Тема 5.

Загальна характеристика, класифікація, діаґностика та етапне лікування

уражених отруйними речовинами під час бойових дій

Тема 5. Загальна характеристика, класифікація,

діаґностика та етапне лікування уражених отруйними
речовинами під час бойових дій

Визначення нозолоґії

Отруєння – це патолоґічний стан, який виникає у випадку взаємодії

живого орґанізму і отрути, результатом якої є порушення внутрішнього
середовища орґанізму, хімічне пошкодження орґанів і тканин.

Токсиколоґія (походить від ґр. слів toxicon – отрута і logos – вчення) –

це наука, яка вивчає закони взаємодії живого орґанізму та отрути
(Е.А.Лужников, 1982).
Клінічна токсиколоґія – це медична наука, яка досліджує
захворювання хімічної етіолоґії, що виникають внаслідок токсичного
впливу хімічних сполук із навколишнього середовища на орґанізм людини.
Основними розділами клінічної токсиколоґії є:
1) гострі хвороби (отруєння) внаслідок одномоментного впливу
токсичної дози хімічних сполук;
2) хронічні хвороби в результаті довготривалого та багаторазового
впливу токсичних речовин;
3) нарколоґічна токсикологія, яка вивчає механізми шкідливої
пристрасті людини до деяких видів токсичних речовин (наркотики та
заходи боротьби з ними);
4) медикаментозна токсикологія, яка визначає широту лікувального
індексу лікарських засобів, їх побічний і шкідливий вплив на орґанізм
(медикаментозна хвороба), обґрунтовує способи попередження і лікування
медикаментозних отруєнь.
Крім цього, виділяють спеціальні види токсиколоґії, які вивчають
отруєння людей і тварин за особливих умов дії окремого виду токсичних
речовин: військова, авіаційно-космічна, судова, інші види токсиколоґії.
Серед основних завдань клінічної токсиколоґії можна виділити такі:
 діаґностичні;
 лікувальні;
 профілактичні.

КЛАСИФІКАЦІЇ отрут і отруєнь

1. Класифікація токсичних речовин,

яка відображає їх практичне використання

1. Промислові отрути, які використовують на виробництві: орґанічні

розчинники (дихлоретан), паливо (метан, пропан, бутан), барвники
(анілін), хімреаґенти (метиловий спирт).

45
 Тема 5. Загальна характеристика, класифікація, діаґностика та етапне лікування
уражених отруйними речовинами під час бойових дій

2. Отрутохімікати, які використовують для боротьби з шкідниками

сільськогосподарських культур: хлорорґанічні пестициди (гексахлоран),
фосфорорґанічні інсектициди (карбофос, хлорофос), ртутьорґанічні
речовини (ґранозан).
Залежно від призначення отрутохімікатів розрізняють: а) інсектициди,
що знищують комах; б) акарициди – кліщів; в) зооциди – гризунів; г)
фунґіциди – грибки; ґ) бактеріциди – бактерії; д) гербіциди, що згубно
діють на бур’яни; ж) дефоліанти – на листя рослин.
3. Лікарські засоби.
4. Побутові хімікати, які використовують як харчові добавки (оцтова
кислота), засоби санітарії, особистої ґіґієни і косметики, засоби догляду за
одягом, меблями, автомобілями.
5. Біолоґічні рослинні і тваринні отрути, які містяться в рослинах і
грибах (аконіт, цикута, кураре тощо), тваринах і комахах (змії, бджоли,
павуки, скорпіони).
6. Бойові отруйні речовини (зарін, іприт, фосґен, синтетичні отрути
військової хімії).

2. Хімічна класифікація

Усі хімічні речовини поділяють на:

1) орґанічні;
2) неорґанічні;
3) елементо-орґанічні.

3. Класифікація отрут
за переважним ураженням орґанів та систем

1. Серцеві отрути (призводять до порушення ритму і провідності

серця, токсичної дистрофії міокарда). Це серцеві ґлікозиди (диґоксин,
диґітоксин), трициклічні антидепресанти (амітриптилін), рослинні отрути
(чемериця, хінін), солі барію, калію.
2. Нервові отрути (призводять до порушення психічної активності,
токсичної коми, токсичних гіперкінезів та паралічів). Сюди відносять
психофармаколоґічні засоби (наркотики, транквілізатори, снодійні),
фосфорорґанічні сполуки, чадний газ, похідні ізоніазиду, алкоголь.
3. Печінкові отрути (призводять до токсичної гепатопатії). До цієї
групи належать дихлоретан, отруйні гриби (бліда поганка), феноли і
альдеґіди.
4. Ниркові отрути (призводять до токсичної нефропатії). До них
відносять сполуки важких металів, етиленґліколь, квасневу кислоту.
5. Кров’яні отрути (призводять до гемолізу еритроцитів, метгемоґло-
бінемії). Це анілін і його похідні, нітрити.

46
Тема 5. Загальна характеристика, класифікація, діаґностика та етапне лікування
уражених отруйними речовинами під час бойових дій

6. Шлунково-кишкові отрути (призводять до токсичного ґастроенте-

риту) – кислоти і луги, сполуки важких металів і миш’яку.
7. Легеневі отрути (призводять до токсичного набряку, фіброзу
легень). Сюди відносять фосґен.

4. Класифікація отруєнь за причиною їх виникнення

І. Випадкові отруєння.
1. Промислові.
2. Побутові:
а) внаслідок самолікування;
б) внаслідок алкогольної або наркотичної інтоксикації.
3. Медичні помилки.
II. Навмисні отруєння.
1. Кримінальні:
а) з метою вбивства;
б) як спосіб доведення до немічного стану.
2. Суїцидальні.

5. Класифікація отруєнь залежно від шляхів

проникнення отрут в орґанізм

1. Пероральні (отрута потрапляє в орґанізм через рот).

2. Інгаляційні (отрута потрапляє в орґанізм через дихальні шляхи).
3. Перкутанні (потрапляння отрути через незахищену шкіру).
4. Ін’єкційні (виникають після ін’єкції токсичної дози лікарських
препаратів).
5. Порожнинні (внаслідок потрапляння отрут в пряму кишку, піхву,
зовнішний слуховий прохід).

6. Класифікація отруєнь залежно від клінічного перебігу

1. Гострі отруєння – як наслідок одномоментного потрапляння в

орґанізм токсичної дози і характеризуються гострим початком і
вираженими специфічними симптомами.
2. Хронічні отруєння – як наслідок тривалого потрапляння отрут в
малих (субтоксичних) дозах. Захворювання починається з появи
малоспецифічних симптомів, які відображають первинне порушення
функцій переважно нервової та ендокринної систем.
3. Підгострі отруєння – як наслідок одноразового попадання отрути в
орґанізм. Клінічний перебіг отруєння дуже сповільнений.

47
Тема 5. Загальна характеристика, класифікація, діаґностика та етапне лікування
уражених отруйними речовинами під час бойових дій

7. Класифікація отруєнь за ступенем тяжкості

1. Легкі.
2. Середньої тяжкості.
3. Тяжкі.
4. Надзвичайно тяжкі.
5. Смертельні.

8. Класифікація перебігу гострих отруєнь хімічними аґентами

за стадіями

І стадія (токсиґенна) – характеризується наявністю ознак специфічної

дії отрути, яка циркулює в орґанізмі, або її токсичних метаболітів на
відповідні структури (рецептори) орґанізму.
ІІ стадія (соматоґенна) – слідує за руйнуванням токсичного аґента до
нетоксичних метаболітів або виведенням (елімінацією) його із орґанізму.

9. Класифікація гострих отруєнь за періодами

 прихований (з моменту потрапляння отрути до появи перших ознак

отруєння);
 наростання резорбтивної дії (від перших ознак до типової клінічної
картини);
 період максимальної дії отрути (найбільш небезпечним проявом
цього періоду є токсичний шок);
 період відновлення.

Діаґностика

Діаґностика гострих отруєнь базується на:

1) інформації з анамнезу;
2) результатах огляду місця події;
3) клінічних ознаках;
4) результатах лабораторної токсиколоґічної діаґностики;
5) результатах патоморфолоґічної діаґностики (знаходження специ-
фічних посмертних ознак отруєння).

І стадія (токсиґенна) – чітко проявляється вибіркова токсичність будь-

яких токсичних речовин. Отже, токсиґенна стадія гострого отруєння буде
тривати доти, поки токсичний аґент знаходиться в орґанізмі.
ІІ стадія (соматоґенна) – клінічним проявом цієї стадії є наслідки
ураження токсичною речовиною тих чи інших орґанів і систем, особливо
життєво важливих, зокрема знешкоджувальних, захисних, репаративних
тощо. Токсиколоґічна специфічність отрути втрачається, тому цю стадію

48
Тема 5. Загальна характеристика, класифікація, діаґностика та етапне лікування
уражених отруйними речовинами під час бойових дій

розглядають як ускладнення отруєнь, наприклад, нирково-печінкова,

дихальна недостатність, набряк легень, пневмонія тощо.

Специфічні ознаки уражень окремих орґанів та систем з урахуванням

токсичного аґента:
1. Нервова система:
 порушення рівноваги, сонливість, кома (спирти, снодійні,
нейролептики, транквілізатори, протисудомні препарати);
 біль голови (ціанисті сполуки, феноли, свинець);
 ґалюцинації і делірій (атропін і атропіноподібні речовини,
тетраетил свинець, камфора, кофеїн, саліцилати, гриби);
 судоми (кофеїн, коразол, камфора, тубазид, фтивазид, атропін,
ФОР, спирти);
 поліневрити та паралічі (талій, нітробензоли, ФОР, свинець,
спирти).
2. Травна система:
 сірий або чорний відтінок ясен (сполуки ртуті, свинець, вісмут,
миш’як, залізо);
 підвищена салівація (ФОР, ртуть, миш’як, гриби);
 сухість СО (атропін, атропіноподібні речовини, ефедрин,
наркотичні засоби, нейролептики);
 пронос (солі важких металів, похідні нафти, скипидар, кислоти,
луги, проносні засоби, миш'як, ФОР);
 патолоґічне забарвлення блювотних мас (синьо-зелене – солі
міді; кавове – соляна кислота; чорне – фосфід цинку, вісмут,
сірчана кислота; домішки крові – припікаючі отрути, саліцилати,
антикоаґулянти, цитостатики, імунодепресанти)
 гостра дистрофія печінки (миш’як, нафталін, нітробензол, солі
золота).
3. Система кровообігу:
 брадикардія (гіпотензивні препарати – резерпін, клофелін,
серцеві ґлікозиди, хінін, барбітурати, ФОР, гриби, що містять
мускарин);
 тахікардія (атропін та атропіноподібні речовини, адреналін,
кофеїн, ціанисті сполуки, спирти);
 артеріальна гіпертензія (адреналін та адреналіноподібні
препарати, камфора, ҐКС, АКТГ, свинець);
 артеріальна гіпотензія (гіпотензивні препарати – резерпін, кло-
фелін, ґанґліоблокатори, діуретики, симпатолітики, барбітурати,
нітроґліцерин).
4. Дихальна система:
 брадипное (наркотичні засоби, алкоголь, транквілізатори);
 тахіпное (бензин, саліцилати);
 ларинґоспазм, бронхоспазм (хлор і його сполуки, сірка, аміак,
ФОР);

49
Тема 5. Загальна характеристика, класифікація, діаґностика та етапне лікування
уражених отруйними речовинами під час бойових дій

 бронхорея (алкоголь, барбітурати);

 токсичний набряк легень (хлор і його сполуки, похідні нафти,
ФОР, феноли).
5. Сечо-видільна система:
 оліґурія, анурія, азотемія, порушення концентраційної функції
нирок різного ступеня тяжкості (солі ртуті, заліза, міді, свинцю,
золота, метиловий спирт, саліцилати);
 міоренальний синдром – наявність у крові і сечі міоґлобіну.
6. Інші прояви гострих отруєнь:
 метгемоґлобінемія (нафталін, анілінові барвники, сульфаніла-
мідні препарати, нітрати);
 гемолітична анемія з жовтяницею;
 апластична анемія (цитостатичні препарати, імунодепресанти,
похідні бензолу, радіоактивні солі);
 шкірні висипання (отруєння лікарськими препаратами);
 гіпертермія (харчові токсикоінфекції, оксид вуглецю);
 гіпотермія (похідні опію, нітрити);
 гіперемія шкіри (оксид вуглецю, нітрити);
 специфічний запах з рота, запах блювотини, промивних вод,
який властивий для якоїсь однієї отруйної речовини (запах
гіркого мигдалю – для отруєння синильною кислотою, гнилого
часнику – для отруєння ФОР, характерний запах у випадках
отруєння алкоголем, ефіром, формаліном).

Лабораторно-токсиколоґічна діаґностика отруєнь передбачає:

 специфічне токсиколоґічне обстеження для екстреного
виявлення токсичних речовин в біолоґічних середовищах
орґанізму;
 специфічне обстеження з метою визначення характерних змін
біохімічного складу крові;
 неспецифічне біохімічне обстеження для діаґностики тяжкості
токсичного ураження функцій печінки, нирок та інших орґанів і
систем.

Загальні принципи лікування отруєнь

1. Припинення подальшого надходження токсина в орґанізм (вине-

сення із зони ураження, одягнення протиґаза), забезпечення доступу
свіжого повітря.
2. Припинення всмоктування токсина у кров (змивання зі шкіри та
СО, викликання блювального рефлексу, промивання шлунка і кишки).
3. Антидотне лікування (див. тему 6).
4. Зменшення концентрації токсина в крові (інфузія кристалоїдних
розчинів, форсований діурез).

50
Тема 5. Загальна характеристика, класифікація, діаґностика та етапне лікування
уражених отруйними речовинами під час бойових дій

5. Виведення токсина (форсований діурез, гемодіаліз, гемосорбція,

перитонеальний діаліз).
6. Лікування наслідків отруєння.

51