Мова — один із найголовніших інструментів діяльності юриста.

За допомогою якого здійснюється його правова активність у всіх

сферах: законотворчій, правозастососвній, правоохоронній тощо.

Мова юрисп. — цілістна комунікативно-ґалузева підсистема

володіння літературної мови з певним набором характерних
лінгвостилістичних і структурножанровими ознаками зумовлених
специфікою правової сфери та комунікативно-професійними
потребами в ній.

Ґалузі...

Мова юрисп. - функіональний різновид літературної мови з

характерними лінгво-стилістичними та структурно-жанровими
ознаками, обумовленими специфіками правової сфери та
комунікативно-професійними потребами в ній.

Особливості...

Ознаки:
на логічному рівні: однозначність, логічна послідовність, точність,
аргументованість викладу фактів, об’єктивність оцінок, гранична
чіткість висловлювань, узагальненість, логічна завершеність
висловленної думки та висновків, простота викладу змісту дркумента

структурні: високий ступінь одноманітності стандарту і форми,

сувора регламентація ... тексту, чіткість структури викладу

на лінгвістичному рівні: емоційно-експресивна нейтральність

викладу матеріалу, немає індувідуальних авторських рис, сувора
нормативність мовних засобів, уживання юридичної термінології,
складноскорочених слів, абревіатур; офіційність, ясніть, точність,
повнота змісту, настановчо-інформативний (директивний) характрер
правоових приписів, кодифікованість, узагальненість, традиційність,
стабільність, високий ступінь стандартизації (термінології і
синтаксичних конструкцій: усталених зворотів, формул, кліше),
стилістична однорідність.
Синтаксичний рівень: прості поширені речення з прямим порядком
слів, складнопідрядні речення з відношенням з’ясувальними,
причиновими, умови та наслідку

Функції мови юрисп.:

1. Номінативна (ознайомлення з правовими реаліями і поняттями)
2. Гносеологічна (спосіб суспільно правового розвитку та
передавання досвіду)
3. Аксіологічна (надання правової та морально-етичної оцінки)
4. Комунікативна (можливість правового спілкування)
5. Культуроносна (вдосконалення та передавання спадщини правового
знання та культури)
6. Естетична (лінгвістична довершеність юридичного тексту, як
еталон для всіх правових документів)

...

Національна мова — сукупність усіх слів, граматичних форм та

особливостей вимови людей, які спілкуються цією мовою.
...

Літературна мова — це унормована форма загально-народної мови,

що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей:
державні та громадські установи, пресу, художню літературу, науку,
театр, освіту, побут людей

...(ознаки)

Форми літературної мови: усна та писемна.

Державна мова — офіційно визнана обов’язкова мова законодавства,

судочинаства. Діловодства, навчання дітей у школах, офіційних змі
тощо.
12.09.23

План
1. Поняття «мовна і мовленнєва компетентність», її
компоненти.
2. Культура мовлення: поняття, ознаки.
3. Мовний і мовленнєвий етикет у професійній діяльності
юриста

1. Мовна компетенція – це засвоєння, усвідомлення мовних

норм, що склалися історично у фонетиці, лексиці, граматиці,
орфоепії, семантиці, стилістиці та адекватне їх застосування в
будь-якій людській діяльності в процесі використання певної
мови.
Компоненти компетенції:

– мотиваційний;

– емоційно-естетичний;

– когнітивний;

– операційно-діяльнісний.
Мовленнєва компетенція − це засвоєння, усвідомлення
мовних норм, що склалися історично у фонетиці, лексиці,
граматиці, орфоепії, семантиці, стилістиці та адекватне їх
застосування в будь-якій людській діяльності в процесі
використання певної мови. Також це вміння адекватно і
доречно практично користуватися мовою в конкретних
ситуаціях (висловлювати свої думки, бажання, наміри,
прохання тощо), використовувати для цього як мовні, так і
позамовні (міміка, жести, рухи) та інтонаційні засоби
виразності мовлення
....
2.
Культура мови - галузь мовознавства, що утверджує,
кодифікує норми на всіх мовних рівнях, використовуючи
відомості історії української літературної мови, граматики,
лексикології, словотвору, стилістики. Культура мови виробляє
наукові критерії в оцінюванні мовних явищ, виявляє тенденції
розвитку мовної системи, проводить цілеспрямовану мовну
політику, сприяє втіленню норм у мовну практику. А якщо
нормативно-регулювальний аспект повʼязаний із становлення
правил користування мовними засобами зорієнтований на ....
тоді вживаємо термін "культура мовлення".

Наука, що вивчає нормативність мови, її відповідність до тих

вимог, що ставляться перед мовою в суспільстві, називається
культурою мови. Вона досліджує правила вимови

Мова - загальне явище, мовлення - індивідуальне

 Аспекти вияву культури мовлення: нормативність,
адекватність, естетичність, поліфункціональність.
Ознаки (критерії) культури мовлення: правильність,
точність, логічність, змістовність, доречність, багатство,
виразність, чистота.

3. Мовний та мовленнєвий етикет

Мовний етикет - це сукупність правил мовної поведінки, які

репрезинтуютьсяв мікросистемі нацонально-специфічних
стійких формул і виразів у ситуаціях установлення контакту із
співрозмовником, підтримки спілкування в доброзичливій
тональності.

Мовленнєвий етикет - національно-специфічні правила

мовленнєвої поведінки, які реалізуються в системі стійких
формул і висловів, що рекомендуються для висловдення
подяки, прощання тощо, в різних ситуаціях ввічливого
контакту зі співбесідником, зокрема під час вітання,
знайомства, прощання. Це своєрідна форма номативної
мовленнєвої поведінки суспільства в цілому.

Укр. мовленнєвий етикет - національний кодекс словесної

добропристойності, правила ввічливості, який сформувався
історично в культурних верствах нашого народу і передається
від покоління до покоління як еталон порядної мовленнєвої
поведінки українця, виразник людьської гідності і честі,
української шляхетності й аристократизму ...