Генерал Танака Ґіїті (22 червня 1863 - 29 вересня 1929) був видатним військовим і

державним діячем Японії, який займав посаду прем’єр-міністра Японії в 1927-1929

роках. Він також був лідером найбільшої буржуазної партії Ріккен Сейюкай і одним
з головних ідеологів японської експансії в Азії.

Біографія

Танака народився в самурайській сім’ї в городі Хагі провінції Нагато в Японії.

Закінчив Військову академію Імператорської армії і Вищу військову академію
Імператорської армії в 1892 році, брав участь у війнах з Китаєм і Росією в якості
ад’ютанта генерала Кодами Гентаро. В 1906 році брав участь у складанні плану
оборони, який був настільки високо оцінений генеральним штабом, що розробки
Танаки були прийняті за основу військової політики аж до початку Першої світової
війни. Танака володів російською мовою, яку вивчив, будучи помічником
військового атташе японської місії в Санкт-Петербурзі з вересня 1898 року по
квітень 1902 року. Кожної неділі він відвідував літургію в православній церкві, хоча
залишилося невідомим, перейшов він в православ’я чи ні. В 1911 році Танака став
генерал-майором і був призначений директором Бюро по військових справах при
Міністерстві армії, де він рекомендував посилити регулярну армію на дві піхотні
дивізії. В 1920 році Танака став генералом. Незабаром він отримав портфель
міністра армії в уряді Хара Такасі (1918-1921 роки), а пізніше - в уряді Ямамото
Гоннохье (1923-1924). Він також був одним з військових керівників, що брали
участь в інтервенції в Примор’ї. Вийшовши в відставку, в 1925 році Танака отримав
запрошення очолити партію Ріккен Сейюкай і місце в Палаті Радникыв. Пізніше він
отримав титул дансеку (барона) у системі кадзоку.

Політичний лідер

В 1927 році Танака став прем’єр-міністром Японії, обійнявши цю посаду після

вбивства свого попередника Такахасі Корекійо. Він також зберіг за собою портфель
міністра закордонних справ. Під час свого правління він проводив політику
внутрішніх реформ і зовнішньої агресії. Він ініціював перші в історії Японії
парламентські вибори на основі загального (для чоловіків) виборчого права в 1928
році, які принесли перемогу його партії. Він також здійснив ряд соціальних і
економічних заходів, таких як підвищення заробітної плати, зменшення податків,
розширення державних інвестицій, створення державного банку, регулювання цін і
торгівлі, підтримка сільського господарства і промисловості. Він також намагався
боротися з корупцією і зміцнити дисципліну в армії і бюрократії.

З іншого боку, Танака виявив себе як жорстокий і безкомпромісний політик, який

застосовував репресії проти своїх опонентів і критиків. Він розпустив профспілкові
та інші громадські організації лівого спрямування, арештував і покарав сотні
комуністів і «співчуваючих», заборонив страйки і демонстрації, цензурував пресу і
літературу, обмежив свободу слова і зборів. Він також втручався в справи судової
системи, наказуючи суддям виносити суворі вироки проти політичних злочинців.
Зовнішня політика кабінету Танака характеризувалася посиленням японського
втручання в внутрішні справи Республіки Китай, який він вважав своїм головним
суперником і перешкодою для реалізації своїх планів щодо створення «Великої
Східної Азії». Він відправив в Китай великі військові сили, які під прикриттям
боротьби з бандитами і повстанцями здійснювали анексію територій, знищення
інфраструктури, грабежі і масові репресії проти місцевого населення. Він також
підтримував різні маріонеткові уряди в Північному Китаї, Маньчжурії і Монголії, які
були під контролем японських військових і економічних радників. Він також
намагався втрутитися в справи СРСР, підтримуючи антибільшовицькі сили на
Далекому Сході і в Центральній Азії. Він також підписав угоду з США, яка визнавала
японські інтереси в Китаї і Тихоокеанському регіоні, але також обмежувала
японську імміграцію в США.

Політика Танаки викликала сильний опір як в Китаї, так і в Японії. В Китаї вона
сприяла зростанню національного і патріотичного руху, який об’єднав різні
політичні сили проти японської агресії. В Японії вона викликала незадоволення
серед населення, яке страждало від економічної кризи, соціальної нерівності і
політичної реакції. Вона також викликала розбіжності в армії, де молодші офіцери
звинувачували старших в корупції, слабкості і зраді національних інтересів. В 1929
році Танака був змушений відступити внаслідок скандалу, пов’язаного з фальшивим
документом, який мав би доводити його плани щодо завоювання світу. Цей
документ, відомий як «Меморандум Танаки», був опублікований китайською
пресою і використовувався як аргумент проти японської експансії. Танака помер
через кілька місяців після свого відставки від раку шлунка.

Оцінка

Генерал Танака був одним з найбільш впливових і спірних політичних лідерів Японії
в період між двома світовими війнами. Він був визнаний як талановитий
військовий і державний діяч, який зробив багато для модернізації і розвитку Японії.
Він також був критикований як агресивний і авторитарний політик, який порушував
міжнародне право і права людини, спричиняючи страждання і руйнацію для
мільйонів людей. Він також вважався за одного з головних винуватців виникнення
конфлікту між Японією і Китаєм, який пізніше переріс в Другу світову війну в Азії.
Також вважався за одного з представників японського націоналізму і імперіалізму,
які були засуджені після війни. Сучасна історія намагається дати більш об’єктивну і
балансовану оцінку його діяльності, враховуючи його заслуги і помилки, а також
історичний контекст і обставини, в яких він діяв.