Professional Documents
Culture Documents
меріме кармен
меріме кармен
меріме кармен
1. Факти з біографії П.Меріме. Творчість Проспера Меріме в літературному процесі Франції ХІХ ст.
Будучи матеріалістами, батьки заперечували релігійність, не хрестили вони і свого сина, про що
той ніколи не жалкував і не приховував своїх атеїстичних поглядів. Але світське виховання хлопець
отримав найкраще. Уже в коледжі він привернув увагу викладачів своїми манерами, знанням
англійської і вишуканою зовнішністю. Весь свій вільний час юнак віддавав вивченню грецької та
іспанської мов, англійської літератури та філософії. Саме в цей час у нього вперше проявився
інтерес до творчості.
Проспер Меріме виявляв великий інтерес до визвольної війни українського народу, займаючись
насамперед історією запорозького козацтва, а також її популяризацією в провідних французьких
виданнях, як-от «Огляд двох світів» («Revue des Deux Mondes»), «Всесвітній порадник» («Moniteur
universel») тощо. Називав українських козаків «історичним народом», а Запорозьку Січ —
«республікою запорожців». Аби підкреслити пріоритет своїх українознавчих уподобань, іменував
себе «козаком». Публікації Меріме стали підсумковими у французькій історіографії України за два
попередні століття.
Звичаї, побут, військова діяльність українських козаків відтворив у своїй п'єсі «Перші кроки
авантюрника» (1852). Важливу віху в наукових розробках Меріме позначила праця «Козаки
України та їхні останні гетьмани» (Les Cosaques d'Ukraine et leurs derniers atamans) (1854), в якій
висвітлено суспільний устрій запорожців, їх роль в історії України, Росії й Польщі, діяльність
Богдана Хмельницького та Івана Мазепи.
Згодом 1863 року Меріме опублікував спочатку у часописі «Журнал учених» («Journal des
Savants»), а потім у 1865 році у книзі «Козаки минувшини» («Les Cosaques d'autrefois») есе «Богдан
Хмельницький» (Bogdan Chmielnicki), написаний переважно на матеріалах однойменної
монографії Миколи Костомарова. Високо оцінюючи в ній політичний і військовий талант гетьмана,
Меріме поставив у заслугу «цьому великому мужу» те, що він «зумів затримати Україну вільною
від іноземного ярма впродовж десяти років». Після згаданого перевидання есе про
Хмельницького у книзі «Козаки минувшини», 1869 року Сенат Франції навіть розглянув петицію
про запровадження вивчення української історії у французьких школах.
Меріме володів українською мовою, приятелював з Марком Вовчком та навіть робив спроби
перекладу її творів, зокрема оповідання «Козачка».
Новела була улюбленою формою творчості Меріме. У 1833 р. Меріме опублікував книгу
«Мозаїка». Найвідоміші новели були створені в період з 1834 по 1845 роки. Всесвітня слава
новели «Кармен» (написаної 1845 р.) почалася в 1875 році, коли Ж. Бізе поставив однойменну
оперу, яка з тріумфом продовжує своє життя на всіх оперних сценах світу. Задум новели виник під
час подорожі Меріме до Іспанії в 1830 році. Там він зустрів прототип жіночого образу — циганку
Карменсіту. Перш ніж розпочати твір, письменник здійснив велику дослідницьку роботу. Він
вивчав наукові праці про циган, мову цього народу. Усі ці зусилля мали на меті забезпечити
правдивість «місцевого колориту» та іспанського характеру, який зображений у новелі. У цьому
виявляється подвійне ставлення Меріме до романтичних тем — він не відмовляється від них, але
критично їх перевіряє.
Історична тематика: Меріме відзначався вивченням історії різних країн та епох, що відобразилося
у його творчості. Його історичні романи та оповідання, такі як "Колумб" і "Тайні Іспанії", стали
важливими для розуміння минулих епох та культур.
Екзотичність і народна література: Меріме був зацікавлений народною літературою різних країн та
етнічних груп. Він активно використовував мотиви та теми з народних оповідань у своїх творах, що
додавало їм екзотичність та оригінальність.
Драматургія: П'єси Меріме, такі як "Царівна Фаріда" і "Кармен", стали важливими внесками у
французьку драматургію. Його роботи були відомі своєю драматичною напругою, цікавими
персонажами та незвичайними сюжетами.
Вплив на події свого часу: Творчість Меріме часто відображала важливі суспільні та політичні
питання того часу, такі як боротьба за свободу та незалежність. Наприклад, його роман "Колумб"
був прочитаний у контексті сучасних політичних дискусій про колоніальні амбіції Франції та інших
країн.
Отже, новели Меріме на перший погляд - романтичні. Однак письменник підривав цей романтизм
стриманим, точним, іронічним і навіть сухим стилем оповіді. Ще один улюблений прийом автора -
введення оповідача, який був своєрідним "Я" новеліста. Об'єктивна і дещо іронічна розповідь
оповідача була водночас коментарем, що ставив під сумнів вірогідність незвичайних подій.
2. Новела як жанр літератури. Особливості новелістики Проспера Меріме. Основні тематичні групи
новел письменника.
Новела є невеликим за обсягом твором, у ній небагато персонажів і, як правило, одна сюжетна
лінія, не розгалужена, не переобтяжена описами й характеристиками. Новела є різновидом
оповідання. Вона відзначається гостротою й напруженістю дії, несподіваним перебігом подій і
незвичайним фіналом. Отже, новелі властиві незвичайність, оригінальність явища, що
зображується у творі, гострота сюжету, несподівана розв’язка, а також яскравість і влучність
художніх засобів, серед яких велику роль відіграють символи, виразні деталі, підтекст. Внутрішній
світ персонажів у новелі показаний не прямо, а через прихований смисл подій, образів і ситуацій.
Художні особливості новел Проспера Меріме:-центр уваги письменника - внутрішній світ людини,
показ її внутрішньої боротьби;-подія визначала внутрішній конфлікт героя;-поєднання
психологізму і прийому замовчування;-динамізм, драматичність і напруженість дії;-"скупість"
описів природи;-використання художньої деталі;-герой із сильним характером;-образи
розкривали через власні вчинки, події, без авторської оцінки; -характер і психологія людини
постали як результат певних умов існування; -еліпсна (двоцентрова) композиція новели -
оповідання в оповіданні; -тяжіння до екзотичних описів;-введення оповідача, який був другим "я"
самого автора; -мотиви вбивства, дуелі, катування, спокус, ревнощів.
У 1830 Проспер Меріме здійснив подорож до Іспанії, де зустрів циганку Карменсіту, яка стала
прототипом героїні новели. Для того, щоб точно передати характер героїні Меріме детально
вивчив наукові праці про циган, їхню мову.
Поїздка до Іспанії: У 1828 році Меріме отримав наказ від французького міністерства наук та
мистецтв на проведення досліджень народної літератури та народних звичаїв в Іспанії. Ця поїздка
стала джерелом натхнення для багатьох його творів, у тому числі й для "Кармен".
Знайомство з іспанськими народними мотивами: Під час своєї подорожі Меріме збирав матеріали
про іспанську культуру, у тому числі й народні пісні та легенди. Він був особливо зацікавлений
гітано (циганською) культурою, що відобразилося у створенні образу Кармен.
Вплив реальних подій та осіб: Важливим елементом створення "Кармен" були реальні події та
особи, які Меріме зустрів під час своєї подорожі. Наприклад, сама Кармен була натхненням для
Меріме реальної жінки, яку він зустрів у Севільї і яка була гітано.
Рецепція і вплив: "Кармен" одразу ж здобула популярність серед читачів та критиків. Цей твір став
класикою світової літератури, а його головна героїня, Кармен, стала однією з найвідоміших і
найзапам'ятованіших жіночих образів у літературі.
Проспер Меріме стоїть на межі романтизму і реалізму: з одного боку, він бере романтичних,
дивних героїв і поміщає їх в незвичайну обстановку, причому мова йде про страсті, бурях, боротьбі
і т. Д. Це цілком і повністю прийом романтичний. Основні риси характеру у героїв також
відповідають: йому потрібна сила, прагнення до свободи, боротьба. Важливу роль відіграє
географія - про те, що це екзотичні місця, відірвані від французьких реалій, де велика роль
відводиться природі. Природа зображується під стати героям: дика, красива, нескорена. Взагалі,
навколишній світ відповідає стану героїв.
Але при цьому він використовує зазвичай реально існуючі місця, чітко відтворює існуючі звичаї,
традиції, викриває риси, властиві сучасному йому суспільству.
Романтичні риси:
Героїчний образ Кармен: Кармен представляє собою романтичний образ вільної, сильної і
незалежної жінки, яка відмовляється від суспільних норм і прямує за своїми почуттями.
Сила почуттів: Твір пронизаний сильними емоціями і страстями, що також є характерними для
романтичних творів.
Реалістичні риси:
Соціальна проблематика: Твір відображає соціальні реалії того часу, зокрема, відносини між
різними соціальними групами та вплив суспільних норм на життя персонажів.
Образ оповідача у творі "Кармен" відіграє важливу роль у реалізації авторського задуму Проспера
Меріме. Оповідач, який є персонажем, що розповідає історію зі свого власного досвіду або
знаходиться в центрі подій, додає до тексту додаткову глибину та контекст.
Глибина розуміння: Оповідач, як свідок подій або учасник історії, може надати глибину розуміння
персонажів та їх мотивів, що робить розкриття характерів більш повним і деталізованим.
Спосіб наративу: Спосіб, яким оповідач розповідає історію, може вплинути на сприйняття подій та
персонажів. Наприклад, в "Кармен" оповідач може використовувати різні техніки наративу, такі як
описи, внутрішні думки персонажів, діалоги тощо, щоб передати різноманітні аспекти історії.
Структура та композиція: Образ оповідача також впливає на структуру та композицію твору. Він
може розповідати історію в хронологічному порядку або використовувати флешбеки, щоб додати
напруги та інтриги до сюжету.
Отже, образ оповідача у творі "Кармен" допомагає авторові реалізувати свій задум, надаючи
тексту додаткову глибину, аутентичність та контекст, що робить читання більш насиченим та
захоплюючим.
6. Композиційний прийом (обрамлення, еліпс, поєднання нарису і новели), який використовує
автор, і його функція
Нарис:
Живописність деталей: Меріме використовує барвисті описи та живописні деталі, щоб оживити
свої образи та місцевості.
Новела:
Інтенсивність емоцій: Головні персонажі, їхні почуття та стосунки виявляються через детальні
внутрішні монологи та діалоги. Це дозволяє Меріме передати складність їхніх взаємин та емоцій.
Розкриття характерів: Автор розкриває глибину та складність персонажів через їхні дії, слова та
внутрішні конфлікти.
Поєднання цих двох форм дозволяє Меріме створити багатогранну історію, яка одночасно
пропонує читачеві детальні описи іспанської культури та живописні картини, а також інтимні та
емоційно насичені персонажі та їхні внутрішні світи. Такий підхід допомагає створити глибокий та
захоплюючий текст, який залишає великий вплив на читача.
Суспільний конфлікт між гітано та іншими соціальними групами: Гітано (цигани) в творі
представлені як окрема етнічна група, що живе під своїми власними правилами та має власну
культуру. Конфлікт між гітано та іншими соціальними групами відображається через їх взаємодію
та взаємні стереотипи.
Дон Хосе відчуває сильні почуття до Кармен, але його обов'язки як військового офіцера та
суспільні норми ставлять певні обмеження для цієї любові.
Кармен, з іншого боку, є вільною і незалежною жінкою, яка відмовляється від будь-яких обмежень
та контролю над її життям.
Для Кармен свобода є найважливішою цінністю, і вона відмовляється від будь-яких спроб
контролювати або обмежувати її свободу.
Цей бажаний імідж вільної жінки, яка живе за власними правилами, протистоїть засудженню і
суспільному презирству.
8. Як темперамент Хосе (баск, наваррець) і Кармен (циганка) впливають на хід подій у творі?
Баски відомі своєю вольовою та спрямованою натурою. Дон Хосе представлений як людина, яка
дотримується традиційних цінностей, вірності та честі. Він має сильний характер і дотримується
своїх обіцянок. Однак його темперамент також характеризується упертістю та впертістю.
Твір описує зустріч різних етнічних груп, таких як баски (народ Іспанії, який мешкає головним
чином у країні Басків), гітано (цигани), іспанці, французи та інші. Кожна з цих груп представлена
через свої особливості, традиції та культурні риси, що впливають на їх поведінку та взаємини.
У творі показані конфлікти між різними етнічними групами, наприклад, між басками та іспанцями,
а також між гітано та іншими соціальними групами. Ці конфлікти можуть бути наслідком
стереотипів, упереджень та непорозумінь між національностями.
Кожен з персонажів виявляє характерні риси своєї національності через свої дії, мову, манеру
одягатися та взаємини з іншими персонажами. Наприклад, басків характеризує вірність, гітано -
спонтанність та відчуття свободи, а іспанців - пишність та відкритість.