6.1. Загальні відомості про неорганічні в'яжучі речовини
6.1.1. Визначення Будівельними в'яжучими матеріалами називають матеріали, призначені для зв'язування різнорідних компонентів у штучні конгломерати (бетони, розчини, мастики й ін.). За складом їх можна розділити на дві великих групи: неорганічні (мінеральні) і органічні. Неорганічними в'яжучими речовинами називають порошкоподібні матеріали, які при змішуванні з водою (гіпс, вапно, цемент) або з водними розчинами солей (магнезіальні, шлаколужні в'яжучі, кислототривкий цемент) утворюють пластично- в'язке тісто, здатне внаслідок фізико-хімічних процесів самочинно тверднути й переходити в каменеподібний стан.
6.1.2. Класифікація неорганічних в'яжучих речовин
Неорганічні в'яжучі речовини залежно від умов твердіння та міцності в часі поділяють на: 1. повітряні в'яжучі, які можуть тверднути і тривалий час зберігати міцність лише на повітрі. Їх застосовують у наземних спорудах, які не зазнають впливу води. До них належать гіпсові в'яжучі матеріали, повітряне будівельне вапно, магнезіальні в'яжучі, рідке скло. 2. гідравлічні в'яжучі тверднуть і зберігають міцність, а іноді і підвищують її у часі не лише на повітрі, а й у воді. Їх застосовують у наземних, підземних, гідротехнічних і інших спорудах, які зазнають впливу води. До гідравлічних в'яжучих належать гідравлічне вапно, більшість цементів. 3. в'яжучі автоклавного твердіння - це речовини, здатні тверднути й давати міцний цементний камінь в автоклавах при підвищеній температурі, тиску та вологості. До таких в'яжучих належать вапняно-кремнеземисті, вапняно-зольні, вапняно-шлакові в'яжучі, нефеліновий цемент.
6.1.3. Сировина для виробництва неорганічних в'яжучих
Сировиною для виробництва неорганічних в'яжучих речовин є гірські породи та побічні продукти промисловості. З гірських порід застосовують: сульфатні - гіпс, ангідрит; карбонатні - вапняк, крейду; алюміносилікатні - глини, глинясті сланці; кремнеземисті - кварцовий пісок, вулканічний попіл і ін. З побічних продуктів для виробництва неорганічних в'яжучих застосовують металургійні та інші шлаки, золи ТЕС, фосфогіпс і ін.
6.2. Гіпсові в'яжучі
6.2.1. Склад та сировина для виготовлення гіпсових в'яжучих Гіпсові в'яжучі речовини - це повітряні в'яжучі, які складаються переважно з напівводного гіпсу CaSO4×0,5H2O або ангідриту CaSO4. Їх отримують внаслідок теплової обробки сировини та розмелювання. Сировиною для гіпсових в'яжучих здебільшого є гірські породи - гіпс, що складається переважно з мінералу гіпсу CaSO 4 та деякі відходи промисловості, основною складовою частиною яких є сірчанокислий кальцій (наприклад, фосфогіпс). Залежно від температури теплової обробки сировини гіпсові в'яжучі поділяють на дві групи: низько- та високовипалювальні.
6.2.2. Низьковипалювальні гіпсові в'яжучі
Низьковипалювальні гіпсові в'яжучі одержують тепловою обробкою природного гіпсу при низьких температурах (110...160С0): CaSO4.2H2O = CaSO4.0,5H2O + 1,5H2O До низьковипалювальних гіпсових в'яжучих речовин належать будівельний, формувальний та високоміцний гіпс. Будівельний гіпс виготовляють низькотемпературним випалюванням гіпсової породи у варильних казанах або печах, спочатку розмелюючи, а потім нагріваючи. Вода із сировини виділяється в атмосферу у вигляді пари і гіпсове в'яжуче складається переважно з дрібних кристалів β - модифікації CaSO 4.0,5H2O. У затверділому стані будівельний гіпс має невисоку міцність (2...16 МПа). Застосовується для виготовлення гіпсової штукатурки, плит, панелей при вологості до 65 %. Формувальний гіпс складається також переважно з β - модифікації CaSO 4.0,5H2O, відрізняючись від будівельного гіпсу тоншим помелом. Його застосовують для виготовлення форм у керамічній та фарфорово-фаянсовій промисловості. Високоміцний гіпс отримують в автоклавах і складається він в основному з α - модифікації CaSO4.0,5H2O у вигляді крупних та щільних кристалів. Міцність на стиск 15...25 МПа, а при спеціальних технологіях - 60...70 МПа. Такий гіпс випускають поки що в невеликій кількості і застосовують у металургійній промисловості для виготовлення форм.
6.2.3. Високовипалювальні гіпсові в'яжучі
Високовипалювальні гіпсові в'яжучі речовини виготовляють випалюванням гіпсового каменю при високій температурі (600...950 С 0). Вони складаються переважно з ангідриту CaSО4. Високовипалювальний гіпс повільно тужавіє (не раніше ніж через 2 години) і міцність на стиск дещо вища, ніж будівельного гіпсу (10...20 МПа). Його використовують у розчинах для штукатурення й мурування, для виготовлення "штучного мармуру".
6.2.4. Твердіння гіпсових в'яжучих
Твердіння гіпсових в'яжучих відбувається внаслідок розчинення напівводного сірчанокислого кальцію (напівгідрату) й появи насиченого розчину, в якому відбуваються реакції гідратації з утворенням двоводного сірчанокислого кальцію: CaSO4.0,5H2O + 1,5H2O CaSO4.2H2O Можна виділити три етапи твердіння гіпсових в'яжучих: 1. підготовчий - утворення насиченого розчину; 2. період колоїдації (тужавіння) - перехід новоутворень у гелеподібний стан; 3. період кристалізації (твердіння) - перекристалізація колоїдних частинок у великі кристали й утворення зростка. Практично будівельний гіпс потребує 50...70 % води, а високоміцний - 30...40 %. Через велику кількість хімічно незв'язаної води гіпс має велику пористість.
6.2.5. Основні властивості гіпсових в'яжучих
А) Тонкість помелу характеризується масою гіпсового в'яжучого, яка лишається внаслідок просіювання на ситі з вічками розміром 0,2 мм. Залежно від ступеня помелу розрізняють в'яжучі
Помел грубий середній тонкий
Залишок на 23% 14% 2% ситі Клас I II III
Б) За строками тужавіння бувають такі в'яжучі:
Строки тужавіння Вид в’яжучого індекс початок Кінець Швидко тужавіючи А 2 хв 15 хв Нормально тужавіючи Б 6 хв 30 хв Повільно тужавіючи В 30 хв не норм.
В) міцністні характеристики гіпсового в'яжучого визначають, випробовуючи
зразки-балочки 40х40х160 мм із гіпсового тіста стандартної консистенції через 2 години після виготовлення. Для гіпсових в'яжучих установлено марки залежно від границі міцності при стиску Rст, МПа: Г - 2, 3, 4, 5, 6, 7, 10, 13, 16, 19, 22, 25. Г) Водопотреба гіпсового в'яжучого визначається кількістю води (% до маси) потрібної для приготування гіпсового тіста стандартної консистенції (діаметр розпливу 180 5 мм). Маркірування гіпсового в'яжучого дає інформацію про його основні властивості. Наприклад, Г-5-А-ІІ - гіпсове в'яжуче марки 5, швидкотверднуче, середнього помелу. Тверднучи, гіпс розширюється в об`ємі до 1 %, завдяки чому гіпсові відливки добре заповнюють форму і передають обриси. З його висиханням тріщини не утворюються. Застосовують: виготовлення гіпсової штукатурки, перегородки - стіни й панелі, вентиляційні короби та інші деталі в будівлях і спорудах.
6.3. Повітряне будівельне вапно
6.3.1. Повітряне будівельне вапно та його властивості Повітряне будівельне вапно - це продукт випалювання при температурі 1000...1200 С0 (до повного виділення вуглекислого газу) кальцієвомагнієвих гірських порід - вапняку, крейди, черепашника, що містять не більше 6% глинястих домішок; CaCO3 + Q CaO + CO2, CaO – вапно. Сировину випалюють у печах різних конструкцій: шахтних, обертових, циклонно-вихрових і ін. Найпоширеніші шахтні печі, які працюють безперервно: у верхню частину завантажують вапняк, антрацит або кокс, а з нижньої вивантажують готовий продукт. Повітря, необхідне для горіння, поступає знизу. Недопалювання чи перепалювання вапна в печі знижує його якість. Особливо небезпечним є перепалювання, оскільки тоді часточки вапна повільно гасяться, збільшуючись в об'ємі. Це приводить до утворення тріщин у штукатурці й виробах. Продукт випалювання крім головної складової частини СаО містить деяку кількість оксиду магнію MgO. Залежно від вмісту MgO і фракційного складу повітряне вапно поділяють на види.
6.3.2. Види повітряного вапна
Вміст чистих оксидів CaO + MgO у загальній кількості вапна називають його активністю. За активністю й вмістом непогашених зерен визначають сорт вапна (І, ІІ, ІІІ). Унаслідок змішування з водою непогашеного вапна (1 л на 1 кг вапна) утворюється тонкий пухкий порошок (гідратне вапно або пушонка). Якщо витрати води збільшити до 2...3 л на 1 кг то виходить вапняне тісто. Реакція гасіння йде за слідуючою схемою: CaO + H2O = Ca(OH)2 + 63,7 кДж Гашене вапно, змішане з піском та іншими заповнювачами, утворює будівельні розчини, здатні повільно тверднути Ca(OH)2 + CO2 = CaCO3 + H2O, Мелене (порошкоподібне) негашене вапно добавляють у будівельні розчини й бетони. При цьому відбувається гідратація і тепло, що виділяється, витрачається на випаровування надлишку вологи з розчину, що сприяє швидкому твердінню й висиханню.
6.3.3. Переваги й недоліки повітряного вапна. Застосування
Перевагами вапна є висока пластичність, що надає розчинам і бетонам на його основі зручність при укладанні. Крім цього висока водозатримуюча здатність запобігає розширюванню сумішей. Недоліками вапна є те, що міцність матеріалів на його основі й стійкість їх до води невелика. Повітряне вапно застосовують для: приготування мурувальних та оздоблювальних розчинів; виготовлення штучних бетонних виробів; силікатної цегли й інших вапняно-піщаних виробів автоклавного твердіння.
6.4. Гідравлічне вапно
6.4.1. Сировина та особливості гідравлічного вапна Сировиною для виробництва гідравлічного вапна є мергелисті вапняки, що містять 6...20 % глинястих домішок. Вапняки випалюють у шахтних печах при t = 900...1100 С0, не доводячи до спікання. Під час випалювання утворюється не лише вільне вапно СаО, а і його сполуки з оксидами глини: силікати 2CaO .SiO2, алюмінати 2CaO.Al2O3 і ферити 2CaO.Fe2O3 кальцію, які надають вапну гідравлічних властивостей. Гідравлічне вапно перші 7 діб твердне на повітрі, а далі може тверднути й набирати міцності у воді. Воно не має високої міцності (2...5 МПа). Таке вапно перевозять і зберігають у закритих ємностях, запобігаючи його зволоженню.
6.4.2. Застосування гідравлічного вапна
Гідравлічне вапно застосовують для: приготування мурувальних та штукатурних розчинів; бетонів невисоких класів; виготовлення бетонного стінового каміння; для виробництва змішаних в'яжучих, які вміщують вапно (вапняно-зольні цементи).