Мова — у нашій ДНК

Хто би не казав, а українська мова — серце і душа українського народу,

сильного і незалежного ні від кого.

Як бджоли линуть до меда, так і люди линуть до Батьківщини.

Наші землі роблять Україну багатою, всі міста, села, ліси — скарби нашої
матінки. А ще більш багатою її роблять люди своєї працьовитістю, героїзмом і
співчуттям, своєю милозвучною мовою, ніби пташиною взагалі. Із покон віків
мова передається від матері до дитини, а потім ми чуєм з вуст цієї дитини
перші слова мовою, яку в неї вже закладено з народження. Ми навіть не
задумувалися, як почали спілкуватися, як і коли почали розуміти свою мову,
адже це було із самого початку, як тільки починаються наші перші згадки про
безтурботне дитинство. Мовою ми передаємо інформацію, складаємо пісні,
казки, спілкуємося, співаємо і мріємо. Мріємо про майбутнє, де буде синє небо
і пшеничне поле. Де будуть співати соловейки, будуть плекати своїх пташенят і
не боятися, не відчувати загрози у своєму домі.

У наш час мова — невідʼємна частина нас самих, де важливо розуміти, що

потрібно не лише зберегти, а й примножити досягнутий результат, зробити
кращим, бездоганним. І поки ми не впали духом, другі падіння нам по плечу.
Заради майбутнього країни ми розвиваємося в різних напрямках і досягаємо
успіху, тому що неможна втрачати можливості чогось навчатися. Мрії так і
залишаються мріями, якщо до них не йти.

Українська мова не дарма названа найбагатшою, в неї закарбована вся

мудрість українського народу. Саме барвистою мовою ми будемо розповідати
дітям імʼя кожного сина України, що загинув на землі своєї Матері заради
миру, не заслуговуючи такої долі. Народ повинен усвідомлювати значення
рідної мови у своєму житті і у житті кожної людини. Кожен українець має
знати як своє імʼя, так і свою мову, свою історію, своє місце на землі. Як казав
відомий поет Тарас Григорович Шевченко: «Втратити рідну мову і перейняти
чужу — це найгірший знак підданства».
 Потрапляючи на чужі території, люди вчаться чужої мови, згодом
забуваючи рідну. І з цього виходить, що народ повинен боронити мову більше,
ніж територію, адже якщо не буде мови — не буде нації, а не буде нації — не
буде держави. Україна — квітучий рай, українська мова — пісні янголів, і
розуміти цей спів — дар