Неорганічні (мінеральні) в'яжучі речовини

Лекція 6. Неорганічні повітряні в'яжучі речовини

6.1. Загальні відомості про неорганічні в'яжучі речовини

6.1.1. Визначення
Будівельними в'яжучими матеріалами називають матеріали, призначені для
зв'язування різнорідних компонентів у штучні конгломерати (бетони, розчини,
мастики й ін.). За складом їх можна розділити на дві великих групи: неорганічні
(мінеральні) і органічні.
Неорганічними в'яжучими речовинами називають порошкоподібні матеріали,
які при змішуванні з водою (гіпс, вапно, цемент) або з водними розчинами солей
(магнезіальні, шлаколужні в'яжучі, кислототривкий цемент) утворюють пластично-
в'язке тісто, здатне внаслідок фізико-хімічних процесів самочинно тверднути й
переходити в каменеподібний стан.

6.1.2. Класифікація неорганічних в'яжучих речовин

Неорганічні в'яжучі речовини залежно від умов твердіння та міцності в часі
поділяють на:
1. повітряні в'яжучі, які можуть тверднути і тривалий час зберігати міцність лише
на повітрі. Їх застосовують у наземних спорудах, які не зазнають впливу води. До
них належать гіпсові в'яжучі матеріали, повітряне будівельне вапно, магнезіальні
в'яжучі, рідке скло.
2. гідравлічні в'яжучі тверднуть і зберігають міцність, а іноді і підвищують її у часі
не лише на повітрі, а й у воді. Їх застосовують у наземних, підземних,
гідротехнічних і інших спорудах, які зазнають впливу води. До гідравлічних
в'яжучих належать гідравлічне вапно, більшість цементів.
3. в'яжучі автоклавного твердіння - це речовини, здатні тверднути й давати
міцний цементний камінь в автоклавах при підвищеній температурі, тиску та
вологості. До таких в'яжучих належать вапняно-кремнеземисті, вапняно-зольні,
вапняно-шлакові в'яжучі, нефеліновий цемент.

6.1.3. Сировина для виробництва неорганічних в'яжучих

Сировиною для виробництва неорганічних в'яжучих речовин є гірські породи та
побічні продукти промисловості.
З гірських порід застосовують: сульфатні - гіпс, ангідрит; карбонатні - вапняк,
крейду; алюміносилікатні - глини, глинясті сланці; кремнеземисті - кварцовий пісок,
вулканічний попіл і ін.
З побічних продуктів для виробництва неорганічних в'яжучих застосовують
металургійні та інші шлаки, золи ТЕС, фосфогіпс і ін.

6.2. Гіпсові в'яжучі

6.2.1. Склад та сировина для виготовлення гіпсових в'яжучих
Гіпсові в'яжучі речовини - це повітряні в'яжучі, які складаються переважно з
напівводного гіпсу CaSO4×0,5H2O або ангідриту CaSO4. Їх отримують внаслідок
теплової обробки сировини та розмелювання.
 Сировиною для гіпсових в'яжучих здебільшого є гірські породи - гіпс, що
складається переважно з мінералу гіпсу CaSO 4 та деякі відходи промисловості,
основною складовою частиною яких є сірчанокислий кальцій (наприклад,
фосфогіпс).
Залежно від температури теплової обробки сировини гіпсові в'яжучі поділяють на
дві групи: низько- та високовипалювальні.

6.2.2. Низьковипалювальні гіпсові в'яжучі

Низьковипалювальні гіпсові в'яжучі одержують тепловою обробкою природного
гіпсу при низьких температурах (110...160С0):
CaSO4.2H2O = CaSO4.0,5H2O + 1,5H2O
До низьковипалювальних гіпсових в'яжучих речовин належать будівельний,
формувальний та високоміцний гіпс.
Будівельний гіпс виготовляють низькотемпературним випалюванням гіпсової
породи у варильних казанах або печах, спочатку розмелюючи, а потім нагріваючи.
Вода із сировини виділяється в атмосферу у вигляді пари і гіпсове в'яжуче
складається переважно з дрібних кристалів β - модифікації CaSO 4.0,5H2O. У
затверділому стані будівельний гіпс має невисоку міцність (2...16 МПа).
Застосовується для виготовлення гіпсової штукатурки, плит, панелей при вологості
до 65 %.
Формувальний гіпс складається також переважно з β - модифікації CaSO 4.0,5H2O,
відрізняючись від будівельного гіпсу тоншим помелом. Його застосовують для
виготовлення форм у керамічній та фарфорово-фаянсовій промисловості.
Високоміцний гіпс отримують в автоклавах і складається він в основному з α
- модифікації CaSO4.0,5H2O у вигляді крупних та щільних кристалів. Міцність на
стиск 15...25 МПа, а при спеціальних технологіях - 60...70 МПа. Такий гіпс
випускають поки що в невеликій кількості і застосовують у металургійній
промисловості для виготовлення форм.

6.2.3. Високовипалювальні гіпсові в'яжучі

Високовипалювальні гіпсові в'яжучі речовини виготовляють випалюванням
гіпсового каменю при високій температурі (600...950 С 0). Вони складаються
переважно з ангідриту CaSО4. Високовипалювальний гіпс повільно тужавіє (не
раніше ніж через 2 години) і міцність на стиск дещо вища, ніж будівельного гіпсу
(10...20 МПа). Його використовують у розчинах для штукатурення й мурування, для
виготовлення "штучного мармуру".

6.2.4. Твердіння гіпсових в'яжучих

Твердіння гіпсових в'яжучих відбувається внаслідок розчинення напівводного
сірчанокислого кальцію (напівгідрату) й появи насиченого розчину, в якому
відбуваються реакції гідратації з утворенням двоводного сірчанокислого кальцію:
CaSO4.0,5H2O + 1,5H2O  CaSO4.2H2O
Можна виділити три етапи твердіння гіпсових в'яжучих:
1. підготовчий - утворення насиченого розчину;
2. період колоїдації (тужавіння) - перехід новоутворень у гелеподібний стан;
3. період кристалізації (твердіння) - перекристалізація колоїдних частинок у великі
кристали й утворення зростка.
Практично будівельний гіпс потребує 50...70 % води, а високоміцний - 30...40 %.
Через велику кількість хімічно незв'язаної води гіпс має велику пористість.

6.2.5. Основні властивості гіпсових в'яжучих

А) Тонкість помелу характеризується масою гіпсового в'яжучого, яка лишається
внаслідок просіювання на ситі з вічками розміром 0,2 мм.
Залежно від ступеня помелу розрізняють в'яжучі

Помел грубий середній тонкий

Залишок на
 23%  14%  2%
ситі
Клас I II III

Б) За строками тужавіння бувають такі в'яжучі:

Строки тужавіння
Вид в’яжучого індекс
початок Кінець
Швидко тужавіючи А  2 хв  15 хв
Нормально тужавіючи Б  6 хв  30 хв
Повільно тужавіючи В  30 хв не норм.

В) міцністні характеристики гіпсового в'яжучого визначають, випробовуючи

зразки-балочки 40х40х160 мм із гіпсового тіста стандартної консистенції через 2
години після виготовлення. Для гіпсових в'яжучих установлено марки залежно від
границі міцності при стиску Rст, МПа:
Г - 2, 3, 4, 5, 6, 7, 10, 13, 16, 19, 22, 25.
Г) Водопотреба гіпсового в'яжучого визначається кількістю води (% до маси)
потрібної для приготування гіпсового тіста стандартної консистенції (діаметр
розпливу 180  5 мм).
Маркірування гіпсового в'яжучого дає інформацію про його основні властивості.
Наприклад, Г-5-А-ІІ - гіпсове в'яжуче марки 5, швидкотверднуче, середнього
помелу.
Тверднучи, гіпс розширюється в об`ємі до 1 %, завдяки чому гіпсові відливки
добре заповнюють форму і передають обриси. З його висиханням тріщини не
утворюються.
Застосовують: виготовлення гіпсової штукатурки, перегородки - стіни й панелі,
вентиляційні короби та інші деталі в будівлях і спорудах.

6.3. Повітряне будівельне вапно

6.3.1. Повітряне будівельне вапно та його властивості
Повітряне будівельне вапно - це продукт випалювання при температурі
1000...1200 С0 (до повного виділення вуглекислого газу) кальцієвомагнієвих
гірських порід - вапняку, крейди, черепашника, що містять не більше 6% глинястих
домішок;
CaCO3 + Q  CaO + CO2, CaO – вапно.
Сировину випалюють у печах різних конструкцій: шахтних, обертових,
циклонно-вихрових і ін. Найпоширеніші шахтні печі, які працюють безперервно: у
верхню частину завантажують вапняк, антрацит або кокс, а з нижньої вивантажують
готовий продукт. Повітря, необхідне для горіння, поступає знизу. Недопалювання
чи перепалювання вапна в печі знижує його якість. Особливо небезпечним є
перепалювання, оскільки тоді часточки вапна повільно гасяться, збільшуючись в
об'ємі. Це приводить до утворення тріщин у штукатурці й виробах.
Продукт випалювання крім головної складової частини СаО містить деяку
кількість оксиду магнію MgO. Залежно від вмісту MgO і фракційного складу
повітряне вапно поділяють на види.

6.3.2. Види повітряного вапна

Вміст чистих оксидів CaO + MgO у загальній кількості вапна називають його
активністю. За активністю й вмістом непогашених зерен визначають сорт вапна (І,
ІІ, ІІІ).
Унаслідок змішування з водою непогашеного вапна (1 л на 1 кг вапна)
утворюється тонкий пухкий порошок (гідратне вапно або пушонка). Якщо витрати
води збільшити до 2...3 л на 1 кг то виходить вапняне тісто. Реакція гасіння йде за
слідуючою схемою:
CaO + H2O = Ca(OH)2 + 63,7 кДж
Гашене вапно, змішане з піском та іншими заповнювачами, утворює будівельні
розчини, здатні повільно тверднути
Ca(OH)2 + CO2 = CaCO3 + H2O,
Мелене (порошкоподібне) негашене вапно добавляють у будівельні розчини й
бетони. При цьому відбувається гідратація і тепло, що виділяється, витрачається на
випаровування надлишку вологи з розчину, що сприяє швидкому твердінню й
висиханню.

6.3.3. Переваги й недоліки повітряного вапна. Застосування

Перевагами вапна є висока пластичність, що надає розчинам і бетонам на його
основі зручність при укладанні. Крім цього висока водозатримуюча здатність
запобігає розширюванню сумішей.
Недоліками вапна є те, що міцність матеріалів на його основі й стійкість їх до
води невелика.
Повітряне вапно застосовують для:
 приготування мурувальних та оздоблювальних розчинів;
 виготовлення штучних бетонних виробів;
 силікатної цегли й інших вапняно-піщаних виробів автоклавного твердіння.

6.4. Гідравлічне вапно

6.4.1. Сировина та особливості гідравлічного вапна
 Сировиною для виробництва гідравлічного вапна є мергелисті вапняки, що
містять 6...20 % глинястих домішок. Вапняки випалюють у шахтних печах при t =
900...1100 С0, не доводячи до спікання. Під час випалювання утворюється не лише
вільне вапно СаО, а і його сполуки з оксидами глини: силікати 2CaO .SiO2,
алюмінати 2CaO.Al2O3 і ферити 2CaO.Fe2O3 кальцію, які надають вапну гідравлічних
властивостей.
Гідравлічне вапно перші 7 діб твердне на повітрі, а далі може тверднути й
набирати міцності у воді. Воно не має високої міцності (2...5 МПа). Таке вапно
перевозять і зберігають у закритих ємностях, запобігаючи його зволоженню.

6.4.2. Застосування гідравлічного вапна

Гідравлічне вапно застосовують для:
 приготування мурувальних та штукатурних розчинів;
 бетонів невисоких класів;
 виготовлення бетонного стінового каміння;
 для виробництва змішаних в'яжучих, які вміщують вапно (вапняно-зольні
цементи).