Особливості художньої стилістики німецькомовних казок та їх відтворення

в українському перекладі (на прикладі казок братів Грімм)

1
 ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 ІСТОРІЯ ТА КОНТЕКСТ НІМЕЦЬКИХ КАЗОК 5
1.1 Короткий огляд братів Грімм та їхнього внеску 5
1.2 Культурний та історичний контекст написання казок 8
1.3 Особливості художньої стилістики німецьких казок 11
РОЗДІЛ 2 ВІДТВОРЕННЯ НІМЕЦЬКИХ КАЗОК В УКРАЇНСЬКОМУ
ПЕРЕКЛАДІ 14
2.1 Методи перекладу та їх вплив на стилістику 14
2.2 Особливості адаптації образів та мовних засобів 17
2.3 Вплив українських культурних особливостей на переклад 20
РОЗДІЛ 3 АНАЛІЗ ПРИКЛАДІВ ПЕРЕКЛАДІВ БРАТІВ ГРІММ 23
3.1 Порівняння оригіналу та перекладу з точки зору стилістики 23
3.2 Виявлення можливих труднощів та вигод в перекладі 26
ВИСНОВКИ 30
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 32

2
 ВСТУП

Актуальність теми полягає в тому, що німецькомовні казки, зокрема ті,

що створені братами Грімм, є важливим аспектом світової літературної
спадщини. Однак, їх переклад на українську відкриває можливості для
вивчення особливостей художньої стилістики, враховуючи лінгвістичні та
культурні відмінності.
Оскільки казка – це невід’ємна частина нашого життя, вона була й
залишається об’єктом досліджень багатьох мовознавців та лінгвістів. Е.В.
Померанцева, Н.М. Ладісова, О.Є. Філімонова в свій час присвячували свої
праці казці як основному жанру фольклору, Е.У. Харрієс, І. та А. Опі, Р. Чест
досліджували ознаки казки, проблеми перекладу казок досліджували О.В.
Федорова, Л.С. Бархударов, А.М Вежбицька, А. Швейцер. Також важливо
відмінити таких науковців як О. Печерникова, Т.В. Доброницька, Т.В. Дьякова,
які займалися аналізом народної казки.
На основі досліджень А. Кребера і К. Клаксона, В.Н. Комісарова, Ю. Найди
було визначено, що певні проблеми під час перекладу виникають саме з
відтворенням лінгвокульторологічних одиниць, а саме слів-реалій,
фразеологізмів, прислів’їв та приказок, які вміщують у собі народну мудрість, а
переклад твору передбачає збереження перекладачем всього набору мовних і
стилістичних засобів з дозволом втрати певної частини інформації за умови, що
її буде компенсовано для досягнення відповідного прагматичного впливу.
Мета дослідження полягає в розкритті та аналізі художньої стилістики
німецькомовних казок, зосереджуючись на творчості братів Грімм, а також в
дослідженні способів їх відтворення в українському перекладі.
Завдання дослідження:
1. Аналіз структури та особливостей мовленнєвої форми казок братів Грімм.
2. Визначення методів та стратегій перекладу, використованих
українськими перекладачами.

3
 3. Дослідження впливу української культурної специфіки на відтворення
образів та сюжету.
4. Визначення відмінностей у художній стилістиці оригіналу та перекладу.
Об’єкт дослідження: Художні аспекти німецькомовних казок, зокрема
творів братів Грімм.
Предмет дослідження: Процес відтворення художньої стилістики
німецькомовних казок українськими перекладачами.
Методи дослідження: Літературний аналіз, порівняльний аналіз,
стилістичний аналіз перекладів.
Емпірична база дослідження: Казки братів Грімм у німецькому оригіналі
та їх українські переклади.
Наукова новизна дослідження: Перша спроба систематично вивчити
особливості відтворення художньої стилістики німецькомовних казок
українськими перекладачами.
Теоретична значущість дослідження: Розширення наукового розуміння
процесів перекладу та вивчення взаємодії культур через призму художньої
літератури.
Практичне значення дослідження: Рекомендації для перекладачів щодо
збереження стилістичної цілісності при перекладі німецькомовних казок.
Надійність та достовірність результатів: Забезпечується за допомогою
аналізу широкого спектру перекладів та об'єктивної оцінки здійснених виборів
перекладачів.

4
 РОЗДІЛ 1 ІСТОРІЯ ТА КОНТЕКСТ НІМЕЦЬКИХ КАЗОК

1.1 Короткий огляд братів Грімм та їхнього внеску

Історія та контекст німецьких казок, зокрема творінь братів Грімм,

нерозривно пов'язані з культурними, історичними та соціальними аспектами
німецького суспільства. Брати Яків і Вільгельм Грімм, працюючи в 19 столітті,
зібрали та випустили перший том "Дитячих та домашніх казок" у 1812 році. Це
було значущим кроком у збереженні народної культури та мови. Казки братів
Грімм стали не лише популярними в літературному світі, але й важливим
елементом формування національної ідентичності Німеччини.

Рис.1.1 Брати Грімм

Джерело: [1]
Соціальний контекст того часу, зокрема романтизм та інтерес до
національної спадщини, вплинув на збірку. Брати Грімм прагнули зберегти
історії, які передавалися усно, від покоління до покоління, надаючи їм
літературний вигляд.

5
 Казки стали не тільки розважальними оповіданнями, а й важливим
ресурсом для вивчення німецької мови та культурних особливостей. Їхні
переклади та адаптації розповсюджувалися по всьому світу, збагачуючи світову
літературу та глибше вплітаючи німецьку культуру у міжнародний контекст.
Брати Яків і Вільгельм Грімм – німецькі фольклористи, мовознавці та
літературознавці 19 століття. Найвідоміші за своєю роботою над збіркою
"Дитячих та домашніх казок", яку вперше випустили у 1812 році. Їхня робота
по розкопуванню та систематизації народних казок зробила їхнє ім'я синонімом
для всесвітньої казкової традиції [1].
Брати Грімм вкладалися в збереження народної культури, фольклору та
мови, фіксуючи усне народне слово та традиції. Їхня робота виокремила та
висвітлила багатство німецької народної творчості. Збірка казок стала
джерелом вивчення не лише літератури, але і соціокультурного контексту 19
століття.
Брати Грімм визначили стандарти літературного вивчення народної
культури, а їхній внесок простежується не лише у німецькій, але і у світовій
літературі та фольклористиці. Їх роботи вплинули на формування національної
ідентичності та стали неоціненним надбанням світової літературної спадщини.
Якоб (1785 – 1863) і Вільгельм (1786 - 1859) Грімм, видатні німецькі
лінгвісти та вчені, вивчали німецьку народну культуру та зібрали фольклор у
своїй відомій збірці "Казки братів Грімм". Разом із Карлом Лахманом і Георгом
Фрідріхом Бенеке вони вважаються піонерами германської філології та
германістики [2].
Початково збираючи казки у 1807 році, брати реагували на підвищений
інтерес до німецького фольклору, що виник через роботи Ахіма Людвіга фон
Арніма та Клеменса Брентано. На відміну від інших, вони старалися не
модернізувати оригінальну мову. У 1810 році брати підготували рукопис
кількох десятків казок, зібраних від різних розповідачів.
Брати Грімм подорожували Гессеном та Вестфалією, записуючи казки
українського фольклору. Зокрема, Вільгельм Грімм записав казку "Дитина

6
Марії", розповідану дочкою аптекаря Маргаретою Вільд (Гретхен), яка в
подальшому ділилася іншими казками. Сестра Вільгельма, Доротея Вільд,
також внесла свій внесок, розповідаючи казки, такі як "Гензель і Гретель",
"Пані Метелиця", "Столик-накрийся".

Рис.1.2 Портрет казкарки Доротеї Віманн з другого видання збірки

Джерело: [1]
Перший том 1812 року містить лише десять казок з посиланням на
джерела, які охоплюють літературні збірники XVI-XIX століть. Брати Грімм
визначили джерела для другого тому, зазначаючи їхнє происхождение з різних
регіонів, таких як Гессен, Кассель, Ханау, Цверн та майнські області.
Серед численних розповідачів, які внесли свій внесок у перший том,
особливе визнання в братів Грімм викликали пастух з вершин Брунсберга і
старий драгунський вахмістр Йоганн Фрідріх Краузе з Касселя. Однак брати
також наголошували на внеску "старої Марії", яка розповідала такі відомі
казки, як "Хлопчик-мізинчик", "Братик і сестричка", "Дівчина-Безручка",
"Червона Шапочка" і "Спляча Красуня"[3]
Вплив творчості братів Грімм на фольклористів не обмежився лише
німецькими межами; вони стали джерелом натхнення для збирання казкових
історій та вперше привнесли дух романтичного націоналізму. Ця тенденція
призвела до формування нового підходу до національних народних казок,

7
приділяючи особливу увагу місцевим традиціям та ігноруючи міжкультурний
вплив.
Серед представників цього напрямку були Олександр Миколайович
Афанасьєв, норвежці Петер Крістен Асбьорнсен і Йорген Му, англієць Джозеф
Джейкобс і Джеремі Кертін, американець, який вивчав ірландські казки.
Також слід зауважити, що персонажі казок братів Грімм зазнали
різноманітних інтерпретацій, включаючи маргінальні та іноді несподівані.
Наприклад, в нацистській Німеччині Попелюшку розглядали як символ "чистої
раси", а мачуху – як іноземку. Навіть після Другої світової війни, деякі автори
включили казки братів Грімм у свої мемуари, розкриваючи зв'язок з жахливими
подіями Голокосту, як показано у книзі "Шипшинка" Джейн Йолен.
Хоча було суджень про можливий зв'язок між жорстокістю деяких сцен у
казках братів Грімм та злочинами нацистів, це залишається предметом дискусії,
і навіть існування заборони на друкування казок у британській зоні окупації до
1948 року вважається лише легендою [4].

1.2 Культурний та історичний контекст написання казок

Казка є унікальним явищем в літературі кожного народу, розділяючись на

літературну казку, яка має конкретного автора та авторський текст, і народну
казку, що виникає з фольклору, характеризується варіаціями та має
загальнофольклорні риси, такі як анонімність, усність та колективність,
своєрідно віддзеркалюючи коріння міфології народу. Згідно з Е. М.
Мелетинським, народна казка є своєрідним міфом, втраченим свою
сакральність, що визначається нечіткими ритуалами, тоді як етнолог Боас
розглядає її як несуворий міф [5].
Стилістичні особливості казки, такі як композиція, унікальні фрази та
фантастичні сюжети, роблять її впізнаваною. Класифікація казок з тваринами,
яку розглядали науковці, включає побутові, чарівні, кумулятивні, новелістичні
та сатиричні жанри, а також байки, анекдоти та небилиці.

8
 Співдружність німецької народної казки виявляється у збірках братів
Грімм, які були зібрані на початку дев'ятнадцятого століття та включають
понад 200 казок. Походження казок, записаних від селян, дворян та
аристократів, включаючи нащадків гугенотів з французьким корінням,
розкриває різноманітність та ментальність німецького народу того часу.
Брати Грімм активно працювали у період романтизму, коли відбувався
поворот у німецькій літературі та культурі. Цей період, тривавший приблизно з
початку 19 століття, відзначався прагненням відновити національний
ідентичний дух та підкреслити культурне спадщинарство. У цьому контексті
брати Грімм вирішили зосередитися на зборі народних казок, розглядаючи їх як
важливу частину німецької культури, що заслуговує на збереження та
вивчення.
«Дитячі та родинні казки» — збірка казок, зібраних на німецьких землях
і літературно оброблених братами Якобом і Вільгельмом Гріммами. Перше
видання вийшло у 1812 році. Нині збірка відома під назвою «Казки братів
Грімм» (нім. Grimms Märchen).
У 1810 році брати Грімм відправили свою першу збірку казок другу
Клеменсу Брентано, але він її не повернув. Рукопис знайшли в монастирі
траппістів Еленберг в Ельзасі після смерті братів. Тепер вона відома як
«Еленбергський рукопис 1810 року» з 49 казками [6].
Брентано міг опублікувати їх під своїм ім'ям, тому брати вирішили
поспішити з власним виданням, простим і без ілюстрацій. У вересні 1812 року
вони відправили новий рукопис видавцеві Реймеру, і 20 грудня 1812 року
вийшов перший том із 86 казками. Тираж був лише 900 примірників. У 1814
році другий том додав 70 казок. Допоміг Ахім фон Арнім.
Друге видання у 1819 році містило 170 казок. Третє видання з'явилося у
1837 році, а сьоме і завершальне — у 1857 році. Казки ілюстрував Філіп Грот-
Йоганн і Роберт Лейнвебер. Перші видання казок отримали критику через
інформаційні вставки та зміст. Вилучали фрагменти сексуального характеру в

9
подальших виданнях. У 1825 році брати видали версію для дітей з 50 казками
та ілюстраціями.
Історично, час написання казок співпав із складним періодом політичних
та соціальних змін в Німеччині. Епоха братів Грімм була відзначена
прагненням до об'єднання німецьких земель та боротьбою за національну
свободу. У цьому контексті збірка казок стала частково інструментом
формування національної самосвідомості та об'єднання культурних традицій
[7].
Важливим елементом історичного контексту є також те, що брати Грімм
працювали над збіркою в умовах поступового переходу від усного народного
творчості до писемної. Їхні зусилля спрямовувалися на збереження народних
традицій, які передавалися з уст в уста, та їх адаптацію для нового читацького
аудиторіуму [50].
Брати Грімм розпочали записувати казки у 1807 році під час своїх
подорожей по Гессену та Вестфалії. Перша казка, «Дитя Марії», була
розповідана дочкою аптекаря Маргаретою Вільд (відомою як «Гретхен»). Рік
потому казками поділилася і її мати, пані Вільд. Доротея Вільд (майбутня
дружина Вільгельма Грімма) доповнила збірку казок, розповідаючи історії, такі
як «Гензель і Гретель», «Пані Метелиця», «Столик-накрийся, золотий осел і
палюга з мішка» [8].
У першому томі 1812 року зазначено лише 12 джерел для 86 казок.
Другий том та його додаток включають вказівки на походження казок: «з
Гессена», «з Касселя», «Ганау», «з Цверена», «з місцевостей на Майні». Однак
найцікавіше було дізнатися про життєві оповіді від пастуха з Брунсберга та
драгунського вахмістра Йоганна Фрідріха Краузе з Касселя.
Деякі казки, такі як «Хлопчик-мізинчик», «Братик і сестричка», «Дівчина-
безручка», «Червона Шапочка», «Спляча Красуня», розповіла «стара Марія». З
її оповідей вийшло 11 казок у першому томі і одна у другому. Можливо, за цим
іменем ховалася Марія Гассенпфлуг. Інші оповіді отримано від голландської

10
подруги Лотти Грімм (відомої як «Лоттхен»), яка вийшла заміж за Людвіга
Гассенпфлуга.
Казки також записала Доротея Віманн з Цверена та мати шести дітей.
Вона подарувала 21 казку для другого тому та зробила численні доповнення.
Сестри Дросте-Гюльсгоф також долучилися до наповнення другого тому.
Казки, такі як «Дух у пляшці», «Жива вода», «Двоє королівських дітей», «Стара
у лісі», «Шестеро слуг», брати Грімм отримали від родини фон Гакстгаузен.
Фердинанд Зіберт, син пастора та викладач Фрідріхової гімназії в Касселі,
поповнив наступні видання казок після виходу другого тому [9].
Загальний культурний та історичний контекст того часу покладав певний
акцент на збереження культурної спадщини та формування національної
ідентичності, що значною мірою визначило напрямок роботи братів Грімм у
зборі та виданні казок.

1.3 Особливості художньої стилістики німецьких казок

Казка – один з жанрів фольклору або літератури. Це епічний, переважно

прозовий твір чарівного, героїчного чи побутового характеру. Казку характери-
зує відсутність претензій на історичність, неприхована вигаданість сюжету.
Слово «казка» зустрічаємо в письмових джерелах не раніше XVII
століття. Воно походить від давньослов’янського слова «казать» [22]. Від
початку воно мало значення: перелік, список, точний опис. Сучасного значення
набуває з XVII-XIX століття і є зараз терміном і в українській, і в російській, і в
білоруській мовах. До того здебільшого використовувалося слово «баснь».
Художня стилістика німецьких казок, зокрема творінь братів Грімм,
відзначається рядом унікальних особливостей [10]:
1. Фольклорний колорит: Казки витягнуті із народного фольклору, що
додає їм автентичність та відображення культурних особливостей.
2. Яскраві образи: Автори використовували виразні образи та метафори,
роблячи казки доступними та запам'ятовуючимися.

11
 3. Магічний реалізм: Казки часто поєднують реальний та магічний світ,
створюючи атмосферу загадки та дива.
4. Моральність та навчання: Багато казок мають моральний вимір,
намагаючись навчити читачів важливим життєвим урокам.
5. Постійні елементи сюжету: Класичні сюжетні лінії включають
подорожі, випробування та перемоги добра над злом.
6. Участь героїв: Здебільшого, герої казок є звичайними людьми, які через
сміливість чи допомогу від неочікуваного джерела досягають своїх цілей.
7. Фантастичні істоти: Казки часто населяються персонажами, які можуть
бути водяними, чарівниками, чудовими тваринами чи іншими фантастичними
істотами.
Ці особливості роблять німецькі казки визначними в світовій літературі, а
їх художня стилістика вплинула на створення та розвиток казкового жанру у
всесвітній літературі.
Мовностилістичні особливості зачину вивчаються на прикладі німецьких
чарівних казок братів Грімм, які відзначаються особливими рисами. Зачин, як
важлива частина тексту, оперативно залучає читача у світ казки, представляючи
головних героїв, з якими буде пов'язано безліч дивовижних подій. Традиційним
у казках є використання формули зачину «Es lebte einmal…» (Якось жив…) або
«Es war einmal…» (Жив якось…).
Ця формула, що повторюється в кожній казці, стає ключовою
дискурсивною рисою чарівного жанру і утворює певну граматичну структуру.
Перше речення містить загальні відомості про героя або предмет, і часто
використовуються іменники з невизначеним артиклем та декількома
прикметниками-визначеннями [11].
Казковий зачин також визначає час дії, і це може включати сигнали
«розтягнутого» часу, які підкреслюють віддаленість подій від моменту їх
розповіді. Важливо зауважити, що чарівні казки майже не містять точних
вказівок щодо часу і місця, створюючи атмосферу загадковості та
невизначеності [49].

12
 Ці зачини також використовують архаїчні та архетипічні форми,
підсилюючи враження від трагічного або неправдоподібного розвитку подій.
Вони використовують інтенсифікатори, щоб передати непередбачуваність чи
несподіваність, відзначаючи тим самим формальність чарівних казок.
У вищеописаному контексті ми спостерігаємо зачин, який передбачає
трагічний розвиток подій, використовуючи інтенсифікатор einmal для
підкреслення одноразовості і несподіваності дій. Однак чарівні казки також
можуть використовувати зачини з «розтягуванням» часу, вводячи тривалість дії
та період подій.

13
 РОЗДІЛ 2 ВІДТВОРЕННЯ НІМЕЦЬКИХ КАЗОК В
УКРАЇНСЬКОМУ ПЕРЕКЛАДІ

2.1 Методи перекладу та їх вплив на стилістику

У деяких випадках перед перекладачем постає завдання не тільки

перекласти, але й обробити текст. У дослідженнях, про які далі піде мова, часто
зустрі- чається думка, що всі випадки, коли при перекладі тексту має місце
обробка, слід вважати фактом не перекладу, а мовного посередництва, до якого,
поряд з перекладом, відносяться і реферування, і переказ, і інші адаптовані
переклади.
Обробка може зачіпати склад інформації, складність її подачі, стиль тек-
сту. Залежно від цих завдань розрізняються різні види обробки тексту при пере-
кладі. Адаптація являє собою пристосування тексту до рівня компетентності
реципієнта, тобто створення такого тексту, який читач може сприйняти, не
вдаючись до сторонньої допомоги. Серед найбільш частих випадків - обробка
текстів різного характеру для дітей, обробка спеціальних текстів для
неспеціалістів, лінгвоетнічні адаптації [12].
Відтворення німецьких казок українськими перекладачами є складним
завданням, що вимагає уваги до художньої стилістики та культурних
особливостей обох мовних та літературних традицій. Деякі ключові аспекти
цього процесу включають:
1. Лінгвістичні та культурні адаптації: Перекладачі повинні знаходити
відповідники не тільки мовних конструкцій, але й культурних відтінків та
вірувань, забезпечуючи адаптацію казок для українського читача.

14
 2. Збереження стилістичної цілісності: Важливо враховувати особливості
стилістики та мовної гри оригіналу, дотримуючись художнього звучання та
емоційного навантаження.
3. Передача культурних реалій: Перекладачі повинні вміло передавати
культурні аспекти, які є важливими для розуміння сюжету та образів.
4. Врахування аудиторії: Перекладачі повинні адаптувати мову та стиль
до вікових та культурних особливостей українського читача.
5. Творчість та гнучкість: Успішний переклад вимагає творчого підходу
та гнучкості, особливо коли стикається з виразами чи образами, що можуть
мати різні конотації в різних культурах.
В цілому, відтворення німецьких казок в українському перекладі є
важливим завданням, що дозволяє не лише зберегти спадщину, але й збагатити
українську літературну культуру новими та унікальними аспектами.
Методи перекладу німецьких казок в українські можуть суттєво впливати
на стилістику, враховуючи специфіку мов та культур. Декілька основних
методів та їх можливий вплив [13]:
1. Лексичний переклад: Вплив на стилістику: Чітке відтворення
лексичних одиниць може забезпечити точність, але іноді може виникнути
виклик у збереженні емоційного забарвлення та образності, особливо при
наявності культурних нюансів.
2. Семантичний переклад: Вплив на стилістику: Зберігання сенсу та
значень дозволяє перекладачеві підтримувати стилістичні вирази та образність,
але може призводити до втрати деяких мовних аспектів.
3. Калькування: Вплив на стилістику: Дотримання структури та форми
оригіналу може забезпечити точний переклад, але може призводити до
невідповідності стилів між мовами.
4. Вільний переклад: Вплив на стилістику: Вільний підхід дозволяє
перекладачу творчо адаптувати оригінал, зберігаючи стилістичні елементи та
виражаючи їх у вигляді, зрозумілому для цільової аудиторії.

15
 5. Еквівалентні переклади: Вплив на стилістику: Використання
еквівалентних виразів допомагає підтримувати стилістику, але може виникнути
необхідність в пошуку замін для культурно-специфічних виразів.
Вибір конкретних методів залежить від мети перекладу та специфіки
кожного твору. Важливо балансувати між точністю передачі оригіналу та
збереженням стилістичної гнучкості української мови.
Адекватний переклад казок з німецької на українську мову вимагає від
перекладача не лише точності у передачі змісту, але й здатності враховувати
особливості української граматики та синтаксису, щоб зробити текст
природним для читача. Це може включати зміни в порядку слів, використання
опущення та заміни, а також транскрипцію та транслітерацію для передачі
звучання іноземних слів [15].
Автори, такі як А.В. Федоров, підкреслюють, що успішний переклад
казок пов'язаний із збереженням національного колориту тексту. Це означає
уважне ставлення до культурно-специфічної лексики та граматики при роботі
над перекладом жанру, яким є казка [48].
Особливі труднощі виникають із структурою народної казки, включаючи
ініціальні та фінальні формули, які визначають обрамлення подій у казці.
Перекладач повинен зберігати цю структуру, звертаючи увагу на віддаленість
часу подій та використання ініціальних формул для перенесення читача у
казковий світ.
Фінальні формули також є ключовим елементом, оскільки вони
завершують сюжет та можуть містити мораль чи похвалу читачу. Переклад цих
формул вимагає тонкого розуміння мови та культури, щоб забезпечити
адекватність та збереження національної специфіки.
Усі ці виклики ставлять перед перекладачем завдання не лише передати
зміст, але і зберегти стилістичні особливості та національний характер казок,
зробивши їх доступними та цікавими для українських читачів.

16
 2.2 Особливості адаптації образів та мовних засобів

Адаптація образів та мовних засобів німецьких казок братів Грімм в

українському перекладі є важливим етапом, що визначає сприйняття та
відтворення художньої стилістики. Особливості цього процесу включають:
1. Трансформація образів: Адаптація: Важливо адаптувати образи до
української культурної та літературної традиції, уникати можливих
непорозумінь або втрати сенсу.
2. Відтворення мовного виразу: Адаптація: Збереження аутентичності
мовного виразу, але з врахуванням лексичних та синтаксичних особливостей
української мови [14].
3. Культурні реалії та антропоморфізація: Адаптація: Перекладачі
повинні враховувати культурні відмінності, щоб адекватно відтворювати
образи антропоморфізованих персонажів чи інших культурних аспектів.
4. Структурні та синтаксичні аспекти: Адаптація: Дотримання структури
оригіналу, але можливі зміни у синтаксисі для збереження звучання та гармонії
української мови.
5. Міжмовна гра слів: Адаптація: Збереження гри слів, але з
використанням еквівалентних виразів для того, щоб вони були зрозумілі та
ефективні для українського читача [47].
6. Літературні елементи: Адаптація: Врахування стилістичних
особливостей української літературної традиції для досягнення звучання, що
близьке читачеві.
Успішна адаптація образів та мовних засобів допомагає зберегти
аутентичність оригіналу, одночасно враховуючи особливості та сприйняття
української аудиторії. Лінгвокультурна адаптація в перекладознавстві включає
комплекс прийомів, які адаптують іншомовний текст до сприйняття іншою

17
культурою та мовою. Це може включати граматичні, лексичні та стилістичні
трансформації. Наприклад, у перекладі казки "Попелюшка", вжито
трансформації, такі як конкретизація та уподібнення для передачі побутових
реалій, а також експресивна лексика для стилізації персонажів.
Лінгвокультурологічна адаптація також враховує культурні відмінності та
менталітет. У перекладі "Гензель і Гретель", заміни лексеми "die Mutter" на
стилістично забарвлену "мачуха" допомагає адаптувати текст до українського
сприйняття, враховуючи вже згадану "Stiefmutter" (мачуха).
Зміни у фіналі казок, такі як у "Попелюшці", де голубки-помічниці не
карають сестер сліпотою, адаптують сюжет до українського менталітету та
сприйняття, уникнення жорстокості та створення щасливого завершення.
Враховуючи віршовані рядки у перекладі, що роблять казку більш
образною, додаються для збереження яскравості та аутентичності.
Такий підхід дозволяє не лише передати зміст, а й зберегти стилістичні
особливості та культурний характер оригіналу, забезпечуючи вдалу адаптацію
для української аудиторії [15].
Аналізуючи україномовні переклади німецьких народних казок ми
помітили, що найчастіше віршовані рядки зустрічаються в середині та в кінці
твору, віршовані елементи часто використовуються для прямої мови тварин та
неживих істот, в мові деяких персонажів та при описі магічних обрядів.
Розглянемо приклад віршованого тексту та його переклад прямої мови
тварин, а саме птахів. У казці про Попелюшку дві голубки туркочуть
жартівливо:
„Rucke di guh, rucke di guh,
kein Blut ist im Schuh:
der Schuh ist nicht zu klein,
die rechte Braut, die führt er heim.“[46].
У перекладі українською маємо:
«Крові в черевичку вже немає,
справжня наречена,

18
 що їде до замку,
ніби граючись його взуває” [45].
При перекладі віршованого тексту знову ж таки збережено суміжне
римування, відтворено образність за допомогою прийому конкретизації «їде
додому – їде до замку» (heim führen → їхати до замку).
Прикладом використання римованих рядків для діалогу між персонажем та
неживою істотою є фрагмент із казки “Білосніжка”:
«Als diese einmal ihren Spiegel fragte:
»Spieglein, Spieglein an der Wand,
Wer ist die Schönste im ganzen Land?
so antwortete er:
»Frau Königin, Ihr seid die Schönste hier,
Aber Schneewittchen ist tausendmal schöner als Ihr» [44].
Порівняємо україномовний переклад, виконаним В.С. Мосякіним:
«Дзеркальце, дзеркальце, скажи скоріш,
Хто тут гарніший, миліший за всіх?
Дзеркальце відповідало їй:
Ти, королева, дуже вродлива,
А все ж Білосніжка тебе вродливіша» [43, с. 131].
Із порівняння виходить: з одного боку, рима збережена, але з іншого, для
збереження парної рими використовуються прийоми конкретизації (imganzen
Land - тут) та опущення інформації (an derWand; ist tausendmal schöner),
тобто український читач не дізнається, де знаходиться дзеркало та в скільки
разів Білосніжка гарніша за свою мачуху, відтворення змісту твору – не повне.
При передачі демінутивного значення маркованих культурних лексем
zahmen Täubchen, Turteltäubchen в казці «Попелюшка» перекладач скористався
прийомом заміною означень, які в тексті оригіналу вказують на внутрішні
ознаки образу (zahm – ручний; Turtel від дієслова turteln – воркувати), на
означення, які актуалізують ознаку зовнішності цих птахів («біленькі»,

19
«сивенькі»). Також використовується прийом конкретизації: „gut“ –
«ядерненька» та „schlecht –«вутленька»“.
Звуконаслідування в репліках персонажів казок є особливим засобом
вираження персоніфікації. В наступному прикладі спостерігається збереження
ономатопеї (звуконаслідування слів), що додає казці звукової виразності:
„Kikeriki, unsere schmutzige Jungfrau ist wieder hie“ [42, c. 16]. – “Кукуріку,
кукуріку! – Наша ледащиця йде, - що брудна буде довіку!” [41].
Аналіз перекладу віршованих елементів німецьких народних казок дає
змогу дійди до висновку, що перекладач в більшості випадків намагається
зберегти емоційно-експресивну своєрідність тексту оригіналу, його образність
та поетичність з метою адекватного впливу на читачів. Але римований
переклад передбачає можливість втрат перетворення в змісті казкового твору
[16].

2.3 Вплив українських культурних особливостей на переклад

Українські культурні особливості мають важливий вплив на переклад

німецьких казок братів Грімм та інших літературних творів. Декілька ключових
аспектів цього впливу включають:
1. Мовні нюанси та відмінності: Українська мова має свої власні лексичні
та синтаксичні особливості, які впливають на вибір слів та будову речень у
перекладі, забезпечуючи зрозумілість та природність [17].
2. Етнокультурні аспекти: Відтворення антропоморфізованих персонажів
чи образів пов'язаних із українською народною традицією та віруваннями для
близького розуміння та ідентифікації читача.
3. Моральні та етичні цінності: Адаптація моральних аспектів та
вчителювань до українського контексту, забезпечуючи їхню актуальність та
прийнятність для українського читача.

20
 4. Фольклорні та культурні відтінки: Збереження та підкреслення
фольклорних елементів та культурних особливостей, які можуть бути невідомі
українському читачеві.
5. Ідіоматичні вирази: Використання українських ідіом та виразів для
передачі аналогічних сенсів та виразності.
6. Адаптація до вікових та освітніх вимог: Врахування вікових та освітніх
особливостей української аудиторії при виборі лексики та стилістичних
елементів [40].
Ці аспекти забезпечують не лише передачу сенсу оригіналу, але й
створення перекладу, який взаємодіє з українською аудиторією, враховуючи її
культурні та літературні вподобання.
У контексті художнього перекладу наголошується, що в межах одного
жанру, такого як казка, існують різні підвиди перекладацьких трансформацій.
Казка, вивчаючись як вид художньої прози, виникає з народних переказів та
розповідей, представляючи фантастичні події та персонажі, такі як феї, гноми і
велетні [18].
Зазначається тенденція поділу казок на народні та літературні, де народна
казка виражає колективну творчість, а літературна належить конкретному
авторові. Проте в історії розвитку літератури було важко відокремити авторські
казки від народних, що підкреслюється, наприклад, в оповіданнях Ш. Перро та
казках братів Грімм [39]
Розглядаються жанрово-специфічні риси народної казки, такі як чітка
структура, поверховість героїв, стереотипні сценарії та «щасливий кінець».
Важливість казок як ретрансляторів національної специфіки підкреслюється
через історичний, релігійний контекст, а також мову та побутові особливості.
Зазначається, що жанрово-специфічні риси казки передаються при
перекладі без змін, зберігаючи елементи, що визначають жанр. Аналізується
казка «Вовк і семеро козенят» в контексті перекладу, де деякі порушення
перекладацьких принципів виявлені в підборі лексики, що може впливати на
передачу національної специфіки [19].

21
 Визначимо випадки, коли вислови з емоційним відтінком утрачають свою
емоційність в українському перекладі казки: skin, bones and all – з кісточками;
guard against the wolf – вовка в хату не пускайте; branches shook – листя шумить.
Бачимо, що більшість випадків втрати емоційності в українських варіантах
пов’язана з тим, що автор не вважав за необхідне підібрати український аналог
англійського фразеологізму.
Синтаксичні адаптації стосуються, переважно, типової для слов’янських
казок структури речень, яка починається з дієслова, у той час як в англійських
прикладах структура залишалась стандартною: there was once – була собі …;
had seven little ones – мала вона семеро маленьких козенят; looked at him
carefully – обдивилась його коза [38].
Особливу увагу слід приділити передачі елементів тексту, які перекладач
презентує так, щоб український читач легко вгадав мотиви українських казок.
Сприйняття змісту казки полегшується, хоча питання еквівалентності
перекладу є спірним. Наприклад: to fetch food – травички нарвати, діток
нагодувати; our mother has no black paws like you – у нашої матусі ніжки
біленькі, гарненькі, а в тебе чорні; wolf strolled into the green meadows – вовк
посунув надвір, на зелений моріжок [20].
Аналізований переклад демонструє бажання перекладача адаптувати
версію німецькомовної казки до рівня українського молодшого читача. При
цьому стиль і структура казки в перекладі не порушені. Якщо метою
перекладача було зробити зміст казки для українських малят якомога легким та
зрозумілим, можна вважати його роботу вдалим результатом.
Підсумково, аналіз оригіналу та перекладу англійської казки "Вовк і
семеро козенят" вказує на творчість перекладача, хоча можливі деякі недоліки в
експресивності деяких слів, синтаксичних адаптаціях та елементах тексту.

22
 РОЗДІЛ 3 АНАЛІЗ ПРИКЛАДІВ ПЕРЕКЛАДІВ БРАТІВ ГРІММ

3.1 Порівняння оригіналу та перекладу з точки зору стилістики

Переклад художнього тексту, який включає слова-реалії, стикається зі

значними труднощами. У визначенні "реалія" зазначено, що це "річ, що існує
матеріально; будь-який предмет матеріальної цінності". Мовознавець А.
Федоров, вперше вживши цей термін у 1941 році, вказав на його національно-
культурний колорит та відсутність аналогій в інших мовах [37].
Аналізуючи 29 німецьких казок братів Грімм та їх українські переклади,
було відібрано 181 текстовий фрагмент для визначення лінгвокультурних
одиниць. Розподіл цих одиниць виявився неоднорідним у дослідженому
матеріалі [21].
Таблиця 3.1
Розподіл лінгвокультурних одиниць (на матеріалі казок братів Грімм)

Вид Кількість (%)

Фоазеологічні вирази 60 (33%)

Побутові реалії 48 (26%)

Ономастичні реалії 36 (20%)

Реалії світу природи 19 (10%)

Етнографічні та міфологічні реалії 15 (8%)

Релігійні реалії 3 (2%)

Асоціативні реалії 2 (1%)

Джерело: [3]

23
 Проведене дослідження дозволило виокремити сім тематичних груп
лінгвокультурних одиниць, за основу ми використали класифікацію
українського мовознавця Т.Р. Кияка [с. 124]. У результаті відбору нами було
виявлено, що найбільш численною групою стала народна мудрість у формі
фразеологічних виразів – 60 одиниць (33). Другою групою виявилась побутові
реалії (житло, інструменти, одяг, харчі, професії, гроші тощо) – 48 одиниць
(26%). Третьою, не менш поширеною групою ономастичні реалії (антропоніми,
топоніми) – 36 (20%) [22].
Реалії світу природи (зооніми, фітоніми, назви ландшафтів) загальною
кількістю 19 лексичних одиниць, становлять 10%. Найменш поширеними у
казках братів Грімм виявились група етнографічних та міфологічних реалій,
переважно звертань, назв міфологічних персонажів, що займають лише 8%,
тобто 15 лексичних одиниць, релігійні реалії та реалії суспільного життя – 3
одиниці (2%) та асоціативні реалії (символи, алюзії) – 2 одиниці (1%).
У вивчених німецьких казках та їх українських перекладах антропоніми
часто зазнають замін на підставі статі персонажа, його професії, соціального
статусу чи родинних зв'язків. Наприклад:
● Заміна за статтю: das Mädchen – дівчина, die Jungfrau – дівчина, der Mann
● чоловік, die Frau – жінка.
● Заміна за професією: der Schneider – кравець, der Holzhacker – дроворуб,
der Soldat – солдат, der Müller – мірошник, der Schreiner – столяр, der
Drechsler – токар, der Kaufmann – купець, der Küster – паламар.
● Заміна за соціальним статусом: der König – король, die Königin –
королева, die Königstochter – королівна, die Königssohn – королевич, der
Bauersmann – селянин.
● Заміна за родинними зв'язками: die Mutter – мати, die Witwe – вдовиця,
die Stiefmutter – мачуха, der Sohn – син, die Tochter – дочка, die Großmutter
– бабуся [23].
В німецьких казках загальна кількість імен персонажів складає лише 31
одиницю, але ця кількість у українських перекладах може відрізнятися через

24
лексичні трансформації під час перекладу. Наприклад, транскрибування
антропонімів в українських перекладах включає Herr Schulz – Пан Шульц,
Jackli – Яхлі, Marli – Марлі, Jergli – Ерглі, Michal – Михаль, Hans – Ганс, Veitli –
Вайтлі, Maleen – Малеен, Rapunzel – Рапунцель, Frau Gothel – Пані Готель.
У вивчених народних казках застосовуються різні трансформації при
перекладі топонімів. Наприклад, у казці "Die Kristallkugel" («Кришталева куля»)
застосовується часткове калькування зі зміною прикметника golden на "ясний"
для досягнення прагматичного ефекту відтворення нематеріальних цінностей.
В іншому випадку, у казці "Simeliberg" («Гора Зімелі»), використовується
калькування та транскодування при перекладі фрази "Berg Simeli, Berg Simeli,
tu dich auf," де "Simeli" зберігається в українському перекладі.
Також варто відзначити приклад, коли географічний об'єкт може бути
опущений у перекладі, як у казці "Die Sieben Schwaben" ("Семеро швабів"), де
назва річки "die Mosel" замінюється гіперонімом "ріка", і "tiefes Wasser"
перекладається як "широка і глибока ріка" [24]
Надто, є випадок транслітерації у казці "Ei was, du Rotkopf" ("От і ти,
рудоголовий"), де лексема "Bremen" транслітерується [36].
Таким чином, в перекладі топонімів виявляється використання різних
прийомів, таких як калькування, транскодування, транслітерація та опускання
назви географічного об'єкта в залежності від контексту та мети перекладу.
У народних казках використовуються міфоніми та бібліоніми, які при
перекладі можуть викликати труднощі у пошуку усталених варіантів.
Наприклад, в аналізованому матеріалі використано релігійні терміни:
У фразі "Ei, du mein Gott" («О, мій Боже»), де відзначається прагматичне
звертання до Бога, український переклад репрезентовано описово [25].
Міфоніми "Lebenswasser" (Жива вода) та "Baum des Lebens" (Дерево
життя) у фразі "erschien die Jungfrau und heilte ihn mit dem Lebenswasser"
(«прийшла Діва і вилікувала його Живою водою») відтворено українською за
допомогою додавання та калькування - "пляшка з живою водою". У фразі "Da

25
erkannte der Königssohn den Wink Gottes" («Коли королівський син побачив
перст Божий») використано аналогічний прийом перекладу - "перст Божий".
Астронім "Mond" (Місяць) у фразі "Da schien der Mond hell" («Місяць
яскраво світив») відтворено за допомогою стилістичного порівняння.
Фітонім "Baum" (Дерево) у фразі "wuchs aber und wurde ein schöner Baum"
(«виріс і став гарним деревом») конкретизується як "кущ", що відповідає
українським реаліям [26].
Таким чином, у перекладі міфонімів та бібліонімів застосовуються різні
прийоми, такі як додавання, калькування та аналогія, залежно від контексту та
особливостей мови перекладу.

3.2 Виявлення можливих труднощів та вигод в перекладі

Переклад казок братів Грімм може зіткнутися з різними труднощами та

вигодами, які впливають на якість та ефективність перекладу. Розглянемо деякі
з них:
Труднощі:
1. Культурні Різниці:
● Трудність: Адаптація культурних аспектів та традицій, які можуть бути
невідомими українській аудиторії.
● Вигода: Збереження культурної різноманітності та введення українських
читачів у світ німецької культури [35].
2. Лінгвістичні Особливості:
● Трудність: Вибір еквівалентів для німецьких лінгвістичних засобів, що
може бути викликом через структурні та лексичні відмінності.
● Вигода: Розширення мовної різноманітності та введення читачів у нові
лінгвістичні вирази.
3. Фольклорні Елементи:
● Трудність: Передача українською мовою фольклорних елементів, які
можуть бути унікальними для німецьких казок.

26
 ● Вигода: Збереження народної традиції та збагачення української
літературної спадщини.
Вигоди:
1. Емоційна Передача:
Вигода: Переклад дозволяє зберегти емоційне навантаження та виразність
оригіналу, надаючи українському читачеві схожий ефект.
2. Взаємодія з Читачем:
Вигода: Переклад дозволяє створити зв'язок з українським читачем,
забезпечуючи зрозумілість та відчуття близькості.
3. Створення Унікального Тексту [27]
Вигода: Переклад може стати унікальним твором, який враховує
специфіку української культури та мови, внесенням нових ідіом та
фразеологізмів.
Загальний успіх перекладу залежить від вміння перекладача ефективно
боротися з труднощами та використовувати їх для створення вартісного та
виразного тексту для українських читачів [34].
Термін "безеквівалентна лексика" використовується для позначення
відсутності відповідника певної лексичної одиниці в словниковому складі мови
перекладу. Однак не слід застосовувати цей термін у сенсі "неможливості
перекладу" певної групи лексичних одиниць. В загальному випадку будь-яке
поняття, слово чи словосполучення можна передати засобами будь-якої мови.
Переклад "безеквівалентної лексики" становить певну складність для
перекладачів, але цю трудність можна подолати.
Теоретичні дослідження свідчать, що існують дві основні проблеми
передачі такої лексики. По-перше, це відсутність у мові перекладу еквівалента
через відсутність у носія цієї мови поняття, яке позначається чужою лексичною
одиницею. По-друге, це необхідність передати не лише предметне значення
слова, але й його колорит, додатковий відтінок [28].
На сьогодні існує багато підходів до передачі "безеквівалентної лексики"
мовою перекладу, які розроблені відомими вченими. Наприклад, болгарські

27
вчені С. Влахов і С. Флорин пропонують класифікацію, в якій виділяють два
способи передачі реалій: транслітерацію та переклад, який поділяється на
неологізми, заміну реалій, приблизний переклад та контекстуальний переклад.

Автори також докладно розглядають класифікацію Л. Бархударова, де

виділяють п'ять основних способів перекладу "безеквівалентної лексики", таких
як транслітерація та транскрипція. Ці методи застосовуються головним чином
для передачі іншомовних власних назв, географічних назв та назв різних
організацій і компаній [33].
Транскрипція та транслітерація служать для збереження лексичної
стислості та специфічності об'єкту, але можуть ускладнити розуміння
реципієнта. Калькування використовує прямі лексичні відповідники у мові
перекладу. Описовий переклад розкриває значення слова через розгорнуті
словосполучення, а наближений переклад використовує аналогічну лексику з
мови перекладу [29].
Трансформаційний переклад, зокрема, включає додавання, вилучення,
заміни та контекстуальні заміни для збереження норм мови. Аналіз
класифікацій, таких як та Л. Бархударова, дозволяє виокремити п'ять способів
перекладу безеквівалентної лексики. При роботі з такою лексикою порівнюють
конкретні пари мов, наприклад, німецьку та українську.
Загалом існують такі види трансформації:
1. Додавання. Існують випадки, за яких треба додавати слова в тексті
перекладу, аби зміст оригіналу та норми мови перекладу не порушувалися.
2. Вилучення. Щоб уникнути порушень норм мови перекладу, іноді
перекладачі вилучають слова з тексту під час перекладання.
3. Заміни. Часто при перекладанні замінюють окремі слова чи
словосполучення мови оригіналу на ті, які здатні більш вдало передати зміст
оригіналу [30].

28
 4. Контекстуальна заміна. Особливості контексту іноді змушують
добирати такі слова у мові перекладу, які можна використовувати лише в цьому
контексті. Існують такі види контекстуальних замін.
Ще однією групою безеквівалентної лексики є побутові реалії, такі як
особливості побуту, музичні інструменти, страви та інше. Наприклад, у реченні
"Ich spiele die Laute, und du schlägst die Pauken," де переклад "я гратиму на
лютні, а ти битимеш у барабан," виникає проблема з перекладом "Pauken." Різні
варіанти перекладу, такі як "мідні тарілки" чи "барабан," викликають дискусії,
але автори вважають найбільш адекватним варіантом "битимеш у литаври."
Ще одним прикладом є лексична одиниця "Spule" у казці "Frau Holle."
Різні переклади, такі як "котушка," "шпулька," чи "бобіна," мають свої переваги
і недоліки. Автори вважають, що варіант "забруднила кров’ю веретено" є більш
зрозумілим та образним для читачів, зокрема для дітей [31].
Перекладач В. Воробйова пропонує перекласти die Spule як "веретено" з
використанням методу наближеного перекладу. Проте, враховуючи контекст,
автори висловлюють застереження, оскільки "веретено" може вказувати на
велику конструкцію для плетіння, що не відповідає описаному у казці, де
йдеться про щось маленьке, легко обмиване у колодязі. Таким чином, це може
бути не найкращим перекладом.
Щодо іншого варіанту перекладу, "Одного разу вона так порізала ниткою
пальці, що кров’ю залило увесь починок," перекладач С. Сакидон використовує
трансформаційний підхід, замінюючи "котушку" на "починок." Автори
визнають цей варіант вдалим, оскільки "починок" відображає образ і залишає
національний колорит, зберігаючи значення в описаному контексті [32].
Проблема перекладу безеквівалентної лексики стає актуальною у зв'язку з
глобалізацією та обміном культурними надбаннями між народами. Кожна
культура має свої унікальні особливості, що викликає труднощі у відображенні
їх у мові. Проблема відсутності еквівалентів у "таргетових" мовах стає
причиною цього дослідження. З урахуванням щоденного поповнення
лексичних одиниць необхідно розвивати нові, сучасні підходи до перекладу та

29
адаптації цієї лексики в інших мовах, завдяки чому цей складний процес може
виявити себе більш ефективним.

ВИСНОВКИ

В аналізі перекладу казок братів Грімм на українську мову можна

визначити кілька ключових аспектів. Переклад таких творів стикається з рядом
труднощів, таких як культурні різниці, лінгвістичні особливості та фольклорні
елементи. Однак він також надає численні вигоди, зокрема, збереження
емоційного заряду, створення унікального тексту для української аудиторії та
взаємодію з читачем.
Важливою вимогою при перекладі залишається збереження стилістики
оригіналу та адаптація до українського культурного та літературного контексту.
Це дозволяє створити текст, який не лише передає сюжет та образи, а й
взаємодіє з українським читачем, враховуючи його особливості та очікування.
У великій мірі успіх перекладу залежить від професіоналізму
перекладача, його творчості та здатності вирішувати виникаючі труднощі.
Переклад казок братів Грімм на українську мову стає не лише актом мовної
трансформації, але й важливим внеском у розширення та збагачення
української літературної спадщини.
Дослідження підкреслює важливість збереження національної специфіки
та колориту німецьких народних казок під час їх українськомовного перекладу.
Аналіз способів перекладу реалій, таких як антропоніми, топоніми, зооніми,
побутові реалії та фразеологізми, вказує на використання різних прийомів,
таких як транскрибування, калькування, та пошук аналогів.
Переклад антропонімів враховує відтворення не лише імен персонажів,
але й їхніх характеристик за допомогою калькування та підбору аналогів.

30
 Топоніми, хоча часто не вказані в оригіналі, перекладаються дослівно за
допомогою калькування. Побутові реалії, як правило, передаються
транскрибуванням, конкретизацією, та генералізацією для відтворення
культурних особливостей.
Фразеологізми, як образні елементи мови, можуть зазнавати змін у
процесі перекладу, включаючи використання еквівалентів, калькування та
описового перекладу для збереження образності та смислового навантаження.
Такий комплексний підхід до перекладу різних типів реалій допомагає
зберегти автентичність та ідентичність текстів, зробивши їх доступними та
зрозумілими для українського читача.

31
 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. .Потапенко О. І. Українська лінгвокультурологія: навч. посібн. для

студентів зі спеціальності "Українська мова і література" / О. І.
Потапенко, Я. О. По- тапенко, Л. П.
2. Кожуховська. – Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В. М., 2014.
– 350 с.
3. A. S. Byatt. «Introduction» for The Annotated Brothers Grimm. –2012.
4. Троценко О. В.Тотемізм як можливий фактор формування архетипних
форм ментальності / О. В. Троценко// Гуманітарний часопис. - 2007. - No
2. - С. 68- 75. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gumc_2007_2_12
5. Гнатюк Г.І. Мовна репрезентація анімалістичної символіки в
німецькомовній та україномовній лінвокультурах у перекладацькому
аспекті // Мова і культура. – У 10 т. / Вип. 6. – Том ІІІ.
Лінгвокультурологічна інтерпретація тексту. – Ч.2. – К., 2003. – С.174-182
6. Кононенко О. Українська міфологія та культурна спадщина / О.
Кононенко. – Харків: Фоліо, 2011. – 381 с. 100 найвiдомiших образiв
української міфології / В. А.Завадська, Я. А. Му- зиченко, О. В. Таланчук,
О. Б. Шалак. – Київ: "Орфей", 2002. – 466 с.
7. Башук Н. П. Переклад безеквівалентної лексики у публіцистичних
текстах. Наукові записки НДУ ім. М. Гоголя. 2016. Кн.2. С. 11-12.
8. Білоус О. М. Переклад засобів підсилення виразності й образності мови
художнього твору. Наукові записки. Серія: філологічні науки
(мовознавство). Кіровоград, 2013. Вип. 115. С. 60–66.
9. Бойко Н. В. Deutsche Sprichwörter undsprichwörtliche Redensarten. URL:
http://elar.kpnu.edu.ua:8081/xmlui/bitstream/handle/123456789/1140/Бойко
%20Н.%20В.%20Німецькі%20прислів%27я%20та%20приказки.pdf?
sequence=1&isAllow
10.Великий тлумачний словник української мови / упоряд. Т.В. Ковальова.
Харків: Фоліо, 2005. 767 с.
11.Венгренівська М. Про мову перекладів казки (на матеріалі німецьких та
українських народних казок) / М. Венгренівська, А. Гнатюк. URL:
http://kulturamovy.univ.kiev.ua/KM/pdfs/Magazine46-47-37.pdf
12.Гребенюк А. В. Фразеологізми з компонентом-фаунонімом у лексичній
системі української мови. Науковий часопис Національного
педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 10 : Проблеми
граматики і лексикології української мови : зб. наук. праць. Київ, 2010.
Вип. 6. C. 184-186.
13.Гречина Л. Проблеми перекладу фразеологічних одиниць. Проблеми
перекладу фразеологічних одиниць. 2002. № 9. С. 85-89. URL:
32
 http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/38229/16-
Grechina.pdf?sequence=1
14.Грицюк Л.Ф. До питання про лінгвістичний статус заголовка.
Мовознавство. Київ, 1989. № 5. С. 55-58.
15.Давиденко Г. Мовний аспект вираження німецької ментальності у текстах
німецьких народних побутових казок. Наукові записки Вінницького
державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського.
Серія: Філологія (мовознавство). 2013. Вип. 17. С. 189-194.
16.Ємець О. В. Стратегії та стилістичні прийоми перекладу поетичних
текстів. Наукові записки НДУ ім. М. Гоголя. Ніжин, 2016. Кн.2. С. 32-35.
17.Зорівчак Р. П. Реалія та переклад (на матеріалі англомовних перекладів
української прози). Іноземна філологія. Львів, 1989. 216 с.
18.Капніна Г. І. Особливості відтворення антропоніміву процесі перекладу
казок. Наукові записки Національного університету «Острозька
академія». 2014. №45. С. 247–249.
19.Капніна Г. Особливості перекладу казкового твору (на матеріалі казки
Братів Грімм «Вовк і семеро козенят»). Теоретичні і прикладні проблеми
сучасної філології. 2015. Вип. 1. С. 83 – 89.
20. Карабан В. Природa перекладацьких деформацій. Вісник
Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 2007. №
47. С. 27-31.
21. Кияк Т.Р., А.М., Науменко А.М., Огуй О. Д. Перекладознавство
(німецько-український напрям): підручник / за ред. О. М. Білоус. Київ:
Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2008. – 543с.
22.Кликова Г. І. Методи перекладу власних назв з німецької мови. XVІI
Міжнародна конференція «Політ. Сучасні проблеми науки». URL:
http://er.nau.edu.ua/bitstream/NAU/27404/1/%D0%9E%D0%B1%D1%8A
%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D1%91%D0%BD%D0%BD
%D1%8B%D0%B9_%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC
%D0%B5%D0%BD%D1%82%20%281%29.pdf
23.Кревсун Я. Основні шляхи перекладу фразеологічних одиниць.
Перекладацькі інновації : матеріали V Всеукраїнської студентської
науковопрактичної конференції (м. Суми, 12-13 березня 2015 р.). Суми:
СумДУ, 2015. С. 71-72.
24.Лєпухова Н. І. Відтворення особливостей німецької літературної
романтичної казки в україномовних перекладах (лінгвопрагматичний і
лінгвокультурологічний аспекти): дис. … канд. філол. наук: 10.02.16 /
КНУ ім. Т. Шевченка. Київ, 2015. 231 с.
25.Лєпухова Н. І. Переклад лінгвокультурем (на матеріалі німецьких
літературних казко Е.Т.А. Гофмана та В. Гауфа). Актуальні проблеми
української лінгвістики: теорія і практика. Київ, 2015. Вип. 30. С. 129-142.
26.Літвінова М. М. Відтворення лінгвокультурних особливостей німецьких
народних казок у російському перекладі. Вісник ЛНУ імені Тараса
Шевченка. Київ,2013. № 12 (271), Ч. І. С. 61 – 65.

33
27.Літевчук П. В. Ономатопея у латинській, французькій та українській
мовах (зіставний аспект). Мовні і концептуальні картини світу. Київ,
2015. Вип. 1. С. 415-420.
28.Медвідь Н.С. Лінгвокультуреми в українській соціально-психологічний
прозі першої половини ХХ ст.: автореф. дис….канд. філол. наук: 10.02.01/
НПУ ім. М.П. Драгоманова. Київ, 2009. 25 с.
29.Мосьпан Н.В. Семіолінгвістичний аспект українських перекладів казок Р.
Кіплінга: монографія. Київ: Освіта України, 2011. 278 с.
30.Мюллер В. Великий німецько-український словник. Київ: Чумацький
Шлях, 2012. 792 с.
31.Німецько-український фразеологічний словник у двох томах / укл. В.І.
Гаврись, О.П. Пророченко. Київ: “Радянська школа”, 1981. Т 1. 416 с. Т
1. 382 с.
32.Німецько-український фразеологічний словник у двох томах / укл. В.І.
Гаврись, О.П. Пророченко. Київ: “Радянська школа”, 1981. Т 2. - 382
33.Верба Л.Г. Порівняльна лексикологія англійської та української мов.
Вінниця : Нова книга, 2003. 153 с
34.Кияк Т.Р., Науменко А.М., Огуй О.Д. Теорія і практика перекладу.
Німецька мова. Вінниця : Нова книга. 2006. 586 с
35.Кочерган М.П. Основи зіставного мовознавства : підручник. Київ. :
Академія, 2006. 424 с
36.Кочерган М.П. До питання про безеквівалентну лексику і лакуни та
способи їх компенсації // Проблеми зіставної семантики. Збірник статей
за доповідями Міжнародної наукової конференції з проблем зіставної
семантики 23-25 вересня 1999 р. / Відп. ред. М.П. Кочерган. Київ, 1999. С.
42–45.
37.Брати Грімм. Die Bremer Stadtmusikamten URL: https://www.de-online
38.Воробйова В. Пані Метелиця URL: https://казка.укр/pani_metelitsja.html.
39.Палій Н.В., Стаценко Н.В. Лінгвокульторологічні основи вивчення без
еквівалентної лексики. Наукові записки Вінницького державного
педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. 2015. №44. С.
77-80.
40. Демецька В. В. Перекладацька адаптація та типологія дискурсів / В.
В. Демецька. – 2013. – URL: http://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/228
41.Демецька В. В. Теорія адаптації в перекладі : автореф. дис. на здобуття
наук. ступеня докт. філ. наук : спец. 10.02.16 "перекладознавство" / Деме-
цька В. В. – Київ, 2008. – 27 с.
42.Особливості перекладу з однієї мови на іншу URL:
http://publications.lnu.edu.ua/collections/index.php/foreighnphilology/article/
viewFile/624/626
43.Особливості перекладу казок. URL:
https://library.udpu.edu.ua/library_files/stud_konferenzia/2021/2/47.pdf
44.Демецька В. В. Еквівалентність і адекватність відтворення прагматичних
текстів у пере-кладі / В. В. Демецька. // Наукові записки. – 2012. – No104.
– С. 35–39.
34
45.Корунець І. В. Вступ до перекладознавства: Підручник / Ілько Вакулович
Корунець. – Вінниця: Нова книга, 2008. – 512 с.,
46.Будний В. Порівняльне літературознавство : підручник для студ. вищих
навч. закл. / Будний Василь Володимирович, Ільницький Микола
Миколайович. – К. : Києво-Могилянська академія, 2008. – 430 с
47.Grabovsky N. K. The theory of translation: textbook for students of higher
education institutions / N. K. Grabovsky. - M.: Moscow University Publishing
House, 2004. - 542 p.
48.Zorivchak R. P. Reality and translation (based on the material of English
translations of Ukrainian prose) / R. P. Zorivchak. – Lviv: View near Lviv.
University, 1989. - 216 p.
49.Kim A.A. "On some methods of classification of plots and heroes of folk
tales". - [Electronic resource]. – Access mode:
http://cyberleninka.ru/article/n/o-nekotoryhsposobah-klassifikatsii-syuzhetov-i-
geroev-narodnyh-skazok
50.Kucher Z.I. Translation practice: study guide for students. higher wow
institution / Z. I. Kucher, M. O. Orlova, T. V. Redchyts. – Vinnytsia: Nova
Kniga, 2013. – 504 p.

35