Харківський національний технічний університет сільського господарства

імені Петра Василенка

Міністерства освіти і науки України

Центральноукраїнський національний технічний університет

Міністерства освіти і науки України

Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису

Алфьоров Олексій Ігорович

УДК 631.3-192
ДИСЕРТАЦІЯ
НАУКОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ
НАДІЙНОСТІ ҐРУНТООБРОБНИХ АГРЕГАТІВ З КОЛИВАЛЬНИМИ
РОБОЧИМИ ОРГАНАМИ

Спеціальність 05.05.11 – Машини і засоби механізації

сільськогосподарського виробництва
Галузь знань: 13 «Механічна інженерія»

Подається на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук

Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,

результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
____________ О.І. Алфьоров

Науковий консультант Гринченко Олександр Степанович, доктор технічних

наук, професор
Харків – 2019
 2
АНОТАЦІЯ

Алфьоров О.І. Наукове забезпечення працездатності та прогнозування

надійності ґрунтообробних агрегатів з коливальними робочими органами. –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук за
спеціальністю 05.05.11 – Машини і засоби механізації сільськогосподарського
виробництва. – Харківський національний технічний університет сільського
господарства імені Петра Василенка Міністерства освіти і науки України,
Харків, 2019. – Центральноукраїнський національний технічний університет
Міністерства освіти і науки України, Кропивницький, 2019.
В дисертації вирішено комплексну науково-технічну проблему
забезпечення працездатності та прогнозування надійності ґрунтообробних
агрегатів з коливальними робочими органами шляхом поєднання досліджень
інтенсифікуючих автоколивань робочих органів та системи методів
моделювання і прогнозування показників механічної надійності техніки, що
забезпечується на етапі проектування.
Якісне виконання обробки ґрунту, що задовольняє агротехнічним
вимогам при обробці різних типів ґрунтів обумовлене використанням
конструкції робочих органів на пружній підвісці залежно від глибини
обробітку та фізичних властивостей ґрунту. Оскільки головна конструктивна
особливість полягає в пружності і автоколиваннях робочих органів, важливим
є визначення та керування властивостями різноманітних форм стійок
ґрунтообробних машин.
Проведено аналіз відомих закономірностей та існуючих теоретичних
моделей виникнення механічних відмов, що описують їх у детермінованому
аспекті. Зроблено акцент на раптові відмови під якими слід розуміти миттєво
виникаючи механічні відмови внаслідок руйнування, обумовленого дією
раптових перевантажень, які хоча б одноразово перевищили статичну несучу
здатність елемента. Виникнення неприпустимих залишкових деформацій при
 3
таких перевантаженнях також слід віднести до раптових відмов.
Наголошено на необхідності використання стохастичних
закономірностей і побудови моделей виникнення механічних відмов, що
забезпечують прогнозування показників надійності, розробку моделей
керування надійністю елементів ґрунтообробних машин за раптовими
відмовами з урахуванням прояву значної їх кількості на початкових етапах
експлуатації, що суттєво впливає на рівень конкурентоспроможності.
Важливість розробки математичних моделей прогнозування підкреслює і факт
неможливості у більшості випадків індивідуального діагностування та
попередження виникнення раптових відмов.
За результатами розрахунку напружено-деформованого стану отримані
залежності максимального напруження від кута напряму дії сили до горизонту
φ. Встановлено, що максимальні значення напружень виникають при малих
кутах φ = 0°÷25° та можуть перевищити межу плинності, що може привести
до залишкових деформацій стійки, що є порушенням працездатності.
Важливим показником динамічної деформованості пружних елементів є
розмах деформації. В умовах експлуатації існує певна кількість факторів, які
мають суттєве розсіювання, що призводить до випадковості показника
динамічної деформованості Aq . До таких стохастичних факторів перш за все
слід віднести сили опору рихленню, а також масу частини грунту, яка
додається до маси робочого органу в процесі автоколивань. Прогнозування
механічної надійності елементів пружної стійки на стадії проектування
можливе тільки за умови наявності розподілу очікуємих випадкових
динамічних деформацій та напружень, діючих у пружних елементах.
Визначено, що отримати такий розподіл можливо за допомогою методу
статистичного моделювання тих параметрів, які слід вважати випадковими.
Наведено приклад отримання розподілів показника деформованості Aq для
S - подібної стійки лапи культиватора. Визначено, що теоретичний аналіз руху
ґрунтообробних робочих органів на пружній підвісці можливо виконувати,
базуючись на розривній моделі автоколивань. Стохастичні фактори, що
 4
впливають на процеси динамічного навантаження в реальній експлуатації,
можливо враховувати, застосовуючи метод статистичного моделювання. Це
дозволяє виконувати прогнозування механічної надійності за раптовими або
втомними руйнуваннями.
Для дослідження процесу взаємодії робочого органу з ґрунтом та
визначення впливу його параметрів на коливальний процес проведено
експериментальне дослідження амплітудно-частотних характеристик
коливань робочого органу і аналіз напружень та переміщень S-подібної стійки
лапи культиватора.
Експериментально підтверджено наявність автоколивань у процесі
рихлення ґрунту, амплітуда яких залежна від швидкості руху.
Експериментально визначено залежність переміщення кінця стійки лапи
культиватора від часу при швидкості руху агрегату в діапазоні 0,93 – 2,5 м/с
при глибині обробітку 5см, 10 см, та15см.
Емпіричним шляхом досліджено вплив дії природніх перешкод на
коливальний процес пружних робочих органів, який на прикладі використання
S - подібної стійки лапи культиватора при глибині культивації 10 см та
швидкості 1,66 м/с, стрибкоподібно збільшив середнє значення деформації в
понад 7 разів від дії експлуатаційних навантажень у сталому режимі, що
підтверджує небезпеку виникнення залишкових деформацій або руйнування
робочого органу ґрунтообробного агрегату.
В процесі роботи ґрунтообробних агрегатів під навантаженням у
різьбових з'єднаннях може послабитись зусилля попереднього затягу.
Запропоновано та підтверджено ефективність використання
коерцитиметричного методу при контролі зусиль затягування в різьбовому
кріпленні.
Емпіричним шляхом підтверджено запропоновані теоретичні передумови
ефективного конструкторського рішення запобігання послабленню зусиль
затягування з'єднань і забезпеченню їх стабільності за рахунок підвищення
 5
навантажувальної здатності кріплення, що забезпечує надійність
ґрунтообробних агрегатів.
Наведено моделі переходу в вимірі обсягу виробленого ресурсу від
числа екстремальних навантажень m до напрацювання t в наслідок
припущення про вид випадкового потоку моментів часу дискретних
навантажень і незалежності випадкових напрацювань до навантажень
t1 , t2 ,...tm , побудованих для випадку пуассонівського потоку екстремальних
навантажень. Виявлено закономірності, притаманні інтенсивності раптових
механічних відмов.
При детермінованому постійному граничному рівні несучої здатності
елемента ціле число випадкових за величиною навантажень до раптової
відмови має дискретний однопараметричний геометричний розподіл. Однак,
якщо несуча здатність кожного елемента є фіксованою в часі випадковою
величиною, то при багаторазовому випадковому навантаженні розподіл числа
навантажень до відмови не є геометричним.
Запропоновано дискретні розподіли числа навантажень до відмови, які
відповідають випадкам розподілів подібних величин навантаження і несучої
здатності за законами Вейбулла і Фреше. Розглянуті якісні та кількісні
відмінності гіпогеометричного та квазігеометричного розподілів від
геометричного.
Найбільш істотні відмінності виявляються в поведінці функції ризику,
яка у випадках геометричного розподілу залишається постійною і рівною
значенню ймовірності відмови при першому навантаженні Q1 , а у
квазігеометричного і особливо у гіпогеометричного розподілів ризик відмови
зі збільшенням числа навантажень знижується до значень, набагато менших,
ніж Q1 . Ця функція дозволяє для кожного чергового т-го навантаження
визначати умовну ймовірність відмови у об'єкта, який, витримавши
попередньо m  1 навантаження, не відмовив. Зменшення ризику відмов за
рахунок попередніх навантажень в ряді випадків обґрунтовує доцільність
використання такого способу забезпечення надійності елементів, що мають
 6
випадкове розсіювання несучої здатності.
Відзначено, що саме наявність випадкового розсіювання несучої
здатності елементів призводить до того, що розподіл числа навантажень до
раптової відмови набуває властивостей, що відмінні від властивостей
геометричного розподілу. Підтверджують цей висновок і розглянуті моделі, у
яких навантаження і несуча здатність не підкоряються одним і тим же законам
розподілу. В роботі розглянуто кілька варіантів поєднань різних видів
розподілів навантаження і несучої здатності.
Визначені ймовірносно обґрунтовані величини коефіцієнту запасу в разі
поєднання розподілу навантаження по закону Фреше і логарифмічно
логістичного розподілу несучої здатності. При коефіцієнті варіації несучої
здатності Vп  0,1 параметр форми логарифмічно логістичного розподілу
несучої здатності складе  п  18,25 , при подібному параметрі форми у
розподілу навантаження по закону Фреше н  18,25 , значення коефіцієнта
варіації навантаження складе Vн  0,0738 . Отримані результати чисельного
рішення рівняння для значень   0,99; 0,999 та 0,9999.
Розглянуті варіанти поєднань різних розподілів навантаження і несучої
здатності. В окремому випадку отримано аналітичний вираз для ймовірності
безвідмовної роботи при поєднанні розподілу Вейбулла для навантаження і
логарифмічно-логістичного розподілу несучої здатності, розраховані
ймовірносно обґрунтовані величини коефіцієнтів запасу.
Отримано залежності ймовірності безвідмовної роботи робочих органів
ґрунтообробних агрегатів від безрозмірного напрацювання    o t , що
відповідають розподілу Вейбулла для навантаження і несучої здатності та
вказують на можливість стабілізації рівня безвідмовності елементів за рахунок
збільшення коефіцієнтів запасу і відповідного зменшення впливу
напрацювання на ймовірність безвідмовної роботи.
Отримано залежність ймовірності безвідмовної роботи ґрунтообробних
агрегатів від напрацювання у разі стаціонарного пуассоновського потоку
 7
екстремальних навантажень, що впливають спільно і одночасно на робочі
органи агрегату з функціями розподілу навантаження і несівних здатностей.
Розглянуто варіант спільного екстремального навантаження і відповідну
схему настання раптової механічної відмови ґрунтообробного агрегату з
паралельною структурою, коли маємо появу раптової відмови системи при
спільному квазістатичному навантаженні в разі екстремального навантаження,
що одночасно у всіх робочих органах перевищить їх несучу здатність. При
цьому передбачається, що до настання відмови останнього робочого органу в
агрегаті короткочасне перевищення навантаженням несучої здатності інших
робочих органів не супроводжується стрибкоподібним перерозподілом
навантаження між елементами.
Отримано вираз для ймовірності безвідмовної роботи агрегату при
цілому числі m спільних екстремальних навантажень його робочих органів, що
враховує варіант спільного багаторазового однакового для всіх робочих
органів випадкового навантаження агрегату з паралельною структурою в разі,
коли несучі здатності всіх її робочих органів мають однакові розподіли.
Отримані залежності ймовірності безвідмовної роботи від числа
спільних екстремальних навантажень, для елемента (при n = 1) та паралельних
систем (n = 2 та 3) при K  1,2 та b = 10. Доведено, що при багаторазовому
екстремальному навантаженні паралельних в сенсі надійності систем, спільне
навантаження елементів призводить до зниження ймовірності безвідмовної
роботи в порівнянні з варіантом роздільно-незалежного навантаження.
З викладеного вище випливає висновок про те, що за інших рівних умов
спільне екстремальне навантаження робочих органів в агрегатах, що мають
вид паралельної системи призводить до зниження його надійності у порівнянні
з варіантом роздільно-незалежного навантаження.
Слід також зазначити, що використання розподілу Фреше при прогнозі
надійності паралельних систем дає більші гарантії від її завищення, ніж
використання моделей, які відповідають розподілу Вейбулла.
 8
Отримано моделі керування надійністю ґрунтообробних агрегатів за
рахунок коефіцієнту запасу у разі стаціонарного пуассоновського потоку
екстремальних навантажень, що впливають спільно і одночасно на робочі
органи агрегату з випадковим розподілом навантаження і несучої здатності.
Визначено, що поєднання розподілів навантаження по закону Фреше і несучої
здатності за законом Вейбулла є несприятливим. Це дозволяє в умовах
невизначеності інформації щодо розподілів зазначених параметрів з метою
забезпечити гарантований результат прогнозування ймовірності безвідмовної
роботи при управлінні надійністю.
Досліджено вплив кількості робочих органів на рівень надійності
ґрунтообробних агрегатів існуючих типів. Розроблено рекомендації щодо
наближення надійності агрегату до рівня безвідмовності окремого робочого
органу з пружною стійкою.
Зазначено наявні та можливі напрямки впровадження результатів
дослідження.
Ключові слова: ґрунтообробний агрегат, пружний робочий орган,
різьбове з’єднання, раптова відмова, прогнозування надійності, структура
агрегату, імовірність безвідмовної роботи, коефіцієнт запасу,
коерцетиметричний метод.
 9
Список публікацій здобувача

Наукові праці, в яких опубліковані основні результати дисертації:

1. Алферов, А. И. Основы прогнозирования и управления
надежностью в условиях экстремальных загрузок : монография / А. И.
Алферов, А. С. Гринченко. – Харьков: Планета-Принт, 2017. – 135 с.
2. Анализ нагруженности и деформируемости S-образной стойки
почвообрабатывающего агрегата / А. С. Гринченко, А. И. Алферов,
В. Б. Савченко, О. В. Полтавченко // Вісник Нац. техн. ун-ту «ХПІ». –
Харьков, 2010. – №1. – С. 50-51.
3. Результаты моделирования напряженно-деформированного
состояния S-образной стойки культиватора / А. С. Гринченко, А. И.
Алферов, М. В. Марченко, О. В. Полтавченко. // Вісник Харків. нац. техн.
ун-ту сіл. госп-ва ім. П. Василенка. – Харків, 2011. – Вип. 114: Проблеми
надійності машин та засобів механізації с.-г. вир-ва. – С. 299-304.
4. Проблеми контролю надійності елементів машин на етапах
проектування та виготовлення / О. І. Алфьоров, М. П. Клименко, О. О.
Зінченко [та ін.] // Вісник Харків. нац. техн. ун-ту сіл. госп-ва ім. П.
Василенка. – Харків, 2013. – Вип. 139: Проблеми надійності машин та
засобів механізації с.-г. вир-ва. – С. 74-79.
5. Алфьоров, О. І. Прогнозування показників механічної надійності
за результатами прискорених випробувань / О. І. Алфьоров, О. С.
Гринченко. // Вісник Харків. нац. техн. ун-ту сіл. госп-ва ім. П. Василенка.
– Харків, 2013. – Вип. 133: Ресурсозберігаючі технології, матеріали та
обладнання у ремонтному вир-ві. – С. 255-261.
6. Гринченко, А. С. Прогнозирование механической надежности на
основе стохастического моделирования деградационных процессов /
А. С. Гринченко, А. И. Алферов, А. И. Бойко // Вісник Харків. нац. техн.
 10
ун-ту сіл. госп-ва ім. П. Василенка. – Харків, 2014. – Вип. 151: Проблеми
надійності машин та засобів механізації сільськогосподарського вир-ва. –
С. 33-39.
7. Алфьоров, О. І. Динаміка руху та надійність робочих органів
грунтообробних агрегатів на пружній підвісці / О. І. Алфьоров. // Вісник
Харків. нац. техн. ун-ту сіл. госп-ва ім. П. Василенка, 2015. – Вип. 158:
Ресурсозберігаючі технології, матеріали та обладнання у ремонтному
вир-ві. – С. 271-278.
8. Алфьоров, О. І. Динамічні характеристики пружньої підвіски
робочих органів грунтообробних агрегатів. / О. І. Алфьоров. // Вісник
Харків. нац. техн. ун-ту сіл. госп-ва ім. П. Василенка. – Харків, 2015. –
Вип. 163: Проблеми надійності машин та засобів механізації с.-г. вир-ва.
– С. 174-177.
9. Алфьоров, О. І. Статистичний аналіз інформації щодо ресурсних
випробувань з цензурованою тривалістю / О. І. Алфьоров, О. С.
Гринченко. // Технічний сервіс агропромислового, лісового та
транспортного комплексів. – 2015. – № 3. – С. 272-278.
10. Алфьоров, О. І. Анализ и прогнозирование механической
надежности сельскохозяйственных культиваторов / О. І. Алфьоров,
О. С. Гринченко, Г. П. Юр'єва // Конструювання, виробництво та
експлуатація сільськогосподарських машин : загальнодерж. міжвідомчий
наук.-техн. збірник Кіровоград. нац. техн. ун-ту. – Кіровоград: КНТУ,
2015. – № 45. Т. 2. – С. 20-25.
11. Алферов, А. И. Теоретические модели функционирования и
обеспечения механической надежности культиваторов с
подпружиненными рабочими органами / А. И. Алферов, А. С. Гринченко
// Конструювання, виробництво та експлуатація сільськогосподарських
 11
машин : загальнодерж. міжвідомчий наук.-техн. збірник Кіровоград. нац.
техн. ун-ту. – Кіровоград: КНТУ, 2015. – № 45. Т. 2. – С. 205-211.
12. Алфьоров, О. І. Визначення показників механічної надійності за
результатами прискорених випробувань у комбінованих режимах /
О. І. Алфьоров, О. С. Гринченко // Технічний сервіс агропромислового,
лісового та транспортного комплексів. – 2015. – № 3. – С. 259-265.
13. Алфьоров, О. І. Стохастичне моделювання триботехнічних
деградованих процесів та прогнозування показників надійності. /
О. І. Алфьоров, О. С. Гринченко // Конструювання, виробництво та
експлуатація сільськогосподарських машин : загальнодерж. міжвідомчий
наук.-техн. збірник Кіровоград. нац. техн. ун-ту. – Кіровоград: КНТУ,
2015. – № 45. Т. 2. – С. 189-194.
14. Теоретичний аналіз автоколивань грунтообробних органів на
пружній підвісці з урахуванням стохастичних факторів / О. І. Алфьоров,
О. С. Гринченко, В. Б. Савченко, Г. П. Юр'єва. // Технічний сервіс
агропромислового, лісового та транспортного комплексів. – Харків. –
2016. – № 5. – С. 225-231.
15. Повышение долговечности пружинних стоек культиватора в
условиях циклических нагрузок при эксплуатации / А. И. Алферов,
В. М. Власовец, В. Н. Заец [та ін.] // Технічний сервіс агропромислового,
лісового та транспортного комплексів. – Харків. – 2016. – № 4. – С. 132-
143.
16. Алферов, А. И. Прогнозирование надежности элементов машин
при случайномпуассоновскимпотокеэкстремальныхнагружений / А. И.
Алферов, А. С. Гринченко. // Технічний сервіс агропромислового,
лісового та транспортного комплексів. – Харків. – 2017. – № 7. – С. 141-
148.
 12
17. Алфьоров, О. І. Прогнозування та керування механічною
надійністю з допомогою інверсійного методу / О. І. Алфьоров, О. С.
Гринченко, Г. П. Юр'єва. // Технічний сервіс агропромислового, лісового
та транспортного комплексів. – Харків. – 2018. – № 12. – С. 210-214.
18. Алфьоров, О. І. Експериментальне дослідження коливань робочих
органів культиватора на пружній стійці. / О. І. Алфьоров, Р. В.
Антощенков, Г. П. Юр’єва // Machinery & Energetics. Journal of Production
Research. – Kyiv. Ukraine. – 2019. – Vol. 9. – № 2. – P. 129-132.
19. Алфьоров, О. І. Статистична модель надійності культиваторів з
коливальним рухом робочих органів / О. І. Алфьоров. // Machinery &
Energetics. Journal of Production Research. – Kyiv. Ukraine. – 2019. – Vol.
10. – № 1. – P. 5-9.
20. Алферов, А. И. Прогнозирование и обеспечение долговечности
резьбовых соединений с учетом ослабления затяжки / А. С. Гринченко,
А. И. Алфёров. // MOTROL. Commission of Motorization and Energeticsin
Agriculture. – Lublin-Rzeszów. – 2014. – № 16. – С. 33-41.
21. Алферов, А. Методология обеспечения механической надежности
почвообрабатывающих машин при проектировании / А. Алферов,
А. Гринченко // MOTROL. Commission of Motorization and Energeticsin
Agriculture. – Lublin-Rzeszów. – 2016. – Vol. 18, № 5. – С. 47-52.
22. Alfyorov, О. Quickened defining test with limiting combined regimens.
/ O. Alfyorov, O. Grynchenko // Motrol. Commission of Motorization and
Energeticsin Agriculture. – Lublin-Rzeszów. – 2013. – Vol. 15, № 7. P. 36-40.
23. Alfyorov, О. Building probabilistic reliability models in case of sudden
failures / O. Alfyorov // TEKA Commission of Motorization and Energeticsin
Agriculture. – Lublin-Rzeszow. – 2018. – Vol. 18, № 4. – P. 57-62.
 13
Наукові праці, в яких додатково опубліковані основні наукові результати
дисертації:

24. Переваги використання сучасних програмних пакетів при оцінці

напружено-деформованого стану елементів машин / О. І. Алфьоров,
О. С. Гринченко, В. Г. Кухтов, А. А. Фесун // Вісник Харків. нац. техн. ун-
ту сіл. госп-ва ім. П. Василенка. – Харків, 2010. – Вип. 103: Механізація
с.-г. вир-ва та перероб. с.-г. продукції. – С. 274-279.
25. Удосконалення систем галузевих стандартів з надійності
сільськогосподарської техніки / О. Алфьоров, О. Гринченко, В. Кухтов,
Б. Парахненко // Техніко-технологічні аспекти розвитку та випробування
нової техніки і технологій для сільського господарства України: збірник
наук. праць. – Дослідницьке, 2010. – № 14(28). – С. 506-510.
26. Стандарт Мінагрополітики України. Випробування
сільськогосподарської техніки. Оцінювання показників надійності при
скорочених ресурсних випробуваннях / В. Кухтов, О. Гринченко, О.
Алфьоров [та ін.] // СОУ 74.3-37-04604309-904:2011. – Київ, 2011. – 16 с.
27. Стандарт Мінагрополітики України. Випробування
сільськогосподарської техніки. Методи визначення показників
механічної надійності / В. Кухтов, О. Гринченко, О. Алфьоров [та ін.] //
СОУ 1.2–37–940:2014. Київ, 2013. – 23 с.
28. Пат. 134781 Україна, МПК А01В 35/12. Пружна S-подібна стійка
лапи культиватора з обмежувачем переміщень / О.С. Гринченко, О.І.
Алфьоров, Г.П. Юр’єва (Україна). - № u 2018 10963; заявл. дата
06.11.2018; опубл. 10.06.2019, Бюл. №11.

Опубліковані праці апробаційного характеру:

 14
29. Алферов, А. И. Конечно элементное моделирование шарикового
соединения / А. С. Гринченко, А. И. Алферов. // Современные проблемы
инновационного развития агроинженерии и информационных
технологий: материалы Междунар. науч.-произв. конф. Белгородской
государственной с.-х. акад. им. В. Я. Горина. – Белгород, 2012. –С. 16-19.
30. Алфьоров, О. І. Експериментальне дослідження коливань робочих
органів культиватора на пружній стійці / О. І. Алфьоров, Р. В.
Антощенков, Г. П. Юр’єва // Машини і пластична деформація металу :
матеріали IV Міжнар. наук.-техн. конф., м. Кам’янське, 2018 р. –
Кам’янське : ДДТУ, 2018. – С. 14-15.
31. Алферов, А. И. Прогнозирование и управление механической
надежностью в условиях экстремальных загрузок / А. И. Алферов //
Перспективи і тенденції розвитку конструкцій та технічного сервісу с.-г.
машин і знарядь: збірник тез доп. ІV Міжнар. наук.-техн. конф.
Житомирського агротехнічного коледжу. – Житомир: Видавничий центр
ЖАТК, 2018. – С. 300-302.
32. Алферов, А. И Управление надежностью с помощью вероятностно
обоснованных коэффициентов запаса / А. И. Алферов // Проблеми
довговічності матеріалів, покриттів та конструкцій: матеріали VІ-ої
Міжнар. конф. 13-15 вересня 2018 року. – Вінниця: ВНТУ, 2018. – Ч. 1. – С.
63-65.
33. Алферов, А. И. Модели прогнозирования прочностной надежности в
условиях экстремальных нагрузок / А. С. Гринченко, А. И. Алферов //
Динаміка, міцність та моделювання в машинобудуванні: збірник тез доп.
І Міжнар. наук.-техн. конф. 2018 р., Харків / Інститут проблем
машинобудування ім. А. М. Підгорного НАН України. – Харків: Міська
друкарня, 2018. – С. 59-60.
 15
34. Алфьоров, О. І. Прогнозування і управління надійністю систем при
пуассонівському потоці навантажень / О. І. Алфьоров // Крамаровські
читання: збірник тез доп. VI Міжнар. наук.-техн. конф. 2019 р., м. Київ. –
Київ: Видавничий центр НУБіП України, 2019. – С. 329-331.
35. Алфьоров, О. І. Науково-технічне обґрунтування методу
забезпечення стабільності затяжки різьбових з'єднань елементів машин /
О. І. Алфьоров // Перспективи і тенденції розвитку конструкцій та
технічного сервісу сільськогосподарських машин і знарядь: збірник тез
доповідей V Міжнар. наук.-техн. конф. Житомирського агротехнічного
коледжу. – Житомир: Видавничий центр ЖАТК, 2019. – С. 233-235.
36. Алфьоров, О. І. Контроль рівня затягування різьбового з’єднання в
місцях кріплення пружних робочих органів культиваторів методом
коерцитиметрії / О. С. Гринченко, О. І. Алфьоров, А. О. Ройтих,
Д. Д. Воробйов // Підвищення надійності машин і обладнання: збірник тез
доповідей 1 Міжнар. наук.-практ. конф., 17-19 квітня. – Кропивницький :
ЦНТУ, 2019. – С. 19-20.
 16
SUMMARY

Alfyorov O.I. Scientific support of working efficiency and forecasting

reliability of soil tillage units with oscillating tools. – Qualifying scientific work on
the rights of manuscripts.
Dissertation for a Doctor of Science Degree in Specialty 05.05.11. –
Machinery and Mechanical Equipment for Agricultural Production. – Kharkiv Petro
Vasylenko National Technical University of Agriculture of the Ministry of
Education and Science of Ukraine, Kharkiv, 2019. – Central Ukrainian National
Technical University of the Ministry of Education and Science of Ukraine,
Kropyvnytskyi, 2019.
The dissertation solves the complex scientific and technical problem of
support of working efficiency and forecasting reliability of soil tillage units with
oscillating tools by combining studies on intensifying self-oscillations of tools and
a system of methods of modelling and forecasting of mechanical reliability
indicators of machinery provided in the design stage.
The qualitative execution of soil tillage, which meets the agrotechnical
requirements in the tillage of various types of soil, is conditioned by the use of the
design of tools on the resilient suspension, depending on the depth of cultivation and
the physical properties of the soil. Since the main design feature is the elasticity and
self-oscillation of the tools, it is important to determine and control the properties of
various forms of tines of tillage machines.
The analysis of known patterns and existing theoretical models of mechanical
failure occurrence, describing them in the determined aspect, has been carried out.
Emphasis has been made on sudden failures, which should be understood as
instantaneous mechanical failures due to the destruction caused by the action of
sudden overloads, which at least once exceeded the static carrying capacity of the
 17
element. The occurrence of unacceptable residual deformations in such overloads
should also be attributed to sudden failures.
The necessity of using stochastic regularities and construction of models of
mechanical failure occurrence, which provide forecasting of reliability indices,
development of models of reliability control of elements of tillage machines for
sudden failures, taking into account the manifestation of their considerable quantity
in the initial stages of operation, has been emphasized. The importance of developing
mathematical forecasting models is underlined by the fact that in most cases it is
impossible to diagnose individually and prevent sudden failures.
According to the results of the stress-strain state calculation, the dependences
of the maximum stress on the angle of the force direction to the horizon φ have been
obtained. It has been established that maximum stress values occur at small angles
φ = 0°÷25° and can exceed the yield stress, which can lead to residual deformation
of the till, which is an abnormal operation.
An important indicator of the dynamic deformation of elastic elements is the
extent of deformation. In operating conditions, there are a number of factors that
have significant scattering, which leads to the randomness of the dynamic
deformation index Aq . Such stochastic factors include, first of all, the strength of the

resistance to loosening, as well as the mass of part of the soil that is added to the
mass of the tool during the self-oscillations. Forecasting the mechanical reliability
of the elements of the resilient tine at the design stage is possible only if there is a
distribution of the expected random dynamic deformations and stresses acting in the
resilient elements. It is determined that such a distribution is possible by the method
of statistical modelling of those parameters that should be considered random. An
example of obtaining the deformation distribution index Aq for the S - shaped

cultivator tine has been given given. It has been determined that the theoretical
 18
analysis of the movement of the soil tillage tools on the resilient suspension can be
performed based on a discontinuous model of self-oscillations. Stochastic factors
affecting dynamic loading processes in actual operation can be taken into account
using the statistical modelling method. This allows forecasting mechanical
reliability for sudden or fatigue fractures.
To study the process of interaction of the tool with the soil and determine the
influence of its parameters on the oscillatory process, an experimental study of the
amplitude-frequency characteristics of the oscillations of the tool and analysis of
stresses and movements of the S-shaped cultivator tine.
The presence of self-oscillations in the soil loosening process, whose
amplitude depends on the speed of movement, has been experimentally confirmed.
The dependence of the movement of the end of the cultivator tine on the time
at the speed of movement of the device in the range of 0.93 – 2.5 m/s at a cultivation
depth of 5 cm, 10 cm, and 15 cm has been experimentally determined.
The effect of natural interference on the oscillatory process of resilient tools
has been investigated empirically, based on the example of using the S - shaped
cultivator tine at a depth of cultivation of 10 cm and a velocity of 1.66 m/s abruptly
increased the average deformation value the effect of operating loads in the steady
state in a stable mode by more than 7 times, which confirms the danger of residual
deformation or destruction of the soil tillage unit tool.
During the operation of the soil tillage units under load in the threaded joints,
the pre-tightening force may be weakened. The efficiency of using the coercimetric
method in controlling the tightening efforts in the threaded fastening has been
proposed and confirmed.
Empirically, the theoretical assumptions of the effective design solution of
preventing the weakening of the efforts of tightening the joints and ensuring their
 19
stability by increasing the load-bearing capacity of the joints that ensure the
reliability of the tillage units have been confirmed.
Models of the transition in the measurement of the volume of service life from
the number of extreme loads m to the accumulation due to the assumption of the
kind of random flow of moments of time of discrete loads and the independence of

random accumulations to loads t1 , t2 ,...tm defined for the case of Poisson flow of

extreme loads have been presented. The regularities characteristics of the intensity
of sudden mechanical failures have been revealed.
At a determined constant limiting level of the load-bearing capacity of an
element, the integer number of random loadings to sudden failure has a discrete one-
parameter geometric distribution. However, if the load-bearing capacity of each
element is fixed in time by a random variable, then in the case of multiple random
loading the distribution of the number of loads before failure is not geometric.
Discrete distributions of the number of loads before failure have been
proposed, which correspond to the cases of distributions of similar values of load
and load capacity under Weibull and Fréchet laws. The qualitative and quantitative
differences of the hypogeometric and quasi-geometric distributions from the
geometric ones have been considered.
The most significant differences are found in the behaviour of the risk
function, which in cases of geometric distribution remains constant and equal to the

probability of failure at the first load Q1 , and, in quasi-geometric and especially in

hypogeometric distributions, the risk of failure with increasing number of loads is

reduced to values less than Q1 . This function allows for each next mth load to

determine the conditional probability of failure of the object, which, having

withstood the pre-load m  1 and did not fail. Reducing the risk of failure due to pre-
loading in a number of cases justifies the feasibility of using this method to ensure
 20
the reliability of elements that have a random scattering of load-carrying capacity.
It has been noted that the presence of random scattering of the load-carrying
capacity of the elements leads to the fact that the distribution of the number of loads
to sudden failure acquires properties that are different from the properties of the
geometric distribution. This conclusion is confirmed by the models in which load
and load-carrying capacity are not subject to the same distribution laws. The paper
considers several variants of combinations of different types of load distributions
and load-carrying capacity.
Probably justified values of the coefficient of stock in the case of a
combination of load distribution under the Fréchet law and logarithmically logistic
load-carrying capacity have been determined. When the coefficient of variation of
load-carrying capacity is equal to Vп  0,1 , the parameter of the shape of the

logarithmically logistic distribution of load capacity will be  п  18,25 , at a similar

parameter of the form in the load distribution by Fréchet law н  18,25 , the value

of the coefficient of variation of load will be Vн  0,0738 . The results of the

numerical solution of the equation for values   0,99; 0,999 and 0.9999 have been

obtained.
The variants of combinations of different load distributions and load-carrying
capacity have been considered. In an individual case, an analytical expression was
obtained for the probability of failure-free operation when combining the Weibull
distribution for load and logarithmic-logistic load-carrying capacity, and the
probable values of the stock ratios were calculated.
The dependence of the probability of failure-free operation of the soil tillage

units tools on the dimensionless operating life    o t , corresponding to the Weibull

distribution for load and load-carrying capacity, and indicate the possibility of
stabilizing the level of failure-freeness of the elements by increasing the coefficients
 21
of the work and the decrease in the effect of the operating life on the obtained
dependence.
The dependence of the probability of failure-free operation of soil tillage units
on the operation in the case of a stationary Poisson flow of extreme loads, which
jointly and simultaneously affect the working bodies of the unit with the functions
of load distribution and bearing capacity, is obtained.
The dependence of the probability of failure-free operation of soil tillage units
on the operation in the case of a stationary Poisson flow of extreme loads, which
jointly and simultaneously affect the tools of the unit with the functions of load
distribution and carrying capacity, has been obtained.
The variant of joint extreme loading and the corresponding scheme of
occurrence of sudden mechanical failure of a tilling unit with a parallel structure has
been considered; in this case we have the occurrence of a sudden failure of the
system under a joint quasi-static load in the case of extreme load, which
simultaneously will exceed their load-carrying capacity in all tools. It has been
assumed that until the failure of the last tools in the unit, short-term excess of load-
carrying capacity of other tools is not accompanied by discontinuous load
redistribution between elements.
The expression for the probability of trouble-free operation of the unit with
the integer number m of joint extreme loads on its tools has been obtained, which
takes into account the variant of the joint multiple sudden load equal for all tools of
the unit with a parallel structure in the case when the load-carrying capacity of all
its tools have the same distribution.
The dependences of the probability of failure-free operation on the number of
joint extreme loads, for the element (when n = 1) and parallel systems (n = 2 and 3)

at K  1,2 and b = 10 have been obtained. It has been proved that for multiple
 22
extreme loads of parallel in the sense of system reliability, the joint load of elements
reduces the likelihood of failure-free operation compared to the variant of separate
independent load.
From the foregoing, it follows that, all other factors being equal, the joint
extreme loading of the tools in the units having the appearance of a parallel system
leads to a decrease in their reliability compared to the variant of the separately
independent load.
It should also be noted that the use of the Fréchet distribution in predicting the
reliability of parallel systems gives greater assurances of its overestimation than the
use of models that correspond to the Weibull distribution.
The models of reliability control of tillage units have been obtained at the
expense of the reserve factor in the case of a stationary Poisson stream of extreme
loads, which jointly and simultaneously affect the tools of the unit with random load
distribution and non-axial capacity. It has been determined that the combination of
load distributions under the Fréchet law and the inability of the Weibull distribution
is unfavourable. This allows to forecast the probability of failure-free operation
under the conditions of the uncertainty of information about the true type of
distributions of these parameters in order to ensure a guaranteed result when
managing reliability.
The effect of the number of tools on the level of reliability of tillage units of
existing types has been investigated. Recommendations have been developed to
approximate the reliability of the unit to the level of failure of a separate tool with a
resilient tine.
The available and possible directions of the implementation of the research
results are outlined.
Keywords: tillage unit, resilient tool, threaded connection, sudden failure,
reliability, unit structure, probability of failure-free operation, reserve factor.
 23
List of published papers on the dissertation

Scientific papers in which the main results of the dissertation are published:

1. Alferov, AI Fundamentals of forecasting and reliability management in

extreme load conditions: monograph / AI Alferov, AS Grinchenko. - Kharkov:
Planet-Print, 2017. - 135 p.
2. Analysis of loading and deformability of S-shaped stand of soil tillage unit /
AS Grinchenko, AI Alferov, VB Savchenko, OV Poltavchenko // Visnyk Nat.
tech. Universities "KPI". - Kharkov, 2010. - №1. - P. 50-51.
3. Results of modeling the stress-strain state of the S-shaped cultivator stand /
AS Grinchenko, AI Alferov, MV Marchenko, OV Poltavchenko. // Bulletin of
Kharkiv. nat. tech. of forces. master in it. P. Vasilenko. - Kharkiv, 2011. - Vyp.
114: Reliability Problems of Machines and Means of Mechanization whirlpool.
Pp. 299-304.
4. Problems of control of reliability of elements of machines at the stages of
designing and manufacturing / OI Alferov, MP Klimenko, OO Zinchenko [and
others] // Visnyk Kharkiv. nat. tech. of forces. master in it. P. Vasilenko. -
Kharkov, 2013. - Vyp. 139: Reliability problems of machines and mechanization
tools whirlpool. - P. 74-79.
5. Alfyorov, OI Prediction of mechanical reliability indices by accelerated test
results / OI Alfyorov, OS Grinchenko. // Bulletin of Kharkiv. nat. tech. of forces.
master in it. P. Vasilenko. - Kharkov, 2013. - Vyp. 133: Resource-saving
technologies, materials and equipment in the repair facility. P. 255-261.
6. Grinchenko, AS Prediction of mechanical reliability based on stochastic
modeling of degradation processes / AS Grinchenko, AI Alferov, AI Boyko //
Visnyk Kharkiv. nat. tech. of forces. master in it. P. Vasilenko. - Kharkov, 2014.
 24
- Vyp. 151: Reliability Problems of Machines and Means of Agricultural
Mechanization. - P. 33-39.
7. Alfiorov, OI Dynamics of motion and reliability of working bodies of soil
tillage units on elastic suspension / OI Alfiorov. // Bulletin of Kharkiv. nat. tech.
of forces. master in it. P. Vasilenko, 2015. - Vip. 158: Resource-saving
technologies, materials and equipment in the repair facility. - P. 271-278.
8. Alfiorov, OI Dynamic characteristics of the elastic suspension of working
bodies of soil-processing units. / OI Alfiorov. // Bulletin of Kharkiv. nat. tech.
of forces. master in it. P. Vasilenko. - Kharkiv, 2015. - Vyp. 163: Problems of
reliability of machines and means of mechanization of agricultural machinery.
whirlpool. Pp. 174-177.
9. Alferov, OI Statistical analysis of information on resource tests with censored
duration / OI Alferov, OS Grinchenko. // Technical service of agro-industrial,
forestry and transport complexes. - 2015. - № 3. - P. 272-278.
10. Alfyorov, OI Analysis and prediction of mechanical reliability of agricultural
cultivators / OI Alfyorov, OS Grinchenko, GP Yureva // Design, production and
operation of agricultural machines: the state. interagency scientific-technical.
collection of Kirovograd. nat. tech. un-tu. - Kirovograd: KNTU, 2015. - № 45.
Vol. 2. - P. 20-25.
11. Alferov, AI Theoretical models of functioning and maintenance of
mechanical reliability of cultivators with spring-loaded working bodies / AI
Alferov, AS Grinchenko // Design, production and operation of agricultural
machines: the state. interagency scientific-technical. collection of Kirovograd.
nat. tech. un-tu. - Kirovograd: KNTU, 2015. - № 45. Vol. 2. - P. 205-211.
12. Alfyorov, OI Determination of mechanical reliability indices by the results
of accelerated tests in combined modes / OI Alfyorov, OS Grinchenko //
Technical service of agro-industrial, forest and transport complexes. - 2015. - №
 25
3. - P. 259-265.
13. Alfyorov, OI Stochastic modeling of tribotechnical degraded processes and
prediction of reliability indicators. / OI Alfyorov, OS Grinchenko // Design,
production and operation of agricultural machines: nationwide. interagency
scientific-technical. collection of Kirovograd. nat. tech. un-tu. - Kirovograd:
KNTU, 2015. - № 45. Vol. 2. - P. 189-194.
14. Theoretical analysis of self-oscillations of soil tillage organs on elastic
suspension taking into account stochastic factors / OI Alferov, OS Grinchenko,
VB Savchenko, GP Yuryev. // Technical service of agro-industrial, forestry and
transport complexes. - Kharkiv. - 2016. - № 5. - P. 225-231.
15. Increasing the longevity of spring struts of the cultivator under conditions of
cyclic loads during operation / AI Alferov, VM Vlasovets, VN Zayets [and
others] // Technical service of agro-industrial, forest and transport complexes. -
Kharkiv. - 2016. - № 4. - P. 132-143.
16. Alferov, AI Predicting the reliability of machine elements under random
Poisson flow of extreme loads / AI Alferov, AS Grinchenko. // Technical service
of agro-industrial, forestry and transport complexes. - Kharkiv. - 2017. - № 7. -
P. 141-148.
17. Alfyorov, OI Prediction and control of mechanical reliability by inversion
method / OI Alfyorov, OS Grinchenko, GP Yureva. // Technical service of agro-
industrial, forestry and transport complexes. - Kharkiv. - 2018. - № 12. - P. 210-
214.
18. Alfyorov, OI Experimental study of oscillations of the working bodies of the
cultivator on the elastic stand. / OI Alferov, RV Antoshchenko, GP Yureva //
Machinery & Energetics. Journal of Production Research. - Kyiv. Ukraine. -
2019. - Vol. 9. P. 2. 129-132.
19. Alfiorov, OI Statistical model of reliability of cultivators with oscillatory
 26
movement of working bodies / OI Alfiorov. / / Machinery & Energetics. Journal
of Production Research. - Kyiv. Ukraine. - 2019. - Vol. 10. № 1. P. 5-9.
20. Alferov, AI Prediction and maintenance of durability of threaded joints with
allowance for tightening / AS Grinchenko, AI Alferov. // MOTROL.
Commission of Motorization and Energeticsin Agriculture. - Lublin-Rzeszów. -
2014. - № 16. - P. 33-41.
21. Alferov, A. Methodology for providing mechanical reliability of soil tillage
machines during design / A. Alferov, A. Grinchenko // MOTROL. Commission
of Motorization and Energeticsin Agriculture. - Lublin-Rzeszów. - 2016. - Vol.
18, No. 5. - P. 47-52.
22. Alfyorov, O. Quickened defining test with limiting combined regimens. / O.
Alfyorov, O. Grynchenko // Motrol. Commission of Motorization and
Energeticsin Agriculture. - Lublin-Rzeszów. - 2013. - Vol. 15, No. 7. P. 36-40.
23. Alfyorov, O. Building probabilistic reliability models in the case of sudden
failures / O. Alfyorov // TEKA Commission of Motorization and Energeticsin
Agriculture. - Lublin-Rzeszow. - 2018 - Vol. 18, 4. P. 57-62.

Scientific papers in which the main scientific results of the dissertation are
additionally published:

24. Advantages of using modern software packages in the estimation of stress-

strain state of machine elements / OI Alferov, OS Grinchenko, VG Kuhtov, AA
Fesun // Bulletin of Kharkiv. nat. tech. of forces. master in it. P. Vasilenko. -
Kharkov, 2010. - Vyp. 103: Mechanization of agricultural machinery.
production and processing. agricultural products. - P. 274-279.
25. Improving the systems of industry standards for the reliability of agricultural
machinery / O. Alferov, O. Grinchenko, V. Kuhtov, B. Parahnenko // Technical
 27
and technological aspects of development and testing of new machinery and
technologies for agriculture of Ukraine: a collection of sciences. wash. -
Research, 2010. - № 14 (28). - P. 506-510.
26. Standard of the Ministry of Agrarian Policy of Ukraine. Testing of
agricultural machinery. Estimation of reliability indices at short-term resource
tests / V. Kukhtov, O. Grinchenko, O. Alferov [etc.] // SOU 74.3-37-04604309-
904: 2011. - Kiev, 2011. - 16 p.
27. Standard of the Ministry of Agrarian Policy of Ukraine. Testing of
agricultural machinery. Methods for determining mechanical reliability
indicators / V. Kukhtov, O. Grinchenko, O. Alferov [and others] // SOU 1.2–37–
940: 2014. Kyiv, 2013. - 23 p.
28. Pat. 134781 Ukraine, IPC A01B 35/12. Elastic S-shaped paw stand of the
cultivator with movement limiter / OS Grinchenko, OI Alfiorov, GP Yureva
(Ukraine). - No. in 2018 10963; claimed date 06/11/2018; publ. 10/06/2019, Bul.
№11.

Published works of approbation character:

29. Alferov, AI Finite element modeling of a ball joint / AS Grinchenko, AI

Alferov. // Modern problems of innovative development of agroengineering and
information technologies: materials Internar. scientific-production Conf.
Belgorod state agricultural village Acad. them. V. Gorin. - Belgorod, 2012. –C.
16-19.
30. Alfyorov, OI Experimental study of oscillations of the working bodies of a
cultivator on an elastic stand / OI Alfyorov, RV Antoshchenkov, GP Yureva //
Machines and plastic deformation of metal: materials IV Intern. scientific-
technical Conf., Kamianske, 2018 - Kamianske: DDTU, 2018 - pp. 14-15.
 28
31. Alferov, AI Prediction and control of mechanical reliability in conditions of
extreme loads / AI Alferov // Prospects and tendencies of development of
structures and technical service of agricultural machinery. machines and tools: a
collection of abstracts extra. IV International. scientific-technical Conf.
Zhytomyr Agricultural College. - Zhytomyr: ZhATK Publishing Center, 2018. -
P. 300-302.
32. Alferov, AI Management of reliability by means of probabilistic justified
reserve coefficients / AI Alferov // Problems of durability of materials, coatings
and structures: materials of the VIth International. Conf. September 13-15, 2018.
- Vinnitsa: VNTU, 2018. - Part 1. - P. 63-65.
33. Alferov, AI Models for predicting strength reliability under conditions of
extreme loads / AS Grinchenko, AI Alferov // Dynamics, durability and
modeling in mechanical engineering: a collection of abstracts. And International.
scientific-technical Conf. 2018, Kharkiv / Institute of Problems of Mechanical
Engineering. AM Podgorny, NAS of Ukraine. - Kharkiv: City Printing House,
2018. - P. 59-60.
34. Alfiorov, OI Prediction and management of system reliability at Poisson load
flow / OI Alfiorov // Kramar Readings: a collection of abstracts additional. VI
International. scientific-technical Conf. 2019, Kyiv. - Kyiv: NULES Publishing
Center of Ukraine, 2019. - P. 329-331.
35. Alfyorov, OI Scientific and technical substantiation of the method of
ensuring the stability of the tightening of threaded joints of machine elements /
OI Alfyorov // Prospects and trends of development of structures and technical
service of agricultural machines and implements: a collection of abstracts V
Intern. scientific-technical Conf. Zhytomyr Agricultural College. - Zhytomyr:
ZhATK Publishing Center, 2019. - P. 233-235.
 29
36. Alfyorov, OI Control of the level of tightening of the threaded connection in
the places of attachment of the elastic working bodies of cultivators by the
method of coercimetry / OS Grinchenko, OI Alfyorov, AA Roitich, DD
Vorobyov // Improving the reliability of machinery and equipment: Proceedings
1 Intl. Research Practice conf., April 17-19. - Kropyvnytskyi: TsNTU, 2019. -
P. 19-20.
 30

ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………………………….. 35
РОЗДІЛ 1 Аналіз стану проблеми забезпечення працездатності та
прогнозування надійності ґрунтообробних агрегатів з коливальними
робочими органами ……………………………………………………...... 45
1.1 Ґрунти України……………………………………………………… 45
1.1.1 Структура земельного фонду України……………………… 45
1.1.2 Фізико-механічні властивості ґрунту………………………… 48
1.1.3 Агротехнологічні вимоги до культивації ґрунтів……………. 50
1.2 Технічні засоби обробки ґрунту…………………………………… 52
1.2.1 Типи культиваторів……………………………………………. 52
1.2.2 Пружні стійки робочих органів культиваторів………………. 56
1.2.3 Класифікація та параметри робочих органів культиваторів 57
1.3 Аналіз впливу пружних робочих органів на агротехнічні
показники обробки ґрунту………………………………………………... 60
1.4 Особливості розрахунку та експлуатації різьбових з’єднань
сучасної сільськогосподарської техніки………………………………….. 63
1.4.1 Аналіз моделей розрахунку різьбових з'єднань…………….. 64
1.4.1.1 Дія зусиль затягання та зовнішнього навантаження на
різьбові з’єднання…………………………………………………………. 64
1.4.1.2 Визначення коефіцієнта основного навантаження……... 67
1.4.1.3 Визначення коефіцієнта податливості проміжних
деталей………………………………………………………………………. 67
1.4.2 Аналіз методів забезпечення надійності різьбового з'єднання
при експлуатації сільськогосподарської техніки………………………… 70
1.5 Процеси механічного пошкодження та моделі прогнозування
надійності…………………………………………………………………… 72
1.5.1. Раптові механічні відмови…………………………………….. 75
1.5.2 Математична модель утворення випадкового потоку відмов 80
 31

1.5.3. Математичні моделі надійності, засновані на теорії

випадкових потоків………………………………………………………… 84
1.5.4. Гарантія незруйновності по Н. С. Стрелецкому……………... 85
1.5.5. Імовірність руйнування по А. Р. Ржаніцину………………… 87
Висновки за розділом 1……………………………………………………. 88
РОЗДІЛ 2 Теоретичні дослідження інтенсифікуючих автоколивань
робочих органів ґрунтообробних агрегатів……………………………… 90
2.1 Автоколивальна модель процесу вібраційного рихлення
ґрунту……………………………………………………………………….. 90
2.2 Теоретичний аналіз навантаженості та деформованості пружного
робочого органу ґрунтообробного агрегату……………………………… 94
2.3 Компьютерне моделювання напружено-деформованого стану
S - подібної стійки культиватора………………………………………….. 100
2.3.1. Особливості розрахунку напружено-деформованого стану
моделі S - подібної стійки культиватора…………………………………. 101
2.3.2 Граничні умови та фізико-механічні властивості моделі
S - подібної стійки культиватора…………………………………………. 105
2.3.3 Аналіз напружено-деформованого стану S - подібної стійки
культиватора……………………………………………………………….. 109
2.4 Результати статистичного моделювання роботи S - подібної
стійки культиватора………………………………………………………... 112
Висновки за розділом 2……………………………………………………. 117
РОЗДІЛ 3 Експериментальні дослідження характеристик коливального
руху робочих органів ґрунтообробних агрегатів………………………….. 119
3.1 Програма експериментальних досліджень………………………… 119
3.2 Методика проведення лабораторних досліджень пружною
S - подібної стійки………………………………………………………….. 119
3.3 Вимірювальна система……………………………………………… 125
3.3.1 Призначення та склад вимірювальної системи………………. 125
 32

3.3.2 Будова та принцип роботи вимірювальної системи…………. 127

3.3.3 Датчики та модулі вимірювальної системи…………………... 129
3.4 Обробка даних вимірювальної системи за допомогою фільтра
Калмана……………………………………………………………………….. 133
3.5 Обробка експериментальних даних………………………………... 134
3.6 Результати випробувань……………………………………………. 135
Висновки за розділом 3…………………………………………………… 142
РОЗДІЛ 4 Забезпечення довговічності агрегату шляхом стабілізації
системи кріплень робочих органів………………………………………... 144
4.1 Призначення та опис конструкції коерцитиметра………………… 146
4.2. Експериментальне дослідження впливу на чутливість чинників
при контролі пошкоджень методом коерцитиметрії…………………….. 150
4.2.1. Вплив марки сталі……………………………………………… 150
4.2.2. Вплив геометричних параметрів зразка……………………… 151
4.2.3. Вплив виду напруженого стану………………………………. 157
4.2.3.1 Вплив розтягнення (стиснення) зразка…………………… 158
4.2.3.2 Вплив кручення зразка…………………………………….. 160
4.2.4 Вплив концентраторів напружень…………………………….. 161
4.2.4.1 Вплив зміни геометричних розмірів……………………… 161
4.2.4.2. Вплив наявності отворів………………………………….. 164
4.3 Коерцитиметричний контроль зусиль затягу в різьбових
з´єднаннях…………………………………………………………………... 166
4.4 Методи забезпечення стабільності системи кріплення робочих
органів на пружній підвісці………………………………………………... 171
 33

4.4.1 Вплив способу встановлення пружного елементу на

навантажувальну здатність різьбового з’єднання………………………... 171
4.4.2 Забезпечення втомної довговічності ґрунтообробних
агрегатів з урахуванням впливу послаблення зусиль затягу різьбового
з’єднання……………………………………………………………………. 178
Висновки за розділом 4……………………………………………………. 183
РОЗДІЛ 5 Прогнозування надійності коливальних робочих органів ….. 185
5.1. Оцінювання показників надійності коливальних робочих органів
ґрунтообробних агрегатів при скорочених ресурсних випробуваннях… 185
5.1.1. Непараметричний метод оцінювання гамма-відсоткових
показників надійності……………………………………………………… 186
5.1.2 Статистична модель надійності культиваторів з коливальним
рухом робочих органів…………………………………………………….. 189
5.2 Залежності показників надійності органів сільськогосподарських
машин від напрацювання………………………………………………….. 193
5.3 Надійність робочих органів сільськогосподарських машин при
випадковій несучої здатності……………………………………………… 200
5.3.1 Моделі надійності при багаторазовому навантаженні……….. 200
5.3.2 Дискретні розподілення числа навантажень до відмови…….. 204
5.4 Управління надійністю органів сільськогосподарських машин…. 211
5.4.1 Моделі на основі поєднань розподілів………………………... 211
5.4.2 Прогнозування і управління надійністю при
пуассонівському потоці навантажень…………………………………….. 219
Висновки за розділом 5…………………………………………………….. 232
РОЗДІЛ 6 Прогнозування надійності ґрунтообробних агрегатів……….. 233
6.1. Системи з послідовною структурою………………………………. 236
6.2. Відмовостійкі системи……………………………………………… 253
6.3. Забезпечення надійності культиваторів з S-подібними стійками
з урахуванням кількості робочих органів………………………………… 270
 34

Висновки за розділом 6…………………………………………………….. 279

РОЗДІЛ 7 Практичне значення і впровадження результатів досліджень
у галузеве машинобудування та сільськогосподарське виробництво….. 281
7.1 Впровадження результатів дисертаційного дослідження в
галузеві стандарти України………………………………………………... 281
7.1.1 Випробування сільськогосподарської техніки. Методи
визначення показників механічної надійності (СОУ 1.2 – 37 –
04604.309 – 904:2014)……………………………………………………… 283
7.1.2 Випробування сільськогосподарської техніки. Оцінювання
показників надійності при скорочених ресурсних випробуваннях (СОУ
74.3 – 37 – 04604.309 – 904:2011)…………………………………………. 293
7.2 Вплив підвищення показників надійності машин на економічну
ефективність………………………………………………………………... 295
7.3 Зниження витрат на експлуатацію ґрунтообробної техніки……… 298
Висновки за розділом 7……………………………………………………. 300
ВИСНОВКИ………………………………………………………………… 301
Список використаних джерел……………………………………………... 304
Додатки…………………………………………………………………….. 329
Додаток А………………………………………………………………….. 329
Додаток Б…………………………………………………………………... 330
Додаток В………………………………………………………………….. 393
Додаток Г………………………………………………………………….. 428
Додаток Д………………………………………………………………….. 436
 35

ВСТУП

Актуальність теми. В умовах зростання споживання продуктів

харчування і економії енергетичних показників важливим є фактор зменшення
собівартості продукції, що випускається в сільськогосподарській галузі. Це
реалізується за рахунок впровадження високопродуктивних техніки і
технологій обробки ґрунту. З огляду на важливість поверхневої обробки
ґрунту, перспективним напрямком розвитку сільськогосподарської техніки є
створення ефективних і надійних ґрунтообробних агрегатів. Широке
розповсюдження набули ґрунтообробні машини з робочими органами, що
виконані на пружній підвісці. Специфіка роботи таких машин визначається
коливальним рухом робочих органів, який інтенсифікує процес рихлення та
забезпечує його належну якість. Одночасно це призводить до динамічної
навантаженості пружних елементів та обумовлює ризик раптових руйнувань.
Незважаючи на широке розповсюдження сільськогосподарських машин
з робочими органами на пружній підвісці, узагальнюючих наукових
досліджень, що забезпечують інтенсифікацію процесу рихлення та
прогнозування показників експлуатаційної надійності ґрунтообробних
агрегатів з коливальними робочими органами ще не вистачає. В той же час
вітчизняна техніка за основними показниками безвідмовності та довговічності
в багатьох випадках поступається досягнутому в світі рівню. Це безумовно
шкодить її конкурентоспроможності. Виправлення такого положення
потребує комплексного підходу до розв’язання даної проблеми.
Наукове забезпечення надійнісно-орієнтованого проектування на стадії
розробки у вирішенні проблеми якісної обробки ґрунту відіграє провідну роль.
Ефективна робота по забезпеченню надійності елементів машин на науковому
рівні базується не тільки на традиційних статистичних моделях надійності, але
використовуються і стохастичні методи, які відповідають певному виду
пошкодження і руйнування. Така реалізація можлива тільки на підставі
 36

розвитку і застосування системи методів моделювання і прогнозування

показників механічної надійності техніки на початкових етапах її розробки у
поєднанні з конструктивним забезпеченням можливостей якісного виконання
агротехнологічних завдань.
Органічне поєднання цих двох напрямів, є концепцією вирішення
актуальної для сільськогосподарської галузі України науково-прикладної
проблеми забезпечення інтенсифікації процесу рихлення та прогнозування
механічної надійності ґрунтообробних агрегатів.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота
виконана у відповідності до Закону України «Про стимулювання розвитку
вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу» N 5478-VI
(5478-17) від 06.11.2012 р.; пов’язана з державними науковими програмами,
затвердженими: Постановою Президії Національної академії наук України №
55 від 25.02.2009 р. «Основні наукові напрямки, найважливіші проблеми
фундаментальних досліджень у галузі природничих, технічних і гуманітарних
наук на 2009-2013 рр.»; Постановою Кабінету Міністрів України № 942 від
07.09.2011 р. «Про затвердження переліку пріоритетних тематичних
напрямків наукових досліджень і науково-технічних розробок до 2015 року»;
спрямована на реалізацію Проекту ЄС «Підтримка впровадження
сільськогосподарської та продовольчої політики в Україні».
Робота є частиною виконання науково-дослідних держбюджетних тем:
«Створення гнучких технологічних процесів механізованих робіт
виробництва продукції рослинництва» (ДР № 0104U004492); «Розробка
ресурсозберігаючих технологій для міжрядної обробки просапних культур»
(ДР № 015U00493741), які виконані згідно договорів № 6/04.24 від 20.02.2004
р. і № 40/8 від 04.12.2007 р. з Міністерством аграрної політики України на
розробку науково-технічної продукції; «Розробка нових енергозберігаючих,
екологічно безпечних технологій і функціонально стабільних машинно-
технологічних систем та організаційно-нормативних заходів, які підвищують
ефективність механізованого виробництва сільськогосподарської продукції,
 37

поліпшують охорону праці та забезпечують збереження біоресурсів,

покращення природокористування» (ДР № 0109U006633, 2009-2014 рр.);
«Розробка та автоматизація механізованих технологічних систем
рослинництва» (ДР № 0118U003319, 2018-2022 р.р.).
Мета і завдання досліджень. Метою дисертаційної роботи є розробка
науково-технічного забезпечення працездатності ґрунтообробних агрегатів з
коливальними робочими органами та прогнозування ймовірнісно-
обґрунтованих показників надійності за раптовими вимогами при
проектуванні.
Для реалізації поставленої мети сформульовані наступні завдання
досліджень:
- на основі аналізу стану проблеми забезпечення працездатності
ґрунтообробних агрегатів з коливальними органами встановити чинники
працездатності та формалізувати їх у вигляд комплексу показників;
- дослідити залежність конструктивних та динамічних параметрів
пружних органів ґрунтообробних агрегатів, враховуючи положення
коливального руху при інтенсифікації обробки ґрунту;
- дати методологічні основи врахування визначальної дії
стохастичних факторів при проектуванні, що впливають на виконання
технологічного процесу обробітку ґрунту пружними робочими органами
ґрунтообробних агрегатів;
- розробити методи контролю поступового послаблення зусиль
затягування різьбових з’єднань внаслідок дії вібраційного навантаження на
систему кріплення пружних робочих органів до ґрунтообробних агрегатів;
- на основі аналізу отриманих даних зміни коефіцієнту основного
навантаження від коефіцієнту затягування обґрунтувати метод стабілізації
системи кріплення пружних робочих органів ґрунтообробних агрегатів для
запобігання їх втрати внаслідок дії вібраційного навантаження;
- розробити метод урахування безвідмовності робочих органів в
умовах багаторазового навантаження;
 38

- запропонувати метод оцінювання та керування надійністю

ґрунтообробних агрегатів, які обумовлені раптовими механічними відмовами
шляхом удосконалення методу оцінки надійності сільськогосподарської
техніки з використанням дискретних розподілів кількості багаторазових
навантажень до відмови;
- надати розвиток методам прогнозування надійності
ґрунтообробних агрегатів за раптовими відмовами з урахуванням кількості
робочих органів та можливих видах їх багаторазового навантаження.
Об'єкт досліджень – технологічний процес рихлення ґрунту, засоби
його інтенсифікації з урахуванням небезпеки раптових відмов агрегатів.
Предмет досліджень – забезпечення працездатності та надійності
ґрунтообробних агрегатів з коливальними робочими органами.
Методи досліджень. Теоретичні дослідження базуються на
використанні методів теорії імовірностей і випадкових процесів, математичної
статистики, статистичного моделювання, теорії надійності машин і основних
положень теорії коливань. Експериментальні дослідження проведені з
застосуванням фізичного моделювання та випробувань, які виконані в
лабораторних умовах, а також за допомогою універсального випробувального
обладнання з використанням методів тензометрії і коерцитиметрії.
Комп’ютерне моделювання, теоретичні дослідження та обробка результатів
виконані із застосуванням комп'ютерних технологій, використанням методів
математичного аналізу, скінченних елементів і математичної статистики.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розв’язанні
науково-прикладної проблеми, обґрунтуванні та подальшому розвитку
наукових основ підвищення та прогнозування надійності ґрунтообробних
агрегатів і їх робочих органів.
Вперше:
- запропоновано та обґрунтовано критерій дослідження
автоколивань з врахуванням статистичного моделювання розсіювання
факторів, що впливають на технологію робочого процесу обробки ґрунту;
 39

- запропоновано дискретні квазігеометричне та гіпогеометричне

розподіли числа навантажень до відмови робочих органів ґрунтообробних
машин, що враховують випадковість розсіювання навантажень та несучої
здатності;
- отримано аналітичні залежності ймовірності безвідмовної роботи
робочих органів ґрунтообробних агрегатів, залежно від напрацювання з
урахуванням випадковості екстремальних навантажень та несучої здатності;
- визначено аналітичні залежності ймовірності безвідмовної роботи
робочих органів від коефіцієнту запасу, які враховують середню
навантаженість та несучу здатність.
Удосконалено:
- метод контролю зусиль затягування різьбового кріплення
пружних робочих органів ґрунтообробних агрегатів з використанням
коерцитиметричного методу для запобігання їх втрати внаслідок зменшення
зусиль;
- метод стабілізації кріплення пружних робочих органів
ґрунтообробних агрегатів, який за рахунок зниження значень коефіцієнта
основного навантаження підвищує надійність ґрунтообробних агрегатів
внаслідок попередження раптової втрати його робочих органів.
Отримав подальший розвиток:
- метод прогнозування надійності ґрунтообробних агрегатів за
раптовими відмовами з урахуванням кількості робочих органів;
- метод прогнозування надійності ґрунтообробних агрегатів за
допомогою інверсійного підходу, який враховує статистичні дані раптових
відмов пружних робочих органів.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що на
основі комплексу теоретичних і експериментальних досліджень розроблені
способи діагностування та контролю рівня зусиль затягування різьбового
кріплення пружних робочих органів ґрунтообробних агрегатів з
використанням коерцитиметричного методу для запобігання їх втрати
 40

внаслідок дії змінного навантаження; розроблено метод стабілізації кріплення

пружних робочих органів ґрунтообробних агрегатів, що за рахунок істотного
зниження коефіцієнта основного навантаження підвищує працездатність
ґрунтообробних агрегатів. Попередження втрати робочих органів досягали
шляхом модернізації існуючої техніки, що підтверджено актами про
впровадження у ряді фермерських господарств Харківської області, таких як
ФГ «ОКА», ФГ «Вінніченко» та СФГ «Міраж».
Метод прогнозування надійності ґрунтообробних агрегатів за
раптовими відмовами з урахуванням кількості робочих органів та випадкових
видів їх навантаження забезпечив ймовірносно-обгрунтоване значення
коефіцієнту запасу, що відповідає коефіцієнтам варіації навантаження та
несучої здатності, знайшов застосування на провідних підприємствах України,
таких як ВАТ «ХТЗ», ТОВ «Українське конструкторське бюро трансмісій і
шасі».
Результати дисертаційної роботи ввійшли в галузеві стандарти
Мінагрополітики України:
- СОУ 74.3-37-04604309-904:2011. Випробування сільськогосподарської
техніки. Оцінювання показників надійності при скорочених ресурсних
випробуваннях;
СОУ 1.2-37-04604309-940:2014. Випробування сільськогосподарської
техніки. Методи визначення показників механічної надійності.
Основні результати досліджень наведено у монографії «Основы
прогнозирования и управления надежностью в условиях экстремальных
нагрузок», яка використовується у навчальному процесі для підготовки
фахівців на І, ІІ та ІІІ рівнях вищої освіти за спеціальностями 133 «Галузеве
машинобудування» та 208 «Агроінженерія».
Особистий внесок здобувача. Основні теоретичні положення та
експериментальні результати дисертаційної роботи, які виносяться на захист,
одержані здобувачем особисто. Без співавторів опубліковано наукові праці [7,
8, 19, 23, 31, 32, 34, 35]. З наукових праць, опублікованих у співавторстві,
 41

використовуються результати, отримані особисто здобувачем: отримано

залежності щодо показників надійності від напрацювання; розроблено моделі
при багатократному навантаженні; отримано дискретні розподіли числа
навантажень до відмови; розроблено моделі керування надійністю робочих
органів ґрунтообробних машин на основі поєднання розподілів та при
пуассонівському потоці навантажень; розроблено моделі прогнозування
надійності ґрунтообробних агрегатів як систем [1]; виконано розрахунок
навантаженості та деформованості пружної стійки культиватора енергетичним
методом, визначено фактори, що впливають на небезпеку руйнування [2];
виконано аналіз напружено-деформованого стану S-подібної стійки
культиватора методом скінченних елементів, обґрунтовано шляхи визначення
граничного рівня навантажень і деформацій, при яких матеріал стійки
знаходиться в стані пружності [3, 28, 29]; досліджено методику вибіркового
контролю надійності елементів машин [4]; реалізовано метод прогнозування
показників надійності за результатами прискорених ступінчатих випробувань
елементів сільськогосподарських машин [5, 12, 13, 22]; обґрунтовано
ефективність методу стохастичного моделювання при прогнозуванні
механічної надійності елементів сільськогосподарських машин [6]; розглянуто
послідовність і практична реалізація статистичного аналізу випадково
цензурованих даних щодо надійності машин [9]; запропоновано моделі
прогнозування надійності ґрунтообробних агрегатів з урахуванням кількості
робочих органів, коефіцієнтів варіації несучої здатності та екстремальних
навантажень [10, 11]; розглянуто коливальний рух робочих органів на пружній
підвісці на підставі моделі автоколивань [11, 14, 21] статистичним
моделюванням отримано розподіл розмаху деформації S-подібної стійки лапи
культиватора [14]; розроблено методику випробувань та розраховано схему
навантаження елементів, що випробовувались [15]; визначено загальні
закономірності, притаманні інтенсивності раптових механічних відмов і
умовної ймовірності безвідмовної роботи при стаціонарному пуассонівському
потоці екстремальних навантажень [16, 21, 33]; визначено параметри
 42

навантаженості пружних елементів [17]; розроблено методику випробувань,

проведено аналіз результатів експериментального дослідження процесу
рихлення ґрунту [18, 30]; запропоновано умови запобігання розкриття стику
різьбового з’єднання, визначено функціональні зв’язки між коефіцієнтами
основного навантаження та затягування при різноманітних типах з’єднання
[20]; використано положення лінійної гіпотези підсумовування механічних
пошкоджень [24, 26]; виконано аналіз міцності на згин, як етап оцінки
напружено-деформованого стану деталей сільськогосподарських машин [24];
розроблено метод оцінювання надійності у випадку цензурованих вибіркових
даних за результатами випробувань [27], запропоновано коерцитиметричний
метод контролю рівня затягування різьбового з’єднання [36].
Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати
дисертаційної роботи доповідалися, обговорювалися та були схвалені на
конференціях:
Міжнародній науково-практичній конференції: «Проблеми надійності
машин та засобів механізації сільськогосподарського виробництва»,
присвячена пам'яті академіка Аніловича В.Я., ХНТУСГ ім. Петра Василенка,
м. Харків, 2013-2018 рр.
Міжнародній науково-практичній конференції «Современные проблемы
инновационного развития агроинженерии и информационных технологий»,
Белгородская государственная сельскохозяйственная академия имени В.Я.
Горина, г. Белгород, 2012 г.
VIII Всеукраїнській науково-практичній конференції «Підвищення
надійності машин і обладнання», присвячена 85-річчю Кіровоградського
національного технічного університету, м. Кіровоград, 2014 р.
Міжнародній науково-практичній конференції «Ресурсозберігаючі
технології, матеріали та обладнання у ремонтному виробництві», ХНТУСГ ім.
Петра Василенка, м. Харків. 2013, 2015-2016 рр.
 43

Міжнародній науково-практичній конференції «Деревооброблювальні

технології та системотехніка лісового комплексу», ХНТУСГ ім. Петра
Василенка, м. Харків, 2015-2016 рр.
Міжнародній науково-практичній конференції «Техніка в
сільськогосподарському виробництві, галузеве машинобудування,
автоматизація», Кіровоградський національний технічний університет, м.
Кіровоград, 2015р.
Всеукраїнській науково-практичній конференції «Перспективи і
тенденції розвитку конструкцій та технічного сервісу сільськогосподарських
машин і знарядь», Житомирський агротехнічний коледж, м. Житомир, 2016-
2019 рр.
ХІX Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми
землеробської механіки» присвячена 120-й річниці з дня заснування кафедри
сільськогосподарських машин та системотехніки імені академіка П.М.
Василенка та 118-й річниці з дня народження академіка Петра Мефодійовича
Василенка, Національний університет біоресурсів і природокористування
України, м. Київ, 2018 р.
IV Міжнародній науково-практичній конференції «Машини і пластична
деформація металу», Дніпровський державний технічний університет, м.
Кам’янське, 2018 р.
VІ Міжнародній конференції «Проблеми довговічності матеріалів,
покриттів та конструкцій», Вінницький національний технічний університет,
м. Вінниця, 2018 р.
І Міжнародній науково-практичній конференції «Динаміка, міцність та
моделювання в машинобудуванні» Інститут проблем машинобудування ім.
А.М. Підгорного НАН України, м. Харків, 2018р.
VI Міжнародній науково-технічній конференції «Крамаровські
читання» МОН України, Національний університет біоресурсів і
природокористування України, Національний науковий центр «ІМЕСГ»
НААН, м. Київ, Березень 2019 р.
 44

І Міжнародній науково-практичній конференції “Підвищення

надійності машин і обладнання. Increase of Machine and Equipment Reliability”,
ЦНТУ, м. Кропивницький, 17-19 квітня 2019р.
Публікації. За темою дисертації опубліковано 36 наукових праць, у тому
числі: 1 монографія, 21 стаття у фахових виданнях переліку МОН України; 4
статті у закордонних періодичних виданнях; 8 матеріалів і тез доповідей на
науково-технічних конференціях; 2 галузеві стандарти Мінагрополітики
України, 1 патент України на корисну модель.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається з анотації,
вступу, семи розділів, висновків та додатків. Повний обсяг дисертації
становить 443 сторінки, анотація – 7 сторінок. Дисертація містить 89
ілюстрацій, 26 таблиць. Список використаних джерел із 276 найменувань.
Додатки містять 115 сторінок. Обсяг основної частини дисертації становить
269 сторінок, або 11 друкованих аркушів.
 45

РОЗДІЛ 1
АНАЛІЗ СТАНУ ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ТА
ПРОГНОЗУВАННЯ НАДІЙНОСТІ ҐРУНТООБРОБНИХ АГРЕГАТІВ З
КОЛИВАЛЬНИМИ РОБОЧИМИ ОРГАНАМИ

1.1 Ґрунти України

1.1.1 Структура земельного фонду України

Україна володіє значними земельними ресурсами. Земельний фонд

складається із земель, що мають різноманітне функціональне використання,
якісний стан та правовий статус. Станом на 1 січня 2012 року її земельний
фонд становив 60354,8 тис. га, або майже 6% території Європи, з яких 42,78
млн га займають сільськогосподарські землі (рис. 1.1) [196].

Рисунок 1.1 – Структура земельного фонду України

Зокрема, сільськогосподарські угіддя сягають близько 19%

загальноєвропейських, у т.ч. рілля - майже 27%. Український показник площі
сільськогосподарських угідь у розрахунку на душу населення є найвищим
серед європейських країн - 0,9 га, у т.ч. 0,7 га ріллі (проти
середньоєвропейських показників 0,44 і 0,25 га відповідно). Площа чорноземів
в Україні становить, за різними оцінками, від 15,6 до 17,4 млн га, або близько
 46

8% світових запасів. Загалом на початок 2000 року нормативна грошова оцінка

земельних ресурсів України становила орієнтовно 330 трлн грн.
Значна частка земельної площі 70,9%, або 42776,9 тис. га припадає на
сільськогосподарські землі, (68,9%), з яких рілля - 53,8%; 9,1% займають
пасовища; 4,0% - сіножаті; 1,5% - багаторічні насадження; 0,5% - перелоги.
Сільськогосподарські угіддя України в різних регіонах країни
характеризуються різним рівнем сільськогосподарського освоєння, при цьому
основну частку в регіонах займає рілля, яка зазнає інтенсивного обробітку
Як відомо, Україна володіє третиною світового запасу
найпродуктивніших земель – чорноземів. Завдяки цьому, а також зручному,
здебільшого рівнинному рельєфу, більше 70% площі нашої країни зайнято
сільськогосподарськими угіддями. Однак, крім чорноземів, зустрічаються і
деякі інші типи ґрунтів.
Дерново-підзолисті і торф'яно-підзолисті ґрунти характерні в основному
для півночі України (Полісся). Вони сформувалися під хвойними і змішаними
лісами з трав'янистою рослинністю за умови великої кількості опадів, яка
сприяє заболочуванню низинних місць Ці ґрунти характеризуються низьким
вмістом гумусу, несприятливими фізичними властивостями, невисокою
родючістю. Вони потребують угноєння і внесення мінеральних добрив. Такі
ґрунти добре підходять для вирощування хвойних і вересових культур , але
для інших традиційних, які воліють нейтральну реакцію, потрібно проводити
вапнування і внесення органічних і мінеральних добрив.
Сірі лісові ґрунти (які є перехідними від дерново-підзолистих до
чорноземних) зустрічаються в Лісостепу і південних районах Полісся. Вони
сформувалися під широколистяними лісами на основі суглинків. Вміст гумусу
в них теж невисокий, а реакція - кисла або слабокисла.
Чорноземні ґрунти найбільше поширені в Україні (майже 60% території)
і знаходяться в Лісостеповій та Степовій зонах. Чорноземи утворені в
основному під багаторічними трав'яними рівнинами і, як відомо,
відрізняються високим вмістом гумусу (5-15%), нейтральною реакцією, яка
ідеально підходить для більшості сільськогосподарських культур, і
 47

грудкуватої структурою, що допомагає утримувати вологу. Це - найкращий

ґрунт для землеробства у світі. Товщина шару українських чорноземів в
деяких районах досягає метра (близько 10% території країни). Залежно від
місця розташування і ступеня зволоженості чорноземи поділяють на кілька
підтипів.
Каштанові ґрунти сформувалися під сухими степовими ділянками з
бідною рослинністю при недостатньому зволоженні. Відрізняються низьким
(до 3%) вмістом гумусу, низької вологості, лужною реакцією і порівняно
великою товщиною шару – до півметра. Для успішного вирощування
сільгоспкультур потребують додаткового зволоження і підкислення.
Бурі лісові ґрунти розташовуються в гірських районах Криму і Карпат, а
також на рівнинних територіях Закарпатської низовини і Передкарпаття. Вони
сформовані під широколистяними, змішаними і листяними лісами на
щебенистих і щільних породах. Відрізняються невеликою товщиною (до 30
см) і вмістом гумусу до 3-4 %.
Солонці і солончаки – малородючі і неродючі ґрунти відповідно. Перші
зустрічаються фрагментарно в лісостепу і степу і мають значний вміст солей.
Другі містять підвищену кількість солей у всьому шарі і характерні для
південних степів ( на терасах річок Дніпро, Південний Буг, Дністер, Дунай і
на морських узбережжях). Це – проблемні ґрунти, які потребують промиванні
і гіпсуванні для вирощування культур.
В Україні для господарського використання залучено понад 92 відсотки
території (рис. 1.2) [196]. Надзвичайно високим є рівень розораності території
і становить понад 54 відсотки (у розвинутих країнах Європи – не перевищує
35 відсотків). Фактична лісистість території України становить лише 16
відсотків, що недостатньо для забезпечення екологічної рівноваги (середній
показник європейських країн – 25 - 30 відсотків).
 48

Рисунок 1.2 – Розораність сільськогосподарських угідь у регіонах

України

1.1.2 Фізико-механічні властивості ґрунту

До основних фізико-механічних властивостей ґрунту належать:

механічний склад, вологість, твердість, щільність, пористість, липкість,
коефіцієнт тертя ковзання, опір ґрунту зсуву тощо. Механічний склад твердої
фази ґрунту – це одна з найважливіших його фізичних властивостей. В основу
класифікації ґрунтів за механічним складом покладено кількість «фізичного
піску» (частинок, розміри яких більші за 0,05 мм) і «фізичної глини»
(частинок, розміри яких менші за 0,01 мм). За механічним складом ґрунти
поділяються на глинисті (більш як 50 % глини), суглинкові (50...20 % глини),
супіщані (20...10 % глини) та піщані (менш як 10 % глини). Чим більше в ґрунті
“фізичної глини”, тим важчий він для обробітку. Вологість ґрунту
характеризується кількістю води в ньому і є одним з основних факторів
 49

родючості. Вона також впливає на механічні властивості ґрунту (твердість,

коефіцієнт тертя ковзання тощо) [81, 84].
Твердість ґрунту – це здатність чинити опір проникненню в нього якого-
небудь тіла під дією тиску. Вимірюють її спеціальними приладами –
твердомірами. Твердість ґрунту, як уже зазначалося, значною мірою залежить
від його вологості і стану.
Щільність ґрунту характеризує його ущільненість і виражається в кг/м3.
Для добре розпушеного ґрунту вона становить менш як 1000, для культурної
ріллі – від 1000 до 1100, для дуже ущільненої – від 1300 до 1400 кг/м3. Окремі
підорні шари мають щільність від 1400 до 1600 кг/м3.
Пористість ґрунту характеризується об'ємом пустот у ґрунті. Для
культурної ріллі пористість становить 55...65 %, для розпушеного ґрунту –
більш як 70 %. Задовільна пористість ґрунту (для розвитку рослин) становить
50...55 %, незадовільна – менш як 50 %.
Липкість ґрунту – це здатність його частинок у вологому стані
склеюватися та прилипати до різних предметів. Липкість залежить від
вологості й дисперсності ґрунту . При збільшенні дисперсності липкість
ґрунту збільшується, тому глинисті ґрунти найбільш липкі. Надмірна липкість
ґрунту погіршує його обробіток і збільшує тяговий опір машин.
Коефіцієнт тертя ковзання ґрунту характеризує силу, що чинить опір
ковзання ґрунту по поверхні. Він залежить від механічного складу ґрунту ,
його вологості і стану поверхні та від матеріалу, по якому ковзає ґрунт.
Коефіцієнт тертя ковзання ґрунту по сталі становить 0,2...1,1.
Опір ґрунту зсуву – це здатність ґрунту чинити опір відносному
зміщенню його частин. Зумовлюється опір зсуву зчепленням і силами тертя
між частинами ґрунту. Опір ґрунту зсуву є важливою технологічною
характеристикою, яка визначає силу опору ґрунту при його механічному
обробітку ґрунтообробними машинами [81, 84, 130].
 50

1.1.3 Агротехнологічні вимоги до культивації ґрунтів

Культивація є однією з технологічних операцій, яка входить практично

в усі технологічні процеси по передпосівної підготовки ґрунту. Сукупність
взаємопов'язаних прийомів обробітку ґрунту, що застосовуються до посіву
насіння сільськогосподарських культур, становить систему передпосівної
обробки, в яку входять раньовесіннє розпушування і передпосівна
культивація. Передпосівна обробка ґрунту є заключним етапом його
підготовки до посіву. Основні завдання передпосівної обробки –
вирівнювання поверхні поля, зменшення втрати вологи з ґрунту, очищення
верхнього шару ґрунту від бур'янів, створення умов для якісного закладення
насіння і пухкого шару ґрунту з оптимальним складом, що забезпечує
сприятливі умови для проростання насіння, подальшого їх зростання і
розвитку.
Виконання даних завдань передпосівної обробки ґрунту можливо
досягти при використанні комбінованих машин і агрегатів і раціональне їх
використання, з урахуванням ґрунтово-кліматичних умов. У зв'язку з цим, до
якості передпосівної обробки ґрунту висувають такі вимоги [216]:
– поверхня поля має бути вирівняна, висота гребенів або глибина борозен
повинна бути не більше 4 см;
– відсутність грудок ґрунту і каменів розміром більше 10 см;
– поверхневий шар ґрунту повинен бути розпушеним, в ньому допускаються
грудки ґрунту розміром за найбільшим діаметром до 2,5 см не більше 80%, а
від 5 до 10 см – не більше 10%;
– щільність повинна бути 1,0-1,3 г / см;
– відхилення від заданої глибини обробки не більше 1,0 см;
– відсутність непідрізаних бур'янів;
– відсутність огріхів на підготовленому полі для посіву.
Нерівномірний розміщення насіння по глибині істотно відбивається на
врожаї. При зменшенні глибини загортання насіння від оптимальної на 2 см
врожайність пшениці знижується на 3,5% на 3-4 см – на 29%, а збільшення
 51

глибини на 3 см від оптимальної веде до зниження врожайності на 3,5%, на

4см – до 50%. Тому для рівномірного закладення і дружних сходів насіння
потрібно підготовити ідеальне посівне ложе (ущільнення на глибині посіву)
[54, 56, 216].
Культивація є фінішної операцією по забезпеченню агротехнічних
вимог підготовки ґрунту до посіву. Вона застосовується для розпушування і
вирівнювання поверхні поля, знищення проростків бур'янів перед самим
посівом і виключення їх появи раніше культурних рослин, забезпечення
доступу повітря і створення посівного ложа для висіваються насіння, які
повинні потрапити у вологий ґрунт і на ущільнений шар. Культивація також
застосовується для закладення в ґрунт мінеральних добрив, пестицидів.
Пухкий шар, що утворюється при культивації, перешкоджає підхід води до
поверхні по капілярних порах і зменшує її випаровування, що сприяє
поліпшенню водно-повітряного і теплового режимів ґрунту.
Культивація здійснюється причіпними і навісними культиваторами з
робочими органами різних типів. Розрізняють суцільну (після ріллі, догляд за
чипростими парами) і міжрядний (догляд за посівами просапних культур)
культивацію.
Культивація повинна проводитися у встановлені терміни на задану
глибину (до 12 см або на глибину загортання насіння). Агротехнічні вимоги до
культивації наступні. Збереження 90% стерні за один прохід агрегату при
обробці на глибину до 16 см і до 75% стерні при обробці на глибину до 30 см.
Забезпечення заданої глибини розпушування і рівномірності глибини ходу
робочих органів. Допускається відхилення середньої глибини від заданої не
більше ± 1 см при обробці на глибину до 16 см і ± 2 см – на глибину до 30 см;
коливання глибини від середньої не більше 3–4 см при обробці до 16 см і 4–5
см при глибині до 30 см [216].
Поверхня поля після обробки повинна бути без глибоких роз'ємних
борозен і високих гребенів. На стиках проходів лап машин допускаються
гребені (валики) висотою не більше 5 см, а в місцях проходження стійок –
борозни шириною поверху не більше 15-20 см;
 52

Коріння бур'янів повинні бути повністю зрізані на глибину ходу робочих

органів. Огріхи на стиках суміжних проходів не допускаються. Після оранки
загонки повинні бути оброблені поворотні смуги.
Обробку потрібно проводити у встановлені агротехнічні терміни,
бажано при вологості ґрунту 16-22%, коли пласт добре кришиться, а робочі
органи стало працюють як по глибині, так і по ширині захоплення. При цьому
відбувається найменше розпорошення ґрунту без утворення дрібних фракцій
[216].

1.2 Технічні засоби обробки ґрунту

1.2.1 Типи культиваторів

За призначенням культиватори діляться не три групи: для суцільного

обробітку та міжрядного обробітку ґрунту та спеціального призначення.
Парові культиватори використовуються з метою знищення бур'янів і
розпушування ґрунту при її підготовці до посіву, а також при догляді за
парами [71, 72, 135, 151, 216].
Просапні культиватори застосовують для обробки просапних культур. З
їх допомогою, крім знищення бур'янів підрізанням, вичісуванням і присипання
землею, проводять підживлення рослин і розпушування міжрядь.
Спеціальні культиватори – це садові, лісові та протиерозійні.
Культиватори при роботі повинні знищувати 98-99% бур'янів і рихлити ґрунт
без виносу вологих шарів на поверхню.
Наведемо огляди окремих вітчизняних та закордонних культиваторів з
урахуванням агротехнічних вимог до передпосівної обробки ґрунту .
Універсальний чотирирядний культиватор КПС-4МПР (рис. 1.3)
застосовується для поверхневого обробітку ґрунту орних, парових та
кормових земель. Забезпечує розпушування та вирівнювання поверхні, що
обробляється. Зрізає паростки бур'янових рослин, а також розбиває і
подрібнює ущільнення ґрунту .
 53

Рисунок 1.3 – Культиватор КПС-4МПР

Основні технічні характеристики:
• ширина обробки – 4000 мм;
• глибина обробки – 50 - 150 мм;
• максимальна робоча швидкість – 10 км/год;
• максимальна продуктивність – 4 га/год;
• техніка, з якою агрегатується – трактор від 80 л.с.
Культиватор передпосівної обробки «Червонець» (рис. 1.4) створює
посівне ложе: ущільнений шар, який закріплений зверху добре розпушеним
ґрунтом. Для додаткової обробки ущільненого ґрунту від коліс трактора,
культиватор оснащений слідорозпушувачами, які регулюються по висоті та
ширині колії.

Рисунок 1.4 – Культиватор «Червонець»

 54

Він є ефективним на малих та великих площах. «Червонець» є

багатопрофільним, класичним знаряддям для підготовки насіннєвого ложа та
дозволяє одночасно проводити:
• розпушування ґрунту на глибині закладання насіння від 3 до 15 см.;
• закладання рідкого та твердого органічних добрив;
• друге лущення та знищення сходів бур’янів;
• вичісування бур’янів у ниткоподібній стадії їх розвитку;
• вирівнювання ґрунту.
Фінішними робочими органами культиватора є котки, які рівномірно
ущільнюють ґрунт практично до самої глибини закладання насіння.
Таке ущільнення ґрунту створює умови для оптимального забезпечення
вологою, що сприяє появі дружних рівномірних сходів. На агрегаті
використовуються два котки, які встановлено на маятниковому механізмі. До
того ж вони різного діаметра: передній – 330, задній – 270 мм. Це сприяє
кращому подрібненню ґрунтових грудок. А саме розміщення їх на
маятниковому механізмі забезпечує рівномірне розподілення тиску незалежно
від рельєфу поля.
Існують комбіновані машини, наприклад АПП-3 (рис. 1.5), які
призначені для передпосівної обробки ґрунту та посіву зернових,
зернобобових, хрестоцвітих культур, льону і трав, що мають робочі органи,
встановлені на S-подібних стійках, без підресорнику.

Рисунок 1.5 – Агрегат АПП-3

 55

Технологічний процес, що виконується агрегатом, включає в себе:

розпушування ґрунту на необхідну глибину передпосівної обробки; дроблення
грудок ґрунту і вирівнювання поверхні поля; ущільнення ґрунту і створення
ложа для насіння; дозовану подачу, вкладання на задану глибину і закладення
насіння.
Також до комбінованих агрегатів належить передпосівний культиватор
Atlas (Польща) (рис. 1.6). Він застосовується для передпосівної підготовки
ґрунту з можливістю одночасного посіву овочів, злакових культур, бобових.
Має 2 ряди S-подібних стійок, що розміщені з певним кроком.

Рисунок 1.6 – Передпосівний культиватор Unia Atlas 4

Деякі характеристика культиваторів закордонних виробників наведені в

таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 – Деякі характеристика культиваторів закордонних

виробників
Ширина Глибина Робоча
Продуктивність, Маса,
Техника Модель захвату, обробки, швидкість,
га/год кг
м см км/год
Salford 699 9,1 5,7 5-16 5-10 3800
Lemken 600 L 6 6 6-12 6-11 1952
Lemken 600 KA 6 4.6 4-12 7.6-10 4270
Сombimaster 4.2 4.2 4.2 5-18 5-12 3700
John Deere 2310 8.6 3-5 До 13 16 3500
Centaur
Amazone 400 l 4 3-4 5-35 10-15 6118
Super
Kverneland
TLD 61 6.1 5 5-15 12 1224
TLD
 56

1.2.2 Пружні стійки робочих органів культиваторів

Залежно від глибини обробки і параметрів ґрунтів потрібні різні типи

пружних стійок, що відрізняються за конструктивним параметром, що
визначає ефективне їх використання. Пружні стійки бувають: легкі, середні і
важкі. Так як особливістю конструкцій пружних стійок є наявність в них
пружної частини, то відмінності типів конструктивного виконання
стосуються, в основному, пружної частини, характерними ознаками якої є її
форма і розміри поперечного перерізу.
Основні типи даних стійок представлені на рис. 1.7 з виділеними на них
характерними точками: перегину (Т.п), де кривизна стійки змінює свій знак;
стиснення (Т.с) і розтягування (Т.р); приєднання стійки до рами; додатки
робочого навантаження. Якщо з'єднати характерні точки прямими відрізками,
то вийдуть еквівалентні форми стійок, які можуть бути нелінійно подібні. За
формою стійки діляться на S-подібні і С-подібні (рис. 1.7).

Рисунок 1.7 – Принципові схеми пружних стійок робочих органів

культиваторів
 57

Пружні S-подібні стійки мають спіральні витки різної форми і різного

числа. У свою чергу S–подібні стійки можуть бути цільними, розбірними [112-
114, 149, 216, 234].

1.2.3 Класифікація та параметри робочих органів культиваторів

Основними робочими органами культиваторів є лапи. Залежно від

завдання та ґрунтово-кліматичних умов культиватори обладнують
полільними, універсальними, розпушувальними лапами та спеціальними
лапами-плоскорізами і глибокорозпушувачами.
Полільні лапи бувають плоскорізальні однобічні (рис. 1.8, а),
плоскорізальні стрілчасті без хвостовика (рис. 1.8, б) і плоскорізальні з
хвостовиком (рис. 1.8, в). Ці лапи застосовують для обробітку ґрунту на
глибину до 6 см при перших міжрядних обробітках просапних культур. Вони
підрізують бур’яни і забезпечують незначне кришіння та розпушування
ґрунту[216 ].

а — плоскорізальна однобічна; б — плоскорізальна стрілчаста без хвостовика;

в — плоскорізальна стрілчаста з хвостовиком; г — універсальна без
хвостовика; д — універсальна з хвостовиком; е — оборотна; є —
списоподібна; ж — долотоподібна; з — плоскорізальна широкозахватна;

Рисунок 1.8 – Лапи культиваторів

 58

Універсальні стрілчасті лапи є без хвостовика (рис. 1.8, г) і з

хвостовиком (рис. 1.8, д). Їх використовують для обробітку ґрунту на глибину
до 12 см. У процесі роботи універсальні лапи забезпечують підрізування
бур’янів й інтенсивніше, ніж плоскорізальні, здійснюють кришіння і
розпушування ґрунту.
Основними параметрами полільних і універсальних лап, що визначають
їх форму і характер дії на ґрунт, є ширина захвату b і кути кришіння і
розпушування α, нахилу леза до горизонту ε, розхилу лез γ і загострення і.
Плоскорізальні однобічні лапи бувають праві й ліві з шириною захвату
85, 120, 150, 165 і 250 мм, а стрілчасті плоскорізальні та універсальні – з
шириною захвату 220, 250, 270, 300 і 380 мм.
Кут α, який характеризує розпушувальну дію лап на ґрунт, у полільних
лапах має мале значення (α = 9…10°), а в універсальних стрілчастих — значно
більше (α = 16…18°).
Кут нахилу леза лапи до горизонту ε в полільних лапах становить
15…18°, а в універсальних стрілчастих – 25…30°.
Леза полільних і універсальних лап загострюють під кутом і = 15…16°.
У плоскорізальних однобічних лапах кут відхилення леза від напрямку
руху γ = 28…32°, в плоскорізальних стрілчастих лапах – 2γ = 60…70°, а в
універсальних стрілчастих лапах для роботи на чорноземних глинистих
ґрунтах 2γ = 50…58°, на середньозв’язних – 2γ = 60…78° і на піщаних –
2γ = 70…80°.
Розпушувальні лапи призначені для глибокого розпушування ґрунту і
поділяються на оборотні (рис. 1.8, е), списоподібні (рис. 1.8, є) та
долотоподібні (рис. 1.8, ж). Характерним для розпушувальних лап є те, що кут
розпушування α змінний і зростає залежно від висоти.
Оборотні лапи кріпляться до пружної або жорсткої стійки. Лапи,
прикріплені до пружної стійки, використовують при глибині обробітку ґрунту
до 12 см. Початковий кут α розпушування і кришіння ґрунту становить від 25°
 59

до 30°. Кут розхилу лез 2γ = 60…80°, кут α0 = 40…45° і ширина лап b =

35…65 мм.
Списоподібні лапи мають такі самі параметри, лише кут розхилу лез
менший (2γ = 45…50°). Вони загострені з одного боку.
Долотоподібні лапи застосовують при обробітку міжрядь просапних
культур на глибину до 16 см. Початковий кут кришіння і розпушування ґрунту
α = 40°, а ширина леза лапи b = 20 мм. Винос леза лапи вперед відносно стійки
l0= 110…205 мм.
При виконанні агротехнологічних операцій робочі органи культиваторів
сприймають зовнішні навантаження, що характеризується питомим опором
ґрунту, відповідні значення якого наведено у таблиці 1.2 [216 ].

Таблиця 1.2 – Питомий опір ґрунту залежно від способу і глибини його
обробітку
Спосіб обробітку
Питомий опір ,
ґрунту і тип робочих Глибина обробітку, см
Н/м
органів
Культивація: 7…8 980…1275
полільними і 10…12 1080…1665
універсальними лапами 13…16 1765…2640

7…8 785…980
широкозахватними 10…12 881…1370
плоскорізами
13…16 1470…2160
Глибоке рихлення:
18…20 3920…4410
вузькозахватними
21…23 4900…5400
розпушувальними
24…25 5400…6370
лапами
18…20 4900…5880
21…23 5880…6850
широкозахватними
плоскорізами
24…25 6850…7850

Наведені в табл. 1.2 значення питомого опору ґрунту для різних операцій
та робочих органів має суттєві розбіжності та знаходиться в діапазоні
 60

785 – 7850 Н/м. Такі особливості виникнення зовнішнього навантаження

необхідно враховувати при проектуванні пружних робочих органів
ґрунтообробних агрегатів.

1.3 Аналіз впливу пружних робочих органів на агротехнічні показники

обробки ґрунту

Відомі вітчизняні науковці в напрямку землеробської механіки

Кушнарев А. С., Шевченко И. А., Дюжаев В.П., Кушнарев С. А. в роботах
присвячених механіці взаємодії робочих органів на пружній підвісці з ґрунтом
[158-160] розробили і привели рекомендації по ідентифікації класу нелінійних
коливань робочих органів ґрунтообробних машин з визначенням оптимальних
параметрів конструкцій пружних підвісок. Розробили методи практичної
реалізації розрахунків і визначень квазіпружних, квазіінерційних коефіцієнтів.
Привели класифікацію пружних механізмів обробки ґрунту в наступних
варіантах: - триланковий механізм з однією пружною ланкою (рис. 1.9, а); -
п’ятиланковий з однією пружною ланкою (рис. 1.9, б); - пружня стійка або
пружні елементи навішування (рис. 1.9, в).

а б в
Рисунок 1.9 – Пружні механізми за варіантами

Аналіз і конструктивних рішень яких дозволив стверджувати, що

пружним властивостям таких конструкцій властива нелінійна жорсткість.
Такий висновок підтверджується отриманими авторами графіками
дослідження характеристики жорсткості вищеперелічених систем (рис. 1.10).
 61

Рисунок 1.10 – Деякі варіанти нелінійної характеристики відновлювальної

сили

Зроблено акценти на деякі особливості нелінійних коливань,

використання яких в технологічних процесах обіцяє значні технологічні та
енергетичний ефективності.
Супергармоніческіе і субгармоніческіх коливання. При дії гармонійної
змушуючої сили на систему з нелінійної відновлювальної силою крім
гармонійних коливань одночасно збуджуються коливання з частотами mω,
кратними частотам збудження (m - ціле число), звані супергармонічними, і
субгармонічними коливаннями з частотами mω, причому амплітуди цих
коливань можуть перевершувати амплітуду першої гармоніки.
Синхронізація і самозахоплення. Явище синхронізації полягає в тому, що
кілька штучно створених або природних об'єктів, що здійснюють коливальні
або обертальні рухи з різними частотами (кутовими швидкостями), при
відсутності взаємодії, навіть при дуже слабких зв'язках (взаємодіях)
починають рухатися з однаковими або порівнянними частотами (кутовими
швидкостями), причому встановлюються певні фазові співвідношення між
коливаннями і обертаннями. Синхронізацію можна розглядати як один із
проявів тенденції матеріальних форм до самоорганізації, т.т. до
упорядкування.
Ефект Зоммерфельда. Механічний ефект пов'язаний з переходом з
однієї ділянки амплітудно - частотної характеристики нелінійної системи на
інший. Призводить до застрявання, якщо це стосується двигунів, на числі
 62

оборотів поблизу резонансної частоти, зростання амплітуди коливань без

помітної зміни частоти при збільшенні потужності і швидкий перехід ''зрив''
резонансної частоти, що супроводжує різким зменшенням амплітуди [158].
Войтюк Д. Г., Барановський В.М., Булгаков В.М. в роботах присвячених
теорії та розрахунку ґрунтообробних машин навели розроблені математичні
моделі визначення траєкторії крайньої точки робочих органів ґрунтообробних
агрегатів у параметричних формах [216].
Човнюк Ю.В. та Гуменюк Ю.О в своїх працях розглянули причини
виникнення фрикційних автоколивань в процесі реалізації робочих режимів
функціонування вібраційних розпушувальних лап культиваторів, а також
умови виникнення та стійкості параметричних коливань і резонансів в
культиваторах з пружною підвіскою робочих органів, з метою визначення
значення довжини хвилі відколу ґрунту в залежності від швидкості руху
ґрунтообробного агрегату і частоти власних коливань системи. Представили
аналітичні вирази, на основі моделей рівнянь Матьє-Хілла і Мейсснера, що
описують області нестійкості параметричних коливань, які можливі в
культиваторах з пружною підвіскою робочих органів [ 237].
Дослідженням впливу пружної підвіски лап культиватора на енергетичні
та агротехнічні показники роботи займався також А.Г. Рябцев [209]. Взаємодія
робочого органу з ґрунтом він розглядав, як трифазний процес: впровадження,
зминання і сколювання. В результаті проведених досліджень він встановив:
- тяговий опір лапи на пружною стійці зменшилася на 25-32%. Велике
зниження спостерігалося на важких ґрунтах високої щільності;
- збільшення швидкості поступального руху веде до зменшення тягового
опору, що пояснюється зростанням частоти сколювання ґрунту і певного
запасу частоти коливань лапи.
- якість обробки ґрунту робочими органами, закріплені на пружних
стійках краще, ніж на жорстких. Знижується залипання лап ґрунтом в
порівнянні з жорсткою на 60-70%, майже повністю усувається обволікання
стійок бур'янами і забезпечується менша гребенястого поверхні поля.
- зі збільшенням глибини обробки знижується ефект пружної підвіски.
 63

- робочі органи на пружній підвісці мають відхилення від встановленої

глибини обробки на 10-15% більше, ніж при жорсткій підвісці.
Професор А. Соldе [256], при дослідженні впливу на тяговий опір різних
форм пружних стійок і способів кріплення їх до рами культиватора встановив,
що при використанні лапи на S - подібній пружиній стійці з частотою
коливання 10-15 Гц і амплітудою до 12 мм, тяговий опір зменшилася на
40- 42% в порівнянні з жорстко закріпленими.
A. Eggenmuller [259] в результаті досліджень робочих органів з пружним
кріпленням встановив, що знижується тяговий опір і поліпшуються
агротехнічні показники обробітку ґрунту, спостерігається мінливість
амплітуди і частоти коливань у різних робочих органів.
Krzysztof Lejmana, Zygmunt Owsiaka, Krzysztof Pieczarkaa та Tomasz
Sekutowski визначили вплив швидкості нахилу та гнучкості робочих органів
культиватора на значення вертикальних сил [264]. Встановили, що швидкість
деформації спричиняє лінійне збільшення вертикальної сили, що діє на лапу
але градієнт росту не залежить від пружності робочих органів. Також наведено
результати досліджень, які вказують на те, що збільшення пружності робочих
органів викликає початкове збільшення, а потім зменшення вертикальної сили,
що описувалося рівнянням параболи другого ступеня. Пружність, при якій
трапляються її крайні значення, зростає разом зі зменшенням швидкості
обробки ґрунту.

1.4 Особливості розрахунку та експлуатації різьбових з’єднань сучасної

сільськогосподарської техніки

На сучасній сільськогосподарській техніці близько 70 % загальної

кількості з'єднань складають як рознімні. Різьбові з'єднання широко
використовуються в техніці, і є одним з найбільш поширених способів
розбірного з'єднання деталей машин. В конструкціях сучасних машин їх
частка складає 30-40 % від загального числа з’єднань, а в окремих машинах та
механізмах – до 80 % [173-175]. Це ставить задачу забезпечення їх надійності
 64

на одному рівні з забезпеченням надійності робочих органів та приводних

механізмів, які безпосередньо виконують заданий технологічний процес.

1.4.1 Аналіз моделей розрахунку різьбових з'єднань

Теоретичні основи розрахунку різьбових з’єднань описані в роботах

И.А. Біргера та Г. Б. Іосилевича [58, 59].Для розрахунку на міцність різьбових
з’єднань необхідно знати дійсні навантаження, сприймані з'єднанням. При
складних силових схемах для групових різьбових з'єднань ця задача
представляє значні труднощі навіть у тому випадку, коли зовнішні
навантаження відомі.
При розрахунку на міцність дуже важливо надати правильну оцінку
несучої здатності з'єднання при дії статичних і змінних навантажень.
Особливу увагу слід приділити змінним навантаженням, оскільки
міцність різьбового з'єднання при дії змінних напружень приблизно в 10 разів
менше ніж при навантаженнях постійних.

1.4.1.1 Дія зусиль затягання та зовнішнього навантаження на різьбові

з’єднання

Різьбове з'єднання затягнуто силою Qo і потім підвергнуто дії

зовнішнього зусилля Р. Стягувані деталі можуть бути представлені
еквівалентними за жорсткістю втулками, до яких прикладено центральне
навантаження [59].
В початковий момент на болт діє зусилля Qo , що викликає подовження
болта:
o  oQo ,
де  o - коефіцієнт податливості болта в см/кг.
Проміжні деталі будуть стислі зусиллям затягування, причому
укорочення:
 65

 1  1Qo ,
де 1 - коефіцієнт податливості проміжної деталі в см/кг.
На діаграмі зусиль початковий стан болта і деталі зображається
крапками Ao і A1 (рис. 1.11). Вони розташовуються на прямих, що виражають
залежність між зусиллям і переміщенням в болті і деталі; кути нахилу цих
прямих  o і  1 визначаються рівністю:
1 1
tgo  , tg 1  .
o 1

Рисунок 1.11 – Діаграма зусиль в різьбовому з'єднанні.

Припустимо, що після додатку зовнішнього навантаження Р болт

отримає подовження l ; настільки ж зменшиться укорочення деталі. Стан
після прикладання навантаження характеризується крапками Ao* і A1* . Зусилля
на болті зросте на величину:
l
Pv  l tgo  , (1.1)
o
тиск на стику зменшиться на:
l
Pc  l tg1  .
1
 66

Із співвідношення (1.1) одержуємо, що додаткове зусилля на болт:

1 1
Pv  l tg o  l  P. (1.2)
o o  1
Величину Pv легко визначити і за діаграмою зусиль. Для цього достатньо
з крапки Ao провести пряму, паралельну II (рис. 1.11), і знайти точку її
перетину з прямою, зміщеною від І (рис. 1.11) на вертикальний відрізок Р.
Рівність (1.2) запишемо в наступній формі:
Pv  P, (1.3)
1
де   - коефіцієнт основного навантаження.
o  1
Якщо на затягнуте різьбове з'єднання діє зовнішнє навантаження Р, то
зусилля болта зростає тільки на величину P . Повне зусилля на болт:
Q  Qo  P. (1.4)
Рівність залишається справедливою до початку розкриття стику. Тиск на
стику після додатку зусилля Р буде:
1
Qc  Qo  Pc  Qo  P.
o  1
Умова нерозкриття стику полягає в наступному:
1
Qo  P
o  1
або
Qo  1    P. (1.5)
Якщо зовнішнє навантаження зросте до величини
Qo
Pp  , (1.6)
1 
то стик розкриється і зусилля на болт буде:
Qo  Qo  Pp . (1.7)

Після розкриття стику зовнішнє навантаження повністю передається на

болт. Розкриття стику при змінному навантаженні приводить до появи
додаткових напружень ударного характеру. Тому зусилля затягування
 67

повинне бути таким, щоб при заданому зовнішньому навантаженні Р стик

залишався щільним.
При розрахунку різьбових з'єднань дуже важливе значення має
коефіцієнт основного навантаження  . Одна з важливих задач конструктора
різьбового з'єднання - добитися можливо менших значень коефіцієнта  .

1.4.1.2 Визначення коефіцієнта основного навантаження

В більшості випадків визначити з достатньою точністю коефіцієнт

основного навантаження можна лише експериментальним шляхом.
При розрахунковому визначенні коефіцієнта основного навантаження у
стадії проектування доводиться обчислювати коефіцієнти податливості
окремих деталей. Відносно просто і, як показали експерименти, достатньо
точно визначається коефіцієнт податливості довгих болтів або шпильок. Для
болта постійного діаметра  o обчислюється за формулою [59]:
lo
o  . (1.8)
Eo Fo
Величина lo відповідає відстані від торця гайки до торця головки болта.

1.4.1.3 Визначення коефіцієнта податливості проміжних деталей

Якщо проміжна деталь є пластинкою (фланець), то приймають, що

деформація захоплює конус, показаний на рис. 1.12 [59]. Утворююча конуса
складає з підставою кут   45o . Конус починається з опорної кільцевої
поверхні гайки, зовнішній діаметр якої рівний a . Для простоти конус
замінюють порожнистим циліндром, площа перетину якого

F1 

4
a  l   d 
1
2 2
(1.9)
 68

Рисунок 1.12 – Конус тиску

Циліндрова поверхня проходить через середини утворюючих конуса.

Коефіцієнт податливості проміжної деталі обчислюється по формулі
l1
1  . (1.10)
E1 F1
Дуже важливим моментом при розрахунковому визначенні 1 є вид
згинних деформацій деталі, якщо останні мають місце. Деформація вигину
може набагато збільшити значення, що дуже небезпечно для міцності болтів
при змінному навантаженні. Наведемо як приклад конструкцію, показану на
рис. 1.13.

а б
а - слабе затягування, б - сильне затягування
Рисунок 1.13 – Згинна деформація деталі
 69

Якщо в процесі виготовлення вийшов кут конусності, то податливість

проміжної деталі буде значно більше розрахункової. Сильне затягування
приводить до більш щільної посадки деталі, що сприятливо позначається на
зменшенні додаткових навантажень на болт. Вказана обставина є однією з
важливих причин застосування сильного затягування при дії змінних
напружень.
Необхідно відзначити істотний вплив контактних деформацій на стиках,
що збільшує коефіцієнт податливості проміжних деталей. Контактні
деформації мікронерівностей поверхні носять пружно-пластичний характер і
мають різну величину при першій і подальших навантаженнях.
Коефіцієнт основного навантаження визначається із співвідношення
[59]:
j 1

 v
 v i 1
n . (1.11)

v 0
v

Останню формулу більш наочно можна записати у такому вигляді:

сума коефіцієнтів податливос ті деталей системи корпусу

сума коефіцієнтів податливос ті всіх деталей (1.12)
Зусилля, діюче на болт, визначається після складання рішень двох задач,
внаслідок чого знайдемо
Q  Qo  Pv  Qo  P, (1.13)
де  визначається по формулі (1.11).
Правильне затягування різьбового з'єднання, що забезпечує щільність
стику, є однією з основних умов надійної роботи з'єднання. Практика показує,
що у всіх відповідальних різьбових з'єднаннях необхідно контролювати
величину напружень затягування. Як надмірне, так і недостатнє затягування
можуть бути причинами відмови.
 70

1.4.2 Аналіз методів забезпечення надійності різьбового з'єднання при

експлуатації сільськогосподарської техніки

Експлуатація сільськогосподарської техніки пов’язана з негативним

впливом вібраційних навантажень на її деталі, вузли, агрегати та системи.
Польовими дослідженнями встановлено, що діапазон частот коливань
різьбових з'єднань сільськогосподарської техніки лежить в межах від 0,1 до
120 Гц, амплітуда – від 1×10-6 м до 5×10-3 м [80]. Причинами даного явища є
неврівноваженість обертальних мас, криволінійність профілю доріг,
варіювання характеристик оброблюваного матеріалу тощо. Під впливом
вібраційних та зовнішніх статичних і динамічних навантажень виникають
взаємні переміщення з’єднуваних деталей і з'єднання послаблюється.
Питанню забезпечення надійності різьбових з’єднань сільгосптехніки
останнім часом приділяється особлива увага. В роботах І.Л. Блаєра [61, 174] з
контролю зусилля притискання з’єднуваних деталей виконано аналіз
існуючих методів контролю зусилля в стрижнях загвинченого з'єднання та
запропоновано спосіб контролю якості монтажу за деформацією контрольних
шайб, встановлених під головку болта чи гайку. Запропонований автором
метод є порівняно дорогим для використання у сільгоспмашинобудуванні в
зв'язку з необхідністю досягнення високої точності виготовлення контрольних
шайб. Дослідження надійності різьбового з'єднання за напруженнями втоми
проведені В.Я. Герасимовим [174], де автор прийшов до висновків, що
міцність різьби та не різьбової частини стрижня, виконаної нарізуванням,
менша ніж міцність різьби виготовленої накатуванням. Під час використання
різьбових з’єднань на теперішній час використовуються відносно дорогі
конструкційні та дешевші технологічні методи [174, 175].
Лабораторними дослідженнями Я.М. Михайловича та А.М. Рубця [174,
175, 208] встановлено, що критичні умови роботи різьбових з’єднань
сільгосптехніки характерні для поперечної дії вібраційного навантаження.
Втрата попередніх зусиль затягання у випадку коливань, направлених під
кутом 90º до осі різьбового стрижня, буде відбуватись в наслідок втрати
 71

монолітності контактів між деталями з’єднання. Дане явище буде виникати

при встановленні різьбового стрижня з зазором, що часто практикують під час
виробництва сільгосптехніки. Науковцями запропоновано спосіб підвищення
наробітку різьбових з’єднань до послаблення шляхом взаємного затухання
коливань в трьох взаємно перпендикулярних напрямках.
В роботах В.Д. Войтюка, В.І. Рубльова та В.Г. Опалько найбільшу увагу
було приділено визначенню відповідності різьбових з’єднань в збірці
нормованим вимогам [80]. Як показали результати досліджень шайби в
болтових з’єднаннях мають різний зовнішній діаметр і різну товщину, іноді
зовсім відсутні, особливо це характерно для сівалок, що використовуються
протягом 5 і більше років. Пояснюється це нестачею шайб відповідних
розмірів в господарствах і заміною їх на вживані або на наявні інших розмірів.
Фіксувалися випадки застосування в механізмах кріплення контргайок, які не
відповідали розмірам основних гайок.
Зусилля попереднього затягування визначається вимогами до з'єднання.
Нормована затяжка різьбових з'єднань - це запорука надійної і безпечної
експлуатації сівалки. У вітчизняній практиці найчастіше застосовується
затяжка шляхом прикладання до кріпильної деталі необхідного крутного
моменту затягування. Для визначення моментів затяжки використовуються
галузеві стандарти. Залежно від ступеня відповідальності, міцності і розмірів
різьбових з'єднань визначаються відповідні їм величини максимальних і
мінімальних моментів затягування, обсягу їх контролю [66-68, 80, 82, 83, 137,
138, 168, 174 - 175].
Значення моментів затяжки відповідно ОСТ 37.001.050-73 [138]
коливаються в широких межах від 23 до 54 Нм для болтового з’єднання М12,
13-31 Нм – для М10. Контроль затяжки свідчить, що тільки 15% болтових
з’єднань М10 відповідають вказаним вимогам, 27 % – неможливо відкрутити
через корозію, взаємне проникнення матеріалів болта и гайки в зоні нарізі під
дією тривалого навантаження. Технічний рівень сільськогосподарської
техніки багато в чому визначається показниками якості деталей, що
утворюють різьбові з'єднання.
 72

1.5 Процеси механічного пошкодження та моделі прогнозування

надійності

Механічною відмовою прийнято вважати об'ємне або поверхневе

руйнування, що виявляється у виникненні тріщин, зміні розмірів або форми
деталі і призводить до втрати здатності елемента машини задовільно
виконувати задані функції. Під механічною надійністю елемента машини
будемо розуміти його здатність протистояти в часі різним видам механічного
пошкодження і руйнування. Відповідно до термінології, прийнятої в теорії
надійності, механічні відмови елементів машин за характером свого прояву
поділяються на дві категорії: миттєво виникають (раптові) і поступові
(деградаційні) відмови [92].
Основним видом миттєво виникаючих механічних відмов в мобільних
машинах можна вважати руйнування, обумовлене дією раптових
перевантажень, які хоча б одноразово перевищили статичну несучу здатність
елемента. Виникнення неприпустимих залишкових деформацій при таких
перевантаженнях також слід віднести до раптових відмов.
Теорія механічної надійності виникла і розвивається на основі
стохастичного підходу до розгляду причин, характеру і наслідків різних видів
руйнувань, що відбуваються в машинах. Інженеру ця теорія повинна давати
можливість прогнозувати величину ризиків механічних відмов у часі роботи
кожного елементу і машини в цілому. Практична користь такого прогнозу стає
найбільш відчутною за умови, що він здійснюється на етапах конструювання
і випуску дослідних зразків, коли параметри конструкції і технології
виготовлення допускають найбільший діапазон варіювання. Рішення
проблеми раннього прогнозування механічної надійності елементів машини
дозволяє своєчасно і раціонально обрати значення основних конструктивних і
технологічних параметрів, що визначають ресурс, мінімізуючи або повністю
виключаючи доопрацювання в період серійного виробництва.
При оцінці, нормуванні і прогнозуванні надійності машин прийнято
використовувати показники двох видів: імовірнісні і ресурсні. Ступінь ризику
 73

механічного руйнування елемента машини змінюється в процесі його роботи

і в теорії надійності кількісно оцінюється за допомогою імовірнісних
показників [92]. Основними з них є функція ймовірності безвідмовної роботи
R(t) і щільність розподілу напрацювання до відмови f(t), пов'язані між собою
dR(t )
залежністю f t    . Знання цих показників дозволяє інженеру до
dt
початку експлуатації елементу для будь-якого значення його майбутнього
напрацювання tо прогнозувати ризик (ймовірність) виникнення механічної
відмови до цого напрацювання F (to )  1  R(to ) , а також для будь-якого
інтервалу напрацювання (tо, t1) визначати ймовірність того, що відмова
настане саме в цьому інтервалі:
t1
Pt o  t  t1    f t dt  Rt o   Rt1  . (1.14)
to
Інформативними показниками, що дозволяють оцінювати ризики
виникнення відмов в процесі експлуатації елементів, є функції умовної

ймовірності безвідмовної роботи R*    і інтенсивності відмов  t  . Якщо

 to 
елемент працював безвідмовно від початку експлуатації до напрацювання tо,
то його функція умовної ймовірності безвідмовної роботи визначається
виразом
Rt   
R*     o
Rto 
. (1.15)
 o
t
Знаючи R*    , можна на будь-який період τ прогнозувати умовну
 to 
ймовірність безвідмовної роботи елемента, враховуючи, що до напрацювання
to він не відмовляв.
Інтенсивність відмов пов'язана з безумовними ймовірносними
показниками залежністю

 t   f (t ) R(t ) . (1.16)

Функція інтенсивності відмов  t  показує, як впливає на щільність

ймовірності виникнення відмови величина попереднього безвідмовно
 74

відпрацьованого періоду від початку експлуатації до напрацювання t. Це

дозволяє оцінювати характер зміни "миттєвого" ризику відмови у безвідмовно
працючого елементу. Вид типової для елементів мобільних машин функції
сумарної інтенсивності механічних відмов наведено на рис. 1.13 (суцільна
лінія) [92]. Штриховими лініями на рис. 1.14 показані складові сумарної
інтенсивності, що визначаються різними видами відмов: раптовими і
деградаційні.

(t)

Деградаційні
відмови
Раптові
відмови
t
Рисунок 1.14 – Функція інтенсивності механічних відмов

Важливими і широко використовуваними в інженерній практиці є і

основні ресурсні показники довговічності елементів машин: середній ресурс Т
і гамма - відсотковий ресурс t . Якщо імовірнісні показники R(t) та f(t)

визначені по ресурсним відмов (напрацюванням до граничного стану об'єкта),

то для середнього ресурсу мають місце залежності
 
T   t f (t )dt   R(t )dt . (1.17)
0 0
Гамма-відсотковий ресурс t визначається як ресурс, що задовольняє

рівняння:

Rt   
, (1.18)
100
де  - заданий рівень ймовірності безвідмовної роботи, виражений у
відсотках.
Особливості задач прогнозування міцнісної надійності при раптових
відмовах складаються в необхідності врахування реального розсіювання
 75

характеристик несучої здатності елементів і випадкового характеру

виникаючих перевантажень. Традиційно використовуваним джерелом
статистичної інформації про несучу здатність є результати лабораторних
статичних випробувань зразків з конструкційних матеріалів. Інформацію про
навантаженість елементів мобільних машин зазвичай отримують на основі
тензометрирування в умовах реальної експлуатації. Обидва ці способи мають
істотні недоліки, які знижують імовірність прогнозу.
Оцінку ступеня реального розсіювання несучої здатності елементів
машин, обумовленого технологічними факторами і конструктивними
особливостями можна проводити на основі натурних випробувань достатньої
кількості елементів. Однак, такі випробування, що вимагають значних витрат,
не набули широкого поширення на практиці. Виділення елементу з агрегату
або системи при випробуваннях також вносить додаткові похибки в їх
результати.
Про величину перевантажень, що зрідка виникають в елементах
мобільних машин тензометрирування, як правило, дозволяє отримати тільки
непряму інформацію, так як проводиться обмежений час і на невеликій
кількості машин. Відомі теоретичні моделі міцнісної надійності при раптових
відмовах орієнтовані на використання даних, отриманих традиційним шляхом
і тому їх застосування переважно обмежується порівняльною оцінкою
конструктивних варіантів [31, 32, 92].

1.5.1. Раптові механічні відмови

Раптове механічне пошкодження зазвичай становить малу частку (до 3-

5%) в загальній кількості механічних відмов, що виникають у елементів
мобільних машин. Однак слід враховувати, що раптові відмови можуть
відбуватися в початковий період експлуатації техніки і тому в питанні
забезпечення її конкурентоспроможності при впровадженні на ринок грають
іноді вирішальну роль. Отже, на етапах конструювання і виробництва
 76

необхідно приділяти підвищену увагу питанню попередження їх виникнення

[92, 93, 106, 154, 165, 176].
До раптових механічних відмов призводять такі види руйнування, які не
пов'язані з процесами поступового накопичення пошкоджень (деградацією) і
зниженням опірності руйнуванню. Зазвичай раптове руйнування відбувається
внаслідок одноразового перебільшення діючим на елемент навантаженням або
еквівалентним напруженням деякого граничного рівня, відповідного
статичному руйнуванню або виникнення неприпустимою деформації. Отже,
ризик (ймовірність) раптового руйнування конкретного елементу
визначається практично не залежним від напрацювання рівнем його статичної
міцності (несучої здатності) і максимальною величиною діючого
навантаження або напруження, що виникає за заданий період експлуатації, яку
називають абсолютним максимумом.
На практиці в деяких випадках можливо оцінити розрахунковим шляхом
характеристики абсолютного максимуму напруження, які можуть виникнути
в елементі за час його експлуатації. Це, наприклад, відноситься до гвинтових
пружин, що працюють на стиск, і інших пружних елементів, максимальна
деформація яких обмежена. Аналогічна ситуація з елементами, захищеними
від перевантажень запобіжними пристроями. Однак такі варіанти
зустрічаються досить рідко. Найбільш поширений випадок, коли можливі
максимальні напруження обмежені тільки механічними характеристиками
використовуваних матеріалів. Про величину таких напружень доводиться
міркувати за отриманими експериментально на одній або декількох машинах
і обмеженими у часі реалізаціями випадкового процесу навантаження
елемента в деяких типових режимах експлуатації техніки. Розрахункове
визначення характеристик навантаженості елементів за допомогою методів
статистичної динаміки [92, 132, 133] за ступенем своєї відповідності
реальному навантаженню в ряді випадків може бути еквівалентно
експериментальним методам.
Результати численних експериментальних досліджень механічних
характеристик конструкційних матеріалів при статичному навантаженні
 77

показали, що міцність елементів машин при одноразовому руйнуванні може

мати значне розсіювання з коефіцієнтом варіації, що досягає 10  15% [92, 94].
Побудова теоретичних моделей міцнісної надійності при одноразовому
навантаженні розпочато в роботах Н.С.Стрелецкого [226] і А.Р.Ржаніцина
[207], що дозволило вирішити ряд завдань оцінки ймовірності неруйнування
при різних законах розподілу випадкових величин міцності і навантаження
[207]. Подальший розвиток теоретичні моделі раптового руйнування отримали
в роботах В.В. Болотіна [62-65], який застосував при їх побудові
математичний апарат теорії випадкових процесів і отримав ряд результатів, що
враховують фактор часу навантаження до руйнування. При цьому в разі, коли
міцність є детермінованою (невипадковою) постійною величиною r , а
навантаження - випадковим стаціонарним ергодичним гауссовским процесом,
для високонадійних об'єктів отримана наближена формула, що дає оцінку
знизу для функції умовної ймовірності неруйнування
 r  a 2 
 
R t
r
1
t  ~v
2  v
exp 
 2 
, (1.19)
 2 v 
де а – математичне очікування процесу навантаження;  v2 - дисперсія процесу;

~v2 - дисперсія похідною від процесу.

У виразі (1.1) множник при часі t являє собою математичне очікування числа
викидів процесу навантаження за рівень r в одиницю часу. На цій підставі для
випадку пуассонівского потоку викидів процесу навантаження застосовується
[92] формула
 r  а 2  
 
R t
r
 t e
 exp 
 2
exp 
 2 

, (1.20)
 2 v 
де  e 
~v
 v - ефективна частота процесу навантаження.
Вираз (1.20) справедливий при досить великих значеннях рівня r, які
забезпечують статистичну незалежність величин рідко виникаючих викидів.
Е.С. Переверзєв, розглядаючи загальний випадок стаціонарних ергодичних
диференціюючих процесів навантаження, показав [192, 193], що вирази типу
 78

(1.19) і (1.20) можна використовувати в якості наближених оцінок знизу і

зверху для умовної ймовірності неруйнування R t  r .

Основні труднощі в практичному використанні моделей раптових
відмов виду (1.19) і (1.20) виникають при переході від детермінованого рівня
міцності до випадкового. Висновок виразів (1.19) і (1.20) заснований на
положенні про сталість у часі середнього числа викидів стаціонарного процесу
за заданий рівень в одиницю часу, природним чином призводить до
експоненціального характеру залежності (1.20) від часу навантаження і
постійної інтенсивності раптових відмов. Зазвичай [192, 236], перехід до
варіанту випадкової міцності здійснюється на основі формули повної
ймовірності за допомогою виразу

 r g r dr,


Rt    R t (1.21)
r0

де g r  – щільність розподілу міцності;

r0 – мінімальне значення міцності.
При цьому розподіл міцності передбачається не залежним від часу

роботи елементів, а в якості умовної ймовірності неруйнування R t  r  слід

приймати (1.20), з огляду на те, що вираз (1.19) забезпечує прийнятну точність
тільки при дуже малих значеннях математичного очікування числа викидів
навантаження за рівень r. Як зазначено в [62-65, 262, 268], безумовна
імовірність неруйнування R(t), що визначається за допомогою (1.21), на

відміну від умовної ймовірності  r ,

R t вже не буде слідувати

експоненціальному закону і інтенсивність виникнення раптових руйнувань не

буде постійною. У загальному випадку закону розподілу міцності при оцінці
ймовірності R(t) за формулою (1.21) доводиться застосовувати чисельне
інтегрування.
Іноді замість використання загального виразу (1.21) для оцінки функції
ймовірності неруйнування R (t) при випадковій міцності застосовують підхід
[43], що полягає в попередньому визначенні математичного очікування числа
 79

викидів в одиницю часу стаціонарного процесу навантаження за випадковий

рівень. Так, наприклад, якщо випадковий рівень має нормальний розподіл із
середнім значенням r і дисперсією  r2 , то математичне очікування числа
викидів в одиницю часу гауссовского процесу за випадковий рівень
визначається виразом

~v  r  a 2 
Vo  exp 
2  v2   r2  2  
2
v   
2 
r 
. (1.22)

Потім при оцінці ймовірності неруйнування приймають припущення

про те, що стаціонарний пуассонівский характер потоку раптових відмов
зберігається і при випадковому розсіюванні рівня міцності. На цій підставі для
оцінки функції ймовірності неруйнування використовується
експоненціальний розподіл
Rt   exp  Vo t  (1.23)
з постійною інтенсивністю відмов Vo.
Однак такий підхід у багатьох випадках не відповідає реальному
характеру зміни функції інтенсивності раптових відмов і результатам
розрахунків за формулою (1.21). Якщо розсіювання рівнів міцності достатньо
велике і випадкові викиди навантаження не завжди, а тільки з певною
ймовірністю призводять до їх перетину, то пуассонівський потік викидів за
нижній рівень міцності трансформується в потік відмов, характер якого
відмінний від стаціонарного пуассонівського. Найбільшою мірою це
проявляється в початковий період, коли частіше відмовляють найменш міцні
(найслабші) елементи, а в роботі залишаються елементи з більш високою
міцністю [92].
При вирішенні прикладних задач прогнозування міцнісної надійності
виявляється корисною модель [117-122] схематизації процесу навантаження у
вигляді дискретного потоку випадкових статистично незалежних впливів. З
використанням цієї моделі в [144] розглянуто в загальному вигляді ряд завдань
оцінки ймовірності неруйнування при багаторазовій дії незалежних
перевантажень і випадкової міцності елементів.
 80

1.5.2 Математична модель утворення випадкового потоку відмов

У працях Ю.К. Кононенкова та І.О. Ушакова [152] наведені гіпотези, що

в багатьох практичних випадках вібраційного навантаження, що впливає на
об'єкти, можна математично добре описати випадковим процесом
безперервного характеру. Тоді механічне руйнування конструкції можна
зобразити як процес перевищення деякого допустимого рівня міцності під
впливом навантаження Q(t ) . В цьому випадку імовірність безвідмовної
роботи конструкції протягом часу можна визначити як
Pt o   Q(t )  qo , t  0, t o . (1.24)
В загальному випадку математична теорія перетинів дає відповіді на
багато питань, пов'язаних з характеристиками викидів випадкового процесу за
деякий рівень: знаходиться розподіл часу між сусідніми викидами, тривалість
кожного викиду і т.п. В даній роботі розглянуті лише найпростіші математичні
моделі, які, проте, добре відображають реальні процеси, пов'язані з дією
механічних навантажень.
На практиці рівень міцності конструкції обирається звичайно так, щоб
перевищення його навантаженням було рідкісною подією [87, 152]. Іншими
словами, це означає, що інтервали часу між сусідніми викидами за рівень q o
достатньо великі (рис. 1.15). Проте таке чисто якісне визначення вимагає,
безумовно, більш строгого математичного формулювання
Q(t )

qo

M Q

t1 t2 t

.
Рисунок 1.15 – Потік відмов, що утворюється викидами параметрів за
допустимі межі
 81

Вважатимемо, що інтервал часу  між сусідніми викидами за рівень

великий в тому значенні, що автокореляційна функція процесу для інтервалу
практично дорівнює нулю.
Функція випадкового процесу K t1 , t 2  є змішаним центральним
моментом вигляду
K t1 , t2   M Q(t1 )  M Q(t1 )Q(t2 )  M Q(t2 ), (1.25)
причому для стаціонарного випадкового процесу, який і є предметом розгляду,
виходячи з теорії випадкових процесів становить:
K t1 , t 2   K t 2 , t1 . (1.26)
Точніше, інваріантність автокореляційної функції по відношенню до
оператора зсуву є властивістю стаціонарного випадкового процесу.
Звичайно діючі вібраційні навантаження мають широкий і в той же час
достатньо рівномірний спектр, що дозволяє з доброю для практики точністю
вважати такий випадковий процес нормальним або гауссовським. При цьому
допущенні можливо отримати відносно прості розрахункові формули для
показників надійності, виражені через відомі характеристики випадкового
процесу.
Знайдемо загальний вираз для інтенсивності перетину довільного рівня
q o безперервним стаціонарним випадковим процесом. Імовірність перетину
рівня процесом в інтервалі можна записати у вигляді
F t1t  dt   Q(t )  qo  Qt  dt . (1.27)
З урахуванням крихти інтервалу t1t  dt  можна записати
Qt  dt   Q(t )  V (t ) dt  0(dt), (1.28)

де V (t ) dQ ; 0(dt ) - нескінченно мала вищого порядку крихти.

dt
Далі
F t1t  dt   qo  V (t ) dt  Qt   qo . (1.29)
 82

Імовірність цієї події може бути обчислено, якщо відомий сумісний

розподіл значення випадкової функції Q t  і її швидкості в один і той же
момент часу, задане, наприклад, густиною:
 qo

F t1t  dt     f (Q, V ) dQ  dV . (1.30)

0 qo Vdt

Значення внутрішнього інтегралу по теоремі про середнє рівно

Vf qo ,V  dt .
Після перетворень отримаємо:
 qo

F t1t  dt     f (Q, V ) dQ  dV . (1.31)

0 qo Vdt

Неважко помітити, що у відповідності з (1.20) можна записати для

інтенсивності потоку перетинів рівня qo


  Vf qo , V  dV . (1.32)

0

Для нормального випадкового процесу значення ординати Q і

відповідної швидкості V є незалежними випадковими величинами, унаслідок
чого сумісну густину розподілу цих випадкових величин можна записати у
вигляді твору відповідної густини

f Q, V  
1  Q  M Q 2 2 Q2 1 2 V2
e V
2
e , (1.33)
 Q 2  V 2
де  Q2 і  V2 - відповідно дисперсії розподілів i ординати і швидкості

випадкового процесу.
В теорії випадкових функцій  V2 - дисперсія швидкості зміни ординати
випадкової функції Q(t ) - визначається як

d2
   2 K (t ) t 0 .
2
V (1.34)
dt
Для стаціонарного випадкового процесу це вже враховано у формулі для
сумісної густини.
Підстановка (1.33) в (1.32) дає нам явний вираз для інтенсивності відмов
механічній конструкції при дії випадкового навантаження:
 83

 V  q M Q 2 Q2

2

e o
. (1.35)
2 Q
Більш докладні відомості про теорію перетинів висловлені в [21].
Як вже наголошувалося, ми розглядаємо задачу перетину допустимого
рівня. В цьому випадку для двох непересічних інтервалів часу 0, t1  і t1 , t1  t 2 
можна записати наближений вираз
Pt1  t2   P(t1 ) P(t2 ) . (1.36)
Дійсно, поведінка функції Q(t ) майже на всьому інтервалі t1 , t1  t 2 
(рис. 1.15) не залежить від її поведінки на попередньому інтервалі 0, t1 .
Виключення складає лише початкову ділянку інтервалу t1 , t1  t 2  тривалість
якої визначається якраз тим, наскільки швидко убуває автокореляційна
функція процесу Q(t ) . Так, якщо ввести позначення  , визначуване з умови
K     , де  - достатньо мала величина (наприклад,   0,1 ), то рівняння
(1.36) не дає тим меншу погрішність, чим більше середній час T  M   між
викидами по порівнянню  .
Відомо, що єдиною функцією, що задовольняє рівнянню (1.36), є
експоненціальна функція. Дійсно, якщо прологарифмувати ліву і праву
частини (1.36), то отримаємо рівняння
Lt1  t2   Lt1   Lt1  , (1.37)
де Lx   ln Px  , задовольняюче лише лінійним функціям Lx   o  x .
Використовуючи природні початкові умови P(0)  1 , функцію розподілу
можна, таким чином, записати
P(t )  e  t . (1.38)
Отже, у разі дії на конструкцію радіоелектронної апаратури
безперервних механічних дій з широким спектром імовірність безвідмовної
роботи можна представити у вигляді (1.38), якщо середня інтенсивність
навантаження нижче за допустимий рівень настільки, що перевищення цього
рівня є рідкісною подією. (Значення  знаходиться при цьому з (1.35).) [152].
 84

1.5.3 Математичні моделі надійності, засновані на теорії випадкових потоків

В теорії надійності і теорії масового обслуговування широко

застосовується математичний апарат теорії випадкових потоків. Цей же
математичний апарат може бути з успіхом застосований і при дослідженні
надійності конструкцій при дії випадкового разового навантаження [152].
На конструкцію через випадкові моменти часу впливає разове
навантаження, причому в результаті кожної одиничної дії відмова об’єкту, або
руйнування конструкції, настає з певною імовірністю r , а з імовірністю
p 1  r одиничний удар проходить абсолютно безслідно для конструкції.
Іншими словами, припускають, що накопичення пошкоджень в процесі
багаторазової дії навантаження не відбувається. Зокрема, подібна ситуація
може мати місце, якщо амплітуди дій є випадковими величинами Qt , а
конструкція має межу міцності qo (рис. 1.16), тобто імовірність відмови при
i-й дії дорівнює
ri   Qi  qo . (1.39)
Для цього випадку можна отримати такі характеристики, як імовірність
безвідмовної роботи протягом заданого часу і середній час безвідмовної
роботи, якщо відомі характеристики випадкового процесу статичних
механічних дій: F (t ) - функція розподілу часу  між сусідніми діями і r -
імовірність того, що дія приведе до руйнування конструкції [62-65, 152].
Q

Q5
qo
Q1 Q2
Q4
Q3

V1 V2 V3 V4 V5 t

Рисунок 1.16 – Математична модель відмов при разових діях

 85

Наведено найпростіший випадок, коли потік дій пуассонівський, тобто

dF1 (t )
f (t )   e  t
dt , (1.40)
а імовірність відмови при кожній дії постійна і дорівнює r . Така математична
модель відповідає відомій моделі розрідження («просівання») найпростішого
потоку. Легко показати, що в цьому випадку час роботи повністю матиме
експоненціальній розподіл.
Дійсно, імовірність того, що конструкція відмовить рівно при k-ої дії
навантаження, записується відповідно до схеми Бернуллі як
pk  v  k  p k 1r , (1.41)
тобто випадкове число циклів навантаження повністю є геометрично
розподіленою випадковою величиною.
Для фіксованого v  k розподіл суми k однакових експоненціальних
випадкових величин є розподілом Ерланга k-го порядку, який
характеризується густиною

fk (t )  
t  e  .
k 1
 t
(1.42)
k  1!
Далі по формулі повної імовірності записуємо результуючу щільність у
вигляді

f k (t )   pk f k (t )  r 

 pt  e  .k 1
 t
(1.43)
k 1 k  1!
k 1

Після нескладних перетворень маємо

f  (t )  re rt  e  t , (1.44)
що і вимагалося довести [62-65, 152].

1.5.4. Гарантія незруйновності по Н. С. Стрелецкому

Початкові криві розподілу володіють достатньою точністю лише в

області найвірогідніших значень параметрів, а застосовувати їх доводиться
для знаходження вельми малої імовірності руйнування. Зважаючи на це точне
 86

визначення імовірності руйнування доцільно замінити достатньо грубою

оцінкою. Враховуючи цю обставину, Н.С. Стрелецкий [65, 226] дав вельми
простий спосіб для такої оцінки.
Передбачувані умови p (R ) - криві розподілу для навантаження і несучої
здатності (рис. 1.17). Обриваючи ці криві в деякій крапці і вводячи
позначення для малих площ


1   p( S ) dS , (1.45)
So

Ro

 2   p( R) dR, (1.46)
0

можемо затверджувати, що імовірність руйнування задовольняє нерівності

P    1 2 (1.47)
при будь-якому виборі значення S o  Ro .

p(S )
p (R )

2 1
0 S o  Ro S, R

Рисунок 1.17 – Розподілі навантаження і несучої здатності

Насправді, вираз 1   2 є імовірністю того, що одночасно S > S0 і

R < R0; при цьому з розгляду виключаються випадкові події S > R при R > R0
або при S < S0, які також відповідають руйнуванню.
Можна дати двосторонню оцінку для імовірності P   [65]. Вочевидь,
вираз (1  1 ) (1  2 ) відповідає імовірності того, що S < S0 і R > R0, причому
в цьому випадку міцність конструкції порушена не буде. Тому
P  1  1  1  2  . (1.48)
 87

Об'єднуючи оцінки (1.47) і (1.48), отримаємо

12  P  1  2  12 . (1.49)
Ця двостороння оцінка залишається справедливою при будь-якому
виборі значень S o  Ro . Н.С. Стрелецкий [65, 226] скористався оцінкою (1.47),
цілком віддаючи звіт про її наближеність та ввів величину
Г  1  12 . (1.50)
названу ним гарантією незруйновності.
Н.С. Стрелецкому належить також аналіз зміни гарантії незруйновності
при зміні коефіцієнтів запасу, а також при зміні розрахункових навантажень і
їх комбінацій. За подробицями посилаємо до роботи [65, 226].

1.5.5 Імовірність руйнування по А. Р. Ржаніцину

А.Р. Ржаніцину [62-65, 207] шляхом введення деяких припущень

вдалося спростити обчислення імовірності P  , звівши його до простих
розрахункових формул. Він припустив, що всі визначальні параметри
q1 , q2 , ..., qn підкоряються нормальному розподілу і що «функція
незруйновності» є лінійною функцією визначальних параметрів
n
   ak qk . (1.51)
k 1

Друге припущення є в більшості випадків цілком прийнятним. Якщо

залежність функції  від параметрів і не є лінійною, то її можна
линеаризовать, розкладаючи функцію в статечній ряд в околиці
найвірогідніших значень q1 , q2 , ..., qn і відкидаючи нелінійні члени. Перше
припущення, навпаки, більш обмежувально. Немає теоретичних підстав
вважати, що розподіл більшості параметрів у всій області зміни, включаючи
область крайніх значень, описується нормальним законом.
Наведено найпростіший випадок, коли задана сумісна щільність
імовірності параметрів S і R , що характеризується середніми значеннями S
 88

і R і кореляційною матрицею з елементами K SS , K RR і K SR  K RS . Враховуючи

це, знайдемо, що «функція незруйновності»
 RS (1.51)
має середнє значення і дисперсію, рівні
  R  S , D   K RR  2K RS  K SS . (1.52)

Висновки за розділом 1

1. Значні земельні ресурси України, що формують земельний фонд

сільськогосподарських угідь і становлять близько 19% загальноєвропейських
земель аграрного призначення, мають потребу в забезпеченні та розвитку
засобів механічної обробки ґрунту, які відповідають високому рівню
надійності та якісному виконанню агротехнологічних вимог.
2. Структурний аналіз робіт направлених на удосконалення
ґрунтообробних агрегатів показав, що більшість робіт з покращення
конструктивних параметрів пружних стійок робочих органів мають на меті
забезпечити більш якісне виконання агротехнологічних вимог та забезпечити
зниження енергозатрат при польових роботах. В той час кількість робіт, що
ґрунтуються на поєднанні методів інтенсифікації процесу обробки ґрунту та
стохастичних підходів забезпечення надійності є не достатнім.
3. Аналіз конструкцій сучасної сільськогосподарської техніки
свідчить про значну частку різьбових з’єднань в загальній кількості рознімних
конструкцій. Відомими дослідженнями в експлуатації встановлено, що вплив
вібраційного навантаження під час роботи, що сприймається різьбовим
з’єднанням призводить до втрати зусиль попереднього затягання і, як
наслідок, до можливості відмови. Це свідчить про необхідність забезпечення
надійності різьбових з’єднань сільськогосподарської техніки.
4. Раптові відмови у відповідності до відомої теорії надійності
зазвичай становлять малу частку (до 3-5%) в загальній кількості механічних
 89

відмов, але мають велику імовірність виникнення на початкових стадіях

експлуатації, що негативно впливає на конкурентоздатність виробника. До
того, раптові відмови, як правило, важко індивідуально діагностувати та
попередити. Тому, важливим є попередження таких відмов на стадії
проектування і виробництва, що потребує розробки відповідних теоретичних
моделей забезпечення надійності.
 90

РОЗДІЛ 2

ТЕОРЕТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНТЕНСИФІКУЮЧИХ АВТОКОЛИВАНЬ

РОБОЧИХ ОРГАНІВ ҐРУНТООБРОБНИХ АГРЕГАТІВ

Підвищення ефективності землеробства забезпечується використанням

сучасних засобів і технологій обробітку ґрунту. Широке розповсюдження
набули ґрунтообробні машини з робочими органами, що виконані на пружній
підвісці. Специфіка роботи елементів таких машин вимагає підвищеної уваги
до питань забезпечення механічної надійності.
Розглядаючи роботу пружних робочих органів культиваторів з точки
зору тільки забезпечення механічної надійності і не з огляду на необхідність
наявності динамічної складової, в кінцевому підсумку прийдемо до вимоги
підвищення жорсткості і виключення особливостей таких конструкцій у
вигляді коливань робочих органів, чим зведемо на нівець всі їх технологічні і
енергетичні переваги. Тому питання забезпечення механічної надійності таких
конструкцій не можна вирішувати у відриві від обґрунтування вимог до їх
параметрів, що забезпечують раціональну технологію динамічного рихлення
[79, 128, 179, 215, 218].

2.1 Автоколивальна модель процесу вібраційного рихлення ґрунту

Для математичного моделювання вібраційного процесу рихлення ґрунту

приймемо класичну теорію механічних автоколивань, які обумовлені тертям.
Вібраційне рихлення можливо розглядати як автоколивальний процес [13, 186,
229], який обумовлений різницею між силами опору ґрунту у стані спокою і у
стадії руху. Ця різниця експериментально може бути оцінена різницею у
коефіцієнтах тертя.
Розглянемо окремі стадії, пов'язані з деформацією пружної S-образної
стійки лапи культиватора в процесі вібраційного рихлення.
Розглянемо рух робочого органу з пружною підвіскою під час рихлення
 91

ґрунту на підставі моделі «розривних» автоколивань [186, 229], яка відповідає

наведеній на рис. 2.1 схемі ступінчастої двостадійної зміни опору переміщенню
робочого органу у ґрунті. Аналогом такої схеми є так зване розривне «сухе
тертя», яке на кожній стадії не залежить від швидкості відносного ковзання [13,
16, 17, 229]. На рис.2.1, а) позначено Р1 – сила опору переміщенню робочого
органу до початку руйнування (рихлення) ґрунту. Р2 – сила опору переміщенню
рихлячого органу під час рихлення. При цьому завжди Р1> Р2. Таким чином,
перша стадія накопичення енергії тривалістю Т1 відповідає відсутності
абсолютного переміщення (нерухомості) робочого органу у ґрунті (рис. 2.1, б).
Друга, так звана стадія осциляції тривалістю Т2 відповідає руху робочого органу
під час рихлення, яке викликає сили опору Р2 (рис. 2.1, в)
Вважаємо, що переносний рух місця закріплення пружного елементу на
рамі агрегату відбувається з постійною швидкістю V у напрямку х (рис. 2.1, б).
Відносний рух місця закріплення робочого органу на пружному елементі
визначається координатою q(t), яка одночасно є залежною від часу t пружною
деформацією елементу.

а б в

Рисунок 2.1 – Схема двостадійного процесу автоколивань під час рихлення

ґрунту

На другій стадії автоколивального руху складена за допомогою принципу

Даламбера умова динамічної рівноваги під час рихлення має вигляд [229]:
 92

с cVt P1  P2
q  q  ; (2.1)
m m m

де m – маса робочого органу та частини ґрунту, яка на ньому знаходиться

(рис. 2.1 та 2.2);

тобто m  m л  mг

с – жорсткість пружного елементу.

Маса ґрунту, який знаходиться на лапі у момент рихлення грунту

визначається із залежності:

mг   г  Vг

де  г – щільність грунту;

Vг – об’єм частини грунту, який взаємодіє із лапою.

1 – S- образна лапа культиватора; 2 – частина грунту

Рисунок 2.2 – Робочий орган з частиною ґрунту, яка переміщується

Частину ґрунту, що знаходиться на лапі наближено будемо вважати

формою трикутникової піраміди, тому її об’єм обчислюється за формулою:

1
Vг  S  H
3
 93

Перетворюючи рівняння (2.1) до стандартної форми, отримуємо

диференціальне рівняння стаціонарних автоколивань:

 P  P2 
q   2 q   2 Vt  1  (2.2)
 c 

с
де   - власна частота вільних коливань робочого органу з ґрунтом.
m

Загальний розв’язок рівняння (2.2) має вигляд

q(t )  C1 cost  C2 sin t (2.3)

Сталі інтегрування С1 і С2 знаходимо з початкових умов: q(0)  0 ; q (0)  0.

В результаті отримуємо вираз для залежності динамічної деформації пружного
елементу від часу на другій стадії автоколивань:

P1  P2
q(t )  Vt 
V
sin t  1  cost  (2.4)
 c

Відповідно, вираз для швидкості деформації має вигляд

 ( P2  P1 )
q (t )  V  V cost  sin t (2.5)
c

Вирази (2.4) і (2.5) дозволяють на стадії проектування пружної підвіски

робочих органів ґрунтообробних машин проводити теоретичний аналіз
динамічних деформацій і відповідних напружень, які можуть виникнути у
пружних елементах у процесі рихлення з коливальним переміщенням робочих
органів. На рис. 2.3 наведені графіки зміни деформації, а також швидкості
деформації пружного елементу, який є S-образною стійкою (рис. 2.2) лапи
культиватора, що має згинальну жорсткість с=3700 Н/м. Масу лапи з ґрунтом
прийнято m=5 кг, а сили опору переміщенню лапи Р1=280 Н і Р2=267 Н. Графіки
побудовані для трьох можливих значень швидкості руху культиватора: V=2, 3 і
4 м/сек. [229].
 94

а б

Рисунок 2.3 – Динамічна деформація та швидкість деформації S-образної

стійки в залежності від швидкості руху агрегату

З розгляду результатів, наведених на рис. 2.3, можливо зробити висновок

про суттєвий вплив швидкості руху ґрунтообробного агрегату на амплітуду
динамічних деформацій пружного елементу підвіски. Це означає, що якщо
конструкція підвіски не має обмежуючих деформацію пристроїв, то збільшення
швидкості руху V може призводити до раптової втрати працездатності пружного
елементу, яка буде обумовлена перевантаженням [204].

2.2 Теоретичний аналіз навантаженості та деформованості пружного

робочого органу ґрунтообробного агрегату

Існує багато чинників, які впливають на ґрунт і призводять до зниження

його родючості: вітрова та водна ерозія, якість плужної підкладки і т.д. З метою
поліпшення якості обробки ґрунту використовують ґрунтозахисні технології.
Для цього в комбінованих машинах і агрегатах застосовують спеціальні робочі
органи [145, 149, 151-153, 178, 189]. Одним з таких органів, є лапа, закріплена
на S-образної стійці, яка пружинить, з підресорником (рис. 2.4). В результаті її
 95

використання в ґрунтообробних агрегатах створюються сприятливі умови для

оптимального водно-повітряного режиму в ґрунті.

1 - основна частина; 2 – підресорник

Рисунок 2.4 – S-образна стійка з підресорником

При навантаженні стійки в точці кріплення лапи зосередженою силою Р,

спрямованою під кутом φ до горизонталі (рис. 2.5 а), рівняння для згинального
моменту в перерізі, які визначаються кутом θ, мають вигляд [29]:

  
M p1     P 2R 2  R3  R1  cos  2 R1 cos sin 2  R1 sin  sin   при 0     ;
 2 
 
M p 2     P 2R 2  R3  cos  R2 sin  sin   2 R2 cos cos2  при     2 ; (2.6)
 2
  
M p 3     PR3 2 cos sin 2 1  sin  sin 1  при 0  1   ;
 2 

де Мр1(θ), Мр2(θ), Мр3(θ1) – згинальні моменти на виділених при схематизації

стійки ділянках;

R1, R2, R3 – радіуси ділянок;

φ - кут між напрямком сили Р і горизонталлю.

 96

а б
а – вантажна епюра; б – одиничні епюри;
Рисунок 2.5 – Епюри згинальних моментів

За допомогою виразів (1) були побудовані вантажна (рис. 2.5 а) і одиничні

(при Р=1) епюри моментів при дії одиничної сили в горизонтальному і
вертикальному напрямках (рис. 2.5 б).
Всі розрахунки проводилися в програмі Mathcad. На рис. 2.5, а видно, що
найбільший згинальний момент виникає у верхній частині S-образної стійки.
При зростанні кута φ в межах до 20° перетин, в якому діє максимальний
згинальний момент зміщується на кут γ≤20 ° при незначному зменшенні
величини моменту.
Відповідно до енергетичного методу визначення переміщень, склавши
інтеграли Мора, отримаємо вирази для складових переміщення точки
кріплення лапи до стійки.
а) Горизонтальна складова переміщення:
 97

R1  2   
 Г     P 2 cos R3  R2  R1   2 R1 sin 2  R1 sin  sin  
EI 1 0  2 
 
 2R3  R2  R1   2 R1 sin 2  d 
 2
2
 2 
2 cos R3  R2   R2 sin  sin  2 R2 cos cos 2  
R
 2  P
2

EI 1 (2.7)
 
 2R3  R2   2 R2 cos2  d 
 2
R33  2  2 1  2 1

EI 2 0 
 P 2 cos sin  sin  sin  1   2 sin d1
2  2

б) Вертикальна складова переміщення:


  
 В    1  P 2 2 cos R3  R2  R1   2 R1 sin 2  R1 sin  sin  
R
EI 1 0  2 
2
2 2 
 R1 sind 
R2
 
P 2 cos  R  R   R sin  sin   2 R cos cos  (2.8)
2 
3 2 2 2
EI 1
R33  2   
 R2 sind   P 2 cos sin 2 1  sin  sin1   sin1d1
EI 2 0  2 

де Е – модуль поздовжньої пружності сталі;

I1 – осьовий момент інерції поперечних перерізів на 1 і 2 ділянці;
I2 – осьовий момент інерції поперечних перерізів на 3 ділянці;
Повне переміщення точки кріплення лапи до стійки визначається за
формулою:

   2Г  2В

При моментах інерції по ділянках I1=4468 мм4, I2=5782,48 мм4 і радіусах
ділянок R1=65 мм, R2=107,5мм, R3=145 мм отримані графіки залежностей
переміщень точки кріплення лапи до стійки від величини навантаження, які
показані на рис. 2.6. Для забезпечення статичної міцності стійки з
підресорником зі сталі 65Г визначена допустима величина горизонтального
навантаження Р = 1000 Н. З рис. 2.6 видно, що при відсутності обмеження
переміщення стійки і жорсткого зв'язку основної частини з підресорником, ця
величина навантаження може бути перевищена і може виникати небезпека
 98

руйнування [187].

Δ, мм
100

80

60

40

20
-200 200 400 600 800 P, Н
-20

повне переміщення: 1, 2, 3 при φ=0°, 27°, 54°,

вертикальна складова переміщення: 4, 5, 6
при φ=0°, 27°, 54°, відповідно

Рисунок 2.6 – Графіки переміщення точки кріплення лапи:

В роботі наведені результати експерименту з оцінки величини

переміщення носка робочого органу під дією горизонтальної сили аналогічної
S-образної стійки з підресорником [47, 239]. Ці результати свідчать про те, що
при горизонтальному навантаженні Р=1000 Н відповідне переміщення
становить Δг = 165 мм. Результати проведеного розрахунку показують, що
якщо закріпити підресорник жорстко до основної частини стійки, то
переміщення складе Δг = 120 мм (рис 2.6, пряма 1), що дасть зменшення
деформації на 28%.

Залежності переміщення стійки і величини максимального згинального

моменту в стійці від напрямку зусилля представлені на рис. 2.7.
 99

 в 102 ,  г ;,
мм мм
9 0,12 М·104,
Н·мм
7 0,084 50
5 0,60 40
30
3 0,036
1 20
1 0,012 3 10
2
0 0
-1 -0,012 0
9 18 36 54 72 90 φ, 9 18 27 36 45 54 63 72 81 90 φ,
град. 0
град.

а б

1 - повне переміщення; 2 - горизонтальна складова; 3 - вертикальна

складова

Рисунок 2.7 – Залежності переміщення точки кріплення лапи (а) і

максимального згинального моменту (б) від напрямку дії сили

З рис. 2.7, а видно, що величина вертикальної складової Δв значно менше

горизонтальної. Величина сумарного (повного) переміщення Δ і його
горизонтальна складова Δг при значеннях φ від 0° - 70° практично збігаються.
Максимальне значення повної деформації стійки має місце при малих кутах
φ = 0°÷20°, коли напрям сили близький до горизонтального. При φ> 40°
значення деформації починають різко спадати. Так як величина змінної
деформації стійки істотно позначається на її втомній довговічності, можна
вважати, що найбільш небезпечним є напрямок навантаження, близький до
горизонтального.
На рис.2.7, б показана зміна максимального згинального моменту в
залежності від кута напрямку φ дії сили. При малих значеннях відхилення
напрямку сили від горизонтального (0° <φ <18°) максимальний згинальний
момент змінюється незначно. При подальшому збільшенні кута значення
моменту в небезпечному перерізі істотно зменшується. З огляду на те, що
величина максимального згинального моменту визначає міцність стійки,
найбільш небезпечним слід вважати відхилення напряму рівнодіючої сили від
 100

горизонтального в межах: φ = 0° ÷ 18°

За результатами проведених розрахунків визначено діапазон зміни кута
між напрямком рівнодіючих зусиль на лапу і горизонталлю, при якому в S-
образної стійці виникають найбільші деформації і напруження. Виявлено
також, що при відсутності обмежувачів деформацій стійки з підресорником
існує небезпека квазістатичного руйнування від перевантаження, а в процесі
тривалої експлуатації і змінних деформацій можливі втомні руйнування.

2.3 Компьютерне моделювання напружено-деформованого стану

S - подібної стійки культиватора

Пошук рішень реальних інженерних проблем при проектуванні техніки,

пов'язаних з питаннями розрахунку і аналізу міцності, кінематики, динаміки та
ін. при сучасному розвитку комп'ютерних технологій значно спростився.
Володіння системами нового покоління, заснованими на реалізації методу
скінченних елементів з кожним роком все більше входить в обов'язкові функції
сучасного інженера і особливо конструктора. Продуктивність персональних
комп'ютерів вже досить давно дозволяє в незначні проміжки часу знаходити
рішення матриць жорсткості з об'ємом в сотні тисяч елементів, програмувати
стандартні модулі розрахунків для пошуку оптимальних рішень
найоригінальніших конструкторських проектів. Завдання механіки
деформованого твердого тіла і механіки конструкцій на сучасному етапі
дозволяють вирішувати такі відомі програмні системні обчислювальні
комплекси як ANSYS, PLAXIS 3D, SolidWorks, Nastran, SOFiSTiK і інші [7, 28,].
Для створення якісної, конкурентоспроможної техніки для сільського
господарства, яка відрізняється найвищими прогнозованими показниками
надійності, на етапі проектування необхідно використання комплексних
розрахунків напружено-деформованого стану об'єктів різного призначення
методом скінченних елементів в умовах просторової задачі. Для реалізації цього
 101

необхідно виконати ряд етапів, таких, як створення 3D моделі проектованого

об'єкта, формування скінченноелементної сітки, завдання навантажень і
граничних умов і аналіз отриманих результатів.
Створення просторових моделей проектованих об'єктів давно перестало
бути проблемою і залежить тільки від рівня кваліфікації конструктора. Труднощі
при формування скінченноелементної сітки можуть виникати, але всі вони
носять приватний характер, в той час як при вирішенні більшості завдань
достатньо автоматичного формування сітки з можливістю задання широкого
спектру налаштувань [191, 210].
Особливу увагу слід приділяти етапу задання навантажень і граничних
умов. Якщо задання адекватних граничних умов зводитися до аналізу принципів
роботи об'єкту, то питання задання параметрів навантаження вимагає більш
системного підходу.
Проведення аналізу напружено-деформованого стану може в ідеалі
наблизити до забезпечення умови рівнонапруженості об'єкту. Безумовно такий
результат є дуже важливим, але ще не досягає кінцевої мети - проектування
конкурентоспроможної, якісної сільськогосподарської техніки, яка має
нормативно обгрунтований рівень надійності [270 - 273]. Кінцевою метою є
прогнозування і забезпечення механічної надійності, що на даному етапі
розвитку представленим вище програмним комплексам і їх аналогам поза зоною
досяжності.

2.3.1 Особливості розрахунку напружено-деформованого стану моделі

S - подібної стійки культиватора

Як раніше вже відмічалось, якісна обробка ґрунту дозволяє забезпечити всі

необхідні умови для отримання урожаю необхідної якості, а також сприяє
збереженню та підвищенню її родючості. Для цього в комбінованих машинах
використовують спеціальні робочі органи. Одним з них є лапа, закріплена на
 102

пружній S-образній стійці, яка забезпечує більш якісне рихлення ґрунту.

Поверхня робочих органів з коливальним рухом менше залипає ґрунтом та
забивається бур'янами.
В теперішний час стійки виготовляють з таких марок сталі: 65Г, 60С2А,
55С2, 60С2Н2А. Для подальших розрахунків та моделювання візьмемо сталь
конструкційну ресорно-пружинну 65Г.
Для математичного моделювання завантаженості пружних стійок,
доцільно застосовувати методологію класичної теорії пружності [233], яка з
достатньо високою точністю дозволяє досліджувати напружено-деформований
стан з урахуванням реальної форми, умов навантаження та ін. [55, 139, 183] Для
цього розглянемо ділянку S-подібної стійки, де виникають максимальні
напруження та виділимо на неї елементарну частку у формі паралелепіпеда (рис.
2.8)

Рисунок 2.8 – Розрахункова схема напружено-деформованого стану стійки

Напружений стан у точці деформованого тіла характеризується трьома

компонентами нормальних і трьома парами дотичних напружень, що
індексуються двома індексами: перший відповідає напряму зовнішньої нормалі
до площадки, в якій діє напруження, по напряму відповідної паралельної цієї
нормалі координатної осі; другий відповідає напряму напруження по напряму
відповідної паралельної координатної осі [210, 230].
 103

Напружений стан у точці описується тензором напружень Т  :

 11  12  13 
      
Т    21  22  23    11і1і1   12 і1і2   13і1і3   21і2 і1   22 і2 і2 
 
 31  32  33  (2.9)
    3 3 
  23і2 і3   31і3 і1   32 і3 і2   33і3 і3     sp іs і p
s 1 p 1

де індекси s і p відповідають координатним осям (табл. 2.1); коли s=p –

напруження нормальне (тобто  ss ); коли s  p - напруження дотичне (тобто

 sр ); діадні співмножники іs іp відповідають напрямляючим ортам у відповідній
системі координат.
Таблиця 2.1
Напруження
Орти
 ss  12  i21  23   32  31   13
 
і1  і  11   xx
 
і2  j  22   yy  xy   yx  yz   zy  zx   xz
 
і3  k  33   zz

При повороті елементарного шестигранника, виділеного навколо точки

деформованого тіла, напруження на його гранях визначаються:

- повним напруженням на площадці з зовнішньою нормаллю N s

 
  
PN  N s ;T ; s
(2.10)

- нормальним напруженням на площадці з зовнішньою нормаллю N s

  
  
 ss  N s  N s  Ts ; (2.11)
- дотичним напруженням на площадці з зовнішньою нормаллю N s за
напрямом Р
 sp  t sp  N s  T ,
 
(2.12)

де
   
N s  l s i1  ms i2  ns i3 ; (2.13)
   
t sp  l p i1  m p i2  n p i3 ; (2.14)
 104


 

l s  cos i1 , N s ; 
  
 
ms  cos i2 , N s ; (2.15)
  

ns  cos i3 , N s . 

У кожній точці деформованої S-подібної стійки завжди можна так

зорієнтувати елементарний об’єм, щоб у її гранях зникли дотичні напруження.
Такі площадки, де дотичні напруження дорівнюють нулю, називаються
головними. Нормалі до головних площадок відповідають головним осям тензора
напружень, а нормальні напруження на головних площадках є головні
напруження, що визначають
1   2   3 (2.16)
в алгебраїчній послідовності.
Головні напруження та положення головних площадок визначають
розв’язанням системи таких рівнянь:
 xx   l   xy m   xz n  0;
 yx l   yy   m   yz n  0; (2.17)
 xz l   zy m   zz   n  0
при l 2  m2  n 2  1.
Екстремальні дотичні напруження розташовуються в діагональних
площинах елементарного шестигранника і визначаються як (рис. 2.9)

Рисунок 2.9 – Діагональні площини елементарного шестригранника

 105

1
 12 max
min
  1   2 ;
2
1
 23 max
min
   2   3 ; (2.18)
2
1
 31 max
min
   3   1 ,
2
В поверхневій точці деформованої S-подібної стійки на гранях
елементарного об’єму, який орієнтується за зовнішньою нормаллю до поверхні
тіла, у площадці, паралельній поверхні, визначають компоненти повного
напруження:
Pnx   xx l   yx m   zx n;
Pny   xy l   yy m   zy n; (2.19)
Pnz   xz l   yz m   zz n,

повне напруження

PN  PNx2  PNy2  PNz2 (2.20)

нормальне напруження
 NN   xx l 2   yy m2   zz n 2  2 xy lm  2 yz mn  2 zx nl (2.21)

та дотичне напруження

 N  PN2   NN
2
(2.22)
У загальному вигляді розрахунок ведеться для нормальних та дотичних
напружень, але оскільки S-подібна стійка працює на розтяг-стискання, то
дотичні напруження дорівнюватимуть нулю. Отже необхідно визначити тільки
максимальні нормальні напруження, які виникають при роботі стійки.

2.3.2 Граничні умови та фізико-механічні властивості моделі S-подібної

стійки культиватора

Комп’ютерне моделювання коливального процесу проводилось за

допомогою програми SolidWorks [204, 253, 254, 257]. Робота даного програмного
пакету реалізує метод скінченних елементів. S-подібна стійка, яка розглядається
 106

у роботі, виготовлена зі сталі 65Г. Характеристики даної сталі представлені у

таблицях 2.2 – 2.4 [221].

Таблиця 2.2 – Хімічний склад у % сталі 65Г

C Si Mn Ni S P Cr Cu

до до до до до
0.62 – 0.7 0.17 – 0.37 0.9 – 1.2
0.25 0.035 0.035 0.25 0.2

Таблиця 2.3 – Механічні властивості

Сортамент σв, МПа σT МПа δ5,% ψ,% Термообр.

Прокат, Гартування
980 785 8 30
ГОСТ 14959-79 і відпуск
Лист товстий, ГОСТ
740 12
1577-93
Лента нагартован.,
740-1180
ГОСТ 2283-79
Лента отожжен., 10-
640-740
ГОСТ 2283-79 15

Таблиця 2.4 – Фізичні властивості сталі 65Г

T E 105 α 10 6 λ ρ C R 10 9
Град МПа 1/Град Вт/(м·град) кг/м3 Дж/(кг·град) Ом·м
20 2.15 37 7850
100 2.13 11.8 36 7830 490
200 2.07 12.6 35 7800 510
300 2 13.2 34 525
400 1.8 13.6 32 7730 560
500 1.7 14.1 31 575
600 1.54 14.6 30 590
700 1.36 14.5 29 625
800 1.28 11.8 28 705
T E 105 α 10 6 l r C R 10 9
 107

Позначення у таблиці 2.3 – 2.4

Механічні властивості :
σв – границя короткотривалої міцності, [МПа]
σT – границя пропорційності (границя текучості для залишкової деформації),
[МПа]
δ5 – відносне подовження при розриві, [%]
ψ – відносне звуження, [%]
HB – твердість по Бринеллю, [МПа]
Фізичні властивості:
T – температура, при якій отримані данні властивості, [Град]
E – модуль пружності першого роду, [МПа]
α – коефіцієнт температурного (лінійного) розширення (діапазон 20 o– T),
[1/Град]
λ – коефіцієнт теплопровідності (теплоємність матеріалу), [Вт/(м·град)]
ρ – щільність матеріалу, [кг/м3]
C – питома теплоємність матеріалу (діапазон 20o – T ), [Дж/(кг·град)]
R – питоме електроопір, [Ом·м]
Для аналізу напружено-деформованого стану S-образної стійки
побудована відповідна 3D модель (рис. 2.10).

Рисунок 2.10 – 3D модель S-подібної стійки

 108

Скінченно-елементна модель стійки містить 7739 скінченних елементів

(тетраедрів); 14438 вузлів; кількість елементів в матриці жорсткості 42741.
кріплення стійки до рами жорстке, навантаження прикладене до кінця стійки
(рис. 2.11). Фізичні властивості матеріалу S-образної стійки відповідає
характеристикам сталі 65Г: межа текучості 690 МПа; масова щільність 7850
кг/м3; модуль зсуву 784532·105 Н/м2; коефіцієнт Пуассона 0,29 [204].

А В

а б в
а – модель розбиття на скінченні елементи; б – схема навантаження;
в – візуалізація напружено-деформованого стану

Рисунок 2.11 – Навантаження 3D моделі S-образної стійки

На рис. 2.11, в відзначені: нерухома точка А, що знаходиться на краю

кріплення стійки до рами, точка В, що знаходиться навпроти кріплення і точка
С, яка знаходиться на кінці пружною S-образної стійки. Позначені місця є
вирішальними при розподілі навантажень та напружень у стійці.
 109

2.3.3 Аналіз напружено-деформованого стану S-подібної стійки

культиватора

Для перевірки адекватності комп'ютерної 3D моделі реальної стійки, був

проведений експеримент з оцінкою величини деформації стійки при зміні
навантаження. Результати вимірювання переміщень (точки на рис. 2.12)
зіставлені з результатами моделювання деформацій (пряма 1) і теоретичними
розрахунками, проведеними енергетичним методом з урахуванням тільки
деформацій згину (пряма 2 на рис. 2.12) [204].

Δг,
мм
60

50
1 •

40
• 2
•
30 •
•
20
••
10 •
• •
0
20 40 60 80 100 120 140 160 P, Н

1 - моделювання методом скінченних елементів; 2 - розрахунок

енергетичним методом

Рисунок 2.12 – Зіставлення переміщень стійки з результатами

моделювання та розрахунків

Як видно з рис. 2.12 експериментальні значення деформацій добре

узгоджуються з результатами скінченно-елементного моделювання (пряма 1).
Розрахунки енергетичним методом (пряма 2) дають систематичну похибку,
завищуючи жорсткість стійки.
 110

σmax,
МПа
400

300

200

100

0 φ,
9 18 27 36 45 54 63 град

Межа плинності сталі 55С2 – 440 МПа

Рисунок 2.13 – Залежність максимального напруження від напрямку

діючого навантаження

За результатами розрахунку напружено-деформованого стану

побудований графік залежності максимального напруження від кута φ напрямки
дії сили до горизонту, при навантаженні 370 Н (рис. 2.13).
З малюнка видно, що максимальні значення напружень виникають при
малих кутах φ = 0° ÷ 25°. Так як межа плинності стали 55С2 становить 440 МПа,
то, як випливає з графіка, в цьому режимі навантаження можлива залишкова
деформація стійки, що є порушенням працездатності.
Залежності переміщень точки С і точки В від напрямку зусилля
представлені на рис. 2.14.
Величина вертикальної складової Δв (рис. 2.14, крива 2) значно менше
горизонтальної. Максимальне значення деформації стійки спостерігається при
малих кутах φ, коли напрям сили близький до горизонтального, а так як величина
змінної деформації стійки істотно позначається на її втомній довговічності, то
найбільш небезпечним є напрямок навантаження, близький до горизонтального.
 111

Δг,Δв
мм
100
1
80

60

40

20
2

0
-20 φ,
9 18 27 36 45 54 63 град

1 - горизонтальна складова; 2 - вертикальна складова

Рисунок 2.14 – Залежності переміщень точки С (а) від напрямку дії сили

Використовуючи результати моделювання, отримані графіки

залежностей переміщень точки С і точки В від величини навантаження,
наведені на рис. 2.15.

Δ, мм
Δ,
100 мм
1 1
20
80
2 2
15
60
3
3 10
40
4 5
20 5
6
0
60 180 300 Р,Н
0 60 180 300 P,H

а) б)

повне переміщення: 1, 2, 3 при φ=0°, 27°, 54°, відповідно;

вертикальна складова переміщення: 4, 5, 6 при φ=0°, 27°, 54°,
відповідно
Рисунок 2.15 – Графіки переміщень точки С (а) і точки В (б)
 112

Як видно з рис. 2.15 а, переміщення точки С, яке дорівнює 100 мм,

призводить до досягнення максимальним напруженням меж плинності. При
цьому точка В переміщується на 24,5 мм (див. рис. 2.15, б), в той час як
існуючий зазор (від точки В до кріплення стійки) становить 70 мм. Отже, без
обмежувача переміщення точки В призводить до можливості перевантаження
стійки в умовах експлуатації.

2.4 Результати статистичного моделювання роботи S-подібної стійки

культиватора

Сумісними зусиллями науковців Харківського національного технічного

університету сільського господарства імені Петра Ваиленка проведено польові
дослідження борони-лущильника «Дукат-4» рис. 2.16 з стійками кріплення
дисків різної жорсткості виробництва Лозівського ковальсько-механічного
заводу [195].
Метою досліджень було визначення впливу на якість роботи «Дукат-4»
кожного з видів стійок, а також вплив жорсткості стійок та тягово-енергетичні
показники роботи агрегату в складі «Дукат-4» та колісного трактора Т-150К-09.
Випробування проводились на двох агрофонах - після збирання соняшника та по
стерні ячменю, які забезпечували різні умови роботи агрегату у тому числі і
твердість ґрунту та забур’яненість і висоту стерні. Серед інших результатів
визначено і відхилення від заданої глибини обробітку, яка в певній мірі
характеризує навантаження на робочий орган та деформацію пружньої стійки.
При заданих діапазонах глибини обробітку 5 см, 10 см та 15 см коефіцієнт
варіації відхилення знаходився в діапазоні 0,36-0,45.
 113

Рисунок 2.16 – Польові дослідження борони-лущильника «Дукат-4»

Такі результати свідчать про те, що в умовах реальної експлуатації існує

певна кількість факторів, які мають суттєве розсіювання, що призводить до
випадковості показника динамічної деформованості Aq [229]. До таких

стохастичних факторів перш за все слід віднести сили опору переміщенню P1 і

Р2, а також масу частини ґрунту, яка додається до маси робочого органу в процесі
автоколивань [70, 73, 76, 250, 251, 267, 274].

З урахуванням (2.4) розмах деформації, можливо обчислити за допомогою

виразу:

P2 P1  P2  cV  V  cV 
Aq   cos arctg   sin arctg  (2.23)
c c   ( P1  P2 )     ( P1  P2 ) 

Використання (2.23) дозволяє оцінювати, як пікові (екстремальні)

навантаження і напруження в пружних елементах, так і амплітуди змінного
напруження при прогнозуванні втомної довговічності.
Раптові механічні відмови елементів і систем в машинах і конструкціях в
основному бувають обумовлені випадковими екстремальними навантаженнями,
які можуть стрибкоподібно хоча б раз перевищити несівну здатність і привести
до квазістатичного руйнування або виникнення неприпустимих залишкових
 114

деформацій. Несівну здатність кожного з елементів слід також вважати

випадковими величинами і тому закономірності виникнення раптових
механічних відмов є стохастичними. Суттєвою ознакою раптової механічної
відмови є те, що її ризик не пов'язаний з накопиченням пошкоджень і
передісторією навантаження елемента.
Пружні елементи підвіски робочих органів ґрунтообробних машин
працюють в режимах навантаження, для яких характерна наявність двох
складових: основної (нормальної) і екстремальної (перевантажувальної).
Основна змінна складова навантаження є випадковим стаціонарним процесом і
обумовлена, як правило, динамічними процесами, що установились,
автоколивального характеру.
Однак, крім основних стаціонарних режимів роботи багато елементів
можуть додатково піддаватися імпульсним екстремальним впливам, які мають
нестаціонарний характер. Момент часу їх появи і величина випадкові й
практично не пов'язані з основним стаціонарним режимом і його
характеристиками.
Число таких екстремальних навантажень за весь період експлуатації
конкретного елементу є випадковим і може бути досить значним, що
обчислюються десятками і сотнями. Разом з тим, реєстрація та статистичний
аналіз реальних величин і частоти екстремальних навантажень цього типу у
елементів мобільних машин зазвичай ускладнені з огляду на те, що в умовах
експлуатації вони рідкісні і короткочасні.
Прогнозування механічної надійності елементів пружної підвіски на стадії
проектування можливо тільки за умови наявності розподілу очікуємих
випадкових динамічних деформацій та напружень, діючих у пружних елементах.
Отримати такий розподіл можливо за допомогою (2.23), застосовуючи метод
статистичного моделювання тих параметрів, які слід вважати випадковими.
Методика статистичного моделювання в своїй основі має метод Монте-Карло.
Зазвичай методика статистичного моделювання випадкової величини
складається з двох етапів. На першому з них формується вихідна вибірка даних,
 115

яка має рівномірний розподіл. Цей етап визначає об’єм моделювання N і його
якість. Існує достатня кількість відомих способів отримання рівномірно
розподілених випадкових величин, які виконуються за допомогою сучасних
комп’ютерних програм [107, 131, 217].
Якщо перший етап моделювання виконано, обирають розподіл і значення
параметрів, які слід відтворити, моделюючи величину, що вважаємо
випадковою. Цей етап виконується за методом зворотних функцій. Цей метод
пов’язаний з відтворенням певної випадкової величини, вид якої слід заздалегідь
обрати. Нехай, наприклад, моделюється величина, яка розподілена за законом
Вейбулла. Функція його розподілу має вигляд:

  x 
F x   1  exp    
  a 

Знаходимо зворотню функцію

1
 1  b
 x   a ln 
 1  

де γ – рівномірно розподілена випадкова величина, знайдена на першому етапі

статистичного моделювання з використанням комп’ютерних програмних
продуктів, яка має одиничний інтервал 0 < γ <1 розподілу.
Задаючи N реалізацій моделювання γ за допомого виразу Y(x) відтворюємо
відповідні реалізації закону Вейбулла. Звичайно об’єм моделювання достатньо
великий N > 1000. Таким чином формується вибірка, за якою будується
гістограма змодельованого розподілу.
Незалежно моделюючи кожну з величин, які входять в (2.23), отримуємо
рис. 2.17, що характеризує випадкові коливання робочого органу.
При статистичному моделюванні задавався об’єм моделювання N, що
відповідав кількості коливань робочого органу у ґрунті і при моделюванні
дорівнював 1000. Встановлювались параметри законів розподілу Вейбулла
величин, що моделювались:
Р2 – сила опору переміщенню лапи в ґрунті під час рихлення
 116

М1 - маса ґрунту, що переміщується робочим органом;

β – коефіцієнт зусилля відриву.
та детерміновані значення параметрів:
М2 - маса робочого органу;
С - жорсткість робочого органу;
V – швидкість проведення операції з обробітку ґрунту.

Таблиця 2.5 – Вихідні дані для статистичного моделювання

динамічної деформованості Aq

Середнє Середньоквадратичне Коефіцієнт

Параметри
значення відхилення варіації
β 0,05 0,015 0,3
Р2 (Н) 267 80,1 0,3
М1 (кг) 1,5 0,45 0,3
М2 (кг) 3,5 - -
т (кг) 5 - -
С (Н/м) 3700 - -
V (м/с) 2; 3; 4 - -

Кожен наступний коливальний рух випадково моделювався з урахуванням

значень сил опору переміщенню лапи в ґрунті під час рихлення, маси ґрунту, що
переміщується робочим органом та коефіцієнту зусилля відриву, розподіл яких
задавався за законом Вейбулла.
Значення динамічної деформованості Aq визначалось за виразом (2.23)

N разів. Після чого визначалось значення частостей W і будувалась гістограма

розподілів показника деформованості Aq для S-образної стійки лапи

культиватора рис. 2.17.

Результати статистичного моделювання дозволяють оцінити величини
деформованості пружної стійки внаслідок дії максимальної навантаженості
при експлуатаційному режимі її роботи.
 117

Рисунок 2.17 – Результати моделювання розподілів показника

деформованості Аq для S-образної стійки лапи культиватора

Це надає змогу на етапі проектування більш гарантовано задавати вихідні

параметри для стохастичних моделей оцінки та прогнозування показників
довговічності. А також дає імовірнісно обґрунтовані підстави для задання
значень можливих екстремальних навантажень, що є значним фактором при
прогнозуванні показників механічної надійності при раптових відмовах.

Висновки за розділом 2

1. Розроблено математичну модель вібраційного процесу рихлення

ґрунту робочим органом з пружною підвіскою на основі моделі «розривних»
автоколивань, яка відповідає ступінчатій двостадійній зміні опору переміщенню
робочого органу у ґрунті, аналогом якої є так зване розривне «сухе тертя», яке
на кожній стадії не залежить від швидкості відносного ковзання;
2. Встановлено суттєвий вплив швидкості руху ґрунтообробного
агрегату на амплітуду динамічних деформацій його робочого органу з пружною
підвіскою;
3. Встановлено залежності переміщення пружної стійки і величини
 118

максимального згинального моменту в стійці від напрямку та кута дії зусилля

сил опору в ґрунті;
4. Визначено значення максимальних згинальних моментів та
небезпечні перерізи конструкції пружної стіки грунтообробного агрегату в
залежності від кута напрямку дії сили максимального згинального моменту;
5. Побудовано 3D модель S-образної стійки культиватора, виконано
розбиття її на скінченні елементи та задано фізико-механічні властивості, що
разом з розробленою схемою навантаження дозволило найбільш адекватно
оцінювати деформованість S-образної стійки ґрунтообробних агрегатів;
6. За допомогою аналізу напружено-деформованого стану отримано
дані щодо напруження, які діють на стійку та переміщення точки кріплення лапи
до стійки, що дозволило отримати залежність напруження від переміщення, яке
виникає у стійці та визначити граничні рівні навантажень і деформацій, при яких
матеріал стійки знаходиться в стані пружності;
7. Отримано математичну модель розмаху деформацій S-образної
стійки ґрунтообробних агрегатів, що дозволяє проводити оцінювання
навантажень в експлуатаційних та можливих екстремальних режимах роботи, та
є основою статистичного моделювання розподілів показників деформованості S-
образної стійки, що дозволяють враховувати дію стохастичних факторів, що
виникають в процесі обробки ґрунту.
 119

РОЗДІЛ 3

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ХАРАКТЕРИСТИК

КОЛИВАЛЬНОГО РУХУ РОБОЧИХ ОРГАНІВ ҐРУНТООБРОБНИХ
АГРЕГАТІВ

3.1 Програма експериментальних досліджень

Для підтвердження та доповнення теоретичних передумов, а також для

дослідження процесу взаємодії робочого органу з ґрунтом та визначення
впливу його параметрів на коливальний процес проведено експериментальне
дослідження з визначення амплітудно-частотних характеристик коливань
робочого органу та аналізу напружень та переміщень S-подібної стійки лапи
культиватора. Точність і достовірність результатів залежить від правильності
методики проведення експериментів [180]. У зв'язку з цим складено програму
експериментальних досліджень, яка включає наступне:
1. Проектування і виготовлення лабораторної установки по випробуванню
пружних стійок.
2. Стендові і лабораторні випробування в ґрунтовому каналі пружної
S - подібної стійки з метою вивчення впливу глибини обробки ґрунту і
швидкості руху ґрунтообробного агрегату на коливання робочого органу.
3. Дослідження екстремального режиму роботи S-подібної стійки
культиватора внаслідок впливу потенційних перешкод на рівень
деформованості з метою запобігання раптової відмови.

3.2 Методика проведення лабораторних досліджень пружною

S - подібної стійки

Для перевірки теоретичних положень про взаємодію робочого органу з

ґрунтом, отримання енергетичних і силових характеристик, була розроблена
 120

методика лабораторних досліджень на основі існуючих методик [183, 184].

Експериментальне дослідження проведено в лабораторному ґрунтовому
каналі (рис. 3.1). Основну раму установки встановлено на напрямні ролики,
привід тягової лебідки 5 здійснювався від електродвигуна через
чотирьохступеневу коробку передач. Коробка передач забезпечує зміну
робочої швидкості руху в межах від 0,5 до 2,6 м/с. Під час руху пересувного
візка 1 експериментальної установки стійка з робочим органом
встановлювалась на визначену глибину (рис. 3.2).

5 2 4

1 – пересувний візок; 2 – робочий орган, що досліджується; 3– канат;

4 – ґрунтове середовище; 5 – тягова лебідка.

Рисунок 3.1 – Схема лабораторної установки

 121

Рисунок 3.2 – Загальний вигляд стійки та лабораторної

експериментальної установки

Сукупність таких засобів досліджень утворюють лабораторну

установку. Показання датчиків записуються вимірювальними реєструючими
приладами. Перед проведенням дослідів визначали фізико-механічні
властивості ґрунту і підтримували їх на одному рівні протягом всієї серії.
Властивості ґрунту визначали відповідно до відомих методик [184].
Задавалися змінювані за програмою експерименту параметри (поступальну
швидкість, глибину обробки і конструктивні розміри робочих органів),
контролювалась своєчасність включення вимірювальної і реєструючої
апаратури. За кілька днів до початку експериментів ґрунт зволожували і
спушували на глибину 20 см. Перед проведенням чергової серії експериментів
її ущільнювали за допомогою водоналивного катку, заміряли твердість і брали
проби на вологість [243, 244]. Вологість ґрунту під час проведення
експерименту знаходилась у межах 19-21%. Дослідження проводилось на
різних швидкостях руху: 0,93 м/с; 1,66 м/с та 2,5 м/с, глибина входження
стійки з робочим органом в ґрунт мала наступні значення: 5 см; 10 см та 15 см.
Також було використано два типи робочих органів (лап) – двостороння
оборотна плоска лапа та стрілчата лапа. (рис. 3.3).
 122

а б
а - двостороння оборотна плоска лапа;
б - стрілчата лапа

Рисунок 3.3 – Види робочого органу, що випробовувались

Оскільки в умовах реальної експлуатації на полі можуть залишатись

рослинні рештки, грудки ґрунту з корінням рослин та ін., було визначено
вплив цих «перешкод» на коливальний процес. Для цього у ґрунтовому каналі
на шляху робочого органу встановлювалось дві групи грудок пресованого
ґрунту різного розміру (рис. 3.4)

Рисунок 3.4 – Група перешкод на шляху проходу робочого органу

 123

Після кожного проходу робочих органів знову готували ґрунт, в зв'язку,

з чим її спушували, вирівнювали, ущільнювали, повертали перешкоди на
вихідну позицію, потім знову вирівнювали.
Перед проведенням експерименту готували і перевіряли ґрунтовий
канал, тягову підстанцію, пересувний візок, робочий орган і тензометричну
апаратуру. Встановлювали необхідну частоту обертання двигуна тягової
підстанції пересувного візка. Після підготовки ґрунту в каналі і лабораторної
установки приступали до контрольної перевірки електровимірювальної
апаратури. За час проходження візком контрольної ділянки ґрунтового каналу
здійснювали запис наступних показників: - прискорення, кутові швидкості,
кути орієнтації Ейлера, зусилля сил опору, переміщення кінця стійки (точка С
рис. 2.11), спектральна щільність віброприскорень та спектральна щільність
тягового зусилля. У якості чутливих елементів використовували дротові
тензорезистори [86], наклеєні за прийнятою схемою на поверхні пружної S-
подібної стійки, опором 100 Ом, базою 20мм (рис. 3.5). При наклеюванні
датчиків дотримана послідовність: - підготовка поверхні деталі для наклейки;
- підготовка тензорезисторов; - наклеювання тензорезисторів; - контроль
наклеєних тензорезисторів; - монтаж проводів. Тензорезистори кожного
вимірювального мосту підбирали з таким розрахунком, щоб різниця їх опору
була не менше 0,1 Ом. Сигнали від тензорезисторів надходили до аналогових
входів вимірювальної системи (рис. 3.6). Основними складовими частинами
вимірювальної системи є: обчислювальний модуль, датчики та блок живлення.
Аналогово-цифровим перетворювачем сигнали з тензорезисторів
перетворювались в цифровий код та передавались через CAN-шину до
обчислювального модуля. Коливальні процеси в стійці фіксувались
інерційним вимірювальним пристроєм, що складається з трьохосьового
акселерометру та трьохосьового гіроскопу.
Місця кріплення тензорезисторів (рис. 3.5) на S-подібну стійку були
визначені з аналізу напружено-деформованого стану.
 124

Рисунок 3.5 – Схема розміщення тензорезисторів на пружній S - образній

стійці

Тарування вимірювальної апаратури проводили за схемою на рис 3.6. До

нерухомої планки 2 закріплялось пружню стійку 1 із заздалегідь наклеєними
тензорезисторами 3. За допомогою вантажів 6 проводилось навантаження та
розвантаження стійки, що контролювалось динамометром 5. Нанесена на
нерухому вертикальну основу координаційна сітка дозволила визначати
переміщення кінця стіки у відповідності до навантаження, що сприймалось
[18, 19].

1- пружня стійка; 2 – місце кріплення до стенду; 3 – місця кріплення

тензодатчиків ;4 – вимірювальна шкала; 5 – динамомометр; 6 – вантаж.

Рисунок 3.6 – Принципова схема процесу тарування

 125

Значення відповідності деформацій та навантаження зводились у

тарувальну таблицю, а показники вимірювальної апаратури відповідно
кодувались (додаток А).

Таблиця 3.1 – Таблиця відповідності навантажень та переміщень S-подібної

стійки при таруванні вимірювальної апаратури

Канали Переміщення
Навантаження, кг Навантаження, Н
1 2 3 x h
0 0 2680 3130 705 0 0
1,4 13,72 3095 2887 797 0 0
12,1 118,58 5570 1320 1320 25 0
21,5 210,7 7810 -150 1790 55 5
31,9 312,62 9830 -1500 2230 75 7
37,8 370,44 10620 -2080 2410 88 10
37,8 370,44 10620 -2080 2410 88 10
31,9 312,62 9600 -1400 2178 75 7
21,5 210,7 7621 -40 1760 55 5
12,1 118,58 5420 1390 1300 25 0
1,4 13,72 3090 2920 790 0 0
0 0 2860 3130 705 0 0

Перевірку і тарировку вимірювальних приладів проводили перед

початком дослідів. За правильним функціонуванням приладів вели
спостереження протягом усього експерименту.

3.3 Вимірювальна система

3.3.1 Призначення та склад вимірювальної системи

Вимірювальна система динаміки та енергетики мобільних машин

(ВСДЕММ) відноситься до технічних засобів діагностування та
експлуатаційного контролю і може бути використана в сільському
господарстві та машинобудівній промисловості. Вона розроблена та описана
у своїх роботах [37] завідувачем кафедри мехатроніки та деталей машин
Харківського національного технічного університету сільського господарства
 126

імені Петра Василенка доктором техн. наук, доцентом Антощенковим Р.В.

Вимірювальна система призначена для визначення кінематичних, динамічних,
потужністних та енергетичних характеристик мобільних машин та їх
елементів при дорожніх, польових і стендових випробуваннях [188].
Основними складовими частинами вимірювальної системи є (рис. 3.7):
– обчислювальний модуль;
– датчики;
– блок живлення.

1 – обчислювальний модуль; 2 – датчики; 3 – блок живлення

Рисунок 3.7 – Загальний вигляд вимірювальної системи та датчиків

Обчислювальний модуль призначений для обробки, візуалізації та

зберігання даних, що надходять із датчиків. Блок живлення дозволяє
вимірювальній системі працювати автономно або отримувати живлення від
бортової системи мобільної машини, що проходить експериментальні
дослідження.
 127

Задіяні функції вимірювальної системи, що складається з окремих

блоків, приведено в табл. 3.2 [37].

Таблиця 3.2 – Комплектність вимірювальної системи

Найменування Позначення Кіл. приладів, шт
Обчислювальний блок ВСДЕММ-003.001.00 1
Інерційний ІВП-003.002.00 4
вимірювальний пристрій
Датчик тягового зусилля ДТЗ-003.004.00 1
Антена GPS-003.006.00 1
Блок живлення БЖ-003.007.00 1
Кабель сигнальний К-003.008.00 10
Кабель живлення К-003.009.00 3

Модульність вимірювальної системи дозволяє пристосовувати її до

визначення лише необхідних параметрів функціонування одно- або
багатоелементних мобільних машин та БСА.

3.3.2 Будова та принцип роботи вимірювальної системи

Вимірювальна система призначена для визначення кінематичних,

динамічних, потужністних та енергетичних характеристик мобільних машин
та їх елементів при дорожніх, польових і стендових випробуваннях [36].
Система забезпечує додаткові можливості:
– результати вимірювання відображаються в реальному часі на екрані
обчислювального блоку;
– збереження результатів вимірювання на зовнішньому носії інформації
(USB Flash drive, USB HDD drive);
− можливість перегляду збережених результатів вимірювання.
Вимірювальна система працює таким чином. До обчислювального
модуля 1 приєднуються необхідні в дослідженні датчики 2 (наприклад,
інерційно-вимірювальний пристрій), датчик тягового зусилля, гіроскоп тощо.
Сигнали від датчиків 2 по кабелю надходять до обчислювального
 128

модуля, де відбувається їх перетворення (цифрова обробка), збереження або

подальша відправка до комп’ютера.
До обчислювального модуля 1 по двох кабелях надходить напруга від
блоку живлення 2.
Структурну схему вимірювальної системи наведено на рис. 3.8 [36, 37].

1 – обчислювальний модуль; 2 – пульт керування; 3 – навігаційний пристрій;

4 – блок живлення; 5 – шина даних CAN; 6 – інерційний вимірювальний
пристрій; 7 – датчик кута повороту; 8 – витратомір палива; 9 – датчик
обертів; 10 – електронний динамометр; 11 – аналогові входи; 12 – дискретні
входи; 13 – комп’ютер

Рисунок 3.8 – Структурна схема ВСДЕММ

 129

Кількість та типи датчиків, якими обладнується агрегат при

випробуваннях, залежать від її виду і параметрів, що необхідно визначити.
Вимірювальна система може обладнуватись інерційними вимірювальними
пристроями 6, що складаються з гіроскопів та датчиків прискорень, кількість
яких залежить від кількості елементів мобільної машини або агрегату.
Система може обробляти дані з восьми інерційних вимірювальних пристроїв.
Отримання навігаційної інформації, траєкторії руху, швидкості та
висоти над рівнем моря відбувається за допомогою навігаційного пристрою 3.

3.3.3 Датчики та модулі вимірювальної системи

Під час проведення досліджень динаміки мобільних машин у складі

вимірювальної системи використовуються такі датчики [37]:
– інерційно-вимірювальний пристрій (ІВП), який складається з
мікроконтролера, акселерометра та гіроскопа і призначений для визначення
вібрації, дійсної траєкторії руху, прискорень та кутових швидкостей елементу
мобільної машини в трьох площинах;
– датчик тягового зусилля, який розташовується між енергетичним
засобом та причіпною машиною і визначає тягове зусилля, що створюється
останньою;
Інерційно-вимірювальний пристрій складається з трьохосьового
акселерометра (LSM303DLHC) та гіроскопа (L3G4200D) (рис. 3.9). В даному
модулі знаходяться 6 чутливих елементів та мікроконтролер для обробки сигналів
[39].
 130

а б
X , Y , Z – вісі системи координат; a x , a y , a z – чутливі елементи визначення
прискорення;  x ,  y ,  z – чутливі елементи визначення кутової швидкості
Рисунок 3.9 – Розташування вимірювальних елементів в інерційно-
вимірювальному пристрої відносно осей (а) та в закритому корпусі,
установленому на машину (б)

Для визначення тягового зусилля використовується тензодатчик

(рис. 3.10), що зображує з себе металевий корпус 1 з місцями приєднання
машин 2, тензорезисторів розтягування 3 та тензорезисторів стиску 4,
джерелом постійної напруги для яких є мікроконтролер 5, що перетворює
електричну напругу з тензорезисторів на цифровий код і надсилає до
обчислювального модуля по CAN-шині 6 [38-42].

1 – металевий корпус датчика; 2 – вуха (місця приєднання машин);

3 – тензорезистори розтягування; 4 – тензорезистори стиску;
5 – мікроконтролер; 6 – CAN-шина

Рисунок 3.10 – Схема тензодатчика

 131

CAN-шина розроблена компанією Robert Bosch GmbH в середині 1980-х

років і знайшла застосування у промисловій автоматизації, в технологіях
«розумного будинку», автомобільній промисловості та інших галузях [169,
255]. CAN-контролери з’єднуються за допомогою шини, яка має як мінімум два
дроти CAN_H і CAN_L, по яких передаються сигнали за допомогою
спеціалізованих прийомо-передавачів, котрі ще реалізують додаткові сервісні
функції [235]:
– регулювання швидкості зростання вхідного сигналу шляхом зміни
струму на вході;
– вбудована схема обмеження струму захищає виходи передавачів від
ушкодження при можливих замиканнях ліній CAN_H і CAN_L із ланцюгами
живлення, а також від короткочасного підвищення напруги на цих лініях;
– внутрішній тепловий захист;
– режим зниженого енергоспоживання, у якому приймачі продовжують
повідомляти контролер про стан шини для того, щоб при виявленні на шині
інформаційних сигналів він міг вивести приймачі в нормальний режим роботи.
Таким чином, CAN-шина забезпечує високий рівень захисту даних від
пошкодження навіть у складних умовах (сильні перешкоди). При цьому
досягається достатньо велика швидкість передачі даних до 1 МБіт/с із високим
ступенем надійності, завдяки розвиненим механізмам виявлення та
виправлення помилок, самоізоляції несправних вузлів. Нечутливість до
високого рівня електромагнітних перешкод забезпечує мережі найширшу
сферу застосування [235], тому і використана в вимірювальній системі.
 132

1 – вимірювальний модуль (датчик 1); 2 – обчислювальний модуль;

3 – вимірювальний модуль n (датчик); 4 – кабель; 5 – резистор

Рисунок 3.11 – Схема з’єднання датчиків та обчислювального модуля

за допомогою CAN-шини

Максимальна довжина сигнальних кабелів, тобто кабелів, що з’єднують

датчики, може складати 40 м (рис. 3.11). Кабель (шина даних) 4 з’єднує
необхідну кількість датчиків або вимірювальних модулів 1, 3 з
обчислювальним модулем 2 під час проведення експериментальних
досліджень. Максимальна їх кількість n  40 обмежена стандартом [161]. На
кінцях шини 4 встановлені резистори 5 для зниження відбиття сигналу та
зменшення впливу електромагнітних перешкод.
До вимірювальної системи можна підключити інші типи датчиків, які
серійно виготовляються промисловістю. Вони можуть приєднуватись до
аналогових або цифрових входів або шини CAN.
 133

3.4 Обробка даних вимірювальної системи за допомогою фільтра Калмана

Для боротьби з випадковими помилками, які виникають через наявність

нерівномірностей на поверхні, по якій пересувається експериментальна
установка, використовують методи фільтрації. Крім того, усуненню випадкових
помилок сприяє об’єднання інформації з різних датчиків, розташованих на
платформі експериментальної установки. Тому найкращим методом отримання
точних параметрів поточного місцезнаходження є Калманівська фільтрація, що
дає оптимальну за критерієм мінімуму середньоквадратичної похибки оцінку
положення. Успіх фільтрації за допомогою фільтра Калмана полягає у
наступному [37, 232, 258]:
– відносній простоті та доступності для інженерних розробок
нестаціонарних фільтрів у різних технічних додатках;
– можливості аналітичного доведення та підтвердження оптимальності
фільтрації у різних за складністю варіантах конструктивного виконання фільтрів;
– наочності аналітичного апарату, що базується на звичайних
диференціальних рівняннях або різницевих рівняннях різниці, на відміну від
вінерівської фільтрації, яка вимагає розв’язання інтегральних рівнянь;
– можливості оцінити стан системи в часовій ділянці на основі
статистичних даних про всі джерела та характер похибок;
– можливості побудови фільтрів для багатовимірних динамічних систем
на основі Гільбертового уявлення простору стану;
– можливості одержання рекурентної системи алгоритмів і рекурсивних
процедур оптимальної фільтрації, що набагато зручніше при використанні
сучасних ЕОМ.
Застосування різних варіантів побудови фільтра Калмана (лінійного,
адаптивного) в задачі відносної локалізації мобільних машин описано в
роботах [232, 134, 269]. Також даний фільтр використовують під час
експериментальних досліджень автомобілів [148] та сільськогосподарських
агрегатів [46].
 134

3.5 Обробка експериментальних даних

При обробці і аналізі дослідних даних були використані наступні

характеристики кількісної мінливості [74, 146]:

Х 
Х - середня арифметична,
n

де ∑X, n, відповідно сума величин і кількість всіх варіантів експерименту;

 Х  X 
2

 - середньоквадратичне відхилення;
n 1

    Х 1 100% - коэффициент вариации;

2
X  - помилка вибіркової середньої (міра відхилення від середньої всіх
n
сукупностей);

X  t X - довірчий (наприклад, 95%) інтервал генеральної сукупності; де t -

критерій Стьюдента, який визначається з урахуванням прийнятого рівня

ймовірності та числа ступенів свободи μ з таблиці [170]; μ = n-1 або
μ=n1+n2-2 , де n1 i n2 число повторів двох порівнюваних дослідів;
Для того щоб помилка вибірки не перевищувала заплановане значення, число
повторів при кількісної мінливості брали згідно [74, 170]

t 2 2
n
 X2

де t05 = 1,655 - критерій Стьюдента для прийнятого 95%-го рівня ймовірності

при μ = ∞ . При тензометричних вимірах похибка залежить від типу і стану
апаратури, стабільності живлення, методики вимірювань і т.д. Тому гранична
відносна помилка при вимірюванні визначених параметрів становить (до 5%).
 135

3.6 Результати випробувань

Проведені дослідження дозволили отримати результати, за якими

можливо відслідкувати характер змін основних показників, що обумовлюють
процес обробки ґрунту коливальними робочими органами, такі, як
прискорення, кутові швидкості, кути орієнтації Ейлера, зусилля сил опору,
переміщення кінця стійки (точка С рис. 2.11), спектральна щільність
віброприскорень та спектральна щільність тягового зусилля. Результати
випробувань представлені нижче мають орієнтацію згідно локальної системи
координат, що наведена на рис. 3.12

Рисунок 3.12 – Схема локальної системи координат орієнтації

вимірювальної системи під час випробувань

Процес обробки ґрунту під час проведення операції культивації

супроводжується деформаціями пружної стійки робочого органу, що мають
вібраційний характер. Враховуючи, що коливання стійок в процесі рихлення
характеризуються неперервним випадковим стаціонарним потоком вібрацій
змінної частоти та амплітуди на різноманітних стадіях циклу рихлення, цілком
виправдано під час експерименту з визначення амплітудно-частотних
характеристик отримувати, як комплексну характеристику спектральну
щільність віброприскорень, що виникають в пружних робочих органах
ґрунтообробних машин (рис. 3.13). Аналіз отриманих при випробуваннях за
режимами, встановленими планом експерименту, даних (додаток Б) надає
 136

змогу визначити, що у сталому режимі експлуатації коливання відбуваються в

діапазоні від 6,5 Гц до 8,5 Гц. Це дозволяє встановити характер залежності
зміни амплітуди коливань пружної стійки від глибини обробки ґрунту та від
швидкості руху робочого органу.

Рисунок 3.13 – Спектральна щільність віброприскорень пружної стійки

культиватора
Зазначений діапазон частот експлуатаційного сталого режиму роботи
пружного робочого органу відповідає діапазону амплітуди коливань, що
монотонно зростає в залежності від зростання швидкості переміщення стійки
від 0,93 м/с до 2,5 м/с та становить від 8мм до 13 мм при глибині обробки
ґрунту 10 см та відповідно від 9,5мм до 16,5 мм при глибині 15 см (рис. 3.14).
1,8
м·10 -2
1,6
1,4
1,2
1
0,8
0,6
0,4
0,2
0
0,93 1,66 2,5
V, м/с
▬ глибина 10 см; ▬ ▬ глибина 15 см

Рисунок 3.14 – Залежності амплітуди коливань стійки від швидкості руху

робочого органу та глибини обробки ґрунту
 137

Отримані значення кутів Ейлера (рис. 3.15) – кути прецесії (α), нутації
(β) та власного обертання (γ) робочого органу при поступовому
прямолінійному русі візка експериментальної установки (рухається по
рельсах).

Рисунок 3.15 – Зміна кутів Ейлера пружної стійки за час сприйняття

експериментальним зразком експлуатаційних навантажень

Їх значення та характер змін підтверджують неоднорідність ґрунту та

доцільність використання стохастичних підходів при забезпеченні
достатнього рівня показників надійності пружних стійок робочих органів
ґрунтообробних агрегатів на етапі проектування. В той же час, у випадку
отриманих результатів обертання стійки не виникає загрози руйнування при
сприйнятті експлуатаційних навантажень з урахуванням діапазону
допустимих значень для кутів прецесії та нутації, що становить від нуля до 2π
і від нуля до π відповідно.
Однак стрибкоподібна зміна кутів α, β та γ на 12 с та між 13 с та 14с, що
позначені екстремумами на рисунку 3.15, свідчать про сприйняття стійкою
закладених перешкод.
Кількісною характеристикою обертального руху стійки є кутова
швидкість, зміну значень якої наведено на рис. 3.16.
 138

Рисунок 3.16 – Зміна показників кутової швидкості пружної стійки

культиватора під час обробки ґрунту

Емпіричні зміни показників прискорення пружної стійки мають

знакозмінну природу. Тобто в процесі роботи з обробки ґрунту має місце як
прискорення так і гальмування, значення яких знаходяться в діапазоні від
- 10 м/с2 до 10 м/с2 вздовж напрямку руху культивації в режимі сприйняття
експлуатаційних навантажень та збільшуються майже вдвічі до значень від
- 20 м/с2 до 20 м/с2 при потраплянні на перешкоди в проміжок часу біля12 с та
між 13 с та 14 с (рис. 3.17).
Такий характер зміни прискорень підтверджує обґрунтованість
використання для теоретичного розрахунку теорії механічних автоколивань,
які обумовлені тертям, та відповідає застосованій схемі ступінчастої
двостадійної зміни опору переміщенню робочого органу у ґрунті.
Гальмування стійки відбувається при переході на першу стадію - накопичення
енергії тривалістю Т1, що відповідає відсутності абсолютного переміщення
робочого органу у ґрунті, а прискорення – перехід у другу стадію осциляції
тривалістю Т2, що відповідає руху робочого органу під час рихлення.
 139

Рисунок 3.17 – Зміна показників прискорення пружної стійки культиватора

під час обробки ґрунту

Отримано результати фіксації значень сил опору ґрунту, що

сприймаються робочим органом культиватора (рис. 3.18). Зафіксовано
наявність коливань, що характеризуються різницею між силою опору
переміщенню робочого органу до початку руйнування (рихлення) ґрунту Р1
(рис. 2.1) та силою опору переміщенню органу під час рихлення Р2 (рис. 2.1).
Різниця між діями сил Р1 та Р2 (рис. 2.1), що сприймаються стійкою у
повздовж осі z в режимі експлуатаційних навантажень становить близько
130 Н. Максимальне значення сили опору ґрунту повздовж напряму
культивації (ось х) становить 100 Н, а мінімальне 60 Н, в той час відповідні
значення у вертикальному напрямку (ось у) знаходяться на рівні 100 Н та 70 Н.
Отже різниця між значеннями сил Р1 та Р2 в обох напрямках не перевищує
40 Н.
В момент потрапляння робочого органу на перешкоду у вигляді
пресованих грудок ґрунту спостерігається дія екстремального навантаження,
що відповідає значному збільшенню як граничних значень сил Р1 та Р2, так і
різниці між ними. Так при проходженні першої перешкоди значення дії
зазначених сил вздовж осі х становить від 680Н до -25Н (знак «-» вказує
 140

напрям дії сили), а їх різниця складає 705 Н. Схожі зміни відбуваються і

вздовж осі у – пікові значення відповідають 280 Н та -75 Н з різницею 355Н.

Р1 – вздовж осі z; Р2 – вздовж осі x; Р3 – вздовж осі y;

Рисунок 3.18 – Зміна значень сил опору переміщенню пружного робочого
органу культиватора під час рихлення ґрунту

Проходження другої (меншої) перешкоди характеризується

наступними значеннями: вздовж осі х – Рmax = 240 H, Рmax = 60 H, різниця
відповідно становить 180 Н; вздовж осі у – Рmax = 210 H, Рmax = 38 H, різниця
відповідно становить 172 Н;
Дія навантажень призводить до пружних деформацій стійки, траєкторію
зміни яких наведено на рис. 3.19. При сталому режимі роботи стійки її
деформація знаходиться в межах 25 мм за напрямом культивації, та 5 мм у
вертикальному напрямку, що відповідає значенням деформацій, отриманих
при моделюванні (рис. 2.15).
Потрапляння перешкод на шляху робочого органу різко збільшує
деформацію пружної стійки. Екстремуми на графіку (рис. 3.19) свідчать, що
переміщення стійки у момент подолання першої перешкоди перевищує
 141

деформацію експлуатаційного режиму навантажень більш ніж у 6,5 разів у

напрямку руху культиватора та майже в 6 разів у значенні h (рис. 3.19), та
становлять 170 мм та 30 мм відповідно.

х – горизонтальне переміщення; h – вертикальне переміщення;

Рисунок 3.19 – Переміщення пружної стійки культиватора під час обробки

ґрунту

Проходження другої перешкоди характеризується дещо меншими

значеннями деформацій та відповідає значенням х – до 60 мм та h – біля 18 мм,
що в свою чергу перевищує деформації сталого режиму навантажень у стійки
майже в 2,5 та 3,5 рази відповідно .
Незважаючи на незначну значимість перешкоди у порівнянні з
камінням, рослинними рештками та інше, та той факт, що пресований ґрунт
перешкод за час експерименту не було зруйновано (подолання відбувалося за
рахунок зсуву грудок ґрунту) маємо значні навантаження, що призводять до
підвищення максимальних напружень у стійці, що може спричинити її раптове
руйнування.
 142

Значення спектральної щільності тягового зусилля, що відповідає

культивації стійки із двосторонньою оборотною плоскою лапою на швидкості
1,66 м/с наведено на рис. 3.20.

Рисунок 3.20 – Спектральна щільність тягового зусилля під час обробки

ґрунту
Наведені результати випробувань відповідають наступним параметрам:
швидкість культивації – 1,66 м/с, глибина обробки – 10 см; робочий орган –
двостороння оборотна плоска лапа. Встановлення стрілчатої лапи на одному
робочому органі (на експериментальній установці передбачено один робочий
орган) за однакових умов швидкості та глибини обробки не дозволило
зафіксувати суттєвих змін в показниках тягового зусилля (результати інших
режимів програми експериментальних досліджень наведено у додатку Б).

Висновки за розділом 3

1. З метою вивчення впливу глибини обробки ґрунту і швидкості руху

ґрунтообробного агрегату на коливання робочого органу розроблено методику
експерименту, в ході якого визначались прискорення, кутові швидкості, кути
орієнтації Ейлера, зусилля сил опору, переміщення кінця стійки, спектральна
щільність віброприскорень та спектральна щільність тягового зусилля. Також
 143

програмою випробувань було передбачено вплив перешкод на формування

екстремального режиму роботи з визначенням значень пружних деформацій
стійки;
2. Створено лабораторну установку, яка поєднує в собі об’єкт випробувань
– S-подібну лапу культиватора з двома різними робочими органами, силову
компоненту у вигляді ґрунтового каналу з двигуном, варіатором швидкостей
та пересувної платформою, та вимірювальної системи, яка призначена для
визначення кінематичних, динамічних та енергетичних характеристик, що
включає в себе обчислювальний модуль, датчики та блок живлення.
3. Встановлено характер залежності зміни амплітуди коливань пружної
стійки від глибини обробки ґрунту та від швидкості руху робочого органу.
Діапазон частот експлуатаційного сталого режиму роботи пружного робочого
органу відповідає діапазону амплітуди коливань, що монотонно зростає в
залежності від зростання швидкості переміщення стійки від 0,93 м/с до 2,5 м/с
та становить від 8мм до 13 мм при глибині обробки ґрунту 10 см та відповідно
від 9,5мм до 16,5 мм при глибині 15 см;
4. Встановлений характер зміни прискорень підтверджує обґрунтованість
використання для теоретичного розрахунку теорію механічних автоколивань,
які обумовлені тертям, та відповідає застосованій схемі ступінчастої
двостадійної зміни опору переміщенню робочого органу у ґрунті;
5. Отримано результати фіксації значень сил опору ґрунту, що
сприймаються робочим органом культиватора. Зафіксовано наявність
коливань, що характеризуються різницею між силою опору переміщенню
робочого органу до початку руйнування (рихлення) ґрунту та силою опору
переміщенню органу під час рихлення;
6. Обґрунтовано можливість виникнення раптових відмов стійки
культиватора внаслідок дії перешкод, що знаходяться на робочій траєкторії
органів ґрунтообробних агрегатів. При дії екстремального навантаження в
лабораторних умовах зафіксовано раптове збільшення деформації відносно
експлуатаційного режиму у 6,5 разів.
 144

РОЗДІЛ 4

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОВГОВІЧНОСТІ АГРЕГАТУ ШЛЯХОМ СТАБІЛІЗАЦІЇ

СИСТЕМИ КРІПЛЕНЬ РОБОЧИХ ОРГАНІВ

Культивація є однією з технологічних операцій, яка входить практично

в усі технологічні процеси з передпосівної підготовки грунту. Сукупність
взаємопов'язаних прийомів обробітку грунту, що застосовуються до посіву
насіння сільськогосподарських культур, становить систему передпосівної
обробки, в яку входять раньовесіннє розпушування і передпосівна
культивація. Передпосівна обробка грунту є заключним етапом його
підготовки до посіву. Основні завдання передпосівної обробки –
вирівнювання поверхні поля, зменшення втрати вологи з ґрунту, очищення
верхнього шару ґрунту від бур'янів, створення умов для якісного закладення
насіння і створення пухкого шару ґрунту з оптимальним складом, що
забезпечує сприятливі умови щодо проростання насіння, подальшого їх
зростання і розвитку.
Культивація є фінішною операцією з забезпечення агротехнологічних
вимог підготовки ґрунту до посіву, що робить процес забезпечення
технологічної надійності за рахунок уникнення відмов дуже важливим.
Відповідальним в цьому випадку є ділянка ґрунт – робочий орган.
Ефективність використання робочих органів на пружній підвісці доведено в
багатьох роботах вітчизняних та закордонних науковців та підтверджується
широким застосуванням в сучасних землеробських машинах [2, 3, 49, 50, 145].
Переваги таких робочих органів досягаються внаслідок активного рихлення,
що має коливальний характер. Однак пружність стійок сприяє сприйняттю
підвищеної вібрації системою кріплення робочих органів до рами агрегату.
Більшість вузлів кріплення мають в основі конструкції різьбові з’єднання
(рис. 4.1). В експлуатації ґрунтообробних агрегатів часто має місце
ослаблення затягування різьбових кріплень внаслідок дії вібрації [53, 77, 136,
 145

211, 247], яке в свою чергу веде до втрати стабільності виконання

агротехнологічних вимог та в решті решт фізичної втрати робочого органу, що
обумовлює технологічну відмову процесу обробітку ґрунту [136, 209].

Рисунок 4.1 – Вузли кріплення робочих органів ґрунтообробних

агрегатів

Для забезпечення стабільності попереднього затягування різьбових

з'єднань вузлів кріплення робочих органів ґрунтообробних агрегатів
застосовують різні конструктивні і технологічні прийоми [80, 156, 163, 164,
173-175, 245]. Різьбове з'єднання пропонується періодично підтягувати [5, 11].
При цьому вважається, що властивості з'єднання в частині стабільності
затягування повністю відновлюються. Недолік періодичної підтяжки часто
бачиться лише в збільшеною трудомісткості обслуговування з'єднання. Однак,
така операція при реальній частоті здійснення підтягувань в багатьох випадках
не проходить без наслідків для втомної довговічності болтів - вона знижується.
Тому параметри різьбового з’єднання, що працює в умовах змінної
навантаженості (вібрації), повинні обиратися при конструюванні з розрахунку
на втому з урахуванням можливого ослаблення попереднього затягування.
Існують і ефективні конструкторські способи запобіганню ослаблення
затяжки з’єднань і забезпечення їх стабільності.
 146

4.1 Призначення та опис конструкції коерцитиметра

Магнітний структуроскоп КРМ-Ц-К2М призначений переважно органам

технагляду для контролю напруженого-деформованого стану
металоконструкцій, виготовлених з магнітних марок конструкційних сталей.
Він має автономне живлення (портативний акумулятор), тому його можна
використовувати на будівельних майданчиках, в польових умовах, при роботі
на висотних спорудах, де немає електроживлення або воно заборонено
правилами безпечної експлуатації. Прилад розрізняє по коерцитивній силі
механічні властивості і структурний стан конструкційних марок сталей
широкого застосування на основних стадіях діаграми навантаження -
пружною, пружно-пластичної і пластичної. Використовуючи відповідні
методичні розробки, можлива оцінка залишкового ресурсу металоконструкцій
[140, 141, 197, 198, 203].
Структуроскоп може бути також використаний традиційно, на
машинобудівних, металургійних підприємствах для контролю: якості
термообробки (гарт, відпустка); якості і параметрів поверхневого зміцнення
(хіміко-термічна обробка, поверхневе загартування, наклеп і т. д.); механічних
властивостей сталевого прокату, виробів із чавуну і конструкційних
матеріалів.
Прилад забезпечує сортування сталі і чавуну по маркам, а в ряді випадків
і по хімічного складу в межах даної марки. Контроль даних властивостей
можливий при наявності статистично надійних залежностей між ними і
коерцитивної силою.
Прилад розрахований на застосування в лабораторних, цехових і
польових умовах при: температурі навколишнього повітря -20 ÷+50℃;
відносної вологості повітря до 80% при +35℃; атмосферному тиску 760 мм
рт.ст. (101,3кРа).
Діапазон вимірювання коерцитивної сили 1,00 ÷ 40,00 А / см. Межі
основної похибки вимірювання коерцитивної сили Нс при температурі
навколишнього повітря (20±5)℃ не перевищують ±(0,025 / Нс + 0,03) х 100.
 147

Межа допустимої додаткової похибки приладу при відхиленні

температури навколишнього повітря від нормальної на кожні 10℃ не
перевищує 0,5 від основної похибки. Живлення приладу від акумулятора:
+12В. Тривалість циклу виміру не більше 8 сек. Час встановлення робочого
режиму 15 хв. після включення живлення приладу. Прилад забезпечує
неперервність роботи протягом 8 год. Споживаний струм не більше 3,0А.
Габаритні розміри: вимірювальний блок з акумулятором 240х200х60мм,
зарядний пристрій 120х70х45мм, перетворювач 80х110х140мм. Маса:
вимірювальний блок 2,0 кг, зарядний пристрій 0,35 кг, перетворювач 1,7кг.
Середній термін служби структуроскопу - 8 років.
Конструктивно структуроскоп КРМ-Ц-К2М складається з
вимірювального блоку, сполученого кабелем з перетворювачем. Основні
елементи управління і настройки приладу знаходяться на передній панелі
вимірювального блоку і на корпусі перетворювача. Робоче положення приладу
- в сумці на грудях або в сумці оператора з зверненої вгору передньою панеллю
[197].
На передній панелі вимірювального блоку розташовані кнопка "ИЗМ»
вимірювання зі світлодіодним індикатором; табло, що висвічує вимірювальну
інформацію (Нс,А/см); кнопка "М" - маркер, використовувана для запису
вимірюваної інформації в пам'ять приладу і розбиття цієї інформації на групи;
Тумблер "1/0" включення живлення приладу; гніздо "преобр" для підключення
кабелю перетворювача; табло-батарея у вигляді мнемонічною батареї, яка
показує напругу на акумуляторі в режимі "РОБОТА" або "ЗАРЯД", настройки
приладу цифровими потенціометрами "1" і "2" по прикладеним стандартним
зразкам КР-1 і КР-2 і індикатору режиму налаштування.
На задній панелі вимірювального блоку розташовані: роз’їм "ЗВ'ЯЗОК З
ЕОМ", який використовується для передачі виміряної інформації з пам'яті
приладу в пам'ять ЕОМ гніздо "ЗУ" для підключення зарядного пристрою
перемикач режимів "ЗАРЯД" або "РОБОТА"; перемикач режимів
"НАСТРОЙКА" або "РОБОТА" На корпусі перетворювача приладу
розташовані: кнопка "Вимірювання", дублює аналогічну кнопку на
 148

вимірювальному блоці, розташована на ручці перетворювача; кнопка

"Введення", здійснює запис поточного результату вимірювання в пам'ять
приладу; розташована лівіше кнопки "Вимірювання"; тумблер, який блокує
кнопку "Введення", розташований поруч з кнопкою "Введення"; полюсні
наконечники.
Кнопка "Введення" і тумблер не використовуються в модифікації КРМ-
Ц-К2М з ППК. До перетворювача додається: кабель перетворювача; роз’їм для
підключення перетворювача до приладу; роз’їм для підключення
з'єднувального кабелю до перетворювача.
Цикл вимірювань включає етапи: магнітна підготовка (тривалість 3 сек);
компенсація залишкової намагніченості (3 сек); обчислення коерцитивної
сили (1-2 сек); індикація результату вимірювання.
В процесі магнітної підготовки область досліджуваного вироби між
полюсними наконечниками магнітної системи перетворювача періодично
намагнічується до насичення імпульсами струму з амплітудою не менше 2,0
А. Потім здійснюється автоматична компенсація поля залишкової
намагніченості. За величиною струму компенсації магнітного поля
автоматично обчислюється значення коерцитивної сили. Після чого
відбувається включення цифрової індикації.
Функціональна схема приладу (рис. 4.2) являє собою магнітну систему,
яка замикається контрольованим виробом. За нуль-індикатора індукції
магнітного поля обраний датчик Холу. На виконаному з магнітомякого
матеріалу магнітному дроті розміщені котушки для намагнічування
контрольованого виробу та компенсації поля залишкової індукції.
У приладі реалізований компенсаційний метод вимірювання. При
натисканні КНОПКИ "Вимірювання" починається перший підцикл
вимірювання (намагнічування). Блок управління через комутатор 1 підключає
до перетворювача блок намагнічуючих імпульсів. Через котушки ключ подає
струм намагнічування. При цьому в магнітній системі створюється поле
напруженістю, достатньою для промагнічування до насичення,
контрольованого зразка.
 149

Рисунок 4.2 – Функціональна схема приладу

Після закінчення намагнічування починається другий підцикл

вимірювання (компенсація). Блок управління подає відповідний сигнал на
комутатор, який підключає котушки до схеми компенсації. Схема компенсації
являє собою ланцюг з негативним зворотнім зв'язком і складається з нуль-
індикатора магнітного поля (датчика Холу), вимірювальної котушки,
підсилювача і джерела струму. Струм, що протікає по обмотці
розмагнічування, компенсує до нуля магнітний потік залишкової
намагніченості досліджуваного виробу, що контролюється по нуль індикатору
магнітного поля. Фіксуються при цьому значення струму в обмотці
розмагнічування пропорційної коерцитивної силі контрольованої ділянки
матеріалу виробу інформаційним параметром є струм в котушці компенсації.
Його значення подається на вхід АЦП. Індикація проводиться в одиницях А/см
з одним знаком після коми.
 150

4.2. Експериментальне дослідження впливу на чутливість чинників при

контролі пошкоджень методом коерцитиметрії

4.2.1. Вплив марки сталі

Одним з найпростіших методів використання коерцитиметрії може бути

визначення за допомогою значення коерцитивної сили марки металу. На
основі експериментальних даних була побудована залежність коерцитивної
сили від відсоткового вмісту вуглецю в матеріалі (рис. 4.3).

Рисунок 4.3 – Залежність коерцитивної сили від вмісту вуглецю в

залізовуглецевих сплавах

З графіку дуже добре видно, що значення коерцитивної сили має

прямопропорційну залежність від вмісту вуглецю в металі.
Таким чином, враховуючи те, що у сплавах заліза з вуглецем, сталю є
сплав з вмістом вуглецю до 2%, а чавунами – сплави з вмістом вуглецю більше
2%, і те, що рівнянням залежності коерцитивної сили від вмісту вуглецю може
бути поліном другого порядку, за допомогою коерцитиметра можна визначити
 151

як відсотковий вміст вуглецю у залізовуглецевому сплаві, так і марку цієї сталі

(чавуну).
Ці дані дуже добре співпадають з даними інших джерел [171].

4.2.2. Вплив геометричних параметрів зразка

До теперішнього часу не ставилось питання про вплив геометричних

параметрів контрольованих зразків на значення коерцитивної сили. Але це
питання випливає вже з того, що кожен коерцитиметр має свої, притаманні
тільки йому, характеристики, основною з яких є значення величини
намагнічуючого напруження, яке виникає на полюсах приставного
електромагніту.
В контексті цього питання, на кафедрі «Міцності та надійності ім. В.Я.
Аніловича» Харківського національного технічного університету сільського
господарства імені Петра Василенка був проведений ряд експериментів зі
зразками, які виготовлені з металів найчастіше використовуваних в
машинобудуванні сільськогосподарської техніки, а саме: сталь 3, сталь 45,
сталь 09Г2С, результати яких наведено нижче [142].
Сталь 3 – найбільш розповсюджена марка сталі групи Б (ГОСТ 380-71)
[221]. Її використовують для виготовлення будівельних та мостових ферм,
екскаваторних ковшів, драгів та багатьох інших споруд і механізмів, особливо
тих, які використовуються в північних умовах (так як вона має добрі
характеристики відносно крихкого руйнування за значних низьких
температур).
Для експериментів були виготовлені зразки (рис. 4.4) у вигляді пластин
різної товщини.
 152

Рисунок 4.4 – Експериментальні зразки для визначення впливу товщини

металу на значення коерцитивної сили.

Для отримання необхідного значення навантаження

використовувалась машина для розтягнення-стиснення з індикатором
навантаження годинникового типу.
Результати експериментів по сталі 3 зведені до табл. 4.1.

Таблиця 4.1 – Результати виміру коерцитивної сили для сталі 3 при

зміні навантаження для різних значень товщини зразка
Напруження, Товщина зразка, мм
Н/мм2 3 5 6 8 10
0 2,5 6 4 3,55 3,2
20,0 2,45 5,7 3,8 3,35 3,1
33,3 2,4 5,55 3,6 3,15 3,1
66,7 2,4 5,1 3,4 2,95 3,1
100,0 2,4 4,9 3 2,55 3,1
133,3 2,4 4,9 2,8 2,35 3,1
166,7 2,4 4,9 2,6 2,15 3,1
200,0 2,4 4,9 2,2 1,95 3,1

Таким чином, якщо представити результати даного експерименту у

графічній формі (рис. 4.5) можна зробити висновок, що при значеннях
товщини зразка 3 мм та 10 мм чутливість коерцитиметра близька до нуля
(різниця в значеннях коерцитивної сили при різних навантаженнях – не більше
10%).
 153

Рисунок 4.5 – Графічне зображення результатів експерименту з сталі 3

При значеннях товщини зразка в діапазоні від 6 до 8 мм, коерцитиметр

має найкращі показники при різних значеннях навантаження (різниця –
160…180%).
Сталь 45 – одна з розповсюджених марок сталі в машинобудуванні.
Використовується для виготовлення багатьох деталей машин [205].
Для зразків з даної марки сталі (як і для сталі 09Г2С) товщина зразка
обиралась такою, щоб перевірити однаковість впливу геометричних
параметрів на значення коерцитивної сили для різних матеріалів.
Результати експериментів зі сталі 45 наведені у табл. 4.2.
 154

Таблиця 4.2 – Результати виміру коерцитивної сили в зразках зі сталі 45 при

зміні навантаження для різних значень товщини зразка.
Напруження, Товщина
Н/мм2 5,5 10
0 5,81 7,6
10,0 5,81 7,45
20,0 5,81 7,3
40,0 5,81 7
50,0 5,81 7
60,0 5,81 6,95
80,0 5,81 6,9
100,0 5,81 6,8
120,0 5,81 6,7
160,0 5,81 6,7
259,7 5,81 6,7
303,0 4,8 6,7
363,6 5,9 6,7
466,2 11,7 6,7

З графіка (4.6), на якому представлені результати експериментів зразків

зі сталі 45, видно, що для цього металу чутливість значення коерцитивної сили
на зміну товщини досліджуваного зразка знаходиться в тому ж діапазоні, що і
для сталі 3 (хоч і дещо менше).

Рисунок 4.6 – Графічне зображення результатів експерименту зразків зі сталі

45
 155

Для сталі 09Г2С результати експериментів наведені в табл. 4.3, а

графічне їх представлення на рис. 4.7.

Таблиця 4.3 – Результати виміру коерцитивної сили в зразках зі сталі

09Г2С при зміні навантаження для різних значень товщини зразка
Напруження, Товщина, мм
Н/мм2 6 7,2
0 4,64 4,9
238,1 4,77 4,95
277,0 5,2 5
277,8 5,3 5,1
333,3 5,4 5,2
349,2 5,5 5,3
357,0 5,6 6,15
357,1 5,7 7
407,4 5,8 7,85
416,6 5,9 7,85
427,4 6 8,42
488,0 6,1 9
488,9 6,2 9
500,0 6,35 9,7
626,0 – 10,4
626,8 – 10,4

Рисунок 4.7 – Графічне зображення результатів експерименту по сталі

09Г2С
 156

Якщо звести всі результати дослідів в одну залежність – рівняння

регресії у вигляді поліному третього порядку, то отримаємо залежність,
поверхня якої представлена на рис. 4.8.

а б
Рисунок 4.8 – Поверхня рівняння регресії (а) та лінії рівня даної
поверхні (б) при представленні залежності коерцитивної сили від
напруження й товщини зразка у вигляді поліному третього порядку

Таким чином, залежність коерцитивної сили від напруження, яке

виникає в зразку, і товщини самого зразка у вигляді поліному третього
порядку має вигляд (4.1):
Н с  1,136  1,80222  0,01795  0,00903  0,14032 2 
(4.1)
 0,176  104  2  0,683 103  2

де δ – товщина зразка, мм;

σ – напруження, Н/мм2.
Головний чинник, який впливає на достовірність визначення
коерцитивної сили можна представити у вигляді швидкості зміни
коерцитивної сили – ΩНс, яку можна виразити через похідну від даного
рівняння регресії по напруженням, які виникають в зразку – (4.2):
Н с
 Нс   0,01795 0,00903  0,352  104   0,683 103  2 (4.2)

Візьмемо другу похідну від рівняння регресії по напруженням і товщині
зразка – (4.3):
 157

2Нс
 0,00903 1,366  103  (4.3)
 

Для того, щоб визначити оптимальну чутливість, для вимірів

коерцитивної сили, товщину зразка δ*, рівняння (4.3) прирівнюємо нулю:
 0,00903 1,366 103  *  0 (4.4)
Виходячи з рівняння (4.4), отримуємо:
0,00903
*   6,611мм (4.5)
1,366 103

Отже, при значенні товщини зразка в 6,611 мм чутливість

коерцитиметра має найбільше значення.
На підставі результатів проведених експериментів можна зробити
наступні висновки:
1. Товщина деталі є одним з домінуючих чинників, що впливають на
значення коерцитивної сили;
2. Для коэрцитиметра типу КРМ-Ц оптимальним значенням товщини, для
вимірювання коерцитивної сили, є значення в 6,611 мм;
3. Для даного коерцитиметра, в зону нечутливості попадають товщини
деталей менших 3 мм і більших 10 мм;
4. Для здійснення достовірного вимірювання коерцитивної сили, при
різних значеннях товщини, бажано мати регулювання значення
напруженості намагнічуючого поля, яке створює коерцитиметр.

4.2.3 Вплив виду напруженого стану

Як відомо, якщо усі три головних напруження тіла відмінні від нуля, то
напружений стан називається трьохвісним або об’ємним. Коли два головних
напруження відмінні від нуля, напружений стан називається двовісним або
плоским. Якщо відмінно від нуля тільки одне головне напруження, то
напружений стан – одновісний або лінійний [58, 193, 214].
 158

4.2.3.1 Вплив розтягнення (стиснення) зразка

Розглянемо найпростіший напружений стан – лінійний.

Для експериментів були виготовлені зразки у вигляді пластин
однакового поперечного перерізу, які навантажувалися силою з однаковим
проміжком. В експерименті були використані наступні марки сталей: сталь 3,
сталь 45, сталь 65Г.
Результати експериментів зведені до табл. 4.4. та представлені на рис.
4.8.

Таблиця 4.4 – Результати експериментів визначення впливу виду

напруженого стану зразка (розтягнення) на значення коерцитивної сили.
Коерцитивна сила, А/см
Напруження,
Марка сталі
Н/мм2
сталь 3 сталь 45 сталь 65Г
0 6,0 7,6 13,6
40,0 5,5 7,0 13,1
80,0 5,1 6,9 12,7
120,0 5,0 6,7 12,3
160,0 4,9 6,7 12,1

З результатів експерименту видно, що при розтягуванні (стисненні)

коерцитивна сила має зворотньопропорційну залежність від виникаємих в
зразку напружень.
Окрім цього були проведені експерименти на зразку зі сталі 3 (рис. 4.9.),
для того, щоб визначити, як змінюється коерцитивна сила при знятті
зовнішнього навантаження.
З рис. 4.9. видно, що за границею текучості значення коерцитивної сили
не повертається до свого початкового значення, а так і залишається
збільшеним до певного граничного значення.
 159

Рисунок 4.8 – Графічне представлення результатів експериментів визначення

впливу виду напруженого стану зразка (розтягнення) на значення
коерцитивної сили

Рисунок 4.9 – Зміна значення коерцитивної сили при навантаженні зразка зі

сталі 3 з наступним зняттям даного навантаження
 160

Вже виходячи з цього, при вимірі значення коерцитивної сили і при

відомому початковому її значенні, можна казати про те, що деталь машини
витримувала навантаження, які перевищували границю текучості, і її
подальша експлуатація потребує періодичного нагляду або деталь необхідно
замінити, для того, щоб відновити надійність агрегату, в склад якого вона
входить.

4.2.3.2 Вплив кручення зразка

Одним з найскладніших видів напруженого стану є напружений стан,

який виникає під час кручення зразка.
Крутний момент в перерізі зразка дорівнює сумі моментів відносно вісі
зразка усіх зовнішніх силових факторів, які діють по одну сторону від
розглядаємого перерізу. Напруження і деформації, які виникають при
крученні зразка, суттєво залежать від форми його поперечного перерізу [58].
Для експерименту було виготовлено зразок з найпростішим поперечним
перерізом – прямокутним зі сталі марки 3.
Зразок навантажувався крутним моментом, який змінювався від 1 до 13
кгм. Результати експерименту наведені на рис. 4.10.

Рисунок 4.10 – Графік залежності значення коерцитивної сили від величини

прикладеного крутного моменту
 161

З рис. 4.10. видно, що при крученні, на відміну від розтягнення

(стиснення) коерцитивна сила має прямопропорційну залежність від
прикладеного крутного моменту, тобто із збільшенням прикладеного
навантаження при крученні збільшується і значення коерцитивної сили.

4.2.4 Вплив концентраторів напружень

4.2.4.1 Вплив зміни геометричних розмірів

Для вивчення впливу зміни геометричних параметрів зразка на значення

коерцитивної сили були виготовлені зразки у вигляді пластини, яка мала
змінну ширину (рис. 4.11). В експерименті використовувались ті ж самі марки
сталі – сталь 3, сталь 09Г2С, сталь 45.

Рисунок 4.11 – Експериментальний зразок для визначення впливу зміни

геометричних параметрів зразка на значення коерцитивної сили

Нс,
А/см

Рисунок 4.12 – Значення коерцитивної сили поперечних перерізів зразка зі

сталі 3
 162

Для того, щоб забезпечити достовірність вимірювання коерцитивної

сили, усі зразки мали однакову товщину – 8 мм. Окрім того, всі зразки мали
однакові геометричні параметри, як за шириною, так і за довжиною сходинок.
Для отримання необхідного значення навантаження використовувалась
машина для розтягнення-стиснення з індикатором навантаження
годинникового типу.
Результати вимірів коерцитивної сили для різних марок сталей і для
різних номерів перерізу зразка зведені до табл. 4.5.

Таблиця 4.5 – Результати виміру коерцитивної сили для сталей 3,

09Г2С та 45 при зміні навантаження для різних значень ширини зразка
Напруження,
Навантаж Коерцитивна сила, А/см
Н/мм2
Марка . №
до під після
сталі max/розр. перерізу максимальн розрив
наванта наванта розрив
т е у
ж ж у
1 2 3 4 5 6 7 8
1 250,0 307,7 2,8 2,8 3,9
2 270,8 333,3 2,9 2,9 4,3
3 325,0 400,0 3,8 4,1 6,7
сталь 3 13/16 4 401,2 493,8 6,9 7,6 7,7
5 325,0 400,0 3,8 4,1 6,7
6 270,8 333,3 2,9 2,9 4,3
7 250,0 307,7 2,8 2,8 3,9
1 238,1 349,2 4,8 5,7 5,8
2 277,8 407,4 5,0 6,7 7,8

сталь 3 333,3 488,9 5,0 8,0 9,0

09Г2 12/17,6 4 427,4 626,8 4,8 10,0 10,4
С
5 333,3 488,9 4,7 8,2 9,0
6 277,8 407,4 5,0 6,8 7,9
7 238,1 349,2 5,0 5,7 5,9
 163

Продовження таблиці 4.5

1 2 3 4 5 6 7 8
1 259,7 - 5,4 5,4 -
2 303,0 - 4,7 4,8 -
3 363,6 - 5,3 5,9 -
сталь
10/- 4 466,2 - 9,3 11,7 -
45
5 363,6 - 5,4 5,4 -
6 303,0 - 5,0 5,0 -
7 259,7 - 5,6 5,6 -

Таким чином, якщо результати експериментів для сталі 3 представити у

вигляді залежності значення коерцитивної сили від геометричних параметрів
зразка (рис. 4.12), то дуже добре видно, що значення коерцитивної сили значно
залежить від зміни геометричних розмірів зразка. При цьому, це стосується
усіх марок сталей.
Якщо порівняти результати експериментів для сталі 3, які представлені
на рис. 4.12, з результатами експериментів для сталей 09Г2С та 45 (рис. 4.13.),
то видно, що залежність значення коерцитивної сили від концентраторів
напружень у вигляді різкої зміни поперечного перерізу зразка, притаманне
усім маркам сталей.

а б
а – для сталі 09Г2С; б – для сталі 45
Рисунок 4.12 – Графіки значення коерцитивної сили для різних перерізів
зразка
 164

4.2.4.2. Вплив наявності отворів

Одним з найтиповіших видів концентраторів напруг, окрім різкої зміни

геометричних розмірів, є наявність отворів.
Для аналізу впливу наявності отворів на значення коерцитивної сили
були виготовлені зразки зі сталей марок 65Г та сталі 3 у вигляді пластин
шириною 25 мм та товщиною в 5 мм. Посередині пластини були висвердлені
отвори діаметром в 2 мм.
Результати експериментів зведені до табл. 4.6.
Якщо результати експериментів представити у вигляді залежності (рис.
4.14), то добре видно, що в зоні отвору при прикладенні навантаження
відбувається хоч і незначне, але підвищення значення коерцитивної сили. В
загалі-то, на відміну від частини зразка, де отвір відсутній, як при
навантаженні, так і при вільному стані з’ясовується зменшення значення
коерцитивної сили.

Таблиця 4.6 – Результати експериментів з визначення впливу наявності

отворів на значення коерцитивної сили зразка
сталь 65Г сталь 3
Напруження,
В зоні В зоні
Н/мм2 В чистій зоні В чистій зоні
отвору отвору
0 11,3 11,6 5,0 4,9
40,0 12,8 13,4 5,3 5,5
80,0 12,5 13,0 5,1 5,3
120,0 12,3 12,9 5,0 5,1
160,0 12,2 12,9 5,1 5,1
200,0 12,1 12,5 5,1 5,1
240,0 12,1 12,6 5,1 5,1
280,0 12,1 12,4 5,1 5,1
320,0 12,2 12,3 5,2 5,1
360,0 12,2 12,2 5,4 5,4

Таким чином, так як тріщини від втомленості металу являють собою ті

ж концентратори напружень (які знаходяться всередині металу), можна
 165

говорити про те, що за допомогою методів коерцитиметрії можна встановити

наявність руйнувань металу від втомленості, якщо відоме первісне значення
коерцитивної сили, та прогнозувати наробіток деталі до відмови.
Окрім цього, були проведені експерименти з визначення зміни
коерцитивної сили при циклічних навантаженнях зразка. При цьому було
враховано, що в різних перерізах (вертикальному або горизонтальному)
отвору виникають зовсім різні види напружень.
Для того, щоб зв’язати ці напруження зі значеннями коерцитивної сили,
вимірювання останньої проводилось у двох напрямках: уздовж та упоперек
центральної вісі зразка (рис. 4.15, а).

Рисунок 4.14 – Графік залежності значення коерцитивної сили від наявності

концентратора напружень у вигляді отвору
 166

а б
а – схема вимірювання коерцитивної сили навколо отвору: I – уздовж
центральної вісі зразка; II – упоперек центральної вісі зразка; б – графік
залежності коерцитивної сили від виникаємого в зразку напруження

Рисунок 4.15 – Експеримент з визначення зміни значення коерцитивної сили

при прикладенні до зразка циклічного навантаження

З рис. 4.15, б видно, що упоперек існує збільшення коерцитивної сили.

Це можна розтлумачити тим, що в цьому перерізу отвору мають місце
напруження розтягнення (стиснення). Окрім цього можна побачити поступове
збільшення значення коерцитивної сили у будь-якому з двох перерізів отвору
при прикладенні циклічних навантажень.

4.3 Коерцитиметричний контроль зусиль затягу в різьбових з´єднаннях

В процесі роботи під навантаженням у різьбових з'єднаннях може

послабитись зусилля попереднього затягу. Зусилля затягування можна
проконтролювати за допомогою динамометричного ключа. Складніше
контролювати зусилля вже в затягнутому з'єднанні в процесі його
експлуатації. З метою вдосконалення методу контролю зусилля затягування
проведено дослідження способу контролю затягу з використанням
 167

коерцитиметрії. Для цього було зібрано з'єднання з конічною шайбою

встановленою під болтом (рис 4.16).
Стискання конічної шайби призводить до зростання відповідних
напружень і коерцитивної сили, яка реєструється за допомогою коерцитиметра
(рис. 4.17).

Рисунок 4.16 – Вигляд різьбового з´єднання з конічною шайбою

Рисунок 4.17 – Загальний вигляд датчика коерцитиметра

 168

Проводились заміри коерцитивної сили при не затягнутому різьбовому

з'єднанні, а потім після його повного затягування.
Відповідні данні наведені в таблиці 4.7.

Таблиця 4.7 – Результати вимірювань коерцитивної сили.

Після затягування болтів,
№ п/п Без затягування болтів, А/см
А/см
1 10,2 12,2
2 11,2 13,1
3 9,3 11,9
4 11 13,1
5 10,6 13,5
6 10,6 13,5
7 10 13,6
8 10,3 11,9
9 9,6 11,9
10 12,1
Середнє
x1  10,31 x2  12,68
значення
Середнє
між x  11,56
групами

З метою оцінки достовірності контролю зусилля затягування за даними

експерименту проведено статистичний аналіз його результатів. Аналіз
проводився з оцінкою дисперсій за критерієм Фішера [74, 146].
Дисперсійний аналіз - це статистичний метод виявлення систематичних
відмінностей між результатами випробувань або вимірювань, виконаних в
умовах, що змінюються. Так, якщо випробування проводяться при різних
відомих значеннях будь-якого з факторів, то за допомогою дісперснойного
аналізу за результатами випробувань можна з певним ступенем достовірності
оцінити факт наявності впливу цього фактора на результати випробувань.
Дисперсійний аналіз можна проводити не тільки при зміні величин
факторів, а й при якісній оцінці ефекту від внесених конструктивних або
технологічних змін, кількісно не обумовлених. Важливо, щоб результати
 169

випробування можна було чітко розділити за будь-якою ознакою на категорії,

звані дисперсійному аналізі групами.
Розглянемо найпростіший варіант дисперсійного аналізу, коли
результати випробувань ділять на групи в залежності від однієї ознаки або від
величини одного фактора, забезпечуючи, щоб по іншим відомим ознакам
(факторам) умови випробувань були однорідні. При цьому дисперсійному
аналізу піддають зазвичай вибірку результатів випробувань вважаючи ці
величини розподіленими за нормальним законом з фіксованим стандартним
відхиленням. Середнє значення величини може змінюватися не тільки через
зміну досліджуваної ознаки (фактора), а й за іншими, що не враховуються при
випробуваннях причин. Мета дисперсійного аналізу полягає у виявленні
мінливості середніх значень, що залежить саме від заданої ознаки. При цьому
заздалегідь враховується можливість відсутності впливу ознаки (фактора) на
результат.
Нехай вибірка результатів випробувань в залежності від рівнів
досліджуваного фактора розділена на r груп так, що i-ая група містить п,
величин. Позначимо j величину i-ої групи. Тоді вибіркове середнє i-ої групи
обчислюють за формулою:
nj
1
xi 
nj
x
j 1
ji (4.6)

а середнє між групами за формулою:

1 r r
x  ni  x j
n i 1
, де n   n
i 1
i (4.7)

Потім оцінюємо середнє значення квадратів різниць між груповими і

загальними середніми - міжгрупову дисперсію:

n i x i  x 
1 r
S12  
2
(4.8)
r  1 i 1

а також середнє значення внутрішньогрупових квадратів різниць:

 
2
1 r ni
S 
2
2  xij  xi
n  r i 1 j 1
(4.9)
 170

Величина відносини оцінок групової і внутрішньогрупової дисперсії

S12 / S 22 служить мірою мінливості в групах. Її порівнюють з величиною
критерію Фішера F(𝛼), що відповідає числу ступенів свободи: r-1 - для
чисельника і n-r – для знаменника відносини, а також заданим рівнем
значущості 𝛼 % або довірчої ймовірності (1-𝛼)%. Зазвичай використовують
значення 𝛼 ≤ 5%.
Якщо значимість ознаки сумнівна, з огляду на те, що відхилення
вибіркових середин в групах можуть відбутися за іншими, випадковим
причин. Часто для підтвердження значущості потрібне проведення додаткових
випробувань, так як критерій F(𝛼) при збільшенні чисел ступенів свободи
зменшується.
Обчислюємо оцінку між групової дисперсії:

S12 
1
2 1
 2
 2

910,31  11,56  1012,68  11,56  26,58

Обчислюємо оцінку внутрішньо групової дисперсії

10,2  10,312  11,2  10,312  9,3  10,312  11  10,312  10,6  10,312  
 
1  10,6  10,31  10  10,31 10,3  10,31  9,6  10,31  12,2  12,68 
2 2 2 2 2

S2 
2
  0,47
19  2  13,1  12,682  11,9  12,682  13,1  12,682  13,5  12,682  13,5  12,682 
 13,6  12,682  11,9  12,682  11,9  12,682  12,1  12,682 
 
Знаходимо співвідношення:
S12 26,58
  56,45
S 22 0,47

Відповідне значення критеріям Фішера при рівні значимості α=5%

складає 4,45.
2
Якщо S1  F ( ) , то можна вважати вплив затягання болтів на
S 22

величину коерцитивної сили значущим на результати випробувань: 56,45 >

4,45. Таким чином підтверджена можливість контролю зусиль затягання в
різьбовому з'єднанні за допомогою коерцитиметрії.
 171

4.4 Методи забезпечення стабільності системи кріплення робочих

органів на пружній підвісці

4.4.1 Вплив способу встановлення пружного елементу на

навантажувальну здатність різьбового з’єднання

Розрахунок напружень в болті при циклічному навантаженні з'єднання

зводиться до визначення амплітуди розрахункового напруження, яке, як
відомо [90], при пульсуючому циклі зовнішнього навантаження дорівнює
 Pmax
а  , (4.10)
2 Fб

де Pmax - максимальне значення зовнішнього навантаження, що діє на

з'єднання за цикл;
Fб - площа поперечного перерізу бовта;

  1 - коефіцієнт основного навантаження, що представляє собою

частку зовнішнього навантаження, що припадає на болт понад зусилля від

попереднього затягування з'єднання. Він визначає величину змінної складової
напругження, що діє в стрижні болта.
Відповідно до загальноприйнятих уявлень [59, 163, 164, 245] повне
розтягувальне зусилля, що діє в болті при найпростішому варіанті
центрального (осьового) навантаження в деталях, що з'єднуються болтом, при
зовнішньому навантаженні Р, що розтягує, визначається з виразу
Qб  Qз  P, (4.11)
де Q з - зусилля від попереднього затягування деталей, що з'єднуються,
яке розтягує болт.
Відповідно, стискаючі зусилля в стику між деталями, які з’єднуються,
визначається за формулою
Qст  Qз  1   P. (4.12)
У разі, коли величина зовнішнього навантаження така, що стик в зоні
отвору під болтом постійно затягнутий, розрахункову величину коефіцієнта
 172

основного навантаження прийнято визначати як співвідношення, залежне

тільки від податливостей пружних деталей, що з'єднуються і болта
д
р  , (4.13)
д  б

де д та б - постійні коефіцієнти піддатливості деталей і болта

відповідно, методика розрахунку яких наведена в [59].
У разі, якщо в результаті ослаблення зусилля затягу Q3 або збільшення
зовнішнього навантаження Р на деталі що з'єднуються, відбувається розкриття
стику під болтом, тобто коли Qст = 0 та Qб=Р, з (2) або (3) отримуємо, що
  1  пз , (4.14)

де пз  Qз Р - коефіцієнт затягування з'єднання.

Сенс співвідношення (4.14) полягає в тому, що воно визначає, яка

частина циклічно змінного від 0 до Рmax зовнішнього навантаження, що діє на
з'єднання, сприймається болтом як змінна складова, якщо при Р = Рmax стик
з'єднання під болтом розкривається. Таким чином, якщо розширити поняття
коефіцієнта основного навантаження, поширивши його і на той випадок, коли
діюче на з'єднання максимальне значення зовнішнього навантаження Рmax
може призводити до розкриття стику, то з (4.13) і (4.14) випливає, що [90]
1  п з ,
 при 0  п з  1   р ;
 п з    (4.15)
 р ;
 при п з  1   р .

Ця теоретична залежність є ідеалізованою, тому що вона отримана в

припущенні про постійність характеристик жорсткості деталей, що
з'єднуються і болта [59] і не враховує впливу багатьох чинників, наприклад,
шорсткості і твердості контактуючих поверхонь в стику і різьбі, що, істотно
позначається на величині коефіцієнта основного навантаження. Однак навіть
при такій схематизації залежності    пз  вочевидь, що процес ослаблення
зусилля затягу в з'єднанні, що приводить до зменшення коефіцієнта
затягування пз, може збільшувати амплітуду напружень, якщо п з  1   р і,
отже, буде негативно позначатися на втомній міцності і довговічності болтів.
 173

З метою дослідної перевірки і уточнення виду залежності    пз 

проведено експерименти на стандартному різьбовому з'єднанні, що
складається з двох сталевих втулок, стягнутих тензометричним болтом
М12х1,5 і навантажених зовнішнім осьовим навантаженням, що розтягує.
Тарування тензоболтов показано на рис. 4.18. При цьому варіювалися
шорсткість і твердість стикових поверхонь. Досліджувалися з'єднання з
пружною конічної шайбою типу тарельчатої пружини [10, 20, 21 90],
встановленої під головкою болта. Експерименти проводилися при зміні як
величини зовнішнього навантаження Р, так і величини зусилля затягу
з'єднання Qз .

Рисунок 4.18 – Тарування болтового з'єднання.

Результати експериментів відрізняються від теоретичної залежності

(4.15) і задовільно апроксимуються за допомогою нелінійного по виразу [10,
20, 90] виду:
k р
 (n3 )  , (4.16)
пз  С
 174

де k та С – коефіцієнти, що визначаються за результатами випробувань.

Вираз (4.16) можна використовувати в діапазоні n*з  пз  4 , де нижнє

граничне значення коефіцієнта затягування n*з має забезпечувати виконання

нерівностей:
1   ( n3* )  1  n *з .

Значення коефіцієнтів k та С для деяких видів випробуваних з'єднань

наведені в таблиці 4.8.
Відповідні графіки експериментально отриманих залежностей    пз 
показані суцільними лініями на рис. 4.19. Штриховими лініями показані
теоретичні залежності (4.15) для з'єднань, що випробовувалися, у яких
розрахункові величини  р коефіцієнта основного навантаження мали

значення  р =0,151 (з'єднання з жорстким стиком). Теоретичні залежності

 п з  на графіках - це дві прямі, які мають точки перелому, що відповідають

розкриттю стику в з'єднанні.

Таблиця 4.8 – Параметри різьбових з'єднань, що випробовувалися

Пружна
Твердість Твердість Твердість
конічна
Параметр HRC 52, HВ 180, HВ 180,
шайба під
Rz = 40 мкм Rz = 40 мкм Rz = 6,3 мкм
болтом
χр 0,151 0,151 0,151 0,151
k 4,40 2,47 1,89 7,27
C 0,90 0 0,09 6,9

Як видно з рис. 4.22 результати експериментального визначення

величини  і відповідні емпіричні криві 1-5 істотно відрізняються від
теоретичних залежностей при п з <2,5. Відмінності особливо великі поблизу
точок перелому теоретичних залежностей  п з  , в області початку розкриття
стику. Тут експериментальні значення  можуть бути значно вище
розрахункових  р . Ця обставина враховується формулою (4.16), яка дозволяє
 175

розраховувати величину коефіцієнта основного навантаження на основі

результатів проведених випробувань. Аналіз, наведених на рис. 4.19 даних і
графіків свідчить про те, що з випробуваних варіантів найкращою
характеристикою  п з  відрізняється з'єднання з встановленим під головкою
болта пружним елементом - конічної шайбою (крива 4).

□
0,75 □

□ ○
○
●
●
0,50 □
○○
●○○ 3
●○
□ ●
■□ ○● 2 4 1
0,25 ○
○ ○
□ ● ●○ ● ● ●  p  0,151●
■○ ● ○ ●
■ ○ ○ ● ○■
■ ■○ ○ ○ ○ ○■
□ □ ■ ■ □○
■■ ■ □□ ■
○
□ ○
0 0,5 2 3 n3
1 1,5 2,5 3,5

• - твердість стику HRC 52;

шорсткість Rz = 40 мкм (крива 1);
○ - НВ 180; Rz = 40 мкм (крива 2);
□ - НВ 180; Rz = 6,3 мкм (крива 3);
■ - з'єднання з конічною шайбою (крива 4);

Рисунок 4.19 – Залежності коефіцієнтів основного навантаження і

затягування в різьбових з'єднаннях:

У зв'язку з ефективністю застосування конічних шайб були проведені

експериментальні дослідження для оцінки впливу способу установлення
конічного пружного елемента по відношенню до з'єднувальних деталей на
навантажувальну здатність з'єднання. Перевірялася ефективність
установлення пружного елементу основою усіченого конуса меншого
 176

діаметра до з'єднувальних деталей (рис. 4.19). Конусність і товщина пружної

шайби повинні бути такими, щоб шайба ставала плоскою тільки при повному
затягуванні з'єднання.

Рисунок 4.20 – Різьбові з'єднання з пружним конічним елементом.

Статичні випробування проводилися на машині УММ-5. За допомогою

спеціального пристосування, що забезпечує осьове додаткове навантаження
до різьбового з'єднання, що складається з двох циліндричних втулок з
буртиками зі сталі 45 з твердістю поверхні 52 HRC, стягнутих за допомогою
тензометричного болта М12, пропущеного в осьовий отвір, що виконаний у
втулках [1, 185]. Зусилля в тензометричному болті реєструвалося за
допомогою вимірника статичних деформацій типу ИДЦ-1 з точністю до 100 Н.
Попередньо затягнуте з'єднання, що випробовувалось, отримувало розтягучі
навантаження, що реєструвались за допомогою силовимірювача
випробувальної машини.
Як пружний елемент використана конічна шайба зі сталі 65Г з зовнішнім
діаметром 32 мм і товщиною 3 мм. Випробовувалися варіанти з'єднання
втулок без пружного елемента, з установкою пружного елемента більшою
основою до деталей (традиційний спосіб, який використовується при
описаних на рис. 4.19 експериментах) і з установкою тарельчатой пружини
меншою основою до деталей. В останньому випадку між пружиною шайбою і
головкою болта додатково встановлювалася жорстка плоска шайба.
При випробуваннях змінювалися зусилля затягування болта Qз в
діапазоні від 4,1 до 9,0 кН і розтягуючі зусилля Р, що прикладались до
з'єднання, в діапазоні від 1,0 до 8,0 кН.
 177

Для кожного з варіантів з'єднань при різних значеннях зусилля

затягування Qз і розтягуючих навантаженнь Р проводилися вимірювання
зусилля в болті Qб і потім за виразом (4.17) визначалося експериментальне
значення коефіцієнта основного навантаження:
Qб  Qз
 (4.17)
P
При цьому навантаженість з'єднання оцінювалась узагальненим
безрозмірним параметром - коефіцієнтом затяжки nз.
Всього на трьох варіантах з'єднань було проведено 71 вимір при різних
параметрах навантаження.

– □ – □ – - з'єднання без пружних елементів;

─• ─• ─• - пружний елемент встановлений більшою основою до деталей
- х- х- х- - пружний елемент встановлений меншою основою до деталей

Рисунок 4.21 – Графіки залежності коефіцієнта основного

навантаження від коефіцієнта затягування
Результати випробувань представлені на рис. 4.21 у вигляді графіків
залежностей коефіцієнта основного навантаження  від коефіцієнта
 178

затягування nз з'єднання, побудованих для кожного варіанту за

експериментальними даними.
Проведені порівняльні випробування різьбових з'єднань показали, що
установка конічного пружного елемента основою меньшого діаметру до
з'єднувальних втулок зменьшує коефіцієнт основного навантаження майже в
10 разів у порівнянні з установкою пружного елемента основою більшого
діаметра до з'єднувальних втулок та в більш ніж 20 разів у порівнянні з
різьбовим з’єднанням в якому пружний елемент відсутній. Це свідчить про
значне підвищення навантажувальної здатності такого з'єднання в порівнянні
з двома іншими варіантами, що випробовувались.

4.4.2 Забезпечення втомної довговічності ґрунтообробних агрегатів

з урахуванням впливу послаблення зусиль затягу різьбового з’єднання

Розглянемо особливості розрахунку різьбового з’єднання на втомну

довговічність при циклічному навантаженні з урахуванням впливу
послаблення зусилля затягу. Дослідження стабільності затягування різьбових
з'єднань різних типів показує, що при дії на з'єднання значних за величиною
змінних розтягуючих навантажень зусилля затягу Qз знижується в основному
через процес поступового зминання і руйнування мікронерівностей в стиках і
різьбі, причому процес послаблення затягу в залежності від числа циклів
навантаження п в середньому добре апроксимується виразом:
Qз (n)  Qзн e  n , (4.18)

де Qзн - середнє початкове зусилля затягу з'єднання;

μ – коефіцієнт, що характеризує середню інтенсивність процесу зниження
затягання.
Тоді, з урахуванням (4.17) і (4.18) формулу для розрахунку середньої
амплітуди напружень в стрижні болта можна записати у вигляді:
 179

k   ap
 a ( n)  н  п
, (4.19)
n е
з С

Qзн  P
де n зн  - початковий коефіцієнт затягування;  ap  p max .
Pmax 2 Fб

Слід зауважити, що розраховувати амплітуду σа за формулою (4.19)

допустимо до таких значень числа циклів п, при яких ще виконується умова
n зн е  п  n *з .

При дотриманні нормальних умов експлуатації відповідно до норм

технічного обслуговування затягування різьбового з'єднання періодично
контролюється і відновлюється. Надалі будемо вважати, що при досягненні
зусиллям затягу Qз величини найбільшого зовнішнього зусилля Рmax, пз = 1,
коли з'являється можливість розкриття стику, що супроводжується
характерними ознаками, з'єднання знову затягується до початкового зусилля
Qзн . При цьому після деякого числа циклів навантаження п1 амплітуда
напружень в болті σа може досягти нижньої межі ушкоджуючих напружень
   ад , де  - постійне число, яке при нестаціонарному навантаженні часто
рекомендують [34, 45, 150, 213, 252] приймати рівним 0,5, а  ад - межа
витривалості болта, яка вважатиметься не залежною від середнього
напруження циклу навантаження.
Величину п1 при  =0,5 можна визначити за допомогою виразу (4.19)
наступним чином:
1 1  2k 
,
n1   ln  C (4.20)
 n зн  K y 

 ад
де K y  - розрахунковий коефіцієнт запасу по втомній міцності
 ар

болта.
Число циклів, при якому слід провадити дозатяжку з'єднання, позначимо
п2. Його можна визначити з виразу (4.18) при Qз = Рmax:
1
n2  ln n зн . (4.21)

 180

Якщо п1  n2 , то за період від п1 до п2 циклів в болті відбуватиметься

накопичення втомних пошкоджень. У разі, коли п1  n2 , який, як випливає з
(4.20) і (4.21) може мати місце при виконанні умови
2k
Ky  , (4.22)
1 C
втомних пошкоджень при циклічному навантаженні болта в періоди між
затяжками з'єднання бути не повинно. Отже, умова (4.22) дозволяє
забезпечувати необмежений середній ресурс з'єднання при відновленні
початкового рівня затягування з періодом не більше п2 циклів.
Якщо умова (4.22) не виконується, то необхідно вести розрахунок
з'єднання на довговічність, який може бути здійснений з використанням
лінійної гіпотези підсумовування втомних пошкоджень [201, 212, 219, 225,
238]. Міра пошкодження за один період між затяжками болтів Dп може бути
визначена, якщо використовувати лінійну гіпотезу підсумовування
пошкоджень, з виразу
n2
dn
Dп   N (
n1 a )
, (4.23)

де N ( a ) - середнє число циклів до руйнування при навантаженні

амплітудою  a .
Беручи, що середня крива втоми має степеневий [105, 111, 162, 194, 227]
вигляд
 am N   aд
m
No ,

де N o - базове число циклів;

т – показник нахилу кривої втоми,
можна з (4.23) отримати залежність
2 n
1
Dп  m   аm (n)dn. (4.24)
 ад N o n1

Підставляючи в (4.24)  a (n) з виразу (4.19), після інтегрування при

цілих т отримаємо, що
 181

km
Dп  
N o CK y m
 m 1 C   0,5K y   1  
     (4.25)
 1   k

1  C   
 .
  K yC  
 ln1    ln1  C  
  2 k  

Відповідно до гіпотези лінійного підсумовування пошкоджень

руйнування від втоми настає тоді, коли сумарна міра пошкодження за кілька S
періодів між затягами досягне граничної величини ар, середню величину якої
часто приймають рівною 1. Тоді середнє число таких періодів до руйнування
визначається з виразу
1 N o CK y  m

S  m
Dп k  k , C , K y , m 
,

де
C  0,5K у 

m1   K уC 
k , C , K у , m     ln1  C .
1
    ln1 
 1   k

1  C    2k 

Середній ресурс з'єднання в циклах навантаження можна визначити за

формулою:
N o CK y  ln n зн
m

N сум  S  n2 
k m k , C , K y , m 
. (4.26)

Розглянемо приклад аналізу міцнісної надійності різьбового з’єднання

за викладеною методикою. Якщо з'єднання та його навантаженість
характеризуються такими параметрами:
k = 3,92; C = 0,83; nзн = 3,5; Ky = 2,5; No = 107 циклов; т = 4,
то умова (4.22) не виконується і розрахунок середнього ресурсу за формулою
(4.26) дає N сум = 6,63·107 циклів, що при частоті навантаження 5 Гц відповідає

3685 годинам. Таким чином, з'єднання, яке має значний розрахунковий

коефіцієнт запасу за втомною міцністю, який є допустимим з точки зору
загальноприйнятих норм [213], в дійсності має обмежений середній ресурс, що
обумовлено впливом ослаблення затягу в процесі змінного навантаження.
 182

Найбільший ефект, що стабільно виявляється має місце при значеннях

коефіцієнта затягування nз > 2, тобто в діапазоні навантажень, зазвичай
рекомендованому для роботи різьбових з'єднань.
З метою перевірки ефективності установки пружного елемента
меньшою основою до з'єднувальних деталей при змінних навантаженнях були
проведені порівняльні натурні динамічні випробування різьбових з'єднань
[108, 249].
Динамічні випробування проводилися на випробувальній машині
ГРМ – 1 [1]. При випробуваннях за допомогою пристосування (рис. 4.22)
забезпечувалося паралельне навантаження одним і тим же змінним зусиллям
двох кріплень, в одному з яких (варіант 1) під болти М8 були встановлені
конічні пружні шайби з зовнішнім діаметром 18 мм і товщиною 2 мм більшою
основою до деталей, а в другому (варіант 2) такий же пружний елемент був
встановлений меншою основою до деталей і між пружним елементом і
головкою болта поміщена плоска шайба діаметром 20 мм.

а б
Рисунок 4.22 – Кінематична схема (а) і загальний вигляд (б) пристосування
для прискорених випробувань різьбових з'єднань

Твердість болтів контролювалася перед випробуваннями і була

підібрана однаковою (37 HRC) в обох варіантах кріплення. Навантаження
кріплень здійснювалося за ступінчастою схемою зміни режимів (див. табл. 4.9)
 183

з частотою 10 Гц. Момент попереднього затягування болтів контролювався за

допомогою динамометричного ключа і становив 16 Нм.

Таблиця 4.9 – Режими і результати динамічних порівняльних

випробувань різьбових з’єднань
№ Діапазон Наробіток, Кріплення за Кріплення за
ступени навантажень, год. варіантом 1 варіантом 2
кН
(на 2 кріплення)
1 2-16 3 руйнувань немає руйнувань
немає
2 2-17 3 -"- -"-
3 2-18 3 -"- -"-
4 2-19 3 -"- -"-
5 2-20 3 Злам болта, заміна -"-
-"- 3
6 2-21 4 Злам болта, заміна -"-
-"- 2,5 Злам болта

В результаті порівняльних випробувань (див. табл. 4.9) загальною

тривалістю 24,5 години в кріпленні, виконаному за традиційним варіантом
зруйнувалися і були замінені новими 3 болта, а в кріпленні, де пружний
елемент був встановлений меньшою основою до деталей (рис. 4.21) за час
випробувань руйнувань болтів не було.
Таким чином, проведені статичні і динамічні випробування різьбових
з'єднань з пружними елементами дозволяють зробити висновок про те, що
установка пружних конічних шайб під головкою болта або гайкою меньшою
основою конуса до з'єднувальних деталей є ефективним способом підвищення
навантажувальної здатності з'єднання.

Висновки за розділом 4

1. Коливальний рух пружних робочих органів ґрунтообробних

агрегатів є інтенсифікатором втрати зусиль попереднього затягу вузлів
кріплення стійок до рами сільськогосподарської машини, що є впливовим
фактором, який лімітує довговічність агрегату та є можливою причиною
відмови процесу рихлення;
 184

2. Встановлено та експериментально доведено, що метод

коерцитиметрії з достатньою достовірністю визначає зміни напружено-
деформованого стану. Визначено вплив на коерцитивну силу фізичних
властивостей та конструктивних параметрів об’єктів, що досліджуються.
Таких як: вміст вуглецю та марка сталі, вплив геометричних параметрів, виду
напруженого стану та концентраторів напружень. Доведено можливість
використання методу коерцитиметрії для контролю рівня зусиль затягання
різьбового з’єднання вузла кріплення робочого органу ґрунтообробного
агрегату;
3. Визначено, що оцінка змінної навантаженості різьбових з'єднань
пов'язана з визначенням величини коефіцієнта основного навантаження.
Експериментальні дані свідчать про те, що залежність коефіцієнта основного
навантаження від коефіцієнта затягування з'єднання є нелінійної з
параметрами, визначеними на основі випробувань;
4. Процес послаблення зусиль попереднього затягування призводить
до збільшення амплітуди діючих в болті напружень. Тому навіть при
регулярному періодичному відновленні зусилля затягування в болтах можливе
накопичення втомних пошкоджень, що призводить до руйнування з'єднання;
5. Запропоновано ефективний спосіб забезпечення міцнісної
надійності різьбових з'єднань вузлів кріплення стійок робочих органів до рами
ґрунтообробних агрегатів шляхом встановлення під головкою болтів
спеціальних пружних елементів - конічних шайб, розташовуючи їх основою
конуса меншого діаметру до з'єднувальних деталей. Це дозволяє тривалий час
зберігати зусилля затягування болтів на достатньому рівні, і як наслідок
підвищує втомну довговічність ґрунтообробних агрегатів та попереджає
відмови процесу рихлення.
 185

РОЗДІЛ 5
ПРОГНОЗУВАННЯ НАДІЙНОСТІ КОЛИВАЛЬНИХ РОБОЧИХ
ОРГАНІВ

5.1 Оцінювання показників надійності коливальних робочих органів

ґрунтообробних агрегатів при скорочених ресурсних випробуваннях

Передпосівний та загальний обробіток ґрунту стрілчастими лапами

показує, що вони здебільшого закріплені до рами культиватору за допомогою
S-образних або С-образних пружних стійок. Такі стійки, деформуючись,
призводять до автоколивального руху робочих органів, що у порівнянні з
жорстким закріпленням має суттєві переваги, підвищуючи якість обробки
ґрунту за рахунок додаткової динамічності. Однак практика використання
культиваторів у виробничих умовах виявила і негативні наслідки збільшення
динамічності робочих органів. Насамперед підвищена гнучкість стійок, яка є
необхідною умовою виникнення стаціонарних автоколивань з достатньо
великою амплітудою, призводить іноді до раптових руйнувань стійок,
обумовлених випадково виникаючими ущільненнями ґрунту або засміченістю
ділянки, що обробляли. Окрім цього підвищена динамічна навантаженість
призводить до передчасної втрати зусиль затягу болтових кріплень стійок до
рами культиватору, що є поступовим пошкодженням.
Таким чином актуальним є комплекс проблем механічної надійності
культиваторів з коливальним рухом робочих органів. Його успішне вирішення
пов’язане з раціональним визначенням коефіцієнту запасу міцності пружних
стійок агрегату. Коефіцієнт запасу стійки повинен одночасно задовольняти
протирічливим вимогам: забезпечувати міцність стійки і створювати
необхідну гнучкість, яка призводить до якісної обробки ґрунту за допомогою
коливального руху робочих органів [6, 11, 93, 95, 97, 101, 102, 248]. Методика
статистичного аналізу надійності відповідає галузевому стандарту
Мінагрополітики України СОУ74.3-37-04604309-904:2011 «Випробування
 186

сільськогосподарської техніки. Оцінювання показників надійності при

скорочених ресурсних випробуваннях», що розроблений за участю автора
дисертаційних досліджень [223].

5.1.1 Непараметричний метод оцінювання гамма-відсоткових

показників надійності

Оцінювання гамма-відсоткових показників надійності непараметричним

методом [110, 166, 241] виконують за цензурованою вибіркою наробітків до
відмови (ресурсу), та до припинення випробувань, згрупованою за
інтервалами.
Розмах вибірки r визначають за формулою:
r  хmax  хmin , (5.1)
де хmax – максимальне значення наробітків до відмови t або до
припинення випробувань τ у вибірці, за якою виконується оцінювання;
хmin – мінімальне значення наробітків у вибірці, за якою виконується
оцінювання.
Обирають кількість інтервалів k, яка для вибірок обсягом від 30 до 100
значень відповідно приймається в діапазоні від 6 до 12.
Визначають довжину інтервалів групування вибірки h за формулою:
r
h . (5.2)
k
Отримане значення h округлюють до більшого цілого числа.
Обчислюють праві межі xi кожного з інтервалів за формулою:
x1  хmin  h, (5.3)
x2  x1  h,

…………………………..
xi  xi1  h;
де і =1, 2…k;
x1– права межа першого інтервалу групування;
 187

x2– права межа другого інтервалу групування.

Найбільше значення наробітку хmax повинно знаходитись в межах
останнього k-го інтервалу.
Підраховують окремо кількість наробітків до відмови nоі і кількість
наробітків до припинення випробувань або спостережень nпі, величина яких
знаходиться в межах кожного інтервалу.
Визначають значення відносної частоти Wi попадання наробітків в
кожний i-й інтервал за формулою:
noi  nпi 
Wi  , (5.4)
N ci
де N ci – обсяг цензурованої вибірки наробітків в і-тому інтервалі:
i 1

N ci  N   nоj  nпj ,  (5.5)
j 1

де N – загальний обсяг цензурованої вибірки наробітків, кількість

наробітків;
noi – кількість наробітків до відмови, які потрапили до і-го інтервалу;
nпi – кількість наробітків до припинення випробувань або спостережень,
під час яких відмова не наставала, що потрапили до і-го інтервалу;
Розраховують значення параметра θ, який визначає частку наробітків до
припинення випробувань або спостережень, за формулою:
1  1  Wi
i  , (5.6)
Wi
де i  1, 2,..., k  1 .
Розраховують умовну кількість випробуваних в кожному інтервалі
об'єктів Ni за формулою:
i 1
Ni  N   noк  nпк   i nпi , (5.7)
к 1

де i  1, 2,..., k  1 .
 188

Послідовно для кожного інтервалу, крім останнього, визначають

значення емпіричної імовірності безвідмовної роботи Ri за формулою:
i  noj 
Ri   1  , (5.8)
 Nj 
j 1 
де i  1, 2,..., k  1 .
Оцінюють нижню довірчу межу імовірності безвідмовної роботи Rін в
i-ому інтервалі:

Ri  Dn  ; якщо Ri  Dn  
 o o
Riн   (5.9)

0; якщо Ri  Dno  ,

де Dno   - критичне значення статистики критерію Колмогорова, яке

відповідає заданій довірчій імовірності α та еквівалентному обсягу вибірки n:
n  E N 1  Rk 1 , (5.10)
де E - ціла частина числа.
Графічне оцінювання гамма-відсоткового показника надійності
(наробітку до відмови, ресурсу) виконують шляхом побудови графіка
імовірності безвідмовної роботи та її нижньої довірчої межі. За допомогою
графіка для вибраного значення імовірності γ визначають відповідне значення
гамма-відсоткового показника (додаток Б, рисунок Б.1).
Аналітичне (уточнене) оцінювання гамма-відсоткового наробітку до
відмови або ресурсу tγ виконують за формулою:

   Ri h
t   xi    ,
100
(5.11)
Ri 1  Ri
де  - задане значення імовірності безвідмовної роботи (у відсотках), а
номер інтервалу і та відповідне xi визначається з умови:

Ri    Ri 1.
100
Аналітичне оцінювання нижньої довірчої межі min tγ для гамма-
відсоткового показника надійності виконується за формулою:
 189

   R h
 100 ií 
min t  xi  , (5.12)
Ri 1í  Rií

де номер інтервалу і та відповідне xi визначають з умови:

Riн    Ri 1н .

100

5.1.2 Статистична модель надійності пружної стійки культиваторів з

коливальним рухом робочих органів

Аналіз надійності у реальних експлуатаційних умовах дозволяє

відокремити питання визначення показників, які пов’язані з раптовими
відмовами від технологічної надійності агрегату, що визначається якістю
обробки ґрунту. Виконувався збір експлуатаційних даних щодо раптових
відмов культиваторів з пружними С-образними стійками, на яких закріплені
Сумська обл.
Краснопільський р-н, смт. Краснопілля

Харківська обл. Донецька обл.

Борівський р-н, с. Підвисоке Першотравневий р-н,
Золочівський р-н, с. Писарівка смт. Ялта

Полтавська
обл.
м. Зінків
Дніпропетровська обл.
Царичанский р-н, с. Кравцівка

Запорізька обл.
Гуляйпільський р-н, с. Верхня Терса
Попочівський р-н, с. Воскресенка
Куйбишевський р-н, с. Новоукраїнка

Одеська обл.
Красноокнянський р-н, с. Новосамарка
Саратський р-н, с. Райлянка
Ширяївський р-н, с. Мар’янівка
Комінтернський р-н, с. Свердлово

Рисунок 5.1 – Географічне розташування місць експлуатаційних

випробувань культиваторів.
 190

стрільчасті лапи. Експлуатаційні випробування за обсягом є статистично

репрезентативними і проводились в 7 областях України (рис. 5.1), які
охоплюють різноманітні грунтово-кліматичні умови: механічні властивості
ґрунту, щільність, вологість і таке ін. В усіх випадках руйнування стійок мав
місце раптовий злам. Наробіток до раптових відмов фіксувався у гектарах
обробленої площі [23, 25, 33, 88].
Загалом спостереження за експлуатацією пружних стійок проводились на
13 культиваторах. Напрацювання агрегатів складало від однієї до сорока тисяч
гектарів обробленої площі. Було зафіксовано 42 раптові відмови: злам стійок.
Під час спостережень сумарний наробіток культиваторів склав більш ніж 280
тис. га. Враховуючи кількість пружних стійок на кожному культиваторі
обсягом випробувань слід вважати роботу 260 стійок до першої відмови або
до призупинення випробувань, які утворюють багаторазово цензуровану за
наробітком вибірку статистичних даних.
Методологією статистичного аналізу інформації щодо надійності є
непараметричний метод аналізу цензурованої вибірки [224, 242], згрупованої
по інтервалах, яка наведена у таблиці 5.1.
У межі кожного інтервалу наробітку потрапляла певна кількість стійок,
що відмовили (були зруйновані) – nо, або випробування яких на момент
аналізу були призупинені – nпр, хоча руйнування не відбулось. Усі наробітки
до відмови та до призупинення випробувань (без відмови) утворюють єдину
загальну вибірку випадкових наробітків. Цю єдину вибірку наробітків до
відмови та наробітків до призупинення випробувань, якщо відмова ще не
відбулась, поділяють на однакові інтервали, починаючи с того першого
інтервалу, де відмов нема. Емпірична функція розподілу Fс , яка побудована
за допомогою цієї загальної нецензурованої вибірки, наведена у таблиці 5.1.
Вибірка є повною і показує залежність, за якою оцінюється функція сумарної
імовірності потрапляння відмов або призупинення випробувань у відповідний
інтервал. Треба відзначити, що потрапляння в інтервал наробітку до
 191

призупинення випробувань визначалось по кожному з 13 культиваторів, в

яких виникала перша відмова стійки. Кількість наробітків до призупинення
випробувань nпр в інтервалі визначалась з урахуванням кількості одночасно
працюючих стійок у агрегаті.
Потім послідовно в кожному інтервалі за виразом (5.5) визначалось
сумарну кількість стійок Nсі, які випробувались до цього інтервалу або обсяг
цензурованої вибірки наробітків в і-му інтервалі з урахуванням загального
обсягу вибірки наробітків до відмови та до припинення випробувань у розмірі
N = 260.
У відповідності до (5.4) знаходилось значення відносної частоти Wi
наробітків у кожному інтервалі.
Визначалось частку враховуємих [92] в кожному інтервалі наробітків до
призупинення випробувань з умов:
1  1  Wi
 , якщоWi > 0;
i   Wi

0, якщоWi  0.

Кількість стійок, які були умовно випробувані в кожному інтервалі

групування вибірки, обраховувалась за формулою (5.7).
Статистичне оцінювання імовірності безвідмовної роботи пружних
стійок культиватору виконувалось у відповідності до виразу (5.8).
Вихідні дані та результати статистичного аналізу надійності пружних
стійок за раптовими відмовами наведені у таблиці 5.1. Аналіз згрупованої
вибірки закінчується передостаннім інтервалом.
Статистичний аналіз вибіркових даних щодо раптових відмов
культиваторів показав (рис. 5.2), що функція зміни імовірності безвідмовної
роботи пружних стійок відносно раптових відмов має типовий вигляд.
 192

Таблиця 5.1 – Статистичні дані та результати аналізу.

№ інт Межі інтервалу, га nо nпр Fс Nci Wi θi Ni Ri
1 1000 ÷ 4000 13 38 0,19615 260 0,19615 0,5270 239,97 0,9458
2 4000 ÷ 7000 9 17 0,29615 209 0,12440 0,5166 200,22 0,9033
3 7000 ÷ 10000 9 69 0,59615 183 0,42623 0,5690 143,74 0,8467
4 10000 ÷ 13000 2 17 0,66923 105 0,18095 0,5249 96,08 0,8291
5 13000 ÷ 16000 3 16 0,74230 86 0,22090 0,5312 77,50 0,7970
6 16000 ÷ 19000 2 32 0,87307 52 0,65380 0,6296 46,85 0,7630
7 19000 ÷ 22000 0 0 0,87307 52 0 0 33,00 0,7630
8 22000 ÷ 25000 1 0 0,87692 51 0,0196 0,5025 32,00 0,7391
9 25000 ÷ 28000 2 16 0,94615 33 0,54545 0,5973 22,44 0,6733
10 28000 ÷ 31000 0 0 0,94615 33 0 0 14,00 0,6733
11 31000 ÷ 34000 1 13 1,000 19 - - - -

Це свідчить, що статистична модель надійності відповідає теоретичній

моделі квазистатичного руйнування послідовних систем [8, 12, 14, 15, 22, 26,
96, 143].

Рисунок 5.2 – Зміна імовірності безвідмовної роботи стійок в залежності

від наробітку
 193

Виконано статистичний аналіз і отримано відповідну модель зміни

імовірності безвідмовної роботи пружної стійки культиватора в залежності від
наробітку (рис. 5.2), яка є достатньо репрезентативою (260 стійок) і відображає
рівень надійності за основним її показником. Слід вказати, що оцінка
проведена за раптовими відмовами (злам стійки) і вказує на гамма –
відсотковий наробіток на відмову, який згідно з діючим стандартом [127] є
наробітком, протягом якого відмова об’єкту не виникне з імовірністю γ,
вираженою у відсотках. Графік на рис. 5.2 і дані, наведені у табл. 5.1
дозволяють, наприклад, визначити, що 90% гамма – відсотковий наробіток
стійки до раптової відмови складає приблизно 7 тис. га, а 80 % стійок
відпрацюють безвідмовно близько 16 тис. га обробляємої площі. Враховуючи,
що кожний злам стійки потребує не тільки її заміни, але і призводить до втрат
робочого часу культиватора у сезон виконання необхідних польових робіт,
слід вважати, що рівень конкурентоспроможності виробника пружних стійок
не є достатнім, а їх якість потребує покращення. Такі дані є основою при
прогнозуванні та керуванні механічною надійністю з допомогою інверсійного
методу [24, 91, 98, 103]

5.2 Залежності показників надійності органів сільськогосподарських

машин від напрацювання

Розглянемо прикладні стохастичні моделі прогнозування ймовірності

безвідмовної роботи, що дозволяють робити інженерний аналіз і обирати
раціональний варіант забезпечення необхідного рівня надійності [27, 100, 109,
199].
На рис. 5.3, а показана схема накладення додатково впливаючих
нестаціонарних екстремальних навантажень на основний стаціонарний режим.
Під екстремальним будемо розуміти навантаження, потенційно здатне
привести елемент до раптового руйнування або неприпустимою деформації.
Практично це означає, що екстремальне навантаження може перевищити
 194

нижню межу випадкового розсіювання несучої здатності елементу. Величина

випадкового екстремального навантаження Рн при цьому визначається
різницею між максимумом екстремального навантаження, що виникає, і
~
нижньою межею розподілу несучої здатності Po , що є умовним
неушкоджуючим рівнем. На практиці такий рівень можна приймати,
оцінюючи його побічно, як верхню межу діапазону можливих значень
основного постійно діючого стаціонарного процесу навантаження. Наприклад,
використовуючи відоме "правило трьох сигм", можна вважати, що
~
Po  P  3  . Зазвичай такий підхід, дещо занижуючи оцінку величини
неушкоджуючого рівня, забезпечує можливість гарантованого оцінювання
знизу ймовірності безвідмовної роботи при багаторазових діях екстремальних
навантажень.
Використаний далі при побудові моделей надійності спосіб схематизації
зовнішнього екстремального навантаження об'єкта реалізує відомий підхід
[117, 144, 119, 220], який полягає в заміні безперервного випадкового процесу
навантаження дискретною послідовністю (потоком) стохастично незалежних
випадкових за величиною і однаково розподілених [167] навантажень
Рн1 ,..., Рнm , що відбуваються в випадкові моменти часу t1 ,..., t m . Відповідна

схема стаціонарного дискретного потоку наведена на рис. 5.3, б. Враховуючи,

що на практиці при експлуатації мобільної техніки виникнення екстремальних
навантажень – досить рідкісна подія, а небезпека раптового квазістатичного
руйнування в основному визначається максимальною величиною
еквівалентних напружень, що виникають при короткочасному навантаженні,
можна вважати такий спосіб схематизації екстремального навантаження
виправданим. Його використання при побудові моделей надійності істотно
спрощує математичний апарат і в ряді випадків дозволяє отримувати
результати в аналітичному вигляді, що важливо для проведення інженерних
розрахунків.
Використовувана в подальшому загальна схема настання раптової
 195

(перевантажувальної) відмови елементу полягає в тому, що при будь-якому

числі екстремальних навантажень відмова елементу настає тільки в разі хоча
б одноразового перебільшення величиною екстремального навантаження Рні
фіксованого в часі випадкового рівня Рп несучої здатності елементу.

P(t)

g(Pп)

Pп
Pн
...

...
~
Po
P

...
а t

g(Рп)

Рп f(Рн)
Рн 3
Рн1 Рн (т-1)
Рн Рн 2 Рнт
...
t1 t2 t3 tm-1 tm t
б
а – накладення екстремального навантаження на стаціонарний режим;
б – схема випадкового стаціонарного потоку незалежних дискретних
навантажень
Рисунок 5.3 – Схематизація багаторазового екстремального
навантаження
 196

На рис. 5.3, б показані: g ( Рп ) - щільність розподілу випадкової несучої

здатності; f ( Рн ) - щільність розподілу випадкових екстремальних
навантажень.
Пропонована схема формування раптових відмов відповідає механічній
моделі квазістатичної деформації і руйнування. При цьому вважається, що
величина несучої здатності кожного елементу повністю визначається його
початковою якістю і фіксована в часі, тобто не враховується ефект старіння.
Передбачається також, що втрата несучої здатності має квазістатичний
характер і не залежить від швидкості деформації та інших динамічних ефектів.
Вже згадана модель виключає вплив на несучу здатність елементу деформацій,
які відбулися раніше при його попередніх екстремальних навантаженнях.
Перераховані припущення і обмеження необхідно враховувати при
практичному використанні методів прогнозування механічної надійності і
вирішенні інженерних задач по її забезпеченню, що викладаються далі.
Перехід у вимірюванні об'єму вироблюваного ресурсу від числа
екстремальних навантажень m до напрацювання t можна виконати,
прийнявши певні припущення про вид випадкового потоку моментів часу
дискретних навантажень (див. рис. 5.3 б). У багатьох випадках, припускаючи
незалежність випадкових напрацювань до навантажень t1 , t2 ,...tm є
прийнятним допущення про стаціонарний пуасонівський потік, при якому
щільність розподілу числа навантажень i за напрацювання t має вигляд
t
 i
e  t 
To

Pi (t )     , (5.13)
i!  To 

де To - середній період між випадковими навантаженнями.

Тоді, виходячи з відомої формули для повної ймовірності маємо вираз,

що визначає ймовірність безвідмовної роботи в залежності від коефіцієнту
запасу і напрацювання:
 197

RK , t    Pi (t ) Ri ( K ) , (5.14)
i 0

де умовні ймовірності безвідмовної роботи Ri ( K )  R1i ( K ) - умовна

ймовірність безвідмовної роботи при випадковому числі i навантажень.
З (5.13) і (5.14) випливає, що напрацювання до раптової відмови в цьому
випадку має експоненціальний розподіл, а ймовірність безвідмовної роботи
визначається виразом:

 t 
RK , t   exp  1  R1 ( K ) . (5.15)
 To 

При цьому середнє напрацювання до відмови визначається за формулою

To
T  МTo , (5.16)
1  R1 ( K )

а інтенсивність відмов є не залежною від напрацювання постійною

величиною:

1  R1 ( K )
  1  R1 ( K )  o , (5.17)
To

де o  1 - постійна інтенсивність екстремальних навантажень.

To

Вираз (5.17) свідчить про те, що при постійній невипадковій несучій

здатності у елементів і стаціонарному пуасонівському потоці навантажень
потік раптових відмов у сукупності елементів також є стаціонарним
пуасонівським, але зі зменшеною інтенсивністю.
Гамма-процентний наробіток до раптової відмови можна визначити за
формулою

To ln 1

t ( K )   T ln 1 . (5.18)
1  R1 ( K ) 

З (5.18) випливає, що відносна величина гамма-відсоткового

 198

t ( K )
напрацювання до раптової відмови   ( K )  залежить від коефіцієнту
To
запасу і виду розподілу екстремальних навантажень, який визначає
ймовірність безвідмовної роботи при першому екстремальному навантаженні
R1 ( K ) . З аналізу даних, можна зробити висновок, що прогнозоване значення

  (K ) буде найменшим, якщо з числа розглянутих законів використовувати

для розрахунку R1 ( K ) розподіл Фреше. Це дає деякі гарантії від завищення
  (K ) при невизначеності щодо виду розподілу навантажень. Такий підхід

використаний при обчисленні значень   (K ) , які наведені в таблиці Г1

(Додаток Г).
При прогнозі гамма-відсоткового напрацювання до відмови t (K )

табличні значення   (K ) (таблиця Г3, Додаток Г) слід множити на очікувану

величину середнього періоду То між екстремальними навантаженнями. Так

наприклад. якщо при проектуванні можна задати, що То = 300 годин, а
коефіцієнт варіації екстремальних навантажень Vн  0,1 , то при значенні
коефіцієнту запасу K = 1,8 для з   0,99 таблиці додатків Г1 слідує, що
   57 ,14 . Тоді прогнозоване гамма-відсоткове напрацювання елементу до

раптової відмови становить: t  57 ,14  300  17142 години. Практично це

означає, що за таке напрацювання раптові відмови в середньому можуть

виникнути не більше, ніж у 1% проектованих елементів. Якщо ж необхідно
врахувати можливість більш значного розсіювання величин екстремальних
навантажень і задати коефіцієнт варіації Vн  0,2 , то при збільшенні
коефіцієнту запасу до K = 2,4 і завданні   0,95 отримаємо табличне значення
   59,44 і відповідно гамма-процентне напрацювання t  59,44  300  17832
години. В цьому випадку доведеться враховувати, що за таке напрацювання
прогнозований ризик відмов зростає до 5%, причиною чого є збільшення
коефіцієнта варіації навантаження.
У загальному випадку пуасонівського потоку екстремальних
 199

навантажень щільність розподілу числа навантажень i при напрацюванні t

визначається формулою

e  m ( t )  (m (t ))i
Pi (t )  , (5.19)
i!

де m (t ) - середнє сумарне число екстремальних навантажень за

напрацювання t.
При стаціонарному потоці m (t )   o t і, отже, сумарна кількість
навантажень є лінійною функцією напрацювання. У загальному випадку
зв'язок між m (t ) і змінною інтенсивністю навантажень  (t ) має вигляд
t

m (t )    (t ) dt. (5.20)
0

Якщо сумарне середнє нестаціонарного пуасонівського потоку m (t ) є

монотонно зростаючою ступеневою функцією напрацювання m (t )  o t  , то

змінна інтенсивність навантажень має вигляд:

dm (t )
 (t )   o t  1 . (5.21)
dt

Виходячи з (5.19) з використанням (5.14) отримаємо вираз для

ймовірності безвідмовної роботи у вигляді:

R( K , t )  exp 1  R1 ( K )o t . (5.22)

Вираз (5.22) свідчить про те, що в цьому випадку напрацювання до

раптової відмови має розподіл Вейбулла з параметром форми  . Випадковий
пуасонівський потік екстремальних навантажень з інтенсивністю виду (5.21)
називають [60, 124, 125] потоком Вейбулла. Середнє напрацювання до відмови
визначається за допомогою виразу

T

Г 1 1
  . (5.23)
1
 1  R K 
o 1

 200

Гамма-процентне напрацювання до відмови визначається за формулою

1
 ln 1 
  
t    . (5.24)

 o 1  R 1
 K  

З (5.22) випливає, що залежність інтенсивності відмов від напрацювання має

вигляд:
 1
 (t )  o 1  R1 K t . (5.25)

При   1 інтенсивність відмов як і інтенсивність навантажень, буде

зростаючою функцією напрацювання, а при   1 буде монотонно спадати.
Отже, при геометричному розподілі кількості екстремальних навантажень до
раптової відмови і пуасонівському потоці навантажень характер монотонної
зміни інтенсивності відмов залежно від напрацювання повністю визначається
характером зміни відповідної інтенсивності екстремальних навантажень.
Інтенсивність відмов при цьому знижується за рахунок множника 1  R1 ( K ) ,
що залежить від коефіцієнта запасу, виду розподілу і коефіцієнта варіації
навантаження. Збільшення коефіцієнту запасу призводить до зниження
інтенсивності відмов у порівнянні з інтенсивністю потоку навантажень.

5.3 Надійність робочих органів сільськогосподарських машин при

випадковій несучої здатності

5.3.1 Моделі надійності при багаторазовому навантаженні

У загальному випадку, побудова моделей прогнозування надійності

елементів при раптових відмовах, має враховувати як випадковість
екстремальних навантажень, так і випадковий характер несучої здатності [44,
78, 144, 155, 206, 207, 263, 265, 266]. Практика і результати випробувань
показують, що несуча здатність механічних елементів машин має випадкове
 201

розсіювання з коефіцієнтом варіації від 0,05 до 0,15. Тому при прогнозуванні

надійності елементу в якості ймовірності безвідмовної роботи в разі
одноразового (першого) екстремального навантаження приймається
ймовірність того, що Pп  Pн , де Pп і Pн - випадкові величини несучої здатності
і навантаження.
Якщо вважати величини несучої здатності і навантаження незалежними,
то при одноразовому (першому) навантаженні і нормальному розподілі Pп і Pн
зручно використовувати умову безвідмовності у вигляді

z  Pп  Pн  0. (5.26)

Виходячи з умови (5.26), можна отримати [177, 207] такий вираз для
ймовірності безвідмовної роботи при першому навантаженні елементу

 K 1 
R1  Fo  , (5.27)
 V 2  K 2 V 2 
 п н 

Pп
де K  - коефіцієнт запасу, обчислений за середнім значенням несучої
Pн
здатності і навантаження;
Fo () - нормована функція нормального розподілу;

Vп - коефіцієнт варіації несучої здатності.

Задаючи величину ймовірності R1 = γ, з (5.27) отримуємо відомий [207]

вираз для визначення ймовірнісно обґрунтованого коефіцієнту запасу

1  U  Vп2  Vн2  U   Vп  Vн 
2

K    . (5.28)
1  U 2  Vп2

де U  - квантиль нормального розподілу, що відповідає ймовірності γ.

У разі логарифмічно нормального розподілу несучої здатності і

навантаження зручніше використовувати ще один варіант умови
безвідмовності при першому навантаженні
 202

Pп
z  1, (5.29)
Pн
яке після логарифмування приймає аналогічний (5.26) вигляд

ln z  ln Pп  ln Pн  0. (5.30)
Тоді

 
 ln K  ln 1  Vп
2

 1  Vн2 
R1  Fo  , (5.31)
 
 ln 1  Vп2 1  Vн2

 

 

а формула для ймовірнісно обґрунтованого коефіцієнта запасу має вигляд

[207]:

K   
1  Vп2
1  Vн2
 
exp U  ln 1  Vп2 1  Vн2

   .

(5.32)

При використанні різних видів розподілів випадкових величин

навантаження і несучої здатності елементів для прогнозування ймовірності
безвідмовної роботи при першому навантаженні справедливі і широко
застосовуються [144, 183, 191] вирази


R1   F ( P) g ( P) dP, (5.33)
0

 
R1   1  G ( P) f ( P) dP  1   G ( P) f ( P) dP, (5.34)
0 0

де F (P) и f (P) - функція і щільність розподілу навантаження; G (P) і

g (P ) - функція і щільність розподілу несучої здатності.

Формули (5.33) та (5.34) припускають, що навантаження і

несучаздатність – незалежні випадкові величини. За змістом ці формули
еквівалентні і вибір між ними визначається тільки зручністю використання для
конкретних видів розподілів.
Розглянемо варіант випадковості квазістатичної несучої здатності
елементів машин і конструкцій, що на практиці зустрічається найбільш часто,
 203

який полягає в тому, що випадкова несуча здатність у кожного елементу

визначається тільки його початковою якістю і практично не залежить від
напрацювання або числа навантажень, впливу яких піддавався елемент
раніше. В цьому випадку не залежить від напрацювання вид і параметри
розподілу несучої здатності. Якщо навантаження відбувається багаторазово, а
несуча здатність елементу є при цьому не змінною в часі (фіксованою)
випадковою величиною, то виходячи з того, що функція розподілу максимуму
дискретної випадкової послідовності навантажень Pн ,..., Pн (див. рис. 5.3, б)
1 m

виражається у вигляді F m (P) , за аналогією з (5.33), можна отримати [144]

вираз для ймовірності безвідмовної роботи елементу при m-кратному
навантаженні:


Rm   F m ( P) g ( P) dP. (5.35)
0

Враховуючи, що щільність розподілу максимуму даної випадкової

послідовності навантажень

dF m ( P)
f Pmax m   mF m1 ( P) f ( P), (5.36)
dP
за аналогією з (5.34) отримаємо еквівалентний (5.35) вираз для ймовірності
безвідмовної роботи:


Rm  m 1  G( P) F m1 ( P) f ( P) dP. (5.37)

0

Моделі надійності (5.35) і (5.37) припускають, що для кожного елементу

його випадкова несуча здатність реалізується тільки один раз, залишаючись в
процесі навантаження цього елементу фіксованою в часі величиною. При
цьому діюче на елемент випадкове навантаження реалізується m-кратно,
утворюючи випадкову дискретну послідовність незалежних величин (рис. 5.3,
б). Передбачається також, що розподіл навантаження і несуча здатність від
часу (напрацювання) не залежать.
Можливий і інший, менш поширений варіант випадковості несучої
 204

здатності елементу, коли вона в випадкові моменти екстремальних

навантажень t1 , t2 , ..., tm не фіксована в часі, а приймає значення, що
змінюються, утворені реалізацією ергодичного стаціонарного випадкового
процесу. Можна вважати такі значення несучої здатності незалежними
випадковими величинами з щільністю розподілу g (P ) . Тоді ймовірність
безвідмовної роботи при першому навантаженні R1 слід визначати за
формулами (5.33) або (5.34), а ймовірність Rm при т-кратному навантаженні
можна потім визначати в цьому випадку, як і при постійній детермінованій
несучій здатності Rm  R1m .

5.3.2 Дискретні розподіли числа навантажень до відмови

Раніше було показано, що при детермінованому постійному граничному

рівні несучої здатності елементу ціле число випадкових за величиною
навантажень до раптової відмови має дискретний однопараметричний
геометричний розподіл. Однак, якщо несуча здатність кожного елементу є
фіксованою в часі випадковою величиною, то при багаторазовому
випадковому навантаженні розподіл числа навантажень до відмови не є
геометричним. Про це свідчать вирази для ймовірності безвідмовної роботи,
отримані в припущенні, що навантаження і несуча здатність випадкові і мають
розподіл Вейбулла або підкоряються закону Фреше. Передбачається також,
що несуча здатність і навантаження - незалежні між собою, але подібні
випадкові величини, тобто ті, що мають один і той же закон розподілу і
однакові коефіцієнти варіації.
Має сенс розглянути відмінні риси геометричного розподілу від
дискретних розподілів числа навантажень до відмови, які відповідають
випадкам розподілів подібних величин навантаження і несучої здатності за
законами Вейбулла і Фреше. Якщо має місце розподіл Вейбулла, то
ймовірність відмови при першому навантаженні
 205

1
Q1  1  R1  ,
K 1
b

1  Q1
звідки K b  .
Q1

Підстановка цієї величини дає вираз для ймовірності безвідмовної

роботи при т-кратному навантаженні у вигляді

Rm 
1  Q1 m m! ; m  1, 2,... (5.38)
m
 1  Q1 i  Q1 
i 1

яке слід зіставляти з відповідним виразом для геометричного розподілу.

Використовуючи (5.38) можна отримати функцію ймовірності
розглянутого дискретного розподілу, що залежить тільки від одного
параметру Q1 :

Q1 1  Q1  m  1 !
m 1
Qm  Rm1  Rm  m
; m  1, 2,... (5.39)
 1  Q1 i  Q1 
i 1

Ця функція визначає величину ймовірності відмови конкретно при т-

ому екстремальному навантаженні і є дискретним аналогом щільності
розподілу числа навантажень до відмови.
Легко переконатися, що при 0  Q1  1 для (5.39) виконується умова

нормування і ряд  Qm сходиться до одиниці. Перевірку збіжності цього ряду
m 1

можна виконати за допомогою ознаки Раабе [116], відповідно до якої

задовольняє умові сходиться ряд:

  Q    1  Q1 m  1  1
lim m m  1  lim m  1   1,
m
  Qm 1   m
  1  Q 1  m   1  Q

якщо 0  Q  1 .

Середнє значення розподілу (5.27) визначається сумою ряду

 206

Q1 1  Q1 
 m 1
m!
М m
. (5.40)
m 1
 1  Q1 i  Q1 
i 1

Умову збіжності ряду (5.40) також можна отримати за допомогою

ознаки Раабе, визначивши величину межі

  1  Q1 m  1  Q1
lim m  1   1, если Q1  0,5.
m
  1  Q1 m  1  1  Q1

Отже, на відміну від геометричного розподілу середнє розподілу (5.39)

має кінцеву величину тільки за умови, що ймовірність відмови при першому
навантаженні Q1 знаходиться в інтервалі 0,5  Q1  1. На практиці така
ймовірність відмови у елементів машин неприпустима. При цьому

Q1
М . (5.41)
2Q1  1

Дискретний розподіл (5.39) не виявлено в відомих довідниках [69, 115,

123, 129, 260] і в [96] цей розподіл названо гіпогеометричним.
Функція ймовірності гіпогеометричного розподілу (5.39) відрізняється
від відповідної характеристики геометричного розподілу наявністю
m  1!
множника m
, який при малих m  1 має величину меншу
 1  Q1 i  Q1 
i 1

одиниці, але зі збільшенням т починає перевищувати одиницю і збільшувати

значення ймовірності Qm в порівнянні з геометричним розподілом.

Важливою характеристикою гіпогеометричного розподілу є умовна

функція розподілу (функція ризику), яка визначається як відношення

Qm Q1
m   ; m  1, 2,... (5.42)
Rm1 1  Q1  m  Q1

Ця функція дозволяє для кожного чергового т-го навантаження

визначати умовну ймовірність відмови у об'єкта, який, витримавши
 207

попередньо m  1 навантаження, не відмовив. Як випливає з (5.42) функція

ризику у гіпогеометричного розподілу є монотонно спадаючою функцією
числа навантажень т і цим принципово відрізняється від геометричного
розподілу, у якого m дорівнює постійній величині. Зменшення ризику відмов
за рахунок попередніх навантажень в ряді випадків обґрунтовує доцільність
використання такого способу забезпечення надійності елементів, що мають
випадкове розсіювання несучої здатності.
Ще один варіант дискретного розподілу числа навантажень до відмови
можна отримати для ймовірності безвідмовної роботи в разі подібних
навантажень і несучої здатності, розподілених за законом Фреше. Після
вираження K за допомогою Q1 отримаємо вираз для ймовірності
безвідмовної роботи при т-кратному навантаженні у вигляді
1  Q1
Rm  ; m  1, 2,... (5.43)
1  m  1Q1
Виходячи з (5.43) можна отримати інші характеристики цього розподілу,
які наведені в таблиці 5.2.
Зважаючи на більшу, ніж у гіпогеометричного близькості цього
розподілу до геометричного і відсутності його в [123, 260], в таблиці він

названий квазігеометричним. Збіжність суми ряду  Qm до одиниці
т 1

перевіряється за допомогою ознаки Раабе за величиною межі

  Q    1  mQ1 
lim m m  1  lim m  1  2  1,
m
  Qm1  m   1  mQ1  2Q1 

тобто умову збіжності виконано.

Середнє квазігеометрічного розподілу є сумою ряду
 Q1 1  Q1  m
М . (5.44)
m1 1  m  1Q1  1  m  2 Q1 
 208

Таблиця 5.2 – Основні характеристики дискретних розподілів числа

навантажень до відмови
Вид
Геометричний Квазігеометричний Гіпогеометричний
розподілу
Ймоврність
1  Q1
1  Q1 m m!
безвідмовної 1 Q1 m m
1  (m  1) Q1  1  Q1 i  Q1 
работи i 1

Q1 1  Q1  m  1 !
Функція m 1
Q1 1  Q1 
Q1 1  Q1 
m1
Ймовірності m
1  (m  1) Q1  1  (m  2) Q1   1  Q1 i  Q1 
відмови i 1

Функція
Q1 Q1
ризику Q1
(m  1) Q1  1 1  Q1  m  Q1
відмови
Середнє 1 Q1
– ; при 0,5  Q1  1
розподілення Q1 2Q1  1

Аналіз збіжності ряду (5.44) проведемо за допомогою ознаки Гаусса

[116]. Відповідно до цієї ознаки розглядається відношення членів ряду (5.44),
яке представляється у вигляді

 1  1
m 2  m  1  2
ak 1
  Q1  Q1
.
ak 1
m  m
2

Q1

1  1 
Так як різниця коефіцієнтів при т становить:    1  1 , то ряд
Q1  Q1 
(5.44) розходиться і у квазігеометричного розподілу не існує кінцевого
середнього. Теоретично це означає, що у випадках квазігеометричного і
гіпогеометричного (при Q1  0,5 ) розподілів деяка частина об'єктів не може
бути доведена до відмови при будь-якому кінцевому числі навантажень.
 209

Q1
Функція ризику m  квазігеометричного розподілу з
m  1 Q1  1
ростом числа навантажень монотонно убуває, прагнучи до нуля.
На рис. 5.4 і 5.5 наведено вигляд графіків функцій ймовірності та
функцій ризику дискретних розподілів числа навантажень до відмови при
значенні параметра Q1  0,1 .

Qm

1 2 3

m
1 - геометричне; 2 - квазігеометричне; 3 - гіпогеометричне

Рисунок 5.4 – Графіки функцій ймовірності дискретних розподілів

числа навантажень до відмови
 210

Необхідно відзначити, що саме наявність випадкового розсіювання

несучої здатності елементів призводить до того, що розподіл числа
навантажень до раптової відмови набуває властивостей, які відмінні від
властивостей геометричного розподілу.

Якісні та кількісні відмінності гіпогеометричного і

квазігеометричного розподілів від геометричного вельми істотні і це
наочно ілюструють графіки, наведені на рис. 5.2 і 5.3.

λт
0,11 1
0,10
0,09
0,08
0,07
2
0,06
0,05
0,04
0,03
3
0,02
0,01

0 5 10 15 т
1 - геометричний; 2 - квазігеометричний; 3 - гіпогеометричний

Рисунок 5.5 – Графіки функцій ризику дискретних розподілів

Графіки функцій ймовірностей числа навантажень до відмови на рис. 5.4

показують, що при малих значеннях числа навантажень m  1 у геометричного
розподілу ймовірності вищі, але потім величина ймовірностей Qm спадає
значно швидше і стає менше, ніж у квазігеометричного і гіпогеометричного
розподілів. Найбільш істотні відмінності виявляються в поведінці функції
ризику (рис. 5.5), яка у геометричного розподілу залишається постійною і
 211

рівною значенню ймовірності відмови при першому навантаженні Q1 , а у

квазігеометричнго і особливо у гіпогеометрічного розподілів ризик відмови зі
збільшенням числа навантажень знижується до значень, набагато менших, ніж
Q1 . Ще однією характерною особливістю дискретних розподілів, пов'язаних з
наявністю розсіювання несучої здатності, є відсутність кінцевого середнього
числа навантажень до відмови.
Отже, всупереч загальноприйнятому раніше підходу [85, 117, 152, 246]
при прогнозі механічної надійності по раптових відмовах в умовах
випадкового розсіювання несучої здатності елементів використання
геометричного розподілу не можна вважати обґрунтованим.

5.4 Управління надійністю органів сільськогосподарських машин

5.4.1 Моделі на основі поєднань розподілів

Розглянемо моделі, у яких навантаження і несуча здатність не

підкоряються одним і тим же законам розподілу. Будемо використовувати
деякі варіанти поєднань різних видів розподілів навантаження і несучої
здатності. Якщо навантаження розподілено згідно із законом Фреше, а несуча
здатність має логарифмічно логістичний розподіл, то відповідна функція
одиничного розподілу навантаження набуває вигляду:

   н н 
h
F1 (G )  exp   н 
1  G  п
. (5.45)
н
  Cп  
 G п 

Тоді ймовірність безвідмовної роботи при т-кратному навантаженні

елементу визначається із загального виразу:

 н н 
1
 h 
Rm   exp  m  н 
1  G  п
 dG . (5.46)
н
  п
C 
0
 G п 
 212

В окремому випадку, коли  н   п коефіцієнти варіації навантаження і

несучої здатності взаємозалежні, причому Vн  Vп . Тоді з (5.46) випливає, що
н
  Г 1  1   
1    
н   1  G 
Rm   exp  m     dG . (5.47)
  K  G 
0
   
   

m Г н 1  1 
 н 
Після заміни змінної x  інтеграл (5.47) набуває
K н  G
вигляду

e x
Rm  Am  e Am   x 2 dx, (5.48)
Am

н
 Г 1  1  
   н  
де Am  m    .
 K 
 
 
В результаті інтегрування (5.48) отримаємо для ймовірності
безвідмовної роботи аналітичний вираз, що містить інтегральну показову
функцію:

Rm  1  Am  e Am  E1 ( Am ) , (5.49)


ex
де E1 ( Am )   dx - значення інтегральної показовою функції, табульованої
Am x

в [222, 246].

При K н  m чи Am  1 в виразі (5.48) можна використовувати

багаточленну апроксимацію [222] для обчислення інтегральної показовою
функції:

E1 ( Am )   ln Am  Co  a1 Am  a2 Am2  a3 Am3  a4 Am4  a5 Am5 , (5.50)

де Co  0,57722; a1  0,99999; a2  0,24991; a3  0,05520; a4  0,00976; a5  0,00108.

 213

Для оцінки ймовірнісно обґрунтованих коефіцієнтів запасу доцільно

використовувати такі значення параметра Am ( ) , які задовольняють рівняння

1  Am ( ) e Am ( ) E1  Am ( )    , (5.51)

де  - задане значення ймовірності безвідмовної роботи.

Тоді ймовірнісно обґрунтовані коефіцієнти запасу визначаються з

виразу
1
 m  н
K  , m     Г 1  1  . (5.52)
 m
A ( )   н 

Визначення ймовірнісно обґрунтованих величин коефіцієнта запасу в

разі поєднання розподілу навантаження по закону Фреше і логарифмічно
логістичного розподілу несучої здатності розглянемо на прикладі. Нехай
коефіцієнт варіації несучої здатності Vп  0,1 . Тоді параметр форми
логарифмічно логістичного розподілу несучої здатності  п  18,25 . Вираз
(5.49) справедливий, якщо і параметр форми у розподілі навантаження по
закону Фреше н  18,25 . Цьому відповідає значення коефіцієнта варіації
навантаження, який становить Vн  0,0738 . Результати чисельного рішення
рівняння (5.51) для значень   0,99; 0,999 і 0,9999 наведені в табл. 5.3.
Знайдені значення параметра Am ( ) потім були використані при визначенні

ймовірнісно обґрунтованих величин коефіцієнту запасу K  , m за допомогою

формули (5.52).
Для порівняння були також проведені розрахунки (див. табл. 5.3)
ймовірнісно обґрунтованих коефіцієнтів запасу K   в разі нормального
(5.28) і логарифмічно нормального (5.32) розподілів навантаження і несучої
здатності при співпадаючих значеннях ймовірності  і коефіцієнтів варіації
Vн і Vп з тими, які використовувалися при визначенні величин K  , m , тобто

при Vн = 0,0738 і Vп = 0,1. Більш високі значення коефіцієнтів запасу, як

випливає з таблиці 5.3, отримані при розглянутому поєднанні: закон Фреше -
 214

логарифмічно логістичний розподіл. Отже, таке поєднання можна віднести до

категорії несприятливих в сенсі надійності.
Легко переконатися, що в окремому випадку розглянутого вище
поєднання розподілів, коли ймовірність безвідмовної роботи при т-кратному
навантаженні визначається з виразу (5.49), виконується умова: Rm  R1m .

Г  н 1  1 
 н 
Наприклад, при т = 1, якщо  0,01 , то використовуючи
K н
таблиці [222] і формулу (5.49), отримаємо, що R1  0,959215 . Якщо т = 50, то

A50  0,5 і з (5.37) випливає, що R50  0,53854  R150  0,12468 . Це підтверджує

неправомірність використання геометричного розподілу при аналізі та
прогнозуванні надійності в разі багаторазового навантаження, якщо несуча
здатність елементів має випадкове розсіювання.

Таблиця 5.3 – Ймовірносно обґрунтовані коефіцієнти запасу

Ймовірність Число Коефіцієнт Коефіцієнти запасу

Параметр
безвідмовної навантажень запасу Нормальне Логарифмічно
Am ( )
роботи  т K  , m розподілення нормальне

1 1,376 1,360 1,338

0,99 1,725∙10-3 10 1,561
50 1,705
1 1,594 1,525 1,472
0,999 0,118∙10-3 10 1,809
50 1,975
1 1,835 1,684 1,590
0,9999 0,906∙10-5 10 2,082
50 2,274

Крім того, це вказує на можливість керування надійністю за рахунок

 215

проведення серії попередніх випадкових навантажень елементу до початку

його експлуатації. Число таких навантажень - mп , а величина навантаження
повинна мати розподіл Фреше. В даному випадку умовна ймовірність
безвідмовної роботи елементу, який витримав без відмови перші mп
попередніх навантажень, визначається з виразу

R m  
Rmп m

1  Amп  m e
Amп  m

E1 Amп m 
. (5.53)
 mп  Rmп 1  Amп e
Amп
 
E1 Amп

Використання формул (5.49) і (5.53) має на увазі, що при кожній серії

навантажень несуча здатність навантажуваного елементу залишається
фіксованою в часі величиною, тобто визначається тільки початковою якістю
елементу. Отже, виключається вплив будь-яких процесів у навколишньому
середовищі і в матеріалі елементу на його механічні характеристики.
В умовах розглянутого прикладу при mп = 0 ймовірність безвідмовної

 
роботи елементу при першому навантаженні R 1  R1  0,959215 . Але вже
0
після одного попереднього навантаження за допомогою таблиць інтегральної
показовою функції [246] за формулою (5.53) робимо прогноз, що

 
R
R1  2 
1
0,931550
R1 0,959215
 0,97116 .

Збільшивши число попередніх навантажень до mп = 22 можна

підвищити рівень прогнозованої умовної ймовірності безвідмовної роботи
елементів при першому навантаженні після "обкатки", перевищивши значення
0,99, яке іноді приймається в якості нормативного:

 22   RR
R1 23

0,68186
0,68600
 0,99397 .
22

Однак при цьому слід враховувати, що кількість елементів, які

відмовили в результаті такої обкатки, має в середньому скласти 31,4%.
Ще одним варіантом поєднань різних розподілів навантаження і несучої
 216

здатності, яке в окремому випадку дозволяє отримати аналітичний вираз для

ймовірності безвідмовної роботи, є поєднання розподілу Вейбулла для
навантаження і логарифмічно логістичного розподілу несучої здатності.
Нехай навантаження має розподіл Вейбулла з функцією F (P) , а функція
розподілу несучої здатності G (P) представлена у вигляді функції
логарифмічно логістичного розподілу. Отримаємо вираз для функції
одиничного розподілу навантаження:

 B  G bo 
F1 (G)  1  exp  bo 
, (5.42)
 1  G  

в якому параметри одиничного розподілу пов'язані з параметрами вихідних

розподілів навантаження і несучої здатності залежностями
bн
C  bн
B   п  ; bo 
 ан 
п .

Ймовірність безвідмовної роботи елементу при т-кратному

навантаженні в загальному випадку можна визначити шляхом чисельного
інтегрування виразу
m
1
 B  G bo  
Rm   1  exp   dG .
bo  
(5.55)
   
0  1 G 

При цьому коефіцієнт запасу розраховується за формулою

C п
K . (5.56)
ан п Г 1  1   sin 
 bн  п

В окремому випадку, коли bн   п і bо  1 одиничний розподіл з

функцією (5.54) стає однопараметричним з функцією виду

 B G
F1 (G )  1  exp  . (5.57)
 1  G 

При т = 1 ймовірність безвідмовної роботи при першому навантаженні

 217

 B G
1
R1  1   exp  dG. (5.58)
0  1  G 

B
Провівши заміну змінної x  , з (5.58) отримаємо
1 G
 x
e
R1  1  B  e 
B
2
dx. (5.59)
B x

Перетворюючи (5.59) за аналогією з (5.48) і (5.49), отримаємо для

ймовірності безвідмовної роботи при першому навантаженні вираз, що
містить інтегральну показову функцію:

R1  B  e B E1 ( B), (5.60)

п
де B   K  п sin  Г 1  1   .
  п   п 

Застосовуючи (5.60) для обчислення R1 при B  10 можна

використовувати наведену в [222] апроксимацію:

B 2  c1 B  c2
R1  2 , (5.61)
B  в1 B  в2

де c1  4,0364; c2  1,15198; в1  5,03637; в2  4,1916.

Використовуючи (5.61), можна обчислювати значення параметру B( ) ,

відповідні заданій величині ймовірності R1   за формулою:

в1  c1  в1  c1 2  41   в2  c2 2

B   , (5.62)
21   

а потім визначати величину ймовірнісно обґрунтованого коефіцієнту запасу

1
 B  п  
K    . (5.63)
 
 п sin   Г 1  1 
п  п

Розглянемо приклад визначення ймовірнісно обґрунтованих величин

 218

коефіцієнта запасу за допомогою виразів (5.62) і (5.63). Нехай маємо випадок,

коли коефіцієнт варіації несучої здатності Vп  0,1 , що відповідає значенню
параметра форми логарифмічно логістичного розподілу  п  18,25 .
Застосування формул (5.62) і (5.63) передбачає, що параметр форми розподілу
Вейбулла навантаження bн   п . При bн  18,25 отримуємо, що Vн  0,06729 .
Для ряду значень ймовірності  за формулою (5.62) розраховуємо відповідні
величини параметра В   , які наведені в таблиці 5.4.

За допомогою (5.63) були розраховані наведені в табл. 5.4 ймовірнісно

обґрунтовані величини коефіцієнтів запасу, відповідні поєднанню розподілів
Вейбулла (навантаження) і логарифмічно логістичного (несучої здатності) при
значеннях коефіцієнтів варіації навантаження Vн  0,06729 і несучої здатності
Vп  0,1 . Для цих коефіцієнтів варіації за формулами (5.28) і (5.32) розраховані
і наведені для порівняння в табл. 5.4 величини коефіцієнтів запасу, відповідні
розподілам навантаження і несучої здатності по нормальному і логарифмічно
нормальному законам. Збільшення ймовірності безвідмовної роботи при
першому навантаженні   0,999 призводить в разі розглянутого поєднання
розподілів до більших значень необхідного коефіцієнту запасу, ніж при
нормальному або логарифмічно нормальному законах.

Таблиця 5.4 – Ймовірносно обґрунтовані коефіцієнти запасу

Коефіцієнти запасу K ( )
Ймовірність Розподіли
безвідмовної В( ) Вейбулла і Нормальний Логарифмічно
роботи  логарифмічно розподіл нормальний
логістичний
0,99 98,019 1,330 1,352 1,327
0,999 997,98 1,510 1,513 1,456
0,9999 9997,7 1,714 1,670 1,569
 219

Розглядаючи варіант т-кратного навантаження в окремому випадку при

B
bo  1 з (5.55) після переходу до змінногї x  отримаємо
1 G

Rm  B  1  expB  x 
m dx
. (5.64)
B x2

Використовуємо в (5.64) біноміальний розклад т-ого ступеня

i i 
m
1  exp B  x  m
   1   exp iB  x  ,
i 0  m

i  m!
в якому    - біноміальні коефіцієнти.
 m  i !m  i !
В результаті почлінного інтегрування (5.64) і перетворень будемо мати
аналітичний вираз для ймовірності безвідмовної роботи при т-кратному
випадковому навантаженні елементу:

i 1  i 
m
Rm    1   iBe i B E1 i B  . (5.65)
i 1  m

Для спрощення і комп'ютеризації розрахунків при обчисленні доданків

суми (5.65), якщо B  10 можна використовувати апроксимацію (5.61) у
вигляді

iBe iB
E1 i B  
i B   c1iB  c2
2
, i  1, 2,..., m . (5.66)
i B 2  b1iB  b2
Проведені за допомогою (5.65) розрахунки показали, що аналогічно
попереднім розглянутим варіантам тут також виконуються умови: Rm  R1m і

R m   Rm , якщо mп  0 , тобто можливо управляти надійністю за рахунок

 mп 
попередніх навантажень.
 220

5.4.2 Прогнозування і управління надійністю при пуасонівському потоці

навантажень

Оскільки екстремальні навантаження відносяться до рідкісних

випадкових подій [117], то прогнозування показників надійності в залежності
від напрацювання доцільно проводити у припущенні, що випадковий потік
екстремальних навантажень є пуасонівським, при якому щільність розподілу
числа навантажень визначається виразом (5.19). Тоді ймовірність безвідмовної
роботи можна визначати за допомогою виразу виду (5.14), в якому при
наявності випадкового розсіювання несучої здатності умовні ймовірності Rі
визначаються з виразів виду (5.35), тобто
 1 1
Ri   F ( P) g ( P) dP  
i
F1i (G ) dG   F i g1 ( F ) dF . (5.67)
0 0 0

Підставляючи (5.19) и (5.67) в (5.14), отримаємо:


Rt    g ( P) e m t 
 m t i F i ( P)dP.
 i!
(5.68)
0 i 0

Слідуючи [144], можна замінити суму ряду, що входить в (5.68),

експонентою і отримати загальний вигляд виразу для ймовірності
безвідмовної роботи залежно від напрацювання:

Rt   e m t 
e
m t  F ( P )
g ( P) dP. (5.69)
0

Переходячи в (5.69) з урахуванням (5.67) до одиничних розподілів,

отримаємо дві більш прості форми виразів для ймовірності безвідмовної
роботи:
1 1
 m t 1 F1 ( G ) 
Rt    e dG   e m t 1 F  g1 ( F ) dF . (5.70)
0 0

Якщо потік екстремальних навантажень є стаціонарний з постійною

 221

інтенсивністю o  1 , то виходячи з (5.70), ймовірність безвідмовної

To
роботи визначається виразами
1 1
ot 1 F1 ( G ) 
Rt    e dG   e o t 1 F  g1 ( F ) dF . (5.71)
0 0

Вхідна в (5.71) функція одиничного розподілу навантаження F1 (G )

залежить як від виду розподілів навантаження і несучої здатності, так і від
величини їх параметрів [9, 62, 89]. Наприклад, в разі несприятливого в сенсі
надійності поєднання розподілів Фреше для навантаження і Вейбулла для
несучої здатності маємо такий вираз цієї функції:

  
  Г 1 
F1 (G )  exp  
1  
 
 
b   ln1  G  b ,
 (5.72)
 
  K Г 1  1   
      

в якому  і b - параметри форми законів Фреше і Вейбулла, однозначно

залежать від коефіцієнтів варіації навантаження Vн і несучої здатності Vп .

У формулу (5.72) входить і коефіцієнт запасу K , за допомогою завдання

якого в основному і може забезпечуватися необхідний рівень надійності при
проектуванні.
Інтенсивність відмов при постійній інтенсивності навантажень o
визначається формулою:

 1  o t F1 ( G ) 
  F1 (G )e dG 
 t   о 1  0 1 
. (5.73)
 o t F1 ( G )
 e dG 
 0 

З (5.73) слідує, що при постійній інтенсивності навантажень

інтенсивність відмов  (t ) є монотонно спадаючою функцією напрацювання.
У найпростішому варіанті, коли навантаження і несуча здатність мають
розподіли Вейбулла або Фреше з однаковими коефіцієнтами варіації, а
 222

коефіцієнт запасу K = 1, отримаємо, що F1 (G )  G .

Тоді з (5.71) виходить аналітичний вираз для ймовірності безвідмовної

роботи залежно від напрацювання:

1  e ot
R(t )  . (5.74)
o t
Перейшовши до безрозмірної змінної    o t , можна отримати вираз для
середнього напрацювання до раптової відмови

1  1  e 
T   R(t )dt    d . (5.75)
0 o 0

Використання табличного [46] інтегралу

х
1  e 
  d  E1 ( x)  ln x  Co ,
0

де E1 ( x ) - інтегральна показова функція;

Co  0,57721... - стала Ейлера;

дозволяє зробити висновок про те, що інтеграл в (5.75) розходиться і, отже, в

межах даної моделі не існує кінцевої величини у середнього напрацювання до
відмови. Такий результат виходить при K  1 , але враховуючи, що зі
збільшенням коефіцієнту запасу збільшується і R (t ) , логічно очікувати, що і
при K  1 величина T   . Тому при стаціонарному пуасонівському потоці
навантажень і випадковому необмеженому зверху розсіюванні несучої
здатності деяка частина навантажувальних елементів буде залишатися
працездатною при будь-якому збільшенні напрацювання.
В окремому випадку, якщо екстремальні навантаження і несуча
здатність є подібними випадковими величинами і розподілені за законом
Вейбулла з одним і тим же параметром форми b, то з (5.71) можна отримати
аналітичний вираз для прогнозування ймовірності безвідмовної роботи
залежно від напрацювання. У цьому випадку функція одиничного розподілу
b
навантаження F1 (G )  1  (1  G ) K , і після підстановки якої в (5.71) отримаємо
 223
1 b
Rt    e ot (1G ) K
dG. (5.76)
0

b
Заміна змінної x  (1  G ) K призводить цей інтеграл до вигляду

1
1 1 otx K b 1
Rt   b  e x dx. (5.77)
K 0

Після інтегрування і перетворень (5.77) виражається за допомогою

табульованих гамма-функцій [222] у вигляді

Г 1  1 b   Г 1  1 b , o t 
Rt    K  
1
K   e ot , (5.78)
o t 
Kb


де Г  , o t    e  y y  1dy - неповна гамма-функція.
ot

Можна показати, що при K  1 вираз (5.78) збігається з (5.74).

Обчислення в (5.78) повної Г 1  1 b  і неповної Г 1  1 b , o t 

 K   K 
гамма-функцій можна здійснювати за допомогою комп'ютерного
математичного пакету Mathcad [4, 147]. Для наближених обчислень неповної
гамма-функції в інженерних розрахунках можна використовувати [57] її
розклад Лежандра в безперервний (ланцюговий) дріб:

1 1
ot
(o t ) Kb
Г 1  1 b , o t  
e
. (5.79)
 K  1
o t  Kb
1
1
1 1
o t  Kb
2
1
o t  2  1
Kb

При досить великих значеннях коефіцієнту запасу, якщо  o t  10 , то

 224

неповна гамма-функція Г 1  1 b , o t   0 і e ot  0 . В цьому випадку

 K 
прогнозування ймовірності безвідмовної роботи можна виконувати за
допомогою наближеної формули:

Г 1  1 b 
R(t )   1
K . (5.80)
 o t 
Kb

Виходячи з (5.80) і вважаючи, що Г 1  1 b   1, для ймовірнісно

 K 
обґрунтованого коефіцієнту запасу при досить великій гарантованій
ймовірності R(t )    0,95 отримаємо наближену залежність:

1
  b
 ln o t 
K  (t )    , (5.81)
 ln 1 
 

яка дає свідомо завищену оцінку для K (t ) і справедлива при o t  10 .

Отримати аналітичний вираз для ймовірності безвідмовної роботи,

виходячи з (5.70), можна також в разі подібних величин навантаження і
несучої здатності, якщо вони мають розподіл Фреше. Тоді, відповідно до (5.70)
маємо
 1 
 
  
K
 m ( t )  1 G 
 
 
1  
 
R(t )   e dG. (5.82)
0

1

Роблячи в (5.82) заміну змінної x  G K
, отримаємо вираз, зручний для
інтегрування


1 
R(t )  e m (t )) K e x
m (t ) x K 1
dx. (5.83)
0


Інтеграл в (5.83) є табличним [202] і при цілих значеннях K
 225

обчислюється в замкненому вигляді. В результаті виходить вираз для

ймовірності безвідмовної роботи у вигляді кінцевої суми:

 1 k k k  1...k  i  1 k 1 k !e
m(t )

R(t )  k  1    (1)i  ( 1) k 1 
, (5.84)
 m (t ) i 1 m (t )  i 1
m (t )  

де k  K  1.
Формулу (5.84) зручно використовувати тільки при досить малих цілих

значеннях K . Тому в загальному випадку доцільно застосовувати вираз виду
(5.82), з використанням чисельного інтегрування. Виходячи з (5.73), при
K = 1 і F1 (G )  G після інтегрування може бути отримано вираз для
інтенсивності відмов в явному вигляді:
ot
e  o t  1
 t  
t e  1
ot . (5.85)

o
Можна показати, що в цьому окремому випадку lim  (t )  , а далі зі
t 0 2
збільшенням напрацювання функція інтенсивності відмов монотонно спадає,
прагнучи до нуля. У загальному випадку з (5.73) випливає, що початкове
(найбільше) значення інтенсивності відмов при t  0 визначається формулою:

 1 
 0  o 1   F1 (G ) dG   o 1  R1 . (5.86)
 0 

Отже, в порівнянні з інтенсивністю потоку екстремальних навантажень

 o початкове значення інтенсивності відмов зменшується пропорційно
величині ймовірності відмови при першому навантаженні. За формою виразу
(5.86) збігається з (5.17), однак, по-перше, ймовірності R1 і R1 ( K ) ,що входять
до них, обчислюються по-різному, а по-друге, при випадковому розсіюванні
несучої здатності інтенсивність відмов є монотонно спадаючою, починаючи
від  0 , функцією напрацювання на відміну від незалежної від напрацювання
величини, що обчислюється за формулою (5.17).
 226

На рис. 5.6 показані графіки ймовірності безвідмовної роботи залежно

від безрозмірного напрацювання    o t . Криві на рис. 5.6, а побудовані за

допомогою загального виразу (5.71) при F1 (G)  1  1  G K , що відповідає

b

розподілу Вейбулла для навантаження і несучої здатності. При цьому b  12,15

(коефіцієнт варіації навантаження і несучої здатності V  0,1).

R(t) 1
K  1,5
K  1,4
0,92
K  1,3
0,84

0,76

0,68
K  1,2
0,6
0 5 10 15 20 25 30 25 40 45 τ

1 K  1,8
R(t )
K  1,7
K  1,6
0,92
K  1,5
0,84

0,76
K  1,4
0,68

0,60
5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 τ

б
а - закон Вейбулла для навантаження і несучої здатності;
б - поєднання законів Фреше і Вейбулла
Рисунок 5.6 – Графіки кривих зміни ймовірності безвідмовної
роботи в залежності від напрацювання і коефіцієнту запасу
 227

На рис. 5.6, б наведено також графіки ймовірності безвідмовної роботи,

які відповідають несприятливому поєднанню розподілів навантаження по
закону Фреше і несучий здатності за законом Вейбулла. Ці графіки побудовані
за допомогою загального виразу (5.71), в якому функція одиничного розподілу
навантаження визначалася за формулою (5.72), а коефіцієнти варіації
навантаження і несучої здатності Vн Vп  0,1 забезпечувалися за рахунок
значень параметрів форми:   13,62 і b  12,15 .

З аналізу графіків, показаних на рис. 5.6, очевидна можливість

ефективного управління надійністю за допомогою зміни коефіцієнтів запасу
за середніми K . При цьому можна забезпечувати необхідну ймовірність
безвідмовної роботи  з урахуванням періоду   , протягом якого гарантовано

повинна виконуватися умова:

R     , если     . . (5.87)

Наведені на рис. 5.6 графіки вказують на можливість стабілізації рівня

безвідмовності елементів за рахунок збільшення коефіцієнтів запасу і
відповідного зменшення впливу напрацювання на ймовірність безвідмовної
роботи. З порівняння графіків на рис. 5.6 а) і 5.6 б), які побудовані при одному
й тому ж рівні випадкового розсіювання навантаження і несучої здатності,
виходить, що істотно впливає на характер зміни і величину ймовірності
безвідмовної роботи вид використовуваних розподілів навантаження і несучої
здатності. Тому в умовах невизначеності інформації щодо дійсного виду цих
розподілів з метою забезпечення гарантованого результату при управлінні
надійністю можна рекомендувати використання виразу (5.72) для функції
одиничного розподілу навантаження F1 (G ) , що входить в загальний вираз
(5.71) для прогнозу ймовірності безвідмовної роботи. У таблиці Г3 (Додаток
Г) наведені дані щодо гарантованого безрозмірною напрацювання   , що

задовольняє умові (5.67). Ця умова забезпечується при несприятливому

 228

поєднанні розподілів навантаження і несучій здатності, якому відповідав би

вираз (5.72). З порівняння даних таблиці Г 3 (Додаток Г) з результатами
розрахунків, наведених в аналогічній за змістом таблиці Г 1 (Додаток Г),
слідує висновок про суттєвий вплив випадкового розсіювання несучої
здатності елементів на величину гарантованого напрацювання   . Такий

висновок свідчить про доцільність та ефективність зменшення ступеня

розсіювання несучої здатності при забезпеченні надійності.
Розглянемо числовий приклад, який ілюструє характер поведінки
інтенсивності відмов в залежності від напрацювання при стаціонарному
пуасонівському потоці навантажень. Нехай середній період між
навантаженими To  100 од. напрацювання і, отже, інтенсивність
пуасонівського потоку навантажень  o  0,01 (на рис. 5.7 показана
штриховою лінією). Якщо випадкове навантаження має розподіл Вейбулла з
коефіцієнтом варіації Vн  0,1 і параметром форми bн  12,15 , то при
детермінованій постійній несучий здатності і коефіцієнті запасу K  1
інтенсивність відмов у відповідності з виразом (5.17) визначається наступним
чином:

 12 ,15

  0,01  exp   Г 1  112,15    0,00549.
 
   

Це постійне значення інтенсивності відмов показано на рис. 5.7

горизонтальною прямою 1. Нижче на рис. 5.7 наведено графік інтенсивності
відмов в разі, коли несуча здатність є фіксованою в часі випадковою
величиною, розподіленою так само, як і навантаження за законом Вейбулла з
параметром bп  bн  12 ,15 , а коефіцієнт запасу K  1 . Цей графік (крива 2)
побудований за формулою (5.85) і має спадаючий характер в залежності від
безрозмірного напрацювання  o t . Якщо коефіцієнт запасу K  1 , то в даному

випадку F1 (G)  1  1  G K і розрахунок інтенсивності відмов ведеться за

b

загальною формулою (5.73) з використанням чисельного інтегрування. Таким

 229

способом на рис. 5.7 побудовані: крива 3 (при K  1,1 ) та крива 4 (при K  1,2 ).
Вони мають монотонно спадаючий характер, а також показують вплив
збільшення коефіцієнту запасу на зниження інтенсивності відмов.

λ∙103

ωо=0,01
10

1
4

2
2
3
4
0 0,5 1 1,5 2 2,5 ωоt

Рисунок 5.7 – Графіки функції інтенсивності раптових відмов

при стаціонарному пуасонівському потоці навантажень

Зокрема, початкове (найбільше) значення інтенсивності відмов в даному

випадку з урахуванням (5.86) може бути визначено за формулою:

o
max  (t )   0   . (5.88)
K b 1

Цей вираз дозволяє при проектуванні призначати величину коефіцієнту

запасу, керуючи надійністю виходячи з вимог до рівня безвідмовності
елементу в початковий період експлуатації. Спадання функції інтенсивності
відмов  (t ) вказує на те, що на відміну від варіанту, коли немає випадкового
розсіювання несучої здатності у елементів, при наявності такого розсіювання
і стаціонарному пуасонівському потоці навантажень потік відмов у сукупності
елементів відрізняється від пуасонівського. При цьому і розподіл випадкового
 230

напрацювання між відмовами буде відрізнятися від експоненціального.

Спадаючий характер інтенсивності відмов в залежності від терміну
експлуатації при крихкому руйнуванні сталевих конструкцій підтверджується
статистичними даними, наведеними в [214].
Максимальна величина інтенсивності відмов, визначається виразом
(5.86), може бути зменшена в порівнянні з інтенсивністю навантажень o за
рахунок відповідного завдання коефіцієнтів запасу. У разі розподілу Вейбулла
у подібних величин навантаження і несучої здатності для цього призначена
o
формула (5.88). Якщо використовувати розподіл Фреше, то max  (t ) 
K  1
. У разі несприятливого поєднання розподілів навантаження і несучої
здатності (розподілу Фреше і Вейбулла) управління надійністю можна
здійснювати за допомогою даних про верхні межі коефіцієнта запасу. Так,
якщо при значеннях коефіцієнтів варіації навантаження Vн  0,2 і несучої
здатності Vп  0,1 потрібно зменшити максимум інтенсивності відмов у
порівнянні з інтенсивністю навантажень в сто раз, то для цього достатнім є
коефіцієнт запасу K  1,82, а щоб знизити до 0,001 o , слід мати K  2,511 .

Наслідком монотонного убування інтенсивності раптових відмов буде

особливість у зміні відповідної умовної ймовірності безвідмовної роботи.

Умовна ймовірність безвідмовної роботи R  t  залежить від двох

 to 
аргументів: tо - відпрацьованого безвідмовно попереднього періоду і t -
подальшого напрацювання. Вираз для визначення умовної ймовірності
безвідмовної роботи має вигляд

R t o  t 
R  t   . (5.89)
 to  R t o 

Характерна для випадку монотонно спадної інтенсивності відмов

закономірність поведінки функції R  t  полягає в тому, що при одному і

 to 
 231

тому ж значенні подальшого напрацювання t зі збільшенням попереднього

періоду tо умовна ймовірність безвідмовної роботи зростає [48]. Це ілюструє
рис. 5.8, де при тому, що значення умовної ймовірності збільшуються:

 0   R 
R t t 

t o1 

 R t  .

 t o2 

R t 
 to 
to 2
t o1
1

 
 
R t 
 0
R t
R t 
 t o1 
 t o2 

t to+t
to1  t
t o2  t

Рисунок 5.8 – Вид графіків зміни умовної ймовірності безвідмовної

роботи зі збільшенням відпрацьованого періоду

Отже, при проектуванні базовою характеристикою, що визначає рівень

надійності за раптових відмов є функція безумовної ймовірності безвідмовної

роботи R t   R t  0 , яка в процесі експлуатації у елементів, що залишаються

працездатними, не повинна погіршуватися. Підвищення умовної ймовірності

безвідмовної роботи R  t  при збільшенні відпрацьованого попереднього

 to 
періоду t o може супроводжуватися замінами деякої частини (слабких)
елементів, що відмовили. Однак виконання профілактичних замін елементів,
що експлуатуються, в разі раптових механічних відмов, обумовлених лише
 232

перевантаженнями, ефекту не дає.

Висновки за розділом 5

1. Статистичне оцінювання показників надійності коливальних

робочих органів ґрунтообробних агрегатів виконано з урахуваннями частки
призупинення експлуатаційних випробувань робочих органів, завдяки чому
побудована відповідна статистична модель прогнозування надійності.
2. Розроблені методи визначення показників надійності робочих
органів ґрунтообробних агрегатів, які діють в умовах коливального руху, а
надійність обумовлена раптовими відмовами елементів. Навантаження і
несуча здатність вважаються випадковими і розглядається багаторазове
навантаження у вигляді пуассонівського стаціонарного потоку.
3. Виконано оцінювання дискретних розподілів кількості
навантажень до раптової відмови, сутність яких відповідає неперервним
розподілам Вейбулла і Фреше щодо навантажень і несучої здатності. Виявлено
відмінність отриманих розподілів від геометричного, який відповідає сталій
величині несучої здатності. Якісні і кількісні відмінності отриманих
дискретних розподілів від геометричного виявлено на функції ризику, яка є
аналогом функції інтенсивності раптових відмов.
 233

РОЗДІЛ 6
ПРОГНОЗУВАННЯ НАДІЙНОСТІ ГРУНТООБРОБНИХ АГРЕГАТІВ

Будь-який об'єкт в теорії надійності може розглядатися як елемент або

як система, що складається з елементів, що утворюють певну структуру в сенсі
надійності. За структурою системи, в яких виникають механічні відмови,
діляться на послідовні (рис. 6.1, а) і відмовостійкі, в тому числі паралельні
(рис. 6.1, б) і які мають резерв живучості (рис. 6.1, в). При аналізі систем
необхідно розрізняти структуру в конструктивно-функціональному сенсі і в
сенсі надійності [30, 126, 181, 228, 261, 275, 276].

1 2 ··· п 2

···
···
a
п

б
l l+1 ··· l+i ··· п

2
···

···

l-1

а – послідовна; б – паралельна; в – з навантаженим резервом

живучості

Рисунок 6.1 – Схеми структур багатоелементних систем

Відмова послідовної в сенсі надійності системи настає при відмові будь-

якого, хоча б одного з її елементів. Такі системи не мають резерву
відмовостійкості (живучості) і тому надійність системи визначається
 234

надійністю кожного з елементів, а також їх кількістю. У системи з

паралельною структурою відмова настає в разі відмови всіх її елементів.
Паралельна структура при обмеженому загальному числі елементів забезпечує
навантажений резерв надійності у системи. У механічних системах паралельна
структура в чистому вигляді застосовується рідко через складність
конструктивної реалізації і підвищених витратах. Тому часто в машинах
замість навантаженого резерву фактично використовують ненавантажене
резервування заміщенням, вважаючи відмови замінних елементів для системи
некритичними, тобто які не завдають істотної шкоди і втрат.
Узагальненням двох розглянутих варіантів структури систем є
структура з навантаженим резервом живучості (рис. 6.1, в), при якій в системі,
що складається з п однотипних елементів, критична відмова настає при
одночасній відмові будь-яких l елементів. На практиці до систем з
навантаженим резервом живучості можна відносити групові різьбові,
заклепочні або штифтові з'єднання, багаторядні ланцюгові або ремінні
передачі, а також деякі багатоелементні будівельні конструкції. Якщо l  n ,
то умови навантаження елементів в такій системі мало змінюються аж до
настання критичної відмови. У цих системах допустимо виконувати певну
кількість замін (відновлень) одночасно елементів, що відмовили, без
виникнення загрози безпеки, значних матеріальних збитків або інших
неприйнятних наслідків. Властивість системи зберігати обмежену
працездатність при наявності відмов її складових частин називають
відмовостійкістю або живучістю [126, 127]. З рис. 6.1 очевидно, що при l  1
структура багатоелементної системи є послідовною, а при l  n паралельною.
Можна розглядати дві схеми екстремального навантаження елементів в
системі: роздільно-незалежне і загальне (спільне) навантаження. При
роздільно-незалежному випадковому навантаженні елементів в системі
передбачається, що випадкові послідовності дискретних навантажень, які
окремо впливають на кожен елемент, не залежать між собою як за величиною
екстремальних навантажень: Рн1 , Рн2 ,..., Рнm , так і за моментами навантажень:
 235

t1 , t 2 ,..., t m . Тому і раптові відмови елементів в системі слід вважати

незалежними випадковими подіями. Зазвичай це припущення істотно спрощує
розрахункові формули для ймовірності безвідмовної роботи систем з різною
структурою.
Однак часто основним джерелом екстремальних навантажень, що діють
одночасно на елементи однієї системи, є будь-які загальні навантажуючи
фактори, які, перетворюючись, розподіляються між елементами невипадковим
чином. Це може бути, наприклад, крутний момент на ведучому валу
редуктора, який розподіляється по його елементах, або тягове зусилля
трактора, яке розподіляється по робочим органам ґрунтообробного агрегату.
У цих випадках умова незалежності екстремального навантаження елементів
в одній системі порушується і може бути використана схема загального або
спільного навантаження. При такій схемі екстремальне навантаження, яке
одночасно діє на кожен елемент системи, визначається як добуток: Pнi   i Pн ,
де Pн - загальна випадкова складова навантаження в системі;  i - параметр,
що визначає розподіл навантаження по елементах системи і ступінь
залежності між елементами за загальним навантаженням. Будемо називати
одночасне екстремальне навантаження всіх елементів в одній системі
загальним або спільним, якщо можна знехтувати випадковим розсіюванням
величин  i і вважати їх постійними коефіцієнтами пропорційності між
загальною випадковою складовою навантаження Pн і навантаженням Pнi , що
діє на i-ий елемент.
Схема спільного навантаження елементів в більшій мірі може бути
застосована при аналізі надійності окремих вузлів або агрегатів машини,
наприклад, багатолистової ресори підвіски транспортного засобу. У меншій
мірі вона відповідає реальності, якщо розглядається більш велика система,
наприклад, трансмісія або ходова система машини в цілому. Прогнозування
надійності складного об'єкту як системи повинно починатися з виділення тих
підсистем, серед яких екстремальне навантаження елементів можна вважати
 236

спільним, а навантаження таких підсистем між собою потім розглядати, як

роздільно-незалежне [104].

6.1. Системи з послідовною структурою

В машинах найбільш поширеною структурою в сенсі надійності є

послідовна (рис. 6.1, а), при якій вважають, що відмова будь-якого з п
елементів призводить до відмови всієї системи. При аналізі надійності систем
необхідно враховувати вид схеми навантаження, а також наявність або
відсутність випадкового розсіювання несучої здатності у елементів.
Функція розподілу несучої здатності послідовної системи, що
складається з n незалежних за несівною здатністю елементів визначається
виразом [92]:
n
Gc ( Pп )  1   1  Gi Pпi , (6.1)
i 1

де Gi Pпi  - функції розподілу випадкової несучої здатності елементів системи.

Тоді в результаті диференціювання (6.1) отримаємо, що

 n 
d Gc ( Pп )  g c ( Pп ) dPп  d   1  Gi Pпi , (6.2)
 i 1 

де gc ( Pп ) - щільність розподілу несучої здатності послідовної системи.

Розглянемо варіант загального (спільного) навантаження елементів в

системі при наявності випадкового розсіювання їх несучої здатності. У
відповідності зі схемою потоку стохастично незалежних дискретних
випадкових навантажень (див. рис. 6.1, б) ймовірність безвідмовної роботи
системи після впливу на неї m екстремальних навантажень може бути
визначена з виразу :

Rc (m)   F m ( P) g c ( P) dP, (6.3)
o
 237

де F (P) - функція розподілу загального навантаження на систему.

З урахуванням (6.2) з (6.3) випливає, що ймовірність безвідмовної

роботи послідовної системи, що складається з п спільно навантажуваних
елементів, може бути визначена за допомогою залежності [92]:

 m
 n 
Rc (m)    F ( Р) d   1  Gi ( Р)  , (6.4)
o  i 1 

Якщо екстремальні навантаження на систему Pн і несучі здібності Pпi

елементів мають розподіл Вейбулла з функціями розподілу

  P b 
F ( Pн )  1  exp -  н  ;
  aн  
(6.5)
   P b 
Gi ( Pпi )  1  exp - i пi  ; i  1, 2,..., n,
  aпi  

то вираз (6.4) за допомогою елементарних перетворень приводиться до

вигляду:
m

   P  b      P b  

Rc (m)    1  exp      d 1  exp     , (6.6)
o

  aн       aпc   


1
 n   b  b

де aпc     i   . (6.7)
 i 1  aпi  
 

Отже, несуча здатність системи також розподілена згідно із законом

Вейбулла, але з параметром масштабу, що визначається за формулою (6.7), і з
тим же параметром форми b як у елементів.
Роблячи в (6.6) заміну змінної

  P b 
y  1  exp -   (6.8)
  aн  

и враховуючи, що
 238

b
 a 
  P b   н 
a 
   1  y 
 пc 
exp   ,
  aпc  

приводимо інтеграл (6.6) до вигляду

b
b1  ан 
  1
а  a
 пc


Rc (m)   н  y
m
(1  y ) dy. (6.9)
 aпc  o

Інтеграл в (6.9) представляє собою повну бета-функцію, тому

 ан    ан  
b b

Rc (m)    B m  1;   . (6.10)
 пc  
a   пc  
a

Відображаючи бета-функцію за допомогою гамма-функцій і

враховуючи (6.7), отримаємо [93, 96] розрахункову формулу для
прогнозування ймовірності безвідмовної роботи послідовної системи у
вигляді [92]:
Г 1   Г 1  m 
Rc (m)  , (6.11)
Г 1    m 
b
 nK  P
де   ;     min  ; K i  пi - коефіцієнти запасу по середнім

b
K min i 1  K i   i Pн

значенням: несучої здатності - Pпi і екстремальних навантажень - Pнi   i Pн на

елементи; K min - коефіцієнт запасу у найбільш навантаженого елемента

системи.
Величину  , яка знаходиться в межах 1    n , слід трактувати, як
умовне число елементів в системі, приведене до найбільш навантаженого.
Параметр форми b розподілів (6.5) визначається тільки величиною загального
коефіцієнта варіації V екстремальних навантажень і несучої здатності
елементів. У таблиці Г4 (Додаток Г) наведені деякі значення функції (6.11) при
нецілих (середніх) величинах сумарного числа екстремальних навантажень m .
З (6.11) при цілих значеннях сумарного числа навантажень m можна
 239

отримати вираз для ймовірності безвідмовної роботи системи в залежності від

числа навантажень у вигляді [92]:

m b
j K min
Rc (m)   . (6.12)
j 1
b
jK min 

Аналіз структури цієї формули показує, що кожному наступному

навантаженню в добутку (6.12) відповідає імовірнісний за змістом множник,
який більше, ніж попередні. У цьому полягає принципова відмінність моделі
(6.12) від до сих пір рекомендованих [117] моделей механічної надійності, при
побудові яких передбачається, що ймовірності безвідмовної роботи при
кожному навантаженні, які відбувається послідовно, не змінюються і тоді
Rc (m)  Rcm (1). Таке припущення, занижуючи Rc (m) , вносить похибка, яка
пов'язана з неврахуванням збереження стабільності несучої здатності у
багаторазово навантажуваних елементів, а також нерівномірності
"відсіювання" найбільш "слабких" елементів при первинних і наступних
навантаженнях.
За допомогою (6.12) можна отримати [92] вираз для умовної ймовірності

безвідмовної роботи Rc  m m  , що визначає таку ймовірність для послідовної

 п 

системи, яка вже витримала без відмов перші mп попередніх навантажень:

R m  m  mп  m b
Rc  m   c п
jK min
 mп  Rc mп 
  . (6.13)
j mп 1
b
jK min 

Як випливає з (6.13), збільшення числа попередніх навантажень mп при

збереженні m підвищує умовну ймовірність безвідмовної роботи системи

Rc  m  . Це є теоретичним обґрунтуванням для використання способу

 mп 
управління надійністю шляхом застосування "силової" обкатки: виконання до
початку експлуатації системи необхідної кількості контрольних навантажень.
Режими проведення такої обкатки можуть бути обрані на основі (6.13). На
рис. 6.2 [92] показано, як збільшення кількості попередніх навантажень mп
 240

може вплинути на підвищення ймовірності безвідмовної роботи групового

різьбового з'єднання, що складається з 6 рівнонавантажених болтів. При цьому
прийнято однакові коефіцієнти запасу у елементів K i  1,7 , а коефіцієнт
варіації навантаження і несучої здатності прийнятий V = 0,1.
За аналогією з виразом (2.42), виходячи з (6.12) може бути отримана
наближена формула, яка визначає ймовірносно обґрунтовану величину
коефіцієнта запасу у найбільш навантаженого елемента послідовної системи
при досить великому m  5 числі спільних екстремальних навантажень:

1
  b

K min m,    
 C o  ln m  0,51
1  , (6.14)
 ln
 

де C o = 0,57721... - стала Ейлера.

Rс  m 
 mп 

mп = 20
0,98
mп = 10
mп = 5
0,96

mп = 0
0,94

0,92
0 40 80 120 160 m

Рисунок 6.2 – Вплив кількості попередніх навантажень mп

на підвищення надійності різьбового з'єднання

При визначенні величини коефіцієнта запасу K min m,   , який

забезпечує задану ймовірність безвідмовної роботи  у послідовній системи
після т-кратного навантаження, слід попередньо задати величини відношень
 241

K min
i  , i = 1, 2,..., п і заздалегідь розрахувати наведене число елементів в
Ki
n
системі     i . Потім за формулою (6.14) визначається ймовірносно
i 1

обґрунтований коефіцієнт запасу K min m,   у найбільш навантаженого

K min m,  
елементу і коефіцієнти запасу у інших елементів: K i  . Отримана
i
таким способом сукупність коефіцієнтів запасу K i , i = 1, 2,..., п, буде
забезпечувати заданий при проектуванні рівень безвідмовності системи.
Якщо в послідовній системі всі елементи повинні бути однакові в сенсі
надійності: Ki  K і, відповідно   n , то ймовірнісно обґрунтовані
коефіцієнти запасу у всіх елементів системи визначаються за формулою:

K  K m,    n b ,
1
(6.15)

в якій коефіцієнт запасу K m,   визначається з виразу (2.42) для одного

елементу.
Витрати по забезпеченню механічної надійності систем від раптових
відмов у багатьох випадках можна наближено вважати пропорційними сумі
1 n
або середньому значенню коефіцієнтів запасу у елементів: K   K i . Тому
n i 1
аналіз надійності при проектуванні має сенс проводити за допомогою
залежностей, що включають середню величину K коефіцієнтів запасу у
елементів послідовної системи. Аналогічно формулі (6.12) можна отримати
вираз для розрахунку ймовірності безвідмовної роботи послідовної системи
при спільному багаторазовому навантаженні елементів у вигляді

m
jK b
Rc (m)   , (6.16)
j 1 jK b  
 242

b
n K 
де      - число елементів в системі, приведене до умовного елементу
i 1  K i 

із середнім коефіцієнтом запасу.

Розглянемо і перетворимо величину:
1
1 n 1  b
1   b
 
1
1 n 1  b  n i 1 K 
 i 
b
   K   b  . (6.17)
n n
 n i 1 K i  n
 Ki
i 1

У чисельнику виразу (6.17) маємо узагальнене степеневе середнє

величин 1 , а в знаменнику – гармонійне середнє цих же величин, яке при

Ki
b  0 завжди менше, ніж степеневе середнє. Рівність між середніми може бути
1
  b
тільки, якщо всі K i будуть однакові. Тому завжди    1 і, отже   n .
n
Викладене дозволяє, виходячи з (6.16), зробити висновок про те, що при
виконанні умови K  const маємо верхню межу для ймовірності безвідмовної
роботи послідовної системи:

m
jK b
Rc (m)   . (6.18)
j 1 jK b  n

m
jK b
При цьому очевидно, що max Rc (m)   досягається тільки,
j 1 jK b  n

якщо всі коефіцієнти запасу у елементів K i будуть однакові і K i  K . Отже,

раціональним з точки зору забезпечення надійності варіантом побудови
послідовної системи є виконання її з рівнонавантажених елементів, тобто
елементів з однаковими або близькими за величиною коефіцієнтами запасу.
Підтверджується, що при проектуванні оптимальних за критерієм механічної
надійності послідовних систем замість відомого принципу "рівноміцності"
доцільно використовувати аналогічний за змістом, але більш загальний за
 243

вмістом принцип рівнонадійності елементів, що входять в систему.

У разі стаціонарного пуасонівського потоку екстремальних
навантажень, що впливають спільно і одночасно на елементи послідовної
системи з функціями розподілу навантаження і несівних здібностей виду (6.5)
за допомогою загального виразу отримуємо залежність ймовірності
безвідмовної роботи послідовної системи від напрацювання у вигляді
1 K cb
Rc (t )   e ot 1G  dG, (6.19)
0

1
 n   b  b

де K c  aн    i  
1 
.
 i 1  aпi  
 
Розглядаючи варіант системи з п рівнонадійних елементів з
коефіцієнтами запасу K , з (6.19) отримаємо для ймовірності безвідмовної
роботи вираз:

Kb
1
Rc (t , n)   e ot 1G 
n
dG. (6.20)
0

Виходячи з (6.20) можна отримати вираз для прогнозування ймовірності

безвідмовної роботи послідовної системи при спільному навантаженні в
аналітичному вигляді:

Г 1  n b   Г 1  n b , o t 
Rc (t , n)   K  
n
K   e ot . (6.21)
o t 
Kb

При  o t  10 можна використовувати наближену формулу

Г 1  n b 
Rc (t , n)   n
K , (6.22)
o t 
Kb

для застосування якої в інженерних розрахунках досить скористатися

доступними таблицями гамма-функції, які є, наприклад, в [246, 222, 35, 200].
 244

Вираз (6.20) свідчить про те, що ймовірносно обґрунтований коефіцієнт

запасу елемента послідовної системи в разі спільного навантаження може бути
визначений за формулою:
1
  b
 n ln o t 
K    , при o t  10. (6.23)
 ln 1 
 

З виразів (6.15) і (6.23) випливає, що для збереження постійним, тобто

таким, як у одного елемента, рівня безвідмовності у послідовної системи при
збільшенні числа її елементів необхідно підвищувати коефіцієнти запасу у
1

раз. Наприклад, якщо у одного елемента K  1,8 , а

b
елементів в n
коефіцієнти варіації навантаження і несучої здатності V  0,1 (b  12,15) , то для
забезпечення такої ж ймовірності безвідмовної роботи у послідовній системі з
50 елементів необхідно підвищити коефіцієнти запасу елементів в
1

50 12 ,15
 1,38 рази, тобто довести їх до рівня: K  1,8  1,38  2,48 . Ефективним

способом зменшення впливу числа елементів в послідовній системі на її

надійність є зниження рівня випадкового розсіювання навантаження і несучої
здатності. Так, якщо зменшити їх коефіцієнти варіації до V  0,06 , що
відповідає b  20,68 , то в умовах розглянутого прикладу величина необхідного
коефіцієнта запасу у елементів системи може бути знижена до
1

K   1,8  50 
20 , 68
 2,17 . З огляду на те, що при V  0 параметр b   , то якщо

у елементів послідовної системи відсутня або дуже мале випадкове

розсіювання несучої здатності, величина ймовірносно обґрунтованого
коефіцієнту запасу фактично перестає бути залежною від числа елементів в
системі.
Перехід до одиничних розподілів. Розглянемо варіант послідовної
системи, що складається з п елементів з однаковими функціями розподілу
несучої здатності: Gi P  GP, i  1, 2,..., n . Тоді відповідно до (6.1) функція
 245

розподілу несучої здатності системи Gc  P  визначається за формулою:

Gc P   1  1  GP  ,
n
(6.24)

диференціюючи яку за змінною G , отримаємо

dGc  n 1  G 
n1
dG. , (6.25)

У виразі (6.4) для ймовірності безвідмовної роботи системи при

спільному і однаковому для всіх елементів випадковому навантаженні
відповідно до виразу (6.25) і перетворенням (2.15) перейдемо до однакової для
всіх елементів системи функції одиничного розподілу загального F1 (G )
навантаження на систему. В результаті такого переходу отримаємо вираз для
ймовірності безвідмовної роботи послідовної системи у вигляді
1
Rc (m, n)  n  F1m (G ) 1  G 
n 1
dG. (6.26)
0

Ще один варіант переходу до функції одиничного розподілу загального

навантаження на систему виду F1(G) з урахуванням (6.24) можна виконати за
аналогією з першим варіантом формул (2.20) і отримати еквівалентний (6.26)
вираз

  F (G)
1 1
Rc (m, n)  1  m  1  1  G  f1 (G ) dG  m  F1 (G )  1  G n f1 (G) dG.
n m 1 m 1
1
(6.27)
0 0

Якщо використовувати функцію одиничного розподілу несучої

здатності елементів системи G1 ( F ) виду (2.17), то з урахуванням (6.24) і (6.25)
за аналогією з (2.19) і (2.20) отримаємо ще два варіанти еквівалентних формул
для ймовірності безвідмовної роботи послідовної системи:
1
Rc (m, n)  n  F m 1  G1 ( F ) g1 ( F )dF .
n 1
(6.28)
0

1
Rc (m, n)  m  F m 1  G1 ( F ) F m1dF .
n
(6.29)
0
 246

Перевагою виразів (6.26 ÷ 29) при прогнозуванні надійності послідовних

систем з однотипних рівнонапружених елементів є їх універсальність і
спрощена чисельна реалізація комп'ютерних розрахунків, які практично
завжди здійсненні незалежно від виду і параметрів заданих розподілів
навантажень і несучої здатності елементів. Числові результати, одержані за
допомогою чотирьох наведених вище формул повинні збігатися, а вибір між
ними може визначатися міркуваннями зручності при отриманні аналітичних
залежностей.
Наприклад, в разі розподілів загального навантаження і несівних
здібностей елементів згідно із законом Фреше з однаковими параметрами
форми  н   п   з (6.26) отримаємо вираз для ймовірності безвідмовної
роботи послідовної системи:
1 m
K
Rc (m, n)  n  G 1  G n1 dG. (6.30)
0

Інтеграл в (6.30) визначається як бета-функція [222] і аналогічно виразу

(6.10) для ймовірності безвідмовної роботи системи отримаємо формулу

 m 
Rc (m, n)  n  B n, 1    . (6.31)
 K 

З огляду на те, що п - завжди ціле число і відобразивши, аналогічно

(6.10), бета-функцію за допомогою гамма-функцій, остаточно вираз (6.31)
представимо у вигляді
n
iK 
Rc (m, n)    . (6.32)
i 1 iK  m

Порівняння формул (6.32) і (6.12), в якій при рівнонавантажених

елементах слід покласти   n і K min  K , показує, що аргументи т і п в
виразах для ймовірності безвідмовної роботи послідовної системи змінюються
місцями, якщо розподіл Вейбулла навантаження і несучої здатності замінити
розподілом Фреше.
 247

Виходячи з (6.32), можна за аналогією з (6.14) при n  5 для визначення

ймовірнісно обґрунтованого коефіцієнту запасу використовувати наближену
формулу:
1
  
 mCo  lnn  0,51
K (m,  )    , (6.33)
 ln 1 


де C o = 0,57721...

Наявність двох виразів: (6.15) і (6.33) для оцінки ймовірнісно

обґрунтованих коефіцієнтів запасу у елементів послідовних систем дозволяє в
кожному конкретному випадку, виходячи з відомих значень n, m, b, ρ і γ,
провести розрахунки і вибрати більше значення K (m,  ) з урахуванням
невизначеності щодо можливого виду розподілів навантаження і несучої
здатності.
У разі пуасонівського потоку екстремальних навантажень, що спільно
впливають на послідовну систему, яка складається з п елементів з однаковими
функціями розподілу несучої здатності, використовуючи (6.26), можна
отримати вираз для умовної ймовірності безвідмовної роботи системи при
будь-якому випадковому числі i екстремальних навантажень:
1
Rc (i, n)  n  F1i (G ) 1  G 
n 1
dG. (6.34)
0

Вираз для ймовірності безвідмовної роботи системи в залежності від

напрацювання при стаціонарному пуасонівському потоці спільних
навантажень має вигляд

ot
 ot i  
Rc (t , n)  e  i!
Rc i, n . (6.35)
i 0

Підставивши (6.34) в (6.35), після перетворень, отримаємо загальний

вираз для ймовірності безвідмовної роботи послідовної системи в залежності
від напрацювання:
 248

1
Rc (t , n)  n  e ot 1 F1 (G )  1  G 
n 1
dG. (6.36)
0

Прогнозування надійності систем за допомогою виразу (6.36) зручно

реалізовувати на комп'ютері, задаючи різні функції одиничного розподілу
навантаження F1 G  . Набір таких функцій, відповідних різним сполученням
розподілів навантаження і несучої здатності, наведено в додатках (див. табл.
Г2, Додаток Г). За допомогою (6.36) можна отримувати і деякі аналітичні

результати. Так, легко переконатися, що задаючи F1 G   1  1  G K , з (6.36)

b

за допомогою заміни змінної x  1  G  можна отримати формулу (6.21).

b
K

На основі використання функції одиничного розподілу несучої здатності

елементів G1  F  з урахуванням того, що умовна ймовірність безвідмовної
роботи при випадковому числі i навантажень виражається формулою:
1
Rc (i, n)  n  F i 1  G1 ( F )
n 1
g1 ( F ) dF , (6.37)
0

при пуасонівському потоці екстремальних навантажень можна отримати

залежність, еквівалентну виразу (6.36), у вигляді
1
Rc (t , n)  n  e ot (1 F ) 1  G1 ( F )
n 1
g1 ( F ) dF . (6.38)
0

При загальному (спільному) способі випадкового навантаження

елементів в послідовній системі можливий варіант, коли несучі здатності всіх
елементів мають мізерне розсіювання, тобто несуча здатність кожного
елемента практично є постійною величиною. В цьому випадку раптові відмови
системи при екстремальних навантаженнях завжди будуть обумовлені
відмовами одного або декількох елементів, що мають найменшу
детерміновану несівну здатність, які можна назвати лімітуючими. Тоді
ймовірність безвідмовної роботи системи не буде залежати від загальної
кількості включених в неї елементів, а буде визначатися тільки ймовірністю
 249

безвідмовної роботи лімітуючих елементів Rmin (t ) . Імовірність Rmin (t ) можна

оцінити методами, викладеними в розділі 5, а ймовірність безвідмовної роботи
послідовної системи, що містить лімітуючі елементи Rс (t )  Rmin (t ) .

Роздільно-незалежне навантаження елементів в системі. Беручи при

прогнозуванні показників надійності системи схему роздільно незалежного
навантаження елементів, слід вважати, що відмови або працездатні стани
елементів є незалежними між собою випадковими подіями. Тоді ймовірність
безвідмовної роботи послідовної системи Rс (t ) повинна визначатися як
добуток ймовірностей безвідмовної роботи її елементів:
n
Rс (t )   Ri (t ) . (6.39)
i 1

Використовуючи основне співвідношення [48] між імовірністю

t
  i ( t ) dt
безвідмовної роботи і інтенсивністю (ризиком) відмов: Ri (t )  e 0
, на
підставі (6.39) можна отримати вираз, що зв'язує інтенсивність відмов
послідовної системи з інтенсивностями відмов i (t ) , елементів що входять до
неї:
n
c (t )   i (t ). (6.40)
i 1

У разі постійних детермінованих величин несучої здатності у елементів

системи їх інтенсивності відмов при стаціонарних пуасонівських потоках
екстремальних навантажень не залежатимуть від напрацювання, а
інтенсивність відмов i-го елемента можна визначити за формулою:

i  1  R1 Ki oi , i  1, 2,..., n, (6.41)

Poi
де K i  - коефіцієнт запасу; Poi - граничний детермінований рівень
Pнi

несучої здатності i-го елементу; Pнi - середня величина екстремального

навантаження, що діє на елемент; oi - інтенсивність навантажень елемента;
 250

R1 K i  - ймовірність безвідмовної роботи i-го елемента при першому

навантаженні, що визначається за формулами табл. 1.2 в залежності від виду
розподілу навантаження.
Тоді постійна величина інтенсивності відмов послідовної системи
визначається як сума (6.40) інтенсивностей відмов її елементів:
n
c   1  R1 K i oi , (6.42)
i 1

а ймовірність безвідмовної роботи системи

Rc t   e ct , (6.43)

тобто напрацювання до відмови послідовної системи при пуасонівському

роздільно-незалежному навантаженні елементів з детермінованою несівною
здатністю підпорядковується експоненціальному розподілу.
Середнє напрацювання такої системи до раптової механічної відмови
визначається з виразу:
1
 n 1  R1 K i  
Tc     , (6.44)
 i 1 Toi 

де Toi - середній період між навантаженнями i-го елементу.

У разі, якщо система складається з однакових рівнонавантажених

елементів, коли Toi  To і K i  K ; i  1, 2,..., n , то при роздільно-незалежному
навантаженні елементів середнє напрацювання системи до відмови
розраховується за формулою:

To T
Tc   , (6.45)
n1  R1 K  n

де T - середнє напрацювання до відмови одного елементу.

Виходячи з (6.45), можна використовувати для прогнозування гамма-
відсоткового напрацювання до відмови t K  послідовної системи з п

однакових елементів дані таблиці 1П додатку. При цьому табличні значення

 251

  K  слід множити на відношення To .

n
Якщо несуча здатність у елементів системи має випадкове розсіювання,
а навантаження елементів в системі передбачається роздільно-незалежним, то
вирази (6.39) і (6.40) для ймовірності безвідмовної роботи і інтенсивності
відмов послідовної системи залишаються справедливими. Тоді відповідно до
(6.39) ймовірність безвідмовної роботи системи в разі пуасонівських потоків
навантажень можна прогнозувати за допомогою виразу
n
t  oi n 1
Rс (t )  e i 1
  e t oi F1i ( G )
dG, (6.46)
i 1 0

де  oi - інтенсивності навантаження елементів;

F1i (G) - функції одиничних розподілів навантаження.

Функція інтенсивності відмов системи відповідно до (6.40) може бути

визначена за формулою:

 1 
  F1i (G ) e toi F1i (G ) dG 
c t    oi 1  0 1 
n

i 1
. (6.47)
toi F1i ( G )
 e dG 
 0 

При випадковому розсіюванні несучої здатності елементів складові

суми (6.47) є монотонно спадаючими функціями напрацювання. Тому
інтенсивність відмов послідовної системи також буде монотонно спадати, а
напрацювання між раптовими відмовами в системі не буде підкорятися
експоненціальному закону вигляду (6.43). У таких системах може бути
ефективним проведення попередньої обкатки з "випалюванням" слабких
елементів і підвищенням рівня безвідмовності.
Якщо послідовна система складається з однакових рівнонавантажених
елементів, то при роздільно-незалежному навантаженні вираження для
ймовірності безвідмовної роботи і інтенсивності раптових відмов приймають
вигляд:
 252

nto  
1
Rc t , n   e   e to F1 (G ) dG  n. (6.48)
0 

 1 
  F1 (t )e to F1 (G ) dG 
c t   no 1  0 1 
. (6.49)
t F ( G )
  e o 1 dG 
 0 

При цьому для визначення ймовірності безвідмовної роботи елементів

можна скористатися аналітичними залежностями (5.78) і (5.79). Тоді
прогнозування ймовірності безвідмовної роботи послідовної системи при
роздільно-незалежному навантаженні елементів виконується за допомогою
формули:
п
 Г 1  1   Г 1  1 ,  t  
  K 
b
 b o
  e ot  .
Rc t , n    1
K
 (6.50)
 
 
Kb

  o t 

Більш зручна наближена залежність, яку можна рекомендувати

використовувати при  o t  10 , має вигляд:

Г n 1  1 b 
Rc t , n    K . (6.51)
n

o t 
Kb

Використання формул (6.50) і (6.51) передбачає, що випадкові несучі

здатності і навантаження, що діють на елементи, мають однаковий коефіцієнт
варіації і розподілені за законом Вейбулла. В іншому випадку для
прогнозування ймовірності безвідмовної роботи системи можна
використовувати загальний вираз (6.39), в якому кожен співмножник Ri
повинен визначатися з виразів, наведених в розділі 5 та отриманих при різних
поєднаннях законів розподілу навантаження і несучої здатності елементів.
Порівняння і аналіз результатів, одержуваних за формулами (6.21) і
(6.22) при спільному навантаженні елементів послідовної системи з тими, які
 253

можуть бути отримані при роздільно-незалежному навантаженні за

допомогою (6.50) і (6.51), дозволяє зробити наступний загальний висновок:
За інших рівних умов роздільно-незалежне екстремальне навантаження
елементів послідовної системи знижує її надійність в порівнянні з спільним
навантаженням.
Забезпечити спільне навантаження всіх елементів в системі не завжди
можливо. Тому для гарантованого від завищення надійності прогнозу
ймовірності безвідмовної роботи послідовних систем доцільно
використовувати схему роздільно-незалежного навантаження елементів,
відповідно до якої основними при прогнозуванні є вирази виду (6.39) і (6.46).

6.2. Відмовостійкі системи

Властивість відмовостійкості у системи пов'язана з її структурою та

поняттям відмови системи. До категорії відмовостійких або тих, що мають
резерв живучості, слід віднести системи, відмова яких настає в результаті
одночасної відмови більш ніж одного елемента. Поняття "некритичної"
відмови елемента у відмовостійкої системі іноді інтерпретується, як відмова,
відновлювана в прийнятні терміни або пов'язана з певним, але обмеженим
матеріальним збитком. До раптової механічної відмови відмовостійку систему
може призводити втрата її несучої здатності в результаті одночасної раптової
відмови більш ніж одного її елемента. При цьому не будуть враховуватися
питання відновлюваності відмов або інші негативні наслідки. Суттєвою і
визначальною відмову системи величиною в подальшому розгляді буде тільки
число одночасно відмовивших внаслідок втрати несучої здатності елементів.
Виходячи з цього, необхідно аналізувати можливість практичного
застосування такої структурної схеми в кожному конкретному випадку.
Окремим випадком відмовостійких систем є системи з паралельною
структурою, які відмовляють тільки при відмові всіх елементів. Якщо
елементи паралельної системи навантажені роздільно-незалежно, то відмови
 254

такої системи можна вважати незалежними випадковими подіями, а

ймовірність безвідмовної роботи визначити за допомогою формули:
n
Rc t  1   1  Ri (t ) ,
~
(6.52)
i 1

де Ri (t ) - функції ймовірностей безвідмовної роботи елементів в залежності

від напрацювання.
Розглянемо варіант, коли несучі здібності елементів у паралельної
системи не мають випадкового розсіювання і є детермінованими постійними
величинами. Тоді при стаціонарних пуасонівських потоках навантажень
елементів з інтенсивностями  oi , виходячи з (6.52), отримаємо такий вираз для
ймовірності безвідмовної роботи системи:
n
Rc t  1   1  exp  oi t 1  R1i ( K i ) .
~
(6.53)
i 1

Якщо у всіх елементів системи інтенсивності навантажень і коефіцієнти

запасу однакові, тобто oi  o , K i  K , i  1, 2,..., n; , о з (6.53) отримаємо, що

Rc t , n 1  1  exp ot 1  R1 ( K ) .

~ n
(6.54)

Середній наробіток до відмови системи з паралельною структурою, що

складається з рівнонадійних елементів, можна визначити з виразу:

 
 
Tc   Rc (t ) dt   1  1  exp  o t 1  R1 ( K )  dt.
~ n
(6.55)
o o

Вираз (6.55) можна проінтегрувати в замкненому вигляді [47] за

допомогою заміни змінної

x 1  exp ot 1  R1 ( K ), (6.56)

яка призводить цей інтеграл до вигляду:

1 1
1  xn
o 1  R1 ( K )  o 1  x
Tc   dx. (6.57)
 255

Після інтегрування остаточно отримаємо, що

n 1
i
i 1
Tc  . (6.58)
o 1  R1 ( K ) 

Вираз (6.58) свідчить про можливість і вказує на спосіб управління

надійністю паралельної системи за рахунок величини коефіцієнту запасу у
елементів. Для цього слід скористатися формулами, наведеними в розд. 5 в
залежності від виду розподілу навантаження. З урахуванням (6.58) залежність
між середнім напрацюванням до відмови системи з паралельною структурою
і середнім напрацюванням до відмови Т її елементів при роздільно-
незалежному навантаженні приймає вигляд:

 1 1
Tc  T 1   ...  . (6.59)
 2 n

Порівняння виразів (6.59) і (6.45) показує різницю у впливі числа

елементів на показник надійності системи Tc в залежності від її структури.

Якщо несуча здатність елементів має випадкове розсіювання, а спосіб

навантаження є роздільно-незалежним, вираз (6.52) для прогнозу ймовірності
безвідмовної роботи системи з паралельною структурою залишається
справедливим. При цьому ймовірності безвідмовної роботи елементів Ri t 
визначаються за допомогою методів, наведених в розділі 5. Спільними
виразами для Ri t  є формули (5.78) і (5.79).

Так, наприклад, використовуючи (6.52) і (5.78), можна отримати

аналітичний вираз для прогнозування ймовірності безвідмовної роботи
системи з паралельною структурою в разі, коли екстремальні навантаження і
несучі здатності елементів мають розподіл Вейбулла:

  1 b   Г 1  1 b , oit  
 Г  1  
n
  Ki   Ki  
Rc t   1   1  e
~ oit
 1 . (6.60)
i 1  K ib

 oit  
 256

У разі рівнонавантаженості елементів, коли  oi   o і K i  K , при  o t  10

маємо наближений вираз
n
  
 Г 1  1 b  
 K 
Rc t , n   1  1  
~
1  . (6.61)
 Kb

   t  
 o


Розглянемо варіант спільного екстремального навантаження і

відповідну схему настання раптового механічного відмови системи з
паралельною структурою. Раптова відмова системи з паралельною
структурою при спільному квазістатичному навантаженні настане, коли
екстремальне навантаження одночасно у всіх елементах перевищить їх несівну
здатність. При цьому передбачається, що до настання відмови останнього
елемента в системі короткочасне перевищення навантаженням несучої
здатності інших елементів не супроводжується стрибкоподібним
перерозподілом навантаження між елементами. Така ситуація можлива,
наприклад, в умовах пружно-пластичного стану матеріалу, якщо опір
деформації у всіх елементів системи, що одночасно навантажуються, не
знижується аж до перевищення навантаженням несучої здатності у останнього
елементу.
Якщо несуча здатність у елементів паралельної системи є
детермінованою величиною, то при спільному екстремальному навантаженні
елементів раптові відмови системи будуть відбуватися в результаті
одночасного перевищення навантаженням величини несучої здатності тих
елементів, які мають найбільший детермінований рівень несучої здатності. В
цьому випадку, якщо виключити варіант стрибкоподібного перерозподілу
навантаження між елементами в процесі навантаження, яке може бути
обумовлено відмовами більш "слабких" елементів, то можна вважати, що
ймовірність безвідмовної роботи паралельної системи буде визначатися
ймовірністю безвідмовної роботи її найбільш надійних елементів, тобто
 257

Rc t   Rmax (t ) .
~

Далі розглянемо побудову ймовірнісної моделі надійності системи з

паралельною структурою (рис. 6.1 б) при багаторазовому і однаковому для
всіх елементів випадковому спільному екстремальному навантаженні і
випадкової несучої здатності елементів. Якщо задані функції розподілів
несучої здатності елементів: Gi Pпi , i  1, 2, ..., n; і функція розподілу
загального навантаження на елементи F (P) , то функція розподілу несучої
здатності паралельної системи визначається виразом
n
Gc Pп    Gi Pпi  ,
~
(6.62)
i 1

а функція розподілу максимуму навантаження при т-кратному навантаженні:

F Pmax   F m P  . (6.63)

Диференціюючи (6.62), отримаємо

 n 
d Gc Pп   g~c Pп dPп  d   Gi Pпi ,
~
(6.64)
 i 1 

де g~c Pп  - щільність розподілу несучої здатності паралельної системи.

Диференціювання (6.63) дає

d F Pmax   mF m1 P  f ( P) dP, . (6.65)

де f (P) - щільність розподілу загального навантаження.

Тоді ймовірність безвідмовної роботи паралельної системи при

спільному т-кратному екстремальному навантаженні її елементів за аналогією
з (6.3) і (6.4) може бути визначена з виразу:
 
 n 
Rc (m)   F m ( P) g~c ( P)dP   F m ( P) d   Gi P  .
~
(6.66)
o o  i 1 

Використовуючи (6.62) і (6.65), можна також визначити ймовірність

відмови паралельної системи при спільному навантаженні
 258

 n
 
Qc (m)  m    Gi P  F m1 ( P) f ( P)dP .
~
(6.67)
o  i 1 

Тому можна, коли це зручно, застосовувати ще один варіант моделі

ймовірності безвідмовної роботи паралельної системи:
 n
 
Rc (m)  1  Qc (m)  1  m    Gi P F m1 ( P) f ( P)dP.
~ ~
(6.68)
o  i 1 

Аналіз надійності системи з паралельною структурою при

багаторазовому спільному навантаженні зручно проводити в разі, коли
навантаження і несуча здатність мають розподіл Фреше. Тоді, якщо функція
розподілу несучої здатності будь-якого i-го елемента має вигляд

  hпi   
Gi ( P)  exp    ,
  P  

а функція розподілу загального навантаження визначається виразом

  hн   
F ( P)  exp    ,
  P  

то, виходячи із (6.67) ймовірність відмови паралельної системи, що

складається з п елементів при їх спільному т-кратному навантаженні може
бути визначена наступним чином

  n  
  hпi  mhн

   
m  hн 
  exp   i 1  dP.
~
Qc (m)   (6.69)
0 P  P    P 
  


Якщо (6.69) попередньо помножити і розділити на відношення

n
 hпi  mhн
i 1
,
mhн

а потім проінтегрувати, то з урахуванням (6.68) в результаті виходить

 259

аналітичний вираз для ймовірності безвідмовної роботи паралельної системи:

n

~
 K i
i 1
Rc (m)  n
, (6.70)
 K i  m
i 1

hпi
в якому K i  - коефіцієнт запасу у i-го елементу.
hн

Перетворюючи цей вираз, приходимо до формули


~ K max п
Rc (m)  
, (6.71)
K max  п  m

де K max - коефіцієнт запасу у найменш навантаженого елемента в системі;


n  K 
 п    i  - коефіцієнт, що забезпечує приведення числа елементів в
i 1  K max 
системі до найменш навантаженого.
Величина п знаходиться в інтервалі 1  п  n і в разі

рівнонавантаженості елементів в паралельній системі, коли всі K i  K маємо,

що  п  n . Тоді з (6.71) випливає, що

~ nK 
Rc (m, n)  . (6.72)
nK   m

Виходячи з (6.71) легко отримати формулу для розрахунку коефіцієнту

запасу найменш навантаженого елемента, який забезпечує задану величину γ
ймовірності безвідмовної роботи паралельної системи при багаторазовому
навантаженні
1
 m  
K max ( )    . (6.73)
  п (1   ) 

З використанням середнього значення коефіцієнтів запасу елементів в

 260

n
 Ki
системі K  , вираз (6.71) можна переписати у вигляді
n

~ K  п
Rc (m)  , (6.74)
K  п  m


n K 
де  п    i  - коефіцієнт приведення кількості елементів в системі до
i 1  K 

умовного середнього.
Враховуючи, що  п  n , з (6.74) випливає, що мінімальне значення у
ймовірності безвідмовної роботи паралельної системи при виконанні умови
K  const становить

~ K n
min Rc (m)  
,
K nm

а це має місце тільки, коли всі елементи системи рівнонавантажені, тобто всі
K i  K . Отже, на відміну від послідовних систем, в разі спільного
навантаження елементів системи з паралельною структурою
рівнонавантаженості небажана, тому що при збереженні середньої величини
коефіцієнтів запасу призводить до мінімізації ймовірності безвідмовної
роботи системи. Найбільш ефективний шлях підвищення рівня надійності
таких систем полягає в збільшенні коефіцієнтів запасу у найменш
навантажених елементів.
Має сенс чисельно на прикладі порівняти прогноз надійності
паралельної системи при роздільно-незалежному способі навантаження
елементів за формулою (6.52) з результатами прогнозування надійності
системи з таких же елементів, але при їх спільному навантаженні. Цей варіант
можна проаналізувати за допомогою формули (6.72). Розглянемо паралельну
систему з двох однакових елементів, у яких величина K   200 , що при
коефіцієнті варіації навантаження і несучій здатності V  0,1 відповідає
 261

параметру форми   13,62 і коефіцієнту запасу K  1,4755 . Якщо задане

число навантажень m  10 , то ймовірність безвідмовної роботи одного
елемента визначається за формулою (2.60), з якої випливає, що

200
R10   0,95238 .
200  10

Тоді прогнозована ймовірність безвідмовної роботи паралельної

системи при роздільно-незалежному навантаженні елементів, що
обчислюється за формулою (6.52), становить:

Rc  1  1  0,95238  0,99773.
~ 2

Цей розрахунок показує, що ефект від передбачуваного "дублювання"

елементів в системі при роздільно-незалежному навантаженні може бути
значним, проте, якщо розглядати спільне навантаження елементів, то за
допомогою (6.72) отримаємо

2  200
Rс 10  
~
 0,97561
2  200  10

і відмінність у прогнозах надійності однієї і тієї ж паралельної системи в

залежності від способу навантаження її елементів виявляється істотною.
Розглянемо варіант спільного багаторазового однакового для всіх
елементів випадкового навантаження системи з паралельною структурою
(рис. 6.1, б) в разі, коли несучі здатності всіх її елементів мають однакові
розподіли з функцією G (P) . Тоді з (6.66) випливає, що ймовірність
безвідмовної роботи системи буде визначатися виразом

Rc (m, n)  n  F m P G n1 ( P) g ( P) dP,
~
(6.75)
0

де g (P ) - щільність розподілу несучої здатності елементів.

Після переходу в (6.75) до одиничних розподілів отримаємо, що

 262

1
Rc (m, n)  n  F1m G G n1 dG.
~
(6.76)
0

Ще один варіант моделі прогнозування ймовірності безвідмовної роботи

паралельної системи після переходу до одиничних розподілів може бути
отриманий з (6.68) у вигляді
1
Rc (m, n)  1  m  G1n F  F m1 dF .
~
(6.77)
0

Якщо навантаження і несуча здатність елементів розподілені за законом

Вейбулла і подібні (мають один і той же параметр b), то функція одиничного

розподілу навантаження визначається виразом: F1 (G)  1  1  G K . Тоді з

b

(6.76) випливає, що

~ 1

0

Rc (m, n)  n  1  1  G 
Kb
 m
G n1 dG. (6.78)

Заміна змінної x  1  1  G  призводить інтеграл (6.78) до вигляду

b
K

n 1
n 1 m Kb 
1 1 1

Rc (m, n)  b  x 1  1  x   1  x 
~ Kb
dx. (6.79)
K 0  

Використовуючи біноміальний розклад

n 1 i

 
 1
Kb  n 1
Kb
1  1  x      1i ni1 1  x  ,
  i 0

 
де ni1 
n  1! - біноміальні коефіцієнти,
i !n  1  i !

з (6.79) отримаємо, що

 
i 1
1 1
n1
Rc (m, n)  b   1 ni1  x m 1  x 
~ n i Kb
dx. (6.80)
K i 0 0

Інтеграли в сумі (6.80) є бета-функціями, тому

 263

 i  1
Г m  1Г  b 
n n1
Rc (m, n)  b   1
~
K i 0
i
 
n 1
i

 K .
i  1
(6.81)
Гm 1 b 
 K 

Виконавши в (6.81) перетворення, отримаємо вираз для ймовірності

безвідмовної роботи паралельної системи при цілому числі m спільних
екстремальних навантажень її елементів:

n 1

i 0
i
 
Rc (m, n)    1 in1
~ m

j 1
jK b
jK b  i  1
, (6.82)

 
де in1 
n!
i  1 !n  1  i  !
.

Для того, щоб можна було застосовувати формулу (6.82) в інженерних

розрахунках при великих т, зручно отримати з (6.82) наближену формулу:

n 1
   2 3 
Rc (m, n)    1 in1 exp  i S1 (m)  i S 2 (m)  i S3 (m), (6.83)
~ i

i 0  2 3 

i 1
де  i  ; i  0,1,..., n  1. Значення коефіцієнтів S1 (m) , S 2 ( m) и S 3 ( m )
Kb
наведені в [220].
У разі, коли m  100 може бути використане такий наближений вираз:

n 1
  
Rc (m, n)    1 i 1 m  0,51 exp  0,57721 i 
~ i n  i 2 2 
 i  0,4 3i . (6.84)
i 0  12 

Зіставляючи вирази (6.76) і (6.26) і враховуючи, що

1  G n1    1i 
n 1

i 0
n 1
i 
Gi ,

можна показати, що при одному і тому ж поєднанні розподілів спільного

навантаження і несучої здатності елементів справедлива загальна залежність
між імовірністю безвідмовної роботи паралельної системи і ймовірностями
безвідмовної роботи відповідних (складених з тих же елементів) послідовних
 264

систем:

~ n 1

i 0
i
 
Rc (m, n)    1 in1 Rc m, i  1. (6.85)

Очевидно, що формула (6.82) є окремим випадком виразу (6.85) при

розподілі навантаження і несучій здатності елементів згідно із законом
Вейбулла.
На рис. 6.3 наведені графіки залежностей ймовірності безвідмовної
роботи від числа спільних екстремальних навантажень, отримані (суцільні
лінії) за допомогою формул (6.82) і (6.83) для елемента (при n = 1) і
паралельних систем (n = 2,3) при K  1,2 і b = 10.
~
Rc (m, n)

0,8 2

0,6
1

0,4
0 20 40 60 80 m

від числа екстремальних навантажень при: 1 – n = 1; 2 – n = 2; 3 – n = 3

Рисунок 6.3 – Графіки залежностей ймовірності безвідмовної

роботи

Тут же штриховими лініями показані графіки ймовірності безвідмовної

роботи паралельних систем при роздільно-незалежному екстремальному
навантаженні елементів, отримані за допомогою виразу (6.52).
З графіків на рис. 6.3 видно, що при багаторазовому екстремальному
навантаженні паралельних в сенсі надійності систем, спільне навантаження
елементів призводить до зниження ймовірності безвідмовної роботи в
порівнянні з варіантом роздільно-незалежного навантаження. З огляду на те,
що забезпечити на практиці незалежне екстремальне навантаження кожного
 265

елементу в системі проблематично, для гарантованого прогнозу надійності

паралельних систем доцільне використання виразів (6.71) і (6.83).
З викладеного вище випливає висновок про те, що за інших рівних умов
спільне екстремальне навантаження елементів в паралельній системі
призводить до зниження її надійності в порівнянні з варіантом роздільно-
незалежного навантаження.
Слід також зазначити, що використання розподілу Фреше при прогнозі
надійності паралельних систем і, відповідно застосування формул (6.71) і
(6.72), дає більші гарантії від завищення надійності, ніж використання формул
(6.82) і (6.83), які відповідають розподілу Вейбулла.
Розглядаючи варіант спільного екстремального навантаження системи з
паралельною структурою при пуасонівському потоці моментів часу
навантажень і використовуючи (6.76), отримаємо аналогічний (6.34) вираз для
умовної ймовірності безвідмовної роботи системи, якщо на неї впливає деяке
випадкове число i навантажень:
1
Rc (i, n)  n  F1i G  G n1dG.
~
(6.86)
0

Тоді, ймовірність безвідмовної роботи паралельної системи при

стаціонарному пуасонівському потоці навантажень в залежності від
напрацювання і числа рівнонавантажених елементів визначається виразом
  t  1
i
Rc (t , n)  e n  o  F1i G  G n1dG ,
~ ot
(6.87)
i 0 i ! 0

який після перетворень приймає вигляд:

1
Rc (t , n)  n  e ot 1 F1 (G )  G n1dG.
~
(6.88)
0

Зіставлення формул (6.88) і (6.36) дозволяє отримати аналогічну (6.85)

залежність, що зв'язує ймовірності безвідмовної роботи, які складаються з
одних і тих же елементів паралельної і послідовних систем при одному і тому
 266

ж поєднанні розподілів навантаження і несучої здатності:

~ n1

i 0
i
 
Rc (t , n)    1 in1 Rc t , i  1. (6.89)

В окремому випадку при розподілі загального навантаження на систему

і несучої здатності рівнонавантажених елементів згідно із законом Вейбулла з
одним і тим же параметром форми b з (6.21) і (6.89) випливає, що при
стаціонарному пуасонівському потоці навантажень ймовірність безвідмовної
роботи паралельної системи може бути визначена з виразу:

  i  1  i 1 
 Г 1  K b   Г 1  K b , o t  
~ n 1
Rc (t , n)    1
i
 
n
i 1 
  
( i 1)
  e  ot ,
 (6.90)
i 0
 
o t 
K b

 

 i 1 
в якому для обчислення неповних гамма-функцій Г 1  b ,  o t  можна
 K 
використовувати формулу (5.79).
У разі, якщо безрозмірне напрацювання o t  10 , то ймовірність
безвідмовної роботи паралельної системи можна прогнозувати за допомогою
наближеного виразу:

 i  1
Г 1  b 
n 1

i 0
i
 
Rc (t , n)    1 i 1
~ n  K 
. ( i 1)
(6.91)
o t 
Kb

Крім (6.88) для випадку стаціонарного пуасонівського потоку спільних

навантажень паралельної системи з використанням функції одиничного
розподілу несучої здатності G1  F  може бути отримано ще один вираз, що
визначає ймовірність безвідмовної роботи системи:
1
Rc (t , n)  n  e ot 1 F G1n1 ( F ) g1 ( F ) dF .
~
(6.92)
0

Вирази (6.88) і (6.92) є еквівалентними і при комп'ютерних розрахунках,

наприклад, за допомогою Mathcad, вони в рівній мірі можуть бути використані
 267

при різних поєднаннях розподілів навантаження і несучої здатності елементів.

При цьому доцільно застосовувати вирази для функцій одиничних розподілів
F1 G  і G1  F  , які наведені в додатках (додаток Г2) і безпосередньо залежать

від коефіцієнтів запасу K . Це спрощує управління надійністю систем за

рахунок обґрунтованого вибору коефіцієнтів запасу у елементів.
Переходячи до розгляду більш загального випадку відмовостійких
систем з навантаженим резервом живучості (рис. 6.1, в), зупинимося
докладніше на варіанті роздільно-незалежного навантаження елементів в
системі. Припустимо, що при такому способі навантаження системи, що
складається з п конструктивно однотипних елементів після одного і того ж
числа екстремальних навантажень т всі елементи будуть рівнонадійні, а
ймовірність безвідмовної роботи у кожного однакова і дорівнює Rэ (m) . Для
цього достатньо, щоб у всіх елементів були однаковими функції розподілу
несучої здатності G (P) і коефіцієнти запасу K , які визначаються за середніми
значеннями навантаження і несучої здатності. Крім того у випадкових
послідовностей дискретних навантажень, роздільно-незалежно діючих на
кожен елемент, повинна бути одна і та ж функція розподілу F (P) . При
дотриманні обумовлених вище умов відмови і безвідмовну роботу елементів в
системі можна вважати незалежними випадковими подіями, а для аналізу і
прогнозу її надійності використовувати біноміальний розподіл [75].
Якщо у системи, що складається з п рівнонадійних елементів, критичне
число відмов елементів, що приводить систему до відмови дорівнює l , а
гранично допустиме (що забезпечує працездатність системи) число елементів,
що відмовили, складає l  1 , то при одному і тому ж числі т роздільно-
незалежних навантажень всіх елементів відповідно з біноміальним розподілом
ймовірність безвідмовної роботи системи можна визначати з виразу:
l 1
Rc l , m, n     i  1  Rэ (m)  Rэn - i (m) ,
n i
(6.93)
i 0  
 268

де  in  i!nn! i ! - біноміальні коефіцієнти.

Вираз (6.93) передбачає [75] виконання умови 0  Rэ (m)  1 . Ступінь
відносної відмовостійкості такої системи можна оцінювати резервом
l 1
живучості S  .
n
Легко перевірити, що вираз (6.93) є узагальненням формули (6.39) – для
послідовної (при l  1 і Ri  Rэ ) і формули (6.52) для паралельної (при l  n і
Ri  Rэ ) структур систем в сенсі надійності.

Якщо на кожен елемент системи окремо-незалежно діють однакові за

інтенсивністю навантажень o і функції розподілу навантаження F (P)
стаціонарні пуасонівські потоки екстремальних навантажень, то ймовірність
безвідмовної роботи елемента в залежності від напрацювання можна
визначити з виразу:
1
Rэ (t )   e o t 1 F1 G  dG, (6.94)
0

де F1 (G) - однакова для всіх елементів системи функція одиничного розподілу

навантаження.
Так, наприклад, в разі розподілу навантаження і несучої здатності
елементів згідно із законом Вейбулла величину Rэ (t ) можна визначати за
формулою (5.78).
Отже, в разі роздільно-незалежного навантаження елементів
ймовірність безвідмовної роботи системи з навантаженим резервом живучості
відповідно до (6.93) можна прогнозувати за допомогою формули:
l 1
Rc l , t , n   
i 0
 in  1  R (t) R
э
i n-i
э (t ), (6.95)

де функція Rэ (t ) , яка залежить від напрацювання, визначається за формулою

(6.94).
 269

При комп'ютерних розрахунках за допомогою (6.95) при всіх значеннях

t слід забезпечувати чітке виконання умови: 0  Rэ (t )  1 .

На основі (6.93) з огляду на незалежність випадкових величин несівних

здатностей елементів між собою для функції розподілу несучої здатності даної
системи можна отримати вираз:

 
l 1 n i

i G ( P) 1  G ( P) 
n
Gc ( P)  1   i
, (6.96)
i 0

який пов'язує функцію розподілу несучої здатності системи з функцією

розподілу несучої здатності одного елементу G (P) .

В окремому випадку для послідовної системи при l  1 з (6.96)

отримаємо формулу (6.24).
Диференціюючи вираз (6.96) по змінній G , одержимо:

  nG  iG
l 1 n i 1
dGc   n
i
i 1
1  G  dG. (6.97)
i 0

При l  1 (для послідовної системи) цей вираз збігається з (6.25).

Розглянемо далі варіант спільного і однакового т-кратного випадкового
навантаження всіх елементів системи з навантаженим резервом живучості,
коли функція одиничного розподілу загального навантаження F1 (G ) однакова
для всіх елементів системи. В цьому випадку, виходячи з (6.97), отримаємо
вираз для ймовірності безвідмовної роботи системи:

 
1 n i 1
l 1
Rc  l , m, n    n
i F1m (G ) nG  i G 1  G 
i 1
dG, (6.98)
i 0 0

який узагальнює отримані раніше формули для послідовної (6.26) і

паралельної (6.76) систем.
При спільному навантаженні елементів відмовостійкої системи
стаціонарним пуасонівським потоком навантажень по аналогії з висновком з
(6.86), яким є формули (6.88), використовуючи (6.98), можна отримати
узагальнений вираз для прогнозування ймовірності безвідмовної роботи
 270

системи:

 e
1 n i 1
l 1
o t 1 F1 G 
Rc  l , t , n    n
i nG  i G 1  G 
i 1
dG. (6.99)
i 0 0

У виразі (6.99) рівень відмовостійкості структури системи визначається

відповідним заданням критичного числа відмов l в межах від 1 до п, а
використаний варіант поєднання розподілів випадкових величин
навантаження і несучої здатності елементів забезпечується вибором функції
одиничного розподілу F1 (G ) , яка залежить від коефіцієнту запасу (табл. Г2,
Додаток Г).

6.3. Забезпечення надійності культиваторів з S-подібними стійками з

урахуванням кількості робочих органів

На сьогоднішній день існує багато різноманітних видів культиваторів з

пружними S-образними стійками. В залежності від виду обробітку ґрунту їх
ділять на парові та пропашні. До парових (передпосівних) відноситься
культиватор КПП-630/46, до пропашних – TS3ZS-1,5. Також дуже
розповсюдженими є посівні комплекси (рис. 6.4), які призначені для
одночасного виконання різноманітних технологічних операцій, у тому числі і
культивації. Вони, як і попередні, оснащені S-образними стійками. Кількість
стійок на кожному з перерахованих культиваторів наведена у таблиці 6.1.

Таблиця 6.1 – Кількість стійок на культиваторах

Марка культиватора Кількість стійок
КПП-630/46 46
TS3ZS-1,5 9
TS3ZS-2,1 13
Посівний комплекс "Термінатор", модель ТН 6 42
Посівний комплекс "Термінатор", модель ТН 9 63
Посівний комплекс "Термінатор", модель ТН 12 84
Посівний комплекс "Термінатор", модель ТН 18 126
 271

Рисунок 6.4 – Посівний комплекс "Термінатор"

Розглянемо культиватор як послідовну систему (рис. 6.5).

Рисунок 6.5 – Послідовна система з'єднання елементів культиватора

Умова безвідмовності – як у послідовних систем – відмова будь-якої

лапи призводить до відмови агрегату.
Механічна відмова – раптове руйнування або залишкова деформація
пружної стійки.
Для розрахунку імовірності безвідмовної роботи при першому
екстремальному навантаженні у випадку, коли використовуємо попередні
навантаження для підвищення надійності використаємо залежність:

1 (𝑚п + 1)𝐾 𝑏
𝑅( ⁄𝑚п ) = 𝑚п ≠ 0 (6.100)
(𝑚п + 1)𝐾𝑏 + 𝑛
 272

де 𝑚п – кількість попередніх (контрольних) навантажень; 𝑛 – кількість стійок;

𝐾 – коефіцієнт запасу; b – показник ступеню, що дорівнює 12,15
(відповідає коефіцієнту варіації V=0,1)
Показник 𝑅1 (𝑚п ) істотно впливає на якість техніки, оскільки він
забезпечує надійність в початковий період експлуатації. Чим 𝑅1 (𝑚п ) вище,
тим більшим попитом буде користуватись вироблена техніка. Отже на ринку
вона буде більш конкурентоспроможною.
Для забезпечення нормальної роботи 𝑅1 ≥0,999. Заданий рівень даного
показника можна забезпечити наступними способами:
1. За рахунок коефіцієнта запасу за екстремальним навантаженням
Коефіцієнт запасу розраховується за формулою:
𝜎̅т − 𝜎0
𝐾= (6.101)
𝜎̅н − 𝜎0
Для сталі 65Г нижня межа границі текучості 𝜎0 = 450 МПа. Середня
границя текучості 𝜎̅т залежить від виду термічної обробки матеріалу і може
знаходитись [221] у межах 𝜎̅т =690 – 1220 МПа. Середнє екстремальне
навантаження 𝜎̅н було знайдено вище (п. 2.4) і дорівнює 650МПа. Отже згідно
з (6.101.)
1,2 ≤ 𝐾 ≤ 3,8
2. За рахунок попередніх навантажень 𝑚п
Кількість попередніх навантажень 𝑚п задаємо 1, 2, 5, 10. Тоді значення
𝑅1 в залежності від 𝐾, 𝑚п для різних агрегатів наведено у таблиці 6.2.
Також істотне підвищення показника безвідмовності спостерігається
при збільшенні кількості попередніх навантажень 𝑚п . Використання такого
способу дає змогу перед введенням в експлуатацію вибракувати неякісні
стійки. Використання такого способу є більш коштовним, оскільки потребує
залучення додаткового персоналу, обладнання тощо. Але це дає змогу
використовувати більш дешеву сталь без додаткової термічної обробки. Так
при кількості стійок 10 достатній рівень показника безвідмовності досягається
при 𝐾=1,8, використовуючи при цьому кількість попередніх навантажень 10.
 273

Таблиця 6.2 – Результати розрахунків

Кількість стійок 10
𝑚п =1 𝑚п =2 𝑚п =5 𝑚п =10
𝐾=1,2 0,64698 0,73326 0,84611 0,90974
𝐾=1,4 0,92264 0,94706 0,97281 0,98498
𝐾=1,6 0,98372 0,98908 0,99451 0,99699
𝐾=1,8 0,99606 0,99737 0,99868 0,99928
𝐾=2,0 0,99890 0,99927 0,99963 0,99980
𝐾=2,2 0,99965 0,99977 0,99988 0,99993
Кількість стійок 46
𝐾=1,2 0,28490 0,37406 0,54446 0,68664
𝐾=1,4 0,72165 0,79545 0,88607 0,93447
𝐾=1,6 0,92924 0,95169 0,97525 0,98634
𝐾=1,8 0,98212 0,98801 0,99397 0,99670
𝐾=2,0 0,99496 0,99664 0,99832 0,99908
𝐾=2,2 0,99841 0,99894 0,99947 0,99971
𝐾=2,4 0,99945 0,99963 0,99982 0,99990
𝐾=2,6 0,99979 0,99986 0,99993 0,99996
Кількість стійок 126
𝐾=1,2 0,12698 0,17910 0,30379 0,44444
𝐾=1,4 0,48625 0,58673 0,73955 0,83886
𝐾=1,6 0,82741 0,87792 0,93499 0,96346
𝐾=1,8 0,95251 0,96783 0,98365 0,99102
𝐾=2,0 0,98633 0,99084 0,99540 0,99749
𝐾=2,2 0,99566 0,99711 0,99855 0,99921
𝐾=2,4 0,99849 0,99899 0,99950 0,99973
𝐾=2,6 0,99943 0,99962 0,99981 0,99990
𝐾=2,8 0,99977 0,99985 0,99992 0,99996
𝐾=3 0,99990 0,99993 0,99997 0,99998
𝐾=3,2 0,99995 0,99997 0,99998 0,99999
𝐾=3,4 0,99998 0,99999 0,99999 0,99999
𝐾=3,6 0,99999 0,99999 0,99999 0,99999
𝐾=3,8 0,99999 0,99999 0,99999 0,99999

Безвідмовність агрегатів при багаторазовому екстремальному

навантаженні – показник імовірності безвідмовної роботи розраховується за
формулою:
 274

𝑚
𝑗𝐾 𝑏
𝑅𝑚 (𝐾) = ∏ 𝑏 (6.102)
𝑗𝐾 + 𝑛
𝑗=1

де m – кількість екстремальних навантажень.

Приймаємо m = 5, 10, 20, 30, 40, 50, 100, 200.
𝑛
Ω= 𝑏
𝐾
Зміна 𝑅𝑚 в залежності від 𝐾 та кількості навантажень m наведена у
таблиці 6.3.
 275
Таблиця 6.3 – Результати розрахунків
Кількість стійок 10
𝐾=1,6 𝐾=1,8 𝐾=2 𝐾=2,2 𝐾=2,4 𝐾=2,6
𝑚=5 0,92717 0,98209 0,99499 0,99842 0,99945 0,99979
𝑚=10 0,90756 0,97708 0,99357 0,99798 0,99930 0,99973
𝑚=20 0,88769 0,97192 0,99211 0,99752 0,99914 0,99967
𝑚=30 0,87610 0,96887 0,99125 0,99724 0,99904 0,99964
𝑚=40 0,86791 0,96670 0,99063 0,99705 0,99897 0,99961
𝑚=50 0,86160 0,96501 0,99015 0,99690 0,99892 0,99959
𝑚=100 0,84219 0,95977 0,98865 0,99642 0,99876 0,99953
𝑚=150 0,83101 0,95671 0,98777 0,99614 0,99866 0,99949
𝑚=200 0,82315 0,95454 0,98715 0,99595 0,99859 0,99947
Кількість стійок 46
𝑚=5 0,70623 0,92022 0,97715 0,99277 0,99748 0,99905
𝑚=10 0,64008 0,89883 0,97078 0,99073 0,99677 0,99878
𝑚=20 0,57811 0,87722 0,96424 0,98863 0,99603 0,99850
𝑚=30 0,54418 0,86462 0,96037 0,98738 0,99560 0,99833
𝑚=40 0,52118 0,85575 0,95762 0,98649 0,99528 0,99821
𝑚=50 0,50396 0,84890 0,95548 0,98580 0,99504 0,99812
𝑚=100 0,45382 0,82790 0,94885 0,98364 0,99429 0,99784
𝑚=150 0,42675 0,81582 0,94498 0,98238 0,99384 0,99767
𝑚=200 0,40851 0,80734 0,94224 0,98149 0,99353 0,99755
 276
Продовження таблиці 6.3.
Кількість стійок 126
𝐾=1,6 𝐾=1,8 𝐾=2 𝐾=2,2 𝐾=2,4 𝐾=2,6 𝐾=2,8 𝐾=3 𝐾=3,2
𝑚=5 0,38569 0,79632 0,93865 0,98031 0,99311 0,99739 0,99894 0,99954 0,99979
𝑚=10 0,29461 0,74665 0,92199 0,97481 0,99118 0,99665 0,99864 0,99941 0,99973
𝑚=15 0,25046 0,71823 0,91210 0,97151 0,99001 0,99621 0,99846 0,99933 0,99970
𝑚=20 0,22290 0,69849 0,90506 0,96915 0,98917 0,99589 0,99833 0,99928 0,99967
𝑚=25 0,20351 0,68346 0,89960 0,96731 0,98852 0,99564 0,99823 0,99923 0,99965
𝑚=30 0,18887 0,67137 0,89515 0,96581 0,98798 0,99544 0,99814 0,99920 0,99963
𝑚=35 0,17728 0,66129 0,89139 0,96453 0,98753 0,99527 0,99807 0,99917 0,99962
𝑚=40 0,16780 0,65266 0,88814 0,96342 0,98714 0,99512 0,99801 0,99914 0,99961
𝑚=45 0,15985 0,64512 0,88528 0,96245 0,98679 0,99498 0,99796 0,99912 0,99960
𝑚=50 0,15305 0,63845 0,88273 0,96158 0,98648 0,99487 0,99791 0,99910 0,99959
𝑚=60 0,14194 0,62705 0,87832 0,96006 0,98594 0,99466 0,99783 0,99906 0,99957
𝑚=70 0,13316 0,61756 0,87460 0,95879 0,98548 0,99449 0,99776 0,99903 0,99956
𝑚=100 0,11486 0,59611 0,86605 0,95583 0,98443 0,99408 0,99759 0,99896 0,99952
𝑚=200 0,08611 0,55644 0,84962 0,95010 0,98237 0,99330 0,99727 0,99882 0,99946
 277

З таблиці 6.3 видно, що при 𝐾=1,2 при будь-якій кількості стійок та будь-
якій кількості навантажень імовірність безвідмовної роботи дуже низька.
Культиватор з такими показниками буде працювати дуже погано, отже
агротехнічні вимоги не будуть виконані. Щоб це запобігти необхідно
використовувати більш якісну сталь, а значить збільшувати коефіцієнт запасу
𝐾. Для якісної роботи культиватора з кількістю стійок 10 необхідно, щоб
показник 𝐾 був не нижче 2,4; для культиватора з 46 стійками – не нижче 2,6;
для культиватора з 126 стійками – не нижче 3. Вартість культиватора з такими
показниками буде більшою, але виконана робота буде якісною і строк служби
такої техніки істотно зросте. А отже і на ринку така техніка користуватиметься
більшим попитом.
Залежність імовірності безвідмовної роботи від кількості екстремальних
навантажень при різному коефіцієнті запасу показана на рис. 6.6. З рисунку
видно, що достатній рівень імовірності безвідмовної роботи при кількості
стійок 10 досягається при значенні коефіцієнта запасу 2,4. При збільшенні
кількості стійок до 46 це значення зростає до 2,6, а при кількості стійок 126 –
до 3. Отже, можна зробити наступний висновок: чим менше на культиваторі
стійок, тим меншим може бути значення коефіцієнта запасу для досягнення
оптимального рівня імовірності безвідмовної роботи при багаторазовому
екстремальному навантаженні. Також треба сказати, що при збільшенні
кількості екстремальних навантажень імовірність безвідмовної роботи
агрегату знижується.
Необхідний коефіцієнт запасу, який відповідає заданій імовірності
безвідмовної роботи можна визначити за наступною залежністю:
1⁄
𝑏
𝑛 ∙ 𝑆1 (𝑚)
𝐾(𝛾, 𝑚) = { } (6.103)
𝑙𝑛 1⁄𝛾
де
𝑚
1
𝑆1 (𝑚) = ∑
𝑗
𝑗=1
 278

𝛾 – задана імовірність безвідмовної роботи.

𝛾 =0,99; 0,999
Результати розрахунків у таблиці 6.4 узгоджуються із даними таблиці
6.2. Видно, що мінімально можливий коефіцієнт запасу для культиватора з 10
стійками дорівнює 1,89. Але таке значення забезпечить імовірність
безвідмовної роботи лише 0,99 при кількості екстремальних навантажень 5.
Максимальне значення коефіцієнту запасу, яке забезпечить імовірність
безвідмовної роботи 0,999 при кількості екстремальних навантажень 100 буде
дорівнювати 2,44. При збільшенні кількості стійок на культиваторі значення
коефіцієнтів будуть зростати.

Таблиця 6.4 – Розрахункове значення коефіцієнту запасу при заданій

імовірності безвідмовної роботи
Для 10 стійок Для 46 стійок Для 126 стійок
m γ=0,99 γ=0,999 m γ=0,99 γ=0,999 m γ=0,99 γ=0,999
𝑚=5 1,889 2,284 𝑚=5 2,142 2,590 𝑚=5 2,327 2,814
𝑚=10 1,928 2,331 𝑚=10 2,186 2,643 𝑚=10 2,375 2,872
𝑚=20 1,961 2,371 𝑚=20 2,224 2,689 𝑚=20 2,416 2,921
𝑚=30 1,978 2,392 𝑚=30 2,243 2,712 𝑚=30 2,437 2,946
𝑚=40 1,989 2,405 𝑚=40 2,255 2,727 𝑚=40 2,451 2,963
𝑚=50 1,998 2,415 𝑚=50 2,265 2,738 𝑚=50 2,461 2,975
𝑚=100 2,021 2,444 𝑚=100 2,292 2,771 𝑚=100 2,490 3,010

Таким чином, у розділі культиватор розглянутий як система з

послідовним з'єднанням елементів. Були обчислені такі показники надійності,
як показник безвідмовності при першому екстремальному навантаженні та
імовірність безвідмовної роботи при багаторазовому екстремальному
навантаженні. Отримані оптимальні показники коефіцієнту запасу для різної
кількості стійок на культиваторі. Побудовані залежності імовірності
безвідмовної роботи від кількості екстремальних навантажень. Запропоновані
 279

заходи щодо забезпечення надійності стійок культиватора такі, як підвищення

коефіцієнту запасу шляхом використання більш якісної сталі або за рахунок
попередніх навантажень перед введенням в експлуатацію.
Розглянуто проблему забезпечення механічної надійності
сільськогосподарських грунтообробних агрегатів-культиваторів з робочими
органами на пружній підвісці. Виявлено закономірності впливу кількості
робочих органів культиватора, а також рівня випадкового розсіювання
багаторазово діючого екстремального навантаження на величину достатнього
коефіцієнту запасу пружних стійок. Визначена нормативна величина
коефіцієнту запасу пружної стійки, що гарантує задану ймовірність
безвідмовної роботи культиватора. Запропоновані і обговорені варіанти
забезпечення і підвищення рівня надійності за рахунок використання
попередніх контрольних навантажень, а також за рахунок введення в систему
і підвищення її відмовостійкості.

Висновки за розділом 6

1. За надійністю технічні системи поділяються на послідовні, які не

мають резерву живучості і відмовостійки, відмова яких настає у випадку якщо
відмовляє більше одного з елементів, але система залишається працездатною.
Системами є ґрунтообробні агрегати, які складаються з коливальних рихлячих
ґрунт робочих органів. Навантаження робочих органів у агрегаті може бути
сумісним, або змінюватись роздільно – незалежно. Ці протилежні
розрахункові схеми впливають на надійність систем і їх слід використовувати,
враховуючи найбільш небезпечний випадок. У паралельній відмовостійкій
системі сумісне навантаження призводить до зниження імовірності
безвідмовної роботи у порівнянні з роздільно-незалежним навантаженням.

2. Ґрунтообробний агрегат зазвичай відмовляє, коли втрачає

працездатність хоча б один з його робочих органів, який рихлячи ґрунт
повинен виконувати коливальний рух. Це відповідає системам з послідовною
 280

структурою і сумісним навантаженням елементів. Тому кількість n робочих

органів агрегату, як доведено теоретично в роботі, еквівалентна за імовірністю
безвідмовної роботи агрегату і є пропорційною множнику , де показник
ступеня b визначають як параметр форми розподілу Вейбулла випадкових
навантажень та несучої здатності.
 281

РОЗДІЛ 7

ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ І ВПРОВАДЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

ДОСЛІДЖЕНЬ У ГАЛУЗЕВЕ МАШИНОБУДУВАННЯ ТА
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ВИРОБНИЦТВО

7.1 Впровадження результатів дисертаційного дослідження в галузеві

стандарти України

Вступ України до Європейського Співтовариства можливий тільки за

умов, якщо основні напрями її економічної та господарської діяльності будуть
відповідати вимогам європейських та міжнародних стандартів. Одна з
найбільш болючих проблем продукції вітчизняного сільськогосподарського
машинобудування полягає в її недостатній за сучасним виміром якості.
Передусім це стосується надійності виробляємої техніки, завдяки чому
втрачається її конкурентоспроможність на внутрішньому ринку. Виправлення
такого положення неможливе без створення і розвинення ефективної системи
стандартизації і сертифікації вимог до якості техніки.
Підвищення надійності сільськогосподарської техніки сприяє
досягненню такої мети як підвищення експортного потенціалу країни,
збільшенню випуску товарів народного споживання та продовольчих товарів,
підвищенню продуктивності праці, економії матеріальних та трудових і
енергетичних ресурсів. В кінцевому підсумку, рівень надійності
сільськогосподарської техніки зумовлює ефективність всіх галузей
сільськогосподарського виробництва і експортні можливості, фінансові
ресурси країни, підвищення життєвого рівня населення і забезпечення
обороноздатності країни. Входження України в світовий ринок і її активна
участь в міжнародному товарному обміні також вимагають виробництва
високоякісної і високонадійної продукції.
 282

Вирішення задач в галузі надійності, перегляд форм і методів організації

робіт з забезпечення надійності, упровадження новітніх розробок і сучасних
методів економічного і технічного обґрунтування надійності, організація
технічного обслуговування і ремонту техніки - усе це вимагає створення
ефективного нормативного забезпечення. Стандартизація в галузі надійності
має на меті створення нормативної бази для забезпечення взаєморозуміння
фахівців, єдності номенклатури показників надійності, порівнянності
результатів розрахунків і випробувань на надійність і, в кінцевому підсумку,
для забезпечення виробництва високоякісної і високонадійної продукції,
забезпечення визнання продукції на світових ринках [231].
Створення і вдосконалення національної системи стандартизації у
техніці, у тому числі в галузі надійності повинно бути орієнтовано на вимоги
міжнародної стандартизації. Розвиток нормативного забезпечення пов'язаний
з двома напрямками. Перший полягає у підсиленні ролі нормативної
документації підприємства, що забезпечує адаптацію системи науково-
технічної документації (НТД) на продукцію до специфіки потреб ринку і
можливостей підприємств, в поєднанні з дотриманням умов інтересів
держави, які відображаються в вимогах державних стандартів. При цьому
вимоги стандартів повинні стати тільки нижнім припустимим рівнем вимог до
якості і надійності, які вносяться у вимоги НТД підприємств. Другий напрямок
полягає в раціональному використанні міжнародного досвіду. Технічна
політика з стандартизації в галузі надійності с.-г. техніки повинна бути
спрямована на розробку і упровадження стандартів, які гармонізовані з
вимогами міжнародних стандартів (МС), ІСО, МЕК і які використовують
сучасні теоретичні розробки.
Найважливішою задачею є упровадження в практику вимог МС серії
ІSО 9000 "Стандарти по управлінню і гарантії якості" і МЕК 300 "Управління
надійністю", які відображають сучасний ефективний підхід до контролю та
забезпеченню якості і надійності. Суттєвість цього підходу полягає у тому, що
постачальник гарантує високу якість і надійність продукції не тільки за
 283

рахунок випробувань і контролю, але і демонстрацією споживачу всієї

організації робіт з управління і забезпечення якості і надійності.
Враховуючи вище зазначене, результати дисертаційного дослідження
були враховані при розробці галузевих стандартів (СОУ), які забезпечують
конкретизацію стандартизованих методів оцінювання та вимог до нормування
надійності сільськогосподарської техніки.

7.1.2 Випробування сільськогосподарської техніки. Методи визначення

показників механічної надійності (СОУ 1.2 – 37 – 04604.309 – 904:2014)

Стандарт установлює методи визначення показників механічної

надійності за результатами проведення прискорених випробувань на
надійність [224].
Стандарт поширюється на дослідні, серійні, модернізовані та
відремонтовані зразки сільськогосподарської техніки, їх агрегати, вузли,
механізми та деталі, відмови яких обумовлені механічним пошкодженням та
руйнуванням, і використовується під час проведення прискорених
випробувань на надійність
Стандарт призначено для організацій і підприємств, які розробляють та
виробляють сільськогосподарську техніку або її складові частини та
випробовують і оцінюють їх надійність.
Нижче подано терміни, додатково використані в цьому стандарті та
наведено визначення відповідних понять
Механічна надійність – властивість об'єкта зберігати у часі
працездатність, втрата якої обумовлюється механічним пошкодженням та
руйнуванням
Механічні відмови – відмови, виникнення яких обумовлене механічною
взаємодією елементів машин між собою та з середовищем, що призводить до
механічних видів пошкодження і руйнування
 284

Спектр експлуатаційних режимів – сукупність усіх можливих режимів

використання об'єкта за призначеністю в реальних умовах експлуатації
Прискорюючий режим випробувань – режим, при якому під час
випробувань з метою прискорення відтворюється екстремальна (найбільша) за
інтенсивністю пошкоджуючої дії на об'єкт складова частина спектру
експлуатаційних режимів
Доповнюючий режим випробувань – режим, при якому під час
випробувань відтворюється залишкова частина спектру експлуатаційних
режимів, яка утворюється після виключення з нього прискорюючої складової
режиму випробувань
Комбінований режим випробувань – сукупний режим, що складається з
прискорюючого та доповнюючого режимів, які почергово відтворюються під
час випробувань в певній пропорції.
Познаки та скорочення, що використовуються в стандарті:
N – загальна кількість випробуваних зразків об'єкта;
t11 – середня вибіркова складова ресурсу, відпрацьована в прискорюючому
режимі при випробуваннях в першому комбінованому режимі;
t 21 – середня вибіркова складова ресурсу, відпрацьована в доповнюючому

режимі при випробуваннях в першому комбінованому режимі;

t12 – середня вибіркова складова ресурсу, відпрацьована в прискорюючому

режимі при випробуваннях в другому комбінованому режимі ;

t 22 – середня вибіркова складова ресурсу, відпрацьована в доповнюючому

режимі при випробуваннях в другому комбінованому режимі;

α – середня частка наробітку, яку об'єкт відпрацьовує у прискорюючому
режимі в реальних умовах експлуатації;
S – сума зважених добутків середніх складових ресурсу в прискорюючому та
доповнюючому режимах, обчислена за результатами випробувань по всіх
комбінованих режимах;
 285

T – середній експлуатаційний ресурс або наробіток до відмови об'єкта;

t1 j – середня вибіркова складова ресурсу, відпрацьована в прискорюючому

режимі при випробуваннях в j-му комбінованому режимі;

t 2 j – середня вибіркова складова ресурсу, відпрацьована в доповнюючому

режимі при випробуваннях в j-му комбінованому режимі;

k – кількість вибірок, випробуваних в комбінованих режимах;
 j – ваговий коефіцієнт j-ої вибірки;

 – допоміжний коефіцієнт ортогональної регресії;

 – допоміжний коефіцієнт для обчислення середнього ресурсу;
T – гамма-відсотковий ресурс або наробіток до відмови об'єкта;

 н  , Vt  – допоміжний коефіцієнт при нормальному розподілі ресурсу;

 л  , Vt  – допоміжний коефіцієнт при логарифмічно нормальному розподілі

ресурсу;
 в  , Vt  – допоміжний коефіцієнт при розподілі ресурсу по закону Вейбулла;

  , Vt  – мінімізований допоміжний коефіцієнт;

Vt – коефіцієнт варіації ресурсу або наробітку до відмови;

 – задане у відсотках значення імовірності безвідмовної роботи.

Показники механічної надійності, які визначають за цим стандартом,
стосуються відмов, обумовлених механічним пошкодженням та руйнуванням
внаслідок механічної взаємодії елементів машин між собою та з середовищем.
Залежно від типу механічного пошкодження прискорені випробування
на надійність елементів машин поділяють на:
- випробування на зношування;
- випробування на втомне руйнування;
- випробування на корозійну стійкість;
 286

- комплексні випробування з наявністю декількох з зазначених або

інших видів механічного пошкодження: піттінгу, залишкової деформації
тощо.
Прискорені випробування для визначення показників механічної
надійності проводять в умовах експлуатації, на полігонах або стендах, у разі
визначення показників ресурсу проводять прискорені ресурсні випробування.
Методи застосовують у випадках, коли при виборі виду і режиму
випробувань відсутня можливість вірогідного задання коефіцієнту
прискорення.
Методи випробувань та визначення показників механічної надійності
згідно зі стандартом використовують для об'єктів, які в реальній експлуатації
працюють в декількох режимах з суттєво різною пошкоджуючою дією, що
дозволяє визначити пошкоджуючий режим з найбільшою інтенсивністю.
Точність оцінювання показників механічної надійності визначають
залежно від загальної кількості випробуваних зразків, що регламентовано
СОУ 74.3.37.148 та ДСТУ 3004.
Умови проведення випробувань встановлюють з урахуванням положень
СОУ 74.3.37.135.
Реальну сукупність (спектр) можливих експлуатаційних режимів
використання об'єкта випробувань поділяють за пошкоджуючою дією на дві
складові:
- перша складова включає один або декілька екстремальних режимів, які
в експлуатації призводять до найбільшої інтенсивності накопичення
механічних пошкоджень, а при випробуваннях утворюють прискорюючий
режим;
- друга складова включає решту спектру експлуатаційних режимів
використання і утворює доповнюючий режим випробувань.
 287

Проводять аналіз спектру експлуатаційних режимів використання

об'єкта і визначають середню частку наробітку α, яку об'єкт відпрацьовує у
прискорюючому режимі в реальних експлуатаційних умовах.
Випробування об'єктів виконують в комбінованих режимах, їх
формують з прискорюючої і доповнюючої складових, які за наробітком
відтворюються у певній пропорції, а принцип прискорення випробувань
полягає в тому, що в комбінованих режимах частка наробітку в
прискорюючому режимі δ завжди більша, ніж це є в умовах реальної
експлуатації, тобто виконується умова:    .
Якщо загальна кількість зразків, призначених для випробувань, складає
N  2  10 , то їх поділяють на дві приблизно однакові групи (вибірки), кожну
вибірку випробують у визначеному комбінованому режимі, який
характеризується певними частками наробітку  1 і  2 з відтворенням
прискорюючого режиму і відповідними частками 1   1  і 1   2  відтворення
доповнюючого режиму.
Випробування планують і проводять таким чином, щоб в першому
комбінованому режимі частка  1 прискорюючого режиму була більша за
відповідну частку  2 в другому комбінованому режиму за загальної умови:
1   2   .
При загальній кількості зразків об'єктів N  10 їх поділяють на декілька
вибірок, кількість яких k  2 , і кожну вибірку випробовують у визначеному
комбінованому режимі з такими частками наробітку  1 ,  2 ,...,  k відтворення
прискорюючого режиму, щоб виконувались умови:  1 >  2 >...>  k >  .

Фізичну подібність механічних пошкоджень та відмов при прискорених

випробуваннях на надійність і в реальній експлуатації забезпечують
постійним контролем процесів пошкодження за основними параметрами,
належним обмеженням частки наробітку з прискорюючим режимом в
комбінованих режимах та виконанням в процесі випробувань достатньої
кількості почергових змін прискорюючого і доповнюючого режимів.
 288

Випробування кожного зразка об'єкта проводять в певному

комбінованому режимі до виникнення першої механічної відмови, настання
граничного стану або до досягнення заданого рівня механічного
пошкодження.
Стандарт установлює методи визначення показників механічної
надійності:
- середній наробіток до відмови;
- середній ресурс;
- гамма-відсотковий наробіток до відмови;
- гамма-відсотковий ресурс.
Для визначення середнього наробітку до відмови або середнього ресурсу
за результатами випробувань в двох комбінованих режимах використовують
вихідні дані:
- складові наробітку до відмови або ресурсу об'єктів, відпрацьовані в
прискорюючому режимі при випробуваннях в першому комбінованому
режимі t11(1) , t12(1) ,..., t1(n1)1 ;

- складові наробітку до відмови або ресурсу об'єктів, відпрацьовані в

доповнюючому режимі при випробуваннях в першому комбінованому режимі
t 21(1) , t 22(1) ,..., t 2(1n) 1 ;

- складові наробітку до відмови або ресурсу об'єктів, відпрацьовані в

прискорюючому режимі при випробуваннях в другому комбінованому режимі
t11( 2 ) , t12( 2 ) ,..., t1(n2 )2 ;

- складові наробітку до відмови або ресурсу об'єктів, відпрацьовані в

доповнюючому режимі при випробуваннях в другому комбінованому режимі
t 21( 2 ) , t 22( 2 ) ,..., t ( 2 ) ;
2n2
- середню частку наробітку, яку об'єкт відпрацьовує у прискорюючому
режимі в реальних експлуатаційних умовах  .
 289

Для визначення середнього наробітку до відмови або середнього ресурсу

за результатами випробувань в k комбінованих режимах використовують
вихідні дані:
- складові наробітку до відмови або ресурсу об'єктів, відпрацьовані в
прискорюючому t11( j ) , t12( j ) ,..., t1(nj )j і доповнюючому t 21( j ) , t 22( j ) ,..., t 2( nj ) j режимах при

комбінованому режимі з часткою наробітку прискорюючого режиму

j  j  1, 2,..., k  ;
- середню частку наробітку об'єкту в прискорюючому режимі  , що
відповідає реальним умовам експлуатації.
Для визначення гамма-відсоткового ресурсу або гамма-відсоткового
наробітку до відмови після визначення середнього ресурсу або середнього
наробітку до відмови використовують вихідні дані:
- задане значення імовірності безвідмовної роботи  ;
- прогнозовану величину коефіцієнта варіації ресурсу або наробітку до
відмови Vt ;
- інформацію про можливий вид розподілу ресурсу або наробітку до
відмови об'єкту.
Визначення середнього ресурсу або середнього наробітку до відмови
випробуваних в двох комбінованих режимах об'єктів, коли загальна кількість
їхніх зразків складає N  2  10 , виконують у відповідності до наведеної
нижче послідовності.
Середні складові ресурсу або наробітку до відмови t11 і t 21 в годинах
об’єктів в першому комбінованому режимі випробувань визначають за
формулами:
n1

t (1)
1i
t11  i 1
; (7.1)
n1
 290
n1

t (1)
2i
t 21  i 1
, (7.2)
n1

де n1 - кількість зразків, випробуваних в першому комбінованому режимі.

Середні складові ресурсу або наробітку до відмови t12 і t 22 в годинах

об’єктів зразків, які були випробувані в другому комбінованому режимі
визначають за формулами:
n2

t ( 2)
1i
t12  i 1
; (7.3)
n2
n2

t ( 2)
2i
t 22  i 1
, (7.4)
n2

де n 2 - кількість зразків, випробуваних у другому комбінованому режимі.

Порівнюють величини t11 і t12 та визначають експлуатаційний середній

ресурс або середній наробіток до відмови об'єкта Т за відповідною формулою:
t11  t22  t12  t21
T , якщо t11  t12 ; (7.5)
t11  t12   t12  t22  t11  t21 

n1t11  n2t12
T , якщо t11  t12 . (7.6)
 n1  n2 

Визначення середнього ресурсу або середнього наробітку до відмови

об'єктів, випробуваних в k комбінованих режимах, якщо загальна кількість
їхніх зразків N  10 , виконують у відповідності до наведеної нижче
послідовності.
За результатами випробувань в комбінованих режимах по кожній з k
вибірок зразків визначають середні складові ресурсу або наробітку до відмови
в прискорюючому t1 j та доповнюючому t 2 j режимах за формулами:
 291
nj nj

t ( j)
1i t ( j)
2i
t1 j  i 1
; t2 j  i 1
, j  1, 2,..., k ; (7.7)
nj nj

де n j – кількість зразків, випробуваних в j-му комбінованому режимі.

Визначають загальні середні складові ресурсу або наробітку до відмови

по всіх комбінованих режимах випробувань за формулами:
k k
t1    j t1 j ; t 2    j t 2 j ; (7.8)
j 1 j 1

nj
де  j  - частка кількості зразків в j-ій вибірці.
N
Розраховують величину суми зважених добутків середніх складових
ресурсу (наробітку до відмови) в прискорюючому та доповнюючому режимах
по всіх комбінованих режимах за формулою:
k
S   j t1 j t 2 j . (7.9)
j 1

Якщо S  t1  t 2 , то визначають експлуатаційний середній ресурс або

середній наробіток до відмови об'єкту Т за формулою:

t1
T
. (7.10)

Якщо S  t1  t 2 , то визначають допоміжний коефіцієнт ортогональної

регресії за формулою:

  j t2 j     j t1 j   t1   t2 

k k
2 2 2 2

 j 1 j 1

2t1  t 2  S 
. (7.11)

Визначають коефіцієнт β за формулою:

  1 2   . (7.12)

Визначають експлуатаційний середній ресурс або середній наробіток до

відмови об'єкта Т за формулою:
 292

t1    t 2
T . (7.13)
   1   

Визначення гамма-відсоткового ресурсу та гамма-відсоткового

наробітку до відмови виконують з використанням обчислених за формулами
(7.3), (7.4), (7.5), (7.6) або (7.10), (7.13) значень Т та даних про величину
коефіцієнту варіації Vt ресурсу або наробітку до відмови об'єкту.
При розподілі ресурсу або наробітку до механічної відмови за
нормальним законом гамма-відсотковий ресурс або гамма-відсотковий
наробіток до відмови визначають за формулою:
T  T   н  , Vt  , (7.14)

де  н  , Vt  – допоміжний коефіцієнт.

При розподілі ресурсу або наробітку до механічної відмови за

логарифмічно нормальним законом величину T визначають за формулою:

T  T   л  , Vt  , (7.15)

де  л  , Vt  - допоміжний коефіцієнт.

При розподілі ресурсу або наробітку до механічної відмови за законом

Вейбулла величину T визначають за формулою:

T  T   в  , Vt  , (7.16)

де в  , Vt  - допоміжний коефіцієнт.

Якщо вид розподілу ресурсу або наробітку до механічної відмови об'єкта

T
є заздалегідь невизначеним, величину обчислюють за формулою:
T  T    , Vt , (7.17)

де   , Vt  - мінімізований допоміжний коефіцієнт.

 293

7.1.2 Випробування сільськогосподарської техніки. Оцінювання

показників надійності при скорочених ресурсних випробуваннях (СОУ 74.3 –
37 – 04604.309 – 904:2011)

Стандарт установлює основні положення статистичного оцінювання

гамма-відсоткових показників надійності за результатами скорочених за
рахунок цензурування тривалості випробувань або експлуатаційних
спостережень за надійністю сільськогосподарської техніки. Його дія
розповсюджується на трактори сільськогосподарські, самоходні шасі, машини
сільськогосподарські, в тому числі машини для тваринництва та
кормовиробництва, переробки сільськогосподарської сировини,
пристосування і обладнання та їх складові частини. Сфера застосування
стандарту поширюється на аналіз результатів випробувань або спостережень
за дослідною, серійною, модернізованою та відремонтованою технікою, її
механізмами, вузлами та деталями. Використання стандарту призначається
для організацій та підприємств, які випробують та виробляють
сільськогосподарську техніку або її складові частини [223].

У стандарті використовуються наступні познаки та скорочення:

N – загальний об'єм цензурованої вибірки наробітків;

r – розмах цензурованої вибірки наробітків;
k – кількість інтервалів групування вибірки;
τ – наробіток до припинення випробувань без відмови об'єкту;
t – наробіток до відмови об'єкту;
xi – права межа і-го інтервалу групування;
h – довжина інтервалу групування;
noi – кількість наробітків до відмови, які потрапили до і-го інтервалу;
nпi – кількість наробітків до припинення випробувань до відмови, що
потрапили до і-го інтервалу;
 294

Wi – відносна частина потрапляння наробітків до і-го інтервалу:

Ni – умовна кількість об'єктів, яка випробувалась в і-му інтервалі;
Ri – значення емпіричної імовірності безвідмовної роботи, що відповідає
правій межі і-го інтервалу – xi;

Dno ( ) - критичне значення статистики критерія Колмогорова, що

відповідає довірчій імовірності α і об'єму вибірки n;
Riн – значення нижньої довірчьої межі імовірності безвідмовної роботи,
яке відповідає межі xi;
γ – задане у відсотках значення імовірності безвідмовної роботи;
tγ – гамма-відсотковий ресурс або наробіток на відмову;
min tγ – нижня довірча межа для гамма-відсоткового ресурсу або
наробітку на відмову.
Оцінювання показників надійності виконується за результатами
скорочених випробувань або спостережень за контрольованою групою
(вибіркою) технічних об’єктів.
Для оцінки гамма-відсоткових показників надійності використовують
вихідні дані у вигляді цензурованої вибірки, яка складається з наробітків до
відмови досліджуємого об’єкту t1, t2,…, tn, та даних про наробітки до
призупинення випробувань або спостережень (без відмов) τ1, τ2,…, τm.
При відсутності необхідної інформації щодо визначення виду закону
розподілу слід використовувати непараметричний метод оцінювання
показників надійності.
Стандарт установлює оцінювання показників надійності:
- гамма-відсотковий наробіток до відмови;
- гамма-відсотковий ресурс.
Для оцінки гамма-відсоткового наробітку до відмови використовують
такі вихідні дані:
 295

- цензуровану вибірку наробітків до відмови машин t1 , t 2 ,..., t n , та

наробітків до припинення випробувань або спостережень (при яких відмова
ще не наступила)  1 , 2 ,..., m , в одиницях наробітку;

- довірчу імовірність α (приймають 0,9 або 0,95)

- нормовану імовірність  .
100
Для оцінки гамма-відсоткового ресурсу використовують вихідні дані:
- цензуровану вибірку наробітків, при яких ресурс машини вичерпався
t1 , t2 ,...,tn , та наробітків до припинення випробувань або спостережень (при
яких ресурс ще не вичерпався)  1 , 2 ,..., m , в одиницях наробітку;

- довірчу імовірність α (приймають 0,9 або 0,95);

- нормовану імовірність  .
100

Приклад застосування непараметричного методу оцінювання гамма-

відсоткових показників надійності наведено у розділі «5.1. Оцінювання
показників надійності коливальних робочих органів ґрунтообробних агрегатів
при скорочених ресурсних випробуваннях».

7.2 Вплив підвищення показників надійності машин на економічну

ефективність

Створення нової машини або вдосконалення машин, що випускаються

серійно повинно мати серед інших цілей отримання економічного ефекту. Ця
мета може бути досягнута за рахунок покращення ряду характеристик, таких
як продуктивність, економічність, підвищення надійності та інших.
Прогнозування надійності елементів машин при проектуванні має на
меті перш за все уникнути виникнення в умовах експлуатації механічних
відмов, обумовлених впливом силової механічної взаємодії елементів між
 296

собою і з середовищем. При цьому особлива увага повинна бути приділена

раптовим механічним відмов у зв'язку з тим, що їх розвиток, на відміну від
поступових відмов, як правило, не піддається індивідуальному діагностування
і попередження. Крім того, як показує практика, раптові відмови частіше
можуть відбуватися в початковий період експлуатації техніки, що негативно
позначається на її конкурентоспроможності при впровадженні на ринок.
Отримані в дисертації закономірності, що представлені в аналітичних
виразах дозволяють на стадії проектування використовувати методи, що з
метою запобігання руйнування враховують випадковість величини та часу
виникнення навантажень, що значно перевищують значення навантажень при
роботі техніки в експлуатаційних умовах. Такий підхід дозволяє розробити
конструктивні заходи, що скеровані на забезпечення безвідмовності елементів
мобільних машин.
Прогнозування імовірності безвідмовної роботи в залежності від
напрацювання особливо для випадків раптового руйнування надає
вітчизняним виробникам можливість підвищити свою рентабельність за
рахунок запобігання відмов на ранніх стадіях експлуатації, що сприяє
конкурентоздатності та поширенню ринків збуту, та за рахунок чіткого
розуміння відповідності імовірності виникнення відмови значенню
коефіцієнта запасу техніки, що випускається. Це дозволяє оптимізувати
конструктивні та технологічні підходи із забезпечення необхідного рівня
надійності, що в кінцевому рахунку впливає на балансову вартість машин.
Підвищення надійності машин, що випускаються серійно або на стадії
проектування пов’язано з рядом певних затрат, в зв’язку з чим визначення
економічної ефективності необхідно для обґрунтування або уточнення
вартості виробу, вибору альтернативного рішення (конструкторського,
технологічного, організаційного) при створенні, ремонті та експлуатації
виробу, тощо [157].
При визначенні економічного ефекту, що досягається за рахунок
підвищення надійності окремих елементів або механізму в цілому слід
 297

враховувати наступні показники: підвищення ресурсу (середнього та гамма-

відсоткового); підвищення наробітку до відмови різноманітних груп
складності (або зменшення кількості відмов за встановлений наробіток);
зменшення часу на усунення наслідків відмови; зниження витрат запасних
частин та ін.
При розрахунку економічного ефекту за рахунок зміни ресурсу деталей
[157] слід розглядати три групи. До першої групи належать ресурсні деталі,
відмова яких призводить до вичерпання ресурсу агрегату, до складу якого
вони входять. Крім того, до цієї групи слід віднести деталі, вихід з ладу яких
викликає відмова ресурсної деталі.
Друга група складається з деталей, заміну яких виробляють тільки в разі
потреби або при незначному залишковий ресурс, незалежно від моменту
проведення ремонту.
Третя група включає деталі, які замінюються в разі їх відмови в
експлуатації і практично при кожному ремонті, незалежно від їх технічного
стану.
Пружню стійку робочого органу ґрунтообробного агрегату слід віднести
до першої групи, тому що її відмова до призведе до невиконання
агротехнічних вимог, і як наслідок до втрати працездатності всього
ґрунтообробного агрегату. Річний економічний ефект від зміни ресурсу деталі
визначається згідно з ГОСТ 23729-88 за формулою:
 Рд1  Рд 2 
Сг  n    0,15  Сд 2  Сд1  , (7.18)
 Тг 

де n – кількість деталей, ресурс яких підвищився; Рд1 и Рд2 – витрати на заміну

стійки, відповідно за термін служби, грн; Тг – річне напрацювання (год); Сд1 и
Сд2 – балансова вартість нової стійки та стійки, що відмовила, відповідно, грн.
За результатами дисертаційної роботи прийняті до використання у
ТОВ «Українське конструкторське бюро трансмісій та шасі» при модернізації
та реновації культиваторів серії «ЧЕРВОНЕЦ» та борін серії «ДУКАТ» у
 298

вигляді:
– використання аналітичних залежностей ймовірності безвідмовної
роботи робочих органів ґрунтообробних агрегатів залежно від напрацювання
з урахуванням випадковості екстремальних навантажень та несучої здатності;
– методу прогнозування надійності ґрунтообробних агрегатів за
раптовими відмовами з урахуванням кількості їх робочих органів.
У відповідності до складеного акту очікуваний економічний ефект від
впровадження результатів дисертаційної роботи в виробничий процес
ТОВ «Українське конструкторське бюро трансмісій та шасі» склав
1,9 млн. грн.
Розроблені моделі забезпечення працездатності та прогнозування
надійності машин які працюють в умовах коливань та вібрацій крім області
виробництва та експлуатації ґрунтообробної техніки набули поширення на
інші напрямки сільськогосподарського машинобудування. ПАТ «Харківський
тракторний завод» використовує результати дисертаційного дослідження при
проектуванні нових та модернізації існуючих моделей тракторів, про що
свідчить складений акт з очікуваним економічним ефектом 1,9 млн. грн. Це
підтверджує можливість використання розроблених моделей оцінки та
прогнозування показників надійності за раптовими відмовами на інші галузі
машинобудування.

7.3 Зниження витрат на експлуатацію ґрунтообробної техніки

Усунення відмов сільськогосподарської техніки в умовах експлуатації

звичайно проводиться шляхом заміни елементів, що відмовили, запасними
працездатними. Такий спосіб має назву резервування заміщенням. Він є
ефективним тільки за умови, що є достатня кількість запасних частин. З огляду
на те, що кількість відмов за певний період є випадковою величиною,
розрахунок достатньої кількості запасних елементів має імовірнісний
 299

характер.
Під імовірністю забезпечення запасними частинами розуміють
імовірність того, що протягом заданого періоду експлуатації не буде простоїв
через брак запасних елементів даного типу. Таку імовірність  прийнято
призначати достатньо високою; звичайно   0,9. Поповнення запасів
здійснюють періодично. При цьому необхідно провести розрахунок кількості
запасних елементів, що забезпечує із заданою імовірністю  певний парк
машин на період Т до чергового поповнення запасу [практикум наш].
Середня витрата запасних елементів одного найменування в парку
машин за період Т
N  n T
nср  , (7.19)
tср

де N - кількість машин в парку;

n - кількість елементів даного типу на одній машині;
tср - середній ресурс елемента.
Якщо відмови елементів виникають незалежно один від одного, і
середня витрата елементів є досить великою величиною (nср>20), то незалежно
від виду розподілу ресурсу елементів розподіл наробітку між їх відмовами в
парку машин є близьким до експоненціального закону. В цьому випадку
кількість запасних елементів, що є достатньою для забезпечення парку машин
з імовірністю  на період Т, може бути визначений по наближеній залежності

n  ncp  1  U ncp , (7.20)

де U - квантиль нормального розподілу, що відповідає імовірності .

Запропонована конструктивна модернізація кріплень пружних робочих
органів до рами ґрунтообробної машини, що легко реалізується в реальних
виробничих умовах на існуючих конструкціях, має невелику трудомісткість та
значний економічний ефект, що досягається за рахунок забезпечення
стабільності різьбового з’єднання кріплення та, як наслідок, запобіганням
втрати пружного робочого органу з причин негативної дії вібрацій.
 300

Ефективність запропонованої методики підтверджена

експлуатаційними випробуваннями у ряді фермерських господарств
Харківської області, таких як ФГ «ОКА», ФГ «Вінніченко» та СФГ «Міраж».
Результатом модернізації ґрунтообробної техніки, що використовується, стало
зниження кількості відмов пружних робочих органів на 35-45 %. Це дозволило
підприємствам корегувати в сторону зменшення кількість необхідних
запасних частин та зниження витрат на відновлення працездатності та
підвищити ефективність використання сезонної ґрунтообробної техніки.

Висновки за розділом 7

1. Розроблені методи оцінки та прогнозування показників механічної

надійності за раптовими відмовами ґрунтообробних агрегатів, що враховують
випадковість багаторазової дії навантаження та несучої здатності доцільно
використовувати у всіх галузях машинобудування;
2. Методика статистичного оцінювання гамма-відсоткових
показників надійності за результатами скорочених випробувань за рахунок
цензурування або експлуатаційних спостережень за надійністю
сільськогосподарської техніки дозволяє значно знизити затрати часу та
водночас забезпечити достатній рівень достовірності прогнозованих
показників.
3. Стандартизація результатів дисертаційних досліджень дозволяє
гармонізувати роботу вітчизняних виробників та наблизити їх до виконання
вимог серії міжнародних стандартів ІSО 9000 "Стандарти по управлінню і
гарантії якості" і МЕК 300 "Управління надійністю", що підвищить визнання
української техніки на світових ринках.
4. Конструктивні методи модернізації існуючого обладнання, що
забезпечують стабільність попереднього затягання різьбового з’єднання
механізму кріплення пружних стійок грунтообробних агрегатів, за рахунок
зниження імовірності втрат робочих органів дозволяє отримати господарствам
економічний ефект у вигляді зниження витрат на забезпечення запасних
частин та затрат праці з оперативного усунення наслідків відмов.
 301

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі вирішено науково-прикладну проблему

забезпечення працездатності та прогнозування надійності ґрунтообробних
агрегатів на єдиній методологічній основі аналізу автоколивань при роботі
пружних робочих органів, їх кількості, особливостях навантаження та моделей
забезпечення безвідмовності з урахуванням ймовірнісно-обґрунтованих
коефіцієнтів запасу.
На основі виконаного дослідження зроблено наступні висновки.
1. Відомі дослідження, спрямовані на забезпечення виконання
агротехнічних вимог ґрунтообробними агрегатами з робочими органами на
пружний підвісці або на обґрунтування їх конструктивних параметрів в
недостатній мірі розглядають питання забезпечення необхідного рівня
показників надійності. Зокрема не враховуються дії розсіювання стохастичних
факторів, які впливають на технологію робочого процесу обробітку ґрунту та
призводять до появи екстремальних навантажень, що наряду зі стаціонарним
потоком навантажень додатково впливають на робочі органи та можуть
привести до виникнення раптових відмов. Разом з цим не враховується дія
динамічних навантажень на систему кріплення робочих органів, яка призводить
до втрати зусилля попереднього затягу різьбового з’єднання, що впливає на
якість обробітку ґрунту та в кінцевому рахунку призводить до втрати робочих
органів.
2. Теоретично визначено та експериментально підтверджені
закономірності пружних автоколивань робочих органів ґрунтообробних
агрегатів і основні параметри, від яких залежить стаціонарні значення
амплітуди і частоти коливального руху ґрунтообробного робочого органу.
Виконане комп’ютерне скінченно-елементне моделювання пружної стійкі і
визначені величини параметрів жорсткості, при яких можливе виникнення
стійких автоколивань. Досліджено вплив швидкості агрегату на параметри
 302

коливального руху робочого органу, які забезпечують необхідну якість

обробітки ґрунту.
3. Експериментально підтверджено вплив дії ущільнення грунту на
коливальний процес пружних робочих органів, який при використанні S-
подібної стійки лапи культиватора при глибині культивації 10 см та швидкості
1,66 м/с, стрибкоподібно збільшує середнє значення деформації в понад 7
разів від дії експлуатаційних навантажень у сталому режимі, що підтверджує
небезпеку виникнення залишкових деформацій або руйнування робочого
органу ґрунтообробного агрегату.
4. Експериментально отримані залежності характеристик коливального
руху робочих органів ґрунтообробного агрегату і досліджено вплив режиму
робочого процесу, фізико-механічних властивостей ґрунту і конструктивних
параметрів робочого органу культиватора. Встановлено, що усталений
коливальний рух робочого органу культиватора забезпечується при
швидкостях руху від 1,6 м/с до 2,5 м/с і заглибленні робочого органу від 5 см
до 15 см.
5. Розроблено і експериментально обґрунтовано коерцитиметричний
метод контролю зусиль затягування різьбових кріплень робочих органів
ґрунтообробних агрегатів, який шляхом індивідуального діагностування
завдяки високій чутливості до зміни напружень і деформацій при порівняній
простоті забезпечує можливість завчасного попередження втрати робочих
органів, що впливає на підвищення довговічності агрегату. Також надає
можливість для визначення закономірностей втрати величини зусиль
затягування різьбових кріплені і їхнього впливу на надійність робочих органів
агрегату.
6. Визначено оптимальні параметри і спосіб установки спеціальних конічних
пружних елементів, які забезпечують стабільність зусиль затягування різьбового
кріплення робочого органу. Встановлення таких елементів при рівних значеннях
коефіцієнта затяжки в діапазоні від nз = 1 до nз =5,5 та конструктивних
параметрах різьбового з’єднання дозволило зменшити значення коефіцієнту
 303

основного навантаження в понад 20 разів з χ=0,21 до χ=0,01, за рахунок чого

забезпечується запобігання втрати робочих органів та підвищення довговічності
ґрунтообробних агрегатів без збільшення параметрів системи кріплення.
7. Теоретично визначено основні характеристики дискретних розподілів
числа випадкових навантажень робочих органів до відмови у випадку
раптових відмов ґрунтообробних агрегатів і встановлено, що залежність
інтенсивності раптових відмов від кількості навантажень повинна бути
монотонно спадаючою.
8. Отримано аналітичні залежності імовірності безвідмовної роботи
робочого органу ґрунтообробного агрегату, які пов’язують її з коефіцієнтом
запасу та враховують випадкове навантаження, що утворює пуассонівський
потік навантажень при багаторазовій дії на робочий орган агрегату, а несуча
здатність є також випадковою з відомим розподілом.
9. Обґрунтовано метод прогнозування показників надійності
багатоелементних ґрунтообробних агрегатів, що обумовлені раптовими
відмовами, який дає змогу забезпечувати необхідний рівень імовірності
безвідмовної роботи за рахунок визначення під час проектування і
виготовлення коефіцієнтів запасу – відношення середньої несучої здатності до
середнього навантаження робочих органів.
 304

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. А. с. 1017945 СССР. Стенд для испытаний резьбовых соединений

на стабильность затяжки при переменной нагрузке / В. Я. Анилович,
А. С. Гринченко, В. Л. Литвиненко, А. М. Морозов, Л. Б. Яременко.
№ 3272347/25-27, Бюл. № 18, 1983.
2. Александрян К. В. Полевые испытания вибрационных рыхлителей
для каменистых почв «киров». Труды Армянского НИИ МЭСХ. Ереван. 1963.
Вып. 1. С. 99–107.
3. Александрян К. В. Экспериментальное исследование влияния
вибрации на тяговое сопротивление рыхлителей. Труды Армянского НИИ
МЭСХ. Ереван. 1963. Вып. 1. С. 83–99.
4. Алексеев Е. Р., Чеснокова О. В. Matcad 12. М.: НТ Пресс, 2005. 347
c.
5. Алферов А., Гринченко А. Методология обеспечения
механической надежности почвообрабатывающих машин при
проектировании. MOTROL. Commission of Motorization and Energeticsin
Agriculture. Lublin-Rzeszów. 2016. Vol. 18, № 5. С. 47–52.
6. Алферов А. И. Управление надежностью с помощью вероятностно
обоснованных коэффициентов запаса. Проблеми довговічності матеріалів,
покриттів та конструкцій: матеріали VІ-ої Міжнар.конф. 13-15 вересня 2018
року. Вінниця: ВНТУ, 2018. Ч. 1. С. 63–65.
7. Гринченко А. С., Алферов А. И. Конечно элементное моделирование
шарикового соединения. Современные проблемы инновационного развития
агроинженерии и информационных технологий: материалы Междунар. науч.-
произв. конф. Белгородской государственной с.-х. акад. им. В. Я. Горина.
Белгород, 2012. С. 16–19.
8. Гринченко А. С., Алферов А. И. Модели прогнозирования
прочностной надежности в условиях экстремальных загрузок. Динаміка,
міцність та моделювання в машинобудуванні: збірник тез доп. І Міжнар.
наук.-техн. конф. 2018 р., Харків / Інститут проблем машинобудування
ім. А. М. Підгорного НАН України. Харків: Міська друкарня, 2018. С. 59–60.
 305

9. Алферов, А. И. Основы прогнозирования и управления

надежностью в условиях экстремальных загрузок : монография / А. И.
Алферов, А. С. Гринченко. – Харьков: Планета-Принт, 2017. – 135 с.
10. Гринченко А. С., Алферов А. И. Прогнозирование и обеспечение
долговечности резьбовых соединений с учетом ослабления затяжки. MOTROL.
Commission of Motorization and Energeticsin Agriculture. Lublin-Rzeszów. 2014.
№ 16. С. 33–41.
11. Алферов А. И. Прогнозирование и управление механической
надежностью в условиях экстремальных загрузок. Перспективи і тенденції
розвитку конструкцій та технічного сервісу с.-г. машин і знарядь: збірник тез
доп. ІV Міжнар. наук.-техн. конф. Житомирського агротехнічного коледжу.
Житомир: Видавничий центр ЖАТК, 2018. С. 300–302.
12. Алферов А. И., Гринченко А. С. Прогнозирование надежности
элементов машин при случайном пуассоновским потоке экстремальных
напружений. Технічний сервіс агропромислового, лісового та транспортного
комплексів. 2017. № 7. С. 141–148.
13. Алферов А. И., Гринченко А. С. Теоретические модели
функционирования и обеспечения механической надежности культиваторов с
подпружиненными рабочими органами. Конструювання, виробництво та
експлуатація сільськогосподарських машин : загальнодерж. міжвідомчий
наук.-техн. збірник Кіровоград. нац. техн. ун-ту. Кіровоград: КНТУ, 2015.
№ 45. Т. 2. С. 205–211.
14. Алфьоров О. І., Гринченко О. С. , Юр'єва Г. П. Анализ и
прогнозирование механической надежности сельскохозяйственных
культиваторов. Конструювання, виробництво та експлуатація
сільськогосподарських машин : загальнодерж. міжвідомчий наук.-техн.
збірник Кіровоград. нац. техн. ун-ту. Кіровоград: КНТУ, 2015. № 45. Т. 2.
С. 20–25.
15. Алфьоров О. І., Гринченко О. С. Визначення показників
механічної надійності за результатами прискорених випробувань у
комбінованих режимах. Технічний сервіс агропромислового, лісового та
транспортного комплексів. 2015. № 3. С. 259–265.
16. Алфьоров О. І. Динаміка руху та надійність робочих органів
грунтообробних агрегатів на пружній підвісці. Вісник Харків. нац. техн. ун-ту
 306

сіл. госп-ва ім. П. Василенка, 2015. Вип. 158: Ресурсозберігаючі технології,

матеріали та обладнання у ремонтному вир-ві. С. 271–278.
17. Алфьоров О. І. Динамічні характеристики пружньої підвіски
робочих органів грунтообробних агрегатів. Вісник Харків. нац. техн. ун-ту сіл.
госп-ва ім. П. Василенка. Харків, 2015. Вип. 163: Проблеми надійності машин
та засобів механізації с.-г. вир-ва. С. 174–177.
18. Алфьоров О. І., Антощенков Р. В., Юр’єва Г. П. Експериментальне
дослідження коливань робочих органів культиватора на пружній стійці.
Machinery & Energetics. Journal of Production Research. Kyiv. Ukraine. 2019.
Vol. 9. № 2. P. 129–132.
19. Алфьоров О. І., Антощенков Р. В., Юр’єва Г. П. Експериментальне
дослідження коливань робочих органів культиватора на пружній стійці.
Машини і пластична деформація металу : матеріали IV Міжнар. наук.-техн.
конф., м. Кам’янське, 2018 р. Кам’янське : ДДТУ, 2018. С. 14–15.
20. Гринченко О. С., Алфьоров О. І., Ройтих А. О., Воробйов Д. Д.
Контроль рівня затягування різьбового з’єднання в місцях кріплення пружних
робочих органів культиваторів методом коерцитиметрії. Підвищення
надійності машин і обладнання: збірник тез доповідей 1 Міжнар. наук.-практ.
конф., 17-19 квітня. Кропивницький : ЦНТУ, 2019. С. 19–20.
21. Алфьоров О. І. Науково-технічне обґрунтування методу
забезпечення стабільності затяжки різьбових з'єднань елементів машин.
Перспективи і тенденції розвитку конструкцій та технічного сервісу
сільськогосподарських машин і знарядь: збірник тез доповідей V Міжнар.
наук.-техн. конф. Житомирського агротехнічного коледжу. Житомир:
Видавничий центр ЖАТК, 2019. С. 233–235.
22. Алфьоров О. І. Прогнозування і управління надійністю систем при
пуассонівському потоці навантажень. Крамаровські читання: збірник тез доп.
VI Міжнар. наук.-техн. конф. 2019 р., м. Київ. Київ: Видавничий центр НУБіП
України, 2019. С. 329–331.
23. Алфьоров О. І., Гринченко О. С. Прогнозування показників
механічної надійності за результатами прискорених випробувань. Вісник
Харків. нац. техн. ун-ту сіл. госп-ва ім. П. Василенка. Харків, 2013. Вип. 133:
Ресурсозберігаючі технології, матеріали та обладнання у ремонтному вир-ві.
С. 255–261.
 307

24. Алфьоров О. І., Гринченко О. С., Юр'єва Г. П. Прогнозування та

керування механічною надійністю з допомогою інверсійного методу.
Технічний сервіс агропромислового, лісового та транспортного комплексів.
Харків. 2018. № 12. С. 210–214.
25. Алфьоров О. І. Статистична модель надійності культиваторів з
коливальним рухом робочих органів. Machinery & Energetics. Journal of
Production Research. Kyiv. Ukraine. 2019. Vol. 10. № 1. P. 5–9.
26. Алфьоров О. І., Гринченко О. С. Статистичний аналіз інформації
щодо ресурсних випробувань з цензурованою тривалістю. Технічний сервіс
агропромислового, лісового та транспортного комплексів. 2015. № 3. С. 272–
278.
27. Алфьоров О. І., Гринченко О. С. Стохастичне моделювання
триботехнічних деградованих процесів та прогнозування показників
надійності. Конструювання, виробництво та експлуатація
сільськогосподарських машин : загальнодерж. міжвідомчий наук.-техн.
збірник Кіровоград. нац. техн. ун-ту. Кіровоград: КНТУ, 2015. № 45. Т. 2.
С. 189–194.
28. Алямовский А. А. Solid Works / COSMOS Works. Инженерный
ана-лиз методом конечных элементов. М.: ДМК Пресс, 2004. 432 с.
29. Гринченко А. С., Алферов А. И., Савченко В. Б. ,
Полтавченко О. В. Анализ нагруженности и деформируемости S-образной
стойки почвообрабатывающего агрегата. Вісник Нац. техн. ун-ту «ХПІ».
Харьков, 2010. №1. С. 50–51.
30. Скрипник В. М., Назин А. Е., Приходько Ю. Г.,
Благовещенский Ю. Н. Анализ надежности технических систем по
цензурированным выборкам. М.: Радио и связь, 1988. 184 с.
31. Прогнозирование надежности тракторов / В. Я. Анилович и др. М.:
Машиностроение, 1986. 224 с.
32. Анилович В. Я., Гринченко А. С. Анализ и пути
совершенствования методов оценки надежности машин. Тракторы и
сельхозмашины. М.: 1978. № 9. С. 9–12.
33. Анилович В. Я., Гринченко А. С. О контроле и оценке надежности
с учетом потери информации. Надежность и контроль качества. 1978, № 1.
С.14–20.
 308

34. Анилович В. Я., Гринченко А. С. Оценка характеристик

надежности при случайной продолжительности испытаний. Надежность и
контроль качества. 1978, № 8. С. 33–43.
35. Анилович В. Я., Гринченко А. С., Литвиненко В. Л. Надежность
машин в задачах и примерах. Харьков: Око, 2001. 320 с.
36. Антощенков Р. В. Вимірювальна система динамічних та
тяговоенергетичних показників функціонування мобільних машин. Інженерія
природокористування. 2014. Вип. 2 (2). С. 15–19.
37. Антощенков Р. В. Динаміка та енергетика руху багатоелементних
машинно-тракторних агрегатів: монографія. Харків: Міськдрук, 2017. 244 с.
38. Антощенков Р. В. Измерительная система динамических и
энергетических параметров тракторов и машинно-тракторных агрегатов.
Международный научный, научно-прикладной и информационный журнал
«Механизация на земеделие». Варна, 2015. №. 12. С. 9–12.
39. Антощенков Р. В., Антощенков В. М., Голубничий М. А.,
Шаповалов Д. І. Мобільний вимірювальний комплекс для збору та обробки
даних функціонування мобільних енергетичних засобів. Вісник Харків. нац.
техн. ун-ту. сіл. госп-ва ім. П. Василенка. Харків: ХНТУСГ, 2013. Вип. 134:
Технічний сервіс машин для рослинництва. С. 52–57.
40. Антощенков Р. В. Обробка даних мобільного вимірювального
комплексу для контролю за функціонуванням мобільних енергетичних
засобів. Вібрації в техніці та технологіях. 2013. №2(70). С. 6–9.
41. Антощенков Р. В., Антощенков В. М. Спосіб та вимірювальна
система для визначення енергетичних витрат мобільної машини. Вісник
Харків. нац. техн. ун-ту. сіл. госп-ва ім. П. Василенка. Харків: ХНТУСГ, 2014.
Вип. 145: Технічний сервіс машин для рослинництва. С. 210–216.
42. Антощенков Р. В. Вимірювальна система динамічних та тягово-
енергетичних показників функціонування мобільних машин. Інженерія
природокористування. 2014. Вип. 2 (2). С. 15–19.
43. Арасланов А. М. Расчет элементов конструкций заданной
надежности при случайных воздействиях. М.: Машиностроение, 1987. 128 с.
44. Аристов А И., Борисенко В. С. Оценка надежности механических
систем. М.:Знание, 1972. 120 с.
45. Аронов И. З., Бурдасов Е. И. Оценка надежности по результатам
 309

сокращенных испытаний. М.: Изд-во стандартов, 1987. 184 с.

46. Артёмов Н. П., Шуляк М. Л. Испoльзoвaниe фильтрa для
пoвышeния тoчнoсти исслeдoвaний динaмики мoбильных машин. Науковий
вісник НУБІП України. Сер.: Техніка та енергетика АПК. 2015. № 226. С. 290–
295.
47. Ахметшин Т. Ф., Тененбаум М. М. О влиянии на горизонтальную
и вертикальную составляющие тягового сопротивления размера и формы
носка стрельчатой лапы. Сборник «Совершенствование машин и рабочих
органов для производства корнеклубнеплодов и овощей». М.: ВИСХОМ, 1987.
С.102–106.
48. Гнеденко Б. В., Беляев Ю. К., Соловьев А. Д. Математические
методы в теории надежности. М.: Наука. 1965. 524 с.
49. Бабицький Л. Ф. Біонічні напрями розробки ґрунтообробних
машин. Київ: Урожай, 1998. 164 с.
50. Базаров В. П. Дополнительный упругий элемент и его влияние на
упругую подвеску. Конструирование и технология производства
сельскохозяйственных машин. 1980. № 10. C. 9–11.
51. Балабуха О. В. Підвищення довговічності і ефективності роботи
ріжучих елементів ґрунтообробних машин шляхом управління спрацюванням
при дискретному зміцненні: автореф. дис. канд. техн. наук: спец. 05.05.11
«Машини і засоби механізації сільськогосподарського виробництва».
Кіровоград: КДТУ, 2001. 18 с.
52. Банди Б. Методы оптимизации. Вводный курс. М.: Радио и связь,
1988. 128 с.
53. Барский И. Б., Анилович В. Я., Кутьков Г. М. Динамика трактора.
М.: Машиностроение, 1973. 280 с.
54. Бартнев М. Н. Вспашка сухих и твердых почв. Механизация и
электрификация сельского хозяйства. 1987. № 2. С. 7–9.
55. Бате К., Вилсон Е. Численные методы анализа и метод конечных
элементов. М.: Стройиздат, 1982. 448 c.
56. Бахтин П. У. Твердость почв и износ. Тракторы и сельхозмашины,
1973. № 2. С. 68–79.
57. Бейтмен Г., Эрдейи А. Высшие трансцендентные функции. М.:
Наука, 1974. 296 с.
 310

58. Биргер И. А., Шорр Б. Ф., Иосилевич Г. Б. Расчет на прочность

деталей машин. М.: Машиностроение, 1979. 702 с.
59. Биргер И.А., Расчет резьбовых соединений. М.: ОБОРОНГИЗ,
1959. 252 с.
60. Богданофф Дж., Козин Ф. Вероятностные модели накопления
повреждения. М.: Мир, 1989. 344 с.
61. Блаер И.Л. Режим автоматического наживления резьбы. Вестник
машиностроения. М., 2006. № 6. С. 26–29.
62. Болотин В. В. Основы теории надежности механических систем.
Прочность, устойчивость, колебания: справочник в 3 томах. Т. 1. М.:
Машиностроение, 1968. С. 164–182.
63. Болотин В. В. Применение методов теории вероятностей и теории
надежности в расчетах сооружений. М.: Стройиздат, 1971. 256 с.
64. Болотин В. В. Ресурс машин и конструкций. М.: Машиностроение,
1990. 448 с.
65. Болотин В. В. Статистические методы в строительной механике.
М.: Стройиздат, 1965. 279 с.
66. ГОСТ 1759.2-82. Болты, винты и шпильки. Дефекты поверхности
и методы контроля. [Дата введения в действие 1983-01-01]. М.:
Стандартинформ, 2006. 7 с. (Межгосударственный стандарт).
67. ГОСТ 1759.4-87 - ИСО 898-1-78, IDT. Болты, винты и шпильки.
Механические свойства и методы испытания: [Дата введения в действие 1989-
01-01]. М.: Стандартинформ. 16 с. (Межгосударственный стандарт).
68. ГОСТ 1759.0-87. Болты, винты, шпильки и гайки. Технические
условия. [Дата введения в действие 1989-01-01]. М.: Стандартинформ, 2006.
15 с. (Межгосударственный стандарт).
69. Большев Л. Н., Смирнов Н. В. Таблицы математической
статистики. М.: Наука, 1983. 416 с.
70. Вадюнина А. Ф., Корчагина З. А. Методы исследования
физических свойств почв. М.: Агропромиздат, 1986. 416 с.
71. Василенко П. М., Войтюк Д. Г. До історії розвитку землеробської
механіки на Україні. Наук. вісник Нац. аграрн. ун-ту. Київ, 1997. Вип. 9. С. 3–
8.
 311

72. Василенко П. М., Бабий П. Т. Культиваторы. Киев: УАСА, 1961.

237 с.
73. Васильковский С. М., Клюев В. В. Исследование сопротивления
почвы движению культиваторной лапы. Механизация и электрификация
сельского хозяйства. 1987. № 4. С. 37.
74. Веденяпин Г. В. Общая методика экспериментального
исследования и обработки опытных данных. М.: Колос. 1987. 159 с.
75. Вентцель Е. С. Теория вероятностей. М.: Наука, 1969. 576 с.
76. Ветохин В. И. Системные и физико-механические основы
проектирования рыхлителей почвы: дисс. д-ра техн. наук: спец. 05.05.11
«Машини і засоби механізації сільськогосподарського виробництва». Киев-
Москва. 2010. 276 с.
77. Вибрации в технике: справочник в 6-ти томах. М.:
Машиностроение, 1979. Т. 2. Колебания нелинейных механических систем /
под ред. И. И. Блехмана. 1978. 352 с.
78. Визир П. Л. Надежность элемента системы. Нагрузки и
надежность строительных конструкций. М.: ЦНИИСК. Вып. 21, 1973. С. 26–
42.
79. Виноградов В. И. Сопротивление почвы смятию в зависимости от
скорости деформации. Механизация сельскохозяйственного производства:
сборник. науч. тр. Челябинск: ЧИМЭСХ. 1985. Вып. 43. Ч. 2. С. 11–17.
80. Войтюк В.Д., Рубльов В. І., Опалко В.Г. Розробка методики
забезпечення якості різьбових з’єднань зернових сівалок. Науковий вісник
НУБіП України. Серія: Техніка та енергетика АПК. К.: НУБіП, 2015. Вип.
226 С. 168-177.
81. Воронин А. Д. Основы физики почв. М: МГУ, 1986. 214с.
82. ГОСТ 1759.3-83. Гайки. Дефекты поверхности и методы контроля.
[Дата введения в действие 1984-01-01]. М.: Стандартинформ. 6 с.
(Межгосударственный стандарт).
83. ГОСТ 1759.5-87. Гайки. Механические свойства и методы
испытаний. [Дата введения в действие 1989-01-01]. М.: Стандартинформ. 12 с.
(Межгосударственный стандарт).
84. Гевко Р.Б., Ткаченко І.Г., Павх І.І. Машини
сільськогосподарського виробництва - Тернопіль:, 2005. - 228 с.
 312

85. Герцбах И. Б., Кордонский Х. Б. Модели отказов: М.: Сов. радио,

1966. 168с.
86. Гиттис Э. И., Пискунов Е. А. Аналого-цифровые преобразователи.
М.: Энергоиздат, 1980. 280 с.
87. ГОСТ 25.101-83. Методы схематизации случайных процессов
нагружения элементов машин и конструкций и статистического
представления результатов. М., Изд-во стандартов, 1983. 29 с.
88. ГОСТ 27.504-84. Надежность в технике. Методы оценки
показателей надежности по цензурированным выборкам. М.: Изд-во
стандартов, 1984. 41 с.
89. Гринченко А. С. Анализ прочностной надежности элементов и
систем на основе метода единичных распределений. Вісник Харків. нац. техн.
ун-ту сіл. госп-ва ім. Петра Василенка. Харків, 2010. Вип. 100: Проблеми
надійності машин та засобів механізації с.-г. вир-ва С. 109–118.
90. Гринченко А. С. Влияние ослабления затяжки на усталостную
долго-вечность резьбовых соединений. Техніко-технологічні аспекти
розвитку та випробування нової техніки і технологій для сільського
господарства України: збірник наук. праць УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого.
Дослідницьке, 2010. Вип. 14(28). С. 511–518.
91. Гринченко А. С. Инверсионное оценивание эквивалентной
нагруженности. Современные проблемы инновационного развития
агроинженерии: материалы междунар. науч.-производственной конф.
Белгород. гос. с.-х. акад. им. В. Я. Горина. Белгород, 2012. Ч. 2. С. 11-15.
92. Гринченко А. С. Механическая надежность мобильных машин:
Оценка, моделирование, контроль. Харків: Віровець А. П. «Апостроф», 2012.
259 с.
93. Гринченко А. С. Модели прогнозирования прочностной
надежности элементов машин при однократном разрушении. Вісник Харків.
держ. техн. ун-ту сіл. госп-ва. Харків, 2000. Вип. 4: Підвищення надійності
відновлюємих деталей машин. С. 21–27.
94. Гринченко А. С. Модели прочностной надежности при внезапном
разрушении на основе логарифмически логистического распределения. Вісник
Харків. нац. техн. ун-ту сіл. госп-ва ім. Петра Василенка, Харків, 2007. Вип.
51: Проблеми надійності машин та засобів механізації с.-г. вир-ва С. 38–49.
 313

95. Гринченко А. С. Модели прочностной надежности элементов и

систем при экстремальном нагружении. Техніко-технологічні аспекти
розвитку та випробування нової техніки і технологій для сільського
господарства України: збірник наук. праць УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого.
Дослідницьке, 2006. Вип. 9 (23), Кн. 2. С. 142–150.
96. Гринченко А. С. Некоторые прикладные модели прочностной
надежности при внезапных отказах. Вестник национального технического
университета «ХПИ». Тематический вып.: Динамика и прочность машин,
Харьков, 2003. № 12. Т. 1. С. 51–58.
97. Гринченко А. С. Нормирование и обеспечение механической
надежности при экстремальных нагрузках. Вісник Харків. нац. техн. ун-ту сіл.
госп-ва ім. Петра Василенка. Харків, 2012. Вип. 128: Проблеми надійності
машин та засобів механізації с.-г. вир-ва. С. 70–76.
98. Гринченко А. С. О прогнозировании технического состояния
объектов по предшествующей информации. Надежность и контроль
качества. 1973, № 5. С. 20–27.
99. Гринченко А. С. Особенности методологии ускоренной оценки и
прогнозирования надежности элементов мобильных машин. Техніко-
технологічні аспекти розвитку та випробування нової техніки і технологій
для сільського господарства України: збірник наук. праць УкрНДІПВТ.
Дослідницьке, 2003. Вип. 6 (20). Кн. 2. С. 336–340.
100. Гринченко А. С. Особенности построения инвертируемых
стохастических моделей механической надежности при параметрических
отказах. Вісник Харків. держ. ун-ту сіл. госп-ва. Вип. 23: Технічний сервіс
АПК, техніка та технології у с.-г. машинобудуванні, Харків, 2004. С. 140–145.
101. Гринченко А. С. Оценка и прогнозирование показателей
надежности в случае параметрических отказов. В кн.: Прогнозирование и
повышение надежности сельскохозяйственной техники, М.: МИИСП, 1980.
С. 19–25.
102. Гринченко А. С. Прогнозирование и обеспечение надежности
элементов машин при перегрузочных отказах. Наук. вісник Нац. аграр. ун-ту.
Київ. 2002. Вип. 49. С. 83–89.
103. Гринченко А. С. Прогнозирование механической надежности на
основе инвертируемых стохастических моделей формирования распределения
 314

ресурса. Вісник Харків. держ. ун-ту сіл. госп-ва. Харків, 2004. Вип. 26:
Технічний сервіс АПК, техніка та технології у с.-г. машинобудуванні. С. 174–
183.
104. Гринченко А. С. Прочностная надежность элементов и систем при
многократном экстремальном нагружении. Вісник Харків. нац. техн. ун-ту сіл.
госп-ва ім. П. Василенка, Харків, 2007. Вип. 67: Технічний сервіс АПК, техніка
та технології у с.-г. машинобудуванні, Т. 1. С.233–241.
105. Гринченко А. С. Ускоренная оценка механической надежности по
результатам стендовых и эксплуатационных испытаний. Вісник Харків. держ.
ун-ту сіл. госп-ва. Вип. 21: Механізація с.-г. вир-ва. Харків, 2003. С. 349–359.
106. Гринченко А. С. Численное решение задач прогнозирования и
обеспечения прочностной надежности при многократных перегрузках. Вісник
Харків. держ. ун-ту сіл. госп-ва. Харків, 2001. Вип. 8: Підвищення надійності
відновлюємих деталей машин, Т. 1. С. 257–264.
107. Гринченко А. С., Савченко В. Б. Прогнозирование
параметрической надежности машин с использованием статистического
моделирования. Вісник Харків. держ. ун-ту сіл. госп-ва. Вип. 11: Механізація
с.-г. вир-ва, Харків, 2002. С. 42–46.
108. Гринченко О. С. Методичні особливості аналізу результатів
випро-бувань на надійність дослідних зразків техніки. Збірник наук. праць
УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого. Дослідницьке, 2004. Вип. 7 (21). С. 396–401.
109. Гринченко О. С. Методологічні основи формування та
забезпечення механічної надійності сільськогосподарської техніки. Вісник
Харків. нац. техн. ун-ту сіл. госп-ва ім. П. Василенка. Харків, 2013. Вип. 139:
Проблеми надійності машин та засобів механізації с.-г. вир-ва. С. 80–85.
110. Гринченко О. С., Алфьоров О. І. Прогнозування показників
механічної надійності за результатами прискорених випробувань. Вісник
Харків. нац. техн. ун-ту сіл. госп-ва ім. П. Василенка. Харків, 2013. Вип. 133:
Ресурсозберігаючі технології, матеріали та обладнання у ремонтному вир-ві.
С. 255–261.
111. Гринченко А. С., Алферов А. И., Бойко А. И. Прогнозирование
механической надежности на основе стохастического моделирования
деградационных процес сов. Вісник Харків. нац. техн. ун-ту сіл. госп-ва ім. П.
 315

Василенка. Харків, 2014. Вип. 151: Проблеми надійності машин та засобів

механізації с.-г. вир-ва. С. 33–39.
112. ДСТУ ISO 4197: 2004/ ГОСТ ИСО 4197. Грунтообробне
обладнання. Лапи культиваторів. Приєднувальні розміри (ISO 4197: 1989,
ІТД). 2005. [Чинний від 2006-06-09]. Київ: Держспоживстандарт України,
2006. 4 с. (Національний стандарт України).
113. ДСТУ ISO 5680: 2004/ ГОСТ ИСО 5680. Грунтообробне
обладнання. Стояки та лапи культиваторів. Приєднувальні розміри. 2005.
[Чинний від 2006-09-01]. Київ: Держспоживстандарт України, 2006. 6 с.
(Національний стандарт України).
114. Гуков Я. С. Технологія і техніка. Механіко-технологічне
обгрунтування енергозберігаючих засобів для механізації обробітку грунту в
умовах України. Київ: ДІА, 2007. 276 с.
115. Гумбель Э. Статистика экстремальных значений. М.: Мир, 1965.
452 с.
116. Гусак А. А., Гусак Г. М. Справочник по высшей математике. Мн.:
Навука і тэхніка, 1991. 480 с.
117. Гусев А. С. Вероятностные методы в механике машин и
конструкций/ под ред. В. А. Светлицкого. М.: МГТУ им. Н. Э. Баумана, 2009.
224 с.
118. Гусев А. С. Прогнозирование ресурса и надежности механических
систем и конструкций при случайных нагрузках. М.: Изд-во МГТУ им. Н.Э.
Баумана. 1991. 195 с.
119. Гусев А. С. Сопротивление усталости и живучесть конструкций
при случайных нагрузках. М.: Машиностроение, 1989. 248 с.
120. Гусев А. С. Структурный анализ процессов нагруженности и
оценки ресурса конструкций. Известия РАН, ПМНМ. 1994. № 1. С. 39–44.
121. Гусев А. С. Структурный анализ случайных процессов с учетом
реализационного рассеивания. Известия РАН, ПМНМ. 1995. № 2. С. 16–22.
122. Гусев А. С. Расчет живучести конструкций при случайных
процессах нагружения сложной структуры. Вестник машиностроение. 1987.
№ 5. С. 15–17.
123. Джонсон Н. Л., Коц С., Кемп А. У. Одномерные дискретные
распределения. М.: Бином. 2012. 559 с.
 316

124. Джонсон Н. Л., Коц С., Балакришнан Н. Одномерные

непрерывные распределения [Электронный ресурс] Ч. 2. М.: Бином. 2014. 600
с.
125. Джонсон Н. Л., Коц С., Балакришнан Н. Одномерные
непрерывные распределения. М.: Бином. Ч. 1. 2010. 703 с.
126. Диллон Е., Сингх Ч. Инженерные методы обеспечения
надежности систем. М.: Мир, 1984. 318 с.
127. ДСТУ 2860-94. Надійність техніки. Терміни та визначення. 88 с.
128. Дубровский А. А. О влиянии вынужденных колебаний на тяговое
сопротивление рабочих органов почвообрабатывающих машин. Сборник тр.
по земледельческой механике. М.: ВАСХНИЛ, 1956. Т. 3. С. 182–185.
129. Дунин-Барковский И. В., Смирнов Н. В. Теория вероятностей и
математическая статистика в технике. М.: Гостехиздат, 1955. 556 с.
130. Евстифеев Д. В., Дроздовский Г. П., Шоль Н. Р. Исследование
параметров грунта при его прямом сдвиге. URL: http: //
sciencebsea.narod.ru/2005/mashin_2005/evstifeev_issled. htm (дата обращения:
31.07.2016)
131. Ермаков С. М., Михайлов Г. А. Статистическое моделирование.
М.: Наука, 1982. 296 с.
132. Жовдак В. А., Тарасов Л. Ф. Прогнозирование надежности
механических систем. Харьков: НТУ ХПИ, 2007. 108 с.
133. Жовдак В. А., Мищенко И. В. Прогнозирование надежности
элементов конструкций с учетом технологических и эксплуатационных
факторов: Харьков: ХГПУ, 1999. 120 с.
134. Забегаев А. Н., Павловский В. Е. Адаптация фильтра Калмана для
использования с локальной и глобальной системой навигации. Препринты
ИПМ им. М. В. Келдыша. 2010. № 82. 24 с.
135. Заїка П. М. Теорія сільськогосподарських машин. Т. 1(4.1).
Машини та знаряддя для обробітку ґрунту. Харків: Око, 2001. 444 с.
136. Закржевский М. В. Колебания существенно-нелинейных
механических систем. Рига: Зинатне, 1980. 190 с.
137. ОСТ 37.001.031-72. Затяжка резьбовых соединений. Классы
соединений, ряды крутящих моментов и технические требования. [Дата
 317

введения в действие 1973-10-01]. М.: Министерство автомобильной

промышленности. 8 с. (Отраслевой стандарт).
138. ОСТ 37.001.050-73. Затяжка резьбовых соединений. Нормы
затяжки. [Дата введения в действие 1975-07-01]. М.: Министерство
автомобильной промышленности. 3 с. (Отраслевой стандарт).
139. Зенкевич О. Метод конечных элементов в технике. М.: Мир, 1975.
541 c.
140. Иванов А. И., Куликов А. А., Тетьяков Б. С. Контрольно-
измерительные приборы в сельском хозяйстве: справочник. М.: Колос, 1984.
352 с.
141. Измерение напряжений и усилий / С.П. Гончаров и др. М.:
Машгиз, 1955. 235 с.
142. Гринченко А.С., Калинин Е.И., Коваль А.В. Исследование влияния
толщины образца на чувствительность метода коэрцитиметрии при измерении
напряжений Вісник Харків. нац. техн. ун-ту сіл. госп-ва ім. П. Василенка.
Харків, 2007. - Вип. 62: Вдосконалення технологій та обладн. вир-ва продукції
тваринництва. С. 31-35.
143. Канарчук В. Є., Полянський С. К., Дмитрієв М. М. Надійність
машин: підручник. Київ: Либідь, 2003. 424 с.
144. Капур К., Ламберсон Л. Надежность и проектирование систем. М.:
Мир, 1980. 604 с.
145. Карпуша П. П. О влиянии конструкции упругого элемента
подвески рабочего органа на эффективность работы. Сборник науч. тр. УСХА.
Киев, 1977. Вып. 192. С. 15–18.
146. Касандрова О. Н., Лебедев В. В. Обработка результатов
наблюдений. М.: Наука, 1970. 104 с.
147. Кирьянов Д. В. Самоучитель Mathcad 11. СПб.: БХВ-Петербург,
2003. 560 с.
148. Клец Д. М. Повышение точности экспериментальной оценки
эксплуатационных свойств колесных машин с помощью фильтра Калмана.
Техніко-технологічні аспекти розвитку та випробування нової техніки і
технологій для сільського господарства України: збірник наук. пр. ДНУ
УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого. Дослідницьке: УкрНДІПВТ, 2012. Вип. 16(30),
Кн. 1. С. 467–484.
 318

149. Козаченко О. В., Шкрегаль О. М. Дослідження конструкцій і

режимів роботи робочих органів культиваторів. Техніка і енергетика АПК:
Науковий вісник НУБіП України. Київ: НУБіП, 2010. Вип. 144, Ч.4. С. 122-
127.
150. Кокс Д. Р., Оукс Д. Анализ данных типа времени жизни. М.:
Финансы и статистика, 1988. 192 с.
151. Коломієць С. М. Обґрунтування параметрів культиваторів-
розпушників для передпосівного обробітку ґрунту. Вісник Харків. нац. техн.
ун-ту сіл. госп-ва ім. П. Василенка. Харків, 2014. Вип. 145: Технічний сервіс
машин для рослинництва. С. 75–81.
152. Коненков Ю. К., Ушаков И. А. Вопросы надежности
радиоэлектронной аппаратуры при механических нагрузках. М.: Сов. радио,
1975. 144 с.
153. Краснощеков Н. В., Котов П. М. К обоснованию жесткости
упругой стайки рабочих органов противоэрозионного культиватора КПЭ - 3,8.
Труды ВИСХОМа. 1970. Вып. 27, С. 161–170.
154. Кугель Р. В. Зарубежные автомобили «Автомобилестроение».
Итоги науки и техники. ВИНИТИ АНСССР. М., 1987, 156 с.
155. Вероятностные характеристики прочности авиационных
материалов и размеров сортамента / Кузнецов А. А. и др. М.:
Машиностроение, 1970. 576 с.
156. Кулинич І. В. Технологічно-адаптивне забезпечення складання
різьбових з’єднань машин: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. техн.
наук : спец. 05.02.08 «Технологія машинобудування». Тернопіль, 2005. 19 с.
157. Кухтов В. Г. Долговечность деталей шасси колесных тракторов.
Харьков: ХНАДУ, 2004. 292 с.
158. Кушнарев А. С., Шевченко И. А., Дюжаев В.П. Механика
взаимодействия рабочих органов на упругой подвеске с почвой. Техника в
АПК. 2008. № 8. С. 22-25.
159. Кушнарев А. С., Кочев В. И. Механико-технологические основы
обработки почвы. Киев: Урожай, 1989. 144 с.
160. Кушнарев А. С.; Волков Л. Н.; Базаров В. П. Научные основы
проектирования сельскохозяйственных машин. Научные основы
проектирования сельскохозяйственных машин. Рост ИСХМ, 1980. С. 77– 84.
 319

161. Лапин А. Новое поколение изделий компании Texas Instruments

для управляемого електропривода. Электроника: Наука. Технологии. Бизнес.
М. Вып. № 7. 2005. С. 56–59.
162. Лаптев С. А. Комплексная система испытаний автомобилей:
Формирование, развитие, стандартизация. М.: Изд-во стандартов, 1991. 172 с.
163. Ларин А. А., Водка А. А., Трубаев А. И. Вероятностный подход к
определению ресурса болтовых соединений рабочих колес поворотно-
лопастных гидротурбин. Інформаційні технології: наука, техніка, технологія,
освіта, здоров’я: тези доп. ХXІІ Міжн. наук.-практ. конф. Ч. I, 15-17 жовт.
2014 р., м. Харків. Харків: НТУ «ХПІ». 2014. С. 42.
164. Ларин А. А., Ларин А. А., Трубаев А. И. Оценка надежности
болтовых соединений по системе из двух типов отказов. Вісник Харків. нац.
техн. ун-ту сіл. госп-ва ім. П. Василенка. Харків: ХНТУСГ. 2014. Вип. 151:
Проблеми надійності машин та засобів механізації сільськогосподарського
виробництва. С. 26–32.
165. Ларин А. А. Прогнозирование и анализ надежности
машиностроительных конструкций. Харьков: НТУ ХПИ, 2011. 128 с.
166. Лейфер Л. А. Методы объединения неоднородной информации и
их применение в задачах оценивания показателей надежности машин по
результатам их испытаний. М.: Знание. 1982. 112 с.
167. Линдбеттер М., Линдгрен Г., Ротсен Х. Экстремумы случайных
последовательностей и процессов. М.: Мир, 1989. 392 с.
168. ГСТУ 3-37-5-94. Машини сільськогосподарські. Загальні технічні
умови. [Чинний від 1995-07-01]. 38 с. (Галузевий стандарт).
169. Мельник В. И., Аль-Фтиххат Моусаб Абдулвахид Мохамед,
Антощенков Р. В. Изучение динамики комбинированного сошника. Інженерія
природокористування. Харків: ХНТУСГ, 2014. Вип. 2 (2). С. 33–43.
170. Мельников С. В., Алешин В. Р., Рощин П. М. Планирование
экспериментов в исследованиях сельскохозяйственных процес сов. М.: Колос,
1980. 168 с.
171. Лебедєв А. О., Бобир М. І., Ламашевський В. П. Механіка
матеріалів для інженерів. Київ: НТУУ «КПІ», 2006. 288 с.
172. ДСТУ ISO 898-1:2003. Механічні властивості кріпильних виробів,
виготовлених з вуглецевої і легованої сталі. Частина 1. Болти, гвинти і
 320

шпильки: (ISO 898-5:1998, IDT). [Чинний від 2007-10-01]. Київ:

Держспоживстандарт України. 12 с. (Національні стандарти України).
173. Михайлович Я. М., Рубець А. М. Використання різьбових з'єднань
зернозбиральних комбайнів. Техніко-технологічні аспекти розвитку та
випробування нової техніки і технологій для сільського господарства України:
збірник наук. пр. Український наук.-дослід. ін.-т прогнозування та
випробування техніки і технологій для сіл. госп-ва ім. Л. Погорілого.
Дослідницьке, 2009. Вип. 13 (27). С. 301–310.
174. Михайлович Я. М., Рубець А. М. Підвищення наробітку різьбових
з’єднань сільськогосподарської техніки до послаблення. Науковий вісник
Національного університету біоресурсів і природокористування України.
Київ, 2012. Вип. 170. Ч.2 С. 178–185.
175. Михайлович Я. М., Рубець А. М. Технічне обслуговування
різьбових з'єднань зернозбиральних комбайнів. Сучасні проблеми
землеробської механіки: вісник Дніпропетровського держ. аграр. ун-ту.
Дніпропетровськ, 2009. № 2. С. 274–278.
176. Михлин В. М. Управление надежностью сельскохозяйственной
техники. М.: Колос, 1984. 335 с.
177. Міцність та надійність машин / В. Я. Анілович та ін. Київ: Урожай,
1996. 288 с.
178. Мударисов С. Г. Моделирование процесса взаимодействия
рабочих органов с почвой. Тракторы и сельскохозяйственные машины. 2005.
№ 7. С. 27–30.
179. Грошев Л. М., Дмитриченко Н. Ф., Рыбак Т. И. Надежность
сельскохозяйственной техники. Киев: Урожай, 1990. 192 с.
180. Нечаєв В. П., Берідзе Т. М., Кононенко В. В. Теорія планування
експерименту: навч. посібник. Київ: Кондор, 2005. 232 с.
181. Берестнев О. В., Солитерман Ю. Л., Гоман А. М. Нормирование
надежности технических систем: монография. Мн.: УП «Технопринт», 2004.
266 с.
182. Оден Д. Конечные элементы в нелинейной механике сплошных
сред. М. : Мир, 1976. 464 c.
183. ОСТ 70.2.15-73. Испытание сельскохозяйственной техники.
Методы определения условий испытания. М.: Сельхозтехника, 1974. 69 с.
 321

184. ОСТ 70.2.2-80. Испытание сельскохозяйственной техники.

Методы энергетической оценки. М.: Сельхозтехника, 1970. 17 с.
185. Острейковский В. А. Многофакторные испытания на надежность.
М.: Энергия, 1978. 152 с.
186. Пановко Я.Г. Введение в теорию механических колебаний. – М.:
Наука, 1980. – 272 с.
187. Пат. 134781 Україна, МПК А01В 35/12. Пружна S-подібна стійка
лапи культиватора з обмежувачем переміщень / О. С. Гринченко,
О. І. Алфьоров, Г. П. Юр’єва (Україна). № u201810963; заявл. дата 06.11.2018;
опубл. 10.06.2019, Бюл. № 11.
188. Пат. 92889 Україна, МПК B60K 31/00, G05D 3/00. Вимірювальна
система динамічних та тягово-енергетичних показників функціонування
мобільних машин / Р. В. Антощенков, В. М. Антощенков; заявник:
Р. В. Антощенков, В. М. Антощенков. № u201403215; заяв. 31.03.14; надрук.
10.09.14, Бюл. № 17.
189. Пащенко В. Ф. Моделирование взаимодействия с почвой рабочих
органов сельскохозяйственных машин и орудий. Харьков: Харьков. гос. аграр.
ун-т им. В. В. Докучаева, 1994. 134 с.
190. Алфьоров О. І., Гринченко О. С. , Кухтов В. Г., Фесун А. А.
Переваги використання сучасних програмних пакетів при оцінці напружено-
деформованого стану елементів машин. Вісник Харків. нац. техн. ун-ту сіл.
госп-ва ім. П. Василенка. Харків, 2010. Вип. 103: Механізація с.-г. вир-ва та
перероб. с.-г. продукції. С. 274–279.
191. Переверзев Е. С. Надежность и испытания технических систем.
Киев: Наук. думка, 1990. 328 с.
192. Переверзев Е. С. Случайные процессы в параметрических моделях
надежность. Киев: Наук. думка, 1987. 240 с.
193. Писаренко Г. С., Лебедев А. А. Деформирование и прочность
материалов при сложном напряженном состоянии. Киев: Наукова думка, 1976.
415 с.
194. Повышение долговечности пружинних стоек культиватора в
условиях циклических нагрузок при эксплуатации / А. И. Алферов та ін.
Технічний сервіс агропромислового, лісового та транспортного комплексів.
Харків. 2016. № 4. С. 132–143.
 322

195. Польові дослідження борони-лущильника Дукат-4 з стійками

кріплення дисків різної жорсткості / С.О. Харченко, та ін. Інженерія
природокористування. Харків. 2017. № 1. С. 58-62.
196. Постанова Кабінет Міністрів України від 7 червня 2017 р. N 413
«Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони
земель сільськогосподарського призначення державної власності та
розпорядження ними» http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KP170413.html
197. Приборы для неразрушающего контроля материалов и изделий.
Справочник. В 2-х книгах. Кн. 2/Под ред. В.В. Клюева. – М.: Машиностроение,
1986. 352 с.
198. Пригоровский Н. И. Экспериментальное определение
деформаций, напряжений и усилий. Справочник машиностроителя. М.:
Машгиз, 1955. Т. 3. С. 322.
199. Проблеми контролю надійності елементів машин на етапах
проектування та виготовлення / О. І. Алфьоров та ін. Вісник Харків. нац. техн.
ун-ту сіл. госп-ва ім. П. Василенка. Харків, 2013. Вип. 139: Проблеми
надійності машин та засобів механізації с.-г. вир-ва. С. 74–79.
200. Анилович В. Я., Гринченко А. С., Литвиненко В. Л.,
Чернявский И. Ш. Прогнозирование надежности тракторов. М.:
Машиностроение, 1986. 224 с.
201. Проников А. С. Параметрическая надежность машин М.: Изд-во
МГТУ им. Н. Э. Баумана, 2002. 560 с.
202. Прудников А. П., Брычков Ю. А., Маричев О. И. Интегралы и
ряды. Элементарные функции. М.: Наука, 1981. 800 с.
203. Раевский Н. П. Методы экспериментального исследования
механических параметров машин. М.: Изд-во АНСССР, 1952. 243 с.
204. Гринченко А. С., Алферов А. И., Марченко М. В.,
Полтавченко О. В. Результаты моделирования напряженно-
деформированного состояния S-образной стойки культиватора. Вісник Харків.
нац. техн. ун-ту сіл. госп-ва ім. П. Василенка. Харків, 2011. Вип. 114:
Проблеми надійності машин та засобів механізації с.-г. вир-ва. С. 299–304.
205. Решетов Д. Н. Детали машин. М.: Машиностроение, 1989. 496 с.
206. Решетов Д. Н., Иванов А. С., Фадеев В. З. Надежность машин. М.:
Высш. шк., 1986. 238 с.
 323

207. Ржаницын А. Р. Теория расчета строительных конструкций на

надежность. М.: Стройиздат, 1978. 239 с.
208. Рубець А. М. Обґрунтування періодичності технічного
обслуговування різьбових з’єднань зернозбиральних комбайнів: автореф. дис.
канд. тех. наук. Київ, 2009. 20 с.
209. Рябцев Г. А. Работа культиватора с упругой подвеской лап на
повышенных скоростях. Техника в сельском хозяйстве. 1974. № 6. С. 84–85.
210. Сабоннадьер Ж. К., Кулон Ж. Л. Метод конечных элементов и
САПР. М.: Мир, 1989. 192 c.
211. Светлицкий В. А. Случайные колебания механических систем. М.:
Машиностроение, 1976. 216 с.
212. Светлицкий В. А. Статистическая механика и теория надежности.
М.: Изд-во МГТУ им. Н. Э. Баумана. 2002. 310 с.
213. Серенсен С. В., Когаев В. П., Шнейдерович Р. М. Несущая
способность и расчет деталей машин на прочность. М.: Машиностроение,
1975. 488 с.
214. Сильвестров А. В., Шагимординов Р. М. Хрупкое разрушение
стальных конструкций и пути его предотвращения. Проблемы прочности. 1972.
№ 5. С. 88–94.
215. Сисолін В. П., Сало В. М., Кропівний В. М. Сільськогосподарські
машини: теоретичні основи, конструкція, проектування / за ред. М. І.
Черновола. Київ: Урожай, 2001. 384 с.
216. Сільськогосподарські машини. Основи теорії та розрахунку:
Підручник / Д.Г. Войтюк, В.М. Барановський, В.М. Булгаков та ін., за ред. Д.Г.
Войтюка. – К.: Вища освіта, 2005. – 464 с.: іл.
217. Соболь И. М. Численные методы Монте-Карло. М.: Наука, 1973.
312 с.
218. Современные методы повышения конструктивной надежности
сельскохозяйственной техники / Т. И. Рыбак и др. Киев: Техніка, 1991. 120 с.
219. Сосновский Л. А., Трощенко В. Т., Щербаков С. С. Надежность.
риск. качество : [монография]. Гомель : БелГУТ, 2012. 358 с.
220. Сосновский Л. А. Расчет деталей с учетом вероятностного
характера прочности и нагруженности. Вестник машиностроения, 1974, № 8,
С. 8–10.
 324

221. Справочник металлиста. В 5 томах. Т. 1/Под ред. С.А.

Чернавского. М.: Машиностроение, 1976. 768 с.
222. Справочник по специальным функциям с формулами, графиками
и таблицами / под ред. М. Абрамовица и И. Стиган. М.: Наука, 1979. 832 с.
223. СОУ 74.3-37-04604309-904. Стандарт Мінагрополітики України.
Випробування сільськогосподарської техніки. Оцінювання показників
надійності при скорочених ресурсних випробуваннях / В. Кухтов, О.
Гринченко, О. Алфьоров та ін. 2011. Київ, 2011. 16 с.
224. СОУ 1.2–37–940:2014. Стандарт Мінагрополітики України.
Випробування сільськогосподарської техніки. Методи визначення показників
механічної надійності / В. Кухтов, О. Гринченко, О. Алфьоров та ін. Київ,
2013. 23 с.
225. Степнов М. Н. Статистические методы обработки результатов
механических испытаний: справочник. М.: Машиностроение, 1985. 232 с.
226. Стрелецкий Н. С. Основы статистического учета коэффициента
запаса прочности. М.: Стройиздат, 1947. 94 с.
227. Стрельников В. П. Модели отказов механических объектов. Киев.:
«Знание» УССР, 1982. 20 с.
228. Судаков Р. С. Испытания технических систем: Выбор объемов и
продолжительности. М.: Машиностроение, 1988. 272 с.
229. Алфьоров О. І., Гринченко О. С. , Савченко В. Б., Юр'єва Г. П.
Теоретичний аналіз автоколивань грунтообробних органів на пружній підвісці
з урахуванням стохастичних факторів. Технічний сервіс агропромислового,
лісового та транспортного комплексів. 2016. № 5. С. 225–231.
230. Толок В. А., Киричевский В. В., Гоменюк С. И. Метод конечных
элементов. теория, алгоритмы, реализация. Київ : Наукова думка, 2003. 256 c.
231. Алфьоров О., Гринченко О., Кухтов В., Парахненко Б.
Удосконалення систем галузевих стандартів з надійності
сільськогосподарської техніки. Техніко-технологічні аспекти розвитку та
випробування нової техніки і технологій для сільського господарства України:
збірник наук. праць. Дослідницьке, 2010. № 14(28). С. 506–510.
232. Умінський В. Диференційна модель фільтра Калмана для
локалізації автономного мобільного робота. Вимірювальна та обчислювальна
техніка в технологічних процесах. 2014. № 1. С. 33–36.
 325

233. Феодосьев В.И. Сопротивление материалов. – М.: Наука, 1970. –

544 с.
234. Федоров С. Е. Повышение качества поверхностной обработки
почвы регулированием жесткости упругой стойки культиватора: дис. На
соискание ученой степени канд. техн. наук: спец. 05.20.01 – «Технологии и
средства механизации сельского хозяйства» Саранск 2016. 170 с.
235. Хвощ С. Т., Луковкин А. В., Лютов А. Г. Применение шины CAN-
Bus в распределенных системах сбора и обработки информации в реальном
масштабе времени. Информационно-управляющие системы. 2002. № 1. С. 35–
39.
236. Чирков В. П. Вопросы надежности механических систем. В
помощь слушателям семинара по надежности и прогрессивным методам
контроля качества промышленных изделий. М.: Знание, 1981. С. 68–121.
237. Човнюк Ю., Діктерук М., Гуменюк Ю. О возможности
возникновения параметрических колебаний и резонансов в культиваторах с
упругой подвеской рабочих органов. Agricultural Engineering, Research Papers,
2013, Vol. 45, № 2.
238. Надійність сільськогосподарської техніки / М. І. Чорновол та ін.;
за заг. ред. М. І. Черновола. Кіровоград: КОД, 2010. 320 с.
239. Шевченко И.А. Экспериментально-теоретическое обоснование
параметров рабочих органов с упругими стойками культиваторов для
предпосевной обработки почвы. Автореферат дис. канд. техн. наук. М: 1988.
18 с.
240. Шор Я. Б., Кузьмин Ф. И. Таблицы для анализа и контроля
надежности. М.: Советское радио, 1968. 288 с.
241. Ю. К. Беляев. Непараметрические методы в задачах обработки
результатов испытаний и эксплуатации. М.: Знание, 1984. 60 с.
242. Ю. К. Беляев. Статистические методы обработки неполных
данных о надежности изделий. М.: Знание, 1987. 55 с.
243. ДСТУ 5096:2008. Якість ґрунту. Визначення твердості ґрунту
твердоміром Ревякіна. [Чинний від 2009-03-01]. Київ: Держспоживстандарт
України, 2009. 4 с. (Національний стандарт України).
 326

244. ДСТУ 7080:2009. Якість ґрунту. Проведення польових дослідів.

Основні вимоги. [Чинний від 2010-07-01]. Київ: Держспоживстандарт
України, 2010. 12 с. (Національний стандарт України).
245. Якушев А. И., Мустаев Р. Х., Мавлютов Р. Р. Повышение
прочности и надежности резьбовых соединений. М.: Машиностроение, 1979.
215 с.
246. Янке Е., Эмде Ф., Леш Ф. Специальные функции. М.: Наука, 1977.
344 с.
247. Яценко Н. Н. Колебания, прочность и форсированные испытания
грузовых автомобилей. М.: Машиностроение, 1972. 372 с.
248. Alfyorov О. Building probabilistic reliability models in case of sudden
failures. TEKA Commission of Motorization and Energeticsin Agriculture. Lublin-
Rzeszow. 2018. Vol. 18, № 4. P. 57–62.
249. Alfyorov О., Grynchenko O. Quickened defining test with limiting
combined regimens. Motrol. Commission of Motorization and Energeticsin
Agriculture. Lublin-Rzeszów. 2013. Vol. 15, № 7. P. 36–40.
250. Al-Janobi A. A., Wahby M. F., Aboukarima A. M., Al-Hamed S. A.
Influence of chisel plow shank shape on horizontal and vertical force requirements.
Agricultural Sciences, 2002. № 7(1).13–19.
251. Al-Kheer A. A., Kharmanda M. G., El Hami A., Mouazen A. M.
Estimating the variability of tillage forces on a chisel plough shank by modeling the
variability of tillage system parameters. Computers and Electronics in Agriculture,
2011.№ 78. 61–70.
252. Bergman L. A., Bernard P., Di Paola M., Ingegneria Probabilistic
engineering mechanics. Probabilistic Engineering Mechanics. 1996. Vol. 11, № 1.
P. I–II.
253. Bishop NWM., Sherratt F. Finite Element Based Fatigue Calculations
Farnham, 2000. P. 140.
254. Bonet J., Wood R. D. Nonlinear continuum mechanics for finite
element analysis. Cambridge University Press, 2008. 318 p.
255. BOSCH. CAN Specification. Version 2.0 / Robert Bosch GmbH,
Postfach 50, D-7000 Stuttgart 1. 1991. 68 p.
256. Colde A. W. Spring trip cultivator shanks, paper n.841 in the journal of
series of Pennsilvania. Agricultural Experiment Station July, 1938.
 327

257. Davoudi S., Alimardani R., Keyhani A., Atarnejad R. A Two

Dimensional Finite Element Analysis of a Plane Tillage Tool in Soil Using a Non-
linear Elasto-Plastic Model. AmericanEurasian Journal of Agricultural &
Environmental Sciences, 2008. № 3(3), 498–505.
258. Dorobantu R., Zebhauser В. Field Evaluation of a Low-Cost Strapdown
IMU by means GPS. Ortung und Navigation. DGON. Bonn. 1999. Р. 51–65.
259. Eggenmuller A. Gruller mit schwingenlen Werkzeugen. Grundlagen
der Landtechnik. №11, 1959.
260. Upton G., Cook I. Oxford dictionary of Statistics. 2008. 453 p.
261. Hryniewicz O. An evaluation of the reliability of complex systems.
2006. Vol. 2. P. 145–150.
262. Kececiogli D. B. Reliability Engineering Handbook. DEStech
Publications, Inc., 2002. Vol. 1,2. P. 12–14.
263. Koutsourelakis P. S., Pradlwarter H. J., Schuëller G. I. Reliability of
structures in high dimensions, part I: algorithms and applications. Probabilistic
Engineering Mechanics. 2004. Vol. 19, № 4. P. 409–417.
264. Lejman K., Owsiak Z., Pieczarka K., Molendowski F. Methodological
aspects of determination of resultant force acting on the cultivator spring tines.
Agricultural Engineering. 2015. № 4(156). 69–78.
265. Lemaitre J. A course on damage mechanics. Berlin-Heidelberg :
Springer Berlin Heidelberg, 1996.
266. Lemaitre J. Engineering damage mechanics. Berlin-Heidelberg :
Springer-Verlag, 2005. 395 p.
267. Manuwa S. I. Performance evaluation of tillage tines operating under
different depths in a sandy clay loam soil. Soil & Tillage Research. 2009. № 103, Р.
399–405.
268. Nadarajah S., Kotz S. Reliability models based on bivariate exponential
distributions. Probabilistic Engineering Mechanics. 2006. Vol. 21, № 4. P. 338–
351.
269. Negenborn R. Robot Localization and Kalman Filters: On finding your
position in a noisy world. Thesis, Utrecht university. 2003. 156 p.
270. Pellissetti M. F., Schuëller G. I. On general purpose software in
structural reliability – an overview. Structural Safety. 2006. Vol. 28, № 1-2. P. 3–
16.
 328

271. Pham H. Handbook of reliability engineering. Springer Verlag London

Limited, 2003. P. 679.
272. Raizer V. Theory of reliability in structural design. Applied Mechanics
Reviews. 2004. Vol. 57, № 1. P. 1.
273. Ucgul M., Fielke J. M., Saunders C. Defining the effect of sweep tillage
tool cutting edge geometry on tillage forces using 3D discrete element modeling.
Information Processing in Agriculture. 2015. № 2, P. 130–141.
274. Lejmana K., Owsiaka Z., Pieczarkaa K., Sekutowskib T. Vertical forces
acting on cultivator tines in the aspect of shearing speed and flexibility of tines.
Agricultural Engineering . 2018,Vol. 22, № 2, P.39–48.
275. Xu L., Cheng G. Discussion on: moment methods for structural
reliability. Structural Safety. 2003. Vol. 25, № 2. P. 193–199.
276. Zio E. Reliability engineering: old problems and new challenges.
Reliability Engineering and System Safety. 2009. Vol. 94, № 2. P. 125–141.
 329

Додаток А

Характеристики відповідності деформацій та навантаження при таруванні

пружної S - подібної стійки

а – канал 1; б – канал 2; в – канал 3

Рисунок А 1 – Характеристики тарування пружної S - подібної стійки

 330

Додаток Б
Результати експериментальних досліджень характеристик коливального руху
пружної S-подібної стійки культиватора

1. Рух S-подібної стійки культиватора 0,93 м/с;

глибина обробки грунту – 5 см;
робочий орган – двостороння оборотна плоска лапа

Рисунок Б1 – Спектральна щільність віброприскорень стійки культиватора

Рисунок Б2 – Зміна кутів Ейлера стійки культиватора

 331

Рисунок Б3 – Зміна кутової швидкості стійки культиватора

Рисунок Б4 – Зміна прискорення с культиватора

 332

Р1 – вздовж осі z; Р2 – вздовж осі x; Р3 – вздовж осі y;

Рисунок Б5 – Зміна сил опору переміщенню стійки культиватора

х – горизонтальне переміщення; h – вертикальне переміщення;

Рисунок Б6 – Переміщення стійки культиватора

 333

2. Рух S-подібної стійки культиватора 1,66 м/с;

глибина обробки ґрунту – 5 см;
робочий орган – двостороння оборотна плоска лапа

Рисунок Б7 – Спектральна щільність віброприскорень стійки культиватора

Рисунок Б8 – Зміна кутів Ейлера стійки культиватора

 334

Рисунок Б9 – Зміна кутової швидкості стійки культиватора

Рисунок Б10 – Зміна прискорення с культиватора

 335

Р1 – вздовж осі z; Р2 – вздовж осі x; Р3 – вздовж осі y;

Рисунок Б11 – Зміна сил опору переміщенню стійки культиватора

х – горизонтальне переміщення; h – вертикальне переміщення;

Рисунок Б12 – Переміщення стійки культиватора

 336

3. Рух S-подібної стійки культиватора 2,5 м/с;

глибина обробки ґрунту – 5 см;
робочий орган – двостороння оборотна плоска лапа

Рисунок Б13 – Спектральна щільність віброприскорень стійки культиватора

Рисунок Б14 – Зміна кутів Ейлера стійки культиватора

 337

Рисунок Б15 – Зміна кутової швидкості стійки культиватора

Рисунок Б16 – Зміна прискорення с культиватора

 338

Р1 – вздовж осі z; Р2 – вздовж осі x; Р3 – вздовж осі y;

Рисунок Б17 – Зміна сил опору переміщенню стійки культиватора

х – горизонтальне переміщення; h – вертикальне переміщення;

Рисунок Б18 – Переміщення стійки культиватора

 339

4. Рух S-подібної стійки культиватора 0,93 м/с;

глибина обробки ґрунту – 10 см;
робочий орган – двостороння оборотна плоска лапа

Рисунок Б19 – Спектральна щільність віброприскорень стійки культиватора

Рисунок Б20 – Зміна кутів Ейлера стійки культиватора

 340

Рисунок Б21 – Зміна кутової швидкості стійки культиватора

Рисунок Б22 – Зміна прискорення стійки культиватора

 341

Р1 – вздовж осі z; Р2 – вздовж осі x; Р3 – вздовж осі y;

Рисунок Б23 – Зміна сил опору переміщенню стійки культиватора

х – горизонтальне переміщення; h – вертикальне переміщення;

Рисунок Б24 – Переміщення стійки культиватора

 342

5. Рух S-подібної стійки культиватора 1,66 м/с;

глибина обробки ґрунту – 10 см;
робочий орган – двостороння оборотна плоска лапа

Рисунок Б25 – Спектральна щільність віброприскорень стійки культиватора

Рисунок Б26 – Зміна кутів Ейлера стійки культиватора

 343

Рисунок Б27 – Зміна кутової швидкості стійки культиватора

Рисунок Б28 – Зміна прискорення стійки культиватора

 344

Р1 – вздовж осі z; Р2 – вздовж осі x; Р3 – вздовж осі y;

Рисунок Б29 – Зміна сил опору переміщенню стійки культиватора

х – горизонтальне переміщення; h – вертикальне переміщення;

Рисунок Б30 – Переміщення стійки культиватора

 345

6. Рух S-подібної стійки культиватора 2,5 м/с;

глибина обробки ґрунту – 10 см;
робочий орган – двостороння оборотна плоска лапа

Рисунок Б31 – Спектральна щільність віброприскорень стійки культиватора

Рисунок Б32 – Зміна кутів Ейлера стійки культиватора

 346

Рисунок Б33 – Зміна кутової швидкості стійки культиватора

Рисунок Б34 – Зміна прискорення стійки культиватора

 347

Р1 – вздовж осі z; Р2 – вздовж осі x; Р3 – вздовж осі y;

Рисунок Б35 – Зміна сил опору переміщенню стійки культиватора

х – горизонтальне переміщення; h – вертикальне переміщення;

Рисунок Б36 – Переміщення стійки культиватора

 348

7. Рух S-подібної стійки культиватора 0,93 м/с;

глибина обробки ґрунту – 15 см;
робочий орган – двостороння оборотна плоска лапа

Рисунок Б37 – Спектральна щільність віброприскорень стійки культиватора

Рисунок Б38 – Зміна кутів Ейлера стійки культиватора

 349

Рисунок Б39 – Зміна кутової швидкості стійки культиватора

Рисунок Б40 – Зміна прискорення стійки культиватора

 350

Р1 – вздовж осі z; Р2 – вздовж осі x; Р3 – вздовж осі y;

Рисунок Б41 – Зміна сил опору переміщенню стійки культиватора

х – горизонтальне переміщення; h – вертикальне переміщення;

Рисунок Б42 – Переміщення стійки культиватора

 351

8. Рух S-подібної стійки культиватора 1,66 м/с;

глибина обробки ґрунту – 15 см;
робочий орган – двостороння оборотна плоска лапа

Рисунок Б43 – Спектральна щільність віброприскорень стійки культиватора

Рисунок Б44 – Зміна кутів Ейлера стійки культиватора

 352

Рисунок Б45 – Зміна кутової швидкості стійки культиватора

Рисунок Б46 – Зміна прискорення стійки культиватора

 353

Р1 – вздовж осі z; Р2 – вздовж осі x; Р3 – вздовж осі y;

Рисунок Б47 – Зміна сил опору переміщенню стійки культиватора

х – горизонтальне переміщення; h – вертикальне переміщення;

Рисунок Б48 – Переміщення стійки культиватора

 354

9. Рух S-подібної стійки культиватора 2,5 м/с;

глибина обробки ґрунту – 15 см;
робочий орган – двостороння оборотна плоска лапа

Рисунок Б49 – Спектральна щільність віброприскорень стійки культиватора

Рисунок Б50 – Зміна кутів Ейлера стійки культиватора

 355

Рисунок Б51 – Зміна кутової швидкості стійки культиватора

Рисунок Б52 – Зміна прискорення стійки культиватора

 356

Р1 – вздовж осі z; Р2 – вздовж осі x; Р3 – вздовж осі y;

Рисунок Б53 – Зміна сил опору переміщенню стійки культиватора

х – горизонтальне переміщення; h – вертикальне переміщення;

Рисунок Б54 – Переміщення стійки культиватора

 357

10. Рух S-подібної стійки культиватора 0,93 м/с;

глибина обробки ґрунту – 10 см;
робочий орган – двостороння оборотна плоска лапа;
наявність перешкод – 2 шт.

Рисунок Б55 – Спектральна щільність віброприскорень стійки культиватора

Рисунок Б56 – Зміна кутів Ейлера стійки культиватора

 358

Рисунок Б57 – Зміна кутової швидкості стійки культиватора

Рисунок Б58 – Зміна прискорення стійки культиватора

 359

Р1 – вздовж осі z; Р2 – вздовж осі x; Р3 – вздовж осі y;

Рисунок Б59 – Зміна сил опору переміщенню стійки культиватора

х – горизонтальне переміщення; h – вертикальне переміщення;

Рисунок Б60 – Переміщення стійки культиватора

 360

11. Рух S-подібної стійки культиватора 1,66 м/с;

глибина обробки ґрунту – 10 см;

робочий орган – двостороння оборотна плоска лапа;
наявність перешкод – 2 шт.

Рисунок Б61 – Спектральна щільність віброприскорень стійки культиватора

Рисунок Б62 – Зміна кутів Ейлера стійки культиватора

 361

Рисунок Б63 – Зміна кутової швидкості стійки культиватора

Рисунок Б64 – Зміна прискорення стійки культиватора

 362

Р1 – вздовж осі z; Р2 – вздовж осі x; Р3 – вздовж осі y;

Рисунок Б65 – Зміна сил опору переміщенню стійки культиватора

х – горизонтальне переміщення; h – вертикальне переміщення;

Рисунок Б66 – Переміщення стійки культиватора

 363

12. Рух S-подібної стійки культиватора 2,5 м/с;

глибина обробки ґрунту – 10 см;

робочий орган – двостороння оборотна плоска лапа;
наявність перешкод – 2 шт.

Рисунок Б67 – Спектральна щільність віброприскорень стійки культиватора

Рисунок Б68 – Зміна кутів Ейлера стійки культиватора

 364

Рисунок Б69 – Зміна кутової швидкості стійки культиватора

Рисунок Б70 – Зміна прискорення стійки культиватора

 365

Р1 – вздовж осі z; Р2 – вздовж осі x; Р3 – вздовж осі y;

Рисунок Б71 – Зміна сил опору переміщенню стійки культиватора

х – горизонтальне переміщення; h – вертикальне переміщення;

Рисунок Б72 – Переміщення стійки культиватора

 366

13. Рух S-подібної стійки культиватора 0,93 м/с;

глибина обробки ґрунту – 15 см;

робочий орган – двостороння оборотна плоска лапа;
наявність перешкод – 2 шт.

Рисунок Б73 – Спектральна щільність віброприскорень стійки культиватора

Рисунок Б74 – Зміна кутів Ейлера стійки культиватора

 367

Рисунок Б75 – Зміна кутової швидкості стійки культиватора

Рисунок Б76 – Зміна прискорення стійки культиватора

 368

Р1 – вздовж осі z; Р2 – вздовж осі x; Р3 – вздовж осі y;

Рисунок Б77 – Зміна сил опору переміщенню стійки культиватора

х – горизонтальне переміщення; h – вертикальне переміщення;

Рисунок Б78 – Переміщення стійки культиватора

 369

14. Рух S-подібної стійки культиватора 1,66 м/с;

глибина обробки ґрунту – 15 см;

робочий орган – двостороння оборотна плоска лапа;
наявність перешкод – 2 шт.

Рисунок Б79 – Спектральна щільність віброприскорень стійки культиватора

Рисунок Б80 – Зміна кутів Ейлера стійки культиватора

 370

Рисунок Б81 – Зміна кутової швидкості стійки культиватора

Рисунок Б82 – Зміна прискорення стійки культиватора

 371

Р1 – вздовж осі z; Р2 – вздовж осі x; Р3 – вздовж осі y;

Рисунок Б83 – Зміна сил опору переміщенню стійки культиватора

х – горизонтальне переміщення; h – вертикальне переміщення;

Рисунок Б84 – Переміщення стійки культиватора

 372

15. Рух S-подібної стійки культиватора 2,5 м/с;

глибина обробки ґрунту – 15 см;

робочий орган – двостороння оборотна плоска лапа;
наявність перешкод – 2 шт.

Рисунок Б85 – Спектральна щільність віброприскорень стійки культиватора

Рисунок Б86 – Зміна кутів Ейлера стійки культиватора

 373

Рисунок Б87 – Зміна кутової швидкості стійки культиватора

Рисунок Б88 – Зміна прискорення стійки культиватора

 374

Р1 – вздовж осі z; Р2 – вздовж осі x; Р3 – вздовж осі y;

Рисунок Б89 – Зміна сил опору переміщенню стійки культиватора

х – горизонтальне переміщення; h – вертикальне переміщення;

Рисунок Б90 – Переміщення стійки культиватора

 375

16. Рух S-подібної стійки культиватора 0,93 м/с;

глибина обробки ґрунту – 10 см;

робочий орган – стрілчата лапа;
наявність перешкод – 2 шт.

Рисунок Б91 – Спектральна щільність віброприскорень стійки культиватора

Рисунок Б92 – Зміна кутів Ейлера стійки культиватора

 376

Рисунок Б93 – Зміна кутової швидкості стійки культиватора

Рисунок Б94 – Зміна прискорення стійки культиватора

 377

Р1 – вздовж осі z; Р2 – вздовж осі x; Р3 – вздовж осі y;

Рисунок Б95 – Зміна сил опору переміщенню стійки культиватора

х – горизонтальне переміщення; h – вертикальне переміщення;

Рисунок Б96 – Переміщення стійки культиватора

 378

17. Рух S-подібної стійки культиватора 1,66 м/с;

глибина обробки ґрунту – 10 см;

робочий орган – стрілчата лапа;
наявність перешкод – 2 шт.

Рисунок Б97 – Спектральна щільність віброприскорень стійки культиватора

Рисунок Б98 – Зміна кутів Ейлера стійки культиватора

 379

Рисунок Б99 – Зміна кутової швидкості стійки культиватора

Рисунок Б100 – Зміна прискорення стійки культиватора

 380

Р1 – вздовж осі z; Р2 – вздовж осі x; Р3 – вздовж осі y;

Рисунок Б101 – Зміна сил опору переміщенню стійки культиватора

х – горизонтальне переміщення; h – вертикальне переміщення;

Рисунок Б102 – Переміщення стійки культиватора

 381

18. Рух S-подібної стійки культиватора 2,5 м/с;

глибина обробки ґрунту – 10 см;

робочий орган – стрілчата лапа;
наявність перешкод – 2 шт.

Рисунок Б103 – Спектральна щільність віброприскорень стійки культиватора

Рисунок Б104 – Зміна кутів Ейлера стійки культиватора

 382

Рисунок Б105 – Зміна кутової швидкості стійки культиватора

Рисунок Б106 – Зміна прискорення стійки культиватора

 383

Р1 – вздовж осі z; Р2 – вздовж осі x; Р3 – вздовж осі y;

Рисунок Б107 – Зміна сил опору переміщенню стійки культиватора

х – горизонтальне переміщення; h – вертикальне переміщення;

Рисунок Б108 – Переміщення стійки культиватора

 384

19. Рух S-подібної стійки культиватора 0,93 м/с;

глибина обробки ґрунту – 15 см;

робочий орган – стрілчата лапа;
наявність перешкод – 2 шт.

Рисунок Б109 – Спектральна щільність віброприскорень стійки культиватора

Рисунок Б110 – Зміна кутів Ейлера стійки культиватора

 385

Рисунок Б111 – Зміна кутової швидкості стійки культиватора

Рисунок Б112 – Зміна прискорення стійки культиватора

 386

Р1 – вздовж осі z; Р2 – вздовж осі x; Р3 – вздовж осі y;

Рисунок Б113 – Зміна сил опору переміщенню стійки культиватора

х – горизонтальне переміщення; h – вертикальне переміщення;

Рисунок Б114 – Переміщення стійки культиватора

 387

20. Рух S-подібної стійки культиватора 1,66 м/с;

глибина обробки ґрунту – 15 см;

робочий орган – стрілчата лапа;
наявність перешкод – 2 шт.

Рисунок Б115 – Спектральна щільність віброприскорень стійки культиватора

Рисунок Б116 – Зміна кутів Ейлера стійки культиватора

 388

Рисунок Б117 – Зміна кутової швидкості стійки культиватора

Рисунок Б118 – Зміна прискорення стійки культиватора

 389

Р1 – вздовж осі z; Р2 – вздовж осі x; Р3 – вздовж осі y;

Рисунок Б119 – Зміна сил опору переміщенню стійки культиватора

х – горизонтальне переміщення; h – вертикальне переміщення;

Рисунок Б120 – Переміщення стійки культиватора

 390

21. Рух S-подібної стійки культиватора 1,66 м/с;

глибина обробки ґрунту – 15 см;

робочий орган – стрілчата лапа;
наявність перешкод – 2 шт.

Рисунок Б121 – Спектральна щільність віброприскорень стійки культиватора

Рисунок Б122 – Зміна кутів Ейлера стійки культиватора

 391

Рисунок Б123 – Зміна кутової швидкості стійки культиватора

Рисунок Б124 – Зміна прискорення стійки культиватора

 392

Р1 – вздовж осі z; Р2 – вздовж осі x; Р3 – вздовж осі y;

Рисунок Б125 – Зміна сил опору переміщенню стійки культиватора

х – горизонтальне переміщення; h – вертикальне переміщення;

Рисунок Б126 – Переміщення стійки культиватора

 393

Додаток В

В 1 – Випробування сільськогосподарської техніки.

Оцінювання показників надійності при скорочених ресурсних випробуваннях
СОУ 74.3-37-04604309-904:2010

СТАНДАРТ МІНАГРОПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЗАТВЕРДЖУЮ
Заступник Міністра
___________________
„___” ___________ 2010 р.
М.П.

Випробування сільськогосподарської техніки

ОЦІНЮВАННЯ ПОКАЗНИКІВ НАДІЙНОСТІ ПРИ
СКОРОЧЕНИХ РЕСУРСНИХ ВИПРОБУВАННЯХ

СОУ 74.3-37-04604309-904:2010

Видання офіційне

Київ 2010
Мінагрополітики України
 СОУ 74.3-37-04604309-904:2010
ПЕРЕДМОВА
1 РОЗРОБЛЕНО: Харківська філія Українського науково-дослідного інституту
прогнозування та випробування техніки і технологій для сільськогосподар-
ського виробництва ім. Леоніда Погорілого (ХФ УкрНДІПВТ ім. Л. Погоріло-
го); Харківський національний технічний університет сільського господарства
ім. Петра Василенка (ХНТУСГ ім. Петра Василенка), Український науково-
дослідний інститут прогнозування та випробування техніки і технологій для
сільськогосподарського виробництва ім. Леоніда Погорілого (УкрНДІПВТ ім.
Л. Погорілого)

РОЗРОБНИКИ: від ХФ УкрНДІПВТ ім. Л.Погорілого: В. Кухтов (науковий ке-

рівник), Б. Парахненко
від ХНТУСГ ім. Петра Василенка: О. Алфьоров, О. Гринченко
від УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого: С. Афанасьєва, В. Погорілий

2 ЗАТВЕРДЖЕНО ТА НАДАНО ЧИННОСТІ: Мінагрополітики України "___"

__________ 2010 р.

3 УВЕДЕНО ВПЕРШЕ

4 ЗАРЕЄСТРОВАНО: ДП „УкрНДНЦ” за № _____від ____________________

__________________________________________________________________________________

Право власності на цей документ належить Мінагрополітики України.

Відтворювати, тиражувати і розповсюджувати його повністю чи частково
на будь-яких носіях інформації без офіційного дозволу заборонено. Стосовно врегулюван-
ня прав власності треба звертатись до Мінагрополітики України.

II
 СОУ 74.3-37-04604309-904:2010

ЗМІСТ
С.
Передмова…………………………………………………………………...... ІІ
1 Сфера застосування……………………………………………………….... 1
2 Нормативні посилання……………………………………………………… 1
3 Терміни та визначення понять…………………………………………….... 2
4 Познаки та скорочення……………………………………………………….2
5 Загальні положення …..………………………………………………………3
6 Номенклатура показників надійності та вихідні дані для їх
оцінювання ……………………………………………………………...........3
7 Непараметричний метод оцінювання гамма-відсоткових
показників надійності……………………………………………………..…4
Додаток А Критичні значення статистики критерію Колмогорова
Dno ( ) ….…………………………………………………..........8
Додаток Б Приклад оцінювання показників надійності …………………..10
Додаток В Бібліографія………………………………………………………15

III
 СОУ 74.3-37-04604309-904:2010

СТАНДАРТ МІНАГРОПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ВИПРОБУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ТЕХНІКИ

ОЦІНЮВАННЯ ПОКАЗНИКІВ НАДІЙНОСТІ ПРИ СКОРОЧЕНИХ
РЕСУРСНИХ ВИПРОБУВАННЯХ

ИСПЫТАНИЯ СЕЛЬСКОХОЗЯЙСТВЕННОЙ ТЕХНИКИ

ОЦЕНИВАНИЕ ПОКАЗАТЕЛЕЙ НАДЕЖНОСТИ ПРИ СОКРАЩЕННЫХ
РЕСУРСНЫХ ИСПЫТАНИЯХ
____________________________________________________________________

Чинний від ____________

1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей стандарт установлює основні положення статистичного оцінювання га-

мма-відсоткових показників надійності за результатами скорочених за рахунок
цензурування тривалості випробувань або експлуатаційних спостережень за на-
дійністю сільськогосподарської техніки.
Цей стандарт поширюється на трактори сільськогосподарські, самохідні
шасі, машини та обладнання сільськогосподарські, в тому числі машини і облад-
нання для тваринництва, кормовиробництва та переробки сільськогосподарської
сировини, і їх складові частини (далі – машини або об’єкти).
Цей стандарт застосовують для аналізу результатів випробувань або спос-
тережень за дослідними, серійними, модернізованими та відремонтованими ма-
шинами, їх механізмами, вузлами та деталями.
Стандарт призначається для організацій та підприємств, які випробовують
та виробляють сільськогосподарські машини або їх складові частини.

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

У цьому стандарті є посилання на такі нормативні документи:

ДСТУ 2860-94 Надійність техніки. Терміни та визначення
______________________________________________________________________
Видання офіційне

1
 СОУ 74.3-37-04604309-904:2010
ДСТУ 3004-95 Надійність техніки. Методи оцінки показників надійності за
експериментальними даними
СОУ 74.3-37-135:2004 Випробування сільськогосподарської техніки. Ма-
шини сільськогосподарські. Прискорені випробування на надійність
СОУ 74.3-37-148:2004 Випробування сільськогосподарської техніки. Надій-
ність. Показники надійності та методи їх оцінки

3 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

У цьому стандарті використані терміни, установлені ДСТУ 2860.

4 ПОЗНАКИ ТА СКОРОЧЕННЯ

Dno   - критичне значення статистики критерія Колмогорова, що відпові-

дає довірчій імовірності  і об’єму вибірки n;
h – довжина інтервалу групування;
k – кількість інтервалів групування вибірки;
N – загальний об’єм цензурованої вибірки наробітків;
Ni – умовна кількість об’єктів, яка випробувалась в i-му інтервалі;
noi – кількість наробітків до відмови, які потрапили до i-го інтервалу;
nпi – кількість наробітків до припинення випробувань до відмови, що потра-
пили до i-го інтервалу;
Ri – значення емпіричної імовірності безвідмовної роботи, що відповідає
правій межі i-го інтервалу xi;
Riн – значення нижньої довірчої межі імовірності безвідмовної роботи, яке
відповідає межі xi;
r – розмах цензурованої вибірки наробітків;
tγ – гамма-відсотковий ресурс або наробіток до відмови;
min tγ – нижня довірча межа для гамма-відсоткового ресурсу або наробітку
на відмову.
Wi – відносна частина потрапляння наробітків до i-го інтервалу;

2
 СОУ 74.3-37-04604309-904:2010
xi – права межа i-го інтервалу групування;
γ - задане у відсотках значення імовірності безвідмовної роботи;

5 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

5.1 Для оцінювання гамма-відсоткових показників надійності використову-

ють непараметричний метод за умови, що загальний обсяг цензурованої вибірки
N перевищує 30 значень і відсутні відомості про закон розподілу показника на-
дійності (наробітку до відмови, ресурсу).
5.2 Оцінювання гамма-відсоткових показників ресурсу виконують за ре-
зультатами скорочених за рахунок цензурування тривалості ресурсних випробу-
вань або спостережень за контрольованою групою (вибіркою) машин. Дія станда-
рту поширюється і на випадок відсутності цензурування тривалості випробувань
(повна вибірка даних).
Ресурсні випробування проводять в умовах експлуатації або виконують
прискорені випробування відповідно до положень СОУ 74.3-37-135.
5.3 Збір інформації про наробіток при випробуваннях та спостереженнях в
умовах експлуатації, облік наробітку та відмов машин проводять відповідно до
ДСТУ 3004 та СОУ 74.3-37-148.

6 НОМЕНКЛАТУРА ПОКАЗНИКІВ НАДІЙНОСТІ ТА ВИХІДНІ ДАНІ

ДЛЯ ЇХ ОЦІНЮВАННЯ

6.1 Цей стандарт установлює оцінювання показників надійності:

- гамма-відсотковий наробіток до відмови;
- гамма-відсотковий ресурс.
6.2 Для оцінки гамма-відсоткового наробітку до відмови використовують
такі вихідні дані:
- цензуровану вибірку наробітків до відмови машини t1, t2,…, tn, та наробіт-
ків до припинення випробувань або спостережень (при яких відмова ще не насту-
пила) τ1, τ2,…, τm , в одиницях наробітку;
- довірчу імовірність α (приймають 0,9 або 0,95);
3
 СОУ 74.3-37-04604309-904:2010
- нормовану імовірність γ/100.
6.3 Для оцінки гамма-відсоткового ресурсу використовують вихідні дані:
- цензуровану вибірку наробітків, при яких ресурс машини вичерпався t1,
t2,…, tn, та наробітків до припинення випробувань або спостережень (при яких
ресурс ще не вичерпався) τ1, τ2,…, τm , в одиницях наробітку;
- довірчу імовірність α (приймають значення 0,9 або 0,95);
- нормовану імовірність γ/100.

7 НЕПАРАМЕТРИЧНИЙ МЕТОД ОЦІНЮВАННЯ ГАММА-

ВІДСОТКОВИХ ПОКАЗНИКІВ НАДІЙНОСТІ

7.1 Оцінювання гамма-відсоткових показників надійності непараметричним

методом виконують за цензурованою вибіркою наробітків до відмови (ресурсу),
та до припинення випробувань, згрупованою за інтервалами.
Розмах вибірки r визначають за формулою:
r  хmax  хmin , (1)
де хmax – максимальне значення наробітків до відмови t або до припинення
випробувань τ у вибірці, за якою виконується оцінювання;
хmin – мінімальне значення наробітків у вибірці, за якою виконується оці-
нювання.
7.2 Обирають кількість інтервалів k, яка для вибірок обсягом від 30 до 100
значень відповідно приймається в діапазоні від 6 до 12.
7.3 Визначають довжину інтервалів групування вибірки h за формулою:
r
h
. (2)
k
Отримане значення h округлюють до більшого цілого числа.
Обчислюють праві межі xi кожного з інтервалів за формулою:
x1  хmin  h, (3)
x2  x1  h,
…………………………..
xi  xi1  h;
4
 СОУ 74.3-37-04604309-904:2010
де і =1, 2…k;
x1– права межа першого інтервалу групування;
x2– права межа другого інтервалу групування.
Найбільше значення наробітку хmax повинно знаходитись в межах
останнього k-го інтервалу.
7.4 Підраховують окремо кількість наробітків до відмови nоі і кількість на-
робітків до припинення випробувань або спостережень nпі, величина яких знахо-
диться в межах кожного інтервалу.
7.5 Визначають значення відносної частоти Wi попадання наробітків в кож-
ний i-й інтервал за формулою:
noi  nпi 
Wi  , (4)
N ci
де N ci – обсяг цензурованої вибірки наробітків в і-тому інтервалі:
i 1

N ci  N   nоj  nпj ,  (5)
j 1

де N – загальний обсяг цензурованої вибірки наробітків, кількість наробіт-

ків;
noi – кількість наробітків до відмови, які потрапили до і-го інтервалу;
nпi – кількість наробітків до припинення випробувань або спостережень, під
час яких відмова не наступила, що потрапили до і-го інтервалу;
7.6 Розраховують значення параметра θ, який визначає частку наробітків до
припинення випробувань або спостережень, за формулою:
1  1  Wi
i  , (6)
Wi
де i  1, 2,..., k  1 .
7.7 Розраховують умовну кількість випробуваних в кожному інтервалі об'є-
ктів Ni за формулою:
i 1
Ni  N   noк  nпк   i nпi , (7)
к 1

5
 СОУ 74.3-37-04604309-904:2010
де i  1, 2,..., k  1 .
7.8 Послідовно для кожного інтервалу, крім останнього, визначають зна-
чення емпіричної імовірності безвідмовної роботи Ri за формулою:
i  noj 
Ri   1  , (8)
 Nj 
j 1 
де i  1, 2,..., k  1.
7.9 Оцінюють нижню довірчу межу імовірності безвідмовної роботи Rін
в i-ому інтервалі:

Ri  Dn  ; якщо Ri  Dn  
 o o
Riн   (9)

0; якщо Ri  Dno  ,

де Dno   - критичне значення статистики критерію Колмогорова, яке відпо-

відає заданій довірчій імовірності α та еквівалентному обсягу вибірки n:
n  E N 1  Rk 1 , (10)
де E - ціла частина числа.

Значення Dno   вибирають з таблиці А.1 додатка А.

7.10 Графічне оцінювання гамма-відсоткового показника надійності (наро-
бітку до відмови, ресурсу) виконують шляхом побудови графіка імовірності без-
відмовної роботи та її нижньої довірчої межі. За допомогою графіка для вибрано-
го значення імовірності γ визначають відповідне значення гамма-відсоткового по-
казника (додаток Б, рисунок Б.1).
7.11 Аналітичне (уточнене) оцінювання гамма-відсоткового наробітку до
відмови або ресурсу tγ виконують за формулою:

   Ri h
t   xi   100  ,
(11)
Ri 1  Ri
де  - задане значення імовірності безвідмовної роботи (у відсотках), а но-
мер інтервалу і та відповідне xi визначається з умови:

6
 СОУ 74.3-37-04604309-904:2010

Ri    Ri 1.
100
7.12 Аналітичне оцінювання нижньої довірчої межі min tγ для гамма-
відсоткового показника надійності виконується за формулою:
   R h
 100 ií 
min t  xi  , (12)
Ri 1í  Rií

де номер інтервалу і та відповідне xi визначають з умови:

Riн    Ri 1н .

100

7.13 Приклад оцінювання гамма-відсоткових показників надійності за згру-

пованою цензурованою вибіркою наведено у додатку Б.

7
 СОУ 74.3-37-04604309-904:2010

ДОДАТОК А
(довідковий)

КРИТИЧНІ ЗНАЧЕННЯ СТАТИСТИКИ КРИТЕРІЯ

КОЛМОГОРОВА Dno ( )

Таблиця А.1 – Критичні значення статистики критерія Колмогорова Dno ( )

α α
n n
0,9 0,95 0,9 0,95
1 2 3 4 5 6
5 0,44698 0,50945 53 0,14423 0,16483
6 0,41037 0,46799 54 0,14492 0,16332
7 0,38148 0,43607 55 0,14164 0,16186
8 0,35832 0,40962 56 0,14040 0,16044
9 0,33910 0,38746 57 0,13919 0,15906
10 0,32260 0,36866 58 0,13801 0,15771
11 0,30829 0,35242 59 0,13686 0,15639
12 0,29577 0,33815 60 0,13573 0,15511
13 0,28470 0,32549 61 0,13464 0,15385
14 0,27482 0,31417 62 0,13357 0,15263
15 0,26568 0,30397 63 0,13253 0,15144
16 0,25778 0,29472 64 0,13152 0,15027
17 0,25039 0,28627 65 0,13052 0,14913
18 0,24360 0,27851 66 0,12254 0,14802
19 0,23735 0,27136 67 0,12859 0,14693
20 0,23156 0,26473 68 0,12766 0,14587
21 0,22617 0,25858 69 0,12675 0,14483
22 0,22115 0,25283 70 0,12586 0,14381
23 0,21645 0,24746 71 0,12499 0,14281
24 0,21205 0,24242 72 0,12413 0,14183
25 0,20790 0,23768 73 0,12329 0,14087
26 0,20399 0,23320 74 0,12247 0,13993
27 0,20030 0,22898 75 0,12167 0,13901
28 0,19680 0,22497 76 0,12088 0,13811
29 0,19348 0,22117 77 0,12011 0,13723
30 0,19032 0,21756 78 0,11935 0,13636
31 0,18732 0,21412 79 0,11860 0,13551
32 0,18445 0,21085 80 0,11787 0,13467
33 0,18171 0,20771 81 0,11716 0,13385

8
 СОУ 74.3-37-04604309-904:2010
Кінець таблиці А.1
1 2 3 4 5 6
34 0,17909 0,20472 82 0,11645 0,13305
35 0,17659 0,20185 83 0,11576 0,13226
36 0,17418 0,19910 84 0,11508 0,13148
37 0,17188 0,19646 85 0,11442 0,13072
38 0,16966 0,19392 86 0,11376 0,12997
39 0,16753 0,19148 87 0,11311 0,12923
40 0,16547 0,18913 88 0,11248 0,12850
41 0,16349 0,18687 89 0,11186 0,12779
42 0,16158 0,18468 90 0,11125 0,12709
43 0,15974 0,18257 91 0,11064 0,12640
44 0,15796 0,18053 92 0,11005 0,12572
45 0,15623 0,17856 93 0,10947 0,12506
46 0,15457 0,17665 94 0,10889 0,12440
47 0,15295 0,17481 95 0,10833 0,12375
48 0,15139 0,17302 96 0,10777 0,12312
49 0,14987 0,17128 97 0,10722 0,12249
50 0,14840 0,16959 98 0,10668 0,12187
51 0,14697 0,16796 99 0,10615 0,12126
52 0,14558 0,16637 100 0,10563 0,12067

9
 СОУ 74.3-37-04604309-904:2010

ДОДАТОК Б
(довідковий)

ПРИКЛАД ОЦІНЮВАННЯ ПОКАЗНИКІВ НАДІЙНОСТІ

Б.1 В результаті спостережень в умовах експлуатації за роботою 40 са-

мохідних сільськогосподарських машин отримані випадково цензуровані дані ві-
дносно наробітку в мото-годинах до перших відмов ведучих мостів.
Загальний варіаційний ряд (упорядкована за зростанням вибірка) наробітків
до відмов та до припинення спостережень без відмов (помічено зірочкою (*)) має
вигляд:
600, 872*, 1025*, 1082*, 1089, 1158, 1220, 1230*, 1282, 1318, 1387, 1401,
1419*, 1425, 1425*, 1540, 1602*, 1606, 1672*, 1680, 1700, 1740*, 1784, 1806*,
1926*, 1970, 1978, 1978*, 2025*, 2060*, 2120, 2123*, 2192*, 2200*, 2279*, 2520,
2858, 3390*, 3600, 4114*.
Б.2 Відповідно до 7.1 визначають розмах вибірки r в мото-годинах:
r  4114  600  3514
Обравши кількість інтервалів k = 9, визначають довжину інтервалу в мото-
годинах відповідно до 7.3:
3514
h  390 ,4 .
9
Для зручності розрахунків округлюють довжину інтервалу до h = 400 мото-год.
Б.3 Межі інтервалів, по яких групують варіаційний ряд, визначають:
х min  600 ; х1  600  400  1000;
х2  1000  400  1400;
х3  1400  400  1800;
.........
х8  3800  400  4200;

10
 СОУ 74.3-37-04604309-904:2010
Б.4 Підрахунок кількості наробітків до відмов nоі і наробітків до припинен-
ня спостережень nпі в кожному інтервалі роблять окремо і результати заносять в
таблицю Б.1 (як і усі результати подальших розрахунків).
Наприклад, межі першого інтервалу становлять від 600 мото-год до
1000 мото-год. Кількість наробітків до відмови, які відбулися у цей проміжок на-
робітку становить nо1 = 1 (з наробітком до відмови 600 мото-год), а кількість на-
робітків до припинення спостережень – nп1 = 1 (872* мото-год).
Межі другого інтервалу становлять від 1000 до 1400. Для цього інтервалу
nо2 = 6 з наробітками до відмови 1089 мото-год, 1158 мото-год, 1220 мото-год,
1282 мото-год, 1318 мото-год та 1387 мото-год, а nп2 = 3 з наробітками до призу-
пинення спостережень 1025* мото-год, 1082* мото-год, 1230* мото-год.
Аналогічно підраховують кількість відмов та припинення спостережень по
кожному з інтервалів. В останньому інтервалі знаходиться тільки найбільший на-
робіток до припинення спостережень – 4144* мото-год, тому nо9 = 0, а nп9 = 1.
Б.5 Визначають значення відносної частоти (частості) Wi попадання наробіт-
ків в i-й інтервал згідно з 7.5.
Згідно з отриманими даними, частість у першому інтервалі буде дорівнюва-
ти:

W1 
no1  nп1   1  1  0,05 ,
N c1 40

де Nc1 = 40, оскільки nо та nп до початку випробувань дорівнюють нулю.

Частість у другому інтервалі підраховують наступним чином:

W2 
no2  nп2   6  3  0,2368 ,
N c2 38
де Nc2 = 40 – (1+1) = 38.
Підрахунки частості по інших інтервалах проводять за аналогічною схемою,
та записують в таблицю Б.1.

11
 СОУ 74.3-37-04604309-904:2010
Таблиця Б.1 – Оцінка емпіричної імовірності безвідмовної роботи ведучих
мостів
№ Межі интер- no nп Wi θi Ni Ri Riн
інтер- валу,
валу мото-год.
1 600÷1000 1 1 0,050 0,5064 39,4936 0,9747 0,7956
2 1000÷1400 6 3 0,2368 0,5337 36,3989 0,8141 0,6350
3 1400÷1800 7 5 0,4138 0,5664 26,168 0,5963 0,4172
4 1800÷2200 3 7 0,5882 0,6091 12,7363 0,4559 0,2768
5 2200÷2600 1 2 0,4286 0,5695 5,861 0,3781 0,1990
6 2600÷3000 1 0 0,250 0,5359 4,000 0,2836 0,1045
7 3000÷3400 0 1 0,3333 0,5505 2,4495 0,2836 0,1045
8 3400÷3800 1 0 0,500 0,5858 2,000 0,1418 0
9 3800÷4200 0 1 - - - - -

Б.6 Параметр θ, який визначає частку наробіток до припинення спостере-

жень, які враховують по кожному з інтервалів під час визначення показників на-
дійності, буде згідно з 7.6 дорівнювати:
у першому інтервалі:
1  1  W1 1  1  0,050
1    0,5064,
W1 0,050

у другому інтервалі:
1  1  W2 1  1  0,2368
2    0,5337,
W2 0,2368
і т.д.
Б.7 Кількість умовно випробуваних в кожному інтервалі об’єктів розрахо-
вують відповідно до 7.7 наступним чином:
перший інтервал:
N1  N  1 nп1  40  0,5064  1  39,4936,
другий інтервал:
2 1
N2  N   no1  nп1    2 nп2  40  (1  1)  0,5337  3  36,3989,
к 1
і т.д.

12
 СОУ 74.3-37-04604309-904:2010
Б.8 Імовірність безвідмовної роботи об’єктів визначають згідно з 7.8 насту-
пним чином:
у першому інтервалі:
1
R1  1   0,9747,
39,4936
у другому інтервалі:
 1   6 
R2  1    1    0,8141,
 39,4936   36,3989 
і т.д.
Б.9 Відповідно до 7.9 визначають нижню довірчу межу імовірності.
Еквівалентний об’єм вибірки визначають за формулою:
n  E401  0,1418   Е34,328   34.
Для визначеного значення n = 34 та заданій довірчій імовірності α = 0,9 в
таблиці А.1 додатка А вибирають критичне значення статистики критерію Колмо-
горова, яке дорівнює Dno    0,1791.
Нижня довірча межа імовірності безвідмовної роботи у першому інтервалі
згідно з 7.9 складає:
R1н  0,9747  0,1791  0,7956,
у другому інтервалі:
R2н  0,8141 0,1791  0,6350,
і т.д.
Б.10 Для графічного визначення гамма-відсоткового наробітку до відмови
будується графік (рисунок Б.1) в координатах: наробіток до відмови в одиницях
наробітку (права межа кожного інтервалу) та імовірності безвідмовної роботи та її
нижньої межі. За графіком відповідно до значення імовірності γ визначають від-
повідне значення гамма-відсоткового наробітку до відмови.

13
 СОУ 74.3-37-04604309-904:2010
R(t)

0,8

0,6
γ=80%
0,4

0,2
min t80 t80
0
400 600 1000 1400 1800 2200 2600 3000 3400 3800 t, год.
0 0

Рисунок Б.1 – Графіки імовірності безвідмовної роботи з нижньою довірчою

межею.

Б.11 Для уточнення значення гамма-відсоткового наробітку до відмови за

γ = 80 % використовують залежність, наведену в 7.11.
Виходячи з результатів проведених розрахунків (таблиця Б.1) визначають
величини: Ri, Ri-1 та xi. Приймаючи γ = 80 %, а відповідно нормовану імовірність
80/100, отримають, що R3 = 0,5963, R2 = 0,8141 (ці значення відповідають умові:
0,5963 ≤ 80/100 ≤ 0,8141), а x3 = 1800 мото-год.
Тоді:

t80  1800 
0,8  0,5963  400  1426 мото  год.
0,8141  0,5963
Б.12 Уточнення нижньої довірчої межі гамма-відсоткового наробітку до ві-
дмови за γ = 80 % здійснюють за тією ж схемою з використанням залежності, на-
веденої в 7.12.
Визначають номер інтервалу і = 1: R1 = 0,7956, R0 = 1 (ці значення відпові-
дають умові: 0,7956 ≤ 80/100 ≤ 1), а відповідно x1 = 1000 мото-год.
Тоді нижня довірча межа гамма-відсоткового наробітку до відмови за
γ = 80 %:

min t80  1000 

0,8  0,7956  400  991 мото  год.
1  0,7956

14
 СОУ 74.3-37-04604309-904:2010

ДОДАТОК В
(довідковий)

БІБЛІОГРАФІЯ

1 КД 46.16.01.05-93 Випробування сільськогосподарської техніки. Основні

положення
2 ГОСТ 27.410-87 Надежность в технике. Методы контроля показателей
надежности и планы контрольних испытаний на надежность. (Надійність в тех-
ніці. Методи контролю показників надійності та плани контрольних випробу-
вань на надійність)
3 РД 10.2.8-92 Випробування сільськогосподарської техніки. Надійність.
Збір і обробка інформації.

15
 СОУ 74.3-37-04604309-904:2010
Код УКНД 19.020; 65.060.01
______________________________________________________________________
Ключові слова: гамма-відсотковий наробіток до відмови, гамма-відсотковий
ресурс, експлуатаційні спостереження, оцінювання, показник надійності, ресурсні
випробування, цензурована вибірка
______________________________________________________________________

Директор ХФ С. Лебедєв
УкрНДІПВТ ім. Л.Погорілого
к.т.н.

Науковий керівник,
завідувач кафедри міцності та
надійності машин ім. В.Я. Аніловича
ХНТУСГ ім. Петра Василенка, д. т. н., проф. В. Кухтов

Відповідальний виконавець:

Професор кафедри
міцності та надійності машин
ім. В.Я. Аніловича
ХНТУСГ ім. Петра Василенка к. т. н., доц. О. Гринченко

Виконавці:
Заступник директора УкрНДІПВТ
ім. Л.Погорілого В. Погорілий

Завідувач лабораторії наукових

досліджень з управління якістю в системі
інженерно-технічного забезпечення АПК
УкрНДІПВТ ім. Л.Погорілого С. Афанасьєва

Мол. наук. співробітник

ХФ УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого Б. Парахненко

Доцент кафедри міцності та

надійності машин ім. В.Я. Аніловича
ХНТУСГ ім. Петра Василенка, к.т.н. О. Алфьоров

16
 В 2 – Випробування сільськогосподарської техніки
Методи визначення показників механічної надійності
СОУ 74.3–37–940:2013

СТАНДАРТ МІНАГРОПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Випробування сільськогосподарської техніки

МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКІВ
МЕХАНІЧНОЇ НАДІЙНОСТІ

СОУ 74.3–37–940:2013

Видання офіційне

Київ
Мінагрополітики України
2013
СОУ 74.3-37-940:2013

ПЕРЕДМОВА
1 РОЗРОБЛЕНО: Харківська філія Державної наукової установи «Український

науково-дослідний інститут прогнозування та випробування техніки і техноло-

гій для сільськогосподарського виробництва ім. Леоніда Погорілого»

(ХФ УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого); Харківський національний технічний уні-

верситет сільського господарства ім. Петра Василенка (ХНТУСГ ім. Петра Ва-

силенка); Державна наукова установа «Український науково-дослідний інсти-

тут прогнозування та випробування техніки і технологій для сільськогосподар-

ського виробництва ім. Леоніда Погорілого» (УкрНДІПВТ

ім. Л.Погорілого).

РОЗРОБНИКИ: В. Кухтов, докт. техн.. наук ( керівник розробки),

С.Твердохліб від ХФ УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого;
О. Алфьоров, канд. техн. наук, О. Гринченко, канд. техн. наук від ХНТУСГ
ім. Петра Василенка;
С. Афанасьєва, В. Погорілий від УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого
2 ПРИЙНЯТО ТА НАДАНО ЧИННОСТІ:
Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України
№ __________ від "___" __________ 2013 р.
3 УВЕДЕНО ВПЕРШЕ
4 ЗАРЕЄСТРОВАНО: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України
(ДП « УкрНДНЦ») за № _____від _______________

_______________________________________________________________
Право власності на цей документ належить Мінагрополітики України.
Відтворювати, тиражувати і розповсюджувати його повністю чи частково
на будь-яких носіях інформації без офіційного дозволу заборонено.
Стосовно врегулювання прав власності треба звертатись до Мінагрополітики України.

II
 СОУ 74.3-37-940:2013

ЗМІСТ
С.
1 Сфера застосування……………………………………………………….... 1
2 Нормативні посилання……………………………………………………… 1
3 Терміни та визначення понять……………………………………………....2
4 Познаки та скорочення……………………………………………………….3
5 Загальні положення …..……………………………………………………...4
6 Порядок проведення випробувань...…………………………………...........5
7 Номенклатура показників механічної надійності та вихідні дані для їх
визначення....................................…………………………………............…7
8 Порядок визначення показників механічної надійності...............................8
Додаток А Допоміжні коефіцієнти для визначення гамма-відсоткових
показників надійності……………....................................................................13
Додаток Б Орієнтовні значення коефіцієнту варіації ресурсу........... ...........15
Додаток В Приклад визначення показників механічної надійності……….17

III
 СОУ 74.3-37-940:2013

СТАНДАРТ МІНАГРОПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ВИПРОБУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ТЕХНІКИ

МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКІВ
МЕХАНІЧНОЇ НАДІЙНОСТІ

ИСПЫТАНИЯ СЕЛЬСКОХОЗЯЙСТВЕННОЙ ТЕХНИКИ

МЕТОДЫ ОПРЕДЕЛЕНИЯ ПОКАЗАТЕЛЕЙ
МЕХАНИЧЕСКОЙ НАДЕЖНОСТИ
____________________________________________________________________

Чинний від ____________

1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Стандарт установлює методи визначення показників механічної надійності

за результатами проведення прискорених випробувань на надійність.
Стандарт поширюється на дослідні, серійні, модернізовані та відремонтова-
ні зразки сільськогосподарської техніки, їх агрегати, вузли, механізми та деталі
(далі — об'єкти), відмови яких обумовлені механічним пошкодженням та руйну-
ванням, і використовується під час проведення прискорених випробувань на на-
дійність
Цей стандарт можуть застосовувати організації і підприємства, які розро-
бляють, виробляють сільськогосподарську техніку або її складові частини та ви-
пробовують і оцінюють їх надійність.

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

У цьому стандарті є посилання на такі нормативні документи:

ДСТУ 2860–94 Надійність техніки. Терміни та визначення
ДСТУ 3004–95 Надійність техніки. Методи оцінки показників надійності за
експериментальними даними
ДСТУ 3021–95 Випробування і контроль якості продукції. Терміни та ви-
значення
Видання офіційне

1
СОУ 74.3-37-940:2013

СОУ 74.3–37–135:2004 Випробування сільськогосподарської техніки. Ма-

шини сільськогосподарські. Прискорені випробування на надійність
СОУ 74.3–37–148:2004 Випробування сільськогосподарської техніки. Пока-
зники надійності та методи їх оцінки

3 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

У цьому стандарті використано терміни, установлені в ДСТУ 2860,

ДСТУ 3021 та СОУ 74.3–37–135.
Нижче подано терміни, додатково використані у цьому стандарті, та визна-
чення позначення ними понять.
3.1 механічна надійність
Властивість об'єкта зберігати у часі працездатність, втрата якої обумовлю-
ється механічним пошкодженням та руйнуванням
3.2 механічні відмови
Відмови, виникнення яких обумовлене механічною взаємодією елементів
машин між собою та з середовищем, що призводить до механічних видів пошко-
дження і руйнування
3.3 спектр експлуатаційних режимів
Сукупність усіх можливих режимів використання об'єкта за призначенням в
реальних умовах експлуатації
3.4 прискорюючий режим випробувань
Режим, при якому під час випробувань з метою прискорення відтворюється
екстремальна (найбільша) за інтенсивністю пошкоджуючої дії на об'єкт складова
частина спектру експлуатаційних режимів
3.5 доповнюючий режим випробувань
Режим, при якому під час випробувань відтворюється залишкова частина
спектру експлуатаційних режимів, яка утворюється після виключення з нього
прискорюючої складової режиму випробувань

2
 СОУ 74.3-37-940:2013
3.6 комбінований режим випробувань
Сукупний режим, що складається з прискорюючого та доповнюючого ре-
жимів, які почергово відтворюються під час випробувань в певній пропорції.

4 ПОЗНАКИ ТА СКОРОЧЕННЯ

k — кількість вибірок випробуваних в комбінованих режимах об’єктів, од.;

N — загальна кількість випробуваних зразків об'єкта, шт.;
S — сума зважених добутків середніх складових ресурсу в прискорюючому
та доповнюючому режимах, обчислена за результатами випробувань по всіх ком-
бінованих режимах, год. (мото-год., фіз. од.) ;
T — експлуатаційний середній ресурс або наробіток до відмови об'єкта,
год. (мото-год., фіз. од.);
t11 — середня вибіркова складова ресурсу, відпрацьована в прискорюючому
режимі при випробуваннях в першому комбінованому режимі, год. (мото-год.,
фіз. од.);
t 21 — середня вибіркова складова ресурсу, відпрацьована в доповнюючому
режимі при випробуваннях в першому комбінованому режимі, год. (мот-год.,
фіз. од.);
t12 — середня вибіркова складова ресурсу, відпрацьована в прискорюючому
режимі при випробуваннях в другому комбінованому режимі, год. (мото-год.,
фіз. од.);
t 22 — середня вибіркова складова ресурсу, відпрацьована в доповнюючому
режимі при випробуваннях в другому комбінованому режимі, год. (мото-год.,
фіз. од.);
t1 j — середня вибіркова складова ресурсу, відпрацьована в прискорюючому

режимі при випробуваннях в j-му комбінованому режимі, год. (мото-год.,

фіз. од.);
t 2 j — середня вибіркова складова ресурсу, відпрацьована в доповнюючому

режимі при випробуваннях в j-му комбінованому режимі, год. (мото-год., фіз. од.);
3
СОУ 74.3-37-940:2013

t1 — середня складова ресурсу або наробітку до відмови по всіх комбінова-

них режимах в прискорюючому режимі, год. (мото-год., фіз. од.);

t 2 — середня складова ресурсу або наробітку до відмови по всіх комбінова-

них режимах в доповнюючому режимі, год. (мото-год., фіз. од.);

α — середня частка наробітку, яку об'єкт відпрацьовує у прискорюючому
режимі в реальних умовах експлуатації, год.(мото-год., фіз. од.);
 — допоміжний коефіцієнт для обчислення середнього ресурсу;
 — задане у відсотках значення імовірності безвідмовної роботи;
 н  , Vt  — допоміжний коефіцієнт при нормальному розподілі ресурсу;

 л  , Vt  — допоміжний коефіцієнт при логарифмічно нормальному розпо-

ділі ресурсу;
 в  , Vt  — допоміжний коефіцієнт при розподілі ресурсу по закону Вейбулла;
  , Vt  — мінімізований допоміжний коефіцієнт;
T — гамма-відсотковий ресурс або наробіток до відмови об'єкта, год.

(мото-год., фіз. од.);

V t — коефіцієнт варіації ресурсу або наробітку до відмови;

 — допоміжний коефіцієнт ортогональної регресії;

 j — ваговий коефіцієнт j-ої вибірки.

5 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

5.1 Показники механічної надійності, які визначають за цим стандартом,

стосуються відмов, обумовлених механічним пошкодженням та руйнуванням
внаслідок механічної взаємодії елементів машин між собою, контактом з техноло-
гічним матеріалом та з середовищем.

5.2 Залежно від типу механічного пошкодження прискорені випробування

на надійність машин, їх агрегатів, вузлів, механізмів та деталей поділяють на:

4
 СОУ 74.3-37-940:2013
— випробування на зношування;
— випробування на втомне руйнування;
— випробування на корозійну стійкість;
— комплексні випробування з наявністю декількох з зазначених або інших
видів механічного пошкодження: пітингу, залишкової деформації тощо.

5.3 Прискорені випробування проводять для визначення показників механі-

чної надійності під час експлуатації, на полігонах або стендах. Для визначення
показників ресурсу проводять прискорені ресурсні випробування.
Методи застосовують у випадках, коли при виборі виду і режиму випробу-
вань відсутня можливість вірогідного задавання коефіцієнту прискорення.

5.4 Методи випробувань та визначення показників механічної надійності

згідно зі стандартом використовують для об'єктів, які в реальній експлуатації
працюють в декількох режимах з суттєво різною пошкоджуючою дією, що дозво-
ляє визначити пошкоджуючий режим з найбільшою інтенсивністю.

5.5 Точність оцінювання показників механічної надійності визначають за-

лежно від загальної кількості випробуваних зразків відповідно до
СОУ 74.3–37–148 та ДСТУ 3004.

5.6 Умови проведення випробувань встановлюють згідно з

СОУ 74.3–37–135.

6 ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ВИПРОБУВАНЬ

6.1 Реальну сукупність (спектр) можливих експлуатаційних режимів вико-

ристання об'єкта випробувань поділяють за пошкоджуючою дією на дві складові:
— перша складова включає один або декілька екстремальних режимів, які в
експлуатації призводять до найбільшої інтенсивності накопичення механічних
пошкоджень, а під час випробувань утворюють прискорюючий режим;
— друга складова включає решту спектру експлуатаційних режимів вико-
ристання і утворює доповнюючий режим випробувань.
5
СОУ 74.3-37-940:2013

6.2 Проводять аналіз спектру експлуатаційних режимів використання об'єк-

та і визначають середню частку наробітку α, яку об'єкт відпрацьовує у прискорю-
ючому режимі в реальних експлуатаційних умовах.

6.3 Випробування об'єктів виконують в комбінованих режимах, їх форму-

ють з прискорюючої і доповнюючої складових, які за наробітком відтворюються у
певній пропорції, а принцип прискорення випробувань полягає в тому, що в ком-
бінованих режимах частка наробітку в прискорюючому режимі δ завжди більша,
ніж це є в умовах реальної експлуатації, тобто виконується умова:    .

6.4 Порядок проведення випробувань у двох комбінованих режимах – від-

повідно до 6.4.1 – 6.4.2 цього стандарту.
6.4.1 Якщо загальна кількість зразків N, призначених для випробувань,,
складає від 2 шт. до 10 шт., то їх поділяють на дві приблизно однакові групи (ви-
бірки), кожну вибірку випробовують у визначеному комбінованому режимі, який
характеризується певними частками наробітку  1 і  2 з відтворенням прискорю-
ючого режиму і відповідними частками 1  1  і 1   2  відтворення доповнюю-
чого режиму.
6.4.2 Випробування планують і проводять таким чином, щоб у першому
комбінованому режимі частка  1 прискорюючого режиму була більша за відпові-
дну частку  2 в другому комбінованому режиму за загальної умови: 1   2   .

6.5 При загальній кількості зразків об'єктів N  10 їх поділяють на декілька

вибірок, кількість яких k  2 , і кожну вибірку випробовують у визначеному ком-
бінованому режимі з такими частками наробітку  1 ,  2 ,...,  k відтворення приско-
рюючого режиму, щоб виконувались умови:  1 >  2 >...>  k >  .

6.6 Фізичну подібність механічних пошкоджень та відмов при прискорених

випробуваннях на надійність і в реальній експлуатації забезпечують постійним
контролем процесів пошкодження за основними параметрами, належним обме-
6
 СОУ 74.3-37-940:2013
женням частки наробітку з прискорюючим режимом в комбінованих режимах та
виконанням в процесі випробувань достатньої кількості почергових змін приско-
рюючого і доповнюючого режимів.

6.7 Випробування кожного зразка об'єкта проводять в певному комбінова-

ному режимі до виникнення першої механічної відмови, настання граничного
стану або до досягнення заданого рівня механічного пошкодження.

7 НОМЕНКЛАТУРА ПОКАЗНИКІВ МЕХАНІЧНОЇ НАДІЙНОСТІ ТА

ВИХІДНІ ДАНІ ДЛЯ ЇХ ВИЗНАЧЕННЯ

7.1 Стандарт установлює методи визначення показників механічної надійності:

— середній наробіток до відмови;
— середній ресурс;
— гамма-відсотковий наробіток до відмови;
— гамма-відсотковий ресурс.

7.2 Для визначення середнього наробітку до відмови або середнього ресурсу

за результатами випробувань в двох комбінованих режимах використовують ви-
хідні дані:
— складові наробітку до відмови або ресурсу об'єктів, відпрацьовані в при-
скорюючому режимі під час випробувань у першому комбінованому режимі
(1) (1)
t11 , t12 ,..., t1(n11) ;

— складові наробітку до відмови або ресурсу об'єктів, відпрацьовані в до-

повнюючому режимі під час випробувань у першому комбінованому режимі
(1) (1)
t 21 , t 22 ,..., t 2(1n)1 ;

— складові наробітку до відмови або ресурсу об'єктів, відпрацьовані в при-

скорюючому режимі під час випробувань у другому комбінованому режимі
( 2) ( 2)
t11 , t12 ,..., t1(n22) ;

7
СОУ 74.3-37-940:2013

— складові наробітку до відмови або ресурсу об'єктів, відпрацьовані в до-

повнюючому режимі під час випробувань у другому комбінованому режимі
( 2) ( 2)
t 21 , t 22 ,..., t 2( 2n)2 ;

— середню частку наробітку, яку об'єкт відпрацьовує у прискорюючому

режимі у реальних експлуатаційних умовах  .

7.3 Для визначення середнього наробітку до відмови або середнього ресурсу

за результатами випробувань у k комбінованих режимах використовують вихідні
дані:
— складові наробітку до відмови або ресурсу об'єктів, відпрацьовані в при-
( j) ( j)
скорюючому t11( j ) , t12( j ) ,..., t1(nj j) і доповнюючому t 21 , t 22 ,..., t 2( nj )j режимах при комбі-

нованому режимі з часткою наробітку прискорюючого режиму  j  j  1, 2,..., k  ;

— середню частку наробітку об'єкту в прискорюючому режимі  , що від-
повідає реальним умовам експлуатації.

7.4 Для визначення гамма-відсоткового ресурсу або гамма-відсоткового на-

робітку до відмови після визначення середнього ресурсу або середнього наробітку
до відмови використовують вихідні дані:
— задане значення імовірності безвідмовної роботи  ;
— прогнозовану величину коефіцієнта варіації ресурсу або наробітку до ві-
дмови Vt ;
— інформацію про можливий вид розподілу ресурсу або наробітку до від-
мови об'єкту.

8 ПОРЯДОК ВИЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКІВ МЕХАНІЧНОЇ

НАДІЙНОСТІ

8.1 Обчислювання середнього ресурсу або середнього наробітку до відмови

випробуваних в двох комбінованих режимах об'єктів, коли загальна кількість їх-

8
 СОУ 74.3-37-940:2013
ніх зразків N складає від 2 шт. до 10 шт., виконують у послідовності: згідно з
8.1.1 — 8.1.3 цього стандарту.
8.1.1 Середні складові ресурсу або наробітку до відмови t11 , t 21 в годинах
(мото-годинах, фізичних одиницях) об’єктів у першому комбінованому режимі
випробувань обчислюють за формулами:
n1

t (1)
1i
t11  i 1
, (1)
n1

n1
 t 2i
(1)

i 1
t 21  , (2)
n1

де n1 — кількість зразків, випробуваних в першому комбінованому режимі,

шт.
8.1.2 Середні складові ресурсу або наробітку до відмови об’єктів зразків t12 ,
t 22 в годинах (мото-годинах, фізичних одиницях), які були випробувані у друго-
му комбінованому режимі, обчислюють за формулами:

n2

t ( 2)
1i
t12  i 1
; (3)
n2
n2
 t 2i
( 2)
i 1
t 22 
, (4)
n2
де n 2 — кількість зразків, випробуваних у другому комбінованому режимі,
шт.

8.1.3 Порівнюють величини t11 і t12 та обчислюють експлуатаційний серед-

ній ресурс або середній наробіток до відмови об'єкта Т в годинах (мото-годинах,
фізичних одиницях) за відповідною формулою:

t11  t 22  t12  t 21
T , якщо t11  t12 , (5)
t11  t12   t12  t 22  t11  t 21 

9
СОУ 74.3-37-940:2013

n1t11  n2t12
T , якщо t11  t12 . (6)
 n1  n2 

8.2 Визначення середнього ресурсу або середнього наробітку до відмови

об'єктів, випробуваних в k комбінованих режимах, якщо загальна кількість їхніх
зразків N  10 , виконують в послідовності згідно з 8.2.1 — 8.2.7 цього стандарту.
8.2.1 За результатами випробувань у комбінованих режимах по кожній з k
вибірок зразків обчислюють середні складові ресурсу або наробітку до відмови у
прискорюючому t1 j в годинах (мото-годинах, фізичних одиницях) та доповнюю-

чому режимі t 2 j в годинах (мото-годинах, фізичних одиницях) за формулами:

nj

t ( j)
1i
t1 j  i 1
, (7)
nj

nj

t ( j)
2i
t2 j  i 1
, j  1, 2,..., k ; (8)
nj

де n j — кількість зразків, випробуваних в j-му комбінованому режимі, шт.

8.2.2 Обчислюють загальні середні складові ресурсу або наробітку до від-

мови у прискорюючому режимі t1 в годинах (мото-годинах, фізичних одиницях)
та доповнючююму режимі t 2 в годинах (мото-годинах, фізичних одиницях) по
всіх комбінованих режимах випробувань за формулами:

k
t1    j t1 j ; (9)
j 1

k
t2   j t2 j , (10)
j 1

10
 СОУ 74.3-37-940:2013
nj
де  j  — частка кількості зразків в j-ій вибірці.
N
8.2.3 Розраховують величину суми зважених добутків середніх складових
ресурсу (наробітку до відмови) у прискорюючому та доповнюючому режимах по
всіх комбінованих режимах S в годинах (мото-годинах, фізичних одиницях) за
формулою:

k
S    j t1 j t 2 j . (11)
j 1

8.2.4 Якщо S  t1  t 2 , то експлуатаційний середній ресурс або середній наро-

біток до відмови об'єкта T в годинах (мото-годинах, фізичних одиницях) обчис-
люють за формулою:

t1
T . (12)


8.2.5 Якщо S  t1  t 2 , то розраховують допоміжний коефіцієнт ортогональної

регресії  за формулою:

  j t 2 j     j t1 j   t1   t 2 
k k 2 2
2 2

j 1 j 1

2t1  t 2  S 
. (13)

8.2.6 Розраховують коефіцієнт β за формулою:

  1 2   . (14)

8.2.7 Експлуатаційний середній ресурс або середній наробіток до відмови

об'єкта Т в годинах (мото-годинах, фізичних одиницях) обчислюють за форму-
лою:

t1    t 2
T . (15)
   1   
11
СОУ 74.3-37-940:2013

8.3 Визначення гамма-відсоткового ресурсу та гамма-відсоткового наробіт-

ку до відмови виконують з використанням обчислених за формулами (5), (6) або
(12), (15) значень Т та даних про величину коефіцієнту варіації Vt ресурсу або на-
робітку до відмови об'єкту.
8.3.1 При розподілі ресурсу або наробітку до механічної відмови за нормаль-
ним законом гамма-відсотковий ресурс або гамма-відсотковий наробіток до відмови
T в годинах (мото-годинах, фізичних одиницях) обчислюють за формулою:

T  T   н  , Vt , (16)

де  н  , Vt  — допоміжний коефіцієнт, наведений в таблиці А.1 додатка А.

8.3.2 При розподілі ресурсу або наробітку до механічної відмови за логари-

фмічно нормальним законом величину T в годинах (мото-годинах, фізичних оди-

ницях) обчислюють за формулою:

T  T   л  , Vt , (17)

де  л  , Vt  — допоміжний коефіцієнт, наведений в таблиці А2 додатка А.

8.3.3 При розподілі ресурсу або наробітку до механічної відмови за законом

Вейбулла величину T в годинах (мото-годинах, фізичних одиницях) обчислюють

за формулою:

T  T   в  , Vt  , (18)

де в  , Vt  — допоміжний коефіцієнт, наведений у в таблиці А.3

додатку А.
8.3.4 Якщо вид розподілу ресурсу або наробітку до механічної відмови об'є-
кта є заздалегідь невизначеним, величину T в годинах (мото-годинах, фізичних

одиницях) обчислюють за формулою:

12
 СОУ 74.3-37-940:2013
T  T    , Vt  , (19)

де   , Vt  — мінімізований допоміжний коефіцієнт, наведений в таблиці

А.4 додатка А.

8.3.5 У випадку невизначеності коефіцієнта варіації Vt його величину оби-

рають за допомогою даних, наведених у додатку Б.
8.3.6 Приклад визначення показників механічної надійності за результатами
випробувань в комбінованих режимах наведено у додатку В.
ДОДАТОК А
(довідковий)
ДОПОМІЖНІ КОЕФІЦІЄНТИ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ
ГАММА-ВІДСОТКОВИХ ПОКАЗНИКІВ НАДІЙНОСТІ
Таблиця А.1 — Допоміжний коефіцієнт  н

Значення Значення імовірності безвідмовної роботи γ, %

коефіцієнта
50 80 90 95 99
варіації Vt
0,20 1 0,832 0,744 0,671 0,535
0,25 1 0,790 0,680 0,589 0,418
0,30 1 0,748 0,615 0,507 0,302

Таблиця А.2 — Допоміжний коефіцієнт  л

Значення Значення імовірності безвідмовної роботи γ, %

коефіцієнта
50 80 90 95 99
варіації Vt
0,20 0,981 0,830 0,761 0,708 0,619
0,25 0,970 0,789 0,708 0,647 0,547
0,30 0,958 0,748 0,657 0,591 0,484
0,40 0,928 0,671 0,567 0,493 0,379
0,50 0,894 0,601 0,488 0,411 0,298
0,60 0,857 0,538 0,421 0,344 0,236
0,70 0,819 0,482 0,365 0,290 0,189
0,80 0,781 0,432 0,317 0,246 0,152
0,90 0,743 0,389 0,277 0,209 0,124
1,00 0,707 0,351 0,243 0,180 0,102

13
СОУ 74.3-37-940:2013

Таблиця А.3 — Допоміжний коефіцієнт  в

Значення Значення імовірності безвідмовної роботи, γ, %

коефіцієнта
50 80 90 95 99
варіації, Vt
0,20 1,014 0,834 0,733 0,647 0,489
0,25 1,010 0,787 0,667 0,569 0,398
0,30 1,004 0,740 0,604 0,498 0,321
0,40 0,982 0,645 0,488 0,374 0,204
0,50 0,948 0,553 0,387 0,274 0,126
0,60 0,906 0,468 0,302 0,199 0,077
0,70 0,857 0,392 0,234 0,142 0,046
0,80 0,804 0,326 0,180 0,101 0,028
0,90 0,748 0,270 0,138 0,072 0,017
1,00 0,693 0,223 0,105 0,051 0,010

Таблиця А.4 — Мінімізований допоміжний коефіцієнт 

Значення Значення імовірності безвідмовної роботи, γ, %

коефіцієнта
50 80 90 95 99
варіації, Vt
0,20 0,981 0,830 0,733 0,647 0,489
0,25 0,970 0,787 0,667 0,569 0,398
0,30 0,958 0,740 0,604 0,498 0,302
0,40 0,928 0,645 0,488 0,374 0,204
0,50 0,894 0,553 0,387 0,274 0,126
0,60 0,857 0,468 0,302 0,199 0,077
0,70 0,819 0,392 0,234 0,142 0,046
0,80 0,781 0,326 0,180 0,101 0,028
0,90 0,743 0,270 0,138 0,072 0,017
1,00 0,693 0,223 0,105 0,051 0,010

14
 СОУ 74.3-37-940:2013
ДОДАТОК Б
(довідковий)

ОРІЄНТОВНІ ЗНАЧЕННЯ КОЕФІЦІЄНТУ ВАРІАЦІЇ РЕСУРСУ

Таблиця Б.1 — Коефіцієнти варіації в залежності від виду руйнування

Вид руйнування Умови та режим роботи, Коефіцієнт варіації V t

тип деталі
Стабільні умови 0,2 ÷ 0,3
Зношування
Змінні умови в широких межах 0,4 ÷ 0,6
При згині з крученням 0,3 ÷ 0,6

Втомне руйнування Стабільні умови 0,5 ÷ 0,7

При перепадах температур: 0,7 ÷ 0,8
200 ÷ 1000оС
Підшипник роликовий 0,7
Контактна втома Підшипник кульковий 0,9
Інші деталі 0,4 ÷ 0,6
Комплексне — 0,3 ÷ 0,4
руйнування

15
СОУ 74.3-37-940:2013

Таблиця Б.2 — Коефіцієнти варіації в залежності від типу елемента

Тип елемента Машина Коефіцієнт варіації V t

Корпусні деталі Трактор 0,6

Двигун:
— гільзопоршньова група Те саме 0,3
— колінчастий вал Те саме 0,4
Різьбові з'єднання Те саме 0,4
Шестерні Те саме 0,7
Пружини, ресори Те саме 0,3
Шліцьові вали Те саме 0,5
Гальма Те саме 0,8
Фрикційні елементи Те саме 0,4
Деталі з зварними з'єднаннями Те саме 0,4
Гусеничні ланки, шини Те саме 0,3
Ущільнюючі вузли Те саме 0,6
Привідні паси Те саме 0,8
Підшипники:
— кочення Те саме 0,6
— ковзання 0,4

16
 СОУ 74.3-37-940:2013
ДОДАТОК В
(довідковий)
ПРИКЛАД ВИЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКІВ МЕХАНІЧНОЇ НАДІЙНОСТІ

В.1 Ресурс крильчатки водокільцевого вакуумного насосу агрегату індиві-

дуального доїння визначається величиною залишкової деформації від повзучості
полімеру, з якого вона виготовлена. Пошкоджуваність виникає внаслідок дії ме-
ханічного навантаження та впливу температури робочої рідини на лопатки за
усталеного рівня тиску в насосі. Крім усталеного експлуатаційного режиму робо-
ти, крильчатка насосу деякий період (в середньому приблизно 2 %) працює за пі-
двищених майже втричі екстремальних навантаженнях під час налаштування на-
сосу, запуску, тощо. Отже в експлуатації має місце двоступенева схема спектру
режимів роботи крильчатки, керуючись якою були сплановані та проведені прис-
корені випробування для визначення середнього і гамма-відсоткового ресурсів
крильчатки. Кожний комбінований режим складався з прискорюючого (екстрема-
льного) та доповнюючого (усталеного експлуатаційного) режимів. Випробування
проводились до досягнення граничного стану, коли величина залишкової дефор-
мації лопатки в радіальному напрямку перевищувала допустимий мінімальний за-
зор між крильчаткою та корпусом насосу.
В.2 Проведено чотири серії випробувань лопаток крильчаток в комбінова-
них режимах з різною часткою  j часу випробувань в екстремальному (приско-
рюючому) режимі. Загальна кількість зразків лопаток N = 19. Отримані результати
наведені в таблиці В.1.

Таблиця В.1 — Вихідні дані для визначення показників надійності крильчатки

Кількість Вагові Частка роботи в Середня складова ресурсу, год.
лопаток у коефіцієнти прискорюючому в прискорюючому в доповнюючому
вибірці ωj режимі  j режимі t1 j режимі t 2 j
nj
3 0,158 1,00 154 0
4 0,210 0,47 153 173
6 0,316 0,25 141 419
6 0,316 0,22 147 520
17
СОУ 74.3-37-940:2013

В.3. Значення загальних середніх складових ресурсу, які відпрацьовані в

прискорюючому t1 та доповнюючому t 2 режимах, визначають згідно з 8.2.2:

( t1  0,158  154  0,210  153  0,316  141  0,316  147  147 (год),

t 2  0,210  173  0,316  419  0,316  520  333 (год).

В.4 Згідно з 8.2.3 обчислюють суму S = 48382 і добуток t1  t 2  48951 .

В.5 Відповідно до 8.2.5 виконується умова t1  t 2  S , яка означає, що допов-
нюючий режим випробувань був пошкоджуючим для крильчатки.

 j t1 j   j t 2 j 
4 4
 21773 і  147208
2 2
В.6 Після розрахунку сум квадратів
j 1 j 1

згідно з 8.2.5 і 8.2.6 визначають допоміжні коефіцієнти

147208 21773 1472  3332
  31,77,
248951 48382

  1  31,77 2  31,77  0,015734 .

В.7 Середня частка роботи насосу в прискорюючому режимі в реальних
умовах використання складає близько 2 % (тобто   0,02 ), тому згідно з 8.2.7
обчислюють прогнозоване значення експлуатаційного середнього ресурсу криль-
чатки

147  0,015734  333

T  4298 (год.)
0,015734  0,021  0,015734
В.8 За експлуатаційними відомостями про процес пошкодження прийнято
коефіцієнт варіації Vt = 0,2. Тоді, згідно з 8.3.4 і даними таблиці А.4 додатка А,
розраховують прогнозовані величини гамма-відсоткового ресурсу крильчатки для
γ = 80 % і 99 %, відповідно:

T80  4298  0,83  3567 (год.); T99  4298  0,489  2102 (год.)

18
 СОУ 74.3-37-940:2013

Код УКНД 19.020; 65.060.01

______________________________________________________________________
Ключові слова: гамма-відсотковий наробіток до відмови, гамма-від-
сотковий ресурс, комбінований режим, методи та умови випробування, механічна
надійність, прискорюючий режим, середній ресурс
______________________________________________________________________

Директор ХФ С. Лебедєв
УкрНДІПВТ ім. Л.Погорілого,
к.т.н.

Науковий керівник,
провідний науковий співробітник
ХФ УкрНДІПВТ ім. Л.Погорілого,
д. т. н., проф. В. Кухтов
Відповідальний виконавець,
к.т.н., доц., професор кафедри міцності та
надійності машин ім. В.Я. Аніловича
ХНТУСГ ім. Петра Василенка . О. Гринченко
Виконавці:
Заступник директора
з наукової роботи та випробувальної
діяльності УкрНДІПВТ
ім. Л.Погорілого В. Погорілий

Завідувач сектора науково-методичного

та нормативного забезпечення
діяльності консультаційно-методичного
центру з питань застосування технічних
регламентів УкрНДІПВТ ім. Л.Погорілого С. Афанасьєва

Доцент кафедри міцності та

надійності машин ім. В.Я. Аніловича
ХНТУСГ ім. Петра Василенка, к.т.н. О. Алфьоров

Науковий співробітник ХФ УкрНДІПВТ

Ім. Л. Погорілого С. Твердохліб
19
 428

Додаток Г

Таблиця Г1
Vп = 0 Vн = 0,08

γ
K
1,5 1,6 1,7 1,8 1,9 2 2,1 2,2 2,3 2,4 2,5
0,9 180,08 532,78 1476 3858 9574 22675 51494 112557 237626 485960 965209
0,95 87,67 259,38 718,61 1878 4661 11039 25069 54797 115685 236583 469898
0,99 17,18 50,82 140,80 368,04 913,28 2163 4912,01 10736 22667 46355 92071
0,999 1,71 5,06 14,02 36,64 90,92 215,33 488,99 1068,85 2256,50 4614,67 9165,60
Vп = 0 Vн = 0,1

γ
K
1,5 1,6 1,7 1,8 1,9 2 2,1 2,2 2,3 2,4 2,5
0,9 50,05 120,47 275,02 598 1250 2515 4888 9212 16877 30133 52543
0,95 24,37 58,65 133,89 291,61 608 1224 2380 4484 8216 14670 25579
0,99 4,77 11,49 26,23 57,14 119,32 239,95 466,34 878,77 1609,94 2874,44 5012
0,999 0,48 1,14 2,61 5,69 11,87 23,89 46,42 87,48 160,27 286,15 498,95
Vп = 0 Vн = 0,12

γ
K
1,5 1,6 1,7 1,8 1,9 2 2,1 2,2 2,3 2,4 2,5
0,9 21,48 45,05 90,41 174 324 585 1026 1752 2922 4767 7623
0,95 10,45 21,93 44,02 84,91 158,10 285 499 853 1422 2320 3711
0,99 2,05 4,30 8,62 16,64 30,98 55,87 97,92 167,18 278,74 454,73 727
0,999 0,20 0,43 0,86 1,66 3,08 5,56 9,75 16,64 27,75 45,27 72,39
Vп = 0 Vн = 0,2

γ
K
1,5 1,6 1,7 1,8 1,9 2 2,1 2,2 2,3 2,4 2,5
0,9 4,08 6,48 10,04 15,17 22,44 32,54 46,35 64,95 89,66 122,10 164,21
0,95 1,98 3,16 4,89 7,39 10,92 15,84 22,56 31,62 43,65 59,44 79,94
0,99 0,39 0,62 0,96 1,,4471 2,14 3,10 4,42 6,,1951 8,55 11,65 15,66
0,999 0,04 0,06 0,10 0,14 0,21 0,31 0,44 0,62 0,85 1,16 1,56
 428
Таблиця Г2

Функція розподілу Функція одиничного розподілу

навантаження: навантаження:

  1  
  bн
 F1 (G )  1  exp   K   ln  ,
P    1  G  
F ( P)  1  exp    .
  aн 
  bн
   Г 1  1  
 
де  K   K bн  
bн 
 ;
Функція розподілу  Г 1  
1  
несучої здатності:  
  bп  
b
Розподіли   bп
   н.
P  bп
Вейбулла G( P)  1  exp    .
  aп 
  Функція одиничного розподілу
  несучої здатності:
 1  1   
1

G1 ( F )  1  exp   K   ln

 .
  1  F  
При bн  bп  b
F1 (G )  1  1  G  ;
Kb

G1 ( F )  1  1  F 
Kb
.

Функція розподілу Функція одиничного розподілу

навантаження: навантаження:

  h  н    1  
F ( P)  exp   н   . F1 (G )  exp   K   ln  ,
 P    G  
 
н
Функція розподілу  Г 1  1  
   п  
де  K    
несучої здатності:  ;
 K Г 1  1  
   н  
  h  п   
G ( P)  exp   п   . н
Розподіли  P   .
Фреше   п
Функція одиничного розподілу
несучої здатності:
 1  1   
1

G1 ( F )  exp   K   ln  .


  F  
При  н   п  
1

F1 (G )  G K
;

G1 ( F )  F K .
 429
Продовження таблиці Г2

Функція розподілу Функція одиничного розподілу

навантаження: навантаження:
н
P  G
 C  F1 (G )  ,
qK  1  G   G 

F ( P)   н
н
.

1  P   н
 Cн    
  н sin 
н
де qK   
Функція розподілу  ;
несучої здатності:   
п  K  п sin  
P   п 
 C 
G ( P)   п
п
. н

1   P 
.
Логарифмічно п
 Cп 
логістичні роз- Функція одиничного розподілу
поділи несучої здатності:
q K  F
1 1
 

G1 ( F )  .
q K  F  1  F 
1 1 1
  

При  н   п  

KG
F1 (G ) 

1 G K 1
;

F
G1 ( F )  .
F  K  1  F 
 430
Продовження таблиці Г2

Функція розподілу Функція одиничного розподілу

навантаження: навантаження:
  h    
 

F ( P)  exp     . F1 (G )  exp  A K 
1  G  ,
 P   

   G


Функція розподілу

несучої здатності:   
  sin Г 1  1   
G ( P) 
 
P
C

де A K   
  
;

   

.
1 P  K  sin 
C   
Функція одиничного розподілу
несучої здатності:
Поєднання 

A K 

розподілу Фре-
G1 ( F )  .
ше і логарифмі- 



 1
чно логістично- A K    ln 
го розподілу  F
При   

     
  Г 1     1  G 
1
F1 (G )  exp     ;
  K 

G 
   

Г  1  1 
 
G1 ( F )  .
  
Г 1 
   K ln F
1

 431
Продовження таблиці Г2

Функція розподілу Функція одиничного розподілу

навантаження: навантаження:
  h     

F1 (G )  exp   K   ln 1  G 
b

F ( P)  exp     .  ,
 P    
 
Функція розподілу 

несучої здатності:

 Г 1 1
где  K   
b


 .
  P b   K Г 1  1  
G ( P )  1  exp     . 
  a    
Функція одиничного розподілу
несучої здатності:
Поєднання
розподілу  b
 1  
b
G1 ( F )  1  exp   K   ln  .


Фреше і   F  
розподілу
Вейбулла При   b


F1 (G )  exp   K   ln 1  G  ;
~ 1

~
 ( K ) 
G1 ( F )  1  exp  ,
 ln F 


Г 2 1  1    sin  
~      
де  ( K )  .
K 
 432

Таблиця Г3

Vп=0,08 Vн =0,08
γ K
1,5 1,6 1,7 1,8 1,9 2 2,1 2,2 2,3 2,4 2,5
0,9 74,19 219.14 606,85 1586 3935 9320 21165 46260 97670 199730 396700
0,95 28,33 83,5 231,1 603,9 1498 3548 8057 17610 37180 76040 151020
0,99 3,64 10,53 28,95 75,5 187,3 443,6 1006 2199 4645 9500 18870
0,999 0,285 0,73 1,86 4,7 11,5 27,2 61,1 133,8 283,8 576 1150

Vп =0,08 Vн =0,1
γ K
1,5 1,6 1,7 1,8 1,9 2 2,1 2,2 2,3 2,4 2,5
0,9 26,755 64,21 146,43 318,75 665,5 1338,2 2600,5 4900,5 8978 16028 27950
0,95 11,252 26,925 61,33 133,45 278,55 560 1088,5 2051 3757 6708 11697
0,99 1,782 4,175 9,44 20,47 42,7 85,8 166,6 313,9 575 1027 1790
0,999 0,165 0,381 0,86 1,85 3,85 7,7 14,95 28,2 51,8 92,5 161,5

Vп =0,08 Vн =0,12
γ K
1,5 1,6 1,7 1,8 1,9 2 2,1 2,2 2,3 2,4 2,5
0,9 13,476 28,155 56,4 108,71 202,33 364,85 639,3 1091,5 1819,7 2968,5 4747
0,95 5,979 12,453 24,91 47,98 89,27 160,93 282 481,4 802,5 1309,3 2093,5
0,99 1,045 2,143 4,255 8,16 15,15 27,3 47,85 81,7 136,2 222 355
0,999 0,101 0,206 0,409 0,79 1,46 2,63 4,6 7,9 13,1 21,3 34,1

Vп =0,08 Vн =0,2
γ K
1,5 1,6 1,7 1,8 1,9 2 2,1 2,2 2,3 2,4 2,5
0,9 3,359 5,3135 8,203 12,377 18,285 26,495 37,72 52,84 72,93 99,31 133,53
0,95 1,5985 2,525 3,894 5,871 8,67 12,56 17,876 25,043 34,56 47,05 63,27
0,99 0,307 0,484 0,745 1,122 1,655 2,397 3,412 4,775 6,59 8,97 12,06
0,999 0,0305 0,048 0,074 0,112 0,165 0,239 0,339 0,475 0,655 0,89 1,195
 433
Продовження таблиці Г3

Vп =0,1 Vн =0,08
γ K
1,5 1,6 1,7 1,8 1,9 2 2,1 2,2 2,3 2,4 2,5
0,9 49,51 146,05 404,2 1056,2 2620,5 6207 14095 30805 65035 133000 264170
0,95 16,28 47,76 131,95 344,6 854,8 2024,5 4597 10049 21210 43380 86150
0,99 1,638 4,365 11,75 30,45 75,3 178 404 883 1865 3810 7570
0,999 0,13 0,285 0,61 1,32 2,93 6,7 15 33 69 142 280

Vп =0,1 Vн =0,1
γ K
1,5 1,6 1,7 1,8 1,9 2 2,1 2,2 2,3 2,4 2,5
0,9 19,78 47,359 107,88 234,75 490,05 985,3 1914,7 3608 6610 11801 20578
0,95 7,525 17,885 40,63 88,32 184,25 370,35 719,7 1356 2484 4435 7733
0,99 1,038 2,29 5,04 10,82 22,47 45,05 87,45 164,7 301,5 538,5 939
0,999 0,093 0,188 0,376 0,73 1,42 2,74 5,24 9,76 17,82 31,7 54,9

Vп =0,1 Vн =0,12
γ K
1,5 1,6 1,7 1,8 1,9 2 2,1 2,2 2,3 2,4 2,5
0,9 10,654 22,185 44,38 85,47 159,02 286,7 502,35 857,6 1429,7 2332,5 3729,5
0,95 4,415 9,117 18,173 34,94 64,96 117,05 205,05 350 583,5 951,9 1522
0,99 0,711 1,399 2,71 5,14 9,5 17,06 29,85 50,9 84,8 138,3 221
0,999 0,0665 0,127 0,237 0,437 0,789 1,41 2,44 4,15 6,9 11,3 18

Vп =0,1 Vн =0,2
γ K
1,5 1,6 1,7 1,8 1,9 2 2,1 2,2 2,3 2,4 2,5
0,9 3,0165 4,752 7,318 11,025 16,273 23,565 33,535 46,965 64,81 88,24 118,64
0,95 1,4097 2,211 3,395 5,106 7,527 10,892 15,495 21,69 29,93 40,74 54,77
0,99 0,2663 0,4148 0,633 0,948 1,393 2,01 2,855 3,99 5,5 7,485 10,06
0,999 0,0263 0,041 0,0625 0,0935 0,138 0,199 0,283 0,395 0,545 0,739 1
 434

Таблиця Г4

Ω
т
0,001 0,002 0,003 0,004 0,005 0,006 0,007 0,008 0,009 0,01
0 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1
0,1 0,99985 0,99969 0,99954 0,99939 0,99924 0,99908 0,99893 0,99878 0,99863 0,99848
0,2 0,99971 0,99942 0,99914 0,99885 0,99856 0,99828 0,99799 0,99771 0,99742 0,99714
0,3 0,99959 0,99919 0,99878 0,99837 0,99797 0,99756 0,99716 0,99676 0,99635 0,99595
0,4 0,99948 0,99897 0,99846 0,99794 0,99743 0,99692 0,99641 0,99590 0,99539 0,99489
0,5 0,99939 0,99877 0,99816 0,99755 0,99694 0,99634 0,99573 0,99512 0,99452 0,99392
0,6 0,99939 0,99877 0,99816 0,99755 0,99694 0,99634 0,99573 0,99512 0,99452 0,99392
0,7 0,99921 0,99843 0,99765 0,99687 0,99609 0,99531 0,99454 0,99376 0,99299 0,99222
0,8 0,99914 0,99828 0,99742 0,99656 0,99571 0,99486 0,99400 0,99315 0,99321 0,99146
0,9 0,99907 0,99814 0,99721 0,99628 0,99536 0,99443 0,99351 0,99259 0,99167 0,99076
1 0,99900 0,99800 0,99701 0,99602 0,99502 0,99404 0,99305 0,99206 0,99108 0,99010
1,1 0,99894 0,99788 0,99682 0,99577 0,99471 0,99366 0,99261 0,99157 0,99052 0,98948
1,2 0,99888 0,99776 0,99665 0,99553 0,99442 0,99331 0,99221 0,99110 0,99000 0,98890
1,3 0,99882 0,99765 0,99648 0,99531 0,99414 0,99298 0,99182 0,99066 0,98950 0,98835
1,4 0,99877 0,99755 0,99632 0,99510 0,99388 0,99267 0,99145 0,99024 0,98904 0,98783
1,5 0,99872 0,99744 0,99617 0,99490 0,99363 0,99237 0,99111 0,98985 0,98859 0,98733
1,6 0,99867 0,99735 0,99603 0,99471 0,99340 0,99208 0,99077 0,98947 0,98816 0,98686
1,7 0,99863 0,99726 0,99589 0,99453 0,99317 0,99181 0,99046 0,98911 0,98776 0,98641
1,8 0,99858 0,99717 0,99576 0,99435 0,99295 0,99155 0,99015 0,98876 0,98737 0,98598
1,9 0,99854 0,99709 0,99564 0,99419 0,99274 0,99130 0,98986 0,98843 0,98700 0,98557
2 0,99850 0,99701 0,99552 0,99403 0,99254 0,99106 0,98959 0,98811 0,98664 0,98517
2,1 0,99846 0,99693 0,99540 0,99387 0,99235 0,99083 0,98932 0,98781 0,98630 0,98479
2,2 0,99843 0,99686 0,99529 0,99373 0,99217 0,99061 0,98906 0,98751 0,98579 0,98443
2,3 0,99839 0,99678 0,99518 0,99358 0,99199 0,99040 0,98881 0,98723 0,98565 0,98407
2,4 0,99836 0,99671 0,99508 0,99344 0,99182 0,99019 0,98857 0,98695 0,98534 0,98373
2,5 0,99832 0,99665 0,99498 0,99331 0,99165 0,98999 0,98834 0,98669 0,98504 0,98340
2,6 0,99829 0,99658 0,99488 0,99318 0,99149 0,98980 0,98811 0,98643 0,98475 0,98308
2,7 0,99826 0,99652 0,99479 0,99306 0,99133 0,98961 0,98790 0,98618 0,98448 0,98277
2,8 0,99823 0,99646 0,99470 0,99294 0,99118 0,98943 0,98768 0,98594 0,98421 0,98247
2,9 0,99820 0,99640 0,99461 0,99282 0,99103 0,98926 0,98748 0,98571 0,98394 0,98218
3 0,99817 0,99634 0,99452 0,99270 0,99089 0,98908 0,98728 0,98548 0,98369 0,98190
 435

Продовження таблиці Г4

Ω
т
0,02 0,03 0,04 0,05 0,06 0,07 0,08 0,09 0,1
0 1 1 1 1 1 1 1 1 1
0,1 0,9970 0,9955 0,9940 0,9926 0,9912 0,9898 0,9884 0,9871 0,9857
0,2 0,9943 0,9916 0,9888 0,9861 0,9835 0,9809 0,9783 0,9758 0,9733
0,3 0,9920 0,9881 0,9842 0,9804 0,9767 0,9730 0,9694 0,9658 0,9623
0,4 0,9899 0,9849 0,9800 0,9753 0,9706 0,9659 0,9614 0,9569 0,9525
0,5 0,9879 0,9821 0,9763 0,9706 0,9650 0,9595 0,9541 0,9488 0,9436
0,6 0,9862 0,9795 0,9729 0,9664 0,9600 0,9537 0,9475 0,9415 0,9355
0,7 0,9846 0,9771 0,9697 0,9625 0,9554 0,9484 0,9415 0,9348 0,9281
0,8 0,9831 0,9749 0,9668 0,9589 0,9511 0,9434 0,9359 0,9285 0,9213
0,9 0,9817 0,9728 0,9641 0,9555 0,9471 0,9389 0,9307 0,9228 0,9150
1 0,9804 0,9709 0,9615 0,9524 0,9434 0,9346 0,9259 0,9174 0,9091
1,1 0,9792 0,9691 0,9592 0,9495 0,9399 0,9306 0,9214 0,9124 0,9036
1,2 0,9780 0,9674 0,9569 0,9467 0,9367 0,9268 0,9172 0,9077 0,8984
1,3 0,9769 0,9658 0,9548 0,9441 0,9336 0,9233 0,9132 0,9033 0,8936
1,4 0,9759 0,9643 0,9528 0,9416 0,9307 0,9199 0,9094 0,8991 0,8890
1,5 0,9749 0,9628 0,9509 0,9393 0,9279 0,9168 0,9058 0,8951 0,8846
1,6 0,9740 0,9614 0,9491 0,9371 0,9253 0,9137 0,9024 0,8913 0,8805
1,7 0,9731 0,9601 0,9474 0,9350 0,9228 0,9109 0,98992 0,8878 0,8766
1,8 0,9723 0,9589 0,9458 0,9329 0,9204 0,9081 0,8961 0,8843 0,8728
1,9 0,9715 0,9577 0,9442 0,9310 0,9181 0,9055 0,8931 0,8811 0,8692
2 0,9707 0,9565 0,9427 0,9292 0,9159 0,9030 0,8903 0,8779 0,8658
2,1 0,9699 0,9554 0,9412 0,9274 0,9138 0,9006 0,8876 0,8749 0,8625
2,2 0,9692 0,9544 0,9398 0,9275 0,9118 0,8982 0,8850 0,8720 0,8594
2,3 0,9685 0,9533 0,9385 0,9240 0,9098 0,8960 0,8825 0,8693 0,8563
2,4 0,9679 0,9523 0,9372 0,9224 0,9080 0,8939 0,8801 0,8666 0,8534
2,5 0,9672 0,9514 0,9360 0,9209 0,9062 0,8918 0,8777 0,8640 0,8506
2,6 0,9666 0,9505 0,9347 0,9194 0,9044 0,8898 0,8755 0,8615 0,8479
2,7 0,9660 0,9496 0,9336 0,9180 0,9027 0,8878 0,8733 0,8591 0,8453
2,8 0,9654 0,9487 0,9324 0,9166 0,9011 0,8860 0,8712 0,8568 0,8427
2,9 0,9648 0,9479 0,9313 0,9152 0,8995 0,8841 0,8692 0,8545 0,8403
3 0,9643 0,9471 0,9303 0,9139 0,8980 0,8824 0,8672 0,8524 0,8379
 436

Додаток Д
Акти впровадження