«Робін Гуд»

Йшов другий рік повстання проти Ноттінгемського шерифа. Була весна. Робін Гуд
вирішив прогулятися по Шервудському лісі. Він обдумував недавні дії шерифа, свій успіх,
оцінював свої сили і нові можливості, що з'явилися.
Повстання проти шерифа почалося з особистого протистояння - з конфлікту між
Робіном і шерифом з його адміністрацією. Проте, виступивши один на один, Робін навряд чи
міг досягти успіху. Саме тому він почав збирати спільників, людей скривджених із
загостреним відчуттям несправедливості. Пізніше він почав приймати всіх, хто до нього
приєднувався, задаючи при цьому лише декілька питань і вимагаючи одного - бажання
служити. Він був упевнений, що сила полягає в кількості.
Перший рік пройшов під знаком перетворення групи людей в дисципліновану
команду, котру об'єднувало вороже ставлення до шерифа і бажання жити поза законом.
Команда була організована дуже просто. Робін мав всю владу, ухвалюючи всі важливі
рішення. Окремі задачі він делегував своїм лейтенантам. Вілл Скарлет відповідав за
розвідку. Його основна задача – бути тінню шерифа і його людей з тим, щоб передбачати
кожний їх наступний крок. Він також збирав інформацію про пересування багатих купців і
збиральників податків. Маленький Джон повинен був підтримувати дисципліну серед людей
Робіна і забезпечувати відповідність навичок людей вимогам їх професій. Шерлок, відповідав
за фінанси. Він конвертував здобич в гроші, ділив її між співучасниками і знаходив надійні
місця для зберігання спільних грошей, які залишалися. І, нарешті, Мук, син Міллера, мав
надзвичайно складне завдання - забезпечувати всім необхідним команду "лісових жителів",
що постійно зростає.
Збільшення команди завжди радувало Робіна, але, разом з тим, було і причиною його
турбот. Слава про його "лісових жителів" швидко розповсюджувалася, нові рекрути
вливалися в організацію зі всіх кутів Англії. В міру зростання команди їх маленький лісовий
притулок перетворився на великий військовий табір. Між рейдами люди валяли дурня,
розважаючись і нічого не роблячи. Моральний дух падав, все важче було підтримувати
дисципліну. "Чому?" - питав себе Робін і сам собі відповідав: "Я не знаю і половини людей,
якими я зараз керую".
Із зростанням табору зменшувалися і можливості прогодуватися, які завжди надавав
оточуючий їх ліс. Дичини ставало все менше, і все більше потрібно було розраховувати на
постачання з навколишніх сіл. Витрати на закупівлю їжі виснажували фінансові можливості
організації, до того ж надходження почали катастрофічно зменшуватися. Ті, кому було що
втрачати, подорожуючи, почали обходити ліс десятою дорогою. Для них це, звичайно, було
дорого й незручно, та все ж краще, ніж залишитися взагалі без нічого.
Робін був упевнений, що настав час, коли потрібно було міняти політику "лісових
жителів", а саме: замість конфіскації товарів у проїжджаючих через ліс купців, брати з них
фіксоване мито за транзит. Його лейтенанти були категорично проти такої ідеї. Вони
пишалися гаслом, що прославив їх: "Грабуй багатих, віддавай бідним". "До того ж", -
говорили вони, - "фермери і міські жителі - це наші найкращі союзники. Як ми зможемо
розраховувати на їх допомогу в нашій боротьбі проти шерифа, якщо їх теж почнемо
оподатковувати митом за транзит?"
Робін думав про те, як довго ще "лісові жителі" зможуть використовувати ті ж методи,
що і в ранні дні свого існування. Шериф ставав все більш сильним і краще організованим.
Зараз він вже мав гроші і людей і починав турбувати банду, намагаючись визначити її слабкі
місця. Розвиток подій почав змінюватися не на користь "лісових жителів". Робін відчував, що
необхідно робити якісь рішучі кроки до перемоги ще до того, як шериф отримає шанс
завдати смертельного удару. "Але як це зробити?" - питав він сам себе.
 Робін часто мріяв про можливість убити шерифа, але шанси на здійснення цього
ставали все меншими. Крім того, вбивство шерифа могло б задовольнити його особисте
бажання помсти, але ніяк не могло виправити загальну ситуацію. Робін сподівався, що
атмосфера постійної загрози і неможливість збирати податки рано чи пізно приведуть до
зняття шерифа з його посади. Але, навпаки, шериф зміг скористатися своїми політичними
зв'язками і отримати підтримку. Він мав впливових друзів при королівському дворі і
користувався пошаною регента - принца Джона.
Принц Джон був непостійним і порочним. Його з'їдала власна непопулярність в
народі, який хотів повернути на трон ув’язненого Короля Річарда. Він жив в постійному
страху перед баронами, які, надавши йому регентство, тепер уже сумнівалися, чи віддавати
йому трон. Декілька баронів навіть почали заколот з метою звільнення Річарда Левове Серце
з австрійської в'язниці. Робіна вони теж запросили приєднатися до заколоту в обмін на
амністію. Це була небезпечна пропозиція. Одна справа провінційне розбійництво, інше -
інтриги королівського двору. Шпигуни принца Джона були всюди. Якщо заколот
провалиться, переслідування стане безжальним, а покарання - неминучим і швидким.
Звук горну, що зве до вечері, відволік Робіна від його думок. В повітрі стояв запах
смаженої оленини. Ніякого рішення все ще не було прийнято. Робін повернув до табору,
обіцяючи самому собі, що він обов'язково зосередиться на цих проблемах по поверненню із
завтрашнього рейду.

ПИТАННЯ:
1. Чи можна вважати "лісових жителів" організацією? Чому?
2. Чи можна вважати успішною роботу цієї організації? Чому?
3. Які причини спонукали людей приєднуватися до "лісових жителів"? Якою була
причина створення організації Робін Гудом?
4. Які місія, цілі, стратегія, структура та процеси сформувалися в організації?
5. Як можна охарактеризувати поведінку людей та культуру взаємостосунків між ними в
цій організації?
6. У чому полягають загрози для подальшої діяльності організації Робін Гуда?
7. Чи є перспективи розвитку окремих особистостей, груп та цієї організації в цілому?