили вітру 5 балів (швидкість вітру 7,5–9,8 м/с).
Для тимчасового утримання стінових панелей після встановлення їх у про-
єктне положення застосовують в’язі, підкоси.
1. Що забезпечує правильне стропування і монтаж залізобетонних елементів?
2. Яка черговість монтажу залізобетонних елементів між поверхами?

228
3. Опишіть роботи із закріплення сталевих конструкцій на висоті.

4. Назвіть причини травматизму при монтажних роботах.
5. За яких погодних умов забороняється монтаж конструкцій?
6. Коли можна здійснювати розстропування будівельних конструкцій?
7. Як здійснюють тимчасове закріплення змонтованих стінових каркасно-обшивних
панелей?
14.6. Охорона праці при виконанні робіт із монтажу

каркасно-обшивних стін і перегородок
Монтаж стін треба виконувати з дотримуванням вимог діючих державних
будівельних норм з безпеки праці у будівництві (ДБН А.3.2–2-2009). До мон-
тажу стін і перегородок з металевим або дерев’яним каркасом та обшивкою
з використанням плит допускають осіб не молодших 18 років, які пройшли на
робочому місці інструктаж з техніки безпеки, виробничої санітарії, навчання
способів виконання робіт. Робітників мають забезпечити спецодягом і засоба-
ми індивідуального захисту.
Улаштування стін потрібно виконувати тільки за наявності у будівельної
організації спеціального інструмента, який забезпечує механізацію процесу
складання сталевого або дерев’яного каркаса, інструмента для кріплення об-
шивки до нього, а також для шпарування стиків, нанесення шпаклювальних
і штукатурних шарів.
Обладнання, яке використовують під час виконання робіт, оснащення
і пристосування для монтажу конструкцій повинно відповідати умовам без-
пеки виконання робіт.
При монтажі збірних стін варто застосовувати інвентарні збірно-розбірні
пересувні риштування. При висоті робочого настилу 1,3 м і більше необхід-
но влаштовувати захисні огородження. Їхня висота має становити не менше
ніж 1,2 м.
Зону, де відбувається монтаж стін і перегородок, має бути позначено до-
бре видимими попереджувальними написами «Вхід заборонено, йде монтаж».
До роботи з електроінструментом допускають робітників, які мають пер-
шу кваліфікаційну групу з техніки безпеки під час експлуатації електроуста-
новок.
ÂÂ Електроінструмент повинен відповідати таким вимогам:

●● можна швидко вмикати і вимикати з електромережі (але не самовільно);
●● бути безпечним у роботі, усі струмопровідні частини повинні бути надійно
ізольовані.
Перед видачею робітнику електроінструмента необхідно перевірити
справність заземлювачів і відсутність замикання на корпус.

14.7. Заходи з техніки безпеки при покрівельних роботах 229
Перед початком роботи з електроінструментом робітник повинен:
ÂÂ
отримати інструктаж про безпечні способи виконання робіт з електроінстру-
ментом;
ÂÂ
здійснити огляд і перевірити електроінструмент на ходу.
При монтажі перегородок із гіпсокартонних плит забороняється:
ÂÂ
із приставних драбин працювати електроінструментом;
ÂÂ
передавати електроінструмент іншим особам;
ÂÂ
розбирати і виконувати самостійно ремонт електроінструмента;
ÂÂ
тримати під час роботи струмопідвідний електропровід;
ÂÂ
залишати без нагляду приєднаний до електромережі електроінструмент.
Порушення правил охорони праці під час роботи з електроінструментом

може спричинити ураження робітника електрострумом і травмування гостри-
ми частинами пилок, свердел та інших інструментів, що обертаються зі швид-
кістю понад 1000 об/хв.
Під час короткої перерви в роботі електроінструмент вимикають, а при
тривалій перерві від’єднують від мережі.
З метою безпеки різальні частини інструментів (диски пилок), які оберта-
ються з великою швидкістю, огороджують кожухом.
1. К
ого допускають до виконання робіт із монтажу стін, перегородок каркасно-об-
шивної конструкції?
2. Ч
им має бути забезпечено робітників, зайнятих на складанні металевих каркасів
стін і перегородок та обшиття каркасів плитами?
3. Я
ке обладнання та які пристосування використовують під час монтажу збірних
стін?
4. Як позначають зону монтажу каркасно-обшивних стін і перегородок?
5. Кого допускають до роботи з електроінструментом?
6. Яким вимогам має відповідати електроінструмент?
7. Що забороняється під час роботи з монтажу стін і перегородок з обшиттям із плит?
14.7. Заходи з техніки безпеки при покрівельних роботах

Покрівельні роботи виконують завжди на більш або менш значній висоті
й на схилах покрівлі. Тому необхідно дотримуватись заходів безпеки, які, з од-
ного боку, спрямовані на запобігання падіння згори робітників-покрівельників,

230
а з іншого — на запобігання нещасним випадкам з людьми, які перебувають

унизу (ДСТУ БА.3.2–11:2009).
Дахи з нахилом до 16 градусів за відсутності парапетних решіток має бути
огороджено міцним поруччям з бортовою дошкою. На дахах з нахилом понад
16 градусів, на краях дахів при будь-якому нахилі покрівельник повинен пра-
цювати у нековзкому взутті та з міцним запобіжним поясом, прив’язаним до
стійкої частини будівлі за допомогою канату, який витримує статичне наванта-
ження у 200 кг (зазвичай діаметром 15 мм).
Під час роботи на даху з нахилом 25 градусів або на мокрих чи покритих
памороззю поверхнях (незалежно від нахилу), окрім прив’язування робітни-
ків, обов’язковим є застосування переносних драбин шириною не менше ніж
25 см з нашитими планками. Драбини надійно прикріпляють проти зсуву по
похилій площині.
Для ходіння по азбоцементних покрівлях укладають містки з двох рядів
дощок, які має бути зшито планками і закріплено проти ковзання.
Покрівельні матеріали, тару, інструменти треба закріплювати на даху від
скочування або здування вітром. При ожеледі, густому тумані або сильному
снігопаді покрівельні роботи заборонено.
Головними заходами з техніки безпеки при покрівельних роботах є:
ÂÂ
перевірка міцності та готовність крокв, лат (обрешітки), парапету і місць закріп
лення канатів покрівельників;
ÂÂ
застосування переносних драбин і майданчиків для приймання матеріалів на
даху;
ÂÂ
застосування спеціальної тари для підіймання покрівельних матеріалів;
ÂÂ
використання пристосувань (риштувань, колисок, помостів) і раціональних ін-
струментів для виконання покрівельних робіт;
ÂÂ
забезпечення покрівельників запобіжними поясами і спецодягом. Біля будівлі
за відсутності зовнішніх риштувань улаштовують огородження.
Виконання покрівельних робіт за допомогою газових пальників необхідно
здійснювати за нарядом допуском, у якому передбачено заходи безпеки згід-
но з ДСТУ БА.3.2–11.
1. Я ких правил охорони праці треба дотримуватись під час проведення покрівель-
них робіт?
2. Коли заборонено виконувати покрівельні роботи?
3. Які головні заходи з техніки безпеки здійснюють при виконанні покрівельних
робіт?

14.8. Заходи з техніки безпеки при опоряджувальних роботах 231
14.8. Заходи з техніки безпеки при опоряджувальних роботах

Під час виконання опоряджувальних робіт необхідно додержуватись ви-
мог ДБН А.3.2–2-2009, зокрема розділів 7 і 8; під час фарбувальних робіт — ви-
мог ДСТУ БА.3.2–11, НАПБ А.01.001, СП 991, ГОСТ 9980–5; під час улаштування
фасадних систем — вимог ДБН В.2.6–33, ДСТУ Б В.2.6–35, ДСТУ Б В.2.6–36.
Основними причинами травматизму при виконанні штукатурних робіт мо-
жуть бути: падіння робітників з висоти або завалювання риштувань, колисок
і помостів; шкідливий вплив на робітників вапна та інших хімічних речовин, які
використовують узимку; опіки при застосуванні розчинових сумішей з негаше-
ним вапном; неправильне використання механізмів і порушення вимог охоро-
ни праці при їхній експлуатації і транспортуванні матеріалів; недостатня квалі-
фікація робітників і, як наслідок, застосування неправильних способів роботи.
Внутрішні штукатурні роботи, а також виправлення нерівностей оштука-
турених поверхонь (стін, стель) виконують зазвичай з пересувних столиків
і риштувань (помостів), а зовнішні штукатурні роботи на фасадах будівель — із
металевих трубчастих риштувань. При оштукатурюванні фасадів будинків до
трьох поверхів застосовують пересувні вишки, а у сходових прогонах — спеці-
альні помости (столики) з різною довжиною опорних стійок, які встановлюють
на східці.
При виконанні штукатурних робіт не можна використовувати випадкові
предмети (прилади опалювання, діжки, раковини).
Особливих заходів безпеки вживають під час експлуатації штукатурних
машин і насосів, які працюють під тиском.
Для просушування приміщень у зимовий період застосовують спеціальні
нагрівальні прилади (калорифери, газові пальники, електронагрівачі або софі-
ти). Забороняється використовувати для сушіння приміщень мангали, жаров-
ні, діжки або інші ємності, заповнені палаючим коксом або вугіллям.
При експлуатації електричних нагрівачів треба дотримуватися правил
безпеки при роботі електричних установок.
У приміщеннях, які просушують, рекомендується перебувати не більше
ніж 3 години на день.
Під час виконання малярних робіт діють такі шкідливі чинники: утворен-
ня пилу при змішуванні сухих матеріалів з розчинниками і при шліфуванні по-
верхонь наждачним папером або пемзою; розпилювання фарби у довколишнє
середовище при механізованому нанесенні її на поверхні; виділення шкідли-
вих газів і речовин при висиханні й, нарешті, виділення пари при випалюванні
старої фарби. Крім того, більшість робочих процесів виконують на висоті з ри-
штувань, помостів і колисок.
Малярні роботи всередині приміщень, починаючи з висоти 1,1 м від пере-
криття або рівня землі, необхідно виконувати тільки з надійно встановлених
інвентарних помостів. Зовнішні малярні роботи з оздоблення фасадів викону-
ють з інвентарних риштувань або колисок. При невеликій висоті застосовують
пересувні телескопічні вишки. Малярні роботи всередині приміщень з вико-
ристанням шкідливих сумішей виконують при відчинених вікнах (без протягів)
або при вентилюванні, яке може забезпечити не менш як двократний обмін

232
повітря протягом 1 години. У приміщеннях, свіжопофарбованих олійними

фарбами або нітрофарбами, забороняється перебувати більше ніж 4 години,
курити і працювати з використанням вогню. Під час висихання олії відбува-
ється поглинання кисню і виділення вуглекислого газу, який може викликати
отруєння робітників.
Робітники, що зазнають впливу шкідливих або отруйних речовин, що три
місяці проходять медичний огляд.
Під час виконання малярних робіт механізованим способом робітників за-
безпечують захисними окулярами зі щільною оправою і респіраторами, а та-
кож захисними пастами для змащування рук.
При виконанні облицювання, як і під час інших оздоблювальних робіт,
головними умовами безпеки є правильна організація праці та підтримання
у справному стані риштувань, помостів, механізмів, інструментів. При обли-
цюванні поверхонь керамічними плитками найбільшу небезпеку становлять
підколювання, підрізання, свердління плиток, підготовка поверхонь і робота
з розчиновими та клеєвими сумішами. Підколювання, підрізання і свердління
плиток виконують тільки справними інструментами і пристосуваннями. Робіт-
ників, які обробляють плиткові вироби, забезпечують захисними окулярами
і рукавицями.
1. Перелічіть основні причини травматизму під час виконання штукатурних робіт.
2. Як треба висушувати приміщення у зимовий період?
3. Які негативні чинники діють під час виконання малярних робіт?
4. Починаючи з якої висоти варто використовувати інвентарні помости під час вико-
нання малярних робіт?
5. Що потрібно робити при фарбуванні поверхонь усередині приміщень фарбами,
які мають шкідливу дію?
6. Скільки часу можна перебувати у приміщеннях, свіжопофарбованих олійними або
нітрофарбами?
7. Що повинні проходити робітники, які зазнають дії шкідливих або отруйних речо-
вин, і як часто?
8. Якими захисними засобами потрібно забезпечити робітників, які працюють на
фарбуванні поверхонь механізованим способом?
1. За якої висоти робочого настилу треба застосовувати захисні опоряджен-
ня?
а) 1,0 м і вище; б) 1,2 м і вище; в) 1,3 м і вище; г) 1,5 м і вище.
2. Якою має бути висота захисних огороджень?
а) 1,0 м; б) 1,2 м; в) 1,3 м; г) 1,5 м.

14.8. Заходи з техніки безпеки при опоряджувальних роботах 233
3. При якому нахилі даху передбачають огорожу з міцним поруччям і борто-

вою дошкою?
а) До 10 %; б) до 18 %; в) до 20 %; г) до 15 %.
4. При якому нахилі даху покрівельник повинен працювати у нековзкому
взутті та з міцним запобіжним поясом?
а) Більше ніж 10°; б) більше ніж 12;° в) більше ніж 15°; г) більше ніж 16°.
5. Починаючи з якої висоти, малярні роботи всередині приміщень треба вико-
нувати з надійно встановлених інвентарних помостів?
а) 0,5 м; б) 0,75 м; в) 1,0 м; г) 1.1 м.
6. За якої сили вітру заборонено монтаж будівельних конструкцій?
а) 2 бали; б) 4 бали; в) 6 балів; г) 8 балів.
7. Який інструктаж з питань охорони праці проводять з усіма працівниками,
щойно прийнятими на роботу, незалежно від їхньої освіти та стажу роботи?
а) Вступний; б) повторний; в) первинний; г) позаплановий.
8. Яке статичне навантаження має витримувати канат, що прив’язує запобіж-
ний пояс покрівельника до стійкої частини будівлі?
а) 500 кг; б) 400 кг; в) 300 кг; г) 200 кг.
9. На якій відстані від проходів і робочих місць встановлюють верстати для
холодного протягання і плющення арматурної сталі?
а) 3 м; б) 4 м; в) 5 м; г) 6 м.
10. При якій швидкості вітру забороняється монтаж сендвіч- і СІП-панелей?
а) 4 м/с; б) 5 м/с; в) 6 м/с; г) 8 м/с.

234 Термінологічний словник
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
А
Автономна каналізація малоповерхового будинку. Її застосовують
при неможливості підключення до центральної каналізаційної системи. Може
здійснюватися з використанням накопичувальних споруд — вигрібних ям, гер-
метичних баків для стоків, в яких вони не проходять очищення, або з викорис-
танням очисних споруд — різноманітних септиків, які очищають стоки до їхньо-
го потрапляння в ґрунт або водоймище.
Агенти атмосфери. Атмосфера — це середовище, в якому формується як
погода, так і клімат під дією агентів атмосфери, до яких належать температура
повітря, атмосферний тиск, вітер, вологість, хмарність, опади, які постійно, по-
всякденно й щогодинно змінюються і сполучаються між собою.
Адгезія. Зчеплення (прилипання, злипання) приведених у контакт різно-
рідних твердих або рідких матеріалів.
Аквапанель. Цементно-мінеральна плита, армована з обох боків склосіт-
кою. Її використовують для облицювання стін у вологих приміщеннях, фасадів
будинків і споруд, улаштування підлог.
Акустика. Галузь фізики, яка вивчає природу звукових, механічних хвиль
у газах, рідинах і твердих середовищах.
Анкерні елементи. Елементи, що з’єднують підвіс чи підвісну конструкцію
безпосередньо з несучою основою або огороджувальну конструкцію з фунда-
ментом будівлі.
Антисептична обробка деревини. Обробка поверхні деревини розчина-
ми хімічних сполук (антисептиків) для захисту від біологічного вивітрювання,
переважно від грибів.
Антистатичні властивості. Покриття підлоги вважають антистатичними,
якщо вони не дають утворюватися шкідливим електростатичним зарядам (коли
величина заряду не перевищує 2,0 кВ).
Арболіт. Легкий бетон, який складається із суміші органічних заповнюва-
чів (подрібнених відходів деревообробки, очерету, коноплі), в’яжучого (зазви-
чай портландцементу) і води.
Армувальна стрічка. Служить для армування шпаклювального шва при
шпаруванні (забитті) стиків гіпсокартонних плит. Виготовляється з високоякіс-
ного паперу, лавсану, склотканини.
Армування. Посилення матеріалу або конструкції іншим матеріалом, на-
приклад, бетону металевими стрижнями.
Б
Базова основа. Несуча огороджувальна або допоміжна конструкція (пе-
рекриття, стіна чи перегородка, фундамент), до якої кріплять іншу конструкцію

235
(підвісну або підшивну стелю, сантехнічні прилади, стіну, облицювальні матері-

али і вироби).
Безперервні фундаменти. Фундаменти, які несуть три і більше незалеж-
них навантаження, розташовані на одній лінії, тому такий фундамент називаєть-
ся лінійним або стрічковим. Якщо ж навантаження не лежать на одній лінії, то
фундамент називають суцільною плитою або плотом.
Бойлер — котел, кип’ятильник. Трубчастий теплообмінник, який вико-
ристовують для підігріву води парою або гарячою водою. При підігріві парою
по трубах бойлера проходить вода, яку нагрівають. У міжтрубному просторі
конденсується нагрівальна пара.
В
Вальма. Схил чотирисхилого вальмового даху.
Вентиляція. Система заходів для забезпечення повітрообміну у примі-
щеннях будинку для створення повітряного середовища, сприятливого для
здоров’я людини, а також збереження обладнання і будівельних конструкцій,
матеріалів, продуктів тощо. Разом з прийнятною якістю повітря вентиляція по-
винна забезпечувати потрібний рівень його вологості.
Вертикальне планування. Процес проєктування і графічного оформлен-
ня проєктної поверхні.
Вигрібна яма. Це найпростіший і мінімально ефективний варіант каналіза-
ційної споруди. Відкритий, невеликої глибини котлован, в якому накопичують-
ся побутові і фекальні маси. Недоліками вигрібних ям є: жорстке обмеження
витрати води, забруднення ґрунту, розповсюдження неприємних запахів, необ-
хідність регулярного очищення.
Винесення будівлі в натуру. Спосіб перенесення проєктних відміток
у котлован або у верхню частину будівлі.
Вітронепроникність. Захист від проникності зовнішнього повітря у тепло-
ізоляційний шар огороджувальної конструкції.
Вогнестійкість. Здатність будівельних конструкцій чинити опір дії високої
температури, утворенню наскрізних тріщин та поширенню вогню в умовах по-
жежі й виконувати водночас свої звичайні експлуатаційні функції.
Вогнетривка обробка дерева. Захист деревини від займання з викорис-
танням вогнезахисних складів.
Г
Газгольдер. Це стаціонарна сталева споруда для приймання, збереження
і віддачі газу в установки з його застосування. До газгольдера можна підключи-
ти газовий котел або газові конвектори.
Газові котли. Бувають одноконтурними і двоконтурними. Одноконтурні
котли застосовують тільки для опалення будинку, а двоконтурні — для опален-
ня і постачання гарячої води.

Гідроакумулятор. Сталевий або пластиковий резервуар з гумовою місткі-

стю, куди накачують повітря. Цей стиснутий об’єм створює тиск у системі водо-
постачання, який витискає воду до точки розбору. Автоматика стежить за пере-
падами тиску. При падінні тиску в системі нижче потрібного автоматика вмикає
насос, при досягненні потрібного тиску — вимикає.
Гідровітрозахисна стрічка. Для сполучення віконних блоків з елемента-
ми каркаса стіни для захисту теплоізоляційного шару від дій клімату застосову-
ють гідровітрозахисну стрічку Абрис С-ЛТ диф.
Гідровітрозахисний матеріал. Для захисту теплоізоляційного шару від
кліматичних дій застосовують матеріал з низькою водо-, повітропроникністю,
але проникний для водяної пари, наприклад, Tyvek Housewrap.
Гіпсоволокнисті плити. Використовують у сухому будівництві як основу
комплектних систем перегородок, облицювань стін, підвісних стель, мансард,
збірних стяжок підлог. Плити виготовляють у заводських умовах методом на-
півсухого пресування із суміші гіпсового в’яжучого і розпушеної макулатури.
Гіпсокартонні плити. Плитний оздоблюваний матеріал, виготовлений із
будівельного гіпсу, армований мінеральним волокном і обклеєний з обох боків
високоякісним багатошаровим пресованим картоном.
Глибина закладання фундаменту. Відстань від поверхні землі до підошви
фундаменту.
Глибина промерзання ґрунту. Промерзання ґрунту на певну глибину
відбувається у сезон мінусових температур повітря. Його максимальну глиби-
ну встановлюють за фактичним промерзанням ґрунту на відкритій, безсніжній
поверхні. За результатами 10-річних спостережень встановлюють нормативну
глибину промерзання як середню зі щорічних максимальних глибин сезонного
промерзання у конкретному районі.
Горизонтальна гідроізоляція. Її улаштовують у безпідвальних приміщен-
нях для захисту стін від вогкості в цоколі на 15–20 см вище рівня тротуару.
Гофр. Пресована складка, отримана у процесі гофрування з метою надання
листам поперечної жорсткості.
Гребінь. Верхнє горизонтальне ребро даху.
Ґ
Ґрунти. Будь-які гірські породи та технологічні утворення, які мають певні
генетичні ознаки, здебільшого є багатокомпонентними системами і перебува-
ють під впливом інженерної діяльності людини.
Ґрунтові води. Підземні води першого від поверхні безнапірного постійно-
го водоносного горизонту, який залягає на найближчому водотривкому пласті.
Ґрунтовка. Матеріал, який закріплює поверхню основи, зменшує її водо-
поглинання і збільшує адгезію до неї наступних шарів. Ґрунтовки також забез-
печують високу адгезію штукатурок до основи, створюють рівномірний колір-
ний тон і забезпечують зручне укладання штукатурки та формування захисного
шару на її поверхні.

237
Ґрунтово-рослинна волога. Міститься в ґрунтово-рослинному шарі у ви-

гляді зосередженої пароподібної та краплиннорідкої води, не зв’язаної з ґрун-
товими водами. Перебуває у підвішеному стані. Її характерною властивістю є
несталість режиму, наявність органічних речовин і мікроорганізмів.
Д
Деревноволокнисті плити (ДВП). Щільноспресовані плити з подрібнених
волокон деревини та органічної в’яжучої речовини (синтетичні смоли), які ви-
користовують для виготовлення меблів та в будівництві.
Деревностружкові плити (ДСП). Щільноспресовані плити зі стружки де-
ревини та органічного в’яжучого (синтетичні смоли), застосовують при виго-
товленні конструктивних елементів.
Деформаційний шов. Наскрізний вертикальний проріз у конструкціях,
який допускає деформацію будівлі та зміщення окремих її частин під дією на-
вантажень унаслідок температурних впливів осідання ґрунту основи без по-
шкодження суміжних частин всієї будівлі. Розрізняють осідальні та температур-
ні деформаційні шви.
Довговічність. Властивість об’єкта чи матеріалу зберігати нормативні вла-
стивості до настання граничного стану при встановленій системі технічного об-
слуговування і ремонту.
Дренаж. Метод осушення, який забезпечує зниження рівня ґрунтових вод
горизонтальними або вертикальними дренами.
Дренажна труба. Для улаштування горизонтальних дренажів використо-
вують керамічні, азбоцементні з пропилами, пластмасові перфоровані або виті
труби, вода до яких надходить відповідно крізь стики, пропили, отвори і щіли-
ни. Навколо труб улаштовують фільтруючі обсипки або дренажні фільтри для
відвернення замулювання труб і потрапляння в них дрібних частинок ґрунту.
Дренажний фільтр. Частина дренажу, яку використовують у вигляді філь-
труючих обсипок або дренажних фільтрів для запобігання винесенню частинок
ґрунту з водоносного горизонту до труб вертикальних і горизонтальних дрена-
жів. Для фільтруючих обсипок використовують гравій, щебінь, піщано-гравійні
суміші, піски крупні та середньої крупності. Дренажні фільтри роблять зі скло-
вати, повсті зі штапельного базальтового волокна, скловолокнистих тканин і сі-
ток.
Е
Електричний котел. Це улаштування, в якому для нагріву води, яку вико-
ристовують поза цим улаштуванням, застосовують теплоту, що виділяється при
перетворенні електроенергії у теплову енергію.
Етапи будівництва. Будівництво малоповерхових житлових будинків мож-
на поділити на два самостійних етапи — підготовчий і здійснення будівництва
об’єкта.

З
Займистість. Характеризує здатність конструкції горіти або не горіти при
дії на неї вогню.
Закидка. При улаштуванні стовпчастих фундаментів для утеплення підпіл-
ля і запобігання його захаращенню улаштовують закидку, яка є огороджуваль-
ною стінкою між стовпчастими опорами.
Затягання. Металевий, залізобетонний або дерев’яний конструктивний
елемент, призначений для сприймання розтягувальних напружень, наприклад,
у покритті (фермах) будинків і споруд.
Збірні основи підлог. Збірні основи під покриття підлог виготовляють із
гіпсокартонних, гіпсоволокнистих та цементно-мінеральних плит у житлових,
громадських і адміністративних будинках для забезпечення рівної та гладкої
поверхні. Їх розраховано на мале та середнє навантаження і можна застосову-
вати у приміщеннях з усіма технологічними режимами.
Звис даху. Нижній край схилу даху, який виступає за площину зовнішньої
стіни.
Звук. Звукові хвилі. Механічні коливання, що поширюються у твердих, рід-
ких і газоподібних середовищах; пружні хвилі малої інтенсивності.
Звукоізоляція. Здатність перепони ослабити шум, що проходить крізь неї.
З’єднувальні елементи. Поєднують окремі елементи (анкери, підвіс, підві-
сну конструкцію, обшивку) одне з одним, наприклад, дюбелі, болти, скоби тощо.
І
Інфрачервоний обігрівач. Це сучасний обігрівальний прилад, який ви-
промінює електромагнітні хвилі у діапазоні 0,75–100 мкм, що несуть теплову
енергію. Ці хвилі нагрівають не повітря, а предмети, людей і тварин, які пере-
бувають у зоні їхньої дії. Уже прогріті предмети віддають накопичене тепло
повітрю, яким заповнене приміщення. Таким чином поступово відбувається
прогрів усього приміщення. За типом теплоносія усі інфрачервоні обігрівачі
поділяють на електричні, газові, рідиннопаливні. Для обігріву малоповерхо-
вих будівель використовують електричні інфрачервоні обігрівачі. До переваг
цих обігрівачів належать: простота конструкції і невисока ціна, швидкий обі-
грів, відсутність конвекційних потоків, економічність, безшумність роботи.
К
Каркас. Кістяк будинків і споруд, просторова система несучих конструк-
цій, яка сприймає вертикальні та горизонтальні навантаження (вага споруди,
обладнання, люди, сніг, тиск вітру, сейсмічні поштовхи тощо) і передає їх через
фундаменти на основу споруди.
Каркас підвісної стелі дворівневий. Складається із несучих і основних
елементів, розташованих у двох рівнях. Підвішують до базової основи (пере-

239
криття) за допомогою підвісів. Елементи каркаса з’єднують між собою дворів-

невими з’єднувачами.
Каркас підвісної стелі однорівневий. Складається із несучих і основних
профілів, розташованих на одному рівні. Профілі утворюють раму, яку підві
шують до базової основи (перекриття) за допомогою підвісів. Елементи каркаса
з’єднують між собою однорівневими з’єднувачами.
Каркасно-обшивні стіни. Каркасно-обшивні огороджувальні конструкції
будівель і споруд, що охоплюють: сталевий або дерев’яний каркас; зовнішню
обшивку каркаса, наприклад, з цементно-мінеральних плит; внутрішню обшив-
ку каркаса з гіпсокартонних або гіпсоволокнистих плит, а за потреби — з це-
ментно-мінеральних плит; тепло- та звукоізоляційний матеріал, що заповнює
простір між стійками каркаса; гідровітрозахисний шар, який розташовують із
зовнішнього боку теплозвукоізоляції; пароізоляційний шар із внутрішньої сто-
рони теплозвукоізоляції.
Карниз. Горизонтальний виступ на стіні, який підтримує звис покрівлі та
захищає стіну від стічної води, а також завершує горизонтальні елементи фа-
саду.
Класи наслідків (відповідальності) будівель і споруд визначають рів-
нем можливих матеріальних збитків і (або) соціальних втрат, пов’язаних
із припиненням експлуатації або втратою цілісності об’єкта. Клас СС3 від-
повідає значним наслідкам; клас СС2 — середнім; СС1 — незначним. Клас від-
повідальності споруди призначає проєктна організація, що розробила проєкт
будівлі, або організація, яка видала завдання на проєктування.
Клас пожежної безпеки будівельних матеріалів. Можливість виник-
нення або швидкого розвитку пожежі обумовлено властивостями будівельних
матеріалів. Розрізняють 6 класів пожежної небезпеки будівельних матеріалів:
починаючи з КМ0 й закінчуючи КМ5. Кожному класу відповідає певний показ-
ник стійкості матеріалу, який розраховують окремо за горючістю, займистістю,
димоутворенням, виділенням токсичних продуктів, поширенням полум’я.
Клеєна деревина. Виготовляють із дощок товщиною не більше ніж 50 мм
з вологістю не більше ніж 15 % у вигляді балок двотаврового, таврового, пря-
мокутного перерізу. Із клеєної деревини виготовляють арки і ферми, які за-
стосовують у перекриттях і покриттях будівель та споруд. Також застосовують
у вигляді паль, шпунта, мостових брусів, шпал, елементів стін та інвентарної
опалубки. Для склеювання конструкцій і виробів з деревини застосовують во-
достійкі клеї із полімерних і штучних смол, а також середньоводостійкі клеї (ка-
зеїново-цементні та ін.).
Клеї, адгезиви. Композиції на основі органічних або неорганічних речо-
вин, здатні з’єднувати різні матеріали — деревину, папір, тканини, скло, керамі-
ку, метали, пластмаси, гуму. Окрім міцного адгезійного зв’язку, на міцність кле-
євого шва впливає також когезія клеєвого шару і поверхонь.
Клямер. Кріпильний пристрій, який застосовують при улаштуванні чере-
пичних покрівель дахів будинків і споруд, у вигляді дротової обкрутки.

Когезія. Зчеплення і зв’язок між частинками однорідних за хімічним скла-

дом поверхонь або рідини, що призводить до об’єднання цих частинок у єдине
тіло через міжмолекулярні взаємодії або хімічні зв’язки.
Комір. З’єднувальна деталь між димарем і черепичною покрівлею. Комір
навкруги димаря заповнюють жорсткою цементно-піщаною розчиновою сумі-
шшю марки не нижче ніж 200. Висота коміра — 150 мм.
Комплектна система. Підбір комплекту будівельних матеріалів, виробів,
інструментів, технічної, методичної, навчальної документації та послуг, що за-
безпечують виконання будівельно-монтажних та оздоблювальних робіт з вико-
ристанням сучасних технологій і високими показниками якості.
Композитні матеріали. Утворюють об’ємним поєднанням хімічно різно-
рідних компонентів з чіткою межею розподілу між ними. Характеризуються
властивостями, яких не має жоден із компонентів окремо.
Конвекційне опалення. Приміщення малоповерхового будинку можна
опалювати конвекторами — приладами, в яких майже вся теплота від теплоно-
сія передається у приміщення конвекцією — природною циркуляцією повітря.
Перевагами конвекторного опалення є: простий монтаж і підключення до елек-
тромережі, мобільність, комфортність, компактність, безшумність, високий рі-
вень ККД, великий термін служби, привабливий зовнішній вигляд, безпечність,
простий догляд, доступність завдяки відносно низьким цінам.
Конвекція. Переміщення макроскопічних частин середовища (газу, ріди-
ни), яке призводить до масо- і теплообміну.
Контактний тиск. Реактивний тиск ґрунту на підошву фундаменту, який
виникає у результаті його навантаження.
Кроква. Елемент даху у вигляді похилої балки, на яку обпирають настил
покрівлі. Розташовують між гребенем і мауерлатом даху.
Кромкова стрічка. Двошарова стрічка із класифікованого пінополістиро-
лу. Має товщину 8 або 10 мм і ширину 100 або 120 мм. Служить захистом від по-
трапляння вологи на стіну з наливної стяжки підлоги і компенсатором напруги
між стіною та розчиновою сумішшю під час її твердіння.
Л
Лаги. Балки, на які обпирають настил підлоги, яку улаштовують по ґрунту
в підвалі або у приміщеннях першого поверху безпідвального будинку.
Лаки. Розчини плівкоутворювальних речовин в органічних розчинниках,
які застосовують для отримання прозорих захисних і декоративних покриттів.
Лати. Брус під настил, який закріплюють по кроквах і застосовують при
улаштуванні черепичної покрівлі. Лати також застосовують при улаштуванні
покрівель із азбестоцементних листів, металочерепиці та в інших випадках.
Легке будівництво. Поєднує в собі короткотерміновість, екологічність,
економне енергоспоживання, мінімізацію так званих мокрих технологічних
процесів, упровадження легких будівельних виробів і конструкцій, комплек-
тних систем, мінімізацію використання важких будівельних машин і механізмів.

241
Легкоукладність. Рухомість розчинової суміші потрібного складу, яка дає

змогу укладати її наявними засобами з найменшою витратою зусиль та енергії.
ЛСТК. Легкі сталеві тонкостінні конструкції.
М
Мансарда. Горищне приміщення під крутим зі зламом дахом житлового бу-
динку, яке використовують для житла і господарських цілей.
Марші. Похилі ділянки сходів. Марші можуть бути у вигляді опертих на май-
данчики сходів балок (косоурів або тятив), на які покладено сходини; суцільної
конструкції (панелі), в якій нерознімно з’єднано несучі (косоури) та функціо-
нальні (сходини) елементи; окремих сходин, які спирають на ґрунт, стіни, підві-
ски та інші опори. Марші та майданчики мають огородження з поруччям.
Масляні обігрівачі. Широко застосовують для підвищення температури по-
вітря в кімнатах малоповерхових будинків. Конструктивно масляний обігрівач —
це герметичний резервуар, заповнений мінеральним мастилом. Вбудований ТЕН
забезпечує поступове підвищення температури мастила. Щоб запобігти кипінню
теплоносія, обігрівач оснащують температурним датчиком. Він також має додат-
ковий контроль горизонтального положення корпусу. Масляні обігрівачі прості
і практичні в експлуатації, мобільні, оснащені таймерами для вмикання приладу
у потрібний час, мають тривалий термін служби і високу надійність, працюють
безшумно, займають мало місця, не спалюють кисень повітря.
Мастика. Матеріал у вигляді пластичної суміші органічної в’яжучої ріди-
ни з добавками, зазвичай з тонкомеленими наповнювачами. За призначенням
розрізняють мастики покрівельні (гарячі та холодні), гідроізоляційні, для під-
лог, герметизувальні. За видом в’яжучого мастики можуть бути бітумні, гумобі-
тумні, дьогтьові, полімерні тощо.
Марші. Похилі ділянки сходів. Марші можуть бути у вигляді опертих на май-
данчики сходів балок (косоурів або тятив), на які покладено сходини; суцільної
конструкції (панелі), в якій нерознімно з’єднано несучі (косоури) та функціо-
нальні (сходини) елементи; окремих сходин, що спирають на ґрунт, стіни, підві-
ски та інші опори. Марші та майданчики мають огородження з поруччям.
Металочерепиця. Покрівельний матеріал, виконаний зі сталевих або алю-
мінієвих листів зі спеціальним захисним покриттям. Зовнішня поверхня мета-
лочерепиці нагадує керамічну черепицю.
Місток холоду. Елемент огороджувальної конструкції будинку, крізь який
холод ззовні може проходити всередину будинку.
Н
Надбудова. Один із видів реконструкції, що полягає в улаштуванні одно-
го чи кількох поверхів, які надбудовують на місці розібраного покриття рекон-
струйованого будинку з метою збільшення його місткості, комфортності, зміни
функціонального призначення та продовження терміну служби.

Накопичувач. Споруда автономної каналізації, призначена для накопи-

чення стоків. До накопичувачів належать вигрібні ями й герметичні баки для
стоків, воду в яких не очищують. Накопичувачі прості у встановленні, але по-
требують частого очищення асенізаційною машиною. Найпростіші варіанти
накопичувачів без герметичної кришки забруднюють верхній шар ґрунту і роз-
повсюджують неприємні запахи.
Наличник. Декоративне обрамлення віконного або дверного прорізу,
призначене для закривання щілини між дверною або віконною коробкою і сті-
ною. Виготовляють із деревини, цементу, штукатурки тощо.
Ноніус-підвіс. Застосовують для закріплення каркаса підвісної стелі до не-
сучої основи. Складається з трьох частин: верхньої і нижньої частин підвісу та
двох фіксаторів. Дає змогу забезпечити потрібний міжстельовий простір.
О
Обклеювальна гідроізоляція. Гідроізоляційні обклеювальні матеріали,
які застосовують для гідроізоляції підземних споруд, фундаментних стін, пло-
ских покрівель, трубопроводів. Це килим, який наклеюють на гарячих або хо-
лодних мастиках або на чистих бітумах на заґрунтовану поверхню конструкції
(що захищають).
Обшивні плити. Використовують для підшивних стель з метою їхньої де-
коративної обробки. Плити можна приклеювати безпосередньо до поверхні
міжповерхового перекриття, до дерев’яних брусків, смуг з гіпсокартону. Мате-
ріал плит — полістирол.
Огороджувальні конструкції. Елементи конструкцій, що утворюють зов-
нішню оболонку будівлі або поділяють її на окремі приміщення; можуть водно-
час служити і несучими конструкціями. Поділяють на вертикальні (стіни, пере-
городки) і горизонтальні (перекриття, покриття).
Окремі фундаменти. Фундаменти під колони, стійки і стовпи виконують
монолітними або збірними стаканного типу. Найбільш економічними є фунда-
менти, які складаються з одного елементу (блока).
Оліфи. Рідкі матеріали на основі рослинних олій або олієвмісних алкідних
смол. Застосовують для виготовлення олійних фарб, ґрунтовок, шпаклівок, а та-
кож просочення поверхні дерева та інших пористих матеріалів перед їхнім по-
фарбуванням.
Опір теплопередачі. Опір, який чинить будівельна конструкція, або тер-
мічний опір. Це величина, обернена коефіцієнту теплопередачі (м2К/Вт).
Основні елементи каркаса. Елементи, які з’єднують з базовою основою
(перекриття, підлога).
П
Паля. Конструктивний елемент фундаменту, стрижень (стовп, брус), пов-
ністю або частково заглиблений у ґрунт для передачі йому навантаження від
споруди.

243
Паля з розширеною п’ятою. Для підвищення несучої спроможності на

кінці палі улаштовують розширення за допомогою механічного розширюва-
ча, вибуху (камуфлетна паля). До паль з розширенням на кінці можна зараху-
вати забивку палі з розкривним наконечником.
Пальовий фундамент. Складається із паль і пальового ростверка. Тип
пальового фундаменту обирають залежно від геологічних і гідрогеологічних
умов будівельного майданчика, конструктивних особливостей і розмірів спо-
руди, величини навантажень, досвіду будівництва й виробничих можливостей
будівельної організації. Остаточне рішення щодо довжини й перерізу паль та
їхнього типу приймають на основі техніко-економічних порівнянь можливих
варіантів.
Паропроникність. Спроможність будівельних матеріалів пропускати крізь
себе водяну пару.
Перев’язування швів. Для рівномірного сприйняття зосередженого на-
вантаження на збірні бетонні фундаментні блоки площини розрізи кожного
ряду блоків має бути зміщено відносно площин розрізу обох суміжних з ним
рядів.
Перемичка. Конструкційний елемент, який перекриває дверні, віконні та
інші прорізи стін і сприймає навантаження від частини стіни, перекриттів (по-
криттів) та інших конструкцій, які спирають на стіну.
Пігменти. Високодисперсні порошки різних кольорів, нерозчинні у воді
та забарвлюваних середовищах. Усі пігменти поділяють на неорганічні й орга-
нічні. Їхні найважливіші характеристики — яскравість та насиченість кольору,
покривність (здатність перекривати колір поверхні, яку фарбують), світлостій-
кість, стійкість до дії хімічних речовин, розмір частинок.
Підвісна стеля. Облицювання, які прикріплюють або підвішують до не-
сучої конструкції перекриттів за допомогою підвісних кріпильних пристосу-
вань.
Підготовчий період. Охоплює вибір проєкту будинку, отримання всіх не-
обхідних дозволів на будівництво, укладення договору з підрядником, роботи
з організації під’їзду до будівельного майданчика, забезпечення енергопоста-
чання, розчищення території, розбивку та винесення в натуру будинку, розбив-
ку котловану під фундаменти та визначення його глибини.
Підлога. Верхня частина конструкції перекриття або конструкція, яку
влаштовують по ґрунту (в першому поверсі або підвалі).
Підошва фундаменту. Нижня площина фундаменту будівлі, що контактує
з ґрунтом основи.
Плаваюча підлога. Підлога, яку відділяють від каркасно-обшивної стіни
або перегородки кромковою стрічкою, щоб відвернути передачу ударного
шуму через міжповерхові перекриття.
Пластичний герметик. Нетвердіючий ущільнювач, призначений для гер-
метизації стиків між матеріалами різних конструктивних деталей будівель.
Плити ОСП (орієнтовано стружкові плити) або OSB (Oriented Strand
Board). Сучасний матеріал, який з’явився на ринку США у 1978 р. як заміна плит
ДСП і фанери. Цю плиту виготовляють із орієнтованої плоскої деревної дріз-

ки. Унікальні фізико-механічні властивості пояснюють розмірами і характером

укладання дрізки — довгу тонку дрізку (довжина до 140, товщина 0,6 мм) укла-
дають у плиті трьома шарами. Зовнішні шари утворюють дрізкою, орієнтованою
по довжині плити. У внутрішньому шарі дрізку укладають перпендикулярно
довгій стороні плити. У результаті глибокої переробки деревини шляхом пре-
сування дрізки під високим тиском з використанням клеючої водостійкої смоли
створюють матеріал з анізотропними властивостями — підвищеною міцністю
на вигин і підвищеною пружністю по довжині плити. Зв’язний матеріал і спеці-
альна обробка поверхні забезпечують водо- і вогнестійкість плит, які значно
перевищують подібні характеристики масивної деревини. Плити ОСП стійкі до
зміни погодних умов (вологість, температура). Їх легко обробляти.
Плитковий клей. Використовують для приклеювання керамічної плитки,
плит з природного каменю на бетон, цеглу, газобетон, легкий бетон та інші пі-
доснови.
Повітропровід. Трубопровід для переміщення повітря, який застосовують
у системах вентиляції, повітряного опалення, кондиціювання повітря. Може
мати круглий або прямокутний переріз. Виготовляють з листової сталі, пласт-
мас та інших матеріалів.
Повітропроникність. Здатність огороджувальних конструкцій будинку
пропускати крізь себе повітря під дією вітрового навантаження.
Повітряне опалення. Система опалення, при якій приміщення опалюють
підігрітим вище температури приміщення повітрям. Розрізняють ПО рецирку-
ляційне, при якому все повітря, що подається до повітронагрівача, забирається
з опалюваного ним приміщення, та сумісне з вентиляцією, коли все повітря по-
дається до повітронагрівача частково із опалюваного ним приміщення, а част-
ково зовні. Переміщення повітря в системі ПО може бути природним (завдяки
різниці температур і щільності повітря) або примусовим (за допомогою венти-
ляторів). ПО здійснюють місцевими опалювальними і опалювально-вентиляці-
йними агрегатами, що встановлюють в опалюваних приміщеннях, та централь-
ними (один агрегат обслуговує кілька приміщень).
Подовжувач профілів. Призначений для з’єднання стельових профілів
при їхньому нарощуванні.
Пожежний повідомлювач. Автономний прилад, який сприймає початкові
ознаки (зазвичай дим) і подає звуковий сигнал пожежної тривоги.
Покриття. Один з основних елементів будинку, верхня зовнішня огоро
джувальна конструкція, призначена для виділення будинку і приміщень у про-
сторі, ізоляції приміщень, відведення дощових вод і сприймання снігових на-
вантажень. Служить перекриттям останнього поверху або розташовують над
ним, утворюючи горищний простір.
Покрівля. Верхній гідростійкий захисний шар покриття будинку (даху).
Буває рулонною, листовою, з дрібнорозмірних виробів. Можуть застосовувати
внутрішній або зовнішній водостік.
Прибудова. Частина будівлі, яку розташовують за межами капітальних
зовнішніх стін. Один з видів реконструкції будівель, пов’язаний з їхнім укруп-
ненням або наданням будівлі нових функціональних особливостей.

245
Профіль для деформаційних швів. Алюмінієвий профіль з еластичною

вкладкою у перегородках з гіпсокартонною або гіпсоволокнистою одношаро-
вою обшивкою.
Профіль кутовий з армувальною сіткою. Ставлять у зовнішніх і внутріш-
ніх кутах для запобігання пошкодженню кутів стін і перегородок.
Профіль опорний. Ставлять при кріпленні нижньої цементно-мінеральної
плити обшивки металевого каркаса стіни будинку.
Профнастил. Металеве профільоване листове покриття товщиною 0,45–
1,25 мм з кількома захисними шарами товщиною від 1 до 9 мм.
Процес. Тісний зв’язок стадій роботи, які послідовно та закономірно
виконують одну за одною у цілеспрямованому русі в напрямку кінцевого
результату.
Прямий підвіс. Застосовують для кріплення стельового профілю і дерев’я-
них брусків каркаса при облицюванні стін, мансард і при улаштуванні підвісних
стель.
Р
Радіаторний обігрів. Поширений вид опалення малоповерхових будин-
ків. Це система з газового або електричного обігрівального котла, насоса, труб
і радіаторів.
Рамна система каркаса. Плоска або просторова геометрично незмінна
система, елементи якої (стійки і ригелі) у всіх кутах жорстко поєднано між со-
бою і розташовано в одній площині.
Реверберація. Процес поступового затухання звукової хвилі в закритому
приміщенні після припинення дії джерела звуку, зумовлений повторним від-
дзеркаленням звукових хвиль.
Реконструкція. Перебудова будівлі для покращання її функціонування або
для використання за новим призначенням. Відтворення окремої будівлі вико-
нано в натурі або у кресленні.
Ремонт. Сукупність організаційних і технічних заходів, які здійснюють з ме-
тою відтворення справності або функціональності об’єкта.
Ремонтопридатність. Властивість деталі виробу, що полягає в його здат-
ності до попередження, знаходження й усування причин і наслідків пошко-
джень шляхом виконання технічного обслуговування і ремонту. Характеризу-
ється затратами праці, часу і коштів на підтримку і відтворення працездатності
об’єкта.
Робочі креслення. Необхідні для здійснення запроєктованих конструкцій
будівель і споруд. Розробляють проєктні організації.
Розділова стрічка. Для ковзного сполучення конструкцій із гіпсокартон-
них плит з іншими матеріалами в місцях можливих деформацій. Полімерна
клейка стрічка шириною 50 мм. Найбільш часто її використовують при монтажі
підвісних стель.

Розріджувачі. На відміну від розчинників, не розчиняють плівкоутворю-

вальну основу і служать для зменшення в’язкості густотертих фарб або розве-
дення сухих мінеральних фарб-пігментів.
Розчинники. Індивідуальні хімічні сполуки або їхні суміші. Здатні перетво-
рювати різні речовини у розчин. Поділяють на неорганічні (вода) й органічні
(ароматичні вуглеводні, спирти, ефіри та ін.).
Ростверк. Конструкція верхньої частини пальового фундаменту у вигляді
бетонної або залізобетонної плити чи балки, яка об’єднує палі. Служить для рів-
номірної передачі навантаження на палі.
Руберойд. Рулонний, покрівельний і гідроізоляційний матеріал, який ви-
готовляють, просочуючи покрівельний картон м’якими нафтовими бітумами
з подальшим покриттям з обох боків тугоплавким нафтовим бітумом і захисною
посипкою.
Рухомість штукатурки. Показник її пластичності. Сприяє належному ви-
рівнюванню поверхні. Одна із основних властивостей штукатурки.
С
Сайдинг. Сучасний облицювальний матеріал, зокрема пластикові стінові
панелі, наприклад, з вінілу. Головні його переваги — не придатний до гниття, не
змінює кольору з плином часу. Термін служби матеріалу — 50 років.
Септик. Споруда для очищення невеликої кількості (до 27 м3/доба) стічних
вод. Це підземний резервуар (бетонний, залізобетонний), який має від однієї до
трьох камер. Застосовують для попередньої механічної обробки стічних вод,
які потім надходять на споруди біологічного очищення (поля підземної філь-
трації, підґрунтового зрошення), або самостійна очисна споруда. Стічна вода
відстоюється у септику, протікаючи крізь нього протягом 2,5–3 діб. Осад, який
випадає, перегниває, і його періодично (1–2 рази у рік) видаляють.
Септик-агротенк. Споруда для біологічного очищення стічних вод за до-
помогою анаеробних бактерій. Це бетонний або залізобетонний проміжний
резервуар, поділений перегородками на ряд секцій, у кожній із яких відбува-
ється очищення води. В одній із секцій є біологічно активний мул з анаеробни-
ми бактеріями. Ці мікроорганізми набагато швидше переробляють стоки, але їм
потрібне підживлення киснем. Для цього у систему вбудовано аератор, в який
компресором нагнітають повітря. Тривалість обробки стічних вод в агротен-
ку — 6–12 годин.
Септик з біофільтром. Це споруда для біологічного очищення за допо-
могою анаеробних бактерій. Ємність септика розділено на дві або три секції
одна в одній або поряд одна з одною. Усі секції з’єднано переливами. Першу
секцію призначено для збору основної маси відходів твердого типу. У другій
секції встановлено колбу з нерозчинним доповнювачем (засипкою), яка є міс-
цем для бактерій, яких запускають всередину. При перетіканні вода контактує
з бактеріями, які активно розмножуються і перероблять відходи людської жит-
тєдіяльності. Далі вода йде вже в очищеному вигляді. Септик з біофільтром є
найкращим вибором для автономної каналізації будинку. Він має високий сту-

247
пінь очищення стоків, нейтралізує запахи, здатний до тривалої роботи в авто-

номному режимі.
Склепінчасте покриття. Просторова жорстка конструкція покриття чи
перекриття, геометричну форму якої утворено криволінійною поверхнею.
Працює переважно на стиск і характеризується наявністю розпору. Може бути
гладким, ребристим, складчастим або хвилястим. Будують з каменю, цегли, бе-
тону, залізобетону і деревини.
Склопакет. Будівельний виріб із двох (рідше трьох) листів скла, герме-
тично з’єднаних за периметром рамкою (обоймою). Утворену між шибками
порожнину заповнюють осушеним повітрям, що унеможливлює запотівання
і замерзання скла. Замість осушеного повітря порожнину нерідко заповнюють
інертним газом. Інертні гази є кращою теплоізоляцією, оскільки вони важчі за
повітря. Їхня конвекція і теплопровідність менші, тому втрати тепла між шибка-
ми порівняно нижчі.
Софіт звису. Звернена донизу опоряджена поверхня звису виносного кар-
низа даху будинку.
Стовпчастий фундамент. Рекомендують при незначному навантаженні
від стіни будівлі або коли основу фундаментів утворюють ґрунти з високою міц-
ністю і малою деформативністю. Складаються зі стовпчастих опор і фундамент-
них (ранд) балок.
Стовпчасті опори. Опори, на які обпирають фундаментні балки. Улаштову-
ють з цегли, бутового каміння, бетону, залізобетону в порожнинах, утворених
у результаті буріння або відривання в ґрунті.
Сухі будівельні суміші (СБС). Багатокомпонентні системи, які виго-
товляють дозуванням і ретельним перемішуванням мінеральних в’яжучих,
полімерних зв’язників, наповнювачів та інших домішок; упаковують у спе-
ціальну тару на підприємстві-виробнику. З водою змішують безпосередньо
перед застосуванням.
Т
Тепловентилятори. Це повітряно-опалювальні агрегати, які поділяються
на два типи: водяні теплові вентилятори і електричні теплові вентилятори. Усі
теплові вентилятори відрізняються за типом теплообмінника, функціональні-
стю і використанням. У корпусі цих улаштувань в один або декілька рядів розта-
шовано теплообмінники, частіше трубчасті з пластинчастим ребруванням для
ефективного теплозйому. Встановлені позаду осьові вентилятори захоплюють
повітря із приміщення, проганяють повітряний потік крізь калорифери-тепло-
обмінники. Повітряний потік від них спрямовують за допомогою жалюзі в по-
трібному напрямку. Перевагами побутових теплових вентиляторів є: швидке
нагрівання і розподілення повітря у приміщеннях; компактність, захист від пе-
регріву, відключення у випадку падіння. Недоліками є шум при роботі, пере-
сушування повітря у приміщенні. До теплових вентиляторів належать теплові
повітряні завіси, які створюють плоский і потужний потік повітря в локальній

області. Ці агрегати створюють повітряний бар’єр у відкритому прорізі для за-

побігання втрат теплого повітря у приміщеннях.
Тепловий насос. Система, яка здатна перенести тепло від менш нагрітого
тіла до більш нагрітого з підвищенням його температури. Для забезпечення ро-
боти теплового насоса потрібна витрата енергії, яка не повинна перевищувати
об’єм виробленої енергії. За джерелами тепла виділяють насоси: гідротермаль-
ні, які тепло беруть з ґрунту або води (теплову енергію отримують з повітря);
насоси, що використовують повторне тепло (з повітря, води, каналізаційних
стоків).
Теплоізоляція. Захист будинків та окремих конструкцій від теплових втрат
або теплових впливів шляхом створення теплоізолювальних оболонок.
Теплоізоляція фундаментів. Заходи, спрямовані на зменшення глиби-
ни промерзання ґрунту основи фундаментів і запобігання його морозному
здійманню.
Технічне підпілля. Розташовують під будівлею і використовують для інже-
нерного обладнання та прокладання комунікацій.
Технологічний режим приміщення. Технологічні режими приміщень по-
діляють на сухий, нормальний, вологий і мокрий. Залежно від технологічного
режиму обирають звичайні або вологостійкі ГКП чи ГВП для облицювання ого-
роджувальних конструкцій.
Тріщиностійкість. Спроможність конструкцій сприймати навантаження,
що на них діють, без утворення тріщин.
У
Утеплювач СІП-панелей. Як утеплювач (сердечник) СІП-панелі найчастіше
використовують один із видів пінополістиролу ПСБ (пінополістирол суспензій-
ний безпресовий). Назва англійською — Expanded Polysteren (EPS). Спеціаль-
ні добавки роблять ПСБ самозатухальним (літера С у кінці абревіатури ПСБ-С).
У СІП-панелях використовують пінополістирол марки ПСБ-С25, який на 98%
складається із повітря, що міститься у чарунковій матриці. Цифра після абревіа-
тури ПСБ-С характеризує щільність матеріалу у кг/м3. ПСБ — горючий матеріал.
Його застосування як утеплювача СІП-панелей визначають вимогами технічно-
го регламенту про протипожежну безпеку і ДБН.
Ущільнювальна стрічка. Використовують при монтажі ЛСТК для ущіль-
нення стиків і шумозахисту.
Ущільнювач. Ущільнювальна маса, яку застосовують для герметизації швів
і тріщин всередині та зовні будівель, водостічних покрівельних жолобів, вікон,
дверних коробок.
Ф
Фактурна штукатурка. Штукатурка з рельєфною поверхнею, якої досяга-
ють за рахунок заповнювача. Виготовляють із сухих будівельних сумішей (СБС).

249
За виглядом і глибиною малюнка поділяють на «шагрень», «короїд» і «руно».

При створенні фактури використовують шпатель, губку, валик.
Фанера. Листовий деревний матеріал, який створюють склеюванням трьох
і більше шарів лущеного шпону (з перехресним розташуванням листів шпону
відносно волокон деревини). Виготовляють з берези, вільхи, сосни, ясена, бука
та ін. Випускають у вигляді листів товщиною 1,5–18 мм, листи товщиною 18 мм
називають фанерними плитами.
Фарби. Суспензії, які утворюють покриття потрібного кольору. Містять
зв’язні (плівкоутворювальні) речовини, пігменти, розчинники, розріджувачі,
наповнювачі, різні хімічні додатки.
Ферма. Стрижнева несуча конструкція покриття будівлі. Основні частини
ферми — верхній і нижній пояси, ґрати.
Фітинг. З’єднувальна деталь трубопроводу, на поворотах, переходах, роз-
галуженнях, а також для з’єднань прямолінійних ланок труб. Фітингом назива-
ють муфти, трійники, хрести, відводи. До фітингів також належать допоміжні
деталі (пробки і ковпаки-заглушки, згини тощо).
Фундамент. Підземна частина споруди, яка сприймає від неї навантажен-
ня і передає його на основу, утворену ґрунтами.
Фундаментна балка. Обпирається на стовпи фундаменту і передає на них
навантаження від огороджувальних конструкцій будівлі.
Фундаментна стіна. Зазвичай це стіна підвалу, складена зі збірних бетон-
них блоків, монолітного бетону, бутобетону. На фундаментну стіну обпирають
надземні огороджувальні конструкції.
Ц
Цоколь. Нижня частина зовнішньої стіни будинку або споруди, яку розта-
шовують безпосередньо на фундаменті. Надземні поверхні цоколя зводять із
довговічних матеріалів: граніту, пісковику, клінкерної цегли, щільного бетону,
залізобетону.
Ч
Час межі вогнестійкості. Вогнестійкість конструкцій характеризується
межею, яка становить час у годинах від початку випробування конструкції за
стандартним температурним режимом до виникнення одного із таких чинни-
ків: утворення в конструкції тріщин і отворів, крізь які проникають продукти
горіння або полум’я; підвищення температури на неопалюваній поверхні кон-
струкції в середньому більше ніж на 140° або в будь-якій точці цієї поверхні
більше ніж на 180°; втрата конструкцією несучої здатності; перехід горіння на
суміжні конструкції або приміщення; руйнація вузлів кріплення конструкції.
Частота звуку. Кількість коливань тиску повітря за одну секунду. Частота
в 1 коливання за секунду дорівнює 1 герцу (1 Гц). Будівельна фізика займаєть-
ся вивченням звуку в діапазоні частот, доступних людському слуху (від 16 до
20000 Гц).

Чиста підлога. Покриття підлоги (верхній шар). За типом покриття підлоги

називають всю конструкцію системи.
Чорнова підлога. Основа для чистої підлоги.
Ш
Шпалери. Рулонний матеріал, призначений для обклеювання стін і стель
житлових кімнат і окремих приміщень громадських будівель. Випускають пере-
важно на паперовій основі, рідше — у вигляді полімерних плівок.
Шпаклівка. Пастовидна суміш, яку застосовують для вирівнювання шор-
стких, пористих, хвилястих поверхонь перед їхнім фарбуванням. Можна вико-
ристовувати для забиття пазів, стиків, вибоїн.
Шпонка. Деталь шпонкового сполучення, яку закладають одночасно, на-
приклад, у паз маточини шківу, зубчастого колеса та ін. і в тіло вала. Шпонки
також застосовують для з’єднання цементно-мінеральних плит підлоги.
Шпунтове сполучення. Пазогребеневе сполучення дощок і брусків, пар-
кету або гіпсових плит.
Штукатурка. Опоряджувальний шар, утворений розчиновою штукатур-
ною сумішшю на поверхнях конструкцій частин будинків і споруд. Призначення
штукатурки — вирівнювання поверхонь будівельних конструкцій і підготовка
їх до подальшого опорядження (наприклад, фарбування, обклеювання шпале-
рами), надання поверхні декоративних властивостей.
Шум. Надмірний або небажаний звук. Шум створює дискомфорт і може
серйозно загрожувати здоров’ю людей.
Шурупокрут. Електричний інструмент для загвинчування шурупів при
кріпленні елементів різних конструкцій.
Щ
Щебінь. Будівельний матеріал у вигляді кутастих уламків каміння. Запов-
нювач для бетонів, матеріал дренажних шарів.
Я
Якість. Сукупність ознак виготовленої продукції, що задовольняє вимоги
споживача.

Етапи зведення енергоощадного житлового будинку із СІП-панелей 251
ДОДАТОК 1
Етапи зведення енергоощадного житлового будинку

із СІП-панелей
1 2
3 4
5 6

252
+ Додаток 1
7 8
9 10
11 12

Приклади проєктів будинків із СІП-панелей 253
ДОДАТОК 2
Приклади проєктів будинків із СІП-панелей

254
+ Додаток 2

Приклади проєктів будинків із СІП-панелей 255

256
+ Додаток 3
ДОДАТОК 3
Дизайн інтер’єрів будинків із СІП-панелей

Дизайн інтер’єрів будинків із СІП-панелей 257

258 Післямова
ПІСЛЯМОВА
Друзі! Під час опанування матеріалів посібника ви мали змогу переконати-

ся, що СІП-будинки, як і будинки з каркасно-обшивними стінами і дерев’яними
або металевими каркасами із ЛСТК, є швидкоспоруджуваним і енергоефектив-
ним малоповерховим житлом. На них існує певний попит. Сьогодні будівниц-
тво СІП-будинків продовжує розвиватися та вдосконалюватися у багатьох кра-
їнах, зокрема і в Україні. Сподіваємося, інформація, подана у книзі, допомогла
вам швидко та легко опанувати цілу низку нових технологій, що використову-
ють наразі у сучасному будівництві фахівці різних спеціальностей.
У виданні ми проаналізували методи легкого будівництва малоповерхо-
вих енергоефективних житлових будинків з використанням комплектних сис-
тем, що сприяє отриманню високої якості кінцевої будівельної продукції. Такі
будинки, крім цього, є екологічними, економічними, естетичними, енергозбе-
рігальними і комфортними. Саме тому СІП-будинки можна впевнено назвати
здоровим житлом.
Матеріали й методи сухого будівництва дозволяють здійснити не тільки
надійні й довговічні звукоізоляційні і теплоізоляційні огороджувальні кон-
струкції потрібної міцності, але й виконати високоякісне оздоблення зовні та
всередині будинку. Вони забезпечують високу комфортність, ремонтопридат-
ність і економічність житла.
При написанні книги ми використовували фахову українську та іноземну
літературу, довідкові джерела з багатьох суміжних питань, практичний досвід
будівництва й опорядження СІП-будинків.
Упевнені, що отримані знання стануть надійним провідником у подальшо-
му опануванні обраної професії!

Список літератури 259
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Архітектура: короткий словник-довідник / За заг. ред. А. П. Мардера. К. : Буді-

вельник, 1995. 333 с.
2. Будівництво малоповерхових швидкоспоруджуваних, енергозберігаючих
житлових будинків із дерев’яним каркасом: Посібник для навчальних закла-
дів будівельного профілю / І. В. Ципріанович, О. Ю. Старченко, Д. В. Гулін, С. В.
Клименко, Т. Є. Остапченко. К.: ТОВ «Видавнича майстерня 2009», 2019. 576 с.
3. ДБНУ. Конструкції будинків і споруд. Теплова ізоляція будівель. ДБН В.2.6.-31:
2006. К.: Мінбуд України, 2006. 52 с.
4. Кесик Теодор Джонатан. Строительство деревяных каркасных домов в Кана-
де. Каталожный номер CCGN-17/ 1996E. Канада : Издательство CMHC. 297 с.
5. Савойский В. В., Болотских О. Н. Ремонт и реконструкция гражданских зда-
ний. Харьков : Ватерпас, 1999. 287 с.
6. Сухе будівництво малоповерхових швидкоспоруджуваних житлових будин-
ків: Посібник для навчальних закладів будівельного профілю / І. В. Ципріа-
нович, О. Ю. Старченко, Д. В. Гулін, С. В. Клименко, Т. Є. Остапченко. К.: ТОВ
«Видавнича майстерня 2009», 2018. 600 с.
7. Технологии быстрой стройки. Информационно-аналитический спецпроект
Украинского строительного каталога № 1. К. : АСС-Медіа. Видавничий дім,
2010. 29 с.
8. Циприанович И. В., Старченко А. Ю. Комплектные системы сухого строитель-
ства. Учебник для подготовки специалистов строительных специальностей.
К. : Мастера, 1999. 182 с.
9. Ципріанович І. В. Інженерна геологія : підручник. К. : КМУЦА, 1999. 256 с.
10. Ципріанович І. В., Старченко А. Ю. Комплектні системи сухого будівництва :
навчальний посібник. 2-е вид. К. : Майстри, 2009. 416 с.
11. Ципріанович І. В., Старченко О. Ю., Гулін Д. В. Криволінійні та ламані форми
гіпсокартонних облицювань: підручник. К. : ВАТ «Майстри», 2009. 416 с.
12. Enersip. Construction Manual. Jwaldner@enersip.com. WWW. enersip.com. 52 p.
13. Frame construction. Graphic guide to Rob Thallon. 3 rd Edition revised and
adopted. The Taunton Press. 2008. 242 p.
14. MagRoc. Building New Zealand better. Structure Insulated System Technical
Installation Manual. Version 6. December 2012. WWW.marroc. co.nz. 66 p.
15. Structural Panels Australia. Technical Data and Engineering Manual. Structural
Panels Pty Ltd. 28–30. Edelmaier Street Baywater.Victoria.3153. WWW.structural
panels.com.au. 50 p.
16. The Basis of Wood Frame Construction. American Forest and paper Association.
2003. 396 p.

260
ЗМІСТ
Шановні майбутні колеги-будівельники! ��3

Вступ��4
1
розділ
Процес будівництва малоповерхового енергозберігаючого
швидкоспоруджуваного безкаркасного панельного будинку�� 6
1.1. Етапи будівництва��6
1.2. Опис стадій і графік будівництва об’єкта��7
2 Фундаменти малоповерхових житлових будинків�� 10

розділ 2.1. Основні поняття і визначення. Види фундаментів�� 10
2.2. Фундаменти для малоповерхових легких будинків і споруд�� 12
2.3. Матеріали для фундаментів малоповерхових будинків�� 14

швидкоспоруджуваних енергозберігаючих будинків�� 18
розділ
3.1. Сендвіч-панель як новий конструктивний матеріал
огороджувальних конструкцій будинку�� 18
3.2. Класифікація сендвіч-панелей�� 20
3.3. Структурно-ізольовані панелі (СІП-панелі)�� 22
3.4. Складові СІП-панелей�� 23
3.4.1. Матеріали обшивки СІП-панелей�� 23
3.4.2. Тепло-, звукоізоляційні матеріали для сердечника СІП-панелей�� 29
4 Виробництво СІП-панелей і сендвіч-панелей�� 38

розділ 4.1. Технологічні операції з виробництва СІП-панелей�� 38
4.2. Технології виробництва сендвіч-панелей�� 40
4.3. Властивості та характеристики СІП-панелей�� 43
4.3.1. Теплоізоляційні властивості�� 43
4.3.2. Фізико-механічні властивості СІП-панелей�� 44
4.3.3. Пожежостійкість СІП-будинків�� 46
4.3.4. Звукоізоляційні властивості СІП-панелей�� 46
4.3.5. Екологічність СІП-будинків�� 47
4.3.6. Довговічність СІП-будинків�� 48
4.3.7. Швидкість спорудження СІП-будинків�� 49
4.4. Основні характеристики стінових і покрівельних
сендвіч-панелей�� 50
4.4.1. Матеріали для обшивки стінових і покрівельних сендвіч-панелей�� 50
4.4.2. Профілювання металевої обшивки стінових і покрівельних сен-
двіч-панелей та їхні стикові з’єднання�� 51
4.4.3.Основні характеристики, несуча здатність і теплоізоляційні
показники стінових і покрівельних сендвіч-панелей�� 52

261
4.4.4. Вогнестійкість стінових і покрівельних сендвіч-панелей�� 54

4.5. Монтаж сендвіч-панелей�� 55
5 Загальні вказівки з конструювання і будівництва

огороджувальних конструкцій будинків із СІП-панелей�� 58
розділ
5.1. Технічні характеристики СІП-панелей і способи їхнього з’єднання�� 58
5.2. Фундаментні стіни й обрізи фундаментів�� 60
5.3. Способи підйому й опускання СІП-панелей. Вигинальні навантаження�� 61
5.4. Клеї та ущільнювачі�� 64
5.5. З’єднання СІП-панелей нижньою і верхньою обв’язками.
Кріпильні вироби�� 65
5.6. Термальні бар’єри. Пожежна безпека�� 67
6 Конструкція будинку із СІП-панелей�� 70

розділ 6.1. Схема складання будинку із СІП-панелей�� 70
6.2. Вузол 1. Фундамент — перекриття нижнього поверху — зовнішня
стіна із СІП-панелей або фундамент — стіна із СІП-панелей�� 71
6.3. Вузол 2. Пряме з’єднання сусідніх СІП-панелей зовнішніх стін
малоповерхового житлового будинку.
Вузол 3. Обрамування вікон і дверей�� 75
6.4. Вузол 4. Улаштування міжповерхового перекриття
у будинку із СІП-панелей�� 76
6.5. Вузол 5. З’єднання зовнішньої стіни з дахом СІП-будинку�� 79
6.6. Вузол 6. Улаштування з’єднання гребеня даху із СІП-панелями даху.
Вузол 7. Перетинання димаря з дахом�� 82
6.7. Вузол 8. Улаштування карниза даху�� 84
6.8. Вузол 9. З’єднання зовнішньої стіни з перегородкою�� 86
7 Вибір фундаменту для СІП-будинку

і монтаж цокольного перекриття та стін першого поверху�� 89
розділ
7.1. Вибір фундаменту для СІП-будинку�� 89
7.2. Монтаж обв’язувального опорного бруса для цокольного перекриття,
напрямних обв’язувальних брусів для зовнішніх стін
і перегородок. Монтаж цокольного перекриття�� 90
7.3. Монтаж нижньої обв’язки стін першого поверху.
Монтаж стінових панелей�� 92
7.4. Монтаж стін першого поверху СІП-будинку�� 94

Монтаж стін другого і решти поверхів�� 98
розділ
8.1. Монтаж міжповерхового перекриття�� 98
8.2. Балкові настили перекриттів�� 99
8.3. Перекриття, які монтують із СІП-панелей��105
8.4. Монтаж стін другого та наступних поверхів будинку
із СІП-панелей��106

262
9 Каркасно-обшивні та СІП-перегородки у СІП-будинках��110

розділ 9.1. Каркасно-обшивні перегородки у СІП-будинках��110
9.2. Гіпсокартонні плити��111
9.3. Гіпсоволокнисті плити ��113
9.4. Каркаси перегородок, елементи металевого каркаса��114
9.5. Елементи дерев’яного каркаса��117
9.6. Комплектувальні матеріали та вироби��118
10 Перегородки із СІП-панелей��124
розділ 10.1. Види перегородок із СІП-панелей і їхні переваги��124
10.2. З’єднання перегородних СІП-панелей між собою��125
11
розділ
Монтаж дахів��130
11.1. Види дахів та їхні конструктивні елементи��130
11.2. Монтаж даху із СІП-панелей��133
11.5. Покрівля будинку із СІП-панелей��138
12 Опоряджувальні роботи��145
розділ 12.1. Особливості опоряджувальних робіт у СІП-будинках��145
12.2. Опорядження поверхонь штукатурними сумішами��146
12.3. Оздоблення СІП-будинку сайдингом, вагонкою��150
12.4. Зовнішнє опорядження фасадів СІП-будинків фасадними панелями�� 151
12.5. Обшивка фасадів СІП-будинків цементно-мінеральними плитами �� 153
12.6. Опорядження зовнішніх поверхонь обшивки
каркасно-обшивних стін із цементно-мінеральних плит ��155
12.7. Фарбування поверхні зовнішньої обшивки стін��159
12.8. Опорядження плитковим матеріалом зовнішньої
обшивки каркасних стін малоповерхових будинків��162
12.9. Облицювання обшивки перегородок і стін керамічною плиткою��164
12.10. Фарбування поверхні обшивок перегородок
і стін усередині приміщень��165
12.11. Шпалерні роботи��167
та інтер’єрів стін і перегородок малоповерхових будинків��170
12.13. Опорядження стель��173
13
розділ
Опалювальні, вентиляційні, сантехнічні
й електротехнічні системи у СІП-будинках��178
13.1. Монтаж електропроводки в СІП-будинках��178
13.2. Системи водопостачання у СІП-будинку��180
13.3. Системи каналізації у СІП-будинках��183
13.4. Опалювальні системи у СІП-будинках. Загальні положення��187
13.4.1. Газове опалювання СІП-будинків��188
13.4.2. Система «тепла підлога» при газовому опаленні СІП-будинку��190

263
13.5. Електричне опалення СІП-будинків��192

13.5.1. Електричні котли��192
13.5.2. Електрична «тепла підлога»��194
13.5.3. Конвекторне опалення СІП-будинків��196
13.5.4. Теплові вентилятори для обігріву приміщень
малоповерхових будинків��198
13.5.5. Інфрачервоні обігрівачі��200
13.5.6. Кондиціонер як спосіб опалення��202
13.6. Каміни, печі й димарі��203
13.6.1. Загальні відомості про каміни й камінні топки��203
13.6.2. Камінні димарі��205
13.6.3. Конструкція цегляного каміна��206
13.6.4. Печі. Елементи конструкцій і класифікація��207
13.6.5. Пічне опалення приватного будинку��209
13.7. Теплові насоси��211
13.7.1. Робота теплового насоса��211
13.7.2. Типи теплових насосів. Сфери використання��213
13.8. Вентиляція СІП-будинків��214
13.8.1. Типи вентиляції СІП-будинків��214
13.8.2. Типи вентиляторів з рекуперацією тепла ��215
14 Основні правила охорони праці при виконанні будівельних робіт��220

розділ 14.1. З агальні вимоги щодо охорони праці
та техніки безпеки у будівництві��220
14.2. О хорона праці при виконанні
бетонних і залізобетонних робіт��222
14.3. Заходи безпеки під час робіт із деревиною��224
14.4. О хорона праці при роботі з сендвіч-панелями
і СІП-панелями��225
14.5. Охорона праці при монтажі будівель��227
14.6. О хорона праці при виконанні робіт
із монтажу каркасно-обшивних стін і перегородок��228
14.7. Заходи з техніки безпеки при покрівельних роботах��229
14.8. Заходи з техніки безпеки при опоряджувальних роботах��231
Термінологічний словник��234
Додаток 1
Етапи зведення енергоощадного житлового будинку із СІП-панелей��251
Додаток 2
Приклади реалізованих проєктів будинків із СІП-панелей��253
Додаток 3
Дизайн інтер’єрів будинків із СІП-панелей��256
Післямова��258
Список літератури��259

Навчальне видання
ЦИПРІАНОВИЧ Ігор Володимирович,

СТАРЧЕНКО Олександр Юрійович, ГУЛІН Дмитро Володимирович,
КЛИМЕНКО Сергій Віталійович
БУДІВНИЦТВО МАЛОПОВЕРХОВИХ
ШВИДКОСПОРУДЖУВАНИХ, ЕНЕРГОЗБЕРІГАЮЧИХ
ЖИТЛОВИХ БУДИНКІВ ІЗ СІП-ПАНЕЛЕЙ
Навчальний посібник
для здобувачів професійної (професійно-технічної) освіти
Видано за рахунок державних коштів.

Продаж заборонено
Посібник відповідає Державним санітарним нормам і правилам

«Гігієнічні вимоги до друкованої продукції для дітей»
У посібнику використано матеріали з вільних інтернет-джерел
Редактор Тетяна Остапченко

Коректори Мирослава Токарюк, Олена Полевецька
Верстка Анни Андреєвої
Формат 70х100/16.
Ум. друк. арк. 21,38. Обл.-вид. арк. 19,00.
Наклад 11147 прим. Зам. № 1621.
МПП «Букрек»,
вул. Радищева, 10, м. Чернівці, 58000.
Тел./факс: (0372) 55-29-43. E-mail: info@bukrek.net. Сайт: www.bukrek.net
Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб’єкта видавничої справи
ЧЦ № 1 від 10.07.2000 р.
Замовлення № 21-320.
Вiддруковано на ПрАТ “Бiлоцеркiвська книжкова фабрика”
Свiдоцтво серiя ДК № 5454 вiд 14.08.2017 р.
09117, м. Бiла Церква, вул. Леся Курбаса, 4.
Тел./Факс (0456) 39-17-40
E-mail: bc-book@ukr.net; сайт: http://www.bc-book.com.ua


Будівництво малоповерхових житлових будинків із СІП-панелей 2021р

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

You might also like

Будівництво малоповерхових житлових будинків із СІП-панелей 2021р

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Будівництво малоповерхових житлових будинків із СІП-панелей 2021р

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

2021

Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має

Схвалено для використання в освітньому процесі

Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має

Схвалено для використання в освітньому процесі

Зареєстровано у Каталозі надання грифів

Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено

Ципріанович І. В., Старченко О. Ю., Гулін Д. В., Клименко С. В.

© Ципріанович І. В., Старченко О. Ю.,

Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має

Шановні майбутні колеги-будівельники!

Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має

ÂÂ За функціональним призначенням сендвіч-панелі поділяють на:

Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має

Використання безкаркасних технологій дає змогу відмовитись від зве-

Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має

1.1. Етапи будівництва

Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має

1. Що означають терміни «процес» і «процес будівництва»?

1.2. Опис стадій і графік будівництва об’єкта

Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має

Теплоізоляцію фундаментів використовують з метою зменшення глибини про-

Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має

Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має

2.1. Основні поняття і визначення. Види фундаментів

ÂÂ За своїми ознаками фундаменти поділяють на такі види:

Рис. 2.1. Уступчастий і пі-

Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має

●● за формою підошви в плані — квадратні, прямокутні, круглі, складної форми;

Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має

2.2. Фундаменти для малоповерхових легких будинків і споруд

ÂÂ Найбільш поширеними типами фундаментів мілкого закладання є:

Стрічкові фундаменти Доцільність застосування стрічкових фун-

Рис. 2.2. Типи фундаментів для малоповерхових будинків: а — стрічковий; б — стовпчастий;

Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має

Монолітні фундаменти доцільно улаштовувати за відсутності умов для за-

ÂÂ Для кожного з них визначають такі комбінації зусиль:

Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має

2.3. Матеріали для фундаментів малоповерхових будинків

За гранулометричним складом при- Матеріали, із яких зроблено фундамен-

Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має

Мінімальні марки розчинів за межею міцності на стиск для кладки фундамен-

Мінімальний клас бетону для споруд класу

Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має

Проєктні класи бетону й каміння за морозостійкістю приймають за кількістю

У табл. 2.2–2.5 згідно з ДБН В. 2.1–10-2009 наведено класи споруд за відпо-

Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має

Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має

3.1. Сендвіч-панель як новий конструктивний матеріал

Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має

1950 року американський архітектор Олден Б. Доу, учень Райта, створює

Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має

2. Із яких матеріалів будують огороджувальні конструкції будинків і споруд?

3.2. Класифікація сендвіч-панелей

Сендвіч-панелі зі скловолокном щільні- Сердечники з експандованого й ек-

Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має

Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має

сендвіч-панелей заповнюють монтажною піною або мінеральною ватою і закри-

3.3. Структурно-ізольовані панелі (СІП-панелі)

© Ципріанович І. В., Старченко О. Ю.,

Плити ОСП-2 і ОСП-3 за міцнісними характеристиками рівні, але за волого

ÂÂ Текстура плит ОСП, а також покриття воском їхньої поверхні гарантують: