Стаття 191.

Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом

зловживання службовим становищем

Привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи

перебувало в її віданні – карається штрафом від двох тисяч до п’яти тисяч
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на
строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або
позбавленням волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права
обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох
років або без такого.

Обʼєкт - власність об’єктивної сторони ст. 191 КК передбачає три різних

форми вчинення злочину: привласнення, розтрата чужого майна або
заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.

Привласнення – це незаконне безоплатне утримання майна, ввіреного

винному, або майна, яке перебуває в його віданні на законній підставі.

Утримання як спосіб привласнення полягає у невиконанні вимог повернути

майно у певний строк і встановленні володіння ним як власним.
Невиконання вимоги про повернення майна у зазначений час (при наявності
мети привласнення) свідчить про закінчений злочин.

Розтрата – це незаконне безоплатне відчуження, використання, витрачення

майна, яке було ввірене винному чи перебувало в його віданні (продаж,
дарування, споживання, передача іншим особам тощо). Найчастіше розтрата
слідує за привласненням, є наступним після привласнення етапом злочину.
Але розтрата може бути і не пов’язаною з привласненням. Наприклад, коли
комірник незаконно, з корисливою метою передає чуже майно третім особам,
які не мають на нього права.

Розтрата вважається закінченою з моменту відчуження, витрачення майна.

Зловживання службовим становищем як спосіб заволодіння майном означає,
що особа порушує свої повноваження і використовує організаційно-
розпорядчі або адміністративно-господарчі функції всупереч інтересам
служби для незаконного і безоплатного обертання чужого майна: незаконно
дає вказівку матеріально відповідальній особі, підлеглій їй, про видачу
майна; отримує майно за фіктивними документами тощо.

Наприклад, службова особа, зловживаючи своїм службовим становищем,

незаконно отримує премії, надбавки до зарплати тощо

Закінченим злочин у цих формах визнається з моменту незаконного

безоплатного заволодіння майном або незаконної передачі його третім
особам.

Суб’єктивна сторона – прямий умисел, корисливі мотиви та мета (див.

коментар до ст.185 КК).
Суб’єктом привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом
зловживання службовим становищем є особа, яка досягла 16 років. При
цьому суб’єктом привласнення та розтрати може бути як приватна, так і
службова особа, а суб’єктом заволодіння чужим майном шляхом
зловживання службовим становищем - тільки службова особа .

Кваліфікуючими ознаками цього злочину є:

1.вчинення його повторно або за попередньою змовою
групою осіб(тобто, 2 і більше особи) (ч. 3 ст. 191 КК);
2. у великих розмірах (ч. 4 ст. 191 КК); ( сума перевищує 378500)
3.в особливо великих розмірах( сума перевищує 908400 грн) або
організованою групою (ч. 5 ст. 191 КК)( від 3 осіб)
4. в умовах воєнного або надзвичайного стану;
Потерпілим є власник майна, яке було привласнено чи розтрачено