Відродження в Італії

Вперше поняття «Відродження» вжив італійський

письменник Джованні Боккаччо (1313-1375), який
сказав про живописця Джотто ді Бондоне (1266-
1336), що той «відродив античне мистецтво».
Терміном, який визначив цілу епоху, це поняття
стало завдяки відомому живописцю, архітектору та
історику мистецтва Джорджо Базарі, який хотів
підкреслити повернення образотворчого
мистецтва своєї епохи до античних канонів
(відродження античності).
Відродження, або Ренесанс (з фр. — Renaissance), —
епоха в історії культури Європи кінця
Середньовіччя та початку Нового часу, що
характеризувалася новим світобаченням і високим
творчим піднесенням
Гуманізм (від лат. humanitas — «людяність») – визнання цінності
людини як унікальної особистості, її права на вільне мислення та
розвиток своїх здібностей.

Ідеалом гуманістичної культури стала

діяльна, освічена, вільна особистість,
творчий потенціал якої був Еразм Роттердамський
актуалізований новою епохою. (1466-1536)
Платонівська академія (також відома як Неоплатонівська флорентійська академія) —
науковий дискусійний гурток гуманістів XV століття у Флоренції
Франческо Петрарка
(1304 - 1374)
«Канцоньєре» або «Книга пісень»
Головна тема – любов поета до Лаури

Мініатюра Лаура і Петрарка

Петраркізм — одна з визначальних течій в італійській поезії XVI століття, яка набула
поширення і в інших країнах Європи (Франція, Англія, Іспанія, Португалія, Далмація,
пізніше — Німеччина).

Для поезії петраркізму характерні:

ідеалізація коханої жінки
зображення платонічних переживань, пов'язаних зі стражданням, осмисленням
суперечливості людської природи
трагізм протистояння життя і смерті, драма душевного світу людини
 Джованні Боккаччо
(1313-1375)
великий письменник-
гуманіст, учений, філолог