Українська ідентичність

Українська ідентичність, українство — історично сформована

адаптивно-еволюційна система ознак і властивостей, які вирізняють
українську людину, українську спільноту й українську культуру з-поміж
інших аналогічних об'єктів (феноменів).
Системоутворювальним чинником буття українства як великої
соціальної групи є українськість в її етнічній, культурно-мистецькій,
громадянсько-політичній та інших формах.
У психоаналізі існує таке поняття як ідентифікація (ототожнення). Не
становить таємниці, що ідентифікація індивідуума щодо належності до
конкретної нації впливає на розвиток особистості.
Одна із сторінок біографії Тараса Шевченка блискуче підтверджує
існування в людській свідомості позасвідомого процесу, завдяки якому
індивід поводить себе, відчуває, думає як люди, з якими себе ототожнює.
На цьому прикладі добре простежується існування ґрунту для конфлікту
між різними ідентифікаціями, на які розкладається людське Я.
Україна може втратити не тільки культурну спадщину, а й національну
ідентичність, зазначає Костянтин Мітчин, працівник кафедри політичної
психології Санкт-Петербурзького державного університету. "Жителям
Украины, если они хотят утвердить государство, следует
осмыслить себя как "единый народ", отделив себя в культурно-
историческом самосознании от других "материнских" целостностей и
постараться утвердиться в своей самости. Если такого
самостоятельного народа не обнаружится или его не удастся
отделить от русского народа, существование государства Украина
будет оспариваться".
Такий підхід дозволяє розглядати українські етнос та націю як форми
розвитку українства: у першому випадку це традиційна мовно-
культурна спільнота, у другому ж — культурно-політична спільнота, що
стає активним суб'єктом, здатним інтегрувати інші етнонаціональні
елементи на даній території, у межах даної держави.