НОВЕЛА «IMPROMPTU PHANTASIE» ХАРАКТЕРИСТИКА ГЕРОЇНІ

Письменниця зображує два відрізки життя героїні. Перший — десятирічною

дівчинкою, другий — дорослою жінкою.
На початку твору авторка описує героїню так: «Ніжна, вразлива, немов мімоза,
з сумовитими очима…». Була сміливою, любила милуватися красою довкілля,
фантазувала і «плакала з смутку невиясненого».
Прикметна риса характеру героїні — волелюбність — сформувалася ще в
дитинстві. Невипадково авторка порівнює її з молодим арабським конем.
Символічним є епізод дитячих розваг, коли дівчину її друзі «запрягали і гнали,
немов коня, уперед себе. Се була її найлюбіша забава. Упряжена в
шнурки, мчалась, немов батожена, через поля і рови, дико і гарно, і була б з радості
та з розпалу летіла, доки б не загинула, наколи б поганяючі не здержували її».
У віці 10 років, коли молодий аристократ налаштовував фортепіано і
передбачав щасливе творче майбутнє дівчини. У цьому епізоді розкривається тема
краси і її впливу на людську особистість. Дівчина була зачарована гарною музикою
та її здатністю розкривати емоції людей: «Те, що грав, була пристрасть, а як грав —
зраджувало його яко людину…». Музикант грав «Impromptu phantasie» Фредеріка
Шопена. Ця мелодія вразила її, вона «почала плакати. Тихо, але цілою душею».
Зображуючи героїню дорослою, О. Кобилянська приділяє увагу двом аспектам
— стосункам із чоловіками та її ставленню до життя. «Вона була розумна, дотепна,
незвичайна багата натура. Займалась малярством, писала, старалась усіма силами
заспокоїти в собі ненаситну жадобу краси». Парадоксальність ситуації полягала
лише в тому, що дівчина з такою духовною красою була нещасливою, сповненою
постійним відчуттям смутку: вона була «занадто оригінальна, замало нинішня і не
мала в собі нічого з “плебейськості”».
Вона захоплювалася красою, а саме це відштовхувало від неї чоловіків: «…
мабуть, не мала вона в собі того, що прив’язує буденних людей на довгий
час». Героїня відчуває себе нещасливою від нерозділеного кохання, та це не
перешкоджає їй насолоджуватися життям, яке вона сприймає як велике диво: «Я
відчуваю, як життя лежить переді мною не як щось сумне, безвідрадне, важке до
перенесення, але як би один пишний, святочний день, гаряче пульсуючий,
приваблюючий, широкий, пориваючий образ або немов яка соната». Героїня
порівнює його з музичним твором, натякаючи на глибині й потаємності своїх
емоцій, які не можна виразити словами вповні так само, як не можна однозначно
витлумачити й осягнути глибину образів музичного твору.
Двоплановість зображення героїні:
1. Маленька дівчинка та її захоплення красою навколишнього середовища,
музикою; її сміливість (випадок з конем) і відчайдушність (поведінка під час бурі).
2. Роздуми дорослої жінки. Зіставлення двох рис: відсутність тривалих
стосунків із чоловіками та естетизм (захоплення красою).
 3. Психологічний профіль героїні (поєднання індивідуалізму, душевної
витонченості і надзвичайної чутливості до музики, любові до краси, незалежності і
розвиненого почуття власної гідності).