Тема: Кримінальна відповідальність за створення не

передбачених законом воєнізованих або збройних формувань

Вступ
 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ
КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА СТВОРЕННЯ НЕ
ПЕРЕДБАЧЕНИХ ЗАКОНОМ ВОЄНІЗОВАНИХ АБО ЗБРОЙНИХ
ФОРМУВАНЬ

1.1. Поняття та ознаки не передбачених законом воєнізованих або

збройних формувань

Для надання змістовної характеристики такому протиправному діянню як

створення не передбачених законом воєнізованих або збройних
формувань доцільно визначити його сутнісні ознаки, які властиві саме
незаконним воєнізованим та збройним формуванням. Наукове
обґрунтування зазначеної проблематики можливе за умови виконання
науково-практичного завдання у вигляді співставлення сутнісних ознак,
які властиві легальним, тобто передбаченим законом військовим
формуванням з ознаками, які характеризують не передбачені законом
воєнізовані та збройні формування. Також варто звернути увагу на те, що у
примітках до статті та у статті 260 Кримінального кодексу України (далі
–КК України) не розкриваються всі ознаки не передбачених законом
воєнізованих та збройних формувань. Так, зокрема, примітка 1 взагалі не
вказує на ознаки незаконних воєнізованих формувань. Всі наведені ознаки
властиві і передбаченим законом воєнізованим формуванням. Що
стосується примітки 2, де вказується на збройні формування, то серед
ознак, які вказують на їх незаконний характер є лише одна, а саме незаконна
наявність на озброєнні придатної для використання вогнепальної,
вибухової чи іншої зброї.

https://periodicals.karazin.ua/law/article/view/21751/21093
З моменту початку збройного конфлікту на Сході України та проведення антитерористичної
операції надзвичайно актуальним стало питання виявлення, розслідування й запобігання фактам
створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань. Такі дії визначено в
законодавстві України як злочин, передбачений ст. 260 КК України. За даними статистики, з 2001
до 2014 року дану норму майже не застосовували. Водночас із січня 2014 року, у зв’язку зі
стрімкою зміною ситуації, загостренням криміногенної обстановки й соціальним напруженням,
розпалюванням міжнаціональної та міжрегіональної ворожнечі, поширенням злочинів проти
особи та корисливо-насильницьких злочинів в Україні, щороку збільшувалася кількість учинених
зазначених зареєстрованих злочинів, що мають досить високий рівень латентності.

https://univd.edu.ua/general/publishing/konf/18_04_2019/pdf/89.pdf
У прим. 1 до статті 260 КК України зауважено, що воєнізованими слід вважати формування, які
мають організаційну структуру військового типу (єдиноначальність, підпорядкованість і
дисципліну) та в яких проводять військову або стройову чи фізичну підготовку. Зокрема,
збройними формуваннями слід вважати воєнізовані групи, які незаконно мають на озброєнні
придатну для використання вогнепальну, вибухову чи іншу зброю. Воєнізовані формування
складаються з підрозділів, а для відповідальності за створення або за участь у діяльності збройних
формувань достатньо встановити наявність групи осіб. Існують в теоріі думки про те, що незаконні
збройні формування створюють альтернативу армії, спецслужбам, правоохоронним органам [2].
[3]. Дослідники В. М. Серватюк та М. М. Поліщук стверджують, що до незаконних збройних
формувань належать воєнізовані угруповання, які переслідують певні політичні, національно-
сепаратистські або кримінальні цілі, озброєні різнотипною зброєю, не мають чіткої структури та
єдиного управління, керовані авторитетними, політичними, військовими або кримінальними
лідерами, для досягання певних цілей здійснюють озброєну боротьбу з органами державної
влади, між собою, а іноді й проти мирного населення [4, с. 132].

Серватюк В. М., Поліщук М. М. Структура незаконних збройних формувань та особливості їхньої

тактики дій на південному сході України. Збірник наукових праць Національної академії Державної
прикордонної служби України. Серія «Військові та технічні науки». 2015. № 1 (63). С. 131–146.

А. О. Конончук указує на те, що незаконними є ті воєнізовані або

збройні формування, створення та участь у яких не передбачена ні
Конституцією, ні будь-яким іншим законом України, а отже, вони не
належать до жодного із законних воєнізованих або збройних формувань (їх
створення та діяльність може не мати жодної нормативно-правової
основи або ж вони можуть бути створені на підставі підзаконних
нормативно-правових актів, наприклад, актів органів місцевого
самоврядування.

Конончук А. О. Кримінально-правова характеристика створення не

передбачених законом воєнізованих або збройних формувань та участі в
них: дис... докт. філософ. : 081 / Національна академія внутрішніх справ.
Київ, 2021. 197 c

Отже, виходячи з цього до сутнісних ознак не передбачених законом

воєнізованих та збройних формувань необхідно віднести такі.

1) не передбачені, не врегульовані законом або прямо заборонені ним;

2) не входять до механізму Української держави; 3) мають свою
відносно стійку внутрішню структуру військового типу з розподілом
обов’язків, а також з наявністю тих структур (осіб), що здійснюють
управління ними;4) не можуть комплектуватися чинними
військовослужбовцями; 5) постійно повинна здійснюватися бойова та
мобілізаційна готовність, а також боєздатності; 6) має особливий
(воєнізований) характер відносин (типу військово-службових) та методів
діяльності; 7) цілі та завдання формулюються особами, що їх створюють та
здійснюють керівництво ними; 8) на них не покладаються на офіційному
рівні завдання щодо оборони України, захисту її суверенітету, державної
незалежності і національних інтересів; 9) вони можуть бути придатними до
фактичного ведення воєнних (бойових) дій; 10) воєнізовані формування не
можуть мати на озброєні зброю, а для збройних формувань така ознака є
обов’язковою; 11) організовуються та функціонують на засадах
єдиноначальності; 12) підпорядкування; 13) дисципліни, яка має велику
кількістьспільних ознак з військовою дисципліною; 14) здійснюється
проведення військової або стройової чи фізичної підготовки

https://periodicals.karazin.ua/law/article/view/21751/21093

Отже, воєнізовані або збройні формування, що не передбачені законодавством,

представляють собою структуровані групи осіб, які володіють військовою технікою,
зброєю та тактичними навичками, але не мають офіційного статусу військових чи інших
правоохоронних органів. Поняття таких формувань не визначене чітко в рамках
законодавства, що призводить до недоречності їхнього правового статусу та відповідної
відповідальності.

1.2. Об'єкт та суб'єкт, об'єктивна та суб'єктивна кримінального

правопорушення, передбаченого ст. 260 КК України

. Об'єктом цього злочину є громадська безпека від діяльності непередбачених законами

України воєнізованих або збройних формувань.

Поняття воєнізованих або збройних формувань наведено в примітках до ст. 260. Однак
воно не містить вказівки на всі необхідні, істотні і достатні ознаки цих злочинних
організацій. Зокрема, у примітках 1 і 2 до ст. 260 не зазначається ознака, вказана в
назві та диспозиціях ч. 1 та ч. 2 цієї статті, а саме, що ці формування не передбачені
законами. Крім того, неповно розкрито специфічні ознаки цих організацій, що не дає
змоги відмежувати їх від інших видів злочинних організацій.

З урахуванням викладених зауважень видається, що воєнізованими формуваннями слід

вважати організації, яким, крім загальних ознак злочинної організації, притаманні ще й
такі: 1) вони схожі на передбачені законами України військові формування, але їх
створення не передбачене законами України. Це означає, що або взагалі відсутній
закон, який передбачає створення відповідної воєнізованої організації, або ж вони не
належать (не є структурним підрозділом, не перебувають у підпорядкуванні) до
жодного із легально існуючих воєнізованих формувань чи груп - Збройних Сил України,
Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної
охорони України, військ ЦО, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України
тощо; 2) вони мають організаційну структуру військового типу, що характеризується
наявністю єдиноначальності, підпорядкованості та дисципліни. Це включає в себе:
поділ формування на підрозділи з визначенням особового складу кожного із них та
підпорядкованості відповідних структурних частин; встановлення військових або інших
звань; дотримання субординації; використання одностроїв, знаків розрізнення;
застосування засобів впливу та заохочення, характерних для війська тощо. При цьому
під формуваннями слід розуміти організації, які складаються з відносно самостійних
підрозділів; 3) воєнізований характер завдань і методів, які ставляться перед такою
організацією, засобів, які нею використовуються. Це свідчить, що організація ставить
перед собою специфічні завдання, які можуть покладатися лише на офіційно створені
формування, а саме: вирішення завдань громадсько-політичного характеру методами
військових операцій - заволодіння певними територіями чи їх утримання; силова
підтримка владних структур; придушення збройного чи іншого організованого або
масового опору владі; депортація населення; встановлення режиму військового стану;
знищення живої сили противника та його матеріальних засобів тощо.

Збройним формуванням є воєнізована група, яка характеризується такою специфічною

(крім загальних ознак злочинної організації та воєнізованого формування) рисою:
незаконно має на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову або
іншого виду зброю.

2. Об'єктивна сторона злочину виражається у таких формах:

1) створення непередбачених законом України воєнізованих формувань;

2) участь у їх діяльності (ч. 1 ст. 260);

3) створення непередбачених законом збройних формувань;

4) участь у їх діяльності (ч. 2 ст. 260);

5) керівництво зазначеними формуваннями;

6) їх фінансування, постачання їм зброї, боєприпасів, вибухових речовин чи військової

техніки (ч. 3 ст. 260);

7) участь у складі вказаних формувань у нападі на підприємства, установи, організації

чи на громадян (ч. 4 ст. 260).

Про поняття створення, керівництво, участь у діяльності, фінансування див.

коментар до статей 27, 28 і 255.

3. Суб'єкт злочину загальний. За окремі злочини, вчинювані в ході нападів у складі

воєнізованого чи збройного формувань у випадках, передбачених ч. 2 ст. 22,
відповідальність настає з 14-річного віку.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом. Ставлення до наслідків у

вигляді загибелі людей чи інших тяжких наслідків (ч. 5 ст. 260) характеризується
необережністю.

https://ips.ligazakon.net/document/KK004775

https://legalexpert.in.ua/komkodeks/lku/1964-260.html

1.3. Відмежування ст. 260 КК України від суміжних складів

злочинів

Відмежування ст. 260 КК України від суміжних складів злочинів

Стаття 260 КК України карає за створення не передбачених законом воєнізованих

або збройних формувань, а також за участь у них. Її слід відмежовувати від кількох
суміжних складів злочинів:
 1. Стаття 258 КК України (тероризм)

 Об'єкт: безпека людей, громадська безпека, конституційні права і свободи людини і

громадянина.
 Об'єктивна сторона: вчинення вибуху, підпалу, посягання на життя людини, заподіяння
шкоди майну, залякування населення тощо з метою досягнення політичних, релігійних,
ідеологічних цілей або примушування до певних дій.
 Суб'єктивна сторона: прямий умисел, терористична мета.

Відмінність: тероризм має на меті залякування населення або примушування до

певних дій, а створення воєнізованих або збройних формувань такої мети не має.

2. Стаття 258-3 КК України (участь у терористичній організації)

 Об'єкт: безпека людей, громадська безпека, конституційні права і свободи людини і

громадянина.
 Об'єктивна сторона: участь у терористичній організації, створення такої організації,
керівництво нею.
 Суб'єктивна сторона: прямий умисел, терористична мета.

Відмінність: участь у терористичній організації має на меті тероризм, а створення

воєнізованих або збройних формувань такої мети не має.

3. Стаття 263 КК України (незаконне поводження зі зброєю, бойовими

припасами або вибуховими речовинами)

 Об'єкт: громадська безпека, встановлений порядок обороту зброї, бойових припасів,

вибухових речовин.
 Об'єктивна сторона: незаконне придбання, зберігання, носіння, передача, збут зброї,
бойових припасів, вибухових речовин.
 Суб'єктивна сторона: прямий або непрямий умисел.

Відмінність: ст. 263 КК України не охоплює створення або участь у воєнізованих

або збройних формуваннях.

4. Стаття 338 КК України (дезертирство)

 Об'єкт: військова служба, боєздатність Збройних Сил України та інших військових

формувань.
 Об'єктивна сторона: самовільне залишення військової частини або місця служби.
 Суб'єктивна сторона: прямий умисел.

Відмінність: дезертирство може бути вчинене лише військовослужбовцями, а ст.

260 КК України стосується будь-яких осіб.

5. Стаття 340 КК України (самовільне залишення поля бою)

 Об'єкт: військова служба, боєздатність Збройних Сил України та інших військових

формувань.
 Об'єктивна сторона: самовільне залишення поля бою.
 Суб'єктивна сторона: прямий умисел.
 Відмінність: самовільне залишення поля бою може бути вчинене лише
військовослужбовцями під час бою, а ст. 260 КК України не обмежується такими
умовами.

6. Стаття 408 КК України (порушення правил несення військової служби)

 Об'єкт: військова служба, боєздатність Збройних Сил України та інших військових

формувань.
 Об'єктивна сторона: порушення правил несення військової служби.
 Суб'єктивна сторона: необережність.

Відмінність: ст. 408 КК України охоплює

Стаття 260 Кримінального кодексу України наділяється виразно розрізненою

та унікальною специфікою щодо визначення та кваліфікації діянь, які
підпадають під її сферу застосування. Основна відмінність цієї норми в
законодавстві полягає у тому, що вона чітко регламентує діяльність,
спрямовану на порушення територіальної цілісності та недоторканності
державного устрою України шляхом здійснення диверсійних дій або
терористичних актів. Відмежування статті 260 від суміжних складів злочинів
виявляється через її унікальну спрямованість на протидію конкретним
загрозам для національної безпеки та суверенітету держави, виключаючи
можливість узагальненої аплікації в інших кримінальних контекстах.
Розділ 2. Кримінально-правова характеристика створення не
передбачених законом воєнізованих або збройних формувань

2.2. Кваліфікуючі ознаки злочину, передбаченого ст. 260 КК України

6. Кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 260, є: 1) загибель людей;
2) настання інших тяжких наслідків (ч. 5 ст. 260).

Під загибеллю людей слід розуміти смерть двох або більше осіб. Під іншими тяжкими
наслідками розуміються наслідки у вигляді смерті одного потерпілого, заподіяння хоча
б одній особі тяжкого тілесного ушкодження тощо.

https://legalexpert.in.ua/komkodeks/lku/1964-260.html

Кваліфікуючі ознаки злочину, визначеного у статті 260 Кримінального

кодексу, полягають у навмисному створенні воєнізованих або збройних
формувань, які не передбачені законодавством, тобто в порушенні
встановлених вимог та процедур формування та легалізації військових чи
збройних структур. Даний злочин характеризується свідомим порушенням
законодавства щодо створення та функціонування військових або збройних
організацій, неуповноважених відповідними нормативно-правовими актами.
Таке діяння включає в себе здійснення активних заходів з формування
озброєних груп чи структур з метою досягнення певних цілей або реалізації
певної політичної агенди поза рамками законності та контролю відповідних
державних органів.

2.3. Види співучасті у створенні не передбачених законом воєнізованих або

збройних формувань.

Розділ 3. Актуальні проблеми кваліфікації та практики застосування ст.

260 КК України

3.1. Проблеми доведення складу злочину.

3.2. Відповідальність за участь у діяльності не передбачених законом

воєнізованих або збройних формувань.

Висновки
Список використаних джерел