Остап Вишня.

Гуморески
на літературні теми.
«Мисливські усмішки»,
«Сом»
 «Мисливські усмішки» (1956–1958)
У щоденникових нотатках Остапа Вишні читаємо:
«Їздили полювати!.. І як радісно, що я нічого не вбив! І як
радісно, що я ще поїду (обов’язково), щоб щось убити! І як
радісно буде, що я нічого не вб’ю». Ці слова письменника
допомагають зрозуміти гуманістичний пафос його
«Мисливських усмішок», які, незважаючи на назву, навчають не
полювати, а берегти, охороняти все живе. Людина й природа,
людина й вічність земного буття — проблеми, над якими
замислюється автор-оповідач.
 «Мисливські усмішки» (1956–1958)
Саме його позиція, його погляд на світ визначають
тонкий, проникливий ліризм цієї збірки, тому деякі з них часто
(і справедливо) називають поезіями в прозі.
З великою любов’ю письменник змальовує пейзажі —
живі, чарівні, сповнені руху, змін, оновлення, іноді сумних
настроїв.
В усмішці «Заєць» так зображено час падолисту:
 «Мисливські усмішки» (1956–1958)
«Золота осінь…
Ах як не хочеться листу з дерева падати, — він аж ніби
кров’ю з печалі налився і закривавив ліси. Сумовито рипить
дуб, замислився перед зимовим сном ясен, тяжко зітхає клен, і
тільки берізка, жовтаво-зелена й «раскудря-кудря-кудрява»,
— ген там, на узліссі, білявим станом своїм кокетує, ніби на
побачення з Левітаном жде чи, може, Чайковського на
симфонію викликає…
Золота осінь…».
 «Мисливські усмішки» (1956–1958)
Письменник олюднює природу — вона думає, почуває,
переживає, як кленовий листок в усмішці «Вальдшнепи»: «Ось
падає кленовий лист, — умер він, одірвався з рідної йому
галузки і падає. Він не падає сторч на землю — ні. Йому так не
хочеться йти на вічний спокій, лежати і тліти серед
завмерлих собратів своїх… Навесні на його місці молодий буде
лист, зелений, він з вітром розмовлятиме, хапатиме жилками
своїми сонячний промінь, під дощем купатиметься й росою
умиватиметься… Щоб потім умерти… Старе одживає, нове
— народжується».
 «Мисливські усмішки» (1956–1958)
Через пейзажну картину, змальовану в конкретних,
зримих образах, письменник по-філософськи осмислює вічні
проблеми буття — життя і смерть, народження і згасання,
колообіг у природі.
 «Мисливські усмішки» (1956–1958)
Оповідач — людина життєлюбна, оптимістично
настроєна, тому й тон розповіді переважно світлий,
захоплений, коли йдеться і про мисливські вигадки,
побрехеньки, і про звірину, рідну природу, якою не можна не
замилуватися. В О.Вишні не білка — білочка, не лисиця —
лисичка і навіть грізний вепр — веприк. Уживанням цих
пестливих суфіксів письменник висловлює свою велику любов
до усього живого. Він звертається до звірів і птахів, як до
людей. Вони поряд із мисливцями є активними героями — то
дотепними, то кмітливими, то пустотливими, то мудрими.
 «Мисливські усмішки» (1956–1958)
«Мисливські усмішки» — своєрідна поетична
зооенциклопедія. Ось перепілочка. Вона «чудесна пташка.
Сіренька, з чорненькими на пір’ячку крапочками. Мініатюрна
курочка». Бекас також захоплює письменника: це «невеличкий
болотний птах, сіренький з біленьким на пузці пір’ячком, дуже
меткий, із дуже довгим дзьобом, довгенькими ногами,
зривається з характерним для нього криком і летить,
навіжений, ніби він перед тим, як злетіти, випив мінімум
двісті грамів: зигзагами». У цій характеристиці птаха звучать
гумористичні нотки, вчувається приязний авторський сміх.
Дикій козі автор співає гімн:
 «Мисливські усмішки» (1956–1958)
«Благородна тварина — дика коза.
Благородна і своєю постаттю, коли струнка й ніжна,
стоїть вона серед кущів ліщини або на зеленій квітучо-пахучій
галявині лісу нашого чарівного, чи, коли, спустившись до Сули,
до Росі, до Горині, граціозно нахилившись, студену воду п’є.
Благородна і в стрімкому вихорі-льоті, коли, налякана,
не біжить, а стелиться над чагарником, над кущами чи поміж
дубово-ясеневими стовбурами».
 «Мисливські усмішки» (1956–1958)
Здебільшого герой-оповідач — людина ніжного серця, з
поетичним поглядом на світ, світ природи зокрема. Він
неабиякий фантазер і дотепник.
 «Сом» (1953)
В усмішці ідеться про диво-рибу, яка ковтнула гусака,
собаку-сетера Джоя, а от парового катера побоялася, бо
«торохтить дуже, як річкою пливе». Особливість сюжету
твору полягає у тому, що в ньому переплітаються кілька
голосів — автора-оповідача, діда Панька, «дуже заядлого і
дуже справедливого рибалки», переляканого дідка, чия історія
фігурує в розповіді цього рибалки. Він згадує про сома, котрий
тягнув його човна з-під Канева (Черкащина) аж до Плют
(селище під Києвом). Дід Панько має опонента, котрий
сумнівається у вірогідності його рибальських байок.
 «Сом» (1953)
На цьому і будується комічний ефект цієї частини
усмішки. Наприклад, дід Панько, не моргнувши оком, так
говорить про велику ковбаню: «Там така глибочінь, що й дна
не достанеш! Там ніхто ніколи дна ще не дістав! Та куди
там?! Там так глибоко, що наша дзвіниця пірне! Їй-бо, правда!
Пірне з хрестом! Отака там глибочінь!». (Або слова рибалки:
«Ну й сом, я вам скажу! Як човен завбільшки…»)
 «Сом» (1953)
Наступні епізоди вже не дискутуються, розповідачі
констатують факти, які підтверджують, що сом — риба сильна,
могутня, осіла. Таким прийомом автор ніби хоче примусити
читача повірити у достовірність рибальських побрехеньок. Але
він як гуморист щедро користується засобами комічного, і ця
письменницька тактика успішно досягає своєї мети —
розсмішити читача.
 «Сом» (1953)
Наприклад, «…на білого ведмедя сом не бере, бо білий
ведмідь — звір полярний, а сом любить теплі води й не дуже
холодних звірів». Або: «…були випадки, коли в сома в череві
знаходили різні цікаві речі: копчену ковбасу, вареного рака й
пару цілісіньких шпротів. Отже, іноді сом вам принесе не
тільки самого себе, як свіжу й дуже смачну рибу (якщо її
засмажити), а ще й неабияку холодну закуску».
 «Сом» (1953)
Гіпербола у цій усмішці — улюблений засіб гумориста.
У фіналі твору автор навіть порівнює творчі підходи до
перебільшення у творах дореволюційних і радянських
письменників. І якщо письменникам минулого можна було
гіперболізувати явища, то, мовляв, радянським — зась («не до
лиця», як пише гуморист). І водночас стверджує, що «… сома
мені самому доводилось бачити такого завбільшки, як
комбайн! Тільки трохи довшого».
Отже, природа сміху завжди залишається однаковою,
незалежно від епохи. І цей сміх люблять читачі.
 «Сом» (1953)
Остап Вишня поетизує природу — річку Оскіл, її
заплави, водяні лілії, очерети, дорослих сомів, «соменків й
соменят». Це ліризує сюжет, надає йому неповторних
ліричних інтонацій. Автор-оповідач щиро милується
навколишніми гармонійними пейзажами. У них природа й
людина ніби злютовані: чарівні краєвиди доповнюються
живописною картиною дівчаток на човні, котрі задушевно
співають народні пісні. Усе це породжує відчуття казки, свята,
вічності усього сущого на землі.
 «Сом» (1953)
У творі немає плакатних гасел-закликів берегти
природу, а натомість увесь лад проникливо-ліричної оповіді,
щирий, доброзичливий сміх у ставленні до рибалок і в
змалюванні їхніх поглядів на рибальство, природу спонукають
читача замислитися над сучасними гострими екологічними
проблемами, виховують у нього почуття любові до рідного
краю і рідної природи.
 «Вишнівські» усмішки справді неповторні.
Сам автор визначав їх так: «Мені нове життя
усміхається, і я йому усміхаюся! Через те й усмішки».
 Виконайте тестові завдання:
1. В усмішці «Сом» Остап Вишня надає перевагу
художньому засобу:
А метафорі В гіперболі
Б оксиморону Г порівнянню
2. Головна тема «Мисливських усмішок» Остапа
Вишні — це зображення:
А безтурботного життя мисливців
Б сміливих і захоплених своєю справою мисливців
В наслідків від перебування людини на природі
Г краси рідної природи й любові до неї
 Виконайте тестові завдання:
3. Події в усмішці «Сом» Остапа Вишні відбуваються
на річці:
А Дністер В Оскіл
Б Черемош Г Буг
4. В українську літературу Остап Вишня увійшов як:
А драматург В поет-романтик
Б письменник-гуморист Г письменник- романіст
 Виконайте тестові завдання:

5. Укажіть неправильно визначений художній засіб

(прикладі творів Остапа Вишні):
А тавтологія – моя автобіографія
Б оксиморон – прекрасний апетит, гаряча кров
В персоніфікація (уособлення) – садок купається в річці
Г порівняння – манісінькі чиряточка, мов мишенята
Правильні відповіді:

1.В
2.Г
3.В
4.Б
5.Б