Кафедра дерматології, венерології

Тема : « Дерматити. Токсикодермії.Пухирчатки.

Контактна інформація:
Підрозділ: 032-238-56-37, Kaf_dermatology@meduniv.lviv.ua
 Дерматити
 цезапалення шкіри, яке розвивається на
місці безпосередньої (надпорогової) дії на
неї фізичних, біологічних або хімічних
факторів зовнішнього середовища
 Класифікація

 контактні прості (виникають під дією

облігатних подразників – чітко в місцях
їх дії);
 контактні алергічні (виникають під дією
факультативних подразників у
сенсибілізованих до певних чинників
осіб, ураження шкіри значно виходять
за межі контакту із подразником).
 Контактний
простий дерматит

Еритематозна

Везикуло-
бульозна

Некротично-
виразкова
Симптоми контактного дерматиту
 свербіння і набряклість шкіри;
 запалення і почервоніння покривів;
 покриття тканин папулами,
бульбашками, ерозіями; утворення кірок
з подальшим лущенням.
 Діагностика
 скарги (біль, печія),
 дані анамнезу (швидкий розвиток запалення
шкіри при першому контакті з подразнюючим
чинником),
 характерні клінічні ознаки (розвиток
дерматиту в місці контакту подразником, чіткі
межі вогнищ, суцільний характер ураження,
мономорфність висипки).
Аплікаційні шкірно-алергічні проби
 Алергічний контактний дерматит
 Цезапальне захворювання шкіри, що
виникає в місці її безпосереднього контакту з
алергеном.
Алергічна реакція на прикраси

Алергія на пральний порошок

Атопічний дерматит- це запальне захворювання
шкіри алергічного характеру, яке є генетично
детермінованим.

Ознаки атопії:
абсолютні(ураження обличчя і розгинальних
поверхонь кінцівок у дітей, ліхеніфікацію,
хронічний перебіг);
неабсолютні(сімейний анамнез(астма,
кропивянка),білий дермографізм, дисхромія у
дорослих і старших дітей, інтенсивна сверблячка,
сезонність)
Клініка: основним елементом висипки
є папули, які є схильні до злиття;
розвиток висипки у дітей починається з
другого місяця життя, часто збігається
з переведенням на штучне годування;
Токсикодермії- гострий запальний
токсикоалергічний дерматоз що виникає у
результаті проникнення в організм хімічних
речовин аліментарним, парантеральним,
інгаляційним шляхом.
Розрізняють:
фіксована еритема(причиною появи є
гіперчутливість до анальгіну, амідопірину,
сульфаніламідів;висипка локалізується переважно
на слизових рота і статевих органів, іноді в ділянці
заднього проходу).
розповсюджена токсикодермія(висипка
локалізується по всьому тілу, є семетричною і може
бути плямистою, пігментною, папульозною; у ротовій
порожнині проявляється геморагічними, катарально
- ерозивними явищами з переважною локалізацією
на яснах, язиці і губах).
синдром Лайєла(гострий початок з підвищенням
температури тіла до 41 С, гіперемічних плям,
пузирів;швидке утворення великих, дуже болючих,
кровоточивих ерозій і відторгнення на їх місці
епідермісу за 12 годин;клініка нагадує опік 2- го
ступеня;залучається до 90 % шкіри; висока
смертність).
МІХУРНИК – важко протікаюче хронічне захворюван-
ня, яке характеризується появою на незміненій шкірі
та слизових оболонках міхурів акантолітичної природи.
Хворіють як мужчини так і жінки в віці 40 - 60 років. Діти
на міхурник практично не хворіють.

Клінічно розрізняють наступні форми міхурника:

• звичайний міхурник (pemphigus vulgaris)
• себорейний міхурник, або синдром Сеніра-Ашера
(pemphigus seborrhoicus)
• вегетуючий міхурник (pemphigus vegetans)
• листоподібний міхурник (pemphigus foliaceus)
• доброякісний сімейний міхурник Гужеро-Хейле-Хейле
• бульозний пемфігоїд (pemphigoid bullosus).
 Звичайний (вульгарний)
міхурник
Етіологія: не відома.
Патогенез. Провідна роль
належить автоімунним процесам з
утворенням антитіл до
міжклітинної речовини; фіксацією
в ній комплексу антиген-антитіло,
що, і зумовлює руйнування
десмосом епідермоцитів або
епітелію слизових оболонок,
втрату здатності клітин до
з'єднання між собою - розвиток
Рис. Звичайний акантолізу. Існують думки й про
значення порушень водно-
(вульгарний) міхурник сольового обміну (затримка
хлоридів в організмі), активації
протеолітичних ферментів, які
беруть участь у розвитку
акантолізу тощо..
 КЛІНІКА

• В більшості випадків
захворювання починається з
появи міхурів на слизових ротової
порожнини, глотки, носа і може
до декількох місяців, не уражати
шкірні покрови.
•На шкірі міхурі з'являються в
ділянці грудей, обличчя, спини,
верхніх та нижніх кінцівок,
Рис. Звичайний геніталій.
(вульгарний) міхурник • На початкових стадіях хвороби
свербіння незначне, або відсутнє.
 •Появляються міхурі наповнені
жовтуватою рідиною,
величиною від горіха до
курячого яйця, на не зміненій
шкірі.
• В подальшому основа міхура
набуває яскраво червоного
кольору.
• Вміст міхурів поступове може
ставати гнійним, або
геморагічним.
• Поступово міхурі з
напружених стають дряблими і
швидко ерозуються.

Рис. Звичайний (вульгарний)

міхурник
Рис. Звичайний (вульгарний) міхурник
 ДІАГНОСТИКА

Важливим в діагностичному відношенні є наявність у хворих на

міхурник позитивного симптому Нікольського,
Нікольського який можна
виявити трьома способами:
1. Якщо потягнути пінцетом за обривок епідермісу тріснувшого
міхура, шкіра відшаровується на видимо неушкодженій
ділянці, яка прилягає до міхура.
2. При потиранні ділянки шкіри між двома міхурами, епідерміс
відшаровується і міхурі зливаються між собою утворюючи
один великий міхур.
3. Якщо потерти шкіру на віддалених від місць ураження
ділянках де ніколи не було міхурів, епідерміс також
відшаровується і утворюється ерозія.
Всі три різновидності симптому Нікольського зумовлені наявністю
в шкірі хворих акантолізу, тобто розплавлення міжклітинних
зв'язків в шипуватому шарі епідермісу.
 ДІАГНОСТИКА

Акантоліз можна виявити і за допомогою симптому Асбо-Ганзена,

Асбо-Ганзена
коли при надавлюванні не незмінений міхур у хворих на міхурник
відшаровується видимо неушкоджена шкіра за межами міхура і він
збільшується в розмірах.
Як для підтвердження діагнозу, так і встановлення прогнозу при
міхурнику, особливо на ранніх стадіях захворювання при ураженні
тільки слизових оболонок ротової порожнини можна провести
обстеження для встановлення порушень водно-сольового обміну.
У хворих різко знижене добове виділення іонів натрію і хлору при
харчовій нагрузці кухонною сіллю (10 г NaCl).
Важливим для діагностики всіх форм міхурника є дослідження
клітинного складу міхурів, або зішкребу з поверхні ерозій на
виявлення клітин міхурчатки (клітин Тцанка).
Тцанка
Рис. Звичайний (вульгарний) міхурник слизових
 Себорейний або еритематозний міхурник
(синдром Сеніра-Ашера)
клінічно нагадує червоний вовчак, себорейний дерматит.

Рис. Себорейний міхурник • Захворювання частіше

починається з появи висипань
на шкірі обличчя, особливо
носа і щік у вигляді метелика
(звідси і подібність до
червоного вовчака).
• Висипання можуть
локалізуватися і на шкірі
спини, грудей, в/ч голови,
тобто так званих “себорейних
місцях”.
 • Інколи процес починається з
появи дрібних, швидко
регресуючих, симетричних
міхурів з подальшим
утворенням пластинчастих кірок.
•Симптом Нікольського завжди
позитивний вже на самому
початку захворювання.
• Загальний стан хворих добрий
і захворювання протікає
доброякісно з чергуванням
періодів ремісії протягом
багатьох місяців.
• Однак в деяких випадках
хвороба може трансформу-
ватися в листовидний міхурник.
Рис. Себорейний міхурник
 Вегетуючий
міхурник

на початкових етапах
розвитку нагадує
вульгарний, тому деякі
автори розглядають її як
варіант останнього.

Рис. Вегетуючий міхурник

 Листовидний
(ексфоліативний) міхурник
• На початкових етапах розвитку
теж нагадує вульгарний.
• Нерідко появляється у дітей,
виникає гостро на фоні доброго
загального самопочуття хворого.
• Міхурі в'ялі, розміщуються
більш поверхнево, легко
тріскаються утворюючи тонкі
пластинчасті кірки.
• Характерним є ослаблення
зв'язку між роговим і зернистим
шарами епідермісу, внаслідок
чого навіть на неушкодженій
Рис. Листовидний шкірі при потиранні легко
(ексфоліативний) міхурник виявляється с-м Нікольського.
 Вірусний міхурник порожнини рота і кінцівок –
ця системна вірусна інфекція виявляється виразкою слизової рота,
везикулярним висипом на кистях і стопах, нездужанням і деякими
іншими симптомами. Збудник – вірус Коксаки А16.
Синонім: HFMK (Hand-Fuss-Mund-Krankheit).

27
Рис. Вірусний міхурник порожнини рота і кінцівок