ЛЕКЦІЯ 9

ОПТИМІЗАЦІЯ ВАНТАЖОПОТОКІВ

План лекції
9.1. Розподіл вантажопотоків на транспортній мережі.
9.2. Задача з оптимізацїї закріплення споживачів за постачальниками.

[6], с. 23 – 31.

__________________________________________________________

Контрольні запитання

1. Що таке класична транспортна задача?

2. Яким методом базисний план перевіряється на оптимальність?
3. Охарактеризуйте етапи рішення матриці транспортної задачі.
4. Дайте характеристику другому етапу рішення матриці.
5. Яка клітина матриці є потенційною ?
6. Дайте характеристику третьому етапу рішення матриці.
 9.1. Розподіл вантажопотоків на транспортній мережі
Під час вирішення завдань, пов’язаних з розподілом на транспортній мережі
вантажопотоків, застосовується метод потенціалів, суть якого полягає у:
 закріплення споживачів вантажів за постачальниками;
 розподіл парку рухомого складу за автотранспортними підприємствами;
 закріплення маршрутів роботи рухомого складу за автотранспортними
підприємствами тощо.
Задача закріплення споживачів за постачальниками отримала назву
класичної транспортної задачі. В кожній конкретній транспортній задачі можна
знайти велику кількість варіантів плану перевезень. План перевезень вважається
допустимим, якщо всі можливості постачальників використовуються, а попит
всіх споживачів задовольняється. Така модель транспортної задачі називається
закритою через збалансованість попиту і пропозиції. Транспортна задача, в якій
попит не дорівнює пропозиції, називається відкритою моделлю.
Розв’язування транспортної задачі починається із формування так званого
базисного плану у вигляді матриці.
Після складання базисного плану його перевіряють на оптимальність. Для
цього найчастіше використовують метод потенціалів. Потенціали
незавантажених (вільних) кліток визначаються за формулою:

E = a - (Ui +V ),
ik ik k

де E – потенціал клітини; aik – відстань між i-м постачальником і k-м

ik
споживачем; U i , V – значення потенціалів, відповідно рядка та стовпця.
k
При розв’язуванні задачі на мінімум оптимальний варіант допустимого
плану отримується в тому випадку, коли потенціали всіх вільних клітинок є
від’ємними величинами або рівні нулю. Наявність вільних клітинок з додатними
значеннями потенціалів показує, що отриманий варіант можна покращити.
При розв’язуванні задачі на максимум оптимальний варіант допустимого
плану отримується тоді, коли потенціали всіх вільних клітинок є нульові або
додатні величини.

9.2. Задача з оптимізацїї закріплення споживачів за постачальниками

Умова задачі.
Три постачальники А1, А2, А3 забезпечують однорідним вантажем чотирьох
споживачів Б1, Б2, Б3, Б4. Перший постачальник вивозить А1 = 700 т, другий – А2
= 650 т, третій – А3 = 400 т. Попит споживачів на цей вантаж становить
відповідно Б1 = 350 т, Б2 = 400 т, Б3 = 700 т, Б4 = 300 т. Потрібно закріпити
споживачів вантажу за постачальниками так, щоб загальна транспортна робота
була мінімальною, використовуючи метод потенціалів.
 Відстані між пунктами постачання і споживання наведені у табл. 9.1.
Таблиця 9.1
Відстані між пунктами постачання і споживання, км
Б1 Б2 Б3 Б4
А1 10 8 10 10
А2 6 6 6 8
А3 12 14 12 6

Для розв’язання цієї задачі використовується метод потенціалів.

Попередньо складається початковий базисний план закріплення споживачів
вантажу за постачальниками. Існує декілька способів побудови початкового
базисного плану. Цей план заноситься в таблицю з використанням способу
найменшого елемента за стовпцем (табл. 9.2).
У цій матриці у верхній частині наведені споживачі (Б1, Б2, Б3, Б4) у
передостанньому рядку – кількість вантажу, яку вони споживають, у першому
стовпчику – назви постачальників (А1, А2, А3), а в передостанньому стовпці –
кількість вантажу у кожного з них. У правому верхньому куті в кожній клітині
записані відстані перевезення від кожного постачальника до кожного споживача.
Останній рядок і останній стовпець – для записування відповідно потенціалів
стовпців і потенціалів рядків.
Таблиця 9.2
Базисний план з попереднім закріпленням споживачів за
постачальниками
Споживачі Потенціали
Постачальники Всього
Б1 Б2 Б3 Б4 рядків Ui
+ 10 0 8 0 10 + 10

А1 -
600 700 U1 = 0
+
100
0 6 0 6 -2 6 + 8

А2 300 - + 650 U2 = –2
350
+ 12 + 14 0 12 0 6
А3 400 U3 = 2
100 300
Всього 350 400 700 300 1750
Потенціали
V1 = 8 V2 = 8 V3 = 10 V4 = 4
стовпців Vk

Кількість завантажених клітин базисного плану повинна становити:

m + n – 1,
де, m – кількість постачальників, m = 3 (А1, А2, А3); n – кількість
споживачів, n = 4 (Б1, Б2, Б3, Б4),
m + n – 1 = 3 + 4 – 1 = 6.
 Складається початковий базисний план способом найменшого елемента за
стовпцем. Для цього в стовпцях матриці по черзі зазначаються клітинки з
мінімальною відстанню aik між постачальником і споживачем. В них вносять
значення постачання. Якщо попит за стовпцем не задоволений, тоді у стовпці
шукається значення наступної відстані і вноситься необхідне значення
постачання. І так до повного задоволення попиту. Лише після цього переходять
до чергового стовпця. Якщо в стопці є декілька однакових за величиною
мінімальних відстаней, то поставки можуть бути розміщенні у довільній з цих
клітин. Після цього визначають транспортну роботу за формулою:
N
P=  (qф lв)і ,
i 1
де qф – фактичний обсяг вантажу, т; lв – відстань перевезення вантажу; N –
кількість завантажених клітин.
Р1 = 100∙8 + 600∙10 + 350∙6 + 300∙6 + 100∙12 + 300∙6 = 13700 т∙км.
Перевіряється базисний план на оптимальність за допомогою методу
потенціалів. З цією метою таблиця 9.2 доповнюється додатковими стовпцем і
рядком, у клітини яких розміщують потенціали.
Потенціали визначають за формулою:
E = a - (Ui +V ),
ik ik k
де E – потенціал клітини; aik – відстань між i-м постачальником і k-м
ik
споживачем; U i , V – значення потенціалів, відповідно рядка та стовпця.
k
Для завантажених клітин потенціали E = 0. З урахуванням цього
ik
знаходять суми потенціалів незавантажених клітин:
a  Ui +V .
ik k
Причому не має значення, з якого рядка чи стовпця починати визначення
потенціалів, а також якої величини вибирається перший потенціал тому, що інші
визначаються на основі вибраного першого потенціалу. У таблиці 9.2 для рядка
А1 призначається нульове значення потенціалу U1 = 0. Спочатку обчислюються
потенціали завантажених клітин, починаючи з найменш завантажених:
U1 + V2 = 8 0 + V2 = 8 V2 = 8;
U1 + V3 = 10 0 + V3 = 10 V3 = 10;
U2 + V2 = 6 8 + U2 = 6 U2 = -2;
U3 + V3 = 12 10 + U3 = 12 U3 = 2;
U2 + V1 = 6 -2 + V1 = 6 V1 = 8;
U3 + V4 = 6 2 + V4 = 6 V4 = 4.

Знаходяться потенціали незавантажених клітин:

E11 = a11 – (U1 + V1) = 10 – (0+8) = 2 > 0;
E14 = a14 – (U1 + V4) = 10 – (0+4) = 6 > 0;
E23 = a23 – (U2 + V3) = 6 – (–2+10) = –2 < 0;
E24 = a24 – (U2 + V4) = 8 – (–2+4) = 6 > 0;
 E31 = a31 – (U3 + V1) = 12 – (2+8) = 2 > 0;
E32 = a32 – (U3 + V2) = 14 – (2+8) = 4 > 0.
У лівому верхньому куті клітин цієї таблиці вписують знаки отриманих
додатних потенціалів, а також їх нульові та від’ємні значення. Виявилось, що є
вільна клітина з від’ємним значенням потенціалу (клітина А2Б3), тому цей
базисний план не є оптимальним. У зв’язку з цим потрібно виконати
перерозподіл закріплення споживачів вантажу за постачальниками.
З цією метою у таблиці будується замкнений контур за такими правилами:
1) контур починається і закінчується у вільній, найбільш потенційній
клітині (з від’ємним потенціалом);
2) контур складається тільки з вертикальних і горизонтальних ліній і може
мати різну конфігурацію (квадрат, прямокутник тощо);
3) вершини контуру повинні знаходитись у завантажених клітинах, крім
першої; лінії контуру можуть проходити через завантажені та незавантажені
клітини.
У розглядуваному прикладі контур починається у клітині А2Б3 і йде до
клітини А1Б3, потім – А1Б2, далі в А2Б2, і повертається в клітину А2Б3. Відтак
визначаються додатні (+) і від’ємні (-) кути побудованого контуру. Перший
додатний кут знаходиться у незавантаженій клітині, для якої цей контур
будується, після нього – від’ємний кут, далі – додатний, від нього – від’ємний і,
насамкінець – додатний початковий.
Далі у цьому контурі визначається найменш завантажена клітина, яка
позначена від’ємним кутом контуру (А2Б2). Обсяг вантажу цієї клітини
віднімається з усіх клітин, позначених від’ємними кутами контуру, і додається в
усі клітини з додатними кутами. Обсяги вантажів у всіх інших клітинах
залишаються без змін. Утворюється матриця нового варіанту закріплення
споживачів вантажу за постачальниками (табл. 9.3).
Таблиця 9.3
Варіант першої оптимізації закріпленням споживачів за
постачальниками
Споживачі Потенціали
Постачальники Всього
Б1 Б2 Б3 Б4 рядків Ui
0 10 0 8 0 10 + 10
А1 700 U1 = 0
400 300
0 6 + 6 0 6 + 8
А2 650 U2 = –4
350 300
0 12 + 14 0 12 0 6
А3 400 U3 = 2
100 300
Всього 350 400 700 300 1750
Потенціали
V1 = 10 V2 = 8 V3 = 10 V4 = 4
стовпців Vk
 Визначається транспортна робота для нового варіанту перевезення вантажів
від постачальників до споживачів:
Р2 = 400∙8 + 300∙10 + 350∙6 + 300∙6 + 100∙12 + 300∙6 = 13100 т∙км.
Отриманий варіант транспортної роботи на 600 т·км менший від базисного.
Перевіряється цей, новий, базисний план на оптимальність за попереднім
алгоритмом.
У табл. 9.3 для рядка А1 призначається нульове значення потенціалу U1 = 0.
Після цього обчислюються потенціали завантажених клітин, починаючи з менш
завантажених:
U1 + V3 = 10 0 + V3 = 10 V3 = 10;
U1 + V2 = 8 0 + V2 = 8 V2 = 8;
U2 + V3 = 6 10 + U2 = 6 U2 = -4;
U2 + V1 = 6 -4 + V1 = 6 V1 = 10;
U3 + V3 = 10 10 + U3 = 12 U3 = 2;
U3 + V4 = 6 2 + V4 = 6 V4 = 4.

Розраховуються потенціали незавантажених клітин:

E11 = a11 – (U1 + V1) = 10 – (0+10) = 0;
E14 = a14 – (U1 + V4) = 10 – (0+4) = 6 > 0;
E22 = a22 – (U2 + V2) = 6 – (–4+8) = 2 > 0;
E24 = a24 – (U2 + V4) = 8 – (–4+4) = 8 > 0;
E31 = a31 – (U3 + V1) = 12 – (2+10) = 0;
E32 = a32 – (U3 + V2) = 14 – (2+8) = 4 > 0.

Як видно, базисний план (табл. 9.3) закріплень споживачів за

постачальниками є оптимальним, бо потенціали незавантажених клітин не мають
від’ємних значень. Виконувана транспортна робота у цьому варіанті на 600 т∙км
менша, ніж у першому базисному плані (табл. 9.2) закріплень споживачів за
постачальниками.
Крім оптимального закріплення споживачів за постачальниками,
розподільчий метод може бути використаний для визначення оптимального
закріплення маршрутів перевезень вантажів за АТП.