Е. А.

По «Тиша»
"Тиша" Едгара Алана По відноситься до роду лірики. Цей твір виражає особисті емоції та
переживання автора щодо теми тиші та одинокості.
Оскільки По славиться своїми готичними та темними творами, "Тиша" можна розглядати як
віддзеркалення його готичного стилю в поезії. Він створює атмосферу загадки та меланхолії,
що є характерним для готичних творів.
Твір також може бути віднесений до метафізичної поезії через філософське роздумування
про теми самотності, тиші та невідомості, які характерні для цього напряму.
Отже, "Тиша" Едгара Алана По представляє собою поетичний твір, який поєднує в собі
елементи лірики, готичної поезії та метафізичної поезії, створюючи темну та загадкову
атмосферу.
Жанр метафізичної поезії дає можливість авторові розглядати глибокі філософські питання
щодо тиші та мовчання. По використовує цей формат для систематизації своїх думок та
роздумів із цими темами.
У філософському есе використовуються логічні аргументи, аналіз та рефлексія. По розглядає
тишу як символ різних аспектів життя і виражає свої роздуми стосовно природи мовчання.
"Та чи може хтось справжньо сказати, що намагався оцінити власний внутрішній стан, коли
стояв перед непоетичною безмовністю Землі?"
Автор включає елементи літературно-критичного відгуку, щоб висловити свої думки про
сучасні літературні тенденції. Це розширює тему твору, дозволяючи По висловлювати свої
погляди на мистецтво та літературу в цілому.
По може використовувати літературно-критичний аспект для порівняння "Тиші" з іншими
творами чи літературними стилістиками, щоб підкреслити свої унікальні думки. "Так, ми
пам'ятаємо, як це було раніше: як часто в молодості ми ставили нас чоловіками, коли
говорили про красу, чи коли декламували вірші."
Жанр мистецької прози використовується для створення виразного мовного образу та
емоційного враження. По використовує образи і метафори для поглиблення розуміння теми.
"І в цей момент, коли для нас не існує нічого, крім найглибшого смутку, нам приречено
думати, усе сонце світу гасне."
В цілому, жанровий вибір у "Тиші" є вдалим, оскільки він дозволяє авторові поєднати
філософську глибину з літературною виразністю та літературно-критичним підходом. Це
створює складну і багатогранну текстуру твору, дозволяючи Е. А. По ефективно розкривати
свої ідеї та погляди на світ.
У багатьох поетичних творах, включаючи "Тишу", може бути відсутній чіткий поділ на частини
чи структурні одиниці, які характерні для прозових текстів. Замість цього, поет використовує
ритм, риму, та інші звукові елементи для створення єдиної поетичної композиції.
"Тиша" Едгара Алана По - це літературний твір, який не містить значних повторень чи
фіксованих фраз. Однак можна виділити деякі фрагменти, які повторюються або мають
варіації. Ось кілька прикладів:
Фраза про тишу:
 - "Тиша! Оманливе слово!"
- "Тиша - це всього лише слово, і все ж, скажіть, чи існує такий стан?"
Фраза про вічність:
- "Вічність, що сходить із кроків часу"
- "Вічність, в яку погружається безмовність"
Фраза про мовчання:
- "Мовчання, як звідкись прибуте, знову і знову наверталося в мій слух"
- "Мовчання - це єдиний відгук, який може пролунати в душі, віддзеркалюючи справжню її
природу"
Ці повтори створюють ритм та підкреслюють важливі моменти теми та ідей твору, надаючи
їм виразність та підкреслюючи їхню значущість.

Ґ. Тракль «Самота»
Твір "Самота" Георга Тракля можна визначити як ліричну поезію. Текст має інтимний,
особистий характер та висловлює внутрішній стан поета. Наприклад, у рядках "Та йдуть вночі
вітри та співають: / З тебе крізь віки лине холод."
Тракль вдається до експресивних засобів виразності, використовуючи інтенсивні образи та
емоційне забарвлення. Наприклад, "Йшли та йшли літа — як темні весілля, / Та не стало
землі та вогню."
Він часто використовує несподівані образи та асоціації, які можуть бути характерні для
сюрреалістичної поезії. Наприклад, "Співали гармати долин, / Як вигравають гармати долин."
Поет розглядає великі, універсальні теми, такі як час, смерть і існування, що є характерними
для метафізичної поезії. Наприклад, "І де ж ти, моя доле?"
Ці риси дозволяють класифікувати "Самоту" як ліричну поезію з елементами символізму,
експресіонізму, сюрреалізму та метафізичної поезії.
Твір Георга Тракля "Самота" існує у жанрі ліричної поезії, що сприяє вираженню особистих
почуттів, стану душі та емоційного відгуку на світ. Цей жанр дозволяє поетові
трансформувати свої внутрішні переживання в мовленнєві образи та обговорити тему
самотності з індивідуального погляду.
Жанр ліричної поезії дозволяє поетові висловлювати свої особисті думки та переживання, і
"Самота" стає платформою для вираження внутрішніх конфліктів та болючих моментів,
пов'язаних із самотністю. "І де ж ти, моя доле? / Ти не прийшла вже, / О, як я жадав її, / І як
шукав у бурях із покійниками."
Лірична поезія дозволяє використовувати символи та образи для передачі емоцій та
глибокого змісту. В цьому вірші, ніч, тиша та інші образи служать метафорами для почуттів
самотності та втрати. "І знову ніч встає, ніч жива, / І надходить з глибини тиші."
Жанр ліричної поезії дозволяє авторові висловлювати свої емоційні реакції на події та явища,
створюючи таким чином враження індивідуальної самотності в широкому контексті життя.
"Ах, життя, яке несе час! / Вогників у високих вежах горять."
Твір Георга Тракля "Самота" відзначається відмінною структурою та сполученням різних
жанрових елементів. Ця структура сприяє виразній передачі емоцій та образів, характерних
для ліричної поезії.
Весь твір пронизаний ліричним тоном, де поет виражає свої внутрішні почуття, переживання
та емоції. Тракль використовує образи та символи, що притаманні символізму. Наприклад,
ніч, тиша та інші образи служать метафорами для почуттів самотності та втрати. Він виявляє
риси модернізму, зокрема експресіонізму, у використанні нетрадиційних мовних засобів та
виразних образів для висловлення своїх почуттів. Текст структурований у віршованій формі з
використанням рим, що характерно для поезії. Автор розглядає великі, універсальні теми,
такі як час, смерть і існування, що є характерними для метафізичної поезії. Твір не має чіткого
поділу на розділи чи вірші, що підкреслює його вільну форму та ліричну спрямованість.
а) Фрагменти тексту, що повторюються
Одним із часто повторюваних фрагментів у "Самоті" є тема самотності, яку відзначає часте
згадування слова "самота" та пов'язаних із нею образів.
б) Періодичність і природа повторів
Повтори в тексті можна визначити як епіфоричні, оскільки термін "самота" або асоційовані
образи часто використовуються на кінці рядків або строф. Це надає особливий ритм і
напруженість виразу.
в) Стійкість повторюваних фрагментів
Слова та образи, повторювані в тексті, можуть залишатися стійкими, що підсилює основну
тему самотності. Однак Тракль також використовує варіації та видозміни, що додають нові
смислові відтінки та розширюють тематичний діапазон твору.
г) Ключові образи або лейтмотиви
Одним з ключових образів є "самота", що виступає лейтмотивом твору. Цей образ витримує
повторюваність і визначає основну тематику твору, підкреслюючи внутрішній світ поета та
його відчуття самотності.

Х.А.Сільва «Ноктюрн»
У творі "Ноктюрн" Хосе Сільви можна виділити кілька жанрів та жанрових різновидів. По-
перше, це лірика, оскільки поет виражає свої особисті почуття та рефлексії. По-друге, можна
відзначити романтичні риси в тексті, особливо у сприйнятті природи та високого ступеня
емоційності.

Важливою частиною "Ноктюрна" є образ природи, що виступає як важливий компонент

романтичного жанру. Наприклад, описи нічної атмосфери, зоряного неба та тихого спокою
можуть служити прикладами романтичної естетики.
Також у творі простежується індивідуалізм та внутрішній світ поета, що є характерним для
лірики. Фокус на власних емоціях та особистому переживанні вказує на ліричний характер
твору.
Отже, "Ноктюрн" Хосе Сільви можна характеризувати як ліричний романтичний вірш, де поет
виражає свої особисті враження від ночі та природи, використовуючи різні образи та
емоційно насичений мовний вираз.
Жанр "Ноктюрна" Хосе Сільви, який можна визначити як ліричний романтичний вірш, суттєво
впливає на розкриття теми і ідеї у творі та моделює розгортання сюжету.
1. Емоційна виразність лірики: Ліричний жанр дозволяє поетові виразити особисті почуття та
враження, а "Ноктюрн" відбиває внутрішній світ поета у нічному амбієнті. Наприклад, опис
ночі та природи використовується для передачі почутті та стану поета.
2. Романтична естетика: Жанрові риси романтизму впливають на сприйняття природи та
створюють атмосферу емоційності та фантазії. У "Ноктюрні" це виявляється в образах
зоряного неба, таємничих звуків ночі, що поглиблює емоційний зв'язок із змістом твору.
3. Асоціативний характер: Ліричний вірш дозволяє використовувати асоціативні зв'язки для
вираження ідеї. Наприклад, в образі ночі автор може втілити теми та символи, пов'язані із
смертю, вічністю чи містичним.
Отже, жанр "Ноктюрна" створює особливий простір для вираження поетичних образів,
емоцій та філософських думок, що сприяє глибокому розкриттю теми та ідеї, а також формує
особливий художній світ сюжету.
Структура твору "Ноктюрн" Хосе Сільви, яка включає дві частини – "Ноктюрн" і "Фуга смерті",
співвідноситься з конкретною жанровою сполукою ліричного та метафізичного вірша.
1. Лірика в "Ноктюрні": Перша частина твору, "Ноктюрн", є типовим ліричним віршем, де
поет виражає свої особисті почуття, спостереження та враження від ночі. Ця частина
сприймається як вираження авторського емоційного ставлення до навколишнього світу.
2. Метафізика в "Фузі смерті": Друга частина, "Фуга смерті", вже має більше метафізичних
рис. Тут поет розглядає теми смерті, вічності та існування, використовуючи музичний термін
"фуга" для побудови образної структури.
Таким чином, сполучення ліричного та метафізичного стилів у "Ноктюрні" дозволяє поетові
не лише виражати свої власні емоції, але й досліджувати більш загальні та філософські теми.
Це створює багатошаровий художній вираз та глибокий зміст вірша.