Питання для підготовки до ПМК (2 семестр)

1.Біофізичні основи електрокардіографії. Поняття про еквівалентний електричний генератор.

Система відведень.

Біофізичні основи електрокардіографії

Електрокардіограма (ЕКГ) - це запис електричної активності серця. Електрична

активність серця виникає внаслідок деполяризації і реполяризації клітин міокарда.
Деполяризація - це процес переходу клітинного мембрани з потенціалу спокою до
потенціалу дії. Реполяризація - це процес переходу клітинного мембрани від
потенціалу дії до потенціалу спокою.

Деполяризація і реполяризація клітин міокарда відбувається у певній послідовності.

Деполяризація починається в синоатріальному вузлі (СА-вузол), розташованому в
правому передсерді. З СА-вузла деполяризація поширюється по передсердям, а
потім по передсердно-шлуночковому вузлу (АВ-вузол). З АВ-вузла деполяризація
поширюється по пучку Гіса, його ніжкам і волокнам Пуркіньє, а потім по шлуночках.

Електрична активність серця, що виникає внаслідок деполяризації і реполяризації

клітин міокарда, створює електричне поле. Це електричне поле поширюється в
навколишні тканини, включаючи шкіру.

Поняття про еквівалентний електричний генератор

Для спрощення аналізу електрокардіограми серце можна розглядати як

еквівалентний електричний генератор. Еквівалентний електричний генератор - це
уявний пристрій, який створює електричне поле, аналогічне електричному полю, що
створюється серцем.

Еквівалентний електричний генератор серця має два полюси: позитивний і

негативний. Позитивний полюс еквівалентного електричного генератора відповідає
деполяризації, а негативний полюс - реполяризації.

Система відведень

Для реєстрації електрокардіограми використовують систему відведень. Система

відведень - це система розташування електродів на тілі пацієнта.

Існує кілька різних систем відведень. Найпоширенішою системою відведень є

система відведень Ейнтховена. Система відведень Ейнтховена складається з трьох
відведень:

 І відведення - електроди розташовані на правій верхній кінцівці і лівій нижній

кінцівці.
 ІІ відведення - електроди розташовані на лівій верхній кінцівці і лівій нижній
кінцівці.
 ІІІ відведення - електроди розташовані на правій верхній кінцівці і лівій верхній
кінцівці.
Система відведень Ейнтховена дозволяє отримати інформацію про електричну
активність серця в різних площинах.

Інші системи відведень, які використовуються в електрокардіографії, включають:

 Посилені відведення Ейнтховена - електроди розташовані аналогічно до

стандартних відведень Ейнтховена, але з використанням більшої чутливості
електродів.
 Грудні відведення - електроди розташовані на грудній клітці.
 Електроди Вегера - електроди розташовані на верхній частині живота.
2. Серце як струмовий електричний диполь Електрична вісь серця.

Серце як струмовий електричний диполь

Серце можна розглядати як струмовий електричний диполь, який має два полюси:
позитивний і негативний. Позитивний полюс відповідає деполяризації, а негативний
полюс - реполяризації.

Момент струмового диполя серця - це вектор, який характеризує величину і

напрямок електричного поля, створюваного серцем. Початок вектора знаходиться в
синоатріальному вузлі серця.

Електрична вісь серця

Електрична вісь серця - це уявна лінія, яка проходить через центр електричного поля
серця.

Електрична вісь серця можна визначити за допомогою системи відведень

Ейнтховена. Для цього вимірюють значення електричного потенціалу в кожному
відведенні. Потім ці значення обробляються за спеціальною формулою, яка
дозволяє визначити напрямок електричної осі серця.

Залежно від напряму електричної осі серця виділяють такі типи електричної осі:

 Нормальна електрична вісь - електрична вісь проходить через середню

третину грудини.
 Правостороння електрична вісь - електрична вісь відхиляється вправо від
середньої третини грудини.
 Лівостороння електрична вісь - електрична вісь відхиляється вліво від
середньої третини грудини.

Значення електричної осі серця має важливе значення для діагностики захворювань
серця. Наприклад, правостороння електрична вісь може бути ознакою гіпертрофії
правого шлуночка, а лівостороння електрична вісь - ознакою гіпертрофії лівого
шлуночка.

3. Молекулярний механізм м’язового скорочення.

Молекулярний механізм м'язового скорочення полягає в ковзанні товстих і тонких
філаментів м'язових клітин один щодо одного. Тонкі філаменти складаються з
молекул актину, які чергуються з молекулами тропоміозину. Товсті філаменти
складаються з молекул міозину.

При деполяризації клітинної мембрани м'язової клітини в цитоплазму з

саркоплазматичного ретикулуму вивільняються іони кальцію. Іони кальцію
зв'язуються з тропоніном, який змінює свою конфігурацію і дозволяє головкам
міозину зв'язуватися з актином.

Головки міозину розщеплюють аденозинтрифосфат (АТФ), звільняючи енергію, яка

використовується для зміни конформації головки міозину. Зміна конформації головки
міозину призводить до її прикріплення до актину і зсуву актинових філаментів щодо
товстих філаментів.

Цей процес повторюється багато разів, що призводить до ковзання тонких і товстих

філаментів один щодо одного і скорочення м'язової клітини.

Молекулярний механізм м'язового скорочення можна поділити на такі етапи:

1. Деполяризація клітинної мембрани.

2. Вивільнення іонів кальцію з саркоплазматичного ретикулуму.
3. Зв'язування іонів кальцію з тропоніном.
4. Зв'язування головки міозину з актином.
5. Розщеплення АТФ.
6. Зсув актинових філаментів щодо товстих філаментів.

Енергія, необхідна для м'язового скорочення, надходить з АТФ. АТФ розщеплюється

до АДФ і фосфату, при цьому виділяється енергія, яка використовується для зміни
конформації головки міозину.

Молекулярний механізм м'язового скорочення є складним і добре вивченим

процесом. Він є основою для функціонування скелетних, гладких і серцевого м'язів.

4. Електричні характеристики біологічних тканин. Закон Ома в диференційній формі.

Провідність біологічних тканин. Ємнісні властивості. Еквівалентна електрична схема.

Електричні характеристики біологічних тканин

Біологічні тканини мають унікальні електричні характеристики, які відрізняються від

характеристик неорганічних матеріалів. Ці характеристики є результатом складної
взаємодії між різними компонентами тканин, включаючи клітинні мембрани,
цитоплазму, органели та міжклітинну рідину.

Закон Ома в диференційній формі

Закон Ома в диференційній формі для біологічних тканин можна записати як:
J = σE

де:

 J - густина струму (A/m2)

 σ - питома провідність (S/m)
 E - електричне поле (V/m)

Провідність біологічних тканин

Провідність біологічних тканин залежить від багатьох факторів, включаючи:

 Вміст води. Вода є хорошим провідником, тому тканини з високим вмістом

води мають більшу провідність, ніж тканини з низьким вмістом води.
 Вміст іонізованих речовин. Іонізовані речовини, такі як солі, амінокислоти та
органічні кислоти, також є хорошими провідниками. Тому тканини з високим
вмістом іонізованих речовин мають більшу провідність, ніж тканини з низьким
вмістом іонізованих речовин.
 Структура тканин. Структура тканин також впливає на їх провідність.
Наприклад, тканини з добре розвиненою мережею кровоносних судин мають
більшу провідність, ніж тканини з погано розвиненою мережею кровоносних
судин.

Ємнісні властивості

Біологічні тканини мають певні ємнісні властивості, які пов'язані з наявністю клітинних
мембран. Клітинні мембрани є діелектриками, тому вони можуть накопичувати
електричний заряд.

Еквівалентна електрична схема

Біологічні тканини можна моделювати як електричні схеми, які складаються з

резисторів, конденсаторів і джерел струму.

Відкриється в новому вікні studfile.net

Еквівалентна електрична схема біологічних тканин

У цій схемі:
  R - резистор, який представляє опір тканин
 C - конденсатор, який представляє ємнісні властивості тканин
 I - джерело струму, яке представляє генерацію струму в тканинах

Електричні характеристики біологічних тканин мають важливе значення для їх

функціонування. Наприклад, провідність тканин важлива для проведення
електричних імпульсів, а ємнісні властивості тканин важливі для зберігання
електричного заряду.

5. Ланцюг змінного струму, що містить активний, ємнісний та індуктивний опір. Поняття про
векторну діаграму. Імпеданс.

Ланцюг змінного струму, що містить активний, ємнісний та індуктивний опір

Ланцюг змінного струму, що містить активний, ємнісний та індуктивний опір,

називається трикутником опорів.

Активний опір (R) - це опір, який чиниться провідником змінному струму внаслідок
його теплового розсіювання. Активний опір завжди позитивний.

Ємнісний опір (XC) - це опір, який чиниться конденсатором змінному струму.

Ємнісний опір обернено пропорційний частоті змінного струму.

Індуктивний опір (XL) - це опір, який чиниться котушкою змінному струму. Індуктивний
опір прямо пропорційний частоті змінного струму.

Векторна діаграма

Векторна діаграма - це графічний спосіб представлення величин, що змінюються з

часом. Для ланцюга змінного струму, що містить активний, ємнісний та індуктивний
опір, векторна діаграма струму і напруги виглядає так:

Відкриється в новому вікні org2.knuba.edu.ua

Векторна діаграма струму і напруги в ланцюзі змінного струму з активним, ємнісним
та індуктивним опором

На векторній діаграмі:
  I - вектор струму
 U - вектор напруги
 φ - кут між векторами струму і напруги

Імпеданс

Імпеданс (Z) - це комплексна величина, яка характеризує опір ланцюга змінного

струму. Імпеданс складається з активного опору (R), ємнісного опору (XC) та
індуктивного опору (XL):

Z = R + j(ωC - 1/ωL)

де:

 j - одиниця уявноі одиниці

 ω - циклічна частота змінного струму

Імпеданс має модуль і аргумент:

|Z| = √(R² + (ωC - 1/ωL)²)

φ = arctan(ωC - 1/ωL)/R

Модуль імпедансу характеризує величину опору ланцюга, а аргумент імпедансу

характеризує фазовий зсув між струмом і напругою.

Особливості ланцюга змінного струму, що містить активний, ємнісний та індуктивний

опір

 Чим більший активний опір, тим менший фазовий зсув між струмом і напругою.
 Чим більший ємнісний опір, тим більший фазовий зсув між струмом і напругою,
і тим більше струм випереджає напругу.
 Чим більший індуктивний опір, тим більший фазовий зсув між струмом і
напругою, і тим більше струм відстає від напруги.
 При резонансі ємнісний опір індуктивного опору рівні один одному, і фазовий
зсув між струмом і напругою дорівнює нулю.

6. Імпеданс біологічних тканин. Дисперсія імпедансу. Фізичні основи реографії.

Імпеданс біологічних тканин

Імпеданс біологічних тканин - це комплексна величина, яка характеризує опір

біологічних тканин змінному струму. Імпеданс біологічних тканин залежить від
багатьох факторів, включаючи:

 Тип тканини. Імпеданс різних тканин відрізняється один від одного. Наприклад,
імпеданс м'язової тканини вищий, ніж імпеданс жирової тканини.
  Вміст води. Вода є хорошим провідником, тому тканини з високим вмістом
води мають більший імпеданс, ніж тканини з низьким вмістом води.
 Вміст іонізованих речовин. Іонізовані речовини, такі як солі, амінокислоти та
органічні кислоти, також є хорошими провідниками. Тому тканини з високим
вмістом іонізованих речовин мають більший імпеданс, ніж тканини з низьким
вмістом іонізованих речовин.
 Структура тканин. Структура тканин також впливає на їх імпеданс. Наприклад,
тканини з добре розвиненою мережею кровоносних судин мають більший
імпеданс, ніж тканини з погано розвиненою мережею кровоносних судин.

Дисперсія імпедансу

Дисперсія імпедансу - це залежність імпедансу від частоти змінного струму.

Дисперсія імпедансу біологічних тканин пов'язана з наявністю ємнісних властивостей
у клітинних мембранах. Клітинні мембрани є діелектриками, тому вони можуть
накопичувати електричний заряд.

Фізичні основи реографії

Реографія - це метод дослідження біологічних тканин, який заснований на реєстрації

зміни імпедансу тканин при зміні частоти змінного струму.

При реографії на ділянку тканини подається змінний струм низької напруги і частоти.
Імпенданс тканини реєструється за допомогою двох електродів, які розташовані на
поверхні тканини.

Зміна імпедансу тканини при зміні частоти струму пов'язана з дисперсією імпедансу.
При низьких частотах імпеданс тканини визначається ємнісним опором клітинних
мембран. При високих частотах імпеданс тканини визначається активним опором
тканин.

Реографія використовується для дослідження різних біологічних тканин, включаючи

м'язи, судини, шкіру та органи. Реографія дозволяє оцінити стан кровообігу,
проникність клітинних мембран та інші фізіологічні параметри.

7. Магнітне поле та його характеристики. Закон Біо-Савара-Лапласа. Магнітні властивості

речовин. Фізичні основи магнітобіології.

Магнітне поле та його характеристики

Магнітне поле - це поле, яке виникає внаслідок руху електричних зарядів. Магнітне
поле має ряд характеристик, які можна описати за допомогою наступних величин:

 Магнітна індукція (B) - це векторна величина, яка характеризує силу магнітного

поля в певній точці. Магнітна індукція вимірюється в теслах (Тл).
 Відкриється в новому вікні naurok.com.ua

Вектор магнітної індукції

 Магнітний потік (Ф) - це скалярна величина, яка характеризує кількість
магнітної індукції, яка проходить через певну поверхню. Магнітний потік
вимірюється в веберах (Вб).

 Магнітна силова лінія - це лінія, яка вказує напрямок магнітного поля. Магнітні
силові лінії завжди замкнуті.

Відкриється в новому вікні toe.1c-umi.ru

Магнітні силові лінії

 Магнітний момент (μ) - це векторна величина, яка характеризує магнітні
властивості тіла. Магнітний момент вимірюється в ампер-метрах квадратних
(Ам²).

Закон Біо-Савара-Лапласа

Закон Біо-Савара-Лапласа - це закон, який визначає магнітну індукцію, створювану

рухомим електричним зарядом. Закон Біо-Савара-Лапласа можна записати у вигляді
наступної формули:

dB = μ0 / 4π * I * dl / r^2 * sinθ

де:

 dB - елементарна магнітна індукція

 μ0 - магнітна постійна (1,2566370614 × 10^-6 Тл * м / А)
 I - сила струму, що протікає по елементу dl
  r - відстань від елемента dl до точки, в якій визначається магнітна індукція
 θ - кут між напрямком елемента dl і напрямком від елемента dl до точки, в якій
визначається магнітна індукція

Магнітні властивості речовин

Магнітні властивості речовин можна розділити на дві групи:

 Парамагнитні речовини - це речовини, які слабо притягуються до магніту.

Парамагнітні речовини мають позитивний магнітний момент.
 Діамагнитні речовини - це речовини, які слабо відштовхуються від магніту.
Діамагнитні речовини мають негативний магнітний момент.

Існують також феромагнетики - це речовини, які мають дуже сильний магнітний

момент. Феромагнетики використовуються для виготовлення постійних магнітів.

Фізичні основи магнітобіології

Магнітобіологія - це наука, яка вивчає взаємодію магнітного поля з біологічними

системами. Магнітобіологія має широкий спектр застосувань, включаючи:

 Магнітно-резонансну томографію (МРТ) - метод медичного дослідження, який

використовує магнітне поле для отримання зображень внутрішніх органів.

 Магнітно-резонансну спектроскопію (МРС) - метод аналізу хімічного складу

речовин, який використовує магнітне поле для вивчення спектрів поглинання
речовини.

 Магнітно-терапевтичні методи - методи лікування захворювань, які

використовують магнітне поле.

Магнітобіологія - це молода, але швидко розвивається наука, яка має великий

потенціал для вирішення багатьох практичних завдань.

8. Теорія електромагнітних хвиль Максвелла (струм зміщення, рівняння Максвелла, швидкість

розповсюдження електромагнітних хвиль).

Теорія електромагнітних хвиль Максвелла

Теорія електромагнітних хвиль Максвелла - це теорія, яка описує природу

електромагнітних хвиль. Теорія Максвелла була розроблена Джеймсом Клером
Максвеллом в кінці 19 століття і є однією з найважливіших теорій в фізиці.

Теорія Максвелла заснована на наступних основних положеннях:

 Електромагнітні поля створюються зарядами і струмами.

 Електричні і магнітні поля пов'язані один з одним.
  Електромагнітні хвилі - це коливання електричного і магнітного полів, які
поширюються в просторі.

Струм зміщення

Одним із ключових положень теорії Максвелла є те, що змінне електричне поле

створює магнітне поле, навіть якщо в системі немає рухомих зарядів. Це поле
називається струмом зміщення.

Струм зміщення можна описати за допомогою наступної формули:

Jd = ε0 * ∂E/∂t

де:

 Jd - струм зміщення
 ε0 - діелектрична проникність вакууму
 E - електрична індукція

Рівняння Максвелла

Теорія Максвелла заснована на чотирьох рівняннях, які означають наступне:

 Рівняння Гаусса для електричного поля: Сума електричних потоків через

замкнуту поверхню дорівнює заряду, що міститься всередині поверхні.

Відкриється в новому вікні ppt-online.org

Рівняння Гаусса для електричного поля

 Рівняння Гаусса для магнітного поля: Магнітна силова лінія не має початку і
кінця, тобто неможливо замкнути контур магнітної силової лінії.
 Відкриється в новому вікні www.slideshare.net

Рівняння Гаусса для магнітного поля

 Закон Ампера-Максвелла: Магнітна індукція, створена струмом, дорівнює сумі
магнітної індукції, створеної постійним струмом, і магнітної індукції, створеної
струмом зміщення.

Відкриється в новому вікні www.myshared.ru

Закон АмпераМаксвелла
 Рівняння Максвелла-Фарадея: Електрична індукція, створена змінним
магнітним полем, дорівнює сумі електричної індукції, створеної постійним
магнітним полем, і електричної індукції, створеної струмом зміщення.

Швидкість розповсюдження електромагнітних хвиль

Рівняння Максвелла можна об'єднати в єдине рівняння, яке описує хвильові

властивості електромагнітних хвиль. Це рівняння можна записати у вигляді наступної
формули:

c = 1/√(ε0 * μ0)

де:

 c - швидкість розповсюдження електромагнітних хвиль

 ε0 - діелектрична проникність вакууму
 μ0 - магнітна проникність вакууму

Швидкість розповсюдження електромагнітних хвиль у вакуумі дорівнює 299 792 458

м/с. Це також відоме як швидкість світла.

Застосування теорії Максвелла

Теорія Максвелла має широкий спектр застосувань, включаючи:

 Радіотехніку
 Телекомунікації
 Оптичику
 Електромагнітний спектр
 Магнітобіологію

Теорія Максвелла є основою для розуміння електромагнітних хвиль і їх застосування

в різних галузях науки і техніки.

9. Фізичні процеси в біологічних об'єктах під дією електричних, магнітних полів та

електромагнітного поля (поляризація, струми провідності, індуктивні та зміщення).

Під дією електричних, магнітних полів та електромагнітного поля в біологічних

об'єктах виникають різні фізичні процеси, які можуть призводити до змін структури,
функції та поведінки біологічних систем.

Поляризація - це процес орієнтації електричних диполів в електричному полі. В

біологічних об'єктах поляризація може виникати внаслідок орієнтації молекул води,
білків, нуклеїнових кислот та інших біологічно активних речовин.

Струми провідності - це струми, які виникають внаслідок руху зарядів під дією
електричного поля. В біологічних об'єктах струми провідності виникають внаслідок
руху іонів, електролітів та інших заряджених частинок.

Індуктивні струми - це струми, які виникають внаслідок зміни магнітного поля. В

біологічних об'єктах індуктивні струми виникають внаслідок зміни магнітного поля,
створеного електричним струмом, магнітним полем Землі або іншими джерелами
магнітного поля.

Струми зміщення - це струми, які виникають внаслідок зміни електричного поля. В

біологічних об'єктах струми зміщення виникають внаслідок зміни електричного поля,
створеного електричним струмом, магнітним полем Землі або іншими джерелами
електричного поля.

Ось деякі приклади того, як фізичні процеси, що виникають під дією електричних,
магнітних полів та електромагнітного поля, можуть впливати на біологічні об'єкти:

 Електричні поля можуть призводити до зміни структури білків, що може

впливати на їх функцію.
 Магнітна поля можуть впливати на міграцію клітин і хімічні процеси в організмі.
 Електромагнітні поля можуть використовуватися для лікування захворювань,
таких як рак і біль.
Фізичні процеси, що виникають під дією електричних, магнітних полів та
електромагнітного поля, є предметом вивчення магнітобіології. Магнітобіологія - це
наука, яка вивчає взаємодію магнітного поля з біологічними системами.

10. Фізичні основи терапевтичних методів (гальванізація, франклінізація, діатермія,

індуктотермія, дарсонвалізація, УВЧ- та НВЧ-терапія, мікрохвильова резонансна терапія).
Теплова та специфічна дія.

Фізичні основи терапевтичних методів

Терапевтичні методи, які використовують електричні, магнітні або електромагнітні

поля, називаються електротерапевтичними методами. Електротерапевтичні методи
мають широкий спектр застосувань, включаючи лікування болю, запалення, травм,
захворювань опорно-рухового апарату, нервової системи та інших захворювань.

Теплову дію електромагнітних полів можна пояснити наступними фізичними

процесами:

 Дія електричного поля. Електричні поля можуть викликати поляризацію

молекул води, що призводить до підвищення їх температури.
 Дія магнітного поля. Магнітні поля можуть викликати індуктивні струми, які
також можуть призводити до підвищення температури тканин.

Специфічну дію електромагнітних полів можна пояснити наступними фізичними

процесами:

 Дія електричного поля. Електричні поля можуть впливати на структуру і

функцію білків, що може призводити до різних біологічних ефектів, таких як
стимуляція регенерації тканин, знеболювання, протизапальна дія та інші.
 Дія магнітного поля. Магнітні поля можуть впливати на міграцію клітин, хімічні
процеси в організмі та інші біологічні процеси.

Гальванізація

Гальванізація - це метод електротерапії, який використовує постійний електричний

струм. Галванізація має переважно теплову дію, але також може мати і специфічну
дію.

Франклінізація

Франклінізація - це метод електротерапії, який використовує імпульсний електричний

струм. Франклінізація має переважно теплову дію, але також може мати і специфічну
дію.

Діатермія
Діатермія - це метод електротерапії, який використовує високочастотний
електричний струм. Діатермія має переважно теплову дію, але також може мати і
специфічну дію.

Індуктотермія

Індуктотермія - це метод електротерапії, який використовує змінне магнітне поле.

Індуктотермія має переважно теплову дію, але також може мати і специфічну дію.

Дарсонвалізація

Дарсонвалізація - це метод електротерапії, який використовує імпульсний

електричний струм високої частоти і високої напруги. Дарсонвалізація має переважно
специфічну дію, яка пов'язана з впливом електричного струму на структуру і функцію
білків.

УВЧ-терапія

УВЧ-терапія - це метод електротерапії, який використовує ультракороткі хвилі. УВЧ-

терапія має переважно теплову дію, але також може мати і специфічну дію.

НВЧ-терапія

НВЧ-терапія - це метод електротерапії, який використовує надвисокочастотні хвилі.

НВЧ-терапія має переважно теплову дію, але також може мати і специфічну дію.

Мікрохвильова резонансна терапія

Мікрохвильова резонансна терапія - це метод електротерапії, який використовує

мікрохвилі. Мікрохвильова резонансна терапія має переважно специфічну дію, яка
пов'язана з впливом мікрохвиль на структуру і функцію білків.

Застосування електротерапевтичних методів

Електротерапевтичні методи широко застосовуються в лікуванні різних захворювань,

включаючи:

 Біль
 Запалення
 Травми
 Захворювання опорно-рухового апарату
 Неврологічні захворювання

Електротерапевтичні методи також застосовуються для:

 Покращення кровообігу
 Зняття напруги
  Покращення сну
 Зменшення стресу

Електротерапевтичні методи є ефективним і безпечним методом лікування багатьох

захворювань. Однак, перед застосуванням електротерапевтичних методів необхідно
проконсультуватися з лікарем.

11. Елементи геометричної оптики. Центрована оптична система. Оптична мікроскопія.

Характеристики мікроскопу.

Елементи геометричної оптики

Оптичний елемент - це пристрій, який змінює напрямок світлових променів.

Оптична система - це сукупність оптичних елементів, які об'єднані в єдину систему.

Центровані оптичні системи

Центрована оптична система - це оптична система, в якій всі промені, що проходять

через центр системи, не змінюють свого напрямку.

Оптичний центр - це точка, через яку проходять всі промені, не змінюючи свого
напрямку.

Точка фокусу - це точка, в якій сходяться промені, паралельні головній оптичній осі.

Головна оптична вісь - це пряма, яка проходить через оптичний центр і фокус.

Фокусна відстань - це відстань від оптичного центру до фокусу.

Оптична мікроскопія

Оптична мікроскопія - це метод дослідження мікроскопічних об'єктів за допомогою

оптичних приладів.

Мікроскоп - це оптична система, яка дозволяє збільшувати зображення

мікроскопічних об'єктів.

Основні характеристики мікроскопу

Основними характеристиками мікроскопу є:

 Збільшення - це відношення розміру зображення до розміру об'єкта.

 Роздільна здатність - це здатність мікроскопу розрізняти дві близькі точки як
дві окремі точки.
  Якість зображення - це сукупність характеристик зображення, які визначають
його чіткість, контрастність і інші властивості.

Збільшення мікроскопу

Збільшення мікроскопу визначається добутком збільшення об'єктива і збільшення

окуляра.

Роздільна здатність мікроскопу

Роздільна здатність мікроскопу визначається довжиною хвилі світла, що

використовується в мікроскопі.

Якість зображення мікроскопу

Якість зображення мікроскопу залежить від багатьох факторів, включаючи:

 Якість оптичних елементів мікроскопу

 Світлосильність мікроскопу
 Стабільність мікроскопу

Світлосильність мікроскопу

Світлосильність мікроскопу - це здатність мікроскопу пропускати світло.

Світлосильність мікроскопу визначається діаметром об'єктива.

Стабільність мікроскопу

Стабільність мікроскопу - це здатність мікроскопу зберігати положення об'єкта і

зображення. Стабільність мікроскопу забезпечується системою мікроскопу і
способом його кріплення.

Застосування оптичних мікроскопів

Оптичні мікроскопи широко застосовуються в різних областях науки і техніки,

включаючи:

 Медицина
 Біологія
 Хімія
 Фізика
 Інженерія

Оптичні мікроскопи дозволяють досліджувати мікроскопічні об'єкти, які неможливо

побачити неозброєним оком.
 12. Поляризація світла. Способи одержання поляризованого світла. Двояке
променезаломлення. Призма Ніколя. Закон Малюса.

Поляризація світла - це процес, при якому коливання електричного поля світлової

хвилі здійснюються в певній площині.

Способи одержання поляризованого світла:

 Дисперсія світла в кристалах. При проходженні світла через кристал

відбувається подвійне променезаломлення, при якому звичайний і
незвичайний промені поляризовані в перпендикулярних площинах.
 Заломлення світла на поверхні непрозорого середовища. При падінні світла на
поверхню непрозорого середовища відбувається часткове відбиття і часткове
заломлення світла. Відбите світло є поляризованим у площині,
перпендикулярній до площини падіння світла.
 Заломлення світла в циліндричних і призматичних поляризаторах. Циліндричні
і призматичні поляризатори - це оптичні пристрої, які пропускають світло,
поляризоване в певній площині.

Двійне променезаломлення - це явище, при якому промені світла, що проходять

через кристал, розгалужуються на два промені, які мають різні показники
заломлення.

Призма Ніколя - це призматичний поляризатор, який складається з двох призм

кальциту, склеєних разом так, що їх оптичні осі перетинаються під кутом 90 градусів.
Призма Ніколя пропускає лише світло, поляризоване в площині, перпендикулярній до
оптичних осей призм.

Закон Малюса - це закон, який визначає величину інтенсивності поляризованого

світла, що проходить через поляризатор. Закон Малюса можна записати у вигляді
наступної формули:

I = I0 * cos² θ

де:

 I - інтенсивність поляризованого світла, що проходить через поляризатор

 I0 - інтенсивність неполяризованого світла, що надходить на поляризатор
 θ - кут між вектором напруженості електричного поля неполяризованого світла
і площиною поляризатора

Закон Малюса означає, що інтенсивність поляризованого світла, що проходить через

поляризатор, залежить від кута між вектором напруженості електричного поля
неполяризованого світла і площиною поляризатора. Якщо цей кут дорівнює нулю, то
інтенсивність поляризованого світла дорівнює інтенсивності неполяризованого
світла. Якщо кут дорівнює 90 градусів, то інтенсивність поляризованого світла
дорівнює нулю.

Застосування поляризації світла:

  Оптичні мікроскопи. В оптичних мікроскопах поляризація світла
використовується для підвищення контрастності зображення.
 3D-кіно. В 3D-кіно поляризація світла використовується для створення
стереоскопічного ефекту.
 Фотографія. В фотографії поляризація світла використовується для
зменшення блиску на фотографіях.
 Криміналістика. В криміналістиці поляризація світла використовується для
виявлення слідів.
 Інфрачервона спектроскопія. В інфрачервоній спектроскопії поляризація світла
використовується для дослідження структури речовин.

Поляризація світла - це важливе явище, яке має широке застосування в різних

галузях науки і техніки

13. Оптично активні речовини. Кут обертання площини поляризації. Закон Біо.
Концентраційна поляризація.

Оптично активні речовини - це речовини, які здатні повертати площину поляризації

світла. Оптично активні речовини мають несиметричну структуру, тобто вони не
мають площини симетрії.

Кут обертання площини поляризації - це кут, на який площина поляризації світла

повертається при проходженні через оптично активну речовину. Кут обертання
площини поляризації залежить від довжини хвилі світла, концентрації оптично
активної речовини і товщини шару речовини.

Закон Біо - це закон, який визначає кут обертання площини поляризації світла в
оптично активній речовині. Закон Біо можна записати у вигляді наступної формули:

θ = α * l * c

де:

 θ - кут обертання площини поляризації

 α - кутовий коефіцієнт обертання речовини
 l - товщина шару речовини
 c - концентрація речовини

Концентраційна поляризація - це явище, при якому площина поляризації світла, що

проходить через розчин оптично активної речовини, повертається. Кут обертання
площини поляризації залежить від концентрації речовини в розчині.

Приклади оптично активних речовин:

 Цукор
  Алкоголь
 Аміак
 Кислоти
 Основи

Застосування оптично активних речовин:

 В оптиці
 В хімії
 В біології
 В медицині

Оптично активні речовини мають широке застосування в різних галузях науки і

техніки.

У оптиці оптично активні речовини використовуються для виготовлення

поляризаторів, оптоелектронних пристроїв і інших оптичних компонентів.

В хімії оптично активні речовини використовуються для визначення концентрації

речовин, для диференціальної спектроскопії і для інших хімічних досліджень.

В біології оптично активні речовини використовуються для дослідження структури

білків і нуклеїнових кислот, для визначення хімічних реакцій в живих організмах і для
інших біологічних досліджень.

В медицині оптично активні речовини використовуються для діагностики

захворювань, для розробки ліків і для інших медичних досліджень.

14. Поглинання світла. Закон Бугера. Поглинання світла розчинами. Закон Бугера-Ламберта-
Бера. Концентраційна колориметрія.

Поглинання світла - це процес, при якому світло, що проходить через середовище,

зменшується в інтенсивності. Поглинання світла може відбуватися за рахунок різних
процесів, таких як:

 Рефракція - це явище заломлення світла на межі двох середовищ.

 Дисперсія - це явище розкладання світла на спектр при проходженні через
середовище.
 Інтерференція - це явище накладання двох світлових хвиль, що призводить до
посилення або ослаблення світла в певних точках.
 Абсорбція - це явище поглинання світла речовиною.

Закон Бугера - це закон, який визначає залежність інтенсивності світла, що

проходить через середовище, від довжини хвилі світла. Закон Бугера можна
записати у вигляді наступної формули:
I = I0 * exp(-α * l * λ)

де:

 I - інтенсивність світла, що проходить через середовище

 I0 - інтенсивність світла, що надходить на середовище
 α - коефіцієнт поглинання середовища
 l - товщина шару середовища
 λ - довжина хвилі світла

Закон Бугера означає, що інтенсивність світла, що проходить через середовище,

зменшується в експоненційний спосіб зі збільшенням довжини хвилі світла, товщі
шару середовища і коефіцієнта поглинання середовища.

Поглинання світла розчинами - це явище поглинання світла розчинами речовин.

Поглинання світла розчинами залежить від концентрації речовини в розчині.

Закон Бугера-Ламберта-Бера - це закон, який визначає залежність інтенсивності

світла, що проходить через розчин речовини, від концентрації речовини в розчині.
Закон Бугера-Ламберта-Бера можна записати у вигляді наступної формули:

A = ε * l * c

де:

 A - оптична густина розчину

 ε - молярний коефіцієнт поглинання речовини
 l - товщина шару розчину
 c - концентрація речовини в розчині

Закон Бугера-Ламберта-Бера означає, що оптична густина розчину прямо

пропорційна концентрації речовини в розчині.

Концентраційна колориметрія - це метод аналізу, заснований на вимірюванні

оптичноі густини розчинів речовин. Концентраційна колориметрія широко
використовується в хімії, біології, медицині та інших галузях науки і техніки.

Принцип концентраційної колориметрії полягає в тому, що вимірюється оптична

густина розчину речовини, концентрація якої невідома. Потім, за допомогою закону
Бугера-Ламберта-Бера, визначається концентрація речовини в розчині.

Переваги концентраційної колориметрії:

 Простота методу
 Висока чутливість методу
 Широкий спектр застосування методу
Недоліки концентраційної колориметрії:

 Метод не завжди можна використовувати для визначення концентрації

речовин, які мають малу молярну здатність поглинання
 Метод не можна використовувати для визначення концентрації речовин, які
мають нерівномірний розподіл в розчині

Застосування концентраційної колориметрії:

 В хімії концентраційна колориметрія використовується для визначення

концентрації кислот, основ, солей, органічних речовин і інших речовин.
 В біології концентраційна колориметрія використовується для визначення
концентрації білків, ферментів, нуклеїнових кислот і інших біологічних речовин.
 В медицині концентраційна колориметрія використовується для визначення
концентрації лікарських речовин, гормонів, ферментів і інших біологічних
речовин в крові, сечі та інших біологічних рідинах.

15. Розсіяння світла в дисперсних середовищах. Молекулярне розсіяння світла. Закон Релея.
Нефелометрія.

Розсіяння світла в дисперсних середовищах - це явище відхилення світла від

прямолінійного поширення при проходженні через дисперсну систему.

Дисперсна система - це система, в якій одна речовина (дисперсна фаза) розподілена

в іншій речовині (дисперсійне середовище).

Розсіяння світла в дисперсних середовищах може бути викликано різними

причинами, такими як:

 Молекулярне розсіяння світла - це розсіяння світла молекулами дисперсійного

середовища. Молекулярне розсіяння світла відбувається за рахунок
дифракційних явищ.
 Розсіяння світла частинками дисперсної фази - це розсіяння світла частинками
дисперсної фази. Розсіяння світла частинками дисперсної фази може бути
викликано різними причинами, такими як:
o Рефракція - це явище заломлення світла на межі двох середовищ.
o Дисперсія - це явище розкладання світла на спектр при проходженні
через середовище.
o Інтерференція - це явище накладання двох світлових хвиль, що
призводить до посилення або ослаблення світла в певних точках.

Молекулярне розсіяння світла - це основний вид розсіяння світла в газах і рідинах.

Молекулярне розсіяння світла є короткохвильовим розсіюванням, тобто його
інтенсивність зростає зі зменшенням довжини хвилі світла.
Закон Релея - це закон, який визначає залежність інтенсивності молекулярного
розсіяння світла від довжини хвилі світла. Закон Релея можна записати у вигляді
наступної формули:

I / I0 = (1 / λ4)

де:

 I - інтенсивність розсіяного світла

 I0 - інтенсивність падаючого світла
 λ - довжина хвилі світла

Закон Релея означає, що інтенсивність молекулярного розсіяння світла обернено

пропорційна четвертому степеню довжини хвилі світла.

Нефелометрія - це метод аналізу, заснований на вимірюванні інтенсивності

розсіяного світла. Нефелометрія широко використовується в хімії, біології, медицині
та інших галузях науки і техніки.

Принцип нефелометрії полягає в тому, що вимірюється інтенсивність розсіяного

світла від дисперсної системи. Потім, за допомогою закону Релея, визначається
концентрація речовини в дисперсійному середовищі.

Переваги нефелометрії:

 Простота методу
 Висока чутливість методу
 Широкий спектр застосування методу

Недоліки нефелометрії:

 Метод не завжди можна використовувати для визначення концентрації

речовин, які мають малу молярну здатність розсіювання
 Метод не можна використовувати для визначення концентрації речовин, які
мають нерівномірний розподіл в дисперсійному середовищі

Застосування нефелометрії:

 В хімії нефелометрія використовується для визначення концентрації колоїдних

розчинів, суспензій, аерозолів та інших дисперсних систем.
 В біології нефелометрія використовується для визначення концентрації білків,
ферментів, нуклеїнових кислот і інших біологічних речовин.
 В медицині нефелометрія використовується для діагностики захворювань, для
розробки ліків і для інших медичних досліджень.
 16. Основні уявлення квантової механіки: хвильові властивості мікрочастинок, формула де
Бройля, хвильова функція та її фізичний зміст, співвідношення невизначеностей Гейзенберга.
Поняття про електронний мікроскоп.

Хвильові властивості мікрочастинок

Класична механіка, яка добре описує поведінку макроскопічних тіл, не може бути
застосована до мікрочастинок, таких як електрони, протони, атоми та молекули. Це
пов'язано з тим, що мікрочастинки мають як корпускулярні, так і хвильові властивості.

Хвильові властивості мікрочастинок були вперше виявлені в 1924 році французьким

фізиком Луї де Бройлем. Він запропонував, що будь-яке матеріальне тіло, яке має
імпульс, має також хвильову довжину, яка визначається формулою:

λ = h / p

де:

 λ - хвильова довжина
 h - стала Планка
 p - імпульс

Формула де Бройля була підтверджена експериментально в 1927 році в

експерименті по дифракції електронів.

Хвильова функція та її фізичний зміст

Хвильова функція - це математична функція, яка описує стан мікрочастинки. Вона

визначає ймовірність знаходження мікрочастинки в певній точці простору в певний
момент часу.

Хвильова функція має декілька фізичних значень. Вона визначає:

 ймовірність знаходження мікрочастинки в певній точці простору

 ймовірність того, що мікрочастинка має певну енергію
 ймовірність того, що мікрочастинка має певний імпульс

Співвідношення невизначеностей Гейзенберга

Співвідношення невизначеностей Гейзенберга - це фундаментальне співвідношення

квантової механіки, яке визначає обмеження, які накладаються на можливість
одночасно точно виміряти координати і імпульс мікрочастинки.

Співвідношення невизначеностей Гейзенберга можна записати у вигляді наступної

формули:

Δx * Δp ≥ h / 2π
де:

 Δx - невизначеність координати
 Δp - невизначеність імпульсу

Співвідношення невизначеностей Гейзенберга означає, що неможливо одночасно

точно виміряти координати і імпульс мікрочастинки. Чим точніше вимірюється одна з
цих величин, тим менш точно можна виміряти іншу.

Електронний мікроскоп

Електронний мікроскоп - це тип мікроскопа, який використовує електрони для

формування зображення об'єктів. Електронний мікроскоп має набагато більшу
роздільну здатність, ніж світловий мікроскоп, і тому дозволяє бачити об'єкти, які
неможливо побачити за допомогою світлового мікроскопа.

Електронний мікроскоп працює за принципом дифракції електронів. Електрони, які

випускаються з електронного джерела, проходять через систему лінз і фокусуються
на об'єкті, який потрібно досліджувати. Електрони, які відбиваються від об'єкта,
проходять через ту ж систему лінз і формують зображення на екрані.

Електронний мікроскоп має ряд переваг перед світловим мікроскопом:

 Більша роздільна здатність

 Більша глибина різкості
 Більший діапазон збільшення

Електронний мікроскоп широко використовується в різних галузях науки і техніки,

наприклад, в біології, хімії, фізиці, матеріалознавстві та мінералогії.

17. Квантово-механічна модель атома водню. Енергетичні рівні. Принцип Паулі.

Квантово-механічна модель атома водню

Квантово-механічна модель атома водню була розроблена в 1926 році німецьким

фізиком Ервіном Шредінгером. Ця модель описує поведінку електрона в атомі водню
за допомогою хвильової функції.

Згідно з квантово-механічною моделлю, електрон в атомі водню може перебувати

тільки в певних дозволених станах, які називаються орбіталями. Кожна орбіталь має
певну енергію.

Енергетичні рівні атома водню дискретні, тобто вони можуть приймати тільки певні
значення. Ці значення визначаються формулою:

E_n = -13,6 / n^2 eV

де:

 E_n - енергія n-го енергетичного рівня

 n - номер енергетичного рівня

Найбільш низький енергетичний рівень називається основним станом. Електрон в

основному стані має мінімальну можливу енергію.

Електрон може переходити з одного енергетичного рівня на інший, поглинаючи або

випромінюючи світло. При цьому енергія фотона, що поглинається або
випромінюється, дорівнює різниці енергій двох енергетичних рівнів, між якими
відбувається перехід.

Принцип Паулі

Принцип Паулі - це фундаментальний принцип квантової механіки, який визначає, як

можуть розподілятися електрони в атомі.

Принцип Паулі стверджує, що в будь-якому атомі не може бути двох електронів з

однаковими квантовими числами.

Квантова механіка визначає чотири квантових числа, які характеризують стан

електрона в атомі:

 n - головне квантове число

 l - азимутальне квантове число
 m - магнітне квантове число
 s - спинове квантове число

Головне квантове число визначає енергетичний рівень, на якому знаходиться

електрон. Азимутальне квантове число визначає форму орбіталі, на якій знаходиться
електрон. Магнітне квантове число визначає орієнтацію орбіталі в просторі.
Спиновое квантове число визначає напрямок спину електрона.

Згідно з принципом Паулі, два електрони в атомі не можуть мати однакові значення
всіх чотирьох квантових чисел. Це означає, що електрони в атомі можуть
розподілятися по різних орбіталях.

Наслідки принципу Паулі

Принцип Паулі має ряд важливих наслідків:

 Електрони в атомі не можуть перебувати в одному стані.

 Електрони в атомі можуть займати тільки дозволені орбіталі.
 Електрони в атомі можуть переходити з одного енергетичного рівня на інший,
поглинаючи або випромінюючи світло.
Принцип Паулі має важливе значення для розуміння будови атомів і молекул. Він
також має важливе застосування в атомній фізиці, хімії та інших галузях науки

18. Теплове випромінювання тіл, його характеристики. Абсолютно чорне та сірі тіла. Закон
Кірхгофа. Теплове випромінювання тіла людини. Поняття про термографію.

Теплове випромінювання тіл - це електромагнітне випромінювання, яке виникає за

рахунок енергії руху заряджених частинок в речовині. Теплове випромінювання
характерне для всіх тіл, які мають температуру, що перевищує температуру
абсолютного нуля.

Характеристики теплового випромінювання:

 Залежність від температури. Інтенсивність теплового випромінювання тіла

прямо пропорційна його температурі в четвертій степені.
 Залежність від довжини хвилі. Інтенсивність теплового випромінювання тіла
залежить від довжини хвилі. Пік спектру теплового випромінювання зміщується
в сторону коротших хвиль зі збільшенням температури тіла.
 Залежність від природи тіла. Інтенсивність і спектр теплового випромінювання
тіла залежать від природи тіла.

Абсолютно чорне тіло - це ідеалізоване тіло, яке повністю поглинає все теплове
випромінювання, що падає на нього. Абсолютно чорне тіло має 100% коефіцієнт
поглинання.

Сіре тіло - це реальне тіло, яке поглинає частину теплового випромінювання, що

падає на нього. Сіре тіло має коефіцієнт поглинання менше 100%.

Закон Кірхгофа - це закон, який визначає залежність коефіцієнта випромінювання

тіла від його коефіцієнта поглинання. Закон Кірхгофа стверджує, що коефіцієнт
випромінювання тіла дорівнює коефіцієнту поглинання тіла при даній довжині хвилі і
температурі.

Теплове випромінювання тіла людини. Тіло людини є сірою тілом з коефіцієнтом

поглинання близько 0,95. Пік спектру теплового випромінювання тіла людини
знаходиться в інфрачервоній області з довжиною хвилі близько 9 мікрометрів.

Термографія - це метод, який дозволяє візуалізувати теплове випромінювання тіл.

Термографія широко використовується в різних галузях науки і техніки, наприклад, в
медицині, промисловості та військовій справі.

Застосування теплового випромінювання:

 Теплотехніка. Теплове випромінювання використовується для нагрівання та

охолодження тіл.
 Оптика. Теплове випромінювання використовується в інфрачервоній оптиці.
 Медицина. Теплове випромінювання використовується для діагностики
захворювань.
  Промисловість. Теплове випромінювання використовується для контролю
якості матеріалів.
 Військова справа. Теплове випромінювання використовується для нічного
бачення та для виявлення цілей.

19. Закон випромінювання абсолютно чорного тіла: закон випромінювання Планка, закон
Стефана-Больцмана, закон зміщення Віна.

Закони випромінювання абсолютно чорного тіла - це фундаментальні закони, які

визначають спектр випромінювання абсолютно чорного тіла в залежності від його
температури. Абсолютно чорне тіло - це ідеалізоване тіло, яке повністю поглинає все
електромагнітне випромінювання, що падає на нього.

Закон випромінювання Планка визначає інтенсивність випромінювання абсолютно

чорного тіла в заданій точці спектру. Інтенсивність випромінювання визначається як
енергія, випромінена в одиницю часу з одиниці площі поверхні тіла в заданій точці
спектру.

Закон випромінювання Планка має такий вигляд:

I_\lambda(\nu,T) = \frac{2h\nu^3}{c^2(e^{\frac{h\nu}{kT}}-1)}

де:

 Iλ(ν,T) - інтенсивність випромінювання в точці спектру з довжиною хвилі λ і

частотою ν при температурі T;

 h - стала Планка;
 c - швидкість світла в вакуумі;
 k - стала Больцмана.

Із закону випромінювання Планка можна зробити такі висновки:

 Інтенсивність випромінювання абсолютно чорного тіла зростає з підвищенням

температури.
 Інтенсивність випромінювання абсолютно чорного тіла залежить від довжини
хвилі. Пік випромінювання зміщується в бік коротших хвиль зі збільшенням
температури.

Закон Стефана-Больцмана визначає загальну потужність випромінювання

абсолютно чорного тіла з одиниці площі його поверхні в одиницю часу.

Закон Стефана-Больцмана має такий вигляд:

P = \sigma T^4

де:
  P - загальна потужність випромінювання;
 σ - стала Стефана-Больцмана.

Із закону Стефана-Больцмана можна зробити такі висновки:

 Загальна потужність випромінювання абсолютно чорного тіла зростає з

підвищенням температури в четвертому ступені.

Закон зміщення Віна визначає довжину хвилі, на якій спостерігається максимум

випромінювання абсолютно чорного тіла.

Закон зміщення Віна має такий вигляд:

\lambda_m = \frac{b}{T}

де:

 λm - довжина хвилі максимуму випромінювання;

 b - стала Віна.

Із закону зміщення Віна можна зробити такі висновки:

 Довжина хвилі максимуму випромінювання обернено пропорційна температурі.

Закони випромінювання абсолютно чорного тіла мають широке застосування в різних

галузях науки і техніки, таких як теплотехніка, оптика, астрономія та ін.

Приклади застосування законів випромінювання абсолютно чорного тіла

 Теплотехніка. Закони випромінювання абсолютно чорного тіла

використовуються для розрахунку теплового потоку між тілами, а також для
проектування теплових установок. Наприклад, вони використовуються для
розрахунку ефективності котлів і печей.
 Оптика. Закони випромінювання абсолютно чорного тіла використовуються
для дослідження властивостей теплового випромінювання, а також для
розробки оптичних приладів. Наприклад, вони використовуються для
розрахунку характеристик інфрачервоних камер і тепловізорів.
 Астрономія. Закони випромінювання абсолютно чорного тіла
використовуються для дослідження температур зірок і інших астрономічних
об'єктів. Наприклад, вони використовуються для вимірювання температур
зірок і для визначення їх відстані до Землі.

20. Фотоефект та його застосування. Внутрішній та зовнішній фотоефекти. Фотоелектричні

прилади в медицині.

Фотоефект - це явище вивільнення електронів з поверхні тіла при дії на нього

електромагнітного випромінювання. Фотоефект поділяється на два основних типи:
  Внутрішній фотоефект - це вивільнення електронів зсередини тіла при дії на
нього електромагнітного випромінювання.
 Зовнішній фотоефект - це вивільнення електронів з поверхні тіла при дії на
нього електромагнітного випромінювання.

Внутрішній фотоефект має такі основні характеристики:

 Поріг фотоефекту - це мінімальна частота електромагнітного випромінювання,

при якій можливий внутрішній фотоефект.
 Кількісний фотоефект - це залежність числа вивільнених електронів від
інтенсивності електромагнітного випромінювання.
 Якісний фотоефект - це залежність енергії вивільнених електронів від частоти
електромагнітного випромінювання.

Зовнішній фотоефект має такі основні характеристики:

 Сила фотоструму - це сила струму, що виникає внаслідок зовнішнього

фотоефекту.
 Швидкість фотоелектронів - це швидкість електронів, що вилітають з поверхні
тіла внаслідок зовнішнього фотоефекту.
 Кінетична енергія фотоелектронів - це кінетична енергія електронів, що
вилітають з поверхні тіла внаслідок зовнішнього фотоефекту.

Застосування фотоефекту

Фотоефект має широке застосування в різних галузях науки і техніки, таких як:

 Оптика. Фотоефект використовується в фотоелементах, фоторезисторах,

фотодетекторах і інших оптичних приладах.
 Фізика. Фотоефект використовується в дослідженнях властивостей речовини.
 Хімія. Фотоефект використовується в фотохімічних реакціях.
 Медицина. Фотоефект використовується в медичних діагностичних і
лікувальних приладах.

Фотоелектричні прилади в медицині

Фотоелектричні прилади широко застосовуються в медицині для діагностики та

лікування різних захворювань.

Діагностика

Фотоелектричні прилади використовуються для діагностики захворювань, пов'язаних

із порушенням роботи зорового апарату. Наприклад, фотоелектричні фотометры
використовуються для вимірювання світлочутливості ока, а фотоелектричні
флуоресцентні прилади використовуються для дослідження сітківки ока.
Лікування

Фотоелектричні прилади використовуються для лікування різних захворювань, таких

як:

 Рак шкіри. Фотодинамічна терапія раку шкіри заснована на тому, що під

впливом світла певної довжини хвилі активується лікарський препарат, який
руйнує ракові клітини.
 Цукровий діабет. Фототерапія цукрового діабету заснована на тому, що під
впливом світла певної довжини хвилі знижується рівень глюкози в крові.
 Депресія. Фототерапія депресії заснована на тому, що під впливом світла
певної довжини хвилі підвищується вироблення серотоніну - нейромедіатора,
відповідального за настрій.

Приклади фотоелектричних приладів, що застосовуються в медицині

 Фотоелектричні фотометры
 Фотоелектричні флуоресцентні прилади
 Фотодинамічні терапії апарати
 Фототерапевтичні лампи

Фотоефект є важливим фізичним явищем, яке має широке застосування в різних

галузях науки і техніки, в тому числі в медицині.

21. Індуковане випромінювання. Рівноважна та інверсна заселеність енергетичних рівнів.

Лазери, принцип дії та застосування в медицині.

Індуковане випромінювання - це явище випромінювання електромагнітних хвиль

атомами або молекулами, які були раніше збуджені до вищого енергетичного рівня.
Індуковане випромінювання є протилежним до спонтанного випромінювання, при
якому атоми або молекули випромінюють електромагнітні хвилі без попереднього
збудження.

Закон індукованого випромінювання Штерна-Герла стверджує, що інтенсивність

індукованого випромінювання пропорційна напруженості електричного поля
падаючого випромінювання і кількості атомів або молекул, що знаходяться в
збудженому стані.

Рівноважна заселеність енергетичних рівнів - це стан, при якому кількість атомів або
молекул, що знаходяться в кожному енергетичному рівні, визначається лише
температурою. У рівноважному стані кількість атомів або молекул, що знаходяться в
збудженому стані, завжди менше кількості атомів або молекул, що знаходяться в
основному стані.

Інверсна заселеність енергетичних рівнів - це стан, при якому кількість атомів або
молекул, що знаходяться в збудженому стані, більше кількості атомів або молекул,
що знаходяться в основному стані. Інверсна заселеність енергетичних рівнів
необхідна для роботи лазерів.
Лазер - це пристрій, який генерує монохроматичне, когеренте і спрямоване
випромінювання. Лазери працюють на основі індукованого випромінювання.

Принцип дії лазера полягає в наступному:

1. Атоми або молекули в лазерному середовищі збуджуються до вищого

енергетичного рівня шляхом поглинання енергії з зовнішнього джерела,
наприклад, світла або електричного поля.
2. Індуковане випромінювання атомів або молекул, що знаходяться в
збудженому стані, посилюється за допомогою резонатора.
3. Випромінювання, що виходить з лазера, є монохроматичним, когеренте і
спрямованим.

Застосування лазерів в медицині

Лазери широко застосовуються в медицині для різних цілей, таких як:

 Хірургія. Лазери використовуються для хірургічних операцій, таких як

видалення новоутворень, лікування очних захворювань і т.д.
 Діагностика. Лазери використовуються для діагностики захворювань, таких як
рак, цукровий діабет і т.д.
 Лікування. Лазери використовуються для лікування різних захворювань, таких
як рак, артрити і т.д.

Приклади застосування лазерів в медицині

 Лазерна хірургія. Лазери використовуються для видалення різних

новоутворень, таких як бородавки, родимки, поліпи і т.д.
 Лазерна офтальмологія. Лазери використовуються для лікування очних
захворювань, таких як катаракта, глаукома і т.д.
 Лазерна терапія. Лазери використовуються для лікування різних захворювань,
таких як рак, артрити і т.д.

Лазери є важливими інструментами в медицині, які дозволяють проводити хірургічні

операції, діагностувати захворювання і лікувати різні хвороби.

22. Рентгенівське випромінювання, спектр та характеристики, застосування в медицині.

Взаємодія рентгенівського випромінювання з речовиною. Закон послаблення рентгенівського
випромінювання.

Рентгенівське випромінювання - це короткохвильове електромагнітне

випромінювання з довжиною хвилі від 10 нм до 0,01 нм. В електромагнітному спектрі
діапазон частот рентгенівського випромінювання лежить між ультрафіолетом та
гамма-променями.

Спектр рентгенівського випромінювання є суцільним, тобто в ньому присутні

випромінювання всіх можливих частот. Це пов'язано з тим, що рентгенівське
випромінювання виникає внаслідок різкого гальмування руху швидких електронів у
речовині. Енергія електрона, що гальмується, перетворюється на рентгенівське
випромінювання.

Характеристики рентгенівського випромінювання такі:

 Довжина хвилі. Довжина хвилі рентгенівського випромінювання визначає його

проникаючу здатність. Чим коротша довжина хвилі, тим вище проникаюча
здатність.
 Енергія. Енергія рентгенівського випромінювання визначається його довжиною
хвилі. Чим коротша довжина хвилі, тим вища енергія.
 Інтенсивність. Інтенсивність рентгенівського випромінювання визначає його
кількість.

Застосування рентгенівського випромінювання в медицині

Рентгенівське випромінювання має широкий спектр застосування в медицині,

зокрема:

 Діагностика. Рентгенівське випромінювання використовується для діагностики

різних захворювань, таких як переломи кісток, захворювання органів грудної
клітки, порожнини живота та т.д.
 Лікування. Рентгенівське випромінювання використовується для лікування
різних захворювань, таких як рак, артрити і т.д.

Взаємодія рентгенівського випромінювання з речовиною

Рентгенівське випромінювання взаємодіє з речовиною за кількома основними

механізмами:

 Фотоефект. При фотоефекті електрон з речовини виривається під дією

рентгенівського фотона.
 Комптон-розсіювання. При комптон-розсіюванні рентгенівський фотон
взаємодіє з електроном і змінює свою довжину хвилі.
 Проникаюче випромінювання. Рентгенівські фотони, які не взаємодіють з
речовиною, проходять через неї.

Закон послаблення рентгенівського випромінювання

Закон послаблення рентгенівського випромінювання визначає, як сильно

рентгенівське випромінювання послабляється при проходженні через речовину.
Закон має такий вигляд:

I = I_0 e^{-\mu x}

де:
  I - інтенсивність рентгенівського випромінювання після проходження через
речовину товщиною x;

 I0 - початкова інтенсивність рентгенівського випромінювання;

 μ - коефіцієнт поглинання рентгенівського випромінювання речовиною.

Коефіцієнт поглинання рентгенівського випромінювання залежить від довжини хвилі

рентгенівського випромінювання і властивостей речовини. Чим коротша довжина
хвилі, тим вищий коефіцієнт поглинання.

Використання закону послаблення рентгенівського випромінювання

Закон послаблення рентгенівського випромінювання використовується для

розрахунку товщини речовини, яку потрібно пройти рентгенівському
випромінюванню, щоб його інтенсивність зменшилася до заданого значення.
Наприклад, цей закон використовується для розрахунку товщини свинцю, яка
необхідна для захисту від рентгенівського випромінювання.

23. Радіоактивність. Види радіоактивності. Основний закон радіоактивного розпаду. Період

напіврозпаду. Активність, одиниці активності.

Радіоактивність - це властивість деяких ядер атомів спонтанно перетворюватися в

інші ядра з випромінюванням частинок або електромагнітних хвиль.

Види радіоактивності

Радіоактивність поділяється на три основних види:

 α-розпад - це вид радіоактивного розпаду, при якому ядро атома випускає α-

частинку, що є ядром атома гелію.
 β-розпад - це вид радіоактивного розпаду, при якому ядро атома випускає β-
частинку, що є електроном або позитроном.
 γ-розпад - це вид радіоактивного розпаду, при якому ядро атома випускає γ-
квант, що є квантом електромагнітного випромінювання з дуже високою
частотою.

Основний закон радіоактивного розпаду

Основний закон радіоактивного розпаду стверджує, що кількість ядер радіоактивного

елемента, що розпадається за одиницю часу, пропорційна до початкової кількості
цих ядер.

Математично основний закон радіоактивного розпаду можна записати так:

N = N_0 e^{-\lambda t}

де:
  N - кількість ядер радіоактивного елемента в момент часу t;
 N0 - початкова кількість ядер радіоактивного елемента;
 λ - константа розпаду.

Період напіврозпаду

Період напіврозпаду - це час, за який розпадається половина ядер радіоактивного

елемента.

Математично період напіврозпаду можна записати так:

t_{1/2} = \frac{\ln(2)}{\lambda}

де:

 t1/2 - період напіврозпаду;

 λ - константа розпаду.

Активність

Активність радіоактивного джерела - це кількість ядер, що розпадаються в одиниці

часу.

Одиниця активності в СІ - беккерель (Бк). Один беккерель дорівнює одному

розпадові в секунду.

1 Бк = 1 распад/с

Застосування радіоактивності

Радіоактивність має широкий спектр застосування в різних галузях науки і техніки,

зокрема:

 Медицина. Радіоактивність використовується для діагностики та лікування

різних захворювань.
 Наука. Радіоактивність використовується для досліджень в різних галузях
науки, таких як фізика, хімія, геологія та ін.
 Промисловість. Радіоактивність використовується в промисловості для різних
цілей, таких як контроль якості, стерилізації та ін.

Небезпека радіоактивності

Радіоактивність може бути небезпечною для здоров'я людини. Вплив радіоактивного

випромінювання може викликати різні захворювання, аж до раку. Тому важливо
дотримуватися заходів безпеки при роботі з радіоактивними речовинами.
 24. Іонізуюче випромінювання та його види. Взаємодія іонізуючого випромінювання з
речовиною. Захист від дії іонізуючого випромінювання. Біофізичні основи взаємодії
іонізуючого випромінювання з біологічними тканинами.

Іонізуюче випромінювання - це випромінювання, яке має достатню енергію, щоб

іонізувати атоми або молекули речовини, з якою воно взаємодіє.

Види іонізуючого випромінювання

Іонізуюче випромінювання поділяється на такі види:

 Короткохвильове електромагнітне випромінювання, зокрема:

o рентгенівське випромінювання;
o γ-промені.
 Частинні частинки, зокрема:
o α-частинки;
o β-частинки;
o нейтрони.

Взаємодія іонізуючого випромінювання з речовиною

Іонізуюче випромінювання взаємодіє з речовиною за кількома основними

механізмами:

 Фотоефект. При фотоефекті електрон з речовини виривається під дією

іонізуючого фотона.
 Комптон-розсіювання. При комптон-розсіюванні іонізуюче фотон взаємодіє з
електроном і змінює свою довжину хвилі.
 Проникаюче випромінювання. Іонізуючі фотони, які не взаємодіють з
речовиною, проходять через неї.
 Атомний каскад. При атомному каскаді іонізуюча частинка іонізує атом, а потім
іонізовані електрони іонізують інші атоми.

Захист від дії іонізуючого випромінювання

Для захисту від дії іонізуючого випромінювання використовуються такі методи:

 Фізичний захист. Фізичний захист - це використання матеріалів, які поглинають

іонізуюче випромінювання. Наприклад, для захисту від рентгенівського
випромінювання використовуються свинець, алюміній та інші матеріали з
високим коефіцієнтом поглинання рентгенівського випромінювання.
 Хімічний захист. Хімічний захист - це використання речовин, які поглинають
іонізуючі частинки. Наприклад, для захисту від α-частинок використовуються
товсті листи паперу або пластику.
  Медичний захист. Медичний захист - це використання лікарських препаратів,
які допомагають організму відновитися після опромінення.

Біофізичні основи взаємодії іонізуючого випромінювання з біологічними тканинами

Іонізуюче випромінювання може викликати у біологічних тканинах такі зміни:

 Іонізацію молекул. Іонізація молекул може привести до зміни їх функцій.

 Пошкодження ДНК. Пошкодження ДНК може привести до мутацій, які можуть
викликати розвиток ракових захворювань.
 Смерті клітин. Смерть клітин може привести до ушкодження тканин і органів.

Вплив іонізуючого випромінювання на здоров'я людини

Вплив іонізуючого випромінювання на здоров'я людини залежить від дози

опромінення, виду випромінювання, а також від індивідуальних особливостей
організму.

Незначне опромінення, наприклад, при рентгенівському дослідженні, зазвичай не

має шкідливих наслідків. Однак, більш сильне опромінення може викликати такі
захворювання, як:

 Лейкемія.
 Рак.
 Спадкові захворювання.

Для захисту від дії іонізуючого випромінювання важливо дотримуватися заходів

безпеки при роботі з радіоактивними речовинами, а також обмежити вплив
природного іонізуючого випромінювання.

25. Дозиметрія іонізуючого випромінювання. Експозиційна та поглинена дози. Біологічна дія

випромінювання, біологічна еквівалентна доза. Потужність дози. Одиниці доз та потужностей
доз.

Дозиметрія іонізуючого випромінювання - це розділ фізики, який вивчає методів

вимірювання доз іонізуючого випромінювання.

Експозиційна доза - це доза, яка характеризує здатність випромінювання іонізувати

повітря. Експозиційна доза вимірюється в кулонах на кілограм (Кл/кг) або рентгенах
(Р).
 Відкриється в новому вікні pt.slideshare.net
Експозиційна доза

Поглинена доза - це доза, яка характеризує кількість енергії, що поглинається

речовиною під дією іонізуючого випромінювання. Поглинена доза вимірюється в
джоулях на кілограм (Дж/кг) або греях (Гр).

Відкриється в новому вікні vseosvita.ua

Поглинена доза

Біологічна дія випромінювання - це вплив іонізуючого випромінювання на біологічні

тканини. Біологічна дія випромінювання залежить від виду випромінювання, його
енергії, а також від типу та стану біологічної тканини.

Біологічна еквівалентна доза - це доза, яка враховує біологічну дію різних видів
іонізуючого випромінювання. Біологічна еквівалентна доза вимірюється в зівертах
(Зв).

Відкриється в новому вікні naurok.com.ua

Біологічна еквівалентна доза
Потужність дози - це швидкість зміни дози з часом. Потужність дози вимірюється в
джоулях на кілограм за секунду (Дж/кг/с).

Відкриється в новому вікні vseosvita.ua

Потужність дози

Одиниці доз та потужностей доз

 Експозиційна доза - Кл/кг або Р

 Поглинена доза - Дж/кг або Гр
 Біологічна еквівалентна доза - Зв
 Потужність дози - Дж/кг/с

26. Віскозиметрія. В’язкість лікарських препаратів. Коефіцієнт в’язкості. Методи вимірювання

в’язкості.

Віскозиметрія - це розділ фізики, який вивчає в'язкість. В'язкість - це властивість

рідини чинити опір зсуву.

Коефіцієнт в'язкості - це фізична величина, яка характеризує в'язкість рідини.

Коефіцієнт в'язкості є ставленням сили, необхідної для зсуву шарів рідини один
відносно одного, до площі поверхні цих шарів і швидкості їх відносного переміщення.

Методи вимірювання в'язкості

Існує багато методів вимірювання в'язкості. Найпоширеніші методи:

 Метод капілярного вискозиметра. У цьому методі вимірюється час, за який

рідина проходить через капіляр.
 Метод роторного вискозиметра. У цьому методі вимірюється сила, необхідна
для обертання ротора в рідині.
 Метод штифтового вискозиметра. У цьому методі вимірюється час, за який
штифт проходить через рідину.

В'язкість лікарських препаратів

В'язкість лікарських препаратів залежить від їх складу, температури та інших

факторів. В'язкість лікарських препаратів може бути високою, середньою або
низькою.
  Високов'язкі лікарські препарати мають високу в'язкість, наприклад, мазі, гелі,
пластирі.
 Середньов'язкі лікарські препарати мають середню в'язкість, наприклад,
суспензії, емульсії.
 Низьков'язкі лікарські препарати мають низьку в'язкість, наприклад, розчини,
сиропи.

В'язкість лікарських препаратів впливає на їх виробництво, зберігання, застосування

та біологічну активність.

 Високов'язкі лікарські препарати важко перемішувати, дозувати та вводити в

організм.
 Низьков'язкі препарати можуть швидко випаровуватися або розтікатися.

В'язкість лікарських препаратів також впливає на їх біологічну активність. Наприклад,

низьков'язкі препарати можуть швидше і ефективніше проникати в організм, ніж
високов'язкі препарати.

Важливість в'язкості лікарських препаратів

В'язкість лікарських препаратів є важливою характеристикою, яка повинна

враховуватися при їх виробництві, зберіганні, застосуванні та дослідженні.

 При виробництві лікарських препаратів в'язкість впливає на процес

змішування, дозування та фасування.
 При зберіганні лікарських препаратів в'язкість впливає на термін придатності
та стабільність препарату.
 При застосуванні лікарських препаратів в'язкість впливає на зручність
використання та ефективність препарату.
 При дослідженні лікарських препаратів в'язкість може використовуватися для
оцінки біологічних властивостей препарату.

Наприклад, в'язкість мазей і гелів впливає на їх здатність проникати в шкіру. В'язкість

суспензій і емульсій впливає на їх стабільність і рівномірність розподілу діючої
речовини. В'язкість розчинів і сиропів впливає на їх швидкість всмоктування в
організм.

27. Поверхневий натяг рідких лікарських препаратів. Коефіцієнт поверхневого натягу.

Поверхнево-активні речовини. Методи вимірювання поверхневого натягу.

Поверхневий натяг - це сила, яка діє перпендикулярно поверхні рідини і спрямована

всередину рідини. Поверхневий натяг виникає завдяки взаємодії між молекулами
рідини. Молекули рідини притягуються одна до одної, і ця сила більша на поверхні
рідини, ніж усередині рідини. Це пояснюється тим, що на поверхні рідини молекули
притягуються лише молекулами, що знаходяться поруч з ними, тоді як усередині
рідини вони притягуються молекулами з усіх боків.
Коефіцієнт поверхневого натягу - це фізична величина, яка характеризує
поверхневий натяг рідини. Коефіцієнт поверхневого натягу є ставленням сили
поверхневого натягу до довжини лінії, вздовж якої діє ця сила.

Поверхнево-активні речовини - це речовини, які зменшують поверхневий натяг

рідини. Поверхнево-активні речовини мають дві частини: гідрофобну
(відштовхувальну до води) і гідрофільну (притягальну до води). Коли поверхнево-
активна речовина додається до рідини, вона розподіляється на поверхні рідини,
утворюючи одношаровий або багатошаровий шар. Цей шар зменшує поверхневий
натяг рідини, тому що гідрофобна частина молекул поверхнево-активної речовини
відштовхує молекули води, а гідрофільна частина молекул притягує молекули води.

Методи вимірювання поверхневого натягу

Існує багато методів вимірювання поверхневого натягу. Найпоширеніші методи:

 Метод краплі. У цьому методі вимірюється час, за який крапля рідини падає з
вістря голки.

Відкриється в новому вікні

www.scribd.com

Метод краплі для вимірювання поверхневого натягу

 Метод капілярного підняття. У цьому методі вимірюється висота, на яку рідина

піднімається в капілярі.

Відкриється в новому вікні svitppt.com.ua

Метод капілярного підняття для вимірювання поверхневого натягу

 Метод висихання. У цьому методі вимірюється час, за який рідина висихає на

поверхні.
Поверхневий натяг рідких лікарських препаратів

Поверхневий натяг рідких лікарських препаратів має важливе значення для їх

виробництва, зберігання, застосування та біологічної активності.

 При виробництві лікарських препаратів поверхневий натяг впливає на процес

змішування, дозування та фасування.
 При зберіганні лікарських препаратів поверхневий натяг впливає на термін
придатності та стабільність препарату.
 При застосуванні лікарських препаратів поверхневий натяг впливає на
зручність використання та ефективність препарату.
 При дослідженні поверхневого натягу лікарських препаратів може
використовуватися для оцінки біологічних властивостей препарату.

Наприклад, поверхневий натяг мазей і гелів впливає на їх здатність проникати в

шкіру. Поверхневий натяг суспензій і емульсій впливає на їх стабільність і
рівномірність розподілу діючої речовини. Поверхневий натяг розчинів і сиропів
впливає на їх швидкість всмоктування в організм.

28. Флуориметрія. Фізичні основи методу. Визначення характеристик флуорисцентного

випромінювання. Динамічна спектрофлуориметрія.

Флуориметрія - це метод аналізу, який використовує флуоресценцію для визначення

кількості або концентрації речовини. Флуоресценція - це процес, при якому речовина
поглинає кванти світла однієї довжини хвилі і випромінює кванти світла іншої
довжини хвилі.

Фізичні основи флуориметрії

Флуоресценція виникає внаслідок переходу атома або молекули з енергетичного

рівня вищої енергії на енергетичний рівень нижчої енергії. Коли атом або молекула
поглинає кванти світла, вона переходить з основного енергетичного рівня на
збуджений енергетичний рівень. Ця збуджена молекула залишається на збудженому
енергетичному рівні лише дуже короткий час, після чого вона переходить на
основний енергетичний рівень, випромінюючи кванти світла.

Визначення характеристик флуорисцентного випромінювання

Флуоресценція характеризується такими параметрами:

 Інтенсивність флуоресценції - це кількість випромінюваного світла за одиницю

часу.
 Ширина спектру флуоресценції - це діапазон довжин хвиль, в якому
відбувається флуоресценція.
 Локальна флуоресценція - це флуоресценція, яка випромінюється з однієї
точки.
 Динамічна флуоресценція - це флуоресценція, яка змінюється з часом.
Динамічну спектрофлуориметрію використовують для дослідження флуоресценції в
залежності від часу. Динамічна спектрофлуориметрія може використовуватися для
дослідження таких процесів, як:

 Реакція ферментів. Флуоресценція ферменту може змінюватися в залежності

від наявності субстрату або продукту реакції.
 Реакція біологічних макромолекул. Флуоресценція білка може змінюватися в
залежності від його структури або взаємодії з іншими молекулами.
 Процеси, що відбуваються в клітинах. Флуоресценція флуоресцентних міток,
які вводять у клітини, може використовуватися для дослідження різних
процесів, що відбуваються в клітинах.

Застосування флуориметрії

Флуориметрія має широке застосування в різних галузях науки і техніки, зокрема:

 Хімія. Флуориметрія використовується для визначення концентрації речовин,

дослідження хімічних реакцій і структури молекул.
 Біологія. Флуориметрія використовується для дослідження біологічних
процесів, таких як фотосинтез, дихання і реплікація ДНК.
 Медицина. Флуориметрія використовується для діагностики захворювань,
дослідження дії лікарських препаратів і аналізу біологічних рідин.
 Промислова хімія. Флуориметрія використовується для контролю якості
продукції, дослідження матеріалів і процесів.

Переваги флуориметрії

Флуориметрія має ряд переваг порівняно з іншими методами аналізу:

 Висока чутливість. Флуориметрія дозволяє визначати дуже низькі концентрації

речовин.
 Висока селективність. Флуоресценція певної речовини може відрізнятися від
флуоресценції інших речовин.
 Широкий діапазон застосування. Флуориметрія може використовуватися для
дослідження різних речовин і процесів.

29. ЕПР-спектроскопія. Фізичні основи методу. Техніка ЕПР-спектроскопії.

ЕПР-спектроскопія - це метод спектроскопії, який використовує електронний

парамагнітний резонанс (ЕПР) для дослідження речовин, що містять неспарені
електрони. ЕПР - це явище, при якому неспарений електрон поглинає кванти
електромагнітного випромінювання з певною частотою.

Фізичні основи ЕПР-спектроскопії

ЕПР виникає внаслідок взаємодії неспареного електрона з зовнішнім магнітним

полем. Неспарений електрон має спін, який є квантовою механічною величиною, що
може приймати два значення: +1/2 або -1/2. Під дією зовнішнього магнітного поля
спін неспареного електрона обертається в певному напрямку. Коли частота
випромінювання збігається з частотою обертання спина, відбувається поглинання
кванта випромінювання і спин переходить у протилежний стан.

Техніка ЕПР-спектроскопії

ЕПР-спектроскопія проводиться за допомогою приладу, який називається ЕПР-

спектрометром. ЕПР-спектрометр складається з наступних основних частин:

 Магніт. Магніт створює зовнішнє магнітне поле, в якому відбувається ЕПР.

 Антена. Антена генерує електромагнітне випромінювання і приймає
випромінювання, поглинене речовиною.
 Амплітудометр. Амплітудометр вимірює амплітуду сигналу ЕПР.

ЕПР-спектрометр працює таким чином. Речовина, яка містить неспарені електрони,

поміщається в зовнішнє магнітне поле. Потім на речовину направляється
електромагнітне випромінювання. Коли частота випромінювання збігається з
частотою ЕПР речовини, відбувається поглинання кванта випромінювання. Це
поглинання реєструється амплітудометром.

Спектр ЕПР

Спектр ЕПР - це графік, який показує залежність інтенсивності поглинання ЕПР від
частоти випромінювання. Спектр ЕПР має характерну форму, яка залежить від типу
речовини, що містить неспарені електрони.

Застосування ЕПР-спектроскопії

ЕПР-спектроскопія має широке застосування в різних галузях науки і техніки,

зокрема:

 Хімія. ЕПР-спектроскопія використовується для дослідження структури і

властивостей молекул, що містять неспарені електрони.
 Біологія. ЕПР-спектроскопія використовується для дослідження біологічних
молекул, таких як ДНК, білки та ферменти.
 Медицина. ЕПР-спектроскопія використовується для діагностики захворювань,
дослідження дії лікарських препаратів і аналізу біологічних рідин.
 Матеріалознавство. ЕПР-спектроскопія використовується для дослідження
матеріалів, що містять неспарені електрони.

Переваги ЕПР-спектроскопії

ЕПР-спектроскопія має ряд переваг порівняно з іншими методами аналізу:

 Висока чутливість. ЕПР-спектроскопія дозволяє визначати дуже низькі

концентрації речовин.
  Висока селективність. ЕПР-спектроскопія дозволяє розділяти сигнали від
різних речовин, що містять неспарені електрони.
 Широкий діапазон застосування. ЕПР-спектроскопія може використовуватися
для дослідження різних речовин і процесів.

30. ЯМР-спектроскопія. Фізичні основи методу. Техніка ЯМР-спектроскопії.

ЯМР-спектроскопія - це метод спектроскопії, який використовує ядерний магнітний

резонанс (ЯМР) для дослідження речовин. ЯМР - це явище, при якому атомні ядра,
які мають непарний кількість протонів або нейтронів, поглинають кванти
електромагнітного випромінювання з певною частотою.

Фізичні основи ЯМР-спектроскопії

ЯМР виникає внаслідок взаємодії ядерного магнітного моменту з зовнішнім магнітним

полем. Ядерний магнітний момент - це квантова механічна величина, яка
характеризує магнітні властивості атомного ядра. Ядерний магнітний момент може
приймати два значення: +1/2 або -1/2. Під дією зовнішнього магнітного поля ядерний
магнітний момент обертається в певному напрямку. Коли частота випромінювання
збігається з частотою обертання ядерного магнітного моменту, відбувається
поглинання кванта випромінювання і ядерний магнітний момент переходить у
протилежний стан.

Техніка ЯМР-спектроскопії

ЯМР-спектроскопія проводиться за допомогою приладу, який називається ЯМР-

спектрометром. ЯМР-спектрометр складається з наступних основних частин:

 Магніт. Магніт створює зовнішнє магнітне поле, в якому відбувається ЯМР.

 Антена. Антена генерує електромагнітне випромінювання і приймає
випромінювання, поглинене речовиною.
 Амплітудометр. Амплітудометр вимірює амплітуду сигналу ЯМР.

ЯМР-спектрометр працює таким чином. Речовина, яка містить ядра з непарним

числом протонів або нейтронів, поміщається в зовнішнє магнітне поле. Потім на
речовину направляється електромагнітне випромінювання. Коли частота
випромінювання збігається з частотою ЯМР речовини, відбувається поглинання
кванта випромінювання. Це поглинання реєструється амплітудометром.

Спектр ЯМР

Спектр ЯМР - це графік, який показує залежність інтенсивності поглинання ЯМР від
частоти випромінювання. Спектр ЯМР має характерну форму, яка залежить від типу
речовини, що містить ядра з непарним числом протонів або нейтронів.

Застосування ЯМР-спектроскопії
ЯМР-спектроскопія має широке застосування в різних галузях науки і техніки,
зокрема:

 Хімія. ЯМР-спектроскопія використовується для дослідження структури і

властивостей молекул, що містять ядра з непарним числом протонів або
нейтронів.
 Біологія. ЯМР-спектроскопія використовується для дослідження біологічних
молекул, таких як ДНК, білки та ферменти.
 Медицина. ЯМР-спектроскопія використовується для діагностики захворювань,
дослідження дії лікарських препаратів і аналізу біологічних рідин.
 Матеріалознавство. ЯМР-спектроскопія використовується для дослідження
матеріалів, що містять ядра з непарним числом протонів або нейтронів.

Переваги ЯМР-спектроскопії

ЯМР-спектроскопія має ряд переваг порівняно з іншими методами аналізу:

 Висока чутливість. ЯМР-спектроскопія дозволяє визначати дуже низькі

концентрації речовин.
 Висока селективність. ЯМР-спектроскопія дозволяє розділяти сигнали від
різних речовин, що містять ядра з непарним числом протонів або нейтронів.
 Широкий діапазон застосування. ЯМР-спектроскопія може використовуватися
для дослідження різних речовин і процесів.

31. Рентгеноструктурний аналіз. Фізичні основи методу. Ідентифікація кристалічних речовин

Рентгеноструктурний аналіз (РТА) - це метод, який використовується для визначення

структури кристалічних речовин. РТА заснований на дифракції рентгенівських
променів на кристалічній решітці.

Фізичні основи РТА

Рентгенівські промені - це електромагнітні хвилі з довжиною хвилі від 0,01 до 10

нанометрів. Коли рентгенівські промені проходять через кристалічну решітку, вони
відбиваються від атомів, які знаходяться в решітці. Ці відбиті рентгенівські промені
можуть інтерферувати один з одним, утворюючи дифракційні картини.

Ідентифікація кристалічних речовин

РТА можна використовувати для ідентифікації кристалічних речовин за допомогою

наступних методів:

 Порівняння дифракційних картин. Дифракційні картини різних речовин мають

характерну форму, яка залежить від структури речовини. Порівняння
дифракційних картин дозволяє ідентифікувати речовину.
 Вимірювання інтервалів між атомами. Інтервали між атомами в кристалічній
решітці можна визначити за допомогою дифракційних картин. Значення
інтервалів між атомами можна використовувати для ідентифікації речовини.
  Визначення точних координат атомів. Точні координати атомів в кристалічній
решітці можна визначити за допомогою методів математичного моделювання.
Значення координат атомів можна використовувати для ідентифікації
речовини.

Застосування РТА

РТА має широке застосування в різних галузях науки і техніки, зокрема:

 Хімія. РТА використовується для дослідження структури молекул, кристалів і

полімерів.
 Біологія. РТА використовується для дослідження структури білків, нуклеїнових
кислот і інших біологічних молекул.
 Медицина. РТА використовується для дослідження структури лікарських
препаратів і інших біологічних об'єктів.
 Матеріалознавство. РТА використовується для дослідження структури
матеріалів.

Переваги РТА

РТА має ряд переваг порівняно з іншими методами аналізу:

 Висока точність. РТА дозволяє визначати структуру речовини з високою

точністю.
 Широкий діапазон застосування. РТА може використовуватися для
дослідження різних речовин.
 Неруйнівний метод. РТА - це неруйнівний метод, тобто він не пошкоджує
досліджувану речовину.

Недоліки РТА

РТА має ряд недоліків:

 Складний метод. РТА - це складний метод, який вимагає високої кваліфікації

персоналу.
 Висока вартість. РТА - це дорогий метод.

32. Люмінесценція. Механізм виникнення люмінесценції. Методи фотолюмінесценції.

Люмінесценція - це випромінювання світла, яке виникає внаслідок нетеплового

процесу. Люмінесценція може виникати в різних речовинах, включаючи гази, рідини
та тверді тіла.

Механізм виникнення люмінесценції

Люмінесценція може виникати внаслідок різних процесів, але в загальному випадку

вона виникає внаслідок переходу атома або молекули з одного енергетичного рівня
на інший. Цей перехід може бути викликаний поглинанням кванта світла
(фотолюмінесценція), поглинанням енергії від інших частинок (хемілюмінесценція,
радіолюмінесценція) або іншими процесами (катодолюмінесценція,
електролюмінесценція).

Фотолюмінесценція

Фотолюмінесценція - це люмінесценція, яка виникає внаслідок поглинання кванта

світла. При поглинанні кванта світла атом або молекула переходить з основного
енергетичного рівня на збуджений енергетичний рівень. Збуджена молекула
залишається на збудженому енергетичному рівні лише дуже короткий час, після чого
вона переходить на основний енергетичний рівень, випромінюючи кванти світла.

Фотолюмінесценція може бути розділена на два основних типи:

 Флуоресценція. Флуоресценція - це фотолюмінесценція, яка виникає за дуже

короткий час (порядку 10-15 с).
 Фосфоресценція. Фосфоресценція - це фотолюмінесценція, яка виникає за
більш тривалий час (порядку 10-8 - 10-3 с).

Методи фотолюмінесценції

Для дослідження фотолюмінесценції використовуються різні методи, зокрема:

 Спектрофотометрія. Спектрофотометрія дозволяє визначати спектр

фотолюмінесценції, тобто залежність інтенсивності фотолюмінесценції від
довжини хвилі випромінювання.
 Спектрофлуориметрія. Спектрофлуориметрія дозволяє визначати спектр
флуоресценції, тобто залежність інтенсивності флуоресценції від довжини
хвилі випромінювання, яке використовується для збудження флуоресценції.
 Фотометрія флуоресценції. Фотометрія флуоресценції дозволяє визначати
концентрацію речовини за інтенсивністю флуоресценції.

Застосування фотолюмінесценції

Фотолюмінесценція має широке застосування в різних галузях науки і техніки,

зокрема:

 Хімія. Фотолюмінесценція використовується для дослідження структури і

властивостей молекул, хімічних реакцій та інших процесів.
 Біологія. Фотолюмінесценція використовується для дослідження біологічних
молекул, таких як ДНК, білки та ферменти.
 Медицина. Фотолюмінесценція використовується для діагностики
захворювань, дослідження дії лікарських препаратів і аналізу біологічних рідин.
 Матеріалознавство. Фотолюмінесценція використовується для дослідження
матеріалів.

Переваги фотолюмінесценції
Фотолюмінесценція має ряд переваг порівняно з іншими методами дослідження:

 Висока чутливість. Фотолюмінесценція дозволяє визначати дуже низькі

концентрації речовин.
 Висока селективність. Фотолюмінесценція дозволяє розділяти сигнали від
різних речовин.
 Широкий діапазон застосування. Фотолюмінесценція може використовуватися
для дослідження різних речовин і процесів.