Профорієнтаційна вправа «Оповідання з іменників»

(Дана вправа є модифікацією відомої гри "Оповідання з іменників", що була адаптована нами
до проблематики професійного самовизначення)
Мета: підвищити рівень усвідомлення учасниками типового й специфічного в професійній
діяльності того або іншого фахівця.
Вправа проводиться в колі. Кількість граючих - від б-8 до 15-20. Час - від 15 до 25 хвилин.
Основні етапи методики наступні:
1. Ведучий визначає разом з іншими гравцями, яку професію цікаво було б розглянути.
Наприклад, група захотіла розглянути професію “фотомодель”.
2. Загальна інструкція: “Зараз ми спільними зусиллями постараємося скласти оповідання про
типовий трудовий день нашого його працівника - фотомоделі. Це буде оповідання тільки з іменників.
Приміром, оповідання про трудовий день учителя міг би бути таким: дзвінок - сніданок - дзвінок -
урок - двієчники - питання - відповідь - трійка - учительська - директор - скандал - урок - відмінники
- дзвінок -будинок - постіль. У цій грі ми подивимося, наскільки добре ми уявляємо собі роботу
фотомоделі, а також з'ясуємо, чи здатні ми до колективної творчості, адже в грі існує серйозна
небезпека якимось невдалим штришком (недоречно названим "заради жарту", дурним іменником)
зіпсувати все оповідання.
Важлива умова: перш, ніж назвати новий іменник, кожний гравець обов'язково повинен
повторити все, що було названо до нього. Тоді наше оповідання буде сприйматися як цілісний
добуток. Щоб краще було запам'ятовувати названі іменники, раджу уважно дивитися на всіх мовців,
як би зв'язуючи слово з конкретною людиною”.
3. Ведучий може назвати перше слово, а інші гравці по черзі називають свої іменники,
обов'язково повторюючи все, що називалося до них. Якщо гравців 6-8 чоловік, то можна пройти два
кола, коли кожному прийде називати по двох іменників.
4. При підведенні підсумків гри можна запитати в учасників, вийшло цілісне чи оповідання ні?
чи не зіпсував хтось загальне оповідання своїм невдалим іменником? Якщо оповідання вийшло
плутан і сумбурним, то можна попросити когось із гравців своїми словами розповісти, про що ж було
складене оповідання, що там відбувалося (і чи відбувалося?). Можна також обговорити, наскільки
правдиво й типово був представлений трудовий день розглянутого професіонала.
Досвід показує, що гра звичайно проходить досить цікаво. Учасники нерідко перебувають у
творчій напрузі й можуть навіть нечимало утомлюватися, тому більше двох разів проводити дану
ігрову вправу не треба.
Не менш цікаво може бути проведене аналогічна вправа, але вже на тему “СОН З ЖИТТЯ...”
таке-те фахівця. У цьому випадку можливо більше творче й бурхливе фантазування учасників,
оскільки мова йде про незвичайний, майже, “містичної” ситуації, пов'язаної із загадковим миром
снів...
Дані вправі виявляються цікавими й корисним і навіть при роботі з фахівцям і. Приміром, і в
програму підготовки профконсультантов можна включити спочатку вправу “Один робочий день із
життя профконсультанта”, а потім - “Сон з життя профконсультанта”.
Особливо корисними як для шкільного профконсультанта, так і для профконсультанта служби
зайнятості були б ігрові вправи на теми “День із життя безробітного” і “Сон з життя безробітного"
(випускника школи епохи “демократичних перетворень” і безробітного дорослого з тієї ж епохи...).

Рольова гра «Cпівбесіда з роботодавцем»

 Ціль вправи: вироблення навичок ефективної самопрезентації
Кожний учасник пробує себе в ролі здобувача. Хто-небудь зі членів групи відіграє роль
роботодавця. Ведучий тренінгу може дати установку на відмову "здобувачеві" або пред'явлення йому
твердих вимог. Це додасть грі більше реалістичний і творчий характер.
Члени групи, не приймаючу участь у співбесіді, є спостерігачами, які аналізують і оцінюють по
її завершенні, дають зворотний зв'язок "здобувачеві" щодо ефективності його самопрезентації й
поводження на співбесіді.

Тренінгова вправа «Мої життєві й професійні плани»

Ціль вправи: визначення перспективних життєвих і професійних цілей; аналіз і осмислення

своїх життєвих і професійних перспектив.
Кожний учасник разом із групою має можливість помізкувати над тим, що він очікує від свого
життя, які його устремління, які цінності для нього значимі.