Отруєння речовинами нервово-паралітичної дії

Отруйні речовини нервово-паралітичної дії відносяться до високотоксичних

отруйних речовин, стійкими у навколишньому середовищі. В сучасній війні їх
застосування найбільш ймовірно в порівнянні з іншими токсичними агентами.
За хімічною будовою відносяться до похідних кислот пятивалентного фосфору. У
зв'язку з цим їх називають також фосфороорганічними OР (ФОР).
Серец цих отрут виділяють серію G, серію V та сімейство Новічок.
Серія G має таку назву від Germany, оскільки вперше були синтезовані там. До серії
входять зарин, зоман, циклозарин.
Серія V - друга родина нервово-паралітичних отрут. Речовини серії спочатку були
синтезовані як пестициди, проте виявилися занадто токсичними для такого побутового
використання, проте на них звернули увагу військови. V- venomous (отруйний). Серія V
приблизно у 10 разів отруйніша зарину, за консистенцією нагадують масло, дуже
стійкі. До серії відноситься амітон (він же VG), VM, VR, VX (однай з найотруйніших
синтезованиз речовин).
Сімейство Новічок. ФОС, робота над якими почалася ще в 60-х роках в СРСР і, згідно
із журналістськими розслідуваннями та данами розвідок різних країн, триває донині. Із
цим сімейством пов’язана серія гучних політичних вбивств і замахів. Достеменних
даних про це сімейство отрут немає, але є підґрунтя для того, щоб стверджувати, що
Новічок може бути у 5—10 разів отруйніший за агент VX.

Патогенез
Основою патогенезу дії ФОС на організм є пригнічення ферменту холінестерази,
який розщеплює ацетилхолін на постсинаптичній мембрані, внаслідок чого у
синаптичній щілині накопичується надлишок ацетилхоліну, виникає перезбудження
холінергічних структур нервової системи. Під дією ФОС відбувається пригнічення
активності бутирилхолінестерази плазми та ацетилхолінестерази еритроцитів й
підвищення чутливості холінергічних рецепторів тканин. Такі зміни виникають у
постгангліонарних закінченнях парасимпатичних нервів, в усіх вегетативних гангліях,
нервово-м’язових синапсах і синапсах ЦНС.
Окрім «антихолінестеразного» механізму розвитку інтоксикації ФОС
виділяють також «неантихолінестеразні»:
1. ФОС здатні до безпосередньої (прямої) дії (активації) на холінорецептори
2. Сенсебілізація холінорецепторів до повторного контакту з ацетилхоліном
3. ФОР збільшують швидкість вивільнення ацетилхоліну й підвищують його
концентрацію у плазмі.

Реакція М-холінореактивних структур проявляється звуженням зіниці та спазмом

акомодації, бронхоспазмом, підсиленням перистальтики ШКТ та матковими
скороченнями, підсиленням секреції бронхіальних, потових, слинних та інших залоз,
брадикардією, гіпотонією, частим сечовиділенням.
При перезбудженні Н-холінореактивних структур виникає фібрилярнс посмикування
м’язів, тремор, судоми, слабкість дихальних м’язів, тахікардія, підвищення АТ.
Ураженню ЦНС притаманна поява нервово-психічного збудження, лякливості, жаху
смерті, занепокоєння, головний біль, підвищення сухожилкових рефлексів, а потім все
це змінюється пригніченням та паралічем нервової системи.

Клінічна картина
Виділяють легкий, середній і важкий ступені інтоксикації. Клініка залежить від
ступеню інтоксикації. При великих дозах отрути відповідна реакція організму
однотипна, при зменшенні дози отрути клінічна картина уражень стає більш
варіабельною.
 При легкому ступені відповідно до провідної клінічної ознаки виділяють наступні
форми: міопічна (відчуття туману перед очима погіршення бачення далеких об’єктів,
спазм акомодації), диспноетична (проявляється розладами дихання), кардіальна (явища
стенокардії), шлунково-кишкова (рясна слинотеча, диспептичний синдром,
переймоподібний біль у животі), невротична форма (тривога, страх, емоційна
лабільність, астеноневротичний синдром).
При отруєннях середнього ступеню виділяютьбронхоспастичну та
психоневротичну форми. Для психоневротичної форми характерне превалювання
психічних розладів, а саме приголомшення і сопору, тривалістю до 2 годин. Для
бронхоспастичної форми характерні серйозні порушення функцій органів дихання,
зумовлені частими, повторними нападами рецидивуючого бронхоспазму, розвиток
бронхіту з ядушним компонентом
Отруєння важкого ступеню має найодноманітнішу картину і проявляється судомно-
паралітичним синдромом. У лічені хвилини до початкових симптомів ураження
(салівація, бронхоспазм, посилене потовиділення, нудо і а, блювота, загруднинні болі,
гіпертензія, спазм кишечника), приєднуються
неспокій, відчуття страху, слабкість. З’являються розповсюджені міофібриляції
(спочатку жувальної мускулатури, а після цього м’язів кінцівок і верхньої частини
тулуба), посилюється загальний руховий неспокій. І Іезабаром розвиваються клонічні
(клоніко-тонІчні) судоми, що мають нападоподібний характер. Причиною смерті
найчастіше є асфіксія через бронхоспазм, ларингоспазм або западіння язика під час
судом.

Діагностика
Діагноз ґрунтується, головним чином, на клінічній картині інтоксикації. При слабко
вираженій клінічній симптоматиці застосовують лабораторні засоби дослідження крові
на холінестеразну активність. В нинішній час використовується експрес-метод з
індикаторними папірцями, які заздалегідь в фабричних умовах просочуються
розчином, що містить ацетилхолін і індикатор. Колір смужки змінюється при зануренні
її в сироватку крові внаслідок руйнування ацетилхоліну холінестеразою.

Етапне лікування.