Історичний портрет Індіри Ганді

Народилася 19 листопада 1917 року в Аллахабаді. Дочка Джавахарлала

Неру, була єдиною дитиною (молодший брат помер маленьким). Батьки та
інші родичі Індіри брали активну участь у політичній боротьбі за незалежність
Індії, за що зазнавали переслідувань від колоніальної влади. Індіра з раннього
віку теж долучилася до цього руху.
Здобувала освіту від домашніх репетиторів, а також у різних навчальних та
виховальних закладах Індії. У 1934—1936 роках відвідувала, зокрема,
народний університет в Шантіникетані (Бенгалія), заснований Рабіндранатом
Тагором. Саме Тагор, спілкуючись з Індірою, назвав її «Пріядаршіні»
(на санскриті означає «доброзичлива»), і це слово вживають як одне з її імен.
Після смерті матері (1936) Індіра деякий час перебувала у Європі. У 1937 році
вступила до Сомервільского коледжу — жіночого підрозділу Оксфордського
університету. Негаразди зі здоров'ям змушували її час від часу виїжджати на
лікування до Швейцарії. Коли Індірі виповнився 21 рік, вона вступила в
партію Індійський національний конгрес (ІНК).
Під час Другої світової війни та нацистської експансії мусила складними
шляхами діставатися зі Швейцарії через Португалію до Англії, звідти
через Південну Африку — до Індії, куди повернулася у 1941 році.
У Кейптауні отримала змогу звернутися з політичною промовою до місцевої
Після смерті Шастрі в січні 1966 року
Ганді була обрана лідером
парламентської фракції ІНК і,
відповідно, стала прем'єр-міністром Індії. Згодом, вона також зайняла пости міністра атомної енергії, голови
Плановою комісії, міністра закордонних справ.

На посту глави держави Ганді продовжила політику свого батька. Індія не брала участь у військових блоках,
здійснювалося плановий розвиток економіки, розвивалися дружні радянсько-індійські відносини, велася
політика міжнародної співпраці. Індіра виступала з засудженням агресії США у В'єтнамі та Ізраїлю проти
арабських країн.

У роки її правління в країні швидкими темпами розвивалася промисловість, була запущена перша АЕС, в
сільському господарстві сталася «зелена революція», завдяки якій Індія вперше за довгі роки стала
незалежною від імпорту продовольства. У своїй країні Ганді зуміла завоювати репутацію мудрого керівника,
що проявляє турботу про народ.

Але Індіра зустрілася і з сильною опозицією. У 1969 році після проведеної урядом Ганді націоналізації 14
найбільших банків країни, консервативні лідери Конгресу спробували виключити її з партії. Зробити цього не
вдалося, і на виборах 1971 Ганді здобула рішучу перемогу і знову отримала пост прем'єр-міністра.

Були у правлінні Індіри і прорахунки. Особливе невдоволення народу викликало її бажання провести в
життя програму планування сім'ї, аж до примусової стерилізації для стримування зростання населення. До
того ж були обмежені політичні свободи громадян, закрито ряд опозиційних газет. Популярність Ганді різко
знизилася, і в 1977 році вона програла на виборах, але не надовго — у 1980 році вона знову повернулася до
влади.

Другий термін її правління був відзначений низкою релігійних та етнічних конфліктів. Невдало проведена
операція «Блакитна зірка» по знешкодженню сикхських екстремістів призвела до загибелі близько тисячі
чоловік. Помста сикхів не змусила себе довго чекати.

Індіра Ганді була вбита 31 жовтня 1984 року в Делі двома сикхами з власної охорони. Згідно зі звичаєм, її
тіло спалили, а прах розвіяли в Гімалаях.