Промовець використовує невербальні засоби досить активно та виразно.

Часто змінює
інтонацію голосу, робить жести руками для ілюстрації слів та залучення аудиторії,
встановлює контакт з глядачами, дивлячись на них та посміхаючись.

Культура мовлення промовця високою. Він використовує різні стилістичні засоби, такі
як анафора, антитеза, риторичні питання, метафори, порівняння, гумор та іронію.
Адаптує мову до аудиторії, вживаючи неформальний тон та сленг.

Промовець використовує різні прийоми впливу на аудиторію. Привертає увагу цікавою

темою, несподіваними фактами, провокаційними твердженнями, анекдотами та
особистими історіями. Викликає емоційну реакцію глядачів, використовуючи гумор,
сарказм, пафос, симпатію та співчуття. Стимулює мислення глядачів, ставлячи
питання, запрошуючи до дискусії та викладаючи свою точку зору.

Виступ промовця має свої сильні та слабкі сторони. Чітка структура вступу, основної
частини та висновку, цікава та актуальна тема, висока енергетика, харизма та
впевненість — позитивні аспекти. Але довга тривалість виступу може втомлювати
аудиторію, існують деякі повторення, суперечності та неточності, що можуть впливати
на переконливість та достовірність.