Біографія

Лорка народився 5 червня 1898 в містечку Фуенте-Вакерос в іспанській

провінції Гранада. У школі хлопчик вчився не надто успішно. У 1909 родина
переїхала в Гранаду.
У 1914 році Лорка почав вивчати право, філософію і літературу в
університеті Гранади. У 1918 р у Лорки виходить перша поетична збірка,
«Враження і пейзажі», що принесла йому популярність.
У 1919 р Гарсіа Лорка приїжджає в Мадрид. У столичному університеті він
знайомиться з Сальвадором Далі і Луїсом Буньюель, а також з Грегоріо
Мартінесом Сьєррою, директором театру «Еслава». На прохання Мартінесa
Сьєрри Лорка пише свою першу п’єсу El «Чаклунство метелика» і здійснює її
постановку (1919-1920). До 1928 року він навчається в мадридському
університеті.
У наступні роки Гарсіа Лорка стає помітною фігурою серед художників-
авангардистів. У нього виходять нові поетичні збірки, включаючи
«Циганське романсеро», 1928. У цих віршах поет, за його власними словами,
«хотів злити циганську міфологію зі всієї сьогоднішньою буденністю».
Гарсіа Лорка їде в Нью-Йорк, в результаті чого незабаром з’являються нові
твори – книга віршів «Поет в Нью-Йорку», п’єси «Публіка» і «Коли пройде
п’ять років ».
Повернення поета до Іспанії збіглося з падінням режиму Прімо де Рівери і
встановленням республіки. У 1931 році Гарсіа Лорку призначають
директором студентського театру «Балаган». Працюючи в театрі, Лорка
створює свої найвідоміші п’єси: «Криваве весілля», «Йерма» і «Дім Бернарди
Альби».
Перед початком громадянської війни Гарсія Лорка виїжджає з Мадрида в
Гранаду, хоча було очевидно, що там його чекає серйозна небезпека: на
півдні Іспанії були особливо сильні позиції правих. 18 серпня 1936
націоналісти заарештовують Гарсіа Лорку, і наступного дня поета вбивають
як республіканця та комуніста. Багато сучасних досліджень спростовують цю
думку, вважаючи причиною розстрілу Лорки ворожнечу між його сім’єю та
іншими впливовими родинами регіону. Лорка не робив заяв на користь
сторін конфлікту і був особистим другом Хосе Антоніо Прімо де Рівери.
Після цього до смерті генерала Франко книги Гарсіа Лорки були заборонені в
Іспанії.
“Гітара” Лорка ідейно-художній аналіз
Світ, у якому живе ліричний герой Лорки, сповнений трепетного життя. Тут
усе бринить, звучить, співає, плаче, кричить, танцює, ридає. Яскравим
прикладом такого художнього світобачення і світорозуміння є вірш «Гітара».
Специфіка авторської манери складається тут з таких чинників, як: гнучкий
ритм — короткі рядочки, після кожного зміна паузи; система повторів,
риторичних окликів; монологічний характер оповіді і персоніфікація гітари
як живої істоти:
Слід звернути увагу на суцільну метафоризацію поетичної тканини тексту.
Головний, домінуючий троп, який формує весь текст, — це персоніфікація
гітари. Вона — жива істота, яка діє самостійно, незалежно від гравця.
Головний прояв духовності гітари, а вона тут є суб’єкт дії, — це плач. У свою
чергу плач — це гра, і ця гра безкінечна, вічна і трагічна. Сам образ плачу —
сумний образ, прояв туги. Але у Лорки він набирає трагічного характеру
завдяки системі порівнянь і паралелізмів.
“Циганське романсеро” аналіз збірки
Над творами, які ввійшли у цю збірку, Ф. Гарсіа Лорка працював протягом
1923—1926 рр.
У книзі 18 романсів, у яких поет створив власний міф про Андалусію.
У збірці поет знову звертається до народної творчості, зокрема до
улюбленого жанру — романсу. Він задумав поєднати епічність з ліричною
стихією, а циганську міфологію з повсякденністю.
В “Циганському романсеро” цигани не просто співаки, а носії духу пісні,
уособлення народних музичних основ. Головна героїня збірки, за словами
поета, — Скорбота. У цьому світі проливається кров, вирують пристрасті,
скніють і гинуть люди. Своєрідну гармонію циганського світу порушує не
смерть, а жандармерія, яка протистоїть природному, людському, музичному
началу. Цигани, сміливі й мужні люди, ні перед ким і ні перед чим не
схилялися, і тільки жандармам не чинили опору.
Крім головного тематичного мотиву “цигани і жандарми” є ще один, не менш
важливий, — “циганські святі”. У ньому переплітаються характерні для
народної міфології християнські і язичницькі елементи.
Покоління 27 року
Федеріко Гарсіа Лорка належав до покоління 27 року.
Так називали групу письменників-авангардистів, художників та
інтелектуалів, що виникла в 1927 році. Роль його засновників - віддати
належне Луїс де Гонгора. Учасники руху вважали Гонгору "найбільшим
показником барокової літератури Золотого століття."
Поети 27-го покоління відзначились своєю соціальною та політичною
відданістю. Тому вони не були письменниками, мотивованими лише
задоволенням від ліричної композиції, оскільки їхні тексти мали
комунікативну мету - соціальний донос. Таким чином, поезія - як і інші
художні прояви руху - стала засобом виразності та протесту.
Ця тенденція зумовлена поворотом Іспанії у другій половині 1920-х років до
більш прогресивного суспільства з більшими правами. Відповідно,
письменники «Покоління 27» відображали тенденцію розвитку країни, яка
бажає інтегруватися у світ.