ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені І.І.

МЕЧНИКОВА
Кафедра французької філології

КУРСОВА РОБОТА
на тему: «Поняття «час» у сучасній іспанській мові»

Студентки ІІІ курсу

Спеціальності 035 Філологія 035.055
Романські мови та літератури (переклад
включно), перша – французька
ПРІЗВИЩЕ ім’я по батькові

Керівник к. філол. Н., доцент

ПРІЗВИЩЕ ім’я по батькові

Оцінка за шкалою:
національною ___________
ECTS _____ Кількість балів: _______

Члени комісії
______ ________________
(підпис) (ПІБ)
______ ________________
(підпис) (ПІБ)
______ ________________
(підпис) (ПІБ)

Одеса – 2023 рік

 2

ЗМІСТ

ВСТУП..........................................................................................................................3

РОЗДІЛ І. КУЛЬТУРНИЙ ТА СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ АСПЕКТ ПОНЯТТЯ

«ЧАС» У ІСПАНСЬКІЙ МОВІ..................................................................................5

1.1. Вплив історії та географії на сприйняття часу.............................................5

1.2. Періодизація та календарне позначення часу..............................................8

РОЗДІЛ ІІ. ГРАМАТИЧНИЙ АСПЕКТ ПОНЯТТЯ «ЧАС» В ІСПАНСЬКІЙ

МОВІ...........................................................................................................................11

2.1. Введення в часові категорії іспанської мови...........................................11

2.2. Витонченні відмінності у вираженні часу...............................................15

ВИСНОВОК...............................................................................................................18

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................................20

 3

ВСТУП

В сучасному світі, де глобалізація вкотре нагадує нам про нашу

підключеність до різних культур та спільнот, вивчення мов стає невід'ємною
частиною освітнього процесу. Іспанська мова, яка володіє давньою історією та
майстерно відображає багатство іспанської культури, привертає увагу не лише
своєю мелодійністю, але й глибоким значенням кожного слова та виразу.
Однією з важливих тем для вивчення в іспанській мові є поняття "час".
Час – це не лише механічний показник пройденого часу, але й складне
культурне та соціальне явище, яке відображає відношення людей до життя,
подій та один до одного.
Актуальність дослідження. Вивчення вживання виразів та часових форм
у сучасній іспанській мові сприяє поліпшенню мовленнєвих навичок школярів,
студентів і не тільки, та сприяє взаєморозумінню в міжкультурному контексті.
Такий підхід також дозволяє виявити лінгвістичні та психологічні аспекти,
забезпечуючи практичне застосування знань в різних сферах повсякденного
життя та навчання, що робить тему надзвичайно цікавою та корисною для
студентів іспанської мови.
Об’єктом дослідження є поняття «час» у іспанській мові, а також
граматичні конструкції, вирази та фрази, пов’язані з вимірюванням та
вираженням часу, а також культурні, соціальні та лінгвістичні відмінності.
Предметом дослідження є граматичні, культурні та соціальні аспекти
використання часових форм і виразів в іспанському мовленні, а також їх вплив
на міжособистісні взаємини та сприйняття часу в іспанській культурі.
Мета дослідження є розгляд та розуміння поняття "час" у сучасній
іспанській мові. Аналіз і теоретичне дослідження особливостей часових форм
та виразів, а також виявлення впливу культурних чинників на сприйняття та
використання часу в іспанському мовленні.
Враховуючи вищеназвану мету, можна виділити такі завдання:
 4

1. Ознайомитись з іспанською історією і географією, та її впливом на

сприйняття часу
2. Охарактеризувати періодизацію та календарне позначення часу
3. Розглянути введення в часові категорії іспанської мови.
4. Визначити витончені відмінності в вираженні часу.
Методи дослідження. Дослідження проводилось на основі використання
таких методів та прийомів, як лінгвістичного аналізу, описового і
компонентного методів, методу аналізу словникових слів та визначень.
Наукова новизна дослідження полягає в системному аналізі та
глибокому розкритті поняття "час" у сучасній іспанській мові, зокрема в
контексті його граматичних, культурних та соціальних аспектів. Дослідження
прагне виявити не лише мовні конструкції, але й внутрішній зміст та
значущість поняття "час" для носіїв мови.
Практична значущість дослідження дає розуміння граматичних
особливостей та виразів, пов'язаних з часом в іспанській мові, сприятиме
покращенню мовленнєвих навичок студентів та інших учнів іспанської мови.
Також робота може стати корисним ресурсом для вчителів іспанської мови,
надаючи приклади та матеріали для вивчення теми "час" у різних контекстах.
Структура роботи. Вступ, 2 розділи, висновки, список використаних
джерел із 22 найменувань. Загальний обсяг сторінок 22.
 5

РОЗДІЛ І. КУЛЬТУРНИЙ ТА СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ АСПЕКТ

ПОНЯТТЯ «ЧАС» У ІСПАНСЬКІЙ МОВІ

1.1. Вплив історії та географії на сприйняття часу

Іспанська історія довга і багата, і вона відбилася в іспанській мові

багатьма способами. Іспанська мова еволюціонувала з народної латини, яку
римляни привезли на Піренейський півострів під час Другої Пунічної війни
(201 р. до н. е.). На той період в Іберії існувало кілька нероманських, відомих
також як палеоіспанські, та кілька неіндоєвропейських мов, таких як баскійська
(якою говорять і досі), іберська та кельтиберська. Сліди цих мов залишилися в
сучасній іспанській лексиці, особливо у топонімах [3].
Першою подією, яка вплинула на іспанську мову стала Римська окупація
Іспанії. Римська окупація Іспанії розпочалася приблизно у III столітті до н.е. і
тривала до V століття нашої ери. Однією з основних сфер впливу була
латинізація, оскільки латинська мова була офіційною мовою Римської імперії.
Близько 70 % словникового запасу іспанської мови має латинське походження
[2].
Ось кілька прикладів латинських слів, які використовуються в сучасній
іспанській мові: casa (дім), hombre (чоловік), mujer (жінка), niño (дитина), árbol
(дерево), río (річка), montaña (гора), mar (море), cielo (небо), sol (сонце) тощо.
Вплив римлян на іспанську мову включав у себе позичення лексики,
граматичних елементів та фонетичних особливостей. Багато латинських слів
стали складовою частиною іспанської лексики, а граматичні структури також
були застосовані латинськими конструкціями.
Приклад латинських граматичних особливостей, які зараз актуальні:
 el libro (книга), la mesa (стіл), los libros (книги), las mesas (столи);
 bueno (хороший), mejor (кращий), el mejor (найкращий).
Варварське вторгнення, яке мало вплив на іспанську мову, відбувалося в
середньовіччі та стосувалося іспанської території, включаючи період від V до
 6

VIII століття. Головними вторгненнями були вторгнення візиготів і потім

маврів. Під час вторгнення візиготів у V столітті, їхній вплив на іспанську мову
був обмежений, і їхній германський діалект незначно вплинув на мову романів,
яка еволюціонувала в іспанську мову [2]. Близько 30 % словникового запасу
іспанської мови має германське походження, Прикладом можуть слугувати такі
слова: guerra (війна), rey (король), ducado (герцогство) тощо.
Маври в кінці VII століття захопили більшу частину Піренейського
півострова і протягом понад 700 років утримували своє панування. Під час
маврського владарювання іспанська мова зазнала більших змін через контакт з
арабською мовою. Багато арабських слів та виразів проникли в іспанську мову,
особливо у сферах науки, математики, архітектури та культури [17, с. 37].
Реконкіста, що тривала в Іспанії протягом великої частини середньовіччя
(711–1492 роки), мала великий вплив на іспанську мову. Під час цього періоду
Іспанія переживала великі зміни в політичному, соціальному та культурному
відношенні, і це відобразилося на розвитку мови [5].
У період Реконкісти іспанська мова почала виокремлюватися від інших
романських мов, таких як галісійська, леонська та каталонська. Великий вплив
на іспанську мову мали арабські та єврейські впливи, оскільки іспанці зазнали
великого культурного обміну з арабами та євреями під час ісламської домінації.
Під завершенням Реконкісти із заходженням християн в Кордову (1236)
та завершальними подіями в 1492 році, коли Гранада була взята Фердинандом
ІІ та Ізабелою І, іспанська мова почала встановлювати себе як основна мова
країни. Це також вплинуло на стандартизацію граматики та лексики іспанської
мови [5].
Кілька прикладів слів арабського походження, які використовуються в
сучасній іспанській мові: almohada (подушка), alcázar (замок), azúcar (цукор),
naranja (апельсин), huracán (ураган), mezquita (мечеть) тощо.
Після всіх історичних змін іспанська мова стоїть серед найпоширеніших у
світі, але вона виявляє значні регіональні відмінності. Ці відмінності
 7

проявляються в різних аспектах, зокрема у сприйнятті часу та його

висловленні.
Однією з основних регіональних відмінностей у сприйнятті часу є
відношення іспаномовних осіб в різних областях до пунктуальності.
Наприклад, в Іспанії та Латинській Америці пунктуальність вважається вкрай
важливою, і люди часто приходять на зустрічі вчасно чи навіть трохи раніше. З
іншого боку, у таких регіонах, як Мексика та Куба, пунктуальність менш
акцентована, і люди частіше приходять трошки пізніше, ніж вважається
загальноприйнятним в інших місцях.
Ще однією регіональною відмінністю у сприйнятті часу є використання
часових виразів. У Іспанії, наприклад, вони використовуються дуже точно з
конкретними вказівками, такими як "о 10 годині" або "о 2 годині дня". У
Латинській Америці використовуються менш точні часові вирази, такі як
"скоро" чи "за кілька хвилин". Наприклад:
1. Іспанія: "A las 10" (о 10 годині), "Mañana a la una" (завтра о 1 годині).
2. Латинська Америка: "En un rato" (скоро), "Dentro de un momento" (за
кілька хвилин).
3. Мексика: "Ya mero" (скоро), "Ahorita" (зараз)
4. Куба: "Pronto" (скоро), "Amaneció" (зараз).
Ці відмінності між регіонами відображають різні культурні традиції та
норми, і можуть також бути пов'язані з різницею у кліматичних умовах. У
місцях із теплим кліматом здебільшого менше уваги приділяється
пунктуальності, порівняно з областями із холодним кліматом.
Вплив суспільних та культурних змін на уявлення про час може
виявитися як позитивним, так і негативним. З одного боку, такі трансформації
можуть призвести до більш ефективного використання часу та підвищення
продуктивності. З іншого боку, вони можуть породжувати стрес та неспокій.
У традиційних сільських громадах, де життя тісно пов'язане із природою,
час часто розглядався як циклічний, а не лінійний. Люди вписувалися в ритм
сезонів та природних процесів.
 8

У сучасних індустріальних суспільствах, де акцент часто робиться на

роботі та продуктивності, час визначається як лінійний і обмежений. Люди
відчувають тиск використовувати час ефективно та досягати своїх цілей.
У постіндустріальних суспільствах, де розцвітає цінність особистого часу
і відпочинку, люди стають більш терплячими до затримок та відхилень від
графіків. Вони вище цінують можливість проводити час із близькими та
займатися улюбленими справами.
Отже, іспанська мова є живою мовою, яка постійно розвивається, і її
історія відображена в її словниковому запасі, граматиці та вимові, а також має
свої особливі аспекти, які впливають сприйняття часу.

1.2. Періодизація та календарне позначення часу

Періодизація часу — це спосіб поділу часу на періоди, які мають спільні

характеристики. Це робиться для того, щоб краще зрозуміти минуле та
сьогодення, а також для прогнозування майбутнього.
Існує багато різних способів періодизації часу, але найпоширенішими є
[3]:
1. Історичні періоди: Історичні періоди є найбільш поширеним способом
періодизації часу. Вони зазвичай базуються на важливих події історії,
таких як війни, політичні зміни або культурні зрушення. Наприклад,
історію Іспанії можна розділити на такі періоди:
 Стародавня Іспанія (до 409 року н.е.);
 Римська Іспанія (409 – 476 рр.);
 Візиготська Іспанія (476 – 711 рр.);
 Арабська Іспанія (711 – 1492 рр.);
 Іспанське королівство (1492 р. – сьогодні).
2. Календарні періоди. Наприклад, рік можна розділити на чотири сезони:
зиму, весну, літо та осінь. Або, можна розділити рік на два півріччя:
перше півріччя (січень-червень) і друге півріччя (липень-грудень).
 9

3. Сезонні періоди. Тобто, весна — це період, коли природа прокидається

після зими. Влітку погода тепла і сонячна. Восени листя на деревах
змінює колір і опадає. Взимку погода холодна і сіра.
Періодизація та календарне позначення часу в Іспанії базуються на тому
самому календарі, який використовується в більшості країн світу -
григоріанському календарі. Григоріанський календар введений папою
Григорієм XIII у 1582 році як реформа юліанського календаря. Також
використовується католицький календар, який базується на григоріанському
календарі, але має додаткові свята, такі як День всіх святих (1 листопада) і
Різдво Богородиці (8 грудня).
В Іспанії рік поділяється на 12 місяців, а початок року припадає на 1
січня. Тиждень складається з семи днів, починаючи з понеділка і закінчуючи
неділею.
У іспанській мові, як і в більшості інших мов світу, звичайно розподіляти
рік на чотири сезони: invierno (зима), primavera (весна), verano (літо) та otoño
(осінь). Зазвичай ці сезони визначаються за астрономічними подіями, такими як
сонцестояння та рівнодення.
Однак в деяких областях Іспанії спостерігаються певні відмінності у
визначенні сезонів. Наприклад, у північно-західних регіонах, таких як Галісія та
Астурія, літо може наступати раніше, ніж в інших частинах країни. Це
зумовлено тим, що в цих регіонах клімат м'якший, ніж в більшості Іспанії.
У окремих регіонах Іспанії вживаються традиційні назви для проміжних
сезонів, які не входять до основних чотирьох. Наприклад, в південних регіонах,
таких як Андалусія та Естремадура, існує традиційна назва для періоду між
зимою та весною, яку називають "primavera temprana" (рання весна).
Приклади того, як відмінності у визначенні сезонів відбиваються у
іспанській мові:
 У регіонах Іспанії, таких як Галісія та Астурія, можна почути такі фрази,
як "El verano empezó en mayo" (Літо почалося в травні).
 10

 У регіонах Іспанії, таких як Андалусія та Естремадура, можна почути

такі фрази, як "La primavera temprana es muy bonita" (Рання весна дуже
красива).
Культурні відношення до конкретних періодів року в Іспанії
відображають різноманітність кліматичних умов і традицій, які склалися в
різних регіонах країни.
Літо в Іспанії - це найпопулярніший час року для відпочинку та
відпусток. У цей час настає тепла погода, і люди вирушають на пляжі, в гори
або в інші туристичні місця. Літо також є часом для багатьох фестивалів та
свят, таких як San Fermín в Памплона, La Tomatina в Буньоль або Las Fallas в
Валенсії.
Осінь в Іспанії - це час для збирання врожаю та підготовки до зими. У цей
час листя на деревах змінює колір, і природа готується до зимової сплячки.
Осінь також є часом для багатьох свят, таких як Día de Todos los Santos (День
всіх святих) або Halloween.
Зима в Іспанії - це час для відпочинку та проведення часу вдома. У цей
час погода може бути холодною, і люди часто проводять час біля вогнища або
вдома з сім'єю та друзями. Зима також є часом для багатьох свят, таких як
Navidad (Різдво) або Nochevieja (Новий рік).
Весна в Іспанії - це час для пробудження природи. У цей час погода
починає теплішати, і природа оживає. Весна також є часом для багатьох свят,
таких як Semana Santa (Страстна п'ятниця) або Día del Trabajador (День
працівника).
Отже, відмінності у визначенні сезонів у іспанській мові не є значними.
Однак, вони можуть бути помітні в деяких регіонах країни.
 11

РОЗДІЛ ІІ. ГРАМАТИЧНИЙ АСПЕКТ ПОНЯТТЯ «ЧАС» В

ІСПАНСЬКІЙ МОВІ

2.1. Введення в часові категорії іспанської мови

Час є граматичною категорією дієслова, яка представляє собою конкретне

мовне відображення об'єктивного хронологічного розподілу подій [20, с. 386].
Граматична категорія часу становить одну з основних характеристик
іспанського дієслова, оскільки вона служить для вираження часових відношень,
таких як передування, одночасність чи наслідок, відносно моменту
висловлювання, який може походити з минулого, теперішнього або
майбутнього [4, с. 81]. Таким чином, у іспанській мові, аналогічно до
української, виділяють три основні часові форми: теперішню (el presente),
минулу (el pasado) та майбутню (el futuro). Хоча спочатку може здатися, що
категорія часу має схожу будову в обох мовах, виявляється, що вони
відрізняються у своєму підході до цієї категорії.
Перше і найголовніше — не слід плутати філософське уявлення про час
як форму існування матерії з граматичним часом. У реальному світі всі події та
процеси розгортаються в часовому просторі, тож відносно моменту
висловлювання ми можемо розподілити їх за трьома часовими категоріями:
теперішнім, минулим і майбутнім. Цю схему розподілу використовують в
багатьох мовах латинського походження, а в інших мовах відсутній подібний
розподіл, і часові відношення виражаються за допомогою лексичних засобів,
таких як "зараз", "пізніше", "вчора" і так далі.
Оскільки в багатьох мовах категорія виду є недостатньо розкритою,
іспанська мова відзначається високорозвиненою системою форм, які
втілюються в граматичній категорії часу. У сучасних романських мовах часи
групуються навколо двох вісей переліку: вісь теперішнього (tiempos absolutos)
та вісь минулого (tiempos relativos). Відношення дії відносно осі переліку
 12

виражається через розрізнення трьох часових планів: передування,

одночасності чи наслідку. Типологічна особливість іспанського дієслова
виявляється у наявності спеціальних форм, які використовуються для
вираження різноманітних відношень часового співвіднесення.
Іспанська мова володіє добре структурованою системою минулого та
майбутнього часів, що вказує на те, що при висловленні ми не обмежуємося
лише вираженням відмінностей між минулим, теперішнім і майбутнім. Замість
цього ми розрізняємо специфічні відтінки, які роблять використання форм
минулого та майбутнього часів унікальним і неперевершеним, неможливим для
взаємозаміни.
У іспанській мові, так само як і в українській, теперішній час
використовується для вираження дій, що відбуваються в момент мовлення.
Існують принаймні три форми теперішнього часу:
 фактичний (presente actual) — коли момент мовлення збігається з
моментом виконання дії, наприклад: "yo escribo" (я пишу);
 звичайний (presente habitual) — для вираження звичок і регулярно
повторюваних дій, як у реченні "Me levanto a las seis y media" (Я
прокидаюся о пів на сьому);
 історичний (presente histórico) — використовується для назви історичних
подій минулого, як у прикладі: "Colón descubre América en el año 1492"
(Колумб відкрив Америку у 1492 році).
Також можливе використання теперішнього часу для вираження
запланованих майбутніх дій, наприклад: "El lunes que viene salgo para Varsovia"
(У наступний понеділок я вирушаю до Варшави).
Час майбутнього виражає події, які відбудуться після моменту
висловлення. У структурному аспекті в іспанській мові цей час представлений
синтетичними формами - Futuro Imperfecto, Potencial Imperfecto, і аналітичними
- Futuro Perfecto, Potencial Perfecto. Іноді майбутню дію можна виразити за
допомогою таких конструкцій:
 13

 ir a + Infinitivo: Voy a leer este libro mañana (Я збираюся прочитати цю

книгу завтра);
 poder + Infinitivo: Puedo llamarle mañana (Можливо, я зателефоную вам
завтра).
За допомогою часу минулого в іспанській мові виражаються події, які
відбулися до моменту мовлення. Існують різні семантичні та структурні форми
минулого часу: Pretérito Indefinido, Pretérito Imperfecto, Pretérito Perfecto,
Pretérito Plusquamperfecto.
Незважаючи на те, що в останні часи з'явилось багато праць, присвячених
категорії виду, включаючи порівняльні дослідження, багато питань
залишаються об'єктом дискусій і на даний момент. Однією з причин, яка
ускладнює вивчення цієї категорії в різних мовах, є те, що дослідники надають
різний зміст поняттю категорії виду. Значні труднощі виникають внаслідок
великих відмінностей у розумінні граматичних явищ, які відбуваються в цих
мовах під загальною назвою "вид" [19, с. 92].
На сьогодні загальноприйнятим є визначення категорії виду лінгвістів,
який вказує, що категорія виду виражає, як відбувається дія і як часово
розподіляється той чи інший процес, виражений природою дієслова [1, с. 105].
Таким чином, він має на увазі тривалість чи короткочасність дії, переривчатість
чи безперервність, наявність чи відсутність часових обмежень дії тощо. Таке
широке визначення граматичної категорії виду дозволяє розрізняти видову
опозицію в іспанській мові, таку як тривалий / нетривалий вид: "Pedro está
leyendo el libro" / "Pedro lee el libro" (Педро читає книгу / Педро читає книгу).
Загалом, в іспанській мові характер доконантності / недоконантності дії
передається формами дієслова, дієслівними конструкціями і лексичними
засобами.
У граматичній структурі іспанської мови видова опозиція виражена в
контрасті між часовими формами, які є нейтральними за тривалістю, і тими, які
є тривалими. Це відбувається як у системі простих дієслівних форм, так і у
 14

складних конструкціях, наприклад: canto – estoy cantando (співаю – я співаю);

cantaba – estaba cantando (співав – я був співаючи).
Прислівники часу також можуть використовуватися для вираження
часових відношень. Прислівники часу в іспанській мові використовуються для
вказання на той чи інший період часу в реченні. Ось деякі з найпоширеніших
прислівників часу:
 Ahora – зараз (Estoy ocupado ahora / Я зараз зайнятий).
 Hoy – сьогодні (Vamos al cine hoy / Ми йдемо в кіно сьогодні).
 Mañana – завтра (Trabajaré en eso mañana / Я працюватиму над цим
завтра).
 Ayer – вчора (Fuimos al parque ayer / Ми пішли у парк вчора).
 Nunca – ніколи (Nunca he estado en París / Я ніколи не був у Парижі).
 Siempre – завжди (Siempre llego a tiempo / Я завжди приходжу вчасно).
 Después – після (Vamos a cenar después del cine / Ми йдемо на обід після
кіно).
 Todavía - ще, все ще (Todavía no hemos terminado / Ми ще не закінчили).
 Pronto – скоро (Volveré pronto / Я повернусь скоро).
 Ya – вже (Ya he terminado mi tarea / Я вже закінчив своє завдання).
 Siempre que - кожен раз, коли (Siempre que llueve, me quedo en casa /
Кожен раз, коли дощить, я залишаюсь вдома).
Прислівники часу можуть використовуватися в реченнях як самостійно,
так і разом з дієсловами. Наприклад:
 Ayer fui al cine / Вчора я пішов у кіно - прислівник ayer виражає минулий
час, а дієслово ir в pasado simple також виражає минулий час.
 Mañana voy al cine / Завтра я піду в кіно - прислівник mañana виражає
майбутній час, а дієслово ir в presente також виражає майбутній час.
Вибір прислівника часу залежить від контексту речення.
Отже, загальний погляд на ці аспекти надає читачеві ключові знання для
подальшого вивчення та розуміння граматичної системи іспанської мови в
 15

контексті часу. Це допоможе в подальшому вдосконалювати навички виразного

та правильного вживання мовлення в іспанському лінгвістичному середовищі.

2.2. Витонченні відмінності у вираженні часу

Для розрізнення між поняттям загального часу та граматичного часу

необхідно в першу чергу розрізняти поняття способу як модальності та
граматичної категорії способу. Модальність визначає певний семантичний
зв'язок, такий як необхідність, можливість, бажання, впевненість, припущення,
порушення, і може бути виражена різними засобами, включаючи як граматичні,
так і лексичні, а також фонетичні.
Вивчення граматичної категорії способу дієслова супроводжується
багатьма суперечками. За визначенням, поданим у Граматиці Королівської
Академії Наук Іспанії, спосіб представляє собою кожен загальний варіант
вираження значення дієслова [22, с. 301]. А. Бельо вважає, що способи є
флексіями дієслова, оскільки вони формуються під впливом одного слова чи
фрази, до яких вони підпорядковуються [18, с. 294-299]. Деякі учені вважають,
що граматична категорія способу виражає відношення до реальності, про яку
йдеться.
Семантична сутність цієї граматичної категорії полягає у протиставленні
реальних подій (Modo Indicativo) та нереальних (Modo Subjuntivo). На відміну
від реальних подій, пов'язаних із підметом та відбуваються у певних часових
проміжках, нереальні події є бажаними, необхідними для підмету та можуть
відбутися лише за певних умов або існують тільки в свідомості особи, яка
виконує дію.
Отже, порівнюючи різні підходи до категорії способу, ми, слідуючи
визначенню Ф. Ласаро Карретера [20, с. 278], можемо стверджувати, що спосіб
є граматичною категорією дієслова, яка вказує на взаємозв'язок між дією та
реальністю з точки зору того, хто говорить, і тому виражає модальні почуття
мовця [20, с. 279]. У іспанській мові виділяють чотири способи: Modalidades
 16

adicionales (infinitivo, gerundio y participio), Modo Indicativo (індикатив), Modo

Subjuntivo (суб'єктив, підрядний спосіб) та Modo Condicional (умовний) [17, с.
92].
Інфінітив використовується для вираження неозначеної дії або як форма
дієслова в підрядних реченнях, де інфінітив є їхнім підметом. Індикатив
використовується для вираження реальних дій, подій, фактів та станів речей,
що відбуваються в данний момент, минулому чи майбутньому. Суб'єктив
використовується для вираження спостережень, сумнівів, бажань, побажань,
рекомендацій та інших емоційних станів, а також для вираження умови, якщо
дія не є реальною. Умовний використовується для вираження можливості,
можливого наслідку або наслідків від певної дії у минулому.
В іспанській мові кожна часова форма може мати різні варіанти, які
визначаються відповідними закінченнями та афіксами. Наприклад, в індикативі
минулого часу існують три форми: перша особа однини (yo), друга особа
однини (tú) та третя особа однини (él/ella/usted). Для кожної з цих форм існують
відмінювання для різних типів дієслів, таких як звичайні, неправильні та
неправильні з особливими формами [11, с. 47-49].
Крім того, часові форми в іспанській мові можуть виконувати різні
функції в складному реченні з підрядною частиною. Наприклад, у залежному
реченні типу "якщо... то" зазвичай використовуються теперішній час у
головному реченні та майбутній час у залежному реченні. Це допомагає
передати умовність дії в залежному реченні.
Часові форми в іспанській мові можуть виконувати роль часток, що
вказують на послідовність подій у часі. Наприклад, слово "antes" вказує на те,
що дія відбулась раніше за іншу дію в реченні, а слово "después" - що дія
відбулась пізніше за іншу дію.
Наведені приклади ілюструють значну різноманітність часових форм в
іспанській мові та їхню важливість у створенні складних речень з підрядною
частиною.
 17

Для аналізу системи узгодження часових форм у складних реченнях з

підрядною частиною в іспанській мові необхідно використовувати різні методи
дослідження. Серед них можна виділити метод дескриптивного аналізу, який
полягає у зіставленні та описі часових форм у складних реченнях з підрядною
частиною, а також метод компаративного аналізу, що передбачає порівняння
системи узгодження часових форм у іспанській мові з аналогічними системами
у інших мовах.
Одним із методів узгодження часових форм є використання сполучників,
таких як: cuando (коли), después de que (після того як), antes de que (доки не),
що вказують на послідовність дій у часі. Крім того, в іспанській мові існують
спеціальні форми дієслів, такі як: gerundio (дієприкметник дійсного часу),
infinitivo compuesto (складена форма інфінітива) та participio (прикметник), які
сприяють узгодженню часових форм у складному реченні з підрядною
частиною.
Прислівники часу, такі як ayer (вчора), hoy (сьогодні), mañana (завтра), la
semana que viene (наступного тижня) і el año que viene (наступного року),
використовуються для позначення конкретних моментів у часі.
Прийменники часу, такі як antes de (до), después de (після), durante
(протягом), desde (з) і hasta (до), використовуються для позначення відносин
між двома діями або подіями в часі.
Займенники часу, такі як el próximo (наступний), los próximos (наступні) і
el pasado (минулий), використовуються для позначення конкретних моментів у
часі.
Отже, система часових форм в іспанській мові виявляється дуже
різноманітною та важливою у побудові складних речень з підрядною частиною.
Для аналізу цієї системи використовуються різні методи, такі як дескриптивний
аналіз і компаративний аналіз, які дозволяють розглядати узгодження часових
форм в різних контекстах. Крім того, узгодження часових форм підсилюється за
допомогою сполучників та спеціальних форм дієслів, які допомагають точніше
виражати послідовність подій у часі. Такий аналіз є важливим для розуміння
 18

граматичних особливостей іспанської мови та сприяє вивченню її структури у

складних конструкціях.
 19

ВИСНОВОК

В даній курсовій роботі було проведено детальний аналіз поняття "час" в

сучасній іспанській мові. Вивчення часових категорій виявило їхню значущість
для точного вираження часових відносин та вибору відповідних мовних
конструкцій. Граматичні форми минулого, теперішнього і майбутнього часу
розглядалися з точки зору їхньої структури та функціонального призначення,
що надає дослідженню глибокий та комплексний характер.
Для вдалого використання часових форм у складних реченнях необхідно
освоїти основні принципи узгодження часових форм та використовувати
відповідні комбінації дієслів. Наприклад, в простих реченнях дієслово може
бути вжите у будь-якому часі, але в складних реченнях із залежною частиною
важливо враховувати контекст та використовувати той час, який найточніше
передає послідовність подій.
Такий підхід вимагає уважності та розуміння мовного контексту, щоб
визначити, який часовий вираз або форму дієслова буде найбільш відповідним
для передачі потрібного значення. Вивчення правил узгодження часових форм
та їх вживання в різних мовних ситуаціях дозволяє мовцеві висловлювати
часові відносини точно та ефективно у складних конструкціях.
Під час навчання іспанської мови необхідно не лише оволодіти
коректними часовими формами, але й ефективно їх використовувати на
практиці. Для цього можна використовувати різноманітні вправи, наприклад,
змінювати час в підрядній частині речення та визначати, яку часову форму слід
вжити в головному реченні. Також можна розвивати навички шляхом
створення власних речень з використанням різних часових форм. Це сприяє
більш ефективному використанню часових конструкцій у мовленні та сприяє їх
глибшому усвідомленню.
Також, важливою складовою дослідження було вивчення та визначення
контекстів, у яких використання певних часових форм є належним та найбільш
ефективним. Також розглянуті різні аспекти використання прийменників,
 20

прислівників та сполучників для вираження часових відносин у складних

реченнях.
Отже, отримані результати роботи вказують на глибоке розуміння
структури та функцій часових категорій у іспанській мові. Це дослідження
може стати корисною основою для подальших вивчень у сфері лінгвістики та
сприяти вдосконаленню навичок вивчення іноземних мов.
 21

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Артеменко І. В. Іспанська граматика: підручник для студентів вищих

навчальних закладів. Київ: Київський університет. 2010. 352 с.
2. Багаторічна історія іспанської мови. Історія іспанської мови. URL:
https://property.svetlanamallorca.com/uk/history-of-the-russian-language/165
(дата звернення 26.12.2023)
3. Вікіпедія. Іспанська мова. URL:
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D1%81%D0%BF
%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC
%D0%BE%D0%B2%D0%B0#%D0%9B%D0%B5%D0%BA
%D1%81%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B5_%D0%BF%D0%BE
%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D1%8F%D0%BD%D0%BD
%D1%8F (дата звернення 25.12.2023)
4. Виноградів В. С. Граматика іспанської мови. Практичний курс.К.. Вища
школа. 2000. 432 с.
5. Вплив арабського адстрату на становлення іспанської мови в період
Реконкісти. URL: http://rep.knlu.edu.ua/xmlui/handle/787878787/4387 (дата
звернення 25.12.2023)
6. Гончаренко О.М. Історія іспанської мови. Навчальний посібник.
Херсонський державний університет. 2015. 51 с. URL:
http://ekhsuir.kspu.edu/bitstream/handle/123456789/10201/2.%D0%9C
%D0%B0%D0%BA%D0%B5%D1%82_%D0%BF%D0%BE
%D1%81%D1%96%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D0%BA
%20%D0%86%D0%86%D0%9C_BOOK.pdf?sequence=1
7. Іспанська мова: історія та культура іспанської мови. URL: https://hispania-
valencia.com/uk/%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE
%D1%80%D1%96%D1%8F-%D1%96%D1%81%D0%BF
%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97-
 22

%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8-%D1%82%D0%B0-%D0%BA
%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0-
%D1%96%D1%81%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C
%D0%BA%D0%BE%D1%97-%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8/ (дата
звернення 26.12.2023)
8. Історія та лінгвістичні особливості іспанської мови. URL:
https://www.languages-study.com/espanol-academic.html (дата звернення
25.12.2023)
9. Купріянов Є.В. Лексографічна система іспанської мови: феноменологія
інтегрального опису:[монографія]. Київ: УМІФ НАНУ, 2018. 254 с.
10.Мазуркевич О. В. Іспанська мова: підручник Київ: КМ Академія. 2015.
464 с
11.Мазуркевич О. В., Ковальова Н. І., Скрипник Ю. М. Іспанська мова:
практичний курс. Київ: КМ Академія. 2017 336 с.
12.Мариненко П. І. Лексичні новотвори в сучаснійіспанській мові:
структурний та семантичний аспекти : дис... канд. наук:10.02.05. Київ,
2007. 13 с.
13.Прості часи в іспанській мові: теперішній, минулий, майбутній. URL:
http://chumova.com/%D1%82%D0%B5%D0%BF
%D0%B5%D1%80%D1%96%D1%88%D0%BD%D1%96.html (дата
звернення 27.12.2023)
14.Сосенко Н. М. 2016. Іспанська мова. Словник. Київ: ВЦ КМ Академія,
640 с.
15.Талалаєва А. Ф. 2016. Іспанська мова. Посібник з граматики. Київ: ВЦ
КМ Академія, 416 с
16.Що таке прийменники. URL: https://www.actualidadliteratura.com/uk/que-
son-las-preposiciones (дата звернення 27.12.2023)
17.Яценко О. В, Н. Л. Рудик, Н. В. Пастушенко, А. В. Євченко. 2012.
Іспанська мова: навчально-методичний посібник. Київ: Видавництво
НПУ імені М. П. Драгоманова, 184 с.
 23

18.Bello A. Gramática de la lengua castellana. Madrid : EDAF, 1984. 379 р.

19.El español y sus grupos dialectales en el mundo. URL:
https://www.geografiainfinita.com/2018/12/el-espanol-y-sus-grupos-
dialectales-enel-mundo/
20.Lázaro Carreter F. Diccionario de términos filológicos, 9-a reimpresión.
Madrid : Gráficas Condor, S.A., 1998. 443 p.
21.Muñoz, C. et al. 2018. Esbozo de una nueva gramática de la lengua española.
Madrid: Real Academia Española, 952 p.
22.Real Academia Española. Nueva gramática de la lengua española. Tomo II :
Morfología. Sintaxis, RAE. Madrid : Espasa, 2009.