ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ

ІНТОКСИКАЦІЯ
РТУТТЮ
Виконала студентка VI курсу 14 групи Цыганкова Дар’я Дмитрівна
 Де застосовують
ртуть?
Ртуть належить до промислових отрут першого класу небезпечності, що
можуть спричиняти тяжкі порушення нервової системи. У працівників, на
яких тривалий час впливає ця смертельно небезпечна токсична речовина,
може виникнути інтоксикація.
Ртуть — рідкий сріблясто-білий важкий метал. Випаровується навіть
за температури 0 °С. Має високу для металів температуру кипіння
(357 °С), електро- та теплопровідність, значну хімічну стійкість
і щільність. У промисловості використовують металеву ртуть і її сполуки:
сулема, нітрат ртуті, каломель, гримуча ртуть.
Завдяки її властивостям ртуть застосовують у металургії, хімічній
промисловості, гальванічних елементах, гальванотехніці, медицині,
сільському господарстві та багатьох інших галузях.
Ртуть широко застосовують у виробництві різних приладів — барометрів,
термометрів, манометрів, вакуумних насосів, полярографів тощо,
у ртутних і кварцових лампах, як рідкий катод у виробництві їдких лугів
і хлору електролізом, як каталізатор при синтезі оцтової кислоти,
для амальгамації золота та срібла
 Чим небезпечна ртуть?
Щоб отримати ртуть, випалюють мінерал кіновар. Випаровуючись, ця речовина перетворюється в пар, який
не має забарвлення, запаху та інших органолептичних властивостей. Пари ртуті легко поширюються в
повітрі та проникають у папір, дерево, тканину, штукатурку. Ртуть може потрапляти в щілини, осідати
на підлогу, стіни. Як наслідок — вона засмічує приміщення, у якому нерідко виникають великі її
концентрації. Гранично допустима концентрація цієї токсичної речовини в повітрі робочої зони — 0,01
мг/м3.
Ртуть проникає до організму переважно через органи дихання, рідше — через шкіру. Також вона може
потрапити до організму й через органи травлення. Однак у цьому разі інтоксикація не розвивається:
металева ртуть у кишечнику не всмоктується, а спричиняє послаблювальний ефект і повністю виділяється
з організму з калом.
Особливість ртуті — її здатність до накопичення: утворюються депо в печінці, нирках, селезінці,
підшлунковій залозі тощо, а також у легенях і кістках. Значна кількість цієї отруйної речовини
накопичується у центральній нервовій системі.
Розрізняють гострі та хронічні форми інтоксикації металевою ртуттю.
 Патогенез
Металева ртуть викликає порушення білкового та
вуглеводного обміну в нервовій тканині завдяки
здатності зв'язуватись з SH-групами ферментів і
гальмувати їх активність. Внаслідок цього в клініці
меркуріалізму переважають прояви нейродинамічних
та нейрорефлекторних порушень. Органи-мішені
токсичного впливу ртуті – печінка, нирки, міокард,
ендокринні залози. За ступенем впливу на організм
металева ртуть і її органічні з'єднання відносять до
промислових отрут першого класу небезпечності.
 Клінічна картина
Гостра форма характеризується значною кволістю, нездужжям, головним болем , нудотою, блюванням, металевим присмаком у роті, гіперсалівацією.
Згодом виникають виразкові гінгівіти, афтозні стоматити, кривавий пронос, біль в животі, різка астенізація. Можливий летальний вихід внаслідок гострої
ниркової недостатності.
Хронічна інтоксикація ртуттю має три стадії:
І Стадія "ртутної неврастенії" проявляється швидкою втомлюваністю, головним болем, роздратованістю, тривалим поверхневим сном. Відмічається
серцебиття, підвищена пітливість, схильність до закрепів, металевий присмак у роті гіперсалівація. Характерні відчуття внутрішнього тремтіння, біль в
суглобах рук і ніг, почуття оніміння кінцівок, гіперестезія до шуму, яскравого світла, лабільність настрою. Спостерігається зниження пам'яті на недавні
події, вегетативні розлади. Нерідко виражені неврологічні симптоми: тремор пальців витягнутих рук з характерною асиметрією, посилення сухожильних
рефлексів, стійкий червоний дермографізм, гіпергідроз. Лабільність пульсу з тенденцією до тахікардії трофічні розлади (ламкість нігтів, алопеція, гінгівіти).
Характерні ендокринні розлади: дисменорея, ранній клімакс, дисфункція щитовидної залози. Стадія зворотня.
ІІ Стадія "ртутного еретизму" характеризується значною астенією, схудненням, головним болем, порушенням сну, схильністю до депресії, різким
зниженням працездатності. Синдром ртутного еретизму характеризує стан підвищеної збудливості, подразливості, боязкості, невпевненості в собі,
соромливість з швидким почервонінням обличчя при хвилюванні, неможливості продовжувати звичайну роботу в присутності сторонніх. Неврологічний
статус – тремтіння повік, язика, пальців витягнутих рук, що має постійний характер. Характерні почуття недовірливості, підозри, зосередження на
хворобливих переживаннях.
Мають місце більш виражені гінгівіт, стоматит, карієс, пародонтоз, мідно – червоний колір глотки і м'якого піднебіння, гастрит, гастроентероколіт
(діарейний синдром).
ІІІ Стадія "ртутної енцефалопатії" характеризується значними психічними розладами вогнищевими або розсіяними неврологічними ознаками.
Диференційну діагностику інтоксикації ртуттю проводять із шизофренією, психозом різної етіології, енцефалопатією різної етіології, гострим та хронічним
вірусним гепатитом та ін.
При інтоксикації ртуттю можуть виникати загрожуючи життю невідкладні стани
та ускладнення: гостра ниркова недостатність, екзотоксичний шок, колапс та ін.
 Лікуванн
я
Питання
МСЕК
Використовують антидоти – донатори тіолових груп: тіосульфат натрію (30% розчин по 20 мл
внутрівенно протягом 15-20 днів), унітіол (5% розчин по 5 мл внутрім'язево за схемою), БАЛ,
сукцимер, Д – пеніциламін. Актуальними є сірководневі ванни (через день протягом 10 – 12
днів), призначення активаторів ферментних систем: ліпаміду (0,05г тричі на день протягом
двадцяти днів).
Із симптоматичних засобів – внутрівенне введення глюкози (40% розчин – 20 мл в/в) з 5%
розчином аскорбінової кислоти (2мл), вітаміни групи В. .При наявності проявів
неврастенічного синдрому призначають малі дози натрію броміду (1% розчин), нейролептики, На початкових стадіях хронічних інтоксикацій нейроотрутами, а
анксіолітичні та антигістамінні засоби, екстракт валеріани.
За умов розвитку гострої ниркової недостатності необхідне застосування екстракорпоральних також при гострих отруєннях ртуттю – тимчасова
методів детоксикації: плазмаферезу, плазмосорбції, гемодіалізу.
непрацездатність (часткова) – з видачею доплатного листка. На І
Щоб у працівників не виникла інтоксикація ртуттю, вживайте таких заходів: стадії хворі підлягають раціональному працевлаштуванню чи
автоматизуйте виробничі процеси й герметизуйте обладнання; встановленню третьої групи інвалідності. Хворі з ІІ стадією
дотримуйтеся санітарно-гігієнічних вимог до умов праці;
контролюйте, щоб працівники дотримувалися техніки безпеки під час роботи із ртуттю; інтоксикації через значне зниження працездатності або повну її
обладнуйте приміщення непроникними для цієї токсичної речовини стінами та підлогою;
організовуйте ефективну промислову вентиляцію; втрату підлягають переведенню на третю або другу групу
знижуйте концентрацію парів ртуті в повітрі робочої зони; інвалідності. При ІІІ стадії хворі повністю непрацездатні
забезпечуйте працівників спеціальним одягом зі щільної тканини та іншими засобами
індивідуального захисту; (інваліди другої чи першої групи).
організовуйте попередні й періодичні медичні огляди.
Дякую за увагу!