Д иференційн діагностик слід проводити з:

у у
Класифікація періоститів: • Хронічним остеомієлітом щелеп анамнестичні та клініко-рентгенологічні дані ;

( )
За етіологією
За клінічним перебігом
• Остеомою слизова оболонка над пухлиною частіше не має запальних явищ, рентгенологічно виявляється досить
(
• Одонтогенні;
• Гострий серозний;
характерна структура кістки; у дітей остеома зустрічається дуже рідко ;
)
• Неодонтогенні. • Гострий гнійний;
• Радикулярною чи фолікулярною кістою щелепи рентгенологічно виявляється витончення та деструкція ділянки
( ) (
За шляхами розповсюдження
• Хронічний гіперпластичний;
кістки ;
)
• Посттравматичні;
• Хронічний осифікуючий. • іброзною дисплазією та остеобластокластомою щелеп.
Ф
• Per continuitatem;

• Гематогенні;
За видом інфекційного агенту
Л ік вання

• Лімфогенні;
• Специфічні;
К
у

ращі результати лікування хворих з гострим гнійним періоститом щелеп дає комплексна терапія, коли
• Стоматогенні.
• Неспецифічні. своєчасне хірургічне втручання поєднується з проведенням медикаментозної і фізіотерапії. Лише у початковій
Гострий гнійний періостит щелепи - гостре гнійне запалення окістя альвеолярного відростка або тіла щелепи.
стадії захворювання, при невеликій інфільтрації окістя альвеолярного відростка, допустиме консервативне
При розвитку гострого періоститу виявляють золотистий стафілокок, що знаходиться на шкірі і навколишніх лікування. сновним же лікувальним заходом є оперативний розтин запального вогнища і створення вільного
О

тканинах. При дослідженні гною знаходять змішану мікрофлору, що складається із стрептококів і стафілококів відтоку ексудату.

різних видів, грампозитивних і грамнегативних паличок і нерідко гнилостних бактерій. Гострий періостит щелеп перативне лік вання

частіше розвивається в результаті загострення хронічного періодонтиту, рідше гострого. Виникнення періоститу О у

Розріз при періоститі роблять завдовжки 1, - 2, см, розтинаючи слизову оболонку і окістя по перехідній складці
щелеп може бути обумовлене:
5 5

протягом всього інфільтрату. ля вільного відтоку гнійного ексудату в нього вводять на 1-2 діб стрічковий
• нагноєнням одонтогенних кіст; • ускладненим прорізуванням зубів; • пародонтитом;
дренаж.

• ендодонтичними маніпуляціями; • травматичним видаленням зуба, особливо з ушкодженням кісткової тканини. ЛІКУ Я

П Г

ВАНН
АТО ЕНЕЗ
Одночасно з розтином підокісного гнійника роблять видалення зуба, що послужив джерелом інфекції, якщо
• інфекція проникає в щелепи по кровоносних або лімфатичних судинах з інших вогнищ запалення, наприклад при подальше збереження його не доцільно сильно зруйнована коронка, не прохідні кореневі канали і так далі . У
тонзиліті і різних інфекційних захворюваннях, що в основному має місце у дітей. • хвороботворні мікроорганізми
( )

інших випадках зуб зберігають. Після купірування запального процесу зуб піддають ендодонтичному лікуванню і
проникають в щелепи з ран, наприклад при відкритих переломах щелеп або великих інфікованих пораненнях м'яких пломбуванню. Видалення зуба не завжди можна виконати одночасно при незадовільному загальному стані
тканин особи хворого, цю операцію можна провести через декілька днів, коли гострі запальні явища зменшуються.

Гострий серозний одонтогенний періостит

• Початковий період. У одних хворих протікає бурхливо - запальні явища наростають з кожною годиною, у інших НАСТАНОВИ П ЦІЄ У

розвивається повільно - впродовж 1-2 днів. Біль від причинного зуба переміщаються у відповідну половину А НТ

• Після хірургічного втручання призначають 4-6 раз на день полоскання порожнини рота теплим сольовим
щелепи. Він іррадіює в скроню, вухо, око, шию.
розчином.

Розпал хвороби. Надалі інтенсивність болю зменшується. З розвитком запального процесу в окісті з'являється • Розсмоктуванню запального інфільтрату сприяє накладення компресів з имексидом.

набряк білящелепних м'яких тканин. Спостерігається зміна конфігурації лиця. • Регіонарні лімфатичні вузли Д

• ля відновлення порушеної функції мімічних м'язів при періоститі верхньої щелепи, а також зведенні щелеп
збільшуються, стають болісними при пальпації.
Д

застосовують спеціальний комплекс лікувальної фізкультури.

Піднебінний абсцес. Зважаючи на порушення самоочищення порожнини рота, її слизова оболонка покривається
нальотом. На ній з'являються відбитки зовнішніх поверхонь коронок зубів. Перехідна складка в початковій стадії М едикаментозна терапія

згладжується, під час переходу процесу в гнійну форму по перехідній складці утворюється валикообразне У початковому періоді гострого періоститу, а також після хірургічного втручання хворим можна призначати

випинання - підокісний абсцес. Нерідко визначається флюктуація. Поступово гній розплавляє окістя і проникає під • німесуліди найз, німід, німесіл ,

слизову оболонку, утворюючи підясенний абсцес (

• антигістамінні препарати димедрол, супрастин ,

изначення причинного з б

( )
В у у
• препарати кальцію,

• порожнина і кореневі канали заповнені гнилостним розпадом;

• вітаміни особливо С).
• буває запломбованим;

• має глибокі патологічні зубо-ясенні кишені;

• біль при перкусії виражений не різко, іноді відсутній

• перкусія сусідніх зубів безболісна.

Д іагностика грунтується на даних клінічної картини і лабораторних дослідженнях. ослідження крові в період
Д

розвитку збільшення кількості лейкоцитів до 1 -12 1 - л, може більше , іноді буває в межах норми за рахунок
: ( 0 * 0 9/ )

сегментоядерних і палочкоядерн х нейтрофілів. Зменшується відсотковий вміст лімфоцитів і еозинофілів; О

ы Ш Е

підвищений до 1 -2 мм ч; У сироватці крові з'являється С-реактивн й білок

5 0 / ы .

Д иференційна діагностика

• Гострим або таким, що загострився гнійним періодонтитом;

• Гострим остеомієлітом;

• Одонтогенним абсцесом;

• Гострим лімфаденітом;

• Нагниваючою кістою;

• Гнійним запаленням верхньощелепної пазухи при локалізації періоститу на верхній щелепі .

( )

Хронічний періостит щелеп

Частіше виникає у молодому чи дитячому віці, локалізується частіше на нижній щелепі (В.Г.Лук’янов, 1 72).
9

Розрізняють простий та осифікуючий хронічний періостит, а також рарефікуючу форму останнього. При простом
у

хронічному періоститі наново утворена остеоїдна тканина після лікування підлягає зворотному розвитку, при
осифік ючій формі – осифікація кістки розвивається на ранніх стадіях захворювання та закінчується частіше

гіперостозом. Рарефік ючий періостит характеризується вираженими резорбтивними явищами та перебудовою

у

кісткових структур.

Хронічний періостит щелеп частіше розвивається з гострої форми хвороби. Передують захворюванню також
хронічні періодонтити, травма, нагноювання кіст щелеп. Оскільки хронічному періоститу не завжди передує

гостра фаза процесу, його часто відносять до первинно-хронічних захворювань .

Клінічна картина характеризується наявністю у ділянці перехідної складки відокремленого ущільненого осередку.
Він має округлу форму, гладку поверхню, може бути болючим при пальпації. М’які тканини, прилеглі до ділянки
ураження, можуть мати не різко виражену запальну інфільтрацію. “Причинний” зуб зруйнований чи раніше
лікувався. кіра не змінена. Часто визначається регіонарний лімфаденіт, лімфатичні вузли при цьому збільшені,

ущільнені, але безболісні. Загальний стан не страждає.