Олександр Палій

Велика
ілюстрована
ІСТОРІЯ
УКРАЇНИ

КИЇВ
2021

1
 У книзі викладено історію України з давнини до наших днів. Стисло, але
вичерпно подано всі найважливіші події української історії. Наведено найкрас-
номовніші уривки першоджерел, аби читач легше відчув дух української історії.
Посібник стане в пригоді студентам, викладачам, школярам, а також усім, хто
цікавиться вітчизняною історією.

© Палій О., 2021

2
 Зміст
Наша Земля . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6
Перші люди . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9
Європейці — діти України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13
Початок державності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17
Перемоги скіфів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22
Давні греки на теренах України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25
Хто зруйнував Римську імперію? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28
Слов’яни та гуни . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32
Заснування Києва. Походження українців . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34
Варязькі князі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36
Розгром Хозарії й підкорення Залісся . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38
Звитяги Володимира Великого. Хрещення Русі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40
Навали і поразки кочових орд . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 45
Як засновник Москви тричі втікав з Києва . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49
Русини і московити . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 51
Заліська навала та її розгром . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 54
Мова Русі — українська . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 57
Монголо-татарська навала. Король Данило проти Орди . . . . . . . . . . . . . 61
Україна і Литва: «Рівний до рівного, вільний до вільного» . . . . . . . . . . . . 66
Відновлення Київського й Волинського князівств . . . . . . . . . . . . . . . . . 69
Занепад Великого Литовського князівства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 71
Українські козаки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 74
Козаки — гроза імперій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 79
Війна в Московщині . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 86
Козацькі повстання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 89
Визвольна війна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 92
Іван Виговський і Конотопська перемога . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 96
Петро Дорошенко й Іван Сірко . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 102
Відновлення після Руїни. «Паліївщина» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 108
Наукові звершення українців . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 110

3
 Іван Мазепа й «мазепинці» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 114
Оборонці України: Гетьманщина, Січ, гайдамаки . . . . . . . . . . . . . . . . . 118
Боротьба за волю: Схід і Захід України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 126
Південь і Схід — одвічні землі України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 130
Пробудження України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 136
Імперія змінює маску. Боротьба з більшовизмом . . . . . . . . . . . . . . . . . . 142
Соборність України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 147
Звитяга українських повстанців і народу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 149
Голодомор — геноцид українського народу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 155
Радянсько-фашистський союз і Друга світова війна . . . . . . . . . . . . . . . . 164
Борці за вільну Україну . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 169
Занепад радянської імперії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 174
Здобуття незалежності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 178
Тяжкий шлях уперед . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 182
Революція Гідності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 185
Окупація Криму . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 190
Боротьба проти російської агресії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 192

Література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 201

4
 Дорогий читачу!
Історія буває сумна і весела, розважальна і повчальна. Але ніколи вона не
буде нудною, якщо добре викладена.
У цій книзі я не прикрашаю української історії — вона цього не потребує.
Я лише розташував її так, щоб Вам було зручніше роздивитися.
Історія неймовірно корисна — для окремих людей і цілих народів.
Вона вчить цінувати своє. Адже, якщо людина забуде свою історію, то завтра
її можуть змусити забути місце, де вона живе.
Історія застерігає від помилок, вчить вірити в себе, вказує на добрі, випробу-
вані шляхи і неймовірні шанси. Історія здобуває людям, які рідко живуть довше
ста літ, розум і досвід безлічі людей і тисячоліть.
Автор

Фігура скіфського воїна.

Обласний краєзнавчий музей,
м. Кропивницький.
I тис. до н. е.

5
 Наша Земля

Т ож почнемо нашу подорож — із самого початку.

Як саме народився Всесвіт, люди лише здогадуються.
Астрономи, завдяки знанням з фізики й математики, помітили, що зірки й сузір’я летять
одне від одного в різні боки. Вони накреслили лінії траєкторій польоту в космосі різних зірок і
сузір’їв та з’ясували, що зорі розлетілися з однієї точки в просторі.
Всесвіт народився у результаті Великого Вибуху — а насправді вихлюпу з однієї малесень-
кої точки велетенської і дуже гарячої сили, яка згодом стала матерією — тобто всім, що нас ото-
чує. Сталося це, за розрахунками вче-
них, приблизно 13 мільярдів 770 міль-
йонів років тому.
Тобто весь наш видимий Всесвіт
утворився з одного крихітного об’єму
простору, і при його народженні все в
ньому було зв’язане — і зорі, і планети, і
все, що на тих планетах.
Що спричинило такий неймовірний
щедрий викид енергії і створення всього
з нічого — Бог, як першопричина усього
сущого, «закон природи», чи випадок —
люди досі не дійшли згоди.
Тож варто помізкувати й вам!
Однак, і того, що люди знають на-
Часова схема Великого вибуху 13,77 млрд років тому. певно, досить, щоб розуміти, наскільки
Перші зорі утворилися через 400 млн років після вибуху,
зв’язаний наш світ.
Земля — 4,54 млрд років тому.

Поступово із зоряного пилу почали

творитися зорі й планети. Близько 4 з по-
ловиною мільярдів років тому із зоряного
пилу, що обертався навколо Сонця, утвори-
лася наша планета — Земля.
Тож ви, інші люди, зорі, планети, тва-
рини тощо створені із зоряного пилу, який
утворився в результаті виверження веле-
тенської енергії.
З часом комети та метеорити, що пада-
ли на Землю з космосу, принесли з собою
досить води, аби утворити океани.
Близько 4 мільярдів років на Землі з’яв-
ляється найперший живий організм. Як Граніти Хортиці —
виникло життя — ніхто не знає. Науковці одні з найдревніших порід Землі.

6
Наша галактика — Чумацький Шлях — почала утворюватися 13,2 млрд років тому. Містить до
400 мільярдів зірок.
У ВСЕСВІТІ:
Одна із зірок нашої Галактики — Сонце, що утворилося 4,6 млрд років тому. Сонце у 330 00 разів
важче за Землю.
й досі сперечаються про це. Дехто каже,
що в давнину безліч блискавок влучали у
воду, і від цього випадково з’явилися ор-
ганічні сполуки. Інші вчені заперечують:
мовляв, зародження життя від хімічних
реакцій та електричних ударів настіль-
ки ж імовірно, як те, що в результаті ски-
дання сміття на купу з нього з’явиться
новенький автомобіль.
Ще інші науковці вважають, що ма-
лесенький організм було занесено на
Землю метеоритом з космосу. Але така
відповідь народжує нове питання: звід-
ки тоді взялося життя в космосі?
Як би не було, у генах всіх живих
істот на Землі є спільні риси, що свід-
чать — усе живе на Землі пов’язане між
Зміна меж суходолу
собою. впродовж минулих 250 млн років.
У Центрі України розташовано
Український кристалічний щит — ді-
лянку земної кори, що утворилася од-
нією з найперших на планеті. Приміром,
вік кристалічних порід острова Хортиця
на Дніпрі — 3 мільярди років.
Дуже довго земля була суцільною
пустелею. Лише кількасот мільйонів ро-
ків тому перші живі істоти вибралися на
суходіл.
Карпатські гори виникли майже
півмільярда років тому. Гори то вирос-
тали, то вирівнювалися майже до стану
рівнини, аж поки не набули сучасного
вигляду.
Український Донбас у той час був
мілководдям, на якому в лагунах остро-
вів росли болотні ліси. Протягом мільйо-
нів років рослини падали у воду. Дуже
повільно в одних місцях виростали гори,
інші ставали западинами. А шари від-
жилих дерев під впливом тиску і темпе-
ратури під землею перетворювалися на
поклади вугілля. Нині вугільні пласти Кратер від падіння метеорита в Аризоні, США.
залягають в Україні на глибині до 2 кіло- 50 тисяч років тому 50-метровий метеорит
метрів від поверхні землі. створив яму діаметром 1,2 км і глибиною 229 м.

7
2,8 млрд років тому — мікрорганізми почали виділяти кисень в результаті фотосинтезу—
перетворення енергії світла.
НА ПЛАНЕТІ:
400 млн років тому — заселення суходолу першими рослинами, 380 млн — першими
земноводними. 225 млн років тому — поява перших ссавців.

Реконструкція скелетів динозаврів
у натуральну величину.
Музей природничої історії в Лондоні.
Близько 250 мільйонів років тому на
Землі запанували зубасті ящури — ди-
нозаври.
В ті цікаві і в чомусь визначні часи
континент Європа, до якого належала
й територія України, був відділений
океаном від континенту з назвою Сибір.
А той океан кишів динозаврами. Про-
те, на території України досі майже не
знайдено їхніх решток.
65 мільйонів років тому динозаври
враз вимерли. Більшість вчених вва-
жають, що це сталося через те, що на
Землю упав метеорит, який справді як-
раз у той час утворив велетенську вирву
на території Мексики. Метеорит підняв
у повітря гори пилу, через що клімат різ-
ко став холодним.
Інші вважають, що до вимирання
динозаврів призвело похолодання через
дим від виверження велетенських «су-
первулканів» в Індії.
Як би там не було, динозаври вимер-
ли… Але не всі!
Бо, приміром, усі птахи є нащадка-
ми динозаврів.

8
80–70 млн років тому квіткові рослини утвердили своє панування на Землі, що триває досі.
НА ПЛАНЕТІ: З часу загибелі динозаврів почалася Кайнозойська ера (з грецької — «новітнє життя»), що триває
досі.
 Перші люди

Б іля 2 з половиною мільйонів років тому у лісостепо-

вому нагір’ї Східної Африки з’явилися перші люд-
ські істоти. Принаймні, там знайшли їхні найперші
рештки. Ці людські істоти були кремезніші, нижчі й воло-
хатіші, ніж сучасні люди, але вже ходили на двох ногах і
вміли користуватися загостреними палками та каменю-
ками.
На Закарпатті біля Королево знайдено найдавніше
поселення всієї Центральної і Східної Європи. Його вік
сягає 1 мільйон і сто тисяч років. На ньому знайдено зна-
ряддя праці з каменю, кісток і дерева. У ті часи в Україні
було тепло — нашими землями бродили носороги, схожі Крем’яні знаряддя неандертальців.
на слонів мастодонти та шаблезубі тигри. Крим, вік 45–70 тис. рр.
На планеті з’являлися і зникали різні види людських
істот, які часто жили в одний і той самий час. Як саме і чому це ставалося, достеменно не відомо.
У наш час нема такої багатоманітності людських істот.
Близько 200 тисяч років тому там же, у Східній Африці, з’явилася людина нашого типу,
яку дослідники назвали «людиною розумною», або латинською мовою Homo sapiens. Якби цю
людину помити, охайно зачесати і вдягнути, її вже не можна було б відрізнити від сучасних
людей. Проте в ті часи для виготовлення знарядь використовували лише камінь, а також кіст-
ку, ріг і дерево. Життя було непростим, сповненим небезпек і випробувань. Люди полювали
й рибалили, а також збирали корінці, яйця птахів тощо. Близько 30 тисяч років тому «люди
розумні» дійшли до Європи.
Україна, Балкани і Середземномор’я
були найпершими місцями в Європі, де
поселилися «люди розумні».
На Кирилівській стоянці на території
м. Києва віднайдено стоянку первісних
людей, вік якої близько 27 тисяч років. Тут
знайшли кістки мамонтів, печерних ведме-
дів, левів, носорогів, а також ікла мамонтів,
розписані орнаментом.
У ті часи Україна розташовувалася
прямо біля льодовика — велетенської кри-
жаної гори, яка то насувалася на Європу з
півночі, то відступала. Льодовики повіль-
но ростуть тоді, коли на них випадає сніг,
який влітку не тане.
Більшість території України льодовик Хижа з кісток мамонта.
не зачепив, хоча в найбільш холодні часи Перенесена з Межиріцької стоянки,
сягав по долині Дніпра до нинішнього 15 тис. до н.е.

9
20 тис. до н.е. — останній льодовиковий «максимум».
У СВІТІ:
Біля 34 тис. до н.е. — перші мистецькі розписи в печері Альтамира в Іспанії.
 м. Кременчука. Під час льодовикового періоду
нашою країною мандрували стада північних
тварин — мамонтів, північних оленів, бізонів
тощо.
У ті часи в Європі й Азії ще мешкали люд-
ські істоти іншої породи, названі неандертальця-
ми. Вони були кремезніші й волохатіші за «лю-
дей розумних», проте, як вважають науковці, не
вміли абстрактно мислити та об’єднуватися у
великі племена. Через кілька тисяч років вони
зникли.
Хоча, неандертальці не щезли зовсім без слі-
ду — нині у всіх європейців та азіатів є невелика
частка генів неандертальців.
А, приміром, у мешканців Папуа-Нової Гві-
неї є досить значна частка генів інших людських
істот — так званих денисовців.
Попри сувору боротьбу за життя, перші
«люди розумні» знаходили час для мистецтва.
У селі Межиріч на Черкащині виявлено май-
же неушкоджені залишки «будинків» мисливців
з кісток і бивнів мамонтів. Ці житла датуються
близько 13 тисячоліттям до н. е. На стоянці знай-
дені кістяні світильники, фігурки людей, голки
тощо. Та найбільшим відкриттям стала знахідка
одних з найстародавніших у світі музичних ін-
Кирилівська стоянка. струментів, серед яких розмальований барабан
Художник І. Їжакевич. з черепа мамонта, а також однієї з найдревні-
ших у світі географічних мап (схеми переходу
через брід).
Поблизу села Мізин на Чернігівщині знай-
дені фігурки, що зображають птахів, а також
браслет з ікла мамонта, покритий найпершим
у світі складним геометричним орнамен-
том — меандром (неперервною повторюваною
звивистою лінією). Крім того, у Мізині знайде-
но найперший у Європі кістяний музичний
а із зо бр аженнями
Бивень мамон
т «шумлячий» браслет для танцю. Ці знахідки
хи та хвиль.
птаха, черепа датуються 18 тис. до н. е.
стоянка,
Кирилівська Люди мусили бути вигадливими, бо до
е., Київ.
25 тис. до н.
того їх штовхали потреби життя.
У наш час, коли людям доступні більше можливостей для творчос-
ті, а не один крем’яний скребок, та майже безмежні електронні бібліотеки світу, багато «гомо
сапієнсів» найбільше полюбляють гортати телеканали чи екрани смартфонів. Хоча нині лю-
10
230–27 тис. років до н.е. — у Європі й Західній Азії мешкали неандертальці.
У СВІТІ: 53 тис. до н. е. датується найперша відома дудка з кістки печерного ведмедя з печери Дів’є Бабе
в Словенії.
дям і не доводиться щодня битися з
печерними левами.
У 12–11 тисячолітті до н. е. мамон-
ти вимерли. Люди занадто багато на
них полювали. А крім того, настало
глобальне потепління, льодовик від-
ступив. Як вважають археологи, під
час відлиг сніг сплутував мамонтам
вовну, і, замерзаючи, перешкоджав
їхньому рухові.

Мапа з Межиріччя.

Панування льодовика не минули для України на-

марне. Кількасот тисяч років вітри приносили родючі
часточки ґрунту з Азії та Африки, які осідали біля хо-
лодного льодовика. Так сформувалися ґрунти із лесу —
дрібних осадових часточок, що стали материнською ос-
Браслет з бивня мамонта, новою для утворення українських чорноземів.
прикрашений меандром. Чверть усіх чорноземів Землі — найродючіших
Мізинська стоянка.
ґрунтів на планеті — розташовано в Україні. Не дарма
вони в усі часи приваблювали зажерливість ворогів.
Згодом люди в Україні почали полювати на північного оленя. На Кам’яній Могилі — па-
горбі з кам’яних брил у степу поблизу м. Мелітополя, що протягом багатьох тисячоліть був свя-
тилищем навколишніх племен, — виявлено численні зображення тварин: биків, коней, оленів.
Коли льодовик почав
танути, на півночі Украї-
ни й у Білорусі утворилося
велетенське озеро. 11,5 тис.
до н. е. селевий потік з цьо-
го озера ринув долиною
Дніпра до моря, а саме
озеро зникло, перетворив-
шись на низку боліт.
Близько 7 тис. до н.е.
люди в Україні засвоїли

Мізинська стоянка.
Картина І. Їжакевича.

11
10 тис. до н.е. — найдревніші кам’яні храми, знайдені в Гьобеклі-Тепе в Туреччині.
У СВІТІ:
9 тис. до н. е. — приручення людьми овець і кіз.
 дуже важливий винахід — лук і стріли, що доз-
воляв полювати зі значних відстаней не обов’яз-
ково фізично дужим мисливцям. Тоді ж люди
приручили собак, а також навчилися плавати
на плотах і човнах.
Близько 5600 р. до н.е., через підвищен-
ня рівня світового океану внаслідок танення
льодовиків, Середземне море перелилося в
Чорне море гігантським солоним водоспадом,
Фігурка пташки з кістки мамонта. проривши протоку Босфор. Люди втікали
Мізинська стоянка, близько 15 тис. рр. від моря, що «з’їдало» смужку в кількасот ме-
трів або й пару кілометрів землі на добру. За
2–3 роки рівень Чорного моря піднявся на 100 метрів, а море набуло звичних нам обрисів. Заги-
бель прісноводних живих істот у Чорному морі призвела до зараження його глибинних вод сір-
ководнем, яке триває досі. Дехто вважає, що затоплення в давнину Чорним морем велетенських
територій стало основою для уявлень про Всесвітній Потоп. Хоча, з іншого боку, повідомлення
про великий потоп існують у надто віддалених від Чорного моря народів.
У 7 тис. — 4 тис. до н.е. в Україні розви-
нулося скотарство та землеробство. На наших
землях знайдено багато тогочасних дерев’я-
них та кістяних серпів, леза яких хитромудро
сформовані загостреними крем’яними камін-
чиками.
Аби зберігати зерно, борошно, квас та
пиво, люди винайшли глиняний посуд. Про-
тягом кількох сотень років він розповсюдився
територією всієї України.
На території України, так само як у Се-
редземномор’ї й на
Межі Чорного моря до і після прориву води
з Середземного моря

Балканах, кам’яна доба тривала при-

близно до 3500 р. до н. е., аж поки в
ужиток не увійшли вироби з міді, а
згодом і з бронзи. На північ і на пів-
нічний схід від України кам’яна доба
тривала на кілька тисячоліть дов-
ше — до 1 тис. до н.е., а подекуди до
2 тис. н.е.
Статует
Київщина ки.
, кінець 4
– почато
к 3 тис. д
о н.е.

12
8–6 тис. до н.е. — найбільше відоме у світі поселення пізньої кам’яної доби — Чатал-Гююк у Туреччині,
У СВІТІ: до 3 тисяч мешканців.
Середина 9 тис. до н. е. — найперша відома сіть для рибальства. Знайдена у Фінляндії.
 Європейці — діти України

Н априкінці 19 століття біля села Трипілля на Київщині, на самому березі Дніпра, україн-
ський археолог Вікентій Хвойка виявив надзвичайно древні і водночас мистецьки роз-
писані глечики, одні з найкращих у тогочасному світі. Найстарші з них сягали 6 тися-
чоліття до н.е., тобто були вдвічі древніші за єгипетські піраміди.
Згодом такі глечики знайшли на всій Правобережній та частині Лівобережної України. Лю-
дей, які їх виробляли, назвали трипільцями, а їхню культуру — Трипільською.
Окремі поселення трипільців налічували до 3 тисячі жител на пло-
щі до 4 з половиною квадратних кілометрів. У такому поселенні жили
понад 15 тисяч осіб — велетенська кількість для часів мідної доби. Ці
поселення дістали назву «протоміст», тобто древніх міст. Для свого
часу вони були найбільшими населеними пунктами світу. Найбіль-
ше таких протоміст на території Черкащини (с. Майданецьке, с. Та-
льянки тощо), бо ці родючі землі були здатні прогодувати таку прірву
населення, навіть якщо земля оброблялася дерев’яними чи кам’яними
знаряддями.
Житла трипільської культури нагадували традиційну українську
хату, і були дуже теплими. В окремих кімнатах було одразу по дві печі.
Всі хати у трипільців були акуратно пофарбовані й мали штука-
турку, більшість з них були двоповерховими. Трипільський горщик,
4 тис. до н.е.
Стіни жител, карнизи вікон та дверей розмальовували яскравими
різнокольоровими смугами. Ця традиція пережила багато тисячоліть.
Найбільшим винаходом трипільців було те, що вони вперше у світі навчилися землероб-
ству не лише в річкових заплавах і луках, а й просто в полі. Це дало їм велетенську кількість
харчів. Знайдено багато трипільских фігурок огрядних людей, з яких ясно, що люди мали вдо-
сталь їжі.
Одночасно населення на терито-
рії трипільської культури становило
близько 1 мільйона людей.
Села трипільців розміщувалися
ближче одне до одного, ніж села в су-
часній Україні, утворюючи великі за-
селені території. Села трипільців спо-
чатку не мали валів і стін, бо для воро-
гів чи злодіїв нападати на такі великі
громади було небезпечно. Тим більше,
що землі було вволю, і кожен міг прого-
дувати себе сам, лише взявшись до ро-
боти.
Трипільці були досить кмітливими:
їм доводилося робити те, що не робив Модель житла.
ніхто перед ними. Черкащина, перша половина 4 тис. до н.е.

13
6–5 тис. до н. е. — на території Болгарії та Румунії виникла найперша відома у світі система писемності —
Дунайське письмо.
У СВІТІ:
На території Болгарії біля м. Провадія у 4700–4200 рр. до н. е. існувало найдревніше в Європі городище з
оборонними стінами, утворене поблизу соляної копальні.
 Керамічна фігурка жінки. Трипільский ткацький верстат,
Трипільська культура, 4 тис. до н.е. сучасна реконструкція

Зокрема, трипільці винайшли гончарний горн для випікання посуду, завдяки чому посуд
трипільців став таким кольоровим і ошатним, а не чорним і закіптявленим, як у попередніх
культур.
Крім того, трипільці винайшли технологію сівозміни — періодичної зміни засіювання
землі різними зерновими рослинами, аби земля не надто виснажувалася. І навіть попри це, їм
кожні сто років доводилося переселятися на нове сусіднє місце, з цілинною родючою землею,
спалюючи при цьому старі поселення.
Чорнозем в Україні дуже твердий і родючий,
і, щоб його зорати, трипільці винайшли парну
упряж — запрягання попарно одразу двох тва-
рин, бо сили однієї бракувало.
Трипільці одними з перших на планеті ста-
ли застосовувати мідь для виробництва прикрас,
зброї та рибальських гачків — достеменно відомо
застосування міді трипільцями вже в 5 тис. до н.е.
Трипільці вже не ходили в шкурах, а в одязі
з тканин. Для їхнього виробництва вони застосо-
вували ткацькі верстати, а самі тканини ткали з
конопель, льону та вовни. Ткацькі верстати було
винайдено дещо раніше, але трипільці застосу-
Модель вола на коліщатах. вали їх дуже широко.
Трипільська культура, 3950–3650 рр. до н.е. Раніше вважалося, що колесо вперше ви-
найшли в середині 4 тисячоліття до н.е. в Ме-
14
На території Сербії біля 5000 р. до н. е. зафіксоване найперше відоме у світі плавлення міді людиною.
У СВІТІ: 4 тис. до н. е. — найбільша у світі копальня мідної доби, Айбунар, Болгарія. Тут видобуто тисячу тон
міді, що постачалася й на територію України.
сопотамії. Проте, у 20 ст. біля м. Яси (нині на
території Румунії) було знайдено трипільську
глиняну фігурку — керамічну модель вола з
колесами, суттєво (на кількасот років) старшу
за віком за месопотамську. Тоді Трипільска
культура, крім України, поширювалася на
Молдову і схід Румунії. Схожі, дещо молодші
фігурки знаходили й на території України.
Зрештою, широке використання возів на
колесах хвилями переселенців, що рушили
незабаром з території України, підтверджує
швидше першість трипільців у винайденні
колеса. Хоча, не виключене й приблизно од-
ночасне незалежне винайдення колеса у Три-
Зображення бабусі.
пільській культурі й на Близькому Сході.
Знайдено в курганному похованні
Однією із загадок Трипільської культури на Лівобережній частині
стали специфічні посудини, схожі на біноклі. Черкащини, початок 4 тис. до н.е.
Таких посудин нема в жодній іншій культу-
рі — вони здвоєні й не мають дна. Їх чимало
знайшли на трипільських поселеннях. Дослід-
ники досі гадають про їхнє призначення. Де-
хто вважає, що це просто посудини для напоїв
чи страв, першої і другої, а дно, мовляв, було
зі шкіри, і давно зотліло. Інші кажуть, що це
барабани. Проте, найбільш популярна версія
про те, що ці посудини мали ритуальне зна-
чення: їх використовували в жертвопринесен-
нях. Можливо, їх ставили на вогонь і вкидали
в них зерно та інші корисні речі — бо, мовляв,
люди хотіли віддячити за свій добробут, розу-
міючи: для того, щоб отримувати, треба відда-
Календар. Кінець 3 - початок 2 тис. до н.е.,
вати. Або, як кажуть інші, лили в них воду чи
знайдено поблизу Києва
молоко, просячи дощу.
Зрештою, Трипільска культура проісну-
вала приблизно до 2800 р. до н.е. Її мешкан-
ці нікуди не зникли, але дещо змінили свій
побут. Змінився клімат, тимчасово ставши
суворішим, прийшли в рух сусідні племена.
У нових умовах трипільці вже не будували
велетенських поселень, зате почали робити їх
укріпленими, на пагорбах.
У середині 4 тисячоліття до н.е. на околи-
ці Трипільської культури між пониззям Дніп-
ра й Дону виникла інша, скотарська культура, Трипільський бінокль.

15
Близько 3000 р. до н. е. — заснування Давньоєгипетської держави.
У СВІТІ:
2900 р. до н. е. — вивищення міста Урук в Месопотамії.
 яку назвали середньостогівською за назвою невеликого острова Середній Стовп на Дніпрі,
неподалік острова Хортиці, де знайшли залишки поселення. Мешканці середньостогівської
культури займалися землеробством і скотарством одночасно. Вони озброювалися кам’яними
булавами і крем’яними топірцями, а із мідних самородків робили прикраси для своїх жінок.
У ті часи землероб своєю працею міг забезпечити життя родини з кількох осіб. Один чабан го-
дував кілька десятків своїх одноплемінників, тому кількість людей у племенах скотарів стірмко
зростала.
Їм ще було важко змагатися з трипільцями. Вони не мали такої досконалої зброї, не вміли
так добре ліпити горщики.
Проте, у них вийшло дещо інше.
У 4 тисячолітті до нашої ери на території України мешканцями середньостогівської куль-
тури було зроблено винахід, що змінив історію людства.
Найстарші у світі кістяки коней з зубами, стертими ву-
здечкою, були знайдені в Україні в с. Деріївка на правому
березі Дніпра, на території Кіровоградської області.
Найперше у світі приручення коня та використання
возів дали мешканцям України вирішальну перевагу. Ще й
через через два тисячоліття, у 17 столітті до н.е. у високороз-
виненому Стародавньому Єгипті солдати лякалися коней,
вважаючи їх, норовливих, бодливих і кусючих, духами пу-
стелі. Якісь сто років від сьогодні кіннота лишалася голов-
ною силою всіх армій.
Приручивши коней, окремі племена середньостогів-
ської культури почали розселятися з території України на
Захід і на Схід. Ранніх скотарів цієї культури на території
України названо індоєвропейцями — через те, що їхні на-
щадки заселили всю Європу та частину Азії, зокрема північ
Індії.
Індоєвропейським народом є й українці.
Керносівський ідол, 3 тис. до н.е. На момент розселення індоєвропейські племена мали
певну мовну спільність — це стало ясно після того, як у 19 ст.
вчені знайшли у всіх індоєвропейських мовах спільні риси. І досі слова «сонце», «мати», «брат»,
«сестра», «хата» та багато інших звучать в українській мов схоже на їхню вимову в англійській
та в інших індоєвропейських мовах.
Індоєвропейці лишили в українських степах багато кам’яних пам’ятників пращурам, а та-
кож великі могильні насипи — кургани, чимало з яких збереглися досі.
Зі зброї індоєвропейці полюбляли булави і топірці.
Загони індоєвропейських племен на возах швидко стали мандрувати на такі відстані, про
які первісні люди не могли й мріяти.
Між окремими індоєвропейськими племенами існували близькі відносини. Найближчими
родичами слов’ян є балти та германці, тобто предки сучасних литовців, латишів, німців, дат-
чан, шведів, англійців, норвежців, голландців тощо.

16
2600 р. до н. е. — у Єгипті збудовано піраміду Хеопса.
У СВІТІ:
2400 р. до н. е. — у Британії зведено Стоунхендж.
 Початок державності

С лов’янські народи — українці, поляки, болга-

ри, чехи, серби та інші — нині заселяють Схід
і Південний Схід Європи.
Предки слов’ян від’їхали від прабатьківщини
індоєвропейців не надто далеко, осівши в сусідніх
лісах.
Найпершим народом Східної Європи, згада-
ним у письмовому джерелі, стали кімерійці.
Кімерійці говорили мовою, яку відносять до
індоіранської групи. Хоча їхні пращури не те що
ніколи не були в Індії чи Ірані, а й взагалі, судячи
з усього, не полишали територію України з часів
розселення індоєвропейців. Однак, їхня мова була
споріднена з мовами тих індоєвропейських племен,
що заселили територію Ірану та Індії.
Грецький поет Гомер у своєму творі «Іліада»
згадує, що в кімерійців були міста: «Скотилося сон-
це й темрява вкрила шляхи, корабель наш досяг кінця
глибин океану. Там народ і місто людей кімерійських».
Кімерійська вершниця.
І справді, на території м. Миколаєва знайдено за- Зображення 7–8 ст. до н.е. на бронозій вазі
лишки стародавнього міста часів кімерійців — з з Етрурії, Італія.
мурами, кам’яними будинками, храмом і кам’яни-
ми мостами через захисний рів.
Хоча в Україні ще за часів трипільської куль-
тури були ще древніші городища, з тисячами бу-
динків, зокрема й двоповерхових, і храмом на
центральному майдані, а наприкінці трипільської
культури деякі трипільські поселення мали вали й
рови навколо, забудова городищ трипільської куль-
тури лишалася каркасно-глиняною.
Натомість кімерійське городище Дикий Сад
на території м. Миколаєва є найпершим відомим
в Україні кам’яним містом (13–10 ст. до н.е.).
Тож, Україна — країна надзвичайно древніх
міст.
Кімерійці найпершими в світі почали засто-
совувати довгі мечі, зроблені із заліза. До них у
світі мечі були коротенькі, бо бракувало дорогого
металу — бронзи. Срібні списи, ніж, застібка на плащ,
У 8 столітті до н. е. кімерійці зазнали поразки від кам’яні сокири і булави.
скіфів — індоєвропейського народу, що народився Одеська обл., середина 2 тис. до н.е.

17
Біля 13 ст. до н. е. — виведення Мойсеєм євреїв з єгипетського рабства.
У СВІТІ:
Біля 1184 р. до н. е. грецькі племена після десятилітньої облоги захопили Трою.
 на землях України, помандрував світами у 2 тисячолітті до
н.е., щоб повернутися додому. Скіфи описуються давніми
греками як вправні, сміливі воїни, «безтрепетні в боях».
Частина кімерійців була підкорена скіфами, а частина
залишила батьківщину й рушила в серце тодішньої цивілі-
зації — на Близький Схід. Там вони пустошили стародавні
держави Лідію, Урарту і Асирію та грецькі міста (нині це
території Туреччини, Вірменії та Іраку).
Натомість в Україні утворилася потужна держава — Ве-
лика Скіфія. Скіфська державність тривала в Україні одне
тисячоліття.
Усі древні історики в один голос окреслили кордони
Скіфії, стверджуючи, що Скіфія — це виключно земля між
Дунаємо і Доном (напряму це більше 1000 км), і стільки ж
углиб континенту, тобто територія сучасної України.
Дехто знайшовши в Сибіру речі, схожі на скіфські,
стверджує, що там нібито жили скіфи. Індоєвропейські
племена, зокрема й споріднені скіфам, справді мандрували
дуже далеко. Але, як одностайно стверджують древні, Скі-
Зброя кімерійських часів.
8 ст. до н.е.,
фія — це лише українські землі, від Дунаю до Дону.
Центральна Україна. Сусідами скіфів на північному сході були племена «анд-
рофагів», що були людожерами (власне, саме так переклада-
ється їхня грецька назва). На півночі від Скіфії, на території сучасної Білорусі мешкали неври,
чия країна була повна змій і вовків.
На півдні в горах Криму (який тоді називався Таврією) жили таври, які запам’яталися дав-
нім грекам тим, що ловили й страчували грецьких мореплавців.
Скіфи заснували державність (з постійною армією,
флотом, владою, податками, карбуванням грошей)
значно раніше, ніж решта Європи, крім Італії, Гре-
ції та інших давніх народів Балканського півост-
рова.
Достеменно відомо, що скіфи найпершими у
світі винайшли стріли з тригранними вістрями.
Тригранні стріли точніше влучали в ціль і краще за-
стрягали, ніж пласкі.
Від скіфів така форма стріл поширилася по всьо-
му світові. Хоча, у скіфські часи на території сучасної
Росії вони робилися з кісток, а не з бронзи, як у Скіфії.
У скіфів були великі міста-фортеці. На оборонні
вали в околицях лише одної з фортець — Мотронин-
ського городища — пішло більше матеріалу, ніж на
знамениту піраміду Хеопса в Єгипті. рілець.
Скіфський ст е.
Частина скіфів в Україні була кочовиками (у сте- ка 4 ст. до н.
,
Нашивна бляш
пу), а частина — землеробами. Плем’я царських скіфів,
18
10 ст. до н. е. — царювання Давида в Ізраїлі, піднесення Ізраїльського царства.
У СВІТІ:
8 ст. до н. е. — правління в Спарті Лікурга і його закони.
з яких походили головні скіфські царі, мали кочови-
ща між пониззям Дніпра й Дону. Скіфи-орачі та скі-
фи-землероби жили на Правобережжі та Лівобережжі
Дніпра. Серед них були й пращури слов’ян.
Серед священних предметів скіфів були плуг,
ярмо, сокира й чаша. Тож плуг, яким орють землю, і
ярмо, в яке запрягають волів, могли бути лише в зем-
леробського народу.
Скіфський цар Аріант у 7 столітті до н. е. змусив
усіх скіфів віддати йому по одному вістрі для стріли.
З цих наконечників було виплавлено казан, розмір яко-
го свідчить про те, що населення Великої Скіфії стано-
вило близько 7 мільйонів людей!
Скіфська Скіфська пектораль,
4 ст. до н.е.
кіннота, у якій
кожен знав
своє місце в спільній лаві, перевищувала за силою армії
тодішніх наддержав — Єгипту, а також Мідії й Ассирії
(нині на їхній території розташовано Іран і Ірак).
Переслідуючи кімерійців, скіфи вдерлися в ці дер-
жави Близького Сходу та змусили їх платити данину.
Зокрема, фараон Єгипту Псамметих І мусив
сплатити скіфам данину, аби вони зупинили похід
на Єгипет.
і.
Скіфи допомогли знищити Ассирійську держа-
бр аж ен ня на пекторал ву, що понад тисячоліття панувала в регіоні, з її лю-
Скіф. Зо
тими порядками.
Кімерійці й скіфи неодноразово згадуються в
Біблії. Зокрема, в «Книзі пророка Єремії» так опи-
сується скіфський похід: «Як хма-
ри, й як буря — його колісниці, від орлів швидші коні
його… це сильний народ, стародавній це люд, люд, що
мови його ти не знаєш, і не зрозумієш, що він говорити-
ме. Його сагайдак, як відчинений гріб, усі хоробрі вони…
їхній голос, як море реве, і гарцюють на конях вони».
У скіфських вершників були військові знач-
ки — зшиті дракони з кольорових клаптиків, чиї го-
лови аж до хвостів були зроблені на зразок зміїних.
Від вітру вони надималися, вдаючи тварин, і при
швидкому русі видавали свист від вітру, лякаючи
ворогів.
В обороні скіфи використовували табори з во-
зів. Поставивши такий табір у степу, скіфи могли Скіфи.
витримувати натиск численнішого війська. Такий Фрагмент пекторалі, 4 ст. до н.е.

19
689–652 рр. до н. е. — знищення Асирією Вавилона, його вібудова і нове знищення. 605 рр. до н. е. —
У СВІТІ: падіння Ассирійської держави.
Між 635 і 590 рр. до н. е. — панування скіфів на Близькому Сході.
 метод оборони використовували українські козаки аж до 18
століття.
Панування скіфів у Передній Азії тривало протягом
28 років. Та одного разу цар Мідії Кіаксар запросив верхівку
скіфів на бенкет, напоїв їх доп’яна та перебив. Після цього
решта скіфів повернулися в Україну. З того походу скіфи
привезли безліч золота.
Раніше багато вчених дивувалися, що в Україні за часів
скіфів виробляли чудові скіфські мистецькі вироби, коли в
ті часи на північ і схід від Скіфії панувала кам’яна доба.
Дехто вважав, ніби скіфи лише замовляли ці вироби в
грецьких майстрів та слугували в якості моделей для зобра-
Тригранні скіфські стріли. жень. Однак, «фірмений» скіфський звіриний стиль зовсім
не схожий на грецький. А головне, на самих скіфських посе-
леннях археологи знайшли ливарські інструменти та фор-
ми лиття ювелірних виробів.
Давні греки вважали, що скіфи найпершими в світі винайшли залізо, якір, гончарне
коло та корабельні вітрила.
До числа семи найвидатніших мудреців світу греки відносили єдиного не грека — скіф-
ського мудреця Анахарсиса. Його вислови завчали у школах давньогрецькі школярі. Анахарсис
вважав багатство за марноту, вірив у Бога й безсмертя душі, вважав природний порядок речей
найкращим і найвище цінував свободу. Скіф пише, захищаючи своє походження: «Греки — муд-
рий народ, але ні в якому разі не мудріший за варварів, у яких боги не відняли здатності пізнавати пре-
красне... Ознаки дурості, як і ознаки розуму, у варварів і греків одні й ті ж самі».
Давні греки вважали скіфів незіпсованими й найчеснішими серед народів. Зокрема, відо-
мо, що у 5–4 ст. до н.е. поліцію в Афінах набирали зі скіфів. Апостол Ісуса Христа Павло писав,
що в християнстві немає ні елліна, ні юдея, ні варвара, ні скіфа, виокремлюючи скіфів від реш-
ти «варварських» народів.
Римський історик Квінт Курцій Руф писав у 1 столітті н.е., що
«скіфи, на відміну від інших варварів, мають розум не грубий і не чужий
культурі. Кажуть, що деяким з них доступна і мудрість, якою мірою вона
може бути у племені, що не розлучається зі зброєю».
Добра слава про скіфів здолала тисячоліття. Приміром, в «Істо-
рії Шведського королівства» Олафа Даліна від 1747 року так описа-
но скіфів на підставі повідомлень античних авторів:
«У скіфів було багато землі і вони вважали, що її вистачало усім. Один
скіф обробляв свою землю протягом року, а потім передавав її іншому. Скі-
фів повністю влаштовувало те, що у них був невеликий прибуток і неба-
гато власного майна. Вони вважали дружбу святою і довіряли словам, які
давали один одному. Скіфи жили без турбот і переживань, були богобояз-
Скіфський мудрець
ними і сумлінно зберігали свою перевагу над іншими: вчили дітей прос-
Анахарсис. тоті і чистоті, любити своїх батьків, тренувати гнучкість тіла, бути
Копія 18 ст. з античного хоробрими, піклуватися про себе. Вони любили працювати і ненавиділи
кам’яного медальйону. лінь. Скіфи рідко хворіли, завдяки тому, что їхнє життя було традицій-
20
594 р. до н. е. — реформи Солона в Афінах.
У СВІТІ:
553–550 р. до н. е. — переворот у Мідійській державі, заснування на її місці Перської імперії.
ним і тверезим… Вони вірили у безсмертя душі і в те, що
отримають нескінченну радість після смерті… Вони не
називали себе почесними іменами. Їхні імена значили “той,
що міцно тримав”, “сила”, “хоробрість”, “старанність”,
“воля”, “невинність”, “чесність”, “ненависть до брехні і
чаклунств”. Вони не поважали показність. Їхні визначні
люди на вигляд не відрізнялися від інших, хіба що тільки
чеснотами. Скіфи вважали більш гідним витратити свій
день на роботу у полі і селянське життя, ніж на ігри і мар-
нославство. Їх можна назвати Щасливим Народом».
Давні греки стверджували, що скіфи були одним
Скіф і грек на роботі в поліції Афін.
з перших письменних народів Європи. В античних Зображення на античній тарелі,
джерелах є повідомлення про листи скіфських ца- близько 500 р. до н.е.
рів — вони їх і читають, і надсилають.
Відомо, що скіфский цар Атей надіслав мешканцям м. Візантія (нині на території м. Стам-
булу в Туреччині) такого листа: «Атей, цар скіфів, народу Візантії. Не протидійте мені в зборі дани-
ни; інакше мої кобилиці будуть пити воду з ваших річок». За античними джерелами, скіфський цар
Атей був такий простий у поводженні, що власноруч чистив свого коня у присутності послів
македонського царя Філіпа і питав у них, невже той монарх не робить так само.
Достеменно відомо, що в 380-их роках н.е. святий Іван Золотоустий, який сам був у Скіфії і
мав звідти учнів, писав про існування скіфських перекладів Біблії: «І скіфи, і сармати... оселилися
біля самих околиць Всесвіту, перекладають Святе Письмо кожен своєю
мовою, і розмірковують про ці слова».
Скіфи носили вільний, широкий одяг і кожухи.
Відомо, що скіфи носили шаровари. Вперше шаро-
вари згадуються в творах грецького поета Антифана
(4 ст. до н. е.), де написано, що їх носили усі скіфи.
Саме слово «шаровари» багато разів застосовувалося
греками й римлянами по відношенню до одягу меш-
канців території України на позначення широких
штанів.
Крім шароварів українці успадкували від скіфів
Скіф допомаг традиційну зачіску «під горщик», історії про страшно-
Зображення ає товаришу.
на скіфській го Бабая (порівняйте з головним скіфським божеством
вазі, 4 ст. до
н.е. Папаєм), а також особливості української мови — її
«ікавізм» (заміна голосних на «і» в закритих складах, на
зразок «соколи» — «сокіл»), використання звука «хв» за-
мість «ф», характерний звук «г» тощо.

21
551 р. до н. е. — У Китаї народився Конфуцій.
У СВІТІ:
У 539 р. до н. е. Персія підкорює Вавилон, у 525 р. до н. е. — Єгипет.
 Перемоги скіфів

У 513 р. до н. е. цар Персії Дарій І рушив походом на Скіфію. Персія (нині Іран) на той
час була найпотужнішою державою світу. Перси завоювали весь Близький Схід, Єгипет,
землі в Середній Азії та Індії. Давньогрецький історик Геродот повідомляє про участь
у поході на Скіфію велетенського війська на 700 тисяч вояків, крім членів екіпажів кораблів,
та 600 кораблів. Греки побудували для персів міст через протоку Босфор, що розділяє Азію та
Європу і з’єднує Чорне та Мармурове моря (нині на її берегах стоїть турецьке місто Стамбул).
Перський цар вимагав від скіфів
принести «землю і воду», тобто здатися.
Натомість скіфи, почувши слово «нево-
ля», надіслали перському цареві пташ-
ку, жабу, мишу і п’ять стріл, що зна-
чило — доки перси не злетять у небо,
сховаються у воду, чи зариються в зем-
лю, вони не повернуться назад, вражені
скіфськими стрілами.
Населення приморських частин
Скіфії попрямували вглиб країни. Скі-
фи відступали перед перським вій-
ськом, відганяючи худобу, засипаючи
Битва персів зі скіфами.
колодязі та випалюючи степ.
Перський малюнок 6 ст. до н.е.

Перське військо пройшло вздовж Чорно-

го й Азовського морів до Дону. Досі на Півдні
України є місця, пов’язані з походом персів —
Дарієвий міст і Дарієвий брід.
Нарешті два війська вишикувалося одне
проти одного. Проте вночі перський цар утік,
нажаханий сміливістю й незворушністю скі-
фів, залишивши в таборі поранених.
Переслідуючи ворога, скіфське військо
дійшло до протоки Босфор. Скіфи уклали
союз проти персів із найсильнішою на той час
грецькою державою — Спартою. Як повідомляє
«батько історії» Геродот, під час переговорів зі
скіфами став пияком спартанський цар, бо пив
із сікфськими послами вино, не розбавлене во-
дою, як це було заведено у греків. Відтоді греки,
бажаючи випити нерозбавленого вина, казали
«наливай по-скіфськи». Перський цар Дарій І.

22
481 р. до н. е. — повстання Вавилона проти Персії і його руйнування.
У СВІТІ: 480 р. до н. е. — Фермопільська битва спартанського царя Леоніда, 300 спартанців і їхніх союзників
проти Персської імперії.
 Розгром у Скіфії армії першої наддержави
світу змусив світ вважати скіфів неперемож-
ними. До того ж, скіфи мали звичай — завжди
переслідувати до кінця тих, хто зважився на-
пасти на них. Грецький історик Фукідід писав
про скіфів: «За військовими чеснотами з ними не
може зрівнятися жоден народ не лише в Європі, але
й в Азії; жоден народ сам по собі не в силах встоя-
ти проти них, якщо всі вони живуть між собою в
згоді».
У 334 р. до н.е. цар Македонії Олександр Ма-
кедонський почав свій похід в Азію. Македонці
винайшли фалангу — бойове шикуванням спи-
соносців на кілька рядів углибину, завдяки чому
утворювався «ліс» із гострих списів. Також вони
навчилися у скіфів шикуватися клином при на-
ступі важких кіннотників. Олександр мріяв за-
гарбати усі цивілізовані країни світу. Він розбив
військо перського царя, узяв неприступні форте-
ці та підкорив Близький Схід і Єгипет. Македон-
ські війська націлили-
ся вдертися у серце
Перської держави — Перські вояки.
Мідію.
Як повідомляє давньоримський історик, скіфські посли пром-
чали кіньми в табір Олександра і сказали македонському цареві,
що «якби боги захотіли величину
твого тіла зробити рівною твоїй
жадібності, ти не вмістився б на
всій землі» та закликали його
пам’ятати, що «великі дерева
довго ростуть, а викорчову-
ються за одну годину».
Однак, намісник Олек-
сандра Македонського у
Фракії (на території су-
часної Болгарії) Зопіріон
ів. отримав наказ виступити
Зброя скіф
в похід на допомогу го-
ловному війську північ-
ним узбережжям Чорного
моря. По ходу македонці планували під-
корити скіфів та давньогрецьке місто Ольвію, що тримало з
ними союз (розташоване в сучасній Миколаївській області). Скіфська сокира — сагарій.

23
431–404 рр. до н. е. — Пелопонеська війна, перемога Спарти над Афінами.
У СВІТІ:
387 р. до н. е. — філософ Платон заснував Академію в Афінах.
 В Ольвії здавна на знак залежності від Великої Скі-
фії, крім власних грошей, карбували скіфські моне-
ти із зображенням зброї скіфів — лука із сагайдаком
та топірця.
У похід Зопіріона виступило 30 тисяч вояків. Ця
армія дійшла до Ольвії і взяла місто в облогу, та не
змогла його захопити, маючи в тилу скіфів. Під час
відступу у пониззі Дністра скіфи розбили македон-
ців. Це перша і єдина поразка Македонії під час по-
ходу на Схід.
Після розгрому від скіфів спадкоємці Олексан-
дра Македонського та інші античні держави кілька-
сот років вважали скіфів, як казав грецький історик
Фукідід, «найсильнішими не лише в Європі, але й в Азії»,
і не мріяли їх підкорити.

Скіфський стрілець натягує лука.

Зображення на вазі, 4 ст. до н.е.

Монета
скіфсько
го царя А
тея, 4 ст
. до н.е.

24
389 р. до н. е. — гуси врятували Рим під час нашестя галів.
У СВІТІ:
384 р. до н. е. — народився грецький філософ Аристотель.
 Давні греки на теренах України

У 7 столітті до н. е. греки з міст Малої Азії (переважно з м. Мілета, що нині в Туреччині)

почали переселятися на територію сучасної України. Удома їм бракувало родючої зем-
лі. Натомість у Скіфії вони торгували зерном та рибою й возили їх до грецьких міст.
Спочатку греки поселилися на острові Березані, а
згодом освоїлися і переселилися на материк. Наслен-
ня усіх грецьких міст і сіл на території України в часи
їхнього розквіту сягало 200 тисяч людей.
Найбільшим грецькими містом на території
України стала Ольвія (нині в Миколаївській області).
Її населення у період розквіту сягало 20–25 тисяч меш-
канців. Будинки мали переважно два і три поверхи.
В Ольвії існували школи, де школярі заучували вірші Монети Ольвії.
поетів, вчилися писати й рахувати, а також фізичним
вправам та музиці.
У місті було багато вправних майстрів, які виробляли мистецькі товари найвищої якості.
Саме в Ольвії знайдено найдревнішну на Землі скляну амфору, вироблену в 3 столітті до н.е.
Щоб продавці на базарах не дурили людей, їхні ваги перевіряли спеціальними точними
гирями. Якщо хтось намагався одурити покупців, його продавали в рабство.
Особливо популярним товаром з грецьких міст на території України був рибний соус га-
рум — його полюбляли у всьому античному світі. Проте, готували такий соус подалі від центру
міста — так сильно він пахнув.
Аби країна багатіла, ольвійці заборонили купувати в Ольвії товари за будь-які гроші, крім
ольвійських. Археологи досі знаходять безліч ольвійських монет у вигляді дельфінів..
Кожен корабель, що припливав до Греції з товарами з далекої Скіфії, був великою подією,
і моряки розповідали про свої пригоди й новий дивовижний світ. Відомо, що давньогрецький

Монета Боспорського Скіфська зброя на монеті

царя Савромата, 2 ст. н.е. Ольвії, 4 ст. до н.е..

25
371 р. до н. е. — битва під м. Левктри, повалення Фівами спартанської гегемоніюї над Грецією.
У СВІТІ: 323 р. до н. е. — Олександр Македонський помирає у Вавилоні, залишивши своїм воєначальникам
підкорені землі в Азії і Єгипті.
 філософ Аристотель кепкував з роззяв, які збігалися в афінський
порт, щоб послухати розповідей мореплавців, що прибули з Ольвії.
Іншими значними містами давниіх греків в Україні були Херсо-
нес, Тира та Пантикапей.
У 5 столітті грецькі міста на сході Криму (на Керченському пів-
острові) заснували Боспорське царство. Воно проіснувало 8 сто-
літь. Це була досить потужна держава з десятками міст, населених
греками, скіфами й сарматами. Її територію відділяли від Скіфіїї
довгі оборонні вали.
У 4 столітті до н.е. біль-
ша частина зерна, яку заво-
зили до головного грецько-
го міста Афін, походила з
Боспорського царства. Мати
найвизначнішого в історії
давнього світу оратора Де-
мосфена була скіфського
Найдавніша у світі
походження і походила з
скляна амфора, Боспорського царства. Де-
Ольвія, близько 3 ст. до н.е. мосфен, крім красномов-
ства, відомий тим, що дуже
хотів досягнути успіху.
Він виголошував промови перед морськими хвилями, Корона з
Пантика
аби не боятися натовпу, і вправлявся говорити перед 4–3 ст. до пею,
н.е.
дзеркалом, коли підвішений до стелі меч спускався й
колов його кожного разу, коли він, за своєю звичкою,
смикав плечем.
Певний час Боспорське царство залежало від Римської імперії, проте Рим так і не нава-
жився скасувати його державність, а боспорські царі й цариці спритно маневрували, охоро-
няючи державність. З 1 століття нашої ери до влади в Боспорському царстві прийшла сармат-
ська династія царів. Багато боспорських царів орієнтувалися на підтримку Риму й писали на
своїх монетах, що вони «друзі цезаря
(тобто римського імператора) і друзі
римлян», інші орієнтувалися на під-
тримку місцевого не грецького насе-
лення. Боспорське царство пережило
нашестя готів у 3 ст. і гунів у 4–5 ст.
Відомо, що боспорські царі воювали
з Пізньоскіфським царством у Кри-
му та грецьким містом Херсонесом,
що кілька століть орієнтувалося на
Рим (нині на місці Херсонесу розта-
Дерев’яні скриньки з Китаю, шовано м. Севастополь). Крім того,
знайдені у Неаполі Скіфському, І ст. з середини 3 ст. боспорські царі нада-
26
322 р. до н. е. — заснування імперії Маур’їв в Індії, що охопила більшість Індостану і проіснувала до
У СВІТІ: 185 р. до н. е.
279 р. до н. е. — «Піррова перемога» царя Епіру Пірра над римлянами.
вали свої кораблі германському племені готів для атак на Рим-
ську імперію і самі брали в них участь. На початку 6 ст. н.е.
Візантійська імперія перетворила виснажений варварськими
нашестями Боспор на свою провінцію.
Досить імовірно, що Боспорське царство стало найпер-
шою у світі християнською державою. Досі першою краї-
ною, де було офіційно запроваджено христинство, вважалася
Вірменія, де це сталося 301 р., після того, як християнин-слу-
га, котрого вірменський князь заточив у темницю, пробачив
йому й вилікував від хвороби. 325 року християнство прийня-
ла уся Римська імперія. Щоправда, ще у 1 ст. на півночі Месо-
потамії існувала держава Осроена зі столицею в м. Едесі (нині Монета Боспорського царя
з хрестом.
розташованому на території Туреччини), де цар став христия-
нином.
Натомість серед монет Боспорського царства є монети
царя Фофорса, що правив з 289 по 309 рр. із зображенням хреста, від 296 р. На першому Все-
ленському церковному соборі 325 р. Боспорське царство представляв єпископ, який поставив
підпис під документами собору.
В українських літописах збереглася згадка про
апостола Ісуса Христа Андрія, який проповідував
у Скіфії: «Промовив він до учнів, що були з ним: «Ба-
чите ви гори ці? На горах цих засяє благодать Божа,
буде місто велике і багато церков здвигне тут Бог».
І піднявся він на гори ці, благословив їх, помолився
Богу і зійшов з гори цієї, де пізніше виріс Київ».
Відомо, що четвертий за ліком Римський
Папа Климент був засланий імператором Риму
до копалень Криму й загинув там близько
100 року нашої ери, тобто після Різдва Христо-
вого.
хреста і птах
ів Крім того, від 1 до 4 століть н.е. в грецьких
Зображення ия нс ьк ої містах Північного Причорномор’я зберегли-
ис т
на вході до хр ер чі ,
би у К ся десятки написів про існування релігійних
катаком олиці
т ер ит ор ії колишньої ст братств міщан — фіасів, що сповідували «Бога
на о царства
Боспорськог Всевишнього, Всемогутнього». Вчені досі спере-
чаються, що це було — вплив християн, яких
тоді Римські імператори засилали до Криму,
чи іудеїв, які втікали по світах після руйнування Єрусалиму римляна-
ми, або становлення єдинобожжя у місцевих мешканців, чи все разом. Серед членів цих братств
записані імена як грецького, так і скіфського та сарматського походження.
Як би там не було, на час утвердження християнства в Києві в 10 ст., за часів князя Володи-
мира, християнство вже давно й добре було відоме серед слов’янського племені полян.

27
20–30-ті рр. н. е. — проповідування Ісусом Христом християнської віри в Іудеї і Галілеї, заснування
У СВІТІ: християнства.
4–65 рр. н. е. — життя римського філософа Сенеки.
 Хто зруйнував
Римську імперію?

П очинаючи з 3 ст. до н. е. із-за Дону у Скіфію

почалося переселення сарматів. Назва сар-
матів перекладається як «підперезані ме-
чем». Пращури сарматів, як і предки скіфів, були
індоєвропейськими племенами. У середині 2 тися-
чоліття до н.е. вони вирушили з території України
на схід, але згодом повернулися.
Сармати мешкали у накритих наметами во-
зах і вели за собою табуни коней та інших тварин.
Відбувалося розселення сарматів на всій території
України. У 1–4 ст. н.е. римляни називали Карпати
Сарматськими горами.
Поступово сарматське
населення українського
Лісостепу осіло й стало
Амазонка з топірцем. землеробами.
Зображення на грецькій амфорі, Сармати, як і скіфи,
5 ст. до н.е.
носили вільний одяг,
зокрема шаровари, а
також довгі плащі, які
застібували на плечі
застібками — фібу-
Амазонка.
лами.
Зображення
з ан т ичної вази. Давньоримський
історик Тацит ствер-
джував, що у 1 ст. н.е.

Амазонка.
Зображення
на античній вазі.

Амазонка.

28
221 р. до н. е. — заснування першої китайської імперії Цинь. Початок будівнитцва Великої китайської
У СВІТІ: стіни.
218–203 рр. до н. е. — похід карфагенського полководця Ганнібала в Італію.
сарматська кіннота була найсильні-
шою у світі.
Сармати найпершими в світі
стали бронювати не лише вершни-
ків, а й коней — пластинами з металу
або нарізаних копит.
Сарматська важка броньована
кіннота (яку греки називали катаф-
рактами) стала попередником євро-
пейських лицарів.
Якщо скіфи обсипали ворогів
градом стріл, то сармати нападали «в
лоба».
Жінки у сарматів користалися
Амазонки атакують грека, зображення 4 ст. до н.е., Італія..
особливою пошаною. Сарматських
жінок-воїнів греки назвали амазон-
ками (найімовірніше, їхня назва походить від сармат-
ського слова «гамазан» — «воїни»). Амазонки творили
окремі жіночі загони й керували фортецями. Сармат-
ські вершниці іноді були навіть кращими вояками,
ніж чоловіки — бо кінь легше витримував меншу вагу
вершниці. Сарматські чоловіки шанували своїх царі-
вен і корилися їхнім наказам.
Геродот писав, що сарматські жінки «їздять вер-
хи на полювання з чоловіками і без них, виходять на вій-
ну і носять однаковий з чоловіками одяг… жодна дівчина
Бій амазонок з греками.
не виходить заміж, поки не вб’є ворога, деякі жінки у них Зображення на античній вазі.
доживають до старості й умирають дівками, тому що не
в змозі виконати такої вимоги». Інший грек додавав:
«Вони не виходять заміж, поки не вб’ють трьох ворогів»,
але після заміжжя «припиняють їздити верхи, доки не
з’явиться необхідність у загальному поході». Один давній
історик повідомив, що коли сарматський цар став пи-
яком і почав напиватися напоєм землеробів — хміль-
ним медом, через що занедбав державні справи, його
дружина цариця Амага «сама розставляла по всій країні
гарнізони, відбивала напади ворогів та допомагала сусідам,
яких ображали».
Римський історик Помпоній Мела писав про сар-
матів: «Плем’я войовниче, вільне, непокірне і до того люте,
що навіть жінки беруть участь у війнах нарівні з чолові-
ками».
На початку 2 ст. н. е. Римська імперія завоювала Битва римлян із сарматами.
Дакію і вийшла впритул до сучасних кордонів Украї- Зображення початку 2 ст.

29
206 р. до н. е. — заснування другої китайської імперії Хань, що протривала понад чотири століття.
У СВІТІ:
146 р. до н. е. — знищення Римом Карфагену.
 Сармат. Зображення на держаку
дзеркала. Миколаївська обл.,
І ст н.е.
ни на Дунаї. Римська імперія Стела із зображенням
закріпилася в Ольвії, Херсоне- сарматського вершника, 3 ст.
сі, в частині Криму, та встано- Знайдена у Честері, Британія.
вила свою владу над Боспор-
ським царством, однак змуше-
на була захищатися від скіфів
і сарматів.
Римський поет Овідій,
якого імператор заслав на
узбережжя Чорного моря за
збиткування з жінок з імпе-
раторської родини, писав, що
змушений говорити більше
сарматською мовою, ніж лати-
ною. Він скаржився, що скрізь
бачить «варварів у шарова-
рах»:

«Багатьох твої турботи

не хвилюють.
І не лякає твоя міць, сліпучий Рим.
Все навколо в жаху.
І я тремчу,
Бо біля ребра — ворожий меч.
Готська фіб
Перемир’я бувають — (застібка дл
ула
я
не буває надійного миру: плаща).
То нападають на нас,
то напад чекаємо ми.
Ти й не чекав — налітає їх зграя,
У самій фортеці, за мурами —
отруйні стріли знаходимо ми.
Збоку ножа кожен тут носить дикун.
Хоч їм мало тепла
від шароварів і кожухів».

Для захисту римляни звели поблизу Дністра і в Причорномор’ї потужні земляні укріплен-
ня — «Траянові вали». Вони досі є на Одещині, Тернопільщині та Хмельниччині.
Греки повідомляли, що сармати мали писемність і перекладали Біблію своєю мовою. Збе-
реглося багато письмових знаків сарматів, проте їх досі так ніхто й не розшифрував.
Сармати для позначення власності якоїсь речі застосовували тавра, названі «тамгами».
У царів Боспорської держави, за панування там сарматської династії, з’явилися знаки, схожі на
тризуб — герб України, якими вони позначали царську власність. Згодом такі ж знаки були і в
князів Київської Русі.
30
74–71 рр. до н. е. — повстання Спартака проти Риму.
У СВІТІ:
58–50 рр. до н. е. — підкорення Римом Галії (території нинішньої Франції).
 Сармати почали густо оздоблювати прикраси та зброю різнокольоровим дорогоцінним ка-
мінням. Цей стиль, що називається «поліхромним» (тобто різнокольоровим), у Середньовіччі
поширився всією Європою.
Сармати вважали, що дзеркала мали магічну силу — тому при похованні їх розбивали. Ок-
ремим сарматським вождям у дитинстві обв’язували голови, аби добитися їхнього, як чомусь
вважалося, «шляхетного» видовження.
Римська імперія наприкінці 2 ст. н.е. поселила в Британії кілька тисяч сарматських найман-
ців для захисту від північних племен.
Тому деякі британські історики вважають, що легендарний британський король Артур і
його лицарі круглого столу були сарматами. Справді, зброя Артура та його лицарів — тяжких
броньованих кіннотників — незвична для місцевого населення Британії, але властива сарматам.
Відомо, що сармати ставили мечі на вершечки своїх жертовників. Це нагадує легенду про
короля Артура, якому довелося виймати меча з каменю, аби стати королем.
Що відомо достовірно — це те, що сармати ходили світом і засновували свої королівста на
територіях України, Молдови, Румунії, Іспанії та Північної Африки.
Однак, сармати були розділені на
багато відірваних одне від одного пле-
мен, тому, зрештою, розчинилися в різ-
них народах.
У 230-х рр. зі Скандинавського півос-
трова, що на Півночі Європи, на терито-
рію України приходять готи — потуж-
не германське плем’я. У 4 ст. слов’яни й
сармати змушені були платити данину
готському королю Германариху. Крім
того, готи поставили в залежність від
себе Боспорське царство, і на його кораб-
лях почали атакувати Римську імперію. Битва римлян з готами, 3 ст.
Готи стратили князя антів (слов’ян)
Божа (чи Буса) та 70 його бояр. Про цього князя згадується в «Слові о полку Ігоревім», написа-
ній майже через тисячу років. У Києві досі є Бусова гора і Бусове поле.
Крім цього Германарих, підмовлений своїми вельможами, люто стратив свою дружину —
князівну сарматів Сунильду. Її брати — князі Сар і Аммій — вдерлися в палац Германариха й
загинули в бою, але встигли поранити готського короля, який невдовзі помер.
Аби позбутися готів, сармати й слов’яни закликали на підмогу сусіднє кочове плем‘я гунів,
яке близько 2 ст. прийшло в регіон з північних околиць Китаю. Спільно їм вдалося вигнати
більшість готів з території України, а решту підкорити.
Велетенські натовпи готів перейшли через Дунай. Проте римські можновладці почали без-
жально визискувати біженців. Як наслідок, готи повстали і в 378 р. під Адріанополем розбили
римську армію та вбили римського імператора Валента. Після цього готи взялися пустошити
Грецію й Італію, аж поки 24 серпня 410 р. н.е. захопили Рим.
Тож, плем’я готів, вигнане з території України, зруйнувало Римську імперію. Падіння
Риму перевернуло звичний порядок речей, що тривав понад півтисячоліття. Це свідчить про
потужну силу подій, що відбувалися на території України, та їхнє всесвітнє значення.
31
44 р. до н. е. — убивство Юлія Цезаря заколотниками. 43–78 рр. н. е. — завоювання Римською імперією
У СВІТІ: Британії.
70 р. — облога і руйнування римлянами Єрусалиму.
 Слов’яни та гуни

С лов’яни вперше згадуються під назвою «венеди» у 1 ст. н. е. римськими істориками Пліні-
єм Старшим та Тацитом, а в 2 ст. н.е. грецьким істориком Клавдієм Птолемеєм. Прабать-
ківщина слов’ян — Північне Прикарпаття, а також Волинь і Полісся.
На території Північного Прикарпаття, Волині та Полісся річки мають суто слов’янські наз-
ви. Ці землі є прабатьківщиною слов’ян.
У першій половині І тисячоліття н.е. землеробство слов’ян вдосконалювалося, харчів ста-
вало вдосталь, родини стали великими. Розташування поселень слов‘ян у лісах вберегло їх від
потрясінь, які траплялися в степу. У слов’ян стався «демографічний вибух» — стрімке збіль-
шення числа людей. З Північного Прикарпаття і Волині слов’яни розселилися на інші землі.
Частка слов‘ян у Лісостепу та Степу різко зросла.
Слов’яни ділилися на антів і склавинів. Антський
союз племен (4–7 ст. н.е.) складався зі слов‘ян і сарматів і
охоплював усе Правобережжя України між Дніпром і Дні-
стром, разом з узбережжям Чорного моря. Одні антські
князі мали слов’янські імена, інші — сарматські, причо-
му сарматські і слов’янські імена могли бути у членів од-
них родин. Греки називали антів «наймогутнішими з усіх
слов’ян», говорячи про «незчисленні племена антів».
Склавини жили між сучасним м. Любляною (столицею
Словенії) і Дністром, а на півночі — до ріки Вісли.
Слов‘яни жили з того, що вирощували просо, жито й
Речі антів з Поросся.
пшеницю, розводили худобу та збирали мед.
У повідомленнях сучасників слов’яни виступають
як численний, войовничий і гордий народ, схильний до
анархії й самоуправства. Іноземні полководці повідом-
ляють про особливу майстерність слов’ян при сутичках у
лісах, вистежуванні ворога, захопленні «язиків», перехо-
вуванні під водою упродовж годин з використанням оче-
ретин для дихання.
З 3 ст. н.е. слов’янські загони вже згадуються на по-
низзі Дністра, біля Чорного моря.
Слов’яни почали ходити походами на Візантійську
імперію разом із сарматами, готами та гунами, вдоскона-
люючи військову справу.
Між слов’янами й сарматами стали укладатися союзи племен. Слов’яни, на відміну від кін-
нотників — сарматів, воювали переважно пішими лавами, пішки долаючи велетенські відстані.
Водночас, греки аж до 12 ст. продовжували називати територію України Скіфією.
У часи антів були збудовані велетенські Змієві вали, розташовані в лісостеповій зоні Украї-
ни. Найімовірніше, частину Змієвих валів почали будувати за скіфських часів, і особливо масо-
во продовжили в часи антів. Імовірно, їх було спрямовано проти ворожих степовиків — гунів,
аварів тощо, або готів. Змієві вали переважно розташовано навколо Київщини.
32
226 р. — падіння Парфянської держави і заснування іранської імперії Сасанідів.
У СВІТІ:
395 р. — розподіл Римської імперії на Західну і Східну (Візантійську).
 Уже за часів Київської Русі люди не пам’ятали, хто
їх насипав, і вигадали легенду, за якою їх проорав каз-
ковий Змій, якого переміг київський ремісник Кирило
Кожум’яка. Хоча, за часів Київської Русі теж будували
вали від степовиків, переважно в Пороссі — вздовж бе-
рега ріки Рось, біля Переяслава, та вздовж ріки Сула на
Полтавщині.
Довжина Змієвих валів становить 2000 км, а ви-
сота сягала понад 15 метрів. Аби змусити людей збу- Руків’я меча. Південна Україна, 4–5 ст.
дувати такі велетенські споруди, потрібна була міцна
державна влада.
Після того, як сармати й слов’яни закликали гунів на допомогу проти готів, утворилася
Гунська імперія, що охоплювала території України, Румунії, Молдови та Угорщини.
Гуни були кочовиками, проте навчилися будувати й штурмувати міста. Гунські царі вва-
жали себе наступниками царів Великої Скіфії. Їм випало досягти того, чого не вдалося царям
Скіфії — підкорити всі грецькі міста Північного Причорномор’я та Боспорську державу.
Набільшої могутності імперія гунів досягла за правління Аттили (444–453 рр.), якого рим-
ляни й греки за страх, що він навів на обидві імперії, назвали «Батогом Божим».
Аттила був мудрим царем, який забезпечував лад і справедливість. Він не любив розкошів і
пияцтва, до яких в усі часи схилялося чимало варварів. Одягом він нічим не виділявся від прос-
тих вояків, лише чистотою. Проте він був надзвичайно честолюбним і войовничим. Аттила ка-
зав, що «в тих, хто йде до перемоги, не влучають жодні стріли, а тих, хто хилиться до занепаду,
доля руйнує й під час миру».
Якось корова, пасучись, відкопала старовинний скіфський меч, що його скіфи використову-
вали в жертвопринесеннях. Пастух передав меча Аттилі, а той розцінив це як знак для завоюван-
ня обох імперій — Римської і Візантійської. Аттила зверхньо ставився до обох цих велетенських
імперій, і гордовито заявляв їхнім імператорам, що вони йому не рівня, а,
мовляв, є рівнею лише для його воєначальників. Боячись Аттили, візан-
тійські імператори надсилали шпигунів і намагалися його отруїти.
З кінця 4 ст. Римська імперія почала платити гунам данину. Піс-
ля кожної поразки данина зростала. До 442 р. вона становила 114 кіло-
грамів золота, а згодом сягнула 687 кілограмів золота щороку. Під час
походу гунів в Італію Папа Римський на особистій зустрічі випросив в
Аттили не руйнувати Рим.
Гуни здебільшого говорили скіфською мовою. Відомо, що в часи
гунів у ній були українські слова. Алкогольний напій, що пили скіфи,
звався «мед». Коли Аттила помер на власному весіллі, на його могилі
н.е.,
вчинили поминки, названі «стравою».
Хрест. 6 ст. . Невдовзі після смерті Аттили Гунська імперія занепала. Сильного
Украї на
Центральна
й мудрого ватажка не знайшлося. Численні сини Аттили кидали же-
ребок про розподіл земель і народів. Така зневага не сподобалася іншим наро-
дам Гунської імперії. Вони завдали гунам поразки, після чого частина гунської орди на чолі з
одним із синів Аттили відкотилася з Паннонії (сучасної Угорщини) в причорноморські й приа-
зовські степи Скіфії, де з неї почали творитися нові кочові народи.
33
320-ті рр. — заснування імперії Гуптів в Індії, що проіснувала до 6 ст.
У СВІТІ: Середина 5 ст. — початок вторгення германських племен англів, саксів і ютів у Британію, що спочатку
прийшли на запрошення бритів.
 Заснування Києва.
Походження українців

Н аш літопис переказав легенду, згідно з якою апостол Ісуса Христа Андрій, відвідуючи
у 1 ст. місце майбутнього Києва, промовив своїм учням: «Бачите гори оці? Тут возсіяє
благодать Божа, буде місто велике й воздвигне Бог багато церков».
На межі 5 і 6 ст. князі слов’янського племені полян Кий, Щек і Хорив мали свої містеч-
ка-фортеці на Києвських горах. Досі в Києві є гори Старокиївська, Щекавиця та Хоривиця.
Стіни фортець робилися з дерев’яних кубів, заповнених землею. Поверх них ішли дубові стіни
з бійницями. Зовні такі стіни обмазувалися глиною (аби уникнути підпалу), та фарбувалися
вапном, і гарно сяяли на сонці, за що їх називали «білокам’яними». Каміння, що його напад-
ники кидали з камнеметів, в’язло в таких стінах, тоді як кам’яні стіни розбивали. Згодом, по-
трапляючи в Україну, чужоземці із Скандинавії диву-
валися великій кількості фортець і звали нашу землю
Гардарикою — «країною міст».
Одним із значних ватажків слов’янських загонів
був київський князь Кий. Він зустрічався з візантій-
ським імператором, заснував місто Києвець на Дунаї
та повернувся додому.
З двох братів — засновників Риму один позаздрив
іншому, і все закінчилося сумно. Натомість, Кий не
став ображати своїх братів, а об’єднався з ними, ство-
ривши спільне місто. Тож і досі існує столиця великої
держави, названа його іменем, хоч за цей час десятки
імперій згинули без сліду.
Перші Київські князі дали нащадкам важливий
урок: об’єднавшись, народ може стати господарем
своєї долі й творити історію.
За півтисячоліття після заснування Київ став най-
більшим містом Європи, де мешкало, за різними да-
ними, від 50 до 150 тисяч осіб. Тоді

Кий, Щек, Хорив і їхня сестра Либідь.

Картина І. Їжакевича.

Київ значно перевищував за кількі-

стю населення тодішні Рим, Лондон
і Париж, які мали заледве по 20 ти- Монета
сарматського
сяч населення, і поступався у того- царя.
Ольвія, 2 ст
часному відомому європейцям світі . н.е.
лише Константинополю.
34
476 р. — падіння Західної Римської імперії, 486 р. — битва біля Суассона між франками і останнім
уламком Римської імперії на Заході.
У СВІТІ:
У столиці Візантії Константинополі у 537 р. освячено Софійський собор. 555 р. — Візантія підкорює і
ліквідує Остготське королівство в Італії.
 Як виник український народ?
Протягом біля трьох тисячоліть степова
зона України була місцем розселення індо-
іранських племен, лісова — праслов’янських,
а в лісостеповій зоні відбувалася їхня взаємо-
дія.
Український народ з‘явився внаслідок
розчинення скіфів і сарматів серед слов’ян.
Це сталося головним чином в часи антського
союзу племен у 4–7 ст. н.е. Тоді скіфи й сарма-
ти почали брати слов’янську мову, збагачую-
чи одне одного своєю культурою. Браслет з тамгами— досі не розшифрованими
сарматськими знаками, 7–8 ст.
Після поразки візантійців від слов‘ян у
550-их рр. на візантійських землях оселилося
безліч антів і склавинів. Це переселення сучасники порівнювали з повінню. Слов’янські пле-
мена почали замешкувати навіть у серці Візантійської імперії
на півострові Пелопонес, що в Греції, створивши там автономні
слов’янські князівства — «славінії». Натомість на північних Бал-
канах слов’яни повністю розчинили місцеве населення. Нині тут
мешкають слов’янські народи Болгарії, Сербії, Хорватії, Слове-
нії, Чорногорії, Північної Македонії та Боснії і Герцоговини.
У 8 ст. слов’яни вперше з’явилися на території Білорусі, при-
йшовши, вочевидь, з території України, і змішалися з місцевим
балтським населенням.
У 7–8 ст. слов’янське ять ритуал
Скіфи провод
плем’я словен розсели- побратимст
ва,
лося в районі Новгоро- 4 ст. до н. е.
часів
да (нині на північному Ц ей ри т уа л зберігся до
і і ко за цт ва.
заході Росії), прийшов- Київської Рус
ши чи то з території
України, чи то від по-
морських слов’ян з уз-
бережжя Балтійського
аженням
Стела із зобр су , моря, чи то з Моравії.
он ба
мешканця Д н. е.
початок І т
ис. до У 9-10 ст, два слов‘ян-
ські роди — в’ятичі і
радимичі — прийшли з
Польщі на територію сучасної Центральної Росії,
на той час суцільно заселену фіно-угорськими народами.

35
602–628 рр. — візантійсько-перська війна, внаслідок якої виснажено обидві імперії.
У СВІТІ: 632–753 рр. — утворення Арабського халіфату, завоювання арабами Сирії, Ірану, Іраку, Закавказзя,
Єгипту, Північної Африки, Іспанії та Середньої Азії.
 Варязькі князі

П очинаючи з кінця 8 ст. ватаги вояків із Скандинавії почали на кораблях атакувати уз-
бережжя європейських країн. На території України їх звали варягами, у Західній Євро-
пі — норманами (тобто «людьми півночі»), а самі вони звалися вікінгами.
Малородючі землі холодної Скандинавії не могли прогодувати багато людей. Варяги захо-
пили владу й заснували династії в Англії, Нормандії у Франції, на Сицилії, у Києві, а також у
Новгороді та Полоцьку.
Київ був сильним містом ще до приходу варязької династії. У 860 р. стався напад Русі на
Константинополь. Тоді русини після тижня облоги уклали вигідний «договір миру й любові»
з Візантією. Ще у 839 р. Русь могла надсилати послів у Візантію і до Франкського імператора.
За літописом, варязькі вояки Аскольд і Дір, йдучи шляхом «із варяг у греки» — зі Скан-
динавії у Візантію — назбирали ватагу таких як самі й осіли в Києві, керуючи навколишньою
землею. Це сталося близько 862 р. Іноземці повідомляють про існування в Наддніпрянщині,
тобто на території нинішньої Центральної України, могутнього князівства на чолі з «королем
Діром», який, імовірно, був християнином, бо про хрещення тогочасного київського князя по-
відомляють візантійські джерела.
У 882 р. до Києва припливли інші варяги —
малий літами князь Ігор, та його родич Олег,
який скинув з князівства Аскольда й Діра.
Як пиcав літопис, «и седе Олег княжа в Кыеве
и рече Олег се буди мати градом Русьськым», тоб-
то князь Олег визнав першість Києва серед міст
полян — Русі. Варто наголосити, що територія
сучасної Центральної Росії за часів Олега і ще
понад 80 років після нього не входили до скла-
ду Київської держави, і ще понад 800 років після
того не називалася Росією.
Князь Олег змусив новгородців щороку пла-
Варяги. Візантійська мініатюра 12 ст. тити данини Києву на 300 срібних гривень.
У 907 р. кияни разом з підвладними Києву пле-
менами напали на Візантію. Військо Олега склада-
лося з 2 тисяч кораблів, на кожному з яких сиділо
по 40 чоловік. Кияни змусили Візантію сплати-
ти данину і укласти вигідну торгівельну угоду.
Як стверджує літописець, Олег на знак перемоги
повісив свій щит над ворітьми Царгорода (так в
Україні називали столицю Візантії Константино-
поль, на місці якої нині розташовано Стамбул).
За прозорливість князь Олег мав прізвисько
Віщий. Як пише літопис, князя смертельно вжа-
Застосування візантійськими моряками лила змія, що виповзла із черепа його померлого
«грецького вогню», з книги 12 ст. коня.
36
732 р. — Битва поблизу Пуатьє у Франції між франками і арабами, що поклала край наступові
У СВІТІ: Арабського халіфату на Європу.
800 р. — коронування короля франкців Карла Великого Імператором Заходу.
 Варяги швидко розчинялися серед місцевого на-
селення Києва. В угоді з Візантією від 911 р. в складі
київської делегації заледве пару людей мали україн-
ські імена, зокрема княжий «бирич», тобто довірений
князя, або міністр. Проте вже в угоді 944 р. найбільші
князі й князівни мали слов’янські імена. Та й сам Київ-
ський князь Святослав, чийого батька колись малим
варяги привезли до Києва, уже мав слов’янське ім’я.
Київський князь Ігор Старий почав правити в Киє-
ві 915 р. Він організував походи на Візантію та Закав-
каззя, накладав данину на сусідні племена.
Одного разу вояки князя нарікали, що забезпече-
ні гірше за вояків княжого воєводи, у яких, мовляв, є Морський бій вікінгів. Малюнок 19 ст.
срібні ложки.
Потураючи їм, Ігор із невеликим військом удруге по-
вернув за даниною до сусіднього з полянами племені
древлян. «Як вовк унадиться до овець, то буде тягати їх
одну за одною», — сказали древляни і, розбивши його
військо, стратили князя. У 946 р. удова князя Ігоря
княгиня Ольга жорстоко придушила повстання. Зо-
крема, вона хитрістю запалила столицю древлян.
Перед тим Ольга домоглася взяти за данину від кож-
ного двору обложеної древлянської столиці по три
тора голуба й горобці, до яких наказала поприв’язувати
на пр ий омі в імпера
Княгиня Оль
га ого. палаючі ґноти.
Багрянородн
Костянтина в К иє ві , Проте, надалі княгиня впорядкувала збір да-
ійсього собору
Фреска Соф нини — і зобов’язала не брати більше визначено-
11 ст.
го. Дві третини зібраного з усіх підвладних земель
йшли на державу — Київ і його військо, а третина —
на Вишгород, де Ольга заснувала собі палац.
У 957 р. Ольга на запрошення Візантійського імператора відвідала Царгород і охрести-
лася там. Проте, коли невдовзі імператор зажадав від Ольги дарів та військ на підмогу, вона
відповіла його послам: хай імператор постоїть своїми кораблями стільки часу в ріці Почайні у
Києві, скільки Ольга чекала прийому в Царгороді, тоді вона надішле йому й подарунки, і війсь-
ка. Такою відповіддю Ольга утверджувала гідність і рівність Київської держави з Візантією.
Одного разу в 968 р. тюркське кочове плем‘я печенігів обложило Київ, який через похід мо-
лодого князя залишився майже без війська. Проте юний киянин врятував столицю. Як пише
літопис, «він тоді вийшов із города з уздечкою і ходив серед печенігів, запитуючи: «Чи ніхто не бачив
коня?», — бо він умів по-печенізькому, і вони вважали його своїм. А як наблизився він до ріки, скинувши
одежу з себе, скочив у Дніпро і побрів. І коли побачили печеніги, кинулися вони за ним, стріляючи в ньо-
го, та не могли йому нічого вдіяти».
Юнак викликав підмогу, що відігнала ворогів від столиці. Літопис не запам’ятав його імені,
що не применшує його вчинку, який довів: для порятунку держави іноді вистачає однієї лю-
дини.
37
911 р. — заснування Нормандського герцогства у Франції внаслідок хрещення вікінгів і одруження
У СВІТІ: їхнього ватажка з французькою королівною.
913 р. — Візантія визнає болгарського царя Симеона імператором, а болгарську церкву патріархатом.
 Розгром Хозарії
й підкорення Залісся

С ин Ігоря Старого і княгині Ольги Святослав став першим київським князем із варязької
династії, що отримав слов’янське ім’я. Це сталося приблизно через півстоліття після при-
ходу варягів.
Святослав змалку привчався до участі у воєнних походах. Під час першої своєї битви він
був такий малий, що кинувши у бік ворога легкий спис (сулицю), влучив у ногу власного коня.
Святослав був звитяжний та непосидючий, за що отримав прізвисько Хоробрий. Поки кня-
гиня Ольга керувала країною, молодий князь зібрав військо та
почав походи. Літопис повідомляє про щирість князя, який не
нападав підступно і раптово, а попереджав ворогів про свої намі-
ри, надсилаючи до них послів зі словами: «Іду на вас».
Святослав підкорив Києву землі Центральної Росії (що тоді
звалися Заліссям, бо були від Києва за великими темними лісами).
У 964 р. Святослав підкорив Києву плем’я в’ятичів. Роди в’яти-
чів та радимичів у 9 ст. н.е. виселилися з території Польщі, і зміша-
лися в Заліссі з місцевим фіно-угорським населенням. Київський
князь наказав їм припинити сплачувати данину хозарам, і платити
її Києву.
Святослав Хоробрий уперше підпорядкував Києву терито-
рію Криму.
На той час тюркська держава Хозарія, столиця якої була розта-
шована на р. Волзі, набігами й даниною виснажувала слов’янські
землі. Певний час хозари навіть брали данину з Києва, як пише літо-
оробрий.
пис — мечами, що не сподобалося хозарським старійшинам. У 965 р. Святослав Х
ія за описом
Святослав роз- Реконструкц
очевидця.
громив Хозарію,
здолавши кілька
тисяч кілометрів і захопивши багато фор-
тець. Зокрема, він підкорив столицю Хозарії
Ітиль. Хозарські вельможі мусили ховатися
на островах на Волзі. Крім того, Святослав
підкорив другу столицю хозар — Саркел
на Дону (нині в Ростовській обл. Росії), якій
дав українську назву Біла Вежа. Це місто до
12 ст. грало роль дальнього форпосту Київ-
ської держави.
Внаслідок походу Святослава вiд веле-
тенської Хозарської держави лишилася не-
Святослав Хоробрий з військом, велика частина, яка проіснувала ще кілька
ілюстрація з хроніки 14 ст.
десятиліть до початку 11 ст.
38
955 р. перемога німецького короля Оттона І над угорцями на ріці Лех, припинення угорських нападів
на країни Західної Європи.
У СВІТІ:
962 р. — заснування королем Німеччини Оттоном І Священної Римської імперії, що проіснувала до
1806 р.
 Унаслідок походу Святослава землі на Схо-
ді Криму, якими до того володіли хозари, стали
осердям залежного від Києва Тмуторокансько-
го князівства.
У першій половині 10 ст. володар Болгар-
ського царства Симеон підкорив майже весь Бал-
канський півострів, залишивши Візантійській ім-
перії вузьку смужку узбережжя Чорного й Іоній-
ського морів, і наклав на Візантію тяжку данину. Напад печенігів
Святослав спочатку допомагав Візантії, а згодом на Святослава Хороброго.
Візантійська хроніка 12 ст.
збройно виступив проти неї, бажаючи сам закрі-
питися в Болгарії. Літопис повідомляє про одну з
битв з візантійцями: «І мовив Святослав: “Уже нам нікуди дітись, а волею чи неволею мусимо стати
насупроти. Тож не осоромимо землі Руської, а ляжемо кістьми тут, бо ж мертвий сорому не йме”.
І сказали вої: “Де голова твоя ляже, там і наші голови ми зложимо”. І приготувались до бою руси, а греки
насупроти. І зітнулися обидва війська, і обступили греки русів, і була січа велика. І одолів Святослав, а
греки побігли. Пішов Святослав, воюючи, до Царгорода, інші фортеці розбиваючи, що стоять пусткою
і до цього дня».
Візантійський історик Лев Диякон так описав Святослава Хороброго, якого бачив на власні
очі під час переговорів на Дунаї: «Безбородий, з густим, дуже довгим вусом. Голова в нього була зовсім
гола, але з одного боку її звисало пасмо волосся — ознака знатності роду».
В одній битві перед містом князь Святослав наказав замкнути за своїм військом ворота, аби
ніхто не думав про поразку, бо не було можливості сховатися за мурами. Того разу Київський
князь переміг. Проте виснажене в боях київське військо мусило повертатися за підкріпленнями.
Натомість, греки підкупили печенігів. Печенізькі загони йшли берегом Дніпра за військом
Святослава, що пливло в човнах. Кияни перезимував у Білобережжі — на правому березі Дніп-
ра нижче порогів. Навесні 972 р. виснажене голодом військо Святослава почало пробиватися
додому. Лише невелика частина війська під керівництвом княжого воєводи Свенельда досягла
Києва. Літопис повідомляє, що печеніги «взяли голову Святослава, і з черепа зробили чашу, окував-
ши його золотом». Владу в Києві перебрали діти Святослава.

39
Біля 965 р. — після розгрому Хозарії Київською державою Булгарія на Волзі стає незалежною державою.
У СВІТІ:
966 р. — хрещення поляків за часів короля Мешка.
 Звитяги Володимира Великого.
Хрещення Русі

С ин Святослава Хороброго Володимир, як і його батько, мав слов’янське ім’я. Його матір
була місцева, родом із м. Любеча на Чернігівщині. Літописи пишуть ім’я князя з україн-
ською вимовою: «Володымер».
З варягами князь уже не дуже родичався. Коли варяги, що допомогли йому взяти владу в
Києві, зажадали з киян данини по дві гривні з кожного, Володимир сказав: «Чекайте з місяць,
поки вам куни (тобто шкірки куниць) зберуть». Та вони так і не дочекалися, бо князь спровадив
їх геть.
Володимир був дуже діяльний і кмітливий, за
що отримав прізвисько Великий. Князь звів численні
міста навколо Києва по ріках Десні, Остру, Трубежу,
Сулі, Стугні та ін. для захисту від кочовиків, та заселив
ці міста мешканцями. Напади кочовиків загрожували
самому передмісті столиці. Літопис повідомляє кумед-
ний випадок, коли обложені печенігами мешканці
м. Білгорода (нині с. Білогородка в передмісті Києва)
викопали яму й залили в неї пшеничний кисіль. А по-
тім покликали печенізьких послів й сказали, що мо-
жуть скільки завгодно тримати облогу, бо їхня земля,
мовляв, родить їм такі харчі. Вороги повірили й зня-
ли облогу, і без того вражені родючістю української
землі.
Володимир Великий на власній монеті, За часів Володимира Великого закон в Україні
близько 1000 р. став писаним, як у решті цивілізованих країн.
Від тризуба Володимира Великого веде свій по-
чаток український герб.
Спочатку Володимир виступав як великий жонолюб. У нього
було одночасно 6 офіційних дружин і ще 800 не офіційних.
Та коли охрестився, він усіх дружин відпустив, залишивши собі
одну — візантійську царівну.
Князь запровадив в Україні християнство й почав поширю-
вати його на підлеглі Києву землі Східної Європи. Перед тим, аби
обрати віру, Володимир надіслав посольство з десятка послів у різ-
ні країни, до представників різних релігій. Після повернення по-
сли розказали князеві про відвідини храму Святої Софії в Царго-
Зл от ни к роді:
ир а В ел икого,
Волод им «І повели нас греки туди, де вони служать Богові своєму, і не знали
р. н.е.
близько 1010 ми, чи ми на небі були, чи на землі. Бо нема на землі такого видовища або
краси такої, — не вміємо ми й сказати. Тільки те ми відаємо, що напев-
не Бог перебуває з людьми і церковна служба їхня краща, ніж в усіх зем-
40
976 р. —Німецький імператор Оттон ІІ заснував на кордоні з Угорщиною Східну марку — основу
У СВІТІ: майбутньої Австрії.
982 р. — вікінг Ерік Рудий засновує колонію в Гренландії.
лях, де ми були. Ми навіть не можемо забути краси тієї, бо всяк
чоловік, якщо спершу спробує солодкого, потім не може гіркоти
взяти. Так і ми не будемо тут поганами (тобто язичниками)
жити». Бояри ж, відповідаючи, сказали: «Якби лихий був закон
грецький, то не прийняла б хрещення баба твоя Ольга, що була
мудрішою од усіх людей».
У 987 р. Володимир надіслав на допомогу Візантії загін
у складі 6 тисяч вояків, для приборкання заколоту, що якраз
там трапився, але поставив умовою цієї допомоги видати за
нього візантійську царівну. Зрозумівши, що імператори не
виконують обіцяного, князь узяв в облогу місто Херсонес у
Криму, де нині розташовано Севастополь. В Україні це міс-
то називали Корсунь.
Володимир Великий першим підкорив Херсонес
за всю його на той час півторатисячолітню історію. Це
було нелегко, бо місто оточували 20-метрові кам’яні мури.
Володимир стояв під мурами 9 місяців, і, як пише літопис,
так знервувався, що в нього зіпсувався зір. Однак місцевий
мешканець — прихильник киян — стрілою перекинув у
київське військо послання з підказкою, де слід перекопа-
Хрещення Володимира Великого.
ти, аби місто позбулося води. Після вказаного візантійцям
Повідомлення з Радзивилівського
лишалося тільки здаватися. Захопивши Корсунь, Володи- літопису, 15 ст.
мир обміняв це місто на шлюб із візантійською царівною.
Умовою весілля було хрещення Володимира, бо її бра-
ти-імператори не хотіли віддавати царівну поганину. На це Володимир радо згодився. Тим
більше, що інші землі в Криму — Тмутороканське князівство — і далі залишалися під владою
Києва.
Повернувшись до столиці, Володимир звелів повалити
язичницьких ідолів — одних порубати, а інших спалити.
Ідола головного язичницького божества Перуна Володимир
звелів прив’язати коневі до хвоста й волочити зі Старокиїв-
ської гори по Боричевому узвозу — першій згаданій в історії
вулиці Києва. Далі його вкинули в річку, та відпихали від
берега, аж поки він не минув Дніпрових порогів.
Прийняття християнства стало велетенським кроком
у моральному розвитку суспільства. Адже християнство
стверджує, що всі люди пов’язані між собою і з Богом, і кожен
вчинок чи думка людини має наслідок для її душі. У про-
повідях і повчаннях духівництва церква стверджувала, що
всі люди, незалежно від того, залежні вони чи вільні, бага-
ті чи вбогі, є так само людьми, рівноцінними перед Богом, і
Христос Вседержитель
що жорстокість по відношенню до залежних і бідних тягне з архангелами.
таку ж важку відповідальність перед Богом, як і зневаження Мозаїка з Софії Київської,
усіх. початок 11 ст.

41
10 ст. — перші згадки в Японії елітних воїнів — самураїв.
У СВІТІ:
Біля 1000 р. — вікінг Лейф Еріксон відкриває Америку.
 З одного боку князі знаходили собі опору в церкві, а з іншого,
церковники в Україні в княжі часи відчували покликання і обов’я-
зок втручатися в політичне життя і напоумлювати князів не грішити
й дотримуватися норм християнської моралі. У монастирях ченці
почали збирати бібліотеки, писали літописи, засновували школи,
допомагали злидням та лікували хворих. У 1051 р. ченці Антоній з
м. Любеча на Чернігівщині і Феодосій з м. Василева (Василькова) на
Київщині заснували Києво-Печерську лавру. Відпочатку серед її
ченців панували аскетичні, щиро бра-
терські християнські звичаї.
Як пише український церковний
літопис «Києво-Печерський патерик»,
святий Феодосій Печерський, «ходив
по келіях учнів своїх і, коли щось знахо-
див у кого: чи що їстівне, чи одяг зверх
нт он ій П еч ерський.
А встановленого, чи інше якесь майно, то,
забравши, у піч кидав, як щось бісівське і по-
турання гріху. Таке ж говорив їм: «Недобре нам, братіє, ченцями бувши
і відкинувши мирське, збирати знову майно до келії своєї. Як же можемо
молитву чисту приносити Богові, зберігаючи скарби в келії своїй? Чули
бо, як Господь сказав про те, що “де багатства ваші, там і серця ваші бу-
дуть”, і далі про тих, хто збирає багатства: «Божевільні! Цієї ночі душу
ерський.
твою візьмуть від тебе, а зібране — кому буде?». Феодосій Печ
Одяг, яким його щедро одарювали князі, Феодосій роздавав бід-
ним: «Багато хто з невігласів насміхався та збиткувався над його вбогим одягом. Він же тим не журив-
ся, але радів од приниження свого й від докорів і вельми веселився, прославляючи за те Бога. Коли бо хто,
не знаючи його, бачив у таких шатах, сприймав не за ігумена (тобто керівника монастиря), а за одного
з бідних прислужників монастирських».
Завдяки подвижництву релігійних діячів, а також великому церковному будівництву, Київ
перетворився на християнський релігійний центр першорядного значення, поряд з Афоном
та Римом.
В інших землях, підвладних Києву, язичництво відступало поступово. У Новгороді заколо-
ти язичників довелося придушувати силою, як і в Заліссі, де язичницькі волхви підбурювали
народ на заколот проти християнства ще й через півтора століття після хрещення Києва.
Був Володимир щедрим до людей і війська. Коли вояки почали нарікати, що їдять дерев’я-
ними ложками, Володимир наказав викувати їм срібні, сказавши: «Сріблом і злотом не знайти
мені дружини (тобто війська), а дружиною знайду я срібло і злото, як ото дід мій і отець мій добули
дружиною».
Під кінець життя він наказав розвозити милостиню по домівках немічних і хворих.
Володимир вперше почав віддавати дітей вельмож до шкіл на навчання, іноді навіть сило-
міць.
У 1018 р. в Києві утверджується син Володимира Ярослав, названий істориками Мудрим.
Він дав народові чесніші й справедливіші закони, турбуючись про те, щоб вільні люди могли
працювати на себе, не остерігаючись злодіїв і насильства.
42
1018 р. — завоювання Болгарії Візантією.
У СВІТІ:
1037 р. — заснування тюрками-огузами Сельджуцької імперії на землях Близького і Середнього Сходу.
 Ярослав переміг поляків, литовців, ятвягів (балтський
народ, що в давнину мешкав між Польщею, Литвою і Біло-
руссю), фінів та фіно-угорські племена на території Залісся.
Особливо важливим був розгром печенігів — потуж-
ного племені, що контролювало причорноморські землі,
зокрема Пониззя Дніпра. Печенігів було наголову розбито
1036 р. під самими стінами столиці — поблизу сучасного
Софійського собору в Києві. Залишки печенігів втекли з те-
риторії України у Придунайські землі, звідки почали ата-
кувати Візантію, а згодом, зазнавши від неї низки поразок,
розчинилися в інших тюркських ордах.
Князь заснував так званий «град Ярослава» — розши-
рив укріплення на Замковій горі в Києві, додавши до наяв-
них мурів величезні стіни, із загальною висотою до 20 мет-
рів, товщиною до 30 метрів біля основи й довжиною 3,5 кі-
лометра.
За Ярослава Київ став другим за величиною містом
Європи після столиці Візантії Константинополя. У Києві
на той час мешкало від 50 до 150 тисяч осіб.
Ярослав Мудрий заснував прикордонні твердині Киє- Анна Ярославна —
королева Франції.
ва з назвою Ярослав у Польщі
(нині так і зветься — м. Яро-
слав), у Заліссі (м. Ярославль), в Естонії (Юріїв, названий на честь
християнського імені князя, сьогоднішнє м. Тарту) та в Україні
в Пороссі (Юріїв, сьогодні це м. Біла Церква). Цими містами від
України до сучасних територій Польщі, Росії та Естонії князь
Ярослав «перехрестив» підконтрольні Києву землі.
За сприяння Ярослава у 1051 р. митрополитом київським об-
рали русина Іларіона. Це була перша спроба автокефалії, тобто
самостійності в управлінні Української Церкви. Остаточно авто-
кефалію Українська Церква отримала майже через тисячоліт-
тя — у 2019 р.
Ярослав у відносинах з європейськими королями виступав
частіше як зверхник, бо його діти були одружені з володаря-
ми Візантії, Німечиини, Польщі, Норвегії, Угорщини. Його на-
щадки стали королями й королевами багатьох європейських
держав.
Зокрема, донька Ярослава князівна Анна вийшла заміж за
французького короля. На державних документах Франції збе-
реглися її підписи, зроблені слов’янським письмом — кирили-
би т ок пе ча тки цею. Ці підписи оточені хрестиками, які ставили неписьменні
Від
ав а М уд рого.
Я ро сл барони — васали королеви.
Корону «короля Русі» отримав від Папи Римського Яро-
полк Ізяславич, онук Ярослава Мудрого. Його батько Ізяслав
43
1053 р. — Битва біля Чивити в Італії між військами Папи Римського і норманів, початок норманського
У СВІТІ: завоювання Південної Італії.
1066 р. — завоювання Англії норманами.

Ярополк Ізяславич
отримує корону короля Русі.
Мініатюра
Трирського Псалтиря, 11 ст.
боровся з братами, що вигнали його з великокняжого Київ-
ського столу, і заїхав аж у Рим. Римський Папа наказав поль-
ському королеві вибачитися перед Ярополком (бо перед
тим поляки пограбували його обоз) і допомогти його бать-
кові повернутися на Київський престол.
Сам по собі титул короля, отриманий від Папи Рим-
ського, нічого Великим Київським князям не додавав, крім
того, що сусідні західні католицькі володарі, які не мали
цього титулу — польські князі та угорські чи німецькі гер-
цоги — цим ставилися на дещо нижчий щабель державної
ієрархії.
Матір’ю Ярополка і дружиною Ізяслава була польська
королівна Гертруда, а оскільки її ще звали Ельжбет, себто
Єлизаветою, кияни назвали її так, як язик повертався — кня-
гинею Олісавою.
На малюнку із знаменитого Трирського Псалтиря, де є
давній латинський текст і пізніші київські малюнки, її син
Ярополк отримує корону від Ісуса Христа. Самого Яропол-
ка, що невдовзі загинув у результаті ворожої підступності,
церква проголосила святим.

44
1071 р. — поразка Візантії від тюрків-сельджуків при Манцикерті, початок масової міграції тюрків до
У СВІТІ: Малої Азії.
1077 р. —Заснування Конійського султанату тюрків-сельджуків на землях, захоплених у Візантії.
 Навали і поразки кочових орд

З 4–6 століття н. е. у степову частину України зі Сходу почали час-від-часу прибувати орди
азійських кочовиків, першими з яких були гуни. Вони нападали на слов’ян або на Візан-
тію та вели війни одна з одною.
У 6–7 ст. слов’яни дуже потерпали від аварів, або, як їх звали у нас, обрів — народу тюрк-
ського походження, що відзначався великим зростом, силою і лютістю. Обри в наших літопи-
сах — чванькуваті велетні: «великі тілом, а розумом горді». Проте невдовзі авари зазнали поразок
від слов’ян у Моравії та Хорватії, а згодом від франків.
І враз Аварської держави не стало — щезла, як роса на сонці. Тому виникло прислів’я: «зги-
нули, яко обри (авари)», тобто без сліду.
Після аварів в українських степах недовго панували булгари — нащадки гунської
орди.
Археолги знайшли у м. Запоріжжі бронзову фігуру орла,
готового дзьобнути гадюку. Його вік 1300 років. Ймовірно, цей
орел належав булгарам, що тоді воювали з іншими тюркськи-
ми кочовиками — хозарами. Скарб, у якому було знайдено
цього орла, проштрикнутий мечами і спалений, вочевидь, під
час поховання вояків, загиблих у війні з хозарами.
Хозари збудували державу на території Нижнього Пово-
лжя, Північного Кавказу і Дону, та контролювали Крим.
Під тиском хозарів булгари розділилися на кілька частин —
одна пішла в Болгарію, де змішалася зі слов’янами і утвори-
ла Болгарське царство, інша на Волгу, ще одна на Північний
Кавказ. Орел, знайдений у Запоріжжі,
Володар Болгарського царства Крум, бажаючи дізнатися 6–7 ст.
причини зникнення Аварської держави, покликав кількох
полонених аварів і запитав: чому загинув ваш народ? Ті від-
повіли: «Через багато звинувачень один проти одного загинули
найсміливіші й найрозумніші серед нас; потім злодії й несправед-
ливі стали співучасниками із суддями; а ще від хмелю — коли всі
стали п’яницями; потім — через хабарництво; ще потім — через
купецтво, тому що всі ті, що стали купцями, один одного обманю-
вали».
Вражений розповіддю, болгарський володар видав перші
болгарські закони та наказав вирубати в Болгарії виноград-
ники. Майже триста років по тому світова історія оберталася
навколо молодої Болгарської держави, що стала врівень з Ві-
зантійською імперією.
З кінця 9 ст. в українських степах утверджуються печені-
ги — могутнє тюркське плем’я, що нападало навіть на Візан-
тію. Але кияни розгромили печенігів, після чого вони зникли
з українських степів.
45
863 р. — розгром візантійцями арабів на ріці Лалакаон. Зупинка арабської експансії на землі Візантії.
У СВІТІ: Біля 890 р. — перший загальноанглійський збірник законів — «Правда короля Альфреда».
925 р. — визнання Папою Римським королівства Хорватії.
 У середині 11 ст. київські князі розгромили кочову
орду торків, частина якої вдалася під владу київського
князя, а залишки виселилися на територію сучасної
Румунії.
Деякі орди були розбиті київськими князями, а де-
які витіснили одна одну в міжусобицях.
Близько 830-их років в степах України ненадовго
з’являється угорська орда, що прийшла з Південного
Уралу.
Проте близько 896 р. війська Болгарського цар-
ства розгромили угрів у битві на р. Південному Бузі
і змусили їх переселитися в Панонію, на території
якої нині розташована Угорщина. Тоді там мешкали
слов’янські племена.
Угорські хроніки розповідають, як вправно їхні
Кочовик веде полоненого, вожді надурили слов’ян Паннонії. Мовляв, угри надіс-
зображення 8 ст.
лали слов’янському князеві Святополку «в подарунок»
білого коня, а в обмін попро-
сили жменю землі, води і трави. Слов’янський князь сказав — «та бе-
ріть». Угорці поїхали, а потім почали розповідати, що купили в князя
за коня всю його землю, пасовиська і воду, і під цим приводом позба-
вили слов’ян Паннонії їхньої батьківщини.
У 60-х рр. 11 ст. в степи України зі сходу прикочувала тюркська
орда половців. Ось як писав про нову навалу літопис: «Тих ведуть
полоненими, а других рубають, інших оддають на помсту, і гірку вони
приймають смерть, другі тремтять, дивлячись на тих, яких убивають,
інших уморюють голодом і спрагою… Тих в’яжуть, і ногами пхають, і на
морозі держать, і знущаються, та се найгірше і найстрашніше, що в хрис-
тиянськім роді страх, і неспокій, і біда поширилася… Половці ж, узявши
місто (Торчеськ під Києвом), запалили його вогнем, а людей розділили і
повели їх у вежі до ближніх своїх і родичів своїх. Мучені холодом і вис-
нажені, у голоді, і в спразі, і в біді, поблідлі лицями і почорнілі тілами,
ходячи невідомою землею голі й босі, ноги маючи поколоті терням, вони Пряжка
із зображення
запаленим язиком, зі сльозами відповідали один одному, говорячи: «Я був м голови
кочовика,
із цього міста», а другий: «Я із цього села». 7 ст.
Київський князь Святополк Ізяславич заради припинення на-
падів половців змушений був одружитися з дочкою половецького
хана Тугоркана. А тодішній переяславський князь Володимир Мономах віддав половецькому
ханові в заручники свого сина. Однак згодом, викравши у половців Мономахового сина, руси-
ни заманили вождів половців в хату в Переяславі, розібрали її дах та розстріляли загарбників
із луків.
Володимир Мономах здійснив низку блискучих перемог над степовиками.
У 1103 р. київське військо на ріці Молочній (нині Запорізька область) наголову розбило
половців. 1107 р. русини розгромили їх ще раз під м. Лубнами на Полтавщині.
46
1081 р. — початок правління візантійського імператора Олексія І Комніна, що правив до 1118 р.,
У СВІТІ: відновлення позицій Візантії у світі.
1091 р. — винищення печенігів візантійсько-половецьким військом біля Левуніона.
 Шолом степовика, 12 ст. Змійовик — амулет князя Володимира Мономаха.
Знайдено в Запорізькій З одного боку — зображення з скіфських мотивів,
області. з іншого — Архангел Михаїл.

На честь цих перемог у Києві було збудовано Михайлівський Золотоверхий собор, який
нині відновлений і діє.
У 1111 р. Святополк Ізяславич і Володимир Мономах розбили половців на ріках Дегія та
Сальниця (нині на Харківщині), та захопили половецьку столицю.
Половецький хан Атрак зі своїм племенем утік від київського війська аж у Грузію. Лише
після смерті Володимира Мономаха Атрак повернувся до Приазовських степів. В українському
епосі цей половецький хан зображений в образі половецького молодика — отрока, якому в по-
лоні в Києві дали понюхати полин («євшан-зілля»), після чого він з туги знехтував принадами
столиці й повернувся у рідний степ. В одній із битв з половцями князям Русі вдалося захопити
вогнемета з «живим вогнем» — вогнезапальною сумішшю, яку часто застосовували візантійці
задля боротьби з флотом та в облозі фортець.
У той час, як під ударами кочовиків-тюрків захиталася Візантійська імперія, яка зазна-
ла від них нищівної поразки 1071 року, Київська держава встояла і перемогла.
Однак, попри всі успіхи київських князів, половці не були цілком підкорені Києву, а збе-
рігали відносну незалежність від Києва. Хоча у середині 13 століття
посли Папи Римського вказували, що ріка Дон була східним кордо-
ном Русі.
Походи Святослава Хороброго та Володимира Мономаха запо-
чаткували приєднання земель Південного Сходу нашої країни.
Володимир Мономах княжив у Києві в 1113–1125 рр. Його
батько сам вивчив п’ять іноземних мов. Сам князь писав про себе:
«А всіх походів зробив я вісімдесят і три великих, а решти не пам’я-
таю, менших. І мирів учинив я з половецькими князями без одного двад-
цять».
Мономах був великим гуманістом. Саме йому належить
ідея скасування смертної кари, немислима для його сучасни-
ків-монархів: «Ні правого, ні винного не вбивайте, не повелівайте Половецька
вбити його; якщо й буде вартий смерті, то не губіть ніякої душі хри- захисна маска
.
стиянської».
47
1096 р. — початок Хрестових походів, взяття хрестоносцями Єрусалиму в 1099 р.
У СВІТІ:
1097 р. — відновлення незалежності Грузії від сельджуків царем Давидом Будівничим.
 Князь заборонив бити закупа (тобто боржника), про побит-
тя ж вільних людей (що становили майже все населення Київської
держави) і мова не йшла. І це в той час, як у деяких країнах За-
хідної Європи йшли дебати — чи простолюд такі ж самі люди,
як вельможі, чи ні. А в такій країні, як Росія, ще й до 1861 р. біль-
шість населення були рабами, яких продавали на базарах, мов
худобу.
Володимир Мономах був одружений з англійською королів-
ною Гітою Гарольдівною. Зміцнюючи престиж Київської держа-
ви, він віддав свою онуку заміж за візантійського царевича, сина
імператора Іоана Комнина.
Власне ім’я князя звучало по-українськи. Про нього він сам
писав: «Русьскъıмь именемь Володимиръ».
По собі князь залишив чудовий твір — «Повчання дітям».
Він корисний і досі. У ньому князь пише: «Старих шануй, як
отця, а молодих — як братів. У домі своїм не лінуйтеся, а за всім
дивіться. Не покладайтесь на слуг, щоб не посміялися ті, хто при-
браженням
ходять до вас, ні з дому вашого, ні з обіду вашого. На війну вийшов-
Фігурка із зо ., ши, не лінуйтеся, не покладайтеся на воєвод. Ні питтю, ні їжі не
8 ст
кочовика, 7–
Полтавщ ин а. потурайте, ані спанню. І сторожів самі наряджайте, і лише з усіх
сторін розставивши довкола воїв на ніч, ляжте, а рано встаньте.
А зброї не знімайте із себе. Лжі бережися, і пияцтва, і блуду, бо в
цьому душа гине і тіло. Чоловіка не миніть, не привітавши, добре слово йому подайте.
Дружину свою любіте, але не дайте жінкам, над собою влади. А це вам основа всього: страх Божий майте
вище над усе».
Крім того, Володимир Мономах уперше спорудив міст через Дніпро.
Багато хто хотів «долучитися» до слави українського князя. У Московії за шапку київського
князя Мономаха видавали середньоазійську жіночу «шапку — монголку» 14 століття, отрима-
ну від ординського хана Узбека на знак його влади над Московським князем Іваном Калитою.
Історію цієї шапки навмисне сфальшували ще в давнину, аби привласнити московським кня-
зям особливі права.

48
1102 р. —укладання угорсько-хорватської унії.
У СВІТІ: 1122 р. — Вормський конкордат між Папою Римським і німецькими імператорами щодо призначення
світської і духовної влади, що посилив позиції світських і духовних князів у Німеччині на противагу
імператорові.
 Як засновник Москви
тричі втікав з Києва

С ин Володимира Мономаха Мстислав Великий (1125–1132 рр.) міцно тримав князівську

владу й престиж Києва удома і у всій Європі. Його нащадки, яких кияни звали «мстис-
лавовим племенем», були особливо шанованими серед мешканців Русі за свою звитягу та
успіхи в боротьбі з половцями. Як і Ярослав Мудрий, він породичався з півдесятком європей-
ських королів.
За ним владу отримав Ізяслав Мстиславич (1146–
1154 рр.), син норвезької принцеси Христини.
Сини князів, керуючи все життя далекими земля-
ми, визнавали Київщину за свою Батьківщину. Коли
інший син Мстислава Великого Ростислав, що все жит-
тя прокняжив у далекому Смоленську, захворів, то він
сказав: «Не можу я тут лягти. Повезіть мене до Києва.
Якщо Бог візьме мене в дорозі, то покладете мене, за отчим
благословінням, у церкві святого Феодора (у Києві). Якщо ж
Бог вилікує недугу цю, то пострижуся в ченці в Печерсько-
му монастирі».
Усі князі вважали, що їхня Вітчизна («вотчина») —
це Русь, тобто земля сучасної Київської, Житомир-
ської, Чернігівської та частин Сумської, Черкаської,
Вінницької і Полтавської областей. Руссю в ті часи
називалася лише ця територія Центральної України,
а починаючи з 12 ст. — і Західна Україна. Решта під- Зображення архангела Михаїла.
Мозаїка з Софійського собору в Києві,
владних Києву земель були залежними від Русі. 11 ст.
Головним супротивником Ізяслава став Юрій
Довгорукий, князь м. Суздалі (що у Заліссі, на пів-
нічно-східній околиці Київської держави). Юрія так
назвали за фізичну ваду — довгі руки. Він був най-
молодший серед синів Мономаха, тому батько дав
йому найвіддаленіший і найнезначніший уділ — За-
лісся.
Юрій Довгорукий мав погану славу в Києві. Він
породичався з тодішніми головними ворогами Русі —
половцями, одружившись з донькою їхнього хана.
У ті часи був такий порядок, що великокняжу
владу в Києві здобував найстарший у княжому роду.
А тим часом князівський рід дуже розрісся. Ізяслав три-
чі виганяв з Києва Юрія, хоч той був старший за нього.
Аби підтвердити свої права на столицю, Ізяслав запро- Стріли з бронебійними вістрями.
Київ, 12 ст.
сив у співправителі до Києва свого дядька В’ячеслава,
49
1138 р. — початок феодальної роздрібленості в Польщі.
У СВІТІ: 1139 р. — проголошення Сицилійського королівства під керівництвом норманської династії, що на
століття стало провідною морською силою Середземномор’я.
 брата Мстислава розтягнулася на 10 кілометрів у довжину. На
Великого, який був березі Либеді військо Юрія Довгорукого було
ще старший за Юрія розбите. Його союзник — половецький хан
Довгорукого. Свенч Бонякович — загинув. На Перепетово-
Одного разу му полі під м. Білою Церквою залишки військ
вночі війська Ізя- Юрія Довгорукого були остаточно розгромле-
слава підійшли до ні, захоплені в полон і потоплені в р. Рутець.
міста Білгорода по- У тій же битві кияни ненароком ледь не вби-
близу Києва (нині ли свого князя: кияни подумали, що він Юрій
с. Білогородка), де в Довгорукий або один з його синів і сікли його
той час пиячив син мечами, аж доки він не зняв шолома.
Юрія Довгорукого У 1152 р. Юрій зібрав із Залісся муромські
Борис. Лише в ос- й рязанські полки, а також половецьку орду,
танню мить один з і знову спробував вирушити на
Половецький шолом,
12–13 ст.
Київ. Однак, почувши про набли-
ження війська Ізяслава, половці
втекли, а далі втік і сам Довгору-
митників устиг кий.
закрити ворота Тож, Ізяслав Мстиславич у
міста. Але й це не важкій боротьбі зберіг контроль
допомогло — коли Києва над всією територією від
військо Ізяслава, Північного Льодовитого океа-
ставши перед во- ну до Чорного моря. Практич-
рітьми, засурми- но скрізь у цих землях волода-
ло в труби, Борис рювали його сини або менші
утік до Києва, де зі ве дм ед я. князі.
П олювання на
ру в Києві.
страху перебільшив іївського собо
Фреска Соф
сили Ізяслава. Юрій,
злякавшись, зали-
шив власне військо Підвіска до скроні,
напризволяще і втік Центральна Україна, 12 ст.
за Дніпро.
Наступного 1151 року Юрій Довгорукий
спробував переправитися через Дніпро, щоб
повернути столицю. Тут сталася одна з най-
більших «річкових» битв в історії. Від гирла
Десни до київського Подолу ріка була вкрита
сотнями броньованих кораблів і човнів.
Лише біля Заруба (фортеці на Дніпрі по-
близу с. Трахтемирова на Черкащині) Довго-
рукому вдалося переправитися через Дніпро.
Ізяслав організував масштабну оборону Киє-
ва, якої місто не знало за всю свою серед-
ньовічну історію. Кругова оборона з валами
50
1155 р. — німецьким імператором став Фрідріх Барбаросса, що зміцнив армію і підніс імперію.
У СВІТІ:
1156 р. — Східна Марка оголошена герцогством Австрією.
 Русини і московити

Н а території України в 11–12 ст. утворилися окремі удільні князівства: власне Київське
князівство — безпосереднє володіння Київського великого князя; Переяславське, куди
великий Київський князь призначав свого сина або брата, що мав успадкувати вели-
кокняжий стіл; Чернігівське князівство, зв’язане із залежним від нього Новгород-Сіверським
князівством; Володимирське князівство з центром у м. Володимирі (на Волині), зв’язане з
Луцьким князівством; та Галицьке князівство (у складі Перемишльського, Теребовлянського
й Звенигородського князівств).
Кожне князівство мало своїх князів, фортеці, кордони, державну і воєнну організацію, але
всі вони визнавали зверхність великого Київського князя, яким ставав, як правило, найстарший
у княжому роді.
Київське князівство зберігало контроль за низкою висунутих далеко на південь фортець,
серед яких — Олешки, що контролювали чорноморську торгівлю, а також за Тмутороканським
князівством у Криму.
Лише Київське, Переяславське та Чернігівське князівства називалися Руссю й станови-
ли ядро Київської держави.
Як ми вже згадували, у Новгороді на півночі Східної Європи слов’янське плем’я словен
з’явилося у 7–8 ст., прийшовши з території України або з Центральної Європи.
У Заліссі (тобто на території Центральної Росії) перші слов’яни (роди в’ятичів і радимичів)
з’явилися у 9–10 ст., прибувши з території Польщі.
Поряд з ними в Заліссі й далі мешкали численні фінські племена: чудь, весь, мурома, меря,
мордва, мещора, перм, комі, удмурти, марійці та ін.
До 14–15 ст. від їхнього змішування утворився народ московитів, що у 17-18 ст. за царською
вказівкою почав зватися росіянами.
На території Білорусі перші слов‘яни — переважно переселенці з території України —
з‘явилися у 8 ст. Вони там зустріли балтські племена, від змішування з якими й утворився біло-
руський народ.
Князь
Святослав
Ярославич
з родиною,
1073 р.

Євангеліст
Матвій.
Ілюстрація
з Мстиславового
Євангелія,
кінець 11 –
поч. 12 ст.

51
1157 р. — народився англійський король Ричард Левове Серце, активний учасник хрестових походів.
У СВІТІ: Середина 12 ст.— початок боротьби в Італії між гвельфами, що підтримували Папу Римського
і республіканський лад, і гіббелінами, що виступали за німецького імператора й аристократичний лад.
 За часів Київської Русі населення України називали «руси-
нами» (зрідка «русами»). Назва «русин» широко зберігалася в
Центральній Україні до 18 ст., на Західній Україні — до 20 ст., а
на Закарпатті — й до цього дня.
Ті місця, де жили російський і білоруський народи, Руссю
не називалися — ані під час перебування тих земель під владою
Києва, ані кілька століть після цього.
У Російській імперії були поширені історії про нібито по-
ходження назви Русі від варягів — предків шведів. Це робилося
задля того, аби знехтувати свідченнями літописів, у яких ясно
стверджується, що Русь — це землі лише сучасної України. На-
томість, у Московщині хотіли зробити історію Русі спочатку
варязькою, а потім нічиєю, аби легше украсти її в України. Не-
рідко часто країни, керівництво яких вважає, що їм не вистачає
своєї історії, намагаються вкрасти чужу.
Теорія походження Русі від варягів спирається не на само-
назву варягів (самі себе вони називали вікінгами, а в Європі їх
звали норманами), а на назву фінами веслярів.
Мозаїка із зображенням Річ ут тім, що варяги ніяк не могли принести ім’я Русі.
святого Дмитра Солунського, Адже вперше ця назва щодо України вжита у 4 і 6 ст., у той час
Михайлівський як варяги з’явилися в історії лише наприкінці 8 століття.
Золотоверхий монастир,
Більше того, у десятках літописних повідомлень за 944,
початок 12 ст.
1018, 1024, 1043 рр. стверджується, що Русь і варяги — окремі
народи. В літописах є навіть повідомлення, що русь сперечала-
ся з варягами. «І піде Володимир на Царгород у лодіях (кораблях). І пройшов пороги (Дніпра), і прийшов
до Дунаю. Сказали русини Володимиру: станемо тут, а варяги сказали: підемо під місто. І послухав
Володимир варягів і від Дунаю пішов до Царгороду з військом по морю».
Якби русь дорівнювала варягам, то виходило, що вони говорили і спе-
речалися самі з собою. Ясно, що це безглуздя.
Як же виникла ця ідея про те, що русь дорівнює варягам? Річ у тім,
що після монголо-татарської навали у Заліссі, на тлі бажання предків
московитів позбутися впливу Києва й Русі, у літопис вставили згадку про
«прикликання» варязьких князів у Новгород з-за моря (хоча насправді у
тому ж літописі йдеться, що Новгород сам у 970 р. отримав князя з Києва).
Проте навіть у цих же, підправлених літописах збереглася згадка, що ва-
рягів кликала й русь, тобто, знову таки, варяги не були руссю.
Нарешті, Балтійське море у слов’ян і візантійців звалося Варязьким,
а Чорне море — Руським, що ясно вказувало, де саме жив який народ.
Руським морем називали Чорне море й інші народи, зокрема німці.
Українські козаки вважали, що назва Русь походить від сармат-
ського племені роксолан. Це плем’я разом з іншим сарматським пле- Скіф у шаров
арах.
менем — аорсами — розселилося в Центральній Україні на південь від Н ашивна плас
тина,
Києва починаючи з 2 століття до н.е. У тому регіоні досі лишилися спів- 5 ст. до н.е.
звучні назви річок — Рось, Росава, Роставиця, Рутець тощо.
52
1157 р. — перші поселення німецьких купців у Латвії.
У СВІТІ: Середина 12 ст. — у Венеції відкрилися перші банки і почали страхувати морські вантажі, а також
почали освітлювати вулиці.
 У 8-9 століттях нащадки сарматів вже змішалися зі слов’янським племенем полян і взяли
собі слов’янську мову. Як пише наш давній літопис, «полян починають звати руссю».
Араби й перси, які в ті часи чимало їздили Україною і все бачили на власні очі, повідом-
ляли про язичницьку релігію русинів, яка цілком відрізнялася від релігії варягів, а, натомість,
була дуже схожа на сарматську. Серед шести божеств язичницької релігії, яких затвердив князь
Володимир, не виявилося жодного варязького, але було щонайменше два сарматських — Хорс
і Симаргл.
Арабські та перські мандрівники писали про численні міста і села русинів, де суцільно
мешкали руси — старі, жінки й діти. Натомість, варязькі найманці були розсіяні серед маси
слов’янського населення у кількох містах, небагато з них мали родини.
З часу волинського князя Романа Мстиславича в кінці 12 ст. Руссю також починають нази-
вати й землі Західної України. Самого Романа Мстиславича в літописах називають «самодерж-
цем усієї Русі». У той час як, скажімо, про суздальського
князя Андрія Боголюбського повідомляється, що він
«хотів бути самовладцем усієї Суздальської землі».
Князі Галичини й Волині називалися «князями
й господарями Руської землі» або «всієї Руської зем-
лі», а на їхніх печатках був відображений напис —
«король Русі».
І в 15, і в 16, і навіть у 18 ст. іноземні та українські
літописці й географи розрізняють Московію і Русь.
У самій Московії терміни «Росия» на позначення
цієї країни вперше почав вживатися владою лише в
15 ст., з того часу, як московські князі почали намагати- Чоловічки у вишиванках з скарбу антів.
ся загарбати землі України і захопили невеликий шма- Поросся, 6–7 ст.
ток Сіверщини, яка здавна належала до власне Русі.
Остаточно Московія перейменувалася на Росію за
царськими указами 1713 і 1721 рр. Наприкінці 18 ст.
російська цариця Катерина II наказала бити канчука-
ми тих московитів, які вживатимуть звичну назву «мо-
сквитяни», і звеліла всім їм зватися росіянами.
Московія навмисне взяла для своєї нової назви
грецьке слово «Росія» на позначення Русі, тому що у
Європі й світі було добре відомо, що Русь — це Україна.
Українці не визнавали крадіжки імені «Русь». Геть- Печатка Галицько-Волинського князя
ман Богдан Хмельницький в офіційних документах і в Юрія Львовича,
на якій його названо королем Русі.
листуванні з іноземними володарями називався «госпо-
дарем Русі». Українські козаки вважали свої походи на
Стамбул продовженням походів Київських князів на Константинополь. У 18 ст. в Україні з’явився
талановитий літопис — «Історія русів», який стверджував виключно український характер Русі.
Український поет Тарас Шевченко у своїх творах ніколи не застосовував щодо Росії слів
«Русь» і навіть «Росія», а завжди писав про «Московщину». Та й досі в українській мові є сло-
во «російський», а прикметник «руський» використовується для всього, пов’язаного з давньою
Київською державою.
53
1157 р. — у Данії почав правити король Вальдемар Великий, онук Київського князя Мстислава Великого,
У СВІТІ: за якого почався апогей могутності Данського королівства.
1158 р. — князь Богемії Владислав ІІ здобув титул короля.
 Заліська навала та її розгром

К иївська держава прилучила предків росіян до християнської культури, звільнила їх від

хозарського ярма та навчила писемності. Проте у середині 12 ст. Залісся вийшло з-під
влади Києва. Заліські князі заздрили київським, повторюючи в себе київську архітекту-
ру. Вони утворили на основі земель фіно-угорського племені меря власну державу — Суздаль,
яка згодом, через кілька століть, стала зватися Московією. Князі Суздаля накопичували сили,
поки Русь боронилася від навал степовиків.
З 12 ст. нащадки старшого сина Володимира Мономаха — Мстислава Великого (1125–
1132 рр.) княжили переважно в Україні та в залежних від Києва Смоленську й Новгороді, а
нащадки наймолодшого сина Мономаха — Юрія Довгорукого —
дедалі більш незалежно керували в Заліссі.
У Юрія Довгорукого був син Андрій Боголюбський, назва-
ний так за заснування ним села Боголюбове під Суздалем. Він
був сином від половчанки — доньки хана Аєпи — і мав харак-
терну зовнішність азіата-степовика. Російський історик В. Клю-
чевський назвав його «першим великоросом», тобто росіяни-
ном.
Боголюбський у боротьбі проти Києва постійно підтримував
своїх родичів — половців. Він першим переступив традицію, якої
князі династії Рюриковичів дотримувалися три століття — вва-
жати Київ і Київщину своєю єдиною Батьківщиною.
Юрій Довгорукий, який майже все життя княжив у Заліссі,
докладав усіх зусиль, щоб
Андрій Боголюбський. Вишгородська (Володимирська)
Реконструкція вигляду
заволодіти Києвом. Нато-
ікона Божої Матері.
за черепом. мість Андрій казав: «На
Русі нам місця нема».
У 1169 р. військо, складене переважно з мешканців
Залісся, обложило Київ. Після трьох днів боїв на мурах
загарбники обійшли місто з тилу, через гору Юрковицю.
Кочовики берендеї й торки, ватаги яких були на службі
в київського князя, зрадили. Літопис зі скорботою пише:
«І грабували (заліські загарбники) два дні весь город — Поділ, і
Гору, і монастирі, і Софію, і Десятинну Богородицю. І не було
помилування нікому і нізвідки: церкви горіли, християн вби-
вали, а інших в’язали, дружин вели в полон, силоміць розлуча-
ючи з чоловіками їх, діти ридали, дивлячись на матерів своїх.
І узяли вони майна безліч, і церкви оголили від ікон, і книг, і
риз, і дзвони з церков познімали... Запалений був навіть Печер-
ський монастир святої Богородиці поганими, але Бог молит-
вами святої Богородиці оберіг його від такої біди. І був у Києві
серед усіх людей стогін, і туга, і скорбота невтішима, і сльози
безперестанні».
54
1166 р. — У Рашці в Сербії жупаном стає Стефан Неманя, засновник династії Немановичів.
У СВІТІ:
1166 р. — заснування в Англії суду присяжних.
 Як бачимо, заліські агресори наз-
вані поганими, тобто язичниками, так
вони й діяли.
Одразу Андрій Боголюбський по-
чав виганяти князів Київської династії з
віддавна належних Києву володінь.
Спочатку він пішов війною на Нов-
город, де княжив Роман Мстиславич,
майбутній засновник Галицько-Во-
линського князівства. Однак уже через
рік після розгрому суздальцями Києва
у лютому 1170 р. військо на чолі з Ро-
маном Мстиславичем вщент розбило
суздальське військо. У полон було за-
хоплено стільки суздальців, що їх про-
давали для викупу по 2 ногати (тобто
по 10 чоловік за 1 гривню). У ті часи за
три гривні можна було купити бойово-
го коня, а за півгривні лоша.
Андрій Боголюбський виступив проти повернення у Розгром суздальців військом
Київ князів з київської династії, нащадків Мстислава Вели- Романа Мстиславича,
засновника
кого. Галицько-Волинського
Опір йому очолив Мстислав Хоробрий — найбільш відо- князівства, після того,
мий і улюблений князь у тогочасній Україні. Він наказав по- як ті почали стріляти по іконі,
голити послові суздальського князя голову й бороду. винесеній на мури міста.
Фрагмент ікони.
Андрій розлютився, запінився й зібрав у похід на Київ
50-тисячне військо у складі суздальців, рязанців та ін. Це
найбільше військо, про яке згадується у наших середньо-
вічних літописах, якщо не рахувати згадку про похід князя
Шолом суздальського князя,
Олега на Царгород. Нападники обложили князя Мстислава який він залишив утікаючи
Хороброго у Вишгороді. від Мстислава Удатного після
Руське військо дев’ять тижнів вело виснажливі бої з за- Ліпицької битви в 1216 р.
ліськими агресорами. Розгром залішан під Вишгородом став-
ся на початку зими 1173 р. Русинам допомогла чутка про на-
ближення луцького князя Ярослава Ізяславича: «І прийшли в
замішання війська їх, і, не діждавши світанку, в сум’ятті вели-
кому, не маючи можливості утриматися, побігли через Дніпро, і
багато їх топилося. І виїхав Мстислав з міста дружиною своєю і,
наздогнавши їх, дружина його ударила на обоз їх, і багато полону
вони захопили. Мстислав же багато поту утер з дружиною своєю
і немало мужності показав з мужами своїми. Так повернулася вся
сила Андрія, князя суздальського, а зібрав він усі землі, і безлічі воїв
не було числа. Прийшли вони зарозумілими, а покірливими відійш-
ли в доми свої».
55
1168 р. — після трьох з половиною століть боротьби з наступом німців і данів полабські слов’яни
У СВІТІ: потрапили в залежність від Німеччини і Данії.
1169 р. — початок вторгнень англійських королів до Ірландії.
 Це була доленосна перемога. Київ відстояв власну
велику державність і саму незалежність від чужинців,
що виявили себе лютими ворогами Русі.
Незабаром після вишгородського розгрому суз-
дальського князя забили придворні, невдоволені його
тиранствами.
Мстислава Хороброго, очільника розгрому суз-
дальців, Церква визнала святим. Літопис повідомляє
зворушливу історію любові князя до рідної землі. Нов-
городці стали кликати його до себе на князювання, але
він казав, що «ні за що не залишить Русі».
Черговий розгром суздальців трапився 1216 р. у
Ліпицькій битві. Тоді князь Ярослав, батько Олексан-
дра Невського, кинув своє військо й загнав четверо ко-
ней, втікаючи від військ галицього і торчеського князя
Замок.
Київ, 12 ст. Мстислава Удатного, сина Мстислава Хороброго. Після
цих ударів Володимиро-Суздальське князівство розпа-
лося.
Тож, спроби суздальських князів встановити контроль Залісся над Руссю та підвладними
їй Новгородом і Смоленськом зазнали краху. Русь зберегла незалежність. Київ залишився го-
ловним центром всіх земель, що входили до складу Київської держави протягом 10–12 ст.,
столицею найбільшої держави Європи.

56
1176 р. — поразка німецького імператора Фрідріха Барбаросси під Ліньяно від коаліції
північноіталійських міст.
У СВІТІ:
1182 р. — переворот у Візантії, прихід до влади авантюриста Андроніка І Комніна, який за три роки
правління незворотно підірвав могутність країни.
 Мова Русі — українська

У країнська мова утворилася зі стародавніх слов’янських діалектів. У головних своїх

рисах наша мова сформувалася в часи антського союзу племен у 4–7 ст. Тоді слов’ян-
ські племена в Україні почали змішуватися між собою та із сарматами.
Слід відзначити, що на той час ані на території сучасної Росії, ані на території Білорусі
слов’ян ще не було.
За часів Київської Русі література творилася переважно церковнослов’янською мовою.
Церковнослов’янська була спеціально створена слов’янськими просвітниками святи-
ми Кирилом і Мефодієм на основі одного з діалектів болгарської мови задля поширення
християнської віри серед слов’ян. Цю мову навмисне було створено із простих слів, аби її мог-
ли розуміти всі слов’яни. Церковнослов’янською ніде
в побуті не говорили.
Церковнослов’янська для східних і південних
слов’ян стала подобою латини, якою в Західній Єв-
ропі тривалий час провадили служби в церквах, пи-
сали книги й навчалися. Спочатку святий Кирило
створив для слов’ян і власне письмо «глаголицю»
на основі давніх рунічних знаків. А згодом він ство-
рив на основі грецьких літер ту слов’янську абетку,
якою ми пишемо нині, тобто кирилицю.
У наших стародавніх літописах, написаних цер-
ковнослов’янською, збереглися численні україн-
ські слова. Їх не існує в церковнослов’янській мові:
ні да вн ім
ки, на пи са криниця, рілля, вовна, гребля, лагодити, глек, коваль,
Київські лист ом — гл аг олицею.
пись м кожух, яруга, не доста, жалощі, година, брехати, туга,
слов’янським
10 ст. теля, тын, наймит, бчелы, гостинець «шлях», пако-
щі, око, господар, волога тощо. Це свідчить про те, що
для авторів літопису рідною була
українська мова, слова з якої вони вставляли
там, де не могли знайти відповідника у цер-
ковнослов’янській.
Київський князь Володимир Мономах
добре володів церковнослов’янською. Але,
пишучи повчання своїм дітям, не міг уник-
нути українських слів: дивуватися, ірій, сто-
рожа, парубок, ворожбит, гребля, лінощі, сором,
вдовицю та ін.
Власні імена руських князів, що зустрі-
чаються в літописах, є типово українськи-
ми: Володымер, Всеволод, Володымерко, Володар,
Василько, Іванко, Володыслав, Олена, Михалко, Родина Ярослава Мудрого.
Дмитро, Данило. Малюнок 17 ст. з фрески 11 ст.

57
1183 р. — Констанцький мир між північноіталійськими містами Ломбардії і німецьким імператором,
У СВІТІ: запровадження автономії цих міст.
1184 р. — початок правління в Грузії цариці Тамари, процвітання країни.
 Те ж стосується й географічнихта власних назв 10–
13 ст.: «Кыев». «Лыбідь», «Угорське урочище», «Лядські воро-
та», «Печерська лавра», «Довбычка» тощо.
Є в літописах і місцеві назви місяців — серпень і гру-
день.
Попри поширення церковнослов’янської мови в лі-
тературі, за часів Київської Русі для письма починають
використовувати й українську мову, яка тоді називалася
руською, так само як Україна тоді називалася Руссю.
Українська мова найчастіше присутня в князівських
грамотах та побутових написах. Досі на стінах київсько-
го собору Святої Софії можна побачити написи україн-
ською мовою з 11–14 ст. — так звані графіті.
За часів Київської Русі у русинів, тобто в мешканців
Центральної, Північної й Західної України, були такі
особливості мовлення: окання; м’яке закінчення дієслів
у третій особі обох чисел (наприклад «пишеть», «імуть»);
звук «г» вимовлявся горлом — так, як його досі вимовля-
Євангеліст Марко. ють українці. Усе це характерні риси української мови,
Мініатюра з Мстиславового Євангелія,
кінець 11 – початок 12 ст. що вирізняють її з кола інших слов’янських мов.
Примітно, що предки росіян зверталися до Бога й до
князів з властивим для української мови кличним від-
мінком: «Боже», «княже», а до княжни — «княгыне», імена
священників у Заліссі теж звучали по-українськи — «Сер-
гій», «Олекса», як і князів, отриманих з Києва — «Василь-
ко», «Іванко», «Михалко», «Всеволод» тощо.
Російська мова утворилася за рахунок засвоєння
фіно-угорським населенням Залісся церковнослов’ян-
ської мови, насаджуваної церквою та князівською вла-
дою. І нині більшість назв річок у Центральній Росії є
фіно-угорськими. Фіно-угорськими є й назви багатьох
російських міст Центральної Росії, зокрема й Москви.
Водночас, білоруська мова утворилася через засвоєн-
ня племенами балтів слов’янської мови із збереженням у
слов’янській мові місцевої балтської вимови.
У Росії, аби не визнавати першість України, трива-
лий час розповідали про буцімто великий вплив поляків
на формування української мови. Насправді осередком
сучасної літературної української мови є Полтавщина й
Чернігівщина. Ці території перебували в складі Польщі
лише з 1569 по 1648 р. За цей час чимало людей на цих
землях не встигли зіткнутися з польською владою, не те
Ілюстрація з Ізборника Святослава, що змінити дідівську мову. Письмові пам’ятки України
1076 р. 16 і 17 ст. не фіксують жодних істотних змін у мові.
58
1187 р. — Заснування Другого Болгарського царства, відновлення незалежності Болгарії від Візантії та
У СВІТІ: початок болгарського панування на Балканах.
1187 р. — єгипетський султан Салах-ад-Дін завойовує Єрусалим та низку фортець хрестоносців.
 Напис українською мовою з Софійського собору в Києві «Мати не хотячи дитичя біжа геть», 11 ст.

Українську мову так і не зміг викорчувати незрівнянно жорстокіший тиск Росії, що тривав
віками.
«Слово о полку Ігоревім» — найперший у Східній Європі поетичний твір місцевою мо-
вою. Він оповідає про похід на половців 1185 р. Хоча «Слово» написане церковнослов’янською
мовою, це виразно український твір як за місцевм створення, міцем описаних подій, так і за
мовними особливостями. Вони могли взятися в «Слові о полку Ігоревім» тільки з живої народ-
ної мови. У «Слові» присутні численні українські слова, яких немає в церковнослов’янській,
такі як яруга, не доста, жалощі, година, брехати, туга, вельми, дівиця, вергати, звичаї, могутній, порох
(в значенні «пил»), смага, хула, оксамиты, кожухы, стягъ. Зовсім по-українськи звучать словоспо-
лучення: «лисици брешутъ на щиты», «другаго дни велми рано», «дѣти бѣсови», «уже бо братіє неве-
селая година въстала», «уже княже туга умь полонила», «заступивъ королеви путь», «подъ тыи мечи
харалужныи».
Судіть самі:
«Комони ржуть за Сулою, —
звенить слава въ Кыєвѣ;
трубы трубять въ Новѣградѣ, —
стоять стязи въ Путивлѣ!»
«Ни хытру,
ни горазду,
ни птицю горазду,
суда Божіа не минути». Підпис (графіті) Київського князя
Володимира Мономаха (християнське
Слово «Україна» вперше з’явилося в ім’я Василь) на стіні Софії Київської.
літописах у 1187 р.:
«У тім же поході (князів Русі, тобто князів земель Києва, Білгорода, Вишгорода, Василь-
кова, Переяслава та фортець з узбережжя ріки Росі на половців) розболівся Володимир Глібович
(князь Переяславський) недугою тяжкою, від якої він і помер. І принесли його в Переяслав на ношах,
і отут преставився він, місяця квітня у вісімнадцятий день, і покладений був у церкві святого Ми-
хайла, і плакали по ньому всі переяславці. Він бо любив дружину (тут — своє військо), і золота не
збирав, добра не шкодував, а усе давав дружині; був же він князь чеснотний і сильний у бою, і мужністю
міцною відрізнявся, і всякими доброчестностями був сповнений. За ним же Україна багато постог-
нала».
Переяславщина була одним із князівств, що становили осердя держави — Русі. Влас-
не, до Русі належали Київське князівство, Чернігівське разом з Новгород-Сіверським, а та-
кож Переяславське князівства, а з 12 ст. ще й Галицьке, а також Володимирське князівство на
Волині.
59
1189–1192 рр. — Третій Хрестовий похід, під час якого хрестоносці захопили фортеці Аккру, Яффу та
острів Кіпр, заснувавши Кіпрське королівство.
У СВІТІ:
1192 р. — встановлення в Японії реальної влади «сьогунів» — фактичних прем’єр-міністрів при
імператорі, що тривало до середини 19 ст.
 Тому слово «Україна» не могло означати околиць.
Крім того, значна частина Переяславського князівства
була віддалена від кордонів Русі навіть більше, ніж
сам Київ. У цьому ж повідомленні літопису вказано,
що за князем тужили «усі переяславці», а не мешканці
якихось околиць.
В іншому повідомленні літопису за 1189 р. згаду-
ється про те, як князь Ростислав Берладник приїхав
«в Україну Галицьку» (коли князь в’їхав у князівство
володіти ним цілим, а не якимись його околицями).
У Галицько-Волинському літописі про події 1213 р.:
«Данило ж повернувся додому і їхав з братом і прияв Бере-
стій, і Угровеськ і Верещин, Столпе, Комов і всю Україну».
Тобто знову йдеться не про околиці, а про все князів-
Сторінка з Пересопницької Євангелії,
зі згадкою слова України в значенні ство Забужжя з центром в Угровеську (нині на Во-
країни. лині).
Відомі згадки літописів про польських князів, які
після походу на Галичину й Волинь верталися «в свою
Україну», тобто у власне князівство.
Приміром, у Пересопницькій Євангелії 1556 р. є згадка про «України Іудейські», що пере-
кладаються як «країни», а також там же йдеться про те, як «Ісус ішов до Україн Тирських і Сидон-
ських». Цей текст у перекладі звучить так: «Ісус відійшов у країни Тирські і Сидонські». Виходить,
що «України» = «країни».
Тому в давнину термін «Україна» вживався як синонім «князівства», «землі». Україна оз-
начала «наше князівство», «наша земля», «країна». І нині по — українськи слово «країна» означає
країну. Слово «українянин» (а пізніше «українець»), означало «земляк», «співвітчизник».
Водночас, з 14 століття у візантійських джерелах з’являється повідомлення про назву тери-
торії України як «Малу Русь». Для греків «Мала Русь» означала справжню, корінну Русь. Так
само, як для візантійців існувала Мала (корінна) Греція, і Велика Греція — тобто всі колонізо-
вані греками землі аж до Сицилії та Іспанії. У пізньому Середньовіччі московити перекрутили
справжній зміст цієї назви й почали називати українців зневажливо «малоросами».
У такій подвійній назві (Україна-Русь) Україна не самотня. Це швидше правило, ніж ви-
няток. Колись Франція звалася Галлією, а Іспанія — Іберією. Сучасна Велика Британія колись
звалася Альбіоном, а потім Англією. Китай змінював назву кожного разу зі зміною династій ім-
ператорів. Росія нещодавно звалася СРСР, до того — Московським царством, а ще перед тим —
Заліссям і Суздалем.

60
1204 р. — захоплення хрестоносцями Константинополя, ліквідація Візантійської імперії.
У СВІТІ: 1206 р. — заснування Делійського султанату — першої мусульманської держави в Індії, що існувала
до 1526 р.
 Монголо-татарська навала.
Король Данило проти Орди

Н а початку 13 ст. в глибинах Азії, поблизу північних кордонів Китаю, набрала сили ко-
чова монгольська орда. Одне з племен монголів тоді називалося татарами, буцімто від
назви ріки. Цих татар підкорив монгольський хан Чінгісхан, і надалі у завоюваннях
гнав їх поперед монгольського війська передовим загоном, через що усю орду нападників на-
зивали то монголами, то татарами, то монголо-татарами
Монголи прагнули світового панування — задля цього вони почали «похід до останнього
моря». Вони хотіли весь світ перетворити на порожні поля для своїх отар. Монголи запровади-
ли у своєму війську жорстоку дисципліну. Якщо хто з них втікав від
ворога, страчували всіх з його «десятка», якщо втікав десяток, стра-
чували сотню. Крім того, монголи навчилися в Китаї штурмувати
фортеці. Вони завоювали Середню Азію й утворили з підкорених
народів велетенське військо на сотні тисяч.
Натомість, воєнні дружини князів Русі були значно менші
й рідко перевищували кілька тисяч вояків. Найгірше — лицар-
ські дружини різних князів не мали єдиного твердого команду-
вання.
У 1223 р. монгольська армія перейшла через Кавказ. У похід
проти них рушили українські князівства та всі князі, що зберіга-
ли залежність від Києва. Князі Залісся не схотіли виступати проти
монголів.
Війська зіткнулися біля ріки Калки у Приазов’ї. Монголи від-
ки й ве рш ни к, ступом передового загону заманили русинів у пастку. Три дні
Монгольсь .
Кит ай , 13 ст війська великого Київського князя Мстислава Романовича відби-
вали атаки монголів на своє поспіхом зведене укріплення, доки
не стало води. Без
неї далі опирати-
ся було неможли-
во. Звідусіль оточені ворогами, вони здалися на
їхню присягу, що ті випустять їх за викуп, і не
проллють крові. Монголи ж, захопивши князів,
підступно й лицемірно подушили полонених,
буцімто без пролиття крові — поклали під до-
шки, а самі сіли на них бенкетувати.
Потім монголи завоювали Залісся. Багато за-
ліських князів і їхніх міст не боронилися, а здава-
лися на милість монголів, проте були жорстоко
одурені.
У 1239 р. монголи під керівництвом хана Ба- Монголо-татари штурмують місто.
тия почали нове вторгнення в Україну. Вони на- Середньовічна мініатюра.
61
1212 р. — битва при Лас Навас де Толоса — вирішальна перемога християнських королівств Кастилії,
У СВІТІ: Арагону, Наварри і Португалії під час Реконкісти в Іспанії над військами арабів.
1215 р. — Ухвалення Великої Хартії вольностей в Англії.
 діслали послів до киян, але ті не йняли їм віри. Киянам були
відома підступність монголів, коли вони переконували зда-
ватися володарів та населення іноземних міст, обіцяючи
життя, а потім убивали усіх до ноги.
Цілий рік стояли монголи, не наважуючись штурмува-
ти Київ, вражені його красою і величчю.
З початку осені 1240 р. почалася щільна облога міста:
«І пробував Батий коло города, а вої його облягали город. І не було
чути від звуків скрипіння возів його, ревіння безлічі верблюдів
його, і від звуків іржання стад коней його, і сповнена була земля
Фрагмент фрески
з Десятинної церкви.
Руська ворогами».
На початку грудня, після кількох штурмів монголи про-
ломили стіни в районі Лядських воріт (нині на території
Майдану Незалежності в Києві), у місці, де ліс найближче підходив до стін і захищав нападни-
ків від стріл:
«І поставив Батий пороки (машини, що кидали каміння або колоди) під город коло воріт Ляд-
ських,— бо тут підступили були хащі, — і пороки безперестану били день і ніч. Вибили вони стіни, і
вийшли городяни на розбиті стіни, і було тут видно, як ламалися списи і розколювалися щити, стріли
затьмарили світ переможеним, і воєвода Дмитро поранений був».
Після прориву оборонних укріплень на вулицях Києва й у садибах ще кілька днів точили-
ся бої. Археологи знайшли залишки будинків, дахи яких від вогню обвалилися й накрили як
захисників, так і загарбників.
На Старокиївській горі було зроблено нове укріплення навколо Десятинної церкви. Люди
збіглися на хори Десятинної церкви, однак її стіни не витримали цього й ударів стінобитних
машин, і завалилися. Під час боїв у Десятинній церкві монголи захопили зраненого воєводу
Дмитра, який керував обороною міста за наказом князя Данила Галицького.
Більшість міст уздовж ходу монголь-
ського війська були спустошені монгола-
ми. Натовпи біженців утікали в ліси й по-
далі від доріг.
Натомість Данилів (нині Данилівка на
межі Рівненської і Тернопілської областей)
став найпершою фортецею, якої не змог-
ли взяти монголи. Великі міста Галиць-
ко-Волинського князівства теж встояли,
витримавши облогу монголами. Це Креме-
нець і Холм, славетні своїми мурами і не-
приступністю.
Від ще більшого розорення Русь вряту-
вало те, що монголи одразу взимку 1241 р.
перейшли в Угорщину, де кочували про-
тягом наступних трьох років, нападаючи
Фортеця Кременець, що встояла проти монголів, на Польщу, Угорщину, Чехію, Німеччи-
у 19 ст. ну й Хорватію. Заслугу за виведення мон-
62
1217 р. — Сербія стає королівством.
У СВІТІ: 1225 р. — вигнання Тевтонського лицарського ордену угорським королем з Трансильванії, перенесення
його активності на Балтику.
гольських військ з території України літопис віддає воєводі
Дмитру, який, побачивши, до якої згуби для рідної землі веде
монгольське нашестя, порадив Батию йти далі.
Жодного гарнізону в Києві монголи не лишили. Як під час
оборони Києва від монголо-татар, так і в наступні роки князя-
ми Києва лишалися Данило Галицький та його брат Василько.
Уже в 1245 р. в Києві знову був тисяцький, тобто княжий упра-
витель міста, інші знатні люди та єпископи, у місті постійно
перебували купці з італійських міст Венеції, Генуї, Пізи.
Ось як пише про Київ за 6 років після монгольського по-
грому посол Папи Римського: «Кияни ж, довідавшись про наше
прибуття (з Орди), всі радісно вийшли нам назустріч, вони вітали
нас, начебто ми повстали з мертвих; так приймали нас по всій
Русі, Польщі й Богемії. Князь Данило й Василько, брат його, ула-
штували нам великий бенкет і протримали нас проти нашої волі
днів з вісім. Тим часом вони радилися між собою, з єпископами й
іншими гідними поваги людьми».
Проте, населення Києва, як і решти вцілілих міст, змуше-
не було платити данину монголо-татарам. Галицько-Волинський князь
Лев Данилович
Одне лише Галицько-Волинське князівство через свою
силу зберегло право не платити данини Орді. Проте й воно
мусило вряди-годи на вимогу ординських ханів надсилати на
їхню вимогу війська.
Галицько-Волинське князівство стало найсильнішим в Русі на зламі 12–13 ст. за часів
князя Романа Мстиславича Великого, що об’єднав майже всі українські землі. Ось як описує
його літопис:
«Роман — вікопомний самодержець всеї Русі, який здолав усі по-
ганські народи, мудрістю ума додержуючи заповідей Божих. Він бо ки-
нувся був на поганих, як той лев, сердитий же був, як та рись, і губив,
як той крокодил, і переходив землю їх, як той орел, а хоробрий був,
як той тур, бо він ревно наслідував предка свого Мономаха, що погу-
бив поганих ізмаїльтян, тобто половців, вигнав хана їхнього Отрока
в Обези (Грузію) за Залізнії ворота (Кавказ), а хан Сирчан зостався
коло Дону, самою рибою живлячись».
Держава Галични й Волині й після навали монголо-татар
лишилася міцною, опертою на діяльних і талановитих кня-
зів — Данила і Василька Романовичів. Їм вдалося завдати низ-
ку поразок Польщі, Угорщині, Литві та ятвягам. Торгівля сіл-
лю та хлібом швидко відновлювала сили князівства.
До складу Галицько-Волинської держави на початку
ра пе ре м ис ьких 13 ст. входили території Галичини, Волині й Поділля, а також
Мит
пі в, йм овірно,
єп ис ко близько половини сучасної території Білорусі, східна Поль-
з корони
перероблена а. ща, вся територія сучасної Молдови, а також територія сучас-
Данил
короля Русі
ної Північно-Східної Румуінії.
63
1235 р. — заснування імперії Малі в Африці.
У СВІТІ:
1236 р. — відвоювання кастильським королем Фернандо ІІІ Кордови у арабів.
 На той час територія Молдови й Східної Румунії була за-
селена переважно слов’янами. Лише згодом у 14 ст., користую-
чись виснаженням українців у протистоянні монголо-татарам,
латиномовне населення — волохи та молдовани, що доти меш-
кали переважно в горах — взяли верх над місцевими слов’яна-
ми й заснували свої князівства Волощину і Молдову.
У 1243 р. Данило Галицький настановив свого печатника
Курила (тобто керівника княжої адміністрації) митрополитом
Київським і всієї Русі. Попри зусилля монголів, спрямовані на
ослаблення державності Русі, Київ залишався головним релі-
гійним центром Східної Європи. Усі нові Київські митрополи-
ти висвячувалися в київському Софійському соборі.
Знаючи підступність ворога, з монголами спілкувалися ок-
ремо або князь Данило, або його син Лев, або його брат Ва-
силько.
Наприкінці 1253 р. Папа Римський коронував Данила
Галицького титулом короля усієї Русі. Королівська корона
Ченстоховська ікона закріплювала вищість короля Данила над князями сусідніх
Божої Матері, привезена
галицько-волинськими
католицьких країн — польськими, чеськими та австрій-
князями з Візантії, ськими, що не мали королівського титулу. Папа Римський
а після загарбання сподівався на допомогу Данила проти монголів, такої ж допо-
Галичини моги хотів від Папи і сам князь.
вивезена до Польщі.
Галицько-Волинська держава найпершою почала ви-
звольну війну проти Орди. У 1255–1256 рр. галицько-волин-
ські війська звільнили землі по Південному Бугові, Случі й Тетереву в безпосередній близькості
до Києва, відбили напади Орди на Кременець і Луцьк.
Монгольська держава контролювала землі від Кореї й Південного Китаю, Ірану й Малої
Азії до Центральної Європи. Жодна інша держава, крім Галицько-Волинської, доти не нава-
жувалася кидати виклик Орді. Зокрема, на території сучасної Росії володимиро-суздальський
князь Олександр Невський допоміг монголам убити власного брата, допомагав Орді здирати з
мешканців Залісся данину, лютими карами придушував антиординські протести й визнав себе
названим сином руйнівника Києва і самого Залісся хана Батия.
Однак у 1259 р. Орда надіслала на Русь додаткове військо під керівництвом хана Бурун-
дая. На вимогу монголів були зриті укріплення Галицько-Волинського князівства, зокрема
й місто Данилів, яке встояло під час монгольської навали. Хитрістю вдалося зберегти лише
найпотужнішу фортецю Холм. Хан відправив на переговори про здачу міста з князем Василь-
ком кількох монголів, що розуміли мову русинів. Однак князь знаком показав оборонцям, що
за столицю варто битися. Василько набрав у жменю каміння й почав кидати ним об землю,
що мовою жестів означало знак війни. Кмітливі холмські воєводи зрозуміли князя й не здали
міста.
Двоє галицько-волинських князів загинули, вочевидь, у війні з монголами у 1320-их рр. Га-
лицько-Волинська держава проіснувала до 1348 р., доки не вимерла її князівська династія.
За землі Галичини й Волині стали битися королі Польщі й князі Литви, що були родичами
галицько-волинських князів. Унаслідок кількох десятиліть воєн Волинь і Поділля лишилися
64
1261 р. — відновлення Візантійської імперії.
У СВІТІ:
1281 р. — невдала спроба підкорення монголами Японії.
 Львів у 16 столітті.

за Литвою, а Галичина потрапила під владу польського короля. Обидва монархи, а особливо
польський, заохочували переселення в українські міста німців, поляків і євреїв, аби було на
кого спиратися і збільшувати надходження податків.
Водночас, ще два століття по тому українські магнати, нащадки давніх князів, лишалися
впливовими в Україні, іноді навіть впливовішими за королів, і вряди-годи намагалися захища-
ти національні та релігійні права українців.

65
1282 р. — «Сицилійська вечірня» — антифранцузький бунт і повалення влади Французького короля на
Сицилії, поступовий перехід острова під владу іспанської Арагонської династії.
У СВІТІ:
1291 р. — заснування Швейцарії як союзу трьох альпійських громад з метою взаємної підтримки в разі
зовнішнього нападу.
 Україна і Литва:
«Рівний до рівного,
вільний до вільного»

П ісля монголо-татарської навали князі Русі зберегли владу майже скрізь на Київщині,
Чернігівщині, Переяславщині, Волині й Галичині.
Київська земля не входила до складу Орди. Київ і далі був столичним містом Русі.
Однак хан затверджував право князя на велике княжіння у Києві «з усією Руською землею».
Монголи приблизно раз на десятиліття приходили навалами на українські землі. Україн-
ські князі час від часу намагалися їм протистояти, іноді не без успіху. Так у 1275 р. монголь-
ський хан Курдан з ордою вдерся в Полісся. Проти нього виступив великий київський князь
Святослав у союзі з литовськими та волинськими князями, зокрема із Луцька. Битва відбулася
на березі р. Окунівки в околицях м. Мозиря (нині на території Білорусі). Монголо-татарське
військо було розбите, врятувався лише хан з невеликим загоном.
У 13 ст. племена Литви ще були
слабші за Галицько-Волинське кня-
зівство. Як пише літопис, литовці
тоді ще були такими бідними, що
платили Галицько-Волинським
князям данину ликом і віниками,
бо не мали чогось вартіснішого.
Проте, за часів литовського
князя Гедимина (1295–1341 рр.)
набіги литовців перетворилися на
масований наступ. Хоча ще його
попередник князь Будивид змуше-

Монголо-татари. Перська мініатюра 14 ст.

ний був «заради миру» віддавати галицько-волин-

ським князям землі в центрі Литовського князівства.
Справа в тім, що Литва була віддалена від Орди
дрімучими лісами. У литовських племен ще збері-
гався родовий лад, за якого все чоловіче населення
враз ставало вояками. Це дозволяло не дуже чис-
ленним литовцям збирати великі армії. Литовські
ватажки набували військового досвіду в нападах на
землі Польщі та в протистоянні Тевтонському орде-
Литовський князь Ольгерд.
ну хрестоносців.
66
1309–1377 рр. — Авіньйонський полон Римських пап.
У СВІТІ:
1346–1352 рр. — епідемія чуми в Європі, відома як «Чорна смерть».
 У 1320 р. литовське військо вдерлося на Волинь і захопило
м. Володимир. У битві загинув волинський князь Володимир.
Новий князь, родич загиблого, змушений був визнати зверх-
ність литовського князя Гедимина. Бояри уклали з Гедимином
угоду, якою визнали його своїм верховним правителем, а він,
у свою чергу, зобов’язався не відбирати володінь волинських
вельмож і призначати на всі посади лише місцевих. Наступно-
го року Гедимин вдерся у Київське князівство. До військ київ-
ського князя приєдналися луцький та переяславський князі.
Водночас, Гедимин діяв у союзі з деякими українськими воє-
Печатка
водами, які сподівалися, що литовський князь допоможе по-
Л ит ов сь ко го збутися впливу Орди.
Великого
князя. Після невдалої битви на ріці Ірпінь кияни місяць трима-
ли облогу, а після цього уклали угоду з Гедимином, визнавши
його верховним правителем. Натомість литовський князь присягнувся не порушувати
усталений порядок, не відбирати земель у місцевих вельмож та призначати на всі посади лише
місцевих. Гедимин став титулувати себе «королем литовців і русинів».
Нова держава, найбільша за територією в Європі, стала зватися Великим князівством Ли-
товським і Руським або, іноді, Великим князівством Литовським, Руським і Жемойтським (від
слова Жемойтія — регіон на Північному-Заході Литви).
Попри величезну здобич від набігів, рівень економічного розвитку Орди лишався невисо-
ким, монголо-татари жили переважно грабіжництвом і скотарством. Поступово монгольські
хани почали нищити один одного.
Близько 1362 р. відбулася вирішальна битва з монголо-татарами на Синіх Водах (найімо-
вірніше на р. Синюсі в нинішній Кіровоградській обл.). У битві з боку Великого князівства
Литовського й Руського, крім литовців, брали участь загони з Київщини, Чернігівщини, Нов-
город-Сіверщини, Волині та Поділля. Основні сили монголо-татар були розгромлені, їхні хани
загинули в бою. Ця перемога знаменувала остаточний кі-
нець монголо-татарського панування на більшій частині
українських земель. Велике князівство Литовське й Руське
відвоювало землі далеко на південь, вийшовши до узбереж-
жя Чорного моря.
Битва на Синіх Водах започаткувала розвал Орди. До
того часу Орда лише розширювала свою територію.
Натомість, Московія звільнилася від ординського іга
значно пізніше, лише в 1480 р., а остаточно припинила ви-
плату данини кримсько-татарським ханам ще на кілька сто-
літь пізніше — лише на початку 18 ст.
У 1449 р., після тривалої війни в Орді, Крим виборов
самостійність від Орди під управлінням власної династії
Гіреїв.
Перший незалежний кримський хан Хаджи І Гірей на-
родився і був вихований у Литві. Литовські князі не дуже
довіряли своїм родичам, і тому розселили в Литві тисячі Литовський князь Вітовт.

67
1348 р. — заснування Празького університету, першого у Східній і Центральній Європі.
У СВІТІ:
1389 р. — укладання під егідою Данії Кальмарської унії між Данією, Швецією і Норвегією.
 татар — своїх особистих охоронців. Зокрема, татари заселяли око-
лиці князівського замку в м. Тракаї в Литві. Батько засновника
Кримського ханства, пліч-о-пліч з поляками, українцями, литов-
цями і білорусами, бився у Грюнвальдській битві проти німецьких
лицарів 1410 р. на чолі кількатисячного загону татар. Ставши ха-
ном, Хаджи Гірей не виявляв мусульманського фанатизму і навіть
давав гроші на християнські монастирі.
У засновника Кримського ханства були хороші відносини із
християнами гот-аланського (гото-сарматського) князівства Фео-
доро в Криму. У столиці Криму Солхаті жили діти князя Феодоро,
а в столиці Феодоро Мангупі — син хана. Кримський хан допо-
магав Феодоро переспрямувати торгівельні потоки від генуезької
колонії Кафи (нині на її місці розташоване м. Феодосія в Криму) в
бік порту, контрольованого Феодоро.
Засновник Після розгрому татар на Синіх Водах 1362 р. протягом кілька-
Кримського ханства
хан Хаджи І Гірей.
десяти років в Україні не було жодних татарських набігів. Край
поступово одужав і зміцнів. Розбудовуються низка потужних фор-
тець, у Києві відновлюється карбування монети.
Однак, наприкінці 14 ст. литовський князь Вітовт спробував втрутитися у боротьбу за вла-
ду в Орді. Він відмовився видавати Орді хана Тохтамиша та намагався силою всадити його на
ординський престол. Тохтамиш, зокрема, відомий тим, що у 1382 р. захопив і спалив Москву,
поки московський князь Дмитро Донськой утік, лишивши захищати Москву литовського князя
Остея. У 1399 р. в битві на р. Ворсклі литовська армія зазнала поразки від хана Золотої Орди
Тамерлана, який якраз тоді був на вершині могутності.
У 1416 р. орда під проводом нового хана Едигея розграбувала Київ, встояв лише Київський
замок. Проте, навіть після цього землі, контрольовані Вітовтом, доходили аж до Чорного моря.
Захопивши столицю Візантійської імперії Константинополь у 1453 р., турецька Османська
імперія у 1478 р. поставила під свою владу і Крим. Кримський хан визнав свою залежність від
турецького султана. Звичні торгівельні шляхи були перекриті. Саме через це європейці почали
пошуки морського проходу в Індію, і, зрештою, сталося відкриття Америки.
Султани Османської імперії в якості виправдання своїх загарбань почали використовувати
мусульманський фанатизм. Здобич хижацьких нападів замінює колишню взаємовигідну тор-
гівлю. Через такий прикрий хід історії татари й українці століттями виснажували одне одного.

68
1389 р. — перемога Османської імперії над сербським військом на Косовом полі.
У СВІТІ:
1402 р. — поразка турецького султана Баязида І від середньоазійського правителя Тимура Тамерлана.
 Відновлення Київського
й Волинського князівств

У Великому князівстві Литовському й Руському слов’янські землі були економічно роз-

виненіші за литовські. Вони становили приблизно 90% території держави. Офіційне
діловодство та літописання в князівстві велося українською мовою.
Литовські князі присягнулися дотримуватися територіальної цілісності Київського кня-
зівства, призначати на посади в князівстві виключно киян та не чіпати прав місцевої знаті.
Київський князь, призначений литовським князем із числа своїх синів, визнав залежність від
великого литовського князя, що не поширювалася на внутрішні справи Київського князівства.
Приміром, київський князь Володимир Ольгердович
підписувався як «великий князь Київський», тобто як
формальний рівня великому литовському князеві.
Кордони Київського князівства збігалися з кордона-
ми Київського князівства часів Київської Русі. Також
Київське князівство контролювало межиріччя Дніпра
й Дністра, у тому числі й Чорноморське узбережжя.
За часів литовського князя Вітовта шляхтич Ко-
цюб Якушинський заснував місто Хаджибей, вперше
згадане 1415 р. (майбутня Одеса). Через Хаджибей
Фортеця Білгород на Дністровому
ішла торгівля українським зерном із Царгородом. Та- лимані, що її контролювали литовські
кож було відновлено фортецю Білгород на Дністров- князі у другій половині 14 ст.
ському лимані, збудовано фортецю Дашів (майбутній
Очаків) тощо. Було збудовано міцну фортецю на Замковій горі в Києві.
У 1392 р. Володимир Ольгердович відмовився присягатися великому литовському князеві
та сплачувати йому данину. Разом із київським князем проти залежності від великого Литов-
ського князя виступили інші князі України. Проте, на початку 15 століття Київське князівство
було ліквідоване. Така доля спіткала й Волинське князівство.
У січні 1429 року у Луцьку відбула-
Монета Московського ся найбільша в середньовічній історії
князя Василя (1389–1425 рр.), Східної Європи міжнародна конферен-
на якій людина схиляється ція європейських монархів, котру орга-
під грифоном — державним
символом Золотої Орди.
нізував князь Литви Вітовт та імператор
Священної Римської імперії Сигізмунд
Люксембурзький. Литовський князь зі-
брав цей з’їзд, бо прагнув отримати ко-
ролівську корону від Римського Папи і
Монета Київського князя
стати врівень з королем Польщі. Заради
Володимира Ольгердовича цього він прийняв у Луцьку 15 тисяч по-
(1362–1394 рр.) чту, князів і лицарів з усієї Європи. Як
з тризубом — давнім гербом пише літопис, щоденно гості випивали
Київських князів.
по 700 діжок питного меду, вина й маль-
69
1410 р. — Грюнвальдська битва.
У СВІТІ:
1419–1434 рр. — Гуситські війни в Чехії.
 вазії, з’їдали сотні волів, баранів та дичини. Проти коро-
нування Вітовта виступала Польща. За однією з версій,
поляки дорогою перехопили королівську корону, вже на-
діслану литовському князеві.
Після смерті Вітовта у 1430 р. великі феодали-землев-
ласники — магнати Литви, України й Білорусі — обра-
ли великим князем Литовським і Руським Свидригайла
Ольгердовича (1430–40 рр.). Новий князь вирішив ско-
ристатися державними традиціями Києва й спертися на
українських вельмож. За його правління українські фео-
Луцький замок.
дали взяли гору над литовськими, отримавши в управлін-
ня найважливіші міста й урядові посади.
Це викликало невдоволення литовських магнатів та
Польщі. У 1432 р. вони обрали нового великого князя Си-
гізмунда Кейстутовича. Литовська держава розпалася на
дві частини. Сигізмунду підкорялася власне Литва й мен-
ша частина білоруських земель. Натомість Київ, Сіверщи-
на, Волинь, Поділля, Полоцьк, Смоленськ, тобто ті землі,
які історично були міцно прив’язані до Києва, об’єднали-
ся у Велике князівство Руське, визнавали владу Свидри-
гайла й були фактично незалежні від Литви. Війна між
цими частинами точилася з перемінним успіхом — то
Свидригайло брав гору, то його вороги.
Щоб позбавити Свидригайла підтримки українців,
Князь Свидригайло. польський король Ягайло і литовський князь Сигізмунд
змушені були видати спеціальні привілеї у 1432 й 1434 рр.,
якими зрівняли українських феодалів в особистих та май-
нових правах із литовцями — католиками.
Однак, цього вже було не досить. У 1435 р. у битві
у Литві під Вількомиром Свидригайло зазнав поразки.
Проте, війна й далі тривала.
Серед українських магнатів виникла змова, спрямо-
вана на усунення Сигізмунда. На її чолі стали волинські
князі Чорторийські. Київський шляхтич Скобейко отри-
мав від князів — змовників триста возів, і на кожен під
сіно сховав озброєних людей. У 1440 р. у замку Трокай у
Литві змовники вбили Сигізмунда.
Невдовзі Литва офіційно визнала відновлення Київ-
ського та Волинського князівств, які фактично існували
Олелько Володимирович, з 1430 року. Владу над першим отримав син Володимира
князь Київський (1440–1455 рр.). Гедиміновича князь Олександр (Олелько) (1440–1455 рр.),
над другим — сам Свидригайло (1440–1452 рр.).
Відновлення Київського й Волинського князівств продовжило традиції державності Київ-
ської Русі та ще на кілька десятиліть захистило національні й релігійні права українців.
70
1429 р. — Зняття французькими військами під проводом Жанни Д’Арк облоги з Орлеану і коронування
У СВІТІ: французького короля в Реймсі.
1444 р. — поразка польської і угорської армій від турків під Варною.
 Занепад Великого Литовського
князівства

У 1471 р. литовський князь скасував Київське князівство й поставив воєводою в Києві

литовського магната Мартина Гаштольда. Та кияни відмовилися пускали його до міс-
та. Вони просили великого литовського князя, щоб він, шануючи давню славу Києва,
дав киянам князя православної віри або когось із своїх синів. Тільки зібравши велике військо,
Гаштольд зміг затвердитися в Києві.
У київському замку засів значний литовський гарнізон, на місцях призначили нову владу.
Ліквідація князівства спричинила в Україні нарікання — люди з жалем згадували давні часи,
коли Литва платила київським князям данину ликом та віниками.
Українські феодали стали готувати повстання. На чолі змови стали князі Михайло Олель-
кович, Федір Більський та Іван Гольшанський. Вони хотіли привести на великокняжий стіл
свого кандидата — Михайла Олельковича. Змову було викрито в 1481 р. Князям Олельковичу
та Гольшанському відтяли голови. Князеві Більському вдалося втекти в одній сорочці, зали-
шивши дружину, з якою щойно побрався.
У 1508 р. українські вельможі на чолі з князем Михайлом Глинським вирішили підняти
чергове повстання, намагаючись відновити Київське князівство. Його, проте, не підтримала
решта вельмож і населення, бо якраз ішла війна з Московією. Глинський спромігся на набіги

Князь
Костянтин Іванович
Острозький.

Князь Костянтин Острозький під час битви з московитами

під Оршею, 1514 р.

71
1453 р. — закінчення Столітньої війни, втрата Англією всіх володінь у Франції, крім Кале.
У СВІТІ: 1461 р. — захоплення турками Трапезундської імперії - останнього уламку Візантії.
1477 р. — перемога Франції над Бургундією під Нансі, ліквідація незалежності Бургундії.
 на маєтки своїх ворогів, а при наближенні урядових військ утік
до Москви, де йому спочатку дали боярське звання й маєтки, а
потім посадили до в’язниці. Однак під час чергової московсько —
литовської війни Глинському вдалося перекинутися назад на бік
Литви.
Московські князі набралися сили, грошей і зарозумілості
й почали мріяти загарбати Київ та багаті землі України. Піс-
ля того, як наприкінці 15 ст. до московського князя перейшли
кілька удільних князів Сіверщини, яка разом з Київщиною і
Переяславщиною здавна називалася Руссю, московський князь
набрався пихи й почав титулувати себе «государем усієї Русі»,
хоча захопив лише її маленький шматочок.
ре йт ар . Поки литовські князі об’єднували історичні землі Київської
Литовський
ст.
Малюнок 16 держави, не порушували прав української знаті (як тоді писало-
ся, «не рухали старовини й новизни не заводили»), тривали успіхи
Великого князівства. Українці вважали його своєю країною, воюю-
чи за нього в численних війнах.
У 1514 р. під Оршею в Білорусі 35-тисячне військо під керівництвом українського князя
Костянтина Острозького завдало нищівної поразки 80-тисячній армії московитів.
Проте, всупереч угодам, поступово протягом двох століть український народ був позбавле-
ний права на владу на власній землі. Магнати дедалі частіше зазіхали на володіння української
шляхти й простолюду.
Після цього становище Литви захиталося. Литовське князівство змушене було шукати під-
тримки в інших держав, і, зрештою, знайшло її в Польщі. Але в обмін на неї Литва втратила
власну велику державу.
Тим часом зросло в силі й амбіціях Московське князівство, що утворилося у Заліссі на улам-
ках Володимиро-Суздальського князівства у 1270-их рр., особливо після приєднання Казан-
ського і Астраханського ханств
у 1553–1556 рр. Польські гусари, малюнок початку 17 ст.
У 1557 р. війська москови-
тів під проводом татарського
хана Шах-Алі вдерлися в Лі-
вонську конфедерацію (дер-
жаву, створену німецькими
лицарями в 13 ст. на землях
естонців і латишів).
Литва, розуміючи, що
вона наступна, заступилася за
Лівонію.
У цей час польський ко-
роль підступно оголосив уні-
версал про відбирання в Лит-
ви та приєднання до Польщі
українських земель Волині й
72
1492 р. — завершення Реконкісти в Іспанії захопленням кастильцями Гранади.
У СВІТІ:
1519–1521 рр. — завоювання іспанським конкістадором Ф. Кортесом Імперії ацтеків у Мексиці.
Підляшшя. Невдовзі, не відчувши спротиву з боку
послабленої війною та внутрішніми суперечно-
стями Литви, король видав ще один універсал про
приєднання до Польщі Київщини й Поділля. Таким
чином, територія Великого князівства Литовсько-
го зменшилася удвічі. З усіх українських земель під
владою Литви лишилася тільки смуга земель, що ме-
жувала з Білоруссю.
1 липня 1569 р. було укладено Люблинську унію,
за якою Польське королівство та Велике князівство
Литовське об`єдналися в єдину державу — Річ По- Польська і литовська шляхта
на виборах спільного короля.
сполиту з виборним королем, спільним сеймом,
спільною скарбницею й грошовою одиницею та
єдиною зовнішньою політикою. Литва втратила свою державність,
ставши частиною Речі Посполитої та зберігши самостійність лише в
місцевому управлінні, організації війська та судочинстві.
Через Люблинську унію Україна опинилася сам на сам під вла-
дою Польщі, у той час як Польща стала найпотужнішою і найбіль-
шою державою Європи.
Проте, й після цього литовські закони лишалися чинними
в Україні й вимагали, щоб усі чиновники писали документи ви-
ключно українською мовою і нею ж присягалися. Литовські збірки
законів (статути) 1529 і 1588 рр. були відносно справедливі, як на
свій час, тому прижилися в Україні.
Зокрема, Статут 1529 року проголошував: «Писарь земьски ма-
еть по руску литерами и словы рускими вси листы выписы и позвы
писати а не иншым языком и словы. А присягнути маеть на уряд свой
писаній тыми словы: Ям присегаю Пану Богу в Троицы Единому на
Статут
Литовський ав том иж справедливе водъле Бога и того права писаного… ничего не
о продовжув
від 1588 р., щ ки х зе м ля х прикладаючы».
їн сь
діяти на укра ї вл ади.
ль сь ко Відомий випадок, коли польський король надсилав україн-
за часів по
ським можновладцям листи польською мовою, а вони через це
відіслали листа королеві назад не читаючи.

73
1526 р. — підкорення середньоазійським ватажком Бабуром Північної Індії, заснування Імперії Великих
У СВІТІ: Моголів.
1532–1572 рр. — підкорення Іспанією Імперії інків у Південній Америці.
 Українські козаки

П ід час московсько — литовських воєн татарські хани, діючи в союзі з Москвою, атакува-
ли українські землі. Вороги захоплювали «ясир» — бранців, серед яких чоловіків, жінок
і дітей — і продавали їх на невільничих ринках у Кафі і Стамбулі та в Московщині.
Бродники, тобто слов’янські перевізники через ріки, та уходники, тобто мисливці й рибал-
ки, були відомі в степах Наддніпрянщини ще з часів Київської Русі. Поступово таких людей у
степу більшало.
На чатах у степу по черзі несли варту
мешканці міст і сіл, випроваджені в далеку
розвідку, які знаками вогнем уночі або ди-
мом удень давали знати наступним постам
про ворожий напад.
Мисливці, рибалки, землероби та тор-
гівці, що мешкали або приїздили «на
Низ» — у Пониззя Дніпра, збиралися в заго-
ни задля спільної оборони, відбиття полону
та нападу на ворогів. Так виникло козацтво.
Ведення європейських бранців у турецьке рабство, Білоруські літописи згадують козаків
гравюра 16 ст. ще з 13–14 століть.
З 15 ст. українські козаки перейшли від
оборони до нищення турецьких і татарських фортець на українських землях, що були осеред-
ками работоргівлі.
У 1492 р. кримський хан скаржився литовському князеві на козаків — киян та черкащан, які
захопили татарський корабель під Тягинею (нині м. Бендери в Молдові).
У 1493 р. черкаський староста Богдан зруйнував фортецю Оча-
ків, яку татари щойно перед тим збудували на місці литовської
фортеці Дашів.
Литовський князь Сигізмунд І (1506–1548 рр.) для боротьби з
татарськими набігами першим надав у вічне володіння україн-
ським козакам землі поблизу порогів Дніпра, на кількадесят кі-
лометрів вгору і вниз від порогів по обидва боки ріки.
Уже на початку 16 ст., ще навіть до заснування Січі, поселен-
ня запорізьких козаків існували далеко на Донбасі, сягаючи Азов-
ського моря й Дону.
У пониззі Дніпра була безліч островів та лісів, де козаки за-
сновували свої укріплені поселення. Козаки багато разів нищи-
ли турецькі галери в лабіринтах дніпровських островів. Поляки
вперше оглянули козацькі острови лише 1638 року.
1514 р. старостою міста Черкаси призначили звитяжного
українського шляхтича з Волині Остафія Дашковича. Ось як
Турки ведут
писав про нього очевидець — посол Німецького імператора у ь у неволю
християн. М
алюнок 16 ст
Московії Сигізмунд Герберштайн: .

74
1494–1559 рр. — Італійські війни Франції проти коаліції держав на чолі з Іспанією, що призвели до
У СВІТІ: переходу гегемонії в Італії до Іспанії та перетворили її на першорозрядну державу.
1510 р. — завоювання португальцями Гоа і заснування першої європейської колонії в Індії.
 «У наш час черкасами (так московити на-
зивали всіх українців через те, що в 15–16 ст.
в козацьких походах особливо активні були
мешканці м. Черкас), що живуть по Дніпру, керу-
вав Остафій Дашкович, котрий ходив походом на
Московію разом з царем Мухаммед-Гіреєм, чоловік
вельми досвідчений у військовій справі й винятково
хитрий. Хоча він неодноразово вступав у взаєми-
ни з татарами, але ще частіше бив їх; мало того,
він не раз ставав неабиякою небезпекою і для самого
князя московитів, у котрого колись був в полоні. Він
завдав московитам поразки за допомогою незвичай-
ного виверта. Він провів у Московію якихось татар,
одягнених в литовське вбрання, бо був певен, що
московити без страху нападуть на них, сплутав-
ши з литовцями. Сам же він влаштував засідку в
зручному місці, дожидаючись помсти московитів. Битва поляків з татарами, малюнок 1521 р.
Московити… палаючи жагою помсти, стрімко
вдерлися в Литву. Коли, звоювавши її, вони поверталися обтяжені здобиччю, Остафій, (вийшов) із засід-
ки, оточив їх і перебив усіх до одного. Дізнавшись про це, московит відправив послів до польського короля
зі скаргою на заподіяну йому образу. Король відповів, що його піддані не завдавали образи, а мстилися за
образу. Так московит, двічі осміяний, змушений був терпіти і збитки, і безчестя».
У 1527 р. Дашкович разом з князем Костянтином Острозьким розгромили під Ольшаницею
на Київщині 25-тисячне татарське військо. Розголос про Ольшаницьку битву розійшовся всією
Європою.
Роздратований походами козацького флоту на Крим, у 1532 р. сам кримський хан з бага-
тотисячною ордою, озброєною артилерією, оточив м. Черкаси, але зазнав поразки і відступив.
У 1540–52 рр. старостою м. Бара на Поділлі був німецький шляхтич Бернард Претвич. Він
очолив півдесятка козацьких походів лише на Очаків. Польський історик Мартин Бєльський так
описав один з них: «Бернард Претвич, староста барський, вартий пам’яті всіх нас, поляків, прийшов
аж під Очаків, але вже забрані в неволю були на кораблях, везли їх у Кафу на продаж. Плакав, дивлячись на
їхню біду, промовляючи: як би я радий був вас вирятувати, коли б міг».
У 1554 р. один із волинських князів Дмитро
Вишневецький (1516–1563 рр.), не чекаючи
підтримки держави, за власні кошти збудував
на о. Мала Хортиця нижче Дніпрових поро-
гів фортецю для захисту від ворожих набігів.
Острови Хортиця й Мала Хортиця, що мають
високі скелясті береги, якнайкраще підходили
для базування козацького флоту й підготовки
морських походів. Відтоді Січ стала фортецею
і штабом козацького війська.
За серію перемог над турками й татарами
у Стамбулі Вишневецького називали «найве- Дніпрові пороги. Фото початку 20 ст.

75
1452–1519 рр. — роки життя Леонардо да Вінчі, розквіт епохи Відродження.
У СВІТІ: 1452–1486 рр. — війна Червоної і Білої троянд в Англії між шляхетськими родами Йорків і Ланкастерів,
що призвела до ослаблення аристократії, посилення буржуазії та встановлення династії Тюдорів.
 личнішим ворогом» Туреччини. Його прізвисько «Байда»
означає «вільна людина». Під час походу на Молдову мол-
довські бояри зрадили й видали князя туркам. У Стамбулі
Вишневецького за наказом султана стратили лютою смер-
тю — кинули зі стіни на залізний гак. Це сталося у 1563 р.
У легендарній пам’яті народу Вишневецький залишився
героїчним Байдою — незламним козаком, що навіть під
час тортур стріляє з лука по ворогам.
У суворих умовах козаки виробили власні непорушні
звичаї, що силою перевищували всі писані закони.
Козацький гарнізон на Січі був організований за при-
кладом середньовічного лицарського ордена. Січ була
республікою — тобто вся влада на Січі належала всьому
січовому товариству або лицарству — як казали самі сі-
човики, «всевельможному і всевладному Кошу». Слово «кіш»
з татарської мови означало «військовий табір».
Запорожці підписувалися у своїх листах: «Військо
Дніпрове, Кошове, Верхове, Низове, і все, що на луках, на по-
ро (Байда)
Князь Дмит лях, на усіх урочищах морських, дніпрових і польових, і мор-
й.
Вишневецьки
ський кошовий отаман, старшина і чернь».
Тобто, і найбідніша частина рядових козаків на Січі мала своє
значення в державній організації.
Товариство, що жило на Січі, було військовою елітою Запоріжжя. Січовики мешкали за-
гонами, у спеціальних великих казармах — куренях. Усіх куренів було до 40, у кожному було
приписано близько п’ятисот, а іноді й до тисячі козаків, хоча не всі з них постійно перебували
в цих куренях.
Січове лицарство мало право вирішувати всі питання війська і всіх земель Війська Запо-
різького, обирати із себе старшину, тобто все керівництво Січі, отримувати грошову платню й
харчування, та брати участь у поділі військових трофеїв.
У воєнний час вся необмежена влада на
Січі належала кошовому отаману, який
Король Стефан Баторій.
керував військом і міг арештувати чи й
стратити будь-якого козака. У мирний час
влада кошового стосувалася насамперед
суду (він був верховним суддею у всіх спра-
вах), та переговорів з іноземними держа-
вами.
Проте щороку 1 січня кошовий мусив
звітувати на Січовій раді, де його могли пе-
реобрати, а, у разі вчинення ним злочину
проти товариства, і стратити. Кожен кошо-
вий після обрання харчувався в тому ж ку-
рені, поряд із рядовими козаками, де він
був приписаний до обрання.
76
1517 р. — початок Реформації в Німеччині. Мартін Лютер представив свої 95 тез щодо реформи церкви.
У СВІТІ: 1524–26 рр. — селянська війна в Німеччині, повстанці вимагають скасування кріпацтва і реформи суду.
Жорстокості повстанців дискредитували їх в очах решти народу, і шляхта перемогла.
 Аби запорожці не дуже шанували пиятику, на Запоріжжі були заборонені металеві або
скляні келихи, дозволялося пити лише з дерев’яних кухликів — «михайликів».
Ані знатність роду, ані стан, ані багатство козака не мали на Січі ніякого значення, бралися
в розрахунок лише особисті чесноти, тобто хоробрість, досвід, розум, кмітливість.
Січовики суворо дотримувалися закону ніколи й нікому, хоч і королеві, ханові чи цареві, не
видавати з Січі того, хто став козаком.
Хоча січовики називалися лицарством, на Січі не існувало станових чи національних пе-
решкод: у козаки брали кожного, з усіх станів, хто перехреститься і скаже молитву «Отче наш»
українською мовою.
Запорозьким козакам на Січі заборонялося говорити іншими мовами, крім української,
хоча серед козаків було чимало вихідців з різних народів.
Прізвище вперше прибулих на Січ, як правило, змінювалися, що мало символізувати поча-
ток нового життя. Новачок, якого незалежно від віку називали «молодиком», ставав рівноправ-
ним козаком лише після участі у воєнному поході. Молодик, поки ще не був у поході, мусив
звати тих, хто став січовиком раніше за нього, «батьками», а «батьки» звали його «синком»,
хоча б той «синок» насправді був удвічі старший за «батька».
На Січі не було іншого населення, крім козаків та ремісників і торгівців. Відомо, що у 1672 р.
на Січі постійно жили 100 ковалів, що лаштували зброю козакам.
Раз на рік велетенські землі Запорізької Січі (ріки, озера, ліси, урочища, мисливські лови і
рибні місця) ділилися жеребкуванням між куренями — і протягом року кожен курінь господа-
рював на своїй землі.
У 1576 р. польський король Стефан Баторій визнав належними козакам землі вздовж Дніп-
ра від м. Трахтемирова до м. Чигирина і далі до запорізьких степів, з усіма містами, містечками
й селами. Тих козаків, яких визнавав королівський уряд і яким він платив платню, називали
реєстровими.
У грамоті польського короля Стефана Баторія східні
межі запорозьких земель визнаються «з верхів’їв річки Орелі на
верхів’я Кальміусу, а звідтіля на гирло ріки Дону».
Побачивши звитягу запорожців під час Лівонської війни,
Баторій видав у Ризі королівський універсал, яким за «реєс-
тровими» козаками було визнано шляхетські права, зокрема
право не платити податків.
Козаки швидко перетворилися на першорозрядну воєн-
ну силу християнської Європи.
Спочатку власне реєстрових козаків були лише сотні,
згодом — тисячі, а згодом вже десятки тисяч. Реєстрові ко-
заки приймали до себе втричі-вчетверо більше козаків, і всі
разом заступалися за українский народ, його національні й
релігійні права. Усього козацтва, тобто всіх, хто ходив у по-
ходи на ворогів та об’єднувався в козацьке військо, почина-
ючи з середини 16 ст. налічувалися десятки, а іноді й сотні
тисяч.
Важливу роль в ідентичності козаків, як і більшості лю- Портрет козацького полковника
дей, особливо у Середньовіччі, відігравала релігійна віра. Г. Гамалії.

1526 р. — розгром турками Угорщини під Могачем, центральну частину якої окупувала Туреччина, 77
у північній утвердилися австрійські Габбсбурги, а східна стала залежним від турків князівством
У СВІТІ: Трансильванією.
1534 р. — створення Англіканської церкви в Англії.
1536 р. — протестанти в Німеччині отримують права нарівні з католиками
 Релігія утверджувала і відстоювала цінності людей і спіль-
нот.
Ще у 1054 р. відбувся розкол вселенської Християнської
церкви на західну католицьку і східну православну. Ці хрис-
тиянські церкви дещо відрізнялися в обрядах і основах віро-
вчення, але головним був політичний чинник — конкурен-
ція між римськими папами і візантійськими патріархами.
Кілька спроб знову об’єднати християн, здійснених у 13–
15 ст., зазнали невдачі. Чергову таку спробу зробила Поль-
ща. Серед її королів і вельмож часто зустрічалися католицькі
фундаменталісти, що потрапляли під вплив орденів като-
лицької церкви. У 1596 р. польський король Сигізмунд ІІІ
Ваза і київський митрополит Михайло Рогоза за дорученням
Римського Папи скликали в м. Бересті церковний собор за-
для офіційного проголошення унії — об’єднання церков. Со-
бор одразу розколовся на два окремі зібрання — православ-
не і уніатське. Спроба об’єднання церков викликала знач-
ний опір населення, бо була підготовлена без згоди народу і
Костянтин Василь Острозький. впроваджувалася насильницькими методами. Православних
підтримали українські магнати на чолі з князем Костянти-
ном Василем Острозьким (1526–1608 рр.), сином славетного
воєначальника Костянтина Острозького, а також козаки на
чолі з гетьманом Христофором Косинським.
Рід магнатів Острозьких довго лишався опорою України,
бо був багатий на талановитих військових діячів, гроші та ма-
єтки — багатшим за багатьох польських королів. В Острогу
на Волині було засновано Слов’яно-греко-латинську школу
(Острозьку академію), а також друкарню при ній, коштом
князя та його родички князівни Гальшки Острозької (що запо-
віла на цю справу 6 тисяч кіп, або 360 000 литовських грошей).
З Острозької академії вийшли чимало козацьких ватаж-
ків, державних, релігійних і культурних діячів України.
З 1615 року ця роль перейшла до Києво-Могилянської
братської школи (яка 1632 року була перетворена на Киє-
Гальшка Острозька,
онука Костянтина Острозького, во-Могилянську академію). Її заснували й підтримували
меценатка Острозької Академії. вже не магнати, а козаки й київські міщани.
За підтримки козаків у головних містах України почали
засновуватися релігійні братства — організації міщан, створені для захисту релігійної та націо-
нальної самобутності українців.
Вороги України часто називали українських козаків піратами чи розбійниками. Ясно, що
це неправда. Ще на світі не було таких розбійників чи піратів, які б витрачали гроші на засну-
вання академій та церковних братств.

78
1538 р. — розгром турками венеціансько-генуезько-іспанського флоту в битві біля Превези, втрата
У СВІТІ: венеціанцями островів в Іонійському, Егейському та Адріатичному морях.
1557 р. — Португалія засновує свою колонію в Макао в Китаї.
 Козаки — гроза імперій

З 15 ст. християнські країни Молдова й Волощина (нині Румунія) залежали від мусульман-
ської Туреччини. Запорожці часто допомагали приходити до влади в цих країнах волода-
рям (що звалися господарями), які виступали проти турецької влади.
У 1574 р. господар Молдови Іван Воде Лютий підняв повстання проти турків. Його підтри-
мав загін із 1400 запорожців на чолі з гетьманом Іваном Свирговським, завдавши разом з мол-
дованами серію нищівних поразок туркам і волохам, зокрема поблизу м. Фокшан у Молдові та
під м. Браїловом у Румунії. Запорожці й молдовани очистили від турків територію від Тран-
сильванії (нині в центрі Румунії) до нинішнього українського м. Білгорода-Дністровського, а
також до м. Бендер (нині в Молоді). Однак, Туреччина зібрала багато десятків тисяч війська.
Під час вирішальної битви під м. Кагулом у Молдові в червні 1574 р. молдовські бояри зрадили
свого господаря, а майже весь загін запорожців загинув у бою.
У 1577 р. запорожці на чолі з гетьманом Яковом Шахом,
винахідливо застосуваши воєнні хитрощі, меншими силами
розгромили молдовські й турецькі війська й посадили на мол-
довський престол запорожця Івана Підкову, що був братом
нещодавно страченого турками молдовського господаря Іва-
на Воде Лютого. Своє прізвисько Підкова отримав за те, що
мав незвичайну фізичну силу й міг гнути підкови. Однак, за
рік нова турецька армія вибила козаків і Підкову з Молдови.
Аби задобрити турків, польський король під час переговорів
заарештував Підкову й наказав його стратити.
Попри це походи
козаків на Молдову й
. Волощину тривали,
Іван Підкова
а кн иж на
П ол ьс ьк маючи на меті під-
ілюстрація тримку антитурець-
.
початку 17 ст
ких сил у Молдові й
Волощині. Зокрема, не-
вдовзі кошовий запорожців Яків Шах захопив
столицю Волощини Бухарест.
У 1575 р. запорізьке військо на чолі з гетьманом Бог-
данком суходолом прорвалося у Крим і спустошило його
степову частину до гір.
Козаки перетворили все Чорне море (на той час внут-
рішнє для Османської імперії) на поле бою. Вони пусто-
шили Трапезунд, Варну, Синоп, Кафу (нині Феодосія),
Гезлев (нині Євпаторія), захоплювали передмістя Стам-
була.
Запорожці, що часто ходили в походи й часто мусили
діяти меншими силами проти більших, стали авторами
багатьох воєнних винаходів та хитрощів. Турецькі яничари.

79
1565 р. — провал облоги турками Мальти, що перебувала під владою християнського лицарського
У СВІТІ: ордену госпітальєрів.
1570–71 рр. — завоювання Туреччиною Кіпру.
 Креслення козацької чайки французького інженера Г. де Боплана.

Зокрема, козаки винайшли безпалубний плоскодонний бойовий човен, захищений від

затоплення — чайку. Зовні бортів чайки кріпився очеретяний пояс, який дозволяв човну три-
матися на воді навіть попри численні пробоїни. Особливістю чайки була можливість знімати
щоглу. Козаки атакували великі турецькі кораблі — галери, користуючись тим, що чайки зі зня-
тими щоглами піднімалися з води менш ніж на один метр. Тобто козаки бачили ворогів значно
раніше, ніж ті їх.
Ось як писав у середині 17 ст. про морські походи козаків французький інженер Гійом де
Боплан:
«5–6 тис. відчайдушних, добре озброєних козаків вирушає на Запорожжя будувати човни. До будів-
ництва одного човна приступає 60 чоловік, закінчуючи його за два тижні, оскільки вони майстри на
всі руки. Таким чином, за два–три тижні у них
готово 80 або 100 човнів. У кожен човен сідає
від 50 до 70 чоловік, кожен з яких має дві руш-
ниці і шаблю; на човні є також 4–6 фальконетів
(тобто невеликих гармат) і запас харчів, щоб
вистачило на всіх. Одягнені козаки в сорочку
і шаровари, мають ще одні змінні, благеньку
свиту і шапку, 3 кілограми пороху, достатню
кількість свинцю, запас ядер для фальконетів;
у кожного є годинник. Так виглядає летючий
козацький табір на Чорному морі, який без-
страшно нападає на найзначніші міста Анато-
лії».
Щоб убезпечитися від козацьких похо-
дів, турки винайшли перегороджувати всю
Напад запорожців на турецькі галери.
ріку Дніпро ланцюгами. Аби зарадити цьо-
Турецький малюнок 1636 р.
му, козаки зрубували кілька дерев, чіпляли
80
1571 р. — разгром флотом Венеції та Іспанії турецького флоту під Лепанто.
У СВІТІ: 1572 р. — «Варфоломіївська ніч».
1581 р. — виборення Нідерландами незалежності від Іспанії.
до їхнього коріння важке каміння, щоб дерева пливли як поплавки, і вночі запускали їх на ту-
рецькі ланцюги. Після ночі стрілянини у турків з обох фортець по обидва боки Дніпра закінчу-
валися порох чи ядра. А іноді таланило, що ворожий гарматний вогонь по деревах перебивав
і ланцюги.
Козаки першими у світі винайшли техніку масового перетягування чайок суходолом,
яка дозволяла уникати проходу повз ворожі кораблі й фортеці.
Інший унікальний козацький винахід — «підводні чайки». Переслідувані великими га-
лерами, козаки підпливали під берег і топили на мілководді власні чайки, накидавши в них
каміння, а самі зникали на березі. Кілька днів а то й тижнів такі притоплені чайки лишалися
цілком придатними до плавання. Коли погоня зникала, козаки викидали з чайок каміння і
пливли далі.
Проти московитів козаки часто використовували нескладний прийом: одягали кожухи вов-
ною нагору, і кричали «Алла-алла», мов татари. Оскільки в страху очі великі, московити дума-
ли, що прийшла орда.
Кримські татари були дуже звитяжними вояками. Проте запорожці швидко змусили їх ра-
хуватися із собою. Ось як описував татар французький офіцер на службі в Московщині в 1600–
1611 рр. Жак Маржерет:
«А татари самі настільки моторні, що коли кінь
біжить риссю, можуть зістрибнути з коня і скочити
на іншого. Зі зброї у татар лише лук, стріли і шабля;
вони стріляють набагато швидше і точніше на скаку,
ніж пішки. Зрештою, сотня їх завжди змусить утіка-
ти двісті росіян, якщо тільки це не будуть кращі воїни.
Якщо станеться так, що загін з п’ятнадцяти або двад-
цяти тисяч московських вершників почне їх пересліду-
вати, то до відстані гарматного пострілу гуртом не
дійде і три–чотири тисячі, а решта московитських
вершників будуть схожі швидше на привидів на ослах,
ніж на людей на конях. Таким чином татари відхо-
дять майже завжди без великих втрат, якщо тільки Атака запоро
жців
на турецьку
їм не перекриють прохід через який-небудь ліс або річ- Малюнок О. га леру.
Сластіона, 19
ку. Але це трапляється зрідка... Але є справжні коза- ст.
ки, які тримаються в татарських рівнинах уздовж Дону, Дніпра
та інших річок, і часто завдають набагато більших збитків татарам, ніж уся московитська армія».
Навіть американський національний герой Джон Сміт — засновник англійських колоній
в Америці — устиг побувати у полоні кримських татар. Д. Сміт добре відомий в Америці й
світі історією про те, як він втрапив в індіанський полон, але був врятований донькою вождя,
індіанською дівчиною Покахонтас. У 1602 р. Сміт у якості найманця взяв участь у битві армії
Трансильванії з кримськими татарами, які підтримували господаря Молдови Ярему Могилу
(дядька майбутнього Київського митрополита Петра Могили). Кримські татари зі своїм луками
в той час були надзвичайно сильними вояками, і перемогли 30-тисячну армію трансильванців.
Сміт потрапив у полон до кримських татар і дуже детально описав їхні звичаї.
Однак, він утік з татарського полону, переплив Дніпро й через Галичину, зрештою, дістав-
ся Англії.
81
1588 р. — розгром Англією іспанської «Непереможної армади».
У СВІТІ:
1598 р. — Нантський едикт, кінець релігійних воєн у Франції і запровадження віротерпимості.
 Кримські
татари.
Турецький
малюнок.

За словами Сміта, в Україні в ті часи життя усіх — і простолюду, і шляхти, чию добру зброю
й одяг він відзначав, надто залежали від ворожих вторгнень. Для Джона Сміта — людини, що в
пошуках пригод об’їздила півсвіту, життя в Україні було аж надто неспокійним.
У своїй книзі, що стала першою книгою в історії американської літератури, Джон Сміт зга-
дав про першого українця в Америці. Це був Іван Богдан з Коломиї, що заїхав на заробітки аж в
Америку у 1608 р., лише на 24 роки пізніше за першого англійця, який з’явився в Америці 1584 р.
Ось як писав про козаків очевидець — француз П’єр Шевальє: «Вони витривалі й невтомні,
коряться своїм керівникам, з надзвичайною вправністю виконують земляні роботи та укріплюються не
лише за допомогою шанців, а також використовують свої вози на марші. Вони такі сильні за цими пере-
сувними укріпленнями, конче потрібними на безлюдних
степах, де раз у раз наскакують татари, що тисяча ко-
заків, захищена так, чинить опір шести тисячам не-
вірних».
Секрет такої успішності — у застосуванні
українськими козаками «конвейера». Коли татари
йшли в похід з 3–7 кіньми кожен (аби вони не томи-
лися й були здатні для блискавичних переходів та
перевезення здобичі), то запорожці ходили в похід
з кількома, часто 5–6 рушницями кожен (які в них
звалися мушкетами чи самопалами, бо рушницею
в ті часи звався самопал чи мушкет власного ви-
робництва). У бою козаки створювали велику силу
вогню завдяки тому, що стріляли найбільш влучні
стрільці, а решта заряджали рушниці й блискавич-
но подавали їх.
З цією ж метою козаки створили власні бага-
тоствольні мушкети — ожиги. Вони використо-
Кримський хан Іслам Гірей. вували їх під час ближнього бою. Крупнокаліберні
82 1600–1629 рр. — чотири польсько-шведські війни за поверенення польському королеві Сигізмунду ІІІ
шведського престолу та володіння в Прусії, Померанії і Лівонії. Зрештою, шведи отримали Лівонію і
У СВІТІ: відмову польського короля претендувати на трон.
1603 р. — у Японії воєначальник Токугава Ієясу бере титул сьогун, встановлюючи сьогунат Токугава.
З цього починається період Едо, який триватиме до 1868 року.
ожиги називали «сороками», вони складали-
ся з гарматних стволів і могли перевозитися
кораблями та возами для облоги фортець.
Одного разу ескадра козацького гетьма-
на Самійла Кішки зазнала поразки, а сам він
потрапив у полон. Прикутий до турецької
галери, він веслував на ній протягом 26 ро-
ків. У 1599 р. Кішка організував повстання
українських веслярів — невільників, які,
знешкодивши турецьку команду, героями
повернулися в Україну. Далі Кішка знову був
обраний гетьманом і знову на морі атакував Козацький табір з возів.
турецькі фортеці.
Інший козак Роман Катіржний, ватажок
одного з успішних повстань невільників — веслярів на турецьких галерах, прибув зі своїми
повстанцями на трофейному кораблі до берегів Південної Італії, звідки суходолом перебрався
до України.
За часів гетьмана Петра Сагайдачного козаки розробили власну методу морського бою,
коли козацькі чайки мов «камікадзе» атакували великі турецькі кораблі. Головним завданням
було відволікти ворожі сили до моменту знищення головного ворожого корабля — флагмана.
Така тактика була б неможливо без суворої дисципліни в козацькому війську й упевненості
козаків у своїх бойових побратимах.
У 1614 р. запорожці захопили турецьку фортецю Синоп
на Чорному морі та звільнили багато християнських бран-
ців, за що турецький султан власноручно побив булавою
свого великого візиря. Проте під час прориву з Чорного
моря назад у Дніпро козаки зазнали втрат.
У 1615 р. козацька флотилія увійшла в протоку Бос-
фор, на якій розташовано турецьку столицю, в бойовому
порядку, з розгорнутими хоругвами-знаменами й під бій
литавр — великих бойових барабанів. Висадивши десант,
запорожці вдарили на передмістя Стамбула. Пожежу
Стамбула бачив на власні очі сам султан. Українські ко-
заки запалили турецькі галери в Босфорі та наближені до
Стамбула порти й причали, звільнили велику кількість
християнських бранців та захопили багаті трофеї. По-
мітивши козаків, турецькі матроси повтікали зі своїх ко-
раблів. Після цих подій моряків на службу в турецький
флот зібрали під страхом суворих покарань. Дорогою
додому козаки розбили в гирлі Дунаю турецький флот,
захопивши в полон командира турецької ексадри.
ер иц і У 1616 р. козаки розгромили в гирлі Дніпра турецьку
лоній в Ам
Засновник ко .
Д ж он С м іт екскадру й захопили найбільше місто Криму — Кафу,
разом із її фортецею і ханською скарбницею, та визволи-
83
1605 р. — «Порохова змова» в Англії. Спроба змовників-католиків вчинити замах на короля-протестанта
У СВІТІ: під час його тронної промови з використанням діжок з порохом.
1606 р. — відкриття Австралії голландським мореплавцем Віллемом Янсзоном.
 ли тисячі християнських бранців. Також козаки захопили турець-
кі фортеці Синоп і Трапезунд на південному узбережжі Чорного
моря. Вератаючись додому, козаки на притоках Дніпра розбили
турецько-татарське військо, яке за їхньої відсутності намагалося
зруйнувати Січ. За взяття Кафи запорожцями султан стратив сво-
го великого візиря.
Улітку 1621 р. українсько-польське і турецько-татарське війсь-
ка зійшлися поблизу м. Хотина (нині Чернівецька обл.). Турець-
ко-татарське військо за різними даними становило від 180 до
460 тисяч вояків, крім допоміжних загонів з Молдови і Волощини,
які перекинулися на бік Туреччини.
Таким чином, у битві під Хотином з обох боків брало участь
найбільше війська за всю історію Середніх віків. Серед них
було 40 тисяч українських козків, і ще 10 тисяч запорожців на
чайках атакували турецькі міста на Чорному морі.
Ожига.
Після п’ятьох тижнів безрезультатних боїв під стінами Хо-
тина, шести штурмів українсько-польських позицій та втрати
близько третини війська, отримавши
звістку про атаки запорожців на морі,
султан запросив миру.
Український гетьман Петро Сагай-
дачний зміг підняти на небувалу висоту
авторитет Війська Запорізького. Поляки
визнавали: «Справжніми переможцями під
Хотином і рятівниками Польщі були коза-
ки». Перемога під Хотином зупинила
доти непереможний наступ Осман-
ської імперії на Європу.
У серпні 1621 р. запорожці розбили
турецький флот, а його залишки пере-
слідували до самого Стамбулу. Проте
того ж року кількасот козаків на морі
потрапили в турецький полон, де були
замучені лютими карами.
У 1623 рр. козаки підтримали крим-
ського хана Мехмеда ІІІ Герая, якого
хотів скинути турецький султан, і обло-
жили м. Кафу в Криму, чим допомогли
ханові втриматися на престолі. Також
тричі за літо й осінь козацькі чайки пу-
Пропагандистський турецький малюнок
стошили передмістя Стамбулу.
із зображеннях полонених у Хотинській битві, У 1624 р. похід на Туреччину був
серед них козаків. Насправді султан Осман ІІ успішний для козаків. У 1625 р. навпа-
програв битву і невдовзі загинув від рук яничарів. ки, кількасот з них потрапили в полон.
84
1606 р. — народився голландський художник Рембрандт Харменс ван Рейн.
У СВІТІ: 1607 р. — заснування Джеймстауну — першого постійного британського поселення в Америці, «колиски»
Сполучених Штатів Америки.
 У 1626 р. татари здійснили набіг в Україну,
але були розбиті під м. Білою Церквою.
У 1628 р. козаки знову допомогли в Криму
кримському ханові Мехмеду ІІІ Гераю втрима-
тися на престолі, знявши облогу з фортеці Чу-
фут-Кале, де його оточили турки і ногайські
татари. Проте, у бою загинув козацький геть-
ман Михайло Дорошенко.
У 1629 р. козаки спустошили околиці Стам-
булу, а потім спалили турецькі гавані в містах
Кілії, Ізмаїлі, Балчику, Варні та Созополі.
Морські походи козаків на Туреччину три-
вали й надалі в 1630, 1633, 1635 рр., хоча на той
час Османська імперія ще лишалася найсиль-
нішою країною світу.
У 1637 р. запорожці допомогли кримсько-
му хану Батир-Гірею у війні проти буджаць-
ких татар.
Ілюстрація з московитського повідомлення
У той же час запорожці, серед яких був і про взяття українськими козаками
майбутній український герой Іван Богун, ви- головного міста Криму — Кафи,
рішили йти допомагати у Персію персько- близько 1622 р.
му шахові у його війні проти Туреччини, але
дорогою разом із донськими козаками захопили турецьку фортецю Азов. Козаки утримували
Азов до 1642 р., відбиваючи напади значно чисельніших сил супротивника.
Як наслідок, на час Визвольної війни українського народу, що невдовзі почалася, Туреч-
чина, пам’ятаючи звитягу й успішні походи козаків, спочатку провадила досить прихильну до
України політику.

85
1607–1611 рр. — англійський мореплавець Генрі Гудзон відкриває Гудзонову затоку і досліджує
У СВІТІ: узбережжя Північної Америки, намагаючись знайти шлях через Північний полюс до Китаю й Індії.
1608 р. — заснування французами міста Квебеку в Канаді.
 Війна в Московщині

З часів литовсько-московських воєн 15-16 ст. московські князі підбурювали кримських ханів
до нападів на Україну. Унаслідок одної з навал татари спалили Київ, а церковне начиння
з розграбованих київських церков відправили в дар московському князеві. Під час іншого
набігу було вбито київського митрополита.
У ті часи в історії Східної Європи було мало чогось більш звичного, ніж розгроми поляками
московитів: вони траплялися у 1569, 1582–83, 1606, 1608 1610, 1618, 1632 рр.
Коли в Московії помер цар — лютий тиран Іван Грозний, а за ним його діти, в країні не
лишилося царів. Тоді один московит, який назвався царевичем Дмитром, який, мовляв, вижив,
зібрав ватагу, і завдав низку жорстоких поразок московським військам. У результаті московити
скинули свого царя й визнали «царевича Дмитра» новим царем. На своє весілля новий цар
запросив до Москви безліч гостей. Приїхало й чимало українців, серед них племінник першо-
го кошового Запорізької Січі Байди Вишневецького Костянтин Вишневецький, який тоді був
київським воєводою.
Аж тут, після майже дворічного плазування перед молодим царем, московити дійшли дум-
ки, що цар не справжній, бо, мовляв, їсть яловичину, на яку в московитів було табу, і не спить

Московитська верхівка, 16 ст.

Битва поляків з московитами у Москві,

малюнок 18 ст.

Розгром московитів під Клушиним

у 1610 р.,
картина 1610-их рр.

86
1612 р. — англійська Ост-Індійська компанія відкрила першу торгівельну факторію в Індії.
У СВІТІ:
1609–1614 рр. — вигнання морисків (прихованих мусульман) з Іспанії.
після обіду, як було заведено в московитів. Московити змовилися
вбити царя та сонних поляків, що приїхали на свято, принагід-
но звинувативши їх самих, що це, буцімто, вони змовилися про-
ти царя. Зрештою, царя і тих, хто не боронився, було вигублено,
натомість з честю і перемогою вийшли ті, хто мужньо боролися.
Очевидець голландець Ісаак Масса так описував ці події:
«Дивно було дивитися, як бігли московити з польськими ліжками,
ковдрами, подушками, одягом, кіньми, вуздечками, сідлами і усіляким
домашнім начинням, немов усе це рятували від пожежі… Двір, на яко-
му стояв пан Вишневецький, хоробро захищався, його обложив незлі-
ченний натовп народу, стріляючи і рубаючи все в шматки, і розграбу-
вали кухні, стайні й нижні покої, але поляки, засівши у верхніх покоях,
чинили великий опір і, відважно стріляючи з вікон, поклали багато
московитів. І як тільки московити наступали натовпом, щоб заво- Гетьман
Петро Сагай
лодіти золотом і дорогими одежами, що кидали з вікон поляки, то їх дачний.
Картина 18
ст.
підстрелювали, немов звірів або птахів, і як тільки збирався натовп,
поляки стріляли в нього. Також поляки три рази навмисне буцімто
виказували намір здатися, і московити, повіривши цьому, цілими
сотнями прямували по сходах, аби почати грабунок. А поляки між
тим відчиняли нагорі сіни, і як тільки московити починали тісни-
тися в сінях, одразу стріляли по них з сорока або п’ятдесяти пищалей, і московити падали і летіли
вниз по сходах, немов щури, яких женуть з горища. Одним словом, усе тривало досить довго, і деякі
привезли туди гармати, зняті зі стін міста, і стріляли з них по будинку та калічили своїх же, які без-
перестанку рвалися по сходах, бо такі жадібні вони до грабунку».
Після цієї історії поляки завдали ще кілька поразок московитам, зокрема в Клушині у
1610 р., аж поки, розгромлені поляками, московити запросили на царський престол польського
королевича Владислава. Та невдовзі московити знову повстали. Під час облоги у Кремлі 6-ти-
сячний передовий польський гарнізон, який зібрався був зустрічати нового царя, спалив Мо-
скву й завдав поразки двомстам тися-
чам московитів, але, зрештою, через
голод мусив звідти вийти.
У 1618 р. 20-тисячне українське
військо під проводом Петра Сагай-
дачного взялося допомагати поль-
ському королевичу, який хотів по-
вернути собі московський царський
трон. У Московії козаки, рухаючись з
незвичною для армій Середньовіччя
швидкістю, захопили понад 20 фор-
тець. Московитське військо на чолі
з князем Д. Пожарським розбіглося.
Спроба іншого воєводи завадити геть-
манові форсувати р. Оку провали- Капітуляція московитів під Смоленськом,
лася, тому що, як писав московський тогочасна польська картина.

87
1564–1616 рр. —роки життя англійського поета Вільяма Шекспіра.
У СВІТІ:
1618–1648 рр. —Тридцятилітня війна в Європі між католицькими й протестантськими державами.
 літописець, на московитів напав
великий жах.
Ці походи показали, що укра-
їнське козацьке військо було знач-
но сильнішим не лише за армію
Московії, але й за польське військо,
яке за час перебування в Московії
досягло менших успіхів.
Зрештою, у с. Деуліні під Мо-
сквою в 1618 р. було підписано
перемир’я. Річ Посполита по-
вернула собі землі Смоленщини,
Чернігівщини та Новгород-Сівер-
щини, відібрані Москвою в Литви
століття перед тим. Таким чином,

Капітуляція московитів під Смоленськом.

Фрагмент картини.

українські землі знову були возз’єднані в одній дер-

жаві. Відтоді споконвічні українські землі Чернігів-
щини й Новгород-Сіверщини назавжди лишилися за
Україною.
Під час польсько-московської Смоленської війни
1632–34 рр. запорожці й поляки змусили капітулю-
вати московську армію під керівництвом воєводи
М. Шеїна. Під Смоленськом запорожці на чолі з
гетьманом Тимофієм Орендаренком форсували
Польська мед
аль Дніпро, через що московити опинилися в пастці й
пе ре м оги невдовзі здалися. На знак ганьби московська армія
на честь
кі й ві йн і, 1634 р.,
у Смоленсь пройшла під шибеницею. Удома московитське вій-
м по нених
ло
із зображення сько звинуватило в поразці командування й збун-
московитів.
тувалося. Аби зупинити бунт, цар стратив Шеїна,
підступно його одуривши.

88
1620 р. — англійські переселенці на кораблі «Мейфлауер» заснували колонію Плімут в Америці.
У СВІТІ: 1620 р. — битва на Білій Горі в Чехії, у якій чеські протестанти зазнали поразки від німецьких
католиків.
 Козацькі повстання

У 1569 р. українські землі було приєднано до Польщі. Дуже стрімко Річ Посполита із краї-
ни, де щойно проголошувалося приєднання України «як рівної до рівної і вільної до
вільної», перетворилася на чужу для українців державу, де вони вже не мали своїх прав.
Король вимагав від усіх «нереєстрових» козаків залишити їхні поселення за порогами і по-
вернутися на Наддніпрянщину, а козаків у містах і селах (за виключенням «реєстрових») не ви-
знавав привілейованим станом — шляхтою, попри те, що вони несли військову службу. Поль-
ський уряд почав вимагати від більшості козаків таких самих повинностей, як від міщан і селян.
Перше повстання очолив гетьман реєстрових козаків, дрібний шляхтич з Підляшшя Хри-
стофор Косинський (1545–93 рр.). Серед іншого він вимагав рівноправності в суді для козаків,
шляхтичів та не шляхтичів, тобто козаки вже в перших повстаннях виступили захисниками
не лише власних прав, а всього
Польські гусари. Малюнок початку 17 ст. народу. Спочатку повстанці на
чолі з Косинським мали успіх,
але згодом були розбиті.
Боротьбу продовжив Севе-
рин Наливайко (близько 1555–
1597 рр.), вихідець із ремісників
містечка Гусятина (нині на Тер-
нопільщині). Його батька зака-
тували слуги магната М. Кали-
новського. Наливайко уславив-
ся винятковою хоробрістю і був
влучним гармашем. Особливої

шкоди козаки завдавали маєткам Калиновського. Козаки

Наливайка почали війну в Молдові проти турків та їхньо-
го ставленика, і виграли її, та дійшли аж до австрійських
володінь. Улітку 1594 р. козаки Наливайка вступили в бій
з татарами і визволили захоплений ними полон. Переслі-
дуючи ворога, козаки захопили й зруйнували турецьку
фортецю Тягиню. Наливайко просив короля призначити
його гетьманом південних степів між Південним Бугом і
Дністром. Але польський уряд спрямува на нього армію.
Польський гетьман Станіслав Жолкевський тоді писав,
що «вся Україна покозачилась». Протягом тижня біля
р. Солониці (поблизу м. Лубни на Полтавщині) повстан-
ці героїчно відбивали штурми польської армії. Більшість
у таборі становили жінки повстанців, діти, літні люди та Польські рейтари.

89
1622 р. — англійці допомогли персам витіснити португальців з острова Ормуз у Персії, що полегшило
У СВІТІ: англо-перську торгівлю.
1626 р. — заснування голландцями поселення Новий Амстердам в Америці (майбутній Нью-Йорк).
 поранені. Під впливом безупинного гарматного обстрі-
лу та браку води, маючи перед очима змучених жінок і
дітей, поранених і хворих, частина козаків пішла на до-
мовленості й видала ватажків в обмін на життя і вільний
вихід усіх решти. Проте поляки, схопивши ватажків пов-
стання, одразу почали вбивати всіх підряд. Козаки взя-
лися за зброю, та було вже пізно. З бойовиська врятува-
лися лише півтори тисячі козаків, що прорвалися через
ворожі лави й відступили на Запоріжжя. Наливайка було
по-варварськи страчено після лютих тортур.
Після цього в Україні раз-за-разом вибухали чергові
антипольські повстання. Найбільші з них — під прово-
дом Марка Жмайла (1625), Тараса Трясила (1630), Івана
Сулими (1632), Павла Павлюка (1637), Івана Острянина
і Дмитра Гуні (1638).
Ось як писав про ситуацію в Україні 1625 року поль-
Северин Наливайко. ський король: «Домашня сваволя бере гору, і так розпереза-
лася, що і нам тяжка, і з сильними сусідами нас розсварює;
забувши про своє підданство, козаки утворили собі окрему державу. Вся Україна їх слухає. Шляхтич
у своєму домі невільний. По містах і містечках усе королівське управління, уся влада у руках козаків:
захоплюють судочинство, закони встановлюють».
Козаки захоплювали найбільші фортеці країни, зокрема Кодак, навчаючись перемагати
армію найбільшої на той час держави Європи. Поляки скаржилися, що реєстрові козаки не хо-
тіли воювати проти своїх братів-українців: «легше вовком ора-
ти, ніж козаком проти їхнього народу воювати». Після кожного
нового повстання Польща обмежувала права козаків і просто-
люду.
Після початку освоєння іспанцями Америки у 16 ст. ціни
на зерно в Європі стрімко зросли. Польські магнати, аби збага-
тіти, стали купувати, отримувати в короля або й просто захо-
плювати землі в Україні, та організовувати там великі панські
маєтки — фільварки, аби торгувати українським зерном. Під
час розширення магнатських маєтків порушували права як
української шляхти, так і простолюду.
Очевидець подій з числа євреїв Натан Ганновер писав у
своїй знаменитій праці «Глибокий мул», що напередодні Ви-
звольної війни в Україні «православний народ став дедалі більше
злиднішати й зробився зневаженим і низьким, перетворився на
кріпаків і слуг у поляків і євреїв», і «це призвело до великої біди».
Як писав Н. Ганновер, перед Хмельниччиною «євреї ста-
ли повсюдно керуючими й господарями… Ми самі обдирали селян
єврейськими кігтями… а деякі пани переслідували (православ- Польський кр
илатий
них) гоніннями і гіршими муками, змушуючи перейти в папську гусар, картин
а 19 ст.
віру, і вони були принижені нижче всіх народів, і навіть євреїв».
90
1627 р. —приєднання Чехії до володінь Габбсбургів і повна втрата нею суверенітету.
У СВІТІ:
1639 р. — «закриття» Японії для іноземців.
 За його словами, «пани зблизилися з євреями
і стали ніби один союз і одна душа», а Польща для
євреїв стала «чудовою окрасою Всесвіту, країною
пишноти і величі, у якій усе було правильно і спра-
ведливо».
Аби принизити українців і заробити ще
більше грошей, польські магнати віддавали
єврейським багатіям в оренду православні
церкви, і ті вимагали платню за дозволи справ-
ляти релігійні обряди — хрестини, вінчання,
відспівування тощо, забороняли українцям са-
мостійно пекти паски на Великдень, аби збу-
вати їм свої.
Гроші, вичавлені з українського народу, Пікнік польської шляхти,
польські магнати витрачали на пишноту та картина 18 ст.
розкоші. Французький інженер Боплан, який
тоді працював в Україні, стверджував, що «по-
всякденний обід польського пана коштує більше,
ніж бенкет у Франції».
Як описував порядки в Польщі очеви-
дець-поляк, «всі гроші йдуть на заморські вина,
на солодощі, тістечка і паштети, а на викуп по-
лонених і охорону вітчизни в нас грошей нема. Від
сенатора до ремісника, всі пропивають свої стат-
ки, чим заходять у неоплатні борги. Ніхто не хоче
жити працею, всяк намагається захопити чуже,
легко дістається воно і легко спускається, заро-
бітки убогих людей, зідрані з їхніми сльозами, іноді
зі шкурою, знищують вони мов гарпія чи сарана.
Сміються з поляків, що в Польщі пташиний пух
має таку властивість, що на ньому можна спати
спокійно (тобто без мук совісті)».
Десятиліття з 1638 по 1648 р. польські істо- Пихата польська шляхта
рики називали «золотою добою». У ці роки не вигідно торгує зерном з європейськими купцями.
було великих повстань. Проте це була тиша Польський малюнок 17 ст.

перед бурею.

91
1641–1660 рр. —Англійська революція. Встановлення республіканського правління та відкриття
У СВІТІ: можливостей для розвитку капіталізму.
1644–1683 рр. — підкорення маньчжурами Китаю, встановлення династії Цін, що протривала до 1912 р.
 Визвольна війна

Б огдан Хмельницький (1595–1657 рр.) походив з української шляхти. У хрещенні він от-
римав ім’я Зиновій, хоча сам він зазвичай підписувався Богданом. Хмельницький отри-
мав добру освіту. Під час одного з боїв у Московії він допоміг врятувати життя польсько-
му королевичеві Владиславу, який нагородив його за це шаблею і відтоді прихильно ставився
до Хмельницького.
Він відзначався ясним і далекоглядним розумом, рішучістю та водночас обережністю. У по-
хвалі на його честь 1649 р. зазначено, що Хмельницький став лицарем, за якого «Володимирова Русь
на ноги повстала». Натомість поляки називали Хмельницького «батогом Божим». За тисячоліття до
нього так називали володаря гунів Аттилу, який струсив Східну й Західну Римські імперії.
Одного разу польський коронний гетьман С. Конецпольський, вдоволений грізним вигля-
дом фортеці Кодак, відбудованої поляками після її руйнування гетьманом Сулимою, висло-
вив упевненість, що цього разу фортеця стане неприступною. Богдан Хмельницький відповів
йому: «Рукою створене, рукою і руйнується».
У 1647 р. польський чигиринський чиновник — підстароста Д. Чаплинський пограбував
майно Хмельницького, а слуги Чаплинського важко побили малолітнього сина Хмельницького
Остапа, який невдовзі помер. Також Чаплинський викрав наречену Хмельницького, з якою сам
і одружився. Хмельницький намагався вдаватися до суду
і до самого короля, але марно. Нарешті король натякнув
сотникові: маєш шаблю — захисти себе сам.
Хмельницький разом із невеликим загоном козаків
і сином Тимошем вирушив на Запоріжжя. Дорогою до
повстанців приєдналися кількасот запорожців.
Полковник польського гарнізону на Січі завчасно
втік, а козацька залога, яка на той час складалася з коза-
ків Черкаського реєстрового полку, впустила повсталих у
Січ і сама приєдналася до них.
Невдовзі на Січ зібралося кількатисячне козацьке
військо. Хмельницькому вдалося залучити на свій бік
татарського воєначальника з Перекопу Тугай-бея з кіль-
катисячним загоном татар. У квітні 1648 р. верховний
командувач польських військ — коронний гетьман Ми-

Богдан Хмельницький.

Козацькі клейноди і зброя.

92
1645–1669 рр. — війна Туреччини і Венеції, підтримуваної європейськими монархами, за Крит, що
У СВІТІ: завершилася захопленням Туреччиною Криту і водночас виснаженням Османської імперії.
1648 р. — Вестфальський мир після Тридцятилітньої війни, що незначно змінив карту Європи, але
зміцнив розуміння суверенітету та право держав встановлювати порядки на своїй території.
 кола Потоцький вислав човнами на повстанців частину реєстрових
козаків та німецьку піхоту. Вони мали з’єднатися біля Кодака із за-
гоном сина коронного гетьмана Стефана Потоцького, що рушив су-
ходолом, який складався з решти реєстровців і польських солдатів з
королівського війська.
Проте, під впливом патріотичних закликів реєстрові козаки з
загону, що плив човнами, перейшли на бік повстанців. Польський
загін, що йшов суходолом, почав відступ. Козаки заздалегідь пере-
копали шлях відступу поляків і насипали вали. У результаті бит-
ви під Жовтими Водами 5–6 травня 1648 р. польське військо було
вщент розгромлене. З усіх поляків втекли десятеро.
Друге польське військо, почувши про розгром першого, теж
почало відступати. Біля м. Корсуня поляки увійшли в балку, за-
Прапо р рослу лісом і чагарником. Тут у битві більшість поляків загинула,
ел ьн иц ьк ог о. інших (понад 8 тисяч) взяли в полон, у тому числі обох польських
Богдана Хм
гетьманів — найвищих військових керівників держави.
Польська армія в Україні фактично припинила своє існування. З усього польського
війська від полону й загибелі врятувалося півтори тисячі кіннотників. Більша частина поль-
ського і єврейського населення втікали перед насильствами з боку повстанцями.
Водночас, козацькі гоніння на євреїв були нетривалими. Ще за гетьманування Богдана
Хмельницького, за свідченнями Натана Ганновера, повернувшись з походу в Молдову в 1650 р.
«козаки продали всю здобич євреям і жоден єврей не постраждав».
Тим часом Польща не втихомирювалася. Задля придушення повстання вона зібрала армію
загальною чисельністю до 100 тисяч вояків. Серед них був 8-тисячний загін німецьких найман-
ців, а також понад 90 гармат.
Війська зустрілися під Пилявцями (нині на Хмель-
ниччині). Битва розпочалася боєм за греблю через р. Ікву.
Поляки захопили в полон одного з козаків, який під лю-
тими тортурами навмисно дуже завищив сили козаків та
повідомив катам, що на допомогу їм йде кримський хан з
усією ордою, хоча насправді йшов невеликий загін татар.
Ці дані викликали переляк і непевність польського коман-
дування. Не витримавши нового натиску, польські вій-
ська в ніч на 14 вересня 1648 р. почали безладну втечу. Весь
обоз польської армії з безліччю воєнного майна потрапив
у руки козакам. Після перемоги під Пилявцями польську
шляхту в Україні глузливо називали «пилявчиками».
Козацька армія без перепочинку продовжила наступ
на Польщу.
Водночас, у поході на Польщу під час епідемії помер
кримсько-татарський мурза Тугай-Бей, з яким у Хмель-
ницького склалися приязні й довірливі стосунки. Це
була велика втрата для справи українсько-татарського Польський гусар.
союзу, бо керівник прикордонних з Україною татарських Картина Ю. Брандта, 19 ст.

93
1648–1653 рр. — «Фронда» у Франції — серія антиурядових бунтів під проводом Паризького парламенту
У СВІТІ: й аристократії, що, зрештою, призвела до їхньої дискредитації та посилення монархії.
1649–1653 рр. — завоювання Кромвелем Ірландії.
 загонів Тугай-бей добре розумів усі вигоди
миру з козаками.
1649 р. у боях на Західному Поділлі в
руки козаків ледь не потрапив польський
король. Нові татарські керівники, бажаючи
взаємного виснаження поляків і українців
і боячись надмірного посилення козаків,
почали підштовхувати Хмельницького до
миру з Польщею.
На переговорах у 1650 р. Богдан Хмель-
ницький, стверджував перед польським
королем, що представляє весь український
народ. Хмельницький поставив перед ко-
ролем скасувати кріпацтво в Україні — це
була дуже незвична вимога для часів Се-
Переговори гетьмана Б. Хмельницького редньовіччя. Вона свідчила, що козаки, які
з поляками, малюнок середини 17 ст. й так мали свободу, стали представниками
не свого стану, а всієї нації.
У 1650 р. Османська імперія визнала Богдана Хмельницького законним князем України.
Після цього були походи козаків у Польщу, Білорусь і Молдову, героїчна оборона в битві
під Берестечком, перемоги козаків під Батогом і Дрижиполем.
Ось як писав про затятість козаків під час битви під Берестечком у 1651 р. очевидець — се-
кретар французького посольства в Польщі:
«В одному місці серед болота скупчилися триста козаків і хоробро оборонялися проти великого
числа нападників, які натискали на них звідусюди; щоб довести своє зневажливе ставлення до життя,
яке обіцяли їм дарувати, та до всього, що є найціннішого крім життя, вони витягали з своїх кишень
та поясів усі свої гроші і кидали їх у воду. Нарешті, повністю оточені, вони майже всі загинули один за
одним, довелося з кожним з них вести бій. Залишився один, який боровся протягом трьох годин проти
всього польського війська; він знайшов на болотяному озерці човна і, при-
криваючись його бортом, витримав стрілянину поляків проти нього,
витративши увесь свій порох, він потім узяв свою косу, якою відбивав
усіх, хто хотів його схопити; якийсь московит напав на нього з та-
кою ж зброєю, але не міг нічого вдіяти і, незважаючи на свою меткість,
ледве уникнув, щоб той не перерізав його навпіл. Тоді якийсь шляхтич
з Цехановщини та якийсь німецький улан, вважаючи, що московит не
дасть собі з ними ради, кинулись у воду по шию і знову почали бій; ко-
зак, хоч і пробитий чотирнадцятьма кулями, зустрів їх ще з великою
завзятістю, що дуже здивувало польське військо і навіть його королів-
ську величність, в присутності якого закінчувався цей бій. Король дуже
захопився хоробрістю цієї людини і наказав крикнути, що дарує йому
життя, коли він здасться; на це останній гордо відповів, що він уже не
дбає про те, щоб жити, а лише хоче умерти, як справжній воїн».
Хмельницький прагнув забезпечити міцне становище Украї- Срібний кухоль
ни: виведення назавжди польських військ і панів з України та рів- Богдана Хмельницького.

94
1649 р. — страта англійського короля Карла І під час Англійської революції за звинуваченнями в
тиранстві.
У СВІТІ:
1650 р. — у Швеції король підтвердив непорушність особистої свободи і прав селян на землю, та
обмежив зростання повинностей.
ності України з Польщею. Натомість, польські пани воліли продовжувати визискувати Україну
через свої маєтки, і тому зневажили Зборівську угоду 1649 р. про автономію України. А Біло-
церківська угода 1651 р. ще більше обмежила права козаків і землі під їхнім контролем, і тому
не задовільнила жодної сторони.
Тим часом сусіди — Москва і татари — хотіли, аби обидві сторони якнайдовше нищили
одна одну.
Попри брак союзників козацькі армії не один раз розбивали Річ Посполиту, яка на той час
вважалася однією з найсильніших держав Європи, та відродили незалежність України.
Україна постала як могутній народ і держава. Ось як описував Україну часів Богдана Хмель-
ницького Павло Алеппський, секретар Антіохійського православного
патріарха, який саме в той час мандрував Україною:
«По всій землі русинів, тобто козаків, ми помітили, на наш подив, пре-
красну рису: всі вони, за винятком небагатьох, навіть більшість їхніх дружин
і дочок, уміють читати і знають порядок церковних служб і церковні наспіви;
крім того священники навчають сиріт і не залишають їх тинятися по ву-
лицях невігласами.
Як ми помітили, в цій країні, тобто у козаків, є безліч вдів і сиріт, бо
з часу появи гетьмана Хмеля і до цієї пори не припинялися страшні війни.
Протягом усього року, вечорами, починаючи з заходу сонця, ці сироти хо-
дять по всіх хатах просити милостиню, співаючи хором гімни Пресвятій
Діві приємним наспівом, що захоплює душу; їхній гучний спів чути на ве-
ликій відстані. Закінчивши спів, вони отримують з того будинку (де спі-
вали) милостиню грішми, хлібом, або іншими харчами, придатними для
підтримання їхнього існування, і так триває аж поки ці сироти не закін-
Козацький пи
чать своє навчання... сар.
У всякому базарі та містечку в землі козаків повно мешканців, особли-
во маленьких дітей. Кожне місто має, можливо, до 40, 50 і більше тисяч душ; але дітей більше ніж
трави, і всі вміють читати, навіть сироти. У них є гарний звичай одружувати своїх дітей в юному
віці, тому їх більше, ніж зірок небесних та піску морського. Ти побачиш, читачу, в кожному домі по
десять і більше дітей з білявим волоссям на голові. За це ми називали їх дідусями. Вони погодки, йдуть
сходинками один за одним, що ще збільшувало наше здивування. Діти виходили з будинків подивитися
на нас, але то ми ними милувалися. Ти побачив би, що найвищий з них стоїть скраю, а найменший — з
протилежного краю. Нехай буде благословенний їхній Творець! Їх багато, як мурах, і неможливо пора-
хувати, наче зірки. Думаєш, що жінка у них вагітніє три або чотири рази на рік, і щоразу народжує по
три, по чотири (немовляти) водночас. Але насправді, як нам казали, у цій країні немає жодної жінки
безплідної через властивості тутешньої води. О, яка це благословенна країна! Не встигнеш пройти від-
тинок, рівний відстані між Алеппо і Хан Туман, як натрапиш дорогою на десять, вісім або п’ять селищ.
І це на великих дорогах, а на тих, що праворуч і ліворуч від них, таких сіл безліч... Городяни в Країні
Козаків одягнені дуже гарно. Ця благословенна країна нагадує гранат своєю величністю і квітучістю.
Немає в них ні злодіїв, ні грабіжників».

95
1650 р. — газета «Einkommende Zeitungen» почала публікуватися в Лейпцігу, ставши найпершою у світі
щоденною газетою. Виходила друком до 1918 р.
У СВІТІ:
1651 р. —Потоп Святого Петра — катастрофічні повені в Голандії і Північній Німеччині, затоплення
Амстердаму.
 Іван Виговський
і Конотопська перемога

М осковщина постійно зазнавала поразок від Польщі (у 1581, 1604–1618, 1632–1634 рр.) і
боялася втручатися в українсько-польську війну. А головне — Москва була зацікавле-
на у взаємному виснаженні України й Польщі.
Проте поразки Польщі заохотили Москву до переговорів з Україною, що закінчилися укла-
денням у 1654 р. Переяславської угоди. За її умовами для цілковитого суверенітету України
існували два обмеження — хоча податки в Україні збиралися українськими чиновниками, ча-
стина їх повинна була відходити Москві. Крім того, Україна зобов’язалася не вести переговорів
з Туреччиною і Польщею. В обмін на це Україна отримала вступ Москви у війну проти Польщі
і зобов’язання не укладати миру без згоди України.
Хоча оригінал договору 1654 р. «пропав» у московських архівах, із заяв і листування того-
часних керівників добре видно, що Україна цілком зберігала свій суверенітет.
Але навіть сама тінь залежності від Москви лякала народ: українське духовенство, чимало
воєначальників та цілі полки відмовлялися присягати царю. Відмовилися зробити це Брацлав-
ський, Кропив’янський, Полтавський, Уманський козацький полки, низка українських міст.
Непопулярність союзу з Москвою була викликана відомою жорстокістю царів у Московії та
безправ’ям її народу:
«Козаки підняли відверте ремствування й галас проти Хмельницького, називаючи його «запродан-
цем та зрадником Вітчизни», підкупленим начебто послами, і що вони, визволивши себе з ярма Поль-
ського з пролиттям великої крові і жертвою премногих тисяч козацької братії, що наложили головами
своїми за волю Вітчизни, знов запродуються в неволю добровільно і віддаються такому народові, котрий
не подав їм жодної допомоги в найлихішу їхню годину, не подав навіть води промити кривавих уст

Схиляння
московитів
перед
царською
процесією.
Малюнок
А. Маєрберга,
1660-ті рр.

96
1652–1674 рр. — три голландських війни, що велися з перемінним успіхом та призвели до захоплення
У СВІТІ: Англією голандських колоній в Америці та різкого посилення мистецтва війни на морі.
1652 р. — у першому графстві в Північній Америці заборонено рабство чорношкірих.
наших, і ліпше нам бути у безперервних війнах за
свободу, ніж накладати на себе нові ланцюги рабства
та неволі… Протопоп Черкаський Федір Гурський,
що був вшанований у народі як видатний богослов
та проповідник, взявши текст зі святої Євангелії,
говорив на зборах, що, «як, мовляв, від трьох царів
та волхвів піднесені немовляті Христу дари: золо-
то, ладан і мирна знаменували буття і страждання
Його на землі і повернення на небеса… то так і ції
дарунки, піднесені від різних царів козацькому наро-
дові, знаменують, чим вони вдягнені або вкриті, в
тому буде жити або вкриватися народ, ними звабле-
ний, наприклад: дари польські складаються з сукон,
покритих килимом, то буде і народ, що з поляками
житиме, ходити в сукнах і мати килими; турецькі
Московські селяни. Гравюра середини 17 ст.
дарунки одягнуті і покриті бавовною і шовком, то і
народ, що з ними житиме, буде спроможний вдягти
на себе шовкові та бавовняні матерії; а московські дари всі в рогожах, з лика, то неминуче і народ, жи-
вучи з ними, доведений буде до такої вбогості, що вбереться він в рогожі і під рогожі. І ці висновки суть
вірні і перевищують всіх оракулів на світі» («Історія Русів»).
Козацький полковник Іван Богун попереджав: «У народі московському владарює найнегідніше
рабство і невільництво у найвищій мірі і що в московитів, окрім Божого та царського, нічого власного
нема і бути не може; і людей, на їхню думку, створено нібито для того, щоб в ньому не мати нічого, а
лише бути рабами. Самі вельможні та бояри московські титулуються зазвичай рабами царськими, і в
проханнях своїх завжди пишуть вони, що б’ють йому чолом; стосовно ж простого народу, то всі вони
вважаються кріпаками, начебто не від одного народу походять, а накуплені з бранців та невільників; і
тії кріпаки, або за їхньою назвою, крєстьяни обох статей, себто чоловіки та жінки з їхніми дітьми, за
невідомими у світі правами та привласненнями, продаються на базарах і в житлах своїх власниками
і господарями нарівні з худобою, а нерідко і на собак вимінюються. І продавані при тому мусять бути
ще зумисне веселими і виказуватися своїм голосом, добротою і знаннями будь-якого ремесла, щоб через
те швидше їх купили і дорожче заплатили. Словом сказати, з’єднатися з таким негідним народом є те
саме, що кинутися із вогню в полум’я» («Історія Русів»).
Проте, виконуючи свої договірні зобов’язання із московським царем, українська армія по-
вела наступ на Білорусь і допомогла Московії зайняти сильну фортецю Смоленськ. На полови-
ні сучасної території Білорусі козаки встановили гетьманське управління, створивши козацькі
полки за зразками українських. Натомість Москва ніяк не допомогла Україні.
Більше того, оскільки в самій Московщині панувала тиранія, безправ’я і зневага до народу,
московитські воєводи почали заводити ті ж порядки і в Україні, що одразу викликало супротив
українців:
«Козаки Запорозькі дуже невдоволені були із злучення їх з Росією, а особливо з поводження із їх вій-
ськами; а подано до того причини, здається, зовсім незначні, хоч подіяли вони сильно на уми народні.
Козаки тії, будучи в походах разом із стрільцями та сагайдачниками російськими, терпіли від тих
солдатів часті та дошкульні глузування за те, що голять свої голови. Солдати тії, бувши ще тоді в сі-
рячинах та в личаних лаптях, неголені і в бородах, себто в усій мужичій образині, були, одначе, про себе
97
1652 р. — заснування голландцями першої колонії в Південній Африці — Капстаду, майбутнього
Кейптауну.
У СВІТІ:
1653 р. — в Індії збудовано палац Тадж-Махал падишахом Імперії Великих Моголів на честь його
дружини, що померла під час 14-тих пологів.
 Тортури в Москві
та Червоній площі.
Малюнок з книги
Адама Олеарія,
1663 р.

незрозуміло високої думки і мали якийсь паскудний звичай давати всім народам презирливі прізвиська,
як от: Полячишки, Татаришки і так далі. За тим дивним звичаєм взивали вони Козаків «чубами» та
«хохлами», а іноді й «безмозкими хохлами», а ті сердилися за те, аж пінилися, заводили з ними часті
сварки та бійки, а врешті нажили непримиренну ворожнечу і дихали до них повсякчасною огидою» («Іс-
торія Русів»).
На Поділлі українські замки й містечка мусили всіма силами відбиватися від потужного
наступів поляків. У м. Буші (на Вінниччині) в листопаді 1654 р. польські війська під час штурму
вбили більшу частину захисників замку. Дружина козацького сотника Мар’яна Зависна, щоб
не потрапити в полон, порохом висадила в повітря замок з нападниками.
Тим часом Польща, аби підкупити Московщину, пообіцяла московському цареві обрати
його королем Польщі. Заради цього цар зрадив Україну. У жовтні 1656 р. московський уряд
без відома гетьмана уклав із Польщею Віленське перемир’я. Тож через два з половиною роки
після укладення Переяславської угоди Моcква зрадила, адже обіцяла непорушно тримати сто-
рону України у війні.
У відповідь на підступність московитів у жовтні 1656 р., попри протести Москви, гетьман
Xмельницький вступив у союз зі Швецією (яка в цей час саме воювала з Московією), а також із
Семиграддям (Трансильванією) і Бранденбургом (майбутньою німецькою державою Прусією).
Метою було продовження війни з Річчю Посполитою. Хмельницький ще раніше намагався ве-
сти переговори зі Швецією, оскільки ця далека країна не зазіхала на українські землі. Але шлях
послів до Швеції йшов через Польщу, Литву та Московію, де їх часто перехоплювали.
Завдяки героїзму козаків та українського народу була відроджена повноцінна держав-
ність України — через три століття після падіння Київської Русі та через 178 років після лікві-
дації Київського князівства.
98
1654–60 рр. — англо-іспанська війна за домінування в Карибському морі, англійці утверджуються на
У СВІТІ: Ямайці.
1656 р. — третя битва під Дарданелами, розгром турецького флоту і блокування венеціанцями протоки
Дарданели.
 Україна понесла велетенські жертви й одержала блиску-
чу серію перемог. Однак, головною проблемою України стала
зрадливість союзників, які намагалися скористатися з тяжкого
стану України.
Московити були готові лише на словах воювати з поляка-
ми. Жодного толку для оборони України від їхньої допомоги
не було, навпаки, козаки відволікли сили на допомогу моско-
витам у Білорусі.
6 серпня 1657 р. під час підготовки нового походу на Поль-
щу Богдан Хмельницький помер.
Гетьманом став генеральний писар Іван Виговський
ро хі вн иц я, 17 ст. (1657–59 рр.), найвищий дипломатичний чиновник уряду
Козацька по
Богдана Хмельницького і його найближчий довірений рад-
ник. Він походив з українського шляхетського роду з Київ-
щини.
Намагаючись підкорити Україну, Московія почала заохо-
чувати зрадників, надсилаючи агентів з грішми та щедрими обіцянками, аби вони повставали
проти законної української влади. Цар хотів знищити козацьку державу, аби безперешкодно
користатися багатствами України і працею її народу. Московські інтриги зрештою викликали
в Україні невидану річ: брат повстав на брата. Проте, московські війська не встигли прийти на
допомогу заколотникам: українська армія їх розгромила до приходу московських військ. Го-
ловних заколотників було страчено, козаки відбили одного з них (Я. Барабаша) у московського
загону, після чого на допиті у присутності московського посла він зізнався, що московити праг-
нули заманити і схопити Виговського, а у всі головні міста України посадити 130 московських
воєвод з військом (за гетьмана Хмельницького в Україну було допущено лише 1 московського
воєводу в Київ).
Крім того, козаки перехопили листи московського уряду з наказом заарештувати гетьмана і
полковників. Москва підіслала до Виговського убивцю, який
списом проштрикнув порожню постіль. Гетьман Іван Виговський.
Попри все це Москва почала вимагати приїзду Вигов-
ського до Москви, аби арештувати його там. Натомість, пол-
ковник Іван Богун у відповідь на заяви московського посла,
що московити хочуть сісти гарнізоном у столичному Чи-
гирині сказав йому: «Ти до нас воєводою їдеш у Чигирин — не-
здоровий виїдеш».
У червні 1658 р. московська армія вдерлася в Україну,
завдавши удару в спину. Багато міст на Чернігівщині й Пол-
тавщині було розорено московитами, зокрема міста Борзна,
Чорнухи, Пирятин, спустошено передмістя Ніжина. Козаки
й мешканці м. Лубен всі до одного відступили з міста, перей-
шовши у сильніші фортеці. Московити розорили православ-
ний Мгарський монастир.
Ніжинський полковник Григорій Гуляницький так опи-
сував ситуацію у своїх листах: «Москва наступає безбожна із
99
1656–1658 рр. — голландці витісняють португальців з Цейлону.
У СВІТІ: 1658 р. — Роскилльський мир між Данією і Швецією, за яким Данія втратила майже всі володіння на
Скандинавському півострові, а Швеція перетворилася на ключову країну Північної Європи.
 свавільниками… все вогнем та мечем розоряють, церкви Божі палять та монастирі, священиків та
ченців й черниць без всякого милосердя вбивають, а понад те над паніями добрими, дівками та дівицями
ґвалт чинять, груди ріжуть й малим дітям не спускають, очі вилупляють гірше за поган».
Як писав український козацький літопис: «Коли московського воєводу Ромодановського зустрі-
ла процесія від громадян Конотопа, він помолився і перехрестився перед ними по-християнськи, але
пограбував місто і його мешканців по-татарськи, сказавши «винуватого Бог знайде, а війська треба
потішити і нагородити за труди, в поході понесені».
Агресія Москви викликала обурення серед полковників. Іван Богун виступив за негайне
входження у союз зі Швецією, яка тоді якраз вела війну одночасно і проти Польщі, і проти
Московщини.
Московський наступ, її інтриги та підступи змусили гетьма-
на Виговського відновити союз із Річчю Посполитою, а та-
кож із Кримом і Швецією. Тим часом, поляки почали казати
козакам, що воєнні успіхи козаків перемінили в них думку,
і тепер, мовляв, поляки готові сприймати козаків як рівних
шляхетних лицарів.
За умовами Гадяцького угоди, укладеного з Польщею
16 вереснія 1658 року в м. Гадячі на Полтавщині, Україна під
назвою Велике Князівство Руське входила в союз на рівних
правах з Польщею і Литвою. Польським військам забороняло-
ся перебувати на території князівства. Українська армія мала
складатися з 30 тисяч козаків і 10 тисяч найманого війська.
Києво-Могилянська академія отримувала такі ж права, як і
Краківський університет у Польщі. Другу академію або уні-
верситет мали заснувати в іншому місті України. Українські
козаки майже поголовно отримували шляхетські права — уго-
дою передбачалася умова дарувати шляхетство по 100 козаків з
кожного козацького полку на кожному сеймі в Польщі.
Козак.
Тим часом, війна тривала без підтримки Польщі. У січні ефа Брандт
а.
Картина Йоз
1659 р. ніжинський полковник Г. Гуляницький сказав москов-
ським послам, що цар Олексій «безперестанно війська свої на нас
насилає і багато міст спалили й вирізали… Краще бути у турка, ніж
у московита». Натомість, московські посли лицемірно твердили, що їхні війська з’явилися в
Україні «для її блага», на що Г. Гуляницький відповів: «А щоб наступив справжній мир — виведіть
свої війська з України»
Навесні 1659 р. ще одна 150-тисячна московська армія вдерлася на Лівобережну Україну.
Московські війська взимку-навесні 1659 р. «розорили, випалили й висікли» п’ять українських
прикордонних міст.
У травні 1659 року московити взяли м. Борзну. Українців вразив московський метод брати в
заручники родини усіх політичних і військових діячів, аби потім їх шантажувати.
«Піймали людей в неволю над звичаї християнські», «що й самі бусурмани у вічну неволю людей не
беруть, а дозволяють викупляти» — пізніше писали козаки командувачу московського війська.
А мешканці м. Короп ще кілька років по закінченні баталій відшукували своїх взятих у полон
дітей.
100
1658 р. — облога і взяття англійцями і французами фортеці Дюнкерк — бази іспанських каперів на морі.
У СВІТІ: Місто переходить під владу Англії, яка невдовзі продає його Франції.
1658 р. — розгром маньчжурами московитської флотилії на Амурі, зупинення московитської колонізації
Далекого Сходу.
 У січні 1659 р. глухівські козаки знищили москов-
ську залогу й дали знати про те полковнику Г. Гуля-
ницькому. Навесні 1659 р. в невеликій фортеці в м. Ко-
нотопі (нині Сумщина) зачинилися 4 тисячі козаків
Ніжинського й Чернігівського полків. Протягом двох
місяців вони під командуванням ніжинського пол-
ковника Григорія Гуляницького відбивали штурми
московитів.
Героїчна оборона Конотопа скувала основні сили
ворога. 28–29 червня 1659 р. на р. Соснівці поблизу
Конотопа відбулася вирішальна Конотопська бит-
ва. Козаки зайшли у тил московських військ і загати-
ли річку, після чого обманним відступом заманили
московитів у пастку, перерізали переправу й разом з
татарами розгромили армію московитів.
Було винищено боярську кінноту московитів —
головну ударну силу московського війська, решта вій-
ська почала панічний відступ у Московщину. Україну
було звільнено.
Раніше, дорогою в Україну московити серед ін-
ших захопили м. Срібне на Чернігівщині і вбили все
населення міста. Як писав український літопис, заги-
блому у Конотопській битві командувачеві москов-
ських військ С. Пожарському «відгукнулися срібнянські
сльози». Присяга польського короля
Гадяцька угода стала перемогою української ди- Яна ІІ Казимира
пломатії, а Конотопська битва — тріумфом україн- на Гадяцькій угоді.
На відміну від Переяславської угоди,
ського війська. Ці події давали можливість встанови-
її текст зберігся.
ти повноцінну державність України, про яку мріяв
гетьман Богдан Хмельницький. Умови Гадяцької уго-
ди були надзвичайно вигідними для України й перевищували все, чого домоглися козаки під
час Визвольної війни. Проте, Польща занадто пізно пішла на ці поступки.
Гетьман Виговський не зміг скористатися перемогою. Проти союзу з Польщею виступи-
ла частина старшини, яку таємно підкупила й підбурювала Москва. А крім того, після довгої
війни Польща втратила довіру серед козаків. У цих умовах, аби заспокоїти країну, Іван Вигов-
ський у жовтні 1659 р. зрікся гетьманства.

101
1659 р. — Піренейський мир між Францією і Іспанією після 24 років війни. Втрата Іспанією
великодержавного статусу в Європі.
У СВІТІ:
1659 р. — перший чорношкірий добровільно переселяється в британські колонії в Америці як вільний
поселенець, де стає землевласником. Доти всі чорношкірі прибували туди рабами.
 Петро Дорошенко й Іван Сірко

Н евдовзі в Україні постало одночасно п’ять претендентів на гетьманську булаву. В Украї-

ні настала Руїна, що тривала до обрання гетьманом Івана Мазепи у 1687 р. Причинами
Руїни були егоїзм частини козацької старшини, нездатність поставити державні інте-
реси вище від особистих. Доноси, інтриги, кар’єристська боротьба руйнували країну. Іноземні
уряди посадами та пільгами заохочували найгірших представників старшини та різних по-
кидьків, готових продавати інтереси своєї країни. А головною причиною Руїни були загарб-
ницькі зазіхання Московщини, Польщі, Османської імперії та Кримського ханства. Вороги без-
перестану нападали на Україну по всьому периметру її кордонів.
Як писав про Руїну гетьман Іван Мазепа, «ті, хто бігали за владою, не тільки самі на собі й на
помічниках своїх пізнали нещастя та занепад, але за той їхній вчинок немало потерпіла й Вітчиз-
на Україна. Коли люд хилився туди чи сюди й не хотів заспокоїтися при своєму порядку, то всіля-
кі війська, котрі переходили чи на поміч, чи як во-
роги, не лише нищили той край, але й до решти ро-
зорили. І де бували людні міста, оздоблені Божими
святинями, там тепер, за гріхи наші, пустеля і відна-
йшлося житло звірям. Від того не тільки кожний син
своєї Вітчизни мусить точити з очей своїх сльози,
але обійме жаль кожного доброго християнина. Хто ж
бо віджалкує оту всього нашого народу невідшкодовну
втрату!»
У 1665 р. гетьман Іван Брюховецький у Мо-
скві підписав Московські статті, що значно обме-
жили суверенітет України. Гетьманському уряду
заборонялося ввести власну зовнішню політику.
Вибори гетьмана мали проходити в присутності
московських послів. Збільшувалася кількість мос-
ковських воєвод і московських військ в Україні,
причому український уряд зобов’язувався поста-
чати їм харчі.
Генеральний писар Захар Шийкевич рішучо
відмовився підписувати ці ганебні статті, за що був
тут же заарештований і відправлений до Сибіру.
Тим часом, московські воєводи почали чи-
нити в Україні звичні для Московщини утиски і
звірства. Вони забирали в українців коней, мли-
ни, землі, викидали їх самих з домівок, калічили,
вбивали. Мешканці м. Переяслава, утиснуті мос-
ковським воєводою, зібралися піти на Запоріжжя
і звідти почати повстання.
Звичні покарання у московитів. 1667 р. Польща і Московія уклали Андрусів-
Гравюра Еріка Пальмквіста, 1674 р. ське перемир’я, за яким Україну було розшмато-
102
1660 р. — Олівський мир між Шведською імперією, Річчю Посполитою, Габсбургами та Бранденбургом-
У СВІТІ: Пруссією. Швеція і Польща залагоджують суперечності, а Бранденбург стає незалежною від Польщі
державою з власною постійною армією.
1660 р. — реставрація монархії в Англії.
вано по Дніпру. Запоріжжя визнавалося залежним одра-
зу і від царя, і від короля. Ця новина мов громом вразила
українців. Українських послів навіть не запросили на пе-
ремовини.
Це була віроломна зрада з боку Москви. Московщи-
на розпоряджалася українськими землями так, нібито
вони належали їй, а не увійшли в союз із Москвою з до-
брої волі.
На Лівобережжі спалахнуло Антимосковське пов-
стання 1667–68 рр. Воно почалося в Переяславі, де за пів-
тора десятиліття перед тим відбулася Переяславська рада.
Місцеві козаки й міщани знищили московський гарнізон
разом із воєводою. Запорожці разом із міщанами взяли
штурмом замки у Новгороді-Сіверському, Стародубі, Со-
сниці та інших українських містах і вибили там москов-
ських воєвод і війська.
Гетьман Брюховецький, відчуваючи загальне обурен-
ня, вирішив не чекати, доки його повалять, а самому ви-
ступити проти Москви. У січні 1668 р. старшинська рада
в м. Гадячі підтримала ліквідацію московської влади в
Гетьманщині та перехід України під турецький протек-
торат. Улітку 1668 р., щоб підтримати повстанців, на Лі-
вобережну Україну вступили козацькі полки під прово- Петро Дорошенко.
дом гетьмана Правобережної України Петра Дорошенка
(1665–1676 рр.). Рушивши до м. Золотоноші (нині на Чер- Освячення козацької корогви.
кащині), війська Дорошенка розбили московські війська Мініатюра зі “Служебника”
під керівництвом князя І. Щербатова й захопили його са- Л. Барановича, 1665 р.
мого в полон, а далі звільнили від московських залог біль-
шість міст і містечок Лівобережжя.
Єдність України було відновлено.
Проте, занепокоєні зміцненням України, сусідні дер-
жави знову взялися шкодити. Кримські татари підтри-
мали претендента на гетьманську булаву запорізького
писаря Петра Суховієнка. Гетьтман Дорошенко, при-
значивши наказним гетьманом на Лівобережжі Дем’яна
Многогрішного, був змушений повернутися на Правобе-
режжя. На початку 1669 р. Дорошенкові вдалося розгро-
мити Суховієнка і його союзників — кримських татар.
Відсутністю Дорошенка у Лівобережній Україні скори-
сталися супротивники гетьмана, які в березні 1669 р. у
м. Глухові проголосили гетьманом Дем’яна Многогріш-
ного (1669–1672 рр.). У тому ж році він підписав з Мо-
сквою нові Глухівські статті, які скасували Московські
статті 1665 р. Під впливом Антимосковського повстання

1661 р. — Кардиський мирний договір між Московщиною і Швецією за наслідками війни 1656–1661 рр.,
103
за яким Московщина, перед тим розбита у 1659 і 1660 р. Україною і Польщею, повернула Швеції всі
У СВІТІ: загарбані в неї землії в Латвії і Естонії.
1661 р. — визволення Могилева у Білорусі з-під влади Московищини під час Могилівського повстання,
капітуляція московитського гарнізону Вільни у Литві.
 Козацька
столиця
Чигирин.
Середина 17 ст.

Москва обмежила кількість воєвод в Україні до п’яти та заборонила їм втручатися в українські

справи.
Намагаючись спинити Крим, Польщу і Московію, гетьман Дорошенко восени 1669 р. уклав
угоду з Туреччиною, затверджену Генеральною Військовою Радою в м. Корсуні. Основою сою-
зу стала угода, підписана в 1651 р. між гетьманом Хмельницьким і турецьким султаном. За цією
угодою територія Української держави охоплювала всі українські землі від м. Перемишля до
м. Путивля; підтверджувалося право вільного вибору гетьмана; українське населення уника-
ло сплати податків і данини на користь турецької скарбниці; на українських землях турки й
татари не мали права споруджувати мечеті; їм заборонялося брати «ясир», тобто захоплювати
полон; Туреччина й Кримське ханство не повинні були укладати мирних договорів з Польщею
і Московією без згоди гетьмана. Це був вигідний для України договір. Але згодом Туреччина
почала нехтувати його виконанням.
Гетьман Петро Дорошенко став найвизначнішим українським діячем часів Руїни, який у
надзвичайно складних умовах самовіддано боровся за Україну. Заради свого народу Дорошен-
ко був здатен поступатися амбіціями й владою. Бачачи невиконання угоди з боку турків і татар
та насильства щодо українського населення, Петро Дорошенко в 1675 р. за намовою кошового
запорожців Івана Сірка вирішив зректися булави на користь лівобережного гетьмана І. Самой-
ловича і віддати йому столичний Чигирин, аби хоч так об’єднати Україну. Проте, вступишви
разом із Самойловичем у Чигирин, московити незабаром вщент програли війну туркам унас-
104
1665–1666 рр. —Велика чума в Лондоні — останній спалах чуми в Англії. Гине п’ята частина населення
У СВІТІ: міста. Студент Кембриджського університету Ісаак Ньютон на два роки втікає від епідемії в далеке
село, де робить свої основні відкриття.
1667 р. — землетрус у Дубровнику.
лідок Чигиринських походів 1677–78 рр., і здали туркам розорену вщент козацьку столицю.
Знову виявилося, що жодної допомоги Україні Москва не принесла, одні біди.
Після поразки в Чигиринських походах Москва підписала з Туреччиною Бахчисарайську
угоду 1681 р., якою визнала незалежність Запорізької Січі та відновила сплату данини Крим-
ському ханству.
Тож, українську державність Запорізької Січі було одночасно визнано всіма навколишні-
ми державами без винятку. Міжнародні угоди про визнання незалежності Запоріжжя Москва
підписувала неодноразово — і в 1690, і в 1712 рр.
У період Руїни Запорізька Січ була фактично незалежною, із власною системою управлін-
ня та армією і флотом. Постійна військова сила запорожців сягала 12–20 тисяч добірних вояків.
Січовики воювали проти Туреччини, Криму, Москви та Польщі.
Одним із найбільш відомих запорізьких кошових отаманів став Іван Сірко (1610–1680 рр.).
За переказом, Іван Сірко народився із зубами, чим налякав присутніх. Батько вирішив заспоко-
їти присутніх, заявивши, що Іван «зубами гризтиме ворогів».
Після Переяславської ради Іван Сірко відмовився присягати мос-
ковському цареві. Сірко вчинив безліч воєнних звитяг проти татар,
турків, московитів та поляків. Йому надзвичайно таланило в битвах.
Історії відомі більше півсотні його перемог. А проте, кілька разів у
вирішальний момент він несвідомо шкодив Україні, намацуючи
шлях своїх дій більше інстинктом і жагою відплати, ніж розумом.
Зокрема, кілька разів у 1650–1660-х рр. він необдумано допоміг
Москві втримати владу над Україною, бо тоді ще не розкусив, що
Москва — більше зло.
Проте, Москва швидко дала Сіркові персональний урок. Бо-
ячись, що обравши І. Сірка гетьманом, Україна отримає потуж-
ного й непереможного лідера, московський цар запросив його
до Московщини на зустріч, під присягу гарантувати безпеку, а
дорогою підступно закував у кайдани й заслав до Сибіру. Крім
того, Москва захопила в заручники родину кошового отамана.
Проте, саме почався наступ Туреччини, якого боялися москови-
ти, і цар з переляку невдовзі відпустив кошового назад в Украї-
ну. Звільнити Сірка задля боротьби з турками закликав царя і
Іван Сірко.
польський король. Натомість, московити залишили в заручни- Реконструкц
ія
ках родину кошового, і цим намагалися викручувати руки Сір- зовнішнього
вигляду
кові. за черепом.
Як відомо, гуси колись врятували Рим, повідомивши своїм
ґелґотанням про раптове вторгнення ворогів. Щось схоже трапилося в Україні на
Різдво 1674 р., коли козакам вдалося відбити напад турецьких яничар на саму Запорізьку Січ.
Тільки Україну врятували не гуси, а один сміливець — як і під час облоги печенігами Києва в
968 р. Відоме і його прізвище (чи прізвисько) — Шевчик:
«На третю тоді чи четверту ніч після Різдва Христового, опівночі, хан наблизився до Січі, зняв
ордою січову сторожу, що стояла за версту чи дві в пригожому місці… Опівночі, коли все козацьке вій-
сько, яке доти не чуло поміж себе ані найменшої тривоги і звісток про той бусурманський намір, без-
печно спочивало, позачинявшись у своїх куренях, яничари були тихо проведені через незачинену хвіртку
105
1668 р. — 28-літня Реставраційна війна за відновлення незалежності Португалії закінчилася визнанням
У СВІТІ: Іспанією португальського короля і збереженням португальських колоній за Португалією.
1671 р. — англійський пірат Морган на чолі ескадри з 36 кораблів захоплює і знищує іспанське місто
Панаму.
 Козацька шабля 17 ст. Козацька порохівниця, 17 ст.

пійманим запорозьким провідником у Січ і, наповнивши собою всі вулиці й завулки, стіснилися, наче
в церкві, тримаючи в руках наготовану зброю… Коли ж повернуло за півночі, то вседержитель Бог
зблаговолив зберегти за своїм жеребом цілим від погибелі своє православне й преславне низове військо.
Він відігнав в одному з куренів сон в одного Шевчика, і той, вставши на своє діло, відчинив кватирку
та й почав крізь віконну щілину приглядатися, чи ранок уже, чи ні. Аж раптом побачив несподіваних
людей — вщерть набиту вулицю ворогів-турків. Він жахнувся на те, однак відразу, тихо засвітивши
в своєму курені кільканадцять свічок, тихцем ознаймив те п’ятьом чи шістьом з товариства — кар-
тярам, які ще не спали в тому курені, а, заслонившись в одному з кутків, тихо грали в карти… Коли ж
і самі побачили повну Січ своїх ворогів-турків, то відразу тихо побудили все товариство свого куреня,
якого було три з половиною сотні, й ознаймили їм про біду, що їх чекала. Вони хутенько повставали,
тихо повбиралися й озброїлися, а під проводом свого курінного отамана учинили такий лад, що біля
кожного вікна поставили по кількадесят чоловік кращих стрільців, щоб ті безперервно стріляли, а інші
щоб заряджали мушкети. Отак тихо поладнавшись і помолившись господові Богу, відразу порозчиняли
вони всі вікна й віконниці та й почали густо й безперервно стріляти в тісняву яничарів, сильно їх б’ю-
чи. Почули це і з інших куренів, та й, побачивши увіч тих-таки своїх ворогів, одразу запалили зусібіч і
з усіх курінних вікон по січових вулицях і завулках вельми густий та безперервний мушкетний вогонь
і, наче беззагасною блискавкою, просвітили в своїй Січі темну тодішню ніч; вони так тяжко вражали
турків, що від одного пострілу падало їх два чи три. Яничари ж через свою тісняву не могли просто
наставити до курінних вікон свою зброю, вони стріляли в повітря і, кидаючись поміж себе, наче цапи,
падали на землю, часто-густо биті, і топились у своїй власній крові. Коли ж їх на вулицях і завулках
порідшало так, що лишилася живими заледве третя частина, тоді запорожці побачили, що, стріляючи
один супроти одного з куренів на ворогів, мусили б шкодити самі собі; тож крикнули одноголосно до руч-
ного бою й отак висипалися разом з усіх куренів з мушкетами, з луками, списами, шаблями й дрючка-
ми… так, що з п’ятнадцяти тисяч яничарів вихопилося з Січі заледве півтори тисячі — їх підхопили
на коні татари» («Літопис Самійла Величка»).
У відповідь за цей напад козацькі війська наступного року прорвалися в Крим суходолом і
відтіснили хана у Кримські гори.
Попри свої помилки, Іван Сірко лишився в історії України людиною не лише дивовижно
успішною у війнах, але й тим, хто щиро хотів добра Україні. Ось як описував Сірка польський
король Ян Собєський: «Сірко — воїн славний і в ратній справі великий мастак. Чоловік дуже тихий,
поступливий, лицарський і, здається, дуже зичливий, має велику довіру в козацькому війську».
106
1672–78 рр. — франко-голландська війна, внаслідок якої Франція зміцнює позиції європейського
У СВІТІ: гегемона.
1675–78 рр. —«війна короля Філіппа» між індіанцями і англійськими поселенцями в Америці.
 А ось як писав про нього український літописець в
«Історії Русів»: «Сірко цей був в роді своєму людиною незвичай-
ною і єдиною. Він з малочисельним військом своїм завжди щасливо
воював і був переможцем, не зводячи, однак, ні з ким неправедної
війни. Баталії у нього вважалися за іграшку, і жодної з них він не
програв. Татари Кримські й Білгородські, ті страховиська й бич
усім народам, були у Сірка полохливими оленями та зайцями…
При великих своїх користях і здобичах не був він анітрохи зажер-
ливий і корисливий, але все те йшло на інших і навіть на його во-
рогів. Одна татарка того аулу, звідкіль відігнали були запорожці
худобу, з’явившись до Сірка з малими дітьми, скаржилася йому,
що в неї забрано висуджену нею корову, яка у неї одна й була, і
«чим же мені годувати дітей?» Сірко зараз завернув увесь та-
бун того аулу і наказав аулові, коли забракне татарчиній корові
молока, щоб вони всією громадою дітей її од своїх корів молоком
годували, а на одяг їхній дав матері декілька штук з наказом, щоб
вони, як виростуть, не воювали з русинами. Словом кажучи, Сір-
ко був людиною дивовижною і рідких прикмет щодо хоробрості,
заповзятливості та всіх військових успіхів; і при достатньому
числі війська легко міг зробитися Тамерланом або Чінгісханом,
себто великим завойовником».

Сіркові належать слова: «Хто сяде поряд зі мною, той

брат, а хто вище мене — той проклят» і «Не той козак, хто
переміг, а той, хто вивернувся (від сильнішого)». Запорозький полковник.
Існували легенди, буцімто козаки ще кілька років по Картина І. Репіна.
смерті Сірка ходили в походи з його правицею, мов релік-
вією. Археологи й історики довели, що це вигадка. Але цей
міф ще раз підкреслює воєнний авторитет запорізького кошового.
У 1709 р. московські війська, розлючені опором Запорізької Січі, стали нищити козацькі мо-
гили. Було сплюндровано й могилу славетного отамана. Її було відновлено лише через 25 років,
після повернення запорожців на свої землі.

107
1677 р. — населення Парижа вперше перевищило півмільйона осіб.
У СВІТІ: 1675–79 рр. — чергова із більш ніж десятка дансько-шведських воєн, яка закінчилася взаємним
виснаженням сторін.
 Відновлення після Руїни.
«Паліївщина»

Н априкінці 17 ст., аби захиститися від турків, татар і московитів, польський уряд визнав
козацьке самоуправління на Правобережжі. Завдяки козакам життя тут стало відновлю-
ватися. Чимало з тих, хто втекли від Руїни, верталися додому. Землі, на яких нещодавно
вовків було більше, ніж людей, знову залюднювалися.
Завдяки самоорганізації козаків, легким і простим податкам, що їх козацькі полковники
накладали на населення, за відсутності будь-якого кріпацтва міста й села Правобережжя швид-
ко відродилися. Козацькі ватажки, як і на Січі, провадили
найкращу політику — створювали умови, аби вільні люди
відчували користь і радість від праці на самих себе.
Відродженню сприяла відсутність польської влади на
цих землях. Найбільш авторитетним з козацьких лідерів
став фастівський, а згодом і білоцерківський полковник Се-
мен Палій, уродженець м. Борзни (на Чернігівщині). На
початку 1680-х рр. Палій разом зі своїм військом обрав за ре-
зиденцію м. Фастів на Київщині. Московський посол писав,
що фортеця Палія «зело крепка сидельцами», себто мала
сильних оборонців. У 1683 р. загін козаків, очолюваний Па-
лієм, відзначився у доленосному для Європи розгромі тур-
ків під Віднем. Тоді перемога християнських володарів по-
клала край спробам Османської імперії завоювати Європу.
У 1684–1685 рр. за сприяння Палія були засновані
Фастівський, Богуславський, Брацлавський та Корсунський
полки. Палій багато разів успішно ходив походами
Семен Палій. Картина 18 ст. проти турків та татар,
зокрема в 1691 р. роз-
бив татар на місці сучасної Одеси на Пересипу. Боротьбу
Палія підтримували його відважні сподвижники — бо-
гуславський полковник Самійло Самусь, корсунський За-
хар Іскра та брацлавський Андрій Абазин. Проте вже неза-
баром на відновлені козаками землі почали знову зазіхати
їхні колишні власники з числа польської шляхти. У Поль-
щі почали вважати правобережне козацтво повторенням
Хмельниччини.
У відповідь на вимогу скасувати козаччину в 1702 р.
представники української шляхти, козаків, міщан та духів-
а Палія.
ництва на нараді у м. Фастові ухвалили почати повстання. Чарка Семен
нігівського
З фондів Чер
Крім Київщини повстанці визволили Поділля, Брацлавщину історичного
музею
й Волинь. Загони повстанців з’являлися і в Галичині. У жовт- рн ов ського.
ім. В. В. Та
ні 1702 р. козацькі й селянські загони під керівництвом пол-
108
1682 р. — заснування молодим протестантом Вільямом Пенном колонії Пенсильванія у США на землях,
У СВІТІ: подарованих йому англійським королем, і заснування Філадельфії — «міста братерської любові».
1683–1699 рр. — Велика Турецька війна «Священної ліги» і Османської імперії.
 Феодосія Палій, Польські гусари.
дружина полковника
С. Палія. На час його відсутності
часто керувала фортецею.

ковника Самуся на Поліссі розгромили кількатисячне польське військо, а в м. Бердичеві дво-

тисячну польську залогу. Полковник Абазин здобув міста Вінницю й Бар, а під м. Меджибо-
жем розбив загін польського воєводи. Сам Палій військовою хитрістю здобув головну польську
твердиню Правобережжя — м. Білу Церкву, й переніс туди свою резиденцію.
У 1704 р. московський цар Петро І уклав з польським королем угоду, за якою зобов’язався
допомогти Польщі у війні проти українців на Правобережжі. Московський уряд вимагав від
Палія залишити Білу Церкву, але той відмовився.
За погодженням з Палієм богуславський полковник і наказний гетьман правобережних ко-
заків Самійло Самусь визнав зверхність гетьмана Лівобережжя Івана Мазепи над Правобереж-
жям. Після вступу військ Івана Мазепи на Правобережжя в 1704 р. Москва, побоюючись авто-
ритетного в народі козацького воєначальника, наказала Мазепі заарештувати Палія, а згодом
заслала його до Тобольська в Сибір.
Швидке відновлення Правобережжя під патріотичною й завзятою козацькою владою по-
казало, якими добрими могли б бути наслідки, якби Україні вдалося відстояти свою незалеж-
ність.

1688 р. — «Славетна революція» в Англії. Короля-католика Якова ІІ безкровно скидає його племінник — 109
правитель Голландії принц Вільгельм ІІІ Оранський, що стає королем Англії, який запровадив
У СВІТІ: конституційну монархію.
1689 р. — Нерчинський договір між Китаєм і Московією, за яким Московія втрачає весь південь Далекого
Сходу та змушена зруйнувати власну фортецю Албазин.
 Наукові звершення українців

В перше українську мову на друці було зафіксовано в 1491 рр. у виданій у Кракові цер-
ковній книзі «Октоїх», невдовзі після винайдення книгодруку.
Українці здавна виявляли схильність до наук, чимало з них втілювали винайдене
й вивчене в життя. Уже в першій половині 17 ст. в Україні щороку виходили друком десятки
найменувань книг. У той час у Московії друкували заледве одиниці. Ще в 16 ст. московський
першодрукар Іван Федорович змушений був, гнаний войовничими невігласами, утікати до
України, де заснував дві друкарні.
«Лексикон» Памви Беринди протягом кількох століть вважався зразком шкільного навчан-
ня для вивчення церковнослов’янської мови. Граматику, автором якої був Мелетій Смотри-
цький (1577–1633 рр.), російський вчений Ломоносов називав «воротами вченості».
Цілу Біблію церковнослов’янською мовою — так звану «Острозьку Біблію» — вперше в сві-
ті було видано в Україні в 1581 р. в типографії князя Костянтина Острозького. Перше «Єван-
геліє» українською мовою було надруковано в 1561 р. на Волині. Воно дістало назву «Пере-
сопницьке Євангеліє». Інші православні народи отримали «Євангеліє» своїми мовами значно
пізніше: у 1820 р. — болгари, у 1847 р. — серби, у 1876 р. — росіяни.
Найяскравішою пам’яткою українського літописання стала «Історія Русів» (18 ст.). Через
російську цензуру «Історію Русів» так і не видали за життя її автора, а сам він приховав своє
ім’я. Попри це «Історія Русів» поширювалася в численних рукописних списках і стала загаль-
нонародним українським поглядом на історію. Написана живо й талановито, «Історія Русів»,
всупереч імперським концепціям, наголошувала на українському характері Київської Русі та
самобутності українського народу.
В Україні було засновано Острозьку акаде-
мію в 1576 р. і Києво-братську школу в 1615 р.
(незабаром вона стала Києво-Могилянською
академією), задовго до заснування найперших
закладів вищої освіти в Московщині. У цій ака-
демії в період її розквіту одночасно навчалося
близько двох тисяч студентів, що давало по-
стійний приплив освічених кадрів для військо-
вого й державного управління, культури та
церкви.
Репресії проти української культури по-
чалися в Московії ще до приєднання України.
Царський уряд тоді розглядав православний
Київ як важливого ідеологічного конкурента.
У 1627 р. указом царя Михайла (першого з
династії Романових) та патріарха Московсько-
го Філарета, що був його батьком і співправи-
Кінцівка книги церковнослов’янською мовою телем, було наказано зібрати й спалити книги
з елементами української, виданої видавцем українського друку. Такі дикунські вогнища
Швайпольтом Фіолем у Кракові 1491 р. були розпалені на вулицях Москви. Мотивом
110
1522 р. — португальский мореплавець Фернан Магеллан здійнсив першу навколосвітню подорож.
У СВІТІ:
1543 рр. — перші європейці — купці з Португалії — досягають Японії.
 була нібито «неправильність» церковних книг, виданих у
Києві — місті, в якому почалося хрещення Русі. Насправді
репресії були пов’язані з тим, що влада Московії відчувала
неконкурентноздатність супроти українського інтелектуа-
льного життя. У той час як уже в першій половині 17 ст. в
Україні книги виходили сотнями найменувань на рік, у
Московії виходили заледве одиниці. Крім того, в Україні бо-
гословські книги церковнослов’янською мовою видавалися
з українськими правилами вимови. Читаючи такі книги,
московське духовенство українізувалося саме й українізу-
вало своїх прихожан.
1667 р. при укладанні Андрусівського перемир’я про
розшматування України з Польщею, цар поставив вимо-
гою припинення друку українських книг у Польщі під
страхом смертної кари. У 1677 р. московський патріарх
Іоаким наказав видирати з українських книг аркуші,
відмінні від московських. Обмеженнями чи забороною
книгодрукування Московія намагалася знизити рівень
освіти та науки в Україні, знищити національний дух
у культурі, побуті, суспільних відносинах. У 1689 р. го-
ловній в Україні Києво-Печерській друкарні було за-
боронено друкувати книги без дозволу московського
патріарха. У 1690 р. Собор московського патріархату
наказав спалити книги П. Могили, К. Ставровецького,
С. Полоцького, Л. Барановича, А. Радзивиловського
та інших видатних українських богословів. У 1693 рік.
Московський патріархат заборонив ввезення будь-
яких українських книг до Москви.
Після Переяславської угоди московський уряд по-
ін ка з Л ек сикону чав масово відряджати українських релігійних і куль-
Ст ор р.) —
ко го П . Б еринди (1627
славено-ру сь турних діячів для просвіти населення Московії.
першого го
ерковносло в’ян сь ко Виходець із Київщини письменник Єпифаній
українсько-ц . Славинецький (р.н. невідомий — 1675) заснував у
словника
’янські
Подано слов а 1653 р. першу в Московії греко-латинську школу й
в’янські) слов
(церковносло був першим її ректором. Сина козацького сотника
й, тобто
і їхній руськи з Київщини, ченця Данила Туптала (1651–1709 рр.)
переклад.
український
було призначено митрополитом у Ростові, де він
розвинув релігійно-просвітницьку діяльність, за що
після смерті церквою був проголошений святим.
Ідеї Просвітництва розвивав філософ Феофан Прокопович (1681–1736 рр.), вихованець,
професор і ректор Києво-Могилянської академії.
У 1686 р. Вселенський патріарх під тиском влади Туреччини, за 200 московських червінців
і 120 соболів передав Московському патріархові право затверджувати Київського митрополита
після обрання його українськими єпископами. Проте, за цією умовою Київського митрополита
111
1632 р. — італійський мислитель, винахідник телескопу і термометра Галілео Галілей виступив з ідеєю,
що Земля обертається навколо Сонця, а не навпаки.
У СВІТІ:
1642 р. — Голландський мандрівник Абель Тасман першим відкрив береги Нової Зеландії. Наступні
європейці досягли її берегів більш ніж через століття — у 1768 р.
 Композитор
Дмитро Бортнянский, 1788 р. Данило Самойлович. Григорій Сковорода.

мали обирати в Україні без участі Москви, і він мав і надалі визнавати першість Вселенського
Патріарха. Москва ніколи не дотримувала цих умов, і фактично захопила владу над Україн-
ською Церквою.
Найвідомішими художниками Російської імперії 18 ст. були українці Дмитро Левиць-
кий, Володимир Боровиковський та Антон Лосенко.
Навідомішими композиторами 18 ст. в Російській імперії також були українці — Дмитро
Бортнянський, Максим Березовський та Артемій Ведель. Їхні шедеври в жанрі духовної му-
зики стали світовою класикою. Російська влада заборонила виконувати твори М. Березовського
й знищила багато його рукописів. А. Веделя було ув’язнено й кинуто до божевільні. Це сталося
за результатами шпигунського доносу, буцімто за карикатуру на царя. Його твори з духовної
музики заборонили виконувати. Але вони були настільки талановиті й проникливі, що їх та-
ємно переписували багато музикантів. Повторився дивовижний випадок «Історії Русів», правда
якої в рукописних списках виявилася сильнішою за багатотомні оповідання імперських істори-
ків, що нав’язувалися владою.
Григорій Сковорода (1722–1794 рр.) власним життям стверджував свою гуманістичну філо-
софію. Твори Сковороди за життя так і не було надруковано через цензуру.
Український лікар Данило Самойлович став засновником епідеміології в Російській ім-
перії. Саме він врятував Москву від чуми 1771 року. Аби довести, що одяг хворих можна дезін-
фікувати хімічними препаратами, винайденими ще одним українцем-лікарем Касіяном Ягель-
ським, він сам одягав зачумлений одяг на себе і спав у ньому. Вперше в світі Самойлович ви-
словив ідею щеплень проти чуми. У всій Російській імперії найпершим він надрукував свою
дисертацію за кордоном. Самойловича обрали своїм академіком 12 іноземних академій наук,
і лише в Росії — ні. Самойлович першим висловив ідею організації польових шпиталів для
армії, і заснував такий шпиталь в українському місті Миколаєві, бо до цього тяжко поранених
відправляли в тил, де вони дорогою часто гинули.
112
1712 р. — англійський винахідник Томас Ньюкомен створив перший працюючий паровий двигун, який
почав використовувати для відкачування води з шахт.
У СВІТІ:
1740 р. — заснування Пенсильванського університету — першого вищого навчального закладу в
Америці.
 Засновником педіатрії в Російській імперії
став українець Петро Погорецький.
Український мікробіолог Микола Гамалія за-
снував в Одесі найпершу в Російській імперії і
другу у світі бактеріологічну станцію.
Культурні й наукові успіхи українців було до-
сягнуто завдяки духові свободи козацтва й масовій
освіті українського народу в козацькі часи.
Однак після ліквідації Гетьманщини, Запоро-
зької Січі та козацьких полків в Україні було закри-
то всі українські школи. Згідно з даними перепису
1740–1748 рр., у семи полках Гетьманщини (нині це
три з половиною лівобережні області України) на-
лічувалося 866 шкіл — практично в кожному більш-
менш значному містечку чи селі. Станом на 1800 р.
з цих шкіл не залишилося жодної.
У Гетьманщині у 17–18 ст. більшість українсько-
го населення були письменними. У 1759 р. росій-
ський уряд видав розпорядження вилучити зі шкіл
усі українські букварі.
Московити ни-
Загибель архієпископа з українців
щили не лише осві- Амвросія Зертис-Кам’янського
ту, а все українське. від рук московитів за заклики
На початку 19 ст. дотримуватися карантину
під час чумного бунту 1771 р.
російський імпе-
ратор заборонив
будувати церкви в стилі козацького бароко та хрестити дітей
українськими іменами. Історія не знає прикладів такого гли-
бокого занепаду освіти, як той, що відбувся після приєднання
України до Московії. За переписом Російської імперії 1897 р.,
в Україні виявилося лише 15% письменних. Українці не мали
жодної освіти своєю мовою більше ніж півтора століття — з се-
редини 18 століття по 1918 рік, крім невеликої кількості шкіл
сь ки й ж ет он на Галичині. Попри це, українська нація вижила й створила
Рос ій
бо ро ду 17 05 року, велику культуру.
на
вали особі,
що його вида
яка сп ла тила
ад ж ен ий Петром І
запров роду.
бо
податок на

113
1782 р. — англійський винахідник Джеймс Ватт створив першу універсальну парову машину подвійної
У СВІТІ: дії, у якій поршень робив і робочий, і зворотний хід за допомогою пари, початок промислової революції.
1791 р. — ухвалення в США Білля про права — десяти змін до конституції, що закріпили основні права
громадян США, які діють досі.
 Іван Мазепа й «мазепинці»

У козацькі часи в народі була поширена приказка: «Від Богдана до Івана (Мазепи) не було
гетьмана», що підкреслювала значення гетьманування обох гетьманів.
Іван Мазепа (1687–1709 рр.) народився в с. Мазепинці (на Київщині). Він дістав осві-
ту в Києво-Могилянській колегії, вивчив артилерійську та інженерну справи й оволодів 7 мова-
ми. Був генеральним писарем, тобто головним дипломатом, в уряді гетьмана П. Дорошенка, а
також генеральним осавулом у гетьмана І. Самойловича.
Ще у 1680 р., користаючись Руїною в Україні, турки «за-
крили» для козацького флоту вихід у Дніпро й Чорне море.
За підтримки Мазепи у 1691 р. запорізькі козаки узяли штур-
мом турецькі фортеці на Дніпрі, захопили скарбницю крим-
ського хана і посадили в захоплені фортеці козацькі залоги.
У 1695–1696 рр. козаки атакували Очаків і захопили фортецю
Іслам-Кермен (нині м. Каховка на Херсонщині).
Проте, московський цар Петро I повернув туркам усі ці
фортеці, здобуті великою кров’ю козаків. Москва прагла по-
чатку війни проти Швеції, і задля цього здавала Туреччині ін-
тереси й здобутки України.
Цар Петро І відзначався звірячою жорстокістю. Він влас-
норуч закатував свого сина, брав участь у тортурах і стратах
та запроваджував блюзнірські антихристиянські звичаї. Серед
іншого, Петро І заарештував і довів до смерті Київського мит-
рополита Йоасафа Кроков-
ського за те, що той посилав-
Іван Мазепа замолоду. ся на давні права Української
Церкви.
Натомість, гетьман Іван Мазепа збудував і реставрував на
власні гроші більше великих церков і соборів, ніж їх було збу-
довано чи реставровано в Україні за всі століття панування Ро-
сійської імперії. Величні споруди, збудовані коштом Мазепи,
мають спільні риси, названі мистецтвознавцями козацьким
або «мазепиним» бароко.
У 1700 р. Московське царство в союзі з Річчю Посполитою
та Данією, порушивши мирну угоду, підступно напала на
Швецію, почавши Північну війну (1700–1721 рр.). Україна зму-
шена була воювати за чужі московські інтереси. У незвичному
кліматі козацькі війська косили епідемії.
Війна почалася серією дошкульних поразок московитів.
Портрет Петра І
40-тисячна армія московитів взяла в облогу м. Нарву (що в Ес- у формі потєшнихвійськ
тонії), яку захищали півтори тисячі шведів. з серії портретів
Московити, як зазвичай, розійшлися по околицях для гра- Всешутейшого і всепьянейшего
бунку, навіть не виставили караулів. Натомість 8-тисячна ар- собору.

114 1674 р. — заснування в Індії Держави маратхів — першої за багато століть індуїстської держави в умовах
панування мусульманських володарів.
У СВІТІ:
1699 р. — Карловицький мир між Австрією, Польщею і Венецією з одного боку та Туреччиною з іншого.
Перетворення Австрії на велику державу. Турки втратили низку земель, зокрема українське Поділля на
користь Польщі, а також Угорщину, яка перейшла до Австрії.
 мія шведів один за одним позносила заслони московитів, так що
переляканий воєвода прибіг до царя.
Паніку в таборі московитів посилили покази двох замучених
шведів, які попри тортури розповіли про 50-тисячну шведську ар-
мію, значно перевищивши її сили.
Переляканий московський цар утік з-під Нарви у Новгород,
фактично залишивши московську армію без командування. На
командира він призначив одного голландського шляхтича, який
тому дуже пручався.
Після втечі царя і перших пострілів шведів московcьке військо
почало різати своїх офіцерів-іноземців, на яких, власне, на той
час трималася московська армія.
Голландець-командувач зпересердя поламав шпагу і сказав,
що «не хоче командувати такою сволотою». А московський цар
утік під захист 12-тисячного корпусу українських козаків під ко-
мандуванням племінника гетьмана України Івана Мазепи Іва-
Гетьман У кр аї ни на Обидовського, який невдовзі наклав за інтереси московитів
Іван М аз еп а. своєю головою.
У битві під с. Лісовим у Білорусі у вересні 1708 р. московське
військо вже звично почало втікати перед шведами. Але цар наказав українським
козакам шаблями зупиняти всіх відступаючих, незалежно від звання. Той бій став першим, ви-
граним московитами у Північній війні.
Тим часом Іванові Мазепі стало відомо, що цар зі своїми вельможами вирішили скасувати
козацтво, виселити козаків з України й віддати Україну під владу свого намісника. Аби Мазепа
зрадив Україну, цар пообіцяв здобути йому від німецького імператора Священної Римської
імперії порожній титул «князя Римської імперії», аби Мазепа ним тішився й задовільнився.
«Ми стоїмо, браття, на краю двох прірв, готових нас зжерти», — натомість сказав гетьман у звер-
ненні до козацької старшини. Мазепа зважився на створення українсько-шведського союзу. Адже
Швеція не мала з Україною спільних кордонів, та мала спільних супротивників.
У вересні 1708 р. шведські війська вступили на територію України. На їхній бік з кількати-
сячним військом перейшов гетьман Іван Мазепа.
Проте, більшої частини козацьких військ не було в Украї- Печатка Гетьманщини часів
гетьманування Івана Мазепи.
ні, вони воювали далеко на півночі. Населення втратило дові-
ру до гетьмана, оскільки раніше не одержувало від нього під-
тримки, коли скаржилося на здирства московських воєвод.
Московські війська через зраду одного з полковників захо-
пили й ущент зруйнували гетьманську столицю м. Батурин,
яку їм перед тим не вдалося взяти штурмом. Полковник-зрад-
ник закликав козаків піддатися цареві. Вони посадили зрадни-
ка на ланцюг, але не стратили, чекаючи суду. Це дозволило
зрадникові передати таємне послання московитам. Увірвав-
шись уночі через потаємний хід у гетьманську столицю, мос-
ковські війська убили все цивільне населення міста. Як пише
«Історія Русів», «вибили міщан усіх, не милуючи ні статі, ні віку,

1698–1700 рр. — провал спроби Королівства Шотландії заснувати колонію біля Панами, на що було 115
витрачено п’яту частину бюджету королівства в ці роки.
У СВІТІ: 1701–1714 рр. — «війна за іспанський спадок», що почалася після смерті короля Іспанії Карла ІІ навколо
спроб поділити іспанські володіння в Європі за межами Іспанії. Призвела до посилення Австрії і Англії
та ослаблення французької гегемонії.
 ні немовлят… Звичайна кара була живцем четвертувати, колесу-
вати й на кіл садити, а далі вигадані нові види страт, які саму уяву
лякали». Було спалене все місто разом із церквами. Ріка Сейм
почервоніла від крові замучених городян, по ріці пливли пло-
ти із хрестами, на яких розгойдувалися тіла страчених. Нині
на місці, де стоїть цитадель Батуринської фортеці, насипано
курган і встановлено пам’ятник у вигляді хреста з розп’яттям.
На хресті прикріплено ікону, яку було знайдено під час розко-
пок у Батурині на скелеті жінки, яка притискала до себе малу
дитину.
Такі ж звірства чинили московити і в інших українських
містах — Ромнах, Лебедині та ін.
Як пише «Історія Русів», «премногих урядників та значних коза-
ків… забирано з домів їхніх і віддано на різні кари в містечку Лебедині,
що близько міста Охтирки. Карання теє було звичайним Меншикова
ремеслом: колесувати, четвертувати і на палю садити, а найлегше,
Король Швеції Карл ХІІ. що його вважалося за іграшку, вішати і голови стинати. Провини їхні
встановлювано від признання їх самих, і для того надійним засобом
було препохвальне тоді таїнство — тортури, які ведено з усією акуратністю і в згоді з Соборним Уложе-
нієм, себто ступенями і за порядком, — канчуками, батогом і шиною, або розпеченим залізом, веденим з
тихістю або повільністю по тілах людських, які від того кипіли, шкварились і здималися. Той, хто про-
йшов одне випробування, переходив до другого, а хто всіх їх не витримував, того вважали з певністю за
винного і провадили на страту. Потерпіло таким чином людей, що не перейшли тих проб тортурами, до
дев’яти сот… І якщо в народі прославляється той великодушністю, хто зневажає страхіття і небезпеку,
то вже немає для тих і титулів, хто був знаряддям і учасником Лебединських тиранств та звірячих
лютостей, що жахають саму уяву людську».
Під впливом звірств московитів на бік шведів перейшла Запорізька Січ — усе Військо За-
порізьке на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком. У квітні 1709 року московити вирі-
зали все населення запорізького міста Переволочної. Такої ж долі зазнали інші запорізькі посе-
лення.
У травні 1709 р. московити обложили Запорізьку Січ. Майже тиждень Січ обороняли тися-
ча вже літніх козаків на чолі з наказним отаманом Якимом Богушем. Частині козаків вдалося
урятуватися в плавнях але понад двісті поранених запорожців
було захоплено. Московити піддали їх лютим тортурам. Їхні
тіла пустили плотами униз Дніпром для остраху інших. У своїх
звірствах московити дійшли до того, що повикопували з цвин-
тарів на Січі мерців і здирали з них шкіру. Петро I видав указ,
яким наказав хапати й страчувати кожного запорожця.
Зрештою, війська зійшлися під Полтавою. У битві брали
участь 17 тисяч шведів і 42 тисячі московитів. Шведський ко-
роль розраховував на українську артилерію, однак та майже
вся була захоплена в Батурині — за різними даними до 315 Хрест з ікон
ою на місці зв
московитів ірств
гармат. У результаті у шведів на полі бою виявилося 6 гармат у Батурині.
проти 102 в армії московитів.
116
1703–1711 рр. — повстання князя Трансильванії Ференца ІІ Ракоці проти влади австрійських
У СВІТІ: Габбсбургів.
1707 р. — утворення Великої Британії через об’єднання Англії і Шотландії.
 У багатьох козацьких старшин московити взяли в заручни-
ки родичів. Священики оголосили анафему гетьманові, не ри-
зикнувши виступити проти відомого своєю жорстокістю царя.
Під загрозою страти вони мусили проголошувати анафему
гетьманові навіть у тих церквах, які збудував сам Мазепа.
Ті українці, які не пішли за своїм гетьманом, не дочекали-
ся подяки від імперії. Українців почали називати «мазепинця-
ми», надавати чужинцям державні посади в Україні. Як пише
«Історія Русів», українців, що, ризикуючи життям, брали в по-
лон шведів, «нагороджували» чаркою горілки й словами «Спа-
сибі, хохльонок!».
У 1711 р. гетьман Пилип Орлик рушив визволяти Право-
бережну Україну. Його підтримали всі правобережні полки.
Проте, цар Петро І після нищівної поразки від Туреччини на
р. Прут з одного боку, визнав незалежність Запоріжжя, а з ін-
шої домовився з Туреччиною про залишення Правобережної
України безлюдною. Московити зігнали населення з Правобе- Військово-Микільський собор,
режжя на Лівий берег Дніпра, а сотні міст і сіл спалили й спу- збудований коштом І. Мазепи.
стошили. Усі досягнення козацького відродження після Руїни Московити намагалися його
перейменувати, а в 1934 р.
пішли попелом. висадили в повітря.
Та українська земля лишалася магнітом для
українців. Вони готові були знову і знову почи-
нати все з початку, терпіти безліч небезпек, аби жити на Батьківщині. Невдовзі,
під захистом запорожців, українці знову почали вертатися додому.
Борці за Україну мусили йти в еміграцію. Найбільш видатні з них — Пи-
лип і Григорій Орлики, Андрій Войнаровський, родина Мировичів. Пилип
Орлик у 1711 р. став автором першої української Конституції. Ця Конститу-
ція стала і найпершим у світі цілісним зведенням прав народу, випередивши
на 76 років американську Конституцію і на 80 французьку. Конституція Пи-
липа Орлика, зокрема, передбачала поділ влади, нетерпимість до корупції,
захист ветеранів, удів та сиріт. Її було проголошено перед козацьким військом
у м. Бендери (нині в Молдові), вона діяла протягом кількох років у козацьких
військах і на територіях, де їм вдавалося встановити контроль.
У 1764 р. онук мазепинського генерального бунчужного Федора Ми-
Булав а ровича Василь Мирович, народжений на засланні в Сибіру, організував у
гет ьм ан а Петербурзі повстання проти російської цариці. Мирович, що служив офі-
а.
Пилипа Орлик цером, прагнув поставити на місце цариці іншого царя й через нього від-
новити права України. Він з випадково набраним підрозділом мав намір
визволити ув’язненого імператора Івана Антоновича, німця з народження, в дитинстві усуне-
ного від влади внаслідок палацового перевороту. Натомість московитські охоронці ув’язненого
виконали секретну інструкцію і вбили його за першої небезпеки. Василя Мировича, який сам
один організував цю відчайдушну спробу повалення царського уряду, стратили.

117
1704–1709 рр. — шотландський моряк Олександр Селькирк провів сам один 4 роки на острові біля
узбережжя Чилі, ставши прообразом для роману «Робінзон Крузо» Даніеля Дефо.
У СВІТІ:
Тоггенбурзька війна 1711–1712 рр. — останній великий конфлікт між протестантами і католиками у
Швейцарії, після якого вони ухвалили забезпечити і одним, і іншим свободу совісті і рівні права.
 Оборонці України:
Гетьманщина, Січ, гайдамаки

У 1721 р. цар перейменував Московію на Російську імперію. Цією назвою Москва намага-
лася привласнити спадок середньовічної Русі та великих київських князів. Задля цього
знищували справжнього спадкоємця Київської Русі — Україну. Московські царі навіть
у своїх указах наголошували, що хотіли знищення українців як народу.
Московський уряд щораз більше втручався у внутрішні справи України. Московщина розмі-
стила в Україні на постійній основі війська, що утримувалися коштом місцевого населення. Ко-
зацькі гармати було вивезено до Московщини. Заборонили торгівлю Гетьманщини із Західною
Європою, країнами Причорномор’я і Запоріжжям. Навмисне гальмувався розвиток української
торгівлі й промисловості, а всю велику торгівлю в Україні було віддано в руки чужинців.
У 1715 р. Московія згодилася на передачу Польщі Правобережжя, яке було відроджене
українськими козаками й приєднане до Гетьманщини в 1704 р. Іваном Мазепою. Таким чином,
Московщина вкотре шматувала Україну.
Тим часом, козаків десятками тисяч продовжували надсилати на далекі будівництва на пів-
ніч, а також на будівництво захисних ліній від татар, де вони гинули від клімату та хвороб.
За царювання Петра І у 1718 р. у старовинній бібліотеці Києво-Печерської лаври, де збері-
галися безцінні античні твори різними мовами, середньовічні літописи, зібрані ще князями,
названій «бібліотекою Ярослава Мудрого», сталася пожежа — у той саме час, коли посланці
українського духовенства їздили до Москви відстоювати стародавні права Української Церкви,
посилаючись на привілеї від королів і гетьманів, зібрані в цій бібліотеці. Українські літописці
вважали це підпалом, навмисне вчи-
неним московитами.
Московський цар Петро І вима-
нив у Московщину з Австрії свого
збіглого сина Олексія, і власноручно
його замучив. Посол московитів під-
купив австрійського чиновника, аби
той «по-секрету» розповів Олексію,
що у Відні справу з видачею в Москов-
щину Олексія буцімто точно виріше-
но. Зі свого боку, цар Петро листом
пообіцяв Олексію: «Буде же побоишься
меня, то я тебя обнадеживаю и обещаюсь
Богом и судом Его, что никакого наказа-
ния тебе не будет, но лучшую любовь по-
кажу тебе, ежели воли моей послушаешь
и возвратишься».
Насправді Петро І одразу після
Звичні кари у Московщині. приїзду організував «суд» над царе-
Французький малюнок 1760-их рр. вичем, на який, задля того, щоб за-
118 1715 р. — помер французький король Людовик XIV. що володарював у Франції рекордні для королів
72 роки. Його правління на початку призвело до серії зовнішніх перемог, однак і до крайнього
У СВІТІ: виснаження скарбниці країни.
1716–1717 рр. — перемоги австрійського воєначальника французького походження Євгенія Савойського
над турками, що захитали владу Османської імперії на Балканах.
бруднити весь двір у крові, запросив усю верхівку імпе-
рії. Московська церква зайняла лицемірну позицію: мов-
ляв, є докази як проти, так і за, тому як цар вирішить, хай
так і буде. Проти страти царевича виступила виключно
українська делегація з Гетьманщини. Хоча московський
царевич був українцям ніхто, його вплив і тоді, коли він
був формально у фаворі, був ніяким. Однак для україн-
ців був важливий сам моральний принцип. Причому це
відбувалося вже після розгрому Батурина, Січі, безлічі
страт, відомим всьому світові своїм звірством москов-
ським царем, у Петербурзі, де можна було миттю потра-
пити до підводних казематів Петропавлівської тюрми.
У той момент, під час війни зі шведами, деспотичний
Петро стерпів виклик козаків, але затамував злобу на
українців, яку почав реалізовувати щойно після її закін-
чення в 1721 р.
У 1722 р. Петро І всупереч присягам і обіцянкам Мо- Фрагмент ікони,
скви, в тому числі даним ним самим, утворив Малоросій- на якому зображено ймовірного наказного
ську колегію — орган для повного контролю за Україною. гетьмана Павла Полуботка.
Це було фактичне скасування суверенності України. По-
чувши про це, гетьман Іван Скоропадський не витримав
удару й помер.
До того справи України повновладно вирішував геть-
ман і старшина, а наглядом за ними з боку Москви відав «Портрет напольного гетьмана».
Малоросійський приказ, який належав до Посольського Картина І. Нікітіна, 1720-ті рр.
приказу. Цим порядком визнавалося, що Україна є іно- Ймовірно, портрет наказного гетьмана
Павла Полуботка.
земною державою.
Козацька старшина не припиняла добиватися до-
зволу на обрання нового гетьмана, а наказний гетьман
Павло Полуботок заборонив під страхом суворих по-
карань хабарництво, почав встановлювати справедливі
порядки, заступаючись перед московитами за всю на-
цію. Петро І викликав Полуботка з чільною старшиною
в Петербург і всіх їх «засудив» до довічного ув’язнення,
а маєтки їхні забрав собі. Щоб уникнути повстання, цар
заздалегідь розпорядився вивести козацьке військо на
південно-східний кордон, нібито для охорони України
від татар. Полуботок, не боячись гніву царя, сміливо ки-
дав йому в вічі звинувачення за підступне порушення
українських прав. У грудні 1724 р. Полуботок був заму-
чений у Петропавлівській фортеці. Смерть Полуботка
справила глибоке враження в Україні. Його почали про-
славляти як героя — мученика за Україну. За місяць по-
мер і цар Петро І.
119
1720 р. — від Імперії великих моголів починають відокремлюватися райони на Півночі Індії — Декан
У СВІТІ: і Ауд.
1723 р. — італійський композитор Антоніо Вівальді пише свої «Пори року».
 Водночас, єдність української старшини призвела до
того, що Московщина фактично не мала на кого постави-
ти в Україні, і мусила рахуватися з Україною як цілістю,
поступово заводячи в Україну на старшинські посади іно-
земців.
Невдовзі після смерті Петра І Гетьманщина була віднов-
лена. Новий російський цар прагнув утвердитися на пре-
столі, крім того, назрівала нова війна з Туреччиною. Геть-
маном обрали мужнього, але вже підстаркуватого Данила
Апостола (1727–34 рр.)
Після його смерті в Україні гетьмана вже не обирали аж
до 1750 р., а натомість було засновано Правління Гетьман-
ського уряду, до якого входили по три українці і росіянина
під керівництвом призначуваного царським урядом Голови
Правління Гетьманського уряду. Крім того, в Україні була
Гетьман Данило Апостол. створена так звана Таємна експедиція. У ній розслідувалися
справи, спрямовані проти царя і Московської держави. За
наклепом будь-кого потрапити під тортури міг будь-хто. Це була звична для Московщини, але
цілковито нова структура в Україні, яка по суті була катівнею без жодних обмежень для своєї
діяльності. Ось як описував її автор «Історії Русів»: «Таємна Експедиція була достеменним виродком
великої тої Санкт-Петербурзької Таємної Канцелярії і не переставала час од часу допитувати, розпи-
тувати, катувати всіляким знаряддям і, нарешті, припікати розпеченою шиною нещасних людей, що
до неї потрапляли. Діла її і подвиги виглядали б у нинішній час маячнею в гарячці або верзінням боже-
вільних, а тоді були вони найбільш важливі, таємні й зисковні. У ній тортуровано й мучено людей, наче
в тому римському чистилищі, єдино на доноси та всякого роду причіпки перехожих і квартированих
солдатів, а особливо із втікачів та інших волоцюг… Кожного обивателя, хоч би він був найчесніша лю-
дина і знаної поведінки, тортуровано на донос усім відомого злочинця і лайдака. Коли не почастував хто
як слід солдата і всякого волоцюгу, коли не обдарував або з необе-
режності роззлостив чим, то вже горе тому! Волоцюга зараз іде до Наказний гетьман Джеймс Кейт.
міського або сільського начальника і кричить перед ним, що має на
такого й такого донести слово й діло Государеве: «Куй його і мене!»
Начальство… оторопівши з одного слова донощика, забиває в кай-
дани обмовленого, а також донощика, висилає їх під найстрогішою
вартою і в найстрогішій таємниці до Міністерської Канцелярії,
а там, не входячи в дослідження стану донощика й обмовленого,
причин самого доносу і чи може він бути справедливий і не беручи
навіть на розум, чи міг обмовлений, з огляду на відстань і спосіб
життя, вчинити яке зло Государеві та його родині, яких він ніколи
не бачив і бачити не може, але, виконуючи сліпо свою інструкцію,
призначають донощика на тортури, і коли він трьома різними
прийомами їх витримає і підтвердить донос свій, то вже обмов-
лений є безголосий і його катують і мордують неодмінно. Загаль-
ний і вірогідний переказ повідає про саме місце, де була Міністер-
ська Канцелярія, що «якби перстом руки Божої скопати клаптик
120
1733–35 рр. — «війна за польську спадщину» між Австрією і Росією з одного боку та Польщею, Франіцєю
У СВІТІ: та Іспанією з іншого. Призвела до зростання впливу Росії в Польщі.
1739 р. — перський Надір-Шах розграбував Делі і вивіз «Павинний трон» великих моголів.
землі на тому місці, то вдарила б з нього фонтаном кров люд-
ська».
Призначувані царським урядом голови Правління
Гетьманського уряду чинили звичні для Московщини
здирства і тиранства. Один з них арештував старого Чер-
нігівського архієпископа і заарештував весь Київський
магістрат, тобто міськраду, а архів Магістрату вивіз у Мо-
скву, аби кияни не посилалися на свої давні права. Що-
правда, одного разу під час війни з Туреччиною, коли в
Петербурзі творився хаос після чергового перевороту, а
нова цариця боялася дратувати козаків, головою Правлін-
ня Гетьманського уряду було призначено перевіреного в
боях з турками, які він вів разом з українськими козаками,
шотландського офіцера Джеймса Кейта. Він виявився по-
пулярним і добросовісним керівником, за що отримав лю-
бов і велику повагу від українців. Але невдовзі його звіль-
нили. Росія йшла на поступки українцям лише тоді, коли
виникала загроза війни, коли ж вона минала, поверталася
до старих тиранств.
Крім того, Росія регулярно надсилала українські вій-
ська в походи то на Персію, то в Польщу, то в Прусію, то на Українська ікона.
Крим, де ставили козаків у поході завжди попереду військ Середина 18 ст.

московитів, від чого козаки несли найбільші втрати.

Поведінка російських військ в Україні, як пише літо-
пис, «мало чим різнилося від навали татарської та інших во-
рогів».
Крім того, імперія мобілізувала
цивільних українців для забезпе-
чення віськ, де вони гинули тися-
чами, чим ущент обдирала країну.
В той час в Україні з’явилася при-
казка: «Москалики-соколики! Поїли ви
наші волики, а коли вернетесь здорові,
поїсте й останні корови!»
Ось як пише про ті події «Історія
Русів»:
«Крім військ, набрано на початку
війни з міщан та посполитих… 8 ти-
сяч погоничів, які були вислані до армії
в Пруссію і розміщені там по полках у
солдати, фурмани та денщики; по за-
кінченню війни вернулося їх звідтіль
дуже мало, а більше було померлих та
Картина Остання рада на Січі, 19 ст. покалічених. Сталося ж так не від клі-
121
1740–48 рр. — «війна за австрійський спадок» між Прусією і Францією з одного боку і Австрією і Великою
У СВІТІ: Британією з іншого. Призвела до посилення Прусії.
1685–1750 рр. — життя і творчістіь німецького композитора Йоганна Себастіана Баха.
 мату або повітря, яке в Німеччині і Пруссії особливо здорове, але через лихе утримування тих людей
начальниками, а особливо їх інспекторією, що, вважаючи їх нарівні із лопарями та камчадалами, заганя-
ли в сухоти або іпохондрію за саму їхню говірку і за те, що вони не скоро навчилися вимовляти тодішні
надзвичайно елегантні речення: «намнясь» та «намєдні», а також «ушь» і «кабиш».
У 1764 р. цариця Катерина ІІ примусила гетьмана Кирила Розумовського зректися поса-
ди гетьмана. Гетманщина як держава була ліквідована. Хоча за 110 років перед тим Україна
вступила в союз з Московією на правах неухильного дотримання всіх прав України й Війська
Запорізького.
Крім того, російський уряд Катерини ІІ одразу після її приходу до влади на початку
1760-х рр. взявся за руйнування традиційного військового порядку України. Так, зокрема, були
засновані полки пікінерів, куди вербували козаків та міщан, порушуючи звичну соціальну іє-
рархію України. Пікінери виводилися з-під влади гетьманської адміністрації та користувалися
пільгами, не виконуючи жодної служби. Таким чином імперія намагалася підірвати значення
національного війська — реєстрового козацтва, що було хребтом державності.
Під час російсько-турецької війни 1768–
1774 рр. російське і запорізьке війська спільно
воювали проти Османської імперії. Козацький
флот відіграв головну роль у морській війні.
Запорізький кошовий отаман Петро Кални-
шевський (1690–1803 рр.) і козацька старшина
за свої подвиги були нагороджені золотими
медалями з діамантами. Російські вельможі
масово вписувалися до запорізьких підрозді-
лів — Г. Потьомкін до Кущівського куреня,
М. Кутузов — до Іркліївського тощо.
Попри це, російські війська, повертаю-
чись із російсько-турецької війни, де щойно
воювали пліч-о-пліч з запорожцями, віро-
ломно обступили Запорізьку Січ. Загальна
а, 17 60 –1 77 0-ті рр. кількість армії, задіяної проти Запоріжжя,
Січова корогв
перевищувала 100 тисяч. На Січі у той час
було близько 3 тисяч запорожців. Інші загони росіян обступили паланкові
центри. Переважна більшість запорожців виступили за опір супротивнику. І лише наполегливі
вмовляння кошового отамана змусили їх відмовитися від цього.
Із січових сховищ були вивезені боєприпаси, клейноди, прапори, архів, скарб. Всі будівлі
Січі, крім укріплень, загальним числом понад п’ятисот, були зруйновані.
Цариця ліквідувала Запорізьку Січ, а її велетенські землі почала свавільно роздавати своїм
фаворитам.
Кошовий Калнишевський потрапив в ув‘язнення на Соловецькі острови, де його посадили
в кайданах у холодну яму, де він не міг навіть випростатися. В ув’язненні він прожив 26 років,
до своїх 113 літ. Від постійної темряви й холоду він засліп, а його одяг зітлів.
У своєму маніфесті Катерина закинула запорожцям «неистовое управление», маючи на
увазі свободу, а також те, що на Січ втікали кріпаки — раби з різних регіонів Росії. Проте, ці
раби вважали, що «неистовое управление» було там, де вони народилися.
122
1756–1763 рр. — Семирічна війна.
У СВІТІ: 1757 р. — битва під Плессі між британцями і армією Бенгалії, яку підтримували французи. Початок
англійської колонізації Індії.
 Варто відзначити, що за даними 1760–70-х рр. більшість сі-
човиків були письменними, у той час як у Московщині тоді не
було жодної школи для простолюду.
Катерина ІІ посадила в каземат і заморила там холодом ви-
датного українського релігійного діяча, митрополита Арсенія
Мацієвича, якого ще за життя вважали за святого, за відстою-
вання ним прав Української Церкви.
Російська імперія заповзялася нищити українську історич-
ну пам’ять.
Після відвідин російської цариці згоріла стародавня біб-
ліотека Межигірського монастиря із старовинними літопи-
сами. Українці, зокрема Тарас Шевченко, вважали це навмис-
ним підпалом московитів.
Влада Московщини всіля-
ко ховала справжню історію
Митрополит Русі, аби позбавити українців
Арсеній Мацієвич. правди про те, хто вони є, та
довигадувати Московщині
«шляхетної» історії за рахунок української історії. Російський
історик В. Татіщев сам вигадав брехливі повідомлення літопи-
сів: київським князям «домалював» московитську зовнішність,
понавигадував малопристойних історій з приватного життя
князів, викреслив згадки про роздачу князями багатств злид-
ням і на церкви, повикреслював літописні вихваляння кня-
зям Русі, що розбили навалу суздальців. Татіщев навіть вста-
вив у «літописі» свій власний заповіт в уста середньовічному
князеві. Татіщев повигадував і
повставляв у свій «літопис» неіс-
нуючі слова, які й досі лишили- Максим Залізняк.
ся мов тавра на його вигаданих
«літописах». Його метою було підмінити офіційні літописи, що
існували в списках 14–15 століть, вигадками в інтересах Москов-
щини.
Упродовж усього 18 ст. опір російським і польським загарб-
никам вели гайдамаки. Цим словом, що походить від турець-
кого «відчайдух, розбишака», називали українських повстанців.
Гайдамаки здійснювали рейди на маєтки ворожих можновлад-
ців, визволяли міста й села, і заводили на визволених територі-
ях козацькі порядки.
Під час гайдамацьких повстань 1734–35, 1750 рр. Росія, по-
при свої теревені про допомогу православним, насправді до-
помагала Польщі проти гайдамаків.
а. У лютому 1768 р. загони польської шляхти — так звані
Іван Гонт
«конфедерати», що зібралися буцімто воювати за свободу
123
1756 р. — скориставшись міжусобною боротьбою, імператори Китаю знищують Джунгарське ханство.
У СВІТІ: Залишки джунгарів втікають у Калмикію, звідки 1771 р. втікають додому вже від Росії.
1759 р. — битва на Полях Авраама в Канаді, за наслідками якої Англія захопила Квебек у Франції.

Ілюстрація до поеми Т. Шевченка «Гайдамаки»
художника Опанаса Сластіона, 1886 р.
Польщі, замість цього стали грабу-
вати й катувати українське населен-
ня та руйнувати церкви.
Навесні 1768 р. в урочищі Хо-
лодний Яр під м. Чигирином запо-
різький козак Максим Залізняк зі-
брав загін повстанців. Повстанське
військо наблизилося до головної
фортеці на Правобережжі — Умані.
Шляхта вислала проти гайдамаків
загін козаків на чолі з уманським
сотником Іваном Гонтою. Проте
Гонта не став воювати проти своїх
братів-українців і сам узяв участь у
наступі на Умань.
Поляки здавна часто віддавали
єврейським багатіям в оренду маєт-
ки з українськими селянами та на-
віть православні храми, що призво-
дило до здирств та принижень, ви-
кликало міжетнічні конфлікти. Під

Ілюстрація до поеми «Гайдамаки»

Т. Шевченка.

час штурму Умані, крім польських військових

та адміністрації, постраждала значна частина
єврейського та польського населення міста.
Після взяття Умані все Правобережжя
було звільнена від шляхти, яка в паніці тікала
в Польщу. Польська влада лишилася тільки у
фортеці в Білій Церкві.
Рада повстанців обрала Максима Залізняка
«Гетьманом і князем смілянським», а Івана Гон-
ту — «полковником і князем уманським». Фактич-
но, це був крок до відродження Гетьманщини
на Правобережжі.
Проте Росія вирішила підступно розпра-
витися з повстанням. Цариця боялася віднов-
лення в будь-якій формі українського гетьман-
ства.
124
1768 р. — на Корсиці під час повстання проти влади Генуї вперше в новітній історії Європи проголосили
У СВІТІ: загальне виборче право, щоправда, лише для чоловіків старше 25 років. Наступного року Генуя продала
Корсику Франції за борги. Того ж року на Корсиці народився Наполеон.
1768 р. — в Австрії ухвалено прогресивні кримінальний і цивільний кодекси.
 У липні 1768 р. російські війська під час переговорів зрадою схопили керівників повстанців
і накинулися на сонний табір повстанців. Московити захопили близько дев’ятисот повстанців,
яких видали Польщі. Поляки з надзвичайною жорстокістю розправлялися з ними. Іван Гонта
та інші повстанці мужньо, з гідністю витримували тортури, бо твердо вірили, що правда на
їхньому боці.
Ось як про це писав очевидець: «Після того, як напере-
додні страти прочитано було Гонті вирок, панцирний това-
риш, який його вартував, сказав Гонті, що перебував у роздумах:
«Пане полковнику! Завтра все земне буде скінчене дли вас; чи не
знайдете можливими залишити що-небудь на пам’ять бідному
воїнові, що проводить із вами останні хвилини?» — «Охоче, від-
повідав отаман, — нагадаєте мені завтра, коли мене стануть
вести на місце страти: я вам подарую один із своїх поясів». За-
попадливий офіцер подякував за обіцяний подарунок, перебуваю-
чи у впевненості, що він одержить багатий пояс із золотоглава,
імовірно викрадений у якомусь шляхетському будинку в Україні.
Наступного дня, коли Гонту вивели з в’язниці, офіцер звернувся
до нього: «Пане полковнику! Дозвольте вам нагадати обіцяний
пояс!» — «Я не забув, відповів Гонта із презирливою посмішкою:
перша смуга шкіри, яку знімуть у мене зі спини, нехай служити Василь Капніст.
вам поясом». Вояк був сконфужений і товариші довго насміхали-
ся з його приниження».
Відчайдушна боротьба гайдамаків за свободу засвідчила, що козацький дух не вмер в
українцях у найтемніші часи іноземного панування.
Українська шляхта, що лишилася вірній Батьківщині, теж вела свою боротьбу.
Український поет Василь Капніст разом з групою київської шляхти підготував проект від-
новлення козацької державності. Після відхилення його російською владою 1791 р. він таємно
поїхав до Прусії, де на зустрічі з міністром закордонних справ виклав пропозицію організувати
воєнний похід на Росію, з метою визволити Україну і проголосити її незалежність.
Хоча Капніст був ватажком всього київського дворянства, у його «Оді на рабство» затавро-
вано закріпачення українських селян як нелюдяне. Капніст і його побратими з числа україн-
ських старшинських родів мислили загальнонаціональними, а не становими інтересами.

125
1768–1771 рр. — перша експедиція англійського мореплавця Джеймса Кука, що відкрила низку островів
У СВІТІ: Океанії та протоку між Австралією та Новою Гвінеєю, а також вперше обстежила східний берег
Австралії.
1775 р. — нищівний землетрус у столиці Португалії Ліссабоні
 Боротьба за волю:
Схід і Захід України

У 1783 р. в Лівобережній Україні було ліквідовано полковий устрій, а козаків переведено

до гусарських полків, у яких вже не було жодних прав і вольностей.
Після знищення Гетьманщини і Запоріжжя Росія у 1783 р. запровадила в підкон-
трольній їй Лівобережній і Слобідській Україні кріпацтво. Селян позбавили права переходу
від поміщика. Пан міг вільно продати кріпака, обміняти на будь-яке майно, розлучити чоло-
віка з жінкою і батьків із дітьми. Це
було фактичне рабство. Між тим у
1771 р. у Криму хан скасував рабство,
а 1780 р. в Австрійській імперії взага-
лі було скасовано панщину. У той час
як у всій Європі населення ставало
дедалі більш вільним, Москва повер-
нула Україну у зворотній бік.
До московського панування в
Україні не було порядків, що перед-
бачали можливість продажу людей
як рабів — без землі, чи навіть роз-

Торг. Продаж кріпаків у Росії. Художник М. Неврев, 19 ст.

лучаючи родини. Кріпосне право на українських

землях до 1783 р. обмежувалося виплатою чин-
шу, тобто податку харчами, або панщиною, тобто
відробітком. За часів польської влади від пана до
пана передавалися цілі маєтки, а не окремі люди,
що не позначалося на селянах та їхніх повин-
ностях.
Після руйнування Запорізької Січі більшість
козаків таємно змовилися й рушили човнами на
кріпаків землі, що на той час належали Туреччині. Запо-
про продаж
Оголошення р
газеті, 00
18
рожці оселилися спочатку поблизу м. Хаджи-
у московській
бея (нині м. Одеса), а пізніше на березі Дунаю,
126 1775–1783 рр. — війна за незалежність англійських колоній в Америці, 1776 р. —проголошення
незалежності США.
У СВІТІ: 1780 р. — бунт лорда Гастона в Лондоні, спрямований проти католиків, після ухвалененого за два роки до
того «Акту про папістів», що зрівнював католиків з протестантами. Одного з головних підпалювачів —
російського коханця цариці Катерини ІІ — витурили з Британії.
 заснувавши Задунайську Січ (1776–1828 рр.). Задунайці
зберігали звичаї і устрій Запорізької Січі. Кожен курінь мав
назву місцевості в Україні, з якої походили його козаки. Ко-
зацькій старшині Задунайської Січі заборонялося говорити
будь-якою мовою, крім української, аби не принести чужи-
нецьких звичаїв у середовище задунайців. Задля спілкуван-
ня з представниками інших народів на Задунайській Січі
запровадили посаду драгомана — офіційного перекладача.
Задунайська Січ на цілих півстоліття продовжила
українську державність Запоріжжя, дала можливість де-
сяткам тисяч втікачів з України знайти життя без закріпа-
чення. Проте, з часом серед задунайців ставало менше тих,
хто пам’ятав підступність Москви і руйнування Січі, і більше
нещодавніх переселенців, які хотіли додому.
Під час чергової російсько-турецької війни царський
уряд переманив задунайців до повернення, а потім посе-
лив на Азовському узбережжі, сформувавши з них Азовське
козацьке військо (1832–1864 рр.). Існування Азовського й
Бузького (до 1817 р.) козацьких військ, набраних із колиш-
ніх запорожців, зберегло, хоч і обмежені, традиції козацько-
Козак Задунайської Січі. го самоврядування на старовинних землях Запорізької Січі,
та зберегло українську присутність на цих споконвічних
українських землях.
Російський царат так і не наважився запровадити кріпацтво на колишніх землях Запорізь-
кої Січі, на відміну від решти території України.
В Україні найбільш звитяжні люди силою опиралися закріпаченню. Найбільшим рухом
опору стало повстання Устима Кармалюка (1787–1835 рр.) Замолоду пан віддав його рекру-
том до російської армії. Але Кармалюк волів
за краще постійно важити життям на свободі
й на Батьківщині, ніж згодитися на цілковите
безправ’я в російській армії. У 1814–1835 рр.
Кармалюк громив панські маєтки та урядові
установи, а майно роздавав простолюду. Він
неодноразово втікав на волю, виламуючи
ґрати в’язниці, втікав висячим мостом, спле-
теним із сорочок співкамерників, розбирав
стелю своєї в’язниці. Після кожної вдалої
втечі Кармалюк здійснював неймовірно
складні подорожі, повертаючись в Украї-
ну з Сибіру, звідки мало хто вертався й до
кінця життя. Документи й перекази збе-
регли зворушливі історії, коли Кармалюк
Іноземна кари
ділився останнім зі своїми співвітчизни- катура на ро
зпусну Катер
ину ІІ.
ками.
127
1787 р. — ухвалення Конституції США.
У СВІТІ:
1788–89 рр. — невдале вторгнення Китаю у В’єтнам.
 У Галичині після занепаду козацьких держав на Ліво-
бережжі та Правобережжі на початку 18 ст. почався масо-
вий перехід українського населення в греко-католицьку
церкву. Ця церква, зберігши традиційну православну
обрядовість, швидко стала українською національною в
Галичині.
Хоча ослаблена війнами Польща вже не так жорстко
тиснула на українців, польські магнати все ще володіли
більшістю земель в краї. Визиск польських панів викли-
кав у Галичині низку повстань «опришків» (так назива-
ли самостійних, незалежних людей).
Найбільш легендарним з них став Олекса Довбуш
(1700–1745 рр.). Цей ватажок зібрав значний загін та
почав громити чужоземних панів та орендарів на Ко-
ломийщині, а згодом і на Буковині та Закарпатті. Його
брат разом із іншим загоном опришків воював на Бойків-
щині. Народні оповідання свідчать про Довбуша як про
українського «Робіна Гуда» — відібрані у багатіїв кошти
Український селянин (вірогідно й майно він роздавав бідним.
Устим Кармелюк).
Картина В. Тропініна, 1820-ті рр.
Унаслідок першого поділу Польщі 1772 р. Галичи-
ну було приєднано до австрійської держави під назвою
Королівство Галичини й Лодомерії (Володимирії), назва-
ного так в пам’ять про середньовічну Галицько-Волин-
ську державу. У 1775 р. Австрія встановила контроль і
над Буковиною. Ще раніше, у 1690 р. австрійці взяли під
контроль усе Закарпаття. Натомість у результаті поді-
лів Польської держави Волинь разом із Правобережною
Олекса Довбуш.
Україною в 1793 р. відійшла до Російської імперії.
Ще 1755 року Російська імперія заборонила Гетьман-
щині, а 1793 р. і Правобережжю напряму торгувати з Єв-
ропою без посередництва Росії.
З того часу Росія почала ще більше визискувати ре-
сурси України — через спотворення цін на українські
товари, створення монопольних привілеїв московитам та
іншим чужинцям, а також імперському бізнесу, множа-
чи перешкоди українцям у своїй країні в бізнесі, кар’єрі
й освіті (і це не рахуючи виведення з України трудових
ресурсів — мільйонів робочих рук). Як наслідок, уже
в 1820-х рр. серед купців і фабрикантів в Україні заледве
23 % були українцями.
На відміну від московитів і поляків Австрія не вважа-
ла українців своїми ворогами. Австрія ліквідувала кріпа-
цтво і пом’якшила панщину, запровадила чесніші суди
та утворила низку шкіл для українців.
128
1789–1794 рр. — Велика Французька революція.
У СВІТІ: 1790 р. — шведи знищили ядро Балтійський флоту Росії у Другій Роченсальмській битві — найбільшій в
історії битві на Балтиці. Зупинено наступ Росії на Швецію.
 Візит Австро-Угорського імператора на гуцульське весілля, 1880 р.

Тож на Західній Україні кріпацтво було скасовано тоді, коли воно у своїй найбільш дикій
формі запроваджувалося в Наддніпрянщині.
Тим часом у Галичині набрала сили українська інтелігенція — священники, лікарі, жур-
налісти, письменники, адвокати. Найвиразнішими представниками українського відроджен-
ня в Галичині стали поети й літератори Маркіян Шашкевич, Ярослав Головацький та Іван
Вагилевич, названі «Руською трійцею». Провідну роль у відродженні українства відіграла ін-
телігенція. Завдяки їхній праці самосвідомість і прагнення до національного самовизначення
серед українців Галичини стало всезагальним.
У 1848 р. у Львові з числа чільних представників української громадськості була утворена
Головна Руська Рада, що представляла інтереси усіх західних українців. Її утворення знамену-
вало відновлення державницьких прагнень українців.
Галичина перетворилася на «український П’ємонт» (так називалося королівство в Північ-
ній Італії, звідки в 19 ст. почалося об’єднання Італії). Стали розвиватися українські національ-
но-культурні установи: товариство «Просвіта» (1868), «Літературне товариство ім. Т. Шевчен-
ка« (1873), військово-спортивні організації «Січ», «Сокіл», та ін.
У Західній Україні у 19 столітті була найвища щільність населення серед усіх європей-
ських державах. У великих, переважно набожних родинах росли працьовиті, добросовісні
люди. Проте, власність чужинців на землю не лишала їм місця на своїй землі. У другій полови-
ні 19 ст. край залишили кількасот тисяч мігрантів, що виїхали до США, Канади, Аргентини й
Бразилії, де було багато вільних земель.

1807 р. — парламент Великої Британії заборонив торгівлю рабами в Британській імперії. В самій Англії
129
така заборона існувала з 1102 р.
У СВІТІ:
1807 р. — проголошення Наполеона Бонапарта імператором Франції.
1821 р. — здобуття незалежності Мексикою.
 Південь і Схід — одвічні землі
України

З а часів Київської Русі на Слобожанщині існувало кілька фортець Чернігівського та Нов-

город-Сіверського князівств. Поряд з ними були поселення інших народів — аланів, пе-
ченігів та половців. З часів спустошливої монголо-татарської навали Слобожанщина стає
«Диким полем».
Нове заселення Слобожанщини українцями почалося з
15–16 ст., і особливо прискорилося в середині 17 ст. У цей час
козаки з м. Корсуня заснували м. Краснокутськ, з міст Ніжина
й Чернігова — м. Острогозьк, козаки з міста Ставища (нині
Київська обл.) — м. Суми, уродженці Чернігова — м. Балак-
лію, козаки-запорожці — м. Вовчанськ і м. Мерефу. Спільно
переселенцями з Правобережжя і Лівобережжя було заснова-
но міста Харків (1654 р.), Ізюм, Зміїв і Охтирку.
На території Слобожанщини виникли козацькі україн-
ські полки — Харківський, Сумський, Ізюмський, Охтир-
ський, Острогозький. Також певний час існували Зміївський
і Балаклійський полки. Вся влада на територіях слобідських
полків належала козаць-
ким полковникам.
Московський уряд
певний час не брав зі
слобідських козаків по-
датків і не заважав їм
господарювати, бо роз-
глядав козацькі міста Українці, сере
дина 17 ст.
й села як стіну від на-
бігів кримських татар.
Москва задля утвердження своєї влади на Слобожан-
щині намагалася розселити в Слобожанщині московських
стрільців, але марно — вони часто брали участь у бунтах,
не надто добре господарювали і часто втікали.
Якщо в другій половині 16 ст. кримські татари бра-
ли штурмом Москву, а лінія оборони Московщини від
татар до кінця 17 ст. проходила біля м. Тули (менше ніж
за 200 км від Москви), то після виникнення українських
полків татарські напади розбивалися об українські фор-
теці Слобожанщини.
Х ар ко — Після свого зміцнення Московія посилила тиск на
Полковник .
Х ар ко ва
засновни к слобожанців. У 1732 р. слобідські козацькі полки були
перетворені на армійські, був запроваджений подуш-
130
1647 р. — заборона морської торгівлі в Китаї, що передбачала переселення населення з узбережжя, під
У СВІТІ: приводом боротьби з китайським піратом Коксінгою, що закріпився на Тайвані.
1732 р. — початок заснування данською Азійською компанією данських колоній в Індії та Китаї.
 Засічна лінія Московщини в 17 ст.

ний податок, якого козаки, як люди шляхетної воєнної

служби, зроду не платили. Лише у 1743 р., з очікуван-
ням чергової війни, Московія повернула слобідським
полкам самоврядність, але не надовго. У 1749 р. коза-
кам заборонили залишати не лише територію Слобо-
жанщини, але й землі свого полку.
Указом цариці Катерини ІІ у 1765 р. слобідські
козацькі полки було ліквідовано, а козаків переведе-
но в улани й гусари, які не мали жодного самовря-
дування й платили подушний податок. На території
козацьких полків була створена Слобідсько-Україн-
ська губернія, прямо підпорядкована царському
урядові (згодом названа Харківською). Тим, хто хо-
тів лишитися козаком, пропонували переселятися
на Кубань.
На Слобожанщині вибухнуло кілька повстань
проти переведення селян та козаків у статус вій-
ськових поселенців. Аби їх придушити, уряд за-
Сторінка зі
стосовував війська, озброєні гарматами. словника О.
Павловськог
Харків, 1818 о.
У 18 ст. Слобожанщина вела перед за розвит- р.
ком культури серед земель України. Свобода,
131
1747 р. — афганський шах Ахмад-шах Дуррані засновує об’єднану пуштунську державу в Афганістані.
У СВІТІ:
1772, 1793 і 1795 рр. — розподіли Речі Посполитої між Росією, Австрією і Прусією.
 якою тривалий час користувалися козаки, спричинила бурх-
ливий культурний розвиток.
У 1818 р. Олексій Павловський видав українсько-росій-
ський словник, який досі яскраво свідчить, що жива україн-
ська мова на Слобожанщині кардинально різнилася від ро-
сійської, а росіяни її переважно не розуміли.
На Слобожанщині було видано найперші в Україні літе-
ратурні журнали. Тут діяли видатні українські письменники
Григорій Квітка-Основ’яненко, Євген Гребінка, історики
Микола Костомаров, Дмитро Багалій, Олександра Єфи-
менко та інші.
На Слобожанщині зростали нові хвилі українських
патріотів. У 1891 р. харківські та київські науковці та студен-
ти створили «Братство Тарасівців», метою якого була «само-
стійна суверенна Україна: соборна й неподільна, від Сяну по Кубань,
від Карпат до Кавказу».
Приєднання земель Донбасу до України почалося похо-
дами великих київських князів Святополка Ізяславича і Воло-
Микола Міхновський — димира Мономаха на половців наприкінці 11 — на початку
один із засновників
Братства Тарасівців. 12 ст. У середині 13 століття посол Римського Папи до Орди
називав ріку Дон східним кордоном Русі: «На північ від Пере-
копу лежить Русь, у якій усюди ліси; вона простяглася від Польщі
й Угорщини до Дону. Ця ріка є східним кордоном Русі».
Землі Запорозької Січі у 16–17 ст. теж сягали Дону. Це
підтвердив і гетьман України Богдан Хмельницький універ-
салом від 1656 р., де межі Запоріжжя окреслено «від самарських
земель через степ до самої річки Дону, де ще до гетьмана козацького
Предслава Лянцкоронського козаки запорозькі свої зимівники мали».
В Універсалі наголошувалося: «Те все щоб непорушно навіки при
козаках запорізьких лишилося».
У Приазов’ї біля гирла р. Кальміус близько 1500 р. виник
запорозький зимівник (тобто постійне поселення) з назвою
Домаха. Згодом на його місці виникло м. Маріуполь. Каль-
міуська паланка була найбільшою у Війську Запорізькому й
охоплювала, крім сучасної Донецької, також частини Запо-
різької, Дніпропетровської, Харківської й Луганської облас-
тей та нараховувала сотні запорізьких зимівників (хуторів) і
Засновник Юзівки Джон Юз. кілька фортець. У 17 ст. із зимівників та хуторів у Олексан-
дрівському урочищі виросла слобода запорожців. Тепер на її
місці Донецьк.
Здавна запорізькі козаки користалися рудою та вугіллям, викопаними на Донбасі. У 1869 р.
британський промисловець Джон Юз заснував металургійний завод поблизу с. Олександрівка.
Згодом на цьому місці виросло місто, назване Юзівка (нині — м. Донецьк). Заснований Юзом
завод став одним з найбільших індустріальних центрів України.
132
1771 р. — калмики, утиснуті Російською імперією, рушають з Калмикії до Джунгарії. Дорогою виживає
У СВІТІ: десята частина народу.
1773 р. — «бостонське чаювання» — акція переселенців у Бостоні в Америці проти англійських мит.
 санська й Буджацька орди, меншими — Єдич-
кульська і Перекопська.
Між Запоріжжям і турками та татарами
століттями точилася рейдова війна, у якій сто-
рони взаємно виснажували одне одного набі-
гами.
Кошовий Економічним занепадом Османської імпе-
Сидір Білий.
рії та її поразками у Європі, що їх вона зазна-
ла від Австрійської імперії, Венеції та Польщі,
скористалася Російська імперія, яка тоді, зав-
дяки приєднанню України, набирала сили.
Росія використала для знищення залишків ту-
рецького впливу колишніх запорожців. Запо-
різької Січі, знищеної московитами у 1775 р.,
До 1775 р. значна частина Півдня Украї-
ни належали Війську Запорізькому. Спочатку
козаки переважно рибалили та возили сіль,
заробляючи на цьому чималі гроші, але з
18 ст., коли загроза татарських нападів дещо
зменшилася, почали сіяти хліб.
Все населення Вольностей Війська Запо-
різького станом на 1774 р. складало близько
100 тисяч осіб, з них 40 тисяч здатних трима-
ти зброю і 14 тисяч постійного запорізького
війська.
Решта земель Підвня України були зайня-
ті Кримським ханством і Туреччиною. Ще з
кінця 16 ст. з Волги та Прикаспію в українські
степи почали переселятися орди ногайських Штурм Ізмаїла. Картина П. Пархета, 1954 р.
татар. Сильнішими татарських орд були Єди-

вже не було, а запорожці — були, під новим

іменем «чорноморців».
У 1788 р., через 13 років після руйнування
Січі, російський командувач Г. Потьомкін до-
повідав у Петербург:
«З 200 менших гребних суден, в кожному по
60 запорожців…. Цими суднами керують запорож-
ці, котрих тепер є двадцять тисяч». Козаки би-
лися проти Османської імперії, сподіваючись
на обіцянки Петербургу віддати їм відвойова-
ні землі. Так, російський уряд обіцяв віддати
запорожцям землі між Південним Бугом і Дні-
Українські козаки, кінець 18 ст. стром.
133
1776 р. — шотландський економіст Адам Сміт видав книгу «Дослідження про природу й причини
У СВІТІ: багатства народів».
1780–83 рр. — повстання під проводом Тупака Амару ІІ в Перу проти влади Іспанії з метою відновити
державу інків.
 Українські козаки відіграли вирішальну роль у
взятті турецьких фортець в Очакові, на острові Бере-
зань, в Ізмаїлі, Бендерах, Тульчі, Ісакчі, Акермані.
1788 року, в Лиманській морській битві, що зміни-
ла хід російсько-турецької війни 1787–1792 рр., загинув
кошовий отаман запорожців Сидір Білий.
Основною ударною частиною російської Лиман-
ської флотилії, що воювала з турками на морі, були
українські козаки. Під Ізмаїлом 1790 р. діюче україн-
ське козацьке військо становило близько 7 тисяч вояків,
разом із козаками-моряками.
Саме дії козацької флотилії відкрили шлях до Ізмаї-
лу з боку Дунаю, та вирішили питання взяття фортеці.
Спочатку козацький флот під командуванням отамана
А. Головатого взяв штурмом острів Сулину навпроти
Ізмаїла і дав змогу розмістити там артилерію. Потім у
Кубанський козак. двох битвах було потоплено турецький флот, знищено
Малюнок 1901 р. близько 300 турецьких кораблів та човнів. Без цих ко-
зацьких здобутків Ізмаїл встояв би, бо російське коман-
дування вже збиралося знімати облогу.
У день штурму 100 козацьких суден атакували Ізмаїл з боку Дунаю і під градом ядер і кар-
течі висадили козаків для штурму фортеці. Саме козаки першими увійшли у фортецю. У бою
за Ізмаїл українські козаки взяли 26 османських знамен і десятки гармат.
У штурмі м. Хаджибея (Одеси) брали участь шість полків козаків-чорноморців (три полки
кавалерії та три піхоти загальною кількістю 3000 вояків) під командуванням отамана Захарія
Чепіги, з одночасним штурмом морського десанту флотилії під командуванням отамана Анто-
на Головатого.
Яка ж була подяка українцям за всі ці перемоги? Росія знову надурила. Козакам сказали:
хто хоче мати свободу, хай іде на Кубань, там ще, мовляв, є з ким воювати.

Татарська валка
в степу.
Картина
Карла Боссолі,
19 ст.

134
1787–1822 рр. — в Албанії та на півночі Греції править Алі-паша Тепеленський. Його князівство стає
У СВІТІ: фактично незалежним від Османської імперії.
1789 р. — взяття фортеці Бастилії повстанцями в Парижі під час Французької революції.
 Після загарбання земель Півдня України Російською імпе-
рією майже всі татари поза самим Кримом були силоміць де-
портовані на Північний Кавказ або втекли до Османської імпе-
рії, почалося витискування татар і з самого Криму. Як наслідок,
нині в Туреччині мешкає ледь не вдесятеро більше нащадків
кримських татар, ніж у самому Криму.
Головними морськими ворітьми України стало м. Одеса,
що швидко виросло на експорті українського хліба (з 1415 до
.
1795 р. це місто називалося Хаджибей). Аби привабити іно-
, кінець 19 ст
Порт Одеси

земних купців, Одесу було

оголошене «порто-франко»,
тобто вільним портом, що ко-
ристувався правом вільного
ввезення і вивезення товарів.
Унаслідок цього в Одесі скла-
лися дещо вільніші порядки,
ніж на решті території імпе-
рії, та сильніші відносини з
країнами Європи. Уже в се-
редині 19 ст. Одеса стає най-
більшим містом України за
чисельністю населення, ви-
передивши і Львів, і Київ (до
того Львів тримав першість
серед міст України за кількі-
стю населення з часів монго-
ло-татарської навали. На по- Селянки з околиць Павлограда, початок 20 ст.
чатку 20 ст. Київ за кількістю
населення випередив Одесу).
Завдяки морю й торгівлі українським зерном зростали й інші портові міста — Херсон та
Миколаїв, де також почали будувати кораблі. Імперія відправляла українців у далекі світи за-
хищати чужі інтереси. Приміром, українець Василь Завойко організував єдину успішну опера-
цію Росії в Кримській війні 1853–56 рр. — оборону Петропавловська-Камчатського. Обороною
Севастополя в тій війні керував вихідець із української козацької старшини адмірал Павло На-
хімов.
Російська імперія посилювала економічний визиск України, будуючи свої зовнішні амбіції
на українських ресурсах.
Для прикладу, за загальним експортом продукції сільського господарства Україна напере-
додні І Світової війни була на 1 місці в світі. У той час у Російській імперії 77% експорту всього
зерна становив вивіз з України, що дорівнювало 10% світового виробництва і 30% світового
експорту зерна, не рахуючи вивозу українського хліба в інші частини імперії.

135
1756–1791 рр. — роки життя австрійського композитора Вольфганга Амадея Моцарта.
У СВІТІ:
1793–1794 рр. — якобінська диктатура у Франції.
 Пробудження України

У самодержавній Росії кріпак міг стати найбільше «лялькою» в поміщицьких чи придвор-

них театрах, а серед російських діячів 19 ст. вихідців із кріпаків не було майже взагалі.
Натомість, слова Тараса Шевченка (1814–1861 рр.) виявилися сильнішими за володарів
імперії.
З 47 років життя 24 він пробув у кріпацтві, 10 — на засланні, а решту — під наглядом жан-
дармів. Ще дід Шевченка брав участь у Коліївщині, а його батько вже був кріпаком.
Викуплений друзями з кріпацтва, Тарас Шевченко задумав визволити весь український
народ. З товаришами — провідними діячами культури — він заснував таємну організацію —
Кирило-Мефодіївське товариство,
ще назване Кирило-Мефодіївським
братством на згадку про середньовіч-
ні українські релігійні братства. Ідеї
Кирило-Мефодіївського товариства
викладені в «Книзі буття українсько-
го народу», написаній Шевченком.
Він з величезною силою сформулював
ідею воскресіння України і її великого
майбуття. У «Книзі» стверджувалося,
що деспоти, пани, кріпаки — непри-
родні явища для волелюбних україн-
ців, нав’язані нам чужинцями. Метою
товариства було визволення України
з російського ярма, скасування крі-
пацтва, моральне лідерство України
серед інших народів. Унаслідок діяль-
ності Т. Шевченка, М. Костомарова та
Селянська родина. Картина Т. Шевченка.

інших членів Кирило-Мефодіївського

товариства український визвольний
рух отримав цілісну патріотичну ідео-
логію.
Коли Кирило-Мефодіївське брат-
ство викрили, найтяжчої кари зазнав
Тарас Шевченко. За особистим пись-
мовим розпорядженням царя його за-
слали на 10 років рядовим до воєнних
гарнізонів у степах сучасного Казах-
стану під «найсуворіший нагляд із заборо-
ною писати й малювати». Крім того, що
Шевченка позбавили свободи, це була Похорон кошового, картина Олександра Мурашка.
136
1798–1801 рр. — похід Наполеона Бонапарта до Єгипту.
У СВІТІ: 1799 р. — розгром французами російських експедиційних корпусів під час спроби висадки англо-
російського десанту в Голландії та в Другій битві під Цюрихом.
ще більша кара, бо в засланні на чужині художник, і особливо,
поет, втрачає живий зв’язок із життям свого народу. Інших чле-
нів товариства теж відправили в заслання. Всі твори звинува-
чених членів Кирило-Мефодіївського товариства заборонили.
Після закінчення заслання Тарас Шевченко власним ко-
штом видав власноруч написаний український «Буквар» для
початкового навчання грамоти дорослих. Сам Тарас Шевчен-
ко вважав себе не поетом, а кобзарем — так назвавши й свою
головну збірку, тобто, людиною, що в українській середньо-
вічній історії кликала народ до бою.
Часи, коли «ревіли гармати» і козаки, які «вміють панува-
ти» — улюблені теми творів Шевченка. Російські царі, перед
якими плазувала навколішки імперія, для нього лише «ведме-
ді» й «кабани годовані». Не менший пафос Шевченка спрямо-
Портрет українського селянина.
вано проти земляків — зрадників України: «рабів з кокардою на Художник В. Тропінін,
лобі», «лакеїв в золотій оздобі», «свинопасів» і «фарисеїв», «няньок 1820-ті рр.
отечества чужого».
За самий зв’язок із Шевченком у Росії можна було втратити
все. Це, зокрема, сталося з керівником головного в імперії заліз-
ничного вокзалу в Петербурзі М. Миклухою. Він був нащадком
запорожця, який першим видерся на стіни турецької фортеці
Очаків під час штурму в 1788 р., за що отримав дворянський
титул. Лише за те, що Миклуха надіслав Тарасові Шевченку в
заслання 150 рублів, його звільнили з роботи й ледь не зааре-
штували, а невдовзі він помер. З університету за батькові зв’яз-
ки з Шевченком вигнали сина Миклухи — Миколу Миклуху-
Маклая, який у 18-літньому віці назавжди залишив Російську
імперію і став всесвітньовідомим мандрівником. Тарас Шевченко. Автопортрет.
Виникнення нової літературної мови та її опертя на живу
народну мову сталося в Україні на кілька десятиліть рані-
ше, ніж у Росії.
Тарас Шевченко підняв живу народну мову на небувалу
висоту. Він стверджував, що українська пісня «без золота, без
каменю, без хитрої мови, а голосна та правдива, як Господа слово».
Тарас Шевченко слідом за поетом Іваном Котляревським
(1769–1838 рр.) зробив еталон української літературної мови
з розмовної мови. У попередні століття українська письмова
мова була перенасичена маловживаними словами з церков-
нослов’янської. Котляревський у 1794–98 рр. написав живою
народною мовою твір «Енеїда» на мотиви давньоримської лі-
тератури та історії запорізьких козаків, які після руйнyвання
Запорізької Січі заснували нову Січ за Дунаєм. Описуючи ніби-
то римлян, Котляревський з великим гострим гумором і бага- Микола Миклуха-Маклай
тющою мовою описав українське козацтво та його звитяжність. з папуасом.

137
1806 р. — захоплення Британією Капської колонії на Півдні Африки.
У СВІТІ: 1808 р. — Мадридське повстання в Іспанії проти Наполеона. Початок тривалої патризанської війни в
Іспанії, що підірвала сили наполеонівської Франції.
 Росія хотіла знекровити
українську культуру та спря-
мувати таланти українців на
розбудову імперії, а там, де це
було неможливо — їх знищи-
ти. На українську мову і літе-
ратуру навалилася уся поту-
га нищення імперських уста-
нов.
У 1817 р., коли в Європі
навіть у пересічних містах
відкривалися нові універ-
ситети, російська влада за-
крила засновану в Серед-
ньовіччі Києво-Могилянську
Тарас Шевченко.
академію. Історик Микола Костомаров.
У 1863 р. міністр внутріш-
ніх справ Російської імперії
П. Валуєв видав Валуєвський циркуляр про повну заборону видання підручників, літератури
та книг релігійного змісту українською мовою.
У 1876 р. імператор Олександр II видав Емський указ, що повністю забороняв друкувати
оригінальні твори та переклади українською мовою, влаштовувати сценічні вистави, ввозити
з-за кордону будь — які книжки й брошури українською мовою, друкувати українські тексти
до нот і виконувати україномовні музичні твори та публічні читання. Українські історичні
пам’ятки дозволялося видавати тільки за правилами російської орфографії.

Козак Мамай —
«кримський
запорожець».
Народна картина
з українським
написом, 18 ст.

138
1821–1829 рр. — Грецька революція — війна за незалежність від Османської імперії.
У СВІТІ: 1834–44 рр. — «картопляні бунти» в Росії, пов’язані з невмінням кріпаків вирощувати й зберігати
картоплю.

Українка в національних строях,
кінець 19 ст.
Українська поетеса
Леся Українка.
Російська цензура в усіх
творах вилучала з текстів такі
слова, як «козак», «Україна»,
«український», «Січ», «Запо-
ріжжя». Одного українського
вченого звільнили з роботи
за переклад єдиного речення
1858–60 рр. — Російська імперія, скориставшись ослабленням Китаю та його конфліктами з європейськи-
ми державами, за Айгунським та Пекінським договорами загарбала в Китаю південь Далекого Сходу.
У СВІТІ:
1861 р. — утворення єдиного Італійського королівства.
1861–65 рр. — громадянська війна у США. 1863 р. — скасування рабства.
з Євангелія українською мо-
вою.
Український письменник
Пантелеймон Куліш писав:
«Українці позбавлені свободи
слова більше, ніж будь-яка на-
родність Російської імперії. Ми
маємо проти себе не один Уряд,
але й російську громадську дум-
ку, і навіть власних земляків-не-
доумків».
Проте, освічені українці
не зрікалися України, лю-
били її не за те, що велика,
а за те, що своя. Знаючи, що
Композитор
важко привести людей до до- Микола Лисенко.
бра напучуваннями, і легко
власним прикладом, багато
тисяч українців ризикували
життям і свободою, аби виз-
волити український народ
з-під влади Російської імпе-
рії. Тисячі українців потра-
пили в тюрми чи на заслан-
ня, серед них історик Мико-
ла Костомаров, композитор
Микола Лисенко, філолог
Борис Грінченко, історик
Гнат Хоткевич, поет Павло
Чубинський.
Микола Костомаров у
1860 р. у Лондоні анонімно
Христя Алчевська, українська
оприлюднив у російському
письменниця і меценатка, донька
часописі «Колокол» статтю засновника м. Алчевська
«Україна», яка завершувала- на Донбасі.
ся так: «Хай же ані великороси,
ані поляки не називають своїми
землі, заселені нашим народом». ці таланти, попри всі репре-
Українці несли світло сії, спокуси й заборони, зали-
знання не лише своєму, а й шилися вірними своїй Бать-
іншим народам. Український ківщині.
народ виявився здатен на- Український філолог
роджувати й розвивати та- Агатангел Кримський був
ланти світового рівня. А самі знавцем 67 мов. Він одним
139
 з перших написав історію давньої перської та арабської
літератури, а також цілісну історію Османської імперії. На
початку Другої світової війни радянська влада арештувала
його і замучила.
Українець Юрій Гуца (Венелин) написав першу цілісну
історію Болгарії та відкрив для науки середньовічні болга-
ромовні джерела з-поза меж Болгарії. Гуца став настільки ві-
домим у Болгарії, що ім’я Венелин — і досі звичне там.
Українець Юрій Лисянський очолив першу в Російській
імперії кругосвітню подорож і вікрив один з Гавайських ос-
тровів, названий його іменем.
Українець Петро Прокопович
винайшов перший у світі рамко-
вий вулик для бджіл, завдяки
Борис Грінченко. чому бджолярі всього світу вже не
викурюють бджіл димом, як ро-
били ще не так давно.
Українець Юрій Кнорозов першим у світі розшифрував пи-
семність індіанців майя.
Українець Йосип Тимченко розробив перший у світі прилад
для зйомки кіно, на 2 роки раніше за братів Люм’єр.
Українець Федір Піроцький першим у світі винайшов елек-
тричний трамвай.
Українець Іван Пулюй першим у світі, за 14 років до німця
Вільгельма Рентгена, сконструював трубку, яка згодом стала про-
образом сучасних рентгенівських апаратів. Пулюй першим у сві- Агатангел
ті зробив рентгенівський зні- Кримський.
мок людського скелета.
Винахідником гелікоптера став український
авіаконструктор, який емігрував до США. Ігор Сікорський
першим у світі створив вертоліт — машину з двома пропеле-
рами, на даху і на хвості.
Інший українець, який втік від більшовиків до США,
Георгій Кістяківський, став співтворцем американської
атомної бомби.
Український математик Михайло Кравчук був співавто-
ром першої у світі електронно-обчислювальної машини.
Формули теоретичної і прикладної математики досі носять
його ім’я. «Моя любов — Україна й математика» — говорив він.
Його репресували й замучили в радянському концтаборі.
Учень М. Кравчука українець Сергій Корольов став за-
сновником космонавтики. У 1957 р. Корольов запустив на
навколоземну орбіту найперший в історії штучний супут-
Михайло Кравчук. ник Землі, під його керівництвом було запущено першу
140
1861–67 рр. — вторгнення Франції в Мексику.
У СВІТІ: 1868 р. — реставрація Мейдзі й початок модернізації Японії.
1870–71 рр. — франко-пруська війна, проголошення Німецької імперії.
міжконтинентальну балістичну ракету, здійснено перший
політ людини в космос. У радянській катівні НКВС у 1938 р.
йому зламали щелепи, вимагаючи зізнатися в належності до
антирадянської організації. Лише початок Другої Світової
війни врятував конструктора, його перевели до тюремно-
го конструкторського бюро. Проте, згодом зламана щелепа
призвела його до передчасної смерті.
У часи створення ракет в СРСР весь керівний склад
Науково-дослідного бюро ракетних двигунів складали
українці: директор В. Глушко і всі 3 заступники директо-
ра — Д. Севрук, Г. Жирицький, і В. Корольов. Всі вони були
репресовані Москвою.
Уродженець України німецького походження Г. Ланге-
мак винайшов артилерійську систему «Катюша» і навіть
сам термін «космонавтика», але його стратили в радянсько-
му концтаборі.
Українець Архип Люлька розробив перший у світі дво- Конструктор
Сергій Корольов.
контурний турбореактивний двигун.
У новітні часи американець українського походження
Стів Возняк у США став головним конструктором комп’юте-
рів Apple.

1894–95 рр. — японсько-китайська війна, окупація Японією Тайваню та проголошення незалежності 141
Кореї від Китаю.
У СВІТІ: 1837–1901 рр. — «вікторіанська епоха» в Англії. Британська імперія простягається на чверть суходолу
планети.
1899–1902 рр. — англо-бурська війна.
 Імперія змінює маску.
Боротьба з більшовизмом

У 1914 р. вибухнула Перша світова війна. Російська імперія воювала з Німеччиною,

Австро-Угорщиною та Туреччиною. Союзниками Росії були Англія і Франція, що фор-
мували союз «Антанту» (від французького слова «згода»). Усі ці країни прагнули пе-
реділити світ. Росія мріяла загарбати Галичину, Буковину і Закарпаття, щоб пригнобити всіх
українців. Власне, успіхи українського руху в Галичині вплинули на саме рішення Росії вступи-
ти у Першу світову війну. Крім того, російський цар, перейнятий ідеєю «третього Риму», тобто
всесвітнього панування Росії, прагнув захопити Стамбул — колишню столицю Візантійської
імперії.
У 1915 р. на недовгий час російська армія захопила
більшу частину Галичини, і почала звичні звірства та ма-
родерства. Навіть російський політик П. Мілюков назвав
політику царського уряду в Західній Україні «європей-
ським скандалом».
Ось як описала зміну ставлення галичан до Росії зви-
чайна українська селянка з с. Острів біля м. Тернополя:
«Ми користувалися всім, чим і австріяки: ходили до церкви і
були вільними. Коли ви прийшли, ви нам говорили, що ви свої.
Між тим, австріяки нас захищали, а коли відступили все зали-
шили і заплатили за забране. Коли ви прийшли, то розграбува-
ли наше майно, спаплюжили нашу релігію, а відходячи, запалили
наші будинки. Ми зрозуміли, що ви це зробили тому, що ви наші
вороги, і тільки нас одурювали: цього ми ніколи не забудемо, і
через сто років».
Невдовзі російські війська залишили Галичину. Пораз-
Російська імперія в очах Заходу. ки Росії на фронтах, голод і дорожнеча призвели до по-
Карикатура з журналу «Пак», 1905 р. встань в армії.
У березні 1917 р. російський цар зрікся престолу.
17 березня 1917 р. у Києві представники партій і громадських організацій, професори, вій-
ськові, духовенство, робітники заснували Українську Центральну Раду. Її Головою обрали істо-
рика Михайла Грушевського.
Своїм Першим Універсалом вона проголосила автономію України та обрала Генеральний
секретаріат — уряд України.
Однак, впливові політики Центральної Ради, діючи за облудними, популярними на той час
соціалістичними гаслами про необхідність ліквідації армій, перешкоджали спробам патріотів з
тверезим розумом створити українське військо.
Спроба нового тимчасового уряду Росії організувати наступ у Галичині в липні 1917 прова-
лилася: російські війська велетенськими натовпами розпочали втечу. Бачачи, що українці мен-
ше піддаються паніці, головнокомандувач російських військ Л. Корнілов дозволив створювати
в армії «українізовані» підрозділи з одних українців.
142 2 січня 1905 рр. — капітуляція Порт-Артуру. Поразка Росії у російсько-японській війні за півострів
Ляодун на півночі Китаю.
У СВІТІ: 1911 р. — Сіньхайська революція в Китаї. Повалення монархії.
1914 р. — убивство сербським терористом австрійського спадкоємця престолу Франца Фердинанда, що
спровокувало початок Першої світової війни.
 Тим часом у Росії до влади при-
йшло керівництво більшовиків —
партії сектантського типу, що про-
голошувала «побудову соціалізму і
комунізму», а насправді вирішила
підладнати країну під себе і вини-
щити все інтелігентне й працьовите,
що зросло в країні, та замінити зог-
нилий царський імперіалізм новим,
хитрішим, з буцімто новими гаслами.
Насправді серед більшовиків перева-
жали морально здеградовані люди,
яким не було жаль ані свою країну,
ані, тим більше, Україну.
Після захоплення більшовиками У дні Жовтневого перевороту в Петербурзі.
Картина І. Владімірова.
влади в Москві й Петербурзі внаслі-
док Жовтневого перевороту Цент-
ральна Рада 20 листопада 1917 р. своїм Третім Універсалом проголосила Українську Народну
Республіку (УНР). На загальних виборах 25 листопада 1917 р. українські партії здобули 75 %
голосів, російські більшовики — тільки 10 %.
Більшовицька Росія не могла змиритися з втратою ресурсів України. У грудні 1917 р. росій-
ські війська почали вторгнення в Україну.
4–6 грудня 1917 р. Перший з’їзд рад селянських, солдатських і робітничих депутатів у Києві
висловив довіру і підтримку Центральній Раді та відкинув більшовицький ультиматум. Біль-
шовицька меншість депутатів з’їзду переїхала до Харкова, де, не маючи жодних законних прав,
проголосила створення «Народного секретаріату УHP», та «поширила» на Україну декрети
російського більшовицького уряду. Насправді це було прикриття російськими маріонетками
агресії Росії проти України і спроба видати війну проти України за громадянську.
Натомість Центральна Рада
22 січня 1918 р. ухвалила Четвертий Проголошення ІІІ Універсалу Центральної Ради,
листопад 1917 р.
Універсал, який проголошував: «Від-
нині Українська Народна Республіка стає
самостійною, від нікого не залежною, віль-
ною, суверенною державою Українського
Народу».
Назустріч більшовикам, що на-
ступали на Україну, вирушив загін
українських добровольців із студен-
тів Університету ім. Святого Володи-
мира (нині це Київський Національ-
ний Університет ім. Т. Шевченка),
Українського народного універси-
тету, а також із учнів київських гім-
назій.
143
1910–1917 рр. — Мексиканська революція.
У СВІТІ: 1917 р. — вступ США у Першу світову війну на боці Антанти. Поразки Італії та Росії від Німеччини й
Австрії. Вихід Росії з війни.
 Вигорілий будинок М. Грушевського, 1918 р.
Загін зупинився на станції Крути. Під час
бою зранку до вечора 29 січня 1918 р. українці
мужньо оборонялися, поки не стало патронів.
Унаслідок бою сотні українців загинули, а 35
потрапили в полон, де їх стратили більшови-
ки. Як свідчили селяни, під час страти студен-
ти співали гімн «Ще не вмерла Україна».
У розпал більшовицького наступу на Київ
російські агенти в столиці почали збройний
заколот, бої на вулицях Києва тривали тиж-
день. Проте бій під Крутами дав можливість
українським військам його придушити.
Однак, сили більшовиків, що наступали
на Київ, переважали українську армію. Біль-
Українські солдати та їхня бронемашина «Остін»,
захоплена в російської армії, 1918 р.
шовики влаштували чотириденний безпе-
рервний обстріл Києва з далекобійної артиле-
рії, зокрема обстріляли з гармат низку церков
та культурних пам’яток Києва. Для обстрілу
Києва більшовики використовували снаряди
з хімічною зброєю — отруйними газами, запа-
си яких створив цар ще напередодні Першої
світової війни.
Голова Центральної Ради Михайло Гру-
шевський був людиною науки, далекою від
воєнного будівництва. Він зізнався, що почав
розуміти російську політику щодо Украї-

Учасники
з’їзду Вільного
козацтва
в Чигирині,
1917 р.

144
«14 пунктів» американського президента Вудро Вільсона, якими він, зокрема, вимагав незалежності
У СВІТІ: Польщі на землях, заселених «беззаперечно» поляками.
Січень 1918 р. — Ввизнання незалежності Фінляндії російським більшовицьким урядом. Початок
російського вторгення у Фінляндію на підтримку місцевих більшовиків.
 ни лише після того, як більшовики влучили у його
власний будинок, де внаслідок обстрілу загинула
його матір.
Більшовицькі війська вступили до Києва, де
одразу почали червоний терор. Більшовики вби-
вали й катували людей, а тіла скидали з київських
круч. Розстрілювали за українське слово, за охайний
вигляд, «косий погляд», або й просто так. Менш ніж
за місяць окупації більшовики вбили, за різними
оцінками, від 5 до 30 тисяч киян (населення міста
Українські Січові стрільці в Києві, 1918 р. на той час не перевищувало 300 тисяч). Крім цього
більшовики вдалися до масових безсудних страт в
Одесі, Полтаві та інших містах України. Відомо, що ватажок більшовиків вимагав від мешкан-
ців Одеси викуп, погрожуючи стерти місто вогнем корабельної артилерії.
Задля прикриття російської агресії та приховування її окупаційної суті більшовики вико-
ристовували окремих українців, зокрема Ю. Коцюбинського, сина письменника Михайла Ко-
цюбинського. Згодом під час репресій такі українці були практично всі страчені більшовика-
ми. Москва потребувала зради, а зрадники не потрібні нікому. Якби вони здогадувалися про
свою долю, то навряд чи допомагали б більшовикам.
У час більшовицького наступу трапилася важлива перемога української зброї. Загони Зве-
нигородського коша вільного козацтва біля станції Бобринська (нині станція ім. Т. Шевченка
на Черкащині) розбили кількатисячний загін більшовиків, що рухався в напрямку Одеси.
Як ішлося в телеграмі, надісланій козаками до штабу Військового міністра УНР, «У ніч з
21 на 22 лютого загоном вільного козацтва Звенигородщини був даний бій більшовикам на ст. Боб-
ринські. Більшовики зовсім розбиті і переслідуються загоном у напрямку станції Знам’янка. Станція
Бобринська згоріла і зараз в наших руках. Взято в бою 3 гармати, один бронеавтомобіль з кулеметом,
цілком справні, полонені, багато зброї, патронів і всякого військового майна».
Командувач більшовиків М. Муравйов на сторінках більшовицької газети «Правда» погро-
жував помститися українським козакам за цю поразку, проте через півроку його самого в між-
усобиці стратили більшовики.
Оборона Києва та бої на Ліво-
бережжі й Правобережжі дали час
і змогу українській владі добитися
головного результату на перего-
ворах про мир, що якраз відбува-
лися в м. Бресті. Німеччина та її
союзники визнали незалежність
України. 23 лютого 1918 р. партія
більшовиків згодилася прийняти
ультиматум Німеччини про пов-
ну капітуляцію Росії. Згодом, аби
її приховати, в СРСР вигадали на
цей день особливе «свято» — День Українські війська вступають у Бахмут.
Радянської армії. Буцімто в цей травень 1918 р.

145
9 лютого 1918 р. — Брестський мир. Визнання Росією і державами «Четверного союзу» незалежності
У СВІТІ: України.
Лютий 1918 р. —проголошення незалежності Литвою і Естонією.
 день відбувалися бої з німцями під Нарвою, хоча насправді жод-
них боїв тоді не було.
Невдовзі після втечі більшовиків гетьманом України про-
голосили генерала Павла Скоропадського. Його підтримала
Німеччина, яка хотіла твердої влади в Україні, у той час як чи-
мало діячів Центральної Ради були популістами, не готовими
до державного будівництва. За правління П. Скоропадського в
Україні було досить спокійно. Україна приєднала Крим, утвер-
дила український флот на Чорному морі, заснувала Українську
академію наук. Але Скоропадський не підтримував українську
військову самоорганізацію — Вільне козацтво, розставляв на
посади російських офіцерів — втікачів від більшовиків, яких
чимало зібралося в Україні, та виступив проти передачі землі
селянам.
У листопаді 1918 р. в Німеччині й Австрії відбулися рево-
люції, що закінчилося капітуляцією цих країн перед Фран-
йдам ац ьк ог о цією і Британією.
Вояки 3-го Га ац ьк ог о
да м Держави-переможці вимагали від гетьмана підтримати
та Кінно-гай
нка полків.
ім. К. Гордіє «білі» уряди Росії, бо до революції на Заході існувала ілюзія
1918 р.
про національну єдність Росії. Через це, а також аби збіль-
шити свою популярність серед російських офіцерів, Скоро-
падський видав відозву про федеративний зв’язок України із
Росією.
Одразу ж, у листопаді 1918 року, українці відповіли повстанням на гетьманську ідею про
зв’язок з Росією. У районі залізничних станцій Мотовилівка і Васильків повстанці завдали вирі-
шальної поразки військам Скоропадського, який невдовзі зрікся влади.
На чолі держави утвердився уряд Директорії, сформований українськими партіями на
чолі з В. Винниченком і С. Петлюрою.
Лише помилки Антанти, німців і «білих» (тобто протибільшовицьких) росіян врятували
більшовиків. Боротьбу з більшовиками можна було виграти лише з допомогою народів колиш-
ньої імперії, пообіцявши їм свободу.
Натомість, уряди країн Заходу керувалися хибними уявленнями, бо знали дуже мало прав-
ди про Росію.
Висадившись у листопаді 1918 року в Одесі, війська Антанти, що перебували під керівниц-
твом Франції, ніяк не допомогли Україні в боротьбі з більшовиками, а, натомість, намагалися
допомагати силам «білої» імперської Росії.
Це була велика помилка і недалекоглядність держав Антанти, яка призвела до втечі військ
Антанти під тиском українських повстанців з Півдня України уже в квітні 1919 р., і до немож-
ливості для УНР отримати допомогу в боротьбі проти більшовиків.

146
26 квітня 1918 р. — проросійський «червоний» уряд Фінляндії втік з півдня країни до Петрограда перед
У СВІТІ: німецьким наступом.
Серпень 1918 р. — прорив англо-французькими військами німецького фронту в битві при Ам’єні.
 Соборність України

П ісля поразок на фронті, що трапилися у вересні 1918 р., Австро-Угорщина стала розва-
люватися на декілька незалежних держав. 19 жовтня 1918 р. Українська Національна
Рада вирішила проголосити українську державу на всій заселеній українцями тери-
торії Галичини, Буковини й Закарпаття та обрати президента. Ним став Євген Петрушевич.
У підтримці незалежності брали участь загони Українських Січових стрільців — україн-
ський підрозділ, який ще на початку Першої світової війни Австро-Угорщина дозволила на-
брати з української патріотичної молоді, обіцяючи підтримати державність України. Хоча до
УСС хотіли вступити десятки тисяч українців, австро-угорський уряд відпочатку значно обме-
жив кількість добровольців.
Проте, поляки не хотіли втрачати панівний статус у Галичині. Польща сподівалася включи-
ти до свого складу Галичину та інші українські землі, попри те, що українські князі заснували
не лише Львів, а й міста Холм, Ярослав і Перемишль, які нині розташовані на території Польщі.
31 жовтня 1918 р. у Львові стало відомо про приїзд до міста польської «ліквідаційної комі-
сії», яка мала перебрати від австрійського намісника владу над Галичиною і включити її до
складу Польщі. У ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 р. українські стрілецькі частини, очолю-
вані сотником Д. Вітовським, зайняли найважливіші урядові установи та плацдарми у Львові.
На уламках Австро-Угорської імперії постала Західноукраїнська Народна Республіка
(ЗУНР). Було утворено уряд та ухвалено Конституцію. Західні українці пам’ятали, що ЗУНР —
це частина Великої України. У Галичині народилося таке поняття, як «Соборна Україна».
Польща розпочала війну. Західні українці змогли організувати регулярну армію, хоча з
українського боку воювали лише добровольці.
Тим часом і Румунія зважилася на агресію. Румунські війська перейшли кордон ЗУНР і,
попри опір населення, захопили Чернівці і всю Північну Буковину. Ці землі споконвіку були
заселені предками українців — слов’янськи-
ми племенами тиверців та білих хорватів.
Північна Буковина належала князівській
Київській державі та Галицько-Волинському
князівству задовго до виникнення Волосько-
го та Молдовського князівств.

Святкування дня народження Тараса Шевченка

в українській військовій частині, 1915 р.

Сотня Українських Січових стрільців на фронті

в Галичині, 1915 р.

147
15 вересня 1918 р. — вихід Болгарії з війни.
У СВІТІ:
26 вересня 1918 р. — початок великого наступу Антанти на західному фронті.

Олександр Греков.
Гриць Коссак, комендант
полку Українських Січових
стрільців.
Головнокомандувач Галицької
Армії у 1918–1919 рр.
Михайло
Омелянович-Павленко.
148 1 грудня 1918 р. — утворення на землях Сербії, Чорногорії та в окремих австрійських володіннях
Короліства сербів, хорватів і словенців.
У СВІТІ: 22 травня 1919 р. — німецькі добровольці та латиські війська раптовим ударом звільянють Ригу від
більшовиків. Німці, що мали свої плани на Латвію, вже за місяць увійшли в конфлікт з латишами та
естонцями.
Наприкінці листопада 1918 р. внаслідок кровопролитних ву-
личних боїв польські війська змогли захопити Львів. Проте біль-
шість території ЗУНР продовжувала перебувати під контролем
українського уряду. Територія ЗУНР становила понад 70 тисяч ква-
дратних кілометрів, населення — 6 млн осіб. У надзвичайно склад-
них умовах були створені повноцінні державні інституції ЗУНР.
22 січня 1919 р. у Києві відбулось урочисте проголошення
Акту Злуки ЗУНР і УНР в єдину соборну Українську Народну
Республіку. ЗУНР отримала офіційну назву «Західна Область
Української Народної Республіки» (ЗОУНР).
До однієї, рідної для себе держави, ці дві частини українсько-
го народу входили більш ніж сім століть до того: під час оборони
Києва від монголо-татар Дмитром, воєводою князя Данила Га-
лицького.
Висадившись в Америці, англійці через одне-два покоління пе-
рестали вважати себе британцями. Проживши після Другої світової
війни лише 45 років у різних німецьких державах, східні й західні
німці тривалий час не могли звикнути одне до одного. Натомість
українці через багато століть оголосили про возз’єднання. Це ста-
лося не в часи миру та процвітання, а в буремні воєнні роки.
У січні — травні 1919 р., незважаючи на нестачу зброї та бо-
єприпасів, армія ЗОУНР, яка стала називатися Українською Га-
лицькою Армією, поступово витісняла польську армію з Гали-
чини. У цих умовах на український фронт була кинута добре
озброєна у Франції 80-тисячна польська армія. На вимогу Англії
і Франції ця армія призначалась виключно проти більшовиків.
Проте польський уряд знехтував своїми обіцянками.
На початку червня 1919 р. підсилені польські війська захопи-
ли майже всю Галичину, за винятком території між Дністром і
нижнім Збручем. На цей час у лавах Української Галицької Армії
налічувалося 100 тисяч бійців.
7–28 червня 1919 р. армія ЗОУНР під командуванням генерала
з Наддніпрянщини Олександра Грекова провела відчайдушний
Чортківський наступ. Значна частина Галичини була визволена
від польських окупантів. Проте дала знати нестача зброї і боєпри-
пасів. У результаті нового польського наступу наприкінці липня
1919 р. всю територію ЗОУНР окупувала Польща.
Українська Галицька Армія перейшла за Збруч, підсиливши
армію УНР.
Вкрай несприятлива ситуація, що змушувала воювати одразу
по всіх кордонах з більшими силами супротивників, призвела до
падіння ЗУНР. Владу над краєм захопила Польща. Однак держав-
ний та військовий досвід, здобутий у боях, а також живе усвідом-
лення єдності України виплекали нові покоління українців, гото-
ві боротися за Українську державу.
 Звитяга українських повстанців
і народу

П ід час Визвольних змагань 1917–23 рр. український народ зазнав великих страждань
від російських окупантів, особливо від більшовиків. Більшовицькі вожді надсилали в
Україну загони з наказом «реквізувати» майно заможнішої частини населення й везти
награбоване до Москви, та організува-
ти «продрозверстку», тобто грабунок
продовольчих запасів селян.
Ще наприкінці 1918 р. у Москві
було створено маріонетковий «Тим-
часовий робітничо-селянський уряд
України». У результаті боїв грудня
1918 — січня 1919 рр. російські більшо-
вицькі війська загарбали Лівобережжя,
а в лютому 1919 р. й столицю.
Під час встановлення своєї влади й
грабунку населення більшовики кату-
вали й безсудно стратили сотні тисяч
людей.

Отаман Данило Зелений. Розстріл в підвалі ЧК. Картина І. Владімірова.

У 1919 р. повстала практично вся Україна. Майже в

кожному селі України діяли повстанські загони. Анти-
більшовицькі повстанці йшли з гаслами за вільну Украї-
ну, проти влади більшовицьких комісарів і їхнього те-
рору.
Влітку 1919 р. кількість селянської армії одного лише
отамана Данила Зеленого перевищила 30 тисяч бійців.
Вона воювали одночасно і проти «білої», і проти «черво-
ної» російських армій.
15 липня 1919 р., через 265 років після Переяславської
ради, отаман Зелений у м. Переяславі в присутності де-
сятків тисяч мешканців урочисто проголосив скасування
союзу із Москвою.
«Білі» генерали Росії, які прагнули реставрувати ім-
перію, не врахували, що одразу після її розпаду всі наро-
ди миттєво втратили відчуття належності до Росії. Ці ге-
нерали не лише не спробували використати проти біль-
шовиків український патріотизм, але самі налаштували
українців проти себе і, зрештою, зазнали поразки.
Січень 1919 р. — російські більшовицькі війська вдерлися в Литву й захопили столицю Вільнюс. За
149
три місяці поляки відбили Вільнюс у більшовиків, згодом литовці вибили більшовиків з Литви,
У СВІТІ: користаючись підтримкою окремих німецьких підрозділів.
28 червня 1919 р. — підписання Версальської угоди між Німеччиною та країнами Антанти щодо
завершення Першої світової війни.
 Повстання під проводом отамана Мат-
вія Григор’єва розгорталося надзвичайно
успішно: за кілька днів у 1919 р. воно охопи-
ло тисячі міст і сіл від Черкас до Одеси і Запо-
ріжжя.
Ще потужнішим був повстанський рух
Нестора Махна, армія якого налічувала до
60 тисяч бійців. Махно здобув низку перемог
над значно численнішими арміями супротив-
ників. Він особисто водив в атаки своїх бійців.
У відчайдушних рейдах Махно намагався за-
безпечити спокійне життя своїм землякам.
Спочатку Махно своїм основним ворогом ба-
чив «білих» російських генералів. Саме по-
Махновці.
встанці Махна розгромили армії А. Денікіна
і П. Врангеля, знищивши їхні надії відродити
імперію. Та з часом дедалі більше Махно почав виступати проти більшовиків і будь-якої росій-
ської влади в Україні.
У 1918–1922 рр. на території України виникли низка самоврядних територій — республік,
керованих повстанськими командирами. Зокрема, існували «Трипільська», «Медвинська»,
«Чигиринська» та ін. республіки. Селяни з навколишніх сіл організовували збройні загони, по-
декуди чисельністю до кількох тисяч бійців, та не допускали на свою територію більшовицьку
владу.
Холодноярська республіка мала центр у Мотрониному монастирі
під м. Чигирином. Сили повстанців очолили брати Василь, Петро і Олек-
са Чучупаки. Після їхньої загибелі у війні
з більшовиками інші отамани Холодного
Яру боролися до 1922 р. Під час перебуван-
ня в київській в’язниці отамани Холодного
Яру в лютому 1923 р. знешкодили охорону
й захопили зброю, та загинули в бою.
Українські повстанці героїчно воюва-
ли без зв’язку і тилу, в умовах браку зброї,
боєприпасів, ворожого оточення або й
К ом по зи т ор підпілля.
Микола Крім масових страт та ув’язнень,
Леонтович.
більшовики здійснювали масові висе-
лення «неблагонадійного» населення, що
підтримувало повстанців. На початку 1920-х рр. в СРСР діяло
близько 700 концтаборів, організованих більшовицьким вождем
Леніним, що стали взірцем для організації концентраційних та-
борів іншими тоталітарними режимами.
Василь Чучупак,
За час більшовицького терору в 1918 — на початку лідер повстанців
1920-их рр. органами ЧК було вбито сотні українських діячів Холодного Яру (1919–20 рр).
150
11 серпня 1919 р. — ухвалення у місті Веймарі конституції Німеччини, що передбачила встановлення
У СВІТІ: парламентської республіки.
27 квітня 1920 р. — вторгнення радянських військ в Азербайджан, ліквідація незалежності країни.
 культури. Серед них світовий класик духовної музики компо-
зитор Микола Леонтович, автор колядки «Щедрик», що під
назвою «Carols of the Bells» стала найпопулярнішою у світі різд-
вяною мелодіїєю. Агент ЧК попросився до хати переночувати, і
застрелив композитора уві сні. Попри це, кращі представники
української інтелігенції виявляли не менший героїзм, ніж по-
встанці. Зокрема, видатний український композитор Кирило
Стеценко в 1921 р., в розпал час антицерковного терору, пішов
служити священиком. Під час епідемії тифу він не міг лишити
хворих без сповіді, але заразився сам і помер.
У серпні 1919 р. армія УНР і Українська Галицька Армія орга-
нізували спільний похід проти більшовиків під командуванням
генералів М. Юнакова і В. Курмановича. Об’єднані армії загаль-
ною чисельністю 85 тисяч бійців і близько 15 тисяч українських
повстанців відновили контроль над Правобережжям і дійшли до
Києва.
Сотник полку гайдамаків
Холодного Яру. Після поразки «білих» військ
Денікіна в жовтні 1919 р. більшо-
вики основними своїми силами
вдарили на Україну. У цей час більшовицька «червона» ар-
мія досягає чисельності 5 мільйонів. Натомість, армія УНР у
жовтні 1919 р., ведучи війну по всьому периметру своїх тери-
торій, зазнавши величезних втрат від епідемії тифу, налічува-
ла близько 40 тисяч бійців, щоправда, підтриманих десятками
тисяч повстанців.
Попри це, українці перейшли в наступ. У Першому Зи-
мовому поході (6 грудня 1919 р. — 6 травня 1920 р.) армія УНР
під проводом генерала М. Омеляновича — Павленка виру-
шила в тил ворога на Єлисаветградщині. Частина україн-
ських загонів форсувала Дніпро.
У тяжких умовах уряд України на чолі з Симоном Пет- Композитор
Кирило Стец
енко.
люрою змушений був тимчасово змиритися з окупацією
ЗОУНР Польщею. За Варшавським договором від 21 квітня 1920 р.
Польща зобов’язалася допомогти Україні у війні проти
Українські вояки — учасники більшовиків, відмовитися від намірів відновити Поль-
І Зимового походу. щу в кордонах 1772 р., тобто відмовитися від претензій
на Правобережжя, Поділля та інші землі, та гаранту-
вати національно-культурні права українського насе-
лення в Галичині.
Польська армія, а також дві українські дивізії і ар-
мія, що повернулася з Зимового походу, рушили в на-
ступ. 7 травня 1920 р. українська дивізія під керівниц-
твом генерала М. Безручка разом з польськими части-
нами визволила Київ.
151
Червень 1920 р. — відкриття Панамського каналу між Тихим і Атлантичним океанами, що будувався
У СВІТІ: протягом сорока років.
Липень–серпень 1920 р. — у розпал польсько-української війни з більшовиками та розгрому
більшовиків під Варшавою Москва визнає незалежність Литви й Латвії.
 Однак великі резерви більшовиків
та розтягнутість польсько-українського
фронту дали їм змогу невдовзі перейти
в наступ. У своєму контрнаступі більшо-
вики дійшли аж до Варшави, де 15 серп-
ня 1920 р. червона армія С. Будьонного
була розбита українськими й польськи-
ми військами в самому передмісті поль-
ської столиці.
Всупереч Варшавському договору,
який забороняв укладання угод без зго-
ди союзника, Польща підписала Ризь-
кий мирний договір з більшовицькою
Кияни вітають вступ українських військ Росією. До Польщі відійшла Волинь.
під проводом Симона Петлюри, 1920 р. Тож, боротьба українських військ у
1920 р. хоча й не призвела до перемо-
ги, дала змогу населенню Волині уникнути Голодомору
1932–1933 рр.
Проте, українські воїни не здавалися. Вони рушили у
Другий Зимовий похід у листопаді 1921 р., аби запалити
загальноукраїнське повстання. Волинська група повстан-
Польський
ців, що налічувала близько 800 бійців, захопила Жито- плакат,
мир і дійшла Київщини. Проте, повстанці, вирушаючи 1920 р.
в похід, мали лише одну рушницю на двох. Оточена
переважаючими силами ворога Волинська група була
розбита у запеклому бою під с. Малими Миньками (на
Житомирщині). 359 бійцям, що потрапили до полону,
запропонували перейти на бік більшовиків. Після того,
як вони одностайно відмовилися, більшовики 21 листопада 1921 р.
розстріляли їх усіх під с. Базаром.
Жертви Голодомору 1922 р. на Півдні України У 1921–1922 рр. більшовики органі-
(м. Бердянськ).
зували штучний голод для ослаблення
повстанців на Півдні України, унаслі-
док якого загинули близько 1,5 мільйо-
ни людей.
Війна з більшовиками тривала в
Україні набагато довше, ніж у більшості
інших регіонів СРСР. Більшовики готу-
валися до великої війни в Європі і тому
на початку 1920-х рр. відмовилися від
«продрозверстки», а також запровадили
українізацію, через що повстанська бо-
ротьба помалу пішла на спад. Ці кроки
були зроблені задля того, щоб роззброї-
152
29 листопада 1920 р. — вторгнення радянської армії у Вірменію, ліквідація її незалежності.
У СВІТІ: 1920–21 рр. — утворення Малої Антанти —союзу Чехословачини, Румунії і Югославії задля
стримування територіального реваншизму Угорщини, що втратила землі після Першої світової війни.
 ти український народ, приспати його пиль-
ність та відновити терор.
Унаслідок поразки у Визвольних змаган-
нях 1917–1923 рр. в українців зникла власна
держава, що могла захистити український на-
род від знищення Москвою.
Причина поразки полягала в тому, що
Україна змушена була боротися одночасно
на кілька фронтів, без сучасної зброї та боє-
запасів, не маючи тилу та жодної підтримки
ззовні. Крім того, в Україні бракувало кадрів
для політичної еліти, бо імперія її віками вис-
нажувала і ослаблювала. Попри це сотні ти-
сяч українців самовіддано стали на боротьбу
за незалежну Україну.
Головний отаман Симон Петлюра наро-
дився у 1879 р. у Полтаві. За українські погля-
ди його виключили з Полтавської семінарії.
Він виїхав до Кубані, де, працюючи з архіва-
ми Кубанського козацького війська, став пе-
реконаним українським патріотом. Знайомі
відзначали в Петлюрі впертість у рішеннях і
здатність до вчинків.
Ім’я Симона Петлюри стало символом
того, що в Україні й після століть іноземного

Червоноармієць видирає хліб у дитини.

Картина І. Репіна, 1918 р.

панування збереглися люди з волею до бо-

ротьби і ясним розумінням її цілей.
25 травня 1926 р. в Парижі радянський
агент С. Шварцбард підступно убив Симо-
на Петлюру. Убивця, перебуваючи в Укра-
їні у 1917–1920 рр. у складі більшовицьких
Головний
каральних загонів ЧК, підпорядковувався Отаман
ватажку «червоних» Г. Котовському. Ад- Симон
вокати Шварцбарда на суді доводили, що Петлюра.
він буцімто мстився Симонові Петлюрі за
погроми євреїв в Україні. Однак, насправді
найбільшими погромниками євреїв, після
«білої» армії А. Денікіна, були саме банди
Котовського.
153
1919–1922 рр. — греко-турецька війна, за наслідками якої турецька армія витіснила грецьку та півтора
У СВІТІ: мільйони цивільних греків з Малої Азії.
Жовтень 1922 р. — похід Беніто Муссоліні на Рим і прихід його до влади в Італії.
 3вернення Штабу С. Петлюри
з закликом карати погромників, 1919 р. Похорон Симона Петлюри в Парижі.

Натомість, єврейські діячі неодноразово визнавали, що українські війська боронили євреїв

від погромів більшовиків, а погроми спеціально провокували вороги України для створення
безладу. Від самого С. Петлюри виходили численні відозви з вимогами суворо карати погром-
ників, аж до розстрілів. УНР стала єдиною країною світу, де існувало міністерство єврейських
справ. Країна в найтяжчі часи не лише відволікала сили з фронту на наведення порядку й кари
погромників, а й знаходила гроші жертвам погромів на компенсацію їхніх втрат, коли армії не
завжди вистачало коштів на зброю й патрони.
Гуманне ставлення української армії та особисто С. Петлюри до різних груп населення
України не притупилося попри жорстокі умови війни.

154
23 липня 1923 р. — підписано Лозанський мирний договір країн Антанти з Туреччиною, який скасував
У СВІТІ: капітуляцію Туреччини та зберіг за турками Східну Фракію та східну частину Малої Азії.
8–9 листопада 1923 р. — невдалий «пивний путч» нацистів у Мюнхені в Німеччині.
 Голодомор — геноцид
українського народу

П ісля утвердження радянської влади в СРСР головний удар його керівництво спрямува-
ло проти українців. Кремль спочатку позбавив український народ можливості забезпе-
чити собі засоби для виживання, а потім взявся морити українців голодом.
Більшовицька Москва ще більше посилила колоніальний характер економіки України.
Створена система висмоктувала ресурси з України. Приміром, до 1913 р. за 100 кілограмів хлі-
ба можна було купити 23,72 метрів ситцевої матерії, що вироблялася переважно в Росії, а в
1927 — 7,79.
У середині 1920-их рр. український економіст П. Волобуєв опублікував дані, за якими на
той час 20% зібраних в Україні податків ішла на будівництво заводів на Уралі.
З кінця 1920-их рр., радянська влада взялася брати в заручники дітей селян, вимагаючи за
них зерно в їхніх батьків. Тих дітей, у чиїх батьків не було зерна, убивали.
Насправді більшовикам було потрібне не так зерно, як нищення українського народу.
По суті, більшовицька влада в Україні була окупаційною. Українці не хотіли іти в помічни-
ки окупанту. Зрадників не було дуже багато.
У 1922 р. половина всіх більшовиків України
були червоноармійцями, з них лише 14% були
українцями. Серед усіх членів партії більшо-
виків в Україні в той рік назвалися українцями
23%, проте лише 11% володіли українською мо-
вою.
На 12 з’їзді Комуністичної партії у 1923 р.
українців серед членів з’їзду було менше 5% —
значно менше, ніж серед усього населення СРСР.
Станом на 1932 рр. серед народів радянських
республік найменша кількість членів комуніс-
тичної партії на 100 000 населення лишалася се-
ред українців.
Натомість, ресурси України були величезні.
Без них імперія не могла існувати, і тому паніч-
но боялася втратити Україну. Приміром, у 1932
Україна давала 70% видобутку залізної руди в
СРСР.
Під час так званої «колективізації», тобто ор-
ганізованого владою позбавлення майна селян,
безліч людей не хотіли віддавати в радянський
«колгосп» останнє і ставати повністю залежними
від влади рабами. Кремлівський режим виселяв
їх з дітьми на вулицю, часто посеред зими на
Більшовики грабують церкву, 1925 р.
мороз, а отже на смерть. Москва видирала в них
13 квітня 1925 р. —терористичний замах на царя Болгарії Бориса ІІІ. Радянські агенти вибухом у церкві
155
вбили 128 людей.
У СВІТІ: 1926 р. — «декларація Бальфура» — визнання Британською імперією рівності своїх домініонів з Великою
Британією, визнання їхнього повного самоуправління у внутрішній і зовнішній політиці, та об’єднання
виключно спільною монархією.

Конфіскація радянськими каральними органами
зерна в селян, 1930-ті рр.
Вигнання більшовиками «розкуркулених»
українських селян з власної хати
в с. Удачне на Донеччині, 1930-ті рр.
«Розкуркулення» селянки — вилучення в неї худоби,
1930-ті рр.
156
1926 р. — прихід у Польщі до влади маршала Юзефа Пілсудського, початок політики «санації».
У СВІТІ:
1927 р. — початок громадянської війни в Китаї, що тривала 22 роки.
останнє, забороняючи решті людей під страхом
лютої кари допомагати їм.
Російський письменник Ісаак Бабель, який
на власні очі побачив «колективізацію» в селі під
Києвом, писав, що «це один з найрізкіших спогадів
у моєму житті: я досі прокидаюся з липким потом»:
«Побачив я під час Громадянської війни багато при-
нижень, топтань і знищення людини як такої, але все
це було фізичне приниження, топтання і знищення.
Тут же, під Києвом, добротну, мудру і міцну людину
перетворюють на бездомну, шолудиву і паскудну соба-
ку, якої цураються, мов зачумленої. Навіть не собаку,
а щось із не ссавців».
Україна здавна виробляє у кілька разів біль-
ше харчів, ніж споживає. Про роки неврожаїв лі-
тописи повідомляли як про причини зростання
цін, і ніколи — як про часи голодної смерті лю-
дей.
Лише в Україні каральні загони за наказом
Москви видирали у селян не лише зерно, а й усі
без винятку харчі, а які не можна було забрати —
знищували.
З усього СРСР в 1932–1933 рр. лише в Україні,
а також лише в населених українцями районах
Кубані радянські каральні війська огороджували
території, аби не дати населенню врятуватися від
голодної смерті. Цілі області України, населені
пункти, а також сам кордон УСРР в 1932–1933 рр.
були оточені загонами, які не випускали людей
до інших регіонів СРСР, а також із сіл і містечок у
великі міста України. Нічого цього в інших регіо-
нах СРСР не було.
Ось як розповідала про події «колективізації»
й Голодомору дівчинка Ганна Неласа з Луганщи-
ни, що пережила Голодомор у 8-літньому віці й
до 2000-х рр., живучи у Москві, через пережитий
страх ховала свої спогади і навіть прізвище:
«Весной пришли «комсомольцы». Угнали овец,
забрали лошадь, увели корову. Мама кричала, пла-
кала, мы все трое держались за подол её юбки и ре-
вели... Потом (власти) выгнали нас из дома... В лесу
(мы) вырыли землянку. У нас была одна землянка на
две семьи: мамина сестра, ее муж и их трое детей.
Иногда к нам наведывались какие-то люди, чтобы
 «Розкуркулені» біля своєї хати, 1929 р., Діти— жертви Голодомору в Україні,
фото Аркадія Шайхета. 1933 р.

отобрать последнее. Наступила голодная весна
1933 года. Мы выловили и поели сусликов, ежей,
змей — всё, что попадалось, ели всякую траву —
лебеду, листья липы, бересту... Когда в хуторе па-
дал скот и его вывозили из хутора, люди из земля-
нок ходили за падалью. Если удавалось залезть на
дерево в гнездо сороки или другой птицы, то это
был праздник, яйца мы съедали сырыми. И насту-
пил страшный голод. Первым от голода умер бра-
тик Коля. Около землянки лежала куча хвороста,
он упал на неё и умер. Я плакала. А потом умер
дядя, потом тетя... Смерть моих родителей про-
изошла в июне 1933 года. Мне было 7 лет. Зайдя
в землянку, я увидела свою мамочку, лежащую на
лохмотьях с распущенной косой, по лицу ползали
вши, живот прилип к спине. Я стала лить ей в рот
из бутылки молоко, но оно не проходило. Я плачу...
Отец говорит: «Дочка, ей это уже не поможет»....
Отец стал бредить и хрипеть. Я прошу: «Тату,
не храпи!». Он умер на второй день после мамы...
Мы с братиком остались вдвоем среди мертвых
родителей. Сколько это продолжалось — не знаю.

Меморіальна дошка в Запоріжжі на місці загибелі

Чорна дошка. дітей від Голодомору.

157
1928 р. — відкриття британським мікробіологом Олександром Флемінгом пеніцилліну —найпершого
У СВІТІ: винайденого антибіотика.
1929 р. — спроба вторгнення СРСР до Афганістану.
 Нас забрали в ясли. Братика положили на земляной пол. Он умирал, с его опухшего тела сочилась жид-
кость. Я сидела рядом, он скрипел зубами и просил огурчик... Братик умер. Его завернули в одеяло и
похоронили рядом с яслями... Часто думаю: за какие преступления нас обрекли на голодную (страшнее
не бывает!) смерть?»
Радянський тиран Сталін спрямував в Україну спеціального керівника П. Постишева якого
називав «главгол», тобто «головнокомандуючий голодом», надавши йому необмежені права.
27 грудня 1932 р. в СРСР було запроваджено паспортну систему для всіх громадян, за ви-
нятком селян. Після цього радянські керівники Сталін і Молотов наказали не допускати масо-
вого виїзду селян з голодуючої України до Росії та в інші райони СРСР, а «тих, хто пробрався
на північ», негайно заарештовувати.
17 березня 1933 р., у розпал Голодомору, коли в усі боки із сіл почали рухатися потоки
виснажених голодом біженців, Москва ухвалила постанову, згідно з якою вихід із колгоспу до-

Діти - жертви Голодомору.

Жертви Голодомору.
Східна Україна, 1933 р.

пускався тільки з дозволу влади. Тобто практично заборонялося виїжджати не лише із України,
але й із самих голодуючих сіл. У результаті в селах люди помирали з голоду, не маючи можли-
вості врятуватися.
Цілі населені пункти заносилися радянською владою на «чорні дошки» за «зрив хлібоза-
готівель». На практиці це означало їхнє оточення радянськими каральними загонами, за-
борону залишати ці населені пункти, убивства, мародерства і руйнування жител їхніх меш-
канців.
158
1930 р. — «соляний похід» Махатми Ганді в Індії за право індійців безмитно варити сіль.
У СВІТІ:
1931 р. — вторгнення Японії в Маньчжурію.
 Голод 1932–33 рр. охопив усю територію тодішньої УСРР,
але не зачепив сусідніх областей Росії й Білорусі. По всьому
периметру кордону України від Житомирщини до Луганщи-
ни розташовані численні українські села, в яких від голодної
смерті вимирали сотнями й тисячами, а, натомість, за кілька
кілометрів за кордоном України серед населення інших рес-
публік — Росії та Білорусії — нічого схожого не було.
На вулицях міст і сіл України лежали загиблі від голоду,
яких щодня підбирали спеціальні служби.
Найбільш вразливими до голоду були діти. Вони мали б
стати основою могутності країни. Але в українських селах
народжувалися люди, виховані українською мовою в україн-
ських традиціях. Їх убивали тому, що вони були представни-
ками українського народу.
Прагнучи врятувати дітей, селяни масово вивозили дітей
у міста, і залишали просто на вулицях. Натомість, радянська Митрополит УАПЦ
влада створила спеціальні прийомники для дітей, чиї батьки Василь Липківський.
вмерли — патронати, де, прибравши дітей з людських очей,
їх до смерті морили голодом. Земля біля таких «патронатів» була чорна, бо діти з’їдали траву.
Такі «патронати» були створені кремлівськими вождями по всіх обласних і районних центрах
України з метою таємного убивства голодом українських дітей.
Москва проводила Голодомор одночасно з масовим винищенням української інтелігенції
та забороною українських шкіл і газет на Кубані.
У 1932–1933 р. в Україні посилилися масові репресії — людей арештовували сотнями тисяч.
З Кубані до Сибіру було силоміць виселено мешканців цілих українських станиць. У хати кубан-
ських українців заселили червоноармійців з Росії, а їх самих з родинами викидали замерзати на
мороз. Ці прибульці забезпечувалися харчами, у той час як корінні кубанці — українці — масово
мерли від голоду. Унаслідок голодомору, арештів і примусового виселення кількість українців на
Кубані зменшилася з 61,5% у 1926 р. до близько 4%.
Особливо масовим був удар по Українскій
автокефальній православній церкві, заснованій у
1920 р. До 1937 р. репресії торкнулися практично
всіх священників УАПЦ без винятку та пошири-
лися на прихожан цієї церкви. Було закатовано
престарілого митрополита УАПЦ Василя Лип-
ківського (1864–37 рр.). Українська Церква роз-
глядалася більшовиками як подвійна загроза —і
як релігійна організація, що підважувала ідеоло-
гію матеріалізму та панування антилюдської то-
талітарної влади, і як осередок духовного життя
українців — головної внутрішньої небезпеки ім-
перії.
Загалом у 1930-их роках, крім жертв Голодо-
Співробітники НКВС, 1930-ті рр. мору, були репресовані кілька мільйонів україн-
159
7 травня 1932 р. — убивство президента Франції Поля Думера російським іммігрантом у Парижі.
У СВІТІ: 1932–35 рр. — найбільш кровопролитна у 20 столітті в Латинській Америці Чакська війна між Парагваєм
і Болівією за контроль, як тоді ваажалося, над нафтоносним регіоном Гран-Чако. Нафту там знайшли
лише в 21 столітті.
 ців. З Москви наперед вказували, скільки точно
«контрреволюціонерів» та «націоналістів» має
бути заарештовано й засуджено за визначеними
статтями. На кожну область чи район спускали-
ся цифри щодо розстріляних і ув’язнених. При-
чому серед усіх республік СРСР для України з
Кремля спускався найбільший відсоток заплано-
ваних до розстрілу.
У разі невиконання «плану» часто страчу-
валися самі виконавці, а тому вони намагалися
його «перевиконати», заарештовуючи невин-
них людей. Картина із зо
браженням
українського
Найчастіше людей розстрілювали прямо герба — три
зуба,
1930-ті рр.
у відділеннях каральних органів посеред міст,
увімкнувши мотори автомобілів, аби заглуши- ти
постріли і крики.
У середині 1930-их один з керівників НКВС винайшов, а радянські спецслужби почали
широко застосовувати «газові камери» — «душогубки» для убивства людей. У спеціально об-
ладнаних автофургонах виводили вихлопні труби в кузов з арештованими, призначеними на
смерть, де вони труїлися газом. Згодом німецькі нацисти запозичили цей радянський винахід
для організації власних газових камер.
У 1933–38 рр. відбулися надзвичайно масові арешти української інтелігенції: інженерів,
науковців, письменників, лікарів, вчителів тощо. Натомість, лише за десятиліття їхньої діяль-
ності у 1917–27-их рр. в Україні було ліквідовано
культурне відставання, спричинене двохстолітнім
пануванням Росії. До 1938 р. в Україні виходили
друком твори загалом 259 українських письменни-
ків, після 1938 р. — лише 36. З 223 письменників, які
припинили свою діяльність, лише семеро померли
своєю смертю, решту було розстріляно або засла-
но до концентраційних таборів. До відзначення
роковин приходу комуністів до влади в урочищі
Сандормох у Карелії, що на півночі СРСР, було
розстріляно щонайменше 290 діячів української
культури (більшість із них — 3 листопада 1937 р.),
а за осінь 1937 р. — більше тисячі діячів україн-
ської культури.
Часто в СРСР у 1930–50-их рр. репресували
цілі родини, разом із жінками, дітьми і старими,
вивозячи дітей окремо від батьків, розміщуючи
їх у неймовірно тяжких умовах. Проте навіть
коли репресований був один член родини, його
ву дв ій ка ». родичі потрапляли в ізоляцію в суспільстві. Їх
Картина «Зно
виганяли з роботи, з житла, не брали на навчан-
160
1933 р. — підпал Рейхстагу за тиждень до виборів у Німеччині й прихід нацистів до влади.
У СВІТІ:
1933 р. — переворот на Кубі. Прихід до влади Фульгенсіо Батісти, який з перервами керував країною до
1959 р.
ня до вищих навчальних закладів, позбавляли
засобів до існування. Часто колишні знайо-
мі, самі страхаючись репресій, ставилися до
родичів репресованих мов до «зачумлених»,
припиняли вітатися, переходили на ішний
бік вулиці тощо.
На відомій в СРСР картині «Знову двой-
ка» насправді намальовано не школяра з по-
ганими успіхами, а хлопчика Едуарда, сина
розстріляного радянського латиського худож-
ника Густава Клуциса, який зайшов у свою
колишню квартиру, з якої його сім’я мусила
виселитися після страти батька.
Геніальний український художник Ілля
Репін намалював серію життєстверджуючих
картин на українські козацькі мотиви, та низ- Картина «Гопак» І. Репіна, фрагмент.
ку викривальних картин про Російську імпе-
рію та більшовиків, заборонених для показу Радянська влада репресувала й довела до
в Росії й СРСР. В своїй останній картині «Го- смерті видатного історика Запорізької Січі
пак» Репін зобразив себе запорожцем. Радян- Дмитра Яворницького, який консультував
ське керівництво намагалося виманити його Репіна у створенні його козацьких шедеврів.
з Фінляндії, де жив художник, та марно. Уже Чому СРСР організував Голодомор і най-
після його смерті каральні органи заманили більш масштабні репресії саме проти україн-
до СРСР онука Репіна, де й стратили на день ського народу?
народження діда. Україна була найбільшою чужорідною
частиною Російської імперії, а отже, найбільш
небезпечною для її існування.
Пам’ятаючи силу повстань під час Ви-
звольних змагань в Україні, більшовицькі
вожді боялися багатомільйонного українсько-
го народу.
Аби привласнити землі, історію і ресурси
України, Москва прагнула знищити справж-
нього їхнього господаря. Якщо Київ і майже
всі найбільші міста Київської Русі — одвічно
українські, то заскорузлі російські історичні
міфи втрачали сенс.
Селянство в Україні й далі лишалося по-
головно україномовне, переважно релігійне,
а отже, налаштоване переважно проти чу-
жоземного панування і, зокрема, більшови-
ків, що чинили безліч злочинів, Крім того,
Історик Дмитро Яворницький. у буремні часи Визвольних змагань серед
українців прискорено відродився національ-
4 березня 1933 р. — Франклін Делано Рузвельт стає президентом США і править країною найдовше в
161
історії США — до 1945 р.
У СВІТІ:
5 грудня 1933 р. — у США ліквідовано «сухий закон» про заборону виготовлення і продажу алкоголю,
що діяв з 1920 р. Ухвалено поправку до Конституції, що дозволила штатам проводити власну політику
контролю за обігом алкоголю.
 ний дух. Та й перед тим українські селяни віка-
ми несли головні національні обов’язки, коли
козаки й козацька старшина гинули у війнах, а
міста використовувалися загарбниками задля
розчинення українського народу.
В СРСР над суспільством було встановлено
цілковитий контроль партії. Їй були відомі по-
дробиці приватного життя окремих людей. Люди
в Україні могли мільйонами вмирати від голоду
протягом майже двох років тільки за умов орга-
нізації цього владою в Москві, тобто за геноциду.
Голод у Поволжі у 1921 р. завжди визнавався
Жертви Голодомору, Східна Україна. в СРСР. Радянська влада організовувала голоду-
ючим Поволжя міжнародну допомогу.
Натомість жодної допомоги влади у зв’язку з голодом в Україні 1932–1933 рр. не було, хоча
голод в Україні значно масовіший, аніж у Поволжі в 1921–22 рр.
Якби хтось за часів СРСР сказав би слово «голод» щодо України, і про це дізналася б влада,
така людина неодмінно потрапила б до в’язниці, попри те, що про Голодомор пам’ятало все
доросле населення України.
У той час, коли голод в Україні охоплював дедалі ширші території, повним ходом йшло
відвантаження зерна з СРСР на експорт за кордон. Хоча невелика частина того зерна могла
врятувати мільйони українських життів.
Тодішній керівник столичного карального органу заявляв, що в результаті голоду «етно-
графічний матеріал буде змінено». Італійський консул у Харкові писав, що «наслідком тепе-
рішнього лиха в Україні буде російська колонізація цієї країни, яка призведе до зміни її етно-
графічного характеру. В майбутньому і, либонь, дуже близькому майбутньому, ніхто більше не
говоритиме про Україну чи про український народ».
За офіційними даними перепису в СРСР 1937 р., кількість українців була на 10,844 млн
менша від очікуваної, згідно з даними попереднього перепису 1926 р. та поширення на
Україну загальносоюзних темпів зростання населення. За цей перепис його організаторів
було розстріляно. За даними перепису 1939 р., кількість українців була на 8,075 млн осіб мен-
ша від очікуваної. Водночас, ці дані, вочевидь,
Радянські воєнні начання школярів «Зарніца». не точні, бо на початку 20 ст. населення України
зростало швидше, ніж населення Російської ім-
перії. Тоді Україну за швидкістю зростання на-
селення порівнювали з Китаєм. Після голодомо-
рів Україна потрапила на перші місця у світі за
зменшенням населення.
За даними сучасних досліджень у пересічно-
му українському селі від Голодомору загинуло у
2–4 рази більше людей, ніж під час Другої Світо-
вої війни, коли загинуло близько 7 млн українців.
На місце загиблих українців централізовано
переселяли населення з інших регіонів СРСР, на-
162
1934 р. — заснування найпершого у світі каналу телелебачення в Німеччині.
У СВІТІ: 1935–36 рр. — вторгнення Італії в Ефіопію та окупація країни, що тривала до 1941 р., коли ефіопський
імператор за допомогою Великої Британії повернувся до влади.
самперед з Росії. Лише протягом 1934 р. у виморені голодом
села було переселено понад 240 тисяч сімей із Росії та Білорусі.
Водночас, на початку 1930-х рр. світ прямував до нової
війни. Україна без населення втрачала своє економічне зна-
чення. Тому для Кремля потрібно було «зламати хребет»
Україні та перетворити українців на «генетичний матеріал»,
який мав сліпо служити імперії.
Під час голоду 1932–1933 рр. СРСР не міг убити всіх
українців, оскільки Москва не контролювала майже чверть
українського населення, яке мешкало в Західній Україні, за
кордоном СРСР. Досі в Західній Україні, що чимало потер-
піла внаслідок Другої Світової війни, депортацій та репре-
сій, але яку все ж оминув Голодомор, демографічний стан
суттєво кращий, ніж на решті території України.
Голодомор українського народу 1932–1933 рр. став
наймасштабнішим геноцидом (тобто людиновбивством
за національною ознакою), вчиненим СРСР за свою істо- Василь Білоу
с через 8 рокі
рію, та одним із наймасовіших геноцидів в історії люд- після Голодо в
мору.
ства.
Кожне виживання в тих умовах було дивом. При-
міром, майбутній академік і доктор наук Василь Білоус
5-річним зустрів колективізацію. Його батька заслали в
Сибір за те, що опирався спробам позбавити його родини засобів харчування, а матір з
голодними дітьми вигнали з хати. Після того, що він пережив і побачив на власні очі, він би,
напевно, навряд чи жахався б від перегляду фільмів жахів. Матері вдалося підкинути його в
дитячий будинок, але не в той, де дітей померлих батьків доморювали голодом подалі від люд-
ських очей, а в спеціальний для радянських службовців, де їхніх дітей годували, на відміну від
українських дітей. Проте, хлопчик скучив за мамою і втік звідти з братиком, якого по дорозі
з’їв канібал. Малий два роки блукав злиднем по світах, випрошуючи крихти в тих, хто не мав
чим нагодувати власних дітей. Вирісши, він написав книгу спогадів: «щоб висвітлити історію…
так, як бачили її селяни та пограбовані, обездолені голодні українські діти, що ще живі сиділи і плакали
біля своєї померлої мами, може, востаннє перед голодною смертю простягаючи висохлі рученята за
крихтою хліба».
Хоч від голоду безліч людей сходили з глузду й багато втрачали людську подобу, ще біль-
ше зберігали людяність і, ділячись останнім, допомагали вижити рідним, близьким, а часто й
стороннім людям.
Великі біди розкривали великі чесноти серед кращих з людей.
Відомі випадки, коли окремим місцевим керівникам вдавалося таємно від влади ділили
крихти харчів між населенням своїх сіл, зменшуючи смертність від голоду. За це їх репресували
після Голодомору, коли влада з’ясувала низьку смертність в їхніх селах. Це — справжні герої,
які ціною життя допомогли українському народу вижити в неймовірно тяжкий час.

1936 р. — вторгнення Німеччини до Рейнської демілітаризованої зони.

163
У СВІТІ: 1937–45 рр. — японо-китайська війна.
2 листопада 1938 р. — Перший Віденський арбітраж, за яким союзна з Німеччиною Угорщина отримала
21% території земель, що на той час належали Словаччині, а також й частину українського Закарпаття.
 Радянсько-фашистський союз
і Друга світова війна

Н імеччина, де у 1933 р. до влади прийшов диктатор А. Гітлер, і Радянський Союз обидва

проповідували антилюдські ідеї та марили загарбанням світу.
Нацистська Німеччина хотіла завоювати життєвий простір для німців, яких Гітлер
вважав «народом панів».
Керівництво СРСР теж прагнуло світового панування, намагаючись підкорити якомога
більше країн Європи і світу, поширити на них свої тиранічні порядки й не залишити вільного
куточка на Землі, аби запобігти самій можливості народам визволитися.
Комуністичні партії у світі за підтримки Москви виродилися у насичену агентурою зброю
радянської зовнішньої політики.
Першим регіоном Європи, де почалася збройна боротьба проти переділу континенту тота-
літарними режимами, стало Закарпаття.
У 1938 р. Чехословацький уряд, перебуваючи під тиском Німеччини, ухвалив рішення, за
яким надав автономію Закарпаттю, перетворивши країну на федеративну державу чехів, сло-
ваків і закарпатських українців. Прем’єр-міністром Карпатської України було обрано Августи-
на Волошина. Тим часом, на землі Закарпаття претендувала Угорщина, підтримана фашист-
ською Німеччиною. Для боротьби із загрозою угорської навали було створено армію — «Кар-
патську Січ». У її створенні значну роль зіграла Організація Українських Націоналістів (ОУН).
Діючи за підтримки фашистської Німеччини, у ніч з 13 на 14 березня 1939 р. Угорщина почала
вторгнення в Карпатську Україну. 15 березня Сейм (парламент) Карпатської України проголо-
сив її повну державну незалежність. Проте ворог захопив більшу частину її території. Бої «Кар-
патської Січі» з переважаючими силами супротивника точилися в Закарпатті до травня 1939 р.
23 серпня 1939 р. німецький і радянський міністри закордонних справ Й. Ріббентроп і
В. Молотов підписали угоду про ненапад і секретний додаток до нього, відомий як «Пакт Мо-
лотова-Ріббентропа». Німеччина згодилася на радянську окупацію Фінляндії, Балтійських
держав, Західної України і Західної Білорусі. Решта територій у Східній Європі перейшли під
вплив фашистської Німеччини.
Договір між СРСР і Німеччиною був ратифікований 31 серпня 1939 р. одночасно Верхов-
ною Радою СРСР і Рейхстагом Німеччини. У той же день Гітлер підписав секретну директи-
ву про початок війни. Наступного дня німецькі війська вдерлися в Польщу.
Бійці «Карпатської
Січі», 1939 р.

Офіцери СРСР
і Німеччини
на радянсько-
фашистському
параді у Бресті.

164 Березень 1939 р. — перемога франкістів у громадянській війні в Іспанії, що точилася з 1936 р. Відтоді
авторитарний режим Франсіско Франко тривав до 1975 р.
У СВІТІ: Травень–вересень 1939 р. — бої на ріці Халхін-Гол на китайсько-монгольському кордоні між японо-
манчжурськими і радянсько-монгольськими військами.
30 листопада 1939 р. —13 березня 1940 р. — Зимова війна. Агресія СРСР проти Финляндії.
 17 вересня того ж року, віроломно порушивши ра-
дянсько-польський договір про ненапад, радянська
армія вдерлася на територію Польщі. У Бресті-Ли-
товському (нині м. Брест у Білорусі) на честь перемо-
ги над Польщею відбувся спільний парад радянських
і німецьких військ. Радянські війська допомагали фа-
шистам знищувати польських солдат і офіцерів, бага-
то тисяч яких були розстріляні біля с. Катинь під Смо-
ленськом, а також близько 4 тисяч у м. Харкові. Москва
підступно заарештувала і вбила польських дипломатів
в СРСР, а пропаганда «крутила» наперед написану ра-
дянську армійську пісеньку:
«Панской Польши нету больше,
старой ведьмы больше нет».
Крім того, у 1939–40 роках СРСР на виконання Пак-
ту Молотова-Ріббентропа напав на Фінляндію, Литву,
Латвію й Естонію. Лише фінам, завдяки їхньому від-
чайдушному опору під час Зимової війни 1939–40 рр.,
Радянсько-фашистський парад у Бресті, вдалося відбитися від СРСР і врятувати свою країну.
1939 р. Проте, Гітлеру було мало земель, поділених зі Ста-
ліним. 22 червня 1941 р. Німеччина напала на СРСР.
Радянська влада виявилася банкрутом. Спровокувавши своєю змовою з фашистами Другу
світову війну, СРСР не зміг захистити територію України від німецької окупації, що коштувало
мільйонів людських жертв.
Перед відступом радянських військ з України радянські каральні органи убили та заму-
чили десятки тисяч ув’язнених українців. Серед них, зокрема, були академік Агатангел Крим-
ський та видатний оперний співак Микола Донець. Зокрема,
Карикатура в західній пресі
радянські карателі поголовно стратили в’язнів радянських на радянсько-фашистський союз,
тюрем у містах Західної України. На Східній Україні на Рут- 1940 р.
ченковому полі (на території нинішнього Донецька) радян-
ські війська НКВС за кілька днів до приходу німців розстріля-
ли тисячі поранених радянських солдатів шпиталю та учнів
фабрично-заводського училища, у яке зазвичай примусово
забирали дітей репресованих «ворогів народу».
У 1941 р. радянські диверсанти висадили в повітря біль-
шість будівель на Хрещатику, а також древній Успенський
собор Києво-Печерської Лаври, в час, коли поблизу перебу-
вала делегація Словаччини.
Починаючи з серпня 1941 р. протягом 73 днів тривала
оборона Одеси, яка завершилася в жовтні 1941 р. евакуацією
військ до Криму. Проте в Севастополі радянське команду-
вання по-зрадницьки залишило десятки тисяч радянських
солдатів на смерть, а саме втекло на кораблях до Новоросій-
ська.
10 травня 1940 р. — прорив німецькими танковими арміями лінії Мажино у Франції. 165
10 липня 1940 р. — 31 жовтня 1940 р. — битва за Британію. Під час боїв у небі Британії Німеччина
У СВІТІ: втратила біля 2 тисяч літаків, Британія — більше тисячі.
14–16 червня 1940 рр. — ультиматуми СРСР Литві, Латвії й Естонії. Вторгнення СРСР в ці країни за
наслідками пакту з Гітлером і початок п’ятдесятилітньої радянської окупації.
 Під час боїв на Полтавщині потрапив в оточен-
ня штаб Південно-Західного фронту. У бою загинув
його командир генерал-полковник Михайло Кир-
понос (1892–1941 рр.).
У грудні 1941 р. Німеччина на підступах до
Москви зазнала першої серйозної поразки. Під час
контрнаступу німецькі війська відступили на 400 км.
У травні 1942 р. попри масовий героїзм радян-
ських солдатів у битві під Харковом, сотні тисяч
ндії радянських бійців загинули або потрапили в по-
по ра зк и СРСР у Фінля
Карикатура
на лон. Врятувалося лише 22 тисячі вояків. З велики-
ій газеті,
у французьк ол от ов а ми втратами провалився контрнаступ радянських
іцянку М
зокрема на об ль си нк і. військ у Криму. Армія ще не була готова до на-
о у Ге
їсти морозив
ступу.
На окупованих Німеччиною землях запанував терор. Чимало сіл за під-
тримку партизан були спалені дощенту. Майже 2 з половиною мільйони мешканців України
були вивезені на примусові роботи до таборів праці в Німеччині. Водночас, окупанти зберегли
радянські колгоспи як зручний засіб викачування хліба з країни.
Фашистська влада провела акцію майже поголовного винищення єврейського населення
відповідно до своїх людиноненависницьких ідей. Були створені десятки гетто — закритих по-
селень для євреїв, які підлягали знищенню. Найбільші розстріли відбулися в Києві в Бабиному
Яру, де за час окупації розстріляли біля 100 тисяч людей, близько половини з яких становили
євреї. Зокрема, в Бабиному Яру фашисти розстріляли близько тисячі чільних представників
Організації українських націоналістів, серед яких лідери «похідних груп», що йшли відновлю-
вати незалежність України, митці, журналісти, поети тощо.
З кінця 1942 р. в Україні почався радянський партизанський рух. Діяли партизанські з’єд-
нання чисельністю від кількох сотень до кількох тисяч бійців під командуванням С. Ковпака,
П. Вернигори та ін.
Незважаючи на заборону А. Гітлера, 2 лютого 1943 р. під Сталінградом 100 тисяч оточених
німецьких солдатів здалися в полон. Німеччина почала поступовий відступ з радянських тери-
торій.
У битві під м. Курськом улітку 1943 р. ра-
дянському командуванню серйозно допомогло
розшифрування британцями секретних ні-
мецьких повідомлень про напрям німецького
удару. Перед битвою німці зняли танкові дивізії
зі Східного фронту й відправили до Італії, після
того, як на Сицилії висадилися американо-бри-
танські війська. Запекла битва під Курськом
виснажила обидві сторони. Проте Німеччина
мала дедалі менше можливостей заміщувати
власні втрати. Після цієї битви співвідношен-
ня сил різко змінилося на користь радянської
армії. Будівництво радянських захисних ліній, 1941 р.

166
Квітень 1941 р. — вторгнення Німеччини в Грецію і Югославію.
У СВІТІ: 7 грудня 1941 р. — раптова атака японської авіації на американський військовий флот у порту
Перл-Гарбор на Гаваях.
Січень–лютий 1942 р. — Японія захоплює Філіппіни і Сингапур.
 З серпня по грудень 1943 р. тривала битва за
Дніпро, яка завершилася проривом німецької лінії
оборони — «Східного валу», визволенням Києва 6
листопада 1943 р. і початком звільнення Правобе-
режної України.
У січні-лютому 1944 р. сили 1 та 2 Українських
фронтів під час Корсунь-Шевченківської операції
з’єдналися, оточили й знищили 70-тисячне німецьке
угруповання. До травня 1944 р. було звільнено Крим.
Визволення України від німецьких військ відбу-
Радянські діти в 1941 р. валося паралельно з масовим винищенням радян-
ським командуванням, зокрема маршалом Г. Жуко-
вим, чоловічого населення України. З усього СРСР лише на території України було створе-
но «польові військкомати», які проводили терміновий набір призовників і відправлення їх на
фронт. Серед мобілізованих були чоловіки післяпризовного віку, але найбільше молоді, часто
менше 18 і навіть 16 років. Їх без підготовки і майже без зброї посилали в наступ першими, по-
переду інших частин. Мобілізованим часто навіть не да-
вали військової форми. Через цивільний одяг їх називали
«чорносвитниками».
Ось як писав про це учасник подій, майбутній україн-
ський письменник Анатолій Дімаров:
«Ми були не обмундировані, не озброєні. Нас гнали цілий
день по морозі лютому, й пригнали в містечко, зруйноване
дощенту. Видали ті половинки цеглин, показали велетенську
водойму, скуту кригою, і сказали чекати сигналу — ракети.
А коли вона злетить, дружно висипати на кригу й бігти на
ворога, який засів на протилежному боці, за міцною огорожею.
Й... вибивати їх звідти на-
півцеглинами. А вони хай
думають, що то... грана-
ти. Назад повернути ні-
хто не міг, бо нам показа-
ли добре обладнані шанці,
у яких через кожні три Люди розшукують своїх рідних
серед розстріляних
кроки сиділи смершівці з у радянських тюрмах
націленими нам у спину після втечі радянських військ,
кулеметами. Мене вря- Львів, 3 липня 1941 р.
тувало лише те, що я
вже порох нюхав і біг не в першому ряду, а у п’ятому. Ми добігли
за метрів сто від тієї огорожі, німці нас підпустили. Ви уяв-
ляєте, голий лід, нема де сховатися! І як сипонули з кулеметів
енський кинджальним вогнем! Хлопці переді мною падали як підкоше-
у повітря Усп
Висаджений р. ні, я теж впав і лежав, а солдат переді мною аж крутився від
собор, 1941
куль, що у нього потрапляли. Весь час на мене наповзав... Потім
167
4–8 травня 1942 р. та 3–5 червня 1942 р. — поразки Японії в Кораловому морі та поблизу атолла Мідуей
У СВІТІ: від американського флоту. США переходять у наступ проти Японії.
Липень–листопад 1942 р. — розгром британськими військами німецько-італійських військ під Ель-
Аламейном у Єгипті і визволення всієї Північної Африки.
 німці почали стріляти з мінометів, чули про такі міни,
які називали «квакушки»? Падає, б’ється об лід, не вибу-
ха, а підскакує вгору метрів на 4–5, тоді вибухає й осколки
ідуть вниз. Як мене тими осколками не вбило?.. А потім
вибух — і чорна яма, в яку я провалився. Мене санітари
так і підібрали: з намертво затиснутою цеглиною у руках.
Не випустив «зброї»!»
Таким чином радянський режим свідомо позбу-
вався покоління українців, яке виросло без радянської
влади. У результаті після війни в Україні залишилися
кілька відсотків чоловіків 1924–27 рр. народження від
їхньої довоєнної чисельності.
Основний удар німецьких сухопутних військ ви-
тримав Радянський Союз, а головні сили авіації та
Радянські війська в Києві, 1943 р. флоту Німеччини відтягнули Велика Британія і США.
У 1943 р. американські й британські війська виса-
дилися в Італії, а влітку 1944 р. — на півночі Франції у Нормандії, де відкрили «другий фронт».
За час війни США і Англія надали СРСР велетенську допомогу технікою, зброєю та боєприпа-
сами. Зокрема, одних лише автомобілів СРСР отримав сотні тисяч, а танків і літаків — десятки
тисяч, не рахуючи безлічі амуніції. Радянський маршал Г. Жуков зізнавався, що без західної
допомоги СРСР не виграв би війну.
Українець генерал-лейтенант Кузьма Дерев’янко
Після запеклих боїв у квітні-травні 1945 р. ра- зі сторони переможців підписує акт
дянські війська захопили Берлін. Війну в Європі про закінчення Другої світової війни
було закінчено. внаслідок капітуляції Японії. 2 вересня 1945 р.
Хоча радянська армія протистояла фашизму,
який намагався знищити цілі народи, на місце
нацистської окупації прийшли нові тиранічні по-
рядки в державах Східної Європи. Фактично СРСР
позбавив народи цих країн суверенітету в основних
питаннях їхнього життя.
Україна виявилася в епіцентрі війни й постраж-
дала більше, ніж Росія, Німеччина, Франція або
Польща.
У збройних силах СРСР служили понад 6 міль-
йонів українців, кілька десятків тисяч — в інших військах антигітлерівської коаліції. За час вій-
ни 2072 українця отримали звання Героя Радянського Союзу. 32 українця стали двічі Героями
Радянського Союзу.
Евакуйовані з України на схід підприємства постачали боєприпаси та військову техніку.
З понад 6 мільйонів українців, що воювали, біля 3 мільйонів загинуло, багато стали інвалідами.
Тому без участі українців у війні перемога СРСР була б неможливою.
Водночас, за наслідками Другої світової війни більшість українських земель було об’єднано
в межах Української республіки, а Україну визнано засновником головної міжнародної органі-
зації — ООН.

168
Липень–серпень 1943 р. — висадка англо-американських військ на Сицилії, що уможливила висадку в
У СВІТІ: континентальній Італії вже за місяць та вихід Італії з війни у вересні 1943 р.
6 червня 1944 р. — висадка 160 тисяч американських і британських союзних військ у Нормандії, до кінця
серпня їхня кількість сягне більше 2 мільйонів.
 Борці за вільну Україну

П опри внесок українців у розгром Німеччини радянська влада вирішила виселити всіх
українців з України. Як зізнався генеральний секретар КПРС М. Хрущов: «Українці
уникли цієї долі тому, що їх занадто багато й нікуди було вислати. А то він (Сталін) і їх би
виселив». Зокрема, радянський тиран Й. Сталін обговорював свої плани щодо повного виселен-
ня українців з України українців на переговорах з державним секретарем США.
СРСР так і не зважився на цей крок під час
війни, коли, крім боїв з Німеччиною, маячило
нове протистояння зі США. Однак, починаючи
з 1944 р. Москва насильно вивезла з України до
Сибіру і Середньої Азії близько мільйона укра-
їнців, зокрема біля півмільйона мешканців Захід-
ної України.
Водночас, радянський режим вчинив пого-
ловну депортацію іншого корінного народу —
кримських татар, та ще низки народів СРСР,
менш численних, ніж українці. Під час виселення
кримських татар у 1944 р. загинули близько чвер-
ті депортованих. Усіх кримських татар облудно
звинуватили у співпраці з нацистами, хоча на- Українець Іван Кожедуб — найрезультативніший
справді тисячі кримських татар воювали на фрон- льотчик-ас в авіації країн
ті, а російська пронімецька поліція в одному лише Антигітлерівської коаліції, здобув 64 перемог.
Криму була численніша, ніж такі ж формування
кримських татар.
Українському народові доводилося боротися за виживання в умовах, коли ані СРСР, ані фа-
шистській Німеччині не потрібна була незалежна Україна. Їм були потрібні землі, «звільнені»
від українського та інших народів.

Югославський
плакат
кінця
1940-их рр.,
часів
А протистояння
Листівка УП з СРСР.

169
Грудень 1941 р. — початок поставок американської допомоги СРСР — «ленд-лізу», за яким до СРСР було
У СВІТІ: поставлено майже 500 тисяч автомобілів, майже 20 тисяч літаків, 18 тисяч танків тощо.
Січень 1942 р. — перші американські війська прибувають до Європи і висаджуються в Північній
Ірландії.
 ОУН перейшла у підпілля й почала зброй-
ний опір. 14 жовтня 1942 р. українські патрі-
оти оголосили про створення на окупованих
Німеччиною територіях Української пов-
станської армії (УПА), аби боротися проти
обох окупантів.
Упродовж усієї війни УПА лишалася най-
численнішою повстанською силою в Україні,
хоча не отримувала жодної зовнішньої допо-
моги і спиралася лише на виснажений і обід-
раний окупантами український народ.
УПА була поділена на територіальні гру-
Родина Степана Бандери. пи: УПА-Північ, що дяла на Волині й Поліссі,
Один з його братів Богдан загинув під час війни, УПА-Захід у Галичині, Закарпатті й на Буко-
двоє — Олександр і Андрій — закатовані вині, УПА-Південь на Вінниччині, Кременеч-
в концтаборі «Освенцим».
Батько страчений в СРСР.
чині, Бесарабії й Одещині, та УПА-Схід, що
діяла в цетральних і східних областях Украї-
Невдовзі після початку війни Німеччини ни.
з СРСР, 30 червня 1941 р. у Львові українська Наприкінці 1943 р. головнокомандувачем
патріотична Організація українських націо- УПА став Роман Шухевич, що мав псевдонім
налістів (ОУН-бандерівців) проголосила Акт «Тарас Чупринка». Загалом через УПА за весь
відновлення Української самостійної держа- час її існування пройшло понад 300 тисяч бій-
ви. Німецьке командування зажадало негайно ців, дії яких підтримували сотні тисяч підпіль-
скасувати цей Акт, однак керівництво ОУН ників.
відкинуло цю вимогу. Після цього фашисти
арештували близько 300 лідерів ОУН і кілька-
десят з них розстріляли, а решту відправили
до концтаборів «Освенцим» і «Заксенгаузен».
Зокрема, до концтабору було відправлено лі-
дера ОУН Степана Бандеру та двох його бра-
тів, де обидва загинули.
З початком війни із Західної України у
Східну рушили «похідні групи» ОУН. Їхньою
метою було закласти ґрунт для майбутньо- Олена
го відродження Української держави, підня- Теліга.
ти населення за власну державу, проти обох
окупантів — і СРСР, і Німеччини. Дізнавшись
про це, у 1941–1942 рр. німецькі каральні ор-
гани розстріляли в Києві, Житомирі та інших
містах низку провідних діячів ОУН, зокрема
видатну українську поетесу Олену Телігу. Був
кинутий до концтабору «Заксенгаузен» і там
загинув видатний український поет і архео-
лог Олег Ольжич (Кандиба).
170
Січень 1942 р. — Британія, Іран і СРСР уклали угоду про союз та використання перського маршруту для
У СВІТІ: постачання допомоги західних союзників до СРСР.
Січень 1942 р. — британські розвідники розшифрували німецькі шифрувальні машини. Це дозволило
стримати й випередити кілька німецьких наступів, зокрема під Курськом.
 Бійці УПА в криївці.

СРСР і Німеччина прагнули взаємного

виснаження українського і польського наро-
дів. Вони допомогли спровокувати взаємну
українсько-польську різанину в сільских ра-
йонах Волині, де перед війною окупаційна
польська влада розселила багато поляків і роз-
дала їм землі. Під час взаємних нападів на села Бійці УПА.
у 1943–44 рр. тяжко страждало цивільне на-
селення з обох боків, десятки тисяч поляків і кидати тінь на УПА та виявляти прибічни-
українців було вбито. У цій бійні з польського ків повстанців. У 1945 р. на території Західної
боку брали участь і поляки-німецькі поліцаї. України діяло 156 таких загони.
Після повернення радянської влади ра- Ось як писав про боротьбу проти УПА ви-
дянські каральні загони відновили арешти, датний український режисер
убивства та депортації на- Олександр Довженко: «При-
селення в Сибір. Заради йшов до мене герой-партизан з
боротьби з українськими вчителів. Вихвалявся, як легко і
повстанцями вони почали приємно йому вбивати людину,
випалювати ліси, часто ра- коли вона ворог. «Нічого не сто-
зом із селами, труїти озера, їть. Скільки завгодно. Одного
криниці тощо. націоналіста я повісив вниз го-
На урочистому зібранні ловою і палив на повільному огні,
з приводу відновлення вла- і різав з нього шмаття м’яса».
ди СРСР у Західній Украї- Я трохи не спитав його: і жарив
ніи український композитор теє шмаття і глитав?.. «А він,
Станіслав Людкевич сказав: гадюка, очі «героя» засвітилися
«Нас визволили, і нема на те жорстоким огнем, і великий
ради». його рот, схожий на щілину,
СРСР навмисне створю- з білими зубами, заходив хо-
вав фальшиві «загони УПА», ка У П А. дором, — а він, гадюка, так і
Листів
які вчиняли злочини, щоб вмер, кричучи «Слався Украї-
171
28 листопада — 1 грудня 1943 р. — Тегеранська конференція союзників з антигітлерівської коаліції.
У СВІТІ: 1940–1943 рр. — невдалі спроби Німеччини захопити острів Мальту, де базувалися британський флот і
авіація. В цих спробах Німеччиина і Британія втратили по тисячі літаків кожна.
 на». От гадина. Скільки я їх перемучив!..» Я по-
бачив, що йому скучно на вищих партійних кур-
сах, де він зараз вчиться. Йому хочеться мучити.
Звір покуштував м’яса і понюхав отруйного пару
крові. І кров кличе убогу його двоногу душу».
У 1945 р. Москва, задля того, щоб залучи-
ти Польщу до війни проти УПА та розділити
український повстанський рух, віддала Поль-
щі споконвічні українські землі Лемківщини,
Підляшшя, Надсяння і Холмщини, загальною
територією близько 20 тисяч кв. км., попри те,
що головні міста цих земель були засновані
ще князями Ярославом Мудрим і Данилом
Галицьким.
Фальшива «група УПА» на чолі з радянським офіцером, Коли загін УПА на Лемківщині розгро-
створена для викриття підпільників та вчинення мив черговий польський загін, цим як при-
злочинів від їхнього імені. Станіславська обл., 1950 р. водом скористалося керівництво Польщі й
СРСР задля повного вигнання українського
населення з цих одвічних українських земель. Унаслідок польської операції «Вісла» україн-
ські села спустошили, а вигнанців частково відправили до СРСР, а частково до західних земель
Польщі, де розселили навмисне порізно, аби українці не творили громади й швидше розчини-
лися серед поляків.
За кордоном СРСР продовжив терористичні акції задля убивства українських лідерів.
У 1938 р. радянські агенти Москви вбили Євгена Коновальця, у 1957 і 1959 рр. — Лева Ребета
і Степана Бандеру.
Попри нерівність сил, величезні репресії, застосовані СРСР, відсутність у повстанців зов-
нішньої підтримки та брак зброї, повстанський рух на Західній Україні в 1942–56 рр. врятував
західних українців від Голодоморів, зберіг і примножив традиції збройної боротьби за Україн-
ську державність.
Москва у 1946 р. силою організувала «со-
Митрополит Йосип Сліпий. бор» задля знищення Української Греко-ка-
толицької церкви, яка лишалася захисником
християнської моралі і національних тради-
цій. Хоча, значна частина мирян і священни-
ків УГКЦ були репресовані, багато з них ста-
ли частиною «катакомбної» церкви, лишаю-
чись у підпіллі, мов перші християни, аби не
піти в церкву, насичену агентами радянських
спецслужб.
Митрополит УГКЦ Йосип Сліпий відбув
18 років радянських концтаборів у Сибіру та
Мордовії. За цей час у нього були обморожені
ноги, йому роздробили руку й вибили зуби.
Він ховав своїх обморожених співв’язнів, хо-
172
Березень 1944 р. — великий наступ Японії в Китаї. З’єднання японських армій з Маньчжурії та
У СВІТІ: Індокитаю.
19–20 червня 1944 р. — розгром флотом США японського флоту у Філіппінському морі. Перетворення
Маріанських островів на базу для авіанальотів на Японію.
див у лахмітті на морозах, але щоразу відмовляв вимогам змінити свою позицію щодо церкви
в обмін на свободу. Звільняючи його у 1960-их рр. на вимогу громадськості католицьких країн,
влада СРСР розраховувала, що дідусь довго не протягне. Але Йосип Сліпий прожив на волі ще
понад 20 років і встиг багато зробити для української справи.
У збройній боротьбі проти СРСР український народ
виявив велику силу духу. Він понад десятиліття проти-
стояв одній з наймогутніших країн світу, більше десяти ро-
ків після того, як скінчилася Друга світова війна. Українці
довели, що не є переможеним той, хто не втратив мужнос-
ті і не вважає себе переможеним.
Це відбувалося в той час, коли боролася лише части-
на українців, а інші народи СРСР і Європи, починаючи
від східних німців і закінчуючи чехами й угорцями, аж до
початку «відлиги» в СРСР не наважувалися на збройний
опір тоталітаризму.
Попри те, що тисячі українських повстанців заги-
нули від рук нацистів, ведучи з ними боротьбу, попри
те, що в нацистських концтаборах були ув’язнені про-
відні діячі ОУН, українських повстанців тривалий час
облудно звинувачували в співпраці з нацистською Ні-
меччиною. Насправді у двох батальйонах, які на почат-
ку війни створили нацисти з числа українців, служила
жменя людей, та й ті лише на початку війни. Натомість
в УПА були сотні тисяч повстанців, які ніколи не були Нацистські
колаборант
и з Російсько
в жодних нацистських формуваннях. Тим більше, що визвольної ар
мії, 1944 р.
ї
українські повстанці вели власну боротьбу до сере-
дини 50-х років — утричі довше, ніж сама Німеччина. Звинувачення
українських повстанців у співпраці з Німеччиною пояснюються тим, що після війни СРСР мав
великий вплив. Аби запобігти перед Москвою, чимало держав і політиків згідні були підтаку-
вати будь-яким її наклепам — тим більше про безправних українців, які не мали держави й
можливості сказати слово на свій захист. Відмовлятися від таких звинувачень і досі багатьом
не легко, бо це означає визнати брехню протягом десятиліть і мотивації, що не мають нічого
спільного з повагою до правди.
Насправді в українських колаборантських формуваннях, що співпрацювали з нацистською
Німеччиною (а такі справді були) служили у десятки разів менше людей, ніж, приміром, було
росіян у Російській визвольній армії генерала А. Власова. І це при тому, що територія України
була окупована Німеччиною вся цілком, а Росії — лише невелика частина.

173
21 жовтня 1944 р. — початок масованого використання Японією льотчиків-камікадзе. До кінця війни
У СВІТІ: камікадзе завдали більше 5 тисяч ударів, переважно по кораблях США.
23 жовтня 1944 р. — битва між США і Японією біля острова Лейте на Філіппінах —найбільша морська
битва в історії Другої світової війни.
 Занепад радянської імперії

С РСР був країною, збудованою на страху, примусі й залежності людей від влади. Система
впроваджувала власну мораль, що мала небагато спільного з традиційною загальнолюд-
ською мораллю. Тих, хто насмілювався самостійно думати й вголос говорити те, що ду-
мав, садили в тюрму, а до 1950-х років — і страчували.
Радянський тиран Й. Сталін у розмовах з радянськими керівниками називав Україну «во-
рожою країною».
В Україні Москва навмисне розвивала колоніальну економіку. Москва витягувала з України
робочу силу й ресурси, а навзамін давала убогі неякісні вироби.
У 1946 р. влада СРСР організу-
вала в Україні новий Голодомор. Ра-
дянська влада скоротила на 4 міль-
йони осіб кількість людей, які от-
римували хлібні картки, обклала
величезними податками присадибні
господарства, і далі вивозила харчі з
України.
Знову, як і в 1932–1933 рр., радян-
ські каральні органи організували
блокаду деяких сіл і районів Украї-
ни, аби виморити голодом їхнє насе-
лення.
Голодуючі мусили їсти траву,
листя дерев, м’ясо загиблих тварин,
Громадяни СРСР голосують за розстріли, ховрашків тощо. Від Голодомору
1930-ті рр. 1946 р. померло більше 1 мільйо-

на людей. Мерли й сім’ї фронтовиків,

які щойно повернулися з фронту, і самі
фронтовики. Москва вчинила цей Голо-
домор задля того, аби зламати народ, зга-
сити свіжі спогади про інше життя, яке
багато українців — солдатів і вивезених
на роботу «остарбайтерів» — побачили в
країнах Європи.
У Південній Бесарабії — регіоні
Одеської області України, щойно приєд-
наному до СРСР, від голоду, крім україн-
ців, дуже постраждали болгари та мол-
довани. Радянська влада голодом викор-
човувала у населення пам’ять про сите
«капіталістичне» життя. Радянські ка- Житла будівельників Дніпрогесу.

174
Лютий-березень 1945 р. — штурм американською армією острова Іводзіми поблизу Японії.
У СВІТІ: 6 і 9 серпня 1945 р. — удари американської ядерної авіації по японських містах Хіросімі і Нагасакі.
5 березня 1946 р. — промова Вінстона Черчиля у Фултоні. Початок «холодної війни».
ральні органи забирали у селян Бесарабії усе зерно, і
на очах голодних людей топили його в Дунаї.
Голод найбільш убивчий для дітей і старих. Ни-
щачи їх, Москва ще й отримувала задурно рабську
працю людей працездатного віку, які від голоду лад-
ні були працювати за кілька картоплин.
Голодомор 1946–47 рр. оминув лише Західну
Україну, де боротьбу вела Українська Повстанська
Армія. Москва боялася, що, організувавши голод у
Західній Україні, ще більше підштовхне народ іти в
повстанці.
Після війни Москва відновила нищення україн-
ської культури. Письменник Остап Вишня 10 років
провів у радянському концтаборі.
За патріотичний сценарій фільму «Україна в Миколаївський собор Харкова,
висаджений у повітря більшовиками, 1930 р.
огні» Сталін особисто погрожував режисерові Олек-
сандру Довженку арештом. Йому довічно заборони-
ли жити на Батьківщині. Сам режисер перед смертю заповів поховати його серце в Україні.
Поета Володимира Сосюру цькували за вірш «Любіть Україну». У 1959 р. він таємно написав
героїчну поему «Мазепа», яку відіслав за кордон, і заповів надрукувати її після його смерті.
Радянський режим заради своїх цілей нищив і людей, і природу. Побудова дамб на Дніпрі
у 1930–1950-их рр. спричинила затоплення дніпрових порогів і безцінної з точки зору історії
долини Дніпра та втрату безлічі археологічних свідчень. Тут розташовано давні осередки дер-
жавності, зокрема місця Запорізьких Січей, козацьких монастирів, стародавні міста й кургани
тощо.
Водночас, післявоєнна країна потребувала спеціалістів. СРСР мусив зробити вищу освіту
масовою, а українці тяглися до освіти.
Радянський керівник М. Хрущов зрозумів, що без змін на Радянський Союз чекає крах.
Він запровадив освоєння цілинних, ще ніколи неораних земель у Середній Азії, перебудував
управління промисловістю й сіль-
ським господарством. Однак, радян-
ська економіка, заснована на приму-
совій праці немотивованих людей,
лишалася хирявою. «Ви робите вигляд,
що нам платите, а ми робимо вигляд, що
працюємо» — так думали й діяли міль-
йони людей.
Обтяжений злочинами СРСР бо-
ровся з християнством та іншими
релігіями через те, що вони пропові-
дували, що красти і вбивати — гріх.
А також тому, що людьми з вищою,
нематеріальною системою мотивацій
значно важче керувати. Аби знищити Радянський лідер Микита Хрущов.

175
1946–1949 рр. — комуністичні перевороти в окупованих СРСР країнах Східної Європи.
У СВІТІ: 1949 р. — заснування НАТО в складі 12 країн.
1949 р. — комуністи Китаю перемагають у громадянській війні й встановлюють контроль над всією
країною, крім Тайваню.
 людську мораль і традиційні християнські цінності, радян-
ська влада нищила церкви, часто висаджуючи їх вибухівкою
в повітря, робила в них хліви й комори. В Україні у 1930-их
рр. відомі випадки, коли людей змушували танцювати на
церковних іконах під погрозою заслання у Сибір. Чимало
громадян, побачивши, як влада пограбувала селян, почали
вважати, що красти — не гріх, тим більше у такої влади.
Працівники радянських заводів і підприємств крали з
них все, що могли, а їх навіть не називали крадіями, а спе-
ціальним словом — «несуни», бо таких крадіїв було багато
мільйонів.
Водночас, за правління Хрущова в СРСР вперше з ча-
сів Жовтневого перевороту було ліквідовано дефіцит най-
необхідніших харчів. Мільйони людей вперше наїлися
досита.
Було звільнено селян, які з початку 1930-их рр. фак-
тично були кріпаками й не мали права виїжджати за
енко. межі своїх районів без дозволу влади. Скасування радян-
Василь Симон
ського кріпацтва відбулося 1961 р., через століття після
скасування кріпацтва царем. Почалося будівництво масового житла для пе-
ресічних людей — так званих «хрущовок». Це дозволило десяткам мільйонів людей перейти з
убогих бараків і халуп хоч у якесь житло.
Попри те, що Хрущов сам був співучасником злочинів сталінізму, у доповіді на 20 з’їзді
КПРС у 1956 р. він знайшов сили проголосити боротьбу проти культу особи Сталіна. За одну
ніч по всій країні були повалені пам’ятники Сталіну, а його труп винесли з мавзолею в Москві.
Хрущов викрив підступний план Кремля проти українського народу — повідомив, що Сталін
готував виселення всіх українців у Сибір.
У ці роки почався культурний рух ін-
телігенції, названий «шістдесятниками».
Його учасники виросли в більш вільній
атмосфері, без такого страху, як за часів
сталінізму. І їхня безстрашність налякала
радянське керівництво. У 1963 р. міліція
жорстоко побила одного з найбільш видат-
них «шістдесятників», геніального укра-
їнського поета Василя Симоненка (1935–
1963 рр.), після чого він помер. Перед тим
Симоненко разом з іншими правозахис-
никами виявили місця поховання людей,
закатованих радянськими спецслужбами.
Симоненка звинуватили в антирадянській
Вторгнення СРСР в Чехословаччину в 1968 р. пропаганді, а його твори були заборонені.
почалося після фальшивого запиту на посадку буцімто У 1954 р. влада СРСР передала Україні
цивільних літаків. Крим, аби українці відновили півострів,
176 1950–53 рр. — Корейська війна.
У СВІТІ: 1950–51 рр. — встановлення контролю Китаю над Тибетом.
1952 р. — до НАТО вступають Греція і Туреччина, а 1955 р. — Західна Німеччина.
1960 р. — «рік Африки», проголошення незалежності 17 країнами континенту.
 Черги за горілкою в СРСР.

спустошений війною та депортацією кримських татар. Таким чином під владу Києва повер-
нувся Кримський півострів, що вперше потрапив до складу Київської держави за тисячу років
перед тим, за часів Київського князя Святослава Хороброго.
Перший секретар Комуністичної партії України Петро Шелест (1963–1972 рр.) став одним
з перших українців на цій посаді за півстоліття. Він обстоював економічні інтереси України
перед Москвою, підтримував надання Україні більших прав, виступав на захист української
мови в шкільній освіті, друкуванні газет, журналів і книжок, захищав від переслідувань окре-
мих українських дячів культури. За це Москва його звільнила й заборонила жити в Україні.
Аби реалізуватися, радянські керівники-українці мусили зрікатися своєї Батьківщини. Коли
Шелест помирав у вигнанні в Москві й марив українською, його донька казала, що «папа гово-
ріт на нєзнакомом язикє».
Після відсторонення Шелеста Москва у 1972–1974 рр. заарештувала близько двох тисяч
українців за звинувачення в українському націоналізмі та антирадянських настроях. Відтоді
керівництво СРСР швидко переводило освіту в Україні на російську мову, а студентів, що напо-
лягали на навчанні рідною мовою, залякували або репресували. Щороку міліція арештовувала
людей, які самостійно на день народження Тараса Шевченка клали квіти до його пам’ятників.

1967 р. — «Шестиденна війна» між Ізраїлем та Єгиптом, Сирією, Йорданією, Іраком і Алжиром.
177
У СВІТІ: 1974 р. — Революція гвоздик у Португалії, визнання країною незалежності португальських колоній і
репатріація португальців до Португалії.
1975 рр. — перемога Північного В’єтнаму над Південним, кінець В’єтнамської війни (1959-75 рр.).
 Здобуття незалежності

Р адянська влада просторікувала про дружбу народів, а насправді всіляко принижувала

і нищила неросійські культури народів СРСР, зокрема й українську культуру. Партія
практично вголос проголосила курс на знищення українського народу і створення «єди-
ного радянського народу». В Україні культивувався комплекс меншовартості, українська істо-
рія піддавалася забуттю.
Радянська влада переслідувала українських патріотів та діячів культури. Їхні книги вилу-
чалися та спалювалися.
Найбільш потворний мікроавтомобіль радянського виробництва назвали «Запорожцем»,
хоча для українців це слово здавна означало еталон гідності й звитяги.
Центральний Комітет Комуністичної
партії проводив спеціальні наради для бо-
ротьби з «українським поетичним кіно».
Під тиском заборон український кінема-
тограф практично зникав, хоча перед тим
виховав режисерів світового рівня, зокре-
ма О. Довженка. У 1979 р. було вбито ком-
позитора й співака Володимира Івасюка,
пісні якого мали виразно український
національний колорит та користувалися
великою популярністю. У 1984–1985 рр. у
радянських таборах загинули правозахис-
ники Юрій Литвин, Валерій Марченко,
Василь Стус, Олекса Тихий.
У 1976 р. група українських дисидентів
заснувала Українську громадську групу

Володимир Івасюк.

сприяння виконанню Гельсинських

угод (УГС), що добивалася поваги до
громадянських прав та норм міжна-
родного права, затверджених держа-
вами Європи на нараді в м. Гельсінкі
1976 р. До складу УГС увійшли патрі-
оти Левко Лук’яненко, Олекса Тихий,
В’ячеслав Чорновіл, Василь Стус та ін.
Усіх їх влада кинула за грати.
За правління Леоніда Брежнєва
(1964–82 рр.) СРСР поглибив відста-
Василь Стус, тюремне фото. вання від країн Заходу. В економі-
178 1975–1980 рр. — диктатура комуністичних «червоних кхмерів» у Камбоджі.
1979 р. — убивство Радянським Союзом президента Афганістану Хафізулли Аміна й вторгнення військ
У СВІТІ: СРСР до Афганістану, що тривало до 1989 р.
1979–1990 рр. — реформи Маргарет Тетчер у Великій Британії: скорочення непродуктивних державних
витрат, приватизація та заохочення підприємницької ініціативи.
ці настав «застій», у той час як економіки деяких
азійських та європейських-крахн («тигрів») досягли
тривалого бурхливого зростання. Радянський ре-
жим прагнув усе контролювати й не врахував про-
стої речі, що добре й творчо працюють як правило
лише вільні люди. Тим часом, Радянський Союз
жив з того, що викопував з надр — за рахунок про-
дажу корисних копалин.
Пересічні люди, навіть відстоявши довгі черги,
не могли вільно купити якісний одяг, взуття або
Черга в СРС
харчі, які були в дефіциті. Черга за меблями чи ав- Р.
томобілями могла тривати роками, навіть якщо у
людей були гроші їх купити. Натомість партійна
верхівка — «номенклатура» — отримувала спе-
ціальне забезпечення.
Іноземні товари, закуплені за валюту, як пра-
вило були незрівнянно якісніші за радянські. За
звичайні штани-джинси, повсякденні для лю-
дей за кордоном, мешканець СРСР мав сплати-
ти середню місячну платню, відмовляючи собі в
усьому решті.
Влада забороняла молоді самостійно ду-
мати. Переслідували навіть тих із молоді, хто Черга за спир
тними напоям
оригінально одягався чи мав таку зачіску, яку и.
хотів, а ставити складні політичні питання тим
більше було категорично заборонено.
Крах СРСР зумовила криза радянської економіки й дефіцит товарів. Виховане на зневазі до
духовних цінностей і на схилянні перед «матеріалізмом», здеморалізоване радянське суспіль-
ство виявилося вкрай нестійким до «спокус капіталізму».
У 1985 р., після смертей низки підстаркуватих радянських вождів, до влади прийшов від-
носно молодий партійний ватажок Михайло Горбачов. Він прагнув врятувати СРСР в умовах
зниження цін на нафту та відставання від Заходу в оборонних і цивільних технологіях. У Ра-
дянському Союзі запровадили самоуправління трудових колективів, дозволили створення ви-
робничих кооперативів, дозволили приватну власність, припинили політичні репресії, дозво-
лили свободу совісті та слова — «гласність». Крім того, влада, усвідомивши велетенську шкоду
для економіки від пияцтва, почала антиалкогольну кампанію.
26 квітня 1986 р. сталася катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції, розташо-
ваній на Півночі України. За наказом влади керівництво електростанції ставило експеримент:
як ядерний реактор діятиме в умовах зниження напруги або бомбардування. Цей експери-
мент, зрештою, призвів до вибуху. Ядерний реактор було повністю зруйновано, у повітря по-
трапили радіоактивні речовини, що заразили велетенські території. Люди вперше дізналися
про катастрофу від заборонених в СРСР іноземних радіостанцій. Святкова першотравнева де-
монстрація в Києві пройшла за участі школярів-дітей пересічних громадян, натомість партійне
керівництво вивезло своїх дітей зі столиці.
1980–88 рр. — ірано-іракська війна, що коштувала загалом мільйона людських життів і не призвела до 179
перемоги жодної із сторін.
У СВІТІ: 1981–89 рр. — президентство у США Рональда Рейгана.
1982 р. — Фолклендська війна.
1986 р. — Іспанія і Португалія стають членами Європейського союзу.
 Величезні оборонні витрати
та поразки СРСР у загарбницькій
війні в Афганістані (1979–1989 рр.)
серйозно послабили державу.
У 1989 р. низка патріотичних
активістів та колишніх дисиден-
тів заснували громадсько-політич-
ну організацію — Народний Рух
України, де згуртувалися люди,
об’єднані ідеєю незалежності
України. Десятки з них були обра-
ні народними депутатами на ви-
борах до Верховної Ради УРСР.
Під тиском патріотичної гро-
мадськості 16 липня 1990 р. Вер-
ховна Рада Української РСР ухва-
Левко Лук’яненко на мітингу за незалежність, 1990 р. лила Декларацію про держав-
ний суверенітет і проголосила
самостійність України у всіх сферах державного життя. Визначалося верховенство Конституції
України над законами і Конституцією СРСР, право України на власні збройні сили, внутрішні
війська, органи безпеки тощо.
У жовтні 1990 р. владу захитало студентське голодування у наметовому містечку на май-
дані Незалежності в Києві (який тоді називався площею Жовтневої революції). Голодувальники
вимагали відставки уряду та виходу з СРСР і, зрештою, домоглися відставки промосковського
уряду.
Радянська влада організу-
вала низку спроб придушен-
ня народних виступів зброй-
ною силою — у Грузії в 1990 р.
й у Литві та Латвії на початку
1991 р. Натомість, влада Росій-
ської республіки в особі пре-
зидента Б. Єльцина вирішила
не повторювати помилку «бі-
лих» росіян, скоєну на початку
20 ст., і взяла собі в союзники
у боротьбі з Кремлем націо-
нально-визвольні рухи народів
СРСР. Власне, рухи поневоле-
них народів і призвели до ко-
лапсу радянського режиму.
18 серпня 1991 р. вищі керів-
Танки в Москві під українським прапором, ники силових структур СРСР
фотографія з газети за серпень 1991 р. спільно вдалися до заколоту,
180
1989 р. — падіння промосковських режимів у Польщі, Угорщині та Чехословаччині.
У СВІТІ: 9 листопада 1989 р. — падіння «Берлінського муру», збудованого СРСР у 1961 р. задля того, щоб
відокремити капіталістичний Західний Берлін від підконтрольних СРСР територій Східної Німеччини.
16 грудня 1989 р. — початок революції в Румунії. Повалення диктатури Ніколає Чаушеску.
створивши в Москві Державний ко-
мітет з надзвичайного стану та ізо-
лювавши М. Горбачова під вартою
у Криму. Значна частина українців
розцінили це як заколот — «путч».
У русі опору в Москві найактивнішу
участь взяли українці, що мешкали
там. Над групою танків, які пере-
йшли на бік мітингарів, було підня-
то український синьо-жовтий стяг.
Прорадянський заколот майже ні-
хто не підтримав.
Радянський режим упав від ваги
своєї неефективності і тяжкості своїх
злочинів. Величезна кількість радян-
ських громадян або самі постражда- Поет Дмитро Павличко найактивніше переконував
голову Верховної Ради Леоніда Кравчука
ли від волаючої несправедливості, підтримати незалежність України.
голоду чи репресій в СРСР, або мали 24 серпня 1991 р.
потерпілих родичів.
Крім того, тоталітарне пануван-
ня містить у собі зерно власного знищення. В СРСР людей перетворювали на безликі «маси»,
викорінюючи будь-яку групову солідарність, заохочуючи аморальність і доносництво, в тому
числі в родинах. Як наслідок, радянський режим дійшов до того, що не мав на кого спертися
в суспільстві, крім своїх структур. Захищати велетенську імперію, з десятками мільйонів «пар-
тійців», працівників спецслужб та «стукачів», не вийшла жодна людина. Цим довівши, що Ра-
дянський Союз, який на Заході називали «тюрмою народів», справді був штучним нежиттєз-
датним утворенням.
24 серпня 1991 р. під тиском масових мітингів Верховна Рада України ухвалила Акт прого-
лошення незалежності України. Демократичним депутатам вдалося змусити комуністичних
депутатів проголосувати за Акт проголошення незалежності, підготовлений дисидентом Ле-
вком Лук’яненком. Найактивніше тиснули на депутатів-комуністів група народних депутатів
на чолі з поетом Дмитром Павличком. Цим вони довели, що й «один у полі воїн»: у буремні
часи навіть небагато людей можуть багато, коли вони мужні й натхненні вірою.
Акт проголошення незалежності України був підтверджений Всенародним референдумом
1 грудня 1991 р. У референдумі взяли участь 84,2% виборців, з яких 90,3% проголосували за
незалежність України. Підтримка незалежності України, що значно перевищувала 50%, була у
всіх без жодного виключення регіонах України, зокрема і в Криму та Севастополі. Невдовзі вся
армія і частина флоту, розташовані на території України, прийняли присягу на вірність Украї-
ні. Це був нищівний удар по «імперії зла».
Здобуття незалежності відновило давню державність України.
Незалежність забезпечила українському народові його місце у світі, захистила від репресій і
нищення та створила найголовнішу передумову для того, щоб український народ сам вирішу-
вав свою долю і став господарем на власній землі.

181
2 серпня 1990 р. — вторгнення Іраку в Кувейт.
У СВІТІ: 17 січня-28 лютого 1991 р. — операція «Буря в пустелі», визволення Кувейту від іракської окупації.
25 червня 1991 р. Словенія і Хорватія проголошують незалежність від Югославії. Початок десятиденної
війни за незалежність у Словенії і 4-річної війни у Хорватії.
 Тяжкий шлях уперед
У незалежній країні перед її народом відкривалися величезні можливості. Головною проб-
лемою став брак патріотів при владі. Москва виховала в Україні чимало людей, що не вважали
Україну своєю Батьківщиною, і розставила їх на чільні посади. Радянські кадри не були здатні
до якісного управління, лишалися байдужі до спільних інтересів чужого для них народу, й
одразу взялися привласнювати народну власність.
На чолі лишилися люди, вирощені в СРСР задля тримання в покорі та знекровлення Украї-
ни, які її не любили, не відчували себе частиною українського народу і розглядали Україну
лише як засіб для особистого збагачення. В Україні не відбулося жодного очищення влади від
партійних керівників та працівників радянських спецслужб, як це успішно відбулося в кількох
країнах Східної та Центральної Європи.
Громадяни, виховані не виявляти іні-
ціативи, не знали, що робити з новими
можливостями, і їх ніхто не вчив.
Звичаї злочинного світу поширили-
ся на суди, правоохоронні органи і бізнес.
Посткомуністичну верхівку задовольняв
такий стан речей, бо давав можливість при-
власнювати народну власність. Грабунок
спільної народної власності лишився пере-
важно безкарним.
Крім того, в СРСР, задля недопущення
економічної самостійності України, кінцеві
виробництва навмисне розташовували за
межами України.
Країни Східної та Центральної Європи,
Торгівля вином в СРСР.
що впровадили «шокову терапію» для сво-
їх економік, швидко зануривши їх у вільне
ринкове середовище, досягли значно кращих результатів для добробуту своїх народів. А Украї-
на отримала шок на десятиліття без лікування економіки.
У 1994 р. на дострокових президентських виборах до влади прийшов Л. Кучма (1994–2004).
Його правління характеризувалося економічним занепадом, посиленням корупції та переді-
лом державного майна серед наближених до влади осіб. Саме у ці часи в Україні утворилися
«олігархи». Крім заводів і підприємств, вони контролювали телевізійні канали, та хабарами й
постійним підкупом впливали на рішення ключових державних органів — президента, парла-
менту, уряду, місцевих адміністрацій, судів і правоохоронців, підміняючи спільні національні
інтереси приватними інтересами кількох осіб.
Нова Конституція України, ухвалена в 1996 р., надала президентові основну владу, але збе-
регла відносно незалежний і впливовий парламент — Верховну Раду. Це не дало змоги встано-
вити в країні завершений авторитарний режим.
У 2000 р. в Україні, після зникнення й убивства журналіста Георгія Гонгадзе, відбувся «касет-
ний скандал». Були оприлюднені таємні записи розмов президента та високопоставлених чи-
182 1994 р. — президентом Південно-Африканської Республіки стає борець з апартеїдом, дисидент Нельсон
Мандела.
У СВІТІ: 14 грудня 1995 р. — підписання за посередництва США і Великої Британії Дейтонської мирної угоди
щодо закінчення 4-річної війни в Боснії і Герцоговині.
1994–96 рр. і 1999–2013 рр. — Перша і Друга Чеченські війни.
12 березня 1999 р. — до НАТО вступили Польща, Чехія та Угорщина.
новників, що мали стосунок до зникнення Гонгадзе та
корупції у владі. Під впливом цих викриттів та тяжкої
соціально-політичної й економічної ситуації в Украї-
ні розгорнувся широкий рух протесту. Водночас,
адміністрація Л. Кучми, в якій оселилася російська
агентура, почала просувати ідею «конституційної ре-
форми», аби якомога більше послабити майбутньо-
го президента й позбавити його можливості зламати
проросійську мафію в Україні. Однак, у парламенті це
голосування провалилося.
Президентська кампанія 2004 р. позначилася ма-
совими шахраюваннями з боку влади, грубим тиском
на виборців та втручанням Росії в українські вибори.
Оголошені результати виборів були сфальшовані в ін-
тересах одного з кандидатів, підтриманого Росією, вла-
дою та олігархами, що був, зокрема, злодієм-рецидиві-
стом. Росія підтримувала панування злодіїв в Україні,
оскільки корупція виснажувала життєві сили України,
здешевлювала українські підприємства, уможливлю-
вала розкрадання українських активів за участі Росії.
Явна фальсифікація виборів викликала народне
обурення, що вилилося у Помаранчеву революцію.
Маріуполь. Їдальня українських страв.
Її так названо за кольором агітаційних матеріалів од- Картина В. Зарицького, 1980-ті рр.
ного з кандидатів — виборчих листівок, стрічок тощо.
Люди мирно вийшли на вулиці й перебували там тиж-
нями, доки не було проведено переголосування за новим законом, що захищав від фальсифі-
кацій. Зусилля сотень тисяч українців зупинили спробу привести до влади російського ставле-
ника і злодія-рецидивіста, і цим підважити державність України.
Проте, новообрана верхівка зневажила свої обов’язки перед країною. Тривали корупція,
скандали, гонитва за приватним зиском на шкоду спільному державному інтересу. Через
безвідповідальність керівників держави та їхні чва-
ри країна втратила шанс здобути членство України
в Організації Північноатлантичного договору —
НАТО, що згодом коштувало кривавої агресії Росії.
Розчарування призвело до перемоги на пре-
зидентських виборах 2010 р. двічі засудженого,
російського маріонетки В. Януковича, хоч він і на-
брав лише відносну більшість — менше половини
голосів учасників виборів.
Невдовзі Конституційний суд передав Януко-
вичу значно ширші повноваження, ніж ті, з якими
нських репрес
ій. він був обраний: право звільняти уряд, призна-
сг ум ац ія т іл жертв радя р. чати склад всіх міністерств і відомств, генераль-
Ек на, 1989
Західна Украї
ної прокуратури та ін. Режим узяв під контроль
11 вересня 2001 р. — атаки мусульманських терористів на захоплених ними пасажирських літаках на 183
«башти-близнюки» у Нью-Йорку.
У СВІТІ: 1 січня 2002 р. — запровадження єдиної валюти Європейського союзу — євро.
29 березня 2004 р. — до НАТО приєдналися Литва, Латвія, Естонія, Словенія, Словаччина, Болгарія та
Румунія.
 бізнес та телеканали країни. Один із синів Януковича пе-
ребрав контроль за левовою часткою економіки України.
Майже цілком зникли можливості добитися правосуддя.
Правоохоронні органи й суди стали частиною мафії.
За даними авторитетних західних фахівців, кримі-
нальна «сім’я» Януковича тільки в енергетичній сфері
та на державних закупівлях щороку крала щонайменше
10 мільярдів доларів. Економіка швидко виснажувалася.
Якщо у рік приходу Януковича до влади вона за інер-
цією зростала, то з 2012 р. зростання зупинилося, а з 2013 р.
почалося її падіння. На момент обрання Януковича дер-
жавний зовнішній борг становив 24,3 млрд доларів, а в бе-
резні 2014 р. — уже 36,9 млрд.
Величезною загрозою для України стала ідея втягну-
ти країну до Митного та Євразійського союзів, створених
Росією задля підкорення пострадянських країн. Більшість
керівників силових відомств України за часів режиму Яну-
ковича, включно з міністрами оборони, керівниками роз-
Журналіст Георгій Гонгадзе з родиною. відки, внутрішніх військ, СБУ, були російськими агента-
ми та громадянами.
Керівництво Росії прагнуло відновити імперію й задля цього потребувало українських ре-
сурсів та робочої сили, готової працювати за пайку.
Завдяки відносинам з Європою влада сподівалася отримати визнання своїх багатств на
Заході та здобути підтримку виборців в Україні, які прагнули європейських стандартів жит-
тя та захисту людських прав. Влада погодила Угоду про асоціацію України з ЄС, що
передбачала вільну торгівлю з Європою, допомогу у
проведенні реформ, встановлення безвізового режиму
з ЄС. Цією угодою передбачалося, що Україна отримає
можливість наростити продажі своїх товарів до ЄС, при
цьому продовжуючи стягувати мито до своєї скарбни-
ці з європейських товарів. Асоціація з ЄС була засобом
оновлення країни й давала надію на розвиток.
Проте після раптового візиту Януковича до Москви
уряд відмовився від підписання Угоди про асоціацію,
хоча сам протягом кількох років розхвалював її.
Українці згоджувалися терпіти корумповану й не-
долугу владу в обмін на сподівання хай і повільного, але
руху руху правильним шляхом. Відмова від Асоціації з
ЄС сприймалася багатьма як загроза самому існуванню
України. Адже стала очевидною повна залежність влади
від Росії. Чимало людей усвідомлювали, що підкорення
України Росії загрожувало українському народу фізичним
знищенням, як це було в 20 столітті. 1 грудня 2013
р.

184
Серпень 2008 р. — вторгнення Росії в Грузію й окупація Абхазії та Південної Осетії.
У СВІТІ: Січень 2009 р. — президентом США вперше в історії став чорношкірий кандидат Барак Обама.
2011 р. — повалення режимів у Тунісі, Єгипті й Лівії внаслідок «Арабської весни». Початок
громадянської війни в Сирії.
 Революція Гідності

Н а хвилі обурення відмовою влади підписати Угоду про асоціацію з ЄС 21 листопада

2013 р. кілька журналістів вийшли на Майдан Незалежності у Києві та поширили в
соціальних мережах заклик до небайдужих. Спочатку мітингарі вимагали лише підпи-
сання Угоди з ЄС, через що акцію було названо Євромайданом.
Як і Помаранчева революція, Революція Гідності почалася на день Архангела Михаїла, що
здавна вважався захисником Києва.
Хоча Євромайдан не було заборонено судом, за
кілька днів уночі загони міліції «Беркут» напали на
студентів, що ночували на Майдані Незалежності.
Молодих людей били кийками, переслідували на ву-
лицях, добивали ногами. Було поранено близько ста
осіб. Частина євромайданівців знайшли прихисток у
Михайлівському монастирі.
Країна була шокована доти небаченою в Україні
з часів відновлення незалежності брутальністю роз-
прави й тим, що жертвами стала переважно молодь,
щира у своїх прагненнях добра країні. Вже за день, Демонстранти на Майдані. 11 грудня 2013 р.
під час акцій протесту 1 грудня, кількість мітингарів Фото з колекції Національного Музею
у Києві сягнула, за різними даними, від кількасот ти- Революції Гідності.
сяч до півтора мільйона осіб.
У центрі столиці на Майдані Незалежності утворився табір — своєрідна подоба Запорозь-
кої Січі. На Майдані люди мирно стояли, молилися й слухали виступи та музику. Було заборо-
нено спиртні напої, а їжу та лікування безкоштовно надавали волонтери. Мільйони людей по
всій країні жертвували гроші та необхідні речі для мітингарів.
Натомість влада била, заарештовувала, звільняла з роботи тих, хто підтримував Майдан.
У нападах на протестувальників брали участь «тітушки» — наймані бандити, названі так за
прізвищем одного з нападників на журналістів. Майдани утворилися в усіх областях України.
Щоб виходити на протести в регіонах, часто
було потрібно більше звитяги, ніж у столиці.
Країною поширився «ленінопад» — по-
валення пам’ятників Леніну, що сприймало-
ся як прощання з диктатурою та імперією.
Натомість режим вирішив створити за
допомогою найнятих за гроші подобу Єв-
ромайдану — «Антимайдан», аби вдавати,
ніби влада має підтримку серед людей.
Росія побачила в Євромайдані загрозу,
здатну зірвати плани Кремля з підкорення
України. Крім того, російське керівництво
Майдан Незалежності. Грудень 2014 р.
Фото з колекції Національного Музею боялося, що успіх українців у боротьбі за
Революції Гідності. свободу виявиться привабливим і для самих
185
Квітень 2013 р. — створення на частині території Іраку та Сирії терористичної Ісламської держави Іраку
У СВІТІ: і Леванту (ІДІЛ).
Квітень 2013 р. — у Венесуелі до влади на виборах прийшов Ніколас Мадуро, за соціалістичного
правління якого Венесуела стала лідером у світі за темпами інфляції і глибиною економічного падіння.

Демонстранти створюють димову завісу від куль.
Січень 2014 р. Фото з колекції Національного Музею
Революції Гідності.
Четверо перших убитих майданівців.
Ю. Вербицький, Р. Сеник, С. Нігоян, М. Жизневський.
Жінка несе квіти на місце загибелі перших
демонстрантів. 26 січня 2014 р. Фото з колекції
Національного Музею Революції Гідності.
186 Червень 2013 р. — співробітник Агенції національної безпеки США Едвард Сноуден оприлюднив
викрадені в своєму відомстві 1.7 мільйони файлів інформації про міжнародну діяльність США, а згодом
У СВІТІ: втік до Росії.
3 липня 2013 р. — воєнний переворот у Єгипті. Відсторонення військовими президента Мухаммеда
Мурсі, що представляв партію «Брати-мусульмани».
росіян. Кремль вирішив прив’язати виділення
режимові Януковича 15 мільярдів американ-
ських доларів до знищення Майдану.
Янукович на зустрічі із дипломатами заявив,
що влада не застосовуватиме силу проти мир-
них зібрань. Однак тієї ж ночі, з 10 на 11 грудня
2013 р., силові підрозділи з трьох сторін напали
на Євромайдан. Дзвони Михайлівського собору
закликали киян на Майдан. Лише уранці напад
було відбито. Після нападу Майдан став перетво-
рюватися на своєрідну фортецю, оточену бари-
кадами.
Аби залякати протестувальників, влада під-
кидала на Майдан і потім «знаходила» тіла по-
мерлих від туберкульозу, поширювала брудні
наклепи.
Мітингарі в багатьох країнах світу нерідко
б’ють вітрини, автомобілі, а влада перешкоджає
цьому. У Києві тієї зими все було навпаки — вла-
да сама нападала на законослухняних громадян
та їхнє майно. Режим В. Януковича стягнув до
Києва тисячі найнятих бойовиків — «тітушок»,
які, з метою вчинення безладу та виправдан-
ня репресій, підпалювали автомобілі, нищили
майно, били перехожих. У січні 2014 р. у столи-
ці втричі зросла кількість підпалів, пограбувань
і викрадень автомобілів. Міліція практично не
розслідувала ці правопорушення. У відповідь ки-
яни створювали загони для патрулювання міста і
захисту майна. Упійманих «тітушок» змушували
привселюдно каятися у вчинених злочинах.
Для оборони Євромайдану від нападів мі-
ліції та «тітушок» було створено Самооборону
Майдану з числа громадян-добровольців. До її
складу входило близько 40 сотень, чисельністю
до 150 осіб у кожній. Одна із сотень складалася із
ветеранів війни в Афганістані, до іншої належа-
ли лише жінки.
Завдяки Євромайдану в суспільстві зникав
страх. Режим шукав засобів його поновити. 16 січ-
ня 2014 року влада ухвалила «диктаторські за-
кони», ще названі «розстрільними». Каральні
приписи цих законів були списані з деспотич-
ного російського законодавства, але зроблені ще
суворішими, хоча Конституція України забороняла зменшувати обсяг прав людини. Було за-
проваджено арешт за організацію мітингу, тюремне ув’язнення за груповий протест, ув’язнення
за носіння захисного шолома, за встановлення намету, арешт до 15 діб за благодійну допомогу
протестувальникам тощо. Виготовлення та розповсюдження екстремістських, на думку влади,
матеріалів у ЗМІ чи Інтернеті мало каратися ув’язненням на строк до 3 років. Тобто під загрозу
потрапляв кожен, бо під «екстремістську діяльність» можна було підвести практично будь-які
дії. Крім того, режим Януковича ухвалив рішення роздавати бойову зброю не лише працівникам
міліції, суддям, прокурорам, а й їхнім родичам.
Оскільки Конституція України забороняла звуження існуючих прав і свобод, 19 січня май-
данівці рушили до Верховної Ради вимагати скасування диктаторських законів. Правоохоронці
стали стріляти пластиковими кулями по натовпу, унаслідок чого сотні зазнали поранень, а десят-
ки людей втратили зір. Мешканці Києва почали нести автомобільні шини до вулиці Грушевсько-
го, аби майданівці змогли за димом від палаючих шин ховатися від прицільних пострілів.
Натомість, співробітники «Беркуту» — загону міліцї, що протистояв мітингарям на Май-
дані — кидали в протестувальників світло-шумові гранати, до яких прикручували шурупи й
гайки, цим перетворюючи їх на бойові.
Протистояння на вулиці Грушевського
дійшло апогею 22 січня, коли «беркутівці»
з вогнепальної зброї вбили майданівців —
українця вірменського походження Сергія
Нігояна й білоруса Михайла Жизневсько-
го, а також смертельно поранили українця
Романа Сеника. Злочин було здійснено у
святковий для українців День Соборності,
одразу після заяв міністрів Януковича про
законність використання проти демон-
странтів бойових набоїв. У той же день
у лісі під Києвом зі слідами тортур було
знайдено тіло активіста Майдану Юрія Протести проти диктаторських законів.
Київ, вул. Грушевського, 21 січня 2014 р.
Вербицького, якого викрали з лікарні, під- Фото з колекції Національного Музею
дали катуванням та залишили безпоміч- Революції Гідності.
ним помирати на морозі.
Упродовж двох місяців мітингарі не вчинили жодних вагомих правопорушень на Майдані,
попри те, що через Майдан за цей час пройшли кілька мільйонів людей. Ухвалення диктатор-
ських законів і, особливо, убивства демонстрантів вивели конфлікт з мирного русла.
Основний поділ у суспільстві став проходити не через звичні лінії — стан заможності, мову,
етнічне походження — а через ставлення до побиття і вбивства владою громадян.
Янукович намагався виграти час, сподіваючись, що люди на Майдані втомляться або, при-
наймні, що Майдан ослабне у внутрішніх суперечках. Натомість вищі російські чиновники
вголос закликали Януковича до негайного придушення протестів силою. Прем’єр-міністр Росії
та радник президента Росії прямим текстом закликали Януковича до знищення Майдану й
обіцяли за це підтримку мільярдами доларів.
До Києва прибули агенти російських спецслужб, які координували плани знищення
Майдану, з Росії літаками надходила вибухівка і спеціальні боєприпаси. За планом операції
187
Серпень 2013 р. — влада Сирії, підтримувана Росією, провела атаку з використанням хімічної зброї в
У СВІТІ: передмісті Дамаску.
1 січня 2014 р. — Румунія та Болгарія приєдналися до Шенгенської угоди про вільне пересування
громадян в межах Європейського союзу.
 «Бумеранг» понад 22 тис. бійців спецпідрозділів
мали знищити Майдан.
18 лютого тисячі мітингарів рушили до бу-
дівлі Верховної Ради на вулиці Михайла Гру-
шевського з вимогою повернути Конституцію
2004 року, аби зменшити незаконно привлас-
нені права Януковича, та покарати винних у
побитті і вбивствах. Під час раптового нападу
«Беркуту» й «тітушок» на демонстрантів на
вулиці Інститутській та у Маріїнському парку
було вбито й поранено десятки людей. Уве-
чері спецпідрозділи почали штурм Майдану
з використанням світло-шумових та газових
Січень 2014 р.
гранат, вогнепальної зброї та бронетранспор-
терів. Правоохоронці зумисне підпалили Будинок Профспілок,
де розташовувався штаб Майдану, та наметове містечко. Мітингарі відбивалися від спецпідроз-
ділів камінням та «коктейлями Молотова».
Безперервний штурм Майдану тривав 17 годин. Часом здавалося, що нападники ось-ось
переможуть. Проте, українці встояли. У вирішальний момент наступного ранку до майданів-
ців прибуло підкріплення зі Львова і Тернополя.
Влада роздала сотні автоматів «тітушкам» — ймовірно, аби спровокувати якомога більш
масові вбивства у Києві, та проголосити «перенесення столиці» до Харкова, про що заздалегідь
почали розповідати представники влади. Ймовірно, у Харкові режим мав отримати підтримку
з Росії та почати контрнаступ.
Зранку 20 лютого 2014 р. невідомі почали стріляти по правоохоронцях і по майданівцях.
Правоохоронці почав відступати, а влада оголосила про евакуацію Верховної Ради й Кабіне-
ту міністрів. Ймовірно, метою було спровокувати розгром Верховної Ради майданівцями, щоб
дати привід для масштабного розстрілу Майдану та паралізувати Верховну Раду — єдиний ви-
щий орган влади, що міг виступити (і, зрештою, виступив) проти диктатури. Російська газета
«Комсомольська правда» навіть встигла опублікувати матеріал про те, що демонстранти вже
спалили Верховну Раду.
Але провокація не вдалася: попри біль від загибелі побратимів, Майдан не пішов нищити
парламент. Нечисленні групи майданівців руши-
ли по вул. Інститутській услід за «Беркутом», що Службовці групи «Беркуту», що брали участь
відступав, де їх чекала засідка й кулі автоматників у розстрілах на Майдані.
Фрагмент відео, 20 лютого 2014 р.
та снайперів. Кадри розстрілів беззбройних лю-
дей у пластикових касках, прикритих дерев’яни-
ми чи алюмінієвими щитами, облетіли увесь світ.
Протягом 18–20 лютого загалом загинули
77, понад 700 зазнали поранень. А за весь час Ре-
волюції постраждали 3,5 тисяч громадян. У ви-
рішальний момент історії знайшлися українці,
які ціною подвигу, а подекуди й власного життя
змогли врятувати Україну. Близько ста майда-
188
1 січня 2014 р. — член ЄС Латвія запровадила валюту євро.
У СВІТІ:
7–23 лютого 2014 р. — зимові Олімпійські ігри у Сочі в Росії.
нівців було вбито та загинули від ран. Їх назвали
«Небесною сотнею».
Того ж дня, під впливом розстрілів майданів-
ців та їхніх героїзму й звитяги, провладна біль-
шість у парламенті розвалилася. Верховна Рада
рішенням більшості депутатів засудила убивство
громадян, заборонила силовим підрозділам ви-
користовувати зброю та зобов’язала їх виїхати з
Києва й повернутися до місць розташування.
Наступного дня на переговорах з опозицією
за участі міністрів закордонних справ Німеччи-
ни, Польщі та Франції Янукович згодився упро-
довж 48 годин обмежити права президента,
повернувши редакцію Конституції, яка діяла Майдан, березень 2014 р.
на момент його обрання, та не пізніше грудня
2014 р. провести дострокові президентські вибори.
Проте того ж вечора Янукович утік, порушивши щойно укладені домовленості й не під-
писавши зміни до Конституції. Ще раніше повтікали до Росії та Білорусі його поплічники, а ті,
що лишилися, почали зрікатися його і всіляко звинувачувати в убивствах, крадіжках, корупції
та самодурстві.
Янукович відлітав поспіхом, залишивши у своїй резиденції «Межигір’я» безліч коштовно-
стей та документів із записами про отримані хабарі. Хоча вивезення скарбів з маєтків Янукови-
ча перед його втечею тривало більше трьох діб.
У зв’язку із втечею Януковича Верховна Рада конституційною більшістю народних депу-
татів (понад 300 з 450) визнала, що він самоусунувся з посади Президента України, та відно-
вила дію Конституції у редакції 2004 р., що обмежила права президента.
Янукович спочатку попрямував до Харкова, а потім, побачивши розгубленість своїх при-
хильників, незабаром був вивезений російськими спецслужбами гелікоптером до Криму, звід-
ки його переправили до Росії. Невдовзі Кремль почав використовувати колишнього формаль-
ного «гаранта суверенітету і територіальної цілісності України» для виправдання агресії Росії
проти України.
За даними соціологічних опитувань загалом майже 10 мільйонів українців прямо чи опосе-
редковано брали участь у подіях Майдану. Ця подія сколихнула безліч людей в Україні та світі,
провела чіткі лінії між добром і злом.
Наслідками Революції Гідності стали:
– Відвернення безпосередньої загрози знищення України Росією;
– Відновлення основних громадянських свобод, порушених «диктаторськими законами»;
– Припинення визискування ресурсів країни кримінальним кланом Януковича;
– Відновлення можливостей для реформування країни;
– Відновлення руху України до Європи;
– Становлення України у світовій громадській думці як держави з власною самобутні-
стю, історією та гідністю;
– Зростання самоповаги, патріотизму та солідарності громадян України. Майдан пока-
зав здатність українців до самоорганізації, взаємодопомоги та самопожертви.
189
Лютий 2014 р. — початок спалаху епідемії лихоманки Ебола в Західній Африці, що тривала до грудня
У СВІТІ: 2015 року.
20 лютого 2014 р. — початок агресії Росії проти України.
 Окупація Криму

Р осійське керівництво сприйняло перемогу Майдану і втечу Януковича як власну ката-

строфу. Плани поглинути Україну і використати її ресурси для цілей імперії зазнали
краху. Крім того, Кремль, оббріхуючи Майдан у ЗМІ, так забрехався, і йому було незруч-
но перед власним населенням повертати голоблі назад.
Росія вирішила підступно вдарити Україну, коли влади в країні практично не було, а армія
та правоохоронні органи були розхитані й виснажені зрадою. Влада Росії почала операцію із за-
гарбання Криму. Плани такого нападу були розроблені заздалегідь. Кремль прагнув покарати
Україну за Революцію гідності, підважити її життєздатність та, врешті-решт, підкорити й зни-
щити. З іншого боку, загарбуючи українську тери-
торію, російське керівництво отримувало підтримку
росіян, що прагнули самозвеличення за рахунок без-
карної крадіжки чужих земель, та відвертало увагу
громадян Росії від власної бідності й приниження.
Керівництво Росії заздалегідь надіслало до Кри-
му додаткові спецпідрозділи російських військ та
численних членів російських націоналістичних ор-
ганізацій. На мітингу в м. Севастополі «мером» без
виборів було проголошено громадянина Росії. Про-
те в м. Сімферополі мітинг кримських татар за єд- Російські окупанти біля захопленої Верховної
ність з Україною виявився чисельнішим ніж виступ Ради Криму, лютий 2014 р.
сепаратистів.
У ніч на 27 лютого 2014 р. будівлі парламенту та уряду Криму були підступно, без оголо-
шення війни захоплені російськими військовими. Вони вивісили над ними російський прапор.
Російських військових назвали «зеленими чоло-
вічками», оскільки вони були вдягнені у зелені
однострої без розпізнавальних знаків. Під ду-
лами автоматів нападники збирали кримських
депутатів на засідання парламенту автономії.
Окупанти заявили, що звезені депутати нібито
проголосували за проведення референдуму про
долю Криму.
Російську агресію відпочатку часто називали
«гібридною війною», з огляду на відмову Росії
визнавати свою участь та широке використання
невоєнних засобів — пропаганди, терористич-
них актів, агентури тощо.
1 березня Державна Дума Росії «дозволи-
ла» російському президенту В. Путіну почати
військову агресію проти України. Ще до цього
Решат Аметов — кримський татарин, замучений
окупантами за те, що зголосився до військкомату
російські війська почали блокувати українські
записуватися воювати з агресором. військові підрозділи на території Криму, дороги
190
1 березня 2014 р. — Рада Федерації Росії задовольнила звернення президента Росії про використання
У СВІТІ: збройних сил Росії на території України до «нормалізації суспільно-політичної ситуації в цій країні».
18 квітня 2014 р. — у США здійснено запуск до Міжнародної космічної станції приватного
багаторазового космічного корабля Dragon.
та інші стратегічні об’єкти, та масово вдиратися в Крим з
території Росії. Тим часом Путін неодноразово вводив сві-
тову спільноту в оману, заявляючи, що російські війська не
причетні до подій на півострові, а зброю й амуніцію напад-
ники, мовляв, «купили у воєнторзі». Лише рік по тому Путін
зізнався, що брехав.
На початку агресії в Криму нове українське керівництво
сподівалося, що Росія зупиниться під тиском міжнародно-
го осуду. Українські військові мали вказівку проявляти ви-
тримку й лише утримувати територію військових частин.
За часів Януковича й за попередніх президентів Зброй-
ні Сили України систематично знищували, військову служ-
бу зробили непрестижною, влада продавала чи розкрадала
майно, зброю і землю військових частин. Одразу після зрад-
ницького правління Януковича Україна всього мала заледве
5 тисяч боєготовних військ. Дієздатність українських частин Прапорщик Збройних Сил України
у Криму була ослаблена зрадою. Як наслідок, частина україн- Сергій Кокурін, убитий російськими
ських військових залишилися вірними присязі й вирушили окупантами в Криму 18 березня 2014 р.
на материкову Україну, частина дезертирували й звільнили- під час штурму його військової
частини.
ся, а частина зрадили й пішли на службу до окупантів.
16 березня в Криму відбувся незаконний «референдум»,
за результатами якого було оголошено, що нібито 97% учасників «проголосували» за входжен-
ня до складу Росії. Це була явна фальсифікація. Більшість із 300 тисяч кримських татар та по-
над 700 тисяч українців Криму не хотіли приєднання до Росії. За 7 років після окупації близько
50 тисяч мешканців Криму виїхали до материкової частини України. Натомість, за ці роки Ро-
сія незаконно завезла в Крим більше півмільйона своїх громадян, аби змінити етнічну ситуацію
на півострові й закріпити окупацію.
18 березня під час одного з нападів на українську
військову частину в Сімферополі російські окупан-
ти вбили українського солдата. Загалом у результа-
ті атаки на Крим загинули двоє і зазнали поранень
кілька десятків українських військових.
Під час окупації в Криму відбулося стрімке згор-
тання громадянських свобод. Мирних активістів по-
чали кидати до в’язниці, деяких було викрадено або
вбито. Півострів почав потерпати через міжнародні
санкції. Крім того, він залежав від українського тран-
спорту, водопостачання, харчів.
Генеральна асамблея ООН підтримала терито-
ріальну цілісність України та визнала Крим і Севас-
тополь територією України.
А головне — через анексію Криму Росія постала пе- архічну,
тури про мон
За хідні карика Р ос ію.
ред світом як країна-агресор і потрапила під санкції з тінську
радянську і пу
боку США, держав ЄС, Японії, Австралії та інших країн.
191
17 березня 2014 р. — запровадження США і Європейським союзом санкцій проти російських чиновників,
У СВІТІ: відповідальних за окупацію Криму.
21 березня 2014 р. — Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію на підтримку територіальної
цілісності України та про визнання недійсним референдуму про приєднання Криму до Росії.
 Боротьба проти
російської агресії

Р осія жадала привласнити землі, ресурси й історію України, вкористати працю україн-
ських людей, прагнула не дати українцям стати вільними на власній землі.

ки зможе.
Під керівнцтвом В. Путін Росія намагалася загарбати стільки української землі, скіль-

Російська пропаганда проголосила гасло «Новоросії», схоже на ідею нацистів про «Лебен-
сраум» (життєвий простір), що її сповідував А. Гітлер.
Гаслами «русского міра» Росія намагалася виправдати агресію проти українського народу,
спробу позбавити його права на власну державу, землю, культуру та історію.
Між тим більша частина земель, які в Росії раптом почали називати «Новоросією», здавна
належали до Київського князівства та Війська Запорозького, а їхні мешканці часто вперше чули
таке слово.
Кремль жорстоко прорахувався щодо готовності українців захищати свою країну. Росія по-
милилася, вважаючи, що український народ, який щойно пережив Революцію, легко перемог-
ти. Навпаки, український народ сам виявився в змозі перемагати.
У березні 2014 р. проросійські сепаратисти за підтримки російських спецслужб почали в
різних регіонах України вуличні акції під гаслами приєднання до «Митного союзу», «федера-
лізації» та ін.
Чимало мешканців Донецької і Луганської областей перебували під впливом російської
пропаганди. Деякі розраховували на більші соціальні виплати в разі окупації Росією. Злочинці
сподівалися, що переворот винесе їх нагору і дасть змогу безкарно грабувати. Натомість ядро
сепаратистів становили російські диверсанти.
З березня 2014 р. проросійські бойовики почали захоплювати державні установи Донецька,
Луганська та інших міст цих областей. Почалися убивства прихильників єдиної України. Се-
паратисти проголошували самозвані «рес-
публіки», маючи щонайбільше по кілька
тисяч прихильників на вулицях. На Донеч-
чину й Луганщину безперешкодно при-
бували загони російських диверсантів та
мітингарі з Росії, оскільки кордон не було
перекрито.
У середині квітня загін озброєних ро-
сійських терористів під керівництвом
офіцера російської розвідки захопив
Слов’янськ та довколишні території. У мі-
сті, як і в Донецьку та Луганську, почалися
вбивства українських патріотів. Одними
з перших російські терористи закатували
Проросійські бойовики атакують мирного студентів та депутата Горлівської міськра-
демонстранта. Донецьк, квітень 2014 р.
ди за його намір зберегти український пра-
192
Весна 2014 р. — початок громадянської війни в Ємені між хуситами, підтримуваними Іраном, і сунітами,
У СВІТІ: підтримуваними Саудівською Аравією.
21 березня 2014 р. — Україна і ЄС підписали політичну частину Угоди про Асоціацію з ЄС, а 27 червня
2014 р. — економічну частину Угоди.
пор над міською радою. Невдовзі терор став
масовим.
Російські агресори вбили тисячі людей,
розграбували або вивезли до Росії десятки
заводів, тисячі місцевих мешканців зникли
безвісти або пройшли через російські катівні.
Натомість у Харкові, завдяки своєчасним і
рішучим діям правоохоронців з полку спеціа-
льного призначення «Ягуар», вдалося швид-
ко впоратися із сепаратистами. Завдяки діям
громадських активістів, правоохоронців та
частини місцевих бізнесменів російські пла-
ни з роздмухування сепаратизму провалили- Російські наймити в Донецьку палять книги
про Голодомор, квітень 2014 р.
ся також на Дніпропетровщині, Запоріжжі,
Херсонщині, Миколаївщині, Одещині.
У відповідь на терор Україна розпочала Антитерористичну операцію (АТО), яка фактично
стала Російсько-Українською війною.
Українській армії довелося відновлювати боєздатність безпосередньо під час бойових дій.
У середині квітня українські десантники звільнили від ворога аеродром м. Краматорська й
гору Карачун, звідки почали визволення краю. Проте на підмогу терористам почали надходи-
ти нові сили з Росії, озброєні танками та іншим важким озброєнням.
У квітні 2014 р. Росія разом із США, ЄС і
Україною підписала Женевську декларацію,
за якою проросійських бойовиків зобов’язали
роззброїтися і звільнити захоплені приміщен-
ня в обмін на амністію за нетяжкі злочини.
Проте Росія не надала жодної ваги своєму
підписові, одразу порушила цю декларацію й
продовжила атаки.
У травні сепаратисти інсценували неза-
конні «референдуми» щодо «незалежності»
самопроголошених «Луганської народної
ькради республіки» (ЛНР) і «Донецької народної
рлівської міс
Депутат Го Р иб ак , республіки» (ДНР). У захоплених містах
Володимир ористами.
ьк им и т ер влаштовувалися поодинокі дільниці для
російс
закатований
голосування, аби забезпечити необхідну про-
пагандистську «картинку» для російських ЗМІ про начебто підтримку сепа-
ратистів місцевим населенням. Бюлетені для «референдумів» були розмножені на ксероксі, що
виключало будь-який контроль. Самі сепаратисти змушені були заявляти, що ці референдуми
не означають відокремлення від України, адже більша частина мешканців Донецької й Луган-
ської областей не підтримувала відокремлення. Маріонеткова влада «ЛНР» та «ДНР» підпи-
сала угоду про утворення «союзу республік «Новоросії». Проте цей проект провалився, адже
українська армія посилювалася, а в історичній пам’яті населення півдня і сходу України жод-
ної «Новоросії» не було.
193
28 квітня 2014 р. — запровадження США перших санкцій проти російських компаній.
У СВІТІ: 20 травня 2014 р. — воєнний переворот у Таїланді. Військові обіцяли вибори у 2015 р., проте провели їх
лише у 2019 р.
 На початку травня 2014 р. в Одесі проросійські бойовики, озброєні автоматами й пісто-
летами, напали на кількатисячний мирний проукраїнський мітинг і застрелили кількох його
учасників. Після цього проросійські бойовики й демонстранти, зокрема й озброєні пістолетами
та «коктейлями Молотова», сховалися в міському Будинку профспілок, який невдовзі зайнявся,
підпалений чи то зсередини, чи то зовні. Унаслідок розстрілів проукраїнських мирних демон-
странтів та пожежі в Будинку профспілок загинули більше сорока людей.
Україні вдалося провести визнані світом вільні президентські та парламентські вибори. На
них перемогли Петро Порошенко та проєвропейська коаліція.
На першому етапі війни надзвичайно важливу роль в обороні України відіграли баталь-
йони, сформовані з добровольців, які завзяттям компенсували брак досвіду й амуніції. Вели-
ку і, головне, вчасну домпомогу українській
армії надавали прості громадяни — волонте-
ри, що зворушувало і ще більше мотивувало
солдат.
У середині червня від російських теро-
ристів було звільнено велике приморське
місто Маріуполь. Територія, контрольована
терористами, невпинно зменшувалася.
У червні — липні 2014 р. українським
військам вдалося завдати низку поразок ро-
сійським найманцям під містечками Ли-
маном, Ямполем і Миколаївкою. Російські
військові та місцеві наймити агресора, які
раніше обіцяли «перетворити Слов’янськ на
Російські терористи ховаються за дітьми. Сталінград», утекли.
Луганськ, червень 2014 р. Ватажок російських окупантів у Слов’ян-
ську заявив, що лише під його командуван-
ням були 5,5 тисяч бойовиків, а загалом, за даними самих російських терористів, лише за пів-
року через їхні формування пройшли понад 35 тисяч російських «добровольців», не рахуючи
місцевих найманців-колаборантів.
Визволені українською армією Слов’янськ, Краматорськ, Маріуполь та інші міста лиши-
лися переважно цілими і неушкодженими, на відміну від загарбаних російськими військами й
найманцями (Дебальцеве, Вуглегірськ).
Агресія проти України супроводжувалася брехливою воєнною пропагандою в російських
ЗМІ. Аби збуджувати ненависть, вони повідомляли вигадані історії про «розіп’ятого хлопчи-
ка», про «рабів», яких нібито мали давати кожному українському воїну, про снігурів, яких ні-
бито знищували українські школярі та інші нісенітниці.
У липні 2014 р. українські війська спробували відсікти захоплені терористами території
від російського кордону, аби припинити надходження з Росії військової техніки та бойовиків.
Проте цього зробити не вдалося через масовані артилерійські обстріли з території Росії.
17 липня 2014 р. російські військові з російського комплексу протиповітряної оборони зби-
ли над територією Донецької області цивільний малайзійський літак «Боїнг» з майже трьо-
мастами людьми на борту. Ця подія стала спусковим гачком для нових, вагоміших санкцій
проти Росії з боку США, ЄС та їхніх союзників.
194
Червень 2014 р. — терористи ІДІЛ захоплюють міста Мосул і Тікрит в Іраку та оголошують про
У СВІТІ: заснування «халіфату».
16 жовтня і 3 грудня 2014 р. — підрив агентами російських спецслужб складів зі зброєю в чеському селі
Врбетице. Зброя призначалася на продаж Україні.
 У результаті стрімкого наступу україн-
ських військ на середину серпня 2014 року
територія, контрольована терористами,
зменшилася втричі. За зізнаннями ватажків
бойовиків, їм до повної поразки лишалися
один — два тижні.
Путін боявся краху своїх маріонеток, бо
це могло підважити його власні позиції в Ро-
сії. Із середини серпня Росія, на додаток до
своїх диверсійних підрозділів в Україні, по-
чала масоване вторгнення у тил українській
армії. У Росії лицемірно називали російських
військових «відпускниками»: нібито на час
відпусток вони приїхали з важкою військовою
технікою — танками, гарматами, зенітними
комплексами — воювати проти України.
Українські війська прийняли удар і самі
завдали дошкульних ударів у відповідь.
Українські артилеристи розбили кілька ро-
сійських колон, що вдерлися в Україну, зокре-
ма 13 серпня під м. Сніжним на Донеччині,
а також під м. Новоазовськом, у Старобешів-
ському районі тощо. Водночас, під час важких
оборонних боїв частину українських військ Маріуполь, 2014 р.
було заблоковано під м. Іловайськом. Попри
обіцянки Путіна та російських генералів на-
дати українцям «зелений коридор» для вихо-
ду з оточення зі зброєю, колони українських
військ було розстріляно російською артиле-
рією. Кількасот українських бійців загинули, Український солдат у Слов’янську
ще кількасот потрапили в полон, де їх підда- в день визволення
вали тортурам та нелюдським знущанням. міста від окупантів, 2014 р.
Натомість на інших ділянках наступ ро-
сійської армії вдалося відбити. У Маріуполі
місцеві мешканці самі будували укріплення
для українських бійців, що захищали місто.
У вересні 2014 р. в Мінську Україна, Росія
і ОБСЄ уклали угоди, за якими сторони мали
припинити вогонь і відвести важку зброю від
лінії фронту. Всупереч цим зобов’язанням
Росія спрямувала на територію Донецької і
Луганської областей України тисячі одиниць
важкої військової техніки, що дало їй можли-
вість організувати низку атак.
195
28 квітня 2015 р. — отруєння агентами російських спецслужб болгарського бізнесмена Омеляна Гебрева,
У СВІТІ: що займався поставками зброї Україні.
5 червня 2017 р. — Чорногорія приєдналася до НАТО після спроби російських агентів і сербських
націоналістів організувати переворот 16 жовтня 2016 р.
 Ще в травні 2014 р. російські диверсанти вперше спробували захопити Донецький аеро-
порт, проте з великими втратами були вибиті українськими бійцями.
Вороги, а згодом і українці, назвали українських воїнів з Донецького аеропорту «кібор-
гами» через надскладні умови, у яких їм доводилося воювати. Його оборона тривала 242 дні.
Лише підступно замінувавши аеропорт під час чергового «перемир’я», росіяни змогли захо-
пити його руїни. Донецький аеропорт став символом українського опору. На його підступах
ворог зазнав численних втрат.
Нехтуючи черговою мирною угодою від 12 лютого 2015 р., підписаною в Мінську зокрема й
самою Росією, російські війська атакували український плацдарм біля м. Дебальцевого. Метою
було оточити і взяти в полон українських солдат, аби зруйнувати віру в українському суспіль-
стві та викликати внутрішні збурення. Проте українські підрозділи відступили з Дебальцевого,
завдавши ворогу, за свідченням одного з ватажків місцевих наймитів Росії, «колосальних втрат,
яких ми ніколи не визнаємо».
З великими втратами для російських оку-
пантів провалилися інші спроби Росії атакува-
ти під м. Маріуполем у січні 2015, під м. Ма-
ріїнкою в червні 2015 та під м. Авдіївкою в
січні 2017 р.
Суть укладених у Мінську мирних угод
зводилася до надання деяким районам До-
нецької і Луганської областей, загарбаних
Росією, окремих прав в обмін на виведення
російських військ та найманців з України.
Водночас, ці угоди обіцяли самоврядування
лише для окремих районів — по кілька ад-
р. міністративно-територіальних одиниць на
лдати, 2014
Українські со частині території двох областей, і не перед-
бачали жодних центральних органів окупованих регіонів.
Нехтуючи Мінськими угодами, російські агенти продовжили диверсії на території Украї-
ни. Кремлівські наймити підривали залізничні колії, офіси державних установ і волонтерських
організацій, вчиняли замахи на українських захисників, намагаючись створити атмосферу
страху та невпевненості в українському суспільстві.
Проте, завзятий опір української армії та єдність народу поступово змусили Росію піти на
«заморожування» агресії. Крім того, країни Заходу посилили міжнародний тиск на Росію, піс-
ля чого в російській економіці почалася тривала криза. Натомість країни Заходу надали певну
економічну підтримку Україні.
Уже невдовзі, попри втрату чверті промисловості та золотовалютних надходжень внаслідок
російської агресії, Україні вдалося добитися економічного зростання до рівня вище середньо-
світового.
Основою успіху України стала працьовитість народу, послаблення корупційного тиску
на економіку та вільна торгівля з Європою. Після набрання чинності Угоди про зону вільної
торгівлі до Європейського Союзу почало надходити понад 40% українського експорту. Це ста-
ло наочним доказом брехливості проросійської пропаганди, що торочила, буцімто українські
товари не потрібні в Європі та на ринках розвинутих країн.
196
4 березня 2018 р. — отруєння російськими шпигунами хімічною зброєю «Новичкок» колишнього
У СВІТІ: російського розвідника Сергія Скрипаля і його доньки в м. Солсбері у Великій Британії.
27 березня 2020 р. — Північна Македонія приєдналася до НАТО.
 Хоча під час Революції Гідності український народ виявив велику силу духу й піднявся на
новий щабель розвитку, зміни серед політиків не були настільки разючими. Багато з них не
хотіли нічого міняти, бо самі добре призвичаїлися існувати у корумпованому неконкурентно-
му середовищі. Через це реформи йшли не надто рішучо й не завжди послідовно. Не вдалося
швидко викорінити хабарництво в судах, багато злочинців уникли кари та зберегли вплив і
капітали.
Попри це, в найголовніших питаннях життя країни — обороні, зовнішній політиці та від-
родженні економіки — Україні після Революції Гідності вдалося досягнути важливих резуль-
татів. У січні 2019 р. Україні вдалося, за активної участі тодішнього президента П. Порошенка,
отримати від православного Вселенського Патріархату Томос — документ про автокефалію
Української Церкви, тобто її самостійність в управлінні.
Визнання Української Церкви з боку світового православ’я допомогло українським пра-
вославним християнам повернутися до спілкування з православними Церквами світу та по-
слабити вплив Кремля на Україну. Адже суттєву роль у підривній діяльності проти України
відігравала церква Московського патріархату. Саме паламар УПЦ Московського патріархату з
Києво-Печерської лаври, що став снайпером у російському диверсійному загоні, який захопив
Слов’янськ, убив першу людину у війні на Сході України — українського капітана Генадія
Біліченка.
Раніше автокефалію Української Церкви на-
магалися утвердити великі київські князі Ярос-
лав Мудрий у 1051 р. (коли було призначено Ки-
ївським митрополитом Іларіона Русина), а та-
кож Ізяслав Мстиславич (за часів якого у 1147 р.
київським митрополитом було обрано Клима
Смолятича).
Українські громадяни поступово вчилися
керувати собою. У 2014 р. в Україні почалася ре-
форма розширення місцевого самоуправління
та децентралізації державного управління, що
передбачала поступову передачу грошей, прав
та обов’язків до місцевих громад.
Проте, у керівництві державою мало що є
важчим і небезпечнішим, ніж запроваджувати
реформ і нового порядку речей. Головними пе-
решкодами для України, крім агресії Росії, ста-
ли спроби олігархів — власників телеканалів і
секторів економіки — повернути свій вплив на
державні рішення й розподіл багатств України.
Оскільки демократичні держави Заходу засу-
джують злодіїв, корумповані олігархи намага-
лися зупинити поступ України до західних ін-
ституцій, безпеки й демократії. Донька загиблого в бою
Революція Гідності відродила в українцях з російськими окупантами прикордонника
впевненість у своїх силах та велике прагнен- отримує нагороду тата, 2015 р.

Січень 2020 р. — початок у Китаї світової пандемії коронавірусної хвороби COVID-19. 197
9 серпня 2020 р. — президентські виборі в Білорусі. Початок масових виступів білорусів проти
У СВІТІ: фальсифікації.
20 серпня 2020 р. — отруєння агентами російської спецслужби російського опозиційного діяча Олексія
Навального хімічною зброєю «Новичок».
 ня справедливості. Народ прагнув швидких
змін. Однак, українське суспільство, вихова-
не на матеріалістичних цінностях, зневірене
криміналізованим пострадянським ладом,
виявилося вразливим до впливу брехунів-де-
магогів. Олігархи після Революції Гідності й
далі безперешкодно використовували свої
ЗМІ як засіб ошуканства громадян і просу-
вання власних інтересів. А позбавлені чесної
інформації люди починали вважати правдою
те, що їм навіювали, або те, у що легше пові-
рити. Хоча істина не завжди буває легкою й
Українські солдати біля Донецького аеропорту.
приємною.
Фото Івана Яснія, 2014 р.
Жага українців до швидких результатів
та влада олігархів над ЗМІ допомогли навесні
2019 р. стати президентом недосвідченому в
політиці акторові Володимиру Зеленському. Невдовзі світова епідемія коронавірусної хвороби
стала серйозним випробуванням для здоров’я українців та української економіки.
Попри всі перешкоди, після Революції Гідності й під час війни українці досягли численних
успіхів і перемог. Відродилися самоповага та героїчні традиції українського народу, відбулося
моральне оновлення багатьох людей, зросла готовність підтримувати свою країну службою в
армії, грішми, майном та працею.

198 6 січня 2021 р. — невдала спроба прихильників президента США Дональда Трампа захопити Конгрес
США й завадити приходу до влади переможцеві президентських виборів Джозефу Байдену.
У СВІТІ: 1 лютого 2021 р. — воєнний переворот у М`янмі.
Березень–квітень 2021 р. — найбільша за десятки років концентрація російських військ навколо
України під приводом військових «навчань».
 Шановний читачу!

Кожен великий народ має цінності,

вартісні для всього людства.
Як можна бачити з нашого минулого,
головною українською цінністю була (і є) волелюбність.
Минулі покоління українців несли свою відповідальність
за життя й свободу нашого народу.
Знання їхньої історії учить звитяги й захищає від помилок.
А ще історія допомагає знайти власний шлях
у майбутнє — щоб написати
нові сторінки історії,
які, можливо, будуть славетнішими
й щасливішими за минулі».

199
 Ікона «Благодатне Небо», створена на початку 18 ст.,
що єдина вціліла після підриву радянськими диверсантами
Успенського Собору Києво-Печерської Лаври.

200
 Література

1. The Opus Majus. Roger Bacon / Translated by Robert Belle Burk. — University of Pennsylvania
Press, 1928. — 878 p.
2. Білоус В. І. Недолю співаю козацького краю. Спогади про голодомор. Друге доповнене
видання. — Вінниця: Книга-Вега, 2008. — 295 с.
3. Опис України / Г. Л. Боплан; пер. з фр. В. Косик. — Л.: Мета, 1998. — 179 с.
4. Хроника Быховца / Предисловие Улащик Н. Н. М.: Наука, 1966. — 220 c.
5. Конрад Буссов. Московская хроника. 1584–1613 / Ред. И. И. Смирнова. — М-Л. АН СССР. —
1961.
6. Величко С. В. Літопис. Т. 1. / Пер. В. О. Шевчука; Відп. ред. О. В. Мишанич. — К.: Дніпро,
1991. — 371 с.
7. Величко С. В. Літопис. Т. 2. / Пер. В. О. Шевчука; Відп. ред. О. В. Мишанич. — К.: Дніпро,
1991. — 642 с.
8. Галицько-Волинський літопис / Пер. Теофіль Коструба. — Львів, 1936. — 243 с.
9. Голодомор 1932–1933 років в Україні: документи і матеріали / Упоряд. Р. Я. Пиріг; НАН
України. Ін-т історії України. — К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська Академія», 2007. —
1128 с.
10. Геродот. История. В 2 ч. / перевод Ф. Г. Мищенко. — Москва: Изда- тельство Юрайт,
2019.
11. Хроніка європейської Сарматії / О. Гваньїні; Пер. Ю. Мицик. — К.: Видавничий дім «Киє-
во-Могилянська академія», 2007. — 1006 с.
12. Сигизмунд Герберштейн. Записки о Московии / Пер. А. В. Назаренко. — М.: МГУ. — 1988.
13. Гимбутас Мария. Славяне: Сыны Перуна / Пер. с англ. Ф. Капицы. — М.: ЗАО «Центр-
полиграф», 2007. — 216 с.
14. Джером Горсей. Записки о России XVI-начала XVII вв. / пер. А. А. Севастьяновой. — М.:
МГУ. — 1991.
15. Залізняк Л. Стародавня історія України / Ред. В. Олексієнко. — К.: Темпора, 2012. —
542 с.
16. Иржи Давид. Современное состояние Великой России или Московии. Перевод Ю. Е. Ко-
пелевич // Вопросы истории, № 1. 1968.
17. Иордан. О происхождении и деяниях гетов. — СПб.: Алетейя, 1997. — 621 с.
18. Історія русів / пер. І. Ф. Драч. — Вид. 2-ге. — К.: Веселка, 2003. — 366 с.
19. Edvard Daniel Clarke. Travels in Russia, Tartaria and Turkey. Edinburg. — 1830.
201
 20. Кульчицький С. В. Голод 1932–1933 рр. в Україні як геноцид. Київ, 2005.
21. Астольф де Кюстин. Россия в 1839 году / Пер. В. Мильчиной и И. Стаф. М.: Изд-во им.
Сабашниковых. — 1996. — 528 с.
22. Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки. — К.: Т-во «Знання» України, 1992. —
192 с.
23. Літопис руський / Пер. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — К.: Дніпро, 1989. —
591 с.
24. Джеймс Мейс: «Ваші мертві вибрали мене...» / за ред. Л. Івшиної. Видання перше. Київ:
ЗАТ «Українська прес-група», 2008. 672 с.
25. Між конфронтацією та взаємодією: українсько-кримські та українсько-ногайські
стосунки в XVII — першій половині XX ст. / За ред. В. Брехуненка. Інститут української ар-
хеографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України. — К.: ІУАД, 2018. —
344 с.
26. Михалон Литвин. О нравах татар, литовцев и москвитян/ пер. В. И. Матузовой. М.:
МГУ. — 1994.
27. Мицик Ю. Джерела з історії національно-визвольної війни українського народу середи-
ни XVII століття / Відп. ред. Ф. П. Шевченко. Дніпропетровське відділення Інституту україн-
ської археографії та джерелознавства НАН УКРАЇНИ. — Дніпропетровськ: ВПОП «Дніпро”,
1996. — 263 с.
28. Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки. — К.: Т-во «Знання» України, 1992.
29. Літопис Самовидця / видання підготував Я. І. Дзира. — Київ: «Наукова думка», 1971. —
208 с.
30. Львівський літопис і Острозький літописець / О. А. Бевзо. — Київ, 1971. — 200 с.
31. Маржерет Жак. Состояние Российской империи. Ж. Маржерет в документах и исследо-
ваниях. Под ред. А. Береловича, В. Д. Назарова, П. Ю. Уварова. — М.: Языки славянских куль-
тур, 2007. — 554 с.
32. The Roman History of Ammianus Marcellinus: During the Reigns of the Emperors Constantius,
Julian, Jovianus, Valentinian, and Valens. — Volumes 1-2. — Nabu Press, 2013. — 698 p.
33. Абу-л-Хасан Али ибн ал-Хусайн ибн Али ал-Масуди. Золотые копи и россыпи самоцве-
тов / Пер. Д. В. Микульского. М.: Наталис, 2002. — 800 с.
34. Матвей Меховский. Трактат о двух Сарматиях. / ред. С. А. Аннинского. — Москва-Ле-
нинград: Издательство Академии наук СССР, 1936 г. — 288 с.
35. Немирич Юрій.Роздуми про війну з московитами // Тисяча років української суспіль-
но-політичної думки. У 9-ти т. — К.: Дніпро, 2001. — Т. 2. Кн. 2. — Перша пол. XVII ст.
36. Adam Olearius. The Voyages and Travells of the Ambassadors Sent by Frederick Duke of
Holstein, to the Great Duke of Muscovy, and the King of Persia / Translated by John Davis. — London,
1669.
202
 37. Полное собрание русских летописей (ПСРЛ). — Т. 1. Лаврентьевская летопись. — Ленин-
град, 1926–1928. — 579 с.
38. Путеществие антиохийского патриарха Макария в Москву в середние XVII в. / пер. Г. Мур-
коса. — СПб.: П. П. Сойкин. —1898.
39. Гильом де Рубрук. Путешествие в восточные страны / Перевод А. И. Малеина; Отдел ру-
кописей, редких и старопечатных книг. — М.: Государственное издательство географической
литературы. — 1957.
40. Статті. Листи. Документи у 4 т. / Симон Петлюра. — Нью-Йорк, 1956–2006. Т. 3 / [упо-
ряд. В. Сергійчук]; Ін-т дослідж. Модер. Історії України в США, Фундація ім. Симона Петлюри
в Канаді. — Київ : Вид-во ім. Олени Теліги, 1999. — 614 с.
41. Етнічні межі і державний кордон України [Текст] / В. Сергійчук. — 2. вид., доп. — К. :
Українська видавнича спілка, 2000. — 432 с.
42. Анналы; История. П. К. Тацит / Пер. с лат. А. С. Бобович. — М.: АСТ: НФ «Пушкинская
библиотека», 2005. — 830 с.
43. Україна в Другій Світовій війні: погляд з ХХІ ст. Документи і матеріали. У 2-х ч. / Ред.:
В. А. Смолій. НАН України. — К.: Наукова думка, 2020 р.
44. Фукидид. История / Пер. и примеч. Г. А. Стратановский. — М.: Научно-издательский
центр «ЛАДОМИР: АСТ, 1999. — 736 с.
45. Шевальє, П’єр. Історія війни козаків проти Польщі. Пер. з фр. Ю. Назаренко. — К.: То-
міріс, 1993. — 224 с.
46. Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків. У 3-х т./ Ред. кол.: П. С. Сохань (голова).
Археографічна комісія, Інститут історії. — К.: Наукова думка, 1990.

203
 ОЛЕКСАНДР ПАЛІЙ

Велика
ілюстрована
ІСТОРІЯ
УКРАЇНИ

Редагування та коректура автора

Технічне редагування
та комп’ютерна верстка І. Селезньової

Формат 84(108/16. Папір офсетний.

Друк офсетний. Ум. друк. арк. 10,71. Обл.-вид. арк. 11,7.

204