Комплексний аналіз твору Майкла Брекера «Midnight Voyage»

Майкл Брекер – один із найвпливовіших саксофоністів всіх часів. Його живі

виступи завжди високо оцінювалися у світі, а його альбоми привертали увагу
звичайних джазових поціновувачів, музичних критиків та ЗМІ. Творча
спадщина Майкла Брекера охоплює участь у понад 900 альбомів у різних
стилях (джаз, ф’южн, фанк, рок та поп). За життя отримав численні нагороди
Греммі.

Твір «Midnight Voyage» який вийшов на четвертій сольній платівці автора.

Хоча твір і вийшов на платівці Майкла і є авторським твором, а не джазовим
стандартом, провівши дослідження я виявив що автором є не сам Брекер, а
джазовий піаніст Джої Кальдераццо, який грає з Майклом Брекером в цьому
альбомі і написав для нього цей твір. Майкл скоріше є соавтором цього твору.

Я обрав цей твір, тому, що на мою думку він чудово розкриває джазово-
імпровізаторську мову Майкла Брекера і за допомогою нього можна дослідити
стиль митця.

Цей твір, як і вся джазова музика, є програмним. Назва «Midnight Voyage» з

англійської перекладається як «Опівнічна подорож». Я не знайшов достовірних
джерел інформації які могли би точно пояснити назву твору, тому я можу
тільки припускати орієнтуючись на власні відчуття музики. Спираючись на
назву я бачу картину нічної подорожі музикантів під час гастролей. Характер
теми спокійний та монотонний.

Твір написаний у нестандартній для джазової музики формі AABBA. На

відміну від загальноприйнятної у джазі форми AABA автор вирішив подвоїти
частину B. Тональність твору c-moll, розмір 4/4, темп 120 ударів метронома на
хвилину (близький до allegro moderato (з італ. – помірно швидко)). Має
свінговий характер.

Схема:

А A1 B B1 A2

8 8 8 8 8

d f->d

Динаміка теми одноманітна mp. Тема проводиться у тенор-саксофона та

електричної гітари. Акомпонуючими інструментами є фортепіано, бас-гітара та
ударна установка.
У творі відсутній вступ і він одразу розпочинається з частини A.

А та А1 мають однакову будову, гармонічну послідовність та майже незмінену

тему. Мелодія починається з затакту. В мелодії теми багато синкоп, початок
фраз починається як в сильні долі так і в слабкі. Присутні триольні ритмічні
малюнки. Гармонія композиції починається з тоніки. У другому такті
домінанта, яка в третьому такті знову розрішається в тоніку. Далі в четвертому,
п’ятому та шостому такті йде класичний джазовий ланцюжок з домінант до
домінант (подвійна домінанта до подвійної домінанти, подвійна домінанта і
домінанта). Але замість стандартного домінантового ходу (який на прикладі
цього твору був би A7-D7-G7) тут в сьомому такті застосовується тритонова
заміна (заміна акорду на акорд тієї ж функції побудований від тритону)
подвійної домінанти. Це дає плавний хід басової лінії (A-Ab-G), а головні
ступені септакорду (3 і 7) в джазовій музиці залишаються незмінними
(враховуючи енгармонізацію), а 1 і 5, що є характерним для джазової музики,
альтеруються. Тобто якщо порівняти акорд D7(d f# a c) і Ab7 (ab (#11 відносно
D7) c (7 cтупінь відносно D7) eb (b9 ступінь відносно D7) gb (енгармонізм фа# -
3 ступінь відносно D7) склавши всі ступені акорду тритонової заміни ми
отримаємо звичайний акорд D7b9#11. Він є більш дисонуючим і створює
більшу напругу ніж звичайний D7, який би ми використали не застосовуючи
техніку тритонової заміни. Це придає напруги гармонії , яка в іншому просто
чергує тоніку та домінанту. Після цього ланцюга з домінант все знову
приходить в тоніку у сьомому такті.
 Тема частини B не є контрастною до частини А, а є подібною до неї. Вона
також починається з затакту. Ритмічно вона майже повністю повторює частину
А. Відмінною в цій частині є гармонія. Затакт починається з домінанти, яка
вводить нас у субдомінанту у першому такті, у другому такті домінанта, в
третьому знову субдомінанта. Далі ми бачимо аналогічний хід гармонії з
частини А, який за допомогою ланцюга домінант повертає нас в тоніку.
Частина B в репризі, тому B1 ідентична до B).

Частина А2 ідентична до А. Вона завершає тему цього твору. Після теми в

творі ідуть імпровізовані соло саксофону та електричної гітари по структурі та
гармонії теми. Завершує композицію повторення теми. Остання А2
зациклюється і поверх неї, замість акомпоніменту фортепіано виконує соло. Це
є кодою твору, яка його завершує.