Артем Терещенко

Пирог Поліна
 Терещенко Артем
Якович
перший підприємець у династії
Терещенків
 Терещенки

— козацько-міщанський рід
Глухівщини ,
який у отримав дворянський
1870

статус.
 Терещенки
Рід

Родоначальник його ( – )
Артем Терещенко 1794 1873

розбагатів під час Кримської війни

на постачанні й корабельного
хліба

лісу для московського війська,

потім захопився цукроварінням та
іншими галузями промисловості.
Після Артем Терещенко
селянської реформи 1861 року

і його сини — , і , Нікола Федір Семен

скуповуючи поміщицькі маєтки в і Україні

, стали на початку
Московщині одними з XX століття

найбільших землевласників Московської імперії

(140 000 десятин землі) і

цукрозаводчиків в Україні (у – 1911 1912

Терещенки мали 10 великих

цукроварень).
 ( – ) був відомим
Нікола Терещенко 1819 1903

меценатом й одним з фундаторів

Київського й ; мистецькі
Глухівського музеїв

колекції Ніколи Терещенка стали

основою майбутніх українського музеїв

мистецтва і картинної галереї в . Києві

 Початок діяльності
Прагнучи бути серед лідерів галузі, Терещенки в
1870 р. заснували з
«Товариство цукробурякових та рафінадних заводів братів Терещенків»

початковим капіталом у 3 млн крб., який до 1900 р.

досяг 8 млн. На той час в розпорядженні об'єднання
перебувало п'ять заводів: власні рафінадні —
Михайлівський (Глухівський повіт), Тульський і
орендований Черкаський; цукрові — Воронізький
(Глухівський повіт) й орендований Крупецький
(Путивльський повіт). Треба зазначити, що це було
суто сімейне акціонерне товариство, до складу якого
не входили сторонні особи. Його паї на ринку
цінних паперів не з'являлися, а були розподілені між
членами родини. Засновники об'єднання стали і його
першими директорами. Згодом одним з них був
призначений син Миколи (Артемів син) —
Олександр, спів-директорами — Богдан (Іванів син)
Ханенко (зять М. А. Терещенка) та син Семена
(Артемівого сина) — Костянтин.
Головне управління, що керувало
справами товариства, було
розташоване в Києві. Під його
керівництвом перебували
розпорошені по найбільших
містах Московської імперії 14
контор, які продавали готову
продукцію. Цукор продавали не
лише на внутрішньому ринку, а й
вивозили за кордон. Для
зменшення втрат в Одесі, у
Карантинній гавані, спорудили
кам'яний пакгауз і відкрили два
магазини.