Комунікативна філософія: проблеми, представники, напрямки.

Комунікативна філософія вивчає умови, що роблять можливою мовно -

комунікативне спілкування, інтеракцію між людьми; виявленні загальних норм,
дослідження універсальної прагматики комунікативних актів, а також
досліджують роль мови та комунікації у формуванні світогляду.
Представниками цього напрямку філософії вважають Карла Ясперса, Мартина
Бубера, Отто Фрідріха Больнова, Юргена Хабермаса та Карла-Отто Апеля.

Засадничими постулатами комунікативної філософії є не суб’єктивні, а

інтерсуб’єктивні, мовно - комунікативні структури. Ціль комунікативної
філософії – повернутися до практичної філософії, і завдяки тому, що
комунікація передбачає суб’єктно-об’єктний зв’язок, та визнання суверенності
людини, комунікативну філософію її дослідники називають "Комунікативною
етикою", або метаетикою.

Витоком комунікативної філософії є філософія Вітгенштейна, який вбачав

головним завданням філософії - прояснення значень слів та висловлювань
національних мов.

Основні поняття комунікативної філософії:

1. Комунікація - це спілкування, за допомогою якого "Я" визначає себе в

іншому. Для встановлення комунікації оголошується дискусія, в ході якої
люди розуміють, що їх роз’єднують загально - прийняті норми мислення і
об’єднує те, в чому вони є різними.
2. Дискурс - логічне, опосередковане пізнання, що представляє собою
практику комунікативних взаємин для досягнення згоди, через яку люди
досягають єдності.
3. Комунікативна раціональність - вивчення проблеми життєвого світу ,
орієнтованого на результат, цілераціональної комунікаційної дії
орієнтованої на порозуміння.
4. Комунікативна спільнота

Карл Ясперс писав, що суспільний договір у своїй основі є домовленістю,

тобто це контракт, учасники якого обмежені взаємними зобов'язаннями, а
значить усвідомлюють один одного в рамках цих зобов'язань, тобто суспільний
договір фактично роз'єднує людей. Комунікативна філософія пропонує контакт
замість контракту. Основним засобом комунікації вважається дискусія, в ході
якої виявляється індивідуальність кожного.
В роботі «Комунікація» Карл Ясперс розглядає процеси спілкування та
комунікації серед людей на різних рівнях і вимірах. Він вказує на важливість
розвитку свідомості та самосвідомості кожної людини в контексті взаємодії з
іншими. Ясперс виділяє три рівні соціальних стосунків: примітивну спільноту,
предметну цілераціональність і раціональність, що втілює духовний зміст.
 У примітивній спільноті людина не усвідомлює своє буття, тому що
уявлення про світ формуються впливом спільноти тому їх уявлення нічим
не відрізняються від уявлень людей, що її оточують. Це призводить до
загальних уявлень та відсутності особистої свідомості.
 У свідомому протиставленні себе світу людина розвиває незалежність та
логічне мислення, що дозволяє розглядати світ як систему сталих
предметів та закономірностей. Це досягається через загальне розуміння
речей об'єктивного світу, а також через загальні дії, вчинки, мета яких
ставиться і досягається спільно.
 На рівні раціональності людина сприймає себе як особистість і взаємодіє з
іншими відповідно до загальних цілей.
Ясперс встановив межі для кожного виду комунікацій:
 Межею комунікації для наївного буття є відсутність свідомого розуміння
власного існування та відчуження від інших. Особистість не має власних
уявлень і лише приймає уявлення оточуючих.
 Межею комунікації при свідомому протиставленні себе світу є відсутність
спільного розуміння та взаємодії через розуміння світу як об'єктивної
реальності, а не як спільного досвіду.
 Межею комунікації на рівні екзистенції є відсутність спільного розуміння
самої особистості та її унікальності.
Також він зазначив, що екзистенційна комунікація -відбувається між
двома особистостями, які не репрезентують собою щось або когось іншого.
Мені не потрібна покірність іншого, так само як і панування його наді мною.
Ми як особистості взаємно зростаємо у пізнанні один одного. Лише разом ми
можемо досягти того, що бажає кожен із нас. Комунікація передбачає мою
самостійність. Самотність є усвідомленням можливої екзистенції.
Справжня комунікація в якій людина може більше дізнатись про своє буття та
відбувається лише між двома людьми, де вони можуть знайти істину та
реалізувати свої екзистенційні можливості через взаємодію
Відмова від справжньої комунікації означає відмову від власного буття, при
цьому я не просто втрачаю себе, а через втрату іншого зраджую собі.
Комунікація як любов не є сліпою любов'ю, байдужою до свого об'єкта. Це
любов-боротьба, яка висвітлює свій предмет, ставить під сумнів, вагомо і
вимогливо відрізняє одну можливу екзистенцію від іншої.