Метрична система панувала в колишніх греків і римлян.

В основі цієї системи

лежить спів; греки вірші не читали, а співали або вимовляли речитативом у
супроводі ліри. Ритм античного віршу відповідає ритмові вокальних музичних
творів. Вірш будувався за принципом закономірного чергування довгих і
коротких складів.

Найкоротшою ритмічною одиницею в античній поезії була мора — час

затрачений на вимову або спів найкоротшого складу, а дві мори дорівнювали
одному довгому складові. (Довгий склад зображали знаком «—», а короткий «
»). Сполучення кількох мор разом творить ритмомелодійну одиницю, що
зветься тактом або стопою. (Віршовий такт мірявся відбиванням його ступнею
ноги, що спиралася на п’яті, звідси і назва віршового такту: стопа). На одній з
мор стопи робиться ритмічний акцент. Кілька стоп, що разом становлять
закінчену ритмомелодійну фразу, творять ритмічну одиницю — вірш. А кілька
віршів, об’єднаних між собою в цикл, повторюваний у пісні, творять строфу або
куплет.

Отож, античні стопи являють собою сполучення довгих і коротких складів.

Кожна форма стопи мала свою назву. А що антична термінологія широко
вживається і в наш час, то подаю тут назву головних античних стоп.

Певні сполучення стоп творили віршові розміри або метри, а звідси — метричне
віршування.

Українському віршуванню метрична система невластива, бо українська мова не має

довгих і коротких складів. Невластива вона з цієї самої причини й іншим сучасним
мовам. Та шукаючи за подібністю в сучасних мовах до довгих і коротких складів в
античних мовах, теоретики знаходили її у наголошуванні. Склад наголошений стали
називати довгим, а ненаголошений коротким. З такою заміною (прирівнюючи
наголошені склади до довгих, а не- наголошені до коротких) назви античної метрики
почали прикладатися і в силабічно-тонічній системі віршування.
Так, коли у вірші наголос падає на непаристі склади, то цей розмір зветься хореєм.
Коли наголос падає на паристі, то розмір зветься ямбом.

Відповідно і трискладові розміри: з наголосом на 14-7 і т. д. складі зветься дактилем; з

наголосом на 2-5-8 і т. д. складі амфібрахієм; із наголосом на 3-6-9 і т. д. складі —
анапестом.

Ця термінологія, дарма що умовна, міцно закріпилася у вжитку і досить зручна

Та метрична система віршування вже давно не існує і в грецькій мові: вона поступово
перетворилася в тонічну.

Героїчні епопеї Гомера, лірика Сапфо, Піндара, трагедії Есхіла, Софокла, Евріпіда,
комедії Арістофана, «Енеїда» Верґілія створені за метричною системою версифікації.