Румунія

Становище країни після Першої світової війни.

На відміну від своїх сусідів, Румунія напередодні війни була незалежною конституційною
монархією. Але воєнні дії велися для румунського народу вкрай невдало, окупанти грабували
країну, всього збитки від бойових дій та окупації становили 31 млрд злотих лей, людські втрати –
10% населення. Незважаючи на це, в квітні румунський уряд оголосив про анексію Бессарабії, а в
листопаді 1918 р. до складу Румунії було включено Буковину. Країни Антанти дали дозвіл на
окупацію території Трансільванії. За умовами Сен-Жерменського, Нейїського і Тріанонського
мирних договорів Румунія збільшилась більш як в два рази, а населення зросло з 8 до 16 млн.

Закріплення за Румунією згідно із Сен-Жерменським (1919) і Тріанонським (1920) договорами

території Буковини, Трансильванії і східної частини Банату; анексія за Нейїським (1919) договором
Південної Добруджи і Бессарабії.

1923 р. Прийняття Конституції, яка проголошувала конституційну монархію, запроваджувала

загальне, пряме, виборче право, наділяла законодавчою владою двопалатний парламент (Палата
депутатів і Сенат); обмежувала владу парламенту правом короля ініціювати закони і накладати
вето; встановлювала підконтрольність виконавчої влади королю, який мав право призначати і
зміщувати міністрів, розпускати парламент тощо.

1927— 1930 рр. Династична криза, захоплення влади королем Каролем II. Активізація
діяльності профашистських організацій; створення фашистської організації «Залізна гвардія»
(1931).

Лютий 1938 р. Встановлення в умовах політичної кризи королівської диктатури.

1938 р. Прийняття нової конституції Румунії, яка надавала королю всю повноту влади і
перетворювала парламент на дорадчий орган. Зростання в країні антикоролівських настроїв.
Внутрішньополітичний розвиток Королівства Румунії.
Серйозним випробовуванням для уряду Румунії стала світова економічна криза, значно
погіршилася внутрішньополітична ситуація, яка характеризувалась частою зміною урядів.
Кабінет Т. Татареску, що прийшов до влади у 1934 р. взяв курс на зближення з гітлерівською
Німеччиною, «Залізна сотня» - політична сила профашистського спрямування, активно
спонсорувалася Берліном. Все це викликало гостре політичне протистояння правих та лівих сил, та
дозолило королю Каролю ІІ у лютому 1938 р. встановити свою диктатуру.
Державний переворот був обґрунтований та легалізований новою конституцією 1938 р. Політичні
партії та профспілки було заборонено.
На міжнародній арені королівський уряд намагався проводити політику лавірування між
демократичними та тоталітарними державами. Незважаючи на це, Німеччина та Італія в конфлікті
Бухареста і Будапешта підтримали Угорщину, і 30 серпня 1940 р. відбувся Віденський арбітраж. За
рішенням якого Румунія повинна була передати Угорщині частину Трансільванії. Більше того, ще в
липні 1940 р. Румунія зобов’язана була передати СРСР Бессарабію та Північну Буковину,
позбавлений підтримки Берліна, Бухарест змушений був виконати ультиматум Москви.
Встановлення режиму Й. Антонеску.
Поразки на міжнародній арені та втрата Трансільванії, Буковини ,підірвали авторитет короля
Кароля ІІ, розпочалися масові антиурядові демонстрації. Король вирішив доручити формування
нового уряду генералові Йону Антонеску, запеклому реакціонеру, але він погодився лише за
умови зречення Кароля ІІ від престолу на користь сина Міхая.

6 вересня 1940 р. Підписання королем акта зречення від престолу.

Вересень 1940 р. Встановлення диктаторського режиму І. Антонеску, який скасував дію

королівської конституції 1938 р., знищив парламентаризм, скасував усі громадянські свободи; у
зовнішній політиці орієнтувався на нацистську Німеччину.