БИЖИКОВСЬКИЙ ПРОТИ ПОЛЬЩІ

(BYRZYKOWSKI v. POLAND)

У справі «Бижиковський проти Польщі»

Європейський суд з прав людини (четверта секція), засідаючи палатою у

складі:
— сера Ніколаса Братца (Sir Nicolas Bratza), Голови Суду,
— п. Х. Касадевалля (J. Casadevall),
— п. Дж. Бонелло (G. Bonello),
— п. К. Трайї (K. Traja),
— п. С. Павловського (S. Pavlovschi),
— п. Л. Гарліцького (L. Garlicki),
— пані Л. Мійович (L. Mijović), суддів,
— і п. Т. Л. Ерлі (T. L. Early), секретаря секції,
після наради за зачиненими дверима 8 червня 2006 року, постановляє таке
рішення, ухвалене в зазначений вище день:

ПРОЦЕДУРА

1. Справу було розпочато на підставі заяви (№ 11562/05) поданої в Суд про%

ти Республіки Польщі відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав лю%
дини й основоположних свобод («Конвенція») громадянином Польщі паном
Войцехом Бижиковським (Wojciech Byrzykowski).
2. Польский Уряд («Уряд») було представлено його Уповноваженим, паном
В. Волонсєвичем (J. Woląsiewicz). Заявника представляла пані Б. Слупська%
Учкєвіч (B. Słupska!Uczkiewicz), адвокат, що має практику у Вроцлаві.
3. 3 липня 2005 року Суд вирішив передати заяву на ознайомлення Урядові.
Згідно з положеннями пункту 3 статті 29 Конвенції він вирішив одночасно
розглянути заяву по суті й питання її прийнятності.

41
Вибрані справи Європейського суду з прав людини. Випуск VІ
ЩОДО ФАКТІВ

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник, 1974 року народження, проживає у Вроцлаві.

5. 11 липня 1999 року 27%літня дружина заявника збиралася народжувати
їхню дитину. Її поклали в лікарню Вроцлавської медичної академії в 20:00. Ос%
кільки ніякого прогресу в пологах не було, а в дитини проявлялися ознаки
серцевої патології, 12 липня 1999 року в 10:00 було ухвалене рішення зробити
їй кесарів розтин. У результаті застосування епідуральної анестезії жінка впа%
ла в кому й усі зусилля повернути її до життя не принесли успіху. Пізніше дру%
жину заявника перевели до відділення інтенсивної терапії, де вона й померла
31 липня 1999 року.
6. Дитина Х., що народилася за допомогою кесаревого розтину, страждала
від серйозних порушень здоров'я, головним чином неврологічного характеру.
Вона потребувала постійного медичного догляду.

A. Карне переслідування

7. 31 липня 1999 року заявник, якого представляв його батько, звернувся із

заявою про проведення розслідування причин смерті його дружини. Його
клопотання було задоволено в той же день. 2 серпня 1999 року було виконано
розтин. У медичному висновку, підготовленому відразу ж після цього, під%
креслювалася, крім іншого, потреба в одержанні висновку медичної експер%
тизи щодо обставин, які спричинили її смерть.
8. 11 серпня 1999 року прокурор району Вроцлав%Кжикі (Wrocław!Krzyki)
зажадав надати медичну документацію дружини заявника органам карного
переслідування.
9. 19 серпня 1999 року заявник дав показання прокуророві району Вроц%
лав%Кжикі.
10. 6 жовтня 1999 року суд району Вроцлав%Кжикі за клопотанням проку%
ратури району звільнив лікарів, які здійснювали породільні заходи, від зобо%
в'язання зберігати службову таємницю з метою одержання їхніх показань.
11. 15, 17, 18 і 19 листопада 1999 року прокуратура району допитала медич%
них працівників, що займалися питанням пологів і лікування дружини заяв%
ника щодо обставин її смерті.
12. У листі, поданому 15 грудня 1999 року, заявник звернувся з клопотан%
ням до прокуратури району з вимогою заслухати додаткових свідків. 17 грудня
1999 року прокурор району Вроцлав%Кжикі відібрав показання в трьох інших
свідків.

42
 Бижиковський проти Польщі
13. 29 грудня 1999 року прокурор району, беручи до уваги результати ді%
знання, ухвалив провести карне розслідування за фактом підозри у не%
навмисному вбивстві — злочину, караного за статтею 155 Кримінального ко%
дексу.
14. 30 грудня 1999 року прокурор району вирішив доручити Люблінському
інститутові судової медицини підготувати висновок медичної експертизи
щодо лікування, яке було надано дружині заявника.
15. 4 і 10 лютого й 17 березня 2000 року прокурор району заслухав додат%
кових свідків.
16. 10 лютого 2000 року Люблінський інститут судової медицини повернув
матеріали справи, пояснивши, що він не зможе підготувати висновок експер%
тизи. 30 березня 2000 року прокурор району вирішив доручити підготовку ви%
сновку медичної експертизи Краківському інституту судової медицини. З ог%
ляду на всі обставини, пізніше провадження було припинено.
17. У жовтні 2000 року прокурор району відновив провадження, одержав%
ши висновок експертизи, підготовлений чотирма медичними експертами
Краківського інституту судової медицини.
18. Рішенням від 31 жовтня 2000 року прокурор району зупинив прова%
дження, дійшовши висновку, що, з огляду на дані медичної документації, по%
казання свідків і висновок медичної експертизи, підстав для притягнення до
відповідальності відповідного медичного персоналу немає. Однак згодом у
відповідь на скаргу заявника провадження було відновлено рішенням від 5
січня 2001 року. Окружний прокурор Вроцлава вирішив, що провадження бу%
ло припинено передчасно, без одержання всіх необхідних доказів і без належ%
ного встановлення фактів, що мають значення для ухвалення рішення. Про%
куратура визнала необхідність повторного допиту анестезіологів, причетних
до породільних заходів, для з'ясування невідповідностей у їхніх показаннях, а
також залучення додаткових експертів з метою встановлення можливого не%
гативного впливу умов пологів на стан здоров'я сина заявника.
19. 7 і 19 лютого 2001 року прокурор району повторно допитав двох ане%
стезіологів, що брали участь у лікуванні дружини заявника.
20. 20 лютого 2001 року прокурор району вирішив доручити проведення
нової експертизи Лодзинському інституту судової медицини.
21. Чотири експерти Лодзинського інституту судової медицини підготу%
вали висновок 28 червня 2001 року, а представили його прокуророві району
23 серпня 2001 року, відзначивши, серед іншого, що син заявника помер у ре%
зультаті травми, якої він зазнав під час пологів. Посилаючись на медичну
документацію в справі, експерти дійшли висновку, що ніякого злочину вчи%
нено не було, а невдача при спробі нейтралізувати результат анестезії не спри%
чинена недбалістю лікарів.

43
Вибрані справи Європейського суду з прав людини. Випуск VІ
22. У листі від 29 серпня 2001 року Лодзинський інститут судової медицини
сповістив прокурора району про те, що в тексті висновку експертизи була
допущена редакційна помилка, а саме: згадування про смерть сина заявника.
23. 10 вересня 2001 року прокурор району відібрав показання ще в одного
свідка. У листі, представленому в той же день, заявник і його батько поста%
вили під сумнів висновок медичної експертизи від 28 червня 2001, у якому мі%
стилася, між іншим, неправильна інформація про смерть сина заявника в
результаті травм, яких він зазнав під час пологів. Вони стверджували, що ця
помилка свідчить про те, що висновок був підготовлений без належної уваж%
ності й пунктуальності.
24. 17 вересня 2001 року прокурор району вирішив доручити підготовку
ще одного висновку експертизи Познанському інституту судової медицини.
30 листопада 2001 року цей висновок був представлений. У ньому, крім ін%
шого, містилися відповіді на 32 питання, поставлені заявником.
25. 6 грудня 2001 року прокурор району Вроцлав провадження припинив.
У своєму рішенні він посилався на висновок медичної експертизи, у якому
вказувалося, що лікування дружини заявника й здійснення породільних захо%
дів, тобто кесарів розтин, перидуральна анестезія й реанімація були виконані
належним чином і були достатні, беручи до уваги стан її здоров'я й обставини,
та не могли мати зв`язку з погіршенням її стану або призвести до її смерті, яка
настала згодом.
26. 21 січня 2002 року заявник оскаржив постанову від 6 грудня 2001 року.
27. 23 травня 2002 року суд округу Вроцлав%Кжикі залишив оскаржуване
рішення без змін. Він дійшов висновку, що докази, зібрані під час розсліду%
вання, не давали підстав для пред'явлення обвинувачення медичному пер%
соналові. Він також послався на чотири висновки медичної експертизи (із
Вроцлава, Познані, Кракова й Лодзі), згідно з якими лікування дружини за%
явника під час і після пологів не було невідповідним. Отже, її смерть не могла
бути викликана якою%небудь злочинною дією або бездіяльністю.
28. 25 липня 2002 року суд округу Вроцлав%Кжикі відхилив скаргу заявника
від 17 липня 2002 року на рішення від 23 травня 2002 року.
29. 10 грудня 2002 року прокурор району опитав на клопотання заявника
ще одного медичного експерта з приводу обставин смерті дружини заявника.
30. 1 березня 2003 року прокурор району відновив провадження, припине%
не рішенням від 6 грудня 2001 року.
31. 26 і 28 березня, 24 і 28 квітня, 29 травня й 3 червня 2003 року в проку%
ратурі району допитали медичних працівників, що займалися в тому випадку
пологами.

44
 Бижиковський проти Польщі
32. 4 квітня 2003 року Нижньосілезька палата лікарів представила органам
карного переслідування два висновки експертизи, підготовлені з метою здійс%
нення дисциплінарного провадження, яке на той час вже здійснювалося (див.
нижче пункти 39 і 40).
33. 9 червня 2003 року прокуратура району замовила Бялистоцькому інсти%
туту (Białystok) судової медицини підготувати ще один висновок експертизи.
Згодом вона кілька разів зверталась до Інституту з тим, щоб прискорити під%
готовку висновку. 14 жовтня 2004 року підготовлений чотирма експертами
висновок був представлений у прокуратуру району. У висновку також були да%
ні відповіді на 32 питання, що ставилися заявником.
34. 3 грудня 2004 року прокурор району відібрав показання ще в одного
свідка.
35. 1 грудня 2004 року заявник представив висновок експертизи, підготов%
лений в приватному порядку двома лікарями.
36. 8 грудня 2004 року прокурор району провадження припинив. При цьо%
му він взяв до уваги, зокрема, висновок медичної експертизи, підготовлений
експертами Бялистоцького інституту судової медицини, у якому ті стверджу%
вали, що кесарів розтин, перидуральна анестезія й реанімаційні заходи, якщо
враховувати стан дружини заявника й інші обставини, були адекватними.
37. 23 грудня 2004 року заявник це рішення оскаржив.
38. 24 березня 2005 року прокуратура округу Вроцлав ухвалила оскаржене
рішення анулювати. Прокурор відзначив, що докази, наявні в справі на цей
час, не є повними, тому що не дають можливості встановити релевантні об%
ставини. Потрібно встановити певні факти, що мають значення для оцінки
справи, особливо вид і точні дози препаратів, що вводилися дружині заявника
перед кесаревим розтином. Крім того, належало з'ясувати певні розбіжності в
даних під присягою в письмових свідченнях анестезіолога Ф. M. (F. M.). Крім
того, що в медичній документації, можливо, були деякі помилки, які слід було
додатково дослідити.
39. 14 і 29 квітня, а також 13 травня 2005 року прокурор району заслухав
свідків. 13 травня 2005 року були також опитані експерти з Варшави, які під%
готували висновок у рамках дисциплінарного розгляду, що проводила окруж%
на палата лікарів. 24 травня й 28 липня 2005 року були заслухані ще інші
свідки.
40. Невказаного дня восени 2005 року органи карного переслідування звер%
нулися в Інститут судової медицини Медичної академії в місті Бялисток із
запитом про проведення додаткової експертизи. Цей висновок зараз вже під%
готовлено, і матеріали провадження були направлені до Інституту.
41. Провадження триває дотепер.

45
Вибрані справи Європейського суду з прав людини. Випуск VІ
B. Дисциплінарне провадження

42. 30 серпня 1999 року заявник зажадав від палати лікарів округу відкрити
дисциплінарне провадження відносно анестезіолога Ф. М. 26 жовтня 1999 ро%
ку Нижньосілезька палата лікарів розпочала перевірку причин смерті дру%
жини заявника.
43. 10 листопада 1999 року палата лікарів дізнання призупинила, беручи до
уваги паралельне карне переслідування, здійснюване в той час прокуратурою
району.
44. 16 жовтня 2002 року, після того, як постанова прокурора району від
6 грудня 2001 року щодо припинення карного переслідування набула чин%
ності, провадження було відновлено.
45. 11 грудня 2002 року Нижньосілезька палата лікарів запросила додаткову
експертизу у двох експертів з Варшави. 7 лютого 2003 року їхні висновки були
представлені.
46. 25 лютого 2003 року Вища палата лікарів вирішила передати дисциплі%
нарну справу щодо смерті дружини заявника в Познанську палату лікарів.
47. 3 червня 2004 року Великопольська палата лікарів передала матеріали в
Нижньосілезький окружний медичний суд.
48. 25 квітня 2005 року окружний медичний суд у Вроцлаві призупинив
провадження в справі Ф. М. до одержання результатів карного провадження
щодо смерті дружини заявника, взявши до уваги той факт, що 24 березня 2005
року прокурор району Вроцлав%Кжикі задовольнив скаргу заявника на поста%
нову від 8 грудня 2005 року про припинення провадження (див. вище пункт
38). Суд, крім того, відзначив, що з клопотанням про накладення дисци%
плінарних санкцій Уповноважений в справах дисциплінарної відповідально%
сті звернувся до суду лише 17 лютого 2005 року. Суд відзначив, що питання
про дисциплінарну відповідальність відповідного лікаря не могло бути вирі%
шене через сплив часового терміну, передбаченого відповідними положен%
нями Закону про палати лікарів. Однак, зважаючи на те, що процес розгляду
кримінальної справи ще триває, термін давнини «міг би бути продовжений»
відповідно до положень частини 2 статті 51 цього Закону.
49. Провадження триває.

C. Цивільне провадження

50. 11 липня 2002 року заявник, діючи також від імені свого сина Х., вніс
позов про відшкодування збитків проти лікарні і її страхової компанії у Вроц%
лавський окружний суд. Він вимагав щомісячної допомоги на дитину, спра%
ведливої сатисфакції за завдану моральну шкоду, яку їм було заподіяно вна%

46
 Бижиковський проти Польщі
слідок смерті матері й дружини, а також відшкодування видатків у зв'язку з
похоронами. Він стверджував, що смерть його дружини й проблеми зі здо%
ров'ям його сина стали наслідком недбалості при застосуванні анестезії під
час пологів у його дружини. Він, між іншим, відзначив, що експерти, які готу%
вали висновок у рамках карного розслідування, повідомляли, що його син та%
кож помер, що, на його погляд, було прикладом того, як погано цей висновок
готувався.
51. 9 вересня 2002 року заявника частково звільнили від сплати судових
витрат.
52. На слуханні, що відбулося 20 грудня 2002 року, Вроцлавський окруж%
ний суд зажадав представити йому з метою прилучення до доказів всю медич%
ну документацію в справі дружини заявника, а також матеріали ще не закін%
ченого карного провадження.
53. 24 січня 2003 року Вроцлавський окружний суд провів засідання. Заяв%
ник повідомив суд, що окружна палата лікарів зараз здійснює дисциплінарне
провадження. Суд ухвалив запросити в палати інформацію щодо стану про%
вадження й будь%яких можливих висновків експертизи.
54. У лютому 2003 року заявник звернувся з клопотанням до суду про до%
лучення в якості доказу висновку експертизи, який він з власної ініціативи
замовив перед тим, як подавати цивільний позов (див. вище пункт 35). У цьо%
му клопотанні очевидно було відмовлено.
55. Рішенням від 7 квітня 2003 року Вроцлавський окружний суд призу%
пинив судовий розгляд до закінчення дисциплінарного провадження. Суд по%
слався на два підготовані у рамках цього провадження висновки, які свідчили
про те, що при наданні допомоги породіллі дійсно могли статися певні по%
милки. Суд дійшов висновку, що за цих обставин було б розумно зупинити
розгляд справи у суді до завершення дисциплінарного процесу, оскільки його
результат мав би значення для подальшого розгляду й, можливо, вплинув на
розгляд справи в порядку цивільного провадження.
56. Заявник подав оскарження, стверджуючи, зокрема, що дисциплінар%
ний суд палати лікарів, який, ймовірно, буде уповноважений ухвалити ріше%
ння в цій справі, складається із чотирьох лікарів і тільки одного судді, через
що такий розгляд є в основі своїй несправедливим, адже малоймовірно, щоб
він був цілком безстороннім.
57. Рішенням від 25 квітня 2003 року Вроцлавський окружний суд скаргу
відхилив у зв'язку із пропуском строку подання.
58. Листом від 9 вересня 2003 року заявник звернувся з клопотанням про
поновлення провадження, яке було закрито, стверджуючи, що цивільний суд
у жодному разі не залежить від висновків органів професійного об'єднання
лікарів.

47
Вибрані справи Європейського суду з прав людини. Випуск VІ
59. Рішенням від 9 жовтня 2003 року окружний суд відмовився відновити
припинений судовий розгляд на тій підставі, що в рамках дисциплінарного
провадження для оцінки медичних процедур, які застосовувалися в справі,
колективу фахівців було доручено підготувати висновок, і цей висновок уже
був частково підготовлений. Їхні висновки вказують на можливу недбалість з
боку відповідного медичного персоналу; крім того, медична документація по%
кійної дружини заявника включена в матеріали дисциплінарного прова%
дження, що вже суттєво просунулось вперед. Таким чином, рішення дисци%
плінарного суду може вплинути на рішення, що буде винесене в цивільному
провадженні.
60. 2 березня 2004 року заявник звернувся з клопотанням до цивільного су%
ду з тим, щоб вжити заходів для прискорення дисциплінарного провадження.
У листі від 1 квітня 2004 року палата лікарів у Вроцлаві повідомила Вроц%
лавський окружний суд, що провадження в справі ще не завершено, що 15
квітня 2004 року Ф. М. будуть пред'явлені обвинувачення й що матеріали
справи будуть направлені разом із клопотанням про накладення дисциплі%
нарного стягнення до дисциплінарного суду Окружної палати.
61. 16 квітня 2004 року окружний суд повідомив заявника, що цивільне про%
вадження буде відновлене після завершення дисциплінарного провадження.
62. 3 червня 2004 року клопотання про накладення дисциплінарного стяг%
нення на Ф. M. надійшло в окружний дисциплінарний суд.
63. У листі від 23 листопада 2004, направленому у відповідь на запит, що на%
дійшов із цивільного суду 8 листопада 2004 року, Уповноважений у справах
дисциплінарної відповідальності Окружної палати лікарів повторив, що
справа була спрямована в дисциплінарний суд 3 червня 2004 року.
64. Листом від 21 лютого 2005 року заявник звернувся із клопотанням до
цивільного суду про поновлення процесу, підкреслюючи, що із червня 2004
року, тобто з моменту надходження дисциплінарної справи в суд, дисциплі%
нарне провадження ніякого ходу не дістало. Цю затримку можна пояснити
тільки небажанням палати лікарів проводити ефективне розслідування не%
дбалості лікарського персоналу, що, як можна стверджувати, мала місце в йо%
го справі. Він посилався на можливість того, що до дисциплінарної відпові%
дальності ніхто притягнутий не буде за спливом терміну давності.
65. 7 червня 2005 року Вроцлавський окружний суд відхилив клопотання
заявника про поновлення судового розгляду, вважаючи, що воно й далі має
бути припиненим аж до завершення провадження в кримінальному порядку,
здійснюваного прокуратурою округу Вроцлав%Кжикі.
66. Провадження ще не завершене.

48
 Бижиковський проти Польщі
II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ПРАВО

A. Закон про палати лікарів

67. Закон про палати лікарів від 17 травня 1989 року передбачав заснування
палат лікарів як органів самоврядування членів лікарської професії. Членство
в місцевій палаті є обов'язковим. Питання про дисциплінарну відповідаль%
ність лікаря за неналежне здійснення професійних функцій може бути вирі%
шене в рамках провадження перед органами палат, якими є уповноважені в
справах дисциплінарної відповідальності й дисциплінарні суди. Агенти й чле%
ни судів у кожному окрузі обираються членами місцевої палати. Головного
уповноваженого в справах дисциплінарної відповідальності й склад Голов%
ного суду обирає Всепольський з'їзд лікарів, делегатами якого є представники
місцевих палат.
68. Згідно зі статтею 42 Закону в рамках дисциплінарного провадження
можуть бути накладені наступні стягнення: попередження, догана, припи%
нення права займатися лікарською практикою протягом періоду від шести мі%
сяців до трьох років і виключення з реєстру лікарів.
69. Порядок дисциплінарного провадження регламентується положення%
ми Наказу міністра охорони здоров'я від 26 вересня 1989 року «Про порядок
ведення дисциплінарного провадження».
70. Згідно із цим наказом, уповноважений у справах дисциплінарної від%
повідальності повинен провести розслідування, якщо до нього надходить до%
стовірна інформація, що свідчить про порушення норм професійної етики.
При проведенні такого розслідування уповноважений може заслуховувати лі%
каря, якому ставлять в провину неналежне здійснення професійних функцій,
призначати експертів, опитувати свідків і збирати будь%які інші докази, які,
на його думку, мають відношення до справи. Лікар, обвинувачений у нена%
лежному здійсненні професійних функцій, має право робити будь%які подан%
ня, які, на його думку, мають відношення до справи.
71. Якщо інформація, що існує на момент відкриття провадження, або зі%
брана в ході розслідування, достатня для висунення обвинувачень лікареві в
неналежному здійсненні професійних функцій, то уповноважений зобов'яза%
ний зробити подання в суд про накладення дисциплінарного стягнення, що
містить докладний опис передбачуваного правопорушення й виклад підстав.
72. Відповідно до пункту 26 Наказу уповноважений повинен припинити
провадження, якщо він зробить висновок про те, що матеріали, зібрані в
справі, не є достатніми для внесення клопотання про накладення стягнення.
73. Потерпілий від порушення може оскаржити це рішення в Головного
уповноваженого в дисциплінарних справах. Відмову Головного уповноваже%
ного можна оскаржити в Головному суді.

49
Вибрані справи Європейського суду з прав людини. Випуск VІ
74. Відповідно до пункту 29 Наказу, якщо суд, одержавши подання про на%
кладення стягнення, доходить висновку, що справа готова для слухання, він
видає постанову про його проведення. Лікаря на слухання викликають по%
вісткою, у той час як його захиснику, а також уповноваженому надсилають
повідомлення про його дату.
75. Відповідно до пункту 18 Наказу потерпілий від порушення має право в
рамках дисциплінарного провадження вносити клопотання про долучення
доказів, оскаржувати в дисциплінарному суді рішення уповноваженого про
припинення провадження, а також подавати апеляцію на рішення суду пер%
шої інстанції по суті, однак тільки в частині питання про відповідальність.
Потерпілий від порушення має право на доступ до матеріалів справи, при
цьому уповноважений може обмежити його доступ до документів, які містять
лікарську таємницю.
76. Відповідно до пункту 5 Наказу розгляд у суді є публічним для членів
палат лікарів.

B. Цивільний кодекс

77. Відповідно до статті 417 польського Цивільного кодексу держава відпо%

відальна за шкоду, яку було заподіяно представниками державної влади при
виконанні ними їхніх повноважень. Відповідно до встановленої практики
польських судів, така відповідальність держави включає також відповідаль%
ність за шкоду, заподіяну лікуванням в установах суспільної системи охорони
здоров'я — як загальнодержавних, так і муніципальних.

C. Кримінальний кодекс

78. Стаття 155 Кримінального кодексу 1997 року передбачає, що особа, яка
ненавмисно заподіє смерть людини, карається ув'язненням від трьох місяців
до п'яти років.

D. Закон 2004 року

79. 17 вересня 2004 року набув чинності Закон від 17 червня 2004 року «Про
скарги на порушення права на судовий розгляд впродовж розумного строку»
(Ustawa o skardze na naruszenie prawa strony do rozpoznania sprawy w post powaniu
sądowym bez nieuzasadnionej zwłoki) («Закон 2004 року»). Відповідно до статті 2
Закону 2004 року, взятої у поєднанні з частиною 1 його статті 5, сторона неза%
вершеного судового розгляду може подавати клопотання про прискорення
провадження та (або) вимагати справедливої сатисфакції за необґрунтовано
тривалий строк провадження.

50
 Бижиковський проти Польщі
80. Закон передбачає різні юридичні засоби, що мають протидіяти нена%
лежним затримкам судочинства та (або) забезпечувати за них відшкодування.
Відповідна частина статті 2 Закону 2004 року встановлює:
«1. Сторони судового процесу можуть подавати скарги на порушення їх%
нього права на судовий розгляд у межах розумного строку (у відповідному
провадженні), якщо провадження в справі триває довше, ніж необхідно
для дослідження фактичних і юридичних обставин... або довше, ніж необ%
хідно для завершення виконавчого провадження або іншого провадження
щодо виконання законного рішення суду (необґрунтована тривалість су%
дового розгляду)».
81. Стаття 4 у частині, що стосується справи, передбачає:
«1. Скарга підлягає негайному розглядові у вищестоящому суді по відно%
шенню до суду, що веде провадження, яке оскаржується».
82. Стаття 5 у частині, що стосується справи, передбачає:
«1. Скарга на необґрунтовану тривалість провадження підлягає внесенню
до завершення такого провадження…».
83. Стаття 12 передбачає заходи, які можуть бути застосовані судом, що
розглядає скаргу. Відповідна її частина передбачає:
«1. Необґрунтовану скаргу суд відхиляє.
2. Якщо суд вважатиме, що скарга має підстави, він постановляє, що в ос%
карженому провадженні мала місце необґрунтована затримка.
3. На вимогу подавця скарги суд може віддати розпорядження судові, що
розглядає справу по суті, про застосовування певних заходів протягом ус%
тановленого строку. Таке розпорядження не стосується фактичної й пра%
вової оцінки справи.
4. Якщо скарга обґрунтована, то суд, на вимогу її подавця, може прису%
дити... справедливу сатисфакцію в сумі не більше 10 000 злотих із коштів
державного казначейства. У випадку присудження такої справедливої са%
тисфакції вона підлягає виплаті за рахунок бюджету суду, що здійснював
провадження із затримками».
84. Стаття 15 передбачає додатковий засіб відшкодування:
«1. Сторона, скарга якої була задоволена, може вимагати з державного
казначейства компенсації... збитку, завданого їй внаслідок необґрунтова%
ної тривалості розгляду».
85. Стаття 16 додатково уточнює:
«Сторона, що не оскаржила необґрунтовану тривалість розгляду відповід%
но до частини 1 статті 5, може вимагати — відповідно до статті 417 Цивіль%

51
Вибрані справи Європейського суду з прав людини. Випуск VІ
ного кодексу... — компенсації збитку, заподіяного необґрунтованою три%
валістю розгляду після завершення розгляду справи по суті».

ЩОДО ПРАВА

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ
СТАТТІ 2 КОНВЕНЦІЇ

86. Заявник скаржився, що ніякого ефективного розслідування, яке б до%

зволило встановити відповідальність за смерть його дружини й серйозну шко%
ду для здоров'я його сина, проведено не було. Він посилався на статтю 2 Кон%
венції, яка у відповідній частині передбачає:
«1. Право кожного на життя охороняється законом. Нікого не може бути
умисно позбавлено життя...».

A. Прийнятність

87. Представник Уряду стверджував, що заявник не дотримав правила про

вичерпання внутрішніх засобів, встановленого в пункті 1 статті 35 Конвенції.
Він стверджував, що в системі внутрішньодержавного права існували засоби,
достатні для того, щоб домагатися відшкодування в справах про стверджувану
лікарську помилку, тому що в таких випадках можна було порушувати кри%
мінальну справу, стягувати збитки в цивільному порядку й розпочинати дис%
циплінарне провадження. Заявник цими засобами користувався. Карне пере%
слідування здійснювалося, і тому не можна говорити, нібито компетентні
органи залишались дуже пасивними в дослідженні обставин смерті дружини
заявника або що відкрите провадження було настільки неефективним, щоб
звертання до внутрішніх юридичних засобів захисту не мало сенсу. Аналогіч%
ним чином здійснювалися дисциплінарне й цивільне провадження. Отже,
скарги заявника були передчасними.
88. Щодо цивільного провадження представник Уряду дотримувався того
погляду, що заявник мав можливість оскаржити в компетентному суді пору%
шення свого права на судовий розгляд справи впродовж розумного строку, як
передбачено Законом від 17 червня 2004 року «Про скарги на порушення пра%
ва на судовий розгляд у межах розумного строку». Оскільки він не скорис%
тався цим засобом, то його заяву доречно визнати неприйнятною через неви%
черпання внутрішніх юридичних засобів.
89. Заявник подання Уряду заперечував. Він стверджував, що три прова%
дження, в рамках яких він прагнув встановити обставини смерті своєї дру%
жини, тривали вже понад шість років. Органи карного переслідування про%

52
 Бижиковський проти Польщі
являли пасивність у процесі і якщо в провадженні був хоч який%небудь
прогрес, то головним чином завдяки завзятості заявника і його кількаразовим
протестам проти рішень про їх припинення. Більше того, старання заявника
відновити провадження в цивільному порядку, яке було зупинено до часу от%
римання результатів дисциплінарного й карного провадження, виявилися
безуспішними.
90. Оскільки Уряд посилається на положення Закону 2004 року у зв'язку зі
скаргою, заявленою згідно зі статтею 2 Конвенції, то Суд у цьому зв'язку
зауважує, що Закон 2004 року передбачив засоби як корективного, так і ком%
пенсаційного характеру саме відносно права на розгляд справи протягом
розумного строку в межах значення пункту 1 статті 6 Конвенції. Він зробив
висновок, що зазначені засоби є ефективними стосовно надмірних строків
незавершеного судочинства (див. «Міхаляк проти Польщі» (Michalak v. Po!
land) (рішення), № 24549/03, 1 березня 2005 року, і «Харзиньський проти
Польщі» (Charzyński v. Poland) (рішення), № 15212/03, 1 березня 2005 року).
Однак у цьому випадку питання стосується не просто надмірних строків ос%
порюваного цивільного провадження, але також і того, чи можна, розгляда%
ючи обставини справи в цілому, говорити, що держава виконала процесуальні
вимоги, які накладає на неї стаття 2 Конвенції.
91. У цьому зв'язку Суд відзначає, що 31 липня 1999 року заявник клопо%
тався про порушення карного переслідування за фактом смерті його дружи%
ни. Того ж таки року він також зажадав відкрити дисциплінарне провадження
у зв'язку з його справою. У липні 2002 року він звернувся до цивільного суду
з позовом про компенсацію. Наразі всі ці провадження ще не завершено. 7 квіт%
ня 2003 року цивільний суд зупинив цивільне провадження, чекаючи на ре%
зультати дисциплінарного провадження (пункт 55 вище). Наступні зусилля
заявника, спрямовані на поновлення цього провадження, були марні. 25 квіт%
ня 2005 року Медичний дисциплінарний суд округу Нижня Сілезія зупинив
дисциплінарне провадження до завершення карного переслідування (пункт 48
вище). У результаті всі три провадження щодо скарги заявника за статтею 2
Конвенції поки не завершені й тривають вже приблизно від семи до чотирьох
років.
92. У цьому зв'язку Суд підкреслює, що при розгляді того, чи було дотри%
мане правило про вичерпання внутрішніх засобів, істотне значення має вра%
хування не лише наявності формальних засобів у правовій системі відпо%
відної держави, але й конкретних обставин справи, а також того, чи зробив
заявник все, що від нього можна було обґрунтовано очікувати, для вичерпан%
ня доступних внутрішніх засобів (див., серед інших джерел, «Меріт проти
України» (Merit v. Ukraine), № 66561/01, п. 58, 30 березня 2004 року).
93. Суд відзначає, що заявник вдався до всіх засобів, якими він міг скори%
статися у зв'язку зі стверджуваною лікарською помилкою. Заявник неоднора%

53
Вибрані справи Європейського суду з прав людини. Випуск VІ
зово оскаржував рішення про припинення карного переслідування, і його
відновляли тричі через те, що органи прокуратури, до яких зверталися в по%
рядку апеляції, по суті, доходили висновку про те, що прокурори нижчих ла%
нок не зібрали достатніх доказів для з'ясування обставин справи. Цивільне й
дисциплінарне провадження були припинені, поки не було результатів інших
розглядів. З урахуванням взаємозв'язку між різними видами розгляду, в яких
заявник прагнув встановити обставини смерті своєї дружини, Суд вважає, що
заперечення Уряду тісно пов'язане із сутністю скарг заявника відповідно до
даного положення і, отже, що його розгляд треба об'єднати з розглядом спра%
ви по суті.

B. Щодо суті

1. Аргументи сторін

94. Представник Уряду стверджував, що наявність у польській правовій

системі правових норм, покликаних захистити життя пацієнтів, не підлягає
сумніву. Зокрема Суд у своїх попередніх рішеннях відносно Польщі жодного
разу не встановив ознак того, що вона не забезпечила механізми, за допо%
могою яких можна було встановити карну, дисциплінарну або цивільно%пра%
вову відповідальність осіб, що їх можна було вважати за відповідальних (див.,
серед інших джерел, «Скрасковський проти Польщі» (Skraskowski v. Poland)
(рішення), № 36420/94, 6 квітня 2000 року; «Семіньська проти Польщі»
(Siemińska v. Poland) (рішення), № 37602/97, 29 березня 2001 року).
95. Відповідно до усталеної практики Суду провадження в справах, пов'я%
заних з фактами позбавлення життя, має бути, крім іншого, незалежним,
ефективним, достатньо швидким, відкритим для контролю з боку громад%
ськості та повинне відбуватись з відповідним залученням найближчого роди%
ча («Джордан проти Сполученого Королівства» (Jordan v. the United Kingdom),
№ 24746/94, пп. 102–109).
96. Представник Уряду стверджував, що карне переслідування здійснював
незалежний прокурор. Він відібрав показання в медичного персоналу, що був
причетний до лікування дружини заявника, а крім того, щоб уникнути будь%
яких сумнівів щодо об'єктивності висновків медичної експертизи, їх підго%
товку доручив інститутам судової медицини з інших міст, а не того, де була
розташована лікарня, у якій лікували дружину заявника й у якій вона помер%
ла. Тож ніяких сумнівів щодо незалежності й об'єктивності прокурора бути не
може.
97. Представник Уряду також зазначив, що кримінальне розслідування
здійснювали досить швидко. Єдині затримки в провадженні були викликані
потребою одержати додаткові висновки експертизи, а їх підготовка вимагала

54
 Бижиковський проти Польщі
часу. Значна ж кількість цих висновків — досі в справі їх підготовлено чоти%
ри — була наслідком, з одного боку, нових фактів, виявлених у ході провадже%
ння, а, з іншого — того факту, що заявник, користуючись своїми процесуаль%
ними правами, оспорював результати висновків, представлених експертами.
Крім того, досить складний характер справи не давав можливості різним ін%
ститутам судової експертизи підготувати висновки негайно. У світлі практики
Суду потрібно визнати, що здійсненню розслідування в певних ситуаціях
можуть заважати певні перешкоди або труднощі (див. згадану вище справу
Джордано, пп. 102–109).
98. Представник Уряду підкреслював, що заявник як найближчий родич
постраждалої особи активно залучався до участі в процесі. Зокрема він давав
показання щодо обставин лікування й смерті його дружини. Крім того, він за%
являв різні клопотання про долучення доказів. Його питання також не були
залишені без уваги експертами, що готуювали висновки медичної експер%
тизи.
99. Представник Уряду стверджував, що після того, як заявник подав ос%
карження в місцеву Палату, там було розпочате розслідування причин смерті
його дружини. Згодом це провадження було припинено з огляду на здійс%
нення інших видів провадження щодо того ж факту в той же самий час. Під%
стави для припинення дисциплінарного провадження були обґрунтованими,
бо результати карного переслідування, можливо, мали б значення для оста%
точного рішення Палати лікарів.
100. Щодо здійснення цивільного провадження, то представник Уряду
стверджував, що рішення суду про припинення цивільного провадження спи%
ралося на положення частини 1 статті 177 Цивільно%процесуального кодексу,
яке передбачає, що суд може прийняти таке рішення ex officio при виявленні
певних фактів, встановлення яких у порядку карного або дисциплінарного
провадження може торкатися рішення в цивільній справі.
101. Представник Уряду вважав, що той самий принцип застосовний до рі%
шення цивільного суду про припинення цивільного провадження у разі неза%
вершеного розгляду кримінальної справи.
102. Заявник же стверджував, що судова процедура в порядку криміналь%
ного судочинства в справі не проводилася ефективно, хоча саме така вимога
викладена в практиці Суду по статті 2 Конвенції. Органи влади не вжили на%
лежних заходів для того, щоб встановити обставини смерті його дружини.
Провадження кілька разів припиняли, і тільки рішучість заявника і його кіль%
каразові зусилля, спрямовані на його поновлення, привели до того, що його
знову відновляли.
103. Стосовно дисциплінарних проваджень заявник підкреслив, що ніяко%
го рішення по суті справи на той момент винесено не було. Після заходів,

55
Вибрані справи Європейського суду з прав людини. Випуск VІ
вжитих спочатку в результаті його клопотання про відкриття дисциплінар%
ного провадження, яке він заявив в 1999 році, настав дворічний період — з
3 лютого 2000 року до 16 жовтня 2002 року — протягом якого ніякого прогресу
в розслідуванні не було. В цей час, зважаючи на все, збирали медичну доку%
ментацію дружини заявника. Пізніше був підготовлений висновок медичної
експертизи, який дав підставу для звернення до Медичного суду із клопо%
танням про накладення дисциплінарного стягнення на Ф. М. Втім, зроблено
це було тільки після того, як термін давності для притягнення до дисциплі%
нарної відповідальності, як це випливає з рішення від 25 квітня 2005 року,
безсумнівно, вже минув.

2. Оцінка Суду

104. Суд повторює, що відповідальність органів влади у світлі позитивних

зобов'язань за статтею 2 може за певних умов бути пов'язана з їхніми діями
або бездіяльністю в сфері політики охорони здоров'я. Однак, якщо держава%
учасник передбачила достатні заходи для забезпечення високих професійних
стандартів серед працівників сфери охорони здоров'я й захисту життя пацієн%
тів, він не може погодитися з тим, що такі питання, як помилка судження з
боку працівника охорони здоров'я або недбалість в узгодженні дій працівни%
ків охорони здоров'я при лікуванні конкретного пацієнта самі по собі достат%
ні для того, щоб притягнути державу%учасника до відповідальності з огляду на
виконання нею позитивних зобов'язань за статтею 2 Конвенції щодо права на
життя (див. рішення в справах «Пауелл проти Сполученого Королівства»
(Powell v. the United Kingdom), № 45305/99, 4 травня 2000 року; і «Нітецький
проти Польщі» (Nitecki v. Poland), № 65653/01, 21 березень 2002 року).
Позитивні зобов'язання вимагають від держав прийняти норми, які б зобо%
в'язували лікарні — і державні, і приватні — вживати належних заходів для за%
хисту життя їхніх пацієнтів. Вони також вимагають створення ефективної й
незалежної судової системи, яка б дозволяла встановлювати причину смерті
пацієнтів, якими опікувались медичні працівники як в державному, так і в
приватному секторі, та притягати відповідальних за неї до відповідальності
(див., серед інших джерел, «Еріксон проти Італії» (Erikson v. Italy) (рішення),
№ 37900/97, 26 жовтня 1999 року; і згадану вище справу Пауелла).
105. Хоч право домагатися переслідування третіх осіб по суду або засу%
дження їх за карні злочини не можна заявляти незалежно (див. «Перес проти
Франції» (Perez v. France) [GC], № 47287/99, п. 70, ECHR 2004%I), Суд у ряді
справ установив, що ефективна судова система, існування якої вимагає стат%
тя 2, може, а за певних умов і повинна передбачати можливість вдаватись до
кримінально%правових заходів. Однак, якщо порушення права на життя або
недоторканність особи не спричинене навмисно, встановлене статтею 2 по%

56
 Бижиковський проти Польщі
зитивне зобов'язання створити ефективну судову систему не обов'язково
вимагає забезпечувати кримінально%правові засоби захисту в кожній справі.
В такій особливій сфері, як недбалість медичних працівників, це зобов'язання
може, наприклад, бути дотримане, якщо правова система надає по%
страждалому засіб захисту, — чи тільки в рамках цивільного процесу, чи й у
сполученні з кримінально%правовими засобами, — який дозволяв би встанов%
лювати будь%яку відповідальність лікарів і домагатися належної компенсації в
цивільному порядку — такий, наприклад, як постанова про відшкодування й
публікацію рішення. Можуть бути передбачені й дисциплінарні заходи.
Однак зобов'язання держави за статтею 2 Конвенції не будуть дотримані,
якщо гарантії, передбачені внутрішньодержавним правом, існують тільки в
теорії, бо ж насамперед вони мають ефективно здійснюватися на практиці,
причому в межах часу, що дозволяє судам завершити розгляд по суті кожної
окремої справи (див. «Кальвеллі й Чильо проти Італії» (Calvelli and Ciglio v.
Italy) [GC], № 32967/96, пп. 51–53; ECHR 2002%I; «Во проти Франції» (Vo v.
France) [GC], № 53924/00, пп. 89–90, ECHR 2004%VIII).
106. У зв'язку з цим Суд відзначає, що заявник мав можливість ініціювати
процедуру кримінального розслідування даної події. Він також міг пред'явити
державному казначейству цивільний позов за завдану шкоду, вимагаючи ком%
пенсації за смерть своєї дружини. А ще він міг порушити провадження з ме%
тою встановлення дисциплінарної відповідальності причетних лікарів у по%
рядку, передбаченому законами, що регулюють професійну відповідальність
лікарів. Отже, Суд не вбачає якихось ознак того, що держава хоч якось не за%
безпечила процедуру, за допомогою якої можна було б залучати відповідаль%
них осіб до карної, дисциплінарної або цивільно%правової відповідальності.
107. Однак для оцінки справи має значення врахування того, який ефект
мала зазначена процедура за конкретних обставин.
108. У зв'язку з цим Суд, по%перше, відзначає, що після смерті дружини за%
явника 31 липня 1999 року, того ж дня, після відповідної заяви, поданої заяв%
ником, було розпочато поліцейське розслідування. Пізніше, 2 серпня 1999
року, була виконана автопсія. 11 серпня 1999 року поліція зажадала відповідну
медичну документацію. Крім того, невдовзі після цієї події були опитані кіль%
ка свідків. 29 грудня 1999 року прокурор, беручи до уваги матеріали, зібрані
під час поліцейського розслідування, розпочав карне розслідування за фак%
том стверджуваного ненавмисного вбивства. Таким чином, заходи, вжиті від
самого початку для встановлення обставин справи, були здійснені без зволі%
кання.
109. Однак пізніше карне переслідування значно вповільнилося. 10 лютого
2000 року Люблінський інститут судової медицини повідомив органи карного
переслідування, що він не може задовольнити їхній запит про підготовку вис%
новку медичної експертизи в справі. В іншу установу судової медицини з до%
57
Вибрані справи Європейського суду з прав людини. Випуск VІ
рученням підготувати судову експертизу прокуратура звернулася тільки 30 бе%
резня 2000 року. Згодом, провадження було припинене аж до завершення
роботи над висновком. Відновлено воно було в жовтні 2000 року.
110. Рішенням від 31 жовтня 2000 року прокурор округу припинив про%
вадження, зробивши висновок про те, що в світлі медичної документації, по%
казань свідків і даних медичної експертизи підстав для пред'явлення обвину%
вачення причетним медичним працівникам немає. Однак по скарзі заявника
воно було згодом відновлене рішенням від 5 січня 2001 року. Прокурор вищої
інстанції, вивчивши апеляцію заявника, ухвалив, що розслідування було при%
пинене передчасно, без одержання всіх необхідних доказів і без належного
встановлення фактів, що мають значення для ухвалення рішення (див. вище
пункт 18).
111. Суд також відзначає, що згодом провадження було двічі припинене —
6 грудня 2001 року й 8 грудня 2004 року, і двічі відновлено — 1 березня 2003
року й 24 березня 2005 року (див. вище пп. 30 і 38).
У своєму рішенні від 25 березня 2005 року прокуратура округу Вроцлав від%
значила, що зібрані на цей час в справі докази є неповними, оскільки вони не
дозволяють встановити відповідні факти. Прокурор видав розпорядження зі%
брати додаткові докази.
Тому Суд відзначає, що через неповноту зібраних доказів провадження три%
чі припиняли, а потім відновлювали. Органи, які розглядали скарги заявника
на рішення про його припинення, неодноразово вказували на те, що органи
нижчого підпорядкування не з'ясували всіх обставин, що мають значення для
винесення рішення. Суд вважає, що оскільки постанови про спрямування
справи на повторний розгляд звичайно виносять у зв'язку з недоліками орга%
нів влади нижчого підпорядкування, кількаразове винесення подібних поста%
нов у межах одного провадження вказує на серйозні недоліки у функціону%
ванні судової системи (з необхідними виправленнями «Верцішевська проти
Польщі» (Wierciszewska v. Poland), № 41431/98, п. 46, 25 листопада 2003 року).
112. Що стосується дисциплінарного провадження, то Суд відзначає, що
воно було розпочате в 1999 році, однак згодом, у листопаді 1999 року, припи%
нене до завершення карного переслідування. Після того, як воно було віднов%
лене, його знову зупинили рішенням суду від 25 квітня 2005 року через те, що
карне переслідування на той час ще не було завершене. Дане провадження
триває й дотепер.
113. Суд відзначає, крім того, що у своєму рішенні від 25 квітня 2005 року
Окружний медичний суд зазначив, що трирічний строк давності для притяг%
нення до дисциплінарної відповідальності відповідного лікаря вже сплив.
Однак, оскільки кримінальне провадження все ще триває, суд також заявив,

58
 Бижиковський проти Польщі
що тривалість строку давності «може бути продовжена» відповідно до поло%
жень частини 2 статті 51 Закону.
Суд насамперед відзначає, що з формулювання цього рішення не зрозу%
міло, чи Медичний суд таки продовжив тривалість відповідного строку дав%
ності, чи просто констатував, що це можливо. Таким чином, заявник вже
через дане рішення опинився в стані подальшої непевності щодо того, чи
пропущено строк притягнення до дисциплінарної відповідальності відпо%
відного лікаря, чи його ще можна до неї притягнути.
114. Підсумовуючи, Суд зауважує, що смерть дружини заявника сталася
21 липня 1999 року. Незважаючи на відкриття проваджень, у рамках яких
заявник прагнув встановити відповідні факти й відповідальність людей, при%
четних до породільних заходів і її смерті, остаточного рішення в жодному з
них так і не було прийнято через майже сім років. Органи кримінального
переслідування неодноразово критикували прокурорів, що розслідують спра%
ву, на тій підставі, що докази зібрано неповні й що рішення про припинення
провадження були передчасні через недоліки в одержанні доказів. Заявник
уже тривалий час перебуває в стані невизначеності щодо їхніх результатів.
115. Хоча Суд визнає, що медичні питання, які мали відношення до спра%
ви, можливо, були дещо складними, однак не вважає, що це може виправдати
загальну тривалість розслідування.
116. Суд, крім того, відзначає, що органи влади неодноразово посилалися
на окремі незавершені провадження як на підстави для припинення або від%
мови від поновлення інших. Суд усвідомлює, що докази, отримані в ході яко%
гось провадження, могли б мати значення для рішень, ухвалених в іншому, і
що результат такого провадження міг впливати на подальший хід зупиненого
провадження. Він вважає, що подібні рішення, можливо, були продиктовані
розумними міркуваннями, пов'язаними із забезпеченням справедливого й
ефективного судочинства.
Однак, беручи до уваги загальний строк, що минув з часу смерті дружини
заявника, а також те, що процеси, відкриті з метою встановлення обставин її
смерті, здається, скоріше перешкоджали загальному прогресу в розслідуван%
ні, Суд вважає, що говорити, ніби процеси, розпочаті з метою з'ясування під%
став для тверджень про лікарську помилку, сприяли ефективному досліджен%
ню причини смерті, в цьому випадку не можна.
117. І нарешті, Суд відзначає, що крім турботи про дотримання прав, не%
від'ємних від змісту статті 2 Конвенції в кожній індивідуальній справі, є й
більш загальні міркування, які вимагають більшої швидкості при розгляді
справ, пов'язаних зі смертю в умовах лікарні, тому що відомості про обста%
вини й можливі помилки, допущені при наданні медичної допомоги, слід
зібрати без зволікання і відтак поширити серед медичного персоналу відпо%

59
Вибрані справи Європейського суду з прав людини. Випуск VІ
відної установи з метою запобігти повторенню подібних помилок і в такий
спосіб посилити безпеку пацієнтів, які користуються медичними послугами.
118. За цих обставин Суд робить висновок про процесуальне порушення
статті 2 Конвенції. Із цього випливає, що попереднє заперечення Уряду (див.
вище пункти 87–90) слід відхилити.

II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ

СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ

119. Заявник, посилаючись на статтю 6 Конвенції, стверджував, що мало

місце порушення його права на розгляд його скарг впродовж розумного
строку.
120. Суд відзначає, що дана скарга має зв'язок з розглянутою вище, і тому,
відповідно, має бути визнана прийнятною.
121. З огляду на висновок, який стосується статті 2 (див. вище пункт 118),
Суд вважає, що потреби розглядати, чи було в цій справі порушення части%
ни 1 статті 6, немає.

III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

122. Стаття 41 Конвенції передбачає:

«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і як%
що внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає
лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій
стороні справедливу сатисфакцію».

A. Шкода

123. Заявник вимагав 540 000 злотих як компенсацію матеріальних збитків,

що виникли через смерть його дружини й поганого здоров'я його сина. Він
стверджував, що ця сума покриває втрачений дохід, що його покійна дружи%
на, можливо, одержала б до досягнення пенсійного віку, з урахуванням її ква%
ліфікації й доходів до вагітності й смерті. Він далі стверджував, що ця сума та%
кож має відношення до видатків, пов'язаних із доглядом за його сином Х. з
жовтня 1999 року по серпень 2003 року, який би зазвичай забезпечувала його
мати. Він також стверджував, що його син був змушений постійно користува%
тися лікувальними й реабілітаційними послугами, приписаними йому в його
стані, що було спричинено обставинами його народження, причому загальна
сума, витрачена на ці послуги, становить 37 000 злотих.

60
 Бижиковський проти Польщі
124. Заявник також вимагав компенсації моральної шкоди, пов'язаної зі
смертю його дружини й слабким здоров'ям його сина й з нездатністю націо%
нальних органів влади провести швидке й ефективне розслідування.
125. Уряд вважає, що вимоги заявника є завищеними й необґрунтованими.
126. Що стосується вимоги про компенсацію матеріальних збитків, то Суд
не бачить ніякого причинного зв'язку між заявленим збитком і вищезгаданим
порушенням державою своїх процесуальних зобов'язань за статтею 2 Конвен%
ції, факт якого він встановив (див. вище пункт 118).
127. Щодо моральної шкоди Суд, виходячи з принципів справедливості й
беручи до уваги суми, які були присуджені ним у подібних справах, та пору%
шення, факт якого він установив у даній справі, присуджує заявникові 20 000
євро.

B. Судові витрати й видатки

128. Заявник вимагав також 51 935 злотих як компенсації витрат і видатків,

зазнаних ним у зв'язку з провадженням у національних судових органах і в
Суді.
129. Уряд вважає, що сума, якої вимагає заявник, є надмірною.
130. Відповідно до практики Суду, заявник має право на компенсацію своїх
витрат і видатків в тому розмірі, наскільки було доведено, що вони були по%
несені фактично, були необхідними та в розумних межах. У цьому випадку, з
огляду на інформацію, що є в його розпорядженні, і вищезгадані критерії,
Суд вважає за доречне присудити йому в якості компенсації всіх таких витрат
суму 2 000 євро, за винятком 850 євро, наданих заявникові в рамках правової
допомоги, плюс будь%який податок, що може бути нарахований на цю суму.

C. Пеня

131. Суд вважає за доречне, щоб пеня за несвоєчасну сплату нараховува%

лась в розмірі граничної кредитної ставки Європейського центрального бан%
ку, яка діє упродовж прострочення періоду виплати, плюс три відсотки.

НА ЦИХ ПІДСТАВАХ СУД ОДНОГОЛОСНО

1. Визнає заяву прийнятною;

2. Постановляє, що мало місце процесуальне порушення статті 2 Конвенції
й, відповідно, відхиляє попереднє заперечення Уряду, обґрунтоване невичер%
панням внутрішніх засобів;

61
Вибрані справи Європейського суду з прав людини. Випуск VІ
3. Постановляє, що ніякої потреби окремо розглядати скаргу за частиною 1
статті 6 Конвенції немає;
4. Постановляє
(a) що держава%відповідач протягом трьох місяців із дня, коли це рішен%
ня стає остаточним згідно з пунктом 2 статті 44 Конвенції, має за%
платити заявникові такі суми з їх конвертацією в польські злоті за
чинним на день сплати курсом:
(i) 20 000 євро (двадцять тисяч євро) як компенсацію моральної шкоди;
(ii) 2 000 євро (дві тисячі євро) як компенсацію витрат і видатків, за
винятком 850 євро (восьмисот п'ятдесятьох євро), виплачених за%
явникові в рамках правової допомоги;
(iii) будь%які податки, що можуть бути нараховані на цю суму;
(b) що зі спливом зазначених вище трьох місяців і до остаточного розра%
хунку на названу суму нараховуватимуться відсотки в розмірі гра%
ничної кредитної ставки Європейського центрального банку, яка діє
упродовж прострочення періоду виплати, плюс три відсотки;
5. Відхиляє решту вимог заявника про справедливу сатисфакцію.

Учинено англійською мовою з письмовим повідомленням 27 червня 2006

року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду.

Підпис: Н. Братца,
Голова Суду
Підпис: Т. Л. Ерлі,
Секретар Суду

62