Білет №18

Головні комунікативні канали

Комунікаційний канал — це реальна або умовна „лінія” звязку
(контакту), по якій рухаються повідомлення від коммуніканта до
реципієнта. Наявність зв'язку — необхідна умова будь-якої комунікаційної
діяльності, в якій би формі вона не здійснювалась (інформування,
управління, діалог).
Візуальний (зоровий) канал. Цим каналом людина отримує
більшість інформації від оточення. У комунікативних структурах, які
використовують його (наприклад, телебачення, прапорцева сигналізація,
сигналізація за допомогою диму тощо), велике значення має писемність.
Саме вона знімає обмеження слухового каналу: писемність не прив'язана
до однієї координати часу і простору; текст може мандрувати в просторі й
часі без обмежень; писемність забезпечує точність передавання
інформації.
Обмеження цього каналу: необхідність спеціального навчання і
наявності спеціальних засобів письма.
Аудіальний (слуховий, звуковий) канал. Це провідний канал
комунікації; саме він став домінуючим у процесах міжособистісного
спілкування.
Переваги цього каналу спілкування полягають у тому, що: усе, що
потрібно для комунікації, завжди з людиною; немає потреби у додаткових
засобах; при говорінні не витрачається жоден фізичний матеріал, тобто, це
економний засіб спілкування; усна комунікація дає змогу транслювати
великі масиви інформації від покоління до покоління (міфи, вірування,
легенди тощо); це природний характер спілкування
Обмеження цього каналу: інформацію неможливо передати на
великі відстані без спеціальних технічних засобів; неможливе селективне
(вибіркове) передавання інформації до однієї людини (звернення мовця до
когось персонально в аудиторії почують усі присутні в ній). Шепотіння є
дієвим лише на невеликій відстані між учасниками спілкування;
нетривалість у часі (хоча в окремих випадках це можна розцінювати як
позитивне явище); усне передавання є нечітким (інформація може бути
перекручена посередником передавання (ефект «зіпсутого телефону»));
усна комунікація доступна лише одному мовцеві (одночасне говоріння
кількох мовців неефективне).
Тактильний канал (сприймання дотиком). Це обмежений канал
передавання інформації для звичайних людей і основний для людей з
вадами зору та мовлення (сліпих і сліпоглухих). Застосування: шрифт
Брайля, спеціальні знаки на грошових купюрах. Засоби цього каналу
важливі у повсякденному житті: людська ласка, відчуття від фізичного
контакту тощо.
Нюховий канал. Він має важливе значення у деяких культурах та
субкультурах (наприклад, використання парфумів у спілкуванні людей
Білет №18

протилежної статі в європейській культурі чи рослин із сильним запахом

для дезорієнтації ворогів у деяких племенах південноамериканських
індіанців тощо). Вагоме значення він мав у минулому для виживання
людей в агресивному природному оточенні; залишається суттєвим у
тваринному світі. Оскільки запахи є нестійкими, недеталізованими, за їх
допомогою неможливо створювати тексти.
Смаковий канал. Його роль як «місточка» інформаційних потоків у
сучасному суспільстві суттєво знизилася порівняно з попередніми
періодами розвитку людства, коли добування людьми засобів харчування
було пов'язане із значними затратами фізичних, психічних й інших зусиль,
однак не цілком знівельована. Недарма ж існує жартівлива сентенція, що
шлях жінки до серця чоловіка пролягає через його шлунок. Засоби цього
каналу мають свою семантику (національні страви відіграють певну роль у
міжкультурних контактах), прагматику (значною є роль різного типу
церемоній, пов'язаних із вживанням страв, у культурах Південно-східної
Азії) і синтактику (наприклад, компот не споживають раніше від борщу).
Розгорнута ж комунікація на основі смакового каналу неможлива.