МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРИВОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет педагогічної освіти
Кафедра дошкільної та спеціальної освіти

Реєстраційний № _______
«___» __________ 20___ р.

КУРСОВА РОБОТА
зі спеціальної педагогіки
на тему:

«МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК СПІЛКУВАННЯ У ДІТЕЙ

ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ПОРУШЕННЯМИ МОВЛЕННЄВОГО
РОЗВИТКУ ЗАСОБАМИ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ»

Студентки 4 курсу групи СО-20

факультету педагогічної освіти
спеціальності 016 «Спеціальна освіта»
Тригуб Юлії Володимирівни

Керівник: доктор філософії зі

спеціальної освіти, старший викладач кафедри
дошкільної та спеціальної освіти
Сіденко Юлія Олександрівна

Оцінка:
Національна шкала __________________
Шкала ECTS ____ Кількість балів ______

Члени комісії:
______ __________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
_____ ___________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
______ ___________________
(підпис) (прізвище та ініціали)

Кривий Ріг – 2024

ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………..……
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК
СПІЛКУВАННЯ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ПОРУШЕННЯМИ
МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ……………………………………………...
1.1. Характеристика розвитку навичок спілкування у дітей з порушеннями
мовленнєвого розвитку.……….....................................................................
1.2. Особливості ігрової діяльності у дітей з мовленнєвими порушеннями
дошкільного віку…………………………………………………………
1.3. Гра як основний засіб формування навичок спілкування у дітей з
порушеннями мовленнєвого розвитку дошкільного віку………………..
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМУВАННЯ
НАВИЧОК СПІЛКУВАННЯ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З
ПОРУШЕННЯМИ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ ЗАСОБАМИ ІГРОВОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ……………………………………………..………………………
2.1 Дослідження рівнів сформованості навичок спілкування у дітей дошкільного
віку з мовленнєвими порушеннями.………………..……
2.2 Методика формування навичок спілкування у дітей дошкільного віку з
порушеннями мовленнєвого розвитку……………………………………………
2.3. Методичні рекомендації щодо формування навичок спілкування у дітей
дошкільного віку з мовленнєвими порушеннями засобами ігрової діяльності…
ВИСНОВКИ ……………………………………………......................................
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….
ДОДАТКИ………………………………………………………………………..

ВСТУП
Актуальність дослідження. Відновлення національної школи та
перетворення системи освіти в Україні визнаються актуальними вимогами
сучасності. Цей процес викликаний змінами у суспільно-політичному житті і
визначений такими законодавчими актами, як "Закон про освіту", "Державна
національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття)", та "Концепція мовної
освіти". Глобалізаційні тенденції у розвитку сучасного суспільства ставлять
перед освітою нові завдання, приділяючи їй ключову роль у формуванні
молодого покоління. Концепція вивчення державної мови в українських школах
покликана підкреслити необхідність будувати українську національну школу,
враховуючи принципи державної освітньої політики, зокрема гуманізації та
демократизації, а також максимального впровадження державної мови у
навчальний процес.
 Сьогодні відзначається зростання уваги до української мови та її вивчення,
що обумовлено її статусом державної мови та розширеним функціоналом у
різних сферах суспільної діяльності. Мета вивчення мови полягає у розвитку
духовно багатої особистості, яка володіє вміннями та навичками вільного та
ефективного користування мовою, розуміє її різні аспекти в усіх видах
мовленнєвої діяльності, орієнтується в постійно зростаючому інформаційному
потоці, та має навички самостійного навчання та самовдосконалення.
Дослідження, присвячене ефективності використання інтерактивних
методів навчання у формуванні комунікативно-мовленнєвих умінь молодших
школярів, є актуальним і має значну наукову та практичну цінність. Воно може
бути використане для розробки методичних рекомендацій щодо використання
інтерактивних методів навчання у початковій школі.
Отримані результати дослідження можуть бути використані для
підвищення ефективності формування комунікативно-мовленнєвих умінь
молодших школярів у процесі навчання.
Проблемою розвитку мовленнєвої діяльності та здатності учнів до
мовленнєвої майстерності цікавилися вчені, такі як А. Богуш, Л. Паламар, Є.
Тихеєва, Л. Щерба та інші. Особливий підхід до цієї проблеми представлено в
трудах О. Леонтьєва, І. Синиці, Т. Ушакової та інших, які розглядають структуру
мовленнєвої діяльності та психофізіологічні механізми формування мовлення.
Важливість комунікативного спрямування уроків рідної мови і мовлення
підкреслено дослідженнями А. Багмут, В. Бадер, Л. Варзацька, В. Горбачук, І.
Ґудзик, Г. Коваль, Д. Кравчук, М. Наумчук, Л. Паламар, М. Пентелюк, К.
Пономарьова, В. Трунова, О. Хорошковська, Г. Шелехова.
Мета дослідження полягає розробці та ефективному впровадженні
методики формування навичок спілкування у дітей дошкільного віку з
порушеннями мовленнєвого розвитку за допомогою ігрової діяльності.
Для виконання вказаної мети були поставлені наступні завдання:
- Здійснити характеристику розвитку навичок спілкування у дітей з
порушеннями мовленнєвого розвитку;
- Розглянути особливості ігрової діяльності у дітей з мовленнєвими
порушеннями дошкільного віку;
- Дослідити гру як основний засіб формування навичок спілкування у
дітей з порушеннями мовленнєвого розвитку дошкільного віку;
- Дослідити рівні сформованості навичок спілкування у дітей
дошкільного віку з мовленнєвими порушеннями;
- Охарактеризувати методику формування навичок спілкування у дітей
дошкільного віку з порушеннями мовленнєвого розвитку;
 - Проаналізувати методичні рекомендації щодо формування навичок
спілкування у дітей дошкільного віку з мовленнєвими порушеннями
засобами ігрової діяльності.
Об'єкт дослідження - діти дошкільного віку з порушеннями мовленнєвого
розвитку.
Предмет дослідження - методика формування навичок спілкування за
допомогою ігрової діяльності у дітей дошкільного віку з порушеннями
мовленнєвого розвитку.
Методи дослідження включають аналіз теоретичних та методичних
аспектів у загальній та спеціальній логопедичній та психолого-педагогічній
літературі, проведення експерименту для встановлення фактів та формування
висновків, а також обробку й інтерпретацію отриманих результатів дослідження.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК

СПІЛКУВАННЯ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ПОРУШЕННЯМИ
МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ
1.1.Характеристика розвитку навичок спілкування у дітей з порушеннями
мовленнєвого розвитку
Мовлення відіграє ключову роль у психічному розвитку людини. Володіння
мовленнєвими навичками створює передумови для ефективного соціального
спілкування, що сприяє уточненню уявлень дитини про світ навколо неї,
покращує форми їх вираження. Мовленнєва компетенція дитини сприяє
усвідомленню, плануванню та контролю її поведінки, а також створює умови для
розвитку різних видів діяльності та участі у колективних заходах.
Порушення мовлення, у будь-якій своїй формі, впливають на активність та
поведінку дитини, негативно впливають на розвиток її психіки в цілому. Вони
ускладнюють спілкування з оточуючими, часто перешкоджають нормальному
розвитку пізнавальних процесів та мають вплив на емоційно-вольову сферу.
Порушення мовлення часто призводять до появи додаткових проблем, що
створюють несприятливу картину розвитку дитини в цілому.
У дітей з порушеннями мовленнєвого розвитку спостерігаються різні прояви
порушень комунікативної здібності. Однією з загальних рис для цієї категорії
дітей є відсутність мотивації до спілкування, нездатність орієнтуватися у різних
ситуаціях без допомоги дорослого, розлади поведінки, складнощі у встановленні
контактів та підвищена емоційна вразливість. Це підкреслює важливість
цілеспрямованого навчання способам спілкування та вмінню їх використовувати
на практиці. Крім того, саме спілкування є ефективним засобом закріплення
нових мовленнєвих вмінь і навичок, а також розвитку зв'язного мовлення.
Важкі порушення мовлення, такі як алалія, загальний недорозвиток мовлення,
дизартрія, заїкання, можуть впливати на різні аспекти психіки, включаючи
когнітивний розвиток, особливо формування вищих рівнів пізнавальної
діяльності, оскільки мовлення тісно пов'язане з мисленням. Такі порушення
обмежують соціальні, зокрема мовленнєві, контакти, які є необхідними для
пізнання навколишнього середовища дитиною.
Діти з важкими порушеннями мовлення, які мають нормальний слух і
збережений інтелект, мають значне обмеження у засобах мовленнєвого
спілкування. У них обмежений мовленнєвий запас, іноді навіть спілкування є
неможливим. Навіть якщо вони розуміють мову, вони не можуть самостійно
спілкуватися вербально. Це ускладнює їх інтеграцію у групу однолітків та
взаємодію з дорослими. Їх розвиток через спілкування обмежений, що може
викликати відставання у психічному розвитку, але не завжди відповідає їхнім
реальним здібностям. Це може призвести до помилкового вважання їх менш
здатними інтелектуально. Труднощі у оволодінні мовою та математикою
додаються до цього. У більшості випадків порушень мовлення спостерігається
обмеженість у мисленнєвих процесах, мовленнєвих узагальненнях та у навичках
читання та письма. Це ускладнює навчання в школі, незважаючи на збереженість
розумового розвитку. Порушення мовлення також негативно впливають на
формування особистості, сприяючи розвитку негативних якостей характеру.
Таке становище потребує уваги в корекційно-виховній роботі з такими дітьми,
враховуючи їхні індивідуальні особливості.
Відомо, що спілкування через мову - це активна взаємодія між людьми, під час
якої вони організовують спільну діяльність за допомогою мовних засобів. Мовні
та комунікативні здібності, у свою чергу, розглядаються як вищі психічні
функції, що проявляються у вмінні вести мовленнєву та комунікативну
діяльність. Низький рівень мовних здібностей у дітей із порушеннями мовлення
може призводити до недостатньої комунікативної здібності, що ускладнює
процес спілкування та мовленнєвої взаємодії в різних сферах, таких як ігрова,
навчальна та трудова.
У дошкільних навчальних закладах діти із порушеннями мовлення можуть
стикатися з глузуванням, образливими зауваженнями та недостатньою участю у
заходах. Це може спричиняти відчуття образи та відчуження від оточуючого
середовища. Такі діти можуть відмовлятися від участі в активних іграх зі
значним мовленнєвим навантаженням.
У дітей із серйозними порушеннями мовлення можливі відхилення у емоційно-
мотиваційній та вольовій сферах, що можуть відобразити особистісні та психічні
зміни. Гармонія чи дисгармонія цих сфер може впливати на весь їхній життєвий
шлях, психічний розвиток, спілкування та діяльність. Такі порушення можуть
також призводити до особистісних проблем та відставання у розвитку
когнітивної сфери.
Діти із серйозними порушеннями мовлення можуть виявляти нестійкість
інтересів, знижену мотивацію, негативізм, невпевненість у собі, підвищену
дратівливість, агресивність та інші проблеми у спілкуванні з оточуючими та
налагодженні контактів з однолітками. Також можуть виникати труднощі у
формуванні саморегуляції та самоконтролю.
Розпізнання власної неповносправності у спробах спілкування часто призводить
до змін у характері дитини, що можуть виявлятися у таких проявах: замкненість,
негативізм, виразні емоційні реакції, порушення поведінки у формі
розгальмованості або навпаки – загальмованості (наприклад, апатія, млявість,
нестабільність уваги), залежно від місця органічного ураження кори головного
мозку (згідно з висновками Т. Г. Візєля, О. Р. Лурії, Є. Ф. Соботович, Л. С.
Цвєткової та інших дослідників) та від умов, у яких виховується дитина.
Правильна організація педагогічних умов та застосування адекватних
корекційних методик у розвитку мовлення дітей призводять до позитивних змін,
які, як правило, призводять до зменшення або навіть зникнення вторинних змін у
психічному розвитку. Згідно з думкою Р. Є. Лєвіної, немає мовленнєвого
порушення, що не пов’язане з особистістю та психікою конкретного індивідуума
з усіма його особливостями. Роль недоліків у мовленні у розвитку та долі дитини
залежить від характеру порушення, його ступеня, а також від того, як дитина
сприймає свою неповносправність.
Діти з мовленнєвими порушеннями, як правило, мають функціональні або
органічні ураження центральної нервової системи. Органічне ураження мозку
призводить до швидкої втоми та неврівноваженості у цих дітей. Вони
характеризуються роздратованістю, збудливістю, рухливістю, неспроможністю
сидіти спокійно, та здатністю до емоційної нестійкості. Розлади у настрої
можуть виражатися в агресивних реакціях, тривожності, та інших негативних
проявах. Зазвичай ці діти не виявляють загальмованості чи млявості. З іншого
боку, діти з функціональними розладами центральної нервової системи часто
реагують емоційно, легко втрачають самоконтроль і можуть демонструвати
агресію чи нерішучість у відповідь на різні ситуації. Усе це свідчить про
складний стан центральної нервової системи дітей з мовленнєвими розладами.
У літературі, присвяченій дослідженню дітей з серйозними порушеннями
мовлення, вказано на їхні інтелектуальні можливості та особливості розвитку
психічних функцій. Наприклад, дослідження Є. Ф. Соботович розкриває
специфіку розвитку психіки у дітей з алалією, де інтелектуальні здібності
можуть бути приховані через серйозні мовленнєві проблеми. Розробка
спеціальних методик для діагностики та навчання є необхідною, оскільки прояви
патології можуть бути різноманітними та неоднозначними, особливо при алалії,
коли порушення вербального інтелекту є наслідком.
Щодо причин виникнення невротичних рис характеру у дітей з моторною
алалією, дослідники пов'язують їх із негативними соціальними умовами,
несприятливим ставленням оточуючих дорослих і однолітків, а також з
неправильною методикою виховання. Страх перед помилками та насмішками
може призвести до зниження мовленнєвої активності та відмови від вербального
спілкування. Усвідомлення власних мовленнєвих проблем може викликати
дисгармонічні риси характеру та невротичні симптоми.
Діти з сенсорною алалією часто проявляють підвищену збудливість,
дратівливість та низьку здатність до концентрації уваги. Вони можуть мати
труднощі зі сприйняттям вербальної інформації та демонструвати хаотичну
поведінку. Для цих дітей характерні імпульсивні реакції, а також повільний темп
засвоєння мовленнєвого матеріалу.
У дітей з заїканням також спостерігаються особливості у перебігу психічних
процесів, які можуть виявлятися у проявах імпульсивності або, навпаки,
загальмованості. Іноді вони можуть виявляти труднощі з прийняттям рішень
через стресові стани, які впливають на їхню активність.
Діти з цієї групи проявляють відхилення в емоційних, вольових та мотиваційних
аспектах, таких як низька самооцінка, відчуття невпевненості, тривога,
немотивовані страхи, зокрема, страх мовлення. Виявлено, що рівень заїкання у
дітей залежить від їхнього особистісного ставлення до умов спілкування.
Залежно від умов соціального середовища, де вони зростають, ці психологічні
явища можуть виявлятися різним чином: від короткочасних проявів до стійких
психічних станів та особистісних властивостей, що визначають загальні
психологічні риси цих дітей.
В галузі логопсихології проводяться дослідження, спрямовані на вивчення
психологічних особливостей дітей з порушеннями мовленнєвого розвитку.
Дослідження вказують на різноманітність ставлення дошкільників до свого
мовленнєвого дефекту та шляхів його виправлення. Вони також розкривають
особливості мотиваційної сфери старших дошкільників із порушеннями
мовлення. В результаті проведених досліджень виділено дітей зі слабкою та
високою мотивацією до виправлення мовленнєвого порушення, а також описано
особистісні якості, які впливають на їхню поведінку та діяльність.
Важливим аспектом корекційно-розвивальної роботи з такими дітьми є
діагностика та формування мотивації до логопедичних занять та виправлення
мовленнєвих порушень. Рекомендації щодо цієї роботи мають враховувати
виявлені особливості та потреби кожної дитини та її сім'ї. Враховуючи всі
аспекти, спеціалісти, такі як психологи та логопеди, можуть оптимізувати свою
діяльність для досягнення найкращих результатів у роботі з такими дітьми та їх
родинами.

Аналіз наукових досліджень щодо проблеми вивчення дошкільників із загальним

недорозвитком мовлення показує, що різні аспекти психічного розвитку дітей не
досліджені однаковою мірою (згідно з висловленнями Л. Є. Андрусишини, І. Ю.
Левченка, Г. Х. Юсупової). Найменш дослідженим є аспект особистісного
розвитку. Розв'язання цієї проблеми сприятиме удосконаленню системи
психолого-педагогічного супроводу дитини з мовленнєвими порушеннями, яка
передбачає тісну професійну взаємодію психологів та логопедів і повинна
включати в себе такі напрями діяльності, як робота з дитиною, робота з
батьками, робота з персоналом дошкільного закладу.
Таким чином, розвиток особистості обумовлений не лише самим мовленнєвим
порушенням, але і свідомістю дитини щодо своєї вади та специфічним
ставленням до неї оточуючих людей. Приспособлення дитини до своєї вади
через внутрішні відчуття та поведінку формує певні захисні механізми, які
впливають на формування її особистості. Застосування спеціальних форм
психологічної допомоги, поряд із корекційною логопедичною роботою,
спрямованою на виправлення мовленнєвих вад, значно згладжує прояви
вторинних порушень та сприяє повноцінному розвитку особистості дитини.

1.2.Особливості ігрової діяльності у дітей з мовленнєвими порушеннями

дошкільного віку
Одним з основних завдань у навчанні, орієнтованому на розвиток
компетентностей, у сучасній загальноосвітній школі є створення сприятливих
умов для особистісного зростання та активного включення кожної дитини в
навчальний процес. Дослідження визнають, що найефективніше отримання
знань, розвиток навичок та особистісних якостей, формування компетентностей
відбувається через використання інтерактивних форм та методів навчання.
Інтерактивність, як поняття, походить від англійського "interact", що означає
взаємодію та спілкування. Використання інтерактивних методів у навчальному
процесі сприяє активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів.
Інтерактивне навчання передбачає організацію навчального процесу так,
щоб практично всі учні брали участь у вивченні матеріалу, розуміли його та
висловлювали свої думки. Це включає в себе використання форм і методів, які
стимулюють активне мислення та практичну діяльність учнів. Інтерактивний
підхід передбачає взаємодію та діалог між всіма учасниками навчального
процесу: вчителем та учнем, учнями між собою [1].
Інтерактивні методи навчання передбачають створення комфортних умов
для освітнього процесу, в якому використовуються життєві сценарії, рольові ігри
та методи, що сприяють формуванню ситуацій пошуку, співпереживання,
суперечностей, ризику, сумніву, переконань, задоволення, аналізу та самооцінки
власних дій, а також спільного розв’язування проблем. Це особливий вид
навчання, де вчителю призначається нова роль та функції. Під час інтерактивного
навчання він вже не єдиний постачальник інформації та знань, чиє завдання
полягає в передачі цих знань.
Замість цього він постійно та активно підтримує учнів у самостійній
творчій роботі, виступаючи як проектувальник та консультант. Крім того,
інтерактивна діяльність включає в себе організацію та розвиток такого
спілкування, яке призводить до взаєморозуміння та співпраці, сприяє спільному
вирішенню загальних, а водночас, значущих завдань для кожного учасника [2].
Науковці та практики переконались, що інтерактивне навчання є
ефективним засобом стимулювання інтересу до навчання, мотивації навчально-
пізнавальної діяльності та сприяє розвитку критичного мислення,
самовпевненості, самостійності, креативності, формуванню організаторських і
комунікативних навичок, а також відповідних життєвих компетентностей, що
впливає на підвищення успішності.
Методологічною основою інтерактивного навчання є діяльнісний,
особистісно орієнтований і компетентнісний підходи. Діяльнісний підхід
передбачає, що учні засвоюють знання і вміння, виконуючи активні дії з
навчальним матеріалом, а не залишаючись пасивними спостерігачами або
слухачами. Основна ідея діяльнісного підходу до розвитку особистості полягає в
тому, що людина розкриває властивості та зв'язки елементів реального світу
лише через власну діяльність [3].
Особистісно орієнтований підхід передбачає перепрофілювання навчально-
виховного процесу на розвиток здібностей і талантів кожної дитини, а також
формування її особистісних характеристик. В основі особистісно орієнтованого
навчання лежать гуманізація і дитиноцентризм. Мета особистісно орієнтованої
освіти полягає не у визначенні особистості за заздалегідь визначеними
властивостями, а у створенні сприятливих умов для розкриття та розвитку
потенціалу кожного учня.
Компетентнісний підхід визначає орієнтацію освітнього процесу на
формування і розвиток ключових життєвих компетентностей особистості,
підкреслює практичну спрямованість освіти та акцентує увагу на
результативності навчання.

1.3.Гра як основний засіб формування навичок спілкування у дітей з

порушеннями мовленнєвого розвитку дошкільного віку
Інтерактивне навчання базується на принципах активності, відкритого
зворотного зв’язку, експериментування, довіри у спілкуванні та рівності позицій.
Принцип активності передбачає, що для досягнення цілей учень повинен брати
активну участь у процесі засвоєння матеріалу та взаємодіяти з іншими
учасниками навчального процесу[4].
Принцип відкритого зворотного зв’язку дозволяє учасникам висловлювати свої
думки, ідеї та заперечення стосовно поставлених завдань, сприяючи взаємному
розумінню між учнями.
Принцип експериментування включає активний пошук нових ідей та шляхів
вирішення завдань, що сприяє розвитку творчості та ініціативи особистості.
Принцип довіри у спілкуванні спрямований на організацію групового простору,
де учень і вчитель розташовані обличчям один до одного, що змінює традиційні
уявлення про роль вчителя та організацію занять.
Принцип рівності позицій підкреслює, що вчитель не нав’язує своїх думок, а
взаємодіє з учнями на рівних засадах. Кожен учень також має можливість взяти
на себе роль лідера чи організатора.
Інтерактивне навчання передбачає:
-Створення умов для відчуття учнем успішності й відкритого спілкування з
однокласниками.
-Засвоєння знань через дослідницьку діяльність та пошук нового.
-Залучення учнів до активної пізнавальної діяльності.
-Організацію активного засвоєння знань за допомогою інтерактивних прийомів.
-Навчання через практичні дії для вирішення життєвих проблем.
-Формування самостійності та індивідуальності.
-Сприяння висловленню власної думки, самостійному розв’язанню проблем та
рефлексії.
-Залучення до конструювання нового.
-Розвиток критичного та аналітичного мислення учнів.
Інтерактивні методи навчання залучають всіх учнів до активного вивчення
матеріалу, сприяють розвитку пізнавальних навичок та формують навички
ефективного спілкування (вміння слухати і розуміти одне одного, будувати
діалог, ставити питання для з'ясування). Вони також сприяють розвитку навичок
самостійної навчальної діяльності (визначення основних і проміжних цілей,
здатність передбачати наслідки власних виборів і їх об'єктивна оцінка), а також
виховують лідерські якості, навички роботи в команді та взяття відповідальності
за спільні та особисті досягнення [5].
Використання інтерактивних технологій сприяє розвитку у учнів здатності:
-Аналізувати навчальну інформацію, креативно підходити до засвоєння
матеріалу, що забезпечує усвідомленість набуття знань.
-Формулювати власну думку, чітко висловлювати її, обгрунтовувати та
обговорювати.
-Слухати інших, поважати альтернативні точки зору.
-Орієнтуватися в різних життєвих ситуаціях та знаходити раціональні рішення.
-Будувати конструктивні відносини в групі, уникати конфліктів, вирішувати їх,
шукати компроміси та прагнути до діалогу та консенсусу.
-Виконувати творчі завдання та проекти.
Найвідоміші форми інтерактивного навчання для початкової школи включають
рольові ігри, проекти, змагання, конкурси та інші. Також ефективно
використовуються прийоми інтерактивного навчання у традиційних формах
навчальної діяльності, такі як робота в парах, малих групах, мозковий штурм,
мікрофон, незакінчене речення та інші. Застосування цих прийомів в початковій
школі вимагає спеціальної підготовки вчителя, включаючи розуміння суті
кожного прийому, уміння обирати його для досягнення конкретної мети та
правильно його організовувати.
Гра є найбільш доступним і найближчим видом діяльності для дошкільних дітей.
Все, що вони вивчають і що оточує їх у реальному житті, вони уособлюють у
світі гри. Гра дозволяє дитині наслідувати мовлення старших, їхню поведінку,
взаємодії, та навіть їх роботу. Через гру дитина розвиває своє фізичне, розумове
та етичне зростання, покращуючи сприйняття, пам'ять, увагу, мислення та
мовлення. Кожна гра сприяє розвитку не однієї, а кількох якостей, вимагає
взаємодії різних органів та психічних процесів, і викликає різноманітні емоційні
переживання. Гра навчає дитину жити у цьому світі, працювати в колективі,
розвиває різні цінності (доброта, чесність, справедливість), організаційні
здібності, волю, дисципліну, наполегливість та ініціативу.
Під час спостереження за навколишнім світом дитина вивчає словесні
позначення для предметів, дій та явищ. Таким чином, вона засвоює мову -
унікальну властивість людей. За допомогою мовлення люди спілкуються один з
одним, обмінюються думками та почуттями. Мовлення формується за участю
усіх психічних процесів людини: сприйняття, пам'яті, мислення, уяви, емоцій та
етичних переконань. Мовлення передає досвід у різних сферах людської
діяльності. Мовлення починає формуватися тільки тоді, коли головний мозок,
фізіологічний слух та органи артикуляції досягають певного рівня розвитку. Це в
значній мірі залежить від навколишнього середовища, яке має стимулювати
постійне збагачення словникового запасу.
Під час ознайомлення з навколишнім світом предмети та явища сприймаються
дитиною через різні органи чуття. Це сприяє глибокому засвоєнню уявлень про
оточуючий світ, запам'ятовуванню словесних позначень, точному зв'язку слів з
предметом, дією або явищем, а також загалом мовленнєвій активності дитини.
Отримуючи зразок мовлення, дитина має можливість висловлювати свої
бажання, почуття та думки за допомогою мови. Мова оточуючих регулює
поведінку дитини та розширює її знання. Також вона розвиває слухову увагу,
формує фонематичний слух, навчає звуковимові та надає зразки граматично
оформленого мовлення. Наслідуючи мовлення оточуючих, дитина вчиться
точності відображення своїх думок та почуттів, вмінню володіти голосом,
диханням, усіма засобами емоційної виразності мовлення та правильній
мовленнєвій культурі спілкування.
Відхилення у розвитку мовлення відображаються на формуванні всього
психічного життя дитини. Вони ускладнюють спілкування з оточуючими, часто
перешкоджають правильному формуванню пізнавальних процесів, впливають на
емоційно-вольову сферу. Під впливом мовленнєвих порушень часто виникають
різні вторинні відхилення, які формують картину аномального розвитку дитини
в цілому. Подолання та попередження мовленнєвих порушень сприяє
гармонійному розвитку творчих здібностей особистості, усуває перешкоди для
реалізації її суспільної спрямованості та придбання знань. Вивчення
особливостей розвитку мовлення дошкільників дозволяє визначити основні
шляхи їхнього розвитку в педагогічній практиці: ознайомлення з навколишнім
світом, наслідування мовлення оточуючих, ознайомлення з літературою та
образотворчим мистецтвом, володіння різними уміннями і навичками та ігри.

Для дитини гра є життєво важливою, навіть необхідною. Через гру вона відчуває
своє місце у світі, розвивається фізично та психологічно. Гра виступає як
провідна форма діяльності для дитини, де вона проявляє свої здібності і вирішує
завдання. Педагог А. С. Макаренко робить висновок, що хоча гра - це і лише гра,
але вона виховує майбутню людину та громадянина. К.Д. Ушинський пояснює,
що гра надає дитині самостійності, якої їй не вистачає у реальному житті, і
дозволяє їй експериментувати та розвиватися.
Лікар і педагог Е. А. Аркін підкреслює значення ігор для успішного фізичного
виховання дітей, стверджуючи, що гра завжди вимагає від дитини певного
зусилля, що сприяє бадьорому та життєрадісному самопочуттю, а також
підтримує здоров'я.
Педагоги широко використовують ігри як засіб фізичного, розумового, етичного
і естетичного виховання дітей, зокрема тих, що мають мовленнєві порушення.
Гри в логопедичній роботі є не лише розвиваючими, але і корекційними. Гра, як
відомо, є королевою дитинства і, правильно застосована, може стати невід'ємним
помічником педагога.
Гра завжди орієнтована на майбутнє, оскільки в ній дитина експериментує з
життєвими ситуаціями або закріплює вміння та здібності. Мета гри має
пізнавальний та виховний аспекти, де навчання та взаємодія з іншими людьми
грають важливу роль.
Гра має різноманітне розвиваюче значення: через неї дитина пізнає світ,
розвиває своє мислення, воля та відчуття, формується її самооцінка та
взаємостосунки з однолітками
Дослідження у сфері психології підтверджують, що гра відіграє важливу роль у
розвитку дітей, оскільки в ній формується символічна (знакова) функція
свідомості. Це означає, що дитина використовує замінники реальних предметів
під час ігрових ситуацій. І саме у цих іграх вона починає використовувати різні
замінники, що передається з покоління в покоління у вигляді різноманітних
систем знаків, таких як письмова мова, математичні символи, ноти та інші.
Початок цього процесу, який відбувається через використання зовнішніх,
реальних замінників, переходить до внутрішніх, образних, що впливає на всі
психічні процеси дитини і дозволяє їй будувати уявлення про предмети і явища
дійсності та використовувати їх у розв’язанні різноманітних розумових завдань.
У практично усіх іграх діти взаємодіють з мовою і мисленням. Ці два психічні
процеси взаємопов'язані.
Розвиток мовлення у дитини відбувається у кількох напрямках, включаючи
формування артикуляції, розширення словника, розвиток зв'язного мовлення та
мовленнєвого мислення.
Ефективна робота з виправлення недоліків мовлення у дітей часто проводиться
через ігрові форми та вправи. У процесі корекції мовленнєвих недоліків у
дошкільників ігрові методи є особливо корисними, оскільки вони стимулюють
активність та зацікавленість дитини.
Недоліки у мовленні, такі як неправильна вимова, обмежений словник,
відсутність граматичних форм та інші, можуть впливати на поведінку дитини в
грі. Наприклад, діти з порушеннями мовлення можуть уникати спільної
діяльності через страх здатися смішними або через втомлюваність у мовленні.
Дитини з порушеннями мовлення також можуть демонструвати різні особливості
поведінки у грі в залежності від характеру їхньої проблеми, такі як боязкість,
невпевненість, недостатня увага та інші.
Під час ігор важливо враховувати індивідуальні особливості кожної дитини. Для
слабких слід обрати легший мовленнєвий матеріал, для сильних - складніший,
для боязких - надавати підтримку, для млявих - стимулювати, а для дуже жвавих
- контролювати активність. Ігри сприяють поліпшенню мовлення у дітей-
логопатів лише при безпосередньому керівництві дорослого та спеціально
організованому навчанні, яке спрямоване на розширення словника та досвіду.
У грі діти розвивають потребу у словесному спілкуванні та закріплюють
мовленнєві навики, які вони отримують під час логопедичних занять. Гра
активізує увагу дитини до мовлення та є відмінним засобом вдосконалення його
якості. Під час гри діти непомітно для себе вивчають правильну вимову звуків.
Проте, щоб гра стала ефективним інструментом для розвитку дітей у всіх
аспектах, важливо вміти правильно керувати нею. Всі ігри повинні сприяти
подоланню мовленнєвих проблем та особливостей поведінки дітей.
У логопедичній роботі особливо важливе ставлення до занять над виправленням
мовленнєвих недоліків. Для цього важливо зацікавити дітей і підтримувати їх
інтерес до роботи. Широке використання ігор на заняттях допомагає уникнути
втоми від монотонних тренувальних вправ та сприяє ефективнішому
закріпленню правильної вимови звуків.
Мовні ігри допомагають розвивати фонематичний слух, закріплювати правильну
вимову звуків та виховувати плавне мовлення, вільне від заїкання. У процесі ігор
логопед вдосконалює поняття та уявлення дітей, розвиває їх творчу уяву,
мислення та мовлення.
Для успішного розвитку правильної звуковимови важлива підготовка мовного
апарату, яка досягається через різноманітні ігри та вправи. Усі ці заходи
сприяють активному навчанню та розвитку дітей в усіх аспектах їх мовленнєвого
розвитку.

Під час проведення ігор важливо враховувати індивідуальні особливості кожної

дитини. Для слабких потрібно використовувати легший мовленнєвий матеріал,
для сильних - складніші завдання. Боязким дітям треба надавати підбадьорюючу
підтримку, млявих - підбурювати, а надто жвавих - трохи пригальмовувати.
Удосконалення ігрової діяльності дітей з мовними порушеннями відбувається за
участю дорослих, які направляють і контролюють їхні дії. Без спеціально
організованого навчання, спрямованого на розширення словника і життєвого
досвіду, гра може бути менш продуктивною. Основні знання та враження діти
здобувають найбільше в ході цілеспрямованої ігрової діяльності.
У грі діти відчувають потребу в словесному спілкуванні та закріплюють
мовленнєві навики, отримані на логопедичних заняттях. Гра активізує увагу
дітей до мовлення і є чудовим засобом вдосконалення їхнього мовлення. Вона
сприяє навчанню правильної вимови звуків швидко та легко. Проте, для того
щоб гра сприяла розвитку дітей у всіх аспектах, вона повинна бути належним
чином організована. Всі ігри мають сприяти подоланню мовленнєвих труднощів
та коригуванню поведінкових особливостей дітей.
У логопедичній роботі велике значення має підходити до занять з виправлення
мови з урахуванням інтересів дітей. Під час встановлення та закріплення
правильної вимови звуків, дуже важливо стимулювати інтерес дітей протягом
всього заняття. Для того, щоб діти не втомлювалися від одноманітних
тренувальних вправ, на заняттях повинні бути використані відповідні ігри, які
сприяють закріпленню правильної вимови безпосередньо в процесі гри.
Мовні ігри є ефективним засобом розвитку фонематичного слуху, правильної
вимови звуків та виховання плавного мовлення. Під час ігор логопед уточнює та
закріплює поняття, розвиває творчу уяву, мислення та мовлення дітей.
Важливо також враховувати, що забезпечення наочності є ефективним методом
для закріплення навчального матеріалу. У логопедичній роботі важливо
використовувати візуальні та аудіо-візуальні засоби, щоб покращити сприйняття
та засвоєння дітьми матеріалу.

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМУВАННЯ

НАВИЧОК СПІЛКУВАННЯ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З
ПОРУШЕННЯМИ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ ЗАСОБАМИ ІГРОВОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ
2.1 Дослідження рівнів сформованості навичок спілкування у дітей
дошкільного віку з мовленнєвими порушеннями
Згідно з поставленою метою, були визначені наступні завдання дослідження:
1. Підібрати діагностичні завдання для виявлення особливостей
комунікативних навичок у старших дошкільнят із загальним
недорозвиненням промови.
2. Дослідити особливості та рівень розвитку комунікативних навичок у
старших дошкільнят із загальним недорозвиненням мови
Експериментальне дослідження проводилося у місті Герца в Герцаївському
ЗДО «Теремок».
В експерименті брало участь 10 дітей у віці 6 років із висновком щодо ПМПК
«Загальне недорозвинення мови». Список дітей подано у таблиці 2.1.
Таблця 2.1
Список дітей з загальним недорозвиненням мови
№ ПІП Заключення логопеда
Рівень мовного розвитку

1 Владик І ЗНМ І рівень

2 Соня Тю ЗНМ І рівень
3 Артем Д. ЗНМ ІІ рівнень
4 Вадим К. ЗНМ ІІІ рівень
5 Валерія П. ЗНМ ІІ рівень
Продовження таблиці 2.1
6 Діма З. ЗНМ ІІ рівень
7 Данил Ш. ЗНМ ІІІ рівень
8 Міша Г. ЗНМ ІІІ рівень
9 Рома Д. ЗНМ ІІІ рівень
10 Аліна М. ЗНМ ІІІ рівень

Дослідження проводилося індивідуально з участю дітей у час, вільний від

занять. Висловлювання дітей фіксувалися дослівно й потім піддавалися аналізу
та оцінці.
Мета дослідження полягала в виявленні здібностей дітей у розумінні
емоційного стану інших дітей та дорослих і у здатності розповідати про це.
Дослідження проводилося індивідуально. Під час проведення були
запропоновані дітям сюжетні картинки (Додаток А), на яких зображено дітей
та дорослих у різних ситуаціях. Після ретельного розгляду картинок
респондентам ставилися наступні питання:
1. Хто зображений на картинці?
2. Що відбувається на картинці?
3. Які емоції виражені на картинці?
4. Як можна вирішити ситуацію на картинці?
5. Яким чином ситуація може розвиватися далі?
6. Які ваші власні думки щодо цього?
Оцінка результатів виглядає наступним чином:
-3 бали отримує дитина, яка самостійно та адекватно визначає емоційні
стани однолітків і дорослих, може зрозуміло пояснити їх походження
та зробити прогнози подальшого розвитку ситуації на картинці.
-2 бали отримує дитина, яка успішно виконує завдання з допомогою
дорослих.
-1 бал отримує дитина, яка не може зрозуміло визначити емоційні
стани людей на картинках, не може пояснити їх причину і не
передбачає подальшого розвитку ситуації.
Завдання №2 "Безлюдний острів":
Мета полягає в оцінці вміння вислуховувати інших людей з повагою до
їхніх інтересів та думок і висловленні власної думки спокійно.
Під час проведення цього завдання респондентів було розділено на дві
підгрупи по п'ять дітей у кожній.
Кожну групу дітей запрошували уявити, що вони опинилися на
безлюдному острові, і подумати про те, як вони будуть діяти та як
шукатимуть шлях додому.
Паралельно з цим, дітям було задано ряд питань:
-З чого слід почати ваше існування на безлюдному острові?
-Які предмети вам потрібно взяти з собою на острів?
-Яку роботу буде виконувати кожен з вас? Розподіліть обов'язки між
учасниками підгрупи.
-Хто повинен стати лідером вашої групи?
-Як ви будете захищатися від хижаків на острові?
-Як ви плануєте діяти в разі великого урагану на острові?
Оцінка результатів виглядає наступним чином:
-3 бали отримує дитина, яка проявляє ініціативу в спілкуванні та бере
на себе організаторську роль, вносить свої пропозиції, розподіляє
обов'язки, вміє слухати інших, згоджує свої пропозиції з групою, вміло
переконує інших.
-2 бали отримує дитина, яка проявляє позитивну активність в
спілкуванні, вислуховує інших та приймає їхні пропозиції, може
виносити свої ідеї та захищати їх, але також бере до уваги інтереси
інших.
-1 бал отримує дитина, яка не проявляє активності в спілкуванні, не
висловлює власної думки, не бере участі у розподілі обов'язків, може
діяти егоїстично та не уважно відноситься до бажань інших учасників
групи.
Мета завдання №3 "Помічники" полягає в дослідженні взаємодії дітей
у системах "дитина - дитина", врахуванні власних бажань та інтересів
інших дітей, участі в колективних справах та наданні допомоги.
Під час цього завдання діти були розділені на підгрупи та отримали
завдання: виконати допоміжні роботи вдома. Кожній групі було
висунуто індивідуальні завдання, такі як миття столів, підклеювання
порваної книги, поливання квітів та прибирання ігрових зон. Діти
повинні були вибрати необхідний інвентар для виконання завдань та
допомоги родині.
Оцінка результатів представлена у такому форматі:
-3 бали отримує дитина, яка активно взаємодіє з іншими, виявляє
ініціативу в розв'язанні конфліктів, організовує спільні дії, враховує
думки та бажання інших учасників, вміло пояснює свої пропозиції та
переконує інших, вчасно надає допомогу іншим учасникам та
звертається за допомогою до дорослих або інших учасників групи при
необхідності.
-2 бали отримує дитина, яка демонструє позитивну активність в
спілкуванні та вирішенні конфліктів, приймає участь у взаємодії,
пропонує альтернативні шляхи розв'язання, виявляє увагу та допомагає
іншим, але може порушувати правила взаємодії час від часу.
-1 бал отримує дитина, яка демонструє мінімальну активність у
спілкуванні, не проявляє ініціативи, може бути байдужою до
конфліктів та не надає допомогу іншим, може відмовлятися від
пропозицій дорослих або інших учасників групи.
Мета завдання №4 полягає в розвитку навичок розуміння та вирішення
конфліктних ситуацій, спокійної реакції на них та поваги до інших.
У цьому завданні дітям було запропоновано коробку з іграшками,
кількість яких відповідала кількості дітей, але дві з них були
абсолютно новими. Спостерігаючи, як діти обирають іграшки, можна
було помітити, що нові іграшки привертали найбільше уваги, що
призвело до конфлікту. Для вирішення конфліктної ситуації було
запропоновано кілька варіантів розв'язання проблеми, включаючи
надання переваги тому, хто взяв іграшку першим, гру всіма разом,
використання рахівниці та гру по черзі.

Оцінка результатів поділяється на наступні категорії:

-3 бали отримує дитина, яка уникнула конфліктних ситуацій та
намагалася знайти справедливе рішення або зверталася за допомогою
до дорослих, виявляючи спокійне та об'єктивне ставлення до ситуації.
-2 бали отримує дитина, яка не провокувала конфліктів, але не брала на
себе ініціативу в їх вирішенні, вибираючи компроміс та
підпорядковуючи свої бажання інтересам інших учасників.
-1 бал отримує дитина, яка провокувала конфліктні ситуації, не
враховувала інтереси інших учасників та не зверталася за допомогою
до дорослих.
Мета завдання №5"Інтерв'ю" полягає в розвитку навичок отримання
необхідної інформації під час спілкування, проведенні простих діалогів
з однолітками та дорослими.
Під час цього завдання учасників було розділено на 3 групи, і кожній
групі було запропоновано опитати 3 дітей з іншої групи та одного
будь-якого педагога. В результаті кожна дитина мала розповісти своїй
групі та педагогам про отриману інформацію.
Оцінка результатів розділяється таким чином:
За виконання завдання:
-3 бали отримує дитина, яка з великим задоволенням виконувала завдання,
самостійно формулювала 3–5 своїх запитань і забезпечувала їх логічну
послідовність у загальному інтерв'ю.
-2 бали отримує дитина, яка формулювала 2–3 коротких запитання з допомогою
дорослого, проте не завжди зберігала логіку і послідовність у проведенні
інтерв'ю.
-1 бал отримує дитина, яка не змогла виконати завдання навіть з допомогою
дорослого або уникала виконання завдання взагалі.
Максимальна кількість балів за виконання всіх завдань становить 15 балів.
Ця система оцінювання спрямована на оцінку рівня навичок дітей у виконанні
завдань, пов'язаних із створенням запитань та проведенням інтерв'ю.

Рівень комунікативних навичок оцінювався в залежності від набраних балів

згідно з такою шкалою:
 Високий рівень: від 11 до 15 балів;
 Середній рівень: від 6 до 10 балів;
 Низький рівень: від 0 до 5 балів.
Отримані результати дослідження підлягали бальному та рівневому аналізу.
Бальний аналіз включав підрахунок балів за правильні відповіді та їх
порівняння. Рівневий аналіз передбачав розподіл старших дошкільнят із
загальним недорозвиненням мови за рівнями сформованості комунікативних
навичок та виконання відсоткового аналізу.
Після аналізу результатів дослідження ми встановили рівень розвитку
комунікативних навичок у дошкільнят із загальним недорозвиненням мови.
Результати даного дослідження відповідно знаходять своє відображені у
таблиці 2.2.
Таблиця 2.2.
Результати дослідження комунікативних навичок в дошкільнят з
загальним недорозвиненням мови, бали
ІП диитни Завдання № Сума Рівень
1 2 3 4 5 балів
Соня Т. 3 1 3 2 2 11 Високий
Артем Д. 2 0 2 2 1 7 Середній
Вадим К. 1 1 1 1 1 5 Низький
Владик І. 2 3 3 2 1 11 Високий
Валерія П. 2 2 2 2 2 10 Середній
Діма З. 2 2 2 2 2 10 Середній
Данил Ш. 1 1 1 1 1 5 Низький
Продовження талиці 2.2
Міша Г. 1 1 1 1 1 5 Низький
Рома Д. 1 1 1 1 0 4 Низький
Аліна М. 2 2 1 2 1 8 Середній

Рівень комунікативних навичок оцінювався в залежності від набраних балів

згідно з такою шкалою:
 Високий рівень: від 11 до 15 балів;
 Середній рівень: від 6 до 10 балів;
 Низький рівень: від 0 до 5 балів.
Отримані результати дослідження підлягали бальному та рівневому аналізу.
Бальний аналіз включав підрахунок балів за правильні відповіді та їх
порівняння. Рівневий аналіз передбачав розподіл старших дошкільнят із
загальним недорозвиненням мови за рівнями сформованості комунікативних
навичок та виконання відсоткового аналізу.
Після аналізу результатів дослідження ми встановили рівень розвитку
комунікативних навичок у старших дошкільнят із загальним недорозвиненням
мови.

Під час аналізу результатів експерименту були отримані наступні висновки: при
виконанні першого завдання з першою картинкою лише четверо з 10 дітей
змогли точно визначити емоції, які переживають персонажі на картинці. Інші
діти неправильно називали емоції, навіть після допомоги дорослих, і допускали
певні помилки та неточності.
Щодо другої та третьої картинок, чотири дітей успішно впоралися з завданням,
точно визначивши емоції, які відчували дорослі на картинках, та знаходячи
синоніми для цих емоцій. Ще шестеро респондентів назвали емоції, але не
вдалося знайти синоніми для них.
Повністю впоралися з завданням два учасники, які уважно вислухали думку
однолітків: Владик І., Валерія П., Діма З. та Аліна М.
Інші діти не досить успішно впоралися з завданням: вони вигадували історії про
своє перебування на безлюдному острові, але під час відповідей на запитання від
інших дітей вони були розгублені та відволікалися. Решта дітей мало ледь
справилися з необхідним завданням. Артем Д. навіть не зміг виконати це
завдання.
У виконанні завдання 3 розділити респондентів на підгрупи вони впоралися без
втручання дорослих. Проте тільки учасники однієї підгрупи змогли обрати
капітана команди, друга підгрупа потребувала допомоги дорослих. Усі
респонденти виконали завдання, розподіливши ролі та обов'язки, і в результаті
спілкуючись успішно виконали завдання, не сварилися та навіть не суперечили
між собою. Капітани, в свою чергу, повністю змогли розповісти про виконану
роботу. Мишко Г. не проявив жодної активності, пасивно слідуючи за більш
ініціативними дітьми, проте показав вміння виражати повагу до оточуючих
людей, не сварився та спокійно реагував під час конфліктних ситуацій.
У виконанні завдання 4 перший варіант відповіді призвів до суперечки, оскільки
діти не змогли визначити, хто саме взяв іграшку першим. Другий варіант
відповіді не був обраний жодною дитиною. Троє дітей виразили бажання гратися
іграшкою разом, серед них були Лера П., Артем Д. та Владик І. Вибір
порахуватися отримали двоє дітей: Аліна М., Соня Т., тоді як сьомий варіант
відповіді обрали п’ятеро респондентів: Влад І., Мишко Р., Данило Ш., Діма З.,
Даша Л..
Аліна М. почала кричати та, нарешті, взяла іграшку собі, ставши агресивною та
навіть готовою вдарити іншу дитину.
Останнє завдання виявилося найскладнішим, оскільки дошкільнята мали
відіграти роль кореспондентів та дізнатися від мешканців міста «Дитсадочок» -
інших дітей та вихователів, як вони проводять час, що роблять у вільний час, та
які заняття їм подобаються у садочку. У завершення цього завдання дитина мала
дослідити інформацію та передати її решті діток та педагогам закладу.
Частково успішно справилися 4 дітей (Артем Д., Соня Т., Валерія П., Діма З.).
Рома Д. не впорався з завданням. Коли виникли складнощі, він почав плакати і
не приймав допомоги дорослого, а також відмовився виконувати завдання.
Під час проведення діагностичних завдань були враховані індивідуальні
особливості кожного респондента.
Дітям всі завдання було запропоновано виконати протягом кількох днів,
причому найбільше часу було витрачено на виконання останнього
(найважчого) - п'ятого завдання.

Результати оцінки рівня сформованості комунікативних навичок в дошкільнят

з загальним недорозвиненням мови висвітлені нами на рис. 2.1

20

40

Рис. 2.1. Рівень сформованості комунікативних навичок у старших

дошкільнят із загальним недорозвиненням мови
40

Високий рівень Середній рівень Низький рівень

На Рис. 2.1 можна побачити, що лише у 20% дітей виявлено високий рівень
розвитку комунікативних навичок. Владик І. та Соня Т. відзначаються
широким колом спілкування з дорослими та однолітками. У них високі
показники на всіх рівнях: вони вміють розрізняти емоційний стан інших та
розповідати про нього, виявляють ініціативу у спілкуванні, здатні вести діалог,
вислуховувати інших, відстоювати свою думку, узгоджувати свої бажання з
інтересами інших, брати участь у колективних справах, поважати інших та
спокійно реагувати на конфліктні ситуації.
Середній рівень сформованості комунікативних навичок спостерігався у 40%
дітей. Більшість з них потребують допомоги дорослого, виявляють недостатню
ініціативу.
Діти змогли розуміти емоційний стан інших, але вміння поважати інших,
уникати сварок та спокійно реагувати на конфліктні ситуації виявили на
низькому рівні. Вони не проявляли бажання ділитися та вирішувати конфлікти.
Низький рівень сформованості комунікативних навичок спостерігався також у
40% дітей. Вони мали труднощі з виконанням практично всіх діагностичних
завдань, навіть з допомогою дорослого.
Для значної кількості дітей у цій експериментальній групі характерні стійкі
проблеми у спілкуванні. Це виявляється у їх нездатності вступати у мовленнєве
спілкування як з дорослими, так і з однолітками, недостатньо розвинених
формах комунікації (діалог та монолог), а також у їхній особливій поведінці
(відсутність інтересу до спілкування, неуміння орієнтуватися у ситуаціях
спілкування, неуміння адаптувати спосіб спілкування до контексту,
нахмуреність).
Ці мовні та комунікативні труднощі негативно впливають на їхні можливості
взаємодіяти з однолітками під час ігор та загального спілкування.
Отримані дані переконують у необхідності спеціальної корекційно-
педагогічної підтримки, спрямованої на розвиток комунікативних навичок у
дітей дошкільного віку з загальним недорозвиненням мовлення. Також
важливо забезпечити організовану та направлену допомогу дорослих для
формування основних аспектів комунікативної навички у дітей, засновану на
основній діяльності.

2.2 Методика формування навичок спілкування у дітей дошкільного віку з

порушеннями мовленнєвого розвитку

2.3. Методичні рекомендації щодо формування навичок спілкування у дітей

дошкільного віку з мовленнєвими порушеннями засобами ігрової діяльності
Розвиток комунікативних навичок у дітей дошкільного віку є ключовим
аспектом їхньої підготовки до подальшого життя. Для досягнення успіху у цій
сфері необхідне тісне співробітництво всіх фахівців, які займаються
педагогічним процесом. Щодня, у повсякденному житті, взаємодія дитини з
педагогом, батьками та однолітками має сприяти формуванню їхніх
комунікативних навичок.
Педагог, що працює з дітьми цього віку, повинен мати глибокі знання про
особливості цих дітей, методи діагностики та корекції їхнього спілкування.
Важливо забезпечувати постійну роботу з формування цих навичок під час
навчального процесу та поза ним. Навіть прогулянки та звичайні режимні
моменти можуть стати часом для розвитку комунікативних навичок, важливо
постійно стимулювати дітей до мовних взаємодій.
Використання ігор з правилами виявляється ефективним засобом формування
комунікативних навичок. Такі ігри стимулюють розвиток мовленнєвих процесів
та мовної активності, сприяють створенню позитивної атмосфери та радісного
настрою. Крім того, вони допомагають підготувати дітей до школи, розвиваючи
навички спілкування та сприйняття правил.
Отже, спільна робота педагогів, батьків та інших спеціалістів, а також
використання різноманітних методів, включаючи ігри з правилами, є
необхідними умовами для успішного формування комунікативних навичок у
дітей дошкільного віку.
У сучасному педагогічному процесі стежиться на те, яким чином розвиваються
комунікативні навички у дітей, особливо у тих, хто має глибокі порушення
мовлення. Процес формування вмінь і навичок взаємодії і спілкування є
складним та вимагає системного підходу. В іграх із правилами, проведених у
відповідності до певних принципів, криється потенціал для досягнення цієї мети.
Перш за все, ігри мають за мету навчити дітей доброзичливо ставитися один до
одного. Це означає, що учасники гри повинні вміти звертатися один до одного за
іменем, використовувати етикетні вислови, розв'язувати конфлікти мирним
шляхом та допомагати один одному. Ці навички є основними в будь-якому виді
спілкування та важливі для соціальної адаптації.
Далі, ігри сприяють розвитку самостійності у дітей, навчаючи їх організовувати
гру, домовлятися про її перебіг та зміни, а також оцінювати внесок кожного
учасника. Це важливі навички, які допомагають дітям бути активними
учасниками спільної діяльності та відчувати свою важливість у групі.
Зазначені принципи системності та послідовності важливі для успішного
формування комунікативних навичок через ігрову діяльність. Системність
полягає в тому, що робота з дітьми відбувається послідовно, крок за кроком, з
урахуванням їхніх індивідуальних особливостей та потреб. Послідовність
дозволяє уникнути перевантаження дітей і поступово розширювати їхні
можливості.
Індивідуальний підхід полягає в тому, що кожен учень має свої власні темпи
розвитку та особливості сприйняття інформації. Вихователь повинен
враховувати ці особливості під час організації ігор і спілкування з дітьми з
глибоким порушенням мовлення.
У педагогічній практиці, ігри із правилами виявляються потужним інструментом
для розвитку комунікативних навичок у дітей з глибоким порушенням мовлення.
Завдяки цим іграм, діти вчаться спілкуватися, розв'язувати конфлікти та
співпрацювати один з одним, що є важливим етапом у їхньому соціальному і
емоційному розвитку.

Принцип індивідуального підходу в педагогіці є важливою складовою успішного

навчання та розвитку дітей. Цей принцип передбачає врахування індивідуальних
особливостей кожної дитини, зокрема її мовленнєвих та емоційних
характеристик. Зважаючи на різноманітність мовленнєвих порушень та ступінь
їхньої тяжкості, педагог повинен здійснювати індивідуальний підхід до кожної
дитини.
Основні напрямки реалізації принципу індивідуального підходу включають в
себе вивчення стану мовлення кожної дитини та врахування цих знань у
педагогічній діяльності. Наприклад, у процесі ігрової діяльності важливо
враховувати ставлення, інтереси та характер участі кожної дитини на іграх.
Сором'язливі, нерішучі діти потребують особливої уваги та підтримки, тоді як
активні діти з організаторськими здібностями також повинні мати можливість
виявити себе та взяти активну участь у грі.
Окрім цього, індивідуальний підхід має бути спрямований на усунення
мовленнєвих та комунікативних труднощів, зокрема недостатність словникового
запасу, відсутність дієслівного словника та інші проблеми у вживанні
невербальних засобів спілкування. У цьому контексті ігри з правилами
виявляються ефективним засобом формування комунікативних навичок та
моральних цінностей у дітей. Вони сприяють розвитку дружелюбності, вмінню
діяти разом та відчуттю себе членом колективу.
У системі ігор з розвитку комунікативних здібностей важливо проводити роботу
у чотирьох основних напрямках, що сприяють збагаченню мовленнєвого досвіду
та формуванню навичок ефективного спілкування. Це дозволить кожній дитині
отримати необхідну увагу та підтримку в її мовленнєвому розвитку, а також
розвивати в них вміння ефективно спілкуватися з оточуючими.
Ігри з розвитку комунікативних здібностей проводяться в системі та
розділені на 4 блоки (Рис. 2.2):
 Рис. 2.2 Блоки ігор з розвитку комунікативних здібностей
Перший блок ігор спрямований на формування вмінь слухати, розуміти та
підкорятися правилам. Ці ігри, які включають "Холодне - гаряче" та інші,
розвивають в дітей увагу, витримку та почуття відповідальності. Шляхом
взаємодії з ігровими ситуаціями, діти вчаться контролювати свої дії та
взаємодіяти з оточуючими.
У другому блоку ігор діти навчаються активно слухати, взаємодіяти на
вербальному та невербальному рівнях, висловлювати свої почуття та ідеї. Тут
вони вчаться ставити питання, аргументувати свою точку зору та виражати свої
думки.
Третій блок ігор спрямований на вміння переробляти інформацію. У цих іграх
діти навчаються розуміти один одного, використовувати аргументи та робити
висновки. Це важливий етап у розвитку їхніх аналітичних та критичних навичок.
Четвертий блок ігор ставить за мету навчання дітей конструювати текст для
інших та вміти ефективно висловлювати свої думки та почуття. Ці ігри
допомагають дітям розвивати навички встановлення зворотного зв'язку під час
спілкування, що є ключовим елементом взаємодії.

ВИСНОВКИ
Отже, в ході даного дослідження було виявлено, що спілкування має значний
вплив на розвиток психічних функцій дітей у ранньому та дошкільному віці.
Виявлено, що спілкування з дорослими та однолітками відіграє важливу роль у
формуванні комунікативних навичок дітей. Спільна діяльність дітей є ключовим
фактором у розвитку спілкування, взаємовідносин та взаємодії. Низький рівень
комунікативних навичок у дітей може призвести до хиткості відносин та
конфліктності у взаємодії з оточуючими.
Дослідження показало, що діти з загальним недорозвиненням мови мають
специфічні особливості комунікативних порушень, які обмежують їх у
спілкуванні та взаємодії з іншими. Важливо враховувати ці особливості при
розробці індивідуальних програм та корекційних заходів.
Загальний аналіз результатів дозволяє зробити висновок, що необхідно надавати
більше уваги формуванню комунікативних навичок у дітей старшого
дошкільного віку з порушеннями мовлення. Ефективні заходи та програми
повинні спрямовуватися на підвищення рівня комунікативної компетенції та
вирішення конкретних проблем, що виникають у цієї категорії дітей.
У висновку даного дослідження можна зазначити, що діти із загальним
недорозвиненням мови часто мають серйозні порушення у комунікативних
навичках. Такі порушення можуть виявлятися у важкості у встановленні
контакту з іншими людьми, зниженні інтересу до спілкування, а також у
неумінні орієнтуватися у ситуаціях спілкування та недостатній мовній
активності. Цей факт свідчить про необхідність корекційної роботи з метою
розвитку комунікативних навичок у цієї категорії дітей.
Експериментальні дослідження показали, що використання ігор у навчальному
процесі може значно покращити ситуацію. Ігри з правилами сприяють
формуванню мовної саморегуляції у дітей та їхньому успішному
комунікативному розвитку. Крім того, ці ігри сприяють загальному розвитку
дітей та підготовці їх до шкільного навчання.
У контексті шкільної освіти, комунікативні навички стають особливо
важливими. Вони включають у себе вміння підкорятися правилам та нормам, а
також прояв творчої активності та здатність до ефективного спілкування з
оточуючими.
Отже, дослідження підтвердило гіпотезу про позитивний вплив використання
ігор у педагогічному процесі дошкільної освіти на якість навчання та розвиток
комунікативних навичок у дітей. Це підтверджує необхідність включення ігор у
навчальні програми з метою покращення якості освіти та ефективного розвитку
дітей з різними комунікативними потребами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Альохіна Н. В. Формуванння комунікативної компетентності
майбутніх фахівців / Н. В. Альохіна // Наукові записки. Серія: Культура і
соціальні комунікації. — 2012. — №3. — С. 23 — 31.
2. Бабич Н. Д. Основи культури мовлення / Н. Д. Бабич. – Львів : Світ,
І99 с. 6. Базовий компонент дошкільної освіти. Нова редакція / Богуш А.М.,
Бєлєнька Г.В., Богініч О.Л. та ін. - К.: Видавництво, 2012. - 26с.
3. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики / Ф. С. Бацевич. –
К. : Академія, 2004. – 342 с.
4. Білан О.І. Програма розвитку дитини дошкільного віку
«Українське дошкілля» / О.І.Білан; за заг. ред. О.В.Низковської, Тернопіль
«Мандрівець», 2017.– 256 с.
5. Богуш А. М. Дошкільна лінгводидактика: Теорія і практика / А. М.
Богуш. – Запоріжжя : Просвіта, 2000. – 216 с. 81
6. Богуш А. М. Заняття з розвитку мови в дитячому садку / А. М.
Богуш. – К. : Рад. шк., 1986. – 342 с.
7. Богуш А. М. Мовленнєва компетенція дошкільника як
лінгводидактична проблема / А. М. Богуш // Розвиток творчих здібностей дітей
засобами мовлення : зб. наук. праць. – Київ ; Запоріжжя, 1998. – Вип. 11. – С. 5–
16.
8. Богуш А. М. Розвиток українського мовлення у дошкільників / А. М.
Богуш. – К. : Освіта, 1991. – 178 с.
 9. Варзацька Л. Особистісно зорієнтована модель мовленнєвого
розвитку особистості / Л. Варзацька, О. Янчук // УМЛШ. – 2007. – № 2. – С. 13–
19.
10. Васьківська Г. Формування комунікативної компетентності
особистості як основна проблема сучасної лінгводидактики. РОЗДІЛ ІІ.

Теорія навчання. Є Галина Васьківська/ Науковий вісник

Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, 2016.-
С.33-38.
11. Вашуленко М. Мовленнєвий розвиток дошкільників – запорука їхньої
наступної успішності / М. Вашуленко // Дитячий садок. – 2004. – № 20.
– С. 10–13.
12. Гавриш Н. Художнє слово і дитяче мовлення / Н. Гавриш // Дитячий
садок. – 2005. – № 2. – С. 4–6.
13. Гончаренко А. Сучасні підходи до розвитку мовлення дітей / А.
Гончаренко // Дошкільне виховання. – 2004. – № 7. – С. 18–19.
14. Гулько Н.І. Гра як засіб формування іншомовної комунікативної
компетенції дошкільників / Гулько Н.І. / Вісник психології і педагогіки
[Електронний ресурс] : Збірник наук. праць / Педагогічний інститут Київського
університету імені Бориса Грінченка, Інститут психології і соціальної педагогіки
Київського університету імені Бориса Грінченка. – Випуск 7. – К., 2012. – Режим
доступу до збірника : http://www.psyh.kiev.ua/Збірник_наук._праць.
15. Денисенко О.І. Розвиток навичок комунікабельності у дітей
дошкільного віку. - Черкаси: ЧОІПОПП ЧОР, 2012. - 32 с.
16. Дитина: освітня програма для дітей від 2 до 7 років / Г.В.Бєлєнька,
О.Л.Богініч, Н.І.Богданець-Білоскаленко та ін. ; наук. кер. В.О.Огнев’юк. – Київ,
2016. – 304 с.
17. Дмитрук Л. Особливості українського мовленнєвого етикету / Лілія
Дмитрук/ Науковий вісник МНУ імені В.О.Сухомлинського. Педагогічні науки.-
№ 1 (52), лютий 2016, Вінниця.- С.273-277.
18. Кожевникова Т. Школа педагогічної майстерності: Мовленнєвий
розвиток дошкільнят / Т. Кожевникова // Дошкільне виховання. – 2004. –№ 12. –
С. 6–9.

19. Колодич О. Б. Сучасні підходи до вивчення мовленнєвої діяльності /

О. Б. Колодич // Педагогіка і психологія. – 2004. – № 4. – С. 17– 20.
 20. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні: К 63 :
наук.-метод. посіб. / наук. ред. О. Л. Кононко. – К. : Ред. журн. "Дошкільне
виховання", 2003. – 243 с.
21. Кононко О. Л. Про базову програму розвитку дошкільника «Я у
світі» / О. Л. Кононко // Дошкільне виховання. – 2008. – № 8. – С. 29.
22. Кучай О.В. Компетенція і компетентність – відображення цілісності
та інтеграційної суті результату освіти / О.В. Кучай // Рідна школа.
– 2009. – №11. – С. 44-48.
23. Лейко С. В. Поняття "компетенція" та "компетентність": теоретичний
аналіз / С. В. Лейко // Педагогічний процес: теорія і практика. - 2013. - Вип. 4. -
С. 128-135. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pptp_2013_4_15
24. Листопад М.В. Формування комунікативних умінь у дітей старшого
дошкільного віку засобами гри-драматизації /Листопад М.В.
/Педагогічнеі гнауки, збірник наукових праць, ВипускLXXVII.Том
1,2017.С.98-102. 84
25. Луценко І. Культура мовленнєвого спілкування: зміст і методи
роботи: розвиток мовлення / І. Луценко // Дошкільне виховання. – 2004. – № 5. –
С. 10-12.
26. Методика та організація наукових досліджень : навч. посіб. / С. Е.
Важинський, Т І. Щербак. – Суми: Сум. ДПУ імені А. С. Макаренка, 2016.
– 260 с.
27. Михальська С.А. Чинники та критерії комунікативно– мовленнєвого
розвитку дошкільника / С.А.Михальська/ Проблеми сучасної психології. 2010.
Випуск 9 С.107-118.
28. Нещерет О. І. Психологія мовленнєвої діяльності :
навчальнометодичний посібник / О. І. Нещерет. – Ніжин, 2004. – 86 с.

29. Пенькова О. Розвиток мовлення у дітей / О. Пенькова // Психолог. –

2005. – № 42. – С. 13–19.
30. Піроженко Т.ОГ. Психічний розвиток дитини дошкільного віку:
досвід роботи сучасного дошкільного навчального закладу.-2-е вид.,стереот.-
Запоріжжя: ТОВ «ЛІПС» ЛТД,2003.-168 с.
Виклад основного матеріалу дослідження.
Висновки. Використання інтерактивних методів навчання для формування
комунікативно-мовленнєвих умінь молодших школярів є важливою та
ефективною стратегією в сучасній освіті. Результати досліджень та практичний
досвід свідчать про те, що ці методи сприяють активному залученню кожного
учня до навчального процесу, сприяють розвитку пізнавальних, комунікативних
та соціальних навичок.
Інтерактивне навчання сприяє розвитку у дітей аналітичного мислення,
критичного оцінювання інформації, а також формує навички спільної роботи в
групі. Крім того, воно сприяє формуванню вмінь ефективно спілкуватися,
висловлювати свої думки, розуміти позицію інших, а також будувати
конструктивні відносини.
Отже, використання інтерактивних методів у навчанні молодших школярів
є важливою складовою сучасного педагогічного процесу, яка сприяє
повноцінному розвитку особистості та підготовці дітей до успішної соціальної
адаптації.
Список використаної літератури
1. Будна Н., Каніщенко А. Українська мова. Активізація мовленнєвої діяльності
молодших школярів: підруч. для 1-2 класів, К.: «Навчальна книга – Богдан»,
2012. 208 с.
2. Ванжура Л. Як розвивати комунікативно-мовленнєві здібності учнів.
Початкова освіта. 2006. №12. С.9-14
3. Вашуленко М. С. Методика навчання української мови в початковій школі:
навч. посіб. К.: Літера ЛТД, 2011. 364 с.
4. Пентилюк М. Концептуальні засади комунікативної методики навчання
української мови. Українська мова і література в школі. 2006. №1. С. 15 – 20
5. Калмикова Л. О. Формування мовленнєвих умінь і навичок у дітей:
психолінгвістичний та лінгвометодичний аспекти: [Навчальний посібник] / Л. О.
Калмикова. К.: НМЦВО, 2003. 253 с.
3. Конопляста С. Ю. Логопсихологія: навч. Посіб. / С. Ю. Конопляста, Т. В. Сак;
за ред. М. К. Шеремет. – К.: Знання, 2010. – 293 с.
4. Марченко І. С. Спеціальна методика початкового навчання української мови
(логопедична робота з корекції порушень мовлення у дошкільників): Навчальний
посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів. Спеціальність:
Корекційна освіта / І. С. Марченко – К., 2009. – 133 с.
5. Мартиненко І. В. Методика формування комунікативних вмінь у дітей
старшого дошкільного віку із загальним недорозвитком мовлення / І. В.
Мартиненко // Логопедія – 2012. − №2. − С. 328 – 295.

ДОДАТОК А