МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ

ЯРОСЛАВА МУДРОГО
Кафедра аграрного права

РЕФЕРАТ
на тему:
«Виноградарство та виноробство в Україні: нормативно-правова
регламентація»

Студентки 4 курсу
07-20-02 групи
факультету міжнародного та
європейського права
Безручко Інни Олексівни

Харків-2024
 ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Нормативне регулювання виноградарської та виноробної
діяльності в Україні на сучасному етапі.
РОЗДІЛ 2. Закордонний досвід нормативного регулювання виноградарської
та виноробної діяльності.
РОЗДІЛ 3. Перспективи розвитку виноградарської та виноробної діяльності
та адаптація законодавства в цій сфері до законодавства європейських країн
ВИСНОВКИ
ДЖЕРЕЛА
 ВСТУП
Не є секретом, що Україна має значні земельні ресурси, родючий ґрунт,
наповнений різноманітними корисними елементами, м‘який клімат, помірний
показник вологості та знаходиться на територіях, що не є сейсмічно
активними. Всі ці фактори дуже позитивно впливають, як на загальний
показник держави як аграрно розвинутої, так і на окремі галузі аграрної
діяльності, не є винятком і виноградарство.
На відміну від європейських «гігантів» виноробного бізнесу, таких як
Франція, Італія, Іспанія тощо, Україна є дуже молодою державою, яка тільки
починає свій шлях у виноградарській та виноробній діяльності для імпорту
закордон. Звісно що родючість українських ґрунтів та відповідний клімат і
раніше сприяли вирощуванню винограду та подальшій його переробці у
вино, проте тільки в масштабах внутрішнього ринку. Із вступом України до
СОТ у 2008 році, ще не зміцнілі винороби змушені були змагатися за
закордонні полиці із достатньо великими та вже знайомими світу
виноробними компаніями.
Виноградарство є досить багатогранною та важливою для розвитку
регіонів галуззю. Вона займає достатньо вагому царину в агробізнесі України
і надає десятки тисяч робочих місць для сільського населення. Із кінцевого
продукту виноградарства - різноманітних сортів винограду виробляється
дуже багато продукції. Зокрема, виноград споживають свіжим (столові
сорти), сушеним або відправляють на переробку (технічний виноград) для
створення інших продуктів. Не оминають увагою і виноградну мезгу,
зокрема з кісточок виробляють олію та кислоту, яка дуже активно
використовується у косметології та фармацевтичній діяльності. Але все ж
найпоширенішим способом переробки винограду є виноробство.
Виноробство є вкрай складним, довгим і ризиковим бізнесом. Для
отримання дійсно якісного та конкурентоспроможного товару потрібен час,
багато знань і зусиль. В основному виноградники та винзаводи в Україні на
сьогоднішній момент розташовуються на теренах Одеської та Закарпатської
областей. Звісно що війна принесла неабиякі проблеми в розвиток даної
галузі. В наслідок повномасштабного вторгнення росії в Україну території
Херсонської, Миколаївської та Запорізької не можуть вирощувати виноград
та виробляти продукцію у тих масштабах, які були раніше, а окупований
Крим до 2014 року був лідером серед українських регіонів із вирощення та
перероблення винограду.
Потеплення та пом’якшення клімату в останні 10 років дало змогу
вирощувати виноград не тільки в південних регіонах країни, а й у
центральних, ба ж навіть північних. Наразі в Україні виноградарство та
зрештою виноробство здійснюється підприємствами первинного та
вторинного виноробства. Наразі в Україні існують як крупні винзаводи, такі
як «Коблево», «Болградський виноробний завод», «Шабо» тощо, так і
маленькі сімейні виноробні, що роблять авторські вина в невеликих об’ємах
та розвивають культуру споживання вина в своїх регіонах. Галузі
виноградарства та виноробства є важливими бюджетоутворюючими
складовими агропромислового комплексу України.
Україна має значний потенціал для розвитку виноградарства та
виноробства і може закріпити себе не тільки як можливий експортер свіжого
винограду, виноматеріалів, вин за кордон, а і як цікавий туристичний центр
виноробства у Європі. Проте, для досягнення такого результату галузь
необхідно підтримувати і розвивати, і в першу чергу в цьому повинна бути
зацікавлена держава. Враховуючи, що такий бізнес як виноградарство є
достатньо ризиковим (навіть невеликі перепади температури, вологості
повітря, кислотності ґрунту в цьому бізнесі можуть принести величезні
збитки, не кажучи вже про різноманітні хвороби, до яких виноград дуже
схильний) дуже невелика кількість людей наважується інвестувати в це
гроші. у 2007 році (саме тоді здійснювалися наймасштабніші наукові
дізнання з цієї сфери) площа виноградних насаджень у
сільськогосподарських підприємствах України скоротилася майже вдвічі
порівняно з 1990 роком, а господарські підприємства. З 2000 року в
господарствах з товарним виробництвом винограду розкорчовано
виноградників більше (43,5 тис.га), ніж посаджено. Зі спливом років така
тенденція занепаду виноградарства практично не змінювалася, а з
повномасштабною війною тільки прискорилася.
Тому для держави необхідно розробити дієвий механізм гарантій та
можливих пільг для підприємств та фізичних осіб, які займаються таким
бізнесом. Але в першу чергу необхідно оновити та додати нормативних актів,
які б закріплювали, захищали права бізнесменів, регулювали виноградарську
діяльність, контролювали та перевіряли якість продукції та заохочували і
стимулювали надалі розвивати або створювати з нуля власний
виноградарський, а в подальшому і виноробний бізнес.
 РОЗДІЛ 1. Нормативне регулювання виноградарської та виноробної
діяльності в Україні на сучасному етапі.

На сьогоднішній день основним законом, що регулює сферу

виноградарства та виноробства у нашій державі є Закон України «Про
виноград та виноградне вино» від 16.06.2005 року. Як закріплено в самому
законі, він регулює правові відносини у сфері виноградарства та виноробства
України, пов'язані з веденням виноградників та виробництвом винограду,
вина та інших продуктів виноробства, визначає регламентацію і контроль в
цих галузях виробництва, права і обов'язки виробників, повноваження
органів виконавчої влади і спрямований на посилення боротьби з
фальсифікацією виноробної продукції в Україні. Варто зазначити, що цей
закон регулює відносини виключно підприємств або фізичних осіб-
підприємців, господарська діяльність яких полягає саме в вирощуванні та
переробці винограду, подальшій реалізації, експорту та імпорту товару
виноградної та виноробної галузі. Закон закріплює основні поняття, що
пов’язанні з виноградарською та виноробною діяльністю. Варто зауважити,
що сам Закон ніби заточений саме під виноробну діяльність, а
виноградарство там вживається тільки у понятті сировинної бази
виноробства. В Законі надається повний перелік та характеристика видів
алкоголю, що виробляють із переробленого винограду - виноматеріалів
виноградних. ЗУ «Про виноград і виноградне вино» також закріплює перелік
органів, що регулюють діяльність в галузі виноградарства та виноробства та
здійснюють контроль за дотриманням вимог цього Закону. Також в цьому
нормативному акті дається поняття та ознаки фальсифікації вин, вермутів,
коньяків України та бренді.
Більшість діючих на сьогодні підприємців у галузі виноградарської та
виноробної діяльності критикують ЗУ «Про виноград та виноградне вино»,
відмічаючи його застарілість і невідповідність новим методам вирощення та
перероблення винограду. У Законі і досі не закріплено ряд основних питань,
що стосуються регулювання саме виноградарської діяльності, наприклад
поняття суб’єкта виноградарства, його організаційно-правової форми,
статусу, прав та обов’язків, статусу земель, на яких зростають виноградники,
порядку їх передачі. Не приділено увагу також і відносинам, що можуть
складатися між постачальником сировини та виробником вина або іншої
продукції, порядку залучення інвестиційних коштів у дану галузь тощо.
21 липня 2008 року Міністерством аграрної політики України спільно з
Українською академією аграрних наук України було видано наказ №444/7
про затвердження галузевої Програми розвитку садівництва України на
період до 2025 року і галузевої Програми розвитку виноградарства та
виноробства України на період до 2025 року. Дана програма націлена на
забезпечення сталого розвитку галузей садівництва, виноградарства та
виноробства. Всі положення програми узгоджувалися і створювалися спільно
з науковцями-аграріями зі сфери виноградарства та виноробства, що у свою
чергу, на той період, допомогло виявити слабкі місця та проблеми галузі і
нормативно, враховуючи наукові надбання, закріпити порядок та механізми
вирішення тих чи інших проблем.