Міністерство освіти і науки України

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет – Менеджменту, маркетингу та публічного управління
Кафедра публічного управління та адміністрування

РЕФЕРАТ
з дисципліни «Соціальна політика та сталий розвиток»
на тему
«Сталий розвиток: зародження ідеї»

Виконавець: Крилов М.Г

Група: ЕМз-261
Керівник: -

Одеса-2024
 ЗМІСТ
Стор.

Вступ ………………………………………………………………………………… 1

І. Історичні згадки та філософія сталого розвитку ……………………………….. 1

1.1 Виникнення ідеї сталого розвитку …………………………………………….. 1
1.2 Видатні діячі та організації у створенні концепції сталого розвитку ……….. 4
1.3 Збалансований розвиток у сучасних викликів ………………………………… 6
ІІ. Сталість у виробництві та споживанні …………………………………………. 7
2.1 Зелене будівництво та використання ресурсів ………………………………… 10
2.2 Розвиток індустрії в контексті сталого розвитку ……………………………… 12
2.3 Стимулювання сталого використання …………………………………………. 13
ІІІ. Соціальний аспект сталого розвитку …………………………………………… 15
3.1 Рівність та справедливість у контексті сталого розвитку ……………………... 15
3.2 Здоров’я та благополуччя населення …………………………………………… 16
3.3 Процес реалізації та залучення громади ……………………………………….. 18
Висновок ……………………………………………………………………………… 20
Список джерел ……………………………………………………………………….. 22
Вступ

Ідея сталого розвитку визначається не лише як стратегічний шлях до екологічно

збалансованого майбутнього, але і як ідеологічна парадигма, що об'єднує історію,
філософію та сучасні виклики. Вона виникає з освідомлення взаємозв'язку між
людством і природою, з усвідомленням обмеженості ресурсів та потребою в
збереженні екосистем для майбутніх поколінь. Протягом історії людства концепція
сталого розвитку зазнавала еволюції від ранніх філософських уявлень до сучасних
стратегій і дійових планів дій. Важливість сталого розвитку підкреслюється не лише
у сфері охорони довкілля, але і у соціальній, економічній та культурній сферах, що
свідчить про комплексний характер цієї концепції. В даному дослідженні ми
зосередимось на історичних коріннях та сучасних аспектах сталого розвитку,
розглянемо вплив видатних діячів та організацій, а також провідні стратегії
забезпечення сталого виробництва, споживання та соціального розвитку.

І. Історичні згадки та філософія сталого розвитку

1.1 Виникнення ідеї сталого розвитку: від ранніх ідеологій до сучасних шаблонів

Після двох світових війн, війни у В’єтнамі, Суецької кризи, громадської війни в
Нігерії, Камбоджі, Кубі, Лівані, Лаосі, Гватемалі, Йорданії, Ефіопії, війну за
незалежність Анголи, Гвінеї, Мозамбіку, Намібії, першої, другої індо-пакистанської
війни та ще стоні бойових конфліктів по всьому світі, незаконну видобуду нафти та
газу, не раціональне використання природних ресурсів, блокади води у різних
частинах світу, збільшення олігархії через заробіток на війні, та монополії
природних ресурсів та ще багато інших світових факторів, Організація Об’єднаних
Націй почала говорити про збалансований розвиток. Вперше це було зафіксовано у
протоколі Конференції ООН з проблем навколишнього середовища, яка відбувалась
у червні 1972 року у Стокгольмі, Швеція. Двадцять шість принципів та планів дії
який складався з ста дев’яти пунктів було прийнято у Декларацію Конференції
Організації Об’єднаних Нації з проблем навколишнього середовища.

Вже через декілька місяців, починається реальна робота. У грудні того ж самого
1972 року була створена Програма, яка підконтрольна Організації Об’єднаних Націй.
Назва цієї Програми, буквально «Кричить», United Nations Environment Program.
Навіть на сьогодні, ця програма залишається актуальною в багатьох країнах світу та
в Україні.

Сам термін «Сталий розвиток» був почутий світом у 1980 році. В документі,
Міжнародного союзу охорони природи, «Всесвітня стратегія охорони природи»
1
Але цей термін на той час не мав такого широкого значення, як на сьогоднішній
день.
1. Природу потрібно поважати та не порушувати її основні процеси.
2. Генетична основа життя не повинна бути в небезпеці; рівні популяції життя всіх
життєвих форм, диких і домашніх, повинні бути принаймні збережені на рівні,
необхідному для виживання, потрібні для цього середовища існування потрібно
охороняти.
3. Ці принципи охорони природи застосовуються для всіх частин земної поверхні,
суші та моря; особливий захист повинен бути наданий унікальним районам,
типовим представникам усіх видів екосистем і середовищам існування всіх
рідкісних видів або видів, що зникають.
4. Екосистеми та організми, а також земні, морські й повітряні ресурси, що
використовуються людиною, повинні управлятися таким чином, щоб можна було
забезпечити й зберегти їхню оптимальну продуктивність, але без втрат для
цілісності тих екосистем або видів, з якими вони існують.

5. Природа повинна бути захищена від деградації, спричиненої війною чи іншими

ворожими діями.1

Саме ці п’ять принципів збереження природи, через які може бути надана оцінка
діяльності людини, для мети збереження природи для сталого розвитку, були
урочисто схвалені Генеральною Асамблеєю Організацій Об’єднаних Націй двадцять
восьмого жовтня у 1982 році. Ці принципи були направленні на керування та
оцінювання будь який дій людини, які мають наслідки на природу.

Якщо казати не про перші офіційні згади великих організацій, то можна відновити
той факт, що перші філософські роздуми про забезпечення сталого розвитку, були
ще у середині двадцятого століття. У 1950-1960 роки, кількість економістів та
екологів вже у той час, почали звертати увагу на не раціональне використання
природніх ресурсів, та забруднення них через різні обставини, які були ініційовані
1
Генеральна Асамблея Організація Об’єднаних Націй, резолюція 37/7 28 Жовтня 1982 року.
2
людиною.

Це було коло високо освічених людей, які про це говорили. Проте сам термін
«сталий розвиток»2, який був визначений як «задоволення потреб сучасного
покоління без позбавлення можливостей майбутніх поколінь задовольняти свої
потреби»3 був визначений у звіті Комісії ООН з навколишнього середовищу. Більш
відомий як «Звіт Брунтланд» у 1987 році.

У 1992 році, вже починаються фактичні дії, після років дискусій та досліджень
комісій. У цей рік була скликана друга Конференція Організації Об’єднаних Націй з
питань природного середовища та розвитку у Бразилії. На цій Конференції, було
прийнято п’ять підсумкових документів:

1. Порядок денний ХХІ століття.

2. Рамкова конвенція щодо змін клімату.
3. Конвенція щодо змін біологічного різноманіття.
4. Декларація Ріо-Де-Жанейро щодо навколишнього середовища та розвитку.
5. Декларація щодо напряму розвитку, охорони та використання лісів.4

Видатний рік для теми «Сталого розвитку» став 2002 рік. На Всесвітньому Саміті
Організації Об’єднаних Націй було надано особливий пріоритет темі соціальних
проблем та збалансованого розвитку. Також були сформовані завдання для
досягнення збалансованого розвитку, це такі як подолання бідності, зміна моделей
споживання та охорона і раціональне використання природної ресурсної бази.
До початку 2000 року, було сформовано план у різних сферах, наразі було зазначено
план щодо «раціонального регулювання хімічних речовин протягом їхнього
життєвого циклу і небезпечних відходів, що призведе до мінімізації негативного
впливу на здоров’я людини і довкілля, як це викладено в Йоганнесбурзькому Плані
2
Доклад ООН з питань навколишньої середи, 42 сесія, 4 серпня 1987 року.
3
Доклад ООН з питань навколишньої середи, сторінка 59, Глава 2.
4
Друга Конференція ООН з питань навколишньої середи у Бразилії, 3-12 Червня 1992 року 44/228.
3
виконання»5втілення до 2020 року. На цій конференції тільки підтвердили плани, які
були спрямовані на вирішання нерівного використання природних та економічних
ресурсів.

Останній рік, коли Організація Об’єднаних Націй на пряму говорила та ставила

пріоритетом, питання «Сталого розвитку» було у 2015 році. Це було під час
ювілейної 70-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН (25-27 вересня 2015 року)
Були тільки розмови про утворення планів у житті, та донесення цій інформації до
усіх слоїв управління у кожній країні та сприйняття економічному та ресурсному
багатінню. План передбачає виконати цілі до 2030 року.

1.2 Видатні діячі та організації у створенні концепції сталого розвитку.

Політичний діяч, який перший був пов’язаний з темою концепції сталого розвитку
була колишній Прємьер-Міністр Норвегії, Гру Хармлет-Брунтланн. Її прізвище, ми
вже згадували раніше, коли читали про звіт Комісії ООН у 1987 році. Офіційний
статус у справі збалансованого розвитку був, Голова Міжнародної Комісії з
навколишнього середовища і розвитку. Головні завдання Комісії були: розробка
глобального економічно-екологічного плану дії та контролювання показників
збалансованого розвитку.

У 1897 Гру Хармлет-Бунтланн робить перший доклад, який має всесвітнє значення.
Популярна його назва «Наше спільне майбутнє», на доповіді була показана світу
нова альтернатива збалансованого розвитку. Головне не плутати, що на цій доповіді
було вперше дано означення терміну «збалансованого розвитку», а не «сталого
розвитку», яке трактувалось як «розвиток, за якого нинішні покоління
задовольняють свої потреби, при цьому не ставлячи під загрозу можливість
задовольняти потреби майбутніх поколінь».6

5
«Майбутнє, якого ми прагнемо» сторінка 59, Вахтанг Кубеладзе.
6
Гру Хармлет-Бунтланн у докладі «Наше спільне майбутнє» 1987 року.
4
Не більш меншу роль грає у цьому питанні, просвітництво. Не кожна людина слухає
доповіді в ООН, чи піклується про майбутнє, та продовжу марнувати чи затрудняти
природні ресурси. Тож велику роль у «Сталому розвитку» грає, Джейн Гудолл.
Джейн Гудолл - британський етолог та антрополог, посол Світу ООН, член Спілки
Майбутнього Світу. Сорок п’ять років свого життя вона витратила на вивчення
соціальних наук. Вона вела просвітницьку діяльність, виступаючи на лекціях,
форумах та конференціях. Мета популяризувати знання про важливість необхідності
сталого використання ресурсів, змушує у восьми дев’ятирічному віці, робити
доповіді на цю тему по всій Європі. Вона написала декілька книг, статевих та
наукових робіт, про взаємодію людини з природою. Своїм прикладом вона надихає
молодь, до заохочування екологічних проблем та до дослідницьких робіт.
Джей Гудолл допомагає впроваджувати концепцію сталого розвитку через
заохочування молоді до проблем, через свою праці у різних фондах, та через те, що
вона нагадує у всьому світі, про важливість проблеми, через просвітницьку
діяльність, сталого розвитку.

Якщо казати про організації, то звісно це було б не можливо без фінансування. Отже
значну фінансову допомогу у створенні цього проекту, відіграло декілька організації.
Такі як: Глобальній фонд довкілля, він в свою чергу надає допомогу, проектам
націлених на збереження природи та сприйняття сталому розвитку. Інша, не менш
важлива організація, це Всесвітній Фонд природи, вона працює у багатьох країнах
світу з той же самою метою. Ну і на останок, як ми зазначили вже раніше, це
Організація Об’єднаних Націй, вона відіграє найзначнішу роль у просуванні ідеї
сталого розвитку, та має дуже впливову репутація серед усіх країн. Також через свою
глобальну ініціативу, одна з яких є Паризька угода та цілі сталого розвитку до 2030
року.

Ці діячі та організації, разом із багатьма іншими, продовжують працювати над

розвитком та впровадженням стратегій та політик, спрямованих на сталий розвиток
для забезпечення збереження природних ресурсів та покращення якості життя
5
сучасного суспільства. Розвиток та впровадження ефективних стратегій сталого
розвитку є важливим завданням для забезпечення добробуту сьогодення та
майбутніх поколінь про які ми повинні піклуватися вже зараз, то почати це робити з
себе, бо тільки попит народжує новий товар, якого занадто багато і було витрачено
дуже багато природних та економічних товарів та ресурсів.

1.3 Збалансований розвиток у сучасних викликів

Збалансований розвиток у сучасних викликах означає створення стратегій і політик,

які сприяють збалансованому і сталому розвитку в умовах сучасного світу з усіма
його складнощами і викликами. Основні аспекти збалансованого розвитку
включають економічний, соціальний і екологічний аспекти. Як ми зазначили, у
сталому розвитку існує тільки три аспекти, які відіграють ключову роль.

Перше це Економічний аспект: Збалансований розвиток в економіці означає не лише

зростання ВВП і ефективність виробництва, але й розподіл цього зростання
усередині суспільства, зменшення нерівності, розвиток інфраструктури та підтримку
малого та середнього бізнесу. Важливо також забезпечити сталість економічного
розвитку, уникнути криз і сприяти стійкому росту.

Наступним їде соціальний аспект: Збалансований розвиток у соціальній сфері

включає забезпечення доступу до освіти, охорони здоров'я, житла та інших основних
потреб для всіх верств суспільства. Це також означає розвиток системи соціального
захисту, боротьбу з бідністю та безробіттям, підтримку сімей та уразливих груп.

І останній екологічний аспект: Збалансований розвиток у екологічній сфері полягає

в збереженні природних ресурсів, зменшенні викидів шкідливих речовин у
навколишнє середовище, збереженні біорізноманіття та промоції використання
відновлюваних джерел енергії.

6
Забезпечення збалансованого розвитку у всіх цих аспектах вимагає комплексного
підходу та співпраці всіх зацікавлених сторін, включаючи уряди, громадські
організації, бізнес і населення загалом. Тільки таким чином можна досягти сталого,
гармонійного і прийнятного для всіх розвитку сучасного суспільства. Тобто залучені
повинні бути усі громади, усі версти населення. Це може викликати у багатьох
страх, як це вони повинні відмовитись від благ. Але їм потрібно відмовитись не від
благ, а від зайвого надлишку ресурсів, які вони споживають розраховану на декілька
людей. Як ми розбирали на прикладі машин. Навіщо одній людині дві чи три
машини. Для однієї людини, достатньо лише однієї машини. А на ресурси які були
затрачені інші дві машини, можна було зберегти для майбутніх поколінь.
«Неефективність дій політичного керівництва у нестабільній ситуації є необхідною
умовою кризи. Це вказує на те, що криза може бути визначена не за фактом, а за
наслідками. Якщо ж політичне керівництво знаходить у собі сили і здатність
приймати ефективні рішення у нестабільній ситуації, то криза може бути подолана»
Професор О. Шаров7

ІІ. Сталість у виробництві та споживанні

Сталість у виробництві та споживанні є ключовим показником для аналізу

економічних та соціальних процесів у сучасному світі. Це поняття вказує на те, що
обсяг виробництва товарів або послуг, а також їх споживання, залишаються сталими
протягом певного періоду часу. Сталість у виробництві може бути результатом
різних факторів, таких як стабільність економічної політики, рівень попиту на ринку,
наявність ресурсів і технологій, а також ефективність управління виробничим
процесом. Компанії, які забезпечують сталість виробництва, зазвичай можуть
планувати свою діяльність на майбутнє з більшою впевненістю і мають більшу
можливість зберігати конкурентоспроможність на ринку.

З іншого боку, сталість у споживанні вказує на стабільність споживчих тенденцій і

звичок населення. Це може бути важливим для роздрібних підприємств, які залежать
7
Шаров О. М. Криза парадигми світової економічної системи (грошово-валютні аспекти).
Економічний часопис-XXI. 2013. № 1-2(1). С. 49-52
7
від постійного попиту на їхні товари або послуги. Крім того, сталість у споживанні
може бути показником соціального благополуччя, оскільки стабільне споживання
може свідчити про стабільний рівень доходів населення. Рівень сталості у
виробництві та споживанні може бути визначений різними методами, такими як
аналіз статистичних даних про виробництво і споживання, опитування підприємств
та споживачів, а також застосування економічних моделей і прогнозів.

У сучасному світі сталість у виробництві та споживанні може бути піддана різним

впливам і змінам. Наприклад, економічні кризи, політичні турбулентності, зміни у
законодавстві або технологічні прориви можуть призвести до зміни рівня
виробництва і споживання. Крім того, глобальні проблеми, такі як зміна клімату або
пандемії, можуть також вплинути на сталість у виробництві та споживанні шляхом
зміни попиту і пропозиції на ринку.

Потрібно зазначити, що є декілька типів спеціалізації.

«Технологічна спеціалізація – відособлення підприємств, цехів і ділянок з метою
виконання певних операцій або стадій виробничого процесу (наприклад, прядильні,
ткацькі і обробні фабрики в текстильній промисловості).

Предметна спеціалізація передбачає концентрацію виробництва на підприємстві (в

цеху) повністю готових видів продукції (наприклад, мотоциклів, велосипедів,
хлібопродуктів тощо).

По детальна спеціалізація є різновидом предметної, заснована на виробництві

окремих деталей і частин готової продукції (моторів, підшипників тощо)».8

Сталість у споживанні - це концепція, що вказує на стабільність рівня споживання

товарів і послуг протягом певного періоду часу. Це може відбуватися в різних
контекстах, таких як економіка, соціологія або екологія, і має важливе значення для
аналізу та прогнозування різних аспектів суспільного розвитку. Важливо розрізняти
між сталістю споживання як концепцією і сталістю витрат як показником
економічної стабільності. Сталість у споживанні може відображати стабільність
8
Економіка та організація виробництва «Навчальний посібник» сторінка 4, розділ 5.3
8
споживчої поведінки населення, що може бути наслідком різних факторів, таких як
доходи, ціни, мода, культурні та соціальні чинники. Це означає, що люди
споживають приблизно однакову кількість товарів і послуг протягом тривалого
періоду часу. Одним із чинників, що можуть призвести до сталості у споживанні, є
стабільність доходів населення. Якщо доходи залишаються на одному рівні або
зростають незначно, то люди зберігатимуть стабільний рівень споживання. Втім,
зниження доходів може призвести до зменшення споживання, особливо в сегментах
населення з низькими доходами.

Іншим фактором, який може вплинути на сталість у споживанні, є цінова

стабільність. Коли ціни на товари і послуги залишаються сталими або змінюються
мінімально, це може сприяти стабільному рівню споживання, оскільки споживачі
можуть легше контролювати свої витрати і планувати свої покупки. Крім того,
культурні та соціальні чинники також можуть впливати на сталість у споживанні.
Наприклад, якщо певний тип товарів або послуг є традиційно важливим для певної
культури або соціального класу, споживання цих товарів може залишатися сталим
протягом тривалого часу, незважаючи на зміни в економічних умовах.
Значна частина населення у світі досі споживає настільки мало, що цього
недостатньо для задоволення навіть їхніх базових потреб. Скорочення удвічі обсягів
харчових відходів на душу населення, на рівні роздрібної торгівлі та споживання,
також має важливе значення для створення ефективнішого виробництва та ланцюгів
постачання. Це може сприяти досягненню продовольчої безпеки та переходу до
більш ресурс ефективної економіки.9

Сталість у споживанні має важливе значення для різних галузей, включаючи бізнес,
економіку та соціологію. Для бізнесу сталість у споживанні може вказувати на
стабільність попиту на їхні товари і послуги, що дозволяє планувати виробництво і
маркетингові стратегії. Для економіки сталість у споживанні може бути ознакою
економічної стабільності і показником ефективності економічних політик. Для
соціології сталість у споживанні відображається у звичках, цінностях та
9
Відповідальне споживання та виробництво. Довідкова стаття. URL: https://sd4ua.org/vidpovidalne-
spozhyvannya/
9
уподобаннях суспільства, що дозволяє краще розуміти динаміку суспільства та його
розвиток.

Отже, для сталості у виробництві та споживанні важливо розглядати ширший

контекст економічних, соціальних і політичних процесів. Це допомагає розуміти, які
чинники можуть вплинути на цей рівень сталості і як можна адаптуватися до змін
для забезпечення сталого економічного розвитку і соціального благополуччя.

2.1 Зелене будівництво та використання ресурсів

Зелене будівництво - це підхід до проектування, будівництва та експлуатації

будівель, який спрямований на зменшення негативного впливу будівництва на
довкілля та оптимізацію використання ресурсів. Основні принципи зеленого
будівництва включають у себе ефективне використання енергії, води та інших
ресурсів, застосування відновлюваних матеріалів, зменшення викидів в атмосферу,
підвищення якості повітря в приміщеннях та використання технологій, спрямованих
на збереження довкілля.

Ось деякі принципи, яким повинно відповідати зелене будівництво:

• ефективне використання енергії, води та інших ресурсів;

• використання відновлюваних джерел енергії;
• зменшення рівня забруднення та відходів, при цьому збільшення можливостей
повторного використання та переробки матеріалів;
• використання екологічних, стійких матеріал;
• врахування впливу на навколишнє середовище при проектуванні, будівництві та
експлуатації;
• врахування якості життя мешканців при проектуванні, будівництві та
експлуатації.10

Переваги та інвестиційний потенціал зеленого будівництва. Існують різні способи

використання ресурсів у зеленому будівництві:
10
Інформаційний журнал «Ukraine Invest» стаття від 31.05.2022 https://ukraineinvest.gov.ua/news/
10
Енергоефективність: Зелені будівлі зазвичай мають добре ізольовані стіни, вікна та
дахи, що дозволяє знизити споживання енергії на опалення та кондиціонування
приміщень. Також застосовуються енергоефективні системи опалення, охолодження
та освітлення.

Використання відновлюваних джерел енергії: Зелені будівлі часто використовують

сонячні панелі, вітрові турбіни та інші джерела відновлюваної енергії для
зменшення залежності від традиційних джерел енергії, таких як вугілля та нафта.

Використання відновлюваних матеріалів: Зелені будівлі можуть використовувати

матеріали, які виготовлені з відновлюваних джерел, таких як бамбук, целюлозні
плити або вторинний метал.

Зменшення відходів: Під час будівництва зеленої будівлі зазвичай використовуються

стратегії зменшення відходів, такі як використання перероблених матеріалів, а також
утилізація будівельних відходів.

Використання технологій управління енергією: Зелені будівлі можуть бути

обладнані системами автоматизованого управління енергоефективністю, такими як
сенсори, які регулюють використання енергії в приміщенні в залежності від
кількості людей або погодних умов.

Використання ресурсів у зеленому будівництві спрямоване на створення ефективних

та екологічно чистих будівель, які забезпечують комфортне проживання для людей
та мають мінімальний негативний вплив на довкілля.

2.2 Розвиток індустрії в контексті сталого розвитку

Індустрія є однією з основних галузей господарства, яка впливає на економічний,

соціальний та екологічний розвиток суспільства. У контексті сталого розвитку
індустрія має виконувати не лише функцію економічного збагачення, а й брати до
уваги потреби сучасних генерацій, не ушкоджуючи можливості майбутніх поколінь

11
задовольняти власні потреби. Розвиток індустрії у контексті сталого розвитку
вимагає комплексного підходу, що охоплює економічні, соціальні та екологічні
аспекти.

Економічний аспект: Розвиток індустрії сприяє створенню робочих місць,

збільшенню обсягів виробництва та зростанню ВВП країни. Однак, важливо
враховувати не лише кількісні, а й якісні показники розвитку. Стале вдосконалення
технологій та оптимізація виробничих процесів можуть знижувати витрати та
сприяти збільшенню продуктивності промисловості.

Соціальний аспект: Урахування інтересів працівників є ключовим аспектом сталого

розвитку промисловості. Забезпечення гідних умов праці, соціальних гарантій та
можливостей для професійного зростання допомагає підвищувати якість життя
населення. Крім того, індустрія може сприяти розвитку інфраструктури та
підвищенню рівня освіти та медичного обслуговування у регіонах.

Екологічний аспект: Збалансоване використання природних ресурсів та зменшення

негативного впливу на довкілля є важливим завданням для сталого розвитку
індустрії. Впровадження енергоефективних технологій, зменшення викидів та
використання відновлюваних джерел енергії дозволяє зменшити навантаження на
природні екосистеми та зберегти ресурси для майбутніх поколінь.

Інноваційний розвиток: Стале вдосконалення технологій та пошук нових методів

виробництва є основою успішного розвитку індустрії в умовах сталого розвитку.
Інвестиції у дослідження та розробки, сприяння інноваційним стартапам та
створення сприятливого клімату для творчої активності можуть стати ключовими
факторами, які забезпечать конкурентоспроможність промисловості в майбутньому.

Глобальна співпраця: Проблеми сталого розвитку індустрії є загальними для всього

світу. Глобальна співпраця, обмін досвідом та технологіями дозволяє ефективніше
вирішувати екологічні проблеми, забезпечувати стабільність на ринках та
зменшувати нерівності у розвитку різних регіонів.
Розвиток індустрії у контексті сталого розвитку вимагає комплексного підходу та

12
урахування економічних, соціальних та екологічних аспектів. Сприятливі умови для
бізнесу, гідні умови праці для працівників та збереження довкілля для майбутніх
поколінь є ключовими принципами, на яких ґрунтується сталість розвитку
промисловості.

2.3 Стимулювання сталого використання.

Преамбулою конвенції визначені основні положення, які мають враховуватися при

виконанні зобов’язань , передбачених Конвенцією, серед яких доцільно особливу
увагу звернути на такі: країни несуть відповідальність за збереження свого
біорізноманіття і сталого використання своїх біоресурсів; основною вимогою щодо
збереження біорізноманіття є збереження екосистем і природних місць мешкання,
підтримка і відновлення життєздатних популяцій видів у їх природних умовах.
Стаття 11 «Заходи заохочення: приймає, настільки це можливо і доцільно, оправдані
з економічної і соціальної точок зору заходи, які сприяють збереженню і сталому
використанню компонентів біологічного різноманіття».11

Економічний аспект: Розвиток індустрії сприяє створенню робочих місць,

збільшенню обсягів виробництва та зростанню ВВП країни. Однак, важливо
враховувати не лише кількісні, а й якісні показники розвитку. Стале вдосконалення
технологій та оптимізація виробничих процесів можуть знижувати витрати та
сприяти збільшенню продуктивності промисловості.

Соціальний аспект: Урахування інтересів працівників є ключовим аспектом сталого

розвитку промисловості. Забезпечення гідних умов праці, соціальних гарантій та
можливостей для професійного зростання допомагає підвищувати якість життя
населення. Крім того, індустрія може сприяти розвитку інфраструктури та
підвищенню рівня освіти та медичного обслуговування у регіонах.

11
Конвенція про біорізноманіття. 22 травня 1992 року.
13
Екологічний аспект: Збалансоване використання природних ресурсів та зменшення
негативного впливу на довкілля є важливим завданням для сталого розвитку
індустрії. Впровадження енергоефективних технологій, зменшення викидів та
використання відновлюваних джерел енергії дозволяє зменшити навантаження на
природні екосистеми та зберегти ресурси для майбутніх поколінь.

Інноваційний розвиток: Стале вдосконалення технологій та пошук нових методів

виробництва є основою успішного розвитку індустрії в умовах сталого розвитку.
Інвестиції у дослідження та розробки, сприяння інноваційним стартапам та
створення сприятливого клімату для творчої активності можуть стати ключовими
факторами, які забезпечать конкурентоспроможність промисловості в майбутньому.

Глобальна співпраця: Проблеми сталого розвитку індустрії є загальними для всього

світу. Глобальна співпраця, обмін досвідом та технологіями дозволяє ефективніше
вирішувати екологічні проблеми, забезпечувати стабільність на ринках та
зменшувати нерівності у розвитку різних регіонів.

Розвиток індустрії у контексті сталого розвитку вимагає комплексного підходу та

урахування економічних, соціальних та екологічних аспектів. Сприятливі умови для
бізнесу, гідні умови праці для працівників та збереження довкілля для майбутніх
поколінь є ключовими принципами, на яких ґрунтується сталість розвитку
промисловості.

«Застосування принципу сталого розвитку передбачає досягнення

стійкого балансу між людською діяльністю та соціально-економічним
розвитком – з одного боку і ресурсами та здатністю природи до
регенерації, з іншого. На кінець останнього десятиріччя минулого
століття світове співтовариство дійшло висновку, що кінцева межа
глобального розвитку визначається здатністю біосфери асимілювати
відходи, що виникають у процесі життєдіяльності. Політика у цій сфері
повинна бути спрямована на зменшення обсягів утворення відходів і
14
перетворення все більшої їх кількості в ресурси для повторного
використання. Це скоротить ту кількість відходів, яку потрібно
знищувати або захоронювати».12

ІІІ. Соціальний аспект сталого розвитку

3.1 Рівність та справедливість у контексті сталого розвитку

Скільки людей страждають від браку справедливості? Що їм потрібно та чого вони

хочуть, коли шукають її? І чи знаходять?

Рівність та справедливість грають важливу роль у контексті сталого розвитку,

оскільки вони є ключовими принципами для забезпечення сталого соціально-
економічного прогресу, який не шкодить нинішнім і майбутнім поколінням.

Соціальна справедливість: Справедливий доступ до ресурсів, послуг та

можливостей є важливою складовою сталого розвитку. Це означає, що всі люди
мають мати однакові можливості для розвитку свого потенціалу, незалежно від
їхнього походження, соціального статусу чи фінансового стану.

Економічна рівність: Розподіл багатства та можливостей в економіці також є

ключовим аспектом сталого розвитку. Економічна рівність сприяє сталому розвитку,
оскільки вона зменшує соціальну напругу і сприяє зниженню нерівності. Це може
включати доступ до робочих місць, здорової освіти та здорової державної підтримки
для всіх шарів населення.

Екологічна справедливість: Рівність в охороні довкілля є необхідною для сталого

розвитку. Кращі умови довкілля повинні бути доступні для всіх, а не лише для
певних груп або країн. Рівний доступ до чистої води, повітря та землі, а також
зменшення негативних впливів на довкілля, є важливими аспектами сталого
розвитку.

12
«Основи стратегії сталого розвитку в Україні» Методичні матеріали, програма розвитку ООН в Україні. Сторінка
212.
15
Культурна та гендерна рівність: Забезпечення рівних прав та можливостей для всіх
незалежно від їхньої культурної та гендерної приналежності є ключовим аспектом
сталого розвитку. Це означає зменшення дискримінації, сприяння рівного
представництва та забезпечення прав жінок та чоловіків у всіх сферах суспільства.

Забезпечення цих принципів допомагає побудувати більш справедливий і стабільний

світ, де всі люди мають можливість жити щасливим і достатнім життям без шкоди
для природи і майбутніх поколінь.

3.2 Здоров’я та благополуччя населення

У світі, де кожен день прискорено рухається вперед, де технології та інновації

переплітаються зі старовинними традиціями, важливо пам'ятати про основні
цінності - здоров'я та благополуччя. Ці аспекти не просто відіграють ключову роль у
житті кожного окремого істоти, а й є невід'ємною складовою сталого розвитку
суспільства. Сталий розвиток - це не лише розвиток економіки та наукових
досягнень, але й збереження екосистем, збалансоване використання ресурсів, а
також забезпечення здоров'я та благополуччя населення. Ось чому важливо звертати
увагу на ці аспекти та донести їх до кожного члена суспільства.

Перше, що потрібно зрозуміти, це те, що здоров'я та благополуччя - це більше, ніж

відсутність хвороб і травм. Це стан фізичного, психічного та соціального
благополуччя, в якому людина може розкривати свій потенціал, реалізовувати себе
та вносити вклад у суспільство. Здорові люди є більш продуктивними, творчими та
щасливими. Здоров'я і благополуччя є ключовими складовими економічного
розвитку. Здорові працівники працюють краще і продуктивніше, що сприяє
зростанню економіки. Зменшення витрат на медичні послуги також дозволяє
вкладати кошти в інші сфери розвитку. Крім того, здорові громади мають більше
можливостей для розвитку освіти, культури та інших аспектів, що підвищує
загальний рівень життя. Помітно, що здоров'я і благополуччя також впливають на
збереження навколишнього середовища. Здорові люди більш свідомо ставляться до

16
природних ресурсів і екосистем, адже вони розуміють важливість чистого повітря,
води та здорового середовища для свого благополуччя. Таким чином, збереження
природи і здоров'я людини є взаємопов'язаними завданнями.13

Здорові люди можуть працювати більше продуктивно та займатися розвитком

економіки. Вони менше втрачають час на лікування та відновлення здоров'я, що
підвищує їхню робочу ефективність. Зменшення захворювань та травм сприяє
зменшенню фінансового тиску на медичну систему, оскільки менше ресурсів
витрачається на лікування та догляд за хворими.

Здорові та задоволені люди схильні до більшої соціальної стабільності та мирного

співіснування в суспільстві. Це стимулює розвиток спільноти та сприяє гармонійним
міжособистісним відносинам. Здоров'я людей напряму пов'язане з якістю
навколишнього середовища. Збереження природних ресурсів та мінімізація
забруднення допомагають знижувати ризики захворювань та підвищують загальний
стан здоров'я. Стале економічне та соціальне зростання має бути доступним для всіх
шарів суспільства. Це означає забезпечення доступу до освіти, медичного
обслуговування, житла та інших базових потреб, що сприяє підвищенню якості
життя всього населення.

Однак, не слід забувати і про соціальний аспект. Здоров'я і благополуччя є основою

соціальної справедливості. У суспільстві, де всі мають доступ до якісної медичної
допомоги та освіти, ідеї сталого розвитку стають реальністю. Кожна людина має
право на здоров'я, а суспільство має обов'язок забезпечити це право. Здоров'я та
благополуччя населення є важливими складовими сталого розвитку, і їхнє
забезпечення відіграє вирішальну роль у створенні стійкого та процвітаючого
суспільства.

3.3 Процес реалізації та залучення громади

Збереження здоров'я як головна умова забезпечення благополуччя населення. М.В Макаренко.

13

Стр. 126
17
У сучасному світі концепція сталого розвитку стала не лише парадигмою
екологічної політики, а й важливим пріоритетом для розвитку суспільства. Однак,
успішна реалізація сталого розвитку потребує не лише участі урядових інституцій та
бізнесу, але й активного залучення громадськості. Цей процес вимагає взаємодії
різних суб'єктів на всіх рівнях, починаючи від місцевого рівня й аж до міжнародних
партнерств. У цьому тексті ми розглянемо ключові аспекти реалізації та залучення
громадськості в сталому розвитку, а також детально розглянемо різноманітні методи
та приклади успішної практики.

Громадськість грає критичну роль у просуванні сталого розвитку, оскільки вона є

основним джерелом ідей, відгуку на рішення та механізмом контролю за діяльністю
влади та бізнесу. Організація ООН наголошує на важливості громадського участі у
сталому розвитку, зазначаючи, що "громадськість має велике значення для сталого
розвитку, оскільки вона забезпечує участь громадськості у процесі прийняття рішень
та сприяє покращенню якості прийнятих рішень" 14(Джерело: ООН, 2012).

Існує різноманітність механізмів залучення громадськості в сталому розвитку, серед

яких важливі:

Громадські консультації та обговорення рішень: Проведення відкритих діалогів з

громадськістю забезпечує врахування різноманітних поглядів інтересів різних груп
населення при прийнятті рішень. Такі консультації можуть бути організовані у формі
публічних слухань, обговорень на форумах або інших форматах.

Громадські ради та комітети: Створення громадських органів, що співпрацюють з

урядом або бізнесом, дозволяє представникам громадськості активно брати участь у
прийнятті стратегічних рішень та впливати на процеси розвитку.

Грмадські ініціативи та проекти: Активізація громадських ініціатив та проектів

дозволяє громадськості самостійно втручатися у питання сталого розвитку,
сприяючи інноваціям та залученню ресурсів на місцевому рівні.
14
ООН (2012). Public Participation in Decision-Making for Sustainable Development: A Handbook. United Nations
Department of Economic and Social Affairs.
18
Інформаційна прозорість: Забезпечення доступу до інформації про прийняття
рішень, стан довкілля та використання ресурсів є ключовим аспектом залучення
громадськості. Інформованість громадськості сприяє активному участю в процесах
прийняття рішень.

У світі існує безліч прикладів успішного залучення громадськості в сталий розвиток.

Прикладів успішних практик залучення громадськості в сталому розвитку багато.
Одним із яскравих прикладів є участь громади у розвитку та впровадженні проектів
з використання відновлювальних джерел енергії (ВДЕ). Наприклад, у Нідерландах
існує ініціатива "Енергія усім", яка ставить за мету забезпечення місцевих громад
енергією, залучаючи їх до розробки та виконання планів щодо зменшення викидів
CO2 та збільшення використання ВДЕ. Ця ініціатива активно використовує
громадські консультації, громадські обговорення та громадські ініціативи для
забезпечення широкого сприйняття та підтримки рішень, що стосуються
енергетичного переходу.

Ще одним прикладом є програма "Сади у місті", яка пропонує міським жителям

можливість брати участь у створенні та догляді за садами та городами на території
міста. Ця програма, яка вже успішно функціонує в деяких містах США та Європи, не
лише сприяє відновленню зелених зон у містах, а й залучає громадськість до роботи
з природним середовищем та підвищує їхню освіченість у сфері екології та сталого
розвитку.

Для успішної реалізації сталого розвитку через залучення громадськості необхідно

забезпечити доступ до освіти та інформації про цільові пріоритети та завдання.
Інформованість громадян про проблеми довкілля, енергоефективність, використання
відновлювальних джерел енергії та інші аспекти сталого розвитку є важливим
елементом успішного впровадження стратегій інтегрованого розвитку.

Як стверджує Едвард Уілсон, американський біолог та публіцист: "Освічена

громадськість - це найпотужніший інструмент, що дозволяє змінювати світ на
краще". 15 Тож, розвиток освітніх програм та інформаційних кампаній є необхідним
15
Wilson, E. O. (1998). Consilience: The Unity of Knowledge. Vintage Books.
19
кроком у залученні громадськості до процесів сталого розвитку.

Процес реалізації та залучення громадськості у сталий розвиток є складним та

мінливим, але він є невід'ємною складовою успішного досягнення цілей сталого
розвитку. Шлях до сталого розвитку полягає в партнерстві між урядом, бізнесом та
громадськістю, де кожен суб'єкт має важливу роль у формуванні та впровадженні
стратегій та заходів. Ініціативи, що спираються на активну участь громадян, мають
більший шанс на успіх та стабільність у майбутньому, оскільки вони відображають
реальні потреби та інтереси суспільства.

Висновок

Сталій розвиток виникає на перетині історії, філософії та сучасних викликів,

створюючи концепцію, яка стає дорогоцінним маршрутом до збалансованого та
стійкого майбутнього.

Ідея сталого розвитку виникає з усвідомлення вразливості людського співіснування з

природою. Від античних мудреців до розвитку індустріального суспільства, ідеї про
збалансований розвиток існували завжди, але набули особливого значення в епоху
екологічних криз. Від Землі як скінченного ресурсу до концепції "зеленої"
економіки, ідея сталого розвитку перейшла шлях від простої освідомленості до
практичної стратегії.

Роль відомих філософів, науковців та організацій, таких як Брунтланд,

Шварценеггер та ООН, визначальна у формуванні та популяризації ідеї сталого
розвитку. Сьогодення ставить перед нами нові виклики, такі як зміна клімату та
демографічні тенденції, що вимагають глибокого розуміння та реагування на рівні
глобальних політичних стратегій.

Зелене будівництво, ефективне використання ресурсів та стимулювання сталого

виробництва стають основними стратегіями для забезпечення сталого розвитку.
Перехід до енергоефективних технологій та зменшення відходів стають необхідними

20
кроками для забезпечення сталого використання ресурсів. Промисловий сектор
повинен переосмислити свої підходи, спрямовуючи зусилля на інновації та зелені
технології. Політика та законодавство мають стимулювати підприємства та
споживачів до вибору сталого способу життя та виробництва.

Впровадження принципів рівності, справедливості, здоров'я та активної участі

громади є ключовими складовими сталого розвитку. Стале розвиток має бути
доступним для всіх шарів суспільства, не допускаючи соціальних або економічних
нерівностей. Забезпечення доступу до якісної медичної допомоги та екологічно
чистого середовища є важливими аспектами сталого розвитку. Активна участь
громади у прийнятті рішень та впровадженні проектів забезпечує їхню підтримку та
сприяє сталому розвитку на місцевому рівні.

Отже, сталий розвиток - це не лише ідея, але й практична стратегія, яка вимагає
спільних зусиль та глибокого зміщення в підходах до вирішення викликів сучасного
світу.
Список джерел
1. Генеральна Асамблея Організація Об’єднаних Націй, резолюція 37/7 28 Жовтня
1982 року.

2. Доклад ООН з питань навколишньої середи, 42 сесія, 4 серпня 1987 року.

3. Доклад ООН з питань навколишньої середи, сторінка 59, Глава 2.

4. Друга Конференція ООН з питань навколишньої середи у Бразилії, 3-12 Червня

1992 року 44/228.

5. «Майбутнє, якого ми прагнемо» сторінка 59, Вахтанг Кубеладзе.

6. Гру Хармлет-Бунтланн у докладі «Наше спільне майбутнє» 1987 року.

7. Шаров О. М. Криза парадигми світової економічної системи (грошово-валютні

аспекти). Економічний часопис-XXI. 2013. № 1-2(1). С. 49-52

6. Економіка та організація виробництва «Навчальний посібник» сторінка 4, розділ

5.3
21
 8. Відповідальне споживання та виробництво. Довідкова стаття. URL:
https://sd4ua.org/vidpovidalne-spozhyvannya/

9. Інформаційний журнал «Ukraine Invest» стаття від 31.05.2022

https://ukraineinvest.gov.ua/news/

10. Конвенція про біорізноманіття. 22 травня 1992 року.

11. «Основи стратегії сталого розвитку в Україні» Методичні матеріали, програма

розвитку ООН в Україні. Сторінка 212.

12. Збереження здоров'я як головна умова забезпечення благополуччя населення.

М.В Макаренко. Стр. 126

13. ООН (2012). Public Participation in Decision-Making for Sustainable Development:

A Handbook. United Nations Department of Economic and Social Affairs
14. Wilson, E. O. (1998). Consilience: The Unity of Knowledge. Vintage Books.

22