Professional Documents
Culture Documents
Конспект лекцій з дисципліни - Допуски та технічні вимірювання
Конспект лекцій з дисципліни - Допуски та технічні вимірювання
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
з дисципліни
«Допуски та технічні
вимірювання»
2
Таблиця 2.1
NN Нормовані показники точності Умовні Ступінь
з/п або комплекс показників позначення точності
Таблиця 2.2
Колесо або NN Нормовані показники точності Умовні Ступені
передача п/п або комплекси показників позначення точності
Прямозубі Місцева кінематична похибка
1 f'ir 3…6
колеса зубчатого колеса
Вузькі косозубі Циклічна похибка зубцової
2 fzzr 3…6
колеса частоти колеса
Відхилення кроку зачіпляє і
3 fpbr і ffr 3…6
похибка профілю зуба
Відхилення кроку зачіпляє і
4 fpbr і fptr 3...6
відхилення кроку
Коливання вимірювальної
5 міжосьової відстані на одному f''ir 5...8
зубі
Місцева кінематична похибка
Передачі 6 f''ior 3...8
передачі на одному зубі
Циклічна похибка зубцової
7 fzzor 3…8
частоти в передачі
Коливання вимірювальної
Будь-які колеса 8 міжосьової відстані на одному f''ir 9...12
зубі
9 Відхилення кроку зачіпляє fpbr 9...12
Таблиця 2.3
Нормовані показники
Колесо або Умовні Ступінь
N точність або комплекси
передача позначення точності
пп показників
Прямозубі і Похибка напряму зубця Fβr, 3...12
1
вузькі Сумарна похибка контактної лінії
косозубі 2
зубчасті Fkr 3...I2
колеса
Відхилення осьових кроків по
3 нормалі і сумарна похибка Fpxnr і Fkr 3...9
Широкі контактної лінії
косозубі
Відхилення осьових кроків по
колеса
4 нормалі і відхилення кроку Fpxnr і fpbr 3...9
зачіплення
Відхилення від паралельності осей fxr і fyr 3...12
Зубчасті 5 і перекіс осей
передачі Сумарна пляма контакту - 3.. 11
Миттєва пляма контакту - 3.. 11
ланок розмірного ланцюга, а також від мети, ради якої розглядаються розмірні
ланцюги, розв'язуються дві задачі:
Задача 1 - Визначення граничних розмірів замикаючої ланки розмірного
ланцюга (тобто точність цієї ланки), коли відомі граничні розміри решти
становлячих ланок.
Цю задачу з повною підставою можна назвати «перевірочною», оскільки
необхідність в її рішенні виникає тоді, коли закінчилося конструювання об'єкту і
визначилася його конструкція, тобто стали відомі значення всіх становлячих ланок
і встановлені вимоги до їх точності. У цій задачі необхідно визначити, які граничні
значення розміру будуть у замикаючої ланки при заданих граничних розмірах
становлячих ланок, і чи збереться вузол при прийнятій точності становлячих ланок.
У літературі цю задачу одні автори називають «прямою», інші — «зворотної» . Ми
називатимемо таку задачу по її прямому призначенню, тобто «перевірочної».
Задача 2 - Визначення граничних розмірів становлячих ланок розмірного
ланцюга, якщо відомі граничні розміри замикаючої ланки і номінальні значення
розмірів становлячих ланок. При рішенні цієї задачі замикаючу ланку звичайно
називають «початковою ланкою».
Цю задачу доцільно називати «проектувальною», оскільки вирішують її при
проектуванні конструкції. Так, після того, як визначилася конструкція вузла або
механізму і встановлені номінальні розміри всіх деталей, а також стали відомі
вимоги до точності замикаючої (початкового) ланки — наприклад, відомий
необхідний зазор, який слідує забезпечити при збірці, то при рішенні такої задачі
необхідно визначити вимоги до точності становлячих ланок (задати на них
відхилення від номінальних розмірів).
При рішенні цих двох задач (часто вживають вираз — «рішення розмірного
ланцюга») можливі два підходи. При одному підході призначаються граничні
значення всіх ланок з тією умовою, щоб забезпечувалася повна взаємозамінність. В
цьому випадку слід так враховувати вимоги до точності становлячих ланок, щоб
при будь-якому поєднанні годних за розмірами становлячих ланок була досягнута
мета рішення розмірного ланцюга. Наприклад, всі деталі, які поступили на збірку,
мають всі найбільші або якнайменші граничні розміри і все одно буде забезпечена
точність замикаючої ланки в заданих межах. Тому цей метод часто називають
розрахунком на «максимум-мінімум».
При другому підході задачі вирішують з тією умовою, що
забезпечуватиметься неповна взаємозамінність і для забезпечення точності
замикаючої ланки виникає необхідність додаткової обробки окремих ланок
ланцюга або слід використовувати інші прийоми (методи теоретико-вірогідності
розрахунку розмірних ланцюгів), які будуть розглянуті далі.
26
ТсрАi = Т А∑ /(m-1)
Ризик,
32,00 10,00 4,50 1,,00 0,27 0,10 0,01
Р,%
tД 1,00 1,65 2,00 2,57 3,00 3,29 3,89
λi – коефіцієнт, що характеризує вибираний теоретичний закон розсіяння значень i-
го становлячої ланки (його відхилень)
Положення теорії вірогідності і математичної статистики широко
використовуються в технології машинобудуванні. Практичний розподіл
безперервної випадкової величини графічно може бути представлене або
гістограмою розподілу, або практичною кривою (полігоном) розподілу.
Розподіл випадкових величин залежно від умов можуть підкорятися цілком
певним законам. З цих багатоманітних законів найбільше значення в технології
машинобудування має закон нормального розподілу (або закон Гауса) - λi =1/9.
Крім того практичне значення в технології машинобудування мають закон рівної
вірогідності (λi =1/3) і закон Симпсона (закон трикутника) - λi =1/6.
Основна трудність використовування методу вірогідності розрахунку
розмірних ланцюгів полягає в невисокій достовірності відомостей про закони
розподілу розмірів ланок розмірного ланцюга і параметрів цих законів, які не
залишаються постійними для технологічних процесів з численних причин,
наприклад, з причин пов'язаних із зносом устаткування.
У тих випадках, коли важко передбачати закони розподілу відхилень
складових ланок розмірного ланцюга, обирають закон Симпсона або закон рівної
вірогідності. Невідповідність фактичних законів розподілу, прийнятим в
розрахунку, може спричинити за собою великий відсоток виходу відхилень
замикаючої ланки за межі встановленого допуску.
Ti
i 1
nгр ,
TΔ
де Тi – економічно прийнятні виробничі допуски складових ланок. Звичайно
nгр приймають от 2 до 5 (від 10 до 50 для підшипників).
Допуск складової ланки (груповий допуск) в межах групи рівний
Тгрi = Тi/nгр,
а значить
m 1
Tгрi ТΣ ,
i1