Практичне заняття №5

1. Які існують підходи щодо класифікації міжнародних організацій?

Класифікація міжнародних організацій, зумовлена їх значною кількістю,
різноманітністю сфер діяльності, здійснюється за такими базовими
критеріями.
1. За характером членства та юридичною природою учасників розрізняють
міждержавні (міжурядові) і неурядові.
2. За предметом діяльності виокремлюють політичні, економічні, кредитно-
фінансові, військово-політичні, з питань охорони здоров'я, культури, торгівлі
та ін.
3. За колом учасників міждержавні організації поділяються на універсальні,
відкриті для участі всіх держав (ООН та її спеціалізовані установи), і
регіональні, членами яких можуть бути держави одного регіону.
4. За компетенцією розрізняють організації загальної та спеціальної
компетенції. Діяльність організацій загальної компетенції охоплює всі сфери
відносин між державами-членами: політичну, економічну, соціальну,
культурну (ООН, Рада Європи, Ліга арабських держав).
5. За характером повноважень міжнародні організації поділяються на
міждержавні й наддержавні (наднаціональні). До першої групи належать
майже всі міжнародні організації, метою яких є здійснення міждержавного
співробітництва і рішення адресовані державам-членам. Головною метою
наддержавних організацій є здійснення інтеграції, а їх рішення поширюються
безпосередньо на фізичних та юридичних осіб держав-членів. Наприклад,
такою наддержавною організацією є Європейський Союз (ЄС).
6. За умовами участі міжнародні організації поділяються на відкриті, у яких
будь-яка держава може стати членом, і закриті, де прийом проводиться згідно
із запрошенням засновників.
7. За цілями і принципами діяльності: правомірні - створюються відповідно
до міжнародного права; протиправні - створюються з порушенням
загальновизнаних норм міжнародного права із цілями, що суперечать
інтересам міжнародного миру та міжнародної безпеки.
Крім того, характеристику міжнародних організацій, що здійснюють
регулювання світових господарських зв'язків, можна доповнити
класифікацією за організаційними принципами і за сферою
багатостороннього регулювання.
Класифікація за організаційними принципами передбачає участь або
неучасть у системі ООН, з урахуванням профілю організації та цілі
діяльності. Відповідно до цього підходу, міжнародні організації поділяються
на такі групи: 1) міжнародні організації системи ООН;
2) міжнародні організації, що не входять до системи ООН;
3) регіональні економічні організації.
Класифікація міжнародних організацій за сферою багатостороннього
регулювання передбачає їх поділ на групи залежно від сфер і цілей
регулювання:
- організації, що регулюють економічне та промислове співробітництво і
галузі світового господарства;
- організації в системі регулювання світової торгівлі;
- регіональні економічні організації в системі регулювання світового
господарства;
- міжнародні та регіональні організації з регулювання підприємницької
діяльності;
- неурядові організації та об'єднання, які сприяють розвитку міжнародних
господарських зв'язків.
2. Які типи міжнародних організацій можна виділити залежно від
розподілу повноважень між організаціями та їхніми членами?
Як доповнення до типізації міжнародних організацій залежно від розподілу
повноважень між міжнародною організацією і її державами-членами фахівці
виділяють такі типи міжнародних організацій:
1) міжурядові організації, що виконують координуючі функції;
2) міжнародні організації, що виконують окремі наднаціональні функції;
3) повністю наднаціональні організації.
3. Які Ви знаєте організації за характером членства?
За характером членства та юридичною природою учасників
розрізняють міждержавні (міжурядові) і неурядові.
Міжнародна міжурядова організація - це об'єднання держав, створене
на основі договору з метою досягнення спільних цілей, для якого
характерним є членство держав, наявність установчого міжнародного
договору, постійних органів, здійснення діяльності в інтересах держав-
членів, поважаючи їх суверенітет як суб'єкта міжнародного права.
Неурядова міжнародна організація створюється на основі об'єднання
фізичних чи юридичних осіб у формі асоціацій, федерацій і діє в інтересах
членів для досягнення конкретних цілей.
4. Назвіть види організацій за колом учасників?
За колом учасників міждержавні організації поділяються на універсальні,
відкриті для участі всіх держав (ООН та її спеціалізовані установи), і
регіональні, членами яких можуть бути держави одного регіону.
5. Які Ви знаєте міжнародні організації закритого типу?
За умовами участі в членстві міжнародні організації поділяються на
відкриті й закриті. До відкритих організацій може увійти кожна держава, яка
поділяє принципи й статут організації.
 Прийом в закриті міжнародні організації проводиться на запрошення
початкових засновників (наприклад, в НАТО).
6. Назвіть приклади наднаціональних міжнародних організацій?
До міжнародних організацій, що виконують окремі наднаціональні
функції, належать Міжнародний валютний фонд і Група Світового банку.
Прикладом міжнародної організації повністю наднаціонального типу є
Європейський Союз, який в особі своїх головних органів – Європейської
ради, Європейського парламенту, Ради Європейського Союзу і Європейської
комісії уповноважений створювати правила-регламенти і директиви,
обов'язкові для країн-членів. У складі органів ЄС є Європейський суд, який
контролює дотримання регламентів і директив і має повноваження на примус
держав-членів до їх виконання.

7. Яка роль міжнародних конференцій в сучасних міжнародних

відносинах?
Помітну роль у сучасній багатосторонній дипломатії відіграють
міжнародні конференції. В залежності від статусу учасників міжнародні
конференції діляться на урядові та неурядові.
Сучасна конференція — це тимчасовий колективний орган суверенних
держав-учасниць, який створюється для досягнення узгоджених цілей. Мета і
діяльність будь-якої міжурядової конференції мають відповідати
загальновизнаним нормам сучасної дипломатичної практики в рамках
міжнародного права. Відмінності в назвах міжурядових конференцій — з'їзд,
конгрес, нарада тощо — суттєвого юридичного значення не мають.
Конференції вважаються такими, що завершили свою роботу, коли досягнуто
головної мети — прийняті ті чи інші узгоджені рішення, або коли учасники
переговорів доходять висновку про неможливість досягнення спільної угоди
через непримиренність позицій представлених делегацій. Завершення роботи
конференції оформлюється, як правило, підсумковим (заключним) актом або
протоколом, який підписується всіма учасниками. Існують й інші форми
завершення роботи конференцій, наприклад декларації, заяви.
Сучасні міжурядові конференції часто приймають різноманітні
резолюції з предмета своєї діяльності. Найбільш яскравими прикладами
можуть слугувати резолюції, що приймаються конференціями, проведеними
під егідою ООН. Зокрема, Конференція ООН з питань представництва
держав у їхніх відносинах із міжнародними організаціями універсального
характеру (14 березня 1975 р., Відень) ухвалила цілу низку резолюцій.
Найважливішими з них є згадана вище резолюція про надання міжнародно-
правового статусу національно-визвольним рухам і резолюція щодо питань
застосування прийнятої на конференції Конвенції про майбутню діяльність
міжнародних організацій.
Слід зауважити, що резолюції, які приймаються міжурядовими
конференціями, незалежно від адресата мають характер рекомендацій.
Держави-учасниці тієї чи іншої конференції визначають своє ставлення до її
резолюцій в суто індивідуальному порядку. І ті заходи, що передбачається
здійснити в рамках даних резолюцій, також мають лише рекомендаційний
характер і юридичних зобов'язань для їхніх адресатів не створюють.