Секция 13. Международная экономика.

Мудрак Д.Д., доц.Трифонова О.Д.

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
м.Дніпро, Україна

ТЕНДЕНЦІЇ МІЖНАРОДНОЇ МІГРАЦІЇ РОБОЧОЇ СИЛИ В

КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

У наш час кожна тридцята людина є іммігрантом. Тому й не дивно, що зі

збільшенням потоків мігрантів у світі з’являється ще більша кількість країн,
населення яких майже повністю складається з переселенців. Правильна
міграційна політика окремих країн може як допомогти у розвитку міжнародних
ринків праці, так і загальмувати їхній розвиток.
Для правильного аналізу міжнародної міграції робочої сили потрібно,
перш за все, визначити, що являє собою це поняття. «Міграція робочої сили -
це явище переселення працездатного населення з одних держав до інших
терміном більше, ніж на рік, що викликана економічними та іншими соціально-
політичними причинами»[1].
Якщо розглядати поняття міграції за географічної ознакою, можна
поділити це явище на внутрішню, зовнішню та інтеграційну міграцію.
Внутрішня міграція робочої сили має обмежений характер, бо це переміщення
працездатного населення та їх сімей, не перетинаючи територіальний кордон
країн, тобто в межах своєї країни. Таке переміщення регулюється національним
законодавством [2].
Причин міграції робочої сили можуть бути доволі різними. На практиці
виділяють дві групи причин міжнародної трудової міграції: економічні та
неекономічні причини. Останнім часом у світі все більшу роль стали
відігравати саме економічні причини.
У міжнародній міграції робочої сили можна виділити п'ять напрямків:
міграція з країн, що розвиваються в розвинені країни; міграція в рамках
розвинених країн; міграція робочої сили між країнами, що розвиваються;
міграція робочої сили з колишніх соціалістичних країн (подібна з міграцією з
країн, що розвиваються в розвинені країни); міграція працівників,
кваліфікованих фахівців з промислово розвинених країн в країни, що
розвиваються [3].
За останні декілька років міграційні потоки змінили свій напрям у сторону
трудової міграції. Майже половина валової міжнародної міграції належить
жінкам, нелегальним переселенцям належить - 15-20%, а біженцям - всього
лише 5%.
Загальна кількість мігрантів у світі стабільно зростає. Так у 1960 р.
нараховувалося близько 3,2 млн. мігрантів, у 1995 р. – вже 35 млн. мігрантів, у
1997 р. - 40 млн., у 2000 р. - 120 млн., у 2007 р. - 192 млн., у 2012 р. - 214 млн. і
близько 232 млн. – у 2016 р.
Напрямки міграційних потоків залишаються порівняно стійкими.
Вирішальне значення мають економічні можливості приймаючої сторони, її
вага в сучасному світі, іноді її історичні, географічні, етнічні корені. У
міжнародній міграції робочої сили можна виділити п'ять напрямків: міграція з
країн, що розвиваються в розвинені країни; міграція в рамках розвинених країн;
міграція робочої сили між країнами, що розвиваються; міграція робочої сили з
колишніх соціалістичних країн; міграція кваліфікованих фахівців з промислово
розвинених країн в країни, що розвиваються.
Виділяють сім центрів тяжіння робочої сили, це: Західна Європа, Близький
Схід, США і Канада, Австралія, Країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону,
Латинська Америка, Африка. Найбільше іммігрантів приїжджають саме в
США, Канаду та Австралію, перш за все тому що ці країни мають одні з
найвищих у світі показників економічного розвитку.
Проте, дивлячись на статистичні дані, країни, де міжнародні мігранти
становлять більше 60% населення це: Андорра, Макао, Гуам, Папський
престол, Монако, Катар, Об'єднані Арабські Емірати. А у країнах Перської
затоки відмічена найвища в світі частка іммігрантів у загальній чисельності
робочої сили: Катар - 92% зайнятих, ОАЕ - 89%, Кувейт - 86%, Оман - 70%,
Саудівська Аравія - 60%, Бахрейн - 51%.
Міжнародна трудова міграція має позитивний і негативний вплив на
соціально-економічний розвиток країн - експортерів і країн - імпортерів робочої
сили. У цілому ефект для світового товариства позитивний, тому що вільний
рух міграції дозволяє людям переїхати в ту країну, де вони можуть внести
більш вагомий внесок у світове виробництво. Міграція дає приріст
ефективності. Вона дозволяє всьому світу виробити більший обсяг
національного продукту при тому ж обсязі ресурсів. Трудова міграція породжує
міжнародний рух грошових коштів, так як експорт робочої сили неминуче
викликає грошові перекази емігрантів [4].
На думку представників ОЕСР іммігранти поліпшують демографічну
картину розвинутих країн, що страждають старінням (у Люксембурзі 38%
немовлят з'являється в родинах переселенців, у Швейцарії – 24%).
Існує цілий ряд міжнародних організацій, що займаються проблемами
міграції робочої сили: Комісія ООН з народонаселення, Міжнародна
організація праці (МОП), Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ),
Міжнародна організація з міграції (MOM). На міжнародному рівні діяльність
національних імміграційних служб координується службою СОПЕМИ
(Система постійного спостереження за міграцією), створеної країнами-членами
ОЕСР (Організації економічного і соціального розвитку).
Регіональні інтеграційні групи, такі як ЄС, АСЕАН, НАФТА, КАРІКОМ,
МЕРКОСУР, та інші домоглися певних результатів у справі узгодження на
регіональному рівні заходів з управління процесом міжнародної міграції. В
рамках інтеграційних союзів і блоків існують офіційні угоди щодо переміщення
робочої сили. Найбільшого успіхи досягли країни ЄС та НАФТА. Так у ЄС
пересування робочої сили країн-учасниць не має обмежень, а політика по
відношенню до осіб з третіх країн все більш уніфікується.
Отже, на сучасній світовій арені міжнародна трудова міграція відіграє
важливу та всезростаючу роль. Спираючись на взаємовигідність для багатьох
країн, поширення процесів глобалізації, можна припустити, що явище трудової
міграції має усі перспективи для подальшого розвитку в напрямку
установлення вільного міграційного трудового простору в усьому світі.
Список використаної літератури
1. Солонінко, К. С. Міжнародна економіка [Текст]: навчальний посібник /
К. С. Солонінко. – Київ, 2008
2. Employment by Economic Activity Short Term [Electronic resource]. –
Access mode:
http://www.ilo.org/global/statistics-and-databases/WCMS_235069/lang--en/
index.htm – Title from the screen.
3. Фенік, К.Ю. Масштаби трудової міграції [Электронный ресурс] / К.Ю.
Фенік. – Режим доступа:
http://www.rusnauka.com/18_NiIN_2007/Economics/22487.doc.htm. / – Загол. с
экрана.
4. І. О. Стеблянко, О. О. Козич. Сучасні міграційні процеси в
Європейському союзі: основні чинники та наслідки. / Вісник Дніпровського
національного університету, Серія: Світове господарство і міжнародні
економічні відносини – м.Дніпро, 2017. - С. 91-105.