МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

"УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ"
ГЕОГРАФІЙЧИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра фізичної географії та раціонального природокористування

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни "Методика викладання географії в закладах загальної середньої

освіти"

на тему : СУЧАСНІ ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ

Студентки № курсу
Спеціальності
ПІБ
Науковий керівник:
Науковий ступінь, посада, звання
ПІБ

Ужгород - 2024
 2

АНОТАЦІЯ

У сучасному освітньому контексті використання інноваційних

педагогічних технологій стає важливим елементом успішного навчання та
розвитку особистості учнів. Дана курсова робота присвячена дослідженню
теоретичних та практичних аспектів підготовки вчителів до застосування
інноваційних технологій навчання. Розглядаються актуальні питання, пов'язані з
професійною підготовкою вчителів, виявленням сутності базових понять
дослідження та аналізом сучасного досвіду у цій області.

У першому розділі "Теоретичні основи підготовки вчителів до

застосування інноваційних технологій" висвітлюється значення професійної
підготовки вчителів як наукової проблеми, розглядаються сутнісні
характеристики ключових понять і проводиться аналіз сучасного досвіду у
підготовці вчителів до використання інноваційних педагогічних технологій.

У другому розділі "Змістовно-методичне забезпечення підготовки

вчителів до застосування інноваційних технологій навчання" досліджується
стан готовності майбутніх учителів до використання інноваційних технологій та
розглядається моделювання процесу їхньої підготовки в цьому напрямку.

Робота спрямована на визначення та вирішення актуальних проблем у

підготовці вчителів до ефективного застосування інноваційних педагогічних
технологій у навчальному процесі.
 3

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………….………………….4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ ДО

ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ……………………..
………………….6

1.1. Професійна підготовка вчителів до застосування інноваційних технологій

як наукова проблема…………………………………………………………….
………6

1.2. Сутнісні характеристики базових понять дослідження………….………….10

1.3. Аналіз сучасного досвіду підготовки вчителів до застосування інноваційних

технологій навчання…………………………………………………….………….14

РОЗДІЛ 2. ЗМІСТОВНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДГОТОВКИ

ВЧИТЕЛІВ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
НАВЧАННЯ.16

2.1. Стан готовності майбутніх учителів до застосування інноваційних

технологій
навчання…………………………………………………………………………16

2.2. Моделювання процесу підготовки вчителів до застосування інноваційних

технологій
навчання………………………………………………………………….19

ВИСНОВКИ……………………………………….………………………………..25

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….26

 4

ВСТУП

Актуальність дослідження є очевидною в контексті активного

реформування освітньої системи та збільшення вимог до якості освіти та
кваліфікації вчителів. В умовах стрімкого технологічного прогресу та зміни
вимог суспільства до освіти вчителі повинні бути готові до впровадження
інноваційних методик та підходів у навчальний процес.

Оновлення підготовки вчителів на інноваційних засадах є ключовим

чинником у забезпеченні якості освіти та підвищенні професійного рівня
педагогічних кадрів. Особлива увага до підготовки вчителів, які володіють
різноманітними предметними та функціональними навичками, стає необхідною
у контексті впровадження концепції "Нова українська школа", яка передбачає
інтегрований підхід до навчання та розвитку особистості учнів.

Підготовка майбутніх учителів до використання інноваційних методів є

новим аспектом їх професійної підготовки.

Проблема підготовки вчителів до застосування інноваційних технологій є

складною, багатогранною та міждисциплінарною. У її вирішенні беруть участь
як зарубіжні, так і вітчизняні вчені, такі як А. Алексюк, С. Гончаренко, О.
Дубасенюк, Н. Ничкало, С. Сисоєва, В. Сластьонін та інші. Вони досліджують
різні аспекти професійної підготовки педагога, включаючи формування
культури майбутнього вчителя, компетентнісні засади підготовки педагога,
підготовку до впровадження освітніх технологій у професійній діяльності,
підготовку вчителя до інноваційної діяльності та інші аспекти.

Об’єкт дослідження — професійна підготовка вчителів у закладах вищої

освіти.

Предмет дослідження — змістовно-методичне забезпечення підготовки

вчителів до застосування інноваційних технологій.
 5

Мета дослідження — теоретично обґрунтувати, експериментально

перевірити ефективність педагогічних технологій навчання.

Відповідно до поставленої мети визначено такі завдання дослідження:

- розглянути професійну підготовку вчителів до застосування

інноваційних технологій як наукова проблема;

- розглянути сутнісні характеристики базових понять дослідження;

- здійснити аналіз сучасного досвіду підготовки вчителів до застосування

інноваційних технологій навчання;

- розглянути стан готовності майбутніх учителів до застосування

інноваційних технологій навчання;

- здійснити моделювання процесу підготовки вчителів до застосування

інноваційних технологій навчання.

Методологічну основу дослідження становлять системний, особистісно

орієнтований, аксіологічний, акмеологічний, діяльнісний, суб'єктний,
технологічний, середовищний, компетентнісний та комунікативний підходи.
 6

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ ДО

ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

1.1. Професійна підготовка вчителів до застосування інноваційних

технологій як наукова проблема

Сучасні процеси глобалізації та інтеграції світового співтовариства

неодмінно впливають на різні аспекти людського життя, включаючи освітню
сферу. Нині українська освіта перебуває у процесі організаційного
реформування та модернізації.

Основними нормативно-правовими документами, які визначають основи

підготовки фахівців у галузі освіти в Україні, є ряд законів та стратегічних
документів, таких як Закони України "Про освіту" (2017 р.), "Про загальну
середню освіту" (1999 р.), "Про вищу освіту" (2014 р.), Державний стандарт
початкової загальної освіти (2018 р.), Концепція реалізації державної політики у
сфері реформування загальної середньої освіти "Нова українська школа" на
період до 2029 року (2016 р.) та інші.

Зазначені законодавчі документи спрямовані на радикальну модернізацію

освіти, в основу якої покладено гуманізацію і демократизацію всієї системи та
складових її елементів.

В науковій спільноті все частіше висловлюється ідея використання

новітніх технологій у навчальному процесі, особливо в навчанні іноземних мов.
Цей підхід знаходить віддзеркалення у педагогічних виданнях та нормативних
документах, які регулюють розвиток освіти (Л. Морська). Теоретичні аспекти
педагогічної діагностики та підготовки вчителя до діагностичної роботи
розглянуті в роботах Л. Байкової, А. Бєлкіна, В. Максимова, О. Мельника, С.
Мартиненко, І. Підласого, Г. Цехмістрової та інших. Досліджено зміст, форми
та методи педагогічної діагностики вчителів, описано критерії для оцінки її
ефективності, а також визначено роль діагностування у визначенні навчальних
 7

досягнень учнів та їх підготовки до діагностичних процедур. Важливість цих

досліджень полягає в тому, що вони враховують загальнолюдські цінності та
моральні норми для формування ціннісних орієнтацій у майбутніх педагогів,
зокрема, відношення до впровадження інформаційно-комунікаційних
технологій у навчальний процес початкової школи. Таким чином, підготовка
вчителя до інноваційної діяльності є ще одним важливим аспектом його
професійної підготовки, який розглядали дослідники, такі як Ю. Будас, О.
Гончарова, Т. Демиденко, О. Козлова, Л. Петриченко та інші.

У дослідженні Ю. Будаса зазначено, що успішна інноваційна педагогічна

діяльність вчителя обумовлена його якісною підготовкою, яка включає розвиток
особистісних та професійних якостей, а також культури та компетентності.
Дослідник підкреслює, що одним з ефективних засобів формування готовності
вчителів до інноваційної педагогічної діяльності є використання ділових ігор. У
його дослідженні інноваційна компетентність вчителя розглядається як
сукупність мотиваційного, особистісно-креативного, технологічного і
рефлексивного компонентів.

У роботі Т. Демиденко "Підготовка майбутніх учителів трудового

навчання до інноваційної педагогічної діяльності" [5], автор виділяє
компоненти готовності вчителя, а саме мотиваційно-ціннісний, інформаційно-
діяльнісний та оцінювально-рефлексивний. В роботі обговорюються основні
напрями інноваційної діяльності вчителів і підготовка до цієї діяльності, що
включає інтеграцію загальнонаукових, психолого-педагогічних, фахових і
методичних знань, умінь і навичок.

Згодні з запропонованими авторами компонентами готовності вчителя до

інноваційної педагогічної діяльності, але вважаємо, що у дослідженні Т.
Демиденко [5] когнітивний компонент можна було б відобразити більш повно.

Зарубіжні дослідники внесли значний вклад у вивчення різних аспектів

професійної підготовки вчителів. Результати їхніх студій були представлені у
різних публікаціях, включаючи звіт "Підготовка вчителів іноземних мов: досвід
 8

Європи" (The Training of Teachers of a Foreign Language: Developments in

Europe). У цьому звіті розглядаються шляхи підвищення якості професійної
підготовки вчителів на європейському рівні, включаючи використання
інноваційних методик навчання.

Важливо відзначити роль вчителя у використанні інформаційно-

комунікаційних технологій в навчанні. Враховуючи основні принципи
дослідження О. Гончарової [2] та ураховуючи сутність міжособистісної
комунікації, можна сказати, що вчителя ІТМ слід розглядати як особу, яка
виступає як ініціатор (комунікатор) використання інформаційно-комунікаційних
технологій в навчальному процесі. Він сам розробляє методи впровадження
ІТНІМ та одночасно є одержувачем, адже проходить через етапи сприйняття:
ознайомлення, зацікавлення, оцінювання, випробування, сам акт сприйняття та
остаточне вирішення про доцільність конкретного застосування ІТНІМ.

Питання впровадження технологій у навчання мають своє коріння,

оскільки Я.А. Коменський вже обґрунтував основи цього підходу. Він висунув
концепцію організації навчання, яка автоматично призводила б до позитивних
результатів та представляла собою вишліфований механізм. Коменський
наголошував, що такий механізм має включати чітко сформульовані цілі,
ефективні засоби, призначені для досягнення цих цілей, а також конкретні
правила їх використання для досягнення мети [3, с. 5].

У дослідженні Г. Ентентєєвої "Інноваційні технології — шлях до

підвищення престижу викладацької діяльності" розглядається доцільність
використання інноваційних методик навчання, акцентуючи увагу на проблемах
престижу викладацької професії та різних точках зору щодо педагогічних
інновацій [4].

Аналізуючи цю статтю, виникло цікаве питання: як зробити навчання

більш продуктивним і які рішення запропоновані автором, а саме —
використовувати викладачем новаторські підходи. За словами Г. Ентентєєвої,
цей процес включає в себе кілька етапів: виникнення потреби у вчителя,
 9

розвиток інтересу, формування навичок, безпосереднє спробування у власній

практиці та оцінювання, творче використання та розвиток нових підходів.

Отже, аналіз наукових джерел вітчизняних та зарубіжних дослідників у

межах міждисциплінарної проблеми виявив, що хоча різні аспекти професійної
підготовки вчителя завжди привертали їхню увагу, вивчення підготовки
вчителів до використання інноваційних навчальних технологій є недостатньо
системним і має фрагментарний характер.

Під час аналізу виявлено, що більшість досліджень присвячена

інноваційній діяльності вчителя, використанню різних технологій у освіті та
варіантам тлумачення поняття "інноваційні технології". Це обумовило
необхідність уточнення суттєвих характеристик основних термінів у
дослідженні та їх систематизацію. Крім того, аналіз наукових джерел визначив
аспекти, які потребують подальшого вивчення у нашому дослідженні, що
відображено у постановці мети та завдань.
 10

1.2. Сутнісні характеристики базових понять дослідження

Зазначимо, що поняття "інновація" є об'єктом вивчення в спеціальній

галузі педагогіки, відомій як педагогічна інноватика. Ця галузь досліджує
нерозривну взаємодію трьох основних компонентів інноваційного процесу в
освіті: створення новаторських педагогічних підходів, їх впровадження та
освоєння, а також застосування та поширення.

Вчені визначають "інновацію" як новоутворення в мові та як процес

внесення нового в будь-яку систему. Не існує єдиного тлумачення цього
поняття, що ускладнює розуміння педагогічних явищ та закономірностей
інноваційних процесів. Інновація також має відносний характер в особистісно-
історичному плані, оскільки те, що є новим для одного педагога, може бути вже
відомим для іншого. Крім того, термін "технологія" використовується для
позначення сукупності знань про способи обробки матеріалів та є формою
виявлення людського інтелекту для розв'язання суттєвих проблем буття.

Серед учених, що досліджували технологію, варто відзначити Г. Селевка.

Він не лише надав своє тлумачення поняття "педагогічна технологія", а й
розподілив педагогічні технології на шість груп. Ще одну класифікацію,
засновану на типі організації та керування пізнавальною діяльністю,
запропонував В. Беспалько. Він був одним із перших, хто ввів термін
"педагогічна технологія" та визначив його як передбачувану освітню діяльність
з систематичним та послідовним впровадженням.[6]

У сучасній педагогічній науці та практиці під поняттям "технології

навчання" розуміються різноманітні методи, прийоми та засоби, що
використовуються для організації навчання; процесуальна частина дидактичної
системи; принципи навчання; моделі навчання; спеціальна організація змісту
навчання та вибір до нього творчих завдань; педагогічна техніка; алгоритм
процесу досягнення запланованих результатів; проектування процесу
формування особистості учня; підхід до опису педагогічного процесу тощо.
 11

Більшість визначень педагогічної технології сводяться до розуміння її як

способу організації освітнього процесу, спрямованого на досягнення
запланованих результатів найефективнішим шляхом.

Зокрема, визначення, запропоноване науковцем С. Сисоєвою,

відзначається особливою деталізацією. Дослідниця вказує, що "технологія
навчання включає сукупність форм, методів, прийомів, методик, засобів, що
дозволяють гарантовано досягти запланованого результату". Це означає, що
різноманітні методи, прийоми та засоби є структурними елементами технології
навчання, спрямованими на досягнення цілей та запланованих результатів
навчального процесу.

Отже, технологія навчання може бути розглянута як послідовна система

методів, спрямованих на досягнення певного результату, тобто ефективного
засвоєння інформації особами, які навчаються, шляхом оптимізації форм
навчання та поглиблення його змісту.

Для розуміння відмінностей у сутності ключових понять, варто

відзначити, що "освітня технологія" - це стратегія, "педагогічна технологія" - це
тактика впровадження освітніх стратегій, "навчальна технологія" відображає
процес навчально-пізнавальної діяльності особи (за П. Атаманчуком), а
"технологія навчання" - це комплекс методів, прийомів, засобів, спрямованих на
засвоєння конкретного навчального матеріалу.

Відповідно до О. Кіяшка, інноваційними є ті технології, що можуть

підвищити рівень системи освіти та задовольнити потреби суспільства у новому
поколінні кваліфікованих фахівців. Проте це твердження вимагає уточнення,
оскільки інноваційні технології можуть охоплювати як загальні трансформації,
так і зміни в межах конкретних предметів. Таким чином, під інноваційними
технологіями ми розуміємо методи, спрямовані на розвиток мовної
комунікативної компетентності на новому рівні, відповідно до сучасних вимог.

Під терміном "інноваційна педагогічна технологія" розуміється

систематичне та цілеспрямоване впровадження в практику новаторських
 12

методів, прийомів, педагогічних дій і засобів, що охоплюють усі етапи

освітнього процесу - від визначення його цілей до очікуваних результатів, які
характеризуються покращенням навчально-пізнавальної діяльності учнів,
студентів. Це також включає систему форм, методів та засобів навчання,
виховання та управління, які об'єднуються з метою покращення результатів
освітнього процесу, відповідаючи сучасним вимогам до навчання.

На нашу думку, важливо провести розмежування та встановити

ієрархічну залежність між традиційними, сучасними та інноваційними
методиками навчання іноземних мов (ІМ). За формальними ознаками,
традиційні та сучасні підходи до навчання ІМ не відрізняються від
інноваційних. Вони включають у себе цілі, методи, форми та засоби навчання.
Група інноваційних методик навчання включає в себе як інноваційні, так і вже
визнані та поширені традиційні підходи до викладання іноземних мов.[9]

Наприклад, ігрові методики, ситуативне навчання (case study), проблемне

навчання, проектне навчання і т.д. Прикладом може бути case study, яке було
розроблене ще у 1910 році, і протягом понад 20 років використовується як
визнана традиційна методика в навчанні. До групи інноваційних методик в
межах інноваційних технологій можна віднести інтерактивні та цифрові
підходи тощо.

Використання інформаційних та мультимедійних технологій в

навчальному процесі сприяє індивідуалізації навчального матеріалу, розвитку
творчості, активізації навчального процесу, його збагаченню та підвищенню
мотивації учнів. Особливістю цих технологій є можливість адаптації під
кожного учасника навчального процесу індивідуально, враховуючи його
потреби та рівень іншомовної комунікативної компетентності при створенні
завдань і системи мовних вправ. Крім того, використання вказаних технологій
дозволяє втілювати принцип наочності через використання відео, анімації,
зображень та інше.[10]
 13

Однією із новаторських технологій є використання web-квесту — це

проблемне завдання з елементами рольової гри, яке передбачає використання
ресурсів Інтернету для його виконання. Його актуальність виправдовується як
однією з форм дистанційного навчання та проектної діяльності, оскільки він
розкриває нові можливості, рознообразжує зміст навчання, методи та форми
освітнього процесу й може бути використаний поза аудиторією як
дослідницький та пошуковий проект. Таким чином, основними рисами web-
квесту є диференціація, індивідуалізація, дистанційність, варіативність та інші.

Досягнута ефективність застосування цієї технології у фаховій підготовці

вчителів вже була наочно доведена, оскільки вона сприяє розвитку
компетентного фахівця, формуючи в нього технічні, інформаційні,
комунікаційні, культурологічні та соціальні навички (М. Кадемія, Л. Шевченко)
[11]. Проте, на нашу думку, потенціал web-квесту в навчанні досі не
вичерпаний.

Серед великої кількості інтернет-технологій, слід зазначити програми та

ресурси, які сприяють створенню інтерактивних історій онлайн, такі як
Storybird, StoryJumper та інші; флеш-картки для вивчення лексичних одиниць
іншої мови, такі як Anki, Quizlet, Barabook та інші; хмар-тегі, такі як WordArt та
інші; комікси, такі як Writecomics, ToonDoo та інші; різноманітні форми
тестування та вікторин, такі як Quizalize, Socrative, Formative, Kahoot та інші;
картографічні інструменти, такі як Coogle, Mindomo, Mind-mup, MindMeister,
Xmind та інші; а також програми для спільної роботи над проектами, такі як
Padlet, Linoit та інші. До потужних програм для створення вправ та виконання
різних видів мовленнєвої діяльності можна віднести LearningApps та Hot
Potatoes.
 14

1.3. Аналіз сучасного досвіду підготовки вчителів до застосування

інноваційних технологій навчання

Дослідження сучасних практик формування майбутніх учителів, зокрема

щодо використання ІТНІМ, дозволило виявити, яку роботу проводять заклади
вищої освіти в цьому напрямку. Для розкриття цієї проблеми було проведено
аналіз освітніх програм та навчальних планів професійної підготовки студентів
першого (бакалаврського) рівня вищих навчальних закладів України на різних
етапах з метою уявлення про загальну динаміку підготовки вчителів до
використання ІТНІМ за останні роки.

Дослідження охопило освітні програми та навчальні плани таких закладів

як Київський університет імені Бориса Грінченка, Уманський державний
педагогічний університет імені Павла Тичини, Полтавський національний
педагогічний університет імені В.Г. Короленка, Бердянський державний
педагогічний університет, Східноєвропейський національний університет імені
Лесі Українки та Центрально-український державний педагогічний університет
імені Володимира Винниченка.

Як відомо, зміст професійної підготовки вчителів втілюється через

навчальні плани та робочі навчальні програми. З цією метою ми плануємо
проаналізувати навчальні плани та робочі навчальні програми дисциплін,
спрямованих на формування необхідного обсягу знань, умінь і навичок для
застосування ІТНІМ.
 15

Першим блоком дисциплін, спрямованих на формування спеціальних

(фахових, предметних) компетентностей, які є обов'язковою частиною
навчального плану і спрямовані на формування психолого-педагогічних знань,
враховують формування педагогічної культури, розуміння тенденцій і систем
сучасних педагогічних технологій, здатності їх застосовувати у початковій
школі. Серед них є такі дисципліни: "Педагогіка" ("Загальна педагогіка",
"Основи педагогіки", "Дидактика", "Історія педагогіки", "Педагогічна
майстерність"), "Психологія" ("Психологія загальна", "Психологія вікова",
"Психологія педагогічна", "Основи психодіагностики") та "Педагогічні
технології навчання в початковій школі".

Другий блок дисциплін, спрямованих на розвиток знань, вмінь і навичок

використання сучасних цифрових технологій у навчальному процесі початкової
школи для власних досліджень та інших професійних потреб, включає такі
предмети: "Сучасні інформаційні технології навчання" та "Основи інформатики
з елементами програмування". Ці дисципліни загальні для всіх навчальних
планів підготовки вчителів у вказаних закладах, за винятком Київського
університету імені Бориса Грінченка, де вони входять у склад дисципліни
"Інформатика з методикою навчання".

Робоча навчальна програма дисципліни "Сучасні інформаційні технології

навчання", розрахована на 3 кредити, передбачає ознайомлення з
використанням сучасних програмних засобів у професійній діяльності,
орієнтування на методи обробки, представлення, отримання, аналізу та захисту
навчально-методичних матеріалів, активне використання сучасних цифрових
технологій у професійній діяльності та самоосвіті.

У навчальній програмі для дисципліни "Основи інформатики з

елементами програмування" (4 кредити), спрямованій на підготовку майбутніх
вчителів для викладання інформатики, передбачено освоєння інструментарію
програмних засобів, роботу в основних програмних середовищах, а також
 16

розвиток навичок з пошуку та аналізу навчально-професійної інформації в

Інтернеті.

Аналіз робочих навчальних програм із зазначених дисциплін виявив їхню

відповідність за змістом, оскільки вони спрямовані на оволодіння сучасним
програмним забезпеченням та мають загальну стратегію у підготовці майбутніх
вчителів. Проте була виявлена відсутність зв'язку з конкретними предметами,
тобто інтеграції їх змісту. Отже, наша думка полягає в тому, що потрібно
оновити змістове наповнення з урахуванням міждисциплінарних зв'язків.

РОЗДІЛ 2. ЗМІСТОВНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДГОТОВКИ

ВЧИТЕЛІВ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
НАВЧАННЯ

2.1. Стан готовності майбутніх учителів до застосування інноваційних

технологій навчання

Готовність вчителів до використання інформаційно-комунікаційних

технологій у навчально-методичній діяльності розглядається як важливий
компонент загальної професійної підготовки фахівців у закладах вищої освіти.
Ця готовність включає в себе теоретичні знання, що охоплюють основні
концепції педагогічної інновації; розуміння актуальних інформаційно-
комунікаційних технологій та умов їх ефективного використання для
викладання іноземної фонетики, граматики, лексики, а також розвиток навичок
у чотирьох видах мовленнєвої діяльності; методологічні принципи стосовно
формування іншомовної комунікативної компетентності учнів з урахуванням
застосування інформаційно-комунікаційних технологій.

Також включаються практичні вміння, які охоплюють аналіз та вміло

вибір ІТНІМ для формування іншомовних навичок з урахуванням особливостей
психофізіології дітей молодшого шкільного віку. Важливим є вміння
 17

дотримуватися методичних принципів використання ІТНІМ в залежності від

етапу навчання, рівня мовного володіння та практичної мети уроку.[15]

З огляду на зазначене, готовність майбутніх учителів до використання

ІТНІМ вважається структурною частиною особистості, яка включає
мотиваційний, когнітивний та діяльнісний компоненти. Це дозволяє визначити
ступінь зацікавленості та необхідності впровадження нововведень педагогом,
активність і систематичність використання ІТНІМ, позитивне ставлення до них
та гнучкість у їх виборі залежно від рівня володіння мовою учнями та їхніх
потреб. [27]

Мотиваційний аспект готовності майбутніх вчителів до використання

ІТНІМ включає в себе наступне: розвиненість особистісних потреб та
мотивацій для застосування ІТНІМ, що визначає ступінь зацікавленості і
необхідності впровадження нововведень у педагогічну практику; активність та
систематичність у використанні ІТНІМ вчителем; готовність адаптувати та
вибирати ІТНІМ відповідно до рівня володіння мовою учнями та їхніми
мовленнєвими потребами; формування позитивного ставлення до використання
ІТНІМ; гнучкість у виборі ІТНІМ при організації уроку іноземної мови;
здатність адаптуватися до нових умов та вибирати ефективні ІТНІМ для
забезпечення якісного викладання іноземної мови та формування іншомовної
комунікативної компетентності учнів. Важливими показниками цього
компонента є рівень усвідомлення мотивів використання ІТНІМ у професійній
діяльності вчителя та наявність особистого бажання та професійної потреби у
використанні цих технологій.

Когнітивний компонент передбачає володіння студентами необхідними

теоретичними знаннями у психолого-педагогічній та методичній сферах
майбутньої професійної діяльності. Це включає опанування термінології,
встановлення діалектичного зв’язку з методикою навчання ІМ та оволодіння
системними знаннями щодо використання ІТНІМ у українській літературі, в
 18

тому числі здатність до адаптації до нових умов та гнучкість у виборі ІТНІМ у

ході організації уроку ІМ загалом.[16]

Компонент діяльності в готовності майбутніх вчителів підготовки сприяє

освоєнню методик використання різних ІТНІМ для навчання чотирьох видів
мовленнєвої діяльності. Включає в себе навички проектування та передбачення
освітнього процесу з використанням ІТНІМ, організацію уроку з мовленнєвою
діяльністю з використанням ІТНІМ та інших іншомовних заходів, аналіз уроків
мовленнєвої діяльності з використанням ІТНІМ та рефлексію педагогічної
діяльності. [26]

Також передбачає прогнозування можливих труднощів у вивченні мови

учнями через впровадження нових для них технологій навчання мовленню.
Крім того, включає в себе моніторинг навчальних досягнень учнів після
впровадження ІТНІМ, пошук та аналіз інформаційних джерел щодо
використання ІТНІМ, самостійне навчання застосування ІТНІМ, уміння
працювати з комп'ютером у процесі навчання мовленню, а також інтеграційні
навички, що передбачають поєднання знань і досвіду з суміжних наук,
включаючи методику навчання мовленню з педагогічною інноватикою та
педагогічними технологіями. Також вміння створювати власні авторські
технології навчання мовленню на основі наявних можливостей. [17]

Узагальнюючи, у структурі готовності майбутніх учителів до

використання ІТНІМ виділяємо компоненти (мотиваційний, когнітивний та
діяльнісний).
 19

2.2. Моделювання процесу підготовки вчителів до застосування

інноваційних технологій навчання

Впровадження ІТНІМ у процес навчання вчителів вимагає розробки

нових підходів до підготовки фахівців. Для теоретичного обґрунтування такої
підготовки ми використовуємо метод моделювання, який передбачає створення
та вивчення моделей. Сам термін "модель" в перекладі з французької означає
уявну або матеріально-реалізовану систему, що відображає або відтворює
об’єкт дослідження і може змінювати його так, що вивчення дає нову
інформацію стосовно цього об’єкта. Моделювання дозволяє вивчати об’єкти
пізнання через їхні предметні, знакові або мислених системи, що відтворюють
певні характеристики оригіналів.[18]

Важливо відзначити, що моделювання є методом непрямого дослідження

об’єктів, які не можна вивчати безпосередньо з певних причин. Зокрема, в
нашому випадку, це підготовка майбутніх учителів до використання ІТНІМ.
 20

Найбільш адекватним визначенням моделі в цьому контексті є тлумачення

В. Черниша, який розглядає її як складну систему, узагальнений образ
навчально-педагогічного процесу, що включає і наочно ілюструє певні
взаємопов’язані елементи та блоки, і через організовану освітню діяльність
формує відповідну компетентність у студентів. Модель у цьому контексті є
узагальненим образом підготовки вчителів, спрямованим на готовність вчителів
до використання ІТНІМ шляхом реалізації усіх її блоків.[19]

Основні принципи моделювання включають:

1. Принцип інформаційної достатності, який передбачає, що адекватну

модель можна побудувати тільки при наявності критичного рівня
апріорних відомостей про систему.

2. Принцип доцільності, що означає досягнення мети, визначеної на

початковому етапі моделювання.

3. Принцип здійсненності, який передбачає досягнення мети з вірогідністю,

значно відмінною від нуля та за обмежений час.

4. Принцип множинності моделей, що означає, що модель повинна

відображати ті властивості реальної системи, які впливають на обраний
показник ефективності; для повного дослідження необхідно мати кілька
моделей.

5. Принцип агрегації, який надає можливість гнучкого перебудування моделі

в залежності від завдань дослідження.

6. Принцип параметризації, який дає можливість скоротити обсяг і

тривалість моделювання, хоча це може вплинути на адекватність моделі.
[20]

Під час розробки педагогічної моделі були дотримані такі ключові

дидактичні принципи:
 21

1. Науковість: врахування найновіших теоретичних та методичних

досягнень сучасної науки та методики наукових досліджень.

2. Наочність: сприяє кращому уявленню концепції та зрозумінню зв’язків

між її ключовими елементами завдяки візуальному представленню.

3. Систематичність та послідовність: розгляд моделі як логічно

структурованої системи, де кожен елемент має своє місце та роль.

4. Доступність: забезпечення зрозумілості та прозорості представлених

форм, методів та засобів для підвищення якості підготовки майбутніх
учителів через реалізацію даної моделі.

Крім цих принципів, моделювання виконує низку функцій, серед яких важливі:

1. Ілюстративна - надає образну ілюстрацію концепції.

2. Пояснювальна - допомагає роз’яснити певні аспекти концепції.

3. Критеріальна - використовується для оцінки ефективності концепції.

4. Евристична - допомагає виявити нові знання чи ідеї.

5. Прогностична - дає можливість прогнозувати результати.

6. Перетворювальна - надає можливість змінити компоненти моделі для

оптимізації.[21]

У підсумку, результатом нашої наукової роботи є створена модель підготовки

вчителів до використання ІТНІМ, що є системним образом формування
готовності до цього виду діяльності.(Рис.1)
 22

Рис.1. Модель професійної підготовки вчителів до застосування інноваційних

технологій

Представлена модель включає різні компоненти: цільовий,

концептуальний, змістовно-методичний, діагностичний, результативний та
фактори впливу (як безпосередні, так і опосередковані) на ефективність
 23

підготовки вчителів до використання ІТНІМ. У цільовому компоненті визначена

мета та завдання моделювання, спрямовані на формування готовності вчителів
до використання ІТНІМ.

Проміжні етапи, які відображають алгоритм дій у досягненні цілей

моделі, представлені завданнями. Серед них:

1. Стимулювання розвитку інноваційного мислення, гнучкості та

креативності, а також здатності генерувати нестандартні ідеї.

2. Засвоєння комплексної системи психолого-педагогічних, лінгвістичних та

інформатичних знань на основі міжпредметних зв’язків.

3. Оволодіння системою понять та уявлень про ІТНІМ та їх використання в

освітньому процесі.

4. Розвиток навичок організації уроків інформатики з використанням

інноваційних методик навчання.

У концептуальному блоці моделі розглядаються теорії, підходи та принципи,

що лежать в основі процесу підготовки вчителів. Використання теорій
гуманізму, есенціалізму, біхевіоризму, прагматизму, когнітивного
конструктивізму та постмодернізму в навчанні студентів у вищих навчальних
закладах сприяє формуванню готовності вчителів до використання ІТНІМ.[23]

Це пояснюється тим, що основні принципи цих теорій у сфері освіти

відповідають ідеям розвитку "навичок ХХІ століття" та сприяють ефективній
підготовці вчителів до використання ІТНІМ, створюючи умови для активного
опанування інноваційних навчальних технологій, розроблення власного
навчального шляху та рефлексії.

У складі змістовно-методичного блоку підготовки вчителів до

використання ІТНІМ включені компоненти, спрямовані на формування кожного
з визначених аспектів готовності до конкретної діяльності. Ці елементи
включають у себе розробку цифрового контенту, оновлення навчальних курсів
 24

та надання методичної підтримки, а також організацію інноваційних

практикумів.[24]

У діагностичному блоку враховані методи діагностики, критерії та рівні

готовності вчителів до використання ІТНІМ. Вони дозволяють здійснювати
моніторинг формування вказаної готовності завдяки своїй поетапності та
системності. До цієї групи включаються анкетування, тестування, бесіди,
спостереження, модульні контрольні роботи, творчі проекти, самостійні роботи
та наукові статті.
 25

ВИСНОВКИ

Отже, аналіз наукових джерел вітчизняних та зарубіжних дослідників у

межах міждисциплінарної проблеми виявив, що хоча різні аспекти професійної
підготовки вчителя завжди привертали їхню увагу, вивчення підготовки
вчителів до використання інноваційних навчальних технологій є недостатньо
системним і має фрагментарний характер.

Під час аналізу виявлено, що більшість досліджень присвячена

інноваційній діяльності вчителя, використанню різних технологій у освіті та
варіантам тлумачення поняття "інноваційні технології".

Це обумовило необхідність уточнення суттєвих характеристик основних

термінів у дослідженні та їх систематизацію. Крім того, аналіз наукових джерел
визначив аспекти, які потребують подальшого вивчення у нашому дослідженні,
що відображено у постановці мети та завдань.

Врахування всіх компонентів представленої моделі підготовки вчителів до

використання ІТНІМ (цільового, концептуального, змістовно-методичного,
діагностичного, результативного блоків) і факторів впливу (як безпосередніх,
так і опосередкованих) на ефективність цього процесу, сприяє досягненню
передбаченого результату моделювання — формування готовності майбутніх
вчителів до використання ІТНІМ.
 26

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Андрущенко В.П., Бондар В.І. Модернізація педагогічної освіти відповідно до

викликів ХХІ століття. Науковий вісник Миколаївського державного
університету імені В.О. Сухомлинського. Серія: Педагогічні науки. 2010. Вип.
1.28. С. 12–20

2. Барбіна Є.С. Формування педагогічної майстерності в системі безперервної

педагогічної освіти: автореф. дис. ... д-ра пед. наук: спец. 13.00.04. Київ, 1998.
36 с

3. Баханов К.Ю. Традиції та інновації в навчанні історії в школі: Дидактичний

словник-довідник. Запоріжжя: Просвіта, 2002. 108 с.

4. Баюл Т.П., Степаненкова Л.Т. Використання активних методів навчання в

професійній підготовці студентів. Педагогические науки. 2009. № 5. С. 16–18.

5. Бібік Н.М. Формування пізнавальних інтересів молодших школярів: дис. ... д-

ра. пед. наук: спец. 13.00.01. Київ, 1998. 380 с.

6. Бігич О.Б. Блог і подкаст технології формування міжкультурної

компетентності на різних ступенях навчання іноземної мови. Іноземні мови.
2017. № 3. С. 3–9.

7. Бігич О.Б. Методика формування іншомовної компетентності в аудіюванні.

Іноземні мови. 2012. № 2. С. 19–30.

8. Бігич О.Б. Освітній сайт як засіб навчання молодшого школяра техніки

читання англійською мовою. Іноземні мови. 2014. № 3. С. 3–7.
 27

9.Бігич О.Б. Теоретичні основи формування методичної компетенції

майбутнього вчителя іноземної мови початкової школи: автореф. дис. ... д-ра
пед. наук: спец. 13.00.02. Київ, 2005. 36 с.

10.Бігич О.Б. Теорія і практика формування методичної компетенції вчителя

іноземної мови початкової школи: навч. посіб. Київ: Ленвіт, 2006. 200 с

11. Борисенко Л.Л. Оптимальне співвідношення інноваційних та традиційних

технологій навчання в процесі психолого-педагогічної підготовки викладачів
економіки. Наукові праці Чорноморського державного університету імені Петра
Могили комплексу «Києво-Могилянська академія». 2009. Вип. 99. С. 79–83.
(Сер.: Педагогіка).

12. Братко М.В. Освітнє середовище вищого навчального закладу: пошук

стратегій управління. Педагогічна освіта: теорія і практика. Педагогіка.
Психологія. 2014. № 22. С. 15–21.

13. Гавриш І.В. Теоретико-методологічні основи формування готовності

майбутніх учителів до інноваційної професійної діяльності: дис. … д-ра пед.
наук: спец. 13.00.04. Х., 2006. 579 с.

14. Галаган І.М. Використання інформаційно-комунікаційних технологій у

початкових класах. Початкова школа. 2013. № 2. С. 33–34.

15. Ганнусенко Н.І., Чорна К.І. Сучасні підходи до морального виховання

особистості: теоретичний аспект. Світ виховання. 2004. № 5 (6). С. 13–16.

16. Гриньова В.М. Формування педагогічної культури майбутнього вчителя

(теоретичний та методичний аспект): моногр. Х., 1998. 312 с.

17. Гусак Л.Є. Підготовка майбутніх учителів до асоціативного навчання

іноземних мов учнів початкової школи: моногр. Луцьк: Вежа-Друк, 2014. 364 с.

18. Демиденко Т.М. Підготовка майбутніх учителів трудового навчання до

інноваційної педагогічної діяльності: дис. ... канд. пед. наук: спец. 13.00.04.
Черкаси, 2004. 220 с.
 28

19. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: підруч. 2-ге вид., допов.
Київ: Академвидав, 2012. 352 с. (Серія «Альма-матер»).

20. Дорошенко О.Ю. Стан готовності майбутніх учителів фізичної культури до

оволодіння здоров’яформувальними і здоров’язбережними технологіями
Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах:
зб. наук. пр.; редкол.: Т.І. Сущенко (голов. ред.) та ін. Запоріжжя. 2010. Вип. 11
(64). С. 180–184.

21. Дубасенюк О.А., Антонова О.Є. Методика викладання педагогіки: навч.

посіб. Житомир: Вид-во ЖДУ імені Івана Франка, 2008. 492 с.

22. Дубасенюк О.А. Теорія і практика професійної виховної діяльності

педагога: моногр. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. Івана Франка, 2005. 367 с

23. Жорнова О.І., Жорнова О.І. Науково-методичне забезпечення навчального

процесу у вищій школі: усталені нормативи та сучасні вимоги. Вісник
Книжкової палати. 2012. № 2. С. 1–4.

24. Заболотна О.А. Інноваційні технології викладання іноземних мов в умовах

інтернаціоналізації освітнього простору. Психолого-педагогічні студії. 2014. №
4 (22). С. 117–122.

25. Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти вивчення, викладання,

оцінювання / Наук. ред. укр. вид. С.Ю. Ніколаєва. Київ: Ленвіт, 2003. 273 с.

26. Закон України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 р. № 1556-VII. URL:
http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1556-18.

27. Закон України «Про освіту» від 05.09.2017 р. № 2145-VIII. URL:

http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2145-19. 6

28. Зеленська О. Використання інноваційних технологій на уроках у початкових

класах. Початкова школа. 2014. № 9. С. 47–48.

29. Зерна педагогічної інновації: Хрестоматія / Укладачі: Л.В. Буркова, Н.Ф.

Федорова. Київ: Вид. «Київська правда», 2001. 120 с
 29

30. Інновації у навчально-виховному процесі: моногр.; за заг. ред. д-ра екон.

наук, проф. С.М. Шкарлета. Чернігів: Черніг. держ. технол. ун-т, 2012. 175 с.

31. Інновації у професійно-педагогічній підготовці майбутнього вчителя:

методологічні, змістові та методичні засади: моногр.; за ред. проф. А.А.
Сбруєвої. Суми: Видавнийтво «МакДен», 2011. 432 с.

32. Козак Л.В. Застосування педагогічних інновацій в технологізації

навчального процесу у вищій школі. Вища освіта України. 2011. Додаток 2 до
№ 3, т. ІV (29). С. 148–155. 88. Козак Л.В. Педагогічна інноватика у розвитку
нових напрямів освіти. Освітологічний дискурс, 2014. № 2 (6). С. 74–85.