Феміністичний рух ХХ – го століття.

Перше що треба знати про фемінізм це те чим він не є:

- це не рух проти чоловіків;
- це не організація;
- це не пропаганда проти сім’ї.
Тоді, що ж таке фемінізм?
Фемінізм - це рух направлений проти сексизму.

Перша хвиля фемінізму починається у середині 19 століття, у той час їх називали

суфражистками, ця назва була пов’язана з їхніми вимогами надати жінкам право
голосувати і висуватися на голосування. Також суфражистки боролися за право на
роботу, батьківські права, право на приватну власність і право на освіту. Перша хвиля
фемінізму відрізняється своїм прагненням досягти рівності між жінками і чоловіками в
формальній площині. Нова Зеландія стала першою країною де жінки вибороли своє право
голосу.
Право на освіту – не менш нагальне питання першої хвилі. Уперше європейські
університети почали приймати жінок лише наприкінці 19 століття.
Жінки ставали сильнішими, постійна боротьба загартовувала їх. Проте, в кінці ДСВ,
чоловіки повертаються з фронту, а жінок, які всі ці роки були робочою силою, починають
усіма можливими способами повертати додому. Великих обертів набирає
АНТИФЕМІНІСТИЧНИЙ рух, головним гаслом якого було «Жінка має залишатися
вдома!».

У другій хвилі фемінізму, яка зародилася наприкінці 50х початку 60х років, жінки
боролися за репродуктивні права жінок, свободу від домагань та насильства, трудові
права.
Фемінізм другої хвилі сформувався у двох основних парямках: ЛІБЕРАЛЬНИЙ та
РАДИКАЛЬНИЙ. Ліберальні феменістки того часу пвдіймали такі теми як:
- рівні можливості жінок на робочому місці;
- рівність у шлюбі;
- політичні права жінок;
- репродуктивні питання.
Сімона де Бовуар видає книгу під назвою «Друга стать», у якій проаналізувала
положення жінок у різних соціальних системах. Бетті Фрідан допомогла озвучити
фрустрацію, яку переживали американки в умовах нав’язування стандартів «щасливої
дружини - домогосподарки». Кейт Міллет публікує книгу «Сексуальна політика», в якій
стверджує, що патріархат впливає на жінок і обмежує їх у всіх аспектах життя. Глрія
Стайнем стає однією з засновниць першого феміністського ліберального видання «Ms.»,
направленого на боротьбу проти соціальних та сімейних норм життя, очікуваних від
жінок. Під час другої хвилі з’являється лозунг «Особисте – це політичне». Активістки
також критикують відтворення жіночої краси, починаючи від бинтування ніг у Китаї та
закінчуючи сучасною косметичною індустрією. Світом прокотилася хвиля маршів, що
зачіпають різноманітні проблеми: від нерівної оплати праці до фізичного та сексуального
насильства над жінками. «Моє тіло – моє діло» - головний лозунг феміністичних
організацій, які боролися за право на безпечний і легальний аборт, контрацептивні
засоби, контроль над власною репродуктивною поведінкою. Але, попри всю цю
діяльність рівності не було досягнено.